Страница:
ранкору i з чим я вiд'©хав з Пiтера... I все ж... Але куди менi подiтися?
Вiд'©хати кудись далеко й прилаштуватися в пiвчу або в школу?.. I жити
собi тихо та непомiтно до само© смертi...
I почував, що не можу того. Не можу примиритися з таким життям, не можу
полишити в бiдi людину, яка стала свiтлом серця мого. Либонь, я нiчим не
запоможу його бiдi. Маленький я такий, маленький... А раптом? Хоч
краплину, хоч цяту... Хоч знатиму все до кiнця! I я поклав ©хати знову в
Пiтер. Будь що буде. Втрачу життя, то вiдатиму за вiщо!
Два днi провiв у монастирi. Вирiшив трохи потинятися в мiстi, вивiдати,
що дi ться в Генеральнiй канцелярi©, в полках, у Малоросiйськiй колегi©.
Ходив обачно, здебiльшого увечерi, вдень або спав на монастирському
постоялому дворi, або стояв у церквi. I от одного разу, пообiдавши в
трапезнiй, сидiв у куточцi на лавi й дрiмав. У трапезнiй було тепло, пахло
свiчковим воском i трiшки ладаном, отож дрiмалося менi солодко. Крiзь
дрiмки чув розмову двох ченцiв, якi примостилися неподалiк вiд мене й
гомонiли. Один з них, чорний, високий, обiдав, другий, низенький,
круглоголовий, сидiв просто так. Либонь, то були колишнi товаришi. Перший
працював у свiчкарнi, другий прислужував дiтям, племiнникам iгумена. В
iгумена нещодавно померли вiд морового повiтря брат та його дружина, й вiн
забрав у монастир братових дiтей. Високий чернець випитував про iгумена,
низенький оповiдав. У iгумена сiм свiтлиць, стiни всiх свiтлиць завiшенi
килимами, шiсть лампадок срiбних i одна золота, iгумен дуже скупий, поки
були живi брат i братова, не дав ©м i шеляга, але його, ченця Iлисодора,
вiн не обижа i до хлопчикiв ласкавий.
Я все дужче й дужче занурювався в сон, але враз щось мовби пiдштовхнуло
мене зсередини. Вуха мо© нашорошилися самi по собi, я ловив кожне слово.
- ...Були вчора вiд панi гетьманшi челядники i пирiг з рибою у пiвтора
аршини нашим кухарям замовили.
- Навiщо ©й такий пирiг? - запитав високий чернець.
- Кажу ж, банкет робить для гостей пiтерських... Взяли вина два барила.
Вино якесь особливе, такого нема нiде.
- Яких гостей?
- Ну тих... Що цар прислав. Котрi Гречаного з Леванцем старшими
настановили...
Я вже не слухав ченцiв. Я подумав: було б не кепсько довiдатися, хто
банкетуватиме й про що там говоритимуть, а вiдтак, що ще вчинили й
збираються вчинити тут пiтерськi фiскали. Без тих вiстей у Пiтер менi
©хати нiчого. Потрiбно якось потрапити на банкет.
...Потрапити на банкет менi не вдалося. На воротях стояла варта, i в
дворi також, я спробував пробратися через господарськi двори, але мене
крийма вкрили пси, наледве я од них одбився, й загалакала сторожа, i я
втiкав поза клунями. I тiльки коли поз'©жджалися сани, аби розвозити
гостей, котрi жили далеко, вдалося запалити з одним кучером люльки, i я
довiдався, що це вже не перший банкет, пани гуляли у глухiвського сотника
Мануйловича, нинiшнього соправителя, i в полковника Кошел ва, члена
колегi©, а завтра дають банкет Марковичi - брат i син лубенського
полковника.
Довкола глухiвсько© садиби Марковичiв я не блукав, а пiшов туди
наступного дня, по банкету. Якiв i його дядько ще спали, й менi вдалося
без особливих клопотiв покликати молоду панянку - видав себе за челядника
з ©© батькiвського чернiгiвського ма тку. Оленка здивувалася й приховала
здивування, й повела мене в хату для челядникiв - вони вже були на роботi.
Сiли на лавi бiля столу без обрусу, з видовбаними у товстiй дошцi мисками,
в якi насипають ©жу. Оленка розстiбнула гаки бiлого, опушеного рудою
лисицею кожушка, розв'язала кiнцi хустки, й менi чомусь згадалося, як
бiгали вони з Уляною по саду, наче двi лисички, i як пантрував за ними я,
i як хвилювався. Але думка-спомин майнула лиш на мить... Розповiв коротко,
де був, що бачив, що робив. Не згадав нi Iлька, нi Милю, якого вона,
либонь, i не знала. Але згадав ©© брата Андрiя, i Марiю, й челядника
Гната.
- Пiтерськi вивiдцi сидять у Михайлiвцi,- схвильовано повiдомила
Оленка.- Гната i Марiю взяли пiд сторожу, чинять вивiд. Загоровський,
давнiй батькiв ворог, подав чолобитну, буцiм батько хотiв через Гната його
вбити. Загоровський ще ранiше ©здив з позовом на батька в Пiтер, там йому
не пойняли вiри. I ось тепер вiн... Жураковський також взятий пiд варту...
Я хитнув головою.
- Вiн знав, що ©де Рум'янцев, i розiслав научительнi пункти, аби нiхто
не вiдступався вiд сво©х попереднiх слiв i пiдписiв не знiмав. Але декотрi
вже познiмали. Полковник Ганський...
Я з гiркотою подумав, що ж воно таке людина, i чого вартi ©© совiсть,
©© доблестi. Цей самий Ганський ходив iз шаблею на мушкети, й жодна куля
його не вцiлила, стрибав, утiкаючи вiд погонi, з кручi, видряпувався по
драбинi на фортечнi стiни, з яких порскала гаряча смола... I ось тепер
зiв'яв пiсля кiлькох застрашливих слiв... Неймовiрна сила слова... Надто
лихого...
- Цей самий Рум'янцев вже об'©хав половину наших мiст... Стародуб,
Чернiгiв, Нiжин, Корець, Переяслав, Полтаву, Гадяч. Арештову або
вiдправля в абшид одних старшин i настановля iнших. У Переяславi замiсть
Лукаша - Афендика, в Полтавi замiсть Буцького - Тарануху, в Гадячi замiсть
суддi Грабянки - Шташевського. I скрiзь опиту людей, збира скарги...
- Та зна ш, що тi скарги - супроти твого батька?
Оленчинi губи здригнули, в очах полетiли чорнi вогники.
- Знаю, звичайно...
- I як... Ти... З ним... на банкетах?..
- А що ж менi робити? Можу ще бiльше зашкодити батьку. Сиджу, дивлюся,
слухаю... Тамую бiль i плач. Сльози - отуто,- показала на груди.- Вчора
говорив на банкетi, буцiм батько мав через листи перемову з Орликом.
Мовляв, Михайло Борковський це ствердив. Але ж то давнiй батькiв
недоброзичливець, вiн ствердить будь-що...
- Ти не сказала йому цього?
- Я й не чула... Вiн говорив тiльки при чоловiках, у кiмнатi, де вони
курили. Якiв вже потiм розповiв. А при жiнках... Вiн такий кавалiр, цей
Рум'янцев. Гречний, запобiгливий. Так i гра очима, так i сi дотепами.
Всiх жiнок заворожив. Офiцер гвардiйський!
- Собака, поганець...- I вогонь спалахнув у мо му серцi. Згадався
Iлько...- Не годен вiн жити... Я... Оленка скрикнула й заплакала.
- Не чiпай, не чiпай його, Iване. Тодi батьку стане ще гiрше. Не
помилують його...
Я понурив голову.
