Гончаров Анатолий. Твоя зоря

- Кажи: розпускаю вас! Розбирайте коней - даю такий дозвiл!..
А вiн ©м:
- Не дiждетесь, вiдьми! Нiчого не скажу па власть... А хто мене хоч
пальцем торкне...
Одначе торкнули. Повалили в кучугуру, i товкли Мину гуртом, i верхи на
ньому сидiла його завзята Наталка, товкла свого крикуна носом у снiг,
примовляючи:
- Ось тобi соз! Ось тобi!
Нi конюхи, нi правлiння нiчого не могли вдiяти з розшаленiлим
жiноцтвом, ще вчора покiрнi слобожанки нашi наче поскаженiли того дня:
кинувши Мину Омельковича в хомутi на снiгу, вдерлись до стайнi, розхапують
вiд ясел щойно усуспiльнених гнiдих сво©х та буланих, декотрi з молодиць
навiть верхи посiдали на коней i, блискаючи стегнами, пустилися навскач
хто куди! Досi бачимо, ян вони, тернiвщанськi нашi амазопки, женуть вiд
стайнi толокою увсебiч з насмiшками, з реготом...
Мипа Омелькович, стоячи осторонь у хомутi, дивився на них - як саме око
iсторi© - з осудом i гнiвом, вiн навмисне а себе хомута пе скидав, затято
ждучи, доки при-iдуть iз району уповноваженi та мiлiцiя, - хай побачать
його в такому глумовиську, хай усi газети напишуть, як тут сiлькор Око
потерпав вiд несвiдомого елемента!
А в години поразки найвойовничiшi iз жiнок у кутузцi сидять, в
кам'яному льоху бiля сiльради, виконавцi з цiпками ©х вартують, а Мина
Омелькович час вiд часу крiзь щiлину в дверях благальним тоном ставить
дружинi умови:
- Хочеш на волю - пиши заяву, що бiльше не будеш...
- Не дiждешся, анциболот!
- Ну, прохаю тебе... Ось папiр, пиши...
- Качалкою тебе спишу, як виберусь звiдси!
А коли вже Наталка опинилася вдома пiсля кутузки, найперше викинула iз
сiней квiтчастого килима, що якимось чином заблукав iз хуторiв до ©©
чесно© хати, i заходилась при повному зiбраннi сусiдiв рубати той килим
щербатою сокирою - гех та гех iз-за плеча по тканому квiттю! "Не треба
менi глитайського добра! Гола ходитиму, а чужого нитки не вiзьму!"
Потiм якийсь час у Тернiвщинi панувало затишшя, i вчитель Микола
Васильович, повернувшись iз округа, куди вiн ©здив на конференцiю, навiть
жартував, дiзнавшись про нашi подi©, все цiкавився, чи не натерло холку
Минi Омельковичу хомутом.
- Смiйтесь, смiйтесь, - казав Мина, - а менi не до смiху... Я ще декого
з них вiдправлю чортам па снiданок. I. .ключi вiд церкви заберу, закрию
©хню молiльню! Хай усi вони, вiдьми, моляться тим, що в болотi!
I ось одного дня сидимо ми в класi, урок веде Андрiй Галактiонович,
сонце зимове спокiйно свiтить у вiкна, й нiщо нiби не вiщу бурi... Та
раптом - дверi нарозпащ, i перед нами з'явля ться задиханий, вкрай
перепуджений Мина Омелькович, заяча шапка на головi задом наперед, в руцi
в'язка великих ключiв.
- Сховайте мене! - хрипить вiн до вчителя майже безголосо. - Бо кришка
менi! Церкву закрив, а тi вiдьми женуться! Розшматують, роздеруть!..
При ©хнiх стосунках, здавалось, Андрiй Галактiонович з обуренням
виставить Мину за порiг, а вiн, на превеликий наш подив, мовчки кивнув
Минi в кiнець класу - на "Камчатку", а сам тим часом став, розiп'явся в
дверях перед хмарою жiноцтва, що, лементуючи, вже налiтало з коридора:
- Де той анциболот iз ключами? Де ви його заховали, кат би його на
каменi побив!
