Мушкетик Ю.. Гетьманський скарб

горiли, либонь, пес учений, решта бiсилися на ретязях. Челядник, похмурий
i мовчазний, повiв нас до хати, яка стояла з правого боку двору, панський
будинок темнiв трохи далi.
У хатi було добре натоплено, навiть жарко, на лежанцi, звiсивши ноги у
вовняних панчохах та шкiряних капцях, сидiла немолода жiнка в темнiй,
насуненiй майже на очi хустцi. Й була бiльше схожа на чоловiка: обличчя
вилицювате, з крутим пiдборiддям, великий нiс, ще й темний пушок над
верхньою губою. Це й була Марiя, про яку нам казав гетьман. Ми вклонилися,
сказали, хто такi, звiдки ©демо. На обличчi Марi© не ворухнулася жодна
рисочка, я навiть подумав, що вона глуха, повторив усе спочатку, й вона
знову нiчого не вiдказала, одначе по ©© очах я зрозумiв, що вона почула
все, роздуму . Врештi обiзвалася густим, сливе чоловiчим голосом:
- Нема молодого пана, по©хав у Лебедин.
- А Гнат? - запитав я.
- I Гната нема , вiн при пановi. Будуть позавтра. А чого це ви
роз'©здилися нарiзно? - запитала.
- Нарiзно з ким?
- Як то з ким? Був уже один сьогоднi. Теж з Пiтера, вiд гетьмана.
Я захвилювався.
- Звiдки зна те, що вiд гетьмана?
- Казав так.
- Як же... Не мiг нiхто ранiше за нас... А сам подумав, що, може, й
справдi гетьману вдалося послати ще когось i той гонець добувся поштовим
трактом. Марiя побачила, що я оглядаюся на челядника, котрий чипiв у
порозi, звелiла йому вийти. Челядник засопiв i вийшов.
- Що хотiв той гонець? - запитав я.- Чим довiв, що вiд гетьмана?
- Показав цидулу, там написано: вiн - канцелярист гетьманський. I
сказав, що ©де вiд гетьмана, з Пiтера. Гетьману потрiбнi якiсь папери.
- I ви ©х дали? - шарпонувся я.
- А хто менi ви, чого присiкалися до мене?- суворо звела на перенiссi
важкi брови Марiя. Я показав ©й перстень Полуботка.
- Гетьман велiв... Вiн сказав: ви зна те все. Андрiй, Гнат i ви. Пан
гетьман у темницi пiтерськiй. Марiя зойкнула.
- За що ж його? Як це сталося?
- Об тiм - потiм,- мовив я.- Хто був той канцелярист? Що вiн хотiв? Як
його звати?
- Звати, зда ться, Iльком... Казав, щоб я показала папери...
- I ви показали?
- Це всi. Тi, що в малiй скриньцi. I в прискринку. Там - про
господарство. Трохи паперiв канцелярських... Я не давала, але вiн мене
запевнив, що вони йому потрiбнi. Для гетьмана.
- Гад! - сказав Миля.
Ми обо вже здогадалися, хто гостював на хуторi.
- Куди вiн вiд'©хав?-знову запитав я.
- А я знаю... По©хав, i все.
- Тiтко Марi ,- сказав я якомога переконливiше.- Вiн може вернутися. Не
сам, а з царськими комiсарами. На гетьмана плетуть сiльце. Гетьман велiв
усi папери знищити. Спалити.
- При©де Андрiй...
- Знищити негайно,- обiрвав ©© я.- Може, вони вже десь поблизу.
- Не знайдуть,- вiдказала Марiя.
- Знайдуть. Це такi люди, що знайдуть скрiзь. Там буде багато
солдатiв... I комiсари, якi вмiють шукати. Навченi на те.
Марiя посунулася з лежанки. Стояла бiля вiкна спиною до нас, думала,
олiйний каганчик, що горiв на припiчку, кинув на стiну велетенську
розкошлану тiнь.
- Там багато паперiв,- сказала не обертаючись.- всiлякi... Я мало
тямлюся. навiть ще зi школи ки©всько©... кроничка роду ©хнього,
полуботкiвського. Вiн читав з не©. I ще одна кроничка про те, що було до
нас, обидвi його, власною рукою писанi.
