Мушкетик Ю.. Гетьманський скарб

та сосновими обаполами, наносили соломи, й вийшло затишне зручне кубло, в
якому здебiльшого й товклися, одсипалися пiсля мандрiв, ©сти нам носила
якась жiнка, вже немолода, синьогуба, з лиша м на бородi, мовчазна й
пiсна, неначе монашка. З нами майже не розмовляла, здавалося, вона нiма. А
в селi щось дiялося, щось чинилося, тiльки ми не знали що. По вулицях
походжали козаки, вони тримали в руках кiлки, ©хнi кире©
вiдстовбурчувалися з лiвого боку, неважко було здогадатися, що там шаблi.
Козаки сходилися в гурти, жваво гомонiли, розходилися по хатах й виходили
знову, бiгали з двору в двiр жiнки, також в стро© хоч i не святковому, але
й не буденному. Одначе, якщо я або Пилип наближався до якогось гурту, всi
замовкали, поглядали в наш бiк пiдозрiливе. Сказати правду, нас все те не
вельми обходило, ми вже намандрувалися й набачилися всього.
Вартували ми вдвох чотири днi, а на п'ятий прийшов у допомогу ще один
вартiвничий - Петро Красюк,- пiдсусiдок сотенного хорунжого Семена
Передерi нка,- тiльки його й змiг погодити вiйт. Який то сторож з Красюка,
ми побачили одразу,- вiн шкандибав на обидвi ноги, й не мав пальцiв на
правiй руцi - ноги й руку одморозив у хурi,- ще й шепелявив, так що ми
довго не розумiли, що вiн говорить. Всенький день Красюк спав пiд
пiддашшям комори, а на нiч вшивався додому.
Незабаром ми довiдалися, що й од кого стережемо, й чому пану таке
пiднесення в селi, й чому нiхто не годиться в сторожi.
Чимало лiт сидiв на багатому гадяцькому полковому урядi зять гетьмана
Скоропадського, полковник Iван Чарняш, благоденствував i багатiв, попивав
улюблену тернiвку, множив статки. Нi розумний, нi дурний, нi добрий, нi
злий, але завидющий та жадiбний, грiб усе до себе обома руками. Пригрiб
чималенько грунтiв, лiскiв та лужкiв, млинiв i винокурень, покривдив
чимало вдiв та сирiт, вiдбираючи тi грунти, а також посполитих i навiть
козакiв. Чинив то нахраписто, навально, то хитро та пiдступно (ско©ть
людина умисний чи ненавмисний злочин, а вiдкупля ться грунтами або, й не
вчинявши злочину, заплута ться в судейських сiтях), а то й просто
скуповував довкола намiченого в загарб шматка поля грунтики, й врештi
опиня ться те поле обкопаним з усiх бокiв, нi пiдiйти до нього, нi
пiд'©хати, мусить чоловiк продавати, погоджуватися на цiну, яку давав
полковник.
Комишня - село рангове, вiддане полковнику на уряд, за козацькими
законами пiдсусiдки та посполитi мали платити чинш по сво©х статках - вiд
двох копiйок до двох талярiв, а також косити на вiйсько сiно та возити
дрова. Чарниш же змусив платити рангове не тiльки посполитих, а й козакiв,
i приневолив селян до двох днiв роботизни та осенщини. Простакуватий з
вигляду, невеликого розуму, коли ж йшлося про грошi, грунти, ставав до
ката вдатним на вигадки, перейменував село Клинцi в Чернишiвку й записав
на себе, спрямував у свiй ярок рiчечку, й вона перестала крутити
громадськi млини, що стояли на нiй, а крутила тiльки його, Чарнишевi, й
тепер селяни везли збiжжя в Чарнишевi млини та круподернi, вiдпускав на
слободи селян, котрi, поселяючись там, десять лiт не платили чиншу, а
грунти лишали йому, Чарнишу. На тiй вузькiй прибутковiй стежцi придбав
мало друзiв i багато ворогiв. Лютим ворогом Чарниша став колишнiй
комишнянський сотник Степан Яценко, зсунутий Чарнишем зi свого уряду; на
сотенний уряд Чарниш посадовив Iвана Крупку. Яценко вар'ював найдужче,
намовив козакiв ходити при шаблях, погрожував: "Тепер ма мо час за себе
говорити. А Чарниша я ще побачу на шибеницi, вiн мене безвинного три днi
на арматi тримав, аж мусив я там, на арматi, й нужду справляти".
