Страница:
завивала, гудiла. Гарно в таку погоду бiля вогню й страшно в полi чи в
лiсi. Хтось iз нас запитав, чи нема вiстей iз Москви, й зненацька в
гетьмана мовби щось зсунулося з душi, й вiн сказав:
- Яких вiстей чека те? Добрих? А хто ©х подасть? Не потрiбнi ми нiкому
нi нинi, нi прiсно, нi вовiки вiкiв. Мабуть, з немилостi Бог оселив нас на
такому велелюдному перехрестi. А на перехрестi - он якi вiтри гудуть.
Чу те,- схитнув головою в бiк вiкна.- То одна буря котить нас, то iнша. Ми
порiзненi й не можемо взятися за руки. Нас купляють, нас продають... Ми
брязкотимо шаблями, кида мося в кривавий вир i... потика мо один одного.
Нашi прапори порванi в ганчiр'я, над нами чужi руки зводять чужi прапори.
Ми завжди перед кимось винуватi. Чужинцi ©дять наш хлiб i дорiкають нам,
що вiн не такий смачний, як ©м би хотiлося. Ми безсилi й убогi, кожен з
нас ста багатим i сильним тiльки тодi, коли служить дужому можновладному
чужинцю. Ми бо©мося подати один одному руку, бо©мося щиро поговорити один
з одним.- Вiн зiтхнув.- Може, й правильно робимо. Учiться, хлопцi, цi ©
науки. Вона проста, нагрi та нагоду . Бо iнакше можете вскочити в халепу.
Скрiзь вуха, скрiзь пильне око... Не звiряйте один одному помислiв. Не
любiть один одного й нiкого в свiтi не любiть. Нi батька, нi неньки. Бо
можуть i ©х взяти в заставу, примусити вiдректися вiд вас. Легко
вiдрiкатися не люблячи. Не любiть край свiй. Вiн гарний гаями i полями
сво©ми, але зганьблений, вiн тричi политий кров'ю батькiв ваших, i ви ©сте
кров ©хню, яка проросла в жито. Любiть тiльки самих себе...
Полуботкiв голос затремтiв. Я ще нiколи не бачив його таким. У мене на
душi бринiли сльози. Не знаю, що спонукало гетьмана отако вiдкрити душу -
якась велика невдача, чиясь незгода, чиясь зрада, бо пощо говорив нам
таке! А може, що молодi, хотiв, аби запам'ятали тi слова, передали внукам,
та й вiрив нам, а ми були готовi офiрувати йому всiм, навiть життям.
Я кажу ми, маючи на увазi Борзакiвського, Биковського, Рубця,
Добронизького, Войцеховича. Себе я туди не долучаю. Я на той час мало знав
валечних справ i знав багато ницих - обманiв, кривд, я мало знав
правдивих, гiдних шани людей, i бiльше - дрiбних, багатих статком i малих
душею. Я спiзнав пронизливих вiтрiв на перехрестях i дуже мало затишку.
Донедавна гадав, що оце писарське мiсце - зручне, затишне, бiльшого я не
хотiв. i не думав про власне прийдешн , й не до кiнця переймався тим, що
казав Полуботок. Вбуравлений в сво© лиха, я й на свiт дивився крiзь ту
малу, проверчену лихим свердлом дiрку, i якщо з'являлися мрi©, то вельми
непевнi. То марилися менi мандри в далекi землi, то затишне мiсце на
безлюддi над рiчкою... Списанi на шкурi кривди болiли, але то,
здебiльшого, були тiльки мо© кривди, я ©х го©в отрутою власного серця.
Пам'ятаю, я тодi сказав:
- Виходить, ваша вельможнiсть, ми i нашi душi - в руках важких i темних
сил? Ми залежимо тiльки вiд них та вiд припадку долi?
Полуботок пiдвiв голову:
- Я того не сказав. Багато залежить вiд нас. I ми повиннi боротися... з
припадками долi. Ми пливемо по рiчцi бурхливiй i каламутнiй... Але весла в
наших руках, ©х не можна випускати до самого кiнця.
Гетьман пiдвiвся, застiбнув гаплики на кире©. Був спокiйний,
зосереджений, можливо, трохи шкодував на свiй порив. А може, й не
шкодував, може, навмисне сказав нам те, про що думав день i нiч. Вiн
прочинив дверi й ступив у бiлу каламуть завiрюхи.
На Рiздвянi святки в Глухiв при©жджав Толстой з Уляною. Але я ©© не
бачив. Загубилася вона десь у тiй завi©, заметiлi, та не загубилася Уляся
в мо му серцi. I в думках мо©х. Думав про не© знову багато.
Я взагалi надто багато розмiрковую i скорше керуюся в життi думками, а
не сердечними спонуками, хоч сердечнi спонуки - то спонуки Божi, а розум
може ходити й диявольськими стежками. I вчинкiв усiляких злих запобiгаю
розумом, частiше покладаюся на нього. Менi соромно за це, соромно, що не
знаю, яка то душа, осяяна Божим промiнням, котра сама по собi летить на
добро i так само сама по собi вiдчува кривду. Перш нiж щось вчинити, я
кажу собi, що то буде по совiстi чи не по совiстi, вибираю стежку
правдиву, але вибираю розумом. А в свiтi люди, i я бачив таких, якi,
неначе святi, живуть дино праведним Божим законом, вони спрямованi на
добро, як соняшник на сонце. А я он спрямований i на щось iнше, мене
дедалi дужче закручу у свiй вир життя мирське, клопiтке, та ще й таке,
яке понад мо© сили, яким верховодять сили iншi, але земнi, а не небеснi. I
думаю iнодi грiшно: може, добре, що в мене нема нiкого - нi за кого не в
одвiтi. Iнодi вiдчуваю, що ма менi випасти в життi щось таке, що не
убезпечило б вiд лиха тих, хто був би зi мною. Душа моя щось зна , щось
бачить слiпо.
Увечерi, в куточку, прихилившись до мене головою, Iлько шепоче:
- Знову ста на завiрюху. Треба ©© пересидiти десь... Кажу тобi, бо
люблю, як брата. Оглянься... Помiркуй. На те саме заходить... Виговський,
Брюховецький, Многогрiшний, Самойлович, Мазепа... Де вони всi? Декого
навiть нiзащо, як Самойловича i Многогрiшного... I скiлькох потягли з
собою... Низками, гирями...I ще тихiше: - Нинi шукають охочих везти в
Москву папери... Небезпечнi вельми... Можна з ними там, у Москвi, й голову
залишити...
Я ковтаю давку слину страху, зiщулююся пiд лiжником.
- Так от... Гетьмани попереднi... Чого вони досягли? Нiчого. Бо й не
можна. Бо - сила. Страшна сила. Сам i бачиш... Одних полкiв скiльки
сто©ть... Я також люблю нашу i вiтцiвщину. Ой, як люблю. I бачу - ти йдеш
на кличi... Я й сам... Але ж - сила. Тiльки тобi зiзнаюся... Про що вам
гетьман казав?..
Я вдав, що сплю.
У тi днi Полуботок шукав людей, котрi повезуть у Москву листа. Не
просто було ©х знайти. Стояла важка зима, дорога до Москви далека, не
кожен зважиться на таку путь. Й не кожен зважиться заявитися з таким
листом перед грiзнi очi, царя. Вiдомо бо: найперше рубають голови
вiсникам, найперше ©х кидають за грати. Бо вони найбiльше знають, можуть
розказати. Я багато думав у тi днi... Мо життя в мо©й уявi то набувало
поважно© значимостi, то малiло безкiнечно. Кожному дороге власне життя.
Воно одне, тво ... Й муки страшать. Свiт складний, але небезпеку всi
бачать i вгадують найперше, бо вона проста й видима. "Ну чого варте таке
тво життя, кому воно потрiбне,- нашiпту голос.- Злети орлом... Подивися
хоч раз з високостi". А iнший голос свiдчить, що крил тих у тебе нема , що
страх i бажання жити далi - пташкою, комашкою, ©сти гречанi коржi, грiти
бiля вогню руки, гомонiти в доброму товариствi, мрiяти на нiч...