- Кронички i все, що не на шкоду пану гетьману, ми залишимо. А решту...
Марiя повернулася обличчям до нас.
- Хоч повечеряйте...
- Не вадило б,-прогудiв Миля.
Ми повечеряли холодною, в лою, бараниною з квашеними огiрками та
хроном. Потому Марiя внесла великий олiйний лiхтар, засвiтила його й,
обкутавши полою свити, ступила до дверей:
- Ходiмо.
Ми перейшли подвiр'я й зупинилися перед темною, приземкуватою
кам'яницею. Марiя передала менi лiхтар, а сама вiдмикала дверi - спочатку
вiдкрутила ключем двi шпуги, вiдтак ще одним витковим ключем одiмкнула
внутрiшнiй замок.
Кам'яниця була без вiкон. Марiя зачинала за собою дверi й засунула
засув. Ступила кiлька крокiв i освiтила низенькi, заокругленi зверху
металевi дверi. Знову передала менi лiхтар i довго брязкотiла ключами.
Озвалася до Милi:
- Берися за кiльця.
Дверi вiдчинилися важко, з iржавим скрипом. За ними були сходи.
Спустившись униз, ми довго йшли пiдземним хiдником, котрий завертав то
лiворуч, то праворуч, вiдiмкнули ще однi дверi й опинилися в
продовгуватому льосi. Там стояли двi невеликi скринi, оббитi залiзом.
- Оце ось,-показала рукою Марiя на скриню, що стояла праворуч, й
вiдiмкнула два висячi замки, повiсила лiхтар на цвяшок у стiнi. Мовчала.
Страшно ©й стало, шкода - не знаю. У мене в самого калатало серце.
- Дивися, одбирай, палити будемо разом,- сказала Марiя.- Можеш сiсти на
ослiнчика. I ти теж.
Тiльки тепер я помiтив бiля лiво© скринi два невеликi мiцнi ослiнчики.
Одначе ослiнчика не взяв. Нагнувся й почав переоглядати папери. Вони були
акуратно поскладуванi в грубий папiр - позав'язуванi, ©х було багато.
Розв'язав першу паку, в нiй на жовтому паперi шикувались стовпцями
якiсь обрахунки, бiля них - незрозумiлi позначки. Я не знав, що робити з
тi ю течкою, вiдклав убiк. Подiбних течок було кiлька. Й сьогоднi не знаю,
що то за папери й для чого ©х тримав у такiй глибокiй схованцi гетьман.
Запитав Марiю. Вона вiдказала:
-_ Не чiпай ©х. Завтра при©де Андрiй... Вiн тямить, що то таке.
У скринi зберiгалося кiлька течок з паперами Леонтiя Полуботка,
гетьманового батька, в однiй надибав на Мазепинi листи. Либонь, загрози
гетьману тi листи не становили, Леонтiй був з Мазепою в розмирi. А далi
почали трапляти папки з листуванням Павла Леонтiйовича з полковниками,
генеральними старшинами, управителями ма ткiв. Кожна така цидула, навiть
написана сiльському старостi, могла стати лихим свiдченням проти
Полуботка. Адже Рум'янцев збира все: купчi, якi хоче потрактувати як
неправдивi, скарги селян, козакiв, незалагодженi справи, суплiки, навiть
пасквiлi п'яниць i просто зледачiлих людей. Там, у Пiтерi, на чорнi терези
покладуть увесь вантаж.
Доводилося перечитувати все.
- Я тут сидiтиму довго,- сказав Марi©.- Може, й до ранку.
- Що ж, сиди,- погодилась вона.- Принесу тобi ще свiчок. Тiльки ж кажу
- без мене нiчого не пали.
Я знизав плечима. Вона, либонь, неграмотна, а наполяга , аби не палив
нiчого без не©. Може, хоче кудись переховати? Нехай палить при менi!
Марiя прошаркотiла пiдошвами шкарбанiв за дверi. Кроки стихли враз.
- Чу ш, Iване, вона не пiшла по хiднику, яким привела нас. Може, вона
того?.. Здимiла. Чи на мiтлi вилетiла? А нас замкнула...
