Мушкетик Ю.. Гетьманський скарб

я... не вiрив навiть у молитву. Куди вона подiлася, куди витекла з мене
гаряча, сповнена вiри, надi©! Бог любов! Либонь, вiн ставав ненавистю.
До ворогiв мо©х, до цього, такого розпланованого, такого чистого мiста, в
якому царським указом заборонялося, аби на вулицях "нiякого скаредства та
мертвечини не валялося". Тi вулицi були рiвнi й чистi, й обiч них зеленiли
квiтники та садочки, я пiдмiтав ©х разом з полоненими шведами й садив
молодi деревця, доглядав за ними, заробляючи на життя. Кiлька разiв наймав
човника та, вдаючи з себе рибалку, пропливав бiля заклятого острова, один
раз навiть пристав до берега, але вiд стiни в мiй бiк побiгло дво
солдатiв з рушницями, i я вiдплив на бистрiнь. Я пережив у Пiтерi двi
повiнi й молив Бога, аби вiн змив водою в море це прокляте мiсто. Одна
повiнь, вже восени, була особливо великою. Люди почали тривожитись ще
звечора, коли вода на мiрних стовпах сягнула небезпечно© бiло© риски. Всю
нiч ревiв вiтер, бушувала буря, а на ранок канали здулися, й вода пiшла на
вулицi. Я бачив, як впав у нашому дворi паркан, як ошалiло мчали вулицею
конi, як якийсь чоловiк по колiна в водi пiдвiв пiд вiкно будинку, що
навпроти нашо© корчми, коня, i як з вiкна з криком вихопилася жiнка, впала
коневi на спину, й чоловiк повiв коня уподовж вулицi. А в нас у корчмi
вода залила пiдвали, а далi здулася, трiснула пiдперта нею знизу пiдлога,
й половий, молодий хлопець Архип, посковзнувся i впав у залитий водою
погрiб, й ми наледве витягли його. Трохи далi за нами жив якийсь значний
пан, там увесь час стояла паровиця коней, запряжених у ридван, а коли вода
сягнула коням до животiв, ридван вiд'©хав, натомiсть пригнали великого
човна. Той пан чомусь не хотiв лишати домiвку й сидiв там, аж поки вода не
почала спадати. Й по вулицях, по каналах, по Невi пливло безлiч усiлякого
колоддя, деревин, плах iз розвалених водою хат, i ми виловлювали все те й
складали в себе на подвiр'©. Так що, хоч господар i потерпiв вiд повенi -
залляло пiдвали та зiрвало пiдлогу, але надолужив на дармовому паливi.
Я дивувався, як можуть жити в цьому мiстi люди: в постiйному страховi
повеней, кари за содiянi грiхи, в голодi та холодi. Але вони мусили жити,
бо жили ©хнi пани, а панам наказав триматися цього мiсця цар. Може, царi
на те й посланi Богом, аби випробовувати нас? Царi не бачать людських слiз
i живуть за зовсiм iншими законами, нiж простi смертнi, хоч самi теж
смертнi й помирають так само в муках. Сливе, вони не хочуть розумiти, що
смертнi? Не знав того й Петро, i лютував, i розважався нечестиво за кiлька
мiсяцiв до власно© смертi.
Найдужче менi запам'яталися блазнiвськi похорони карлика. Спочатку на
вулицi появилося тридцятеро крихiтних хлопчикiв - пiвчих, за ними
пiп-карлик в церковнiм уборi, за попом - маленькi сани з труною, в якi
запряжено шестеро крихiтних коней у чорних попонах. За саньми - карло,
царський фаворит з маршальським жезлом, за ним - попарно кiльканадцять
карликiв, i ще один карло з жезлом, за яким, також попарно, карлицi. З
бокiв марширували солдати з смолоскипами - велетнi-гвардiйцi, а також
чорнi велети-гайдуки. Замикали шестя iмператор з Меншиковим, одягненi в
звичайне, не жалобне убрання, про щось перемовлялися, цар посмiхався,
Меншиков реготiвся. Либонь, смiялися вони з власно© вигадки, з оцих
похорон. Так i йшли вiд iмператорського дому до прошпекту, а там на
карликiв уже чекали велетенськi сани. Гвардiйцi хапали карликiв i з
реготом кидали в них.
