Мушкетик Ю.. Гетьманський скарб

Пшеничних й побачив, що Пшеничниха часту козакiв та Полуботкових
челядникiв, всi вже добре напiдпитку, осавула це трохи здивувало й
насторожило - з якого то ранкору господиня так щедро часту незнайомих ©й
людей. Вiн обiйшов довкола хати, вернувся в двiр, одчинив дверцята ридвана
й побачив, що мiдно© скриньки, приковано© до лавочки, нема . Осавул гукнув
на гвалт, побiгли за полковником. Гомiн i крики розбудили мене. Я злiз з
сiна. На той час надiйшов полковник, засвiтили два лiхтарi, якi везли з
собою, i олiйну лампу, полковник i осавул ще раз оглянули ридван -
скриньку було одкручено од ланцюга. Лiхтарi горiли на морiжку посеред
двору, ми всi стояли спантеличенi. Зiзнаюся, хоч це було несосвiтенне,
неймовiрно, я почувався особливо незатишно, адже лише я не вечеряв i не
пив з козаками, а перед цим розпитував Уляну, що вона везе в тiй скриньцi.
Мiй страх виявився не даремним, бо по хвилi осавул запитав, кого не було в
хатi, i всi вказали на мене, ще й дво козакiв потвердили, що навiдувалися
до ридвана й бачили, що там спав я. Вiдчув себе, мовби розiп'ятим на
вiстрi списiв, розгубився зовсiм i цим викликав справжню пiдозру.
Бо хоч i не кле©лася до мене, сина генерального хорунжого, крадiжка,
але ж саме я спав у ридванi бiля скриньки.
Стояв нi живий, нi мертвий. Сказав, що досипляв на сiнi, але там мене
не бачив нiхто.
Важку, непри мну мовчанку розбив Улясин голос:
- Нi, цур... Чу те! Я не дозволяю думати про Iвана так. Не дозволяю!
Чу те!
- Спасибi, дочко,-мовив Полуботок.- Я - з тво©ми мислями. А де
Пшеничний? Треба обдивитися довкруж.
Незабаром знайшли дiрку з хлiва на вгород, а за дiркою порожню
скриньку. Дiрка в засторонку була стара, але бiля не© валялось кiлька
свiжообламаних патичкiв.
Послали по отамана та по вiйта, тi прийшли заспанi й перепудженi, адже
в ©хньому селi сталося нечуване - обiкрадено високу особу.
- Вiд Клима напасть,- сказав, дещо оговтавшись, отаман.- Минуло© весни
вiн згвалтував служницю, сироту Параску... Батько грошима прикрив грiх. Я
накажу до слушного доводу i до подальшо© резолюцi© взяти його пiд варту.
Таке вчинити мiг тiльки вiн.
Незабаром повернувся до двору Лук'ян Пшеничний, а по тому й Клим. Райцi
взяли Клима пiд арешт.
Полковник наказав усiм вкладатися спати, але нiхто з нас так i не
заснув до самого ранку. Не знаю, що думали iншi, а я думав про Улясю: не
знав, чим скiнчиться ця справа, але був безмежно вдячний ©й за довiру й
заступництво. На таке здатна тiльки добра й чиста душа. Просив у небесного
вiтця ©й всього-всього, чого вiн може послати людинi, думав про не© з
великою нiжнiстю й зачудуванням. Але й страх не полишав мене. А що, як
вкрадене не знайдуть i пiдозра повернеться на мене?
Ранком до Полуботка знову прийшли отаман та вiйт i запитали, що чинити.
- Чинiть не мою волю,- вiдказав полковник.- Я вимагаю скутечно©
справедливостi, i все.
Отаман покликав Пшеничного та його жiнку й оголосив, що опiвднi будуть
чинити суд над ними всiма: Пшеничним, його малжонкою та сином, чинитимуть
суд в присутностi всi © громади, всi Пшеничнi мають скласти в церквi
присягу на хрестi та вангелi©.