- Не бридь ледачого,- гримнув я на Милю.- Десь тут iнший хiдник.
Коротший. Вiн веде просто в поко©.
- А може, й не один. Як iшли сюди, я бачив ще дво дверей, вони майже
непомiтнi. Ти не зна ш, що там?
- Не велено знати, й не хочу знати. Сядь у кутку й не заважай. Покуняй.
- А палити тут можна?
- Пали.
З неiмовiрним хвилюванням читав тестамент Полуботка, писаний за тиждень
до роковано© по©здки схвильованою рукою на однiй сторонi аркуша: "...Якову
для подарункiв i для прочого прибирання по тому акту весiльному повинно
п'ять тисяч iз суми мо © оставлено бути i сукна андрi©вськi..." I далi
писано про iнший, коштовний, але не велико© цiни спадок, що кому належати
ма , про суми грошовi великi не йшлося зовсiм.
Ще раз вихоплюючись наперед власно© оповiдi, скажу, що в описi
Полуботкового майна, зробленому царськими конфiскантами, куди були вписанi
всi ма тки, конi й корови, чарки, сережки, перстенi, каптани та кунтушi,
шматки парчi, атласу та штофу, коляски, горiлки й наливки, грошей було
нараховано вiсiмдесят чотири мiшки, по двiстi карбованцiв у мiшку,
двадцять чотири мiшки фимок, по двiстi фимок у мiшку, i в сундуках
тисяча сiмсот карбованцiв та чотири пуди срiбла. Це увесь власний статок
Полуботка, зазначений у ранiших його тестаментах, гетьманських грошей не
знайдено анi шеляга, та сума мала бути вельми поважна, адже тiльки те, що
вдалося захопити Мазепi з собою до Туреччини, мало лiчбу чотириста тисяч
золотих.
Миля випалив кiлька люльок, кiлька разiв передрiмав, доки я переглянув
усi папери. Менi ломило спину, й руки стали, неначе граблi. Серед паперiв
справдi було чимало таких, якi могли зашкодити гетьману. Чи не найдужче -
два листи Орлика. Проте чорнових для вiдповiдей не було. Либонь, гетьман
Орлику не одписував. На всi iншi листи малися чорновi. Й на промеморi©, на
чолобитнi, писанi царевi та в Сенат. Гетьман завбачливо переправив ©х з
Глухова сюди. Отже, вiн знав, що його можуть схопити в Пiтерi, розпочати
проти нього вивiд. Знав i не зупинився. Бо вини за собою не мав. Iшов
прямою стежкою, обстоював правду. Але знав i вдачу царя та його посiпак.
Гай-гай, подумав я, чи ж можна йти до таких людей прямими стежками? I
страшно менi стало... Я тут, у льоху, гетьман в льоху iншому... I все, що
сталося в останнiй рiк, пропливло перед мо©м мисленним зором. Ще раз, вже
до кiнця, збагненною менi стала поведiнка гетьмана, чистота i несхитнiсть
його. Вiн чистий перед собою i Богом. Обрав путь тернисту в iм'я народу
свого. I мусив вийти на прю з нечесними, нечестивими людьми, котрi
втоптують у багно i волю, i правду, i славу чужу.
Я читав далi з вiдкладених папок. Намагався запам'ятати найважливiше.
Не знав, знадобиться воно менi чи нi, але хотiв запам'ятати. Кiлька
паперiв сховав до кишенi. Вони не могли посвiдчити проти гетьмана, але я
не хотiв, аби вони загинули. Був певний, що царськi комiсари добудуться
сюди й заберуть все.

* * *

Кричали опiвнiчнi пiвнi -- в пiдземелля ©х крик ледве долинав,- коли ми
пiдпалили папери. Верстви Полуботкових дум, надiй, сердечнi болi чорнiли
купкою попелу, ми ж витирали кулаками очi, похлиналися вiд диму. Марiя
змела вiником у совок попiл i забрала з собою.