- Вiддавайте нам його! Мало йому хомута! Шкуру з нього спустимо!
I вперше в життi ми почули з уст Андрiя Галактiоновича неправду:
- Нема його тут. Не було...
- Та сюди ж вiн бiг?!
- То вам здалося. Заспокойтесь i не зривайте менi, будь ласка, урок!
Зачинивши дверi перед натиском розбурханих наших матерiв, Андрiй
Галактiонович i далi рiвним голосом, нiби нiчого й не сталося, розповiдав
нам про iхтiозаврiв та бронтозаврiв, що ©хнi хвостатi зображення,
засидженi мухами, ще з земських часiв висять на картонах у нас у класi.
Водились тi чудиська, власне ж, не так i давно, якийсь мiльйон чи скiльки
там лiт тому купались вони у водах теперiшнiх тернiвщанських балок з
пасльонами, де тодi переплiскувались теплi, синi, як льон, моря та буяла
на островах вiчнозелена тропiчна рослиннiсть. Розповiдаючи, Андрiй
Галактiонович жодного разу не глянув у той бiк класу, де аж пiд задньою
партою нашо© "Камчатки", як найбешкетнiший учень, сидiв Мина Омелькович,
защухнувши над в'язкою сво©х важких церковппх ключiв. Пронесло! Живий
зостався Мина Омелькович, хоч i душа побувала в п'ятах...
Не тiльки Тернiвщина, бурунить у цi днi вся округа. Там трусять, там
описують, а там уже десь, чу мо, продають з молотка. На Чумакiвщину, до
Кишок, до Масичiн, до Поруба©в - в близькi й далекi хутори - слобода
посила бригади комнезамiвцiв, активiстiв, готових за душу зчепитися з
тими, що хлiб гноять у ямах, що постачали копей махнам, посилали сипiв
сво©х у банди, а тепер з вилами кидаються, коли хто прийде описувати або
доводити ©м план до двору.
Настрiй дорослих переда ться й нам, школярам, в класах у нас
неспокiйно, бо вранцi, як прийдемо до школи, всюди мiж партами накурено та
напльовано, цiлу нiч тут ©шли баталi©, все це батькiв та матерiв наших
торкалося, тож чи й нам бути осторонь? Багато хто з нас тепер у червоних
краватках, цим ми зобов'язанi Миколi Васильовичу, завдяки йому створено в
школi пiонерський загiн, i настрiй у хлопцiв такий, що хай тiльки скажуть
- куди, не страшнi нам зараз i куркульськi обрiзи. Бо якщо вже ви юнi
пiонери, то нi в чому не личить вам вiдставати вiд дорослих, мiсце ваше,
хлопцi, на вiстрi подiй!
Вирушаючи на хутори, бригади дорослих часом i нас, дiтвакiв,
прихоплюють iз собою, бо така воля Миколи Васильовича, запального нашого
вчителя й вожака, чи©ми натхненними очима дивимось вiднинi на все, чим
кипить наша Тернiвщина. А вiн сам - як вiн горiв у тi днi! Зда ться, i не
©в, i пе спав, самим духом жив, а скiльки енергi© та завзяття у всьому, що
вiдбувалося поза стiнами школи, бо ж про саму школу вiн ладен був серед
тi © круговертi й зовсiм забути - принаймнi таке складалося враження.