Надвечiр цар давав жалiбний обiд, на який з усього мiста сходилися
маленькi, не вище двох аршин, люди. Обiд був багатий, довкола саду, в
якому вiдбувалася жалiбна учта, товпився голодний люд всiлякого зросту,
вдихав запахи страв. Цар банкетував з карликами.
У кiнцi червня вiдзначали "прославлену вiкторiю". Бiля Тро©цько© церкви
поставили намет величезний з олтарем, Петро приходив у тому одязi, в якому
був пiд час бою- зеленому каптанi з червоними вiдворотами, зелених
панчохах, старому капелюсi, з списом у руцi. I банкетували в Лiтньому
саду, i фей рверки пускали, до них цар мав особливу пристрасть.
З не меншою пишнiстю перевозили з Володимирського монастиря до
Олександрiвського мощi святого Олександра Невського. Вiд гирла рiки Iжори
до Пiтера труну везли на яхтi, i цар сам кермував, й грали вiйськовi
музики, стрiляли гармати, йшли стро м солдати, юрби народу стояли на
набережнiй i дивилися на водяний парад. Я також стояв у товпi й думав про
виверти долi: цей самий святий Олександр Невський не вибував з ханського
намету, лизав ханськi шкiрянi личаки, зводив наклепи на iнших князiв,
сво©х сусiдiв, i з ханськими вiйськами побивав ©х; скiльки вiн побив,
понищив естiв, литовцiв, тверцiв, рязанцiв i новгородцiв - не злiчити. Ще
й помер у ханському наметi, обiжравшись браги. Отакий святий! Увесь
слов'янський свiт гинув вiд татар: впали Ки©в, Галич, Чернiгiв, Любеч, i
вивищилася на татарах Москва. Спритнi московськi князi отримували вiд
ханiв ярлики на володiння слов'янським свiтом i отримували в пiдмогу
татарськi ножi та стрiли. Татарське загарбництво ввiйшло в ©хню кров, вона
шугала по жилах i гнала ©х на завоювання сибiрських народiв. На силi, на
ненавистi замiшаний пiдмурiвок цi © держави, на них i трима ться. Тут
нiколи нiчого не було з любовi. Анi дрiбки любовi! Тiльки ненависть. Тут
батько вмертвля сина, жона мужа. Ще й похваля ться цим на весь свiт. Як
вони всi ненавидять один одного! I яку велику, чорну силу та©ть ненависть.
Чи держава й мусить триматися на тому? Влада - це страх. Ненависть, наказ,
смерть - i потiм осанна. Тому, хто наказав убивати. Тому, хто вбив,
найбiльше пустив у свiт сирiт i вдiв. Пам'ятайте про нього! Дивiться, ось
його грiб, оббитий золотом та срiблом. Ось церква на його честь... На
честь Олександра Невського! Невже Бог справдi впустив його в сади сво©?
Нi. Валаса ться в пеклi, а оцi ось люди творять з нього святого й вiддають
почестi, неначе святому. Ще, може, й ката Петра возведуть у святi! Не може
такого бути! Вiн зробив немало для Московi©, але й понищив московитiв без
лiку. Вiн лютий i скажений, недобрий та пихатий, хоч умi вдавати з себе
простого та зичливого чоловiка. Вчинить маленьке благо, i його лакизи
кричать на весь свiт, ставлять "доброчинностi" свого пана. Найпаче
Прокопович, лакиза понад лакиз, вiтiйству на площах i в церквах, i нема
тих медоточивих слiв, якими б не помастив Iрода-царя.