Яценко - чоловiк розуму маленького, значно небезпечнiшим для Чарниша
був Опанас Кiцеш, сотник села Ковалiвки, серб, волошин, як i новий
полковник Милорадович. Найбiльшими й найнебезпечнiшими ворогами завжди
близькi люди, родичi, вони знають найбiльше i заздрять найдужче - з
найсолодшого винограду виброджу наймiцнiше вино. Десять лiт тому у
Чарниша помер рiдний брат Тихiн, лишивши дво сирiт, сина Iвана та дочку
Зиновiю. Чарниш видав Марину, братову, за Кiцеша, й той посiв сотенний
уряд, а також господарство покiйного Тихона, прибравши все до сво©х рук.
Незабаром у нього з Мариною народився син, люди подейкували, що то
Чарнишiв грiх, одначе Кiцеш на те тiльки посмiхався, з Чарнишем родичався,
водив дружбу. Вiн при©хав голий, мав дво коней та зброю, й бiльше нiчого,
тепер почав швидко багатiти, застаткував. Ковалiвцi написали кiлька скарг,
що всi вiйськовi й городовi повинностi Кiцеш присвою собi, а ©м потiм
доводиться платити вдруге, й що життя за ним не стало, вiн жадiбний та
немилосердний без мiри, одначе тi скарги потрапляли до Чарниша. По шести
роках померла Марина, й стався в Кiцеша з Чарнишем розмир, який перерiс у
люту вiйну. Чарниш оголосив себе опiкуном дiтей покiйних брата та Марини й
вiдiбрав у Кiцеша ма тнiсть, а далi, дiзнавшись вiд сво©х вивiдникiв у
Ковалiвцi Дем'яна Iваненка та Семена Драби про те, що Кiцеш хоче повернути
ма тнiсть збро ю (Кiцеш провiдав, хто доносить Чарнишевi, й побив
вивiдникiв та хотiв порубати ©х шаблею, проте ©м вдалося втекти), наказав
схопити Кiцеша та замкнути в фортецi, де той i просидiв три тижнi.
I ось тепер заворушились усi Чарнишевi недруги, всi невдоволенi, всi
покривдженi та всi iншi, хто хотiв перемiни - люди завше прагнуть
перемiни, i навiть хорошi урядовцi ©м обридають, i вони намагаються ©х
помiняти, а що вже казати про таких, як Чарниш. Майже по всiх селах
панувало збудження, пiднесення, а що остерiгалися Чарнишево© помсти,
ходили з кийками та при збро©. Аж тодi дiзнали й ми, що стережемо:
Чарнишевi добра, хотiв вiн будуватися в Комишнi, купив тут землю, це його
збiжжя та дерево на хату. Саме Кiцеш наказав не вiддавати збiжжя та
дерево, намовляв комишнян свiдчити, буцiм Чарнишевi люди чинили самовiльнi
порубки в чужих лiсах, а коли десяцький Олекса Бас невпевнено заперечив:
"Все дерево куплено за грошi, праведно кажу", Кiцешевi люди Баса побили.
