Страница:
- Який там вождь i де вiн кинув клича? В себе в подушках? - Рубець
цiдив слова крiзь тонкi губи, ледве розтуляючи ©х. Його обличчя бридилося,
на чоло лягла тiнь.- Перехитрував сам себе батуринський гетьман. Та©в од
усiх свiй замисел, клявся царевi в дружбi, от i дота©вся. Розтягнули цар
та Меншиков усе вiйсько гетьманське - п'ять тисяч пiд Ревель, п'ять тисяч
у Глухiв... i лишилося з ним врештi-решт п'ять тисяч козакiв, якi нiчого
не знали, не вiдали. I коли гетьман вiдкрив ©м свiй замiр, порозтуляли з
дива роти. I навiть тодi гетьман барився... А цар Петро - картку за
карткою: Мазепа, в супротив нашим указам та велiнням, робив з вас
панщинникiв. Я, бiлий цар, за вас, за вашi вольностi, а Мазепа хоче
одiбрати у козакiв звання козацькi, хоче запровадити вас у рабство. Отако
вiн писав. А гетьман твiй - води в рот набрав. Хiба не так? Зацiпило йому.
У царя вiйська двiстi тисяч, а шведiв жменька. Та й тi обтiпалися,
обносилися, охляли, тиняючись по вропах. Не дав ©м гетьман пiдмоги.
- Старий вiн уже був, вельми старий,- скрушно мовив Борзакiвський.- Он
Орлик...
- Орлик, сокiл, горобець... I правильно зробили тi козаки, що не пiшли
за Мазепою,- раптом пiднiс голос Рубець.- I не пiдуть вони нiколи...
Правдиво, Iване, я кажу?- Зненацька повернув до мене голову, i його гострi
брови-ножi зiйшлися на перенiссi. Сухе обличчя випромiнювало неприязнь. Я
щось забелькотiв, бо ж не знав, що сказати. '
- Чого це ти унадився до нас?.. I вуха в тебе, як вареники... Такi вуха
багато вмiщають. Так дай одвiт - правдиво я кажу чи нi? Що ти дума ш про
Мазепу та про царя нашого? *
- Цар... вiн вiд Бога. Так нас учили... Вiн нас вiд ворогiв захища ...
А Мазепа?.. Не знаю. Малий я ще тодi був... Анахтему йому в церквi
проголосили...
- Тодi ти був малий, а тепер надто великий. Схоже, що кажеш правду. I
все одно тебе треба повiсити на соснi. Про всяк випадок. Стiльки тепер
донощикiв розвелося...
- Я не донощик.
На обличчi Рубця - й тiнi усмiху. Воно жорстоке й суворе.
- А хто ж ти такий?
- Не знаю. Нiхто...
- Ну, а коли нiхто... Нащо тобi ряст топтати. Бачиш оту сосну, а на нiй
товсту гiлляку...
- Досить, Василю, не лякай хлопця,-обiзвався Борзакiвський.
- Та який вiн хлопець. У нього вже матня протрухла. Може, вiн уже
стонадцять доносiв написав? Занадився до канцелярi©, сидить i слуха .- Й
колупнув великим, сливе колiйським ножем землю. Цього ножа носив з собою
скрiзь, ним пiдстругував пера й ним же наштрикував сало,
Я розгубився, але чомусь не злякався. Таки не мiг зрозумiти, жарту чи
погрожу насправжки недовiрливий i ядучий Рубець. Чомусь був переконаний,
що вiн, не мигнувши оком, може виконати свою погрозу.
- Не чiпай ти його,-врештi гримнув Борзакiвський.- Тво© жарти...
- А я не жартую,-похмуро кинув Рубець.- Я бачив, як вiн молиться... Вiн
дуже святобливий. Нехай поклянеться на хрестi...
- Та ж ми нiчого не говорили,- обурився Борзакiвський.- Споминали
минуле... Яким був Мазепа... Немудрим був, ти сам сказав. Йди, Iване,
подивися на конi.
Я здогадався, що Борзакiвський вiдсила мене, аби поговорити з Рубцем
наодинцi.
По тому Рубець бiльше мене не чiпав, а мо серце тануло вiд вдячностi
Борзакiвському. Таку вже мав вдачу, комусь та офiрувати себе. Нинi
офiрував Борзакiвському, а також Улясi, в чому боявся зiзнатися собi. I
носив ©© в сво му серцi, носив скрiзь i повсюди, день за днем, слово за
словом перебирав у згадках всi нашi розмови, всi перемови, позирки,
почувався щасливим i нещасним, бо в щастя повiрити не мiг, почувався
незмiрне багатим на щось таке, що да ться тiльки окремим людям, i не хотiв
забiгати далеко вперед думкою: що з того буде, мабуть, нiчого, але я й так
маю багато. Нi, неправда, я переживав страшенно, адже прагнув одвiтного
кохання й сподiвався на нього сво©м спраглим серцем. Сподiвався не
надiючись.
* * *
На Петра i Павла з Глухова при©хав до Чернiгова маршалок двору
гетьманського з та мною звiсткою, про яку того ж дня знав увесь хутiр:
одразу по закiнченнi успенського посту вiд сина лубенського полковника
Якова Маркевича (всi казали: "Вiд Настi-гетьманшi,) прибудуть свати.
Життя на хуторi над Стрижнем, яке плинуло спокiйно та рiвно,
заклекотiло, так клекотить тиха рiчечка, коли вкочу ться у вузьке русло.
Вiд Петра i Павла до кiнця успенського посту часу - кiт наплакав. Роботи
вистачало всiм, навiть мене Оленка приставила до дiла: вертiлася перед
мною у все нових та нових уборах i запитувала, якi ©й найбiльше личать. А
я тямив у тому, як баран у Бiблi©. Оленка вертiлася передi мною, й мовби
самi сiдали на не© i потiм злiтали люстриновi шнурiвки з золотими та
срiбними сiтками, штофнi, полутебеньковi кунтушi, парчевi керсетки... На
заручини вона збиралася одягнути кунтуш грезетовий, бiло-рожевий,
обкладений срiблом i золотим газом з парчевими закладками; золото й срiбло
сяяло, й сяяли Оленчинi очi, й шовком переливалася довга коса, й чимало
волосин випручувалися з не©, вилися довкруж голови, творячи з дiвчини
кульбабу.
Але часом i на не© находив якийсь дивний смуток, й тодi вона йшла до
мене та тихо просила:
- Заграй менi, Iваночку, чогось журного. Скоро по©ду од батенька... I
вже хiба при©ду в гостi. I тебе отакого... щирого не побачу.
I грав я ©й "За густими лозоньками бiжить рiчка стру чками, плаче дiвка
слiзоньками,; а далi про те, як "..летить стрiла, та уздовж села, ох,
чей-лею, та уздовж села. Та убила стрiла вдовиного сина,, а також про те,
як каже мати синовi:
Iди ти, сину, мiж чужi люди,
Чи не лучче тобi на чужинi буде?
...Тяжко, тяжко менi тебе
З дому одправляти,
А ще тяжче бiля себе
В незгодi держати...
А сам собi спiвав "Чом дуб ж зелений? Лист туча побила. Козак невеселий
- лихая година!,
Оленка ж досидить бiля мене, посуму , а наступного дня прийде веселi й
скаже:
-- Оце, Iване, якби вiтець не вiддавав мене замiж, пiшли б ми з тобою в
монастир. Я - у свiй, жiночий, ти - у свiй, чоловiчий. Увечерi здибувалися
б бiля перелазу. Молилися вкупi.
