Мушкетик Ю.. Гетьманський скарб

Iване, це не Плутарх з -Тацiтом. Важко тобi буде... Ох i важко.
Я вiдчув, що вiн жалi мене й зовсiм не гнiва ться на мене. А я ж
недавно йому в збитки обстоював Терешка, а тепер домишлян, але ж нi тодi,
нi тепер не був на його боцi, принаймнi першого разу, й давкий клубок став
менi в горлi, i я затулився прибутковою книгою, удав, що читаю ©©, рахую
прибутки пана полковника.
Скаргу домишлян у Чернiговi розбирали в п'ятницю в мiському магiстратi.
Окрiм полковника, в судi засiдали обозний, писар, обидва осавули, два
хорунжi, чернiгiвський вiйт Федiр Лопата - немолодий чоловiк з дрiмучою
замшавiлою бородою, вiн вiйтував впродовж багатьох рокiв, а також бурмистр
Овсiй Звiр та райцi. Повiдна сторона - тi самi домишлянськi селяни,
одвiтна - державець села пан Василь Полуницький, фертовитий чоловiк з
хвацькими вусиками, в козлових чоботях з подзвоном. Напочатку вiн вертiвся
й дзигорiв, хотiв матися з полковником та суддями за панi-брата, одначе
полковник швидко остудив його.
- Коли я отримав у державу вiд пана полковника Домишлин, тодi ж був
переданий менi й iнвентар - скiльки з людей повинностi брати,- так одповiв
на позов домишлян Полуницький, нахабно дивлячись на суддiв.
Я бачив, як заграли на обличчi Полуботка жовна, але вiн вiдказав
спокiйно й тихо, так, що його ледве розчули:
- Неправда. Я такого iнвентаря не давав i дати не мiг. По всiх мо©х
селах люди платять лише осенщину, вiд двадцяти копiйок до двох
карбованцiв, й не платять на жодну копiйку бiльше. I нiхто нiколи в нашiй
сторонi таких поборiв не бачив, i на те унiверсал гетьманський.
Полуницький заперечував, хапався за кишеню, буцiмто там лежить отой
"iнвентар,, але так його й не показав.
Суд винiс ухвалу: вимишленi паном Полуницьким "побори знищити, з
пiдтвердженням, щоби по старих звичаях, як усi колишнi державцi села, так
i вiн, п. Полуницький, в одбираннi годового восени од жителiв датку
вдовольнявся й не вимишляв нiяких нових поборiв, вiдносився до сво©х
пiдданих лагiдно, як належить державцю,.
Либонь, Полуницький не сподiвався такого рiшення, бо враз поблiд,
смикнув себе за вуса й закричав:
- Вони Орлика мазепинського вiншують величними словами...
Пан Полуницький, як сказав вiйт Федiр Лопата "випав з воза й горнув на
власних селян колоддя,.
Селянин, що стояв попереду iнших, мовив з гiднiстю:
- Ми згадували Орлика не як мазепинського фамiльянта, а як колишнього
державцю села, який не брав з нас навiть осенщини.
- Таки ж згадували! -гукнув Полуницький.
- I не сором тобi,-сказав Полуботок i пiдвiвся. На тому скiнчився суд.
Полуницький написав у Пiтер картку, що Полуботок з домишлянськими
селянами вкупi славлять Орлика й плекають надi© на його повернення, що
тiльки минулого мiсяця Полуботкiв посланець бачився з Орликом бiля
Кальмiуса. В те не повiрили в Сенатi навiть найбiльшi незичливцi Укра©ни.
Вiдчайдушний, запеклий Мазепин генеральний писар, який по смертi Мазепи
прийняв з козацьких рук булаву, в той час перебував у далекому шведському
мiстечку Крiстiанштадтi у ветхому будиночку на три кiмнати, там же
тулилися його родина i весь його почт. Так швидко сягнуги звiдти на
Укра©ну вiн не мiг, i картку Полуницького просто викинули.
Варто сказати, що, на вiдмiну вiд багатьох iнших урядових людей.