- I всi вони... Гречнi та чемнi... Налетiли, як вороння. Два брати
бригадировi, зять, ще якiсь родичi. Розбирають хутори, села... Хабарi
страшеннi беруть...- i всi такi милi, ввiчливi. Все по гостях ходять, i
нашi до них також. Якiв усiм кланя ться, всiм першим руку несе... Вже й
молиться в церквi тiльки на Веригiнi. А тi - нашi, що насправдi чеснi,
позачинялися по хатах, пороз'©жджалися по хуторах. I тiльки стогнуть. Бо
всюди вiйсько московське... Всюди вивiдцi... За одне необережне слово
тягнуть до цюпи... Отако ми живемо.
Якусь хвилю Оленка мовчала.
- А ти... Iване? Як ти живеш?
Я пiдвiв голову.
- Не живу я, Оленко. I не житиму бiльше... Якщо нiчого не перемiниться.
А як воно може перемiнитися? ду я, Оленко, в Пiтер. Може, стану хоч
чимось нашим у пригодi.
- Благослови тебе Бог.- I вона перехрестила мене.- Подай якось
вiсточку...
- Подам... Якщо залишуся живий.- I пошкодував на тi нерозумнi слова,
якими хотiв викликати в Оленки до себе жаль.
* * *
У недiлю прощався з Глуховом, чомусь не сподiвався бiльше вернутися
сюди. Пiшов до церкви, ще й не сiрiло, паламар свiтив першi свiчi - перед
Спасителем i Миколою Угодником, я помолився перед Спасителем i перед
Миколою й щиро спом'янув Милю, то був його святий, одного його вiн поважав
i шанував. Я молився, по днуючи сво© скорботи з святими молитвами, не
нарiкаючи вельми на свiт, але гiркота стояла в грудях пекуча, i я не мiг
©© прогнати.
Майже кожному з нас допiкають якiсь кривди, вони - за грiхи нашi, але
тi, котрi мав на мислi я, впали страшним тягарем на всiх нас, на народ
мiй, i я не знав i понинi не знаю за вiщо. Стояв перед образом Спасителя,
намальованим на липовiй дошцi, вдивлявся в Христа, й не знаходив вiдгомону
в душi. У церквi лунають тi самi молитви, якi лунали й сто рокiв тому, але
горять iншi свiчi, .стоять iншi люди, якi проживають сво© життя чимось
схожi, а чимось не схожi на життя сво©х антецесорiв - попередникiв.
Мабуть, увесь огром ©хнiх прохань сповнити неможливо, але одне велике
прохання, яке вбира всi життя, нашi життя-всiх, хто Йому молиться,
прохання бути людьми вiльними, поклонятися йому, довготерплячому й
справедливому, а не пiдлому тирану. Як може Вiн вiддавати всiх нас йому?
Чи й се входить в його замисел, чи вiн нас не бачить? Сього я не розумiв i
з цим не мiг примиритися. Я почував, що тут розходжуся з Богом, се було
страшно, аж мене почало тiпати. I все одно я не мiг примиритися. В письмi
сказано, що шлях до спасiння - через страждання. Але ж мiй народ
вистраждав стiльки, що мав би давно окупити всi сво© грiхи, а кiнця його
стражданню не видно. Ще сказано там же, що всi ми народжу мося рабами. Але
ми народжу мося рабами рабiв, нема в свiтi жорстокiшого й поганiшого
чоловiка, який рабом i творить рабами iнших. I з цим примиритися я не
мiг також. Неначе п'яний, вийшов з церкви.
Вiд'©хав, коли почалися вiдзимки. А вони бувають лютiшi за зиму. Одааче
Бог-вседержитель був милосердний до мене, грiшного, який повставав навiть
проти нього за край свiй i нарiд свiй, але ж не дав менi загинути, хоч
послав чимало страждань та випробувань у дорозi.
До Брянська я до©хав з нашим купецьким обозом, допомагаючи обозникам,
але там обоз зупинили московськi митнi застави й почали шарпати його, та
так, що обоз знявся вночi й по©хав назад, я ж продовжував путь на Москву,
не мав грошей для ночiвлi на постоялих дворах й кочував де доведеться.
Одного разу, вже за Калугою, порятував людей, i вони дали менi припасу на
дорогу. А трапилося таке: на тих людей напали розбiйники, зачинили ©х усiх
у погребi, а самi почали пакувати на сани ©хн добро. Була недiля, всi
люди пiшли до церкви, i я, побачивши те, взявши два пiстолi, пiшов на
подвiр'я й налякав пострiлом розбiйникiв та випустив з льоху бранцiв, i
вже разом ми вiдбили сани з повантаженим добром. Припасу менi вистачило на
бiльшу частину дороги, яка лишилася.
На дворi в князя-папи в Пiтербурху наших не знайшов нiкого. Старшина
сидiла ув'язнена в Петропавловськiй фортецi, челядь розбрелася хто куди:
декотрi по©хали на Укра©ну, кiлька чоловiк поневiрялись на роботах. У
Ямськiй слободi знайшов Полуботкового челядника Матвiя, а також Савичевого
челядника Охрiма. Вони промишляли тим, що виловлювали в Невi дрова, рубали
й продавали ©х. Ще один челядник, Чарнишiв, разом з полоненими шведами
загрiбав снiг та кiнськi кiзяки на Невському прошпектi, дочiкувався лiта,
аби податися додому.
Менi вдалося влаштуватися грубником в купецькому домi в кiнцi
Адмiралтейсько© набережно© за старим поштовим двором. Але я не тiльки
топив груби, а й робив усiляку iншу роботу - допомагав вантажити мiшки в
купецькому гамазе© та порав конi. Хоч по Пiтерських вулицях сновигало в
пошуках роботи чимало голодного обшарпаного люду, нас наймали охочiше за
них. Першу нiч (до того, як знайшов собi певне мiсце) ночував у Матвiя, в
темнiй i чаднiй пiдклiтi, в якiй спало чоловiк двадцять. Там стояли сморiд
i хропiння, але, наморений дорогою, добувшись врештi до мети, я заснув
мертвецьким сном. Опiвночi мене розбудили - в пiдклiтi стояв галас, в
прочиненi дверi клубками котилася пара i в ту каламуть пiрнали
напiводягненi челядники. Я вибiг чи не останнiй.
На вулицi - гвалт, крики, торохтiння трiскачок сторожiв, дзвони на
сполох, всi бiгли в бiк Адмiралтейства, десь там, далi, вставала заграва.
Пiтерськi пожежi - страхiття, якщо вогонь розгуля ться, то ковта вулицю
за вулицею, стриба не тiльки з будинка на будинок, а й бiжить по
вистелених iз соснини мостових.
Запрудженими вулицями добiгли до Лiтнього саду, а там - справжн
стовписько, людський вир, у якому мелькали сiряки, кучерськi каптани,
купецькi кожухи й навiть боярськi шуби, триухи, гостроверхi горноста вi
шапки й облiзлi овечi, й обличчя перекошенi, зляканi, зяпали розтуленi
роти, в блискучих очах - вiдсвiти пожежi. Ми тиснулися наперед, а
назустрiч виривалися iншi люди, розкучманi, розкуйовдженi, розшарпанi, з
похмурими обличчями, й мовчки чалапали геть. х хапали за поли,
розпитували, що саме горить, але вони не вiдповiдали. Врештi вдалося
зупинити хмiльного (не встиг прочуматися) купчика, який з реготом
розповiв, що то цар утнув штуку - завтра перше квiтня й вiн наказав
привезти кiлька розiбраних хат, скласти на купу та пiдпалити. Купчику не
вiрили, якийсь офiцер схопив його за петельки, спробував тягнути до
полiцiйно© управи, але купчик вiдбивався, божився, що сказав правду,
врештi, ту його розповiдь пiдтвердило ще кiлька чоловiк.
Люди помалу розходилися. Гомонiли мiж собою стиха.
- Дотепний у нас цар,- бубонiв позаду мене шепелявий голос.- Весело
живемо. У жоднiм государствi нема таких веселощiв.