Отакi, здебiльшого, ми всi. Хить туди, хить сюди. Заяснi , i вже ми
пiдводимо голови, випина мо груди. Присмеркне, й поприсiдали, змалiли. I
все-таки ся щось попереду. Й кличе, i веде. Й ти розумi ш, що воно
велике-велике, що за нього поклали життя тисячi валечних козакiв, поклали
не здригнувшись. Стати б таким! Страшно. А може, й вони вагалися? А може,
й вони душили страх у собi?
З двадцяти чотирьох намiчених Полуботком старшин, котрi мали пiдписати
листа i повезти до Москви, пiдписало тiльки шестеро. Посилалися на
завiрюху, непро©жджi дороги, декотрi вiдмовчувалися. Повезли листа Андрiй
Борзакiвський - Пилипiв брат, також вiйськовий канцелярист, Iван
Добронизький, Петро Войцехович, Василь Кочубей, Григорiй Грабянка, Iван
Холодович та вже навздогiн погнав Оникi нко, з якимось пота мним велiнням.
Я узнав об тiм того самого дня, коли пересягнув пруг у власнiй душi i
також запропонував сво© послуги. Мiй рiшинець виявився запiзнiлим.
Укра©нськi посланцi затрималися в Москвi. Вони подали через Сенат лист
царю, а також листи Меншикову та Феофану Прокоповичу. Меншиков на той час
сам виплутувався з почепсько© справи. Дяка Лос ва, який проводив межування
на користь князя, закували в колодки, цар, як уже мовилося i погримав i на
Меншикова та й простив його за великi заслуги перед Московi ю. Феофан
Прокопович, мудрець i книжник, мудрував, але в iнший бiк. То вельми сумно,
що немало землякiв наших, серед них i стовпи науки церковно© та свiтсько©,
дбають не на користь вiтчизни, а на власну, й та ©хня власна персона ©м
такою дорогою, як майже персона самого Бога. Про це, про вчителя мого
колишнього Феофана Прокоповича, який промiняв милу нашу вiтчизну на жирнi
московськi ковбаси, оповiм пiзнiше. Тi люди вивищуються на брехнi й готовi
запродати самого Бога, аби ступити на один щабель вище. Я знав людей,
котрi вчиняли великi святотатства для того, щоб допомогти iншим людям, i
певний, що Бог на тому свiтi простив ©м ©хнi грiхи. Лiтом судили судом
церковним одного бродячого ченця, котрий та мно урiзав шматочок риз
святого в Ки©вських печерах i зцiляв ними хворих. Його святотатний вчинок
одкрився, вiн не одпирався й не просив помилувати, але святий суд
помилував, бо ж не для себе робив те, зцiляв, а грошей не брав, i суд
наказав йому одмолювати свiй грiх у схимi сорок днiв та ночей. А яким
чином здобуду царство небесне я? Тихим життям, покорою...Покорою кому?
Царевi чи Полуботковi? Адже нинi знаю: це - не одне i те ж. Рiзняться вони
один вiд одного, яко тьма од свiтла.
* * *
Я вперше побачив, що вечори синi. Синi дерева, синя долина, синiй снiг.
Найдивнiше - синiй снiг. Вечори приходять з чорних глухiвських лiсiв, але
не чорнi, а синi. Тiнi вiд дерев лякливi, тремтливi, падають пiд ноги й
тремтять. I чомусь ста на душi тоскно. Парубоцька пiсня побрела на
Веригiн, а я самотнiй, з сво©ми думками й синiм снiгом. Чому я такий? Чому
не такий, як iншi парубки? Не горланю пiсень, не лiзу нахраписте до
дiвчат? Я всього соромлюся. Й себе самого також. Менi й гарно в цiй
вечоровiй синявi, й сумно, й чомусь трохи моторошно. Прудкi тiнi сягнули
через плiт, одна затрималася й завила. Тiчка! Зашумiло над головою - з
сосни посипався снiг. Тiльки тут, на Глухiвщинi, сосни ростуть на
подвiр'ях. I сосновi та ялиновi лiси стоять стiною. Глухi, погрозливi,
моторошнi. Менi тоскно, i згадую мандри, згадую степ, марево над ним...
Сьогоднi до канцелярi© пiд'©хав у мальованих глабцях Якiв Маркович,
©хав удвох iз Оленкою, без кучера,- правив сам. Забiг до канцелярi©, аби
списали копiю з якогось паперу, а я пiдiйшов до саней. Я знаю, що Оленка
часто бачиться з Уляною, гостюють одна в одно©... I хочеться менi
запитати.... Не одважуюся.
Пара сiрих у яблуках коней ледве стояли на мiсцi, забирали на себе
вiжки, й Оленка щосили напинала ©х. Була в сiрiй вовнянiй хустцi, критому
зеленим сукном кожушку, розчервонiла, весела й трохи вiдчайна.
- Сiдай, Iване, сюди, бери вiжки, втiкаймо в поле. Або на i край свiту.
Чи в тебе вже з ким утiкати?
Конi рвуть у не© з рук вiжки...
Взяв за гнуздечки конi.
- Не хочеш? Тодi я пущу ©х, i вони розтопчуть тебе.- Регочеться.
Я стою, менi кортить запитати про Уляну, треба б мовби помiж iншим.
Спаленiю, розхвилююся, виставлю себе перед Оленкою дурнем. Вона ж,
напевно, все зна ... Не зна тiльки, що хворiю Уляною й досi.
До козиркiв пiдходить джинджуристий майор у плащi з чорним хутряним
комiром, вiта ться з Оленкою. Один з тих майорiв, якi допомагають
бригадировi. Либонь, знайомий з нею. I вже зовсiм це не той майор, що
засiда в колегi©. Дзигорить, жарту , округлю очi - розповiда щось
страшне й веселе, бо Оленка спочатку теж округлю очi, а далi обо
регочуть. Конi крешуть копитами наледь, напирають на мене, обфоркують мене
бiлою парою. Мене почина розбирати злiсть: служка я ©м з Яковом?.. Але
повiддя тримаю. А майор уже й ногу поставив на крило глабцiв i погладжу
медвежу повсть, яка лежить на колiнах у Оленки. З канцелярi© виходить
Якiв. Кругле котяче обличчя вдоволене. Потрiбну копiю взяв. Либонь, ще на
якийсь ставок чи млинок. Множить багатство Полуботкiв зять, множить. Умi !
Вiн сто©ть бiля дверей i не спуска ться по сходах. Вiн бачить Оленку й
майора i не поспiша до них. Бачить, як загра до його дружини майор, i не
обража ться. Мав би пiдбiгти, потурити того вiд саней,- адже майор
залиця ться вiдверто та нахабно,- принаймнi сiсти в сани й по©хати. А вiн
сто©ть. Перемина ться з ноги на ногу. Мене пойма дедалi бiльше образа. За
нього ж таки, Якова. Який я не тихий, а не стерпiв би. А Якiв терпить.
Чому? Непри мна думка ро©ться в мо©й головi: або вiн бо©ться майора, або
той потрiбний йому. А може... Що?
Бачить щось наперед?
Тако© спритностi не чекав вiд власно© мислi. Вiдпускаю гнуздечки,
ступаю вбiк, тихо цокаю язиком. Конi рвуть з копита, майор вiдлiта .
Оленка пiдхоплю вiжки, але зупинити конi вже не може. Сани зникають у
завулку, Якiв бiжить навздогiн.
Увечерi я розповiв про все Iльковi.
- Так Маркович нiчого майоровi й не сказав? - допитувався той.- А що
вiн взагалi про всiх цих майорiв каже?