Я не мiг ви©хати до Чернiгова, не побачивши Андрiя та не переказавши
йому гетьманових слiв: "нехай вчинить з тим, а з чим, вiн зна , як я
велiв". Доводилося ©хати в Лебедин. Вранцi, розпитавши у Марi©, де знайти
молодого пана, вiд'©хали. Перевели по кризi конi, я зупинився й довго
дивився на той берег. Вiн мовби причарував мене. Ма ток сховався за
деревами, дерева росли й по той бiк ма тку, здебiльшого могутнi дуби
стояли, наче велетенська сторожа, на довгому вузькому пагорбi, за ними -
гора й теж дуби. Я подумав, що десь отамо, в черевi гори, ми ходили
пiдземними хiдниками. Й, либонь, там iншi хiдники, знайти якi неможливо,
i складки, захованi од людського ока навiчно. Що ж ще сховав гетьман? Я
вже знав що. Й також подумав, що оцi дуби - надiйна сторожа, iншо© сторожi
не потрiбно.
Низинною дорогою добувалися до Лебедина. Обабiч дороги стояли верби та
вiльхи, дуже багато вiльх, мабуть, через те й рiчка, що протiка в
Лебединi, Вiльшанка. Зупинилися в корчмi, поставили пiд повiтку конi, i я
пiшов шукати дiм Полуботка. Це був невеличкий будиночок у центрi мiста, в
глухому провулочку, в глухому кутi. Андрiй вiдпочивав пiсля обiду, лежав
на постелi у вишитiй розстебнутiй на грудях сорочцi, в синiх штанях, без
чобiт. У котрий раз я подумав, що Андрiй з вигляду - нестеменний батько,
те ж чисте, спокiйне, вiдкрите обличчя, те ж високе чоло, чепурнi вуса,
одначе вдачi - не батьково©, занiжений одмалку, трохи лiнькуватий.
Звiстка про батькiв арешт вкинула його в скорботу i ляк, вiн схопився,
ходив босий по кiмнатi, забувши взути чоботи. Я не мав чим його розраяти,
отож переповiв гетьмановi слова. Вiн змусив повторити ©х двiчi. Стояв
посеред хати сторожкий, дивився на мене, немовби запитуючи поради. Але
порада для нього була одна - батькова, гетьманова. Найперше - гетьманова.
Я так i сказав йому. I додав, що царськi конфiсканти примчать у Михайлiвку
не сьогоднi-завтра. (Вони й справдi при©дуть за три днi й перепишуть все
майно: конi та корови, кожухи та кунтушi, кухлi та пiдсвiчники, й цiлу
добу сидiтимуть в одному з потайних льохiв, рахуючи дрiбну, мiдну, монету.
Вони шнипатимуть, повзатимуть по подвiр'ю, кiмнатах, по льохах,
шльондратимуть по горi, шмульгатимуть металевими списами в землю,
обстукуватимуть молотками столiтнi дуби, виловлюватимуть глухий, та мничий
шум з могутньо© деревини).
У корчмi на мене чекав стривожений Миля. М'яв бiляву, скуйовджену
чуприну, плямкав товстими губами. Вiн завше плямка так, коли щось його
стривожить чи наляка . Хоч налякати Милю непросто.
- У тiй корчмi, що далi, понад рiчкою - Iлько,- сказав.- Либонь, щось
винюху , вишнипу . Ходив побiля того двору, у який зайшов i ти.
Полуботкового.
- Звiдки ти зна ш, де я був i чий то двiр? Iлько бачив мене?
- Чий двiр - знаю. Iлько тебе не бачив. Вiн крутився з другого боку, од
рiчки. I помiтив мене. Я йшов до тi © корчми, бо там весiлля... Стежкою
йшов.
- Упiзнав?
- Мабуть, упiзнав. Треба його не випустити. Поспiшаймо, бо може втекти.
Вiзьми,простягнув менi пiстоль, я сховав його за пояс пiд кожух.
Корчма стояла неподалiк вiд Полуботкового двору, й так само в провулку,
але в iншому. Подвiр'я широке, i ворота з тичин. З корчми долинала музика,
гухкав бубон, дзвенiли цимбали, скрипки не було чути.
- Про всяк випадок стань вiд рiчки, а я зайду до хати, виведу його. Йди
отi ю стежкою, поза клунею.
