Мушкетик Ю.. Гетьманський скарб

тiльки те, що до пiвнiчно© столицi також ©дуть Борзакiвський та Рубець.
Цi, хоч i не близькi менi люди, котрi полюбляли й потiшитися надi мною,
були менi не малою пiдпорою, радили на добре, витягували мене з мо ©
самотностi, вiдволiкали вiд думок, що я один на всьому свiтi й не здатен
нi захистити себе, нi знайти собi мiсця. Хоч хто зна , чи хоч один з нас
може з певнiстю сказати, що ма сво мiсце в свiтi; тим, якi так кажуть,
тiльки зда ться, що посiли сво мiсце, а доля в одну мить може потасувати
всiх, неначе карти.
Ми ви©жджали з Чернiгова чотирма саньми по перших снiгах, правували на
Глухiв, де мали злучитися з гетьманським обозом. Там перепочивали три днi,
докупляли припасiв, перековували конi. З Улесею ми посидiли в свiтличцi в
присутностi ©© прислужницi, й балачка наша увесь час перечiплялася через
ту челядницю, окату та вухату, а потiм Уляся вдяглася в жовтий кожушок з
соболиною оторочкою, i ми пройшлися по зимовому садочку. Вона була сумна й
надзвичайно гарна, така гарна, що менi хотiлося плакати, й думав я про те,
що не вартий ©© кохання, що доля прикохала мене й прилелiяла, й принесла
найбiльший, який да ться людям, дарунок. Я запитав Улясю, що ©й привезти з
Москви, i вона кумедно наморщила лоба й сказала, щоб привiз щось таке...
Ну, не дороге, але чого нiхто не привезе нiкому й не додума ться такого
привезти.
...I ось вже ви©жджають з гетьманського двору на пiдрiзах сани,- на
дверцятах - гетьманськi знаки: булава i бунчук, бiля саней топчуться
вiзники в киреях i синiх жупанах, i заклопотано походжа вподовж обозу
господар двору рейментського - сирiч управитель, а сам гетьман у
оксамитовiй кире© сто©ть на ганковi сво © хати, мружиться проти скупого
зимового сонця, а з усiх кiнцiв мiста ©дуть i iдуть iншi залубнi i сани,
здебiльшого простi, й шикуються за гетьманським обозом. Осторонь гарцю на
застояних конях пiвсотня компанiйцiв - гетьманська охорона. З-за
гетьманового плеча виглядають гетьманша i Уляся. Уляся врештi випiрна
з-пiд батьково© руки i бiжить за ворота, до мене. Гетьманський машталiр
Григорiй За ць ледве стриму ремiнними вiжками огирiв, хвацько заломлена
шапка аж пада йому з голови. Оточений бiлою челяддю, гетьман кроку до
саней.
Обоз наш величенький - саней на тридцять - вирушив в седмицю митаря i
фарисея санною .дорогою на Сопач, Сальне, Севськ. Гетьман ©хав у великих
критих санях з слюдяними вiконечками, всi решта - у санях вiдкритих,
рожнових або глабцях. Окрiм нашого полковника, ©хало ще тро полковникiв -
лубенський Андрiй Маркевич, гадяцький Михайло Милорадович, полтавський
Iван Черняк, генеральний писар Семен Савич, генеральний бунчужний Якiв
Лизогуб, кiлька бунчукових товаришiв, а також канцеляристи - писарi та
пiдписарi, осавули, челядь. Снiги впали невеликi, рiки промерзли глибоко -
дорога не була важкою. Тiльки об'©хали по цiлинi дво сiл, де лютувала
вiспа, коней мiняли в Бериловi та Калузi. Сiмсот сорок двi верстви -
дев'ять ямiв - подолали за два тижнi.
Звичайно, траплялися дрiбнi пригоди: поламалося кiлька саней,
схарапудилися конi, якi везли сани з посудом, й понесли, i перекинули
.сани в яру, i ввесь скляний посуд потрощився на друзки. Здебiльшого
ночували в поштових дворах, але траплялося ночувати i в корчмах
врейських, i в селах, де заставала нiч.
