Гончаров Анатолий. Твоя зоря

гнiздечко, заховавши його помiж вiттям так, щоб нiякий шулiка не помiтив,
а пiсля того вже зводить прибути й вона, панi солов'©ха чи молоденька
соловейкова наречена. Верба з вiттям - то ©хня планета! Там панують ©хнi
спiви й любов... Спершу долина звiдти голосок мовби несмiливий, зробить
новачок кiлька витьохкiв i прислуха ться: ану ж, як воно вийшло? Потiм
чичиркне - нiби горлечко прочища ... Тодi враз залл ться вiльно,
голосисто, а вечори все теплiшi - чого ж не спiвати? I ось уже нема
зморенiй Тернiвщинi сну - вся балка повниться, шалi солов'ями! Звiдусiль
озвалися, на всi лади змагаються - хто кого перевершить... Ось коли буде
щебету, ляскання, тьохкання! Справдi, "смiються-плачуть солов'©"... Нiчнi
поети наших тернiв-щанських левад та балок, як самозабутньо
вiддаватимуться вони сво©й творчостi! П'янiтиме нiч од того солов'©ного
шалу, п'янiтиме все, не знаючи сну, завмиратиме солодко не одна дiвоча та
хлоп'яча душа!.. Вже й бувши студентами, ми не раз згадуватимем у далекому
мiстi нашi тернiвщанськi левади, повнi солов'©ного щебету й дiвочого
смутку... На кiнець весни другим заходом, так би мовити, другим туром
пiдуть вечiрнi концерти: то солов'©не подружжя навчатиме спiву вже сво©х
малят, навчатиме, як вiртуозно брати колiнця, брати найвищi "соль"! Адже
солов'ятам теж треба вчитися цього мистецтва, само нiщо не да ться...
Заболотнi живуть у самiй гущавинi солов'©ного царства, якраз навпроти
нас через балку, пiд глинищами, - догукнути можна. З-помiж старезних верб
проблиску ©хня бiленька старосвiтська хатина з маленькими вiкнами,
соломою вкрита. Срiблястi коси вербового вiття звисають над оселею низько,
окутують ©©, i навiть у найбiльший жнив'яний день у хатi Заболотних пану
прохолода, тiнi волоха-т6 стоять по кутках, а глиняна долiвка встелена
рогозою та iншим зiллям. В сiм'©, крiм найменшо© Ялосоветки, все хлопцi та
хлопцi, один в один при сво му мовчазному батьковi-удiвцевi. Та хоч
виглядом вiн як хмара, з торчку-ватим вусом, з поглядом суворим, що
незнайомого аж вiдлякне, а проте нiкого з дiтей Заболотний i пальцем не
торкнув, зда ться, й не насварився нi на кого, вiдколи вони зостались без
матерi, - тиф забрав ©хню матiр незадовго перед тим, як Заболотний
повернувся з-пiд Перекопу, епiдемiя тодi викосила багатьох.
Пiсля блiдо© зими, картопляно©, житньо©, коли завеснi повсюди i
заблискочуть тернiвщанськi вишняки кожною сво ю карою гiлочкою, якраз i
наста найкрутiший випроб для хлопцiв Заболотного, бо саме тодi чиясь
довга цупка рука вже тягнеться в солов'©ну балку по ©хнi дитячi душi.
З першим теплом якогось там весняного дня з'являються в нашiй слободi
пришельцi з хуторiв, похмурi дядюги у шапках кудлатих, у чумарках - ото
якраз i вони, для малечi слобiдсько© найстрашнiшi, ловцi дитячих душ.
З'явившись на толоцi, якийсь iз таких допиту ться в нас, школярчат:
- А де тут у вас той Заболотний живе, що в нього хлопцiв багато?
- Отам вiн живе, недалечке! - охоче пояснить саме котрийсь iз
Заболотних, найчастiше це буде Кирик, вiн так чемненько розтлумачить
ловцевi, куди треба йти: - Прямо та прямо, не доходя минаючи, де новий
собака та рябi ворота, де погрiб у яму впав!
