Страница:
рисами iнтелiгентного обличчя, вiн, безперечно, когось дiвчаткам нагаду ,
бо тiльки випаде вiльна хвилька, вони, збiгшись гуртиком, уже пострiлюють
оченятами в бiк нашого столика, розглядають Заболотного зацiкавлено, i не
встигне виникнути в маленькiм нашiм товариствi якесь бажання, як юнi мiс
уже тут, весело щебечуть бiля Заболотного: о'кей, сер, сенк'ю, сер, чого
сер та його друзi ще волiли б? Милi, елегантнi створiння в червоних
шапочках та бездоганно напрасованих мiнi-спiдничках, вони охоче
затримуються бiля нашого столика, Заболотний, всмiхаючись, привiтно жарту
з приводу ©хнiх червоних шапочок та сiрого вовка з хайвею, i кельнеркам це
явно подоба ться, одна з них, осмiлiвши, запиту , чи справдi вiн
фiльмовий, той, що з вестернiв, чи вона програла подружцi парi. Хмарiгна
смутку набiгав на обличчя мого друга.
- .Не з вестернiв я, дiвчатка, - каже вiн у сумовитiм роздумi. - Друг
мщ та я, ми з ним, вважайте, з тих фiльмiв, яких вам нiколи й нiде не
побачити...
- О, це ж цiкаво! - На ©хнiх обличчях подив.
- Ви англосакс? - нахилившись через плече подружки, простодушно
допиту ться одна з кельнерок, високоросла дiва.
- Нi, не вгадали.
- То ж хто ви? - дiвчатка ще бiльш заiнтригованi. - Звiдки ви? З яко©
кра©ни?
- З Кра©ни Веселих Дощiв... - каже Заболотний серйозно, старанно
вимовляючи по-англiйськи кожне слово. - З Солов'©но© Республiки... З
регiону Пасльонiв та Глинищ... Менi це навiть важко перекласти.
Тон його мови зовсiм серйозний.
Дiвчатка зачудовано й непорозумiло переглядаються.
- Це десь далеко?
- Далi, нiж Гавайськi острови.
- О?
- Далi, нiж Полiнезiя...
- О?
- Це в зовсiм iншому часовому поясi. Стрiлки ваших годинничкiв туди
нiяк не перевести... Час там, дiвчата, не летить, а лине, пливе...
Червонобокi яблука там родять просто на стовпчиках... - Нiхто б не сказав,
що Заболотний дiвчаток розiгру , бо все це мовиться з почуттям, з ледь
усмiхненим смутком. - Люди там ходять у бджоляних кольчугах i вмiють
ночами лiтати, а трави сповненi райських пахощiв... Звiдти, принаймнi для
нас ось iз ним, усi шляхи, усi драй ви свiй початок беруть, а куди
проляжуть - жодна циганка не скаже...
Одначе - пора! Заболотний першим рiшуче пiдводиться, сенк'ю вам,
дiвчатка, ми справдi вам вдячнi, а тепер iдемо, щоб знову продовжити
шалений свiй гiн. Б'ю©к наш сто©ть уже наладнований для подальшо© ©зди:
пального залито в бак належну кiлькiсть галонiв, гума перевiрена, - хлопцi
з бензоколонки знають сво дiло. Тямковитi, зичливi, зроблять усе до пуття
i без нагадувань, ще й усмiхнуться вам па дорогу:
- О'кей! При©жджайте ще!
Заболотний за звичкою й тут не проминув нагоди перекинутися кiлькома
фразами з одним iз юнакiв, котрий витираючи скло в нашiй машинi,
похвалився, що дiд його' походженням теж iз Юкрейн, колись давно у пошуках
кращо© долi помандрував за океан, працював з братами на тутешнiх шахтах, а
батько будував якраз оцю швидкiсну трасу, де синовi дiсталося мiсце бiля
бензоколонки. "Отже, й вам ця дорога, вважайте, не зовсiм чужа" - жарту
наш спiврозмовник, котрий надалi запам'ята ться нам як "хлопець iз
Юкрейн". Коли ж Заболотний поцiкавився, що саме цьому придорожньому
хлопцевi вiдомо про його далеку Юкрейн, юнак схмурив лоба туго-думно, а
потiм, враз прояснiвши, вiдповiв чутим ще, либонь, у дитинствi, нiбито
люди там дуже спiвучi i що, крiм хлiборобства, вони здавна кохаються в
бджолах.
- Це вже знання неабиякi, - посмiхнувшись. Заболотний по-дружньому
поплеску нового знайомого по плечу. - До речi, можеш сво©м друзям - вони,
зда ться, iталiйцi? - сказати, що й перший у свiтi рамковий вулик був
винайдений на Укра©нi. Модель виявилась така вдала, що бджоли й iнших
порiд одразу прийняли ©©, завдяки чому рамковi вулики поширились по всiй
планетi... А це ж чогось варто?
- О, й с...
Оскiльки б'ю©к наш повнiстю впорано, то, щоб звiльнити мiсце для iншо©
машини, нашого трудягу вiдiгнано вбiк, отже, сто©ть вiн тепер, нiкому не
заважаючи, осторонь на морiжку, що весь у плямах мазуту, стоптаний та
перечавлений шинами, - прим'ята травиця аж рудизною взялась, наче
припалилась вiд того лиснючого мазуту.
Можна б уже рушати, але Лiда просить зачекати хвилинку, вона нiяк не
надивиться на вовтузню двох веселих собачок, що ©х якась родина саме
випустила з машини провiтритись.
- А глянь-но сюди! - кличе мене Заболотний, нахилившись над чимось
схвильовано. - Впiзна ш? Аж не вiриться...
- Споришець!
- Хто мiг сподiватися, що зустрiнемось, та аж де...
- Лiдо! - кличе Заболотний i нашу супутницю. - Дивись: оце ж i вiн,
спориш, трава iз трав... Вiн тобi щось каже?
- Поки що нiчого, - вiдгуку ться вона, неохоче рушаючи до нас.
Нахилившись, ми удвох, нiби якусь рiдкiсть природи, розгляда мо цю
скромну, в мазутi закучерявлену травичку, не боячись видатись Лiдi
смiшними. Бо таки ж зустрiч: справжнiй споришець-кучерявчик стелиться в
нас бiля нiг - пробивсь, прорiс крiзь усю планету! Гай-гай, де ми з тобою
здибались, друже... Поiронiзувати б над власною сентиментальнiстю, але ми
зараз не здатнi на це. То-птана-перетоптана, незавидна якась травичка, а
враз воскреша для нас цiлий свiт, безлiч картин та облич проглядають iз
нашого стернистого степу: Надька з дитям, i Роман, i замурзанi веселi нашi
ровесники, що стiлькох ©х уже нема i навiть слiди погубились - кого куди
розметало життя! Може, комусь iз них, залеглому перед атакою, теж на очi
потрапив такий споришець в останню хвилину, iншому ця споришина, може, за
колючим дротом являлась, проростаючи крiзь щiлини в камiннi на сiрому
плацу смертi, а ще котрийсь зворушено розглядав ©©, чудом уцiлiлу, на
стрижених газонах далеких столиць... I тепер ось знайоме зiллячко
стелиться нам, нiби з дитинства прозира крiзь мдзут на цьому iржавому
крайсвiтньо-му морiжку...
- Нi, Лiдо, - кажу, - ми таки сентиментальний народ.
- Написати б докторську про значення споришу у вза минах народiв, -
якось соромливо всмiха ться Заболотний. - Або хоча б про його роль у життi
дипломата... Крiзь саму серцевину планети прорiс, от тобi, Лiдо, й
споришець! Запам'ятай його...
Вже збира мось сiсти до машини, як раптом чу мо веселе:
- Хелло!
