Гончаров Анатолий. Твоя зоря

ще допильнову , хто з ким пiшов у лiсосмугу на побачення. Сцени ревнощiв,
що час вiд часу вдираються в таборище з буйною силою, дехто пов'язу з
недремнiстю колишнього сiлькора Ока, проте Мина це рiшуче вiдкида ,
анонiмок вiн, мовляв, не пише, хоча й любощiв позашлюбних, тобто стрибання
в гречку, покривати не збира ться. А тим часом в очах бригадно© молодi
Мина Омелькович i сам не безгрiшний, бо ж помiчено, що вiн iнодi чита в
садку книжку, що зветься "Коран".
Для хлопцiв-механiзаторiв це, видно, при мне заняття: вести з Миною
Омельковичем роздебендi на вiльнi теми пiсля роботи, з'ясовуючи зокрема,
чому ранiше в дядька Мини бiльше кукiль на нивi родив та дереза з горба
коси розпускала, а зараз ось вiн розкошу серед моря виведених
селекцiонерами високосортних сильних пшениць, - цiкаво, чи з'ява ©хня була
кораном передбачена?
Мина Омелькович, повечерявши, сидить край столу, на-пiводвернувшись вiд
хлопцiв i нiби зовсiм байдужий до ©хнiх iронiзувань. Та ось на подвiр'я
в'©жджа дiвчина велосипедом, юпа поштарка, що привезла механiзаторам цiлу
торбу газет i журналiв. Дiвчину звати Груня, вона в косах, туго
заплетених, перевеслом покладених на груди, - кухарки милуються: тепер
рiдко так носять, скорiш самi себе обтинають, стають як покритки... Для
дiвчини у механiзаторiв завжди знаходиться жарт:
- Кажуть, Грушо, коли ти народилася, Мина Омелько-вич пропонував
назвати тебе ©ракториною...
- Не наговорюйте на людину, не мiг Мина Омельвович так новонароджену
зобидити, - заступа ться листоноша за старого, усмiхаючись водночас до
всiх.
Кожнiй людинi личить усмiшка, та, мабуть, найбiльше дiвчатам. Як цiй
ось Грунi... Сама юнь вона, сама привiтнiсть та сонячнiсть - смагла,
кароока, ще й з мушкою на щоцi... Як та, що в такi ж юнi лiта, в пору,
коли б кохатись, викидалася з лiтака з парашутом вночi на цi снiгами
вкритi степи i що ©© потiм пiд вартою водили по селах обледенiлих -
упiзнавайте, чи ваша. Тисячi марок обiцялось тому, хто впiзна , та нiхто
не впiзнав...
- Отже, Груню, дуже просто, могла ти й Тракториною стати...
- Облиште, хлопцi. Майте ж пошану до ветерана, - соромить Груня
механiзаторiв. - Самi колись теж старi будете...
А табiрнi джигуни ©й на це: яка вона гарна сьогоднi та якi правильнi
книжки сюди постача , та ще й цитатою на додачу: "Вона вся - жадання,
нiжне, бурхливе, полохливе, смiливе, палке!.."
- Невже для вас нема нiчого серйозного в життi, - докiрливо скаже
дiвчина й далi захища Мину Омельковича вiд дошкульностей жартунiв, бо
хiба ж, мовляв, не Мина Омелькович оцi яблуньки та вишнi разом з вами
садив i цiлими днями вичищав запустiлий колодязь, з якого ви всi тепер
воду п' те? Хiба не Мина Омеяькович, наш фундатор, був тут колись у дружбi
з народним селекцiонером Романом-степовим, що потiм став вiдомим
мiчурiнцем Заполяр'я? Аж за Полярним колом помiдори та огiрки в теплицях
вирощу , без сонця, при свiтлi пiвнiчного сяйва! Вiдеречком, кажуть, землю
з тундри носив, а таки свого досяг!..
Натхненне дiвча! Аж ми iз Заболотним, слухаючи таку версiю, тетерi мо з
подиву... Що ми чу мо? Мина i дружба з Романом? Мина й колодязь? Мина i
яблуньки?