Кiлька днi тому, прошкуючи по вулицi, наштовхнувся цар на матроса, у
хатi якого вчинилася радiсть - народився довгожданий син, i цар зайшов до
хати, i подарував породiллi карбованця, й випив коряк браги, одначе
примусивши спершу випити матроса та породiллю, аби упевнитися - в бразi
нема отрути. Й скiльки було вточено словесно© браги царськими
пiдбрехачами! До яких тiльки найславетнiших дiянь прирiвнювали вчинок
царя! I знову чи не найдужче вiтiйствував наш земляк Феофан!
Цар банкетував, веселився, а в темних, похмурих пiдземеллях конали
безневиннi люди, i ©хнi стогони не сягали його вух. Не сягали навiть тодi,
коли вiн сам спускався в пiдземелля. Нi, не мучило його сумлiння, не
збирався шукати правди - не мiг примиритися з тим, що живе на свiтi муж,
який не зiгнувся, не впав навколiшки, не вимолю собi того, що дано Богом
усiм - життя.
...Скатований гетьман лежав на вологих дошках похмурого пiдземелля.
Догоряв останнiй великий свiтильник укра©нсько© свободи. Про що думав
гетьман у тi хвилини? Се вiдомо тiльки Господу, а бiльше нiкому. Можемо
лишень сказати напевно одне - про Укра©ну.
Спершу цар послав до льоху лiкаря - щоби скаламутив душу гетьмановi,
поманив примарою життя. А далi вiн сам i вiзьме ту душу в сво© жменi. Вiн
умiв те робити. Немало людей обманув обiцянками.
...Зайшов з лiхтарем солдат з сторожi, за ним - лiкар з
скринькою-готувальнею. Аби справити враження, дiстав з скриньки нiмецьке
причандалля: шнiпер, ножицi, катедр, поставив у рядок кiлька пляшечок з
лiками. Полуботок повiв очима, але не ворухнувся, навiть кайдани не
брязнули.
- Ось.... Поставимо тебе на ноги... ©хня величнiсть повелiв... Милостi
його незмiрнi... Каже: верни до життя чернiгiвського полковника... Вiн нам
потрiбний...
- Кому? - враз пролунав тихий голос.- Даремно клопочешся, лiкарю. Нащо
менi життя, якщо не можу бути корисним вiтчизнi! Нехай вiн спершу поверне
©©... Але вiн не поверне.- Й замовк. Байдуже вiдвернувся до стiни. Анi
iскри зацiкавленостi у вченому ескулапi.
Лiкар зрозумiв, що Полуботок його лiки вживати не буде. Склав
причандалля й мовчки вийшов за дверi.
По хвилi увiйшов цар. Знову ж таки, лише Бог-всевидець зна , про що
вони говорили, одначе останнi слова гетьмана вилетiли з пiдземелля на
Божий свiт. Бiля напiввiдчинених дверей стояло кiлька гвардiйських
офiцерiв, аби кинутися на поклик царя, йому на допомогу (Петро боявся
Полуботка й скатованого, прикутого ланцюгом до стiни). Вони й винесли
Полуботковi слова на волю:
- Вiрю безсумнiвно, що за безневинне страждання мо i ближнiх будемо
судитися в спiльного й нелицемiрного суддi нашого всемогущого Бога.
Незабаром станемо перед ним, i Петро з Павлом справедливо розсудять нас.
Петро з Павлом... Дво найбiльших святих. I вiдповiдно - один з
найбiльших грiшникiв i один з найбiльших праведникiв.
Петра тi слова струснули, наче трухлу грушу. Проте вiн був не з тих
людей, котрi вiдступають з порожнiми руками. Сховав свiй гнiв i сказав
удавано спiвчутливо:
- Не знаю, на чи му боцi правда, i, мабуть, вже й не дiзнаю ©©. Та
нехай. Ти чоловiк мужнiй i вже одним тим заслужив прощення. Менi такi
слуги дуже потрiбнi. Нема в мене ©х... Я прощу тобi твою непокору, твiй
непослух й випущу тебе звiдси... Й ти побачиш Неву та сонце - зараз воно
ся у небi,- й побачиш свiй край, сво©х рiдних, топтатимеш трави, скiльки
- зна лише Бог. Ось тобi мо царське слово. Але скажи... Багато про те
балакають, багато ходить всiляких чуток... Ти - ма тний чоловiк. Де тво
золото? Де твiй скарб? Його не знайшли... Зiзнайся й одразу вийдеш на
волю.
