Страница:
вдiяти доглядачка, ©хня старенька Фаннi? Нiж бiля обличчя, з переляку вона
знепритомнiла, а тепер всю провину адмiнiстрацiя переклада на не©!
Звiльняють людину з роботи... I це вже ке перший випадок! Торiк полотно
голландського майстра теж пошкодив маньяк, - розвелось ©х тепер,
психопатiв...
Дедалi труднiше ста музейним доглядачам: платня мiзерна, цiни ростуть,
та ще й вiд маньякiв та гангстерiв життя нема! Адмiнiстрацiя ж навiть про
елементарну безпеку для персоналу не хоче подбати...
- Ось ми з нею i пiкету мо! - сказала молода мати-мулатка, пригортаючи
маля до грудей, i все лице вiдкрито осяялось усмiхом, аж нiби й не
вiдповiдним до цього моменту. Наче облилась сонцем - така була у сво©й
щирiй привiтностi та темношкiрiй пiвденнiй вродi. Ну чим не Вишiикiвна
наша, коли вона, було, засмаглявi пiсля жнив, стане аж чорна вiд
серпнево© смаги...
Джоннi в цей час подав гук остороги: внизу, саме пiдкотивши, зупинився
перед музе м блискучий "кадилак", i з нього вийшло поважне сiмейство, теж,
видно, з намiром оглянути мистецькi скарби. Сходами впевнено пiдiймалися в
парi -- солiдний, огрядний мiстер пiд руку зi сво ю довгов'язою дамою, а з
бокiв ©х супроводив цiлий виводок рудоголових угодованих бебi в коротких
штаппях. Мiстер, ведучи даму, ступав просто на гурт пiкетниць, ступав з
невидющим поглядом, насуплено й владно, мов той боксер, що з'явля ться на
рингу з цiлковитою певнiстю в перемозi. Його, зда ться, тiльки й цiкавили
отi великi рiзьбленi дверi з червоного дуба, окутi в залiзо та мiдь, вони
й самi були витвором мистецтва, стояли по замкненi, навiть трохи
вiдхиленi, - нiби чекали, щоб i зовсiм вiдчинились, зробивши виняток для
такого поважного мiстера, чи© меценатськi пожертви, можливо, якраз
становлять для музею левову пайку його бюджету...
- Нi! - раптом заступила мiстеровi дорогу блiдолиця сива дама, що перед
цим досить чемно взялась було польською мовою розтлумачувати Заболотному
причини страйку, а тут, враз спохмурнiвши, виставила табличку i аж ногою
притупнула перед самовпевненим мiстером: - Нi i нi!
Вiн холодно глянув на цю, певне, старшу з пiкетниць, пройшовся по iнших
неквапним, оцiнливим поглядом, постояв насупившись, потiм, круто
повернувшись до людей гладкою спиною, вже з гримасою неприхованого
презирства повiв сво сiмейство назад, до "кадилака".
- Ганьба! Серед кого я живу? - стала по-польськи вигукувати йому вслiд
сива дама, хоч нiчим вiн ©© нiби й не образив. - Всi оцi вашi мафiозо!
Тероризм! Гангстеризм! Однi здирцi викрадають дiтей, щоб вимагати викуп за
них, iншi ножами нiвечать полотна генi©в! На "Пi ту" в соборi святого
Петра - i на не© руку пiдняв якийсь маньяк! Жiнкам доводиться стояти на
чатах, а вашi отi мужi науки, чим вони в цей час зайнятi? Все новi
вигадують бомби! О, яка ганьба! Дике столiття! Матка боска, нащо менi дала
народитися в цi ганебнi часи!..
Жiнка розхвилювалась, iншi пiкетницi стали приспо-коювати ©©, доки
вона, опанувавши себе, нiяково сказала до нас опалим голосом:
- Пшепрашем. Екск'юз мi...
Далеко ж ми ©хали, щоб почути цю ©© гнiвну iнвективу, вибурхнуту так
пристрасно тому невiдомому навздогiн!
Але як нам самим повестись у цiй ситуацi©? Пояснювати, звiдки ми
забились, упрохувати, щоб зважено було на особливi обставини? Можливо, й
було б зважено i нас таки пропустили б до музею подивитись бодай на iншi
полотна... Одначе, з свого боку, нам теж годиться виявити належну повагу
до цих людей, до ©хнього дружного пiкету. Розвеселiлий Джоннi, вже нi на
крок не вiдходячи вiд Заболотного, все намагався зацiкавити його сво©м
другом-песиком, що теж носить на ши© табличку: "Strike", а коли
Заболотний, нахилившись, запитав, якi ж, мовляв, ставить вимоги цей
пiнчер-страйкар, то жарт було одразу оцiнено, i хлоп'я, й дорослi - всi
засмiялись, - тут, видно, за будь-яких обставин почуття гумору не
втрачають.
Однак що ж нам далi робити? Теплий погляд Заболотного спрямований на
маленького страйкаря.
- Бувай, Джоннi!..
Звiсно, жаль. Таку вiдстань подолано, стiльки намотано миль, щоб тiльки
глянути зблизька на рiдкiсне полотно, котре стало для нас чимось навiть
бiльшим, нiж просто твiр мистецтва... I ось тепер, коли образ Мадонни був,
здавалось, так близько, зовсiм поруч...
- Чому все-таки ми не зробили спроби зайти до музею? - звернулась Лiда
до Заболотного, коли ми стали спускатися сходами до машини. - Я певна, що
нас би вони пропустили...
- Лiдо, а солiдарнiсть? - зупинившись, глянув на не© з веселим подивом
наш командор. - Кому ж, як не нам, тут виявити iнтернацiональну
свiдомiсть? А то б сказали: ну й ну!..
- Вiрно, я не подумала, - чесно визнало дiвча. Вiдчува ться, що наша
юна супутниця не особливо засмучена таким ходом подiй, не вважа , видно,
що ми даремно зробили сьогоднiшню подорож, для Лiди ця подорож, зда ться,
ма цiннiсть сама по собi...
Спускаючись далi сходами, раптом чу мо позад себе:
- Хелло, Кирик!