Полуботок засiдати в судi не любив. Найчастiше, коли йшлося про речi
дрiбнi, очевиднi, вiн казав позивачевi та одвiтнику:
"Годiться! Нема вам за що сутяжнитись. Звели бучу за онучу. Не сором
вам,.
А бувало й так: "Кладiть заруку, а то барбарою висвячу, приведу до
розуму. Ходiть у шибок i випийте мирову,.
Вельми часто позивачi слухалися тi © поради.
Iнодi справа просто не доходила до суду. Пам'ятаю, одразу по
домишляиськiм позовi прийшло до нього два куми - Яремiй та Ярема, вони
випивали в шинку, i Ярема, не певний себе, вiддав Яремi вi на нiч на
збереження грошi. Коли ж уранцi, похмелившись, Ярема зажадав сво ©
калитки, Яремiй мовив: "Вперше чую про не©,.
Полуботок довго мовчав, а тодi запитав кумiв:
- Хто звечора платив за горiлку? Обо вiдказали: Ярема.
- А чого не Яремiй?
- В мене не було грошей.
- А вранцi ви похмелялися?
- Так.
- I хто платив?
- Яремiй.
- I де ж ти взяв грошей?
Яремiй знiтився й опустив голову. Я реготiвся.
- Вiддай грошi й кладiть заруку,-- сказав полковник.

* * *

...Сказати правду, справами я тодi переймався не вельми i ледве
пам'ятав про них. Жив у тривозi i в солодкiй муцi, либонь, то були
найкращi днi мого життя.
...По ставочку проплива гордовита черiдка лебедiв, по той бiк пiд
берегом тужливо перегукуються крiзь дрiмоту китайськi гуси. Може, ©м щось
болить, а може, ©м сниться iхня далека кра©на, яко© нiколи не бачили, бо
повилуплювалися з пiдсипаних пiд квочки я ць тут-таки, над Стрижнем. А
менi чомусь нiколи не сниться моя далека дитяча кра©на, така хороша та
мила, з мамою i затишним куточком у малинi, а сняться всiлякi химери,
небаченi будинки, лiси та рiки. Цi © ночi приснилася повiнь, тепла весняна
повiнь, яка залила велетенськi луки, але залила неглибоко, вона вкрила й
мiсточок через рiчечку, а по цей бiк на горбi зiбралося дуже багато людей,
чоловiкiв i жiнок, i дiтей також. Я чомусь довго бабрався в довгому льосi,
щось там шукав, та так i не знайшов, вийшов нагору й замилувався ясним
днем, голубим небом та злотавим сонцем. Далеко-далеко на горбах мрiло
мiсто... Дивовижне мiсто з високими бiлими будинками, золотоверхими
церквами, розкiшними деревами, воно мовби зависло в повiтрi, i всiм нам
потрiбно було дiстатися туди, в наше мiсто. Але люди стояли занiмiлi, ©х
лякав велетенський, у кiлька верст, водяний простiр. I тодi я закачав
холошi штанiв i ступив у воду, що сягала трохи вище кiсточок i була як
лiтепло.
- Люди добрi, берiть на плечi дiтей i йдiть за мною,- сказав я.
I всi повiрили, жiнки та чоловiки побрали на руки дiтей i ввiйшли в
воду, старшенькi дiти чалапали бiля батькiв i смiялися - такою теплою,
м'якою та гарною була вода. Сонце грало на нiй промiнням, подекуди
виднiлися зеленi острiвцi, i люди йшли вiд острiвця до острiвця. Я
затримався на одному острiвцевi, аби впевнитись, чи пiшли всi, стояв i
перечiкував, аж поки останнi - чоловiк у брилi та жiнка в голубiй намiтцi
з хлопчиками на руках - не поминули мене. Ще якийсь час стояв i дивився,
як довга-предовга вервечка людей розтяглася по водяному простору, й
милувався ними, й милувався бiлими чайками, якi лiтали надi мною. А тодi
рушив сам. Я так загаявся, що далеко вiдстав, i що дужче .поспiшав, то
бiльше вiдставав, i вода ставала все глибшою й глибшою, очевидно,
вiдвихнувся кудись убiк i вже не бачив нiкого, й здивувався, й трохи
розгубився. Не знав, куди менi йти. А потiм натрапив на колюче терня,
суцiльну стiну терня, верболозу й колючого грушевого гiлля. Шукав лазу,
поруч мене не було нiкого, всi люди пройшли, вони вже, либонь, добулися до
мiста. Я шукав у густому чагарниччю дiрки й не знаходив. I почав
непоко©тися, й вирiшив продертись у першому лiпшому мiсцi, й подерся, й
одразу ж застряв, заплутався в колючках, i вже не мiг виплутатися.