Особливо радiли волохи, ©х наз'©жджалося дуже багато, й при©хав аж iз
Iрклi©ва сотник Славуй Требинський, якого всi називали Сербином, вiн
збадьорював Кiцеша й читав прилюдно грамоту, даровану царем йому, Славую,
у нiй писано: "...а за те його показання служби велено бути йому в
малоросiйських городах i дати йому на прохарчування село..." Славую
Сербину дали багатий Iрклi©в, а далi ще кiлька сiл: Лящiвку, Матвi©вку,
Мазалiвку. Розвихрився Славуй, розпасiювався, гримав на козацьких старшин:
"Всi ви зброднi, Мазепи, вашо© козацько© влади не буде, а будуть всi
iноземцi, i гетьмана вашого поганого проженуть, а його мiсце посяде
генерал Кантакузiн". Про Кантакузiна гомонiли й iншi волохи, й чимало
козакiв вiрили в те, трималися ©хньо© сторони. Требинський-Сербин
пiдмовляв i Кiцеша скаржитися царевi та Меншикову, й той писав, i два
листи я переписав власноруч - хтось сказав Кiцешу, що в мене хороший
почерк та стрiй слова. В одному листi Кiцеш писав, буцiм Чарниш погрожував
йому: "Всiх вас, волохiв, звiдси камiнням виб' мо", а також казав: "I
сотником тобi не бути, й хлiба не ©сти, коли з нами не в одне, коли
москалям служиш".- "З ненавистi так зi мною вчинив Чарниш,- писав Кiцеш,-
що я iноземець i вiрний його iмператорськiй величностi".
Переписував я на папiр цi слова, а сам мотав усе на вус i думав про те,
що вельми вони нехорошi й не тiльки для Чарниша та його людей, а й для
мене, стороннього чоловiка, якого ворохобнi люди вкручують, неначе
бур'янину, в сво перевесло. I думав також про те, що стою не на правому
дiлi, що щось у нашому кра© чиниться недобре,- подiбнi думки почали
обхмарювати мою голову все частiше й частiше. Ну чому, думав, усi оцi
драпiжнi чужинцi, щойно ©м не вдалося щось видерти в наших людей,
виставляють себе вiрними слугами престолу, а ©хнiх супротивникiв вар'ятами
i бунтiвниками? Чому обмовляють чесних козакiв? Одначе цих сво©х думок
уголос не висловлював, боявся Кiцеша, який ходив по кiмнатi й раз по раз
заглядав через мо плече в папiр, i я знехотя водив пером. Це був чоловiк
з недовiрливими, неспокiйними очима, котрi увесь час побликували великими
бiлками, вельми схожий на турка чи татарина, невеликого зросту,
худорлявий, з гострим обличчям, з чорними щетинистими вусиками i бородою,
яка починалася майже од самих вух, довгими руками, якими вимахував, неначе
млинок. Навiть я, на©вний i недосвiдчений, розумiв, що такий чоловiк не
пiддасться, що зв'язуватися з ним небезпечно, що й владу йому давати не
можна, бо нако©ть багато лиха. Моя душа щось вiдчувала, щось вгадувала:
саме те, що вiн таки справдi принесе чимало зла людям i що нашi шляхи
перехрестяться в тяжкий час.
Двiчi в Комишню при©жджав новоспечений полковник Милорадович з сво©м
управителем Семеном, а далi ©здив сам Семен. I Милорадович, i Семен -
також серби, Милорадович - високий, статурний, темний, як i всi серби,
лицем, шкiра на якому чомусь вилискувала, неначе була змащена оливою, i
вилискувала, коли вiн зняв шапку, лисина, й сам був тугий, наструнений.
Ворухкi, жвавi були всi iноземцi, яких я побачив у волостi, мабуть, те не
випадково: пробивали собi дорогу кулаками, допиналися швидких багатств i
чинiв високих. Нашi старшини здебiльшого були статечнi, поважнi, деякi -
лiнькуватi, цi ж крутилися, як дзиги, пiд ними горiла земля. Я не
обмовився, вона ©м справдi була не дорога, як i все, що росло, буяло,
плодилося на нiй. Я тiльки не мiг дотямкувати, навiщо заклика ©х цар,
чому вiдда в ©хнi руки все бiльше й бiльше урядiв, ще й так щедро платить
тутешнiми ма тностями за службу.
Милорадович i Семен походжали по вiдгородженому пляцу, розмовляли, щось
показували один одному, щось мiряли кроками, оглядали дерево,
вiд'©жджаючи, полковник знову й знову наказував пильнувати добра, ще й
сказав: якщо не впильну те, знайду й пiд кригою i знiматиму шкуру пасами.