I все це випалю ться такою скоромовкою, що зайда хутiрський не одразу i
второпа , що воно й до чого.
Одначе згодом наймачi все-таки втраплять до Заболотного, хлопцiв, що
порозбiгалися й ховаються попiд кручею в глинищах, буде i там знайдено,
покликано, i вже хутiрськi жмикрути оглядають ©х, мов лошакiв на ярмарку,
вдивляючись в ©хнi грiшнi душi, прикидають, чи добрий буде iз Грицька
погонич, а з Степана плугатар, а а Iвана волопас, а з Кирика,
найменшого...
- Нi, цього не вiддаю, - скаже хмуро батько.
- А то чого ж?
- Цьому ще рано.
- Менi б вiн пiдiйшов...
- Хай пiдросте.
Переговори вiдбуватимуться туго, тягучо, Заболотний-батько зрiдка
густиме щось уперте, бо ж натура, як у тура, а Ян Янович, котрий з власно©
волi прийде на помiч Заболотному-удiвцевi в такий вiдповiдальний момент,
поступово вiзьме переговори на себе i, на подив нам, виявиться неабияким
дипломатом. Згадуючи тi крутi дипломатичнi перетрактацi©, що вiдбувалися
тодi в наших глинищах, вiдтворюючи той стан напруги, ту "вiйну нервiв", що
там зав'язувалась, ми з Кириком i зараз вiдда мо належне дипломатському
хисту Яна Яновича. Без поспiху, умiло та вдатно вiв латиш свою лiнiю,
пункт за пунктом видобуваючи з хутiрських твердолобiв рiзнi полегкостi для
хлопцiв, вкарбовуючи наймачам, що будь-яка оплата за таких козарлюг не
буде завелика, ви ж тiльки гляньте на них, ось вони перед вами стоять,
один в один, як соколи!..
Хутiрський прийда диктуватиме сво© умови:
- Щоб слухняним був...
- Щоб нiчого не крав...
- I вставав удосвiта...
- Увечерi пiсля роботи ще проса на кашу в ступi стовчеш, ну i, звiсно,
коноплю м'яти...
Латиш це вiдмiтав рiшуче. Нiяких конопель уночi, нiяко© ступи! Нiч
да ться, щоб спочити хлопцевi, бо ж йому рости, сили набиратись...
Чи не там, пiд час переговорiв у глинищах, i цей Кирик, чи то пак
Кирило Петрович Заболотний, брав першi уроки дипломатичних тонкощiв? Чи не
тодi вiн уже дещо мотав на вус, дослухаючись, як непоступливий з сталевими
нервами Ян Янович, все зваживши, все передбачивши, зрештою домагався для
хлопцiв належних гарантiй i нав'язував тому, що в чумарцi, сво© умови,
тямущо, з несхитною-таки терплячiстю обумовлював кожен пункт крутих
глипищанських угод. Бо все там треба було врахувати: де хлопець спатиме,
чим харчуватимуть малого тернiвщанина, скiльки аршинiв та яко© саме
матерi© буде набрано восени цьому соколовi на штани, а скiльки ще й зерном
буде додано, та щоб не суржиком, не одвiйка-ми... Бути ж у строку хлопцевi
до покрови i нi днем пiзнiше...
- Прийма ться?
- Та вже ж...
- I щоб нiяких кривд, нiякого рукоприкладства, бо за це суд... Спiлка
"Робземлiс" насторожi батрацьких iнтересiв.
- Та зна мо.
- Ну, тодi й баста!
Кiнча ться дипломатiя тим, що хлопцi, Грицько, Степан та Iван,
понурившi© голови, з батiжками, що гадюками волочаться ©м услiд, покидають
сво© рiднi глинища, полишають батька, який сто©ть зажурений, iз глибоко
впа-лими щоками й настовбурченим вусом, настовбурченим сердитiше, нiж
будь-коли, i мудрого свого латиша покидають, i нас iз Кириком, i сестричку
свою Ялосоветку а очима, повними слiз. Жартуни та витiвники, найвiрнiшi
нашi друзi, надовго вони тепер помандрують по чужих стежках, зникнуть для
нас па все лiто, загубляться у безвiстi хуторiв, нiби десь на iнших
континентах. Навiть у великi свята нам ©х не бачити, глитайня не
вiдпустить хлопцiв додому до сивих заморозкiв, до покрови, тож чи дивно,
що Ялосоветка, провiвши братiв, по день i не два ще литиме сльози за ними,
i згодом, хоч уже сльози й висохнуть, вона все линутиме думкою братам
услiд, цiле лiто буде в зажурi: чи хоч живi? Чи конi, схарапудившись,
котрогось не розбили? Чи бугай на роги Степанка не пiдняв?