- Еге ж, весело всiм. I нам, i панам.
- Слава Богу, що ©м також. На тому тижнi по Невi бояр тягали мотузками
з однi © ополонки до iншо©...
- Якова Пушкiна цар посадив на курячi яйця й сказав: висидиш курчата -
лишу живим, не висидиш...
I раптом:
- Ой, на ногу наступив!..
- Не роззявляй рота... Не ходи в лаптях...
- Так уся ж Московiя в лаптях... Цар взув...
- Що, що?!.
- А те...
- Та я тебе... Ей, солдат!..
Щось крякнуло, хряснуло, почувся стогiн, далi тупiт нiг. Я також
кинувся навтьоки. Подалi од грiха! З свiдка легко перетворитися у
винуватця. "Тi, що не донесли, тi, якi не хапали крамольника, несуть
однакову кару з крамольниками",проголошу царський указ. Государство з
донощикiв!
* * *
...Минув тиждень, як я прибув до Пiтера, одначе тiльки й довiдався, що
Полуботок та iншi старшини знаходяться в пiдземеллях Петропавловсько©
фортецi, спочатку вони сидiли по одному, далi - по четверо, тепер ©х знову
розвели по одному. Матвiй вiддано чекав на свого пана, проте нiчого про
його долю не знав, та й боялися люди говорити про в'язнiв, тримали язики
на припонi. Ходив я по набережнiй, дивився здалеку на фортецю, а вона
стояла похмура, сiра, куталася в тумани, неначе в дрантя. Високо в небо
зводилися башта з флюгером-корабликом i церковна дзвiниця, тiльки
найбiльший богохульник, пiдлий узурпатор мiг додуматися до такого, аби
поставити при катiвнi церкву з дзвiницею. Там стогони катованих заглушають
святу молитву, там не можна замолити кров, бо тече вона щодня iз ран,
завданих знаряддями ката. Найбiльший кат сидить у палацi, меншi сповняють
його хижу волю.
Мо серце стискалося, квилило й плакало, адже там, за сiрими стiнами,
капала на кам'яну пiдлогу кров найправеднiшо©, найсвiтлiшо© людини мо ©
землi. Гетьман прийшов у це. мiсто, аби за всiх сказати правду, захистити
всiх мо©х землякiв.
Я шукав хiдникiв до тi © фортецi, шукав хiдникiв до душ людей, якi мали
до цi © фортецi доступ. Деякi можна було вiдiмкнути золотим ключиком, i
тодi я вiдважився на вiдчайний крок. Я знав, що не побачу гетьмана скоро,
зболiлим серцем вгадував, що, либонь, не побачу його вже нiколи й не зможу
повернути йому коштовного перстня, й... продав його. Продав за чималi
грошi, й посипав перед собою стежку золотим пiском, i пройшов по тiй
стежцi чималеньку путь. Спочатку мене вiв один фендрик - служка
найнижчого, чотирнадцятого, розряду, чоловiчок у сiрячинi, з-пiд яко©
виглядали дранi чоботи, далi тримався за каптан пiддячого Юстиць-колегi©,
i врештi випала менi "честь" частувати нотарiя Розискно© колегi©, котру
майже всi в мiстi називали по-старому - Та мною канцелярi ю. Це був гiркий
п'яниця, пропияка, й тримали його на службi, бо таких людей на тодiшнiх
пiтерських службах було багато, сам цар показував приклад на тiй хмiльнiй
путi. Ледве вiн починав п'янiти (тодi в нього по обличчю розповзалися
червонi плями), як ставав надзвичайно пiдозрiливим, неговiрким, тiльки
шикав, прикладав до вуст пальця, недовiрливо поглядав на тих, що сидiли за
сусiднiми столами або заходили до питейного дому, й так само пiдозрiло
дивився на мене. I щоразу перепитував, мовби вперше бачив, хто я такий i
чого тут сиджу. I я вдавав безжурного бражника, гультiпаку, хихотiв або
починав тихенько мугикати якусь пiсеньку. Я розповiдав йому, буцiм служив
дячком у Глуховi й за хороший голос мене взяли до Москви, до Тро©цько©
церкви, та я почав пити, й мене вигнали з церкви, й втекла од мене
жiнка... Оце, про жiнку, нотарiй любив слухати найдужче й тодi смiявся
дрiбним смiшком, затуляючи долонею рота.
Коли ж переступав межу, починав затинатися, язик йому заплiтався, й вiн
вибалакував чимало такого, про що тверезим або й напiдпитку навiть не
за©кався. Тiльки треба було не сполохати його, не насторожити, вчасно
зупинитися... Вiн мене й пiдозрював, i довiряв менi.
Звичайно, якби я мав великi грошi, мiг би за них купити будь-якi
та мницi. Все тодi в Пiтерi продавалося. I що дужче цар за це карав, то
дужче розквiтало хабарництво. Адже й карав вiн найперше хабарникiв
невдатних, та ще тих, якi вельми забагатiли на хабарництвi, бо ж одбирав
©хнi грошi i ©хн майно. Траплялося, й не раз, що карали людей зовсiм
безневинних, ©хня провина полягала в тому, що були багатi.
На власнi очi бачив страту найбiльшого допильновувача порядку, того,
хто сам карав iнших за хабарi - обер-фiскала Нестерова. Всi тодi казали,
що Нестеров - чоловiк вдачi круто©, недобрий, одначе чесний. Та й не так
помирають хабарники, не так. Його катували на тому боцi Неви, проти бiржi.
Там стояла височенна шибениця, а пiд нею - ешафот, i чотири височеннi
тичини з колесами, спицi на яких були на пiваршина окованi залiзом. По
тому, як прочитали присуд, Нестеров - дорiдний, високий, сивочолий
-повернувся обличчям до церкви при Петропавловськiй фортецi (а в менi
думка гострим ножем: там, у фортецi, гетьман), вклонився тричi,
перехрестився, далi повернувся до вiкон Ревiзiон-колегi© i вклонився ще
раз. У одному з вiкон стояв цар i дивився, як завершувалося життя одного з
найдовiренiших його слуг, найвiрнiшого помiчника, сливе друга. А iншi
помiчники повклякали за спиною в царя, й мусили тамувати дрожi тiла, й
знали, що кожен може опинитися на тому мiсцi, де сто©ть Нестеров.
Нестерова колесували заживо; вiдрубали одну руку й одну ногу, далi
другу руку й другу ногу. Обер-фiскал не втратив свiдомостi, лежав i
дивився в небо. До нього пiдiйшов пiп i пiднiс до вуст хреста: зiзнайся!
Нестеров похитав головою - зiзнаватися менi нема в чому. Далi з
Ревiзiон-колегi© вибiг майор i вiд царського iменi просив зiзнатися: за це
Нестерову виявлять, царську милiсть i одразу вiдрубають голову.
Скривавлений обрубок так само похитав головою, безкровнi вуста
прошепотiли: "Не винуватий я". До плахи волокли його по калюжах й кинули
обличчям в криваву калюжу (вже було закатовано кiлька його помiчникiв).
"Не винуватий я",- востанн прошепотiли спеченi вуста Нестерова.
Це був найближчий царiв пiдручний. То ж на яку милiсть могли
сподiватися укра©нськi старшини, укра©нський гетьман, ненависнi царевi вже
тiльки за те, що домагаються сво©х прав та сво © правди! Гетьман i нинi на
всiх допитах казав твердо: "Нема нiчого в переяславських статтях про
побори з укра©нцiв, а про давнини нашi указано, щоб "пани во води до
жодних порадкiв полкових i градських стосунку не мали", щоб лишався люд
укра©нський при сво©х правах i порядках, i ти, царю, тi права нашi
пiдтвердив, власною рукою розписався, договiр з Скоропадським укладаючи".