Не вiд кав ярнi долина погук дiвчачий, червонi шапочки гуртиком
визирають iз дверей, котрась iз дiвчаток прощально трiпоче рукою, - цей
вияв симпатi© найперше призначений Заболотному. Видно, вiн таки ©х
заiнтригував, тих юних кельнерок. Так i залишаються в невiданнi - хто вiн:
англi ць чи скандiнав? Людина мистецтва чи, може, мандрiвний маг,
психоаналiтик або астролог-звiздар? Так чи iнакше, але чимось вiн пробудив
у них цiкавiсть до себе, якось аж надто загадково висловлювався цей
подорожнiй, чемно уникаючи прямоти, обволiкаючи свою особу у велику якусь
та©ну.
Заболотний вирулю на полотно, розвива швидкiсть. Рух, бистрина, i
знову десь там вслухаються трави узбiчнi, як рiка дороги шумить i шумить.
Над трасою щодалi помiтнiш мерехтить мла вихлорних газiв. Бджола,
певне, впала б мертвою на льоту, хапнувши такого повiтря, не витримала б,
мабуть, i та агресивна, гiбридна... Хвилястий рель ф мiсцевостi злегка
вигина автостраду перед нами донизу, i очам вiдкрива ться безкрая лавина
автомобiлiв, рухомий потiк, рiка. Залiзна рiка! Блискоче-переблиску пiд
сонцем сталевими спинами кузовiв. Серед незлiченностi губимось ми, летимо.
Рiзнi бажання й спонуки вивели нас на трасу, i дна людей мандрiвних хiба
що цей лет та напруга дороги, де впину швидкостям нема, - справдi мовби
якась надсила ясене, котить за обрiй цю несамовиту рiку, цей Дунай залiза,
блиску, гуркоту й чаду.
XX
Хайвей, зда ться, прийма лише тих, хто спiшить, кого жене жага
швидкостей. Безлiч колiс летять у сво©й круговертi, хапаючись гумою за
бетон автостради. Обiгнали трак, обганя м автофургон, в якого ззаду
стирчать чи©сь ноги у кедах, в обстрiпаних джинсах, - вiдсипля ться
звалений утомою подорожнiй. Ще обганя м довгу, найновiшо© моделi машину,
обшиту по боках синтетиком пiд колiр дуба, з вiкна салону виставив голову
iрландський сетер, йому душно, хапав повiтря, мабуть, вiдмовив
кон-дишен... Очi в собаки сумнi, повнi розуму - це ми з Лiдою встига м
помiтити. Заболотний, обганяючи, надда швидкостi, i вже сетера нема, вже
десь позаду виглядав в машини його розумна голова з вухами охляп,
натомiсть iншi авто зблискують поруч нас мигтючим склом та нiкелем, щодуху
пролiтають iз сво©ми загерметизованими пасажирами...
А втома тим часом да ться взнаки, вона зменшу свiт до розмiрiв
блискучо© кульки, що мигтить i мигтить перед нами на вершечку антени
найближчо© з переднiх машин, якiй услiд ми мчимо весь час на однаковiй
вiдстанi.
- Аж очi рiже, - Лiда вiдверта ться вiд антени вбiк, мабуть, кулька
металева та блиск ©© дiвчинку нервують.
Зiр утомився вiд хайвею, довколишнiсть, власне, вже не сприйма ш, вона
зараз для тебе ста майже безбарвною, пролiта вiдчужено, тобi тiльки й
лиша ться цей одноманiтно-сiрий свист швидкостей та ще царство реклами,
якому, видно, не буде кiнця. Довгоногi дiви з напомадженими губами, цi
сучаснi варiанти еллiнських звабниць-сирен, до апельсиново© золотавостi
засмаглi на гавайських пляжах, намагаються будь-що сво©ми слiпучими
усмiшками спокусити подорожнiх, грайливими позами завабити байдужно
дiролiтаючих мимо них новiтнiх, захищених куленепробивним склом одiссе©в.
- А що ж там Верховний Коментатор каже? Заболотний вмика радiо, i
невидимий супровiдець наш тут як тут, i каже вiн, що, на думку колегi©
присяжних, вбивство iз милосердя не визна ться злочином. Отже, й не
пiдляга покаранню... I ще вiн сповiща спокiйним, якимось еластичним
голосом, що з пiвденних широт поволi, але невблаганно рухаються над
континентом хмари агресивних бджiл, - гiбридний покруч бразiльських з
африканськими, - якi розплоджуються iз страшенною iнтенсивнiстю i
виявились такi войовничi, що нападають на цiлi мiста...
- Навiть на отакi можуть напасти? - запиту Лiда, кивнувши на
мiсто-гiгант, яке саме проплива попiд небосхилом. - Певне, тi бджоли за
щось розсердились на людей?
- Хiба нема за що? - каже Заболотний i, щоб при-споко©ти Лiду, вда ться
до пояснень, що, мовляв, тi агресивнi ро© посуваються насправдi досить
повiльно, з швидкiстю черепашачою, ©м нема куди поспiшати. Тож доки
бджолинi орди наблизяться до цих широт, може статися, що вони й взагалi
втратять свою агресивнiсть, призвичаяться до людини й до всього, що ©х тут
зараз драту ... Виявля ться, ©х найбiльше драту рух, i нападають вони не
на все поспiль, а головним чином на об' кти, що рухаються...
- Он як, - посмiха ться Лiда. - Виходить, щось вони метикують...
Коментатор тим часом повiдомля , що в мiстах цього континенту дедалi
бiльшо© популярностi набува "Служба надi©". Розрахована вона на людей,
котрим нема до кого звернутись за душевною пiдтримкою, порадою,
заспоко нням, окрiм хiба до телефонно© трубки (погляди нашi мимовiль
фiксують червоний телефонний апарат, що цi © митi майнув на стовпчику край
автостради). Духов-ниii цей сервiс, на думку Коментатора, ма тi переваги,
що втiшник не пита вашого iменi, анi становища, пi адреси, вiдгуку ться
вiн на голос кожного, хто телефону до пункту "Служби надi©" у хвилину
критичну, у хвилину розпуки...
- "Служба надi©", о, якби к то була вона всесильна, - сумовито зауважу
Заболотний. - Порад багато, прогнозiв ще бiльше, а тим часом у свiтi таки
щось вiдбува ться. Менше смiху чу планета - хiба це не серйозний симптом!
Змiни в клiматi людських душ, вза мна ©хня вiдчуженiсть, хiба ми цього не
вiдчува м повсюдно? Там вбивство iз милосердя, а там - iз жорстокостi
тупо©, непоясненно©... Або отi очманiлi вiд власно© жорстокостi "шкiрянi
куртки", що гасають вночi на мотоциклах вулицями Токiо, уявивши себе
новiтнiми камiкадзе чи кимось там iще... Нечуваний розгул повiтряного
пiратства... Викрадення людей, огидний тероризм, напади серед бiлого
дня... А в ролi втiшальникiв раз у раз виступають торговцi наркотиками,
чи, як ©х iще звуть, торговцi "маревами". Рiзних вiщунiв та астрологiв
розвелось, i що?.. Нi, не тако© людям треба "Служби надi©"...
Мiсто, що пропливало по обрiю, досi ще не вiдпливло. Все воно тоне у
величезному, навiть з вiдстанi помiтному маревi - то гарячим грибом висить
над ним зужите, загазоване повiтря. Заболотний з досвiдом затятого
урбанiста поясню , що забрудненiсть повiтря особливо посилю ться надвечiр,
коли камiння стрiтiв пашi зiбраним за день жаром, а скупчення висотних
споруд руйну атмосфернi потоки, вiтер, якщо вiн не набрав ураганно© сили,
не продима лабiринти кварталiв, тож городянам тiльки й лиша ться втягати
в легенi брудне, застояне повiтря, загазованiсть якого часто сяга понад
усякi норми...
Про©хали багато, втома нам да ться взнаки, а Заболотного вона нiби й не
бере. Все тi ж короткi, блискавичнi рефлекси, по-музикантському тонка й
для стороннього ока ледь помiтна чутливiсть рук.
