Страница:
також, не забивайте давнього пагiння, бо воно колись заглушить вас. Бог
над нами один, всi ми дiти його.
Не знаю. А таки заповажав хоч трохи Полуботка Милорадович, бо пiзнiше,
коли мав можливiсть люто помститися, продати, не помотався; не пiдтримав,
не став на його сторону - чужоземна кров заговорила,- але й з арканом не
кинувся. Одначе я забiг трохи наперед.
Вiд Скоропадського надходили вiстi часто i все втiшнi©: цар дуже
ласкавий до гетьмана, на банкетах садовить тiльки поруч себе, прийма
Скоропадського то в Кремлi, то в Нiмецькiй слободi, сенатори, всi
синодальнi поспiшають наввипередки, аби засвiдчити укра©нському гетьману
свою шану. Був з царем на похоронах генерала Кантакузiна, того самого, про
якого ходила чутка, буцiмто хочуть його настановити замiсть
Скоропадського, пишно вiдзначали рiчницю Нiштадтського миру, псковський
архi пископ - синодальний вiце-президент - майже щодня навiду гетьмана,
руку цiлу , сват Петро Андрiйович Толстой не зна , де посадовити й чим
пригощати високого родича. I сам пан гетьман майже щодня прийма гостей
високих, припаси тануть швидко, просить прислати то кiлька куф горiлки, то
круп всiляких, сушнi i всього iншого. Цар по©хав на води до Алонца,
лiкувати мiхур сечовий, а гетьману наказав чекати на нього. Дочекався.
Знову цар возив його з одного банкету на iнший. I мчали в Москву, й летiли
з Москви козаки вiстовi, глухiвський ратушний пiдписар Савка, машталiр
гетьманського двору Григорiй За ць, Якiв Маркевич, старший канцелярист
гетьмансько© канцелярi© Григорiй Тимошiвський, один раз возив припаси сам
генеральний бунчужний Якiв Лизогуб. З часом добрi вiстi чи то почали
губитися в дорозi, чи то нiчого було передавати, натомiсть з'явилися
непри мнi, тривожнi. Надiйшла промеморiя, щоб прядиво з Укра©ни везли
тiльки в росiйськi мiста, i ще одна, котрою заборонялося на Укра©нi робити
смолу та поташ (а де ©х взяти?), далi - указ, за яким у Глуховi
розташовувалися ще два росiйськi полки.
Не встигли отямитись вiд тих промеморiй, як надiйшов царський указ -
вiдправити десять тисяч козакiв на Ладогу та десять тисяч на Терек, на
тому указi Скоропадський прописав, якому полку куди йти: на Ладогу
Чернiгiвському на чолi з полковим суддею Василем Томарою та полку
Полтавському на чолi з наказним полковником Iваном Черняком, на Терек -
полкам Миргородському, Прилуцькому i Ки©вському. Й ще один указ: скласти
по всiй Укра©нi присягу про престолонаслiдування - престол наслiду особа,
на яку вкаже iмператор в сво му тестаментi. Такого не було нiколи в жоднiй
кра©нi.
Полуботок на те сказав:
- Напишемо цидулу, старшина пiдпише. Нехай там як собi хочуть: нам вiд
того нi солодко нi гiрко.
На указ про посилку козакiв на Ладогу та на Терек Полуботок одписав, що
це зробити майже неможливо - настало морове повiтря, хвороба викосить
козакiв у дорозi, до того ж, нинi ще трава не пiднялася й води високi,
потрiбно чекати просухи та пашi. Пiдписар ратушний глухiвський Савка повiз
того листа в Сенат i ще одного, та мно, Скоропадському, в якому Полуботок
натискав на гетьмана, аби той не пiддавався, аби одбивався, бо такими
посилками людей i постоями вигубимо Укра©ну до решти й не буде нам
прощення нi вiд люду нинiшнього, нi вiд дiтей та внукiв наших. У листi до
Скоропадського перераховувалися всi посто©, указувалося, скiльки в якому
полку лишилося козакiв, i розповiдалося, як вони обшарпалися та
озлиденiли. Полковник пiдказував гетьману, аби писав царевi листа особисто
й водночас заручився пiдтримкою всiх значних людей у Москвi - сенаторiв,
губернаторiв, генералiв, зичливих гетьману, а також тих, якi мають на
Укра©нi ма тностi, i вони також убожiють вiд посто©в та поборiв.
Опираючись на той лист, Скоропадський з старшинами, якi були з ним у
Москвi, написали царевi промеморiю з шести пунктiв. У промеморi©
насамперед вказали на те, що за останнi роки Укра©на оскудiла й
виснажилася до краю, козакiв та посполитих лишилося мало, але й з них
третину щорiчно забирають у походи, отож козаки йдуть на Ладогу, пiд
Царицин та в Кримськi степи, а ©хнi жiнки мусять годувати драгунiв, котрi
стоять по ©хнiх хатах постоями, i мусять тi жiнки забезпечувати росiйське
вiйсько та форпости пiдводами (а то ще пiдводи драгуни беруть силою), i
навiть прогонiв ©м не платять, чого нема нiде в царствi Московському.
Якщо ж хто намага ться пiдводу не дати, того забивають у залiза й завдають
до секвестру. Поскаржитися нема кому, бо московитськi коменданти вiд
укра©нцiв скарг не приймають, а спiйманi самоправцi-солдати до
укра©нського суду не йдуть.
Ки©вський губернатор i глухiвський комендант пишуть сво© промеморi©,
наперекiр тим, що ©х вида полкова старшина. Та ще в полках Стародубському
та Переяславському давно нема полковникiв i нема дозволу обрати нових.
Далi в промеморй писалося, що в Стародубський та Чернiгiвський полки
набiгло дуже багато розкольникiв, i коменданти ©м потурають. Водночас з
укра©нських полкiв слобiдськi бригадири забирають людей та садовлять на
сво© землi, нахапали тих земель хтозна-скiльки й розоряють виводом полки
укра©нськi. Гетьман просив вiдмiнити побори та дозволити й далi вести
судовi справи за законами i звичаями предкiв. Листа переписали
по-московському й вiддали в царську канцелярiю. Вiдповiдi довелося чекати
довго.
Вводячи новi побори, вiдмiняючи козацькi вольностi, цар щоразу
посилався на Переяславськi статтi, пiдписанi Олексi м Михайловичем та
Богданом Хмельницьким, нахабно перебрiхуючи ©х та тлумачачи пункти на свiй
розсуд i вигоду. Цього разу вiн знову посилався на них i перекручував ©х:
"А в статтях i чолобитних як гетьмана Богдана Хмельницького, так i iнших
по ньому будучих гетьманах написано iменно: перше - в яких великих мiстах
будуть нашi во води, в тих мiстах для судiв i розправи будуть урядники
козачi, й судитися по тих правах, одначе якщо хтось того суду не визна i
захоче свою справу перенести до во води, то во водi розправу чинити на
власний розсуд, для чого й судцю мати, який тi справи вершитиме правдою
без тяганини, i все те на користь народу малоросiйського; друге - в тих
пунктах написано, щоб у малоросiйських мiстах нашi урядники були достойнi,
вони будуть пiдданими управлять i доходи всiлякi грошовi та хлiбнi
забирати та вiддавати в нашу казну. Одначе оне було упущено, невiдомо для
чого, й чинилося супроти договору Богдана Хмельницького. Тож нинi ми
указали чинити все, як визначено в згаданих Хмельницького договорах, де
саме й написано, щоб бути пiд великоросiйським судом i управлiнням, щоби
всьому малоросiйському народу всi неправi суди та всiлякi обтяженостi
припиненi були".