Проте, виявля ться, в словах дiвчини якась доля iстини , принаймнi
щодо колодязя. Коли невдовзi пiсля вiйни виник тут польовий табiр, Мина
перший збаламутився, все не мiг заспоко©тись, бо вода йому в бочцi
привезена гiрка, Он у тому обваленому колодязi була куди солодша!..
Не-вдоволений на весь свiт, з сердитим бубонiнням день за днем витягував
iз Романового колодязя всяку нечисть, йдавалось, нiчого, крiм грязюки, й
не буде, а воно таки й чиста пiшла, джерельцем заблискотiло на днi
колодязя саме життя, й вiдбилось у ньому блакиттю небо степове. Одначе про
те, як видавав вiн грязюку на-гора, Мина чомусь умовчу , не почули про це
вiд нього навiть тодi, коли пiд табiрними зорями залишились ми з ним самi,
коли тiльки ©жаки шарудiли в бур'янах та коники у вечiрнiй травi
сюркотiли...
Синi смерки розлились по степах, було тихо на землi, будо зоряно в
небi. Знов сто©мо серед степу, де чи©сь пристрастi блукали задовго до нас,
де мандрiвний Художник крокував сягнисто кудись, де невiдомi юнаки i юнки,
палевi почуттям, ждали сво©х коханих, ревнували, смiялись, любились, де й
iншi, прийдущi, не раз ще звiдають хмелю кохання, жарких його чарiв...
- Спасибi, що не забули ветерана, - сказав Мина Омелькович на прощання
майже розчулено. - Живiть здоровi, хлопцi.
Для нього ми були ще "хлопцi". А вiн для нас був як отой ворон, що живе
триста лiт i всього надивився, все оком сво©м увiбрав, про багато що
передумав... Був для слободи i страшним i смiшним, був для не© втiленням
чогось неминучого, шс стихiя, невдатностi, сатанинського духу ру©нництва,
пiдряд усе ладен був корчувати, ламати, а потiм якимось дивом сподвигнув
себе аж на такi ось вчинки - плодовi дерева власноруч саджа комусь на
цьому польовому станi або, ланцюгом оперезавшись, береться за цебро,
опускайте, буду той нещасний Романiв колодязь чистити...
- Затримаю на хвильку вас, хлопцi, ще хочу запитати про одне. - Мина
зважу ться сказати, видно, для нього щось вельми важливе. - Буваючи по
свiтах, чи не зустрiчали ви десь там нашого Миколу Васильовича? То ж який
друг... Може, траплявся де?
- Нi, на жаль. Нiде нашi дороги з ним бiльше не сходились...
Розпливаючись у сутiнi теплого вечора, сто©ть перед нами Мина
Омелькович в тяжкому роздумi, мовби не бажаючи сприйняти нашу вiдповiдь.
Бо ж, за його даними, декотpi з слобожан нiбито зустрiчали вчителя за
Днiпром, уже в полковницькому званнi, якийсь час вiн, Микола Васильович
Дух, навiть разом з нашими тернiвщапськими та озе-рянськими лежав у
польовому госпiталi, в брезентовому тому шатрi, де серед польових хiрургiв
пiбито була й та особа-женщина, що перед тим Минi очi закапувала! Кажуть,
вилита була Винникiвна, така струнка, вигиниста молодиця, тiльки от коса
вже переткалася трохи сивиною. Тож виходить, що запальний наш Микола
Васильович i без ворожки-циганки суджену свою розшукав, хоч не пiд
солов'©ною вербою, а серед кровi та стогонiв, пiд шатром фронтового
шпиталю, а доля ©х таки звела.
Таке враження, що Мина Омелькович стиха радi , що доля виявилась до тих
двох милосердною, хоч свого часу вiн би й проти долi постав, бо ж нiчого
тим закоханим тодi не бажав, окрiм розлуки навiк.
- Микола Васильович, ох, борець, ох, смiливець, ото тiльки й людини
було, - каже Мина у захватi. - Геройська душа! А безсрiбник... Сам, як
Iллiч, на восьмушцi жив, а з комор хутiрських для себе не взяв i крихти,
хоч я iнодi й пробував намовляти, каюсь... В лютi морози, крiзь усi
завiрюхи - в легеньких чобiтках, у шинельчинi... Отаких би, хлопцi, людей
нам побiльше: менше бюрократiв було б, та крутi©в, та хапуг...
