Страница:
якщо трапиться паша добра. Лежимо й ми пiд мажами спраглi, зморенi, сумнi.
Не спiва жайвiр, полишили широку долину бугай i деркач, подалися шукати
кращого мiсця. Мовчить, розсиха ться чумацька порадниця - кобза,
скривилася на нiй кобилка, трiснув спiдняк, пообвисали струни.
А потiм пiшов дощ. Йде день, i два, й три, й тиждень, i другий...
Намокли чумацькi кире©, намокла, вся одежа, воложиться сiль у мажах, хоч i
вкрита з усiх бокiв. Холодно й незатишно чумакам. Прiють у волiв ши©,
вкриваються кривавими виразками...
I знову засяяло сонце. За кiлька днiв пiднялися трави, а з ними вилiзла
з землi саранча. I цiлi хмари ©© летять з пiвдня, закривають сонце й
падають на свiже зело, й воли не хочуть ступати по ворухкому, смердючому
килиму, товщиною в чотири дюйми, палять чумаки порох, курять сiрку - не
допомага нiчого. Слава Богу, поминули цю гидь. Попереду Самара, маже
чумак дьогтем сорочку вiд чуми та гадини, дiста з дна мажi рушницю та
шаблю - проти розбiйно© ватаги, проти татар, коша, який склада сво©
неправi домагання, востанн гаряче молиться чумак у церквi, щоб уберегли
святi його й скотину вiд морового повiтря, а вже попереду Кiнськi Води,
сорочку вiн просто втоплю в дьоготь й знову молиться до прихилено© до
пiдтоки iконки з парсуною святого Миколи, щоб не взяв смертно© плати за
про©зд, i щоб не гнули велико© плати татарськi диздарi, iмани, каймакани,
i щоб сiль сiла добре, й щоб не поламалися мажi... Чумаку доводиться
молитись багато, а часу ма обмаль.
Чотири рази - двiчi туди й двiчi назад - про©хали ми того ранку повз
Перекопську вежу. Мали пригоди малi, бiльшi й великi. Як верталися першого
разу, пропала в одного чумака свита, а в нiй тхорик з грiшми. Ватаг учинив
трус - перегортали сiль у возах, потратили чотири дорогi погожi днi i
знайшли пропажу в одному з Яцькових возiв. Мав ватаг судити парубка, який
зiзнався, що хотiв женитися i вкрав тi грошi на весiлля, бо ж бiдний; i до
чого б ватаг не присудив, той присуд сповнили б чумаки, але наш добрий
ватаг не захотiв класти на душу грiх, узяв паляницю хлiба та дрiбку солi й
сказав:
- Нехай тебе святi хлiб та сiль судять. Оддай грошi та йди вiд нас.
Яцько кинувся цiлувати ватаговi руку - бо ж боявся, що пропаде сам у
степу, й той махнув рукою:
- дь назирцi.
Але хiба йтиме восьмеро волiв осiбно вiд тих, з якими звиклися за довгу
дорогу? Тож i ©хав Яцько в хвостi валки.
I помер зненацька, легкою смертю,- увечерi заснув пiд возом i вже не
встав,старий чумак Забiла, помер у татарському степу, бiля самого соляного
озера (натягався цебрiв, набовтався в солонiй водi), й стояла спека
страшенна, й нiчого не лишалося, як поховати чумака в степу, в чужiй
сторонi, й довелося менi самому вiдспiвувати покiйника, кропити святою
водою, пляшечку яко© мав ватаг, читати в степу пiд палючим сонцем "Святий
Боже..." Може, це й грiх, але що було робити? Й зайняли одного разу волохи
на сво©х отавах дванадцятеро наших волiв, i прийшли ми до ©хньо© слободи,
й стали вони з рушницями та сокирами супроти нас, а ми з рушницями та
шаблями супроти них, й, може б, полягли там усi, та наш мудрий ватаг,
кинувши рушницю, пiшов до волохiв голiруч, й торгувався довго, соромив i
присягався, й виторгував волiв за двадцять чотири шаги, хоч спочатку
волохи правили по два срiбнi таляри за вола.
А як вернулись ми в Комишню за другим разом, то виявилося, що всi воли,
яких погоняв Миля, вже не Панчуковi, а Котовi. Панчук засперечався в шинку
з Котом, у кого в кишенi бiльше грошей, заклалися на воли та мажi, й
Панчук програв, i мусив вiддавати, й засумував-затужив, i повiсився в
клунi на бантинi. Люди вмовляли Кота повернути сиротам воли, але Кiт не
повернув. I втрет пiшли ми в дорогу в однiй зв'язцi з Милею - на Дiн,- i
я якось пожартував у дорозi, що тепер Пилип мiй слуга, бо якщо покiйний
Панчук програв сво© воли та мажi Котовi, то з ними програв i погонича.
Одначе не пiшли на добро Панчуковi воли й Котовi. Бог любить правду й
кара за злi вчинки.
Верталися ми з Дону, й на самому пограниччi, в слободi Овдi©вцi, нас
зупинила карантинна команда. Й не давали нам пропуску довго, до само© зими
- тримали в чумному карантинi. Не везли ми з собою зарази, нiхто з нас не
помер вiд чуми, але вона лютувала неподалiк, у тих мiсцях, якi ми
поминули, й нас не вiдпускали. Окрiм нас, в карантинi застряла татарська
купецька валка, а також ки©вський купець Бринза з обозом, з тим обозом
поверталася з полону дружина ки©вського бурмiстра. Бринза викупив ©© в
якогось перса за чималi грошi, щоб повернути чоловiковi, i, як розповiдали
його хурщики, жив з нею.
Важке й голодне було те карантинне сидiння. Зкуксуватiлися бички (сiно
дороге й погане), поохлявали ми, про©дали сво© й хазяйськi грошi.
Велетенськi осетри, яких везли з Дону, спаскудилися, й довелось викидати
©х у рiчку. Доймали нас i осiннi сльоти, доймала нудьга - в маленькiй
слободi одна корчма, й замiсть церкви - капличка. Ми стояли за корчмою,
пiд горою; татари поставили сво© намети в степу. Розрадою для мене була
кобза та розповiдi старих чумакiв, а також розмови про те, як жили в
нашому кра© люди недавно, що дiялося на нашiй землi. Нас здружили три
довгi мандрiвки, пригоди та лиха, яких зазнали разом, й ще тiснiше збило в
один гурт карантинне сидiння, й не було помiж нас пiдступiв, чвар, i
гомонiли ми про все - про польську неволю й про Хмеля, про Дорошенка та
Самойловича, а чи не найбiльше про Мазепу та Орлика, який ще нещодавно
блукав у татарських степах i появлявся то пiд Уманню, то пiд Ладижином, а
то аж пiд Ки вом. Осмiлiли чумаки, забули, що за одне слово про Мазепу або
Орлика можна потрапити до льохiв, дверi яких замикалися на велетенськi
замки. Нi, не всi вони були за Мазепу та Орлика, а особливо Орлика... Але
всi журилися, що пропала Сiч, що розорили ©© московськi солдати. Чумаки
пишалися Запорожжям, мали його за святиню.
- Хiба тепер козаки,- бубонiв дiд Шатило.- Ото були козаки. Трапезунда
сягали, султану носа втирали в самому його Стамбулi.
- Чого ж москалям поступилися? Чого навiть справжньо© волейно© потреби
не дали? - пiд'юджував хтось.
- Бо не захотiли проливати християнську кров. Мали це за великий грiх.
- А москалi пролили. Грiха не побоялися.
Ще я любив блукати в степу. Дикий вiн був се© пори, пустельний, хапав
тугою за серце. Сiрий, столочений до кореня, тiльки полини та зчорнiлi
кiнськi щавлi гойдалися пiд повiвами вiтру, по долинах вигиналися лисячими
спинами рудi осоки та лепешняки. Одинока спалена верба бовванiла на овидi,
чорний огарок вказував пальцем на небо, неначе вимагав кари. Випурхували
з-пiд нiг курiпки, польовi горобцi розсипались вбоки сiрими грудками, й
кружляли в небi, ганяючись один за одним, два круки.