Цар перебрiхував й перекручував, бо знав - заперечити не одважаться.
Скоропадський розгубився. Знову помчав гонець до Глухова; стривожений i
стурбований не менше за гетьмана, Полуботок вiдшукав чорновi аркушi
статтей Богданових, написав листа, в якому радив Скоропадському не
пiддаватися. Поки складали нового листа царевi, гетьман ©здив за пiдмогою
та порадою до графа Федора Апраксiна, до графа Петра Толстого та до Павла
Ягужинського, генерал-прокурора, показував ©м статтi Хмельницького та
грамоти самого Петра, одну року тисяча сiмсот шостого, другу писану
пiзнiше, з Амстердама, де стверджувалися всi права козацькi - вольностi,
суди i все iнше. Гетьман переконував, що новий царський указ розорить
Укра©ну до решти й нiкому буде поле орати, нiкому захищати Укра©ну вiд
турка та татарина. Толстой говорив ухильно, а Апраксiн та Ягужинський
радили гетьману вiдстоювати сво© права.
Через Ягужинського Скоропадський перепровадив чолобитну царевi. В нiй
писалося: "Предки Вашо© iмператорсько© величностi указали на користь
Малоросi© бути сво му суду. За Богдана Хмельницького, коли Мала Росiя пiд
Богом бережену предкiв Ваших вiчно© пам'ятi достойних державу пiддалася, й
за iнших гетьманiв, таких суддiв i хлiбних та грошових поборiв в казну не
було, оскiльки вiн, Богдан Хмельницький, при сво©х правах i порядках, зi
всiм малоросiйським обох сторiн Днiпра народом в особливiм респектi i
милостивiй протекцi© ©х величностi був утриманий, але вже пiсля смертi
Богдана Хмельницького в написаних ним статтях вiдмiна учинилися за
гетьманiв непостiйних - сина його Юрiя, а пiсля нього й Брюховецького, i
тодi в нових договорах i про побори ©м було запропоновано; одначе пiсля
зради Брюховецького, коли великий государ, цар i великий князь Олексiй
Михайлович, блаженно© i достохвально© пам'ятi батько Вашо© величностi в
колишню свою милiсть Малу Росiю прийняв, тодi Юрiя i Брюховецького статтi
волею Його iмператорсько© величностi були вiдставленi, i встановленi
давнiшi статтi Богдана Хмельницького, пiдтвердженi за Дем'яна
Многогрiшного та Iвана Самойловича, до мого уряду гетьманського цi статтi
непорушне дотримувалися, i Вашою iмператорською величнiстю при
настановленнi мене на той уряд тi права та вольностi свято утвердженi
були.
I нинi вiд усього малоросiйського народу мого, з дiтьми й нащадками,
просимо попереднi нашi права i порядки нам лишити. Вашо© iмператорсько©
величностi вiрний i пiдданий раб зi всiм малоросiйським вiйськом i
поспiльством пiдписав рукою власною Iван Скоропадський, травня 3, року
1722".
Лист до царя повiз ре нт вiйськово© канцелярi© Дмитро Володкiвський. Як
вертався з Преображенського назад, його нагнав царський бомбардир i
сповiстав, що увечерi цар "зволить вiдвiдати" гетьмана.
Цар знову, як i торiк, цiлував гетьмана в голову, й банкетували, i вели
вченi бесiди про Бога та Божу благодать, про всiлякi iншi високi речi, а
також про туркiв, шведiв, Мазепу. Про листа - анiчичирк. Мовби й не було
його зовсiм.
Цар i далi волочив за собою старого гетьмана по банкетних залах,
плавали вони також на галерi повз Кремль i стрiляли з гармат, гасали на
конях по Преображенському, пили в князiв i генералiв, i скрiзь Петро
демонстрував свою приязнь до гетьмана.
Вiдтак вiд'©хав до Коломни, а гетьмановi, котрий збирався в дорогу,
прислав останнiй пошанiвок, останню милiсть - указ, у якому писалося, що
вiднинi на Укра©нi всi справи вершитиме не вiн, гетьман, а Малоросiйська
колегiя: "Колегiя при вас, замiсть того, як постановлено з Хмельницьким,
щоб верхнiй апеляцi© бути у во вод великоросiйських".
Це був смертний присуд Укра©нi, кiнець усiх ©© вольностей, свобод, чим
жила й квiтувала стiльки лiт. Петро сповнив свiй давнiй ниций замiр.
Старий гетьман прочитав указ, i йому потемнiло в очах. Вiн похитнувся,
вхопився за серце й повалився на руки старшин.
Скоропадський вже не очуняв. Лежав, втупивши очi в стелю, в кутиках
його очей закам'янiло по сльозi. Так його й везли на Укра©ну - лежачого,
обмертвiлого, байдужого до всього на свiтi. При ньому сидiв молодий
канцелярист, гiлочкою вiдгонив мух вiд обличчя. У Глухiв при©хали двадцять
другого червня, бiля мiських ворiт гетьмана, немов у наругу, зустрiчали
Скорняков-Писар в i генерал Бельцер, старшина товпилася оддалiк. Либонь,
царськi круки волiли на власнi очi пересвiдчитись, що гетьман пряде на
тонке, що нiчого вiн вже вдiяти не може. I всi вони хотiли швидше
доповiсти про те царевi.
Тиждень лежав Скоропадський у малих нових будинках свого ма тку.
Двадцять дев'ятого справили у Соборнiй церквi молебень на його одужання.
Гетьмана принесли на ношах, ношi поставили навпроти царських врат.
Соборний пiп правив молебень, пiвча спiвала жалiбно, Скоропадський лежав,
i його погляд уже належав потойбiчним сферам, його обличчя страшенно
зжовкло, нiс вигострився, на чолi срiблився пiт. Таке обличчя бува тiльки
в людей, до яких у серце влетiла смерть. Хтозна, про що думав гетьман,
либонь, одне було вочевидь: життя йому стало осоружним, воно втратило для
нього смисл, прогiркло й проржавiло - адже саме за його гетьманування
Укра©на переставала бути Укра©ною. Вiн знав: коли б його не повалила на
лiжко недуга, вiн також нiчого не зробив би, сприйняв би Малоросiйську
колегiю в покорi, сливе, це було його останн каяття.
Вдавала заклопотанiсть, то схилялася над гетьманом, поправити лiжника,
то випростовувалася дорiдним станом гетьманша, й телiпався в не© на ши© на
шовковiй шворцi подарований царицею портрет оно©, гетьманша почепила його,
аби всi бачили, що не тiльки гетьман, а й вона перебува у високiй
монаршiй милостi, тож нехай нiхто не дума , що у випадку чого вдасться
покривдити ©©. Вона здавалася високою-високою, на ©© головi майже на
сажень височiв парчевий, обшитий перлами надочiпник. Гетьманша скошувала
колись знадливi, гемонсько гарнi, а тепер пригаслi очi, намагалася
запам'ятати, в кого який вираз обличчя, хто суму насправжки, а хто
нудиться позiхаючи, в кого незабаром шукатиме прихильностi, а кого обiйде
десятою дорогою.
Першого липня Полуботок, а з ним i я та Борзакiвський при©хали до
Глухова. Полковник був у селi Гамалi©вцi, там його й застала звiстка про
повернення гетьмана. Вiн пiшов до ново© гетьманово© хати, яка ще
виблискувала закипiлою живицею, ми лишилися на подвiр'©. Побрязкував
позолоченим кiльцем прив'язаний до конов'язi Полуботкiв кiнь, скажене
кричали сойки на тополi, що росла в кiнцi двору, мовби вiщували бiду.