Цар шаленiв, цар тупотiв пудовими ботфортами, вимагаючи вiд гетьмана
самообмови.
- Хто тобi дав право встановлювати свiй суд, коли було вказано, що
вищим судом суд колегi©!
- Бог-вседержитель дав менi таке право. Я обновив суд, щоб кожен мiг у
ньому вiльно позиватися, й не моя вина, що люди йшли шукати правди в
нашого суду, а не в колегi©. Бо ж наш суд правий, а колегiя судила, як ©й
вигiдно.
- Для чого привiз бланкети чистi, старшинами пiдписанi? Щоб написати
все з власного злого розуму та умислу?
- Чолобитнi нашi, пiдписанi старшиною, писанi нашою мовою, i мали
переписати ©х на бланкети мовою вашою, московською. Адже ви мови нашо© не
зна те... Для того й бланкети, на яких старшини приклали руки...
- Лаговича послав для злого наущення...
- Ти послав Рум'янцева, мусив i я когось послати, аби декотрi старшини
з страху не вiдмовилися вiд власних слiв.
- Яких це власних слiв?
- Правдивих.
- Тiльки для того посилав? А ми ось зараз довiда мося... Увели
Лаговича, вимореного, скатованого, вiн похитнувся, й дво солдатiв ухопили
його пiд руки. Дивився гейби божевiльними очима i схитував ствердно
головою на всi запитання. Й коли обiзвався до нього Полуботок, вiн i на
його запитання ствердно хитнув головою. Лаговича вивели. I привели
Жураковського, вiн тримався мужньо, достойно, й сказав, що не шкоду на
коломацькi листи, бо не стало життя в кра©, задушили побори i козакiв, i
старшин, i посполитих. Генеральний осавул, котрий горою нависав над
столом, не уникав царського погляду й голови не хилив. Солдати, якi стояли
обiч нього, видавалися недорослими школярами.
Писаря Савича цар запитав, чи зна той про пота мнi замисли гетьмана.
Савич скосив очi на Полуботка, далi на царя й мовив тихо:
- Не скажу, вашмось...
Царiв кулак повалив його на пiдлогу.
- Скажеш, собако! Скажеш!
Савича пiдвели, вiн зяпав ротом. На мить в очах сяйнув гнiв i погас.
Володковськшi, який допомагав Розискнiй комiсi© й був присутнiй при всiх
допитах, осмiлився зауважити:
- Ваша величнiсть... Не скажу - це по-укра©нськи - не знаю.
- Брешеш...
- Запитайте ще когось...
- Не в нього ж запитувати,-бликнув очима на Полуботка.
I послав перевiрити, чи правду сказав Володковський. Офiцери перевiрили
й доповiли царевi: Володковський сказав правду: "не скажу" по-©хньому,
малоросiйському, означа "не знаю". За "турботи" по виясненню iстини з
Савича стягнули сiмдесят карбованцiв.
Одначе не всi трималися так, як Жураковський, i навiть, як Савич.
Переляканi Гречаний, Левенець i Мануйлович пiдписували всi свiдчення, якi
©м пiдсовував Рум'янцев. Фельдкур' ри притьма мчали тi папери в Пiтер. Й
гадом звивався Петро Валькевич, колишнiй слуга гетьманський, не тiльки
стверджував все, чого вiд нього домагалися царськi посiпаки, а ще й
прибрiхував, вигадував на всю силу свого хитрого, верткого, не малого
розуму... Скажений вдачею, лукавий, винахiдливий, вiн не тiльки
псевдосвiдчив, що чолобитна була пiдроблена, що всiм старшинам були
посланi "научительнi" листи, а й нiбито на власнi очi бачив у гетьмана
листи вiд Орлика й навiть вiд Карла. Не важило, що не мiг виповiсти змiст
тих листiв, а чи назвати бодай когось, хто тi листи доправив, царевi було
досить цього. Запопадливiстю, шаленством Валькевич так сподобався царевi,
що той взяв його на службу до власно© канцелярi©.
Цар запитував Полуботка, вiд кого вiн довiдався про по©здку Рум'янцева
на Укра©ну, але Полуботок на те вiдказав:
- Тво© слуги, царю, в них i запитуй. Я не знаю, але коли б навiть знав,
однаково не сказав би.
- Ще скажеш.
- Не скажу. Вiдаю, яким способом тут добувають свiдчень... Навiть у
варварському Римi не знали таких способiв... Одначе людина, якщо за нею
сто©ть правда, дужча вiд розпеченого залiза.
- Вважа ш, за тобою правда?
- Свята правда й вiчний Божий закон. Понад нього нема нiчого.
Знову стояли один насупроти одного - грiзний, скажений цар i спокiйний,
нескорений гетьман. Цар репався вiд непогамованого гнiву. Либонь,
Полуботок був першою людиною, яку не мiг зломити. I десь у глибинi його
пранцюватого, гнилого ства спалахували iскри подиву та пошани, але вони
не могли розгорiтися в свiтлий вогонь. Цар шкодував, що нема в нього пiд
рукою жодного такого пiдпомiчника, шкодував, що Полуботок не з ним: i
ярився гнiвом. Вiн вже знав, що живого Полуботка на волю не випустить, бо
той не скориться i невiдомо, якi сили може зiбрати собi в помiч.
Вдень Петро чинив вивiд укра©нським старшинам, ходив дивитися, як
конають на палях його пiдпомiчнi слуги, а увечерi виточував з велетенсько©
кiстки лампаду, аби повiсити ©© перед iконою Христа. Дивовижна несув'язь
цього свiту - найбiльшi грiшники найдужче намагаються догодити Боговi. З
тими сво©ми нещирими дарами мають прийти й на Страшний суд.
Допiкав Полуботку та iншим старшинам президент Та мно© канцелярi©
дрiб'язковий, у©дливий, нишковий генерал Ушаков, з обличчям вузьким i
довгим, схожим на лисяче. Вважав себе великим вивiдником, звивав
хитромудрi петлi, розставляв сильця, намагався загнати в них Полуботка й
принести царевi в зубах здобич. Заходив то з того, то з iншого боку,
випитуючи, в якому часi до арешту була написана чорнова промеморiя, що ©©
гетьман вiдiслав на Укра©ну, та хто ©© писав. Те йому було потрiбно, аби
потягнути з бiдолахи жили, добитися обмови всiх, кого хотiли обмовити.
Полуботок вiдповiдав, що промеморiю писано з його слiв, а хто саме писав,
не пам'ята , а коли б i пам'ятав, однаково не сказав би.
Ушаков свистiв крiзь дiрявий переднiй зуб сво© запитання, й здавалося,
що вiн сичить.
...В тi страшнi днi Полуботок довiдався, що у Якова народився син,
перший його онук (до цього все були дiвчатка), й усмiхався просвiтлено, а
Ушаков думав, що гетьман смi ться з нього, i аж корчився зi злоби.
* * *
Уже протягли вiд Укра©ни в холодну далечiнь iржавi струни журавлi,
одквiтували сади, пташки вивели пташенята, а Розискна колегiя все ще вела
слiдство. Проривалися з-за стiн Петропавловсько© фортецi якiсь чутки, i
знову западала глуха нiмотнiсть, здавалося, все там мертве, вже й нема
нiкого та нiчого й тiльки червоно-бiлий прапор трiпотить на шпилi, та
кожно© чверть години куранти вигравали чужоземного канта. Менi день
починався з того, що я виходив на подвiр'я й дивився на той шпиль i слухав
тоненьке, немов комарине, дзижчання, вигравання курантiв. Як я ненавидiв
той прапор i тi куранти!
А днi повзли, волохатi й одноманiтнi, як гусiнь у запущеному саду.
Людська душа звика до всього, либонь, i в мо©й душi все поросло мохом та
глухою кропивою. Навiть злiсть, розпач, який охоплював мене напочатку,
порiс тим зелом. Бо що я мiг вдiяти, чим допомогти в'язням? Молитвою? Але
Вiд'©хати кудись далеко й прилаштуватися в пiвчу або в школу?.. I жити
собi тихо та непомiтно до само© смертi...