- А спiвав як, - нагаду з почуттям Заболотний.
- Соловей на всю область! - тихо засмiявся Мина Омелькович. - Недарма ж
сороки нашi аж нетямились: артист, душохват!.. Пригаду те, хлопцi, оту, що
вiн найбiльше любив, що тiльки в мiсячнi ночi ©© спiвав... "Зелена
дiброво, порадь, порадь мене, молодого", - зда ться ж, так?
Ще якусь хвилю сто©мо край шляху, разом вслухаючись у безповоротний той
спiв, звернений iз шкiльного вiкна до мiсячно© ночi, до балок, наповнених
маревом, а потiм уже наста мить розвiтання, й степовi синi смерки
роздiляють нас.
Нiчна автострада гуде.
Над кермом обличчя людське. Втомлено опущенi плечi. Несвiжий з безсоння
зiр чiпко стереже далечiнь. Менше й менше ста неподоланих миль. Час вiд
часу мiсячно-блiдо обличчя водiя освiтлю ться сигаретою, притомлена рука
машинально увiмкне музику приймача, а то й сама людина вслiд музицi враз
розполоха себе й iнших бешкетним погуком-спiвом - не з веселощiв, нi, -
тiльки щоб розiгнати втому-дрiмоту. "Котилася зоря з неба та й упала
додолу!.."



XXVII

Мина чимало часу, доки навстрiч нам попiд обрi м виплива зорянiсть
мiста й на пiвнеба встають фантоми хмарочосiв. Наближаються, грiзнiшають,
свiтять загадками сво©х незлiченних вiкон. Передмiстя зустрiча нас
задушним повiтрям, тут зливи не було, знову чад, смог, i хоч час пiзнiй, в
ущелинах бiлдiнгiв рух i серед хаосу танцюючих реклам, як i вдосвiта, без
кiнця-краю летять потоки машин, гуркочуть угорi по мостах та естакадах,
вiражують на поворотах дорiг, вискакують десь iз-пiд землi i знов шугають
у пiдземелля... Перед нами виника тунель: всуцiль обличкований бiлим,
повен свiтла, вiн увесь аж ся , наскрiзне гуде лунким органним гудiнням,
нiби спiвав хвалу сво©м будiвничим.
- Люблю цю чортову аеродинамiчну трубу! - вигуку Заболотний, коли ми
опиня мось у тунелi, де нас мовби самим вiтром несе вперед.
А там ще трохи, i ось уже затишна вуличка з пожежною каланчею, i
постовий полiсмен, упiзнавши Заболотного, звично вiта ться з ним, i, якби
не жалюзi на вiкнах, десь iз верхнього поверху, мабуть, виглянула б до
мого друга i його Софiя Iванiвна, або, як вiн каже, "нових часiв Ярославна
з Н-сько© стрiт..."
...Так i : нi до знайомих "мiсiс Заболотна" не пiшла, нi спати не
лягла, сидить за спущеними жалюзi, в товариствi невтомного на дванадцять
програм телевiзора. Мабуть, з усiх дванадцяти каналiв проби зняла, доки
дiждалась... Тендiтна, мов дiвчина, жваво схопилась Заболотному навстрiч
i, заяснiвши очима, по-дiвочому нiяково тулиться йому до грудей. А за мить
уже вiдсторонилась, лагiдно дивиться йому в очi: ану який повернувсь? I
знову, як завше, коли ось так дивиться вона знизу вгору на свого Кирика,
очi ©© враз наливаються сяючою, просто-таки небесною синявою... З усього
видно, що сучасна ця Ярославна з Н-сько© стрiт готувалась у належному
виглядi зустрiти свого мандрiвника: чоласта голiвка гладенько причесана,
бiлоснiжним шарфиком обкинуто плечi, па вiдкритiй ши© якась ще й цяцька...
- Переживала?
- I не думала.