Симпатичне чорне хлопченя з страйкарського гурту, ув'язавшись, теж
диба за нами вслiд, старанно ступаючи iз сходинки на сходинку i не
звертаючи нiяко© уваги на оклики матерi, тi © весело© персисто© мадонни,
що про не© Лiда на зворотному шляху скаже з повагою: "Вона як
Мати-геро©ня..." Було й справдi в нiй щось вiд добродушностi наших
смаглявих степових матерiв - темною красою, здоров'ям пахтить, як вишня
серпнева, саме пло-дороддя могла б зображати, коли, тримаючи з циганською
недбалiстю одне дитя бiля грудi, водночас пiдклика друге, щоправда,
голосом несердитим i без особливо© тривоги, просто "Джоннi" та "Джоннi",
нависпiв, а Джоннi той, схильний до самостiйностi, й вухом не веде, уперто
диба далi за нами по бетонних, ще трудних для нього сходах, аж доки
Заболотний - пiд смiх пiкетниць - нахилився i взяв чорного карапуза на
руки.
- Джоннi, а мама?
I так па руках вiн, сягнисте ступаючи широкими сходами, вiднiс свого
нового друга назад, де хлопчина, радiсно зустрiнутий цуциком-страйкарем,
був з належною церемонi ю поставлений мiж колонами поруч iз сво ю квiтучою
мамою:
- Ось так, Джоннi, буде о'кей!
Внизу, коли ми пiдiйшли до нашого б'ю©ка, на лобовому склi, як i слiд
було сподiватись, уже бiлiв налiплений тiкет - привiт вiд тутешньо©
полiцi©, добре знайомий усiм водiям квиточок, згiдно з яким ви ма те
заплатити штраф за неправильне паркування, тобто за те, що поставили
машину там, де стояти ©й не дозволено.
Лiда нахмурилась:
- Уже встигли...
Мигцем проглянувши зiрваний тiкет. Заболотний недбало долуча його до
цiло© колекцi© iнших тiкетiв, жужмом запхнутих за щиток вiд сонця, - ©х
вони з "мiсiс Заболотною" чимало нахапали десь у минулих по©здках, бо, як
насмiшкувато поясню мiй друг, все чомусь ©м рiдко вда ться запаркуватись,
не порушуючи правил.
Сiли й по©хали.
- А люди славнi, - серйозним тоном каже Заболотний, i ми ще раз
озира мось, востанн скидаючи поглядом пiкетниць, мальовничу групу тих
живих страйкуючих мадонн, чи© помахи рук, доки вiд'©жджа мо, привiтно
трiпочуть нам вiд центрального входу музею. Постатi пiкетниць все далi й
далi, вони швидко зливаються, тануть мiж колонами Art Museum, цього сiрого
величезного храму мистецтва, одягнутого в шати камiнно© пишностi. З
вiдстанi бачимо знову лише помпезний фасад його з написом: "Art Museum", з
барокковим лiпленням, до, розсипавшись по фризах, античнi во©ни в шоломах,
в тунiках стiльки вже лiт у войовничiй напрузi ведуть свiй нескiнченний
двобiй.
ЧАСТИНА ДРУГА. ПЕРЕД СВIТЛОФОРОМ
Мне бы дорога теперь да дорога, в дождь, слякоть, через леса, через
степи, на край света.
Гоголь
ХУДОЖНИК РАНКОВО ЗОРI
Безiменне вiн жив. Його в нас так просто й звали: Художник.
Нiхто не знав, звiдки вiн приходив у нашу Тернiвщину й куди потiм
зникав. Вiчно був у дорозi. Чули ми тiльки вiд Андрiя Галактiоновича, в
якого Художник деколи зупинявсь, що за молодих лiт цей дивний для нас
чоловiк навчався в академi©, був у дружбi з Р пiним i Ку©нджi, а котрась
iз його раннiх картин нiбито навiть була вiдзначена золотою медаллю на
виставцi в Парижi. Мiсячне свiтло вловив, як нiхто, потiм i сам не мiг
сво досягнення повторити...
Золота ера промайнула для Художника рано, пiсля чого тяжко пережите
нещасливе кохання чи й ще якiсь житейськi незлагоди повернули його в нашi
кра©. I ось уже ми бачимо, як вiн мандру звiдкись польовою дорiжкою в
зiм'ятому, старому капелюсi, в забрудненому плащi, плеската скринька з
художницьким причандаллям телiпа ться через плече, а непроникливе, з
суворими вусами обличчя його осява ранкова зоря. Все якось так випадало,
що вона йому свiтить навстрiч - iз-за Чаполочево© гори, iз-за наших
тернiвщанських глинищ-яруг.
Доводилось бачити, як, блукаючи по наших балках та байраках,
придивля ться вiн до всього, що там росте, а надто ж до того, що барвить.
Не минав сво ю увагою рослини найнезавиднiшо©, хай то була бузина чи
цибуля, чистотiл або ж навiть всюдисущий отой паслiн... Вдивлявся. Уважно
розтирав пальцями на долонi сiк iз бадилини чи з ягiдок. Шукав таких фарб,
щоб не линяли, не боялись часу. Зовсiм нелинючих. Вiчних! А щоб не линяли
- для цього нiбито треба ще й доброго, якогось особливого, найчистiшого
воску... Так Художник опинився на Романовiй пасiцi, де потiм йому й
зародилася думка змалювати Надьку...
Згодом у Ковельську, коли Художник показував у сво©й панедбанiй
комiрчинi Надьчин портрет, ми одразу впiзнали ©© - така була схожiсть
усмiшки й вахилу голови, вроджена грацiознiсть, неповторне сяйво карих
очей...
- Ось моя Мадонна, - сказав вiн тодi, добуваючи картину з якогось
мотлоху, i враз, як од сонця, стало свiтлiше в його комiрчинi-хижцi, де по
кутках висiли тiльки порожнi клiтки без птахiв.
Але це буде значно пiзнiше, а спершу, коли Художник став з'являтися в
наших степах, нiхто i уявлення не мав про його можливостi, хоча для нас,
дiтлахiв, у його особi справдi було щось незвичайне, починаючи з того йото
забродженого, що аж шумiв вiд сягнисюi ходи, плаща... Бо ж пiхто в
Тернiвщинi одягу такого не носив, .бачили ми лиш сiряки, кобепяки, свитки
.та лвередидта в .царських пiитгел'ей бекешi, а тут раштом людасви и такий
хламида...