В менi щось аж затрусилося вiд тих слiв - чому це вiн на нас грима , чому
погрожу . Я вже хотiв сказати щось у вiдповiдь, поглянув на Милю, але той
був байдужiсiнький, тiльки зауважив, що вже дуже холодно та й страшно
вартувати (я подивував на тi Милинi слова, про таке чув вiд нього вперше),
просив набавити платнi, Милорадович помацав крапчатими очима могутаню
Пилипову постать i сказав: якщо допильну те, буде винагорода. Волохи
по©хали, а я лишився з сво©ми думками та сумнiвами, розтрушеними, наче
горох по стернi. Я так i не збагнув, чи це добро й що ми робитимемо, якщо
прийдуть його забирати. Ма мо зчинити гвалт, захищати (Гречаний, вiйт,
лишив нам дво старих ратищ) чи втiкати в лози? Подiлився сво©ми сумнiвами
з Пилипом, але той, махнувши рукою, неначе праником, прорiк:
- Який дiдько на нього важиться.
Одначе важився не дiдько, а важилися люди. Ще й в найгiрший для мене
час. Бо, пробудившись серед ночi вiд якогось шемрання, не побачив поруч
Милi. Вибравшись з старого кожуха та з соломи, став бiля дверей комори й
прислухався. З того мiсця, де лежало дерево, долинали приглушенi голоси, а
за ворiтчатками, якi вели в поле, до ярка, форкнув кiнь. Те форкання
посвiдчило, що люди не прийшли, а при©хали, й що вони тут не випадково.
Отже треба щось робити: знiмати гвалт чи втiкати. Майнула думка про Милю:
дознав про на©зд непроханих гостей i здимiв, думка несосвiтенна, але чим
ще мав пояснити, що вiн щез. Стояв, i душа моя розпанахувалася навпiл,
одна половинка прагла струснути нiч криком, друга хотiла втекти, найгiрше
було те, що я в ту мить зовсiм забув про Бога, не звернувся до нього за
порадою i потiм згадував про це з соромом та гiркотою. Хоч що вiн мiг менi
порадити? Адже я при його допомозi не визначився за кiлька днiв. Я
проклинав годину, в яку прийшов у цю кляту Комишню, проклинав дорогу, яка
мене привела сюди, й себе самого, дурного, бо погодився на цю вартiвню.
Чому маю гибiти за чужi добра!
У цю мить там, де лежало дерево, щось гупнуло й густий басовитий голос
промовив:
- А що це ви, пан-молодцi, тут робите? Чого шаста те поночi?
Я впiзнав Милю й пiшов на його голос. Бiля купи деревини стояло
четверо: Миля та тро незнайомих. Бiля Милиних нiг щось чорнiло, менi
здалося, що то лежить людина, i я злякався. Одначе, пiдiйшовши ближче,
побачив, що то не людина, а мiшок.
- То вашi пiдводи в ярку? - запитав незнайомцiв Миля.
- Нашi,- прогудiв басовитiший, нiж навiть у Милi, голос.- I збiжжя це,
й дерево пана Чарниша. Ми при©хали по нього.
- Може, воно й так,- спокiйно вiдказав Пилип,- але ми цього не зна мо.
Доведiть, що цi добра - пана Чарниша. У вас такий папiр?
- Навiть у темрявi я бачив, як спантеличило нiчних гостей це просте
запитання, як вони переглядалися, стенали плечима. Той, що мав бас-басюру,
хвицьнув себе по халявi пужалном.
- Який ще папiр! Наше воно, пана Чарниша.
- Чого ж тодi при©хали вночi та ще й пiдводи полишили в ярку? -
глумливо запитав Миля.- Е нi, хлопцi, нiчого з цього не вийде. Менi шкода
ваших коней i вас, але дерева ми не вiддамо Нас приставили вартувати, а
вартовий повинен виконувати наказ. Я вiдступив на крок, готовий до втечi.