На другий день по закiнченнi посту при©хали Якiв з старостами. Якiв
привiз усiм гостинцiв i знову чарував усiх веселою вдачею, товариськiстю,
шанобою до старших. Милувалися ним усi суспiль, навiть я не мiг не
визнати, що наречений красний... I дотепний, i поштивий, i меткий. А ще ж
на ньому жупан люстриновий, ще ж шапка з срiбною китицею, ще ж шабля в
шагреньових на дiлках з золотими кiльцями. Майбутньому тестевi найдужче
сподобався влучною стрiльбою. Полковник кохався в стрiльбi з лука й
влаштував стрiлецькi луковi змагання, й молодий Маркевич стрiлив лiпше за
всiх козакiв, поступившись тiльки самому полковнику.
Якiв з старостами вiд'©хали з хлiбом-сiллю, а Полуботок по©хав услiд
домовлятися про весiлля, про придане та про iншi необхiднi в такiм дiлi
речi. Мене з собою не взяв. Я нудив свiтом i не знав, що менi робити.
Одначе полковник небавом повернувся, й один з козакiв, якi його
супроводжували, тихцем вручив менi цидулу вiд Улясi В тiй цидулi не було
нiчого такого, що б свiдчила про особливу приязнь дiвчини до мене, вона
запитувала, що я роблю, чи вивчив якихось нових гарних пiсень, а в кiнцi
жартувала, що ©© Тур, пес, не забув про мене, скуча по менi, гострить
зуби й не дочека ться, коли я знову стрибну через паркан.
Я заховав листа в шапку й не скидав ©© кiлька днiв. Знiмав ©© десь у
шалинi й читав-перечитував цидулу, шукав у нiй пота много змiсту, знаходив
його й не знаходив, але мене радувало вже одне те, що Уляся не забула про
мене. Вродив до луках, полях з диною думкою - про не©.
А осiнь стояла пречудова. Ходила понад дозрiлими гречками невидимою
хмаркою, надала згори лебединим пiр'ям, розквiтала на водi бiлими лiлiями.
Власне, це ще було пiзн лiто, осiнь вплiталася в нього, як одинока сива
волосина в розкiшнi чорнi кучерi.
Виконавши ту чи ту роботу, я, як i ранiше, любив посидiти в товариствi
Борзакiвського, Биковського, Рубця та iнших канцеляристiв. Усi
канцеляристи, окрiм кiлькох одружених, жили разом, в однiй хатi, що стояла
на Могилках помiж обивательськими будинками, вони називали ©© куренем.
Канцелярiя приймала й вiдправляла всю кореспонденцiю, вiдала пiдкоморними,
судовими справами, а наглядав за всiм старший канцелярист, який мав за те
хутiр на ранг. Канцеляристи - люди освiченi, майже всi вивчали науки :в
колегiях, деякi навiть за кордоном, але й вiйськовi також, любили
поширмувати в садочку за хатою на шаблях, поборотися, поборюкатися, але не
менше любили попширмувати словами з наук фiлософських, камерних та
вiйськових. О, ту вiйськову науку, вичитану з книг, вони знали лiпше за
будь-якого полковника, який доскочив свого чину шаблею. Невдовзi я вже
знав, що всi канцеляристи рiвнi мiж собою, одначе не однаковi всiм
доручають справи. доручення, котрi не вносяться до полкового журналу, ©х
виконують тiльки вельми довiренi особи, такi як Борзакiвський або той-таки
Рубець. Можливо, те й породжувало в декого з канцеляристiв заздрiсть,
одначе невелику,- пильнi справи вимагали пильного сповнення.
На той час я також справляв писарськi та канцелярськi обов'язки й
справляв старанно, але тiльки в полковничому домi, й мрiяв стати
вiйськовим канцеляристом. Канцелярист - людина залежна, але й вiльна у
вирiшеннi справ, та я й не вельми шукав для себе повно© вiльностi, бо
здогадався, що ©© нема в свiтi. Велике благо зростити в собi квiтку
свободи; поливати ©©, одначе найчастiше трапля ться так, що або хробак
почина гризти ту квiтку., або наста посуха, або хтось лине окропу й
спече ©© вмить. Гарту ш свiй дух, гарту ш, а далi один прикрий випадок
кине тебе до прiрви, й почина ш мучитись, нарiкати на самого себе, чому не
був мудрiшим, чому не послухався розумних людей, чому не втишив гордiсть
свою. Всi людськi справи марнотнi, але й без них важко, кожна людина
повинна знайти сво мiсце, свою роботу, з яко© ©сти хлiб, я ж i досi не
знав, до якого берега приплисти. Яка ти людина - це вирiшу Бог, а як тобi
жити в свiтi - ти сам. Я ще не вирiшив цього для себе, можливо, й служба
канцеляриста сподобалася менi з споглядання роботи Борзакiвського, Рубця
та iнших, але вона засвiтилася менi в пiтьмi життя маленькою свiчечкою й
повела далi. Бо ж служба канцеляриста - крок до якогось уряду, крок до
Улясi, за недовченого академiста гетьман свою дочку не вiддасть... Не
вiддасть вiн, звичайно, й за довченого, i не пiде за мене зроду-вiку
Уляна, але ж... хоч помрiяти про це можу!
...Хороше було посидiти вечiрньо© пори в куренi канцеляристiв,
послухати мудро© розмови, суперечок, схожих на академiчнi диспути, чи й
звичайних теревенiв - про дiвок та молодиць, застрашливих оповiдей про
вiдьом, упирiв, вовкулакiв. Але ще бiльшого щастя й честi випадало менi
iнодi послухати розмов у свiтлицi пана полковника. Надто коли сходилися
туди вченi мужi мiста, здебiльшого ченцi.
Малим колегiантом, чи, як казали у мiстi, по-старому, по-давньому,
семiнаристом, я й гадки не мав, що в нашому мiстi стiльки вченого люду, що
воно славне по далеких далекостях не тiльки церковними казаннями,
проповiдями чесних чернiгiвських ченцiв, а й "Четьями мiнеями,, рiздвяними
та всiлякими iншими вiршами, фiлософськими трактатами, видрукуваними в
друкарнi Тро©цького Iллiнського монастиря. Колись менi було просто
байдуже, де ця чи та книжка видрукувана i хто ©© написав, i тут, i в Ки вi
я чув iмена вчених достойникiв Кирила Транквiлiона Ставровецького, Лазаря
Барановича, Iвана Величковського, Iоаникiя Галятовського, Дмитра Туптала,
Iвана Максимовича, я читав "Перло многоцiнне, i "Руно орошенне,, сам
вчився вiршувати за тими зразками, хоч великого потягу до вiршування не
мав, вiршi писав здебiльшого на уроках, а вчили нас пi©тики латиною, й
здавалися менi всi тi мужi далекими, майже захмарними небожителями. А
виявля ться, вони ходили по тих самих вулицях, по яких ходив я, сидiли на
тих самих каменях, на якi iнодi сiдав я, й не тiльки жили та ходили, а
живуть i ходять донинi й мають за честь навiдувати пана полковника, у
зшитках якого чимало вiршiв, списаних зi зшиткiв iнших авторiв, а також
власних. Щоправда, сам Полуботок власних вiршiв нiколи не читав (можливо,
вiн i писав ©х лише за молодостi), але залюбки слухав пi©тiв, якi
приходили до нього в гостину.
Поважнi ченцi, попивши узвару та по©вши гречаних млинцiв з кав'яром,
читали вiршi про Бога-вiтця та Бога-сина, оповiдали по-латинi,
по-польському чи й по-нашому про муки Богородицi, славили апостолiв та
святих отцiв церкви, сперечалися з приводу трудiв Туптала "Руна
орошенного, та "Четь©в мiне©в,; про працi землякiв наших, укра©нцiв
Стефана Яворського та Феофана Прокоповича, висловлювалися обережно,
делiкатно - надто на високих схiдцях сидять, бачать звiдти далеко, можуть
дiстати й тут. Я слухав благоговiйно, мо серце сповнялося священним
щемом, одначе, на мiй подив, на другий день майже нiчого з того не мiг
пригадати. А от про вибрики зухвалого Купiдона, який мета стрiли в дiвочi
та парубочi серця, може помилково або й задля розваги вцiлити в серце
одруженого козака, а то й попа - те пам'ятав. Змiстом всi тi вiршi
здебiльшого були повчальнi, лише вряди-годи прорветься насмiх, i тiльки
дво з гостей одважувалися читати такi вiршi - один був колишнiм
канцеляристом, а нинi бунчуковим товаришем, другий професором колегi©.