I ганялися в мо©й головi одна за одною невеселi думки. В Божих
заповiдях сказано: не убий, не посягай на чуже. Чому ж убивають, чому не
бояться Бога?.. А ще сказано: вдарили по однiй щоцi, пiдстав другу. Нiхто
не пiдставля . Бо й надто важко жити цими заповiдями. Запорожцi не
вiдповiли на замах шаблi й погинули, а iншi були змушенi втiкати в далекi
кра©, в Олешки, до бусурманiв. Чому вони втекли, чому не стали до
останнього смертельного бою?
Донедавна менi здавалося, що я знаю дуже багато, а виходило, що вельми
мало. В колегi© та Академi© ми були обплетенi Арiстотелевими та
Платоновими логiзмами, зануренi в богословськi мудростi. А чи треба кому
тi логiзми - не знали й не цiкавилися. Один з наших колишнiх колегiантiв,
Феофан Прокопович, сягнув високих щаблiв, вславляв сильних свiту сього й
учив того нас. Чумаки ж навчали iншого. I була iншою ©хня правда. I я
розгубився. А запитання били просто менi в серце, в мозок, i я не знаходив
на них вiдповiдi.
...Ми, козаки, люди праведнi, бо не важилися на чуже, не воювали iншi
народи, не намагалися взяти ©х у приневолю, це, за Божими заповiдями,- наш
скарб, який... потягнув на дно наш човен. Нашi сусiди не зважали на тi
заповiдi - горнули пiд себе, не зупиняючись нi перед чим. I ось
владарюють. Добрiсть, працьовитiсть, смиреннiсть - вони мало чого вартi.
Скiльки й свiту - виживали тi, хто нападав, а не оборонявся. Тi ж святi
отцi славлять царевi походи, кроплять свяченою водою цареву зброю. Мусять
славити?
Аж тепер менi пригадалося, що й само© нашо© церкви не минула та скруха.
Отцi славили, славили, а ©х потискали, потискали, силомiць хилили й хилять
пiд патрiарха. До нас глухо докочувався гомiн лаврських ченцiв, нарiкання
й невдоволення, тiльки ми не розумiли того. Хiба не однаково, з чи©х вуст
слово кличе Спаса? А може, й не однаково?
Стояв у полi бiля чорного, ошмаленого вербового окоренка й думав. I
окоренок, чорний огарок, пронизував мо© думки. Колись то була розкiшна,
росохата верба, вона росла й шумiла, веселила степ, й звивало в ©© вiттi
гнiздечка птаство, й давала вона прохолоду всiм, хто зупинявся пiд зеленим
шатром. А потiм хтось принiс вогонь i в годину знищив усе вiд кореня до
верхiвки. Й сто©ть темний, обвуглений пень, вiдляку звiрину й птаство,
всi люди, мовби у якiйсь провинi, вiдвертають вiд нього погляди. Вiн устиг
кинути порiст, в травi чорнi кiлька молодих пагонiв, але чи дадуть ©м
розвинутися, чи не зчешуть при самiй землi?
Однi © ночi в степу зчинився лемент. Ми посхоплювалися, стовпилися на
краю таборища, за мажами. Лементували в татарському станi. Там лунали
вигуки, зойки, вiдтак звинувся тонкий, протяжний крик. Стояла мiсячна нiч,
i ми бачили верхiвки татарських наметiв - ©хнiй табiр розташувався на
горбi - й кiлька прапорцiв темнiло над ними. Почувся тупiт, в степ
полетiли швидкi тiнi - мчали вершники або розбiгалися конi. А потiм вiд
наметiв щось покотилося просто на нас, воно котилося й завивало, по тому
скочило на ноги й побiгло. То бiг татарин.
Вiн закричав, спочатку по-татарськи, а потiм i по-нашому:
- Харциз рiже. Рятуйте...
Ще кiлька постатей метнулося вiд татарського табору, одна впала й
лишилася лежати на пiвдорозi мiж таборами. Татарин, який прибiг першим,
був закривавлений, iнший тримався обома руками за живiт, i всi вони
кричали, що на них напали розбiйники, та просили захисту. Бахнув на горi
пострiл, й знову крик, тонкий, схожий на вовче виття.
Волосся в мене на воловi поспиналося. Нас було дуже мало - четверо чи
п'ятеро чумакiв, здебiльшого молодих, решта ночували в слободi по хатах, й
ми тулилися один до одного, збилися в тiсний гурт. Було дуже страшно. Лише
один чумак не вiдступив. То був Пилип Миля. Вiн стояв попереду нас,
розкарячивши ноги, здавалося. Миля врiс у землю. Та враз темна Милина
постать схитнулася, Пилип ступив до возiв, узяв жердину й похилитав
нагору. Нiхто його не зупинив, нiхто не пiшов за ним, лише я ступив кiлька
крокiв, та й зупинився, бо в цей час попереду спалахнуло полум'я - горiв
один з татарських наметiв. Цi © митi вистачило, щоб щось зупинило мене,
вiдiтнуло вiд Милi, який швидко вiддалявся. А потiм бiля наших нiг упав ще
один татарин, вiн качався по землi й болiсно скиглив - конав. Нам стало
неймовiрно страшно, й ми вiдступили ще далi, за вози, й туди збiгалися
татари, якi зацiлiли.
Вигуки на горi лунали ще якийсь час, а потiм голоси почали затихати. Й
знову знявся тупiт, i летючi тiнi всотувалися в безмежний простiр ночi. Аж
тодi пiдiйшли солдати карантинно© команди й куценькою лавою, виставивши
поперед себе рушницi, посунули до татарського стану. Ми пiшли за ними.
Назустрiч солдатам вийшла важка, освiтлена догоряючою пожежею постать,
солдати звели рушницi, а ми закричали, щоб вони не стрiляли, бо то наш
чоловiк - Пилип Миля. Солдати запалили кiлька смолоскипiв. У татарському
таборi був погром. Один намет згорiв, ще один упав. Бiля нього долiлиць,
розкинувши руки, лежав татарин, в його спинi стримiв спис. Ще кiлька татар
було мертвих i кiлька поранених. Ми перев'язали поранених i забрали ©х до
свого табору.
Татари не знали, хто на них напав: втеклi солдати - блукали бандами
цiлi роти, а то й батальйони,- комишники, донцi...
Прибишi звiдкiлясь дiзналися, що купцi багатi, при грошах. Хоч грошей
©м вдалося взяти мало,- купцi тримали ©х у скриньках, прикопаних у
наметах. Похапали джiупехи - хутрянi кожухи, iнший одяг, захопили конi.
Трохи коней розбiглося, татари виловлювали ©х у степу.
Наступного дня солдати забрали Милю та замкнули в ямi пiд вартiвнею. Ми
кинулися його визволяти, розповiли, що вiн один пiшов захищати купцiв вiд
розбiйникiв, покликали купцiв, i тi потвердили нашi свiдчення, одначе
солдати не випустили Пилипа. Й того ж дня зняли карантин, i чумаки та
татари почали лаштуватися в дорогу. Тодi ми зiбрали кiлька кiп грошей,
татари теж не поскупилися, й вiднесли ундер-офiцеру, старшому над
караулом, i вiн наказав випустити Милю.
Ми помастили вози, повкладали в них все, яке лишилося, начиння, тiльки
Милинi вози були немащенi, вiн стояв пiд корчмою й палив люльку. Я
пiдiйшов до Пилипа, запитав, чого вiн не збира ться в дорогу. Миля довго
мовчав, дивився в степ, де бiля спалено© верби вихрило в небi гайвороння,
його обличчя було суворе й непривiтне. Менi кольнуло в серце - то©
непривiтностi я не заслужив. А може, й заслужив, адже не побiг за ним до
татарського табору.