Вiдомо було нам вiд Андрiя Галактионовича, що Ху-дожник котрим уже рiк
носить у добi нездалаяну пристрасть - зтайти, що задумав! А птужа© вид
якихось диво-фарб, таких, щоб не вицвiтали, не полили и не блякиви вiд
часу, зберiгали б вiчну свiжiсть, сокавивастъ, чистоту тостiв пiслядощово©
райдуги... Одве слева, булш б як живi! Хуторяни часом робили з нього
посмiхавичось: "Гей, ладе маляр, коли вже ви па шапку собi рокиветесь,
закинете отой скапелюшений катхелки, ще на ньому й погана курка не захоче
гнiздо мостити?" Художник на ©хнi поглумки не зважав, вiн знай шукав сво ,
бувши певен, що ось-ось, ще трiнь-трiптечки - i йому неодмiнно вiдкриються
оцi диво-фарби, знайде ©х хоч би й тут десь у наших краях, серед цих
будякiв та лопухiв, видобуде силу барв iз нашо© хай i небагато© рослiп
шостi, може, навiть з лободи, а пелюсток маку, чи пасльону, або ще з
чогось найзвичайгiнького, i засвiтяться вони у нього в-пiд пензля подiбно
до славетних органiчних фарб стародавньо© Iндi©, - блакитнiмутi, небесни
або заграють, запалахкотять цвiтом першо© зорi! Адже все це в нас - i
пасльони густо-синi, i жовтогарячi соняшники та цвiт гарбузiв по вгородах,
i зоря свiтанкова, i макiв рожевий цвiт, i неба небеспiстi, над цiлим
степом - все , зумiй тiльки видобути з наших полiв та з небес, зi всi ©
природи оту красу, яка i;ii;оли б tip злиняла, яка б вiно жила, бувши
вмiло перенесена - та ще й з бджолиним воском - на густе, з тернищанських
конопель тка-деполотно!
I дорослих, i нас, дiтлахiв, не раз обсiдали сумнiви: невике вiн iз
наших бур'янiв зробить барвники, що все перебудуть? Аж, заспереча мось,
бувало, чи можливе такн. А власне, чому ж би й нi? В кожному разi пiсля
вiдвiдин Художника i його приглядань, коли вiн, нахилившись край межi над
бур'яниною, довго над нею ворожить та дроби бере, дочувавмо, нiби й
бур'яни стають бiля нас зяачинi, вже води не нiщо... Набирають цiни!
Нi для ваго не було та мницею, що вже багато лiт Художник натiрпав вiд
нападiв зеленого змiя, - чи но тому й ондижвiся пiсля свого паризького
золота в нашiй глуптнi? Життям i в нас тут вiн жив якимось недоладним,
бурлацьким, хоч, здавтъся, кращого й не шукав, вважаючи. цiлком аормальним
дла себе такий спосiб iснування. Вiчний манерiдшек. Вiд села до села, з
стежини на шажс, iз одних дорiг та на iншi, бо, зрештою, хiба нi це схожi
вони всi мiж собою? Спостерiгати нам цього мандрiвного нетягу доводилось
не те щоб i часто, зникне, збезвiститься надовго, хiба що випадково вiд
людей перечу мо, нiбито бачили його на станцi©, на перонi лежав, повалений
зеленим змi м, занехаяний до невнiзпашiя. А нотiм проспиться десь i знову
з'явля ться на пашiй польовiй дорiжцi, бачимо котячi вуса його, очi
булькатi, при боцi плесяса та художницька скринька телiпа ться, нiде не
загубившись, а найбiльше вража нас у цiй вже немолодiй людддаi стрiмка,
сягниста хода - коли Худджник iде, вiчний овсе плiащ, роздiваючись, аж
шумить мимо нас шумом, криша. Просто не вiрилось, що був цей чодовiк
зеленим змi м десь там у баднюку поваленим, адже, як це дивно, Тернiвщина
нiколи не бачила його в аетверс-iю-му стаяi, а щоб аiн сп'яну взявся
когось малювати, про ця де могло бути й, мови. Тримався, би, видно,
справдi любив вiн наш степ, цю курявичку шляхiв, що ма , за його висловом,
присмак давнини й волi.
А взагалi був неговiркий, бiльше мовчав, станс, було, й дивиться, як
пiсля дощу ми, хлопчаки, нетямлячись вiд захвату, гаса мо по калюжах, по
залитiй дощовою водою травi. Або пiд час жнив iнодi зупиниться край ниви й
спiдлоба спостерiга , як нашi найкращi тернiвщанськi косарi - Ярошi,
батько й сини, - жито косять: так легко та влад ходять у них коси в руках,
а мати ©хня вшiроста ться з перевеслом у руцi й задивиться на них
поглядом, у якому зiллялись i втома i щастя. Десь потiм увечерi Художник
скаже в розмовi з Андрi м Галактiоновичем, певне, згадавши цю сценку:
"Добрi у вас женцi, а попад усе - ©хня мати... Вважайте, багатий у мене
сьогоднi видався день: бачив щасливу людину..."
На шкiльному ганку сидять, читають удвох - Андрiй Галактiонович та його
мандрiвний гiсть, iнодi ж до ©хнього товариства долуча ться й Клим
Подовий, що так артистично дзвонами дзеленькав, скликаючи тернiвщан та
цiлу округу на Великдень чи на храмовi свята, а цiлу зиму гуркоче, як
сатана, ткацьким верстатом, аж хата його вся двигтить, - то наш
незрiвнянний дзвонар iншому заняттю вiдда ться, полотна тче iз
тернiвщанських льонiв та конопель. I чи то вже була така потреба, чи
примха в Художника, але нiяких iнших полотен вiн для малювання не
визнавав, брав для сво©х робiт полотна лише з-пiд Климово© руки. Почаювати
з Художником за столом в учителя - це була одна з Климових мрiй, нагодою
цi ю вiн вельми дорожив, бо, зда ться, тiльки тут з нього не смiялись.
Якщо iншi нашi дядьки, зiбравшись бiля крамницi, стро©ли над Климом всякi
смiшки, буцiмто дзвонарське його умiння вiдзначав навiть при©жджий
архi рей i обiцяв висвятити Клима на найвищу у свiтi дзвiницю (в усе це
Клим вiрив щиросерде), то Художник жартiв щодо Клима нiколи собi не
дозволяв, знаючи, що Клим повернувся з австрiйського полону трохи
ушкодженим на голову i коли розповiда про сво перебування десь далеко, в
Австрiйських Альпах, то реальнiсть у нього часто переходить у
фантасмагорi©, i ви довiду тесь, що все в них там не так, як у тернiвщан,
усе в них уперемiш:
- I мiсячно, i зоряно, i дощ iде!..