Виплутував одну ногу, застрявала друга, виплутував свиту й заплутувався
руками. I раптом помiтив, що вже сутенi , в розпачi рвонувся з усi © сили
й завис на тернi. Тодi й пробудився.
I тепер думаю, що означа те терня й оте, що всi люди пiшли, а я
залишився. Всi йтимуть, а я залишатимусь?
Бiля мо©х нiг повурку сiрий кiт, у саду кричить сойка, десь сокорить
курка. Тиша й спокiй, благодать тут i по всьому свiту. Одначе я знаю, що
це не так. Що кожно© митi на будь-кого з нас може звалитися несподiване
лихо й зруйнувати все, що будував (у душi чи на землi) стiльки рокiв. Свiт
- це величезна страшна невiдомiсть, у якiй ми пролiта мо, як
жучки-свiтляки в пiтьмi ночi, добре, якщо пролiта мо, а не летимо на
вогонь, який хтось пiдпалив зумисне. Так, ми свiтлячки, тiльки зна мо, чим
усе кiнча ться для нас, але для чого летимо й куди, того не вiда мо, як не
зна мо, не вiда мо, як треба в свiтi жити. Ми - листя на древi всесвiту,
яке прокльову ться з бруньок, шумить i облiта . Кожен листочок рiс
по-сво му, кожна душа страждала, мрiяла, але що до них свiтовi, холодному,
мудрому й неосяжному. Хтось скаже, е, нi, зачекай, Iване, поглянь, якими
будинками заставлена земля, якi ридвани котяться по нiй, все те поробили
люди. I не всi вони листочки. серед них могутнi дуби, якi тримають на
верхiвках небо. Такi як Олександр Македонський, Юлiй Цезар, Арiстотель...
I не всi нашi останнi... Петро Могила, Дмитро Туптало i нашi славнi
чернiгiвцi - архi пископ Лазар Баранович, архiмандрит Iоаникiй
Галятовський, письменники та полемiсти, чи© ноги ступали по цiй землi i
чи© голоси чуло склепiння чернiгiвських соборiв. Люди проживають життя не
однаково, бо й самi не однаковi. Навiть простi, звичайнi люди. Один увесь
вiк пнеться до багатства, досяга його, iнший прогайнову зiбране
батьками... Нi, не в тiм суть, скупив багатство чи прогайнував його. I якi
ридвани котяться. Вони будуть все кращi й кращi. А в тому, який сам.
люди, котрi сплять на голiй лавi, накрившись кожухом, вiн у них один, i
можуть дати поносити того кожуха ще комусь, хто змерз дужче, а такi, якi
сплять на пуховиках, накрившись шовковою ковдрою, з якою не розлучаться
нiзащо, й ладнi пiти на злочин, аби придбати ще декiлька ковдр (може, вже
й непотрiбних). Здавалося, мало б бути навпаки, той, хто ма одного
кожуха, повинен би триматися за нього дужче, нiж цей за ковдри, а от же...
А листочки летять, а карети котяться... Котяться до якогось мiсця.
...З саду через перелаз перестрибу Уляся, наближа ться до мене. Я так
i не навчився розпiзнавати з ©© вигляду, чого вiд не© сьогоднi
чекати-доброго слова чи кпину, ласкавого погляду чи пiдступу.
- Що це ти робиш, Iване? - запиту Уляся й показу на патички, якi я
заготував на кiлочки для кобзи.- Це що, пакулi, кози прив'язувати? Де ж це
ти набрав стiльки кiз?
- Бачу поки що одну.