- Я не вернуся на Укра©ну,- сказав Пилип.- Не ведеться менi на нiй.
Лихо ходить за мною по п'ятах. Може, воно вiдстане в чужих краях,
втомиться й вiдстане.
- А куди ж ти пiдеш? - запитав.
- В степи до татар. Купцi пiдманюють... Я трохи знаю татарсько© мови.
Принаймнi не буде гiрше, нiж удома. Бо... Й домiвки в мене нема .
Я розхвилювався. Менi було шкода розлучатися з Милею. Й страхали мене
степи, чужi люди, далека дорога.
- А як же Улита? - запитав я.
- Може, ©й у монастирi краще,- мовив Пилип, мовив невпевнено.- Куди ми
з нею подiнемося? Й нащо я ©й такий... А ти - як хочеш. Вертайся.
Цей великий, дужий, нестримний у гнiвi чоловiк нiколи не нав'язував
сво © волi. I я, затуживши душею, попрощався з Милею.
Милинi вози ми розподiлили помiж собою й рушили в дорогу. Наша зворотна
путь була надзвичайно важка: випали снiги й воли насилу волокли важеннi
мажi, врештi ©х довелося покинути (щоб забрати весною), покласти всi
пожитки на дво саней. З волiв, якi лишилися, в дорозi здохло ще кiлька, й
заробили ми, як Хома на вовнi. Добре, що хазя©ни не велiли кинути нас до
боргово© ями - пожалiли, зважили на нашу недолю.
* * *
У Комишнi, та й не тiльки в Комишнi, а в усьому гадяцькому полку, ми
знайшли одмiну - погане старе перемiнилося на ще гiрше. Милорадович узявся
урядувати заповзятливо, скрiзь попризначав сво©х людей, увiльнивши тих,
якi були ранiше (тiльки Кiцеш поки що залишався без сотенного уряду, тому
супротивився гетьман), позакривав ратушнi суди й зробив судилищем свiй
полковий дiм, зиск од таких судiв мав величезний, бо й судовi наклади
визначав сам. Ратушнi прибутки також збирала його челядь, комишнянцям
призначено осенщини по дванадцять шагiв вiд вола та вiд коня й по
четверику вiвса, з шевцiв, кравцiв - чобiтьми та кожухами. У Комишнi та
iнших рангових селах полковник почав приводити в послушенство не тiльки
посполитих, а й козакiв, вони орали полковникове поле, жали й молотили,
косили сiно. Розрiсся, збагатiв Милорадовичiв господарчий двiр у Комишнi,
там вже стояло двi хати, кiлька комор, кiлька ста нь, хлiвiв, двi клунi.
Козаки стерегли все те добро, доглядали худобу, козачi вдови бiлили хати,
обпирали наймитiв, варили ©м ©жу, i все це за так. Тепер i шинкову горiлку
комишнянцi купували тiльки Милорадовичеву, а також горiлчанi ягоди й сир,
який прокис, при тому куфу горiлки Милорадовичевi слуги продавали по
двадцять карбованцiв, а купували в Глуховi по дванадцять.
Крутилися довкола полковника самi лише серби та росiяни, i не стало
чути в полковiй канцелярi© козачо© мови, й мали козаки з того чимало лиха,
бо московсько© не знали. Крутнулися комишнянцi туди, крутнулися сюди, та й
притихли. I покликав полковник до зборнi найзначнiших козакiв, i мусили
вони писати царевi листа в подяку "за присилку такого кавалера" та за сво
щасливе життя, а далi Милорадович повiз того листа в Опiшню та Зiнькiв i
сказав: "Пiдписуйте, комишнянцi вже пiдписали, i гадяцькi сотник та
протопiп також поставили сво© пiдписи та хрестики"; насправдi ж гадяцький
протопiп прикласти руку вiдмовився, й тодi галиччю налетiли на протопопiв
двiр серби й побрали та понищили все майно.
На той лист прийшла од царя вiдповiдь, що "оного полковника шанувати й
всiляке должне чинопочитання йому вiддавати", оскiльки його величнiсть
особисто "пiзнав iскуство i вiрнiсть Милорадовича в вiйськових справах".
Милорадовичу того всього виявилося мало, попросив канцлера Головкiна, щоб
позолотив йому руку, але Головкiн вiдписав, як одрубав:
"Ма ш гадяцький полк, з нього й наживайся". Милорадович чинив те й без
поради. Наживався вiн, наживалися два його рiднi брати, близькi та далекi
родичi.
Аби швидше постаткувати, переважити ма тностями старожитних укра©нських
полковникiв, улестив дочку генерального осавула Степана Бутовича Уляну й
заслав старостiв, коли та ходила вже при надi©, на п'ятому мiсяцi. Був на
той час вдiвцем, свою першу жiнку бив тиранське, небога померла вiд
побо©в. А тут раптом взяла гору Уляна. Бо ж Милорадович боявся розмиру з
генеральним осавулом, а також саме нею прилучався до укра©нських
старожитних родiв. Та й була то не жiнка, а чорт у спiдницi. Зростом вища
за чоловiка, мала залiзнi кулаки, в ©© лементi безнадiйно тонув
полковникiв бас. За Уляною Милорадович отримав село Бутiвку на
Чернiгiвщинi, порядкувала там неподiльно сама полковничиха.
Такими новинами зустрiла мене Комишня. Комишнянцi вже тужили за
захланним, лиходiйним Чарнишем. Комишнянцi, пам'ятаючи мiй голос i мо©
старання на требах, запропонували менi йти до них у церкву дяком, а також
дяком-уставщиком у школу (вони казали "паном дирехтором"), але я не
погодився, начуваний про новi порядки. Проте все склалося само по собi
менi на користь: на той час Уляна призначила Семена управителем в Бутiвку,
й вiн почав лаштуватися в далеку дорогу. Я попросився в подорожнi,
пообiцявши допомагати в дорозi. Я не збирався вертатися до Полуботка, але
щось мене манило в тi кра©.
* * *
Ви©хали одразу пiсля Стрiтення, трьома саньми. Лежали глибокi снiги,
оброслi iне м конi швидко втомлювалися, й ми часто вiдпочивали, ©хали не
через Ромни та Дмитрiвку, а через Прилуки, Нiжин, там дорога була краще
на©жджена, та й Семен мав у Нiжинi щось пiдкупити. Я трохи повагався перед
Нiжином - вступати менi туди чи нi, адже пам'ятав присуд - не з'являтися в
мiстi,- але мене туди тягнуло непереможно, та й подумав, що впiзнати мене,
та ще в зимовому уборi, просто неможливо. Пересиджу в корчмi, по вулицях
не вештатимусь...
У Нiжинi гудiв зимовий ярмарок. Й люду набилося без лiку. Ми наледве
впросилися до якогось дядька на околицi мiста. Нiжинськi ярмарки знаменитi
на всю Укра©ну. Туди при©жджають купцi з Ки ва, Полтави, Чернiгова,
Москви, з Гданська та Шльонська i навiть з Криму та Туреччини.
Я подумав, що Толстой з дружиною в такий час з Нiжина нiкуди не
по©дуть, отож, ризикну, поштовхаюся на ярмарку, по церквах, i десь то,
може, побачу Улясю. Я до не© не пiдiйду, а тiльки подивлюся на не©
здалеку. Мо серце вiдгада , щаслива вона чи нi.