Ялосопетка - створiння хороните, кволеньке, пiсля зимi© таке блiдо, аж
свiтиться, тим-то iто лише батько, а й хлопцi мають до Ялосоветки жалощi,
пам'ятають щодо цього материп заповiт. Тiльки дiвча вiзьметься сво©ми
тоненькими, мов соломинка, руками за рогач, щоб витягти з печi казан iз
картоплею, уже котрийсь iз хлопцiв вiдсторонить сестричку, оберiгаючи, щоб
не надiрвалась, сам тужитиметься бiля того казана, а якщо це буде Кирик,
то вiн що й пожарту :
- Важко в пiч, а з печi це нам за iграшку... Мабуть, не бува недiлi чи
якого празника, щоб па подвiр'© в Заболотних не з'явилось хлоп'я або
дiвчинка iз слободи, прийде, тримаючи глечика, зав'язаного в хустку: мати
молока прислали. Або ще: ось вам молозива передали... Хай i не родичi, а
не забувають люди Заболотних, ©хню осиротiлу безматiрну хату.
А чим Заболотнi багатi, то це солов'ями: щовесни в ©хнiх вербах
солов'©в повiю! О тiй порi, коли птахи розша-ленiються, коли заливаються,
аж стогнуть кругом хати у верховiттi, та ще коли це буде весняний
недiльний день чи й самий великдепь, тобто коли нашi слобiдськi хатки по
пiдгiр'ю стануть ще бiлiшi, аж сяятимуть стiнами проти сонця, а десь там
на сьомому небi невтомний Клим клемкатиме у дзвони сво натхненно "Клим
дома - Хими нема", коли все над селом i над нашими балками буде сповнепе
яко©сь чистоти, злагоди й святковостi, - Забо-лотн'ий-удiвець такого дня,
зоставшись вдома з сво ю донечкою, дiстане ©й iз скринi найбiльше родинне
багатство - квiтчасту кашемiрову хустку, розгорне й поважно в руки
подасть:
- Запнись маминою, Ялосовстко.
Запнеться дiвчинка слухняно, обiв' ться материною красою й сядо бiля
верби перед батьком, що довго-довго буде на не© дивитися, вдивлятиметься
пильно, i ми зпа м - чому: в цiй хустцi Ялосоветка викапана мати.
- Мама твоя так цю хустку любила...
Сидить на призьбi, дивиться па той живий портрет, па диний образ
кохано© дружини, залишений його життю, i слуха , як на дзвiницi в щодалi
наростаючому темпi калатають, видзеленькують Климовi дзвони. Ось вони пiби
в жаркий танець пiшли, пашi дзвонята, квапляться, розганяються дужче й
дужче, весело й святково вимовляючи веснянiй Тернiвщинi:
Клим дома - Хими нема!
Кленькають, климкають, видзвонюють весело, танцюють на дзвiничцi дедалi
хутчiй, викликаючи сво©м танцем-змаганням добрi усмiшки в усiх кутках
села.
А десь згодом Ялосоветка потайки дозволить i Кирико-вi запнутися
маминою хусткою: "I ти в нiй теж на маму схожий... Брови - як у не©..."
Хоч маму вона навряд чи й пам'ята ...
Вiдклемкають, вiдбомкають великоднi дзвони i почнуться знов буднi.