I тетерiю, чи не образив, чи це втече вiд мене. Вона не втiка . Чекаю
гостро© вiдповiдi, кпину, вже почуваюся на гарячiй пательнi, але Уляся
враз сiда на траву, охоплю руками колiна й каже:
- Заграй менi, Iване, що-небудь.
Я нiяковiю. Нiбито й незручно грати посеред дня, та ще й отуто, в
дворi. Уляся, либонь, розумi те, й ми вiдступа мо вбiк, пiд горiха.
Я трохи побринькав i вдарив по всiх бунтах,- як здавалося менi, пiд
настрiй Улясi й пiд нашу розмову:

Ой пiду я до млина, до млина,
А у млинi новина, новина.
Там-то, мамцю, мельник,
Там-то, мамцю, добрий,
Там-то, мамцю, хороший -
Меле гречку без грошей.

- Не мели, Iване,- сказала Уляся. Я вдав, що образився (та трохи й
образився), i втяв у тому ж ладi:

Козак, мамо, гуля , бряжчать його грошi,
Сам молодий, вус чорнявий, на личку хороший.

- Де ти навчився стiльки дурниць? - каже Уляся. Одначе я не здаюся:

Як була я маленька,
Колихала мене ненька.
Ой, дуб, дуба, дуба,
Дiвчино моя люба.
А як стала пiдростати,
Стали хлопцi колихати...

Я сподiвався, що Уляся розсердиться, й хотiв, щоб вона розсердилася, а
вона раптом опустила голову, i чорна коса впала в траву, й попросила тихо:
- Заграй щось таке, до смутку. Я хотiв заглянути ©й в очi, але вона
очей не пiдвела. I тодi заспiвав пiсню, яку часто спiвав на самотi, самому
собi:

Ой не шуми, луже,
Зелений байраче!
Не плач, не журися,
Молодий козаче!
Ой як не шумiти -
Корiнь вода ми ,
Як менi не плакать,
Що серденько ни .

Спiвав про себе, виспiвував свою тугу, сво горе, хоч у цiй пiснi не
все було, як у мене, одначе туги вiд того не поменшало.

Я дiвчину люблю,
I Бог про те зна ;
Карай, Боже, того,
Що нас розлуча ...
Ой, умру ж я, мила,
А ти будеш жива,
Чи згада ш, мила,
Де моя могила.
Ой, моя могила
Край синього моря.
Хто не зна любовi,
Той не зна горя.

Я так захопився, що навiть забув про Улясю, а коли поглянув на не©,
вона пiдвела голову. Здивований, побачив у ©© очах сльози. Чого б то?
Молода й багата, живе в розкошах, будь-яка ©© забаганка враз
викону ться... А може, розкошi, це ще не щастя? Що ми зна мо про свiт, що
ми зна мо самi про себе? Нiчого.
- Нiколи не думав, що тобi подобаються сумнi мелодi©,- стиха мовив я.
- А я сама не знаю, якi мелодi© менi подобаються.
- Коли який стрiй душi - пiд нього й мелодiя?
- Скорiше навпаки.
- Музика мусить навертати людину... на щось високе, вона наближа ©© до
Бога.
- Вона спонука ©© до танцю або й... до пиятики,- незгiдливо вiдказала
Уляся. - Люди потiшають свою плоть...
Здивовано поглянув на дiвчину.
-То зле. За тим забувають про душу.
- Всi говорять про душу, але лелiють, бережуть i люблять тiло.
- Це неправда.
Уляся подивилася на мене глузливо.
- Ти б ходив оце за мною, якби мо обличчя було рябе, ще й нiс кривий?
Тiльки не бреши... "Краса душi, краса душi,,- перекривила мене чи ще
когось.Всi торочать про душу, а люблять тiло. Коли краса зiв'яла або ©©
попсували хвороби чи рани, всi одвертають од тi © людим вид, яка б добра
душа в не© не була. Ось ти... Хiба зна ш, яка в мене душа?
- Ясна...
- Ясний мiсяць перед дощем. Та ще твоя пика, А люди... Вони здебiльшого
ницi й пiдлi. Я надивилася... Стелються бiля батька, згинаються в три
погибелi... А я дивлюся в ©хнi очi, а там заздрiсть i ненависть.