Скiльки ось годин з такою швидкiстю йдемо у потоцi "мерседесiв",
"понтiакiв" та "ягуарiв", а водiй наш, як i вранцi, пiдтягнутий,
випростаний, i по тому, як вiн легко, без напруги веде машину, вгаду ться
висока натренованiсть i майстернiсть.
Та все ж Лiда вважа , що пора б зупинитись, щоб керманич наш мiг
перевести дух, розiгнати втому.
- Зупинитись, а де? - вiдгуку ться Заболотний. - Не так просто знайти
вiльне мiсце тут людям подорожнiм...
- Пошука мо, - каже Лiда, скидаючи поглядом узбiччя траси.
Пiсля ряботiння пролiтаючих реклам, пiсля пiстрявостi вказiвних знакiв
та одноманiтно© геометрi© придорожнiх стандартних споруд раптом у
вiдсторонi на узгiрку - клен! Живий клен! Облите совцем кострище краси а
першiй осiннiй багряностi... дине, на чому нема реклами. Виник як живий
застережний знак серед урагану швидкостей. А над кленом, над недалеким
перелiском i прилеглим до нього зеленим низькодолом лукiв величезною
хмарою - птахи, птахи... За всю дорогу ми не бачили жодного птаха, а тут
ось ©х в' ться одразу стiльки...
Заболотний, ожвавiвши, пiдверта свого б'ю©ка на край полотна траси:
- Стоп, машина! Зробимо кiлька слайдiв з отим он кленом...
- Iз птахами, - дода Лiда.
Виходимо з машини, вся наша увага зараз у небо. Пливе й пливе хмара
летючих створiнь. Що за птахи? Вороння? Коли птахи наближаються, вони з
чорних стають сизими, сонце перелива ться на ©хньому пiр'©. Ось тепер нам
виразно видно, що то не вороння, то шпаки, птахи нашого дитинства!
Шпаки цього континенту цiлком схожi на наших, вони заповнили перед нами
пiвнеба, вирують у повiтрi, то вiддаляючись, то знов наближаючись, сизо
перелискують у сонячному промiннi. Лiда, яка невiдривне стежить за ними,
призна ться, аж тепер усмiхнувшись, що спершу тi летючi цятки ©© вжахнули,
вони здалися ©й не птахами, а хмарою величезних чорних бджiл, тих самих,
що десь там рухаються над континентом на пiвнiч, нападаючи по шляху
просування на людей, атакуючи мiста.
- Якби пiдiйти ближче до клена, - каже Лiда i вже була розiгналась
бiгти на узгiрок, до того самотнього, з багряною кроною красеня, та раптом
зупинилася розчаровано: - Канава!
Глибокою канавою обкопано, ще й дротом обтягнуто весь узгiрок, де,
надiйно вiдгороджений, сто©ть самотою край траси той багрянолистий
абориген цих мiсць.
- Зона якась... А я хотiла листя назбирати, - присму-чу ться Лiда.
Заболотний тим часом зосереджено клаца й клаца , робить цiкаву серiю
знiмкiв з тi © пташино© хмари, а наостанку навiв об' ктив на трасу, хай
буде ще й такий слайд. Сам собою утворився тут цей сво рiдний, чимось для
нас небайдужий триптих: багрянолистий клен на узгiрку, тихе вирування
птахiв у небi i траса з невщухаючим свистом машинних потокiв... Незлiченнi
табуни кiнських сил, зiмкнутих у найдосконалiших двигунах, прожухкують
трасою мимо нас, не даючи себе розглянути, лиш обдаючи вiтром. Колись на
шляхах тернiвщанських найвища енергiя була в тупотi копит, у летi
буйногривих, що запiнено несли степами сво© чорнi квiтчастi тачанки, а
нинi...
- По конях! - гука нам Заболотний, i ось б'ю©к знов набира швидкiсть,
стаючи невiд' мною частиною нестримного залiзного руху. - Матимем кiлька
рiдкiсних слайдiв. Соня Iванiвна належно оцiнить наш вибiр...
Слайди та мiкрофiльми - це в Заболотних хобi, спiльне ©хн захоплення.
Мають безлiч знiмкiв та слайдiв з рiзних куточкiв планети, з рiзних ©©
широт i довгот, i якщо хтось увечерi, опинившись у Заболотних, виявить
бодай найменшу цiкавiсть до ©хньо© творчостi, то цим неабияк потiшить
подружжя.
- Нiколи не бачила стiльки птахiв, - каже Лiда в замрi©, ще перебуваючи
пiд враженням щойно побаченого. - Ми таки вгадали, де зупинитись.
- Справдi, зiбрався ©х тут цiлий пташиний ярмарок, - згоджу ться
Заболотний. - Гуртуються перед вiдльотом, чи що? Однак дехто з цими
пернатими ма клопоту. Нещодавно вiйну птахам оголосили, i не хто-небудь,
а вiйськове вiдомство, чим накликало на себе неабияке обурення мiсцево©
громадськостi...
Лiда, повеселiвши, навiть уда ться до жарту:
- Крiм бджiл, птахи теж виявились агресивними?
- Жартуй не жартуй, Лiдо, а факт: причиною катастроф, котрих час вiд
часу зазнають надпотужнi повiтрянi гiганти, iнодi справдi виявляються
птахи... Ось чому для безпеки польотiв уже видаються спецiальнi
штурманськi карти, на яких шляхи мiграцi© птахiв будуть вiдповiдно
позначенi.
- Птах проти лайнера, - роздуму дiвча. - Таке крихiтне проти
гiганта...
- О рiд людський, народжений для лету! - з жартiвливим пафосом, як це
вiн любить iнодi, вигуку Заболотний. - Швидкостей жада мо, швидкостей
нам, надзвукових, ракетних, а спитати б: чи швидкостi самi по собi
наближають людину до щастя? Ти як гада ш, Лiдо?
Дiвча знизу плечима:
- Вам, дорослим, виднiше.
I вже нахмурилось. Тепер нам довго ждати, доки Лiда з якогось приводу
звеселi i хоч стримано всмiхнеться.
А коли згодом мiж мною i Заболотним заходить мова про доцiльнiсть
людсько© усмiшки, про те, чи завжди цей порух уст буде потрiбен людинi,
чи, може, в далекiм майбутнiм усмiшка взагалi зникне, мов якийсь
пережиток, Лiда, вислухавши нас, зауважу тоном досить критичним:
- Як це усмiшка може зникнути? "Кiп смайлiнг" - завжди усмiхайся - то,
звичайно, дурницi, вигадка для реклами, принаймнi це не для мене, - дiвча
при цьому ще бiльше схмурило бровенята, - але коли щира усмiшка, не
награна... Коли в нiй настрiй чи ваше ставлення до когось... Та я певна,
що люди майбутнього нiколи не зможуть без усмiшки обiйтись! - Тон ©© не
припуска заперечень.
- Дивись, яка вона категорична в питаннi усмiшки, - весело каже мiй
друг. - Але, очевидно, це справдi те, що завжди було й завжди буде. Хiба
можна уявити, скажiмо, Монну Лiзу неусмiхненою? Навiть не усмiшка, а
тiльки натяк, зачаток усмiшки, тихе зорiння ©©, але в тому
зорiннi-мерехтiннi вся суть людини, безмiр ©© внутрiшнього свiту...
Усмiшка - це ж, власне, частка душi, ©© вияв, ©© свiтло, i тому вона,
треба думати, вiчно буде, Лiда тут ма рацiю...
Я вже помiтив, що Заболотний цiлком серйозно цiкавиться думкою Лiди про
тi чи iншi речi, хай навiть це й буде висловлено з надмiрною дитячою
категоричнiстю. Дiвчинка справдi багато на що ма свiй погляд. Скажiмо,
нiяк вона не може погодитися з котримось iз недавно бачених фiльмiв, де
планета наша поста як суцiльне володiння роботiв, а життя там нiбито
неминуче самозруйну ться, природа озлиднi так, що на жодному з
континентiв не зостанеться мiсця нi для птаха, нi для квiтки, нi для
струмка...
- Пiсля того фiльму я заснути не могла, - призна ться дiвчинка.