Одначе всi знали про не© й без вiщування.
Полуботок винiс з гетьмансько© свiтлицi засмуту справжню, не вдавану,
задуму глибоку. Мовчазний, значливий стояв посеред двору. До нього не
зважувалися пiдiйти.
Цвiли мальви, заглядали великими здивованими очима до свiтлицi
гетьмана. Його не турбували болi, але життя вибiгало з нього, неначе вода
з пробитого кулею вiдра. Метушилися лiкар драгунського полку Адам та
анатомiст Полторацький, намагалися влити срiбною ложечкою гетьману в рота
якiсь краплi, але вiн не мiг розтулити зуби. А розтуливши, прохрипiв:
- Тестамент!
Принесли тестамент, складений заздалегiдь, одразу по поверненнi з
Москви, в ньому Скоропадський заповiдав дружинi та дiтям сво власне
майно, публiкував вiйськовий скарб, а також що кому лиша пiсля себе; в
тiм тестаментi просив царя утвердити гетьманом Павла Полуботка. Либонь, на
останньому прузi Скоропадський розумiв: якщо ще хтось зможе опиратися
навальнiй i пiдлiй, нелюдськiй налозi царя, то тiльки Полуботок. Гетьманiв
пiдпис ствердили Савич, Жураковський, Андрiй Маркевич, останнiй, верткий i
пронозливий, встиг пiдсунути пiд кволу, майже мертву руку гетьмана другу
грамотку, якою лубенському полковнику даровано село Згурiвку та хутiр
Куренський. Скоропадський, певно, не вiдав, що пiдпису .
Гетьман вiдiйшов о шостiй годинi.
Ховали його з пишнотою i скорботою, бо ж розумiли, що ховають Укра©ну.
Не був гетьман ©й справжнiм захисником та оборонцем, але любив ©© щирою
любов'ю. Вiдспiвали його в церквi Святого Миколи - гетьманша зiмлiла бiля
труни,- винесли нари з труною на соборний майдан, дужi козаки пiдняли на
руках, аби востанн побачив свою столицю, i вдарили на валу гармати, й
фуркнули бiлi голуби з церковних бань, i посипалися в садах раннi грушi. I
голуби, й грушi, i мальви за плотом - все те для гетьмана вже за межею.
Любив вiн i мальви, й грушi в угорському винi, i ма во корогов козацьких,
гуркiт литаврiв. У Глуховi замайорiли для нього гетьманськi хоругви, тут
прогуркотiли литаври. Шiстнадцять лiт тому. Тут все починалося, й
здавалося, не буде йому кiнця. На цьому самому майданi, нехай i не
вольними голосами, а по царевому велiнню, проголосили його гетьманом
Укра©ни. На цьому самому мiсцi, де стоять мари, стояв стiл, i дяк
Родостанов читав грамоту на гетьманство, а князь Федiр Долгорукий дав йому
в руки клейноди. Скоропадський склав присягу, i так само гримiли гармати,
i вiйсько йшло святковим кроком. Щоправда, людей на майданi тодi було
небагато.
На цьому ж майданi цар вустами Феофана Прокоповича прокляв антецесора
Скоропадського - гетьмана Мазепу. I горiли тодi чорнi свiчки вздовж стiн
соборно© Тро©цько© церкви, й одiтi в чорне попи,- ©х, пригрозивши смертною
карою, зiгнали зi всi © Укра©ни,- кричали анахтему Мазепi, далi було
повiшено на шибеницi опудало Мазепи, пископ бив опудало жезлом у груда.
Меншиков i Головкiн шматували грамоти на гетьманство та стрiчку ордена
Андрiя Первозванного, яким був нагороджений гетьман, шматували люто, один
перед одним, виявляючи свою рабську запопадливiсть, й штовхали ногами
повiдрубуванi козачi голови - Чечеля, Герцика. А чорнi свiчки чадiли, а
труби ревли гнусаво, й кров парувала на заковзаному пiдошвами льодку.
Скоропадський розумiв, що та кров - укра©нська, й труби ревуть чорно не
во славу ©©, одначе й iнше почуття проймало його - вознесiння,
возвеличення; iнакше б вiн не став гетьманом, iнакше б його не настановили
на цей високий уряд. Навiть помри Мазепа, козаки сво ю волею обрали б
Полуботка, йому вiддавали найвищi почестi, його шанували найдужче, й треба
вiддати належне Скоропадському - не став ворогом чернiгiвському
полковнику, не намагався згладити його з свiту,- навпаки, тримався з ним
рiвно, навiть запобiгав, рахувався з його думкою. Адже знав - то думка за
ввесь народ. Ще й сам, коли по Мазепi зайшло на вибори гетьмана, радив до
обрання молодого й валечного Полуботка, за що чернiгiвський полковник,
жодного разу не сказавши того вголос, носив у серцi вдячнiсть.
Чорнi мари вiд'©хали в Гамалi©вку - сiльце панi гетьманшi. Перед труною
несли два прапори: бiлий та жовтий, i бунчук, i булаву золоту в самоцвiтах
на оксамитових подушках. За труною йшли родичi й генеральна старшина. Я
шукав очима Уляну, знав, що це негарно - дивитися на не© при трунi батька,
й шукав,- i нарештi побачив: вона ступала помiж якихось тiток у чорному,
також убрана у все чорне, менi заболiло серце, я пожалiв ©©... I пожалiв
себе. I зрозумiв, що не байдужа менi ©© доля, не байдужа вона сама.
Толстой ступав у самому кiнцi старшинського гурту. За старшиною - полк
при збро© - сотня за сотнею; йшли глухiвськi школи та цехи, ©хав конюший в
чорному одiяннi, вели коней верхових в позолочених рондах i одного окремо
- пiд чорною попоною. Шестеро коней пiд чорними попонами везли воза з
вкритими килимом марами, на яких стояла оббита чорним оксамитом труна.
Плакали срiбнi литаври, з яких аж до землi звiшувалися шитi золотом по
зеленому оксамиту чепраки.
Плакала генеральна старшина, плакали полковники, адже ховали хоч i не
валечного, але доброго, м'якосердого чоловiка, й лякала ©х грiзна
невiдомiсть попереду. Мовби на пiдтвердження цього, пiд самою Гамалi©вкою
вдарила гроза з громовицею та градом, блискавицi шугали понад самими
головами людей, харапудилися конi, верещали жiнки. Труну накрили вiком, i
великi бiлi градини барабанили по нiй. Все це - в чистому полi, й
блискавиця мелькала, наче небесна коса, прихиляючи смертних людей до само©
землi. Жiнки, малеча кинулися пiд верби, чоловiки вели далi траурне шестя,
стьобанi дощем, битi громом, паленi блискавицями.
Гетьмана поховали в церквi жiночого монастиря.
* * *
Справивши поминки, старшина написала царевi листа, в якому просила
дозволу обрати нового гетьмана, листа повiз царю пiд Дербент Ханенко, але
з вiдповiддю не повернувся, його затримано там до кiнця лiтньо© вiйськово©
кампанi©. Донесення в Москву повезли Семен Рубець та Василь Биковський.