-- Всi такi?..
- Не всi. Але багато.
- Я знав iнших людей. Якi служать науцi, Боговi... Постують...
- I що мають?
- Вони й не хочуть нiчого мати...
- Не хочуть? Отож, возвеличуються вже тим. То теж гординя. Бо не
досягли нiчого в мирському життi.
- Ти так пiдносиш мирське життя?
- Пiдношу... I люблю. Люблю оцю цар-бороду, оцi мальви, оцi дерева.
Люблю убори коштовнi. Люблю хороми... Скiльки казала батьковi, щоб
збудував палац, а вiн не хоче. Бо©ться людсько© заздростi. Хоч чого йому
боятися? Якби на мене, я збудувала б палац до хмар. Вони ще дужче
заповажали б. Бо дужче боялися б.
Я аж злякався. Не вперше менi чути таке, чимало спуде©в мрiяли, й часто
безсоромно, про велич, про багатства та славу, бачили себе у мрiях
полковниками, гетьманами, королями... Я ж нiколи не залiтав думкою високо,
навiть малим хлопцем не грався у полководцiв та королiв. А тут про щось
подiбне казала дiвчина. Я вiдчув у цiй дiвчинi силу, силу, яко© не мав
сам, i враз подумав, що все, що було допiру, примарилося менi, така
дiвчина нiколи не зрозумi i не покоха мене. Злякався ще раз, бо
зрозумiв, що кохаю вiдчайдушне i прагну кохання.
- Ти, мабуть, дума ш про князя чи графа? - осмiлився запитати.
- Та вже ж дурня не покохаю.-I подивилася на мене пильно-пилвьно.- А з
рiдкого тiста спекла б тверду паляницю.
I враз пiдвелася з трави, круто повернулася на закаблуках i кинула
через плече:
- "Тепер же нам три радостi: пiч бичка привела, а бовдур -телушечку,
припiчок - ягнушечку, ступа яйце знесла, а макогiн женився,.
Я отетерiло дивився на не©, не знав, як тлумачити ©© придибенцiю.
Мовляв, наплiв ти сiм кiп вовни сво©ми пiвнями i сво©ми мудруваннями, а
сам макогiн макогоном.
За хвилину з вiдчиненого вiкна будинку почулися деренчливi звуки -
дiвчата грали на попсованих фарганах.
Наступного дня Уляся попросила, щоб я прогуляв ©© в мiстi. Ступала
впевнено, аж величаво, несла свою вроду усiм напоказ, i майже всi
оглядалися на не©, на ©© дорогi намиста, на ©© шитий золотом короткий
жупанок, на парчеву плахту з ушитими перлами. Аби нiхто не пограбував,
позаду йшов козак з пiстолем за поясом, його послав за нами Полуботок.
Уляся вже кiлька разiв прогулювалася по Чернiгову з Оленкою та Яковом, але
я повiв ©© не на широкi майдани та не на Любецьку вулицю, а по сво©х
затишних куточках, де старi хрести та могили, де капличка з чудодiйною
iконою, де сплелися вiттями три дубочки й сховали камiнь, на якому
написано: "Живiть, як я жив, i здобудете царство небесне,, де з вузенького
камiнного шпиля видно всi банi чернiгiвських церков та монастирiв. Уляся
видряпувалася зi мною на крутосхили, опираючись на мою руку, спускалася в
яруги (я тремтiв i вихекував з грудей жароту, котра переповнила мене),
ахкала й охкала, розглядалася з зачудуванням, згубивши всю свою владнiсть
i гордовитiсть. I верталася по Любецькiй вулицi вже звичайна дiвчина, й
люди не оглядалися на не©, хоч мала на собi дорогi убори, але в таких, чи
трохи дешевших, уборах виходять на вулицi й деякi багатi чернiгiвськi
мiщанки. Нинi ж було свято - Седмиця Тро©цька, й ми зустрiли кiлька таких
жiнок та дiвчат.