Я послухався Милi. Не думав про те, як вiн виведе Iлька й що робитимемо
з ним. Вiдсовував ту думку кудись далi, на потiм, найперше потрiбно
запитати свого колишнього товариша, що вiн тут робить... Обiйшов клуню,
обiйшов хлiв. За хлiвом був садок, вiдгороджений невисоким, приметеним
снiгом тином, що вже майже струх. У вiдлигу снiг осiв, похилив тинок
набiк. Нещодавно випав свiжий маленький снiжок, Одразу за садком чорнiли
рiденькi кущики лози, а далi - кущi бiльшi, й вiльхи, i верби молодi. За
ними вгадувалася рiчка. Музики шкварили джинджуруху - тiльки бубон та
цимбали (скрипка або вже впилася, або ©© не було зовсiм). Десь оддалiк
хтось гейкав на воли, понад клунею одна за одною пролетiла вервечка сорок,
повсiдалися на грушi в саду. Либонь, прилетiли на весiлля, сороки завше
знають, де можна розжитися на дармовий харч. "Як i Миля",- подумав я i
мимоволi тихенько засмiявся. I в цю мить щось гупнуло чи трiснуло в дворi
за хатою, хтось крикнув, щось загупотiло, сороки хуркнули з грушi, а
просто на мене вилетiла постать у розстебнутому кожусi. То був Iлько. Його
обличчя було перекривлене, шапку вiн згубив. У лiвiй руцi тримав пiстоля.
Я завмер з несподiванки, й Iлько поминув мене, помчав у лози, до рiчки. За
мить я схаменувся, кинувся навздогiн. Iлька вже не бачив, але попереду
гойдалися кущi. Пробiгши кiлька крокiв, згадав про пiстоль, вихопив його.
Iлько лишав на порошi слiди, я побiг по них. Наст тримав нас, не
провалювався. Слiд петляв, обминав кущi, дерева, в одному мiсцi я помiтив
вибо©ну в снiгу, очевидно, Iлько зачепився за кущ i впав, а потiм
пiдхопився й помчав далi. I враз кущi розступилися, мовби вiдбiгли назад,
i я побачив рiчку, а на нiй розвихрену постать, якiсь палицi попереду.
Поли Iлькового кожуха злiтали, неначе воронячi крила.
...Саме кожух i затримав його. Розiслався по кризi, тримав свого
господаря. Iлько вскочив у рибальський зь, притрушений снiжком. Спочатку
вiн, мабуть, з ошелешки, чипiв тихо, далi почав борсатися, видряпуватися
на лiд. Але його пальцi ковзали по кризi, вiн трохи пiдносився й опадав
знову.
Я пiдiйшов ближче. Iльковi очi були вибалушенi, тонке обличчя
перекривлене, мокре, спотворене -- одна жива грудка жаху.
- Iване... допоможи... дай руку,- хрипiв вiн. У мо©х грудях щось
тремтiло дрiбно-дрiбно. I всього мене почала трусити дрож. Я схлипнув, для
чогось оглянувся. I знову, неначе приворожений, дивився на Iлька, котрий
потопав. У мо©х грудях мали б спалахнути спiвчуття, жаль... Не спалахнули.
- Рятуй!..- знову прохрипiв Iлько.
Рятувати - чи не найперша християнська заповiдь. Христос прощав усiм,
навiть сво©м убивцям. Я ще не знав, що Iлько вбивця. Але знав, що вiн -
ворог. Запроданець.
Врятувати запроданця - врятувати власну душу. Найтяжчий, непростимий
грiх - не порятувати того, хто на краю загибелi. Перед цим грiхом малiють
усi iншi.
...Порятувати запроданця - занапастити все, чим жив, за що боровся,
бореться й стражда гетьман, страждають iншi старшини...
Либонь, я тодi так не думав, але все те вмiстилося в мо му серцi. Ще
раз, майже безнадiйно:
Я потягнув палицю, ввiгнану в кригу. Вона не пiддавалася, я похилив ©©
на себе, переломив. Важким, з намерзом, уламком штовхнув Iлька просто в
груди. Ще побачив, як ковзнули по кризi пальцi, майнула бiла пляма
обличчя.