Ченцi на вiршi про Купiдона хмурилися. Полуботок ледь-ледь усмiхався.
Вiршi на тих посиденьках читали вряди-годи, значно частiше точилися
вченi диспути чи просто розмови про давнiй свiт, про розум i дурiсть, про
чужинськi землi, у яких хтось iз присутнiх колись побував, звича© тих
народiв,полковнику у час шведчини за царським указом довелося помандрувати
з помiчним козацьким вiйськом у Польщi та Саксонi©,- про царiв Кiра та
Мiда. Персону росiйського царя обминали, а от про нововведення, про
iноземцiв при царському дворi, про науковi потуги тамтешнiх вчених мужiв
мовлено немало, бо, знову ж таки, чималу вагу в усьому тому мала персона
Стефана Яворського, нинiшнього блюстителя патрiаршого престолу, а перше
ки во-чернiгiвського вченого фiлософа та поета. Нинi туди по©хав iнший,
вже ки©вський, але знаний багатьма присутнiми, ритор та поет, богослов
Феофан Прокопович. Цi спасеннi для мо©х вух бесiди здебiльшого провадилися
не в будинку, а в наметi, який стояв у саду, або гостi всiдалися просто
неба, пiд яблунею на великому турецькому килимi.
Поважнi пi©ти читали про кабишi Купiдона, й були в тих вiршах зради,
сльози, смертi з туги по милому чи по милiй, одначе я бачив, що Купiдон не
вразив жодного читальника тих вiршiв, можливо, й жодного разу в життi.
Пi©ти розповiдали про кохання без вогню i без жару, занадто мудро, занадто
розважливо, занадто холодно, аби повiрити, що серце когось iз них
пронизала стрiла Купiдона. Я також знав про кохання дуже мало, але й того,
що знав, вистачало, аби зробити такий висновок. Всi вони благословляли
любов i не знали про те, що нею можна жити i в хвилi проклинати ©© Вони
славили ©© як Божий дарунок i не вiдали, що вона бува диявольським
насланням i спопеля всю людину, ©© тiло й душу, робить з не© раба,
вбивцю, неключимого мерзотника. Саме так почувався нинi я. Вона бува
грубою, як колода, й зiтканою з прозорого срiбного павутиння, але
невiдомо, коли вона лiпша, i все ж вона - найбiльше щастя свiту, хоч i
найбiльша його мука.
...День вiд дня лiлiй на плесах ставало менше, а пiр'я з пiдхмар'я
падало бiльше. Почалися дощi, намет у саду згорнули, посиденьки з пивом та
вiршами перенесли до свiтлицi, а вiдтак вовн скiнчилися зовсiм: з
пiвнiчно© столицi вiд царя впало велiння чернiгiвському полковнику йти з
початком зими з полком у Ладозький похiд, вести передню партiю козакiв.
Вслiд за нею пiдуть ще двi партi©. На чолi друго© партi© стати мо му
батьку, третьо© - лубенському полковнику Андрiю Маркевичу. Заголосили по
мiстах та по селах жiнки, похилили голови козаки; пiдсусiдки, якi мають
спорядити козакiв у похiд, а деякi i йти з ними, заклопоталися провiантом,
кiньми, саньми, збро ю. В Чернiговi та Глуховi поспiшали з весiллям.
Власне, весiлля мали справляти в Лубнах, у Маркевичiв, одначе весiльний
по©зд Глухiв обминути не мiг. I що таке вiнчання в Лубнах, а що в
гетьманськiй столицi, в соборнiй церквi, з гарматною стрiльбою та
фей рверками! Для мене ж важило лише те, що i я ©хав у тому по©здi. А ще
бiльше, що Уляся зустрiла мене з неприхованою радiстю й сказала, не
криючись, що чекала на мене. "Я так на тебе чекала, так чекала!, В грудях
менi спалахнула пожежа, чомусь стало важко дихати, й котився, котився по
мо©х жилах вогонь, й не було того, чого не звершив би в ту мить... Я
сказав Улясi, що йду у Ладозький похiд, вона злякалася й почала просити,
аби в той похiд не йшов. Але я вiдказав, що така воля мого батька i йти
маю з ним, у його партi©.
- Ти ж там загинеш, такий... такий...- i не доказала, одвернулася й
витерла кулачком очi.
- Пробач менi, Улясю,- сказав тихо.- Не досто©н я тебе. Бiля тебе такi
парубки... козаки... звитяжцi А я...
Уляся враз стрепенулася, зблиснула очима, тупнула чобiтком, аж
схопилася луна.
- Та на дiдька вони поздавалися тi звитяжцi, тi хвальки... Менi
потрiбен ти... отакий дурний... i хороший.
А я сидiв i не знав, радiти менi чи сердитися, й не знав за вiщо вона
мене покохала, такого книжного та тихого, бо ж не знав, за вiщо взагалi
дiвчата кохають хлопцiв.
Ми освiдчилися одне одному в коханнi, нас пiдштовхнуло до того чуже
весiлля, його шал, його безум, його вир, на нас там нiхто те звертав
уваги, i ми були на велелюддi на самотi. I я трохи показав себе на тому
весiллi, бо, коли потомилися музики, зiграв по черзi на скрипцi, на
цимбалах i на бубонi шiсть козачкiв, а потiм ще й на кобзi Ми бiгали по
саду, по покоях, ми мовби подурiли вiд веселощiв i печалi, яка стояла
близько-близько, за порогом, але ми жодного разу не поцiлувалися, та я й
не прагнув того, бо, мабуть, було б забагато для щастя.
Прикоханi долею, ми рiдко помiча мо нещастя iнших. Щоправда, то були не
нещастя, але двi перчини пригiрчили Оленчине та Яковове весiлля. Перша та,
що гетьмановi нездужалося, й вiй ледве дочекався, поки попи повiнчають
Якова та Оленку, вiд'©хав у каретi додому. Вiд соборно© церкви до
гетьманського дому подати рукою, вся весiльна челядь йшла пiшки. I сталася
нам пригода, яка налякала всю бiлу й чорну челядь, потiм дехто вгадував у
нiй лихе провiщення молодим. У мiсто, прочувши про весiлля, прибуло чимало
всiлякого люду, а також купцiв, а за ними, як то завжди ведеться, старцiв,
музик, циганiв. Цигани, тi особливо нахабнi, перепиняють людям дорогу,
хапають за поли, ходять поперед вихилясом. Одна така ватага заступила нам
вихiд з вулицi на площу, цигани били в бубни, дудiли в дудки й тягли за
собою велетенського ведмедя, який ревiв i опирався й не хотiв танцювати.