Я бачив, як обмертвiли Пшеничний i його жiнка, вони стояли живi i вже
мертвi, вони могли не складати присяги - присягу склада тiльки людина,
спiймана на злому вчинку, ©х на крадiжцi не спiймав нiхто, i сина також,
хоч вiн i не частувався з гостями, а кудись вiдвихувався. I Пшеничний
зникав також. Але й не складати присягу - покласти на себе сором на все
життя.
По тому, як пiшли отаман та вiйт, Пшеничний заметушився, заметався,
покликав до хати Полуботка, але той, передбачаючи, що скаже Пшеничний,
закликав обох осавулiв; Пшеничний не хотiв говорити при них, а потiм щось
таке забелькотiв, мовляв, грошi, може, i взяв Клим, i просив не робити
ганьби, а пообiцяти на iконi, що нiкому нiчого не скажуть, а вiн поверне
грошi та коштовностi.
- То ти вже й так зiзнався,- сказав Полуботок.
- Я не зiзнався,-знову одпирався Пшеничний.- Кажу, може, ©х взяв
Клим...
- А нащо ж твоя малжонка напувала козакiв? - запитав полковник.
- Це вже тодi, як сталося... Спочатку вона тiльки частувала вечерею...
- Ну ось, ти таки й зiзнався,- сказав полковник.-Веди й показуй, де
грошi. А я помiркую, як бути. Ти також винуватий, що не сказав одразу.
- А що мав робити,-похилив сиву голову Пшеничний...- Мiй син...
- I грошi чималi. Коштовностi...- додав осавул.- Знадобилися б також.
Хоч... Чого ще тобi треба? Ма ш двiр i ма ш хутiр, винокурню на три
казани, i хату в лiсi, i воли, й стоги...
- Менi - нiчого... Це вiя...
Пiшли на хутiр i вiдкопали захованi в трьох мiсцях грошi та
коштовностi. По тому зiбралися у вiйтовiй хатi й радили раду в присутностi
всiх Пшеничних. Пшеничний i Пшеничниха стояли на колiнах, молилися до iкон
та до полковника, Клим пiдпирав плечима пiч, зиркав налитими люттю очима.
- Просися ж, ну, просися,- смикала його за полу мати.
Клим важко опустився на колiна.
- Подивися, що кому з них належить за Статутом,- наказав вiйтовi
Полуботок.
Вiйт, маленький i миршавий, послинив палець.
- Артикул Статуту гласить, що за таку крадiжку злодiй горло тратить,-
сказав вiйт.- А посiбникам його - назначення членкiв, тобто одрiзання вуха
або носа.
Заголосила Пшеничниха, заплакав Пшеничний, i заревiв Клим.
- Ми - не суд,- сказав Полуботок.- Ми тiльки дивимося, що може
присудити суд.- I зiтхнув глибоко.- Зацним ти колись, Лук'яне, був
козаком. Похiд голiцинський разом одбували. Через те i в гостину до тебе
став. Шкода менi тебе. Неслави ти вже й так зазнав. Та й гетьманiвна
просить... щоб через не© кривд не було. Якщо не заперечують пани отаман i
вiйт, сплатиш вину урядову й панську, а син твiй нехай iде на татарську
границю на дозори на три роки. Якщо не зiтне його там татарська стрiла,
то, може, вiтер вивi з дурно© голови лихi думки.
Перед тим, як мали ви©здити, я здибав у левадцi Улясю, вона сидiла
навпочiпки над потiчком, вербовою гiлочкою водила по водi.
- Долю свою видивляюся,- сказала.- Ну, чим там скiнчилося?
- Скiнчилося, як i мало скiнчитися. Простив пан полковник. А тобi -
дяка довiчна.I я поцiлував ©й руку, ще й сказав.- Цiлую тобi руку, як
рiднiй матiнцi.
- Дивний ти, Iване,- мовила дiвчина. I зненацька лукаво та хитро:- Та й
не кепсько це, коли матiнка молодша на кiлька лiт.