I почував, що не можу того. Не можу примиритися з таким життям, не можу
полишити в бiдi людину, яка стала свiтлом серця мого. Либонь, я нiчим не
запоможу його бiдi. Маленький я такий, маленький... А раптом? Хоч
краплину, хоч цяту... Хоч знатиму все до кiнця! I я поклав ©хати знову в
Пiтер. Будь що буде. Втрачу життя, то вiдатиму за вiщо!
Два днi провiв у монастирi. Вирiшив трохи потинятися в мiстi, вивiдати,
що дi ться в Генеральнiй канцелярi©, в полках, у Малоросiйськiй колегi©.
Ходив обачно, здебiльшого увечерi, вдень або спав на монастирському
постоялому дворi, або стояв у церквi. I от одного разу, пообiдавши в
трапезнiй, сидiв у куточцi на лавi й дрiмав. У трапезнiй було тепло, пахло
свiчковим воском i трiшки ладаном, отож дрiмалося менi солодко. Крiзь
дрiмки чув розмову двох ченцiв, якi примостилися неподалiк вiд мене й
гомонiли. Один з них, чорний, високий, обiдав, другий, низенький,
круглоголовий, сидiв просто так. Либонь, то були колишнi товаришi. Перший
працював у свiчкарнi, другий прислужував дiтям, племiнникам iгумена. В
iгумена нещодавно померли вiд морового повiтря брат та його дружина, й вiн
забрав у монастир братових дiтей. Високий чернець випитував про iгумена,
низенький оповiдав. У iгумена сiм свiтлиць, стiни всiх свiтлиць завiшенi
килимами, шiсть лампадок срiбних i одна золота, iгумен дуже скупий, поки
були живi брат i братова, не дав ©м i шеляга, але його, ченця Iлисодора,
вiн не обижа i до хлопчикiв ласкавий.
Я все дужче й дужче занурювався в сон, але враз щось мовби пiдштовхнуло
мене зсередини. Вуха мо© нашорошилися самi по собi, я ловив кожне слово.
- ...Були вчора вiд панi гетьманшi челядники i пирiг з рибою у пiвтора
аршини нашим кухарям замовили.
- Навiщо ©й такий пирiг? - запитав високий чернець.
- Кажу ж, банкет робить для гостей пiтерських... Взяли вина два барила.
Вино якесь особливе, такого нема нiде.
- Яких гостей?
- Ну тих... Що цар прислав. Котрi Гречаного з Леванцем старшими
настановили...
Я вже не слухав ченцiв. Я подумав: було б не кепсько довiдатися, хто
банкетуватиме й про що там говоритимуть, а вiдтак, що ще вчинили й
збираються вчинити тут пiтерськi фiскали. Без тих вiстей у Пiтер менi
©хати нiчого. Потрiбно якось потрапити на банкет.
...Потрапити на банкет менi не вдалося. На воротях стояла варта, i в
дворi також, я спробував пробратися через господарськi двори, але мене
крийма вкрили пси, наледве я од них одбився, й загалакала сторожа, i я
втiкав поза клунями. I тiльки коли поз'©жджалися сани, аби розвозити
гостей, котрi жили далеко, вдалося запалити з одним кучером люльки, i я
довiдався, що це вже не перший банкет, пани гуляли у глухiвського сотника
Мануйловича, нинiшнього соправителя, i в полковника Кошел ва, члена
колегi©, а завтра дають банкет Марковичi - брат i син лубенського
полковника.
Довкола глухiвсько© садиби Марковичiв я не блукав, а пiшов туди
наступного дня, по банкету. Якiв i його дядько ще спали, й менi вдалося
без особливих клопотiв покликати молоду панянку - видав себе за челядника
з ©© батькiвського чернiгiвського ма тку. Оленка здивувалася й приховала
здивування, й повела мене в хату для челядникiв - вони вже були на роботi.
Сiли на лавi бiля столу без обрусу, з видовбаними у товстiй дошцi мисками,
в якi насипають ©жу. Оленка розстiбнула гаки бiлого, опушеного рудою
лисицею кожушка, розв'язала кiнцi хустки, й менi чомусь згадалося, як
бiгали вони з Уляною по саду, наче двi лисички, i як пантрував за ними я,
i як хвилювався. Але думка-спомин майнула лиш на мить... Розповiв коротко,
де був, що бачив, що робив. Не згадав нi Iлька, нi Милю, якого вона,
либонь, i не знала. Але згадав ©© брата Андрiя, i Марiю, й челядника
Гната.
- Пiтерськi вивiдцi сидять у Михайлiвцi,- схвильовано повiдомила
Оленка.- Гната i Марiю взяли пiд сторожу, чинять вивiд. Загоровський,
давнiй батькiв ворог, подав чолобитну, буцiм батько хотiв через Гната його
вбити. Загоровський ще ранiше ©здив з позовом на батька в Пiтер, там йому
не пойняли вiри. I ось тепер вiн... Жураковський також взятий пiд варту...
Я хитнув головою.
- Вiн знав, що ©де Рум'янцев, i розiслав научительнi пункти, аби нiхто
не вiдступався вiд сво©х попереднiх слiв i пiдписiв не знiмав. Але декотрi
вже познiмали. Полковник Ганський...
Я з гiркотою подумав, що ж воно таке людина, i чого вартi ©© совiсть,
©© доблестi. Цей самий Ганський ходив iз шаблею на мушкети, й жодна куля
його не вцiлила, стрибав, утiкаючи вiд погонi, з кручi, видряпувався по
драбинi на фортечнi стiни, з яких порскала гаряча смола... I ось тепер
зiв'яв пiсля кiлькох застрашливих слiв... Неймовiрна сила слова... Надто
лихого...
- Цей самий Рум'янцев вже об'©хав половину наших мiст... Стародуб,
Чернiгiв, Нiжин, Корець, Переяслав, Полтаву, Гадяч. Арештову або
вiдправля в абшид одних старшин i настановля iнших. У Переяславi замiсть
Лукаша - Афендика, в Полтавi замiсть Буцького - Тарануху, в Гадячi замiсть
суддi Грабянки - Шташевського. I скрiзь опиту людей, збира скарги...
- Та зна ш, що тi скарги - супроти твого батька?
Оленчинi губи здригнули, в очах полетiли чорнi вогники.
- Знаю, звичайно...
- I як... Ти... З ним... на банкетах?..
- А що ж менi робити? Можу ще бiльше зашкодити батьку. Сиджу, дивлюся,
слухаю... Тамую бiль i плач. Сльози - отуто,- показала на груди.- Вчора
говорив на банкетi, буцiм батько мав через листи перемову з Орликом.
Мовляв, Михайло Борковський це ствердив. Але ж то давнiй батькiв
недоброзичливець, вiн ствердить будь-що...
- Ти не сказала йому цього?
- Я й не чула... Вiн говорив тiльки при чоловiках, у кiмнатi, де вони
курили. Якiв вже потiм розповiв. А при жiнках... Вiн такий кавалiр, цей
Рум'янцев. Гречний, запобiгливий. Так i гра очима, так i сi дотепами.
Всiх жiнок заворожив. Офiцер гвардiйський!
- Собака, поганець...- I вогонь спалахнув у мо му серцi. Згадався
Iлько...- Не годен вiн жити... Я... Оленка скрикнула й заплакала.
- Не чiпай, не чiпай його, Iване. Тодi батьку стане ще гiрше. Не
помилують його...
Я понурив голову.