Стояла глупа нiч, а вона ма властивостi, це вже я знав, перемiнювати
людськi вдачi, вона притемню в людських душах все свiтле й да простiр
чорному, вона приятелю з ножем, сокирою, зi смертю. Цi люди не випадково
вибрали ©©
- Ми забира мо сво ,- непевно мовив другий ©здчик i в такий спосiб
послабив свою сторону та укрiпив нашу.
- Якщо закон на вашiй сторонi - доведiть,- наполягав Миля.
- Кiцеш i Милорадович порушують закон, а не ми,- дратувався бас.
- Нiчого не зна мо,- стояв на сво му Миля.- справи панськi, нехай
вони й розбираються, а наша справа маленька - сторожувати. Йдiть, хлопцi,
звiдси, подалi од грiха.
- А ми його не бо©мося,- прогудiв бас.
- Ми - теж,- вiдказав Миля.- Й он там пiд коморою - ще тро наших
товаришiв при збро©. А в селi тiльки й чекають знаку... Вас пошаткують на
капусту.
Довiд був поважний, ще й виказаний спокiйно, переконливо, безстрашно. Й
гостi, якi при©хали з ночi, похитнулися.
- Пан Чарнйш наказував не знiмати шванки,- трохи застерiгаючи, а трохи
виправдовуючись мовив третiй ©здчик.
З певно© вiдстанi я вдивлявся в темнi постатi, в темнi обличчя, з них
не можна було вичитати рiшуче нiчого, всi вiдтiнки розмови, всi наступи й
вiдступи виказували голоси. Вони лунали ще якийсь час, але щодалi
непевнiше й непевнiше, ламалися об Пилипову несхитнiсть, так ламаються в
хлопчачих руках соняшниковi палицi на палицi лiщиновiй.
Чарнишевi пiдводи вiд'©хали впорожнi, на прощання один з погоничiв
сказав:
- Ех, козаки, козаки, чого ви слуха те цього волоського шавлiра, цього
цигана. Запропастять нас волохи та москалi.
Ми з Милею пiдiйшли до ворiтчаток на поле й ще якийсь час слухали скрип
та побрязкування, якi все даленiли й даленiли i врештi розтанули у важкiй
осiннiй нiчнiй iмлi. Ще десь двiчi пугукнув пугач i замовк. А тодi ми
вернулися. Миля завдав на плечi мiшок i кинув:
- Прибери, повикочувалися.
Я пiдiбрав два величенькi кавуни. '
- Де це ти?..- запитав Милю, коли пiдiйшли до комори.
- Чарнишевi це кавуни, вони там, у клунi лежать.- Але не сказав, де
саме, а я не збагнув, кпить Миля з мене, чи каже правду. В ту мить я не
одважився сказати, що красти грiх, i не сказав пiзнiше, бо поснiдали ми
кавунами з хлiбом славно (нам майже перестали носити страви) й пожиткували
ними не раз. Миля ще двiчi приносив кавуни, й скажу я, то дуже смачно -
кавуни з хлiбом. Холодний кавун, який репа ться од одного доторку ножа, i
луста житняку, спеченого на капустянiм листi. А я, виспавшись удень,
зарившись у солому, довгими осiннiми ночами розмiрковував, що таке оце
наше вартування - варту мо ми справедливiсть чи несправедливiсть, добро чи
зло, праведнiй чи злiй справi служимо. Iнодi важко вiдвiяти зерно цiле вiд
попсованого. I Чарниш, i Кiцеш зажерливi обо , а Кiцеш ще й зайда,
зловорожець. З iншого боку, ми допильнову мо закону, сто©мо на його
сторожi. А кому служить закон? I що ма мо робити ми? Дотримуватися його чи
повставати проти нього? Що важливiше для людини, для ©© спокою, порядку,
добробуту? Найчастiше пристрастi розпалюються навколо речей, навколо
ма тностей, i вже потоптано все: справедливiсть, iстину, совiсть.