Невiдомо, що зробили йому цигани, кажуть, у таких випадках вони хлюпають
йому пiд хвiст скажено©, може, хлюпнули бiльше, нiж треба, ведмiдь раптом
заревiв так, що всiм позакладало вуха, метнувся вбiк i вирвав ретязь з рук
низенького мiцного цигана, той упав, ведмiдь переступив через нього,
звiвся на заднi лапи й пiшов на нас. Заверещали жiнки та дiвчата, i всi ми
подалися назад, але й втiкати було нiкуди - ззаду напирав натовп, який
випливав з церкви. Розгубилися всi, тiльки Полуботок не вiдступив, дiстав
з пiхов шаблю й виставив ©© перед себе. Ведмiдь з ревiнням наближався, а
Полуботок стояв незворушно - великий, спокiйний,- шаблею не замахувався, а
тримав ©© вiстрям наперед. Шабля була велика, широка, майже пряма. Ще
мить, i пролл ться кров. Звiра чи людини. I раптом звiр зупинився, нагнув
голову,- здавалося, вiн нюхав шаблю, ревнув ще двiчi й опустився на
переднi лапи. Тепер вiн дивився знизу вгору, його маленькi червонястi
очицi горiли жаринами. З розтулено© пащеки капала слина. Але вперед вiн не
йшов, здавалося, ведмiдь просто здивований. I в цю мить налетiли цигани,
дво вхопили за ретязь, ще дво почали хлюпати чимось ведмедевi на голову.
Вiн крутив нею, i не зрозумiти, зле йому було чи при мно, не виривався.
Цигани забили в бубин й потягли його за собою.
Друга прикрiсть також йшла вiд гетьмана. Ми мали вiд'©хати з Глухова в
понедiлок, а гетьман наполягав, щоб залишилися до середи. На той день вiн
скликав усiх полковникiв i збирався зачитати ©м царську грамоту, всi
полковники повиннi були розписатися, що чули ©© й виконають усi царськi
велiння. В грамотi йшлося про постiй нових гусарських полкiв по Укра©нi,
про збирання на них запасiв та коней з ратуш й найсуворiшим чином
заборонялося козакам гетьманщини мати будь-якi стосунки з запорожцями,
котрi отаборилися бiля Бендер, не давати туди нi порохового, нi хлiбного
перевозiв й перехоплювати всiх людей, котрi йдуть у той бiк або вертаються
звiдти. Гетьману клалося в провину, що колишнiй генеральний писар Григорiй
Шаргородський повернувся з Бендер вiд Орлика, якого втеклi запорожцi
обрали пiсля смертi Мазепи сво©м гетьманом, i що вiн тепер сидить в
Городищi урядником, i деякi iншi мазепинцi вертаються й проживають тихо по
селах та мiстечках. Гетьман вельми налякався, казав, що нiчого не зна про
Шаргородського та всiх iнших мазепинцiв, вiдписав царевi, що сповнить усi
його велiння, i вiдiслав листа запорозького, написаного у вiдповiдь на
гетьманiв, i листи-унiверсали. Той запорозький лист мав розвiяти всi
царевi сумнiви. Запорожцi писали: "Вельможний мосце-пане Скоропадський,
гетьмане московський. Унiверсал ваш увещевательний пiдписом руки вашо© i
двома печатьми, диною вiйськовою, а другою московською, утверджений
получили i, по звичаю, на радi вслух всiм вичитали, нiчого нового та
корисного для себе не чули, окрiм одна неправда та прелесть московська
iзображена, ответству м: а во-первих, удивля мося, iж ваша милость не
встида ться титулуватися вiйська Запорозького обох бокiв Днiпра гетьманом,
коли ж ми вашей милости аж сами собою, анi через послiв наших, анi через
письмо войсково на той уряд не обрiтали, на який ваша милость возведенi
зостались пiд мушкетами московськими внутрi города Глухова,.
Полуботок знав про царську грамоту, гетьман ще ранiше прочитав йому, а
про що вони говорили по тому - невiдомо, полковник вийшов з гетьмансько©
свiтлицi хмарний i одразу наказав кульбачити конi. Полуботок пiд царською
грамотою свiй пiдпис поставити вiдмовився, й не пiдписалися всi iншi
полковники, окрiм гадяцького, прилуцького, полтавського та лубенського.
Через той поспiх не змiг я як слiд попрощатися з Улясею, забiг на.
кiлька хвилин, i вона розгубилася також, бо ж збиралася подарувати менi
освяченого хрестика на дорогу, який би оберiгав мене вiд усiляких
напастей. Вiддала його домашньому священику, аби окропив водою з Афона, а
той не встиг хрестика повернути. I тодi вона вхопила шматочок червоно©
весiльно© стрiчки, котрий подарувала ©й Оленка, й дала менi. Обпекла мо©
вуста поцiлунком (в сiнях уже заскрипiли дверi), i я побiг на вулицю.
Улянин дарунок я пришив до натiльно© сторони сорочки, навпроти серця, й
пройшов з ним до далекого Валдаю та назад.
* * *
Всю осiнь i половину зими тривали приготування до походу. Заготовляли
провiант та овес, шили кожухи, кували конi та заливали салом копита, аби
не трiскались на морозi, лагодили сани. Вирушили третього лютого, щоб
пройти по замерзлих рiках i добутися навесну, на початок робiт. Йшли
трьома партiями по кiлька тисяч козакiв, не рахуючи пiдпомiчникiв та
кашоварiв. Першу партiю вiв Павло Полуботок, либонь, по сво©х лiтах мiг би
лишитися вдома, одначе вважав, що мусить роздiлити з козаками все лихо, а
також, що дасть лiпший порядок вiйську, краще вбереже козакiв, нiж хтось
iнший. Другу партiю вiв мiй батько, генеральний хорунжий Iван Сулима,
третю - лубенський полковник Андрiй Маркович. Я випросився в батька й
першу половину дороги йшов з Полуботком, а далi - з батьком.
Недарма кажуть, що лихо ходить у парi зi щастям - випала Якову щаслива
картка, заступив батька на полковницькому урядi. Щоправда, лубенська
старшина довго ремствувала, не хотiла ставати пiд руку парубiйка, в якого
i вус ледве засiявся, навiть написала Скоропадському скаргу на
"новохрещеного жида,, як поза очi називали пана Андрiя. Одначе
Скоропадському затулила долонею рота Анастасiя Маркiвна, а старшинi
показав волохатого кулака Андрiй Маркович. Вона вмовкла. Пан Андрiй i на
жида не схожий, все в походах та походах, шаблею заслужив повагу й
владарював також при допомозi кия та мiцного слова. I господарював не
згiрш за будь-якого кревного хлiбороба: воли в нього, як гори, конi
гладкi, добро© породи, земля родюча, доглянута.
Партi© йшли на вiдстанi в кiлька верст одна вiд одно©, полковники
зносились мiж собою гiнцями. Нiчого пекельнiшого за той похiд не пам'ятаю
у сво му життi. Морози стояли трiскучi, снiги глибокi, дорiг не було,
бралися в снiгах навпрошки, тримаючи напрямку на великi мiста. Другiй,
третiй партi© було трохи легше... А нам...
Кiлькоро козакiв гнали попереду двi пари волiв у ярмах (конi по таких
снiгах пройти не годнi), воли мовби пливли, часом з заметiв виглядали
тiльки кiнчики крутих рогiв, далi - воли з саньми впорожнi, за ними - воли
з саньми впiвпорожнi - так пробивали дорогу. А вже за ними увесь воловий i
кiнний обоз - везли провiант собi та харч худобi, барила з оковитою,
реманент до копальних робiт, намети й всiляке iнше начиння. Найдужче
пильнували за барилами - горiлкою зiгрiвалися, розтирали примороженi руки
та ноги, лiкувалися. © везли в глабчастих санях, i полковник особисто
розливав куфи в носатки - по кiлькостi козакiв. Один козак вкрав двi куфи
горiлки, за той злочин його прикували за руку до перших саней, i вiн брiв
у снiгах.
Проте й сам полковник здебiльшого також iшов за першими саньми,
тримаючись за рожен. Губи йому потрiскалися, обличчя стемнiло, лущилося,
чорнi, з крутим зломом бровi порудiли, вигострилися й стали як ножi.