Чи то я подумав, чи щось подумало за мене: сказати, буцiм Якiв про цих
майорiв i тих, хто над нами, шемря погане. Подумав i засоромився: адже
Iлько може передати ще комусь, а той ще... Гидко. До того ж i неправда.
Просто менi образливо за нього.
- Полетiла пташка,- мовив Iлько.- Гарна в тебе двоюрiдна! А ми...
Ходiмо сьогоднi в гостi до двох перепiлочок. Годi тобi киснути. Козак ти
чи не козак?
- Та козак... осьде матня...- Грубо бравую навмисне. Вечiр вже не
синiй, а чорний. Великi чорнi тучi козацькими шапками стоять на овидi й
сунуть на нас. Знову буде снiговиця.
Жiночки виявилися замашними, жвавими, веселими, ще й схожими одна на
одну. Може, вони були сестрами? Я так i не змiг довiдатися, як i того, хто
вони: вдови, старi дiвки, адже кожнiй десь пiд тридцять. Жили в старiй
хатi, бiля яко© не було нi обори, нi хлiва, нi бодай комiрчини. Нас
чекали; мабуть, Iлько попередив про наш прихiд, бо на лавi на чистому
рушниковi лежали полiпленi вареники. Одна з молодиць затопила в лежанцi
огудинням, поставила до вогню макiтерку.
- То - моя,- прошепотiв менi на вухо Iлько.- Мокриною ©© звати. А твоя
- вга.
Менi стало соромно, Iлько дiлив жiнок, як овечок на торзi. Зварилися
вареники. Iлько дiстав з кишенi карафку з пiнною Молодицi спочатку
комизилися, а тодi випили по чарцi, й балачка побiгла, як вогонь по сухому
хмизу. Iлько розповiв, як у ©хньому селi силою вiнчали дяка, й той утiк,
удавши в церквi, що нестерпно хоче до вiтру, не може втриматися, а одна з
молодиць повiдала, як ©© подруга загубила в лузi коралове намисто i як
незнайомий козак допомагав ©й шукати, згадували iншi веселi пригоди, а тим
часом надворi загудiло, завихрило - знову знялася хуртовина, хуга.
- Ну, тепер ми додому дороги не знайдемо,- сказав Iлько,- доведеться
ночувати.
- Я тебе проведу,- зареготiла Мокрина.
- А як заблудимося обо ?
- Разом - не страшно.
Я паленiв, але... вирiшив залишитися. А тут i Iлько шепоче на вухо:
- Прикинься п'яним, щоб, значся, не вигнали. Я не можу... Вже один раз
прикидався...
Я не знаю, як то прикидатися п'яним й дурникувато посмiхався i
вимахував руками.
Випили ще по однiй.
- Люблю хугу,- сказала Мокрина.- Реве, вi , тут теплот, затишно, а я
думаю про поле - як же там нинi страшно... i
- Страшно... Так страшно,- раптом мовила вга.- Я пам'ятаю... Сидiла
бiля вiкна до ранку... Петра чекала. Серце так болiло... А потiм нiби
здерев'янiло. Замело його. Через тиждень знайшли по голоблi, до
полудрабка прив'язанiй. А ми ж тiльки двi недiлi як повiнчалися...
I вга заплакала.
Я перестав удавати п'яного й почав прощатися. Iлько шкандибав за мною в
бiлiй завi© й лаявся.
* * *
Хуртовини котилися над мiстом одна за одною. А в мiстi двi важкi хмари
повисли одна супроти одно©. Перша на радному майданi, друга на Веригiнi.
Генеральна канцелярiя та Малоросiйська колегiя. Яка яку скура . За
колегi ю - iнша сила, ще бiльша, цар iз вiйськом, за канцелярi ю - окремi
старшини, однi - мiцно, iншi хитю-хитю туди-сюди. Колегiя й далi посила
канцелярi© накази як пiдвладнiй. Канцелярiя не бере ©х до уваги. А колегiя
натиска , погрожу , заляку . Точиться вiйна унiверсалiв з указами та
промемор©ями. Полуботок вiда : поступиться- все загине. Тим часом
попiдводила голови усiляка нечисть: доносять, нашiптують, пишуть, хочуть
погрiти руки, щось ухопити собi чужою цiною. За доноси платять грiшми,
ма тками, урядами.
Колегiя заклика писати, доповiдати, доносити, скаржитись. Канцелярiя
нiчого такого робити не може, та й нема того у ©© звичаях. Вона береться
тiльки через Сенат. Мчать у Москву та Санктпiтербурх, мiняючи на станцiях
конi, гiнцi. Повезли ще одне клопотання, де повiдано про злиднi народу,
запустiння в полках, про розор, який iде вiд постою росiйського вiйська. У
вiдповiдь з пiвнiчно© столицi указ про вiдпровадження двох нових партiй
козакiв - на Ладогу та Терек. Полетiв по заснiженiй .дорозi гонець, повiз
листа, у якому сказано, що в цi походи нiкого посилати, перераховано, у
якому полку скiльки лишилося козакiв. Москва та Пiтер у те не вiрять. Ще
один гонець мете снiгами - гетьман просить хоча б вiдкласти тi походи до
весни - аби по теплу, по травах iти, iнакше погинуть козаки. Москва
зловороже мовчить.
Роз'©халися по полках з колегi© кур' ри з указами збирати податки "з
усiх безобхiдно державських i старшинських пожиткiв на користь колегi©,
нiкого не минаючи, нiкого не милуючи". Пiший гонець понiс в колегiю
унiверсал з канцелярi©: за яким правом, по якому закону такий указ? Вiн
неправий, i козаки його виконувати не будуть.
Закутаний у ведмежi кожухи, погнав у Пiтер Вельямiнов. Погнав
скаржитися царевi на недобрих, непокiрних укра©нцiв. У Москвi Андрiй
Борзакiвський, Петро Войцехович, покликанi по почепськiй справi,
намагаються довiдатися, якi розмови точаться в Сенатi про Укра©ну, яка
павутина плететься. I помира раптово Андрiй Борзакiвський, племiнник
гетьмана, а вiдтак, двадцятого лютого, зять Петро Войцехович. Вiн устиг
написати листа прощального й закiнчив життя з великою рефлекцi ю,
споглядаючи Богоматiр i розмiрковуючи про радiсть вiчну та царство
небесне. Його тiло привезли й поховали в Седневi. Обидвi смертi загадковi,
та мничi, застрашливi. Говорять про них тiльки пошепки. Отримавши звiстку
про смерть Войцеховича, гетьман два днi не виходив з хати.
I стояв по Укра©нi плач - виряджали козакiв у Ладозький похiд. Козаки
збиралися в дорогу, а до пiвнiчно© столицi мчав на змилених конях ще один
гонець, якого там назвали "втрет впертим", з листом переконливим, що у
опрiч, лиха, погибелi козакам, розору, з того походу не буде нiчого. Похiд
таки вiдмiнили, козаки верталися вже з дороги. Але то було дине й останн
тепло, яким повiяло з пiвнiчно© столицi.
Та й те з смородом. Указ про вiдмiну походу послано в колегiю, а вже
звiдти, копi ю, гетьману. Аби ще раз принизити, аби вказати, що
гетьманському правлiнню настав кiнець, що колегiя - понад гетьманом.
Полуботок одписав царевi: пишiть менi, а не в колегiю, я грамотний, вмiю
читати. Все те - перетрактацi©, навалу царя й спротив гетьмана - не
сховати вiд людей. Надто вiд старшини. I хиляться сивi, чорнявi, русявi
голови - думають. Все вельми складно й надто просто. Так просто... аж
холоне пiд серцем. У казцi перед лицарем завше стелються три шляхи - а тут
лише два. На той ступити не хочеться, не дозволя совiсть, на другий -
страшно. Й шукають похиленi голови третього шляху, шукають. Третьо© дороги
шукають всi одвiку. Ще од часiв грека Перiкла або й ранiше. Аби якось
перехитрувати всiх, аби й совiсть не продали i статку не позбутися. Вдають
з себе хворих, посилаються на хвороби близьких, намагаються пересидiти
круту годину в якомусь сховковi. Декому вда ться. Але людське око зiрке,
воно бачить все.