Зупинившись посеред ярмаркового майдану, я нарахував чотирнадцять
церков. х банi палали в променях зимового сонця, мелодiйний передзвiн
повисав у повiтрi, мiднi луни розкочувалися далеко по околицях. Майдан
клекотiв, вирував, однi продавали, iншi купували, а були й такi, котрi
продавали та купували витрiшки, й тинялося чимало кобзарiв та лiрникiв,
старих i молодих, слiпих i видющих, спiвали на рiзнi лади, чимало пiсень я
знав i бачив, що мiг би проспiвати краще за багатьох кобзарiв, одну пiсню
- про козака, який спить при долинi й не бачить, що до нього наближаються
татари, але те бачить дiвчина й будить його,- запам'ятав. Вийшло з шинку
тро пiдпилих козакiв, замовили музик, вшкварили посеред майдану "горлицю"
- ходили навприсядки, хоч це в них кепсько виходило - через хмiль, котрий
вступив ©м до нiг. Хвицяли один одного, чудопалили. Надто вихилявся,
мартоплясив один, маленький i нiкчемний, прищуватий, з кислими очима
козачок, мабуть, саме через те й шкварчав вишкварком - хотiв, щоб мали
його за вдатного, гуляй-вiтра козака. А на ньому й зброя копiйчана, i одяг
лихий, i чоботи дранi, i кiнь його шельваг, уземок стояв бiля конов'язi,
похиливши облiзлу голову, а поруч гризли конов'язь два добрi румаки.
Козачок же хотiв видаватися козарлюгою. А може, подумав я, вiн i справдi
такий, бо чого йому журитися, ма службу, ма товаришiв. Може, ма й
дiвчину... I я позаздрив йому. Менi вже двадцять два роки, на цей вiк
парубки женяться, заводять сiм'ю, молодi богослови закiнчують Академiю,
дiти старшини вертаються до батькiв та отримують у полках вiйськову
службу. На парафiю я не заздрився, i вiйськова служба мене не вабила. I
все ж почував якусь свою незвершенiсть, чогось менi хотiлося, кудись
поривалася душа. Я знав: будь-яке хотiння, прагнення - це зваба, вони -
супроти Бога; але ж маю розум, маю якийсь хист, i все це гине, марну ться.
Прийшов на подвiр'я, де зупинилися, розв'язав мiшок, вийняв кобзу i, не
соромлячись незнайомих людей, заспiвав:
Гей, на бiду, на горе
Козак уродився...
У пiснi мовилося про те, що запопали козака ляшки-ляхи, забили його в
кайдани, вкинули в темну яму... Не ставав я до бою з ляхами, не хапали
вони мене та не кидали до ями, одначе темницею став менi увесь свiт, моя
недоля повисла на мо©х руках не згiрше кайданiв. Я таки справдi уродився
на бiду та горе, й було в мене з тим козаком багато спiльного:
Ой, при©жджа жовнiр,
Став його питати:
"Чи в тебе, козаченьку,
Отець, рiдна мати?" -
"Ой, в мене родина -
Уся Укра©на,
Та доведеться сiромасi
Без помочi погибати..."
Та збиралися люди
Й молодi молодицi:
"Визволь, Боже, сiромаху
З темно© темницi©"
Прилинула Галя
З темними бровами,
Обiйняла козачецька
Та й поцiлувала.
Прилинула друга -
Ця вже не такая,
Ця обняла козаченька
Та й плакати стала.
I я заплакав при тих словах й думав про те, що нема в мене нi неньки,
нi батька й нiкому мене обняти, приголубити, пожалiти.
Нiхто до мене не пiдiйшов, одначе нiхто й не посмiявся надi мною, i я
грав довго.
Як задзвонили до вечiрнi, я пiшов до церкви при дiвочому монастирi.
Мабуть, мене вела туди якась вiща сила, а може, повела думка про черницю
Улиту, я не забував i про не©.
...У церквi свiчок, аж миготять, й черниць, неначе галок у полi на
покинутому току. Здебiльшого молоденькi, смиренно понахиляли голови,
шепочуть молитви. Об чiм вони моляться? Кожна об сво©м? Тодi для чого йшли
в монастир? А помiж ними миряни, здебiльшого жiнки. Чомусь згадалася
розповiдь одного козака у походi до Валдаю про те, як його товариш,
багатий i не зовсiм молодий козак, нагледiв у церквi молоденьку черничку,
котра йому вельми сподобалася, й черничка помiтила його, й перемовилися
вони поглядами, вiн дожидався ©© в монастирському саду, вона вийшла й
пiшла з ним, бо монастир ©й остирився, й багатий козак одкупився од
iгуменi, сливе викупив черничку, й вони повiнчалися i жили щасно. Невiдь
чого спливло таке на думку, i я аж подосадував на себе та перехрестився.
У церквi iконостас - рiзьблений i позолочений, iкони в рясно вишитих
рушниках, панiкадило срiбне й багато iкон у золотому та срiбному окладi,
мальованi добрими майстрами. Я не стiльки молився, скiльки роззирався, хоч
i знав, що це негарно. А потiм заспiвав хор, голоси все молодi, шовковi, й
чомусь стислося менi серце, й безмiрна втома оповила мене. Мало б бути
навпаки: спiв пiдносить людину, кличе до Бога, а я аж зiгнувся, аж
хитався, пiдняв руку для хреста, й вона впала, наче перебита. Хотiв вийти,
повернув голову, i в цю мить злiва, у лiвому притворi, побачив... ©©. Так,
допiру я себе обманював, я i йшов сюди, бо сподiвався побачити ©© саме
тут, у дiвочому монастирi, пригадавши, що в Глуховi вона ходила на молитву
до дiвочого монастиря. Як загадав: якщо побачу ©© тут - вона мене не
забула.
Мене обсипало жаром, серце застукотiло швидко-швидко, в очах замиготiли
свiчки, i я мусив зробити над собою зусилля, аби не впасти. Сором i страх
охопили мене, я жадiбно впився очима й щось шепотiв, але то не була
молитва. Уляна стояла в уборi, який так личив ©й,- червоне з чорним,-
червона хустка i кожушок з опушкою, обшитий темно-синiм сукном, лице ©й
змарнiло й видовжилося, пiд очима залягли тiнi. Тепер вона була ще бiльше
схожа на казкову царицю. Дiвчина, котра прийшла з нею й стояла позаду,
подала ©й запалену свiчу, Уляна ввiткнула ©© в ставник перед Дiвою Марi ю
й хрестилася довго та щиро, довше, нiж звичайно хрестяться поважнi
полковницi. Вона не була поважною i не була звичайною, вона була схожа на
черницю й чорнiша за будь-яку з них, i ©© молитва була не просто молитвою,
а молитвою за когось. "Боже, допоможи менi й заступи мене",прошепотiв я.
Неначе сновида, не тямлячи, що роблю, рушив у куток, де стара черниця
продавала свiчки, хотiв купити свiчку й пiдiйти до Уляни, i в цю мить
почув скрик, я не бачив, хто закричав, i навiть не впiзнав по голосу, але
зрозумiв одразу, що то - вона, повернувся, але на тому мiсцi, де вона
стояла, мелькали тiльки чорнi хустки та бiлi плями облич, далi гурт
черниць швидко поплив до дверей. Вони вели Уляну. Я рвонувся за ними, але,
поки продерся, черницi вже пiдсаджували Уляну в маленькi, вкритi килимом
сани. Поруч сiла дiвчина, яка супроводжувала ©©, ззаду на полозки скочив
козак, кучер вiдпустив вiжки. Я прихилився до холодно© стiни. Загрiб
жменею снiгу й притулив до обличчя. Воно палало, снiг теплими струмочками
розтiкався мiж пальцями.
Хотiв осудити себе й не мiг, хотiв проклясти й не проклинав. "Я злякав
©©". Каяття перекраяло серце. Але водночас жаска, ворохобна,
пекельно-радiсна хвиля здiйнялася в мо©х грудях. Не гадав i не думав, що
стiльки в менi жаги, злостi, мстивостi, радостi. Кохання вже давно не
шматувало мою душу, одначе не вмерло й спалахнуло, неначе присипаний
попелом жар пiд вiтром. Я хворiв Уляною, неначе невигойною раною. (Диво,
Не спiва жайвiр, полишили широку долину бугай i деркач, подалися шукати
кращого мiсця. Мовчить, розсиха ться чумацька порадниця - кобза,
скривилася на нiй кобилка, трiснув спiдняк, пообвисали струни.