Спали просто на снiгу. Литвинськi села траплялися рiдко, були вони
маленькi, по десять-п'ятнадцять хат, навiть старшина не вся втоплювалася
цiдив слова крiзь тонкi губи, ледве розтуляючи ©х. Його обличчя бридилося,
на чоло лягла тiнь.- Перехитрував сам себе батуринський гетьман. Та©в од
усiх свiй замисел, клявся царевi в дружбi, от i дота©вся. Розтягнули цар
та Меншиков усе вiйсько гетьманське - п'ять тисяч пiд Ревель, п'ять тисяч
у Глухiв... i лишилося з ним врештi-решт п'ять тисяч козакiв, якi нiчого
не знали, не вiдали. I коли гетьман вiдкрив ©м свiй замiр, порозтуляли з
дива роти. I навiть тодi гетьман барився... А цар Петро - картку за
карткою: Мазепа, в супротив нашим указам та велiнням, робив з вас
панщинникiв. Я, бiлий цар, за вас, за вашi вольностi, а Мазепа хоче
одiбрати у козакiв звання козацькi, хоче запровадити вас у рабство. Отако
вiн писав. А гетьман твiй - води в рот набрав. Хiба не так? Зацiпило йому.
У царя вiйська двiстi тисяч, а шведiв жменька. Та й тi обтiпалися,
обносилися, охляли, тиняючись по вропах. Не дав ©м гетьман пiдмоги.
- Старий вiн уже був, вельми старий,- скрушно мовив Борзакiвський.- Он
Орлик...
- Орлик, сокiл, горобець... I правильно зробили тi козаки, що не пiшли
за Мазепою,- раптом пiднiс голос Рубець.- I не пiдуть вони нiколи...
Правдиво, Iване, я кажу?- Зненацька повернув до мене голову, i його гострi
брови-ножi зiйшлися на перенiссi. Сухе обличчя випромiнювало неприязнь. Я
щось забелькотiв, бо ж не знав, що сказати. '
- Чого це ти унадився до нас?.. I вуха в тебе, як вареники... Такi вуха
багато вмiщають. Так дай одвiт - правдиво я кажу чи нi? Що ти дума ш про
Мазепу та про царя нашого? *
- Цар... вiн вiд Бога. Так нас учили... Вiн нас вiд ворогiв захища ...
А Мазепа?.. Не знаю. Малий я ще тодi був... Анахтему йому в церквi
проголосили...
- Тодi ти був малий, а тепер надто великий. Схоже, що кажеш правду. I
все одно тебе треба повiсити на соснi. Про всяк випадок. Стiльки тепер
донощикiв розвелося...
- Я не донощик.
На обличчi Рубця - й тiнi усмiху. Воно жорстоке й суворе.
- А хто ж ти такий?
- Не знаю. Нiхто...
- Ну, а коли нiхто... Нащо тобi ряст топтати. Бачиш оту сосну, а на нiй
товсту гiлляку...
- Досить, Василю, не лякай хлопця,-обiзвався Борзакiвський.
- Та який вiн хлопець. У нього вже матня протрухла. Може, вiн уже
стонадцять доносiв написав? Занадився до канцелярi©, сидить i слуха .- Й
колупнув великим, сливе колiйським ножем землю. Цього ножа носив з собою
скрiзь, ним пiдстругував пера й ним же наштрикував сало,
Я розгубився, але чомусь не злякався. Таки не мiг зрозумiти, жарту чи
погрожу насправжки недовiрливий i ядучий Рубець. Чомусь був переконаний,
що вiн, не мигнувши оком, може виконати свою погрозу.
- Не чiпай ти його,-врештi гримнув Борзакiвський.- Тво© жарти...
- А я не жартую,-похмуро кинув Рубець.- Я бачив, як вiн молиться... Вiн
дуже святобливий. Нехай поклянеться на хрестi...
- Та ж ми нiчого не говорили,- обурився Борзакiвський.- Споминали
минуле... Яким був Мазепа... Немудрим був, ти сам сказав. Йди, Iване,
подивися на конi.
Я здогадався, що Борзакiвський вiдсила мене, аби поговорити з Рубцем
наодинцi.
По тому Рубець бiльше мене не чiпав, а мо серце тануло вiд вдячностi
Борзакiвському. Таку вже мав вдачу, комусь та офiрувати себе. Нинi
офiрував Борзакiвському, а також Улясi, в чому боявся зiзнатися собi. I
носив ©© в сво му серцi, носив скрiзь i повсюди, день за днем, слово за
словом перебирав у згадках всi нашi розмови, всi перемови, позирки,
почувався щасливим i нещасним, бо в щастя повiрити не мiг, почувався
незмiрне багатим на щось таке, що да ться тiльки окремим людям, i не хотiв
забiгати далеко вперед думкою: що з того буде, мабуть, нiчого, але я й так
маю багато. Нi, неправда, я переживав страшенно, адже прагнув одвiтного
кохання й сподiвався на нього сво©м спраглим серцем. Сподiвався не
надiючись.
* * *
На Петра i Павла з Глухова при©хав до Чернiгова маршалок двору
гетьманського з та мною звiсткою, про яку того ж дня знав увесь хутiр:
одразу по закiнченнi успенського посту вiд сина лубенського полковника
Якова Маркевича (всi казали: "Вiд Настi-гетьманшi,) прибудуть свати.
Життя на хуторi над Стрижнем, яке плинуло спокiйно та рiвно,
заклекотiло, так клекотить тиха рiчечка, коли вкочу ться у вузьке русло.
Вiд Петра i Павла до кiнця успенського посту часу - кiт наплакав. Роботи
вистачало всiм, навiть мене Оленка приставила до дiла: вертiлася перед
мною у все нових та нових уборах i запитувала, якi ©й найбiльше личать. А
я тямив у тому, як баран у Бiблi©. Оленка вертiлася передi мною, й мовби
самi сiдали на не© i потiм злiтали люстриновi шнурiвки з золотими та
срiбними сiтками, штофнi, полутебеньковi кунтушi, парчевi керсетки... На
заручини вона збиралася одягнути кунтуш грезетовий, бiло-рожевий,
обкладений срiблом i золотим газом з парчевими закладками; золото й срiбло
сяяло, й сяяли Оленчинi очi, й шовком переливалася довга коса, й чимало
волосин випручувалися з не©, вилися довкруж голови, творячи з дiвчини
кульбабу.
Але часом i на не© находив якийсь дивний смуток, й тодi вона йшла до
мене та тихо просила:
- Заграй менi, Iваночку, чогось журного. Скоро по©ду од батенька... I
вже хiба при©ду в гостi. I тебе отакого... щирого не побачу.
I грав я ©й "За густими лозоньками бiжить рiчка стру чками, плаче дiвка
слiзоньками,; а далi про те, як "..летить стрiла, та уздовж села, ох,
чей-лею, та уздовж села. Та убила стрiла вдовиного сина,, а також про те,
як каже мати синовi:
Iди ти, сину, мiж чужi люди,
Чи не лучче тобi на чужинi буде?
...Тяжко, тяжко менi тебе
З дому одправляти,
А ще тяжче бiля себе
В незгодi держати...
А сам собi спiвав "Чом дуб ж зелений? Лист туча побила. Козак невеселий
- лихая година!,
Оленка ж досидить бiля мене, посуму , а наступного дня прийде веселi й
скаже:
-- Оце, Iване, якби вiтець не вiддавав мене замiж, пiшли б ми з тобою в
монастир. Я - у свiй, жiночий, ти - у свiй, чоловiчий. Увечерi здибувалися
б бiля перелазу. Молилися вкупi.