Пiд Москвою чекали два днi, доки пiддячий посольського приказу привiз
ярлик на в'©зд i прибула рота караульних драгунiв з сурмачами, якi й ©хали
поперед нас, i ще одна рота - пiша - йшла позаду. Для гетьмана було
вислано шестерик бiлих коней, впряжених у золочену карету, а ще три
карети, кожну з яких вiз четверик карих,- для старшини генерально©. Товпи
московитiв стояли обiч дороги й дивилися на нас.
У Москвi розташувалися на трьох дворах: князя Бориса Iвановича
Прозоровського, думного дяка Артамона Iвановича, а також у дяка Тверитiна
на Чудовi й заплатили за кватирi медом у липiвниках, воском, вичиненими
шкурами, полотном та сукнами. Того ж дня вiд царя було прислано сержанта з
барабаном та кiлька солдатiв - караул, за ними при©хали вiтати гетьмана
та мний радник Петро Андрiйович Толстой i свiтлiший князь Меншиков. По
тому при©здили iншi князi та графи, кожного з них приймали за чином.
По двох днях гетьман та старшина вiддавали вiзит свiтлiшому Меншикову,
у його палатах в Нiмецькiй слободi, а ще по одному дневi ©х приймав у
Кремлi цар. Одягали стро© святковi, чiпляли зброю коштовну. Полуботок
зодягнув рудо-жовтий, турецько© парчi кунтуш, пiдперезався набiрним, з
камiнням, поясом, на якому висiла шабля з золотим рукiв'ям. Скоропадський,
у малиновому кунтушi з золотими гудзиками, пiднявся на Красний ганок i
через царськi палати пройшов до Святоспасько церкви, старшина зайшла до
церкви через iншi врата - з площi; лiтургiю правив архi пископ псковський
Феофан Прокопович з синодальними попами, слухали лiтургiю двi години.
Тодi увiйшов до церкви цар... Прокопович, а за ним синодальнi попи
спустилися вниз, цiлували царевi руки, гетьмана цар обiйняв i поцiлував у
чоло.
Коли гетьман вiд'©здив,- рота взяла "на караул". Я того не бачив, так
розповiдали тi, хто був у церквi Звiсна рiч, не брали мене й до
Преображенського, куди старшина ©здила в суботу на поклiн до царицi
Катерини Олексi©вни.
Царя я вперше побачив наступного дня, у недiлю вранцi, вiн прислав
бомбардира зi звiсткою, що його величнiсть зводить вiдвiдати пана гетьмана
увечерi. Пополуднi примчав шестериком цугом генерал граф Головкiн, потiм -
граф Петро Толстой, а по якомусь часовi - цар.
Високий, рукатий, довгоногий, рум'яний з морозу, вистрибнув з саней,
застукотiв чоботиськами по сходах, всi ми клякнули в снiг посеред двору,
гетьман стояв без шапки, маленький i сумирний перед рвiйним царем, котрий
нагнувся й поцiлував Скоропадського в голову.
У першiй хатi Петра вiтала гетьманша, вiн поцiлував ©©, вона вклонилася
з достойнiстю й усмiхнулась царевi, що, либонь, сподобалося тому, бо
засмiявся; у другiй хатi сiв ©сти. Майже одразу на©хали високi царськi
чини - генеральний прокурор Ягужинський, генерали Чернишов, Ушаков, дво
молодих Наришкiних (Львовичi), також повсiдалися за столом. За другим
столом сидiли офiцери та блазнi (я теж сидiв за тим столом). за
третiм-бомбардири, денщики.