Батько Заболотних прилашту у повiтцi верстак, тiльки не ткацький, що цiлу
зиму гупав у хатi, а столярський, i неквапом, день у день вiн
майструватиме вiкна та дверi людям, а ми з Кириком, як i торiк, знов
опинимось в ролi пастушкiв у степу. Всi при дiлi, i навiть для Ялосоветки
знайдеться робота, ©© домовлятимуть слобожанськi жiнки стерегти на левадах
полотна, розстеленi для вибiлювання, наглядати, щоб по них гуси не ходили,
не полишили лапчастi сво© слiди. Щодень самiтнiтиме Ялосоветка бiля тих
полотен, а в спеку дiвча схова ться в затiнку верби, сяде i, схиливши
голiвку, в позi маленько© мадонни з подарованою латишем глиняною лялькою
на руках, колихатиме ©© та стиха квилитиме писклявеньким голоском:
Запрягайте конi в шори, конi воронi©!
Та й по©дем доганяти лiта молодi©...
Заболотний не зводить очей з полотна автостради, мабуть, вита i вiн
думками десь там, у наших балках солов'©них. Може, i йому нагадало це
гудронове полотно тi далекi тернiвщанськi полотна, що кожного лiта бiлiли,
вистеленi по наших левадах, - аж звiдти бiлiють вони i зараз крiзь завiю
часу... Натканi за зиму, зiйшли з верстака сировi, грубi та негарнi, ще ©х
треба золити, а побувавши в жлуктi з попелом, визолiвши, день за днем
вибiлюються на сонцi, доки iз сiрих стануть бiлi як снiг, а Ялосоветка ©х
стереже та квилить над ними вже про того, хто iз нею "на рушничок
стане"... Блищать смуги полотен, вдень аж слiпучi, i якби тодi хто з
лiтака глянув на них, навряд чи й догадався б, що то за та мничi знаки
бiлiють пасмугами на зеленiй землi. А то все бiлiли ночi недоспанi наших
матерiв, то набирались чистоти вiд сонця чи©сь посаги, майбутнi рушники,
квiттям вишитi знаки чи ©сь долi...
Чути поблизу тиху, нiби з далечi лiт долетiлу мелодiю - це Заболотний
щось там мугиче над кермом...
- Як це сказано, - оберта ться вiн раптом до мене, - доганяти лiта
молодi©... Чиясь душа зумiла ж отак виспiвати себе...
Купальське вогнище палахкотить серед синьо© сутiнi наших левад, дiвчата
у вiнках круг голови - то на ниточцi нанизано в кожно© пелюсткате квiття
рожi, що росте в багатьох бiля хат. Навiть i меншi дiвчатка-пiддiвки
шмигляють тут, збудженi, задиханi, вони теж у вiнках, очi блищать, цi кози
бояться, що ми будем ганятись за ними та обриватимем з них вiнки, бояться
i водночас ждуть цих хлоп'ячих жартiвливих нападiв, але поки що ми ©х не
чiпа м, хай стрибають i Катрусi, й Одарочки через вогнище, де й ми один
з-поперед одного виказу м свою вiдвагу та спритнiсть, а потiм, розпаленi,
з пообсмалюваними бровами, будем ганятись в блискучiй темрявi за нашими
юними подругами, жарко жалитимем ©х жаливою по жижках, а вони, пiрнаючи в
гущавiнь левад, верещатимуть злякано й весело, аж заклично. Чи спромога
котромусь iз сучасних вiдчутi© всi чари нашо© лiтньо© тернiвщансько© ночi,
всi отi грай-пустощi по балках серед вiття верб та зоряних калабань, серед
заростей, де було так гаряче, аж задушливо вiд пахiття любисткiв-м'ят та
схвильованих вiд-дихiв ще не вимовлено© любовi? Як тропiчно було в тiй
розпашiлiй пiтьмi, в пахощах зiлля хмiльного, де юнi пругкi й жагливi
вуста лепетали навстрiч щось сум'ятне, безтямно-щасливе, як перша
пристрасть...
Чому все те - i дитячi пустощi, й чи©сь недитячi пристрастi - так мiцно
зберiга душа? Пломiнь купальських вогнищ, гострий вереск дiвчаток, що
випорскують з-пiд жаливи, ночi перших, жарких до нестями освiдчень - все
це для чогось потрiбне тобi? Отi колодки, де однi хмелiють у спiвах
кохання, у танцях з пилюкою, а меншi тим часом, вкрай розпашiлi, шугають
по хащах, лiтають по темрявах, мов блискавки...