На другий день по закiнченнi посту при©хали Якiв з старостами. Якiв
привiз усiм гостинцiв i знову чарував усiх веселою вдачею, товариськiстю,
шанобою до старших. Милувалися ним усi суспiль, навiть я не мiг не
визнати, що наречений красний... I дотепний, i поштивий, i меткий. А ще ж
на ньому жупан люстриновий, ще ж шапка з срiбною китицею, ще ж шабля в
шагреньових на дiлках з золотими кiльцями. Майбутньому тестевi найдужче
сподобався влучною стрiльбою. Полковник кохався в стрiльбi з лука й
влаштував стрiлецькi луковi змагання, й молодий Маркевич стрiлив лiпше за
всiх козакiв, поступившись тiльки самому полковнику.
Якiв з старостами вiд'©хали з хлiбом-сiллю, а Полуботок по©хав услiд
домовлятися про весiлля, про придане та про iншi необхiднi в такiм дiлi
речi. Мене з собою не взяв. Я нудив свiтом i не знав, що менi робити.
Одначе полковник небавом повернувся, й один з козакiв, якi його
супроводжували, тихцем вручив менi цидулу вiд Улясi В тiй цидулi не було
нiчого такого, що б свiдчила про особливу приязнь дiвчини до мене, вона
запитувала, що я роблю, чи вивчив якихось нових гарних пiсень, а в кiнцi
жартувала, що ©© Тур, пес, не забув про мене, скуча по менi, гострить
зуби й не дочека ться, коли я знову стрибну через паркан.
Я заховав листа в шапку й не скидав ©© кiлька днiв. Знiмав ©© десь у
шалинi й читав-перечитував цидулу, шукав у нiй пота много змiсту, знаходив
його й не знаходив, але мене радувало вже одне те, що Уляся не забула про
мене. Вродив до луках, полях з диною думкою - про не©.
А осiнь стояла пречудова. Ходила понад дозрiлими гречками невидимою
хмаркою, надала згори лебединим пiр'ям, розквiтала на водi бiлими лiлiями.
Власне, це ще було пiзн лiто, осiнь вплiталася в нього, як одинока сива
волосина в розкiшнi чорнi кучерi.
Виконавши ту чи ту роботу, я, як i ранiше, любив посидiти в товариствi
Борзакiвського, Биковського, Рубця та iнших канцеляристiв. Усi
канцеляристи, окрiм кiлькох одружених, жили разом, в однiй хатi, що стояла
на Могилках помiж обивательськими будинками, вони називали ©© куренем.
Канцелярiя приймала й вiдправляла всю кореспонденцiю, вiдала пiдкоморними,
судовими справами, а наглядав за всiм старший канцелярист, який мав за те
хутiр на ранг. Канцеляристи - люди освiченi, майже всi вивчали науки :в
колегiях, деякi навiть за кордоном, але й вiйськовi також, любили
поширмувати в садочку за хатою на шаблях, поборотися, поборюкатися, але не
менше любили попширмувати словами з наук фiлософських, камерних та
вiйськових. О, ту вiйськову науку, вичитану з книг, вони знали лiпше за
будь-якого полковника, який доскочив свого чину шаблею. Невдовзi я вже
знав, що всi канцеляристи рiвнi мiж собою, одначе не однаковi всiм
доручають справи. доручення, котрi не вносяться до полкового журналу, ©х
виконують тiльки вельми довiренi особи, такi як Борзакiвський або той-таки
Рубець. Можливо, те й породжувало в декого з канцеляристiв заздрiсть,
одначе невелику,- пильнi справи вимагали пильного сповнення.
На той час я також справляв писарськi та канцелярськi обов'язки й
справляв старанно, але тiльки в полковничому домi, й мрiяв стати
вiйськовим канцеляристом. Канцелярист - людина залежна, але й вiльна у
вирiшеннi справ, та я й не вельми шукав для себе повно© вiльностi, бо
здогадався, що ©© нема в свiтi. Велике благо зростити в собi квiтку
свободи; поливати ©©, одначе найчастiше трапля ться так, що або хробак
почина гризти ту квiтку., або наста посуха, або хтось лине окропу й
спече ©© вмить. Гарту ш свiй дух, гарту ш, а далi один прикрий випадок
кине тебе до прiрви, й почина ш мучитись, нарiкати на самого себе, чому не
був мудрiшим, чому не послухався розумних людей, чому не втишив гордiсть
свою. Всi людськi справи марнотнi, але й без них важко, кожна людина
повинна знайти сво мiсце, свою роботу, з яко© ©сти хлiб, я ж i досi не
знав, до якого берега приплисти. Яка ти людина - це вирiшу Бог, а як тобi
жити в свiтi - ти сам. Я ще не вирiшив цього для себе, можливо, й служба
канцеляриста сподобалася менi з споглядання роботи Борзакiвського, Рубця
та iнших, але вона засвiтилася менi в пiтьмi життя маленькою свiчечкою й
повела далi. Бо ж служба канцеляриста - крок до якогось уряду, крок до
Улясi, за недовченого академiста гетьман свою дочку не вiддасть... Не
вiддасть вiн, звичайно, й за довченого, i не пiде за мене зроду-вiку
Уляна, але ж... хоч помрiяти про це можу!
...Хороше було посидiти вечiрньо© пори в куренi канцеляристiв,
послухати мудро© розмови, суперечок, схожих на академiчнi диспути, чи й
звичайних теревенiв - про дiвок та молодиць, застрашливих оповiдей про
вiдьом, упирiв, вовкулакiв. Але ще бiльшого щастя й честi випадало менi
iнодi послухати розмов у свiтлицi пана полковника. Надто коли сходилися
туди вченi мужi мiста, здебiльшого ченцi.
Малим колегiантом, чи, як казали у мiстi, по-старому, по-давньому,
семiнаристом, я й гадки не мав, що в нашому мiстi стiльки вченого люду, що
воно славне по далеких далекостях не тiльки церковними казаннями,
проповiдями чесних чернiгiвських ченцiв, а й "Четьями мiнеями,, рiздвяними
та всiлякими iншими вiршами, фiлософськими трактатами, видрукуваними в
друкарнi Тро©цького Iллiнського монастиря. Колись менi було просто
байдуже, де ця чи та книжка видрукувана i хто ©© написав, i тут, i в Ки вi
я чув iмена вчених достойникiв Кирила Транквiлiона Ставровецького, Лазаря
Барановича, Iвана Величковського, Iоаникiя Галятовського, Дмитра Туптала,
Iвана Максимовича, я читав "Перло многоцiнне, i "Руно орошенне,, сам
вчився вiршувати за тими зразками, хоч великого потягу до вiршування не
мав, вiршi писав здебiльшого на уроках, а вчили нас пi©тики латиною, й
здавалися менi всi тi мужi далекими, майже захмарними небожителями. А
виявля ться, вони ходили по тих самих вулицях, по яких ходив я, сидiли на
тих самих каменях, на якi iнодi сiдав я, й не тiльки жили та ходили, а
живуть i ходять донинi й мають за честь навiдувати пана полковника, у
зшитках якого чимало вiршiв, списаних зi зшиткiв iнших авторiв, а також
власних. Щоправда, сам Полуботок власних вiршiв нiколи не читав (можливо,
вiн i писав ©х лише за молодостi), але залюбки слухав пi©тiв, якi
приходили до нього в гостину.
Поважнi ченцi, попивши узвару та по©вши гречаних млинцiв з кав'яром,
читали вiршi про Бога-вiтця та Бога-сина, оповiдали по-латинi,
по-польському чи й по-нашому про муки Богородицi, славили апостолiв та
святих отцiв церкви, сперечалися з приводу трудiв Туптала "Руна
орошенного, та "Четь©в мiне©в,; про працi землякiв наших, укра©нцiв
Стефана Яворського та Феофана Прокоповича, висловлювалися обережно,
делiкатно - надто на високих схiдцях сидять, бачать звiдти далеко, можуть
дiстати й тут. Я слухав благоговiйно, мо серце сповнялося священним
щемом, одначе, на мiй подив, на другий день майже нiчого з того не мiг
пригадати. А от про вибрики зухвалого Купiдона, який мета стрiли в дiвочi
та парубочi серця, може помилково або й задля розваги вцiлити в серце
одруженого козака, а то й попа - те пам'ятав. Змiстом всi тi вiршi
здебiльшого були повчальнi, лише вряди-годи прорветься насмiх, i тiльки
дво з гостей одважувалися читати такi вiршi - один був колишнiм
канцеляристом, а нинi бунчуковим товаришем, другий професором колегi©.