Цар нахилив смолоскип, який тримав у руцi. В ту мить брязнули кайдани,
хоч постать у кутку навiть не ворухнулася. Цар вiдсахнувся. Пролунав
сухий, спокiйний голос:
- Вiн тут.
- Де? - мимохiть вигукнув цар.
- Тут,- Довга суха рука показала на серце.- Тут вiн, зi мною,
найбiльший мiй скарб - Укра©на. За не© приймаю муки, за не© прийму й
смерть. Сього скарбу нi ти, нi тво© посiпаки нинiшнi та прийдешнi не
заберуть нiколи.
Смолоскип зашипiв - цар, сам того не помiчаючи, притулив його до стiни.
Випростався, неначе потятий клинком, жигонув палаючим клубком вогню перед
себе, не влучив у обличчя в'язня, влучив у стiну, смолоскип погас. Цар
вибiг у дверi, за якими стояла варта. Навстрiч йому кинувся комендант
фортецi, вони зiштовхнулися, цар вiдкинув його вiд себе, процiдив крiзь
запiненi люттю губи:
- Нема пощади! - Й рубонув рукою повiтря.
Гетьман Павло Полуботок загинув вiсiмнадцятого грудня 1724 року й був
похований в лютий мороз за Малою Невою при церквi Святого Самсона
Страннопри©мця. Нiкого з наших на тих похоронах не було, нiкого туди не
пустили, аж через два тижнi менi вдалося постояти в жалобi бiля його
могили пiд стiною монастиря та взяти з не© жменю землi, аби привезти ©© на
Укра©ну. За ту жменю землi, себто за те, що ченцi пустили мене в монастир
i показали могилу, я вiддав ©м всi, якi заробив за лiто, грошi.
Гетьман не помилився, коли сказав царевi, що незабаром вони обо
стануть перед престолом Господнiм на останнiй ралець. Цар сконав двадцять
восьмого сiчня 1725 року. Помирав вiн тяжко, страшно, либонь, тi муки були
посланi йому у вiдплату за смерть Полуботка. Вiн репався вiд сечi та вiд
калу, якi не йшли з нього, й шаленiв з лютi, гамселив лiкарiв, котрi не
могли нiчого зробити, й голосив, завивав, кричав так, що жахалися не
тiльки слуги в будинку, а й люди, якi випадково трапилися на вулицi. Його
допiкали кольки й печiя, i вiн скручувався в клубок, неначе гад.
Сподiваючись спокутувати сво© нелюдськi грiхи, наказав випустити з
в'язниць всiх розбiйникiв, зарiзяк, але не велiв випускати укра©нських
невiльникiв. Розбiйники пiшли з ножами чинити свою чорну справу, життя
царевi вони не доточили.

* * *

Зi смертю гетьмана закрився свiтлий зшиток мого життя. Воно втратило
для мене сенс, свiт спорожнiв i потьмянiв. Я видавався собi горошиною,
загубленою на битому шляху. Шляхом йшли тисячi людей, i всiм ©м було
байдуже до мене, а горошинi байдуже до них. У свiтi дуже мало любовi i
дуже багато ненавистi. Я ще мав у серцi трохи любовi, але не знав, кому ©©
вiддати. Кого любити, що любити... Мою бiдну нещасну землю, але ж моя
любов не поряту ©©. Його любов могла порятувати. I ту любов убито...
Вбито за любов до вiтчизни. Славна смерть... Якщо вона взагалi бува
славною.
Лишатися далi в Пiтерi менi було нiчого. Ще донедавна я чогось чекав...
Сподiвався, що вiдчиняться дверi темницi i вийде Вiн. Ледь усмiхнений,
суворий, владний, розважливий, мудрий. Я сподiвався з малою надi ю. Люди
завжди чекають. I живуть чеканням. Воно - смисл нашого життя. Людина
вмира , коли переста чекати. Менi не було кого чекати. I я вернувся на
Укра©ну.