- Якби, Лiдо, продюсером фiльмiв був я, - дозволяв собi пофантазувати
Заболотний, - створив би одну- дину стрiчку...
- Яку?
- Звалась би "Астеро©д". В дусi Уеллса. Нам з Лiдою цiкаво почути, про
що був би той фiльм, поки що уявний.
- За основу взято буде далеке майбутн , - нiби й справдi чимось давно
задуманим дiлиться мiй друг. - Йтиметься про тi часи, коли усмiшка ще , а
от зуб мудростi, цей рудиментарний придаток, вiн таки зникне за
непотрiбнiстю... ©жа буде iнша, все iнше чи майже все... На океанах на той
час утворяться цiлi поселення, величезнi плавучi мiста, мешканцi яких,
осво©вши океанськi надра, розвиватимуть пiдводну металургiю в рiзних
широтах свiтових вод, бо ж пересуватись таким океаноградам тодi не буде
проблемою - це ж так? Для плавучих сво©х Венецiй люди вибиратимуть мiсця в
найкращих клiматичних зонах, щоб дихати iдеально чистим океанським
повiтрям...
Лiду це, видно, заiнтригову .
- Аз питною водою як? - цiкавиться вона. - Не морську ж пити?
- Потужнi опрiснювачi працюватимуть, - дiловито поясню Заболотний i
далi розмоту стрiчку уявного фiльму. - А ще ж величезнi айсберги
Антарктиди - уявля ш, якi то запаси прiсно© води! Звичайно, за право
користуватися айсбергами час вiд часу можуть виникати конфлiкти, - отже, й
дипломатам, Лiдо, там ще буде роботи вдосталь. Всесвiтнi асамбле©
збиратимуться спецiально заради найсправедливiшого розподiлу айсбергiв мiж
континентами земно© кулi. Одного разу дiйде навiть до рiзних незгод,
запахне ядерним чи яким там порохом, i саме в цей момент астрономи
помiтять: з глибин космосу наближа ться невiдоме небесне тiло, гiгантсько©
маси астеро©д, i курс його проляга так, що не минути його зiткнення з
нашою красунею планетою. Ось де виника ситуацiя нечувано кризова! Що
дiяти? Як вiдвернути загрозу, страшну небезпеку, що нависа однаковою
мiрою над усiма? Можеш уявити, Лiдо, з якою напругою працюватиме в тi днi
всеземна "Служба надi©", як ждатиме планета, що ж ©й запропонують свiтила
науки, мудрецi сивочолi, фiлософи... Обмiн думками вiдбудеться
блискавично, висуваються тисячi проектiв, десь в Океанi© цiлодобово
засiда Верховна Асамблея майбутнiх - ©хня ООН та Рада Безпеки, а в небi
тим часом астеро©д катастрофiчне росте, планетянам тепер його видно не
лише вночi, а й при денному свiтлi, i з кожною годиною небесний гiсть
помiтно бiльша , розбуха в небi, i хоч уже запропоновано безлiч способiв
вiдвернення небезпеки, але гарантованого, надiйного поки що нема...
- Ти, звiсно, запропону ш такий спосiб вiд себе? - кажу до Заболотного.
Вловивши в мо©м запитаннi iронiю, вiн, однак, i далi розмiркову тоном
серйозним:
- Саме над цим постановник майбутнього фiльму зараз i роздуму ... Бо
якiсь речi йому поки що неяснi. Скажiмо, як поведуться самi вони, люди
майбутнього, ©хнi наймудрiшi мужi, перед лицем того Наростаючого,
Невiдхильного?.. Чи зумiють в час найкритичнiший, перед лицем крайньо©
небезпеки, об' днати самих себе, згармонi-зувати сво© зусилля, тобто
подолати айсберги власного честолюбства, вза мних чвар, очужiлостi,
розтопити льоди пiдозрiнь, що цiлими горами понаростали мiж ними за роки
всепланетних похолодань?
- О, хоч у тво му фiльмi зреалiзувались би нарештi золотi сни людства!
- Iнакше кажучи, шановнi ледi й джентльмени, чи здатнi ви будете
пiднестись над власними пристрастями, виявити належну терпимiсть i велич
душi, - ось про це вас буде екзаменувати астеро©д iз фiльму не вiдомого
вам продюсера iз Тернiвщини, який, можливо, для екрана вiзьме собi iм'я:
"Iноземець iз Францi© Маловiчко"...
- Фiнал, само собою, буде оптимiстичний?
- Обiйдемося без happy end, але свiтло в кiнцi тунелю, звичайно, буде.
I роль рятiвника зна те кому дiстанеться? Не кiбернетиковi з головою,
вiдполiрованою, мов бiльярдна куля, i не суперменовi-астрологовi, якому
скорились тайни небесно© механiки... Роль рятiвницi у фiльмi дiстанеться
дiвчинцi, тогочаснiй маленькiй Мадоннi, що буде вiку такого, як, примiром,
ось Лiда, чи навiть менша, можливо, нагада собою нашу Настусю-Анастасiю,
чия зоря так рано закотилась... Тiльки то буде не похмуре, а, навпаки,
усмiхнене, веселе й житт радiсне дiвча. Граючись бiля сво © мами, що
чергу на Головному пультi Планети, дiвчатко натисне на якусь там дуже
важливу кнопку в електронних пристроях - i вiдповiдний пучок променiв буде
послано небезпецi навстрiч, i астеро©д трiшечки вiдхилиться, трiшечки
змiнить свiй курс i... пролетить мимо! Потужно прошумить небесне тiло мимо
нашо© планети, колихне води океанiв, вiтром перестороги обвi землян i
знову зникне в просторах всесвiту... Ну то як? Прийма ться такий варiант
фiльму? - Заболотний смi ться...
- Казочка для дорослих, - вiдповiда Лiда йому скупою, та все ж
усмiшкою.
XXI
З кожною милею наближа мось до мети, до тi © невiдомо© Мадонни. Час вiд
часу намага мось уявити собi: яка вона? Як у Рубльова? Чи як на полотнах
старих iталiйських майстрiв? А може, схожа на одну з тих, якi ми бачили в
козельського нашого друга-художника, що вдень вирiзував для райгазети з
лiнолеуму карикатури на прогульникiв, а вечорами сидiв, як обпо ний, над
образками сво © колекцi©, - вiн ©© терпляче збирав упродовж багатьох лiт.
Двi з його Мадонн особливо нам запам'яталися: одна - мальована на полотнi,
розмiром невеличка, зображала молоду матiр пiд яблунею ( в тiй смаглочолiй
з дитям ми впiзнали - зна м кого!), художник запевняв, що вона не
поступа ться перед створеним на цю ж тему шедевром Кранаха, а друга була в
iншiм матерiалi: на бiлiй порцеляновiй тарелi чудова жiноча голiвка,
обкинута вiночком iз синiх волошок... Що то була за краса! Чи не одна з
них - чого не бува ? - i опинилась оце тут, на крайсвiття занесена
ураганом часу?.. Який гомiн пiшов нещодавно в тутешнiх мистецьких колах з
приводу не©: сенсацiя, знахiдка вiку! Слов'янська Мадонна! Народний
примiтив, з якого прозира генiй!..
Ясна рiч, прикро було б не побачити цей шедевр. Оскiльки ж часу в мене
обмаль, невдовзi маю повертатись додому, Заболотний ще й тому так
запалився цi ю подорожжю: "©дьмо негайно!" Сказано - зроблено. Сам сiв за
кермо, жертву у©кендом, i я, звичайно, зворушений цим дружнiм жестом.
Твори мистецтва мають сво© долi i сво©, нерiдко загадковi, шляхи
мiграцi©. Та чи не найбiльш вражаючим у життi мистецьких шедеврiв ©хня
здатнiсть знаходити шлях до людських сердець - здатнiсть днати...