- От i молодчина... Даремно Лiда турбувалася.
- А як Лiда витримала дорогу?
- Мали в ©© особi надiйний контроль.
- Дударевичi тут нахвилювалися за сво чадо! - (Дударевичi мешкають на
два поверхи нижче).
- Це ми помiтили, - каже Заболотний, - i вiн i вона - аж до лiфта
вискочили приймати вiдважну свою мандрiвницю.
- Уявляю, як намучилося дiвча...
- А втiм, у дорозi не надокучала: ма i розумець, i такт...
- Ну, а Мадонна, яка ж вона? Побачити вдалось?
- Що за питання, - упевнено каже господар.
- То розповiдайте ж: яка?
Заболотний, змружившись, мовби чогось дошуку ться в очах дружини, ще
повних того синього сяйва...
- В поглядi щось вiд вашого... I така ж ясночола, - схилившись з нiби
жартливою церемонiйнiстю, вiн вустами припада Сонi до руки. Одначе й
крiзь жарт почува ться щирiсть цього поруху. - На всiх вас, женщин, чимось
вона схожа... Бо ви таки створiння прекраснi. Якщо рiвняти з чоловiчою
половиною людства, то ви, жiнки, без сумнiву, кращi за нас.
- Аж коли збагнув, - всмiха ться Соня поблажливо й зверта ться до
мене:- А ви дорогою задоволенi? Для вас, певне, такi швидкостi незвичнi?
Справдi, у яких швидкостях ми перебули цей день... Перебули там, де
нiби самий час прискорю свiй бiг. Збожеволiле залiзо, згвалтований
гудрон, чад, загазованiсть, непереборне, як наркотик, жадання гонитви...
Як тут не очманiти? Супутниця наша, дивне оте дiвча, вийшло з машини
зовсiм кволе, ледве дочалапало до лiфта - та й нас, дорослих, вiд втоми аж
похитувало, - цi гони-перегони нелегко людинi даються.
Ще й зараз голова менi гуде вiд дороги, вiд ©© напруг. Пора б уже йти,
але Заболотнi не хочуть мене вiдпускати в готель, залишають ночувати в
себе.
- Ще ж вечеряти будемо, чимось вам знiмемо втому, - пiдбадьорю мене
господиня.
Доки подружжя зайняте на кухнi, я маю змогу на екранi телевiзора ще раз
побачити мигцем показаний фасад Арт-музеуму, а за ним на зелених газонах
кам'янi й чавуннi скульптури невiдомих митцiв, чую кiлька слiв також i про
"слов'янську Мадонну", про те, що технiка, в якiй виконано портрет,
виявилась загадкова, тутешнiм фахiнцям не знайома, тим-то ушкоджений
шедевр буде вiдправлено на реставрацiю в вропу або навiть в Африку, на
батькiвщину Фаюмських портретiв... Вимкнувши телевiзор, де екран уже
заповнився пiзньою рекламою зубно© пасти, знiчев'я розглядаю вiтальню
Заболотних, цю iiо-сво му знамениту кiмнату, що знiмки з не©, мабуть,
лежать не в одному сталевому сейфi... Он якраз над телевiзором висить
фотографiя молодих льотчикiв, вона тут неодмiнно приверне вашу увагу: на
фотокартцi, а також на шпалерах поруч не© проступають кiлька характерних
продзьобин, як це бува на мiшенi, - то слiди куль...