Пуди конспектiв, горп проштудiйованих посiбникiв пе багато залишили
пiсля себе. Але чому досi чу ш, який пахучий був той новенький буквар, що
тобi видали в школi? I читанка, що зветься "Вiнок", вона теж незрiвнянно
пахла. А перший "Кобзар", що потрапить тобi до рук, i першi рядки, що
западуть у дитячу душу на все життя: "Серце мо , зоре моя, де це ти
зорiла?.." Був то свiт, де все ставало вiдкриттям. Струми якiсь живлющi
струмують на тебе звiдти, i все тамтешн нiби промениться, свiтиться
чимось неземним, як ота райдуга, що пiсля дощу загра барвами, беручи воду
в мокрих наших балках, - нам дуже кортiло пiдгледiти, як саме у вербах
вона воду бере.
- Бiжiм! Пiдгледимо райдугу зблизька!..
Так нам хочеться пiдступитись до не© на коротку вiдстань, руками
обiйняти ©© семибарвний стовп... Хтось iз дорослих остерiга :
- Не бiжiть туди, бо райдуга й людину у хмару потягне!..
Але ж пiсля тако© застороги нам ще дужче кортить! Як би там було нам у
хмарi, куди б нас райдугою потягло?.. А семибарвна все боре й боре воду
десь зовсiм поруч, у скупаних дощем розкошистих вербах Заболотного, ми
чу м, як аж шумить та вода потужним струменем угору, жене себе в небо, щоб
через скiлькись там часу знову пролитись на нас ласкавими рясними дощами,
вiд яких одразу i рослини, й дiти пiдростають. Завдяки райдузi, небо й
земля по днались, висока брама ©© вже й при сонцi за мокрою зеленню левад
па синiй тучi цвiте, вигляд райдуги чомусь нас хвилю , з'явилась - i нiби
повеселiшав свiт! Все так до ладу в природi, так усе згармонiзовапо -
жоден би винахiдник краще не вигадав! Лiта без райдуг, зими без колядок,
весни без солов'©в та без вишневого цвiту - то настане пiзнiше. Зазна мо
стану, коли зупиниться самий рух життя. Крiм горя, нiщо не ростиме, нта-хи
спiвучi не прилетять, крапля дощу благодатного з неба не впаде - тiльки
чорнi бомби падатимуть звiдти з сатанинським виттям... Кiнець усьому,
непам'ять, небуття? Тупе, звандалiзоване iснування? Та, виявля ться, не
так просто спустошити душу людську, виявля ться, й пiсля всiх жахiть у пiй
незруйнованим може зостатися те, що було: i юнь, i спiви, i цвiт
вранiшньо© зорi, i семибарвна райдуга в росистому небi над Тернiвщиною...



Х

Допипi лиша ться для нас та мницею, вiд кого воно вродилося, безвiсне
оте Настеня. Не були ми й тодi такi темнi, щоб вiрити, нiби дiтей
знаходять у капустi або що ©х лелека приносить па крилi. Сiльськi дiти
рано долучаються до того хвилюючого свiту, де пану кохання. З вечора
допiзна гаса мо по всiх кутках села, де пiд будь-яке свято танцi, гулi, де
земля двигтить та куриться вiд гопакiв та польок. Бачимо красунь наших
слобiдських, розпалених, розшарiлих, що тiльки й ждуть чийогось доторку,
знаку, ждуть тi © хвилi, коли можна нарештi вiдбитись вiд гурту i йти в
найдальшi садки ночi, в левади, в балки, щоб там слухати солодкi слова
юнацьких освiдчень, пити хмiль кохання, жахку його та©ну. I ми, дiтвора,
шастаючи збуджено по кущах, кра м вуха теж ловимо нiчну мову любовi, чу мо
слова тако© нiжностi, що ©х нiколи не ночу ш удень... А ця красуня
Винникiвна и на танцях лиш вряди-годи з'являлась, i на рипучих колисках не
вигойдувалась, де дiвчата слобiдськi, вхопившись за вервечки, щовеликодня
йойкають та вiють спiдницями в небесах. Нi з ким Надька мовби й не
вiдлучалася в тi нiчнi росянi верби та левади, де парочки замлiвають в
обiймах, а от вродилося ж у не©, з'явилось вiд когось на свiт.