Ченцi на вiршi про Купiдона хмурилися. Полуботок ледь-ледь усмiхався.
Вiршi на тих посиденьках читали вряди-годи, значно частiше точилися
вченi диспути чи просто розмови про давнiй свiт, про розум i дурiсть, про
чужинськi землi, у яких хтось iз присутнiх колись побував, звича© тих
народiв,полковнику у час шведчини за царським указом довелося помандрувати
з помiчним козацьким вiйськом у Польщi та Саксонi©,- про царiв Кiра та
Мiда. Персону росiйського царя обминали, а от про нововведення, про
iноземцiв при царському дворi, про науковi потуги тамтешнiх вчених мужiв
мовлено немало, бо, знову ж таки, чималу вагу в усьому тому мала персона
Стефана Яворського, нинiшнього блюстителя патрiаршого престолу, а перше
ки во-чернiгiвського вченого фiлософа та поета. Нинi туди по©хав iнший,
вже ки©вський, але знаний багатьма присутнiми, ритор та поет, богослов
Феофан Прокопович. Цi спасеннi для мо©х вух бесiди здебiльшого провадилися
не в будинку, а в наметi, який стояв у саду, або гостi всiдалися просто
неба, пiд яблунею на великому турецькому килимi.
Поважнi пi©ти читали про кабишi Купiдона, й були в тих вiршах зради,
сльози, смертi з туги по милому чи по милiй, одначе я бачив, що Купiдон не
вразив жодного читальника тих вiршiв, можливо, й жодного разу в життi.
Пi©ти розповiдали про кохання без вогню i без жару, занадто мудро, занадто
розважливо, занадто холодно, аби повiрити, що серце когось iз них
пронизала стрiла Купiдона. Я також знав про кохання дуже мало, але й того,
що знав, вистачало, аби зробити такий висновок. Всi вони благословляли
любов i не знали про те, що нею можна жити i в хвилi проклинати ©© Вони
славили ©© як Божий дарунок i не вiдали, що вона бува диявольським
насланням i спопеля всю людину, ©© тiло й душу, робить з не© раба,
вбивцю, неключимого мерзотника. Саме так почувався нинi я. Вона бува
грубою, як колода, й зiтканою з прозорого срiбного павутиння, але
невiдомо, коли вона лiпша, i все ж вона - найбiльше щастя свiту, хоч i
найбiльша його мука.
...День вiд дня лiлiй на плесах ставало менше, а пiр'я з пiдхмар'я
падало бiльше. Почалися дощi, намет у саду згорнули, посиденьки з пивом та
вiршами перенесли до свiтлицi, а вiдтак вовн скiнчилися зовсiм: з
пiвнiчно© столицi вiд царя впало велiння чернiгiвському полковнику йти з
початком зими з полком у Ладозький похiд, вести передню партiю козакiв.
Вслiд за нею пiдуть ще двi партi©. На чолi друго© партi© стати мо му
батьку, третьо© - лубенському полковнику Андрiю Маркевичу. Заголосили по
мiстах та по селах жiнки, похилили голови козаки; пiдсусiдки, якi мають
спорядити козакiв у похiд, а деякi i йти з ними, заклопоталися провiантом,
кiньми, саньми, збро ю. В Чернiговi та Глуховi поспiшали з весiллям.
Власне, весiлля мали справляти в Лубнах, у Маркевичiв, одначе весiльний
по©зд Глухiв обминути не мiг. I що таке вiнчання в Лубнах, а що в
гетьманськiй столицi, в соборнiй церквi, з гарматною стрiльбою та
фей рверками! Для мене ж важило лише те, що i я ©хав у тому по©здi. А ще
бiльше, що Уляся зустрiла мене з неприхованою радiстю й сказала, не
криючись, що чекала на мене. "Я так на тебе чекала, так чекала!, В грудях
менi спалахнула пожежа, чомусь стало важко дихати, й котився, котився по
мо©х жилах вогонь, й не було того, чого не звершив би в ту мить... Я
сказав Улясi, що йду у Ладозький похiд, вона злякалася й почала просити,
аби в той похiд не йшов. Але я вiдказав, що така воля мого батька i йти
маю з ним, у його партi©.
- Ти ж там загинеш, такий... такий...- i не доказала, одвернулася й
витерла кулачком очi.
- Пробач менi, Улясю,- сказав тихо.- Не досто©н я тебе. Бiля тебе такi
парубки... козаки... звитяжцi А я...
Уляся враз стрепенулася, зблиснула очима, тупнула чобiтком, аж
схопилася луна.
- Та на дiдька вони поздавалися тi звитяжцi, тi хвальки... Менi
потрiбен ти... отакий дурний... i хороший.
А я сидiв i не знав, радiти менi чи сердитися, й не знав за вiщо вона
мене покохала, такого книжного та тихого, бо ж не знав, за вiщо взагалi
дiвчата кохають хлопцiв.
Ми освiдчилися одне одному в коханнi, нас пiдштовхнуло до того чуже
весiлля, його шал, його безум, його вир, на нас там нiхто те звертав
уваги, i ми були на велелюддi на самотi. I я трохи показав себе на тому
весiллi, бо, коли потомилися музики, зiграв по черзi на скрипцi, на
цимбалах i на бубонi шiсть козачкiв, а потiм ще й на кобзi Ми бiгали по
саду, по покоях, ми мовби подурiли вiд веселощiв i печалi, яка стояла
близько-близько, за порогом, але ми жодного разу не поцiлувалися, та я й
не прагнув того, бо, мабуть, було б забагато для щастя.
Прикоханi долею, ми рiдко помiча мо нещастя iнших. Щоправда, то були не
нещастя, але двi перчини пригiрчили Оленчине та Яковове весiлля. Перша та,
що гетьмановi нездужалося, й вiй ледве дочекався, поки попи повiнчають
Якова та Оленку, вiд'©хав у каретi додому. Вiд соборно© церкви до
гетьманського дому подати рукою, вся весiльна челядь йшла пiшки. I сталася
нам пригода, яка налякала всю бiлу й чорну челядь, потiм дехто вгадував у
нiй лихе провiщення молодим. У мiсто, прочувши про весiлля, прибуло чимало
всiлякого люду, а також купцiв, а за ними, як то завжди ведеться, старцiв,
музик, циганiв. Цигани, тi особливо нахабнi, перепиняють людям дорогу,
хапають за поли, ходять поперед вихилясом. Одна така ватага заступила нам
вихiд з вулицi на площу, цигани били в бубни, дудiли в дудки й тягли за
собою велетенського ведмедя, який ревiв i опирався й не хотiв танцювати.