Мав тут мiсце випадок, що дикiстю, брутальнiстю викликав свого часу
хвилю обурення не лише серед родин дипломатiв... Мiсiя давала того вечора
офiцiйний святковий прийом, а це саме та подiя, коли матерям з малолiтками
доводиться особливо клопiтно: треба подбати, куди на час прийому приткнути
дiтей, i найчастiше виходить так, що опиняються вони такого вечора на
квартирi Заболотних! Бо в Заболотно© душа безвiдмовна, i Соня дiтей
любить, i дiти горнуться до не©, - сусiди вважають, що в Софi© Iванiвни
просто вроджений талант виховательки. "Крiм того, вона в мене ще й
фiлософ, - жарту з цього приводу Заболотний, - для не© вовтузня з дiтьми
- це не бiльше не менше, як зустрiч iз молодшим людством". А втiм, i
Заболотному теж подоба ться, що ©хня квартира час вiд часу перетворю ться
нiби в дитсадок, гомiнкий, щебетливий. Дитячою безпосереднiстю - ось чим
найбiльше приваблю мого друга "плем'я молоде", цей щирий, славний
народець... Якось вiн казав менi, що тiльки серед цього нелукавого народця
по-справжньому й вiдпочива душею, вибравшись iз дипломатичних джунглiв,
де аа кожному кроцi чигають на тебе дволикi януси, потенцiйнi вiдступники,
несподiванки вражаючих хамелеонних перетворень...
Оскiльки ж Софi© Iванiвнi того вечора також належало бути внизу на
прийомi, щоб разом iз спiввiтчизницями вiтати гостей, усмiхаючись, як
ведеться, кому на повний усмiх, а кому на пiвусмiх, то дiти, зведенi
матерями до квартири Заболотних, на якийсь час були залишенi самi: ось вам
цяцьки, ось телевiзор, хай цього вечора ще вiн побуде з вами в ролi
няньки...
Все складалось гаразд, дорослi розважалися внизу, дiти забавлялися
нагорi, одначе пiсля того, як цяцьки набридли, дiтям закортiло ще й,
вимкнувши свiтло, пiдняти металеву штору жалюзi, щоб подивитись бодай
трiшечки з вiкна цього високого поверху на вечiрн мiсто: яке воно звiдси?
Знайома каланча надокучливо темнiла по той бiк вулицi, за нею тяглися
ландшафти дахiв, бескеття забудов, стирчали, громадячись у тиснявi, скелi
бiлдiнгiв, ближчих i дальнiх, нижчих i вищих - безкра© камiннi джунглi
губилися в темрявi з безлiччю однакових вiкон, за якими повно загадок, бо
всюди ж там хтось живе... Ущелини стрiтiв унизу десь тiльки вгадувались,
всюди напував камiнь, його застигле владне одноманiття... Пота-мувавши
цiкавiсть, забувши про жалюзi, дiти незабаром повернулись знову до
телевiзора i ще пе встигли розташуватись перед екраном, зчинивши веселу
вовтузню за мiсця, як у цей момент незрозумiле дзизнуло щось над русявою
голiвкою найвищо© з-помiж дiтей Лiди Дударевич... Перша куля розтрощила
вазу з квiтами, що стояла на телевiзорi, - бризнув увсiбiч осколками
кришталь! - i цi © ж митi дзизнуло ще раз - розсипалось в друзки скло
фотографi© на стiнi. Що це? Звiдки? Меншi не встигли й второпати, як Лiда
крикнула ©м:
- Додолу! Падай усi!
I, звалюючи малечу, сама впала на пiдлогу теж. Вважа ться, що цим Лiда
врятувала себе й iнших, саме що першою схаменулась, не розгубилась вiд
переляку i не те щоб пе злякалась, а, як вона потiм пояснила, "не встигла
злякатись"... Чотири пострiли було зроблено по дiтях, i тiльки чи сь щастя
було тут вiд них прикриттям, бо, як пiзнiш встановила експертиза,
невiдомий терорист цiлився якраз у макiвки дитячих голiвок - ©х вiн
безперечно виразно бачив на тлi голубого екрана.
Коли на скрик тривоги батьки, матерi вбiгли юрмиськом до квартири
Заболотних, жалюзi вже знов були опущенi, свiтло ввiмкнуте, дiти, живi й
неушкодженi, тиснулися на кухнi неприродно збудженим, майже веселим
гуртиком, хоча в найменших, в ©хнiх тороплених очах ще склянився жах. Не
затримавшись бiля дiтей, Заболотний, як був, кинувся до вiкна й,
вiдшарпнувши жалюзi, припав поглядом до провалля темряви, в якiй всюди
тонули дахи, ледь помiтнi мiж скелями бiлдiнгiв... Зблiдлий, стояв тодi
Заболотний i дивився, не ховаючись, в ту зловiсну прiрву, наче був певен,
що по ньому стрiляти звiдти не посмiють.