За другим i третiм столом ©ли та пили мовчки, за першим розмовляли -
про Ки©вську Лавру. про Мазепу (ганили i виповiдали всiлякi його
недосконалостi та вади вдачi). Граф Апраксiн допитувався, чи то правда, що
Мазепа знав кiлька мов, писав вiршi й що його пiснi спiвають на Укра©нi й
понинi. Гетьман на першi дво запитань вiдповiв ствердно, а на трет -
ухильно, мовляв, може, колись i спiвали, а тепер перестали. Цар повiв
диспут про Христа, мовляв, Христос був у всьому подiбний нам, мав тi ж
тiлеснi недуги, що ма мо й ми, тiльки не мав грiхiв. Апраксiн обережно
заперечував йому. Всiм нам - i ми про це потiм довго гомонiли - вельми
сподобалося, що цар отак просто мався за столом, розмовляв i сперечався,
це нагадувало нам нашi давнини, коли гетьмани й полковники не гребували
простим людом, челяддю. Сподобалося й те, що цар запросив за стiл
гетьманшу, а також дружину Савича, яка при©хала з нами до Москви. Цар
випив кiлька келихiв угорського вина, i всi iншi пили багато, потiм нам
сказали: цар вельми не любить, коли за столом хто-небудь п' менше за
нього. На прощання цар двiчi обiйняв гетьмана й по©хав. Уже з саней
помахав рукою всiм, хто стояв на ганку. Ми всi були вельми вдоволенi й
гордi, що цар, князi та генерали складають таку високу честь нашому
гетьману, нашим старшинам, а отже, й ми, грiшнi, i увесь наш люд
укра©нський поважаний царем i може спокiйно жити пiд таким надiйним
захистом.
Пригiрчила ту радiсть розповiдь хорунжого Величковського, який уночi
при©хав з Вишнього Волочка, де нашi козаки вiдбували канальнi роботи. Вiн
сказав, що з тих, хто пiшов на Вишнiй Волочок, далебi, лишилося трохи
бiльше половини, всi iншi померли вiд морозiв, хвороб, тяжко© роботи та
безкорм'я. Соромно признатися, але й тi чорнi вiстi не входили глибоко в
мене.
Жар любовi перефарбовував усе чорне в червоне та рожеве. Нинi я знаю,
що кохання - це мить i, здебiльшого, омана душi, хоч в той же час воно
найбiльше, що послано людинi небом, воно пiдносить нас пiд хмари й кида
вдiл, i, вже пом'ятi, з гулями та синцями, покiрно прошку мо туди, куди
призначено йти од народження - до свого останнього дня. Ми коха мо iнших,
але любимо й себе в коханнi (зна мо про те чи нi), й ста мо кращi, хоч i
заслiпленi, й прагнемо краси та досконалостi. Нашi молодi мрi© несуть нас
в порожнiх небесах, але ведуть i на справжнi подвиги (хоч потiм, коли
втрача мо ©х, у душi лишаються рани, а ще далi - пустка). Нашi мрi©
стинаються в двобо© з суворим, сiрим, неначе сукно, важким i глевким, як
глина, життям, i золото облiта з них. I все нижче та нижче ми лiта мо в
снах та мрiях. Усе убогiшими стають самi мрi©, вже вони не про подвиги в
iм'я любовi, а про мiдний грiш i упруг землi, про теплу черiнь та гарячу
кулешу. Одначе все, що звершу мо за молодостi,- в iм'я любовi, все, на що
змiг подвигнутися я,- подвигнувся задля не©.
По кiлькох днях я знову побачив царя,- ховали якогось генерала, ховали
пишно: солдати роздавали на вулицi чорнi флiореси для шапок, попереду
саней з чорним балдахiном ©хав на бiлому конi гробовий кавалер у латах, у
пiр'©, грали гобойщики, тромбачi, йшло кiлька рот солдат, i йшов за труною
до самого цвинтару з непокритою головою цар. I то ще не диво, сказали нам,
минулого мiсяця хоронили простого солдата, зустрiв траурне шестя цар,
зiйшов з саней i також пройшов за труною з непокритою головою з
пiвверстви. Все це розповiдали нам челядники високих гостей, якi при©здили
до пана гетьмана або в гостину до яких ©здили пан гетьман з старшиною.