Коли, озирнувшись в тодiшнi подi©, дума мо зараз про нашого Миколу
Васильовича, то ясно ста нам, якого складу характер променiв тодi перед
нами, безперечно, вiн i створений був саме для такого буревiю, яким жила,
яким вирувала в тi днi наша Тернiвщина. Ще недавно, влiтку, вона аж
танула, слухаючи в мiсячнi ночi красивий i розкотистий тенор молодого
при©жджого вчителя, чий спiв допiзна лився з вiдчиненого шкiльного вiкна,
то був спiв чистого кохання, пiсня юнацько© душi, що знайшла свою любов i
вiдчула себе вперше вiд любовi такою щасливою, а нинi Тернiвщина слухала
Миколу Васильовича здебiльшого на сво©х бурхливих сходках, яким не видно
було кiпця, i в голосi вчителя тепер дзвенiла тiльки сталь, увесь вiн був
сама вiра та заклик, i ми, школярi, безмiрно пишалися сво©м учителем, ми
були в захватi, що вiн у пас запальний такий та гарячий, ми готовi були за
ним у вогонь i в воду! Його правда була натхненною, а що може бути
сильнiше за це?.. Ось вiн вибiга на сiльрадiвський ганок у благенькiй
сво©й шинельчинi, сухолиций, блiдий, i, рвучким рухом голови вiдкинувши
свого чорного чуба назад, зверта ться до наших слобожан, щоб знов i знов
виповiдати Тернiвщинi про комуну загiрну, про тi сонячнi часи, що
настануть, коли "вже нiчого не буде чийогось", а все стане гуртове,
народне. В такi хвилини вiн, наш вогнистий промовець, ставав вiд
хвилювання ще блiдiший, нiж звичайно, ставав бiлий як крейда, очi його
повнились блиском, а голос дзвенiв так пристрасно й молодо, що жiноцтво,
слухаючи запальну його промову, аж умлiвало вiд захвату:
- Ну й артист! Ну й душохват!
А коли десь серед натовпу в цей час була Надька Винникiвна, то на не©,
розпашiлу вiд зата них гордощiв, озирались дiвчата, радiючи заздрiсне: ось
такого зумiла причарувати, завабити, без пам'ятi зумiла в себе залюбити!
А я знаю, а я знаю, Чого зоря ясна...
Що ж до нас, школярiв, то ми тепер ще бiльше були заполоненi натхненням
свого вчителя, вiрили кожному його слову, i нам аж дивно, чому не всiх
йому вда ться навернути до созу, адже ж так його слухають, коли вiн з
невтомним сво©м запалом промовля до Тернiвщини з ганку сiльради.
Тож, коли нам велить Микола Васильович: "юнi пiонери, сьогоднi на
хутори!" - ми сприйма мо цей заклик з бурхливою дитячою радiстю i водночас
iз жаданням геройства, зрина в душi й жага розплати за тi кривди, образи
й жорстокостi, що ©х завдавали Тернiвщинi давнi ©© вороги. Неодмiнно
згада ться хутiрська собачня, що десь тебе там нажахала, не пiдпустивши до
колодязя, промайне глумлива пика чиясь, постане в уявi i той скривлений
несамовитою люттю глитайчук, що ладен був до смертi затоптати нашу
Ялосоветку за житн стебельце тодi, на Фондових землях... Десь же вiн там
, той рудий бандюга, десь гно©ть прихований хлiб у ямах та гострить на
нас сво© вила куркульськi... Отже - до бою! Що школу пропустимо - не бiда,
адже сам учитель це дозволя , бiльше того, сам кличе нас у похiд, зате як
цiкаво буде там, - нехтуючи небезпекою, нишпорити по куркульських горищах,
вишукувати в напiвтемрявi, серед павутиння, вкритi пилюкою рiзнi книжки та
журнали, шлики та башлики, а може, де попадеться й наган чи жменя iржавих
патронiв. Бо ж нас посилали в такi шпарини, куди дорослому не пролiзти:
ось ти перевiр пiдпiччя (воно зветься дук), а ти спустись у засiк,
подивись, що там, потiм лiзьте, хлопцi, пiд рублену комору, а насамкiнець
пiд стрiхою проповзiть по всьому горищу, чи не заткнуто де куркульський
обрiз. Це ж найцiкавiша розвага для нас! I якщо котромусь iз малих справдi
вдавалося намацати в темрявi i висмикнути зi стрiхи обрiз чи важезну
шаблюку, то це сповнювало нао почуттям правоти, i пiсля цього тужба та
плачi хутiрських жiнок уже не так розтерзували нашi дитячi душi. А коли
опинялись над щойно розкритою ямою, де гно©вся хлiб i звiдки тхнуло цвiллю
та прiлiстю погубленого зерна, то це ще бiльше упевнювало нас у собi,
погно ний хлiб давав виправдання для всього, що тут робилося, i не страшно
було тепер вистукувати й колупати побiленi, а пiвниками стiни, довбати
долiвку, тельбушити комори, - нiчий уже плач пiсля цього пройняти бригаду
не мiг.