Виходить, мiра людини - це рiч. Так насправдi, а всi кажуть, що мiра
людини - совiсть. Але ©© мiра - це й пiдлiсть i страх. Мiра людини - це
доброта, але й лють. А ще - розум. Але й вiн бува всiляким. Мiр багато, а
людина одна. Й сказати, чого в нiй бiльше, дуже важко. Особливо в
-житейських буднях. Вони стирають людину, як брусок косу, крихта за
крихтою (ну що там оця дрiбка, я ж не важусь на велике, нiяких Божих
заповiдей не порушую, я не вкрав, а тiльки забрав те, що було майже
нiчи©м), й не побачиш, як стерлося лезо й лишився тiльки пружок. Ми все
поверта мо на речi. Купля мо на них любов, на любов розмiню мо речi. Як
добре, що в свiтi хоч одна любов, яку не можна продати та купити,
обмiняти на ненависть, i iстина також: це Божа iстина та любов до Бога. Я
житиму тiльки ними.
Одразу пiсля Варвари, перед самим Миколою ("Варвара зварить, а Микола
поставить"), наше сторожiвство скiнчилося: прийшли майстри, Милорадович
почав будуватися. Жив вiн i далi в Гадячi, а тут ставив один з сво©х
господарчих дворiв. Походжав веселий, вдоволений, бо хоч Скоропадський не
вiддав на поталу зятя, навiть двигонув його на вищий уряд - генерального
суддi, Милорадовичеве виявилося зверху, перемiг вiн, а не Чарниш, до того
ж полковницьке урядування давало зиск значно бiльший, анiж генерального
суддi. Нам з Милею також знайшлася робота, жили ми в старiй, перевезенiй з
сусiднього села хатi, в якiй мешкало тро теслiв зi сторони, решта були
тутешнi, комишнянськi. Комишнянцi радiли Милорадовичевiй перемозi й
працювали майже задарма. Отакi ми завжди, дивимося на крок уперед, не
далi.
Але нам, особливо Милi, те нудне, одноманiтне життя остирилось й
остобiсiло, й ледве на хмарному зимовому небi заяснiли голубi таловини,
Пилип закружляв, закурликав по-журавлиному, а бiля нього задибцяв
довгоши©м гусенем i я. Пилип не знав i не помiчав, що давно перекинувся в
перелiтного птаха, що не може жити на одному мiсцi, й складав усю вину за
свiй нинiшнiй мандрiвний настрiй на управителя Семена, якого Милорадович
посадовив на свiй комишнянський реймент, на поганий харч, на блощиць та
тарганiв, яких привезли на нове дворище разом з хатою.
I коли одного разу вiн прибiг захеканий та сказав, що завтра ми
вируша мо в дорогу, я не здивувався i в першу мить навiть не запитав, у
яку дорогу й куди. А коли запитав, Миля вiдповiв:
- Тутешнi хазя©ни, Панчук та Кiт, наймають гайда©в.
- А хто це такi гайда©? - знову запитав я.
- Ти й цього не зна ш? Погоничi волiв. Будемо чумаками. Славне життя...
Нi тобi управителiв, нi тобi старостiв та бурмiстрiв... Вольнi©, як птахи.
Воли йдуть, сонечко ся ...

* * *

Воли йдуть, сонечко ся . I я йду поруч мажi, то мо батожилно стримить
з воза, то на нього навiщена моя шапка. То мо© двi пари волiв. Чи то пак
не мо©, а Котовi. Але поки що правую ними я. I вже знаю, що мо© воли
карасi та димки, а Милинi - калини та линки. I вже знаю, що карасi -
пiристi, димки - темно-коричневi, калини - червонi, линки - свiтло-рудi. А
ще у валцi ляшки - бiлi, з жовтими плямами, половi© - сiре з жовтим,
мазi© - темно-сiрi, солов'© - сiрi, а ще козi© - тi, в яких роги
розлогi, гостряками вбоки, космини - один рiг в один бiк, другий - в
iнший, орли - роги вгору, турки мають роги розложистi, у шулякiв роги
нахиленi донизу, шутi - зовсiм безрогi, каплуни - воли хитрющi, i ще
безлiч назв за мастю, норовом, ходою, силою.