Однi гостi вiд'©жджали, iншi при©жджали, так що незабаром гетьман довелося
послати в Глухiв хорунжого Кузьму за додатковим припасом.
Нашу старшину скрiзь зустрiчали гостинно й пригощали щедро, а на Святки
на замоскворецькiм лузi було влаштовано на нашу честь обiд для всього
люду. Там стояли довгi-предовгi сосновi столи, й смалили над жаром
кабанiв, бикiв, i горiлка стояла у вiдрах та барилах, i стрiляли гармати,
й пускали фей рверки. Було збудовано театрум, i виступали на помостi
лицедi© в машкарах. Щоправда, тi лицедiйства мало хто бачив. По тому, як
цар одбатував од покритого червоною матерi ю кабана шмат м'яса... всi
кинулися до на©дкiв та напо©в, й люди повпивалися, а надто солдати (хто не
хотiв пити, того занурювали головою в бочку з горiлкою, кiлька чоловiк
похлинулося насмерть, решта, щоби минула ©х чаша сiя, волiли пити з
величезних пугарiв й одразу валилися з нiг), солдати зачали за сво©м
московським звича м бiйку, й було поламано немало ребер та розтрощено
носiв. Цар походжав веселий i пiд'юджував забiяк.
...Гостини та iменини, банкети та гулянки, веселi вiншування та спiви,
вино рiкою, i довгий час нiхто, принаймнi з нас, малих чинами, не
пiдозрював, що за всiм тим, невидиме сторонньому оковi, плине зовсiм iнше
життя, що десь близько скипають гнiв, страх, ярiсть i вже течуть
притамованi сльози, а скоро потече й кров. Щоправда, ми вже знали, що вся
ця розкiш i конi шестериками, срiбнi кухлi з угорським вином, блазнi в
позолочених ковпаках, пишнi похорони, колони солдатiв у заморських чоботях
i капелюхах коштують дорого, хтось там не досипа ночей, ©сть затiрку з
висiвок i рано помира ; то той, то iнший з нас приносив на постоялий двiр
почутi десь у натовпi, в корчмi гiркi слова: "Як його Бог на царство
поставив, так ми жодного свiтлого дня не бачили, селян розорив, мужикiв
забрав у солдати, посиротив нас i змусив лити сльози. ...Стрiльцiв
повiшав, а нiмцiв накликав, ©м платить, а з нас шкуру здира , з церков
дзвони знiма , всiм бороди рiже, а сам день i нiч брагу хлище". Не тiльки
простi люди, чи, як писав цар, "подлi© люди", нарiкали на нього, а навiть
бояри... Менi довелося чути на власнi вуха, як дво п'яних високих чинiв
розмовляли в сiнях (вiзничий довго возився з упряжжю, щось там у нього не
ладналося): "Що це за государ? Сам бiга на службу й нас жене на не©,
селян наших забрав, скрiзь понаставляв нiмцiв або ж пiдлих людцiв,
Меншикових усiляких. Скорiше б Вiн прибрав його до себе, а нам лишив
отрока його".
У тiм отроковi й була вся справа. Довкола нього й знiмалася та чорна
завiя, яка потiм замела стiльки людей. Вона вже вихрила, гула й хурделила,
як i справжня хуртовина, яка гуляла по довколишнiх борах та лiсах, i
дерев'яна убога Москва пливла високими банями сво©х ста п'ятдесяти церков
у тiй бiлiй снiговiй пiнi, як корабель у розбурханому морi, й однi тонули,
борсалися в хвилях, iншi ©х топили.