- I всi вони... Гречнi та чемнi... Налетiли, як вороння. Два брати
бригадировi, зять, ще якiсь родичi. Розбирають хутори, села... Хабарi
страшеннi беруть...- i всi такi милi, ввiчливi. Все по гостях ходять, i
нашi до них також. Якiв усiм кланя ться, всiм першим руку несе... Вже й
молиться в церквi тiльки на Веригiнi. А тi - нашi, що насправдi чеснi,
позачинялися по хатах, пороз'©жджалися по хуторах. I тiльки стогнуть. Бо
всюди вiйсько московське... Всюди вивiдцi... За одне необережне слово
тягнуть до цюпи... Отако ми живемо.
Якусь хвилю Оленка мовчала.
- А ти... Iване? Як ти живеш?
Я пiдвiв голову.
- Не живу я, Оленко. I не житиму бiльше... Якщо нiчого не перемiниться.
А як воно може перемiнитися? ду я, Оленко, в Пiтер. Може, стану хоч
чимось нашим у пригодi.
- Благослови тебе Бог.- I вона перехрестила мене.- Подай якось
вiсточку...
- Подам... Якщо залишуся живий.- I пошкодував на тi нерозумнi слова,
якими хотiв викликати в Оленки до себе жаль.
* * *
У недiлю прощався з Глуховом, чомусь не сподiвався бiльше вернутися
сюди. Пiшов до церкви, ще й не сiрiло, паламар свiтив першi свiчi - перед
Спасителем i Миколою Угодником, я помолився перед Спасителем i перед
Миколою й щиро спом'янув Милю, то був його святий, одного його вiн поважав
i шанував. Я молився, по днуючи сво© скорботи з святими молитвами, не
нарiкаючи вельми на свiт, але гiркота стояла в грудях пекуча, i я не мiг
©© прогнати.
Майже кожному з нас допiкають якiсь кривди, вони - за грiхи нашi, але
тi, котрi мав на мислi я, впали страшним тягарем на всiх нас, на народ
мiй, i я не знав i понинi не знаю за вiщо. Стояв перед образом Спасителя,
намальованим на липовiй дошцi, вдивлявся в Христа, й не знаходив вiдгомону
в душi. У церквi лунають тi самi молитви, якi лунали й сто рокiв тому, але
горять iншi свiчi, .стоять iншi люди, якi проживають сво© життя чимось
схожi, а чимось не схожi на життя сво©х антецесорiв - попередникiв.
Мабуть, увесь огром ©хнiх прохань сповнити неможливо, але одне велике
прохання, яке вбира всi життя, нашi життя-всiх, хто Йому молиться,
прохання бути людьми вiльними, поклонятися йому, довготерплячому й
справедливому, а не пiдлому тирану. Як може Вiн вiддавати всiх нас йому?
Чи й се входить в його замисел, чи вiн нас не бачить? Сього я не розумiв i
з цим не мiг примиритися. Я почував, що тут розходжуся з Богом, се було
страшно, аж мене почало тiпати. I все одно я не мiг примиритися. В письмi
сказано, що шлях до спасiння - через страждання. Але ж мiй народ
вистраждав стiльки, що мав би давно окупити всi сво© грiхи, а кiнця його
стражданню не видно. Ще сказано там же, що всi ми народжу мося рабами. Але
ми народжу мося рабами рабiв, нема в свiтi жорстокiшого й поганiшого
чоловiка, який рабом i творить рабами iнших. I з цим примиритися я не
мiг також. Неначе п'яний, вийшов з церкви.
Вiд'©хав, коли почалися вiдзимки. А вони бувають лютiшi за зиму. Одааче
Бог-вседержитель був милосердний до мене, грiшного, який повставав навiть
проти нього за край свiй i нарiд свiй, але ж не дав менi загинути, хоч
послав чимало страждань та випробувань у дорозi.
До Брянська я до©хав з нашим купецьким обозом, допомагаючи обозникам,
але там обоз зупинили московськi митнi застави й почали шарпати його, та
так, що обоз знявся вночi й по©хав назад, я ж продовжував путь на Москву,
не мав грошей для ночiвлi на постоялих дворах й кочував де доведеться.
Одного разу, вже за Калугою, порятував людей, i вони дали менi припасу на
дорогу. А трапилося таке: на тих людей напали розбiйники, зачинили ©х усiх
у погребi, а самi почали пакувати на сани ©хн добро. Була недiля, всi
люди пiшли до церкви, i я, побачивши те, взявши два пiстолi, пiшов на
подвiр'я й налякав пострiлом розбiйникiв та випустив з льоху бранцiв, i
вже разом ми вiдбили сани з повантаженим добром. Припасу менi вистачило на
бiльшу частину дороги, яка лишилася.
На дворi в князя-папи в Пiтербурху наших не знайшов нiкого. Старшина
сидiла ув'язнена в Петропавловськiй фортецi, челядь розбрелася хто куди:
декотрi по©хали на Укра©ну, кiлька чоловiк поневiрялись на роботах. У
Ямськiй слободi знайшов Полуботкового челядника Матвiя, а також Савичевого
челядника Охрiма. Вони промишляли тим, що виловлювали в Невi дрова, рубали
й продавали ©х. Ще один челядник, Чарнишiв, разом з полоненими шведами
загрiбав снiг та кiнськi кiзяки на Невському прошпектi, дочiкувався лiта,
аби податися додому.
Менi вдалося влаштуватися грубником в купецькому домi в кiнцi
Адмiралтейсько© набережно© за старим поштовим двором. Але я не тiльки
топив груби, а й робив усiляку iншу роботу - допомагав вантажити мiшки в
купецькому гамазе© та порав конi. Хоч по Пiтерських вулицях сновигало в
пошуках роботи чимало голодного обшарпаного люду, нас наймали охочiше за
них. Першу нiч (до того, як знайшов собi певне мiсце) ночував у Матвiя, в
темнiй i чаднiй пiдклiтi, в якiй спало чоловiк двадцять. Там стояли сморiд
i хропiння, але, наморений дорогою, добувшись врештi до мети, я заснув
мертвецьким сном. Опiвночi мене розбудили - в пiдклiтi стояв галас, в
прочиненi дверi клубками котилася пара i в ту каламуть пiрнали
напiводягненi челядники. Я вибiг чи не останнiй.
На вулицi - гвалт, крики, торохтiння трiскачок сторожiв, дзвони на
сполох, всi бiгли в бiк Адмiралтейства, десь там, далi, вставала заграва.
Пiтерськi пожежi - страхiття, якщо вогонь розгуля ться, то ковта вулицю
за вулицею, стриба не тiльки з будинка на будинок, а й бiжить по
вистелених iз соснини мостових.
Запрудженими вулицями добiгли до Лiтнього саду, а там - справжн
стовписько, людський вир, у якому мелькали сiряки, кучерськi каптани,
купецькi кожухи й навiть боярськi шуби, триухи, гостроверхi горноста вi
шапки й облiзлi овечi, й обличчя перекошенi, зляканi, зяпали розтуленi
роти, в блискучих очах - вiдсвiти пожежi. Ми тиснулися наперед, а
назустрiч виривалися iншi люди, розкучманi, розкуйовдженi, розшарпанi, з
похмурими обличчями, й мовчки чалапали геть. х хапали за поли,
розпитували, що саме горить, але вони не вiдповiдали. Врештi вдалося
зупинити хмiльного (не встиг прочуматися) купчика, який з реготом
розповiв, що то цар утнув штуку - завтра перше квiтня й вiн наказав
привезти кiлька розiбраних хат, скласти на купу та пiдпалити. Купчику не
вiрили, якийсь офiцер схопив його за петельки, спробував тягнути до
полiцiйно© управи, але купчик вiдбивався, божився, що сказав правду,
врештi, ту його розповiдь пiдтвердило ще кiлька чоловiк.
Люди помалу розходилися. Гомонiли мiж собою стиха.
- Дотепний у нас цар,- бубонiв позаду мене шепелявий голос.- Весело
живемо. У жоднiм государствi нема таких веселощiв.