У мене двi пари волiв, у Милi - чотири. Господар взагалi не хотiв
давати менi воли, його вмовив Миля, пообiцявши на перших порах допомагати
менi. Вiн i справдi допомагав, бо хоч я - хазяйський син, але полишив свiй
господарський двiр ще дитиною й тiльки влiтку, та й то не завжди,
навiдувався туди. А воли чумацькi© великi, як гори, дужi-предужi, такi,
що везуть по п'ятдесят пудiв поклажi, а й по дев'яносто, i серед них
кислицi - неслухнянi, навiженi, ти до нього "ший-ший-ший", а вiн, замiсть
вкласти голову в ярмо, крутить нею, неначе циган коробкою. А ще ж треба ©х
уночi пасти, в пастухи, чи, як кажуть чумаки, на вартiвню, призначають по
черзi всiх, по дво чи по тро , вдень тi чумаки хропуть на возах, за
©хнiми волами наглядають iншi. У валцi п'ятдесят, а то й бiльше маж. У
нашiй - п'ятдесят i п'ять. Славно живуть чумаки. Та ще коли хороше
товариство, та ще коли мудрий ватаг, який добре зна дорогу, гарний
господар, вiн i порядку , й судить, i мирить усiх у дорозi, у нього на
грудях гаман з пропускною грамотою, або з ярликом, якщо валка, як оце
наша, йде в Крим по сiль. Вирушають чумаки здосвiтку, легко, без скрипу -
щедро мазанi - котяться вози, ся Боже сонечко, в золотiй високостi
залива ться жайвiр, чумаки йдуть гуртами, розмовляють, тiльки ватаг
пильну дороги, я лежу в мажi. Читаю Тiта Лiвiя, якого купив у Комишнi за
пiвталяра. А сонечко вже пiдбилося до полудня, притомилися воли, пора
варити кашу. Ста мо десь за селом, на громадському пастiвниковi або бiля
зимiвника. Сиднi-зимiвничани люди привiтнi, голоднi на новини, вони, до
того ж, майже всi й шинкарi. Якщо нема поблизу зимiвника, ста мо в балцi.
Дiста мо з мажi трiски, запасець дров - вiн ма бути в чумака обов'язково,
а також тринiг, казан - всi мають роботу. Однi розпрягають воли, iншi
змивають пшоно, розводять багаття. Перепочива мо три-чотири години, воли
пасуться, чумаки сплять пiд возами або в тiнi степово© грушки. Далi ще
один перепочинок, i вже ватаг зорить по сторонах - де ставати на ночiвлю.
Здебiльшого вiн наперед намiча тi мiсця - щоб були вода та паша волам...
Дощi йшли всю весну, й трави стояли в людський зрiст. Увечерi чумаки
варять галушки, гречанi або житнi. ... Булькотить у казанку вода, сонце
тоне у високих ковилах, деркач дере в долинцi сухе лико, й водяний бугай
бугика , вiдляку простудженим басюрою некмiтливих ворогiв, а вже пiд
одним возом обiзвалася сопiлка, а пiд другим - кобза. Серед чумакiв чимало
мастакiв грати на кобзi, вони й мене приохотили, а що всi визнали, що
кращого голосу, як у мене, нi в кого нема , то найчастiше припрошували до
кобзи мене. I я обзвича©вся, й степ полонив мою душу, i я спiвав без
угаву, неначе той птах. Вже не соромився, вже не боявся кпинiв, виспiвував
сво горе, свою недолю й недолю всiх iнших козакiв та чумакiв.

"Ой чумаче, чумаче,
Чом не сi ш, не ореш?
Чом не сi ш, не ореш,
I не рано з Криму йдеш?
Чом не рано з Криму йдеш
I чумакiв не ведеш?,
"Ой, одного нема
Товариша вiрного,
Товариша вiрного,
Брата мого рiдного.
Остався вiн у Криму
Сiль важити на вагу.
Варiть, хлопцi, чабака,
Да й пом'янем чумака".