Пам'ятаю: останньою думкою при прощаннi з пiвнiчною столицею було: нам
сюди дорога заказана на вiки вiкiв. Тiльки найостаннiший дурень при©де
сюди з надi ю в серцi. Якби я мiг, написав би молитву i змусив вивчити ©©
всiх наших дiтей: нiколи, нi за якого випадку не вiрте москалевi. Хто
повiрить, вже тiльки тим занапаща Укра©ну. Москаль перехитру
обов'язково, й одурить, i уярмить. То його життя, його сутнiсть. Тим вiн i
дужий - пiдступнiстю та нещаднiстю. По всiх наших кордонах мусять стояти
залiзнi стовпи з написом: "Не вiрте москалевi".
У Глухiв менi з'являтися не можна було, допинатися вiтцiвщини й
поготiв. Я пiшов на польську сторону, кiлька рокiв тинявся по монастирях,
навчав дiтей по монастирських та братських школах, далi мене взяв один пан
вчити його власних дiтей, я пожив у пана два роки, а потiм одружився на
вдовi, у яко© було дво дiтей - син та дочка. З удовою прожив одинадцять
рокiв, поки не дiйшов зросту ©© син, мiй пасинок, та не привiв у хату
злющу-презлющу невiстку. Кажуть, що всi дiвчата хорошi, й невiдомо, звiдки
беруться злi свекрухи, то не зовсiм правда, либонь, на цiй дiвцi вже тодi
лежав карб злючо© свекрухи.
Я вернувся на лiвий берег, пiшов у Мгарський монастир, але чернецтва не
прийняв, чому - то моя й Богова вiчна та мниця, спочатку допомагав у
школi, а далi став монастирським пасiчником. Пасiчникую й досi.
На старiсть людина живе споминами. Молодими споминами. Ще раз
перебанкетову в мислях на банкетi життя, одначе трунок той, неначе
розведене вино. I тiльки один спомин не перекис, не згiрк, грi серце i
кров i хвилю , як i в тi давнi днi - спомин про Улясю. Нема ©© давно,
рiвно тридцять лiт прожила на свiтi, померла молодою й лишилася молодою
для мене. Згадую все од першого до останнього дня; старий i сивий, i досi
мрiю та марю нею, з бiло© челядi сниться менi вона одна. I приходить до
мене на розмову мiй гетьман, але то вже й не спомин, то дума всього мого
життя. Чому не збулося, як мало збутися, й чи збудеться коли...
Трапля ться, шкодую за чимось. Проживаю в мислях життя по-iншому. Мiг
же я залишитись у Академi©, стати вченою людиною, може, навiть стовпом
науки або церкви. Мiг упросити батька, аби лишив при собi, не одсилав до
Полуботка. Мiг не закохатися в Уляну. Мабуть, не мiг. Та й то був би не я.
Було б не мо життя. Отже, нарiкати на долю нема чого. Вона поставила мене
на праведну путь, навчила бачити, де добро, а де зло. Я прожив життя не
марно, хоч i не звершив нiчого значного.
Вернувшись на лiвий берег, одкопав на хуторищi напери, взятi Iльком у
Михайлiвцi. Вони й нинi зi мною, читати менi стало важко, навiть через
побiльшуване скло, одначе бiльшiсть iз них знаю напам'ять. Хотiв передати
©х комусь з Полуботкових нащадкiв, тепер ось не знаю, що з ними робити.
Може, доведеться спалити. Бо ж навiщо вони таким нащадкам, як оцi
паничi... Та й паничi самi побояться тримати ©х, спалять або покористають
супроти справи, за яку загинув гетьман Полуботок. Нинi таких людцiв
розвелося - гай-гай. Отсих паничiв нiякi папери, нiякi та мницi життя
Павла Полуботка не цiкавлять, окрiм однi © - та мницi гетьманського
скарбу. Всi тро гаразд знають, що гетьманська (Скоропадського) скарбниця
i власна скарбниця Полуботка кудись зникли.