Вчитель Микола Васильович сiдав до столу i, зцiпивши вуби, з блiдим,
крижаним обличчям брався складати акт молодi хурщики вимiтали засiки,
вантажили збiжжя на сани, а Мина Омелькович тим часом, забравшись десь у
комiрчину, похапцем трощив хазяйськi облитi смальцем ковбаси.
Ось вiн, втираючи рукавом маснi губи, виходить iз комiрчини,
вдоволений, пiдморгу до нас:
- Розговiвся! Пiсля довгого посту розговiвсь! I ви, хлопцi, не
соромтесь, не цяцькайтесь, бо ви ж класовi дiти, не якiсь бiлоручки, а тут
усе дуки, п'явки! - розтлумачу нам Мина що до чого. - Казав я ©м:
доберемось - от i добрались! Тепер не стрiпнетесь! А то, бач, ще й
глузують: "Позаяк хлiба нема, то жертвую для комуни... кiло маку! " Ми вам
покажемо - кiломаку!
Перш нiж покинути куркульську хату, Мина Омелькович мусить, щоб руки не
гуляли, прихопити дещицю, скажiмо, мимохiдь стане тягти з жердки
хазяйський латаний, з кучерявого барана кожух, але тут не обiйдеться без
вовтузнi, бо розлючена хазяйка, де й взявшись, обома руками вчепiриться в
кожуха з другого кiпця. I вже достотне, як тi дво скiфiв, що розтягують
овечу шкуру на золотiй пекторалi, цупитимуть той кожух кожне до себе:
- Пусти, iроде!
- Нi, це ти пусти...
- Вiддай, чу ш?
- Глухий, не чую!
- А щоб ти зозулi не почув!
Клятьба зозулею помiтно стривожув Мину, але тiльки на мить:
- Це ти мене, безбожника-незаможника, зозулею хочеш злякати? Так ось же
тобi за це! - I вiн з такою силою шарпа свою здобич, що той гнилий кожух
на очах розлазиться надво : пiвкожуха у Мини в руцi, а пiвкожу-ха в його
супротивницi. - Хай же нi тобi, нi менi!
I вiп кида свiй ошматок додолу, а очима стриже кудись уже на пiч, i
тiльки вчитель, з'явившись знадвору на лемент, пригамовус Минин апетит.
За цi днi Мина Омелькович навiть погладшав - що то значить опинитись
людинi в сво©й стихi©! Ранiше, було, ходить, наче охлялий, сiрий, щоки
йому повтягувало, пiд очима пiдпухлини, як вiд вiчного спання, а тепер
обличчя йому викруглилось, воно аж пашить рум'янцем, особливо, коли ми,
залишивши розтельбушений хутiр, знов вилiта м саньми у вiдкрите поле, де
так i струже вiтром i мороз аж пече. Iнодi ми поверта мось до села вже
вночi, при мiсяцi, полозки наших саней далеко спiвають серед заснiжених
полiв. Вкублившись у куркульськi лiжники, рядна та сiряки, що тхнуть
скотарнею i що ©х тепер буде заприбутковано як созiвське майно, ми,
пiонерчата, ще в нервовiй напрузi, з якимось пташиним iнстинктом тиснемось
до свого Миколи Васильовича, почуваючи себе затишнiше поруч нього пiсля
всього пережитого на хуторах..
Мина Омелькович, пiсля бурхливих клопотiв дня, будучи в доброму гуморi,
сповнений кипучо©, руйнацько© сили, пiдбадьорю нас, що ось так, мовляв, i
треба гартуватись у боротьбi з класовим ворогом, з тим, хто навмисне не
хоче "конати хлiб i хто до Тернiвщини нiколи не мав i краплини спiвчуття.