Безлiч дахiв, безлiч можливих бiйниць - iз котро© ж вели вогонь?
"Кирику!" - з тривожним скриком дружина миттю опинилась бiля нього, один
©© рух - i важкi жалюзi з металевим гуркотом потекли вниз. "Навiжений!" -
аж тодi злякано усмiхнулась вона, припавши до чоловiка.
Так вiдтодi й живуть ось тут, зашторенi металом, мов заблокованi,
живуть при вiчно опущених жалюзi.
Вважа ться, що дiтвора вiдбулась легким переляком, тiльки Лiда пiсля
того стала помiтно мовчазнiша, в очах в'явився смуток нерозвiйний...
Батьки показали ©© навiть психоаналiтиковi, i хоча пiд час обстеження в
станi ©© здоров'я не було виявлено нiчого загрозливого, однак мовчазнiсть,
як i сум в очах дiвчинки, не зникли, вони стали для Лiди мовби ©©
прикметою, тож коли вас тепер знайомлять з нею, то неодмiнно додають: "Оце
ж та, що не розгубилась, що першою пiд час обстрiлу зорi нтувалася, чим i
врятувала себе й малят". Дiвча як дiвча, однак знайомi й незнайомi при
зустрiчi чомусь розглядають ©© пильнiше, нiж iнших дiтей. Невiдомо навiть
чому. Бо ж змiн нiяких з дiвчам нiби й не сталося, вчиться нормально,
батьковi, якщо вiн квапиться, а мама вiдсутня, Лiда швидко приготу його
улюблений стейк i допоможе пiдiбрати краватку в тон, чим Дударевич щоразу
пиша ться перед колегами. Iнодi вiн навiть ута мничу доньку у сво©
службовi клопоти, тим-то й вона вважа , скажiмо, що татковi ©© слiд би вже
надати вищий дипломатичний ранг i що взагалi краще б йому працювати "по
квотi", бо там, де вiн зараз нарощу стаж, йому доводиться дуже й дуже
нелегко. Ма вона певне уявлення й про ЮНIСЕФ (Мiжнародний фонд допомоги
дiтям), якому вiдда невсипущу енергiю Заболотний, i Лiдi часом спада на
думку, чому б i татусевi ©© не прилаштуватися в той ЮНIСЕФ, адже там, за
Лiдиним спостереженням, люди працюють дружнiшi й веселiшi, нiж будь-де.
Найвiдчутнiшо© травми пiд час обстрiлу квартири Заболотних зазнало
фото, колись подароване Сонi ©© майбутнiм чоловiком i яке вона вiдтодi
возить з собою по всiх усюдах. Збiльшене, воно й тут звеселяло ©й
вiтальню, та й зараз, хоч i висить прострiлепе на стiнi, цiлком зберегло
свiй первiсний весняний настрiй: четверо молодих у комбiнезонах льотчикiв,
обiйнявшись, стоять веселою групою на польовому аеродромi, стоять по
колiна у розквiтлих ромашках, заслiпленi сонцем, - клацнуто ©х, видно,
перед самим вильотом, коли ось так на хвильку зупинились серед буйнотрав'я
цi усмiхненi соколи, i серед них у центрi Заболотний, ще зовсiм юнак.
Вигляд хлопцi мають безжурний, руки вiльно лежать на плечах один в одного,
- така славна вийшла група... Небагато хто зна , що з усiх ©х доля
пощадила лише Заболотного... Низом через увесь кут фотографi© розмашистий
напис: "Запам'ятайте нас веселими!" I якраз над тим написом слiди куль.
Соня, накриваючи на стiл i помiтивши, до чого прикута моя увага,
сказала спокiйно:
- Хотiла тi пробо©ни пластиком залiпити, а мiй не доз-воля... Хай,
каже, залиша ться, як . Щоб нагадувало. Щоб не забували опускати
жалюзi... Таке страхiття пережити. Мiй же бачив того кретина, - стишеним
голосом додав вона згодом. - Спецiально ©здив у полiцiю, щоб глянути...