Вернулися пiзно, у вiкнах кам'яного будинку та в дерев'яних хоромах, у
яких жив Андрiй Полуботок з сiм' ю, вже вiталося, але великий скляний
лiхтар у сiнях чомусь не горiв, там було тро дверей, i ми заблудилися з
Улясею й весело смiялися, а потiм раптово зiштовхнулися, i я несамохiть
ухопив дiвчину за стан, i вона принишкла, задихала швидко-швидко, i я
вiдчув велике хвилювання, губи менi пошерхли, хотiв пригорнути дiвчину й
не осмiлився. Менi чомусь здалося, що вона не одiпхнула б мене, i потiм
довго на те шкодував.
Седмиця закiнчувалася, й майже вся Полуботкова молода челядь збиралася
на луки по яйця диких качок. Уляся також забажала йти з ними. У Глуховi
мати якщо й випускала ©© за ворота, то лише в каретi, в супроводi
охоронних козакiв, й Уляся, вирвавшись на волю, намагалася вхопити ©©
якомога бiльше. Оленка йти не захотiла,. Якiв теж. Я взяв двi корзини, й
ми з Улясею рушили за ватагою парубкiв та дiвчат. Йти довелося довго, аж
за сосновий бiр, там розкинулися широченнi луки, а по них мiлководнi
болота, порослi молодим очеретом та ситнягом. Там i гнiздилася качва.
Дiвчата стояли на сухому, бiля верболозiв, а хлопцi, з палицями та
корзинами в руках, стрибали з купини на купину. То той, то iнший оступався
або не витримувала купина, брьохав у воду й мерщiй добирався до берега, де
виливав з чобiт воду та перевзувався. Бродити ж по болоту босонiж не
можна, попробива ш ноги на скошеному по льоду очеретi. А в повiтрi шугали
качки - крижга, чирята, шилохвiстки, iнодi зривалися гуси, й десь далi
курликали журавлi. Птаства була гибiль, але я ць ми зiбрали мало, тiльки
дво чи тро парубкiв назбирали по пiвкорзини, весна миналася, бiльшiсть
я ць були насидженi. Я зiбрав зовсiм мало я ць, та й то маленьких,
чирячих.
Верталися назад через лiс, розбрелися, й трапилося так, що ми з Улясею
вiдбилися вiд гурту й, аби не заблудитися, пiшли далеким кра м лiсу, понад
озером. Понад берегом озера стояли старi верби, мили в водi довге вiття,
там схлюпувала риба. Десь у гущавинi п'янко виспiвувала сопiлка, либонь,
вигравав на нiй пастух. В одному мiсцi рiс дивовижний кущ, я нiколи не
бачив подiбних, не знав, як вiн назива ться: гiлки схожi на гiлки крушини,
а листочки дрiбнi, як у акацi©, й цвiв вiн дивовижним лiлово-рожевим
цвiтом. Пишнi суцвiття пiдносилися, неначе свiчi - невимовна краса, ще й
якась незвичайна. Я зупинився, й зупинилася Уляся, i ми довго споглядали
це Боже чудо. Я подумав, що ми набрели на цей кущ не випадково, вiн
трапився саме нам, цвiв для нас, i в цьому вбачав вiщий знак. Добрий знак.
Цвiт - це життя, краса, вiн завжди на добро.
Ми зiрвали лише по одному суцвiттю, й зробили це не змовляючись, ми
пожалiли кущ, й зглянулися, i одна думка пройняла нас, i один вогонь побiг
по наших жилах, це була мить надзвичайно© близькостi, яка днала. Певен,
що не тiльки я вiдчув це, а й Уляся -©© очi були широко вiдкритi, щоки
пашiли, й була вона така гарна, аж менi стало страшно. Ну як це я отакий,
нiкчемний, можу сподiватися на кохання дiвчини-красунi, тонко© розумом,
щедро© серцем i палко© вдачею! А щось одразу заперечувало, пiдказувало: а
чом би й нi? Ти ж не калiка, ма ш хист до спiву, зна ш трохи про свiт...