Ще як училась на фельдшерських курсах у Полтавi, закохалася нiбито в
якогось там майстра-верхолаза, кра-сеня з городян, котрий верхи золотив на
дзвiницях, брав для таких робiт разом iз сво©м батьком та братами пiдряди
по цiлiй окрузi. Смiливостi майстровi тому, видно, не бракувало, лазив у
небо хоч на яку височiнь, аби тiльки добре платили. Кочували вони сво ю
родинною артiллю вiд дзвiницi до дзвiницi i за домовленiстю з громадою там
баню фарбували, там золотили чи замiсть iржавого наново прогартований у
кузнi хрест насаджували на найвищий шпиль. А коли в Козельську, де
монастирське, кругле, як пантеон, примiщення вiдходило пiд райклуб,
вирiшено було якраз навпаки - хрест з найвищого купола скинути, i шукали
для цього дiла смiливця, то полтавський жиган-верхолаз i тут запропонував
сво© послуги, щоправда, цiну, кажуть, за це загилив фантастичну. I таки
видерся на ту страшну пiдхмарну височiнь, i хреста звiдти таки пошпурив
униз, а па оголенiм шпилi, на самiм його вершечку, як запевняють очевидцi,
став па весь зрiст, та ще й па п'ятi обкрутивсь! То вже для форсу, щоб
розважити публiку й показати, який вiн удалець. Так чи не так, а з Надькою
нiбито в нього йшлося до шлюбу, та чомусь не склалося щастя: чи вiн,
виявившись гультяем, ©© ошукав, чи вона сама вiд нього вiдкинулась. Одне
слово, не довчившись, повернулась до батька з малям у пеленi. Без сумнiву,
знайшла б i тут ©© чиясь любов, але ж Надька не з тих, що кидаються
будь-кому в обiйми...
Всiй Тернiвщинi вiдомо, що за Надькою мре Олекса-баламут,
найзабiякуватiший з усiх наших парубкiв, хоча Надька i його вiдбрила,
сказавши якось увечерi на колодках, що не махновка вона й душа ©© до
розбишак ре лежить, - при цьому вона спокiйно вiдстороняла його обiйми,
бо, крiм усього, мовляв, ще й п'яних терпiти не може.
- Все ждеш? - гудiв тодi басом Олекса. - Досi, мабуть, того вигляда ш?
- Кого виглядаю, то вже моя воля... Ми так i не дiзналися, про кого
йшлося, хоч Олекса весь вечiр дошкуляв Надьцi сво©ми ревнощами до
котрогось того невiдомого та набивався проводжати додому. А, власне, чого
в'язнути? Сказала ж: "Моя воля..." - хiба не ясно? В кожному разi нiхто з
нас не осуджу Надьку за невiдому ©© любов, а що вона в не© виявилась
нещаслива, то це тiльки посилю наше спiвчуття до покривджено©, - нашi
симпатi© цiлком на Надьчинiй сторонi.
I аж нiяк ми не вiримо в лементи та гвалти баби Бубирончихи, що колись,
кажуть, сама вiдьмувала, клубком котилася посеред вулицi, коли котрийсь iз
парубкiв найпiзнiше повертався одинцем додому, а тепер ця особа кляпе
Винникiвну на всiх перехрестях, ревну до не© свого сина, геть
несамовитiе, загледiвши Надьку, здалеку лементу , що причарову вона,
мовляв, ©© дитину приворот-зiллям, хоче переманити молодого Бубиренка до
себе в приймаки, щоб його шапкою та чужий грiх прикрити. Довготелесий,
носатий цей Бубиренко писарю в сiльрадi i заодно вiда в нас
хатою-читальнею, вiн носить широке сине галiфе, хоч нiде й не воював, нашi
дотепники тернiвщанськi, дядьки Вiблi та Грица©, зiбравшись на толоцi,
чомусь називають його Антидюрiнгом - слово для нас незрозумiле й смiшне.