- Пригаду ш "Дорогу в Провансi" Ван-Гога? - озива ться до мене пiсля
мовчання Заболотний. - Нiколи в Провансi не доводилось бути, а творiння це
бо тiльки випаде вiльна хвилька, вони, збiгшись гуртиком, уже пострiлюють
оченятами в бiк нашого столика, розглядають Заболотного зацiкавлено, i не
встигне виникнути в маленькiм нашiм товариствi якесь бажання, як юнi мiс
уже тут, весело щебечуть бiля Заболотного: о'кей, сер, сенк'ю, сер, чого
сер та його друзi ще волiли б? Милi, елегантнi створiння в червоних
шапочках та бездоганно напрасованих мiнi-спiдничках, вони охоче
затримуються бiля нашого столика, Заболотний, всмiхаючись, привiтно жарту
з приводу ©хнiх червоних шапочок та сiрого вовка з хайвею, i кельнеркам це
явно подоба ться, одна з них, осмiлiвши, запиту , чи справдi вiн
фiльмовий, той, що з вестернiв, чи вона програла подружцi парi. Хмарiгна
смутку набiгав на обличчя мого друга.
- .Не з вестернiв я, дiвчатка, - каже вiн у сумовитiм роздумi. - Друг
мщ та я, ми з ним, вважайте, з тих фiльмiв, яких вам нiколи й нiде не
побачити...
- О, це ж цiкаво! - На ©хнiх обличчях подив.
- Ви англосакс? - нахилившись через плече подружки, простодушно
допиту ться одна з кельнерок, високоросла дiва.
- Нi, не вгадали.
- То ж хто ви? - дiвчатка ще бiльш заiнтригованi. - Звiдки ви? З яко©
кра©ни?
- З Кра©ни Веселих Дощiв... - каже Заболотний серйозно, старанно
вимовляючи по-англiйськи кожне слово. - З Солов'©но© Республiки... З
регiону Пасльонiв та Глинищ... Менi це навiть важко перекласти.
Тон його мови зовсiм серйозний.
Дiвчатка зачудовано й непорозумiло переглядаються.
- Це десь далеко?
- Далi, нiж Гавайськi острови.
- О?
- Далi, нiж Полiнезiя...
- О?
- Це в зовсiм iншому часовому поясi. Стрiлки ваших годинничкiв туди
нiяк не перевести... Час там, дiвчата, не летить, а лине, пливе...
Червонобокi яблука там родять просто на стовпчиках... - Нiхто б не сказав,
що Заболотний дiвчаток розiгру , бо все це мовиться з почуттям, з ледь
усмiхненим смутком. - Люди там ходять у бджоляних кольчугах i вмiють
ночами лiтати, а трави сповненi райських пахощiв... Звiдти, принаймнi для
нас ось iз ним, усi шляхи, усi драй ви свiй початок беруть, а куди
проляжуть - жодна циганка не скаже...
Одначе - пора! Заболотний першим рiшуче пiдводиться, сенк'ю вам,
дiвчатка, ми справдi вам вдячнi, а тепер iдемо, щоб знову продовжити
шалений свiй гiн. Б'ю©к наш сто©ть уже наладнований для подальшо© ©зди:
пального залито в бак належну кiлькiсть галонiв, гума перевiрена, - хлопцi
з бензоколонки знають сво дiло. Тямковитi, зичливi, зроблять усе до пуття
i без нагадувань, ще й усмiхнуться вам па дорогу:
- О'кей! При©жджайте ще!
Заболотний за звичкою й тут не проминув нагоди перекинутися кiлькома
фразами з одним iз юнакiв, котрий витираючи скло в нашiй машинi,
похвалився, що дiд його' походженням теж iз Юкрейн, колись давно у пошуках
кращо© долi помандрував за океан, працював з братами на тутешнiх шахтах, а
батько будував якраз оцю швидкiсну трасу, де синовi дiсталося мiсце бiля
бензоколонки. "Отже, й вам ця дорога, вважайте, не зовсiм чужа" - жарту
наш спiврозмовник, котрий надалi запам'ята ться нам як "хлопець iз
Юкрейн". Коли ж Заболотний поцiкавився, що саме цьому придорожньому
хлопцевi вiдомо про його далеку Юкрейн, юнак схмурив лоба туго-думно, а
потiм, враз прояснiвши, вiдповiв чутим ще, либонь, у дитинствi, нiбито
люди там дуже спiвучi i що, крiм хлiборобства, вони здавна кохаються в
бджолах.
- Це вже знання неабиякi, - посмiхнувшись. Заболотний по-дружньому
поплеску нового знайомого по плечу. - До речi, можеш сво©м друзям - вони,
зда ться, iталiйцi? - сказати, що й перший у свiтi рамковий вулик був
винайдений на Укра©нi. Модель виявилась така вдала, що бджоли й iнших
порiд одразу прийняли ©©, завдяки чому рамковi вулики поширились по всiй
планетi... А це ж чогось варто?
- О, й с...
Оскiльки б'ю©к наш повнiстю впорано, то, щоб звiльнити мiсце для iншо©
машини, нашого трудягу вiдiгнано вбiк, отже, сто©ть вiн тепер, нiкому не
заважаючи, осторонь на морiжку, що весь у плямах мазуту, стоптаний та
перечавлений шинами, - прим'ята травиця аж рудизною взялась, наче
припалилась вiд того лиснючого мазуту.
Можна б уже рушати, але Лiда просить зачекати хвилинку, вона нiяк не
надивиться на вовтузню двох веселих собачок, що ©х якась родина саме
випустила з машини провiтритись.
- А глянь-но сюди! - кличе мене Заболотний, нахилившись над чимось
схвильовано. - Впiзна ш? Аж не вiриться...
- Споришець!
- Хто мiг сподiватися, що зустрiнемось, та аж де...
- Лiдо! - кличе Заболотний i нашу супутницю. - Дивись: оце ж i вiн,
спориш, трава iз трав... Вiн тобi щось каже?
- Поки що нiчого, - вiдгуку ться вона, неохоче рушаючи до нас.
Нахилившись, ми удвох, нiби якусь рiдкiсть природи, розгляда мо цю
скромну, в мазутi закучерявлену травичку, не боячись видатись Лiдi
смiшними. Бо таки ж зустрiч: справжнiй споришець-кучерявчик стелиться в
нас бiля нiг - пробивсь, прорiс крiзь усю планету! Гай-гай, де ми з тобою
здибались, друже... Поiронiзувати б над власною сентиментальнiстю, але ми
зараз не здатнi на це. То-птана-перетоптана, незавидна якась травичка, а
враз воскреша для нас цiлий свiт, безлiч картин та облич проглядають iз
нашого стернистого степу: Надька з дитям, i Роман, i замурзанi веселi нашi
ровесники, що стiлькох ©х уже нема i навiть слiди погубились - кого куди
розметало життя! Може, комусь iз них, залеглому перед атакою, теж на очi
потрапив такий споришець в останню хвилину, iншому ця споришина, може, за
колючим дротом являлась, проростаючи крiзь щiлини в камiннi на сiрому
плацу смертi, а ще котрийсь зворушено розглядав ©©, чудом уцiлiлу, на
стрижених газонах далеких столиць... I тепер ось знайоме зiллячко
стелиться нам, нiби з дитинства прозира крiзь мдзут на цьому iржавому
крайсвiтньо-му морiжку...
- Нi, Лiдо, - кажу, - ми таки сентиментальний народ.
- Написати б докторську про значення споришу у вза минах народiв, -
якось соромливо всмiха ться Заболотний. - Або хоча б про його роль у життi
дипломата... Крiзь саму серцевину планети прорiс, от тобi, Лiдо, й
споришець! Запам'ятай його...
Вже збира мось сiсти до машини, як раптом чу мо веселе:
- Хелло!