Написали також унiверсал до народу, в якому оповiщали про трагiчну
подiю i велiли всiм жити в споко© та покорi владi. Коли справа дiйшла до
пiдписування унiверсалу, першому подали перо Полуботку, й вiн поклав
пiдпис - "чернiгiвський полковник". Старшина просила, аби вiн пiдписався
"наказний гетьман". Полуботок вiдмовився. Серед старшини сталося
замiшання. Нiхто не знав - справдi Полуботок не хоче того звання чи
набива собi цiну. Либонь, справдi. Доки вiн заступав гетьмана, який
найдовався в Москвi, то була одна.. справа... Але тепер... Це
означатиме-ступити крок до справжнього гетьманського уряду. А якщо той
уряд не збудеться? А основне: нинi такий непевний час. Непевнiший нiж
будь-коли. Упасти ганчiркою до нiг президента Малоросiйсько© колегi© -
ганьба на всi вiки. Стати супроти - можна втратити життя. Це розумiли всi,
а найперше Данило Апостол, так би мовити, другий найбiльший пошукувач
булави. Прагнув ©© спрагло, жаско, до болю. В'©дався в не© сво©м диним
оком, аж сльоза викочувалася на щоку. I тут, на радi, були в нього
прихильники, готовi закричати по першому покиву: "Апостоловi булаву!
Валечний козак!, Одначе бачили, як одводить погляд Апостол, мовчали.
Мовчанка бува грiзнiшою за гарматнi стрiли. Похилили старшини голови,
думали. Думали водне: доля велить ©м змагатися за права та вольносi свого
народу, а зробити нинi це може тiльки одна людина - чернiгiвський
полковник.
Просили його прийняти уряд не галасливо, лестиво, один поперед одного,
а стримано, настiйливо, переконано. Полковник мовчав. Виважував. Виважував
власну долю й долю Укра©ни. Мабуть, жодну битву не обмислював так. На
обличчi - анi риски, з яко© б угадати, про що дума . Зосереджений,
владний, розсудливий. Якщо брав щось на сво© плечi, то вже не скидав з них
навiть порошини. Але тут - вантаж особливий.
- Не прагну я цього уряду,- мовив.
- Зна мо, розумi мо,- заговорили старшини.- Але розмисли i уваж: нема
нiкого iншого, кому можна дати до рук булаву. Iстину речемо.
- А вiда те, нащо ©© да те? - Нараз пiдвiв голову, намагаючись
заглянути кожному в очi.- На яку факцiю? Тiльки тро чи четверо вiдвели
очi.
- Вiда мо. Стоятимемо в пiдмогу. Сповнимо всi тво© велiння,
- Вiрю, й через це сповняю ваше прохання,- сказав по довгому розмислу.-
Тiльки ж... Щоб у помiч стояли твердо. Будете стояти в помiч? Iнакше...
Вiдаю, не принесе ся булава нинi нiкому нi шани, нi ма тностей, нi
задоволення... А принесе... клопiт великий, а може, й щось гiрше.
- Будемо стояти в помiч,- загули старшини. Не було по тому банкету нi
великого, нi малого. Мовчки
розiйшлися старшини по домiвках та по за©жджих дворах, корчмах, де хто
став посто м, понесли в серцях велику тривогу.
Старшина написала в Сенат про свiй вибiр. Сенат вибiр старшини ствердив
указом. Вiд царя звiсток не було. При©хав звiдти значковий товариш
Дем'яненко, вiн про ту справу не знав, а оповiв, що помiж Тереком i
Дербентом, над Сулаком, заклали фортецю, названу Святим Хрестом. Добували
ту землю полки Миргородський, Прилуцький i Ки©вський, i лишилося там
козакiв менше половини, назвав також глухiвчан, хто погинув у тих
спекотних степах. I стояли плач та лемент по мiсту, й вiдспiвували у
церквi Святого Миколи тих побитих, несли мари порожнi, чорним сукном
засланi, а на марах вiнки барвiнковi - за кожного убiенного по вiнковi. У
церквi читали требник, читали так, немов мертвий лежить тут, на марах,
тiльки не читали молитви на вiдпуск грiхiв.
Настали жаркi лiтнi днi. В мiстi панувала притлумленiсть, яка iнколи
змiнювалась спалахами чи то одчаю, чи то радостi. Щось нез'ясненне,
невидиме витало над мiстом, над усiма головами, щось визрiвало, чи то в
небi, чи то на землi, а що, ми не знали. Одначе по кiлькох днях надiйшли
певнi вiдомостi про Малоросiйську колегiю та про те, для яких справ та
колегiя укладена. Привiз ©х срiбнянський сотник Антон Троцина, котрий
колись був пiвчим у царiвни Софi© Олексi©вни, вiв перший голос, мав вельми
компанiйську вдачу, товаришував з багатьма можновладними московитами, далi
пропив голос i вернувся на Укра©ну. Обережний Скоропадський частенько
посилав його в Москву та Пiтер, буцiм за якимось припасом, насправдi ж
вивiдати, смаленим чи жареним пахне в пiвнiчних столицях i в який бiк
повалу дим; дошпетний Троцина сповняв той обов'язок весело та легко й
привозив найточнiшi вiстi. Нинi вiн привiз ©х з власного ранкору, й були
вони вкрай невтiшнi. Префект колегi© генерал Вельямiнов уже ви©хав на
Укра©ну, ©де вiн з повноважними iнструкцiями царя.
У тих iнструкцiях найперше указано, що колегiю запроваджено для
управлiння судiв, i якщо хтось битиме чолом на Генеральний суд, вiйськову
канцелярiю, на ратушнi суди, то одразу брати позов до дiла в колегiю i
самим рiшення чинити по сво му регламенту. Далi Петро наказав, щоб
включили в розкладку на постiй росiйського вiйська двори всiх укра©нцiв -
у мiстах i селах, слободах i хуторах, аж до гетьманського включно, i
монастирi також, i збором грошовим та iншим вiднинi вiдати назначеним
колегi ю людям, а збiр той ма йти не на укра©нське вiйсько, увесь, без
решти, в царську скарбницю.
Майже одночасно надiйшла з Пiтера промеморiя про ту колегiю, писана на
Полуботка. "Пон же сього iюля 11 дня по донесеннi вашому iз Глухова вiсть
учинилася, що сього iюля, З дня, вiрний нам пiдданий гетьман Iван Iллiч
Скоропадський волею Божою помер. Наша iмператорська величнiсть вказав
Малою Росi ю до обрання другого гетьмана вiдати i управлiння нею чинити за
законами малоросiйського народу, вам, пiдданому нашому полковнику i
генеральнiй старшинi всiй, одначе в усiх справах i рiшеннях, стосовних
Мало© Росi©, мати зношення й повiдомляти повноваженого для охорони народу
малоросiйського бригадира нашого Вельямiнова i як ви сiю Нашо©
iмператорсько© величностi грамоту отрима те, то вам чинити по
вищенаписаному указу, i в якому числi грамота отримана буде, про те нам в
урядовий Сенат писати, i Нашо© iмператорсько© величностi бригадиру
Вельямiнову те саме буде указано.
Писано в Москвi, лiта 1722, iюля 11 дня. Кавалер граф Головкiн, граф
Брюс, граф Iван Мусiн-Пушкiн, барон Петро Шафiров князь Григорiй
Долгоруков, граф Андрiй Матве в князь Дмитро Голiцин, обер-секретар Iван
Позняков".
Мiцно я вбив у пам'ять ту грамотку, бо переписував аж тричi - в полки,
й собi копiю вчинив. Переписував ©© з iншими канцеляристами, бо надiслана
була в усi полки.
Кажуть: просiть, i вам воздасться. Я не просив а воздалося: стараннями
сво©ми, акуратнiстю, звернув я на себе увагу старших канцеляристiв i
над нами один, всi ми дiти його.