Борсався, намагався втриматися у вутлому човнику царевич Олексiй,
двадцяти семи рокiв, вдачею тихий, богобоязливий, схильний до життя
келiйного, книжного, недарма любив архi рейське, архiмандритське
облачення, церковнi спiви, бесiди зi святими отцями. Любив вiн
богослужбовi книги, а також книги свiтськi, знав мови й не любив далеких
мандрiвок, в якi постiйно його посилав батько, фортифiкацiй, штурмiв
фортець, що в них також з батьково© принуки мав брати участь, i лаятися
грубою солдатською лайкою, i бити палицею за непослух солдатiв та
офiцерiв, як то робив батько. Вiн таким i рiс - тихим, допитливим,
слухняним, маминим сином, яка, себто матiр, цариця вдокiя Федорiвна, вже
незабаром по одруженнi спротивилася Петровi, й вiн нехтував нею. Заронила
в душу Олексiя жменьку зерен смиренностi та замрi© i його баба -
мати-цариця Наталiя Кирилiвна, жiнка старих звича©в. Вони й доглядали
малого, i чув вiн вiд обох скарги на нiмцiв, i не любив учителiв сво©х
нiмецьких Мартина Шейгебауера та барона Генрiха Гюйса, i чув нарiкання на
батька, його непутящiсть i те ж потурання нiмцям. Дружину свою вдокiю
Петро незабаром запроторив у Суздальський Покровський монастир, де ©©
силомiць постригли в черницi, й стала вона черницею леною, а сам
одружився на лiфляндцi Мартi Скавронськiй, перехрестивши ©© в Катерину.
Марта припала Петру до вподоби: тряслася з ним скрiзь у похiдному вiзку,
пила горiлку на рiвнi з чоловiками, одружувала блазнiв, ©здила з Петром на
свинях по вулицях Пiтербурха. Коли Петро скаженiв, ©й однiй вдавалося
якось його уговтати, клала на колiна Петрову голову, пестила, й вiн
засинав. Хтозна, подобалося ©й таке сороче, безпутне життя чи платила за
тронний стiлець. Хвороба приключилася царевi з переляку вiд стрiльцiв i
вже не полишала його, наближення ©© вгадувалося з того, що в царя
перекривлювалася на лiвий бiк шия й смикалося обличчя; щойно накочувалася
ця чорна хмара, цар здебiльшого замикався й нiкого не пускав до себе,
окрiм Катерини, але бувало й навпаки: рвався на люди, шукав причин до
розправи, кривавого розиску, й зводилися шибеницi, кiлки, страшнi помости
з колесами та дибами. Олексiй боявся батька i не любив його, любив матiр,
страждав по нiй, та мно написав кiлька листiв й одного разу потайки ©здив
до не©, про що Петро довiдався, й те вкинуло його в сатанинський гнiв.
Знедоленi й переляканi, люди одвертали свiй вид од Петра й з надi ю
давилися на царевича. I не тiльки люди простi, а й князi Долгорукi,
Голiцини, Шереметь ви, Куракiни, котрим заступили стежки вгору спритнi
Меншикови, Давi ри, Шафiрови, Ягужинськi, Рагужинськi. Одначе зв'ялений
царським гнiвом, настраханий Олексiй вiдмовився вiд престолонаслiдування,
вiн лишень не хотiв iти в монастир, на чому наполягав батько.