Я повернувся й побiг. Ноги менi пiдгиналися, серце шалено стукотiло.
Вже на березi оглянувся: на кризi не було нiкого. Упав обличчям у снiг i
не почув холоду. Плакав чи не плакав... Мабуть, плакав. У ротi менi
пересохло, i я ковтнув снiгу. "Не знаю, чи простить тебе Бог, але я не
прощаю",- майнуло в думцi i охолодило все мо тiло. Поволi, важко
пiдвiвся. Оглянувся ще раз. "Це вони втопили його,- майнуло в думцi. I
скiльки ще втоплять. Усiх? Якщо не зупинимо... I я не вберiг свою душу. А
як ©© вберегти в такому життi... Збережеш ©©, втратиш усе".
Аж тепер здивувався, що нема Милi, що вiн не побiг навздогiн за
Iльком. Берегами, а далi садом вернувся в двiр i побачив, що там
метушаться люди, але метушаться не по-весiльному, й побачив коня
осiдланого бiля повiтки - не нашого. Серце мо стиснулося тривогою, воно
вже вiдгадало лихо. Справдi, осiдланий кiнь був Iлькiв. Iлько не встиг
утекти на ньому, але встиг поранити Милю. Пилип лежав у меншiй корчемнiй
кiмнатцi, тiй, що за повiткою, на лавi, спливав кров'ю. Його перев'язали
рушником, але рана не втихала, рушник набряк криваво. Покликали лiкаря,
але вiн тiльки розвiв руками.
Побачивши мене. Миля тихо прошепотiв:
- Де вiн?
Довкола товпилася весiльна челядь, i я не мiг сказати правду, мовив:
- Утiк.
Миля застогнав, закрутив головою, застогнав ще дужче, i я нагнувся до
нього, прошепотiв на вухо:
- Нема його. Утопився.
Пилип заспоко©вся й попросив горiлки. Корчмар принiс повний пугар. Миля
жив ще добу. То поринав у забуття, то приходив до свiдомостi, й тодi знову
просив горiлки. Я вiддав корчмаревi всi грошi, й той справно носив мiцне
питво. Кiлька разiв Миля починав щось бурмотiти, я ставав бiля нього
навколiшки, але нiчого не мiг розiбрати. Один раз вiн заспiвав, але не
по-нашому.
Миля помер пiд полудн наступного дня. Його поховали на лебединському
кладовищi, я продав його коня й розплатився з попом, трунарем та пiвчою. I
по тих клопотах щось опало в мо©й душi й притисло мене, i я довго сидiв у
корчмi, спустошений, отупiло дивився на пугар горiлки, який замовив
корчмаревi. Я ще нiколи не пив стiльки горiлки, кiлька разiв лишень
пригублював чарку, зрiдка випивав трохи .вина, а нинi взяв у руку пугар i
вихилив його до дна. Сп'янiв одразу й спав вечiр та всю нiч. А вранцi
встав, i голова менi репалася вiд болю, й корчмар радив похмелитися, але я
не змiг проковтнути й пiвчарки смердючки й з тим вiд'©хав шляхом, який
назива ться Сагайдак, прихопивши папери, якi Iлько забрав у Марi©. Закопав
©х, чи, певнiше, завалив, землею в напiвзруйнованому погребi на старому
хуторищi недалеко вiд Чернiгова. В мене всерединi все мовби замерзло,
затвердiло, я був спокiйний тим холодним споко м, коли людина нiчого не
бо©ться й готова важитися на будь-який крок. Не боявся анi придорожних
розбiйникiв, анi солдатiв московських, анi козакiв сторожi. I - диво, всi
стрiчнi вловлювали в менi ту свинцеву рiшучiсть, жодного разу нiхто мене
не зупинив, не запитав, хто я i звiдки та куди iду.