Я вiдчув, що в мене паленiють вуха та щоки.
- Там тебе шукають... Тра ©хати,- пробелькотiв i пiшов.
Чомусь пiшов сам, не чекаючи на не©, не хотiв, щоб нас бачили вдвох.
Чому, не знаю. Я був утомлений i водночас щось нiс у собi, а що, не знав.
З тим i при©хав до Чернiгова.

* * *

Тiльки двох князiв у давнину називали руськими: Ки©вського та
Чернiгiвського. Кажуть, що свою назву Чернiгiв отримав вiд непрохiдних
чорних i червоних лiсiв, якi колись оступали мiсто з усiх бокiв. Темнi
бори, га© та дiброви й понинi обкладають могутнiми крилами це дивовижне
мiсто котре змагалося славою та красою з Ки вом i Новгородом, Москвою та
Суздаллю. Випасенi на придеснянських луках конi сягали копитами
Прикарпаття, Волги i Дону, Москви-рiки, берегiв Чорного моря, срiбнi
чернiгiвськi сурми стрясали повiтря в далеких i близьких краях,
чернiгiвськi во© вкидали в переляк блискучими щитами половцiв та ляхiв,
чудь i мерю й сво©х кровних братiв полян та древлян, i втомилися вiд
походiв конi та люди, й потроху губили сiверяни в походах тi щити, й
поймалися зеленою iржею сурми, возвеличувалися iншi мiста, iншi народи, а
древнiй славний Чернiгiв перетворився в звичайне полкове мiсто, зi
зветшалою, в обломах i осипах, фортецею, численними добудовуваними й
перебудовуваними церквами з банями, з яких позлущувалася позолота, з
посадами, котрi облiпили мiсто з усiх бокiв, подекуди позносили вали, хати
й цеховi майстернi налазили одна на одну, мiсто розповзалося на схiд, в
сторону рiчки Стрижня i вже давно не нагадувало той грiзний, суворий,
величний Чернiгiв, якому проспiвали славу давнi лiтописцi.
Щоправда, немало церковних бань було вiдзолочено за Мазепи, й
вiдремонтовано церков, i збудовано нових, допильнову порядку в мiстi й
нинiшнiй полковник Полуботок, хоч таки зветшало мiсто, розлiзлося, неначе
недопечений гарбузяний пирiг, хова воно в надбрiв'© соборiв, огромi
валiв, настороженiй тишi глибоких вузьких вуличок якусь особливу та©ну,
яко© не знайдеш нi в якому iншому мiстi. В тiй та©нi лишилося вельми мало
величi, значно бiльше в нiй туги за тим, що минуло, та смутку. Додають
його й високi могили попiд мiстом, в самому мiстi одна - за старим
валом, i друга - навпроти Успенського лецькбго монастиря, в саду, який
належить монастиревi, вони нагадують, що там похована колишня велич i
колишня слава цього мiста.
Чимось провинилося мiсто перед Богом, i почали падати на нього одне
лихо за iншим. Кiлька лiт тому, 1710 року, гаряча пiвденна юга нанесла на
мiсто, на поля, сади та луки хмари саранчi, в такiй кiлькостi ©© не бачили
тут нiколи, вона облiпила церкви, будинки, конi бридилися йти по ворушкiй
рiцi, собаки ховалися в буди, але й там ©м не було рятунку, люди не могли
через не© зужити страви, i стояли в повiтрi шемрання та шелест - саранча
по©дала все, що могли перетерти ©© щелепи. По саранчi прийшов голод, далi
- моровиця. Вона лютувала й наступного року, чимало людей покинули мiсто,
втiкали в лiси.