Рятуючись вiд царсько© немилостi та вiд чернечого клобука, царевич
по©хав за кордон, не поспiшав вертатися звiдти, втiшався тихою любов'ю з
фросинi ю, колишньою дворовою дiвкою князя Вяземського (нiмкеня Шарлотта,
на якiй його одружили силомiць, на той час померла вiд хвороби), й тим
вдовольнявся. Одначе грiзнi батьковi окрики сягали його i там, вiн шукав
рятунку спочатку у Вiднi при дворi австрiйського цiсаря, далi в Неаполi,
цар шле йому застрашливi послання, навiть погрожу вiйною Карлу IV,
австрiйському цiсарю. До Неаполя ©дуть та мний радник Петро Андрiйович
Толстой та гвардiйський капiтан Рум'янцев, добувають царевича - погрозами,
умовляннями, клятвами-запевненнями вiд iменi царя Петра, буцiм йому не
буде нiчого, цар тiльки хоче, аби Олексiй жив удома, бо ж Петровi соромно
перед свiтом
Олексiй врештi зда ться, ©де до Москви. В дорозi отриму ще одного
заспокiйливого листа вiд батька, в якому той обiця не чинити над ним
нiяких насильств. Тридцять першого сiчня царевич при©хав до Москви, у
грановитiй палатi Кремлiвського палацу на нього чекали високi духовнi та
свiтськi урядовцi, укра©нське посольство на чолi з гетьманом, а також цар,
що сидiв на тронi, люто закусивши губи. Олексiй, ледве увiйшов, упав
батьковi в ноги, Петро пiдвiвся, обiйняв його, сказав, що проща синовi
всi грiхи та обiця йому свою милiсть. Тривожною i сум'ятною була та
стрiча, дехто розчулився, у гетьмана викотилося з очей по сльозi. Всi
мовчали, говорив тiльки цар, докоряв синовi, а той плакав. Потiм Петро
звелiв Олексiйовi пiдписати акт зречення престолу, Олексiй мовчки
пiдписi,. По палатi мовби щось прошелестiло, в палатi було повно люду, той
шелест мiг означати схвалення царевого наказу, а мiг означати й
несхвалення. Цар сприйняв його як несхвалення. Заплаканого, вивiв сина
через маленькi дверцi за троном до сусiдньо© кiмнати й там схопив за
груда, вирячив сво© страшнi, звiрячi очi й захрипiв:
- Називай усiх, хто знав, що ©деш за границюi Називай, а не то позбавлю
живота!
У царя тiпалася лiва щока й шия зiгнулася в лiвий бiк. Олексiй
застогнав, втрачаючи вiд страху розум, почав називати сво©х учителiв,
духiвникiв, колишнiх приятелiв, з ким вiв довiрчi розмови, чи© поради брав
до серця й просто чи© iмена спадали на думку. Наступного дня Олексiй
пiдписав манiфест про вiдречення вiд престолу, про те, що не заперечу ,
аби замiсть нього наступником Петра був Петро, син Петра вiд Катерини,
сирiч Марти Скавронсько©. Марта - Катерина свого досягла, це вона
пiд'юджувала свого скаженого мужа проти Олексiя, нашепотiла в припадочну
Петрову голову, яка лежала на ©© колiнах, безлiч лих, якi чекають на
нього, якщо не вiдтрутить вiд престолу старшого сина. I Петро прорiк:
"Прощаю, а спадку позбавляю". В Успенському соборi при мерехтливому свiтлi
привезених укра©нцями свiчок Олексiй на хрестi та вангелi© поклявся,
нiколи не домагатися престолу ("Клянуся Всемогущим в Тройцi славним Богом
спадщини не шукати"). По тому Петро знову повiв сина з собою i наказав:
- Пиши все на паперi, а якщо щось прихова ш...
Олексiй писав, а бiля обох дверей кiмнати стояло по дво преображенцiв
з бердишами. Одразу по тому жвавi, запопадливi слуги страшного
Преображенського приказу почали хапати людей як "стану пiдлого", так i
високого. Першими вхопили адмiралтейського радника Олександра Кiкiна,
графа Федора Апраксiна, духiвника Олексiя протопопа Якова Iгнать ва,
князя, сенатора Дмитра Голiцина, вчителя царевича Никифора Вяземського, i
Петро особисто приступив до улюблено© справи - дiзнань.
Одного дня, отримавши нагальну та мну депешу з польсько© границi, у
якiй йшлося про пильнi та гарячковi заходи Пилипа Орлика проти Московi©,
Скоропадський по©хав у палати до царя, але, не знайшовши його там, мусив
податися на розшуки в Преображенське. З ним були Полуботок, Савич та ще
дво старшин, а також вiйськовий товариш, який доправив депешу. х
пропустили, либонь, вважали, що покликав ©х сам цар.