У Чернiговi менi не вдалося побувати на подвiр'© Полуботка - там стояв
московський караул i туди нiкого не допускали. Менi вдалося тiльки
погомонiти з Ганною Романiвною, дружиною гетьмана. Ганна Романiвна вже
знала про арешт чоловiка, я тiльки розповiв, як це трапилося. Про те,
звiдки ©ду зараз, не сказав,- навiщо ©й тi та мницi, та й не знав, що
та©ть у мислях сво©х, в що вта мничена, в що нi, вона була другою
дружиною, прожили вони з гетьманом лише три роки i яка слалася помiж них
сув'язь - хтозна. Господиня вона була добра, порядкувала вмiло.
Розпрощалися. Якогось зацiкавлення мо ю персоною вона не виявила, не
запитала, що збираюсь робити, де жити (могла б скласти пораду якому-небудь
управителю полуботкiвського ма тку, щоб прийняв мене на службу).
У Чернiговi я залишатися не мiг: там правив настановлений Петром
полковник Богданов, його вивiдцi розшукували людей, котрi були близькi до
гетьмана. Не знаючи, куди податися, по©хав до Глухова. Прокльовувалася
якась думка, ще не проклюнулася, але вже пiдштовхувала мене - через те i
випав менi Глухiв. хав не поспiшаючи, ночував здебiльшого по гутах, по
руднях - на Чернiгiвщинi багато рудень, вони стоять серед болiт, у глухих
мiсцях. Кiлька днiв проваландався в Коропi, який одданий на утримання
глухiвського ливарного двору, на котрому виливають гармати. Пiд Коропом на
луках гуляють табуни напiвдиких коней i стоять стоги високi-високi, на
яких, неначе вирiзанi з чорного каменю, сидять пiдорли. Той степ -
пота мна любов гетьмана Скоропадського, та й Полуботка теж, там найкращi
конi, там рiки повноводi й бистрi, там випробовували вiдлитi в Глуховi
гармати. Степ жив сво©м осiбним, вiльним життям. Вiн не знав, що
кiнча ться i його воля, козаки мало цiкавилися, що дi ться по бiлому
свiтi. Вiн був, як дитина, яку вже запродано, але вона не вiда про те. I
я в тiй волi порозкошував кiлька днiв, i возив з козаками воловими саньми
сiно з далеких лукiв, i рубав лiд на Коропцi та ставив лозовi застави й
сiтi на рибу, й читав козакам вечорами Святе письмо, й слухав оповiдки
старих дiдiв про Мазепу, Тетерю, Дорошенка, а також усiлякi билицi й
небилицi. А про те, що дi ться в Пiтерi i якi вiтри дмуть звiдти на
Укра©ну, я ©м не розказував, не захотiв захмарювати чисте небо над
козацькими головами. Нехай поживуть ще хоч трохи, гадаючи, що живуть на
волi.
Я не ризикнув при©хати в Глухiв, адже там вже могли знати про мою втечу
з Пiтера, й замешкав у полiсовщика за Гнилим Яром. Звiдти увечерi
навiдався на Усiвку, глухiвське передмiстя.
Закiнчувалася Масляна, скрiзь по мiсту лунали музики, спiви - парубки
та дiвчата нагулювалися на всенький довгий Великий пiст, отож гуляли i в
буднi. Саме був четвер. По вулицях ходили парубоцькi ватаги, але ходили
без галасу, бо скрiзь швендяли росiйськi солдати - сторожа. Я поминув двi
вечiрничнi хати, пiдiйшов до третьо©, убого©, яка не могла вмiстити
розшалiлу паруботу та дiвчат, i вони танцювали посеред клунi на току при
олiйному лiхтаревi, повiшеному на соху пiд iконкою святого Савватiя.
Прилучився до гурту тих, що стояли в воротях клунi та дивилися на
танцюристiв, намагався знайти когось знайомого. I нашилив оком - Харитона
Ялину, пiдпарубчака, який топив грубки в канцелярi©. Вiн стояв у натовпi,
витягнувши довгу тонку ганю, жаским поглядом впивався в танцюристiв
(лiтали кожухи й кожушки, червонi, зеленi дiвочi чобiтки миготiли в свiтлi
лiхтаря), вiн увесь був там, його душа танцювала, а ноги стояли на мiсцi.