- Еге ж, весело всiм. I нам, i панам.
- Слава Богу, що ©м також. На тому тижнi по Невi бояр тягали мотузками
з однi © ополонки до iншо©...
- Якова Пушкiна цар посадив на курячi яйця й сказав: висидиш курчата -
лишу живим, не висидиш...
I раптом:
- Ой, на ногу наступив!..
- Не роззявляй рота... Не ходи в лаптях...
- Так уся ж Московiя в лаптях... Цар взув...
- Що, що?!.
- А те...
- Та я тебе... Ей, солдат!..
Щось крякнуло, хряснуло, почувся стогiн, далi тупiт нiг. Я також
кинувся навтьоки. Подалi од грiха! З свiдка легко перетворитися у
винуватця. "Тi, що не донесли, тi, якi не хапали крамольника, несуть
однакову кару з крамольниками",проголошу царський указ. Государство з
донощикiв!
* * *
...Минув тиждень, як я прибув до Пiтера, одначе тiльки й довiдався, що
Полуботок та iншi старшини знаходяться в пiдземеллях Петропавловсько©
фортецi, спочатку вони сидiли по одному, далi - по четверо, тепер ©х знову
розвели по одному. Матвiй вiддано чекав на свого пана, проте нiчого про
його долю не знав, та й боялися люди говорити про в'язнiв, тримали язики
на припонi. Ходив я по набережнiй, дивився здалеку на фортецю, а вона
стояла похмура, сiра, куталася в тумани, неначе в дрантя. Високо в небо
зводилися башта з флюгером-корабликом i церковна дзвiниця, тiльки
найбiльший богохульник, пiдлий узурпатор мiг додуматися до такого, аби
поставити при катiвнi церкву з дзвiницею. Там стогони катованих заглушають
святу молитву, там не можна замолити кров, бо тече вона щодня iз ран,
завданих знаряддями ката. Найбiльший кат сидить у палацi, меншi сповняють
його хижу волю.
Мо серце стискалося, квилило й плакало, адже там, за сiрими стiнами,
капала на кам'яну пiдлогу кров найправеднiшо©, найсвiтлiшо© людини мо ©
землi. Гетьман прийшов у це. мiсто, аби за всiх сказати правду, захистити
всiх мо©х землякiв.
Я шукав хiдникiв до тi © фортецi, шукав хiдникiв до душ людей, якi мали
до цi © фортецi доступ. Деякi можна було вiдiмкнути золотим ключиком, i
тодi я вiдважився на вiдчайний крок. Я знав, що не побачу гетьмана скоро,
зболiлим серцем вгадував, що, либонь, не побачу його вже нiколи й не зможу
повернути йому коштовного перстня, й... продав його. Продав за чималi
грошi, й посипав перед собою стежку золотим пiском, i пройшов по тiй
стежцi чималеньку путь. Спочатку мене вiв один фендрик - служка
найнижчого, чотирнадцятого, розряду, чоловiчок у сiрячинi, з-пiд яко©
виглядали дранi чоботи, далi тримався за каптан пiддячого Юстиць-колегi©,
i врештi випала менi "честь" частувати нотарiя Розискно© колегi©, котру
майже всi в мiстi називали по-старому - Та мною канцелярi ю. Це був гiркий
п'яниця, пропияка, й тримали його на службi, бо таких людей на тодiшнiх
пiтерських службах було багато, сам цар показував приклад на тiй хмiльнiй
путi. Ледве вiн починав п'янiти (тодi в нього по обличчю розповзалися
червонi плями), як ставав надзвичайно пiдозрiливим, неговiрким, тiльки
шикав, прикладав до вуст пальця, недовiрливо поглядав на тих, що сидiли за
сусiднiми столами або заходили до питейного дому, й так само пiдозрiло
дивився на мене. I щоразу перепитував, мовби вперше бачив, хто я такий i
чого тут сиджу. I я вдавав безжурного бражника, гультiпаку, хихотiв або
починав тихенько мугикати якусь пiсеньку. Я розповiдав йому, буцiм служив
дячком у Глуховi й за хороший голос мене взяли до Москви, до Тро©цько©
церкви, та я почав пити, й мене вигнали з церкви, й втекла од мене
жiнка... Оце, про жiнку, нотарiй любив слухати найдужче й тодi смiявся
дрiбним смiшком, затуляючи долонею рота.
Коли ж переступав межу, починав затинатися, язик йому заплiтався, й вiн
вибалакував чимало такого, про що тверезим або й напiдпитку навiть не
за©кався. Тiльки треба було не сполохати його, не насторожити, вчасно
зупинитися... Вiн мене й пiдозрював, i довiряв менi.
Звичайно, якби я мав великi грошi, мiг би за них купити будь-якi
та мницi. Все тодi в Пiтерi продавалося. I що дужче цар за це карав, то
дужче розквiтало хабарництво. Адже й карав вiн найперше хабарникiв
невдатних, та ще тих, якi вельми забагатiли на хабарництвi, бо ж одбирав
©хнi грошi i ©хн майно. Траплялося, й не раз, що карали людей зовсiм
безневинних, ©хня провина полягала в тому, що були багатi.
На власнi очi бачив страту найбiльшого допильновувача порядку, того,
хто сам карав iнших за хабарi - обер-фiскала Нестерова. Всi тодi казали,
що Нестеров - чоловiк вдачi круто©, недобрий, одначе чесний. Та й не так
помирають хабарники, не так. Його катували на тому боцi Неви, проти бiржi.
Там стояла височенна шибениця, а пiд нею - ешафот, i чотири височеннi
тичини з колесами, спицi на яких були на пiваршина окованi залiзом. По
тому, як прочитали присуд, Нестеров - дорiдний, високий, сивочолий
-повернувся обличчям до церкви при Петропавловськiй фортецi (а в менi
думка гострим ножем: там, у фортецi, гетьман), вклонився тричi,
перехрестився, далi повернувся до вiкон Ревiзiон-колегi© i вклонився ще
раз. У одному з вiкон стояв цар i дивився, як завершувалося життя одного з
найдовiренiших його слуг, найвiрнiшого помiчника, сливе друга. А iншi
помiчники повклякали за спиною в царя, й мусили тамувати дрожi тiла, й
знали, що кожен може опинитися на тому мiсцi, де сто©ть Нестеров.
Нестерова колесували заживо; вiдрубали одну руку й одну ногу, далi
другу руку й другу ногу. Обер-фiскал не втратив свiдомостi, лежав i
дивився в небо. До нього пiдiйшов пiп i пiднiс до вуст хреста: зiзнайся!
Нестеров похитав головою - зiзнаватися менi нема в чому. Далi з
Ревiзiон-колегi© вибiг майор i вiд царського iменi просив зiзнатися: за це
Нестерову виявлять, царську милiсть i одразу вiдрубають голову.
Скривавлений обрубок так само похитав головою, безкровнi вуста
прошепотiли: "Не винуватий я". До плахи волокли його по калюжах й кинули
обличчям в криваву калюжу (вже було закатовано кiлька його помiчникiв).
"Не винуватий я",- востанн прошепотiли спеченi вуста Нестерова.
Це був найближчий царiв пiдручний. То ж на яку милiсть могли
сподiватися укра©нськi старшини, укра©нський гетьман, ненависнi царевi вже
тiльки за те, що домагаються сво©х прав та сво © правди! Гетьман i нинi на
всiх допитах казав твердо: "Нема нiчого в переяславських статтях про
побори з укра©нцiв, а про давнини нашi указано, щоб "пани во води до
жодних порадкiв полкових i градських стосунку не мали", щоб лишався люд
укра©нський при сво©х правах i порядках, i ти, царю, тi права нашi
пiдтвердив, власною рукою розписався, договiр з Скоропадським укладаючи".
Цар шаленiв, цар тупотiв пудовими ботфортами, вимагаючи вiд гетьмана
самообмови.