А потiм пiшов дощ. Йде день, i два, й три, й тиждень, i другий...
Намокли чумацькi кире©, намокла, вся одежа, воложиться сiль у мажах, хоч i
вкрита з усiх бокiв. Холодно й незатишно чумакам. Прiють у волiв ши©,
вкриваються кривавими виразками...
I знову засяяло сонце. За кiлька днiв пiднялися трави, а з ними вилiзла
з землi саранча. I цiлi хмари ©© летять з пiвдня, закривають сонце й
падають на свiже зело, й воли не хочуть ступати по ворухкому, смердючому
килиму, товщиною в чотири дюйми, палять чумаки порох, курять сiрку - не
допомага нiчого. Слава Богу, поминули цю гидь. Попереду Самара, маже
чумак дьогтем сорочку вiд чуми та гадини, дiста з дна мажi рушницю та
шаблю - проти розбiйно© ватаги, проти татар, коша, який склада сво©
неправi домагання, востанн гаряче молиться чумак у церквi, щоб уберегли
святi його й скотину вiд морового повiтря, а вже попереду Кiнськi Води,
сорочку вiн просто втоплю в дьоготь й знову молиться до прихилено© до
пiдтоки iконки з парсуною святого Миколи, щоб не взяв смертно© плати за
про©зд, i щоб не гнули велико© плати татарськi диздарi, iмани, каймакани,
i щоб сiль сiла добре, й щоб не поламалися мажi... Чумаку доводиться
молитись багато, а часу ма обмаль.
Чотири рази - двiчi туди й двiчi назад - про©хали ми того ранку повз
Перекопську вежу. Мали пригоди малi, бiльшi й великi. Як верталися першого
разу, пропала в одного чумака свита, а в нiй тхорик з грiшми. Ватаг учинив
трус - перегортали сiль у возах, потратили чотири дорогi погожi днi i
знайшли пропажу в одному з Яцькових возiв. Мав ватаг судити парубка, який
зiзнався, що хотiв женитися i вкрав тi грошi на весiлля, бо ж бiдний; i до
чого б ватаг не присудив, той присуд сповнили б чумаки, але наш добрий
ватаг не захотiв класти на душу грiх, узяв паляницю хлiба та дрiбку солi й
сказав:
- Нехай тебе святi хлiб та сiль судять. Оддай грошi та йди вiд нас.
Яцько кинувся цiлувати ватаговi руку - бо ж боявся, що пропаде сам у
степу, й той махнув рукою:
- дь назирцi.
Але хiба йтиме восьмеро волiв осiбно вiд тих, з якими звиклися за довгу
дорогу? Тож i ©хав Яцько в хвостi валки.
I помер зненацька, легкою смертю,- увечерi заснув пiд возом i вже не
встав,старий чумак Забiла, помер у татарському степу, бiля самого соляного
озера (натягався цебрiв, набовтався в солонiй водi), й стояла спека
страшенна, й нiчого не лишалося, як поховати чумака в степу, в чужiй
сторонi, й довелося менi самому вiдспiвувати покiйника, кропити святою
водою, пляшечку яко© мав ватаг, читати в степу пiд палючим сонцем "Святий
Боже..." Може, це й грiх, але що було робити? Й зайняли одного разу волохи
на сво©х отавах дванадцятеро наших волiв, i прийшли ми до ©хньо© слободи,
й стали вони з рушницями та сокирами супроти нас, а ми з рушницями та
шаблями супроти них, й, може б, полягли там усi, та наш мудрий ватаг,
кинувши рушницю, пiшов до волохiв голiруч, й торгувався довго, соромив i
присягався, й виторгував волiв за двадцять чотири шаги, хоч спочатку
волохи правили по два срiбнi таляри за вола.
А як вернулись ми в Комишню за другим разом, то виявилося, що всi воли,
яких погоняв Миля, вже не Панчуковi, а Котовi. Панчук засперечався в шинку
з Котом, у кого в кишенi бiльше грошей, заклалися на воли та мажi, й
Панчук програв, i мусив вiддавати, й засумував-затужив, i повiсився в
клунi на бантинi. Люди вмовляли Кота повернути сиротам воли, але Кiт не
повернув. I втрет пiшли ми в дорогу в однiй зв'язцi з Милею - на Дiн,- i
я якось пожартував у дорозi, що тепер Пилип мiй слуга, бо якщо покiйний
Панчук програв сво© воли та мажi Котовi, то з ними програв i погонича.
Одначе не пiшли на добро Панчуковi воли й Котовi. Бог любить правду й
кара за злi вчинки.
Верталися ми з Дону, й на самому пограниччi, в слободi Овдi©вцi, нас
зупинила карантинна команда. Й не давали нам пропуску довго, до само© зими
- тримали в чумному карантинi. Не везли ми з собою зарази, нiхто з нас не
помер вiд чуми, але вона лютувала неподалiк, у тих мiсцях, якi ми
поминули, й нас не вiдпускали. Окрiм нас, в карантинi застряла татарська
купецька валка, а також ки©вський купець Бринза з обозом, з тим обозом
поверталася з полону дружина ки©вського бурмiстра. Бринза викупив ©© в
якогось перса за чималi грошi, щоб повернути чоловiковi, i, як розповiдали
його хурщики, жив з нею.
Важке й голодне було те карантинне сидiння. Зкуксуватiлися бички (сiно
дороге й погане), поохлявали ми, про©дали сво© й хазяйськi грошi.
Велетенськi осетри, яких везли з Дону, спаскудилися, й довелось викидати
©х у рiчку. Доймали нас i осiннi сльоти, доймала нудьга - в маленькiй
слободi одна корчма, й замiсть церкви - капличка. Ми стояли за корчмою,
пiд горою; татари поставили сво© намети в степу. Розрадою для мене була
кобза та розповiдi старих чумакiв, а також розмови про те, як жили в
нашому кра© люди недавно, що дiялося на нашiй землi. Нас здружили три
довгi мандрiвки, пригоди та лиха, яких зазнали разом, й ще тiснiше збило в
один гурт карантинне сидiння, й не було помiж нас пiдступiв, чвар, i
гомонiли ми про все - про польську неволю й про Хмеля, про Дорошенка та
Самойловича, а чи не найбiльше про Мазепу та Орлика, який ще нещодавно
блукав у татарських степах i появлявся то пiд Уманню, то пiд Ладижином, а
то аж пiд Ки вом. Осмiлiли чумаки, забули, що за одне слово про Мазепу або
Орлика можна потрапити до льохiв, дверi яких замикалися на велетенськi
замки. Нi, не всi вони були за Мазепу та Орлика, а особливо Орлика... Але
всi журилися, що пропала Сiч, що розорили ©© московськi солдати. Чумаки
пишалися Запорожжям, мали його за святиню.
- Хiба тепер козаки,- бубонiв дiд Шатило.- Ото були козаки. Трапезунда
сягали, султану носа втирали в самому його Стамбулi.
- Чого ж москалям поступилися? Чого навiть справжньо© волейно© потреби
не дали? - пiд'юджував хтось.
- Бо не захотiли проливати християнську кров. Мали це за великий грiх.
- А москалi пролили. Грiха не побоялися.
Ще я любив блукати в степу. Дикий вiн був се© пори, пустельний, хапав
тугою за серце. Сiрий, столочений до кореня, тiльки полини та зчорнiлi
кiнськi щавлi гойдалися пiд повiвами вiтру, по долинах вигиналися лисячими
спинами рудi осоки та лепешняки. Одинока спалена верба бовванiла на овидi,
чорний огарок вказував пальцем на небо, неначе вимагав кари. Випурхували
з-пiд нiг курiпки, польовi горобцi розсипались вбоки сiрими грудками, й
кружляли в небi, ганяючись один за одним, два круки.