Одначе й такi добродi©, для котрих все визначено од самого початку.
Це тi, котрi народилися без совiстi або загубили ©©. Користують першою
лiпшою можливiстю, щоб пожакувати. Або й потоптати всiх.
Новгород-Сiверський сотник Федiр Лисовський, призначений царськими указами
спочатку на гадяцького протопопа, а далi на сотника, не сповняв
гетьманських велiнь. Я перечитав усi скарги, написанi на Лисовського, всi
справи, сам побував у Новгородi-Сiверському при суддi Остапенку, якого
Полуботок послав розiбрати складений на сотника позов, й дивувався й
торопiв з усього, що побачив. Лисовський усiм казав, що вiн тут не просто
сотник, а "ради всех управлений и наблюдения и преследования измены". Його
боялися, як скаженого пса, а вiн чинив, що хотiв, бо знав - його можна
абшидувати тiльки за царевим указом. Мав природу непогамовну, й висiло на
ньому грiхiв бiльше, нiж горшкiв на тину в добро© господинi. Й чого там
тiльки не було, яким тiльки промислом не займався Лисовський за свiй вiк.
Крав конi, грошi, навiть iкони - якось покрав i заховав у гнiй,- робив з
котельником фальшивi копiйки, промишляв баришництвом, брагарством,
перепродував крадене. Служив у чернiгiвського полкового осавула
Красовського челядником i вкрав у нього скриньку з грiшми, й був
присуджений за те до повiшення, випiрнув у Москвi, й спiвав у церковному
хорi, якимось чином прислужився царевi, й осiдлав у Гадячi протопопського
фотеля. Посипалися вiд гадячан скарги, Скоропадський i Чарниш наказали
укласти вивiд, але ки©вський губернатор послав свого дошуканця -
полковника Вестова, й той чинив слiдство на користь Лисовського, скарг вiд
людей не приймав, кажучи: "нема указу приймати скарги на протопопа", й
склав у Пiтер визвiток такий, що опинився Лисовський на
Новгород-Сiверському сотенному урядi. I тут дав собi повну волю. У Сенат
написав, що буде царю вiрно служити, "бунтiвникiв усмирятиму, жеби народ в
градi не пiдбурювали". Почав вельми швидко багатiти, взяв дво сiл на
корогву, посiв у мiстi двiр торговий, обiклав митом перевози через Десну й
риболовнi зi на нiй, ярмарковi комори, сiльськi отамани збирали йому на
ралець. Одначе непогамованiй природi Лисовського того було мало. Хтось не
так вклонився, хтось iз бунчукових на весiллi сiв на стiлець, на який
збирався сiсти сотник, i вже Лисовський хапа ться за пiстоля, i вже
сотницькi гайдуки тягнуть невдаху за чуба. Новгород-Сiверський поставлений
бiля кордону московського, втiкачi звiдти валом валять iз-за убогостi
тамтешньо©, вiн ©х прийма й примушу робити на себе. Тi ж, втеклi, а
також посполитi новгород-сiверськi, майстрували башту велику оборонну, а
потiм виявилося, що то не башта, а комора пана сотника з лазнею та
погребом, а башту вимурували поруч, i не оборонну, а до в'язання
тюремного.
Ми ©хали по кiлькох скаргах: господаря за©жджого двору, в якому помер
подорожнiй, а Лисовський почав вимагати вiд господаря двiстi золотих,
погрожуючи покласти на нього ту смерть способом насильницьким - удушенням.
З переляжу, з очману господар дав сто золотих i "облiк" ще на сто - бiльше
не мав,по кiлькох днях Лисовський почав вимагати по "облiку", погрожував
поличкувати стома березинами, якщо той зволiкатиме. Корчмар трохи
оговтався, та й не було в нього таких грошей, i його син припровадив
скаргу до гетьмансько© канцелярi©. Друга скарга була вiд козака Околота
про те, що Лисовський забрав його дерево, яке лежало на березi Десни. Але
найповажнiшим у канцелярi© вважали третiй позов - Палажки Улезкiвни, яка
"з кривавими слiзьми била чолом пану гетьману", бо "сотник Лисовський
одружився на дiвцi Оксанi, але ранiше мав шлюб зi мною, Палажкою
Улезкiвною, та втiк з хутора, забравши сорок карбованцiв грошей, конi,
корови i все майно", вона, Палажка Улезкiвна, не знала, куди подiвся ©©
чоловiк, i аж тепер, через п'ятнадцять рокiв, заманячив вiн на сотницькому
панствi в Новгородi-Сiверському.
Гарне мiсто Новгород-Сiверський. Напрочуд гарне. Я дивився на нього з
найвищого чопика, стоячи бiля монастирсько© стiни, й не мiг вiдвести очей.
Бiлим шовковим поясом Десни обвинута гора, а по нiй хатки, будинки, церкви
дерев'янi й кам'янi, помiж ними дерева в iне©, все мовби вирiзане майстром
з одного великого шматка дерева. Над димарями в'ються димки - жiнки варять
вечерю. Тихо бемка малий монастирський дзвiн. I зда ться, нема на землi
затишнiшого куточка, а всiм людям тут живеться щасно. Одначе привезенi
нами в шкiрянiй торбi папери свiдчили, що це не так.
З Лисовським ми не мали способу зустрiтися чотири днi. Вiн мовби був у
мiстi, i його не було, його бачили то тут, то там, i нiхто не мiг сказати,
де вiн нинi. Лисовський знав про наш при©зд i уникав нас.
Менi вельми кортiло бачити таку вперту людину. Я ненавидiв Лисовського,
неначе свого власного кривдника. Либонь, ми б ще довго ганялися за ним,
якби не його розперезанiсть та непогамованiсть...
Опiвночi Лисовський з кiлькома горiлчаними братами пiшки поверталися з
гостини, нiч була темна, у них погас лiхтар, i вони почали грюкати в дверi
школи. Побудили школярiв, дяка та кухарiв, тi довго не могли очуматися зi
сну. Лисовський та братчики пiдганяли ©х штурханами, школярi - серед них
було кiлька чималих парубiйкiв, шкiльних виросткiв,- розсердилися, далi
осатанiли, зчинилася бiйка, гармидер. На той лемент позбiгалися люди,
прибiгли й ми, бо ночували неподалiк. Нашi козаки запопали Лисовського й
одвели в гренадерський караул та вiддали офiцеру, аби тримав там рiзуна,
бандюгу Лисовського.
Одначе офiцер вiдпустив Лисовського, i той доночовував удома. Тодi
суддя пiшов до полковника, нiмця, й розповiв йому, що ми чинимо дiзнання
за велiнням гетьмана, а також генерала Вельямiнова, показав гетьманський
унiверсал. Полковник послав солдатiв, Лисовського знову припровадили в
караул. Вiн був пом'ятий, пошарпаний, мало що тямив з похмiлля, белькотiв
щось незрозумiле. Покликали цилурика, той оглянув сотника - в того була
розбита голова, кiлька синцiв та саден помiтили й на тiлi. Либонь, школярi
тямилися не тiльки на шкiльнiй науцi.
Лише через тиждень почали складати дiзнання, опитали кiлька десяткiв
людей, списали багато паперу й, забравши сотенну корогву, по©хали додому.
Лисовського лишили в караулi до остаточного розпорядження з Глухова.
Суддя захворiв у дорозi простудною хворобою, i ми залишили його в
Чернiговi. Складати звiт гетьману довелося менi. Був пiзнiй час, i я не
хотiв турбувати гетьмана, лишень повiдомив маршалка дому про свiй при©зд
та про хворобу суддi, але невдовзi мене було покликано до гетьмансько©
свiтлицi.