- Ти мав зустрiч iз тям негiдником? - запитую Заболотного, коли вiн,
несучи вазу з фруктами, з'явля ться в кiмнатi. - Що воно хоч за тип?
- Слиняве товстопике створiння, на хiмi© розгодоване... Цiлком сучасний
подонок. Зi школи вигнали за тупiсть, читати ледь тямить, але на горищi,
де виплодок цей розважався вiнчестером, крiм запасу набо©в, було знайдено
ще й цiлi купи расистсько© лiтератури...
- Наплодилося ж ©х, - зiтхнула Заболотна. - Увечерi на вулицю сама не
виходь, у парк не поткнись. Там навiть серед бiлого дня до тебе може
вчепитися якийсь патологiчний тип або звiдча ний наркоман: осмiхом
чемностi шкiриться назустрiч, а з-пiд плаща вже фiнку показу - монету
йому дай, бо вiн гине, йому треба зараз, негайно купити дозу наркотика...
Може, й цей наковтавсь яко©сь гидоти?
- Принаймнi тримався вiн досить нахабно, - сказав Заболотний. - Навiть
хизувавсь: зовiть мене терористом... Що це вiн стрiляв, не став i
заперечувати. "Нащо ж ти стрiляв?" - "А хотiв зробити вашим малим
комунiстам сепрайс!" - (Тобто несподiванку...) - "Для чого сеп-райс?" - "А
так... Сепрайс, i все". - I при цьому гидка усмiшка дегенерата.
- Звичайно, займатися б цi ю справою Дударевичу, а не Заболотному, -
сказала Соня, - чи й хто iнший мiг би пiти, чому саме Заболотний?.. Та це
вже як водиться: ко-лв треба когось вiдрядити в ©хнi офiси на переговори,
то щоразу жереб такий мо му ось випадав. Де найнепри мнiше - туди
неодмiнно вашого друга пошлють...
- Нiхто твого Заболотного, Сонечко, не посилав - вiн сам зголосився, -
уточню господар.
- Отож... Бо йому найбiльше треба! Вiдмовитись вiн не вмi ! Хоч у
пекло, а пiде правди дошукуватись... Скажiть, - вона усмiхнулась до мене
раптом, - чи всi такi скаженi виростали у тих ваших тернiвщанських
глинищах?
Нiби докiр, а в словах ©© чую приховану гордiсть.
- Довелось нам, Соню, пiдвозити сьогоднi одного хiпi, - певне, щоб
змiнити тему розмови, став розповiдати Заболотний дружинi. - Злива, нiч
заходить, а вiн, до рубця промоклий, сто©ть на узбiччi, "голосу ".
- I ви зупинялись? Не побоялись брати заброду пiчного в машину? -
вжахнулась дружина. - Серед них же i вбивцi !
- Цей, як бачиш, виявився мирним, на життя ближнiх не посягав. Просто
людина-квiтка. Справдi, серед них такi, що вважають себе квiтками. Нам
випала квiтка досить таки занедбана, та однаково довелось виручати...
- Певне, ще один бродячий фiлософ?
- Та схоже... В усякому разi хлопець не пустопорожнiй, - жвавiша
Заболотний. - Деякi його мiркування, безперечно, вартi уваги. Скажiмо, вiн
вважа , що нам, землянам, потрiбен який-небудь сигнал iз всесвiту чи
навiть з'ява позаземних пришельцiв - щоб нарештi нас об' днати! В одне
зiбрати весь генiй людства й поставити його на захист плаиети - ось
потреба потреб, ось те, що дасть нам силу, отямигь, згурту неуживчивих
оланетян в дине цiле i заряту нас як рiд!..
Я в подивi дивлюсь на Заболотного: що вiн припису тому хiпi? Не
говорив же той чогось подiбного! А Заболотний, зрозумiвши мiй подив,
весело приспокоюс мене:
- Мiг, мiг той хлопець i таке сказати. Адже йдеться про те, який шанс
утриматись, зберегтись, не зникнути цьому бiологiчному видовi пiсля ночей
Брахманових...