I раптом сталося щось таке, що й кущ, i лiс, i весь свiт крутонувся в
мене перед очима й кудись поплив чи полетiв. Уляся опекла мою щоку
поцiлунком. А далi зiрвалася й побiгла по присипанiй торiшнiм листям
стежцi. Довгу мить стояв спантеличений, а тодi засмiявся й побiг за нею.
Наздогнав ©© вже на краю лiсу, в молодому хвойнику. Уляся йшла швидко, не
оглядаючись, я ледве встигав за нею. Не знав, на землi я чи на небi, серце
менi стукотiло, цi © митi мiг звершити неймовiрне. Я ладен був обiйняти
увесь свiт i роздати всiм людям хоч по краплинi щастя.
Одначе бiля самого Полуботкового хутора Уляся зупинилася й, ледь-ледь
зашарiвшись, але дивлячись менi просто в очi сво©ми чорнющими очима,
мовила:
- Пам'ята ш, ми говорили про поцiлунки. Ти сказав, що поцiлунки
грiшнi i безгрiшнi - на Великдень. То вважай, що сьогоднi Великдень.
Христовi поцiлунки.
I пiшла. А я стояв розгублений i очманiлий, менi хотiлося смiятись i
плакати.
Усi наступнi днi жив у свiтi ясному, можна сказати - пiднебесному, мо
життя рiшуче одмiнилося, я мрiяв про речi високi, прекраснi й навiть
спiвом сво©м сягав таких висот, яких не сягав нiколи. До того ж став
охайнiше вдягатися, ковнiр вишито© сорочки зав'язував кольоровою стрiчкою,
шапку одягав так, що мiй темно-русий, трiшки кучерявий чуб виглядав з-пiд
не©, i купив у волоха гарний жупанок, мовби на мене шитий, щоправда,
побачивши мене в тому жупанковi, Уляся залилася реготом: "Що це ти, Iване,
в ляхи записався?, Жупанок виявився ляським. Я знiтився, але Улясин смiх
не образив мене.
Блукав по подвiр'ю i думав: Боже, що ти сотворив зi мною! Як менi
тривожно i як гарно, як обнадiйливо-солодко. Ось для чого цей свiт, ось
для чого живуть люди. Прокидаюся й думаю, що побачу сьогоднi Улясю й вона
усмiхнеться менi, а бiльше менi нiчого не треба. Я мовби летiв понад
свiтом на невидимих крилах, був по вiнця заповнений коханням, навiть
поховальнi дзвони в Онуфрi©вськiй, найближчiй до нас, церквi видзвонювали
менi не сумно, печально, а збадьорливо й весело. Се грiх великий, i вiн
також на менi. Як i той, що Божi слова "любiть один одного так, як я любив
вас, я переiнакшував у серцi на любов до дiвчини.
Плекав мрiю пiти з Улясею в лiс ще раз, .сподiвався, що отой чар
повторяться знову, але за два днi, в суботу, прибула карета з Глухова. Ми
прощалися на людях, i Уляся всмiхнулася менi тiльки в останню мить, коли
пiдбiг до вiконечка з другого боку карети. Усмiхнулася й помахала рукою.
Карета з гетьманськими вензелями на дверцятах рушила з мiсця.
Наступного дня Оленка запитала мене:
- Ну як той мiй наречений?
Менi чомусь це вельми не сподобалася, адже мовби йшлося про рiч, до
яко© вже прицiнилися i яку хочуть придбати, Оленка ж, як на мою думку,
була не така.
- Наречений? - сказав я.- Хiба вже заручилися?
- Не заручилися... А чого ото ми ©здили до Глухова i Якiв при©здив
сюди? Чи ти й справдi нi про що не здогаду шся? Всi здогадалися.
- Всi - нехай, тобi це встид.
- Отако©,- розвела руками Оленка.- Про мене йдеться, а я маю
прикидатися дурненькою.
- То й поцiновуй сама.
Я сердився, бо Якiв увесь час зiгноровував мене або розмовляв, неначе з
маленьким чи недорiкою.
-Я його ранiше не бачила i боялася, що вiн буде негарний,- вже щиро
зiзналася Оленка. I додала радiсно: - А вiн... вродливий i веселий, коли
захоче.