Поткнулися в одну пiдклiть, поткнулися в другу - й видибали по сходах
задки надвiр; у тих, хто встиг кра м ока заглянути до пiдклiтi, чуб
попiднiмав шапки, та й всi iншi чули крiзь вiдчиненi дверi крики, вiд яких
холонула в жилах кров. У третiй пiдклiтi побачили самого царя. Стояв
посеред хати з батогом у руцi, рукава його мундира були закасанi, перука
збилася на потилицю. Цар оглянувся, й на мить гетьман побачив його вид -
майнуло щось округле, котячо-хиже, ощирене. На мотузку висiв з вивернутими
руками якийсь неборака - хто саме, козаки не побачили, висiв спиною до
них, до його нiг була прив'язана колодка. В кутку з лiвого боку стояли
Ушаков та Шафiров, лiворуч за маленьким столиком сидiв дяк i водив
закрученим на кiнцi пером по паперу. Над ним схилився Петро Толстой.
З вигляду Петрових поплiчникiв гетьман та старшини зрозумiли, що ©хня
з'ява сюди вкрай небажана, азиж самi не сподiвалися заздрiти таке, думали,
що цар сидить в окремiй хатi та розмовля з тими, хто веде дiзнання,
перегляда папери, а вiн особисто катував людей. Вони знову задки дибали
вгору й вивалилися з криваво© хати-пiдклiтi за ними вийшов Ушаков,
запитав, чого вони сюди приволоклися, й звелiв ©хати до канцлера, графа
Головкiна. Отетерiлi старшини не одразу втрапили до ворiт з
Преображенського, збочили праворуч, i тодi ©м заступив дорогу якийсь
офiцер, з ним було дво солдатiв, офiцер почав кричати, навiть вийняв
шаблю, й Полуботок ступив до нього, подивився недовгим, але пильним
поглядом, мовив:
- Сховай шаблю та покажи дорогу.
Полуботок нiколи не кричав, але в його голосi, в поглядi було щось
таке, що змушувало iнших скорятися. I цього разу капiтан затнувся, сховав
шаблю, показав рукою на хвiртку.
Про всю ту притичину цар не обмовився жодним словом, увечерi в
Преображенському палацi гудiв банкет, i цар походжав веселий, здоровав
кожного величезним пугарем горiлки, яку гiсть мусив випити, декотрi одразу
ж падали мертвецьки п'янi, i ©х виносили служники.
Не всiм заарештованим була однакова кара, декотрi були приреченi на
жорстоку смерть - на колесi, з попереднiм вiдтинанням членiв, декотрi на
трохи легшу - на кiлковi, iншим - зовсiм легка, вiдтинанням голови на
колодi. Карали ©х на площi лобнiй, люду чомусь прийшло небагато,
приведений був царевич, вiн бачив на власнi очi, як по шматках рубали його
друговi Кiкiну руки та ноги, як Кiкiн молив ката о швидкiй смертi, але кат
отримав суворий наказ виконати присуд од початку до кiнця. Я на площу не
ходив, молився в свiтлицi перед iконами.
По тому було похапано багато люду, деякi не мали жодного стосунку до
"справи" - хтось десь сказав не те слово, хтось у натовпi, спостерiгаючи
муки тих, яких катували, вилаявся пошепки - та мнi вивiдники одразу хапали
©х i тягнули до колод. Не забув цар i лени-черницi, колишньо© дружини
царицi вдокi©, ©© приволокли до Москви, а з нею Абрама Лопухiна, князя
Семена Щербатого, протопопа Андрiя Пустинного, юродивого Михайла Босого,
ростовського пископа Досифея. Найбiльшою провиною колишньо© царицi було
те, що iнодi одягала не чернечу, а мирську сукню. Пошукали пильно й
знайшли, буцiмто вдокiя перебувала в перелюбi з присланим до Суздалi за
рекрутами капiтаном Степаном Гл бовим. Петро не брав до уваги сво© власнi
перелюби й наказав посадити Гл бова на кiл; всi iншi, а кожен з них
потягнув за собою живий ланцюжок, зазнали катiвницьких мук, були страченi
або покалiченi, черницю лену вiдвезли в Ладогу в жiночий монастир пiд
суворий нагляд.