Неначе в покуту за тi лиха, наступнi роки були врожайними та
сприятливими. Повернулися всi, хто втiк з Чернiгова, знову застукотiли
сокирами теслi, бляхарi ляскотiли дерев'яними молотками по блясi. Пан
полковник наказав перемонтувати всi цеглянi будiвлi, якi належали уряду,
таких будинкiв у мiстi немало: полкова канцелярiя та полковий суд,
магiстрат, латинський колегiум, а також доми: архi рейськi цегляний i
дерев'яний, дiм настановленого вiд царя коменданта полковника Ушакова,
самого пана полковника Полуботка та кiлька iнших. в мiстi фортеця i
цитадель з Прогорiльськими ворiтьми мiж вулицею Гончою i старим земляним
валом; мiж фортецею i обивательськими будинками - мiська площа, на нiй
збираються перед походом козаки, тут проголошують царськi укази та важливi
постанови полкового уряду, магiстрату, вiд площi бере свiй початок i
головна вулиця- Любецька, яка веде на Ки©вський ви©зд. Окрiм Ки©вського, в
мiстi ще кiлька ви©здiв: Глухiвський - на Глухiв, Орел i Москву, а також
дорога на Стародуб, Седнiв та Городню; Санктштербурський - через село
Ро©ще i ще один - на Сорокошичi, до кордону польського.
Ставши на старому валу, що я частенько й робив, можна побачити
бiльшiсть чернiгiвських церков: соборну Преображення Господнього,
Архiстратига Миха©ла, Чудотворця Миколи, Богоявлення Господнього, Свято©
Великомученицi Катерини та Воздвиження Животворного Хреста, Стрiтення
Господнього, Вознесiння Господнього, Жон-мироносиць, а також кiлька
старих, давнiх, якi лежать у ру©нах. Видно звiдси й монастирi -
Борисоглiбський, П'ятницький жiночий, Успенський лецький, Тро©цький.
Звiдси, з найвищого горбка валу, я люблю спостерiгати за мiстом, iнодi
менi зда ться, що плин часу для нього зупинився давно i в мiстi живуть
князi та ченцi-чорноризцi, перших я бачив на протилежнiй, Замковiй, горi,
других-на днi вузьких темних вуличок, таких вузьких i темних, що лiд у них
лежить до середини лiта. Старi й новi вали перехрещувалися, творили
дивовижне плетиво - старий вал проходив бiля Успенського лецького
монастиря, в монастирi поралися ченцi в чорнiй одежi, вони не порушували
того чару. Я наново знайомився з мiстом, адже колись, учнем, знав тiльки
колегiю та садибу, у якiй жив, саме мiсто цiкавило мене дуже мало, було,
на мiй погляд, вельми загадковим i навiть ворожим. Я чомусь всього боявся,
скрiзь бачив пiдступ i небезпеку. Напочатку й справдi всiлякi негаразди
раз по раз падали на мене: то поб'ють крамарчуки, то поженуться бродячi
собаки, а то й сiльський дядько опереже пугою, бо, бач, пiдiйшов близько
до воза. Нинi ж бачив мiсто iнакше, в дностi з минулим, ще й те минуле
вабило дужче, нiж нинi суще, яке ставало дедалi гiршим.
Нинi нiхто нiкому не вiрить, скрiзь правлять за©жджi урядовцi, сво©
спритники теж пхаються в пани, вулицями марширують солдати, часом
страшнiшi за розбiйникiв, появилося багато злодi©в, старцiв, волоцюг, що
не день - вiдчиняються нiмецькi та московськi лавки, а сво© стоять з
дверима, перехрещеними дошками, зника все старе, з'явля ться нове, чуже,
холодне й непривiтне.
Отож я любив дивитися на мiсто й думати про його минуле, про тих
несу тних людей, якi лежали пiд темними дерев'яними i куцими камiнними
хрестами пiд валами, i донедавна вважав сво життя також похованим,
скiнченим. Воно скiнчилося зi смертю матерi та вилученням з Академi©, й
здавалося, вже нiщо не пробудить у менi цiкавостi та спраги життя.