I ганялися в мо©й головi одна за одною невеселi думки. В Божих
заповiдях сказано: не убий, не посягай на чуже. Чому ж убивають, чому не
бояться Бога?.. А ще сказано: вдарили по однiй щоцi, пiдстав другу. Нiхто
не пiдставля . Бо й надто важко жити цими заповiдями. Запорожцi не
вiдповiли на замах шаблi й погинули, а iншi були змушенi втiкати в далекi
кра©, в Олешки, до бусурманiв. Чому вони втекли, чому не стали до
останнього смертельного бою?
Донедавна менi здавалося, що я знаю дуже багато, а виходило, що вельми
мало. В колегi© та Академi© ми були обплетенi Арiстотелевими та
Платоновими логiзмами, зануренi в богословськi мудростi. А чи треба кому
тi логiзми - не знали й не цiкавилися. Один з наших колишнiх колегiантiв,
Феофан Прокопович, сягнув високих щаблiв, вславляв сильних свiту сього й
учив того нас. Чумаки ж навчали iншого. I була iншою ©хня правда. I я
розгубився. А запитання били просто менi в серце, в мозок, i я не знаходив
на них вiдповiдi.
...Ми, козаки, люди праведнi, бо не важилися на чуже, не воювали iншi
народи, не намагалися взяти ©х у приневолю, це, за Божими заповiдями,- наш
скарб, який... потягнув на дно наш човен. Нашi сусiди не зважали на тi
заповiдi - горнули пiд себе, не зупиняючись нi перед чим. I ось
владарюють. Добрiсть, працьовитiсть, смиреннiсть - вони мало чого вартi.
Скiльки й свiту - виживали тi, хто нападав, а не оборонявся. Тi ж святi
отцi славлять царевi походи, кроплять свяченою водою цареву зброю. Мусять
славити?
Аж тепер менi пригадалося, що й само© нашо© церкви не минула та скруха.
Отцi славили, славили, а ©х потискали, потискали, силомiць хилили й хилять
пiд патрiарха. До нас глухо докочувався гомiн лаврських ченцiв, нарiкання
й невдоволення, тiльки ми не розумiли того. Хiба не однаково, з чи©х вуст
слово кличе Спаса? А може, й не однаково?
Стояв у полi бiля чорного, ошмаленого вербового окоренка й думав. I
окоренок, чорний огарок, пронизував мо© думки. Колись то була розкiшна,
росохата верба, вона росла й шумiла, веселила степ, й звивало в ©© вiттi
гнiздечка птаство, й давала вона прохолоду всiм, хто зупинявся пiд зеленим
шатром. А потiм хтось принiс вогонь i в годину знищив усе вiд кореня до
верхiвки. Й сто©ть темний, обвуглений пень, вiдляку звiрину й птаство,
всi люди, мовби у якiйсь провинi, вiдвертають вiд нього погляди. Вiн устиг
кинути порiст, в травi чорнi кiлька молодих пагонiв, але чи дадуть ©м
розвинутися, чи не зчешуть при самiй землi?
Однi © ночi в степу зчинився лемент. Ми посхоплювалися, стовпилися на
краю таборища, за мажами. Лементували в татарському станi. Там лунали
вигуки, зойки, вiдтак звинувся тонкий, протяжний крик. Стояла мiсячна нiч,
i ми бачили верхiвки татарських наметiв - ©хнiй табiр розташувався на
горбi - й кiлька прапорцiв темнiло над ними. Почувся тупiт, в степ
полетiли швидкi тiнi - мчали вершники або розбiгалися конi. А потiм вiд
наметiв щось покотилося просто на нас, воно котилося й завивало, по тому
скочило на ноги й побiгло. То бiг татарин.
Вiн закричав, спочатку по-татарськи, а потiм i по-нашому:
- Харциз рiже. Рятуйте...
Ще кiлька постатей метнулося вiд татарського табору, одна впала й
лишилася лежати на пiвдорозi мiж таборами. Татарин, який прибiг першим,
був закривавлений, iнший тримався обома руками за живiт, i всi вони
кричали, що на них напали розбiйники, та просили захисту. Бахнув на горi
пострiл, й знову крик, тонкий, схожий на вовче виття.
Волосся в мене на воловi поспиналося. Нас було дуже мало - четверо чи
п'ятеро чумакiв, здебiльшого молодих, решта ночували в слободi по хатах, й
ми тулилися один до одного, збилися в тiсний гурт. Було дуже страшно. Лише
один чумак не вiдступив. То був Пилип Миля. Вiн стояв попереду нас,
розкарячивши ноги, здавалося. Миля врiс у землю. Та враз темна Милина
постать схитнулася, Пилип ступив до возiв, узяв жердину й похилитав
нагору. Нiхто його не зупинив, нiхто не пiшов за ним, лише я ступив кiлька
крокiв, та й зупинився, бо в цей час попереду спалахнуло полум'я - горiв
один з татарських наметiв. Цi © митi вистачило, щоб щось зупинило мене,
вiдiтнуло вiд Милi, який швидко вiддалявся. А потiм бiля наших нiг упав ще
один татарин, вiн качався по землi й болiсно скиглив - конав. Нам стало
неймовiрно страшно, й ми вiдступили ще далi, за вози, й туди збiгалися
татари, якi зацiлiли.
Вигуки на горi лунали ще якийсь час, а потiм голоси почали затихати. Й
знову знявся тупiт, i летючi тiнi всотувалися в безмежний простiр ночi. Аж
тодi пiдiйшли солдати карантинно© команди й куценькою лавою, виставивши
поперед себе рушницi, посунули до татарського стану. Ми пiшли за ними.
Назустрiч солдатам вийшла важка, освiтлена догоряючою пожежею постать,
солдати звели рушницi, а ми закричали, щоб вони не стрiляли, бо то наш
чоловiк - Пилип Миля. Солдати запалили кiлька смолоскипiв. У татарському
таборi був погром. Один намет згорiв, ще один упав. Бiля нього долiлиць,
розкинувши руки, лежав татарин, в його спинi стримiв спис. Ще кiлька татар
було мертвих i кiлька поранених. Ми перев'язали поранених i забрали ©х до
свого табору.
Татари не знали, хто на них напав: втеклi солдати - блукали бандами
цiлi роти, а то й батальйони,- комишники, донцi...
Прибишi звiдкiлясь дiзналися, що купцi багатi, при грошах. Хоч грошей
©м вдалося взяти мало,- купцi тримали ©х у скриньках, прикопаних у
наметах. Похапали джiупехи - хутрянi кожухи, iнший одяг, захопили конi.
Трохи коней розбiглося, татари виловлювали ©х у степу.
Наступного дня солдати забрали Милю та замкнули в ямi пiд вартiвнею. Ми
кинулися його визволяти, розповiли, що вiн один пiшов захищати купцiв вiд
розбiйникiв, покликали купцiв, i тi потвердили нашi свiдчення, одначе
солдати не випустили Пилипа. Й того ж дня зняли карантин, i чумаки та
татари почали лаштуватися в дорогу. Тодi ми зiбрали кiлька кiп грошей,
татари теж не поскупилися, й вiднесли ундер-офiцеру, старшому над
караулом, i вiн наказав випустити Милю.
Ми помастили вози, повкладали в них все, яке лишилося, начиння, тiльки
Милинi вози були немащенi, вiн стояв пiд корчмою й палив люльку. Я
пiдiйшов до Пилипа, запитав, чого вiн не збира ться в дорогу. Миля довго
мовчав, дивився в степ, де бiля спалено© верби вихрило в небi гайвороння,
його обличчя було суворе й непривiтне. Менi кольнуло в серце - то©
непривiтностi я не заслужив. А може, й заслужив, адже не побiг за ним до
татарського табору.