Ця Климова фраза стала крилатою серед тернiвщан, навiть i нас, дiтей,
звеселяла, бо ж хто повiрить, що такi дива десь там бувають, - щоб усе в
природi вiдбувалося водночас!
А от Художник вiрив чи принаймнi вдавав, що вiрить у таке, як у
чистiсiньку правду. I мiсячно, i зоряно, ще й теплий дощик сi ться, - а
чому б i нi? Для Художника, як i для нашого химерника Клима, в цьому не
було нiяко© суперечностi, взагалi свiт для них обох iз всiма нашими
бур'янами, вербами й зорями був збудований навдивовижу досконало,
згармонiзовано, обидва вони, зда ться, не знаходили нiякого ганджу в
природi, все доладним було в тваринах, комахах та рослинах, що оточували
нас. Тiльки парубки вечорами iнодi до сказу доводили нашого Клима, бо мали
звичку дражнити його, жорстокi у веселощах, вони ставили Климовi та Химi
пiд вiкном дикi пристро©, так званi гуркала, розкручували ©х здалеку за
мотузок, мов пропелер, пристрiй гудiв несамовито, i все це для того, щоб
господар, осатанiвши з лютi, вискакував з хати в самих пiдштаниках i в
такому виглядi за паруботою по всьому кутку ганявсь... Не впiзнати було
Клима в такi вечори: доведений до нестями, вiн здатен був убити людину.
Вiд природи ж Клим Подовий був надiлений винятковою добротою, пiд час
колядувань вiн ладен був iз Химою вiддати нам за щедрiвку останн , що
тiльки було у ©хнiй злиденнiй хатi.
- Святе подружжя, - кине, було, Андрiй Галактiонович, дивлячись, як
Хима та Клим, побравшись, мов дiти, за руки, йдуть у недiлю побiля школи
на степ послухати першого жайворонка.
Художник ставився до Клима з видимою повагою, цiлком серйозно
дослухався до Климових мовби здитинiлих розбалакувань i до того, як вiн
сприйма наш довколишнiй тернiвщанський свiт. Адже тодi була дивиною
людина, яка не женеться за тим, щоб швидше розбагатiти, презирством тавру
хутiрську захланнiсть, оту, що аж слiпне вiд бажання ще бiльше поповнити
сво© комори добром, хоч вони й так щороку трiщать вiд зерна та збiжжя.
Подружжя це жило вкрай невибагливе, справдi апостольська скромнiсть була
Климовi притаманна: в небi дзвонiв табунець, а на землi курочка ряба. Оце
його володiння. Клапоть городчика на три цибулини та кущ бузку на причiлку
- не вiдомо, сам посадив для сво © Хими чи птиця яка посадила,
пролiтаючи... Охоче береться Клим ткати людям полотна, всю зиму грюка
верстатом, аж мисник з посудом трясеться, i тiльки у свято, вiдклавши
роботу й надiвши бiлу сорочку, йде дзвонами подзеленькати для душi.
А тi веснянi Климовi ходiння з Химою в степ, "у гостi до жайворонка", -
вони чомусь особливо зворушували Художника.
- Поема нiжностi - ось що таке цi вашi Хима та Клим, - дiлився вiн
сво©м роздумом з Андрi м Галактiоновичем. - Химернi - це так, але ж яка
сила почуття ©х дна , якi свiтлi у них обличчя, коли вiн за руку веде ©©
у весняний степ. Входять у поля, мов у храм iз повiтря й сонця, де ©м
належить усе те сяйво й довершенiсть симинутови. Вся просторiнь: i птаство
з його щебетанням, i еииь небес - то ж ©хн , ©ха i.. Кожна травинка,
кзi-тодка. дару ©м радiсть буття... Жайвiр у небi бринить справдi, мов
частка ©хньо© власно© душi.
Наслухавiшсь Художника та Андрiя Галактiоновича, уже й ми, школярi,
нiби iншими очима дивимось на це химврае пiдружжя, що ранiше здавалось нам
тiльки смiшком, бачито, як дружно Клим та Хима живуть, як, сiвши бiля хати
на призьбi, снавають у два голоси "Iз-за гори свiт бiленький" або як Клим
не пускав дружину на холод, щоб не застудилась, а коли треба води, сам,
брязкаючи кодадязним ланцюгом, мов кайданами, весело поспiшав в балку, до
обмерзлого колодязя, i потiм з повним вiдром з'явля ться па порозi у
здоровенних, в'язаних з валу, з ткацьких вiдходiв дячаках, про якi тепер
уж-е й не знають, що ноно й таке.
А потiм ота тяжка застуда, i в одну весну Хими не стало - асамотнiв
Клим. Вiдпустив вуса, став схожий на Дон-Кiхота. Зостадивсь йому лиш
дзвони в небi та пам'ять про Химу в душi. Згодом i його самого переживе
тернiвщанський переказ про те, як вiн свою занедужалу Химу в типлi веснянi
днi брав на руки й виносив з хати, а вона нiжно питала його, коли вiн
переступав порiг:
- Тобi, Климцю, не важко?
- Ти мов пiр'©нка, - вiдказував ©й i нiс до бузку, до цвiту, клав на
тапчянець, спецiально для не© збитий i прилаштований пiд бузковим кущем,
пiд його розкiшними, повними пахощiв китицями.
Клам знад, що Хима любить цi пахощi, i тому так ото робив для ©©
полегшi. Повидате дружину i сам сяде биля е©:
- Ось тобi бузов, Химочко... А он тобi сонце! - I кивне обнадiйяко в
небо весняне. - Тiльки ж видужуй. Не кидай мене самого.
А як ©© не стало, довго нi до кого словом не обзивавсь, тiльки згодом,
коли провiдав його Художник, подiлився з ним наш осиротiлий дзвонар своею,
видно, твердо виношеною думкою про те, що мертвих людей нема...