Згадувалось йому, як у голоднi роки тернiвщанськi жiнки ходили за
позичками по хуторах i як ©х там цькували собаками, розповiда нам про
слобiдських дiвчат, що в розквiтi краси мусили йти до тих кугутiв
найматися i з якою глумливою погордою ©х там зустрiчали: "Гаразд, дiвко,
вiзьму вже тебе... Руки тво©, а вила нашi!"
Коли зустрiчний вiтер аж надто обпiкав нас, Мина Омелькович дбайливо
закутував свого синка в куркульський сiряк, ще й башликом обкидав, щоб
вуха хлопець пе поморозив, а помiтивши, що Грицик чимось схвильований,
пахилявсь до нього та стурбовано допитувавсь:
- Гришуню, чи тобi нiчого пе болить?
Тендiтне хлоп'я, цей Гришуня, зроду вдавсь хворобливий та ще з кобили
маленьким упав, прибився так, що хорував цiлу осiнь, Митiа Омелькович з
горя мiсця собi не винаходив i навiть сам водив хлопчика кудись аж у
Порегонiвку до знаменито© косооко© ворожки, яка людям переполох виливала,
вона й Грициковi крутила на головi миску з розтопленим у водi воском,
виганяючи з хлопця страх. I ось тодi, хоруючи, Гришуня чомусь особливо
потягся до музики й попросив батька, щоб вiн замовив у братiв Бондаренкiв
для нього кларнет. Бондаренки - то для Тернiвщини гроно талантiв, четверо
©х, братiв, i всi музиканти. Та не лише по всiх весiллях вони грають,
славляться вони ще й тим, що самi для себе роблять iнструменти -
балалайки, кларнети, i навiть справжнi скрипки виходять з-пiд ©хнiх
удатних рук, не кажучи вже те, що i в Козельську нiхто краще за них не
зумiв би натягти бубон або барабан з волячо© чи навiть заячо© шкiри. В
недiлю, коли Бондаренки виходять на толоку розважити музикою рiдну
Тернiвщину, то Гришуня щоразу в' ться бiля них найближче, вiн ладен
виконувати будь-яку волю музикантiв, аби тiльки дозволили йому бренькнути
на балалайцi чи дмухнути в кларнет. Тож i виникло в нього пiд час хвороби
таке бажання - мати в себе справжнiй iнструмент, i Мина без вагань
пообiцяв сво му одинаковi вволити його волю, сказав, що останнiх штанiв
збудеться, а кларнет йому буде! I таки дотримав слова. По якомусь часi
принiс Гришунi вiд Бондаренкiв той маленький саморобний кларнет з кнопками
перламутровими, i коли Гришуня притулив його до уст i видобув з дудочки
звук, схожий на звук горлицi, то одразу й одужав.
Послужливий, такий неперекiрливий цей Гришуня, наш незмiнний товариш.
Сам не пасе, бо нема чого, але на степ до нас прибiга влiтку корiв за
казки завертати. Стартi хлопцi, то ж аристократи нашi, ледацюги великi,
вони лежать цiлими днями на межi та кiзяки курять, всякi, навiть
соромiцькi, роздебендi плетуть, а менших ганяють, щоб корiв ©хнiх
завертали. Гришуня ладен ©м цiлi днi слугувати, слухняно робитиме для них
i те, й те, аби вони тiльки казки йому розказували, що ©х вони здебiльшого
самi ж тут i вигадують. З усiх нас Гришуня, зда ться, найбiльше подобався
Настусi - i за кларнет, який вiн часом бере до школи, щоб потiшити
товариство пiд час перерви, i за тихiсть та лагiднiсть вдачi, та ще ж,
крiм усього, вiн умiв дуже гарно блакитних котiв малювати - десь йому Мина
Омелькович (мабуть, вiд уповноважених) такий олiвець добув iз зовсiм
блакитним осердям... Iнодi Настуся яблуко крадькома тицьне йому на
перервi, тодi в Грицика аж вуха почервонiють вiд соромливого ©© дарунка, i
хто зна , чи не з таких перших виявiв дитячо© приязнi й зажеврю ться мiж
дiтьми найранiше оте почуття, що до певного часу воно тiльки в бруньцi
сидить, а настане пора, може, суджено буде йому розбуятись яскраво, на
повну силу розквiтнути. Можливо, в передчуттi цього ми, хлопчаки, коли
хочем подражнити Гришуню, то вказу м йому на Настуню-хугоряночку:
- Он твоя наречена йде!