Не вiд кав ярнi долина погук дiвчачий, червонi шапочки гуртиком
визирають iз дверей, котрась iз дiвчаток прощально трiпоче рукою, - цей
вияв симпатi© найперше призначений Заболотному. Видно, вiн таки ©х
заiнтригував, тих юних кельнерок. Так i залишаються в невiданнi - хто вiн:
англi ць чи скандiнав? Людина мистецтва чи, може, мандрiвний маг,
психоаналiтик або астролог-звiздар? Так чи iнакше, але чимось вiн пробудив
у них цiкавiсть до себе, якось аж надто загадково висловлювався цей
подорожнiй, чемно уникаючи прямоти, обволiкаючи свою особу у велику якусь
та©ну.
Заболотний вирулю на полотно, розвива швидкiсть. Рух, бистрина, i
знову десь там вслухаються трави узбiчнi, як рiка дороги шумить i шумить.
Над трасою щодалi помiтнiш мерехтить мла вихлорних газiв. Бджола,
певне, впала б мертвою на льоту, хапнувши такого повiтря, не витримала б,
мабуть, i та агресивна, гiбридна... Хвилястий рель ф мiсцевостi злегка
вигина автостраду перед нами донизу, i очам вiдкрива ться безкрая лавина
автомобiлiв, рухомий потiк, рiка. Залiзна рiка! Блискоче-переблиску пiд
сонцем сталевими спинами кузовiв. Серед незлiченностi губимось ми, летимо.
Рiзнi бажання й спонуки вивели нас на трасу, i дна людей мандрiвних хiба
що цей лет та напруга дороги, де впину швидкостям нема, - справдi мовби
якась надсила ясене, котить за обрiй цю несамовиту рiку, цей Дунай залiза,
блиску, гуркоту й чаду.
XX
Хайвей, зда ться, прийма лише тих, хто спiшить, кого жене жага
швидкостей. Безлiч колiс летять у сво©й круговертi, хапаючись гумою за
бетон автостради. Обiгнали трак, обганя м автофургон, в якого ззаду
стирчать чи©сь ноги у кедах, в обстрiпаних джинсах, - вiдсипля ться
звалений утомою подорожнiй. Ще обганя м довгу, найновiшо© моделi машину,
обшиту по боках синтетиком пiд колiр дуба, з вiкна салону виставив голову
iрландський сетер, йому душно, хапав повiтря, мабуть, вiдмовив
кон-дишен... Очi в собаки сумнi, повнi розуму - це ми з Лiдою встига м
помiтити. Заболотний, обганяючи, надда швидкостi, i вже сетера нема, вже
десь позаду виглядав в машини його розумна голова з вухами охляп,
натомiсть iншi авто зблискують поруч нас мигтючим склом та нiкелем, щодуху
пролiтають iз сво©ми загерметизованими пасажирами...
А втома тим часом да ться взнаки, вона зменшу свiт до розмiрiв
блискучо© кульки, що мигтить i мигтить перед нами на вершечку антени
найближчо© з переднiх машин, якiй услiд ми мчимо весь час на однаковiй
вiдстанi.
- Аж очi рiже, - Лiда вiдверта ться вiд антени вбiк, мабуть, кулька
металева та блиск ©© дiвчинку нервують.
Зiр утомився вiд хайвею, довколишнiсть, власне, вже не сприйма ш, вона
зараз для тебе ста майже безбарвною, пролiта вiдчужено, тобi тiльки й
лиша ться цей одноманiтно-сiрий свист швидкостей та ще царство реклами,
якому, видно, не буде кiнця. Довгоногi дiви з напомадженими губами, цi
сучаснi варiанти еллiнських звабниць-сирен, до апельсиново© золотавостi
засмаглi на гавайських пляжах, намагаються будь-що сво©ми слiпучими
усмiшками спокусити подорожнiх, грайливими позами завабити байдужно
дiролiтаючих мимо них новiтнiх, захищених куленепробивним склом одiссе©в.
- А що ж там Верховний Коментатор каже? Заболотний вмика радiо, i
невидимий супровiдець наш тут як тут, i каже вiн, що, на думку колегi©
присяжних, вбивство iз милосердя не визна ться злочином. Отже, й не
пiдляга покаранню... I ще вiн сповiща спокiйним, якимось еластичним
голосом, що з пiвденних широт поволi, але невблаганно рухаються над
континентом хмари агресивних бджiл, - гiбридний покруч бразiльських з
африканськими, - якi розплоджуються iз страшенною iнтенсивнiстю i
виявились такi войовничi, що нападають на цiлi мiста...
- Навiть на отакi можуть напасти? - запиту Лiда, кивнувши на
мiсто-гiгант, яке саме проплива попiд небосхилом. - Певне, тi бджоли за
щось розсердились на людей?
- Хiба нема за що? - каже Заболотний i, щоб при-споко©ти Лiду, вда ться
до пояснень, що, мовляв, тi агресивнi ро© посуваються насправдi досить
повiльно, з швидкiстю черепашачою, ©м нема куди поспiшати. Тож доки
бджолинi орди наблизяться до цих широт, може статися, що вони й взагалi
втратять свою агресивнiсть, призвичаяться до людини й до всього, що ©х тут
зараз драту ... Виявля ться, ©х найбiльше драту рух, i нападають вони не
на все поспiль, а головним чином на об' кти, що рухаються...
- Он як, - посмiха ться Лiда. - Виходить, щось вони метикують...
Коментатор тим часом повiдомля , що в мiстах цього континенту дедалi
бiльшо© популярностi набува "Служба надi©". Розрахована вона на людей,
котрим нема до кого звернутись за душевною пiдтримкою, порадою,
заспоко нням, окрiм хiба до телефонно© трубки (погляди нашi мимовiль
фiксують червоний телефонний апарат, що цi © митi майнув на стовпчику край
автостради). Духов-ниii цей сервiс, на думку Коментатора, ма тi переваги,
що втiшник не пита вашого iменi, анi становища, пi адреси, вiдгуку ться
вiн на голос кожного, хто телефону до пункту "Служби надi©" у хвилину
критичну, у хвилину розпуки...
- "Служба надi©", о, якби к то була вона всесильна, - сумовито зауважу
Заболотний. - Порад багато, прогнозiв ще бiльше, а тим часом у свiтi таки
щось вiдбува ться. Менше смiху чу планета - хiба це не серйозний симптом!
Змiни в клiматi людських душ, вза мна ©хня вiдчуженiсть, хiба ми цього не
вiдчува м повсюдно? Там вбивство iз милосердя, а там - iз жорстокостi
тупо©, непоясненно©... Або отi очманiлi вiд власно© жорстокостi "шкiрянi
куртки", що гасають вночi на мотоциклах вулицями Токiо, уявивши себе
новiтнiми камiкадзе чи кимось там iще... Нечуваний розгул повiтряного
пiратства... Викрадення людей, огидний тероризм, напади серед бiлого
дня... А в ролi втiшальникiв раз у раз виступають торговцi наркотиками,
чи, як ©х iще звуть, торговцi "маревами". Рiзних вiщунiв та астрологiв
розвелось, i що?.. Нi, не тако© людям треба "Служби надi©"...
Мiсто, що пропливало по обрiю, досi ще не вiдпливло. Все воно тоне у
величезному, навiть з вiдстанi помiтному маревi - то гарячим грибом висить
над ним зужите, загазоване повiтря. Заболотний з досвiдом затятого
урбанiста поясню , що забрудненiсть повiтря особливо посилю ться надвечiр,
коли камiння стрiтiв пашi зiбраним за день жаром, а скупчення висотних
споруд руйну атмосфернi потоки, вiтер, якщо вiн не набрав ураганно© сили,
не продима лабiринти кварталiв, тож городянам тiльки й лиша ться втягати
в легенi брудне, застояне повiтря, загазованiсть якого часто сяга понад
усякi норми...
Про©хали багато, втома нам да ться взнаки, а Заболотного вона нiби й не
бере. Все тi ж короткi, блискавичнi рефлекси, по-музикантському тонка й
для стороннього ока ледь помiтна чутливiсть рук.
Скiльки ось годин з такою швидкiстю йдемо у потоцi "мерседесiв",
"понтiакiв" та "ягуарiв", а водiй наш, як i вранцi, пiдтягнутий,
випростаний, i по тому, як вiн легко, без напруги веде машину, вгаду ться
висока натренованiсть i майстернiсть.