- Отож, коли захоче.
- А твоя гетьманiвна...
Я спалахнув, як пороховий гнiт.
- Що ти мелеш...
- Ой-ой-ой... Святий та божий. Вона менi казала...
- Що вона тобi казала?
- Що ти... дурний... Нi, це я так.... Сказала, що ти не такий, як усi
парубки.
Бачив по ОленцI, що вона гра ться i навiть у мислях не ма , щоби Уляна
могла насправжки зацiкавитися мо ю скромною персоною. I менi стало тоскне
на душi.
Дуже зрадiв, коли наступного дня Полуботок наказав збиратися в дорогу -
приспiв час обревiзувати сотнi полку, а також його власнi ма тностi.
По©хало нас тро : я, Борзакiвський i Рубець, й пробули в мандрах аж три
тижнi. Тиждень прожили в селi Неданчичi над Убiддю. Полковник виторгував у
козачки вдокi© Кривопольчихи за чотириста п'ятдесят золотих i тридцять
монет дрiбно© копiйчано© лiчби укра©нсько© в урочищi Розсудовщина сiножать
та лiс з бортним i не бортним деревом, але до бортя гожим. У тому лiсi на
хуторi ми й жили, копали копцi та ставили стовпи межовi - кляки. Тодi ще
полкова скарбниця не була вiдокремлена вiд скарбниць власних, полковничих,
то що багатшою була скарбниця - багатшим i полк. Щоправда, якщо в якогось
полковника забирали уряд, то забирали тiльки ранговi ма тностi, а всi iншi
лишалися у його володiннi.
Дво неданчичiвських селян та нас тро викопували в урочищi
Розсудовщина мiж рiчкою та болотом старi потрухлi стовпцi й ставили новi.
Обiдньо© пори селяни по©хали возом до села, а ми розташувалися на
галявинцi пiд двома корячкуватими дубками й зварили кулiш з таранею.
Селяни видрали гнiздо диких бджiл i половину стiльника залишили нам, отож
сьорбали ще й окрiп, заправлений материнкою. Туркотiла десь у лiсi
горлиця, повiвав легiт-вiтерець, ми розкошували на галявинi довго. I
розповiв я за обiдом почуте в садочку Скоропадського про гетьмана та про
Полуботка.
- А що ж,- мовив Борзакiвськмй, ладненько, ножичком, якого носив на
поясi в шкiряному чохлику, краючи на лустi хлiба тоненькими смужками сало.
Навiть тут, серед лiсу, вiн був вштивий, охайний. Такий скрiзь. В
чернiгiвському "Пiд звiздою,, найчастiшого чину шинку, вiн п' вишуканi
угорськi вина, а в чорнiй, неначе дiгтярня, придорожнiй корчмi смердючу, з
пригарою горiлку, але й там i там п' шляхетно, та ще й так, неначе робить
комусь - тому ж корчмаревi - ласку -
Козаки ще тодi, десять лiт тому назад, кричали на гетьмана нашого
полковника. Якби ©м такого вождя...
- Якого там ©м вождя... м поми©в добрих та дертi. Череда, вона череда
i ,-буркнув Рубець.
- Та що ти таке кажеш,- обурився Борзакiвський.- Скiльки валечних
козакiв прославилися пiд Ревелем та пiд Дербентом...
- Еге ж, на чужiй вiйнi. А ©хнiх малжонок та дiтей москалi женуть на
фортечнi роботи...
- Розсмикали народ, розтягли...
- А я що кажу,- похмуро правив Рубець.- I вся громада... Хто в луг, хто
в плуг. Скiльки таких, що ладнi злизувати порох з чужинських чобiт, якби
тiльки ©х не чiпали. Посхиляли голови - погубленi копiйки на землi
шукають, позгинали ши©, лишень накладай ярма. Ще й тих, хто прагне волi,
тягнуть до дуба...
- Та ж не всi, не всi,- гарячкував Борзакiвський. Його вродливе
продовгувате блiде обличчя розчервонiлося, очi сiяли iскри.-Ще ж недавно,
згадай... За Мазепою... Кинув вождь клича...