Не менше, нiж на пагорбi, любив я товктися в полковiй канцелярi©, надто
в тiй кiмнатi, де правили службу Пилип Борзакiвський, Семен Рубець
та-Василь Биковськйй. Просидiвши п'ять дзигарових годин над паперами, вони
ще якийсь час залишалися в кiмнатi, темперували на завтра пера, рiзали
папiр, грали в дами та правили теревенi. Найдужче мене цiкавив Пилип
Борзакiвський, козак шляхетний, тонкий розумом i розмислом, трохи ферт,
трохи забiяка, жартiвник i лицедiй, вiн чимось приваблював i чимось
вiдштовхував. Вiн дуже гарно смiявся, й чи не найдужче я вподобав його за
той смiх. Високого зросту, тонкий у станi, з тонкими рисами продовгуватого
блiдого обличчя, на якому видiлялися чепурнi, хвацькi чорнi вусики, був
вiн трохи гоноровитий, любив усiлякi законозистi справи, пiдбирав ©х за
сво ю вдачею, а чи то вони за якимось невiдомим менi законом самi
чiплялись до нього: про розлучниць, солодколюбних поважних дiдичiв, якi
зваблювали сво©х наймичок, про шинкарок та ©хнiх полюбовникiв, про
чарiвниць та характерникiв.
А то ще,- це була перша справа, яку розглядав у мо©й присутностi Пилип
Борзакiвський,- прийшов до канцелярi© полковий обозний i поскаржився, що
замовив знайомому портретистовi свiй контерфект i дав завдатку п'ять кiп,
портретист контерфект зробив, але вiн, обозний, не схожий на ньому на
самого себе. Привели портретиста, принесли портрет. Обозний таки був
схожий на контерфектi, одначе трохи пикатiший за натуру, як казав сам,-
поважнiший, але портретист божився, що то пан обозний трохи роздобрiв за
той час, доки вiн писав з нього контерфект. Це розвеселило Борзакiвського,
i вiн розсмiявся, обозний розгнiвався й заговорив прикростей i
портретистовi, й Борзакiвському. Портретист i обозний сварилися,
галасували, й справа зайшла в глухий кут, i тодi Борзакiвський сказав, що
справу вони уладнають завтра вранцi. Наступного дня всi зiбралися в
канцелярi©, де на фотелi стояв портрет обозного, той-таки портрет, тiльки
обозний на ньому був не обозний, а турок, себто обозний, але в турецькому
одязi й турецькiй шапцi. Хтозна, хто зробив таку перемiну, портретист чи
сам Пилип Борзакiвський, одначе вгледiвши портрет, обозний поблiд i
затрусився. А Борзакiвський сказав:
- Ми вчинимо так: виставимо контерфект на базарi, й нехай люди скажуть,
хто на ньому намальований, впiзнають - пан обозний зробiть доплату, не
впiзнають - пан портретист поверне грошi. А щоб не впiзнали по значку i
шапцi, я наказав перемiнити на контерфектованiй людинi вбрання.
Обозний засовався на лавi, мовчки дiстав i поклав на стiл п'ять кiп
грошей, забрав портрет i вийшов з канцелярi©. Не захотiв, аби люди
побачили його в такому образi.
Борзакiвський походжав по кiмнатi й реготiв. Реготiлися й iншi
канцеляристи. Усмiхався i я, хоч менi не вельми сподобалася витiвка
Борзакiвського.
Але сам вiн менi подобався дедалi дужче, одначе я боявся до нього
приступитися. Хоч обидва ми родаки Полуботковi, Пилип - його племiнник,
його улюбленець, але вiн - старший вiйськовий канцелярист, якому довiряють
найпильнiшi справи. Вiн був ще й трохи загадковий i якийсь не такий, як
усi iншi канцеляристи. Вiд нього завжди пахло гiшпанським тютюном та кагве
-цей напiй iз знайомих менi людей у цiлiм мiстi вживав тiльки вiн, кагве
пахло дуже гарно, але коли одного разу старший канцелярист почастував ним
мене, воно виявилося гiрким та непри мним на смак, i я сказав, що грушевий
узвар смачнiший в сто разiв, з чого Пилип дуже смiявся. Вiн вигравав у
всiх у дами й багато читав. Одну з книжок, а саме "Похвалу Глупотi, Еразма
Роттердамського, вiн якось дав i менi, мабуть, для того, аби насмiятися
надi мною, а може, й помiтив мою зацiкавленiсть книжками;
"Похвала Глупотi, справила на мене величезне враження, просто
перевернула мо© думки.