- Я не вернуся на Укра©ну,- сказав Пилип.- Не ведеться менi на нiй.
Лихо ходить за мною по п'ятах. Може, воно вiдстане в чужих краях,
втомиться й вiдстане.
- А куди ж ти пiдеш? - запитав.
- В степи до татар. Купцi пiдманюють... Я трохи знаю татарсько© мови.
Принаймнi не буде гiрше, нiж удома. Бо... Й домiвки в мене нема .
Я розхвилювався. Менi було шкода розлучатися з Милею. Й страхали мене
степи, чужi люди, далека дорога.
- А як же Улита? - запитав я.
- Може, ©й у монастирi краще,- мовив Пилип, мовив невпевнено.- Куди ми
з нею подiнемося? Й нащо я ©й такий... А ти - як хочеш. Вертайся.
Цей великий, дужий, нестримний у гнiвi чоловiк нiколи не нав'язував
сво © волi. I я, затуживши душею, попрощався з Милею.
Милинi вози ми розподiлили помiж собою й рушили в дорогу. Наша зворотна
путь була надзвичайно важка: випали снiги й воли насилу волокли важеннi
мажi, врештi ©х довелося покинути (щоб забрати весною), покласти всi
пожитки на дво саней. З волiв, якi лишилися, в дорозi здохло ще кiлька, й
заробили ми, як Хома на вовнi. Добре, що хазя©ни не велiли кинути нас до
боргово© ями - пожалiли, зважили на нашу недолю.
* * *
У Комишнi, та й не тiльки в Комишнi, а в усьому гадяцькому полку, ми
знайшли одмiну - погане старе перемiнилося на ще гiрше. Милорадович узявся
урядувати заповзятливо, скрiзь попризначав сво©х людей, увiльнивши тих,
якi були ранiше (тiльки Кiцеш поки що залишався без сотенного уряду, тому
супротивився гетьман), позакривав ратушнi суди й зробив судилищем свiй
полковий дiм, зиск од таких судiв мав величезний, бо й судовi наклади
визначав сам. Ратушнi прибутки також збирала його челядь, комишнянцям
призначено осенщини по дванадцять шагiв вiд вола та вiд коня й по
четверику вiвса, з шевцiв, кравцiв - чобiтьми та кожухами. У Комишнi та
iнших рангових селах полковник почав приводити в послушенство не тiльки
посполитих, а й козакiв, вони орали полковникове поле, жали й молотили,
косили сiно. Розрiсся, збагатiв Милорадовичiв господарчий двiр у Комишнi,
там вже стояло двi хати, кiлька комор, кiлька ста нь, хлiвiв, двi клунi.
Козаки стерегли все те добро, доглядали худобу, козачi вдови бiлили хати,
обпирали наймитiв, варили ©м ©жу, i все це за так. Тепер i шинкову горiлку
комишнянцi купували тiльки Милорадовичеву, а також горiлчанi ягоди й сир,
який прокис, при тому куфу горiлки Милорадовичевi слуги продавали по
двадцять карбованцiв, а купували в Глуховi по дванадцять.
Крутилися довкола полковника самi лише серби та росiяни, i не стало
чути в полковiй канцелярi© козачо© мови, й мали козаки з того чимало лиха,
бо московсько© не знали. Крутнулися комишнянцi туди, крутнулися сюди, та й
притихли. I покликав полковник до зборнi найзначнiших козакiв, i мусили
вони писати царевi листа в подяку "за присилку такого кавалера" та за сво
щасливе життя, а далi Милорадович повiз того листа в Опiшню та Зiнькiв i
сказав: "Пiдписуйте, комишнянцi вже пiдписали, i гадяцькi сотник та
протопiп також поставили сво© пiдписи та хрестики"; насправдi ж гадяцький
протопiп прикласти руку вiдмовився, й тодi галиччю налетiли на протопопiв
двiр серби й побрали та понищили все майно.
На той лист прийшла од царя вiдповiдь, що "оного полковника шанувати й
всiляке должне чинопочитання йому вiддавати", оскiльки його величнiсть
особисто "пiзнав iскуство i вiрнiсть Милорадовича в вiйськових справах".
Милорадовичу того всього виявилося мало, попросив канцлера Головкiна, щоб
позолотив йому руку, але Головкiн вiдписав, як одрубав:
"Ма ш гадяцький полк, з нього й наживайся". Милорадович чинив те й без
поради. Наживався вiн, наживалися два його рiднi брати, близькi та далекi
родичi.
Аби швидше постаткувати, переважити ма тностями старожитних укра©нських
полковникiв, улестив дочку генерального осавула Степана Бутовича Уляну й
заслав старостiв, коли та ходила вже при надi©, на п'ятому мiсяцi. Був на
той час вдiвцем, свою першу жiнку бив тиранське, небога померла вiд
побо©в. А тут раптом взяла гору Уляна. Бо ж Милорадович боявся розмиру з
генеральним осавулом, а також саме нею прилучався до укра©нських
старожитних родiв. Та й була то не жiнка, а чорт у спiдницi. Зростом вища
за чоловiка, мала залiзнi кулаки, в ©© лементi безнадiйно тонув
полковникiв бас. За Уляною Милорадович отримав село Бутiвку на
Чернiгiвщинi, порядкувала там неподiльно сама полковничиха.
Такими новинами зустрiла мене Комишня. Комишнянцi вже тужили за
захланним, лиходiйним Чарнишем. Комишнянцi, пам'ятаючи мiй голос i мо©
старання на требах, запропонували менi йти до них у церкву дяком, а також
дяком-уставщиком у школу (вони казали "паном дирехтором"), але я не
погодився, начуваний про новi порядки. Проте все склалося само по собi
менi на користь: на той час Уляна призначила Семена управителем в Бутiвку,
й вiн почав лаштуватися в далеку дорогу. Я попросився в подорожнi,
пообiцявши допомагати в дорозi. Я не збирався вертатися до Полуботка, але
щось мене манило в тi кра©.
* * *
Ви©хали одразу пiсля Стрiтення, трьома саньми. Лежали глибокi снiги,
оброслi iне м конi швидко втомлювалися, й ми часто вiдпочивали, ©хали не
через Ромни та Дмитрiвку, а через Прилуки, Нiжин, там дорога була краще
на©жджена, та й Семен мав у Нiжинi щось пiдкупити. Я трохи повагався перед
Нiжином - вступати менi туди чи нi, адже пам'ятав присуд - не з'являтися в
мiстi,- але мене туди тягнуло непереможно, та й подумав, що впiзнати мене,
та ще в зимовому уборi, просто неможливо. Пересиджу в корчмi, по вулицях
не вештатимусь...
У Нiжинi гудiв зимовий ярмарок. Й люду набилося без лiку. Ми наледве
впросилися до якогось дядька на околицi мiста. Нiжинськi ярмарки знаменитi
на всю Укра©ну. Туди при©жджають купцi з Ки ва, Полтави, Чернiгова,
Москви, з Гданська та Шльонська i навiть з Криму та Туреччини.
Я подумав, що Толстой з дружиною в такий час з Нiжина нiкуди не
по©дуть, отож, ризикну, поштовхаюся на ярмарку, по церквах, i десь то,
може, побачу Улясю. Я до не© не пiдiйду, а тiльки подивлюся на не©
здалеку. Мо серце вiдгада , щаслива вона чи нi.