I хором:
- Буде тому щастя, в кого жiнка Настя!
Мина Омелькович мав певнiсть, що в хатi в нього росте неабиякий
музикант, той, для кого музика виявилась кращими лiками, нiж ворожчин
вiск, i треба було бачити, як тане Мина Омелькович, спостерiгаючи сцену,
коли Гришуня його - рiдний чи не рiдний, кому яке дiло? - сто©ть уже на
толоцi помiж дорослих музик i в тон ©м самозабутньо дмуха у свою
дудочку-кларнет...
- Треба було й сюди тобi каварнет захопити, - нахиля ться Мина до
хлопця, - може, оце, загравши в дудочку, не так би замерзав...
Хлопець зiгнувся в санях, пiдшмарку , - справдi, чи не застудивсь?
Бо таки ж зимно, нiч дода морозу... Микола Васильович теж коцюрбиться
мiж нами вiд холоду, сидить, пiднявши комiр шинелi, i невiдомi думки
хмурять його чоло. Чи бурхливий цей день обмiркову наш учитель, чи
згадалось йому Кам'янське, i рiдний завод, i гудки, що, може, зараз оце
скликають людей у змiну нiчну, адже хай там холод чи спека, за будь-яко©
пори року, в належну годину, вони гудуть i гудуть, нiчим свiй лад не
порушать... Якось Микола Васильович нам обiцяв: "Навеснi повезу вас,
хлоп'ята, в наше Кам'янське на екскурсiю. Почу те, що то за музика, коли
напровеснi рано-вранцi, тiльки зазорi , над мiстом полине переклик
гудкiв.... Десь аж понад Днiпром стеляться потужнi розлогi ©хнi голоси,
будять тебе, вставай, вставай, до життя, до працi!"
Сани нашi летять степом, нiч голубi , та ось Микола Васильович, враз
стрепенувшись i мовби струснувши з себе тягар думок, нам не вiдомих,
раптом заводить на все поле "Ой у полi криниченька, там холодна
водиченька", i далеко серед снiгiв луна його красивий, кришталевий,
якийсь нiби iскристий голос. Луна , сягаючи десь аж туди, де коло сво ©
криниченьки-колодязя iз журавлем сто©ть, намальована нашою уявою, Надька
Виннпкiвпа у сво му аакоханому чеканнi. "Гей, там холодна водиченька!" I
коцi, пiдцвьохнутi тим спiвом, несуть нашi сани ще дужче, i внiчений
Гришуня враз збадьориться, i вiзничий наш - Бубирепчишин Антидюрiнг
жвавiше хльосне високо в по-тiiтрi замашним сво©м батогом з китицею, а
Мина, вчаровани спiвом Миколи Васильовича, хмелiючи вiд захвату й гордощiв
за нашого вожака, весело погуку кудись у степову голубiнь, у морозом
пропеченi безвiстi:
- Ось так спiвають бiльшовики! Дрижи, свiтовий капiтале!
В мiсячному степу, серед тишi й снiгового безмежжя, був простiр для
спiву, тож Микола Васильович, по-юнацi.кому розiйшовшись, давав собi волю,
з його пiсень ми дiзнались i про небачений той паровоз, що вперед, у
комуну, летить, i про те озеречко, де плавало вiдеречко, бо вiд того
цебра-вiдеречка нам знов усмiхалася вона - Надька i Надька... Навiть
змокрiлi, вкритi iне м конi, здавалось, радiють та грають силою вiд
власного бiгу, ха-дають снаги вiд гарячого, розгонистого спiву Миколи
Васильовича, зараз ©м i батiг не потрiбен - коней наче хто пiдмiнив, вони
несуть нашi сани, мов пiр'©ну, злипки снiгу з-пiд ©хнiх копит кудись аж до
мiсяця летять.