Як же це просто й правдиво: святiсть людська-в серцi людському, а не в
одяговi, свiчках, iконах (хоч i там також, адже iкони-парсуни Богiв), не в
постах i не в спiвах церковних, а в любовi до ближнього. Чимало людей, якi
видають себе за праведникiв, насправдi великi лиходi©, але я не мiг
погодитися, що святощi також можуть бути породженням Глупоти i можна стати
мудрим, опинившись у дурнях; Еразм каже, що свiтом руха Глупота. Я
висловив сво© сумнiви Борзакiвському, та вiн засмiявся й сказав, що то
автор кпить, що те ста ться тiльки тодi, коли мудрець ма мудрецем себе i
в сво©й зарозумiлостi втрача вмiння перевiряти iстину сумнiвом, що нам,
смертним, потрiбно сумнiватися в усьому, тiльки тодi ми зможемо пiзнати
свiт.
- Сумнiватися в усьому? - запитав я.- i в Боговi? Борзакiвський
замислився й не вiдповiдав довго, i я аж отерп вiд хвилювання.
- В Боговi не сумнiва ться нiхто,- врештi вiдказав.- А от у iстинах,
якi речуть вiд iменi Бога...
Ми засперечалися й звiдтодi... заприязнили один з одним.
Потому я удосто©вся велико© честi читати книги з скринь самого пана
полковника Полуботка, щоправда, особисто до тих скринь допущений не був,-
©х менi давав Пилип Борзакiвський. Я прочитав книги по-латинi й
по-польському: "Кнапiус,, "Тезаврус,, "Полеон,, "Спекулюм,, "Саксонум,,
"Вiйну домову,, i розглядали ми з Пилипом карти всiх сторiн свiту й читали
вангелi з позолоченими листами. Одначе все те - значно пiзнiше.
Напочатку Борзакiвський взяв собi в звичку потiшатися надi мною, то послав
шукати ефедрон, у якому, буцiмто, мали навiсити печатку на промеморiю, я
блукав по кiмнатах i запитував, де той ефедрон, писарi реготiлися, бо,
виявля ться, ефедрон - це вiдхоже мiсце; iншого разу передав оближне
велiння вiд суддi принести сирiвцю, самого духу якого суддя не терпiв, аж
поки Семен Рубець не порадив менi вiдплатити грiш у грiш самому
Борзакiвському. Я принiс Пилипу цидулу вiд панотця Василiя, священика
церкви Вознесiння Господнього, у якого на виданнi була красуня дочка i
який славився гостиннiстю й iнодi справдi запрошував до себе в гостi
молодих канцеляристiв, адже шукав дочцi достойно© пари. Цидулу ту писав я
сам - умiв змiнювати почерк. Борзакiвський пiшов до панотця, а там саме
золили та прали бiлизну, й випало йому носити в чавунах золиво до
велетенських жлукт. По тому вiн, трохи посердившись, лишив мене в споко©.