У чорному пiдсвiчнику горiло три свiчi, бiля них сидiло дво : гетьман i
лiсi. Хтось iз нас запитав, чи нема вiстей iз Москви, й зненацька в
гетьмана мовби щось зсунулося з душi, й вiн сказав:
- Яких вiстей чека те? Добрих? А хто ©х подасть? Не потрiбнi ми нiкому
нi нинi, нi прiсно, нi вовiки вiкiв. Мабуть, з немилостi Бог оселив нас на
такому велелюдному перехрестi. А на перехрестi - он якi вiтри гудуть.
Чу те,- схитнув головою в бiк вiкна.- То одна буря котить нас, то iнша. Ми
порiзненi й не можемо взятися за руки. Нас купляють, нас продають... Ми
брязкотимо шаблями, кида мося в кривавий вир i... потика мо один одного.
Нашi прапори порванi в ганчiр'я, над нами чужi руки зводять чужi прапори.
Ми завжди перед кимось винуватi. Чужинцi ©дять наш хлiб i дорiкають нам,
що вiн не такий смачний, як ©м би хотiлося. Ми безсилi й убогi, кожен з
нас ста багатим i сильним тiльки тодi, коли служить дужому можновладному
чужинцю. Ми бо©мося подати один одному руку, бо©мося щиро поговорити один
з одним.- Вiн зiтхнув.- Може, й правильно робимо. Учiться, хлопцi, цi ©
науки. Вона проста, нагрi та нагоду . Бо iнакше можете вскочити в халепу.
Скрiзь вуха, скрiзь пильне око... Не звiряйте один одному помислiв. Не
любiть один одного й нiкого в свiтi не любiть. Нi батька, нi неньки. Бо
можуть i ©х взяти в заставу, примусити вiдректися вiд вас. Легко
вiдрiкатися не люблячи. Не любiть край свiй. Вiн гарний гаями i полями
сво©ми, але зганьблений, вiн тричi политий кров'ю батькiв ваших, i ви ©сте
кров ©хню, яка проросла в жито. Любiть тiльки самих себе...
Полуботкiв голос затремтiв. Я ще нiколи не бачив його таким. У мене на
душi бринiли сльози. Не знаю, що спонукало гетьмана отако вiдкрити душу -
якась велика невдача, чиясь незгода, чиясь зрада, бо пощо говорив нам
таке! А може, що молодi, хотiв, аби запам'ятали тi слова, передали внукам,
та й вiрив нам, а ми були готовi офiрувати йому всiм, навiть життям.
Я кажу ми, маючи на увазi Борзакiвського, Биковського, Рубця,
Добронизького, Войцеховича. Себе я туди не долучаю. Я на той час мало знав
валечних справ i знав багато ницих - обманiв, кривд, я мало знав
правдивих, гiдних шани людей, i бiльше - дрiбних, багатих статком i малих
душею. Я спiзнав пронизливих вiтрiв на перехрестях i дуже мало затишку.
Донедавна гадав, що оце писарське мiсце - зручне, затишне, бiльшого я не
хотiв. i не думав про власне прийдешн , й не до кiнця переймався тим, що
казав Полуботок. Вбуравлений в сво© лиха, я й на свiт дивився крiзь ту
малу, проверчену лихим свердлом дiрку, i якщо з'являлися мрi©, то вельми
непевнi. То марилися менi мандри в далекi землi, то затишне мiсце на
безлюддi над рiчкою... Списанi на шкурi кривди болiли, але то,
здебiльшого, були тiльки мо© кривди, я ©х го©в отрутою власного серця.
Пам'ятаю, я тодi сказав:
- Виходить, ваша вельможнiсть, ми i нашi душi - в руках важких i темних
сил? Ми залежимо тiльки вiд них та вiд припадку долi?
Полуботок пiдвiв голову:
- Я того не сказав. Багато залежить вiд нас. I ми повиннi боротися... з
припадками долi. Ми пливемо по рiчцi бурхливiй i каламутнiй... Але весла в
наших руках, ©х не можна випускати до самого кiнця.
Гетьман пiдвiвся, застiбнув гаплики на кире©. Був спокiйний,
зосереджений, можливо, трохи шкодував на свiй порив. А може, й не
шкодував, може, навмисне сказав нам те, про що думав день i нiч. Вiн
прочинив дверi й ступив у бiлу каламуть завiрюхи.
На Рiздвянi святки в Глухiв при©жджав Толстой з Уляною. Але я ©© не
бачив. Загубилася вона десь у тiй завi©, заметiлi, та не загубилася Уляся
в мо му серцi. I в думках мо©х. Думав про не© знову багато.
Я взагалi надто багато розмiрковую i скорше керуюся в життi думками, а
не сердечними спонуками, хоч сердечнi спонуки - то спонуки Божi, а розум
може ходити й диявольськими стежками. I вчинкiв усiляких злих запобiгаю
розумом, частiше покладаюся на нього. Менi соромно за це, соромно, що не
знаю, яка то душа, осяяна Божим промiнням, котра сама по собi летить на
добро i так само сама по собi вiдчува кривду. Перш нiж щось вчинити, я
кажу собi, що то буде по совiстi чи не по совiстi, вибираю стежку
правдиву, але вибираю розумом. А в свiтi люди, i я бачив таких, якi,
неначе святi, живуть дино праведним Божим законом, вони спрямованi на
добро, як соняшник на сонце. А я он спрямований i на щось iнше, мене
дедалi дужче закручу у свiй вир життя мирське, клопiтке, та ще й таке,
яке понад мо© сили, яким верховодять сили iншi, але земнi, а не небеснi. I
думаю iнодi грiшно: може, добре, що в мене нема нiкого - нi за кого не в
одвiтi. Iнодi вiдчуваю, що ма менi випасти в життi щось таке, що не
убезпечило б вiд лиха тих, хто був би зi мною. Душа моя щось зна , щось
бачить слiпо.
Увечерi, в куточку, прихилившись до мене головою, Iлько шепоче:
- Знову ста на завiрюху. Треба ©© пересидiти десь... Кажу тобi, бо
люблю, як брата. Оглянься... Помiркуй. На те саме заходить... Виговський,
Брюховецький, Многогрiшний, Самойлович, Мазепа... Де вони всi? Декого
навiть нiзащо, як Самойловича i Многогрiшного... I скiлькох потягли з
собою... Низками, гирями...I ще тихiше: - Нинi шукають охочих везти в
Москву папери... Небезпечнi вельми... Можна з ними там, у Москвi, й голову
залишити...
Я ковтаю давку слину страху, зiщулююся пiд лiжником.
- Так от... Гетьмани попереднi... Чого вони досягли? Нiчого. Бо й не
можна. Бо - сила. Страшна сила. Сам i бачиш... Одних полкiв скiльки
сто©ть... Я також люблю нашу i вiтцiвщину. Ой, як люблю. I бачу - ти йдеш
на кличi... Я й сам... Але ж - сила. Тiльки тобi зiзнаюся... Про що вам
гетьман казав?..
Я вдав, що сплю.
У тi днi Полуботок шукав людей, котрi повезуть у Москву листа. Не
просто було ©х знайти. Стояла важка зима, дорога до Москви далека, не
кожен зважиться на таку путь. Й не кожен зважиться заявитися з таким
листом перед грiзнi очi, царя. Вiдомо бо: найперше рубають голови
вiсникам, найперше ©х кидають за грати. Бо вони найбiльше знають, можуть
розказати. Я багато думав у тi днi... Мо життя в мо©й уявi то набувало
поважно© значимостi, то малiло безкiнечно. Кожному дороге власне життя.
Воно одне, тво ... Й муки страшать. Свiт складний, але небезпеку всi
бачать i вгадують найперше, бо вона проста й видима. "Ну чого варте таке
тво життя, кому воно потрiбне,- нашiпту голос.- Злети орлом... Подивися
хоч раз з високостi". А iнший голос свiдчить, що крил тих у тебе нема , що
страх i бажання жити далi - пташкою, комашкою, ©сти гречанi коржi, грiти
бiля вогню руки, гомонiти в доброму товариствi, мрiяти на нiч...