- Надто високi матерi©, - сказала Заболотна майже недбало, i думка ©©
знов новернулася до того жахливого випадку з обстрiлом квартири. - Що
серед дiтей без жертв обiйшлося - це таки щастя, хоча за Лiду, правду
кажучи, я й зараз не зовсiм спокiйна. Днями Лiда призналась, яким вiн ©й,
той бандюга, страховиськом уявля ться: волохатий увесь, з пазурами замiсть
пальцiв, сидить мiж скелями хмарочосiв i щовечора вистежу когось,
припавши кривавим оком до оптичного прицiлу гвинтiвки...
Погляд Заболотно© мимовiль ковзнув по зашторених вiкнах. Видно, що той
монстр, волохатий упир-дракула, час вiд часу тривожить тут не тiльки
дитячу уяву...
- Судили його? - питаю.
- Неповнолiтнiй виявився, - каже Заболотний, - тим-то й покаранню не
пiдляга ... Треба чекати, доки в дорослого вбивцю виросте... В терориста
зама© ерiлого.
- Та цур йому, не згадуймо таку погань проти ночi, - вiдмахнулась i
Заболотна, ще й ще раз доладновуючи стiл з вечерею, щоб усе там було в не©
iдеально.
Господар тим часом заходився клопотатися бiля бару, вмонтованого в
стiну, - видно, для нього це заняття при мне - чаклу над пляшками, як
справжнiй бармен, кривдить лiд в келишки, з веселими нотками в голосi
допиту ться в дружини:
- Тобi сьогоднi що? Чистий джин чи джин енд то-нiк? - Це вiн вимовля з
якимось лукавим притиском на останньому словi.
- Менi тiльки "енд тонiк", - вiдповiда дружина тi ю ж жартiвливою
iнтонацi ю, i вони обмiнюються усмiшками, бо якесь, видно, тiльки ©м
зрозумiле значення вкладають обо в це сво "енд тонiк".
люди, бiля яких почува шся легко, невимушене, зда ться, що ти ©х
сво ю присутнiстю справдi зовсiм не обтяжу ш... Такi цi Заболотнi. Не
пригадую випадку, щоб менi було прикро в ©хньому товариствi, завжди
вiдчува ш, що ти тут бажаний, тобi радi, та я певен, що це мiг би сказати
й будь-хто з ©хнiх гостей. Ось ми сидимо, неквапом вечеря мо, хто вжива
чистий джин, а хто "енд тонiк", i менi при мно слухати навiть про ©хн
суто родинне, про те, що старший син Олег нарештi подав ©м звiстку, - вiн
у них мореходець i час вiд часу да знати про себе то з Чорного, то з
Середземного... Матерi згадалось, як вiн проводжав ©х востанн , - звичайна
сценка, а для не© вона така незвичайна: сто©ть ©© син уже зовсiм один
серед аеродромного поля, дивиться вгору, маха лiтаковi вслiд, i вже
тiльки матерi дано впiзнати його - сонце суцiльною плямою лягло на юнацьке
обличчя.
- Менi здавалось в той момент, наче на всiй землi вiн там сто©ть
один-один... Як вартовий планети...
Заболотний, вловивши присмуток у голосi дружини, хоче якось розважити
©©:
- У сипа вус моряцький висiявсь, а мама ще така молода... Правда ж,
молода? - заклика вiн мепо в свiдки.
- Втiшай, втiшай, - сумовито хита головою дружина. - Пливуть лiта, як
вода у ярочку... Змайнуло життя, незчулися й коли...
I вона з нiжнiстю глянула на чоловiка. - Посивiв ото як... Чи не рано
ти в мене посивiв, соколе мiй?
- Саме вчасно, - схмурю ться Заболотний. - А ось ти як була, так i
чорноброва.
- Не кажи, налiталась i я, -сказала притомлено. - Iнодi вже й спокою
хочеться...
- Ну-ну!-вдавано настрожив Заболотний. -Що за розмови: "налiтались"?
Все в природi створене для лету! Он i хлопцi, - вiн очима вказав у бiк
фотографi©, на сво©х нестарiючих друзiв. - До цього часу в польотi...