- Надпоганiший хтось, i той живе... Живе десь там, - i показував у
землю. -Пiд нами живуть. Нiби в шахтах. Глибоко, глибоко. Де рогатi. Де
судилище... А праведнi люди, тi - он, угорi! В небесах! Зiрки - то ©хнi
очi!.. I Хлминi - як тiльки нiч - звiдти па мене дивляться...
вший у душi посмiхнувся б, а Художник i тато химернi признання
сприймав оерйоэно, принаймнi нiчим не виказував, що пiдда сумнiвам
Климовi шахти, судилища i райськi його небеса.
Зате ж Клим Подовий був чи не диний пiсля Андрiя Галактiоновича, хто
до кiнця i без вагаяь вiрив, ще рано чи лiзно, а друг його, цей невтомний
шукач вiчних бар, таки досягне мети, з яко©сь бубки чи бадилини добуде
отой свiй енкаустик, чи як вiн там зветься. Був певен наш Клим, що в особi
Художника перед нами з'явля ться той, хто володi якимись силами
тайнознавсгва, хто справдi здатен пензликом черпнути барви просто вiд
палаючо© над нашими глинищами ранково© зорi! Приловчиться, черпне кiнчиком
пензля - i вже поклав на Климове сiре та цупке полотно...
Певнiсть у тайнознавчих можливостях митця пооiль-шувалась для Клима ще
й тим, що Художник заходився малювати Надьку Винникiвну якраз у час
ворожбитський - вранцi-рано, коли все ще спить, лiгше небо пiсля ночi в
змиг ока оживе, розквiта :й першi вiдб-швстги зорi червоно ляжуть на
садок i на щови тiй, що ©© вiй м.даяв'ва-в з мовчазного втерт'©стю.
Тiдгажи зазорiв, уже Художник велить Надьцi вийти з сутiнi садка,
поставить ©© лiцем до палаючого крайнеба, налашту мольберт i пензликам
торк, торк у той бiк, де зоря, i одразу ж нвiт iз не© на полотно, на ту
напнуту сирову шматину, - так це принаймнi випливало з Климових клятвено
достовiрних розповiдей... Зовсiм недовго працю Художник, бо ще сонце й
росу не спило - вже в нього кiнчився сеанс, iди собi, Надько, гуляй до
завтрашньо© зорi, а вiн пiде колодязь iз журавлем малювати або дивитись,
як Роман пора ться бiля вуликiв.
Бджолине поселення трохи аж схоже на нашу слободу: вулики стоять, мов
хатки, чепурненькi, в усяку пору повнi життя, оповитi духом та мничостi.
Рай! Медом i сонцем на пасiцi пахне все лiто. Тiльки день почина ться,
бджолята вирушають звiдси у степовi мандрiвки. До найдальших квiток летять
за солодкими росами, за нектарами. Навiть iз будяка добудуть медвяну
росичку i з тихим золотим гудiнням понесуть ©© понад жтттамн до сво ©
бджолино© слободи.
Крiм усього, що барвить сво©м корiнням, листям га бубками, Художниковi
для його особлпвггх, iде не найдив-цих фарб треба було воску доброго,
ярого, бо нiбито запдяки восковi та ще якимось бджолиним речовинам фарби
якраз i стають тривкими, здатними навiть час перемогти. А якщо по вiск, то
до кого ж - до Романа!.. На Романове замовлення Художник пофарбував йому
вулики в ясно-син , брав щiточкою блакить просто вiд неба i фарбував:
"Вiчно будуть, не злиняють - небо ж не линя !" Так i стоять синенькi, а на
одному з'явився ще й гостровусий Мамай-козак, що нiколи не спить, - вiн на
пасiцi як у дозорi: здатен-бо ж оберегти бджолу вiд злого ока.
Художник намалював його понад замовлення, так нiби для жарту:
- Хай вiн вам пасiку стереже та на кобзi бринька ... Про те, щоб
намалювати Надьку, спершу не йшлося, бо Художник взагалi натуру вiдбирав
суворо, був досить перебiрливий щодо тих, кого вiй волiв би увiчнити на
шматинi полотна. Замовлень не бракувало, але вiн брався за них насурмлепо,
якось неохоче. Одного разу на храмовому святi озерянська попадя, пишно©
вроди молодиця, пропонувала йому цiлого червiнця, тiльки щоб змалював ©©,
як , в дукатах та корсетцi, одначе Художник i червiнцем не спокусився,
сказавши, що сьогоднi вiн краще безвiдплатно гойдалку малюватиме. Не
завжди вдавалось схилити його й до розмалювання скринь дiвчатам у посаг,
хоч це в нашого майстра добре виходило i вiд замовниць вiдбою не було.
Зате Надьку Винникiвну, хоча й на маленькiй по-лотнинцi, вiн вимальовував
трохи чи не все лiто, не пропустивши, зда ться, жодно© свiтанково© зорi,
необхiдно© для цi © роботи. Мину Омельковича з нього приводу навiть
заздрiсть проймала, i вiн, знаючи Художникову слабкiсть, якось на толоцi
бiля крамнички взявся знаджувати його чверткою, яку напоготовi,
нерозпечатану, тримав у руцi:
- А мене ось тут, не сходячи з мiсця, ви могли б змалювати?
- Вас? - I Художник, оглянувши Мину та його сургучем запечатану
принаду, важко вiдвернувся. - Мiг би, але не хочу.
I допитайся його, чого не хоче, що йому в Минi не так! Адже перед тим з
власно© волi малював занепалого вiд недуги дiда Бобрика, який весь вiк
лимарював у Тернiвщинi, а тепер, нiби виправдуючись, тiльки охкав та
бiдкався над сво©ми хомутами:
- Жаль, цього ще ось хомута не доробив. Попросив бригадир з бiльшого
менший зладнати, щоб шию кобильчинi не розбивав, а я, зда ться, й не
встигну...
- Чого ж не встигнете, дiду?
- На переселення пора... Небiжчиця все частiше себе гука ...
Так от цей дiд Бобрик честi з боку Художника зажив для його бороди,
бач, фарби знайшлися, а для Мини... Нi вiдмовля ться вiн розумiти примхи
таких ось людей хай вони й володiють талантом.
Свого часу Художник згодився оформити декорацi© для тернiвщанських
аматорiв сцени - от цю заслугу чи не ейну Мина за ним визна .
Навипрохували дiвчата й хлоппi у матерiв сирових полотен, позшивали разом
з мiшковиною й, розстеливши на всю клуню, запросили умiльця: намалюйте!..