Пильно Бубиренчиха оберiга свого Антидюрiнга вiд усiх можливих невiсток
та спокусниць, вважаючи Романову Надьку найнебезпечнiшою, будучи певна, що
цiй вiд батька вiдоме всяке чаклунське зiлля i що здатна Випникiвна хоч
кого привернути па любощi. Якщо вiрити Бубиренчисi, то е такi, що бачили,
як ночами, розпустивши коси, бродить Винникiвна серед степу в самiй
сорочцi, ника довкруг хутора, мов бiла мана, то ж виглядав когось, щоб
привернути, спокусити, оженити на собi, а кого? Не iнакше, як бабиного
молодця в галiфе. Бубиренчиха щодо цього не ма найменшого сумнiву.
Чару Винникiвна ©© сина нiбито всякими чудасiями, але перевагу вiдда
отому найзаклятiшому безвiдмовному способу: висмикне потай нитку в парубка
з галiфе, залiпить у грудочку воску, кине в найжаркiший вогонь i давай
примовляти: "Щоб тебе за мною так пекло, як пече вогонь отой вiск! Щоб
тво серце за мною так топилося, як отой топиться вiск! I щоб ти мене аж
тодi покинув, коли знайдеш у попелi свою ниточку з галiфе!"
Iнодi, коли Надька, вбрана по-святковому, в туго заплетених косах
вiнком, вимитих перед тим в кануперi та любистку, приходить до крамницi
купити сiрникiв чи солi, Бубиренчиха, мов з-пiд землi виринувши, чорнороте
накинеться на ненависну ©й степовичку, стане поганити ©© лайкою та
образами привселюдно. Сяка-така безсоромнице, хочеш опо©ти сина мого
чарiвницьким дурманом, бач, i зараз напахтилася чимось, хiба це любисток,
хiба це канупер? Чистiсiньке приворот-зiлля, вiд нього хоч хто зiйде з
ума! I щоб до краю зганьбити Надьку перед людьми, зчинить гвалт на всю
Тернiвщину, нiби сама заставала розгульницю в себе на левадi, коли вона аж
iз степу прибiгала до молодого Бубиренка на побачення, цiлу нiч з ним,
гологруда, траву толочила i на сiнi качалася, безсоромно свiтячи бiлим
тiлом до мiсяця, умлiваючи бiля парубка у сво©х розпусницьких любощах.
- Таж то не вона, - пробували внести яснiсть чоловiки, тернiвщанськi
нашi справедливцi, - то, бабо, озерянська бублейниця сiно ваше розтовкла,
коли до батюшки При©здила... Тiй усi грiхи вiдпущенi...
Але Бубиренчиха глуха була до всiх свiдчень:
- Нi, нi, то якраз ця була! Смiялася ж! Я ©© признала, хоч вона i
втекла, тiльки косами вiйнула!
- Та не тiльки ж у Надьки коси, - брали пiд захист Винникiвну дядьки.
- Захищайте, заступайтесь, сiль вам у око! - гримала баба й на них. -
Вам усiм хвойди подобаються... А ця ще й смiшки стро©ть. Куди ж пак цяця,
нiхто ©© пе торкни, наче й пе вона ночами мо му синовi па шито
вiша ться!..
- Навiщо менi ваш син? - казала Надька з спокiйною, гордовитою
усмiшкою. - А любов якщо й була, то не з ним...
- Аз ким? - аж шию витягувала баба.
- Не вам про те знати.
Начебто бабинi гвалти пе дуже й доймають Надьку, та все ж, видно, на
душi ©й ставало нелегко, бо можна було помiтити, як у ©© карих навiть
сльозинки бринять, коли вона, розшарiвшись, якось невидюще iшла толокою у
бiк степу, неприступна нi для кого, i вiд образи й нас пе впiзнаючи, ©©
малих вiрних друзiв.