Не знаю. А таки заповажав хоч трохи Полуботка Милорадович, бо пiзнiше,
коли мав можливiсть люто помститися, продати, не помотався; не пiдтримав,
не став на його сторону - чужоземна кров заговорила,- але й з арканом не
кинувся. Одначе я забiг трохи наперед.
Вiд Скоропадського надходили вiстi часто i все втiшнi©: цар дуже
ласкавий до гетьмана, на банкетах садовить тiльки поруч себе, прийма
Скоропадського то в Кремлi, то в Нiмецькiй слободi, сенатори, всi
синодальнi поспiшають наввипередки, аби засвiдчити укра©нському гетьману
свою шану. Був з царем на похоронах генерала Кантакузiна, того самого, про
якого ходила чутка, буцiмто хочуть його настановити замiсть
Скоропадського, пишно вiдзначали рiчницю Нiштадтського миру, псковський
архi пископ - синодальний вiце-президент - майже щодня навiду гетьмана,
руку цiлу , сват Петро Андрiйович Толстой не зна , де посадовити й чим
пригощати високого родича. I сам пан гетьман майже щодня прийма гостей
високих, припаси тануть швидко, просить прислати то кiлька куф горiлки, то
круп всiляких, сушнi i всього iншого. Цар по©хав на води до Алонца,
лiкувати мiхур сечовий, а гетьману наказав чекати на нього. Дочекався.
Знову цар возив його з одного банкету на iнший. I мчали в Москву, й летiли
з Москви козаки вiстовi, глухiвський ратушний пiдписар Савка, машталiр
гетьманського двору Григорiй За ць, Якiв Маркевич, старший канцелярист
гетьмансько© канцелярi© Григорiй Тимошiвський, один раз возив припаси сам
генеральний бунчужний Якiв Лизогуб. З часом добрi вiстi чи то почали
губитися в дорозi, чи то нiчого було передавати, натомiсть з'явилися
непри мнi, тривожнi. Надiйшла промеморiя, щоб прядиво з Укра©ни везли
тiльки в росiйськi мiста, i ще одна, котрою заборонялося на Укра©нi робити
смолу та поташ (а де ©х взяти?), далi - указ, за яким у Глуховi
розташовувалися ще два росiйськi полки.
Не встигли отямитись вiд тих промеморiй, як надiйшов царський указ -
вiдправити десять тисяч козакiв на Ладогу та десять тисяч на Терек, на
тому указi Скоропадський прописав, якому полку куди йти: на Ладогу
Чернiгiвському на чолi з полковим суддею Василем Томарою та полку
Полтавському на чолi з наказним полковником Iваном Черняком, на Терек -
полкам Миргородському, Прилуцькому i Ки©вському. Й ще один указ: скласти
по всiй Укра©нi присягу про престолонаслiдування - престол наслiду особа,
на яку вкаже iмператор в сво му тестаментi. Такого не було нiколи в жоднiй
кра©нi.
Полуботок на те сказав:
- Напишемо цидулу, старшина пiдпише. Нехай там як собi хочуть: нам вiд
того нi солодко нi гiрко.
На указ про посилку козакiв на Ладогу та на Терек Полуботок одписав, що
це зробити майже неможливо - настало морове повiтря, хвороба викосить
козакiв у дорозi, до того ж, нинi ще трава не пiднялася й води високi,
потрiбно чекати просухи та пашi. Пiдписар ратушний глухiвський Савка повiз
того листа в Сенат i ще одного, та мно, Скоропадському, в якому Полуботок
натискав на гетьмана, аби той не пiддавався, аби одбивався, бо такими
посилками людей i постоями вигубимо Укра©ну до решти й не буде нам
прощення нi вiд люду нинiшнього, нi вiд дiтей та внукiв наших. У листi до
Скоропадського перераховувалися всi посто©, указувалося, скiльки в якому
полку лишилося козакiв, i розповiдалося, як вони обшарпалися та
озлиденiли. Полковник пiдказував гетьману, аби писав царевi листа особисто
й водночас заручився пiдтримкою всiх значних людей у Москвi - сенаторiв,
губернаторiв, генералiв, зичливих гетьману, а також тих, якi мають на
Укра©нi ма тностi, i вони також убожiють вiд посто©в та поборiв.
Опираючись на той лист, Скоропадський з старшинами, якi були з ним у
Москвi, написали царевi промеморiю з шести пунктiв. У промеморi©
насамперед вказали на те, що за останнi роки Укра©на оскудiла й
виснажилася до краю, козакiв та посполитих лишилося мало, але й з них
третину щорiчно забирають у походи, отож козаки йдуть на Ладогу, пiд
Царицин та в Кримськi степи, а ©хнi жiнки мусять годувати драгунiв, котрi
стоять по ©хнiх хатах постоями, i мусять тi жiнки забезпечувати росiйське
вiйсько та форпости пiдводами (а то ще пiдводи драгуни беруть силою), i
навiть прогонiв ©м не платять, чого нема нiде в царствi Московському.
Якщо ж хто намага ться пiдводу не дати, того забивають у залiза й завдають
до секвестру. Поскаржитися нема кому, бо московитськi коменданти вiд
укра©нцiв скарг не приймають, а спiйманi самоправцi-солдати до
укра©нського суду не йдуть.
Ки©вський губернатор i глухiвський комендант пишуть сво© промеморi©,
наперекiр тим, що ©х вида полкова старшина. Та ще в полках Стародубському
та Переяславському давно нема полковникiв i нема дозволу обрати нових.
Далi в промеморй писалося, що в Стародубський та Чернiгiвський полки
набiгло дуже багато розкольникiв, i коменданти ©м потурають. Водночас з
укра©нських полкiв слобiдськi бригадири забирають людей та садовлять на
сво© землi, нахапали тих земель хтозна-скiльки й розоряють виводом полки
укра©нськi. Гетьман просив вiдмiнити побори та дозволити й далi вести
судовi справи за законами i звичаями предкiв. Листа переписали
по-московському й вiддали в царську канцелярiю. Вiдповiдi довелося чекати
довго.
Вводячи новi побори, вiдмiняючи козацькi вольностi, цар щоразу
посилався на Переяславськi статтi, пiдписанi Олексi м Михайловичем та
Богданом Хмельницьким, нахабно перебрiхуючи ©х та тлумачачи пункти на свiй
розсуд i вигоду. Цього разу вiн знову посилався на них i перекручував ©х:
"А в статтях i чолобитних як гетьмана Богдана Хмельницького, так i iнших
по ньому будучих гетьманах написано iменно: перше - в яких великих мiстах
будуть нашi во води, в тих мiстах для судiв i розправи будуть урядники
козачi, й судитися по тих правах, одначе якщо хтось того суду не визна i
захоче свою справу перенести до во води, то во водi розправу чинити на
власний розсуд, для чого й судцю мати, який тi справи вершитиме правдою
без тяганини, i все те на користь народу малоросiйського; друге - в тих
пунктах написано, щоб у малоросiйських мiстах нашi урядники були достойнi,
вони будуть пiдданими управлять i доходи всiлякi грошовi та хлiбнi
забирати та вiддавати в нашу казну. Одначе оне було упущено, невiдомо для
чого, й чинилося супроти договору Богдана Хмельницького. Тож нинi ми
указали чинити все, як визначено в згаданих Хмельницького договорах, де
саме й написано, щоб бути пiд великоросiйським судом i управлiнням, щоби
всьому малоросiйському народу всi неправi суди та всiлякi обтяженостi
припиненi були".