Отакi, здебiльшого, ми всi. Хить туди, хить сюди. Заяснi , i вже ми
пiдводимо голови, випина мо груди. Присмеркне, й поприсiдали, змалiли. I
все-таки ся щось попереду. Й кличе, i веде. Й ти розумi ш, що воно
велике-велике, що за нього поклали життя тисячi валечних козакiв, поклали
не здригнувшись. Стати б таким! Страшно. А може, й вони вагалися? А може,
й вони душили страх у собi?
З двадцяти чотирьох намiчених Полуботком старшин, котрi мали пiдписати
листа i повезти до Москви, пiдписало тiльки шестеро. Посилалися на
завiрюху, непро©жджi дороги, декотрi вiдмовчувалися. Повезли листа Андрiй
Борзакiвський - Пилипiв брат, також вiйськовий канцелярист, Iван
Добронизький, Петро Войцехович, Василь Кочубей, Григорiй Грабянка, Iван
Холодович та вже навздогiн погнав Оникi нко, з якимось пота мним велiнням.
Я узнав об тiм того самого дня, коли пересягнув пруг у власнiй душi i
також запропонував сво© послуги. Мiй рiшинець виявився запiзнiлим.
Укра©нськi посланцi затрималися в Москвi. Вони подали через Сенат лист
царю, а також листи Меншикову та Феофану Прокоповичу. Меншиков на той час
сам виплутувався з почепсько© справи. Дяка Лос ва, який проводив межування
на користь князя, закували в колодки, цар, як уже мовилося i погримав i на
Меншикова та й простив його за великi заслуги перед Московi ю. Феофан
Прокопович, мудрець i книжник, мудрував, але в iнший бiк. То вельми сумно,
що немало землякiв наших, серед них i стовпи науки церковно© та свiтсько©,
дбають не на користь вiтчизни, а на власну, й та ©хня власна персона ©м
такою дорогою, як майже персона самого Бога. Про це, про вчителя мого
колишнього Феофана Прокоповича, який промiняв милу нашу вiтчизну на жирнi
московськi ковбаси, оповiм пiзнiше. Тi люди вивищуються на брехнi й готовi
запродати самого Бога, аби ступити на один щабель вище. Я знав людей,
котрi вчиняли великi святотатства для того, щоб допомогти iншим людям, i
певний, що Бог на тому свiтi простив ©м ©хнi грiхи. Лiтом судили судом
церковним одного бродячого ченця, котрий та мно урiзав шматочок риз
святого в Ки©вських печерах i зцiляв ними хворих. Його святотатний вчинок
одкрився, вiн не одпирався й не просив помилувати, але святий суд
помилував, бо ж не для себе робив те, зцiляв, а грошей не брав, i суд
наказав йому одмолювати свiй грiх у схимi сорок днiв та ночей. А яким
чином здобуду царство небесне я? Тихим життям, покорою...Покорою кому?
Царевi чи Полуботковi? Адже нинi знаю: це - не одне i те ж. Рiзняться вони
один вiд одного, яко тьма од свiтла.
* * *
Я вперше побачив, що вечори синi. Синi дерева, синя долина, синiй снiг.
Найдивнiше - синiй снiг. Вечори приходять з чорних глухiвських лiсiв, але
не чорнi, а синi. Тiнi вiд дерев лякливi, тремтливi, падають пiд ноги й
тремтять. I чомусь ста на душi тоскно. Парубоцька пiсня побрела на
Веригiн, а я самотнiй, з сво©ми думками й синiм снiгом. Чому я такий? Чому
не такий, як iншi парубки? Не горланю пiсень, не лiзу нахраписте до
дiвчат? Я всього соромлюся. Й себе самого також. Менi й гарно в цiй
вечоровiй синявi, й сумно, й чомусь трохи моторошно. Прудкi тiнi сягнули
через плiт, одна затрималася й завила. Тiчка! Зашумiло над головою - з
сосни посипався снiг. Тiльки тут, на Глухiвщинi, сосни ростуть на
подвiр'ях. I сосновi та ялиновi лiси стоять стiною. Глухi, погрозливi,
моторошнi. Менi тоскно, i згадую мандри, згадую степ, марево над ним...
Сьогоднi до канцелярi© пiд'©хав у мальованих глабцях Якiв Маркович,
©хав удвох iз Оленкою, без кучера,- правив сам. Забiг до канцелярi©, аби
списали копiю з якогось паперу, а я пiдiйшов до саней. Я знаю, що Оленка
часто бачиться з Уляною, гостюють одна в одно©... I хочеться менi
запитати.... Не одважуюся.
Пара сiрих у яблуках коней ледве стояли на мiсцi, забирали на себе
вiжки, й Оленка щосили напинала ©х. Була в сiрiй вовнянiй хустцi, критому
зеленим сукном кожушку, розчервонiла, весела й трохи вiдчайна.
- Сiдай, Iване, сюди, бери вiжки, втiкаймо в поле. Або на i край свiту.
Чи в тебе вже з ким утiкати?
Конi рвуть у не© з рук вiжки...
Взяв за гнуздечки конi.
- Не хочеш? Тодi я пущу ©х, i вони розтопчуть тебе.- Регочеться.
Я стою, менi кортить запитати про Уляну, треба б мовби помiж iншим.
Спаленiю, розхвилююся, виставлю себе перед Оленкою дурнем. Вона ж,
напевно, все зна ... Не зна тiльки, що хворiю Уляною й досi.
До козиркiв пiдходить джинджуристий майор у плащi з чорним хутряним
комiром, вiта ться з Оленкою. Один з тих майорiв, якi допомагають
бригадировi. Либонь, знайомий з нею. I вже зовсiм це не той майор, що
засiда в колегi©. Дзигорить, жарту , округлю очi - розповiда щось
страшне й веселе, бо Оленка спочатку теж округлю очi, а далi обо
регочуть. Конi крешуть копитами наледь, напирають на мене, обфоркують мене
бiлою парою. Мене почина розбирати злiсть: служка я ©м з Яковом?.. Але
повiддя тримаю. А майор уже й ногу поставив на крило глабцiв i погладжу
медвежу повсть, яка лежить на колiнах у Оленки. З канцелярi© виходить
Якiв. Кругле котяче обличчя вдоволене. Потрiбну копiю взяв. Либонь, ще на
якийсь ставок чи млинок. Множить багатство Полуботкiв зять, множить. Умi !
Вiн сто©ть бiля дверей i не спуска ться по сходах. Вiн бачить Оленку й
майора i не поспiша до них. Бачить, як загра до його дружини майор, i не
обража ться. Мав би пiдбiгти, потурити того вiд саней,- адже майор
залиця ться вiдверто та нахабно,- принаймнi сiсти в сани й по©хати. А вiн
сто©ть. Перемина ться з ноги на ногу. Мене пойма дедалi бiльше образа. За
нього ж таки, Якова. Який я не тихий, а не стерпiв би. А Якiв терпить.
Чому? Непри мна думка ро©ться в мо©й головi: або вiн бо©ться майора, або
той потрiбний йому. А може... Що?
Бачить щось наперед?
Тако© спритностi не чекав вiд власно© мислi. Вiдпускаю гнуздечки,
ступаю вбiк, тихо цокаю язиком. Конi рвуть з копита, майор вiдлiта .
Оленка пiдхоплю вiжки, але зупинити конi вже не може. Сани зникають у
завулку, Якiв бiжить навздогiн.
Увечерi я розповiв про все Iльковi.
- Так Маркович нiчого майоровi й не сказав? - допитувався той.- А що
вiн взагалi про всiх цих майорiв каже?
Чи то я подумав, чи щось подумало за мене: сказати, буцiм Якiв про цих
майорiв i тих, хто над нами, шемря погане. Подумав i засоромився: адже
Iлько може передати ще комусь, а той ще... Гидко. До того ж i неправда.