Паничi довго ходили околясом, вивiдували, випитували в мене, що ©м було
потрiбно, й, врештi, не вивiдавши нiчого, переповiли менi казку (а чи й не
казку) про те, як ©здив тисяча сiмсот двадцятого року Полуботкiв син Якiв
у личинi купця в Архангельськ двома палубними, запряженими четвериком
коней, возами з двома молодими, пишно одягненими пiдпомiчниками, й найняли
вони там англiйську шхуну, носили на не© на тичинах, на мiцних ремiнних
петля, важкi барила, й та шхуна вночi пiд усiма вiтрилами вийшла в море, й
перепливла його, й допливла до Лондона та пристала до берега. Шкiпер i
один пiдпомiчник зiйшли на берег i незабаром вернулися з двома каретами. В
однiй Якiв та шкiпер по©хали в Ост-Iндську компанiю, найбагатiшу в свiтi,
й там Якiв уклав договiр про те, що за дорученням батька вiн вносить
двiстi тисяч золотих карбованцiв з розрахунку приросту чотири карбованцi
на сто. Тi грошi мiг узяти Павло Полуботок або його найближчi спадко мцi.
В угодi також було обумовлено, що грошi не пiдлягають "конфiскацi© за
давнiстю". Якiв та шкiпер вернулися на шхуну й перевезли грошi. З шкiпером
вони щедро розплатилися та порадили тримати язика на припонi.
Але хто може втримати в собi таку та мницю!
Паничi при менi рахували прирiст у чотири карбованцi на сотню - бiльше
як за п'ятдесят рокiв - i нарахували велику суму. Вони допитувалися, що
менi вiдомо про Якова i ту його мандрiвку до Архангельська. Я вiдказав, що
все, що вони розповiли, схоже на байку, адже про якi гарячi конi та пишний
одяг могло йтися тодi, коли подорож до Пiтера була подiбна до подорожi в
пекло й прирiвнювалася до вiйни. Це тепер паничi гасають на перекладних -
за тиждень вiд Глухова до Москви. Тодi конi в дорозi не мiняли, i путь та
була неймовiрно важкою. Я промiряв ©© тричi. Анi мостiв, анi бродiв,
хвороби та болячки, й стужа та спека, й розбiйники по лiсах. Хiба б
довезли тро хлопцiв такий скарбi Та й не було, не могло бути в полковника
Полуботка на той час таких грошей. I навiщо б вiн ©х вiдправляв аж до
Англi©? Тодi ще вiн сам сподiвався стати гетьманом.
Паничi похнюпилися, а я сказав, що скарбом, i значним, Полуботок
заволодiв пiзнiше, вже будучи гетьманом, i що скарб той кудись справдi
подiвся, його не знайшли царськi конфiсканти й не здобули тодiшнi
спадко мцi - Полуботковi сини. Шкода, що ©х вже нема в живих. Либонь,
вони знали та мницю скарбу. Менi достеменно невiдомо, аби хтось iз них
©здив за гряницю. Вже по тому, як цар ув'язнив Полуботка, ув'язнив вiн i
його синiв. Одначе перед арештом Якiв кудись зникав надовго. Й ходила така
чутка, що ©здив вiн чи то до Англi©, чи то до Бельгi© й поклав у якийсь
тамтешнiй банк чималi грошi, але тi грошi можна взяти лише тодi, коли
Укра©на буде вiльною й матиме спосiб розпорядитися тим скарбом на власну
користь.
Це, останн , я чув вiд людей. I дуже багато думав про волю та неволю,
про долю неньки нашо©, за яку поклав голову гетьман, менi хотiлося, аби
хоч по краплi того бажання, тi © жаги, нехай у далеких мислях, мрiях,
зайнялося в грудях паничiв. Якщо така iскра горiтиме, вона перейде в дiти,
у внуки, й пролетить через вiки, й спалахне зiркою на земному небозводi
серед iнших зiрок. То i найбiльший, справжнiй скарб гетьмана Полуботка,
який вiн заповiв усiм нам. Понад той скарб - Укра©ну - бiльшого нема .