Цар перебрiхував й перекручував, бо знав - заперечити не одважаться.
Скоропадський розгубився. Знову помчав гонець до Глухова; стривожений i
стурбований не менше за гетьмана, Полуботок вiдшукав чорновi аркушi
статтей Богданових, написав листа, в якому радив Скоропадському не
пiддаватися. Поки складали нового листа царевi, гетьман ©здив за пiдмогою
та порадою до графа Федора Апраксiна, до графа Петра Толстого та до Павла
Ягужинського, генерал-прокурора, показував ©м статтi Хмельницького та
грамоти самого Петра, одну року тисяча сiмсот шостого, другу писану
пiзнiше, з Амстердама, де стверджувалися всi права козацькi - вольностi,
суди i все iнше. Гетьман переконував, що новий царський указ розорить
Укра©ну до решти й нiкому буде поле орати, нiкому захищати Укра©ну вiд
турка та татарина. Толстой говорив ухильно, а Апраксiн та Ягужинський
радили гетьману вiдстоювати сво© права.
Через Ягужинського Скоропадський перепровадив чолобитну царевi. В нiй
писалося: "Предки Вашо© iмператорсько© величностi указали на користь
Малоросi© бути сво му суду. За Богдана Хмельницького, коли Мала Росiя пiд
Богом бережену предкiв Ваших вiчно© пам'ятi достойних державу пiддалася, й
за iнших гетьманiв, таких суддiв i хлiбних та грошових поборiв в казну не
було, оскiльки вiн, Богдан Хмельницький, при сво©х правах i порядках, зi
всiм малоросiйським обох сторiн Днiпра народом в особливiм респектi i
милостивiй протекцi© ©х величностi був утриманий, але вже пiсля смертi
Богдана Хмельницького в написаних ним статтях вiдмiна учинилися за
гетьманiв непостiйних - сина його Юрiя, а пiсля нього й Брюховецького, i
тодi в нових договорах i про побори ©м було запропоновано; одначе пiсля
зради Брюховецького, коли великий государ, цар i великий князь Олексiй
Михайлович, блаженно© i достохвально© пам'ятi батько Вашо© величностi в
колишню свою милiсть Малу Росiю прийняв, тодi Юрiя i Брюховецького статтi
волею Його iмператорсько© величностi були вiдставленi, i встановленi
давнiшi статтi Богдана Хмельницького, пiдтвердженi за Дем'яна
Многогрiшного та Iвана Самойловича, до мого уряду гетьманського цi статтi
непорушне дотримувалися, i Вашою iмператорською величнiстю при
настановленнi мене на той уряд тi права та вольностi свято утвердженi
були.
I нинi вiд усього малоросiйського народу мого, з дiтьми й нащадками,
просимо попереднi нашi права i порядки нам лишити. Вашо© iмператорсько©
величностi вiрний i пiдданий раб зi всiм малоросiйським вiйськом i
поспiльством пiдписав рукою власною Iван Скоропадський, травня 3, року
1722".
Лист до царя повiз ре нт вiйськово© канцелярi© Дмитро Володкiвський. Як
вертався з Преображенського назад, його нагнав царський бомбардир i
сповiстав, що увечерi цар "зволить вiдвiдати" гетьмана.
Цар знову, як i торiк, цiлував гетьмана в голову, й банкетували, i вели
вченi бесiди про Бога та Божу благодать, про всiлякi iншi високi речi, а
також про туркiв, шведiв, Мазепу. Про листа - анiчичирк. Мовби й не було
його зовсiм.
Цар i далi волочив за собою старого гетьмана по банкетних залах,
плавали вони також на галерi повз Кремль i стрiляли з гармат, гасали на
конях по Преображенському, пили в князiв i генералiв, i скрiзь Петро
демонстрував свою приязнь до гетьмана.
Вiдтак вiд'©хав до Коломни, а гетьмановi, котрий збирався в дорогу,
прислав останнiй пошанiвок, останню милiсть - указ, у якому писалося, що
вiднинi на Укра©нi всi справи вершитиме не вiн, гетьман, а Малоросiйська
колегiя: "Колегiя при вас, замiсть того, як постановлено з Хмельницьким,
щоб верхнiй апеляцi© бути у во вод великоросiйських".
Це був смертний присуд Укра©нi, кiнець усiх ©© вольностей, свобод, чим
жила й квiтувала стiльки лiт. Петро сповнив свiй давнiй ниций замiр.
Старий гетьман прочитав указ, i йому потемнiло в очах. Вiн похитнувся,
вхопився за серце й повалився на руки старшин.
Скоропадський вже не очуняв. Лежав, втупивши очi в стелю, в кутиках
його очей закам'янiло по сльозi. Так його й везли на Укра©ну - лежачого,
обмертвiлого, байдужого до всього на свiтi. При ньому сидiв молодий
канцелярист, гiлочкою вiдгонив мух вiд обличчя. У Глухiв при©хали двадцять
другого червня, бiля мiських ворiт гетьмана, немов у наругу, зустрiчали
Скорняков-Писар в i генерал Бельцер, старшина товпилася оддалiк. Либонь,
царськi круки волiли на власнi очi пересвiдчитись, що гетьман пряде на
тонке, що нiчого вiн вже вдiяти не може. I всi вони хотiли швидше
доповiсти про те царевi.
Тиждень лежав Скоропадський у малих нових будинках свого ма тку.
Двадцять дев'ятого справили у Соборнiй церквi молебень на його одужання.
Гетьмана принесли на ношах, ношi поставили навпроти царських врат.
Соборний пiп правив молебень, пiвча спiвала жалiбно, Скоропадський лежав,
i його погляд уже належав потойбiчним сферам, його обличчя страшенно
зжовкло, нiс вигострився, на чолi срiблився пiт. Таке обличчя бува тiльки
в людей, до яких у серце влетiла смерть. Хтозна, про що думав гетьман,
либонь, одне було вочевидь: життя йому стало осоружним, воно втратило для
нього смисл, прогiркло й проржавiло - адже саме за його гетьманування
Укра©на переставала бути Укра©ною. Вiн знав: коли б його не повалила на
лiжко недуга, вiн також нiчого не зробив би, сприйняв би Малоросiйську
колегiю в покорi, сливе, це було його останн каяття.
Вдавала заклопотанiсть, то схилялася над гетьманом, поправити лiжника,
то випростовувалася дорiдним станом гетьманша, й телiпався в не© на ши© на
шовковiй шворцi подарований царицею портрет оно©, гетьманша почепила його,
аби всi бачили, що не тiльки гетьман, а й вона перебува у високiй
монаршiй милостi, тож нехай нiхто не дума , що у випадку чого вдасться
покривдити ©©. Вона здавалася високою-високою, на ©© головi майже на
сажень височiв парчевий, обшитий перлами надочiпник. Гетьманша скошувала
колись знадливi, гемонсько гарнi, а тепер пригаслi очi, намагалася
запам'ятати, в кого який вираз обличчя, хто суму насправжки, а хто
нудиться позiхаючи, в кого незабаром шукатиме прихильностi, а кого обiйде
десятою дорогою.
Першого липня Полуботок, а з ним i я та Борзакiвський при©хали до
Глухова. Полковник був у селi Гамалi©вцi, там його й застала звiстка про
повернення гетьмана. Вiн пiшов до ново© гетьманово© хати, яка ще
виблискувала закипiлою живицею, ми лишилися на подвiр'©. Побрязкував
позолоченим кiльцем прив'язаний до конов'язi Полуботкiв кiнь, скажене
кричали сойки на тополi, що росла в кiнцi двору, мовби вiщували бiду.