Та все ж Лiда вважа , що пора б зупинитись, щоб керманич наш мiг
перевести дух, розiгнати втому.
- Зупинитись, а де? - вiдгуку ться Заболотний. - Не так просто знайти
вiльне мiсце тут людям подорожнiм...
- Пошука мо, - каже Лiда, скидаючи поглядом узбiччя траси.
Пiсля ряботiння пролiтаючих реклам, пiсля пiстрявостi вказiвних знакiв
та одноманiтно© геометрi© придорожнiх стандартних споруд раптом у
вiдсторонi на узгiрку - клен! Живий клен! Облите совцем кострище краси а
першiй осiннiй багряностi... дине, на чому нема реклами. Виник як живий
застережний знак серед урагану швидкостей. А над кленом, над недалеким
перелiском i прилеглим до нього зеленим низькодолом лукiв величезною
хмарою - птахи, птахи... За всю дорогу ми не бачили жодного птаха, а тут
ось ©х в' ться одразу стiльки...
Заболотний, ожвавiвши, пiдверта свого б'ю©ка на край полотна траси:
- Стоп, машина! Зробимо кiлька слайдiв з отим он кленом...
- Iз птахами, - дода Лiда.
Виходимо з машини, вся наша увага зараз у небо. Пливе й пливе хмара
летючих створiнь. Що за птахи? Вороння? Коли птахи наближаються, вони з
чорних стають сизими, сонце перелива ться на ©хньому пiр'©. Ось тепер нам
виразно видно, що то не вороння, то шпаки, птахи нашого дитинства!
Шпаки цього континенту цiлком схожi на наших, вони заповнили перед нами
пiвнеба, вирують у повiтрi, то вiддаляючись, то знов наближаючись, сизо
перелискують у сонячному промiннi. Лiда, яка невiдривне стежить за ними,
призна ться, аж тепер усмiхнувшись, що спершу тi летючi цятки ©© вжахнули,
вони здалися ©й не птахами, а хмарою величезних чорних бджiл, тих самих,
що десь там рухаються над континентом на пiвнiч, нападаючи по шляху
просування на людей, атакуючи мiста.
- Якби пiдiйти ближче до клена, - каже Лiда i вже була розiгналась
бiгти на узгiрок, до того самотнього, з багряною кроною красеня, та раптом
зупинилася розчаровано: - Канава!
Глибокою канавою обкопано, ще й дротом обтягнуто весь узгiрок, де,
надiйно вiдгороджений, сто©ть самотою край траси той багрянолистий
абориген цих мiсць.
- Зона якась... А я хотiла листя назбирати, - присму-чу ться Лiда.
Заболотний тим часом зосереджено клаца й клаца , робить цiкаву серiю
знiмкiв з тi © пташино© хмари, а наостанку навiв об' ктив на трасу, хай
буде ще й такий слайд. Сам собою утворився тут цей сво рiдний, чимось для
нас небайдужий триптих: багрянолистий клен на узгiрку, тихе вирування
птахiв у небi i траса з невщухаючим свистом машинних потокiв... Незлiченнi
табуни кiнських сил, зiмкнутих у найдосконалiших двигунах, прожухкують
трасою мимо нас, не даючи себе розглянути, лиш обдаючи вiтром. Колись на
шляхах тернiвщанських найвища енергiя була в тупотi копит, у летi
буйногривих, що запiнено несли степами сво© чорнi квiтчастi тачанки, а
нинi...
- По конях! - гука нам Заболотний, i ось б'ю©к знов набира швидкiсть,
стаючи невiд' мною частиною нестримного залiзного руху. - Матимем кiлька
рiдкiсних слайдiв. Соня Iванiвна належно оцiнить наш вибiр...
Слайди та мiкрофiльми - це в Заболотних хобi, спiльне ©хн захоплення.
Мають безлiч знiмкiв та слайдiв з рiзних куточкiв планети, з рiзних ©©
широт i довгот, i якщо хтось увечерi, опинившись у Заболотних, виявить
бодай найменшу цiкавiсть до ©хньо© творчостi, то цим неабияк потiшить
подружжя.
- Нiколи не бачила стiльки птахiв, - каже Лiда в замрi©, ще перебуваючи
пiд враженням щойно побаченого. - Ми таки вгадали, де зупинитись.
- Справдi, зiбрався ©х тут цiлий пташиний ярмарок, - згоджу ться
Заболотний. - Гуртуються перед вiдльотом, чи що? Однак дехто з цими
пернатими ма клопоту. Нещодавно вiйну птахам оголосили, i не хто-небудь,
а вiйськове вiдомство, чим накликало на себе неабияке обурення мiсцево©
громадськостi...
Лiда, повеселiвши, навiть уда ться до жарту:
- Крiм бджiл, птахи теж виявились агресивними?
- Жартуй не жартуй, Лiдо, а факт: причиною катастроф, котрих час вiд
часу зазнають надпотужнi повiтрянi гiганти, iнодi справдi виявляються
птахи... Ось чому для безпеки польотiв уже видаються спецiальнi
штурманськi карти, на яких шляхи мiграцi© птахiв будуть вiдповiдно
позначенi.
- Птах проти лайнера, - роздуму дiвча. - Таке крихiтне проти
гiганта...
- О рiд людський, народжений для лету! - з жартiвливим пафосом, як це
вiн любить iнодi, вигуку Заболотний. - Швидкостей жада мо, швидкостей
нам, надзвукових, ракетних, а спитати б: чи швидкостi самi по собi
наближають людину до щастя? Ти як гада ш, Лiдо?
Дiвча знизу плечима:
- Вам, дорослим, виднiше.
I вже нахмурилось. Тепер нам довго ждати, доки Лiда з якогось приводу
звеселi i хоч стримано всмiхнеться.
А коли згодом мiж мною i Заболотним заходить мова про доцiльнiсть
людсько© усмiшки, про те, чи завжди цей порух уст буде потрiбен людинi,
чи, може, в далекiм майбутнiм усмiшка взагалi зникне, мов якийсь
пережиток, Лiда, вислухавши нас, зауважу тоном досить критичним:
- Як це усмiшка може зникнути? "Кiп смайлiнг" - завжди усмiхайся - то,
звичайно, дурницi, вигадка для реклами, принаймнi це не для мене, - дiвча
при цьому ще бiльше схмурило бровенята, - але коли щира усмiшка, не
награна... Коли в нiй настрiй чи ваше ставлення до когось... Та я певна,
що люди майбутнього нiколи не зможуть без усмiшки обiйтись! - Тон ©© не
припуска заперечень.
- Дивись, яка вона категорична в питаннi усмiшки, - весело каже мiй
друг. - Але, очевидно, це справдi те, що завжди було й завжди буде. Хiба
можна уявити, скажiмо, Монну Лiзу неусмiхненою? Навiть не усмiшка, а
тiльки натяк, зачаток усмiшки, тихе зорiння ©©, але в тому
зорiннi-мерехтiннi вся суть людини, безмiр ©© внутрiшнього свiту...
Усмiшка - це ж, власне, частка душi, ©© вияв, ©© свiтло, i тому вона,
треба думати, вiчно буде, Лiда тут ма рацiю...
Я вже помiтив, що Заболотний цiлком серйозно цiкавиться думкою Лiди про
тi чи iншi речi, хай навiть це й буде висловлено з надмiрною дитячою
категоричнiстю. Дiвчинка справдi багато на що ма свiй погляд. Скажiмо,
нiяк вона не може погодитися з котримось iз недавно бачених фiльмiв, де
планета наша поста як суцiльне володiння роботiв, а життя там нiбито
неминуче самозруйну ться, природа озлиднi так, що на жодному з
континентiв не зостанеться мiсця нi для птаха, нi для квiтки, нi для
струмка...
- Пiсля того фiльму я заснути не могла, - призна ться дiвчинка.