Ще тиждень цар запивав кривавицю угорськими та румейськими винами,
веселився й дурiв неймовiрно. I мусили дурiти з ним князi та графи,
сенатори й генерали. Не дурiв, не пиячив, не приховував сво © зневаги до
всього того один Стефан Яворський, наш земляк, поет i фiлософ, блюститель
патрiаршого престолу (Петро на престол не пускав нiкого, боявся, аби не
стався новий Никон); в церквi, при всiх церковних чинах, при всiх
сенаторах суворо засудив такий триб життя царя, й засудив закон про
фiскалiв, фiскальство, яке стало службою, ремеслом, адже за нього платили.
Доносити мали всi. Отож у кiнцi проповiдi Яворський мовив: "Тепер бiжiть,
доносьте".
Диво, Яворського не покарали, хоч як того бажав, нашiптував царевi на
вуха про крамолу iнший наш земляк, архi пископ псковський, поет i ритор,
фiлософ Феофан Прокопович.
1 березня цар вiдбув до Пiтера, наказавши й усiм нам ©хати туди.

* * *

Зима була не вельми снiжна, але люта, вiд морозiв трiскалися вiльхи
понад дорогою, i бачили ми чимало задубiлих птахiв. Московити звичнi до
лютостей зими, й сани в них налагодженi до таких мандрiв добре: задок
саней вкритий рогожею, передок i боки оббитi шкурами, шкурами вкритий i
верх, всередину напхано соломи, лежить у тiй дiрцi московит, як байбак у
норi, й тiльки цiдиться в невелику дiрку бiлим струмiнцем пара; ми ж ©хали
в простих санях, зiгрiвалися оковитою, добрими кожухами, бiгли за саньми.
Скрiзь по дорозi вiд Москви до Санктпiтербурха для царя зробленi
особливi за©зди. В кожному дворецький, у погребах тримають припаси, вино
та пиво, ми також зупинялись на тих за©здах, але, обтяженi обозом, не
завжди могли досягнути ©х за денний перегiн. Оскiльки з нами добувалися до
Пiтера й московити, то там, де не було такого за©зду, пристав, котрий ©хав
з кiлькома солдатами попереду, силою займав хату, звичайно кращу,
господарiв виганяв i знатнi московити розташовувалися там, ми ж
прилаштовувалися де доведеться. Якщо в дорозi ламалися сани, солдати
забирали в селян першi-лiпшi, селяни до того звичнi, покiрно вiддавали
все, лиш би не чiпали ©х. Якось нiч застала нас просто посеред пущi, обоз
вiдстав, i ми, боячися, аби вiн не збився з дороги або на нього не на©дали
розбiйники, чекали на нього. Пуща - дика, вiтер розгойдував велетенськi
сосни та ялини, й шапки снiгу падали додолу з глухим гупанням. Там, де ми
зупинилися, стояла смолокурня, ми розпалили багаття, але всидiти в
смолокурнi було немога; погрiвшись трохи, очамрiвши вiд диму, вибiгали.
Мороз насiдав. Не дочекавшись обозу, рушили далi й десь пiд ранок добились
до якогось села. Обоз прибув аж пiсля полудня, дво саней вiдбилося, й ми
так ©х i не знайшли.
У Пiтербурх в'©жджали довгим прямим трактом й зупинилися на за©жджому
дворi в Матроськiй слободi, що за адмiралтейством, хоч у гетьмана та в