Одначе всi знали про не© й без вiщування.
Полуботок винiс з гетьмансько© свiтлицi засмуту справжню, не вдавану,
задуму глибоку. Мовчазний, значливий стояв посеред двору. До нього не
зважувалися пiдiйти.
Цвiли мальви, заглядали великими здивованими очима до свiтлицi
гетьмана. Його не турбували болi, але життя вибiгало з нього, неначе вода
з пробитого кулею вiдра. Метушилися лiкар драгунського полку Адам та
анатомiст Полторацький, намагалися влити срiбною ложечкою гетьману в рота
якiсь краплi, але вiн не мiг розтулити зуби. А розтуливши, прохрипiв:
- Тестамент!
Принесли тестамент, складений заздалегiдь, одразу по поверненнi з
Москви, в ньому Скоропадський заповiдав дружинi та дiтям сво власне
майно, публiкував вiйськовий скарб, а також що кому лиша пiсля себе; в
тiм тестаментi просив царя утвердити гетьманом Павла Полуботка. Либонь, на
останньому прузi Скоропадський розумiв: якщо ще хтось зможе опиратися
навальнiй i пiдлiй, нелюдськiй налозi царя, то тiльки Полуботок. Гетьманiв
пiдпис ствердили Савич, Жураковський, Андрiй Маркевич, останнiй, верткий i
пронозливий, встиг пiдсунути пiд кволу, майже мертву руку гетьмана другу
грамотку, якою лубенському полковнику даровано село Згурiвку та хутiр
Куренський. Скоропадський, певно, не вiдав, що пiдпису .
Гетьман вiдiйшов о шостiй годинi.
Ховали його з пишнотою i скорботою, бо ж розумiли, що ховають Укра©ну.
Не був гетьман ©й справжнiм захисником та оборонцем, але любив ©© щирою
любов'ю. Вiдспiвали його в церквi Святого Миколи - гетьманша зiмлiла бiля
труни,- винесли нари з труною на соборний майдан, дужi козаки пiдняли на
руках, аби востанн побачив свою столицю, i вдарили на валу гармати, й
фуркнули бiлi голуби з церковних бань, i посипалися в садах раннi грушi. I
голуби, й грушi, i мальви за плотом - все те для гетьмана вже за межею.
Любив вiн i мальви, й грушi в угорському винi, i ма во корогов козацьких,
гуркiт литаврiв. У Глуховi замайорiли для нього гетьманськi хоругви, тут
прогуркотiли литаври. Шiстнадцять лiт тому. Тут все починалося, й
здавалося, не буде йому кiнця. На цьому самому майданi, нехай i не
вольними голосами, а по царевому велiнню, проголосили його гетьманом
Укра©ни. На цьому самому мiсцi, де стоять мари, стояв стiл, i дяк
Родостанов читав грамоту на гетьманство, а князь Федiр Долгорукий дав йому
в руки клейноди. Скоропадський склав присягу, i так само гримiли гармати,
i вiйсько йшло святковим кроком. Щоправда, людей на майданi тодi було
небагато.
На цьому ж майданi цар вустами Феофана Прокоповича прокляв антецесора
Скоропадського - гетьмана Мазепу. I горiли тодi чорнi свiчки вздовж стiн
соборно© Тро©цько© церкви, й одiтi в чорне попи,- ©х, пригрозивши смертною
карою, зiгнали зi всi © Укра©ни,- кричали анахтему Мазепi, далi було
повiшено на шибеницi опудало Мазепи, пископ бив опудало жезлом у груда.
Меншиков i Головкiн шматували грамоти на гетьманство та стрiчку ордена
Андрiя Первозванного, яким був нагороджений гетьман, шматували люто, один
перед одним, виявляючи свою рабську запопадливiсть, й штовхали ногами
повiдрубуванi козачi голови - Чечеля, Герцика. А чорнi свiчки чадiли, а
труби ревли гнусаво, й кров парувала на заковзаному пiдошвами льодку.
Скоропадський розумiв, що та кров - укра©нська, й труби ревуть чорно не
во славу ©©, одначе й iнше почуття проймало його - вознесiння,
возвеличення; iнакше б вiн не став гетьманом, iнакше б його не настановили
на цей високий уряд. Навiть помри Мазепа, козаки сво ю волею обрали б
Полуботка, йому вiддавали найвищi почестi, його шанували найдужче, й треба
вiддати належне Скоропадському - не став ворогом чернiгiвському
полковнику, не намагався згладити його з свiту,- навпаки, тримався з ним
рiвно, навiть запобiгав, рахувався з його думкою. Адже знав - то думка за
ввесь народ. Ще й сам, коли по Мазепi зайшло на вибори гетьмана, радив до
обрання молодого й валечного Полуботка, за що чернiгiвський полковник,
жодного разу не сказавши того вголос, носив у серцi вдячнiсть.
Чорнi мари вiд'©хали в Гамалi©вку - сiльце панi гетьманшi. Перед труною
несли два прапори: бiлий та жовтий, i бунчук, i булаву золоту в самоцвiтах
на оксамитових подушках. За труною йшли родичi й генеральна старшина. Я
шукав очима Уляну, знав, що це негарно - дивитися на не© при трунi батька,
й шукав,- i нарештi побачив: вона ступала помiж якихось тiток у чорному,
також убрана у все чорне, менi заболiло серце, я пожалiв ©©... I пожалiв
себе. I зрозумiв, що не байдужа менi ©© доля, не байдужа вона сама.
Толстой ступав у самому кiнцi старшинського гурту. За старшиною - полк
при збро© - сотня за сотнею; йшли глухiвськi школи та цехи, ©хав конюший в
чорному одiяннi, вели коней верхових в позолочених рондах i одного окремо
- пiд чорною попоною. Шестеро коней пiд чорними попонами везли воза з
вкритими килимом марами, на яких стояла оббита чорним оксамитом труна.
Плакали срiбнi литаври, з яких аж до землi звiшувалися шитi золотом по
зеленому оксамиту чепраки.
Плакала генеральна старшина, плакали полковники, адже ховали хоч i не
валечного, але доброго, м'якосердого чоловiка, й лякала ©х грiзна
невiдомiсть попереду. Мовби на пiдтвердження цього, пiд самою Гамалi©вкою
вдарила гроза з громовицею та градом, блискавицi шугали понад самими
головами людей, харапудилися конi, верещали жiнки. Труну накрили вiком, i
великi бiлi градини барабанили по нiй. Все це - в чистому полi, й
блискавиця мелькала, наче небесна коса, прихиляючи смертних людей до само©
землi. Жiнки, малеча кинулися пiд верби, чоловiки вели далi траурне шестя,
стьобанi дощем, битi громом, паленi блискавицями.
Гетьмана поховали в церквi жiночого монастиря.
* * *
Справивши поминки, старшина написала царевi листа, в якому просила
дозволу обрати нового гетьмана, листа повiз царю пiд Дербент Ханенко, але
з вiдповiддю не повернувся, його затримано там до кiнця лiтньо© вiйськово©
кампанi©. Донесення в Москву повезли Семен Рубець та Василь Биковський.