Був ще молодий, не важився пiдiйти до дiвки, запросити до танцю. Я
потягнув його за рукав. Вiн iшов неохоче, упирався, оглядався, мене вiн
спочатку не впiзнав. Я одвiв його пiд в'язок бiля погрiбника,
поздоровкався. Харитон аж тiпнувся, зачувши мiй голос.
- Звiдки ти?
- Звiдти... Багато знатимеш - рано постарi ш. А ти ж iще он i козачка
не танцював... Що тут у вас?
- Де в нас? На вечорницях?
- Не дурникуй. У мiстi, в канцелярi©?
- А ти... просто звiдти, з Пiтера?
- Кажу ж, не пащекуй. Розказуй!
- А що розказувати... Розпитай когось значнiшого та мудрiшого.- Харитон
хотiв вернутися до гурту, але я схопив його за руку.
- Менi вистачить i тво © мудростi. Та не тремти. Я не бандит i не
колодник утеклий,- заспокоював Харитона.- Занедужав у дорозi, й мене
покинули. А оце вернувся. Хто тепер за старшого в канцелярi©?
- Ну... Володкевич, ре нт, взятий пiд арешт... I iнших багато. Пан
бунчужний генеральний, полковник миргородський... Кажу ж - багато. Двори
©хнi опечатанi, i варту поставлено. Варта й у дворах суддi та писаря...-
Харитон злякано озирався.- Пiду я...
- Встигнеш А править хто?
- Три управителi настановлено... Гречаний Федiр за найстаршого...
- Це той - п'яниця? Що прогайнував жiнчине придане?
- Ну... Гречаний... Не знаю я нiчого про придане. А з ним Левенець i
Мануйлович... Соправителi...
- I Вельямiнов?
- Так... Бригадир над ними...
- Ще якi новини?-допивався я.
- Горла залили двом грошоробам розпеченим срiблом... Упiймалися...
- Грошороби - пусте. В канцелярi©, в мiстi що?.. Харитон зiтхнув i
раптом мовив зовсiм iнакше:
- Скрiзь солдати, варта... Тiльки що -- ведуть до фортецi. Ведуть
багато, випускають мало... Так що, Iване, якщо ти звiдкiлясь утiк чи ще
щось там таке... чутка тут ходила... То втiкай. По всiх канцеляристах
вивiд чинили... I декого причинили... У нашiй канцелярi© забрали два
Валкевичевi сундучки... I твiй.Харитон переступав з ноги на ногу.- Може,
ти хочеш ©сти? У погребi холодець, пироги з м'ясом.
- Я полiзу, а ти мене причиниш...- пожартував.
- Та що ти... ©й-Богу...
- Мене нi за що причиняти. Ти й далi топиш грубки в канцелярi©?
- Топлю...
- Що ж, будь нелiнивим i мудрим рабом Господнiм, i тобi воздасться,-
мовив я насмiшкувато.
- А що ж менi, Iване, робити? Мати, дво сестер менших.
Менi стало соромно.
- Та то я так- Бувай здоровий, Харитоне. Лiпше буде, якщо нiкому не
патякатимеш, що бачив мене.
- А нащо менi...
Харитон ступив крок, i я раптом схопив його за плече
-Тобi, дурню, буде лiпше, втямив? Бо вiзьмуть на спитки... Що скажеш? А
випустять - я порiшу...
Харитон вiдступав задки, його рука тiпалася, намагалася покласти хрест.
Я був суворий, нещадний, лютий. Ядуча злiсть переповнила мене. Мiг убити i
мiг...заплакати.
Вернувся на хутiр i довго не спав, думав. Про же, що вчинилося на
Укра©нi, в Глуховi. Тепер не вспоко©ться довго. Либонь, вспоко©ться, але
не в той бiк. Куля i батiг стоять в узголiв'© того спокою. Пiдкралися
вороги, як комишники з хащiв, накинули удавку. I нiкому ту удавку
перерубати...
А менi не можна появлятися в мiстi... Либонь, вони вже знають, що я
уник арешту в Пiтерi. Та ще й, може, хто-небудь бачив мене в Лубнах чи
Чернiговi. Персона моя дрiбна, але жили, коли ©х тягнуть, болять однаково,
як i в персони значно©. Теперiшнi урядцi мовби й не можуть звати, з якого