Менi самому найдужче подобалися пiснi, в яких чумацька доля-недоля
переплiталася з любов'ю. Особливо ось ця:

Думав я женитися, а тепер не буду:
Куплю сивi воли, чумакувать буду.
Iдуть воли, iдуть вози вискрипуючи,
А чумачок у кабачок вигукуючи.
Зiйшло сонце весняне , стало пригрiвати,
Стали воли чумацькi© в степу приставати.
Викопаю криниченьку в степу в кременi.
Чи не прийде дiвчинонька по воду к менi.
А вже ж з тi© криниченьки орли воду п'ють,
А вже ж мою дiвчиноньку до шлюбу ведуть!

I тодi я нахилявся низько-низько, ховав лице, ховав очi, з яких на
бандуру скапували сльози.
Спiвав я "Ой у яру глибокiм" i "Коло млина червона калина", ©© чомусь
найдужче любили статечнi чумаки (кличе, кличе дiвчина козака до себе
ночувати, а вiн да ©й одвiт, що в нього жона та дiти). Майже в кожного
чумака жiнка та дiти, вигляда чумаченька молода дружина, змарнiла,
скучила за ним, хоче ласки, хоче любовi, мужа хоче, i був у валцi, окрiм
мене, ще один молодий чумак - Яцько, той просто марив любов'ю, либонь,
соромився з чумаками говорити про це, а менi попропалював вуха гарячими од
любовно© спраги словами, розповiдав чуванi десь од когось соромiцькi
бувалицi, розжохував себе, розжохував мене, й менi снилися ночами
розкиданi бiлi руки та гарячi перса, й пробуджувався я в жару та шепотiв
молитви. I спiвав я "Ой не пугай, пугаченьку", перейняв од старих козакiв
чотири думи - пам'ять у мене на думи та вiршi була просто надзвичайна, а
також дуже подобалися чумакам псалми. Нiхто так гаряче не молиться Богу,
як чумак, бо ж надто далека перед ним стелеться дорога, й багато чига на
нього небезпек, в одвiтi вiн за воли та добро хазяйське.
Полюбив бандуру... "Тiльки й зосталася йому бандура подорожняя. Кобзо ж
моя, дружинонько вiрная. Бандуро моя мальованая. Де ж менi тебе дiти? А чи
у чистому степу спалити, i попiлець по вiтру пустити. А чи на могилi
положити?" Полюбила й вона мене, пасу вночi при долинi воли й перебираю
тихо бунти, баси та приструнки, мiг би стати бродячим кобзарем та
заробляти кобзою на хлiб, одначе не пройшов кобзарсько© науки в слiпих
кобзарiв, а без того вони "визвiлку" не дають, та й не збирався я ставати
бродячим кобзарем, просто мав втiху вiд гри. I вiдтодi вже не розлучався з
нею. Вона найкраще гамувала мо горе й очищала душу.
У недiлю, в свята чумаки не ©дуть нiколи, якщо трапиться поблизу
церква,- всi йдуть туди, а нема ©©, помоляться бiля образа Христа й
святкують у степу.
Вечорами та в недiлю або ж на свята чумаки люблять погомонiти про
всiлякi пригоди, а також про вiдьом, упирiв, нечистого. Якi ж то
благословеннi були для мене вечори! Я мовби народжувався наново, я
воскресав потроху, змивав з душi бiль степом, небом, сонцем, i що далi ми
вiд'©жджали вiд рiдних кра©в, почував себе вiльнiше та впевненiше.
Славне життя в чумака! Коли все гаразд, коли як у тiй пiснi:

Ходив чумак сiм лiт по Дону,
Та не було пригодоньки йому.

Вельми рiдко бува , щоб гаразд та без пригод. Прокляте життя в чумака!
Випав засушливий рiк, пожухли трави, втекла вода з балок, пересохли
струмки... Пекельна спека, пилюка сто©ть до самого неба. Важко водять
боками воли, каламутнi сльози течуть з ©хнiх очей, слина тягнеться з ротiв
i висить, неначе пасма бабиного лiта. Не ©дять воли й не п'ють, навiть