Написали також унiверсал до народу, в якому оповiщали про трагiчну
подiю i велiли всiм жити в споко© та покорi владi. Коли справа дiйшла до
пiдписування унiверсалу, першому подали перо Полуботку, й вiн поклав
пiдпис - "чернiгiвський полковник". Старшина просила, аби вiн пiдписався
"наказний гетьман". Полуботок вiдмовився. Серед старшини сталося
замiшання. Нiхто не знав - справдi Полуботок не хоче того звання чи
набива собi цiну. Либонь, справдi. Доки вiн заступав гетьмана, який
найдовався в Москвi, то була одна.. справа... Але тепер... Це
означатиме-ступити крок до справжнього гетьманського уряду. А якщо той
уряд не збудеться? А основне: нинi такий непевний час. Непевнiший нiж
будь-коли. Упасти ганчiркою до нiг президента Малоросiйсько© колегi© -
ганьба на всi вiки. Стати супроти - можна втратити життя. Це розумiли всi,
а найперше Данило Апостол, так би мовити, другий найбiльший пошукувач
булави. Прагнув ©© спрагло, жаско, до болю. В'©дався в не© сво©м диним
оком, аж сльоза викочувалася на щоку. I тут, на радi, були в нього
прихильники, готовi закричати по першому покиву: "Апостоловi булаву!
Валечний козак!, Одначе бачили, як одводить погляд Апостол, мовчали.
Мовчанка бува грiзнiшою за гарматнi стрiли. Похилили старшини голови,
думали. Думали водне: доля велить ©м змагатися за права та вольносi свого
народу, а зробити нинi це може тiльки одна людина - чернiгiвський
полковник.
Просили його прийняти уряд не галасливо, лестиво, один поперед одного,
а стримано, настiйливо, переконано. Полковник мовчав. Виважував. Виважував
власну долю й долю Укра©ни. Мабуть, жодну битву не обмислював так. На
обличчi - анi риски, з яко© б угадати, про що дума . Зосереджений,
владний, розсудливий. Якщо брав щось на сво© плечi, то вже не скидав з них
навiть порошини. Але тут - вантаж особливий.
- Не прагну я цього уряду,- мовив.
- Зна мо, розумi мо,- заговорили старшини.- Але розмисли i уваж: нема
нiкого iншого, кому можна дати до рук булаву. Iстину речемо.
- А вiда те, нащо ©© да те? - Нараз пiдвiв голову, намагаючись
заглянути кожному в очi.- На яку факцiю? Тiльки тро чи четверо вiдвели
очi.
- Вiда мо. Стоятимемо в пiдмогу. Сповнимо всi тво© велiння,
- Вiрю, й через це сповняю ваше прохання,- сказав по довгому розмислу.-
Тiльки ж... Щоб у помiч стояли твердо. Будете стояти в помiч? Iнакше...
Вiдаю, не принесе ся булава нинi нiкому нi шани, нi ма тностей, нi
задоволення... А принесе... клопiт великий, а може, й щось гiрше.
- Будемо стояти в помiч,- загули старшини. Не було по тому банкету нi
великого, нi малого. Мовчки
розiйшлися старшини по домiвках та по за©жджих дворах, корчмах, де хто
став посто м, понесли в серцях велику тривогу.
Старшина написала в Сенат про свiй вибiр. Сенат вибiр старшини ствердив
указом. Вiд царя звiсток не було. При©хав звiдти значковий товариш
Дем'яненко, вiн про ту справу не знав, а оповiв, що помiж Тереком i
Дербентом, над Сулаком, заклали фортецю, названу Святим Хрестом. Добували
ту землю полки Миргородський, Прилуцький i Ки©вський, i лишилося там
козакiв менше половини, назвав також глухiвчан, хто погинув у тих
спекотних степах. I стояли плач та лемент по мiсту, й вiдспiвували у
церквi Святого Миколи тих побитих, несли мари порожнi, чорним сукном
засланi, а на марах вiнки барвiнковi - за кожного убiенного по вiнковi. У
церквi читали требник, читали так, немов мертвий лежить тут, на марах,
тiльки не читали молитви на вiдпуск грiхiв.
Настали жаркi лiтнi днi. В мiстi панувала притлумленiсть, яка iнколи
змiнювалась спалахами чи то одчаю, чи то радостi. Щось нез'ясненне,
невидиме витало над мiстом, над усiма головами, щось визрiвало, чи то в
небi, чи то на землi, а що, ми не знали. Одначе по кiлькох днях надiйшли
певнi вiдомостi про Малоросiйську колегiю та про те, для яких справ та
колегiя укладена. Привiз ©х срiбнянський сотник Антон Троцина, котрий
колись був пiвчим у царiвни Софi© Олексi©вни, вiв перший голос, мав вельми
компанiйську вдачу, товаришував з багатьма можновладними московитами, далi
пропив голос i вернувся на Укра©ну. Обережний Скоропадський частенько
посилав його в Москву та Пiтер, буцiм за якимось припасом, насправдi ж
вивiдати, смаленим чи жареним пахне в пiвнiчних столицях i в який бiк
повалу дим; дошпетний Троцина сповняв той обов'язок весело та легко й
привозив найточнiшi вiстi. Нинi вiн привiз ©х з власного ранкору, й були
вони вкрай невтiшнi. Префект колегi© генерал Вельямiнов уже ви©хав на
Укра©ну, ©де вiн з повноважними iнструкцiями царя.
У тих iнструкцiях найперше указано, що колегiю запроваджено для
управлiння судiв, i якщо хтось битиме чолом на Генеральний суд, вiйськову
канцелярiю, на ратушнi суди, то одразу брати позов до дiла в колегiю i
самим рiшення чинити по сво му регламенту. Далi Петро наказав, щоб
включили в розкладку на постiй росiйського вiйська двори всiх укра©нцiв -
у мiстах i селах, слободах i хуторах, аж до гетьманського включно, i
монастирi також, i збором грошовим та iншим вiднинi вiдати назначеним
колегi ю людям, а збiр той ма йти не на укра©нське вiйсько, увесь, без
решти, в царську скарбницю.
Майже одночасно надiйшла з Пiтера промеморiя про ту колегiю, писана на
Полуботка. "Пон же сього iюля 11 дня по донесеннi вашому iз Глухова вiсть
учинилася, що сього iюля, З дня, вiрний нам пiдданий гетьман Iван Iллiч
Скоропадський волею Божою помер. Наша iмператорська величнiсть вказав
Малою Росi ю до обрання другого гетьмана вiдати i управлiння нею чинити за
законами малоросiйського народу, вам, пiдданому нашому полковнику i
генеральнiй старшинi всiй, одначе в усiх справах i рiшеннях, стосовних
Мало© Росi©, мати зношення й повiдомляти повноваженого для охорони народу
малоросiйського бригадира нашого Вельямiнова i як ви сiю Нашо©
iмператорсько© величностi грамоту отрима те, то вам чинити по
вищенаписаному указу, i в якому числi грамота отримана буде, про те нам в
урядовий Сенат писати, i Нашо© iмператорсько© величностi бригадиру
Вельямiнову те саме буде указано.
Писано в Москвi, лiта 1722, iюля 11 дня. Кавалер граф Головкiн, граф
Брюс, граф Iван Мусiн-Пушкiн, барон Петро Шафiров князь Григорiй
Долгоруков, граф Андрiй Матве в князь Дмитро Голiцин, обер-секретар Iван
Позняков".
Мiцно я вбив у пам'ять ту грамотку, бо переписував аж тричi - в полки,
й собi копiю вчинив. Переписував ©© з iншими канцеляристами, бо надiслана
була в усi полки.
Кажуть: просiть, i вам воздасться. Я не просив а воздалося: стараннями
сво©ми, акуратнiстю, звернув я на себе увагу старших канцеляристiв i