Зупинившись посеред ярмаркового майдану, я нарахував чотирнадцять
церков. х банi палали в променях зимового сонця, мелодiйний передзвiн
повисав у повiтрi, мiднi луни розкочувалися далеко по околицях. Майдан
клекотiв, вирував, однi продавали, iншi купували, а були й такi, котрi
продавали та купували витрiшки, й тинялося чимало кобзарiв та лiрникiв,
старих i молодих, слiпих i видющих, спiвали на рiзнi лади, чимало пiсень я
знав i бачив, що мiг би проспiвати краще за багатьох кобзарiв, одну пiсню
- про козака, який спить при долинi й не бачить, що до нього наближаються
татари, але те бачить дiвчина й будить його,- запам'ятав. Вийшло з шинку
тро пiдпилих козакiв, замовили музик, вшкварили посеред майдану "горлицю"
- ходили навприсядки, хоч це в них кепсько виходило - через хмiль, котрий
вступив ©м до нiг. Хвицяли один одного, чудопалили. Надто вихилявся,
мартоплясив один, маленький i нiкчемний, прищуватий, з кислими очима
козачок, мабуть, саме через те й шкварчав вишкварком - хотiв, щоб мали
його за вдатного, гуляй-вiтра козака. А на ньому й зброя копiйчана, i одяг
лихий, i чоботи дранi, i кiнь його шельваг, уземок стояв бiля конов'язi,
похиливши облiзлу голову, а поруч гризли конов'язь два добрi румаки.
Козачок же хотiв видаватися козарлюгою. А може, подумав я, вiн i справдi
такий, бо чого йому журитися, ма службу, ма товаришiв. Може, ма й
дiвчину... I я позаздрив йому. Менi вже двадцять два роки, на цей вiк
парубки женяться, заводять сiм'ю, молодi богослови закiнчують Академiю,
дiти старшини вертаються до батькiв та отримують у полках вiйськову
службу. На парафiю я не заздрився, i вiйськова служба мене не вабила. I
все ж почував якусь свою незвершенiсть, чогось менi хотiлося, кудись
поривалася душа. Я знав: будь-яке хотiння, прагнення - це зваба, вони -
супроти Бога; але ж маю розум, маю якийсь хист, i все це гине, марну ться.
Прийшов на подвiр'я, де зупинилися, розв'язав мiшок, вийняв кобзу i, не
соромлячись незнайомих людей, заспiвав:
Гей, на бiду, на горе
Козак уродився...
У пiснi мовилося про те, що запопали козака ляшки-ляхи, забили його в
кайдани, вкинули в темну яму... Не ставав я до бою з ляхами, не хапали
вони мене та не кидали до ями, одначе темницею став менi увесь свiт, моя
недоля повисла на мо©х руках не згiрше кайданiв. Я таки справдi уродився
на бiду та горе, й було в мене з тим козаком багато спiльного:
Ой, при©жджа жовнiр,
Став його питати:
"Чи в тебе, козаченьку,
Отець, рiдна мати?" -
"Ой, в мене родина -
Уся Укра©на,
Та доведеться сiромасi
Без помочi погибати..."
Та збиралися люди
Й молодi молодицi:
"Визволь, Боже, сiромаху
З темно© темницi©"
Прилинула Галя
З темними бровами,
Обiйняла козачецька
Та й поцiлувала.
Прилинула друга -
Ця вже не такая,
Ця обняла козаченька
Та й плакати стала.
I я заплакав при тих словах й думав про те, що нема в мене нi неньки,
нi батька й нiкому мене обняти, приголубити, пожалiти.
Нiхто до мене не пiдiйшов, одначе нiхто й не посмiявся надi мною, i я
грав довго.
Як задзвонили до вечiрнi, я пiшов до церкви при дiвочому монастирi.
Мабуть, мене вела туди якась вiща сила, а може, повела думка про черницю
Улиту, я не забував i про не©.
...У церквi свiчок, аж миготять, й черниць, неначе галок у полi на
покинутому току. Здебiльшого молоденькi, смиренно понахиляли голови,
шепочуть молитви. Об чiм вони моляться? Кожна об сво©м? Тодi для чого йшли
в монастир? А помiж ними миряни, здебiльшого жiнки. Чомусь згадалася
розповiдь одного козака у походi до Валдаю про те, як його товариш,
багатий i не зовсiм молодий козак, нагледiв у церквi молоденьку черничку,
котра йому вельми сподобалася, й черничка помiтила його, й перемовилися
вони поглядами, вiн дожидався ©© в монастирському саду, вона вийшла й
пiшла з ним, бо монастир ©й остирився, й багатий козак одкупився од
iгуменi, сливе викупив черничку, й вони повiнчалися i жили щасно. Невiдь
чого спливло таке на думку, i я аж подосадував на себе та перехрестився.
У церквi iконостас - рiзьблений i позолочений, iкони в рясно вишитих
рушниках, панiкадило срiбне й багато iкон у золотому та срiбному окладi,
мальованi добрими майстрами. Я не стiльки молився, скiльки роззирався, хоч
i знав, що це негарно. А потiм заспiвав хор, голоси все молодi, шовковi, й
чомусь стислося менi серце, й безмiрна втома оповила мене. Мало б бути
навпаки: спiв пiдносить людину, кличе до Бога, а я аж зiгнувся, аж
хитався, пiдняв руку для хреста, й вона впала, наче перебита. Хотiв вийти,
повернув голову, i в цю мить злiва, у лiвому притворi, побачив... ©©. Так,
допiру я себе обманював, я i йшов сюди, бо сподiвався побачити ©© саме
тут, у дiвочому монастирi, пригадавши, що в Глуховi вона ходила на молитву
до дiвочого монастиря. Як загадав: якщо побачу ©© тут - вона мене не
забула.
Мене обсипало жаром, серце застукотiло швидко-швидко, в очах замиготiли
свiчки, i я мусив зробити над собою зусилля, аби не впасти. Сором i страх
охопили мене, я жадiбно впився очима й щось шепотiв, але то не була
молитва. Уляна стояла в уборi, який так личив ©й,- червоне з чорним,-
червона хустка i кожушок з опушкою, обшитий темно-синiм сукном, лице ©й
змарнiло й видовжилося, пiд очима залягли тiнi. Тепер вона була ще бiльше
схожа на казкову царицю. Дiвчина, котра прийшла з нею й стояла позаду,
подала ©й запалену свiчу, Уляна ввiткнула ©© в ставник перед Дiвою Марi ю
й хрестилася довго та щиро, довше, нiж звичайно хрестяться поважнi
полковницi. Вона не була поважною i не була звичайною, вона була схожа на
черницю й чорнiша за будь-яку з них, i ©© молитва була не просто молитвою,
а молитвою за когось. "Боже, допоможи менi й заступи мене",прошепотiв я.
Неначе сновида, не тямлячи, що роблю, рушив у куток, де стара черниця
продавала свiчки, хотiв купити свiчку й пiдiйти до Уляни, i в цю мить
почув скрик, я не бачив, хто закричав, i навiть не впiзнав по голосу, але
зрозумiв одразу, що то - вона, повернувся, але на тому мiсцi, де вона
стояла, мелькали тiльки чорнi хустки та бiлi плями облич, далi гурт
черниць швидко поплив до дверей. Вони вели Уляну. Я рвонувся за ними, але,
поки продерся, черницi вже пiдсаджували Уляну в маленькi, вкритi килимом
сани. Поруч сiла дiвчина, яка супроводжувала ©©, ззаду на полозки скочив
козак, кучер вiдпустив вiжки. Я прихилився до холодно© стiни. Загрiб
жменею снiгу й притулив до обличчя. Воно палало, снiг теплими струмочками
розтiкався мiж пальцями.
Хотiв осудити себе й не мiг, хотiв проклясти й не проклинав. "Я злякав
©©". Каяття перекраяло серце. Але водночас жаска, ворохобна,
пекельно-радiсна хвиля здiйнялася в мо©х грудях. Не гадав i не думав, що
стiльки в менi жаги, злостi, мстивостi, радостi. Кохання вже давно не
шматувало мою душу, одначе не вмерло й спалахнуло, неначе присипаний
попелом жар пiд вiтром. Я хворiв Уляною, неначе невигойною раною. (Диво,