XVI

Якщо зовсiм пiзно повертались, то вчитель брав школярську нашу бригаду
до себе ночувати, напував нас рiдкiсним для тих часiв напо м - запашним
ча м, що його сам i розiгрiвав на примусi; кожному до чаю належала iце
скибочка черствого хлiба ("сухим пайком", як казав вiн), бо нiчого в
Миколи Васильовича не було, а з харчiв на хуторах вiн нiколи не дозволяв
собi взяти нi крихти. Нiде пiд час описiв не брав i одежi собi нiяко©,
хоча з одягу тiльки й мав те, що на ньому: гiмнастерка й штани з темного
сукна, сiра шинельчина одна на всi вiтри, а па ногах хромовенькi, що
бiльше для мiста личили б, чобiтки, яким, видно, нiяк не вда ться
захистити Миколу Васильовича вiд морозу, бо тiльки додому, так i
роззува ться мерщiй, давайте, хлоп'ята, снiгу, треба вiдтирати ноги, доки
ще Живi!..
Для себе на нiч ми вносимо знадвору соломи, морозяно© та ламко©,
розстеля мо на пiдлозi i вклада мось па пiй покотом, Микола Васильович
зверху вкрива нас ватяною ковдрою, позиченою в Андрiя Галактiоновича, а
деколи на додачу кине впоперек ковдри i свою шинелю, - вона пахне нам
мiсячною дорогою, морозом та вiтром. Повкладавши нас, господар ще не
ляга , сiвши до столу, вiн береться щось швидко нисати при гасовiй лампi
або, приклавши до вуха темний навушник радiо, шука зв'язку, з iншим
якимось далеким свiтом - радiо було в нас тодi великим дивом i з при©здом
учителя зробило сенсацiю на всю округу. Якщо Микола Васильович був у
гарному па-стро©, то давав по черзi кожному з нас послухати, що там
озива ться iз навушника, i ми тодi чули перед сном далеку музику, таку ж
прекрасну, як i оця, що тихим плином мелодiй нинi супроводить нас на
шалених перегонах хайвею.
Одного разу, коли ми ще не поснули, скрипнули двер, i до кiмнати зайшов
Андрiй Галактiонович у глибоких калошах, в пальтi наопашки, бо хоч i
мешка вiн з молодич колегою в одному примiщеннi, через стiну, але хiд ма
окремий, з протилежного ганку.
Поява Андрiя Галактiоновича - це пришестя поважне, вiн гордовито несе
на широких присутулених плечах свою левино-кудлату голову, чорна блискуча
грива його злегка срiблиться, але то не мороз ©© посрiблив, то вiк
людський бере сво . Коли, розгорнувши поли пальта, Андрiй Галактiонович
сiда до столу, вiдкрива ться нам знайома, а льняного полотна й нiби вiчна
його сорочка-толстовка, що лiто й зиму вiрно служить Андрi вi
Галактiоновичу, котрий, як ми зна мо, ще бувши студентом, ходив у Ясну
Поляну до графа Толстого i мав з ним розмову. Про суть тi © яснополянсько©
розмови нам нiчого не вiдомо (про не© Андрiй Галактiонович обiцяв
розповiсти, як пiдростемо), а ось теперiшню бесiду його з Миколою
Васильовичем ми, защухпувши, мов зайцi, таки вловлю мо сво©ми
настренченими вухами, хоч обом учителям, мабуть, зда ться, що ми вже
спимо, вгрiвшись пiд ковдрою - чи не попередницею котро©сь iз тих
легендарних ковдр, що ©©, величезно©, колись нiбито однi © вистачатиме,
щоб нею спiльно вкривався весь наш тернiвщанський соз.
Сидять бiля столу нашi найбiльшi авторитети, свiточi знань, гомонять
стишено, щоб нас не тривожити.
- Я ж тут грубку натопив на обох, - каже Андрiй Галактiонович. - Хай,
думаю, й сусiдовi грi , якщо вже нар дна спiльна стiна...