Другий був Василь Биковський, козак рокiв тридцяти, середнього зросту,
тiлистий, кругловидий, з густою хвилястою мичкою чуба, який розсипався на
всi боки, вибивався з-пiд шапки, налiзав на очi; той чуб був м'який,
шовковий, вiн загрiбав його п'ятiрнею, а ще, як довiдався небавом, любили
його загрiбати дiвчатi. Якщо Борзакiвський лише полюбляв слухати про
дiвчат та вдавав з себе зальотника, насправдi ж пильнував сво © слави,
сво © честi, не давав упасти на себе порошинi, то Биковський ходив у
грiхах, як свиня у реп'яхах. I диво, всi тi зальоти, всi його пригоди йому
легко прощали. Нащо вже строгий був у цих справах Полуботок, а й вiн
тiльки махав рукою: "А-а, Василь,. Мовляв, що з нього вiзьмеш. Чепурун
невисокого штибу (на Борзакiвському завше сорочка бiла, без жодного
рубчика, а Биковський лише мiня в петельках тi © само© сорочки кольоровi
стрiчки), хвалько, вiн любив розповiдати про сво© перемоги на теренi
кохання, тодi приплющував блискучi ласi очi й приплямкував пухкими губами,
полюбляв розповiдi про грiховнi пригоди iнших, а також любив товариство,
чарку, отож не раз спонукав i приохочував до не© iнших.
Одначе вмiв, коли ставало на потребi, працювати без утоми, по кiлька
дiб, тягнути воза важкого по хляпавицi й грудомахах. Йому найчастiше
випадали саме такi справи- заплутанi й забовтанi, до яких доводилося
ставати, засукавши рукава на обох руках, аби добутися до дна та ще й менше
забруднитися. До всього мав одну химерiю - майже завжди ходив босий.
Прийде до канцелярi©, поскида чоботи i свiтить голими п'ятами. Лише коли
йде до полковника, взува ться. Чи так йому те порадила якась знахарка, чи
мав од того якусь при мнiсть - хтозна, але вдома, в полi, навiть на вулицi
ходив без чобiт. Борзакiвський жартував, що то вiд скупостi - береже
чоботи.
Третiм у тому товариствi був Семен Рубець. Я не раз дивував, що вiн
прилучений до того товариства, оскiльки рiшуче рiзнився вдачею, звичками,
самим трибом життя як вiд Борзакiвського, так i вiд Биковського. Я нiколи
не бачив на його обличчi усмiшки, не чув його смiху, навпаки, цiдив слова
жовчнi, в'©дливi, злi. Мав сухе аскетичне обличчя, на якому особливо
видiлялися гострi, схожi на ножi, брови, ©жакуватi вуса, тонкi губи стуляв
так мiцно, що мiж ними не пролiзло б i лезо ножа; очi Рубця настороженi,
зiркi, вiн вельми точний, доскiпливий, розплута , розбере по патичку
будь-яку справу, справедливий, i все-таки лiпше йому в руки не попадатися,
до того ж, вважа , що нiколи не помиля ться, не любить слухати нiчи©х
порад, навiть полковникових.
Лише iнодi, вельми рiдко, Рубцеве обличчя одмiнювалося, i в ньому
проглядало щось щире, майже дитинне. Менi здавалося, що Семен був лагiдною
i доброю дитиною, та потрапив у тяжкий житт вий вир. Може, то на нього так
вплинула смерть дружини, красунi-сотникiвни, яка невiдь-чому втопилася в
ставу, залишивши Рубцевi дво малих дiтей? Рубцевi за тридцять, вiн вдруге
не женився, дiтей доглядала мати.
Оцi тро молодих козакiв користувалися особливою довiрою Полуботка, хоч
було в канцелярi© немало iнших, поважнiших за вiком, рангом та й заслугами
канцеляристiв, може, й користувалися через те, що були завзятi, беручкi,
вiдданi йому i справi. Та приязнь не зродила серед решти канцеляристiв
велико© заздростi (маленькi зроджувала), адже цi тро не отримували нiяко©
платнi, як i всi iншi канцеляристи, платнею усiм будуть потiм уряди, але
коли це буде i як вивершиться - невiдомо, бо нинi рангами поступалися
багатьом, а клопотiв мали в достатку. I все ж вони були не такi, як iншi,
хоч я це побачив не одразу, вони жили не тiльки паперами, якi отримувала
канцелярiя, донесеннями, картами, дiвчатами, пирiжками, козловими
чобiтьми, не лише днем сутнiм, а й прийдешнiм.