Невiдомо, що зробили йому цигани, кажуть, у таких випадках вони хлюпають
йому пiд хвiст скажено©, може, хлюпнули бiльше, нiж треба, ведмiдь раптом
заревiв так, що всiм позакладало вуха, метнувся вбiк i вирвав ретязь з рук
низенького мiцного цигана, той упав, ведмiдь переступив через нього,
звiвся на заднi лапи й пiшов на нас. Заверещали жiнки та дiвчата, i всi ми
подалися назад, але й втiкати було нiкуди - ззаду напирав натовп, який
випливав з церкви. Розгубилися всi, тiльки Полуботок не вiдступив, дiстав
з пiхов шаблю й виставив ©© перед себе. Ведмiдь з ревiнням наближався, а
Полуботок стояв незворушно - великий, спокiйний,- шаблею не замахувався, а
тримав ©© вiстрям наперед. Шабля була велика, широка, майже пряма. Ще
мить, i пролл ться кров. Звiра чи людини. I раптом звiр зупинився, нагнув
голову,- здавалося, вiн нюхав шаблю, ревнув ще двiчi й опустився на
переднi лапи. Тепер вiн дивився знизу вгору, його маленькi червонястi
очицi горiли жаринами. З розтулено© пащеки капала слина. Але вперед вiн не
йшов, здавалося, ведмiдь просто здивований. I в цю мить налетiли цигани,
дво вхопили за ретязь, ще дво почали хлюпати чимось ведмедевi на голову.
Вiн крутив нею, i не зрозумiти, зле йому було чи при мно, не виривався.
Цигани забили в бубин й потягли його за собою.
Друга прикрiсть також йшла вiд гетьмана. Ми мали вiд'©хати з Глухова в
понедiлок, а гетьман наполягав, щоб залишилися до середи. На той день вiн
скликав усiх полковникiв i збирався зачитати ©м царську грамоту, всi
полковники повиннi були розписатися, що чули ©© й виконають усi царськi
велiння. В грамотi йшлося про постiй нових гусарських полкiв по Укра©нi,
про збирання на них запасiв та коней з ратуш й найсуворiшим чином
заборонялося козакам гетьманщини мати будь-якi стосунки з запорожцями,
котрi отаборилися бiля Бендер, не давати туди нi порохового, нi хлiбного
перевозiв й перехоплювати всiх людей, котрi йдуть у той бiк або вертаються
звiдти. Гетьману клалося в провину, що колишнiй генеральний писар Григорiй
Шаргородський повернувся з Бендер вiд Орлика, якого втеклi запорожцi
обрали пiсля смертi Мазепи сво©м гетьманом, i що вiн тепер сидить в
Городищi урядником, i деякi iншi мазепинцi вертаються й проживають тихо по
селах та мiстечках. Гетьман вельми налякався, казав, що нiчого не зна про
Шаргородського та всiх iнших мазепинцiв, вiдписав царевi, що сповнить усi
його велiння, i вiдiслав листа запорозького, написаного у вiдповiдь на
гетьманiв, i листи-унiверсали. Той запорозький лист мав розвiяти всi
царевi сумнiви. Запорожцi писали: "Вельможний мосце-пане Скоропадський,
гетьмане московський. Унiверсал ваш увещевательний пiдписом руки вашо© i
двома печатьми, диною вiйськовою, а другою московською, утверджений
получили i, по звичаю, на радi вслух всiм вичитали, нiчого нового та
корисного для себе не чули, окрiм одна неправда та прелесть московська
iзображена, ответству м: а во-первих, удивля мося, iж ваша милость не
встида ться титулуватися вiйська Запорозького обох бокiв Днiпра гетьманом,
коли ж ми вашей милости аж сами собою, анi через послiв наших, анi через
письмо войсково на той уряд не обрiтали, на який ваша милость возведенi
зостались пiд мушкетами московськими внутрi города Глухова,.
Полуботок знав про царську грамоту, гетьман ще ранiше прочитав йому, а
про що вони говорили по тому - невiдомо, полковник вийшов з гетьмансько©
свiтлицi хмарний i одразу наказав кульбачити конi. Полуботок пiд царською
грамотою свiй пiдпис поставити вiдмовився, й не пiдписалися всi iншi
полковники, окрiм гадяцького, прилуцького, полтавського та лубенського.
Через той поспiх не змiг я як слiд попрощатися з Улясею, забiг на.
кiлька хвилин, i вона розгубилася також, бо ж збиралася подарувати менi
освяченого хрестика на дорогу, який би оберiгав мене вiд усiляких
напастей. Вiддала його домашньому священику, аби окропив водою з Афона, а
той не встиг хрестика повернути. I тодi вона вхопила шматочок червоно©
весiльно© стрiчки, котрий подарувала ©й Оленка, й дала менi. Обпекла мо©
вуста поцiлунком (в сiнях уже заскрипiли дверi), i я побiг на вулицю.
Улянин дарунок я пришив до натiльно© сторони сорочки, навпроти серця, й
пройшов з ним до далекого Валдаю та назад.
* * *
Всю осiнь i половину зими тривали приготування до походу. Заготовляли
провiант та овес, шили кожухи, кували конi та заливали салом копита, аби
не трiскались на морозi, лагодили сани. Вирушили третього лютого, щоб
пройти по замерзлих рiках i добутися навесну, на початок робiт. Йшли
трьома партiями по кiлька тисяч козакiв, не рахуючи пiдпомiчникiв та
кашоварiв. Першу партiю вiв Павло Полуботок, либонь, по сво©х лiтах мiг би
лишитися вдома, одначе вважав, що мусить роздiлити з козаками все лихо, а
також, що дасть лiпший порядок вiйську, краще вбереже козакiв, нiж хтось
iнший. Другу партiю вiв мiй батько, генеральний хорунжий Iван Сулима,
третю - лубенський полковник Андрiй Маркович. Я випросився в батька й
першу половину дороги йшов з Полуботком, а далi - з батьком.
Недарма кажуть, що лихо ходить у парi зi щастям - випала Якову щаслива
картка, заступив батька на полковницькому урядi. Щоправда, лубенська
старшина довго ремствувала, не хотiла ставати пiд руку парубiйка, в якого
i вус ледве засiявся, навiть написала Скоропадському скаргу на
"новохрещеного жида,, як поза очi називали пана Андрiя. Одначе
Скоропадському затулила долонею рота Анастасiя Маркiвна, а старшинi
показав волохатого кулака Андрiй Маркович. Вона вмовкла. Пан Андрiй i на
жида не схожий, все в походах та походах, шаблею заслужив повагу й
владарював також при допомозi кия та мiцного слова. I господарював не
згiрш за будь-якого кревного хлiбороба: воли в нього, як гори, конi
гладкi, добро© породи, земля родюча, доглянута.
Партi© йшли на вiдстанi в кiлька верст одна вiд одно©, полковники
зносились мiж собою гiнцями. Нiчого пекельнiшого за той похiд не пам'ятаю
у сво му життi. Морози стояли трiскучi, снiги глибокi, дорiг не було,
бралися в снiгах навпрошки, тримаючи напрямку на великi мiста. Другiй,
третiй партi© було трохи легше... А нам...
Кiлькоро козакiв гнали попереду двi пари волiв у ярмах (конi по таких
снiгах пройти не годнi), воли мовби пливли, часом з заметiв виглядали
тiльки кiнчики крутих рогiв, далi - воли з саньми впорожнi, за ними - воли
з саньми впiвпорожнi - так пробивали дорогу. А вже за ними увесь воловий i
кiнний обоз - везли провiант собi та харч худобi, барила з оковитою,
реманент до копальних робiт, намети й всiляке iнше начиння. Найдужче
пильнували за барилами - горiлкою зiгрiвалися, розтирали примороженi руки
та ноги, лiкувалися. © везли в глабчастих санях, i полковник особисто
розливав куфи в носатки - по кiлькостi козакiв. Один козак вкрав двi куфи
горiлки, за той злочин його прикували за руку до перших саней, i вiн брiв
у снiгах.
Проте й сам полковник здебiльшого також iшов за першими саньми,
тримаючись за рожен. Губи йому потрiскалися, обличчя стемнiло, лущилося,
чорнi, з крутим зломом бровi порудiли, вигострилися й стали як ножi.
Спали просто на снiгу. Литвинськi села траплялися рiдко, були вони
маленькi, по десять-п'ятнадцять хат, навiть старшина не вся втоплювалася