- Коси обнесу! - погрожувала навздогiн Бубиренчи-ха. - Здумай тiльки ще
раз уночi на леваду прибiгти!..
- Кому треба, той сам до мене прибiжить, - чулось у вiдповiдь.
Не озираючись, Винникiвна вiддалялась у степ, ще бiльше випростана,
сердито окутана у сво©, вже нiби й на всiх пас розкинутi гордощi.
Однак не тiй, що поганила Надьку, було похитнути дитячi нашi почуття:
ми й далi вiрили в те, що ранiш, вiрили кожному Надьчиному слову. Бо якщо
кому й вiддала Випникiвпа сво серце, то нiяк то не мiг бути бабин
Антидюрiнг, неоженьба й пустомолот у невiдомо звiдки добутому галiфе, що
капелюшилось до колiн i так нещадно висмiювалось тернiвщанськими
сатириками пiд час ©хнiх щонедiльних сидiнь пiд гамазе м на толоцi. Не мiг
це бути й Олекса-баламут з розiрваною губою, що волоцюжить по свiту, на
цiлi тижнi зника кудись iз Тернiвщини, а повернувшись, береться знов за
сво , на храмових праз-никах розквашу носи хутiрським буцмарям, надто ж
коли хто з них посмi зачепити Надьку якимось натяком чи бодай позаочi
неповажливо вiдгукнеться про не©. I хоч сам Олекса пiсля по динкiв
поверта тся в сво© глинища тож заюшений кров'ю, а вми ться - i вже
веселий, бо ж бився за Надьку, дарма що вона не прийма його кохання. I чи
й прийме коли, сказано ж - душа не лежить.
Чи не за цi вiчнi бiйки на храмах та ярмарках i налiплено
терпiвщанському забiяцi кличку: Олекса-баламут, або iце Олекса-бандит.
Дарма що в бандi вiн бути не мiг, бiгав ще в недолiтках, коли степовим
нашим шляхом на Вигурiвщину курява курiла - безлiччю тачанок, суцiльною
хмарою "iшли махпи"! I сам той отаман патлатий iз Гуляйполя, якщо вiрити
самовидцям, сидiв у тачанцi, диктуюяи на ходу черговий свiй до Укра©ни
анархiстський манiфест, а краля-секретарка, в портупеях, з вiдтятими
косами, з цигаркою в зубах, тут же вiдклацувала його сатанинськi слова на
машинцi... Не потягло тi ю хвилею Олекси, не втрапив i до загону
компезамiвських партизанiв, де побував його рiдний дядько Мина Омелькович,
який вiдзначився найбiльше обшуками буржу©в у Козельську, де одного разу
нiбито цiлiсiньку нiч кидав гирями в череватого крамаря, вимагаючи
зiзнатися, де в того захованi золото, перснi та сережки, - всього цього
Олексi вже не дiсталося, i вiн марну тепер свою силу па ярмарковi бiйки
та байдикування. Живе вдома й не вдома, то зпик-не, збезвiститься враз, i
довго його не чути, то в храмовий день з'явиться несподiвано, i тодi вже
ми, хлопчаки, гайда мерщiй па толоку, там Олекса з хутiрськими б' ться!
Бiла сорочка наче в рожах-квiтах палахкотить на всi груди - то вона
забризкана кров'ю, i обличчя заюшене, й зуб виплюнув, а проте веселий. З
ким бився? За що? Не завжди й самому ясно: бивсь, та й усе.
Коли, захмелiлого, треба його втихомирити i коли навiть Мипi
Омельковичу не вда ться погамувати буйняка-пебо-жа, тодi кличуть вiд
музики Надьку Винникiвну, котра цього дня ради свята аж цвiстиме серед
наших слобiдських красунь у рясному, в кiлька разкiв намистi, з ягiдками
коралiв-сережок у маленьких вухах, що ледь виглядають з-пiд темних
запашних кiс. Нехiтьма вийшовши iз святкового натовпу, тiльки гляне
Винникiвна на цього страшного для всiх розбишаку, щось там, прихилившись,
коротко йому шепне, i Олекса одразу ста шовковий, берiть тодi його попiд