- Якби, Лiдо, продюсером фiльмiв був я, - дозволяв собi пофантазувати
Заболотний, - створив би одну- дину стрiчку...
- Яку?
- Звалась би "Астеро©д". В дусi Уеллса. Нам з Лiдою цiкаво почути, про
що був би той фiльм, поки що уявний.
- За основу взято буде далеке майбутн , - нiби й справдi чимось давно
задуманим дiлиться мiй друг. - Йтиметься про тi часи, коли усмiшка ще , а
от зуб мудростi, цей рудиментарний придаток, вiн таки зникне за
непотрiбнiстю... ©жа буде iнша, все iнше чи майже все... На океанах на той
час утворяться цiлi поселення, величезнi плавучi мiста, мешканцi яких,
осво©вши океанськi надра, розвиватимуть пiдводну металургiю в рiзних
широтах свiтових вод, бо ж пересуватись таким океаноградам тодi не буде
проблемою - це ж так? Для плавучих сво©х Венецiй люди вибиратимуть мiсця в
найкращих клiматичних зонах, щоб дихати iдеально чистим океанським
повiтрям...
Лiду це, видно, заiнтригову .
- Аз питною водою як? - цiкавиться вона. - Не морську ж пити?
- Потужнi опрiснювачi працюватимуть, - дiловито поясню Заболотний i
далi розмоту стрiчку уявного фiльму. - А ще ж величезнi айсберги
Антарктиди - уявля ш, якi то запаси прiсно© води! Звичайно, за право
користуватися айсбергами час вiд часу можуть виникати конфлiкти, - отже, й
дипломатам, Лiдо, там ще буде роботи вдосталь. Всесвiтнi асамбле©
збиратимуться спецiально заради найсправедливiшого розподiлу айсбергiв мiж
континентами земно© кулi. Одного разу дiйде навiть до рiзних незгод,
запахне ядерним чи яким там порохом, i саме в цей момент астрономи
помiтять: з глибин космосу наближа ться невiдоме небесне тiло, гiгантсько©
маси астеро©д, i курс його проляга так, що не минути його зiткнення з
нашою красунею планетою. Ось де виника ситуацiя нечувано кризова! Що
дiяти? Як вiдвернути загрозу, страшну небезпеку, що нависа однаковою
мiрою над усiма? Можеш уявити, Лiдо, з якою напругою працюватиме в тi днi
всеземна "Служба надi©", як ждатиме планета, що ж ©й запропонують свiтила
науки, мудрецi сивочолi, фiлософи... Обмiн думками вiдбудеться
блискавично, висуваються тисячi проектiв, десь в Океанi© цiлодобово
засiда Верховна Асамблея майбутнiх - ©хня ООН та Рада Безпеки, а в небi
тим часом астеро©д катастрофiчне росте, планетянам тепер його видно не
лише вночi, а й при денному свiтлi, i з кожною годиною небесний гiсть
помiтно бiльша , розбуха в небi, i хоч уже запропоновано безлiч способiв
вiдвернення небезпеки, але гарантованого, надiйного поки що нема...
- Ти, звiсно, запропону ш такий спосiб вiд себе? - кажу до Заболотного.
Вловивши в мо©м запитаннi iронiю, вiн, однак, i далi розмiркову тоном
серйозним:
- Саме над цим постановник майбутнього фiльму зараз i роздуму ... Бо
якiсь речi йому поки що неяснi. Скажiмо, як поведуться самi вони, люди
майбутнього, ©хнi наймудрiшi мужi, перед лицем того Наростаючого,
Невiдхильного?.. Чи зумiють в час найкритичнiший, перед лицем крайньо©
небезпеки, об' днати самих себе, згармонi-зувати сво© зусилля, тобто
подолати айсберги власного честолюбства, вза мних чвар, очужiлостi,
розтопити льоди пiдозрiнь, що цiлими горами понаростали мiж ними за роки
всепланетних похолодань?
- О, хоч у тво му фiльмi зреалiзувались би нарештi золотi сни людства!
- Iнакше кажучи, шановнi ледi й джентльмени, чи здатнi ви будете
пiднестись над власними пристрастями, виявити належну терпимiсть i велич
душi, - ось про це вас буде екзаменувати астеро©д iз фiльму не вiдомого
вам продюсера iз Тернiвщини, який, можливо, для екрана вiзьме собi iм'я:
"Iноземець iз Францi© Маловiчко"...
- Фiнал, само собою, буде оптимiстичний?
- Обiйдемося без happy end, але свiтло в кiнцi тунелю, звичайно, буде.
I роль рятiвника зна те кому дiстанеться? Не кiбернетиковi з головою,
вiдполiрованою, мов бiльярдна куля, i не суперменовi-астрологовi, якому
скорились тайни небесно© механiки... Роль рятiвницi у фiльмi дiстанеться
дiвчинцi, тогочаснiй маленькiй Мадоннi, що буде вiку такого, як, примiром,
ось Лiда, чи навiть менша, можливо, нагада собою нашу Настусю-Анастасiю,
чия зоря так рано закотилась... Тiльки то буде не похмуре, а, навпаки,
усмiхнене, веселе й житт радiсне дiвча. Граючись бiля сво © мами, що
чергу на Головному пультi Планети, дiвчатко натисне на якусь там дуже
важливу кнопку в електронних пристроях - i вiдповiдний пучок променiв буде
послано небезпецi навстрiч, i астеро©д трiшечки вiдхилиться, трiшечки
змiнить свiй курс i... пролетить мимо! Потужно прошумить небесне тiло мимо
нашо© планети, колихне води океанiв, вiтром перестороги обвi землян i
знову зникне в просторах всесвiту... Ну то як? Прийма ться такий варiант
фiльму? - Заболотний смi ться...
- Казочка для дорослих, - вiдповiда Лiда йому скупою, та все ж
усмiшкою.
XXI
З кожною милею наближа мось до мети, до тi © невiдомо© Мадонни. Час вiд
часу намага мось уявити собi: яка вона? Як у Рубльова? Чи як на полотнах
старих iталiйських майстрiв? А може, схожа на одну з тих, якi ми бачили в
козельського нашого друга-художника, що вдень вирiзував для райгазети з
лiнолеуму карикатури на прогульникiв, а вечорами сидiв, як обпо ний, над
образками сво © колекцi©, - вiн ©© терпляче збирав упродовж багатьох лiт.
Двi з його Мадонн особливо нам запам'яталися: одна - мальована на полотнi,
розмiром невеличка, зображала молоду матiр пiд яблунею ( в тiй смаглочолiй
з дитям ми впiзнали - зна м кого!), художник запевняв, що вона не
поступа ться перед створеним на цю ж тему шедевром Кранаха, а друга була в
iншiм матерiалi: на бiлiй порцеляновiй тарелi чудова жiноча голiвка,
обкинута вiночком iз синiх волошок... Що то була за краса! Чи не одна з
них - чого не бува ? - i опинилась оце тут, на крайсвiття занесена
ураганом часу?.. Який гомiн пiшов нещодавно в тутешнiх мистецьких колах з
приводу не©: сенсацiя, знахiдка вiку! Слов'янська Мадонна! Народний
примiтив, з якого прозира генiй!..
Ясна рiч, прикро було б не побачити цей шедевр. Оскiльки ж часу в мене
обмаль, невдовзi маю повертатись додому, Заболотний ще й тому так
запалився цi ю подорожжю: "©дьмо негайно!" Сказано - зроблено. Сам сiв за
кермо, жертву у©кендом, i я, звичайно, зворушений цим дружнiм жестом.
Твори мистецтва мають сво© долi i сво©, нерiдко загадковi, шляхи
мiграцi©. Та чи не найбiльш вражаючим у життi мистецьких шедеврiв ©хня
здатнiсть знаходити шлях до людських сердець - здатнiсть днати...
- Пригаду ш "Дорогу в Провансi" Ван-Гога? - озива ться до мене пiсля
мовчання Заболотний. - Нiколи в Провансi не доводилось бути, а творiння це