Просто менi образливо за нього.
- Полетiла пташка,- мовив Iлько.- Гарна в тебе двоюрiдна! А ми...
Ходiмо сьогоднi в гостi до двох перепiлочок. Годi тобi киснути. Козак ти
чи не козак?
- Та козак... осьде матня...- Грубо бравую навмисне. Вечiр вже не
синiй, а чорний. Великi чорнi тучi козацькими шапками стоять на овидi й
сунуть на нас. Знову буде снiговиця.
Жiночки виявилися замашними, жвавими, веселими, ще й схожими одна на
одну. Може, вони були сестрами? Я так i не змiг довiдатися, як i того, хто
вони: вдови, старi дiвки, адже кожнiй десь пiд тридцять. Жили в старiй
хатi, бiля яко© не було нi обори, нi хлiва, нi бодай комiрчини. Нас
чекали; мабуть, Iлько попередив про наш прихiд, бо на лавi на чистому
рушниковi лежали полiпленi вареники. Одна з молодиць затопила в лежанцi
огудинням, поставила до вогню макiтерку.
- То - моя,- прошепотiв менi на вухо Iлько.- Мокриною ©© звати. А твоя
- вга.
Менi стало соромно, Iлько дiлив жiнок, як овечок на торзi. Зварилися
вареники. Iлько дiстав з кишенi карафку з пiнною Молодицi спочатку
комизилися, а тодi випили по чарцi, й балачка побiгла, як вогонь по сухому
хмизу. Iлько розповiв, як у ©хньому селi силою вiнчали дяка, й той утiк,
удавши в церквi, що нестерпно хоче до вiтру, не може втриматися, а одна з
молодиць повiдала, як ©© подруга загубила в лузi коралове намисто i як
незнайомий козак допомагав ©й шукати, згадували iншi веселi пригоди, а тим
часом надворi загудiло, завихрило - знову знялася хуртовина, хуга.
- Ну, тепер ми додому дороги не знайдемо,- сказав Iлько,- доведеться
ночувати.
- Я тебе проведу,- зареготiла Мокрина.
- А як заблудимося обо ?
- Разом - не страшно.
Я паленiв, але... вирiшив залишитися. А тут i Iлько шепоче на вухо:
- Прикинься п'яним, щоб, значся, не вигнали. Я не можу... Вже один раз
прикидався...
Я не знаю, як то прикидатися п'яним й дурникувато посмiхався i
вимахував руками.
Випили ще по однiй.
- Люблю хугу,- сказала Мокрина.- Реве, вi , тут теплот, затишно, а я
думаю про поле - як же там нинi страшно... i
- Страшно... Так страшно,- раптом мовила вга.- Я пам'ятаю... Сидiла
бiля вiкна до ранку... Петра чекала. Серце так болiло... А потiм нiби
здерев'янiло. Замело його. Через тиждень знайшли по голоблi, до
полудрабка прив'язанiй. А ми ж тiльки двi недiлi як повiнчалися...
I вга заплакала.
Я перестав удавати п'яного й почав прощатися. Iлько шкандибав за мною в
бiлiй завi© й лаявся.
* * *
Хуртовини котилися над мiстом одна за одною. А в мiстi двi важкi хмари
повисли одна супроти одно©. Перша на радному майданi, друга на Веригiнi.
Генеральна канцелярiя та Малоросiйська колегiя. Яка яку скура . За
колегi ю - iнша сила, ще бiльша, цар iз вiйськом, за канцелярi ю - окремi
старшини, однi - мiцно, iншi хитю-хитю туди-сюди. Колегiя й далi посила
канцелярi© накази як пiдвладнiй. Канцелярiя не бере ©х до уваги. А колегiя
натиска , погрожу , заляку . Точиться вiйна унiверсалiв з указами та
промемор©ями. Полуботок вiда : поступиться- все загине. Тим часом
попiдводила голови усiляка нечисть: доносять, нашiптують, пишуть, хочуть
погрiти руки, щось ухопити собi чужою цiною. За доноси платять грiшми,
ма тками, урядами.
Колегiя заклика писати, доповiдати, доносити, скаржитись. Канцелярiя
нiчого такого робити не може, та й нема того у ©© звичаях. Вона береться
тiльки через Сенат. Мчать у Москву та Санктпiтербурх, мiняючи на станцiях
конi, гiнцi. Повезли ще одне клопотання, де повiдано про злиднi народу,
запустiння в полках, про розор, який iде вiд постою росiйського вiйська. У
вiдповiдь з пiвнiчно© столицi указ про вiдпровадження двох нових партiй
козакiв - на Ладогу та Терек. Полетiв по заснiженiй .дорозi гонець, повiз
листа, у якому сказано, що в цi походи нiкого посилати, перераховано, у
якому полку скiльки лишилося козакiв. Москва та Пiтер у те не вiрять. Ще
один гонець мете снiгами - гетьман просить хоча б вiдкласти тi походи до
весни - аби по теплу, по травах iти, iнакше погинуть козаки. Москва
зловороже мовчить.
Роз'©халися по полках з колегi© кур' ри з указами збирати податки "з
усiх безобхiдно державських i старшинських пожиткiв на користь колегi©,
нiкого не минаючи, нiкого не милуючи". Пiший гонець понiс в колегiю
унiверсал з канцелярi©: за яким правом, по якому закону такий указ? Вiн
неправий, i козаки його виконувати не будуть.
Закутаний у ведмежi кожухи, погнав у Пiтер Вельямiнов. Погнав
скаржитися царевi на недобрих, непокiрних укра©нцiв. У Москвi Андрiй
Борзакiвський, Петро Войцехович, покликанi по почепськiй справi,
намагаються довiдатися, якi розмови точаться в Сенатi про Укра©ну, яка
павутина плететься. I помира раптово Андрiй Борзакiвський, племiнник
гетьмана, а вiдтак, двадцятого лютого, зять Петро Войцехович. Вiн устиг
написати листа прощального й закiнчив життя з великою рефлекцi ю,
споглядаючи Богоматiр i розмiрковуючи про радiсть вiчну та царство
небесне. Його тiло привезли й поховали в Седневi. Обидвi смертi загадковi,
та мничi, застрашливi. Говорять про них тiльки пошепки. Отримавши звiстку
про смерть Войцеховича, гетьман два днi не виходив з хати.
I стояв по Укра©нi плач - виряджали козакiв у Ладозький похiд. Козаки
збиралися в дорогу, а до пiвнiчно© столицi мчав на змилених конях ще один
гонець, якого там назвали "втрет впертим", з листом переконливим, що у
опрiч, лиха, погибелi козакам, розору, з того походу не буде нiчого. Похiд
таки вiдмiнили, козаки верталися вже з дороги. Але то було дине й останн
тепло, яким повiяло з пiвнiчно© столицi.
Та й те з смородом. Указ про вiдмiну походу послано в колегiю, а вже
звiдти, копi ю, гетьману. Аби ще раз принизити, аби вказати, що
гетьманському правлiнню настав кiнець, що колегiя - понад гетьманом.
Полуботок одписав царевi: пишiть менi, а не в колегiю, я грамотний, вмiю
читати. Все те - перетрактацi©, навалу царя й спротив гетьмана - не
сховати вiд людей. Надто вiд старшини. I хиляться сивi, чорнявi, русявi
голови - думають. Все вельми складно й надто просто. Так просто... аж
холоне пiд серцем. У казцi перед лицарем завше стелються три шляхи - а тут
лише два. На той ступити не хочеться, не дозволя совiсть, на другий -
страшно. Й шукають похиленi голови третього шляху, шукають. Третьо© дороги
шукають всi одвiку. Ще од часiв грека Перiкла або й ранiше. Аби якось
перехитрувати всiх, аби й совiсть не продали i статку не позбутися. Вдають
з себе хворих, посилаються на хвороби близьких, намагаються пересидiти
круту годину в якомусь сховковi. Декому вда ться. Але людське око зiрке,
воно бачить все.