Три днi топтався вiн по розстелених полотнах iз сво©м квачем, весь
обляпаний фарбою, невдоволений аж на носа насунувши свого зiм'ятого
iталiйського капелюха, зате ж потiм Тернiвщина вмирала вiд захвату коли
одного вечора клубна сцена вiдкрилась очам красою лаштункiв: i верби, й
ставок, i перелаз, i зiрки в небi все, як живе!
знепритомнiла, а тепер всю провину адмiнiстрацiя переклада на не©!
Звiльняють людину з роботи... I це вже ке перший випадок! Торiк полотно
голландського майстра теж пошкодив маньяк, - розвелось ©х тепер,
психопатiв...
Дедалi труднiше ста музейним доглядачам: платня мiзерна, цiни ростуть,
та ще й вiд маньякiв та гангстерiв життя нема! Адмiнiстрацiя ж навiть про
елементарну безпеку для персоналу не хоче подбати...
- Ось ми з нею i пiкету мо! - сказала молода мати-мулатка, пригортаючи
маля до грудей, i все лице вiдкрито осяялось усмiхом, аж нiби й не
вiдповiдним до цього моменту. Наче облилась сонцем - така була у сво©й
щирiй привiтностi та темношкiрiй пiвденнiй вродi. Ну чим не Вишiикiвна
наша, коли вона, було, засмаглявi пiсля жнив, стане аж чорна вiд
серпнево© смаги...
Джоннi в цей час подав гук остороги: внизу, саме пiдкотивши, зупинився
перед музе м блискучий "кадилак", i з нього вийшло поважне сiмейство, теж,
видно, з намiром оглянути мистецькi скарби. Сходами впевнено пiдiймалися в
парi -- солiдний, огрядний мiстер пiд руку зi сво ю довгов'язою дамою, а з
бокiв ©х супроводив цiлий виводок рудоголових угодованих бебi в коротких
штаппях. Мiстер, ведучи даму, ступав просто на гурт пiкетниць, ступав з
невидющим поглядом, насуплено й владно, мов той боксер, що з'явля ться на
рингу з цiлковитою певнiстю в перемозi. Його, зда ться, тiльки й цiкавили
отi великi рiзьбленi дверi з червоного дуба, окутi в залiзо та мiдь, вони
й самi були витвором мистецтва, стояли по замкненi, навiть трохи
вiдхиленi, - нiби чекали, щоб i зовсiм вiдчинились, зробивши виняток для
такого поважного мiстера, чи© меценатськi пожертви, можливо, якраз
становлять для музею левову пайку його бюджету...
- Нi! - раптом заступила мiстеровi дорогу блiдолиця сива дама, що перед
цим досить чемно взялась було польською мовою розтлумачувати Заболотному
причини страйку, а тут, враз спохмурнiвши, виставила табличку i аж ногою
притупнула перед самовпевненим мiстером: - Нi i нi!
Вiн холодно глянув на цю, певне, старшу з пiкетниць, пройшовся по iнших
неквапним, оцiнливим поглядом, постояв насупившись, потiм, круто
повернувшись до людей гладкою спиною, вже з гримасою неприхованого
презирства повiв сво сiмейство назад, до "кадилака".
- Ганьба! Серед кого я живу? - стала по-польськи вигукувати йому вслiд
сива дама, хоч нiчим вiн ©© нiби й не образив. - Всi оцi вашi мафiозо!
Тероризм! Гангстеризм! Однi здирцi викрадають дiтей, щоб вимагати викуп за
них, iншi ножами нiвечать полотна генi©в! На "Пi ту" в соборi святого
Петра - i на не© руку пiдняв якийсь маньяк! Жiнкам доводиться стояти на
чатах, а вашi отi мужi науки, чим вони в цей час зайнятi? Все новi
вигадують бомби! О, яка ганьба! Дике столiття! Матка боска, нащо менi дала
народитися в цi ганебнi часи!..
Жiнка розхвилювалась, iншi пiкетницi стали приспо-коювати ©©, доки
вона, опанувавши себе, нiяково сказала до нас опалим голосом:
- Пшепрашем. Екск'юз мi...
Далеко ж ми ©хали, щоб почути цю ©© гнiвну iнвективу, вибурхнуту так
пристрасно тому невiдомому навздогiн!
Але як нам самим повестись у цiй ситуацi©? Пояснювати, звiдки ми
забились, упрохувати, щоб зважено було на особливi обставини? Можливо, й
було б зважено i нас таки пропустили б до музею подивитись бодай на iншi
полотна... Одначе, з свого боку, нам теж годиться виявити належну повагу
до цих людей, до ©хнього дружного пiкету. Розвеселiлий Джоннi, вже нi на
крок не вiдходячи вiд Заболотного, все намагався зацiкавити його сво©м
другом-песиком, що теж носить на ши© табличку: "Strike", а коли
Заболотний, нахилившись, запитав, якi ж, мовляв, ставить вимоги цей
пiнчер-страйкар, то жарт було одразу оцiнено, i хлоп'я, й дорослi - всi
засмiялись, - тут, видно, за будь-яких обставин почуття гумору не
втрачають.
Однак що ж нам далi робити? Теплий погляд Заболотного спрямований на
маленького страйкаря.
- Бувай, Джоннi!..
Звiсно, жаль. Таку вiдстань подолано, стiльки намотано миль, щоб тiльки
глянути зблизька на рiдкiсне полотно, котре стало для нас чимось навiть
бiльшим, нiж просто твiр мистецтва... I ось тепер, коли образ Мадонни був,
здавалось, так близько, зовсiм поруч...
- Чому все-таки ми не зробили спроби зайти до музею? - звернулась Лiда
до Заболотного, коли ми стали спускатися сходами до машини. - Я певна, що
нас би вони пропустили...
- Лiдо, а солiдарнiсть? - зупинившись, глянув на не© з веселим подивом
наш командор. - Кому ж, як не нам, тут виявити iнтернацiональну
свiдомiсть? А то б сказали: ну й ну!..
- Вiрно, я не подумала, - чесно визнало дiвча. Вiдчува ться, що наша
юна супутниця не особливо засмучена таким ходом подiй, не вважа , видно,
що ми даремно зробили сьогоднiшню подорож, для Лiди ця подорож, зда ться,
ма цiннiсть сама по собi...