- Хто тобi дав право встановлювати свiй суд, коли було вказано, що
вищим судом суд колегi©!
- Бог-вседержитель дав менi таке право. Я обновив суд, щоб кожен мiг у
ньому вiльно позиватися, й не моя вина, що люди йшли шукати правди в
нашого суду, а не в колегi©. Бо ж наш суд правий, а колегiя судила, як ©й
вигiдно.
- Для чого привiз бланкети чистi, старшинами пiдписанi? Щоб написати
все з власного злого розуму та умислу?
- Чолобитнi нашi, пiдписанi старшиною, писанi нашою мовою, i мали
переписати ©х на бланкети мовою вашою, московською. Адже ви мови нашо© не
зна те... Для того й бланкети, на яких старшини приклали руки...
- Лаговича послав для злого наущення...
- Ти послав Рум'янцева, мусив i я когось послати, аби декотрi старшини
з страху не вiдмовилися вiд власних слiв.
- Яких це власних слiв?
- Правдивих.
- Тiльки для того посилав? А ми ось зараз довiда мося... Увели
Лаговича, вимореного, скатованого, вiн похитнувся, й дво солдатiв ухопили
його пiд руки. Дивився гейби божевiльними очима i схитував ствердно
головою на всi запитання. Й коли обiзвався до нього Полуботок, вiн i на
його запитання ствердно хитнув головою. Лаговича вивели. I привели
Жураковського, вiн тримався мужньо, достойно, й сказав, що не шкоду на
коломацькi листи, бо не стало життя в кра©, задушили побори i козакiв, i
старшин, i посполитих. Генеральний осавул, котрий горою нависав над
столом, не уникав царського погляду й голови не хилив. Солдати, якi стояли
обiч нього, видавалися недорослими школярами.
Писаря Савича цар запитав, чи зна той про пота мнi замисли гетьмана.
Савич скосив очi на Полуботка, далi на царя й мовив тихо:
- Не скажу, вашмось...
Царiв кулак повалив його на пiдлогу.
- Скажеш, собако! Скажеш!
Савича пiдвели, вiн зяпав ротом. На мить в очах сяйнув гнiв i погас.
Володковськшi, який допомагав Розискнiй комiсi© й був присутнiй при всiх
допитах, осмiлився зауважити:
- Ваша величнiсть... Не скажу - це по-укра©нськи - не знаю.
- Брешеш...
- Запитайте ще когось...
- Не в нього ж запитувати,-бликнув очима на Полуботка.
I послав перевiрити, чи правду сказав Володковський. Офiцери перевiрили
й доповiли царевi: Володковський сказав правду: "не скажу" по-©хньому,
малоросiйському, означа "не знаю". За "турботи" по виясненню iстини з
Савича стягнули сiмдесят карбованцiв.
Одначе не всi трималися так, як Жураковський, i навiть, як Савич.
Переляканi Гречаний, Левенець i Мануйлович пiдписували всi свiдчення, якi
©м пiдсовував Рум'янцев. Фельдкур' ри притьма мчали тi папери в Пiтер. Й
гадом звивався Петро Валькевич, колишнiй слуга гетьманський, не тiльки
стверджував все, чого вiд нього домагалися царськi посiпаки, а ще й
прибрiхував, вигадував на всю силу свого хитрого, верткого, не малого
розуму... Скажений вдачею, лукавий, винахiдливий, вiн не тiльки
псевдосвiдчив, що чолобитна була пiдроблена, що всiм старшинам були
посланi "научительнi" листи, а й нiбито на власнi очi бачив у гетьмана
листи вiд Орлика й навiть вiд Карла. Не важило, що не мiг виповiсти змiст
тих листiв, а чи назвати бодай когось, хто тi листи доправив, царевi було
досить цього. Запопадливiстю, шаленством Валькевич так сподобався царевi,
що той взяв його на службу до власно© канцелярi©.
Цар запитував Полуботка, вiд кого вiн довiдався про по©здку Рум'янцева
на Укра©ну, але Полуботок на те вiдказав:
- Тво© слуги, царю, в них i запитуй. Я не знаю, але коли б навiть знав,
однаково не сказав би.
- Ще скажеш.
- Не скажу. Вiдаю, яким способом тут добувають свiдчень... Навiть у
варварському Римi не знали таких способiв... Одначе людина, якщо за нею
сто©ть правда, дужча вiд розпеченого залiза.
- Вважа ш, за тобою правда?
- Свята правда й вiчний Божий закон. Понад нього нема нiчого.
Знову стояли один насупроти одного - грiзний, скажений цар i спокiйний,
нескорений гетьман. Цар репався вiд непогамованого гнiву. Либонь,
Полуботок був першою людиною, яку не мiг зломити. I десь у глибинi його
пранцюватого, гнилого ства спалахували iскри подиву та пошани, але вони
не могли розгорiтися в свiтлий вогонь. Цар шкодував, що нема в нього пiд
рукою жодного такого пiдпомiчника, шкодував, що Полуботок не з ним: i
ярився гнiвом. Вiн вже знав, що живого Полуботка на волю не випустить, бо
той не скориться i невiдомо, якi сили може зiбрати собi в помiч.
Вдень Петро чинив вивiд укра©нським старшинам, ходив дивитися, як
конають на палях його пiдпомiчнi слуги, а увечерi виточував з велетенсько©
кiстки лампаду, аби повiсити ©© перед iконою Христа. Дивовижна несув'язь
цього свiту - найбiльшi грiшники найдужче намагаються догодити Боговi. З
тими сво©ми нещирими дарами мають прийти й на Страшний суд.
Допiкав Полуботку та iншим старшинам президент Та мно© канцелярi©
дрiб'язковий, у©дливий, нишковий генерал Ушаков, з обличчям вузьким i
довгим, схожим на лисяче. Вважав себе великим вивiдником, звивав
хитромудрi петлi, розставляв сильця, намагався загнати в них Полуботка й
принести царевi в зубах здобич. Заходив то з того, то з iншого боку,
випитуючи, в якому часi до арешту була написана чорнова промеморiя, що ©©
гетьман вiдiслав на Укра©ну, та хто ©© писав. Те йому було потрiбно, аби
потягнути з бiдолахи жили, добитися обмови всiх, кого хотiли обмовити.
Полуботок вiдповiдав, що промеморiю писано з його слiв, а хто саме писав,
не пам'ята , а коли б i пам'ятав, однаково не сказав би.
Ушаков свистiв крiзь дiрявий переднiй зуб сво© запитання, й здавалося,
що вiн сичить.
...В тi страшнi днi Полуботок довiдався, що у Якова народився син,
перший його онук (до цього все були дiвчатка), й усмiхався просвiтлено, а
Ушаков думав, що гетьман смi ться з нього, i аж корчився зi злоби.
* * *
Уже протягли вiд Укра©ни в холодну далечiнь iржавi струни журавлi,
одквiтували сади, пташки вивели пташенята, а Розискна колегiя все ще вела
слiдство. Проривалися з-за стiн Петропавловсько© фортецi якiсь чутки, i
знову западала глуха нiмотнiсть, здавалося, все там мертве, вже й нема
нiкого та нiчого й тiльки червоно-бiлий прапор трiпотить на шпилi, та
кожно© чверть години куранти вигравали чужоземного канта. Менi день
починався з того, що я виходив на подвiр'я й дивився на той шпиль i слухав
тоненьке, немов комарине, дзижчання, вигравання курантiв. Як я ненавидiв
той прапор i тi куранти!
А днi повзли, волохатi й одноманiтнi, як гусiнь у запущеному саду.
Людська душа звика до всього, либонь, i в мо©й душi все поросло мохом та
глухою кропивою. Навiть злiсть, розпач, який охоплював мене напочатку,
порiс тим зелом. Бо що я мiг вдiяти, чим допомогти в'язням? Молитвою? Але