Одначе й такi добродi©, для котрих все визначено од самого початку.
Це тi, котрi народилися без совiстi або загубили ©©. Користують першою
лiпшою можливiстю, щоб пожакувати. Або й потоптати всiх.
Новгород-Сiверський сотник Федiр Лисовський, призначений царськими указами
спочатку на гадяцького протопопа, а далi на сотника, не сповняв
гетьманських велiнь. Я перечитав усi скарги, написанi на Лисовського, всi
справи, сам побував у Новгородi-Сiверському при суддi Остапенку, якого
Полуботок послав розiбрати складений на сотника позов, й дивувався й
торопiв з усього, що побачив. Лисовський усiм казав, що вiн тут не просто
сотник, а "ради всех управлений и наблюдения и преследования измены". Його
боялися, як скаженого пса, а вiн чинив, що хотiв, бо знав - його можна
абшидувати тiльки за царевим указом. Мав природу непогамовну, й висiло на
ньому грiхiв бiльше, нiж горшкiв на тину в добро© господинi. Й чого там
тiльки не було, яким тiльки промислом не займався Лисовський за свiй вiк.
Крав конi, грошi, навiть iкони - якось покрав i заховав у гнiй,- робив з
котельником фальшивi копiйки, промишляв баришництвом, брагарством,
перепродував крадене. Служив у чернiгiвського полкового осавула
Красовського челядником i вкрав у нього скриньку з грiшми, й був
присуджений за те до повiшення, випiрнув у Москвi, й спiвав у церковному
хорi, якимось чином прислужився царевi, й осiдлав у Гадячi протопопського
фотеля. Посипалися вiд гадячан скарги, Скоропадський i Чарниш наказали
укласти вивiд, але ки©вський губернатор послав свого дошуканця -
полковника Вестова, й той чинив слiдство на користь Лисовського, скарг вiд
людей не приймав, кажучи: "нема указу приймати скарги на протопопа", й
склав у Пiтер визвiток такий, що опинився Лисовський на
Новгород-Сiверському сотенному урядi. I тут дав собi повну волю. У Сенат
написав, що буде царю вiрно служити, "бунтiвникiв усмирятиму, жеби народ в
градi не пiдбурювали". Почав вельми швидко багатiти, взяв дво сiл на
корогву, посiв у мiстi двiр торговий, обiклав митом перевози через Десну й
риболовнi зi на нiй, ярмарковi комори, сiльськi отамани збирали йому на
ралець. Одначе непогамованiй природi Лисовського того було мало. Хтось не
так вклонився, хтось iз бунчукових на весiллi сiв на стiлець, на який
збирався сiсти сотник, i вже Лисовський хапа ться за пiстоля, i вже
сотницькi гайдуки тягнуть невдаху за чуба. Новгород-Сiверський поставлений
бiля кордону московського, втiкачi звiдти валом валять iз-за убогостi
тамтешньо©, вiн ©х прийма й примушу робити на себе. Тi ж, втеклi, а
також посполитi новгород-сiверськi, майстрували башту велику оборонну, а
потiм виявилося, що то не башта, а комора пана сотника з лазнею та
погребом, а башту вимурували поруч, i не оборонну, а до в'язання
тюремного.
Ми ©хали по кiлькох скаргах: господаря за©жджого двору, в якому помер
подорожнiй, а Лисовський почав вимагати вiд господаря двiстi золотих,
погрожуючи покласти на нього ту смерть способом насильницьким - удушенням.
З переляжу, з очману господар дав сто золотих i "облiк" ще на сто - бiльше
не мав,по кiлькох днях Лисовський почав вимагати по "облiку", погрожував
поличкувати стома березинами, якщо той зволiкатиме. Корчмар трохи
оговтався, та й не було в нього таких грошей, i його син припровадив
скаргу до гетьмансько© канцелярi©. Друга скарга була вiд козака Околота
про те, що Лисовський забрав його дерево, яке лежало на березi Десни. Але
найповажнiшим у канцелярi© вважали третiй позов - Палажки Улезкiвни, яка
"з кривавими слiзьми била чолом пану гетьману", бо "сотник Лисовський
одружився на дiвцi Оксанi, але ранiше мав шлюб зi мною, Палажкою
Улезкiвною, та втiк з хутора, забравши сорок карбованцiв грошей, конi,
корови i все майно", вона, Палажка Улезкiвна, не знала, куди подiвся ©©
чоловiк, i аж тепер, через п'ятнадцять рокiв, заманячив вiн на сотницькому
панствi в Новгородi-Сiверському.
Гарне мiсто Новгород-Сiверський. Напрочуд гарне. Я дивився на нього з
найвищого чопика, стоячи бiля монастирсько© стiни, й не мiг вiдвести очей.
Бiлим шовковим поясом Десни обвинута гора, а по нiй хатки, будинки, церкви
дерев'янi й кам'янi, помiж ними дерева в iне©, все мовби вирiзане майстром
з одного великого шматка дерева. Над димарями в'ються димки - жiнки варять
вечерю. Тихо бемка малий монастирський дзвiн. I зда ться, нема на землi
затишнiшого куточка, а всiм людям тут живеться щасно. Одначе привезенi
нами в шкiрянiй торбi папери свiдчили, що це не так.
З Лисовським ми не мали способу зустрiтися чотири днi. Вiн мовби був у
мiстi, i його не було, його бачили то тут, то там, i нiхто не мiг сказати,
де вiн нинi. Лисовський знав про наш при©зд i уникав нас.
Менi вельми кортiло бачити таку вперту людину. Я ненавидiв Лисовського,
неначе свого власного кривдника. Либонь, ми б ще довго ганялися за ним,
якби не його розперезанiсть та непогамованiсть...
Опiвночi Лисовський з кiлькома горiлчаними братами пiшки поверталися з
гостини, нiч була темна, у них погас лiхтар, i вони почали грюкати в дверi
школи. Побудили школярiв, дяка та кухарiв, тi довго не могли очуматися зi
сну. Лисовський та братчики пiдганяли ©х штурханами, школярi - серед них
було кiлька чималих парубiйкiв, шкiльних виросткiв,- розсердилися, далi
осатанiли, зчинилася бiйка, гармидер. На той лемент позбiгалися люди,
прибiгли й ми, бо ночували неподалiк. Нашi козаки запопали Лисовського й
одвели в гренадерський караул та вiддали офiцеру, аби тримав там рiзуна,
бандюгу Лисовського.
Одначе офiцер вiдпустив Лисовського, i той доночовував удома. Тодi
суддя пiшов до полковника, нiмця, й розповiв йому, що ми чинимо дiзнання
за велiнням гетьмана, а також генерала Вельямiнова, показав гетьманський
унiверсал. Полковник послав солдатiв, Лисовського знову припровадили в
караул. Вiн був пом'ятий, пошарпаний, мало що тямив з похмiлля, белькотiв
щось незрозумiле. Покликали цилурика, той оглянув сотника - в того була
розбита голова, кiлька синцiв та саден помiтили й на тiлi. Либонь, школярi
тямилися не тiльки на шкiльнiй науцi.
Лише через тиждень почали складати дiзнання, опитали кiлька десяткiв
людей, списали багато паперу й, забравши сотенну корогву, по©хали додому.
Лисовського лишили в караулi до остаточного розпорядження з Глухова.
Суддя захворiв у дорозi простудною хворобою, i ми залишили його в
Чернiговi. Складати звiт гетьману довелося менi. Був пiзнiй час, i я не
хотiв турбувати гетьмана, лишень повiдомив маршалка дому про свiй при©зд
та про хворобу суддi, але невдовзi мене було покликано до гетьмансько©
свiтлицi.
У чорному пiдсвiчнику горiло три свiчi, бiля них сидiло дво : гетьман i