Спускаючись далi сходами, раптом чу мо позад себе:
- Хелло, Кирик!
Симпатичне чорне хлопченя з страйкарського гурту, ув'язавшись, теж
диба за нами вслiд, старанно ступаючи iз сходинки на сходинку i не
звертаючи нiяко© уваги на оклики матерi, тi © весело© персисто© мадонни,
що про не© Лiда на зворотному шляху скаже з повагою: "Вона як
Мати-геро©ня..." Було й справдi в нiй щось вiд добродушностi наших
смаглявих степових матерiв - темною красою, здоров'ям пахтить, як вишня
серпнева, саме пло-дороддя могла б зображати, коли, тримаючи з циганською
недбалiстю одне дитя бiля грудi, водночас пiдклика друге, щоправда,
голосом несердитим i без особливо© тривоги, просто "Джоннi" та "Джоннi",
нависпiв, а Джоннi той, схильний до самостiйностi, й вухом не веде, уперто
диба далi за нами по бетонних, ще трудних для нього сходах, аж доки
Заболотний - пiд смiх пiкетниць - нахилився i взяв чорного карапуза на
руки.
- Джоннi, а мама?
I так па руках вiн, сягнисте ступаючи широкими сходами, вiднiс свого
нового друга назад, де хлопчина, радiсно зустрiнутий цуциком-страйкарем,
був з належною церемонi ю поставлений мiж колонами поруч iз сво ю квiтучою
мамою:
- Ось так, Джоннi, буде о'кей!
Внизу, коли ми пiдiйшли до нашого б'ю©ка, на лобовому склi, як i слiд
було сподiватись, уже бiлiв налiплений тiкет - привiт вiд тутешньо©
полiцi©, добре знайомий усiм водiям квиточок, згiдно з яким ви ма те
заплатити штраф за неправильне паркування, тобто за те, що поставили
машину там, де стояти ©й не дозволено.
Лiда нахмурилась:
- Уже встигли...
Мигцем проглянувши зiрваний тiкет. Заболотний недбало долуча його до
цiло© колекцi© iнших тiкетiв, жужмом запхнутих за щиток вiд сонця, - ©х
вони з "мiсiс Заболотною" чимало нахапали десь у минулих по©здках, бо, як
насмiшкувато поясню мiй друг, все чомусь ©м рiдко вда ться запаркуватись,
не порушуючи правил.
Сiли й по©хали.
- А люди славнi, - серйозним тоном каже Заболотний, i ми ще раз
озира мось, востанн скидаючи поглядом пiкетниць, мальовничу групу тих
живих страйкуючих мадонн, чи© помахи рук, доки вiд'©жджа мо, привiтно
трiпочуть нам вiд центрального входу музею. Постатi пiкетниць все далi й
далi, вони швидко зливаються, тануть мiж колонами Art Museum, цього сiрого
величезного храму мистецтва, одягнутого в шати камiнно© пишностi. З
вiдстанi бачимо знову лише помпезний фасад його з написом: "Art Museum", з
барокковим лiпленням, до, розсипавшись по фризах, античнi во©ни в шоломах,
в тунiках стiльки вже лiт у войовничiй напрузi ведуть свiй нескiнченний
двобiй.
ЧАСТИНА ДРУГА. ПЕРЕД СВIТЛОФОРОМ
Мне бы дорога теперь да дорога, в дождь, слякоть, через леса, через
степи, на край света.
Гоголь
ХУДОЖНИК РАНКОВО ЗОРI
Безiменне вiн жив. Його в нас так просто й звали: Художник.
Нiхто не знав, звiдки вiн приходив у нашу Тернiвщину й куди потiм
зникав. Вiчно був у дорозi. Чули ми тiльки вiд Андрiя Галактiоновича, в
якого Художник деколи зупинявсь, що за молодих лiт цей дивний для нас
чоловiк навчався в академi©, був у дружбi з Р пiним i Ку©нджi, а котрась
iз його раннiх картин нiбито навiть була вiдзначена золотою медаллю на
виставцi в Парижi. Мiсячне свiтло вловив, як нiхто, потiм i сам не мiг
сво досягнення повторити...
Золота ера промайнула для Художника рано, пiсля чого тяжко пережите
нещасливе кохання чи й ще якiсь житейськi незлагоди повернули його в нашi
кра©. I ось уже ми бачимо, як вiн мандру звiдкись польовою дорiжкою в
зiм'ятому, старому капелюсi, в забрудненому плащi, плеската скринька з
художницьким причандаллям телiпа ться через плече, а непроникливе, з
суворими вусами обличчя його осява ранкова зоря. Все якось так випадало,
що вона йому свiтить навстрiч - iз-за Чаполочево© гори, iз-за наших
тернiвщанських глинищ-яруг.
Доводилось бачити, як, блукаючи по наших балках та байраках,
придивля ться вiн до всього, що там росте, а надто ж до того, що барвить.
Не минав сво ю увагою рослини найнезавиднiшо©, хай то була бузина чи
цибуля, чистотiл або ж навiть всюдисущий отой паслiн... Вдивлявся. Уважно
розтирав пальцями на долонi сiк iз бадилини чи з ягiдок. Шукав таких фарб,
щоб не линяли, не боялись часу. Зовсiм нелинючих. Вiчних! А щоб не линяли
- для цього нiбито треба ще й доброго, якогось особливого, найчистiшого
воску... Так Художник опинився на Романовiй пасiцi, де потiм йому й
зародилася думка змалювати Надьку...
Згодом у Ковельську, коли Художник показував у сво©й панедбанiй
комiрчинi Надьчин портрет, ми одразу впiзнали ©© - така була схожiсть
усмiшки й вахилу голови, вроджена грацiознiсть, неповторне сяйво карих
очей...
- Ось моя Мадонна, - сказав вiн тодi, добуваючи картину з якогось
мотлоху, i враз, як од сонця, стало свiтлiше в його комiрчинi-хижцi, де по
кутках висiли тiльки порожнi клiтки без птахiв.
Але це буде значно пiзнiше, а спершу, коли Художник став з'являтися в
наших степах, нiхто i уявлення не мав про його можливостi, хоча для нас,
дiтлахiв, у його особi справдi було щось незвичайне, починаючи з того йото
забродженого, що аж шумiв вiд сягнисюi ходи, плаща... Бо ж пiхто в
Тернiвщинi одягу такого не носив, .бачили ми лиш сiряки, кобепяки, свитки
.та лвередидта в .царських пiитгел'ей бекешi, а тут раштом людасви и такий
хламида...