- Справдi, нiчого не вдi ш, -пiдтриму жарт Микола Васильович. - Ми з
вами як двi сторони медалi: нагрiва ш одну - теплiша й друга...
- Завтра, до речi, грубку топити ваша черга, колего, i не спробуйте
ухилятись, - вдавано насуплю ться Андрiй Гадактiонович. I далi ще бiльше
стишу мову, певне, щоб порушити наш сон. - Сподiваюсь, що бодай це ви не
анедба те, як декотрi iншi з сво©х обов'язкiв...
- Що ви ма те на увазi, Андрiю Галактiоновичу?
- А те й маю... Найпершi святi вчительськi сво© обов'язки ви ж таки
занедбали? Цiлими днями гаса те по хуторах, навiть дiтей ось втягу те у
сво© зовсiм не дитячi вправи. А це ж юнь, первоцвiт, - розважливо
тлумачить Андрiй Галактiонович молодшому колезi. - Дитина це, як Я
розумiю, людина найприроднiша, вона iнту©тивно прагне добра, ласки,
злагоди й гармонi© в життi, в дитини i Сприймання свiту ще нiчим не
викривлене, вона шука в йьому красу, лад, а ви цi крихкi, несформованi
душi без вагань кида те у вировище найлютiших пристрастей, в повсякчаснi
вибухи ненавистi, де людина звiрi , втрачав Себе...
Худолиций, блiдий вiд лампи Микола Васильович слухае старшого колегу
шанобливо i водночас трохи iронiчно.
- Ну, далi, далi...
- Опрiч того, що це непедагогiчно, - втлумачу Андрiй Галактiонович, -
це ще й безжально. Розумi те: без-жаль-но.
- Любий Галактiоновичу, ми живемо в безжальнi часи! Невже ви досi цього
не помiтили? - Микола Васильович нараз схоплю ться з мiсця i, нервово
ступаючи по кiмнатi, кида рiзко, незмирно: - Де барикади, там середини
нема! Старих нема, малих нема, тут кожен займи свое мiсце i дiй, як велить
тобi революцiйне сумлiння!
- Але ж це дiти, зрозумiйте ви. Тягти малолiткiв на цi вашi операцi©,
щоб життя ©хн починалося з картин обшукiв, руйнувань, з людських драм...
Це ви вважа те нормальним? Звалити на дитячi плечi тi вашi залiзнi щупи, а
на крихку тендiтну душу звалити ще непосильнiший тягар прокльонiв та
зойкiв - це вас не тривожить? Вам це не болить?
- Болить, - каже рiзко Микола Васильович. - Але хай вчаться. Хай
дихають вогнем битви! Хай цi нашi юнi Гаврошi наяву бачать роз'ярiлу
хижiсть власництва, перекошенi злобою обличчя, хай чують всi тi погрози та
глум, якими нас зустрiчають хутори! Для хуторян ми анцихрис-ти,
передвiсники страшного суду, а вони? Були в них в серцi жалощi, хоча б
тiнь спiвчуття до цих слобожанських дiтей, коли хутори робили ©х
маленькими рабами, прирiкали на найжорстокiший визиск? Iдiотизм сiльського
життя, де вiн ще в таких диких формах виявив себе, як не на хуторах? А
зараз хлiб у ямах гноять, для них вiн уже не святий, та й взагалi, що може
бути святе для тi © дрiмучо© й захланно© сили власництва? Поступись перед
нею, залиш, як , то вона завтра й нас iз вами передушить! Милосердя не
буде нiкому, слiпнучи в ненавистi, пiдiйме сокиру й на цих безневинних, що
сплять ось покотом пiд вашою всеспасенною ковдрою... Та про що мова! Ви,
людина з таким досвiдом, не згiрш вiд мене повиннi знати, на що вона
здатна, ця до краю нинi розбурхана, пiдступна, злобою та ненавистю налита
хутiрська Вандея!.. Чого-чого, а пощади звiдти не жди!
- То що ж виходить? ©хнiми методами проти них? Проти ненавистi такою ж
ненавистю, на злобу - злобою?
- А чим iще?
- Доброта вихову ться добротою, справедливiсть - справедливiстю - це ж