Напочатку я не був обтяжений роботою, та й не знав до ладу, якi мо©
обов'язки. Жив у садибi пана полковника, що над Стрижнем, за Гнойовою
греблею. У мiстi в Полуботка була також садиба, бiля семiнарi©, власне, не
садиба, лише невеликий цегляний дiм. У ньому вiн майже не мешкав, тiльки
iнодi залишався на нiч, якщо рано-вранцi на нього чекала нагальна справа.
Сам вiн i обидва його сини жили у великiй просторiй садибi, котра
мiстилася на згiрку над Стрижнем, рiчечкою, яка впада в Десну. Кажуть,
колись то була чимала рiчка, вона бере свiй початок верст за тридцять вiд
Чернiгова в дивовижних i диких болотах Замглаю, пiзнiше я ©здив туди
полювати з полковником; таких болiт, либонь, нема бiльше нiде в свiтi,
чарiвних i водночас похмурих, оступлених вiковими лiсами.
Обидва одруженi сини жили у флiгелях (часом надовго ви©здили в iншi
батькiвськi ма тки), полковник з дружиною та наймолодшою дочкою - в
просторому, на два ганки, з лiтнiми покоями над заднiм ганком будинку з
цегляними упорами, якi випиналися далеко вперед, з невеликими, що в них
були вправленi круглi шибки, вiкнами, котрi вгорi вивершувалися овальними
олов'яними дугами. В будинку - кiлька свiтлиць та кiлька кiмнат, у яких
столи застеленi килимами, здебiльшого пiстрявими, а лавки та стiльцi
оббитi сукном-голубим, червоним, синiм, ще й майже в кожнiй кiмнатi -
шкiряне крiсло, в кожнiй свiтлицi - iкони, мальованi на деревi, блясi або
полотнi, в горницi ©х аж кiлька десяткiв, у кiотi - й завiски на дверях
сукнянi, й дзигарi настiннi, й дзеркала великi та малi в позолочених
рамах; висiло там також кiлька портретiв Леонтiя Полуботка та самого
господаря, а в свiтлицi, у якiй приймав гостей,- герб роду - пронизане
двома стрiлами, серце та хрест над ним.
У найбiльшiй свiтлицi над вiкнами вигравали лiпнi конi й висiла зброя
та крила орлiв, упольованих самим полковником, в нiй стояла кахельна пiч
(на кахлях павичi, якi щось клюють, конi, татари, жiнка з голубом, медвiдь
з вуликом, гармати, всiлякi чудовиська, я любив роздивлятися тi кахлi); в
свiтлицi стояли великий липовий стiл, стiльцi з вузькими рiзьбленими
спинками, окована срiбними штабами скриня та маленький горiховий столик,
за яким любив посидiти в самотинi полковник. Полковi папери вiн розглядав
за круглим липовим столом, за горiховим столиком вписував щось до одного з
трьох товстих жовтих зшиткiв, якi тримав у скринi.
Тодi на його обличчi, яке чомусь завжди було зажуреним, залягала задума
не мрiйлива, а прониклива. У полковника були особливi очi, в них свiтився
ясний, одначе суворий вогник, а над очима - круто, вгору - зломленi брови;
нiс великий, донизу, котрий, проте, не псував обличчя. Якщо кажуть, що
вольовi обличчя, то саме таким було Полуботкове, велике, нiби рiзане
рiзцем, смагляве, чепурне. Особливо© чепурностi додавали охайно пiдголенi
вуса та чуб, густий, тугою хвилею, пiдстрижений не по-козацькому, а. як
стрижуться деякi iноземцi. Отак i сидiв вiн, великий, важкий, розстiбнувши
зеленого кунтуша, i або дивився в зшиток, або невiдь куди, за вiкно. Отакi
великi тiлом люди здебiльшого дуже неквапливi, несу тнi й таять на мислi
таку ж неквапливу, але певну думку.
Деякий час я вважав, що пан полковник вичиту з паперiв свiй родовiд
або ж веде записи майнових справ, i був вельми здивований, коли випадково