Вiдомо було нам вiд Андрiя Галактионовича, що Ху-дожник котрим уже рiк
носить у добi нездалаяну пристрасть - зтайти, що задумав! А птужа© вид
якихось диво-фарб, таких, щоб не вицвiтали, не полили и не блякиви вiд
часу, зберiгали б вiчну свiжiсть, сокавивастъ, чистоту тостiв пiслядощово©
райдуги... Одве слева, булш б як живi! Хуторяни часом робили з нього
посмiхавичось: "Гей, ладе маляр, коли вже ви па шапку собi рокиветесь,
закинете отой скапелюшений катхелки, ще на ньому й погана курка не захоче
гнiздо мостити?" Художник на ©хнi поглумки не зважав, вiн знай шукав сво ,
бувши певен, що ось-ось, ще трiнь-трiптечки - i йому неодмiнно вiдкриються
оцi диво-фарби, знайде ©х хоч би й тут десь у наших краях, серед цих
будякiв та лопухiв, видобуде силу барв iз нашо© хай i небагато© рослiп
шостi, може, навiть з лободи, а пелюсток маку, чи пасльону, або ще з
чогось найзвичайгiнького, i засвiтяться вони у нього в-пiд пензля подiбно
до славетних органiчних фарб стародавньо© Iндi©, - блакитнiмутi, небесни
або заграють, запалахкотять цвiтом першо© зорi! Адже все це в нас - i
пасльони густо-синi, i жовтогарячi соняшники та цвiт гарбузiв по вгородах,
i зоря свiтанкова, i макiв рожевий цвiт, i неба небеспiстi, над цiлим
степом - все , зумiй тiльки видобути з наших полiв та з небес, зi всi ©
природи оту красу, яка i;ii;оли б tip злиняла, яка б вiно жила, бувши
вмiло перенесена - та ще й з бджолиним воском - на густе, з тернищанських
конопель тка-деполотно!
I дорослих, i нас, дiтлахiв, не раз обсiдали сумнiви: невике вiн iз
наших бур'янiв зробить барвники, що все перебудуть? Аж, заспереча мось,
бувало, чи можливе такн. А власне, чому ж би й нi? В кожному разi пiсля
вiдвiдин Художника i його приглядань, коли вiн, нахилившись край межi над
бур'яниною, довго над нею ворожить та дроби бере, дочувавмо, нiби й
бур'яни стають бiля нас зяачинi, вже води не нiщо... Набирають цiни!
Нi для ваго не було та мницею, що вже багато лiт Художник натiрпав вiд
нападiв зеленого змiя, - чи но тому й ондижвiся пiсля свого паризького
золота в нашiй глуптнi? Життям i в нас тут вiн жив якимось недоладним,
бурлацьким, хоч, здавтъся, кращого й не шукав, вважаючи. цiлком аормальним
дла себе такий спосiб iснування. Вiчний манерiдшек. Вiд села до села, з
стежини на шажс, iз одних дорiг та на iншi, бо, зрештою, хiба нi це схожi
вони всi мiж собою? Спостерiгати нам цього мандрiвного нетягу доводилось
не те щоб i часто, зникне, збезвiститься надовго, хiба що випадково вiд
людей перечу мо, нiбито бачили його на станцi©, на перонi лежав, повалений
зеленим змi м, занехаяний до невнiзпашiя. А нотiм проспиться десь i знову
з'явля ться на пашiй польовiй дорiжцi, бачимо котячi вуса його, очi
булькатi, при боцi плесяса та художницька скринька телiпа ться, нiде не
загубившись, а найбiльше вража нас у цiй вже немолодiй людддаi стрiмка,
сягниста хода - коли Худджник iде, вiчний овсе плiащ, роздiваючись, аж
шумить мимо нас шумом, криша. Просто не вiрилось, що був цей чодовiк
зеленим змi м десь там у баднюку поваленим, адже, як це дивно, Тернiвщина
нiколи не бачила його в аетверс-iю-му стаяi, а щоб аiн сп'яну взявся
когось малювати, про ця де могло бути й, мови. Тримався, би, видно,
справдi любив вiн наш степ, цю курявичку шляхiв, що ма , за його висловом,
присмак давнини й волi.
А взагалi був неговiркий, бiльше мовчав, станс, було, й дивиться, як
пiсля дощу ми, хлопчаки, нетямлячись вiд захвату, гаса мо по калюжах, по
залитiй дощовою водою травi. Або пiд час жнив iнодi зупиниться край ниви й
спiдлоба спостерiга , як нашi найкращi тернiвщанськi косарi - Ярошi,
батько й сини, - жито косять: так легко та влад ходять у них коси в руках,
а мати ©хня вшiроста ться з перевеслом у руцi й задивиться на них
поглядом, у якому зiллялись i втома i щастя. Десь потiм увечерi Художник
скаже в розмовi з Андрi м Галактiоновичем, певне, згадавши цю сценку:
"Добрi у вас женцi, а попад усе - ©хня мати... Вважайте, багатий у мене
сьогоднi видався день: бачив щасливу людину..."
На шкiльному ганку сидять, читають удвох - Андрiй Галактiонович та його
мандрiвний гiсть, iнодi ж до ©хнього товариства долуча ться й Клим
Подовий, що так артистично дзвонами дзеленькав, скликаючи тернiвщан та
цiлу округу на Великдень чи на храмовi свята, а цiлу зиму гуркоче, як
сатана, ткацьким верстатом, аж хата його вся двигтить, - то наш
незрiвнянний дзвонар iншому заняттю вiдда ться, полотна тче iз
тернiвщанських льонiв та конопель. I чи то вже була така потреба, чи
примха в Художника, але нiяких iнших полотен вiн для малювання не
визнавав, брав для сво©х робiт полотна лише з-пiд Климово© руки. Почаювати
з Художником за столом в учителя - це була одна з Климових мрiй, нагодою
цi ю вiн вельми дорожив, бо, зда ться, тiльки тут з нього не смiялись.
Якщо iншi нашi дядьки, зiбравшись бiля крамницi, стро©ли над Климом всякi
смiшки, буцiмто дзвонарське його умiння вiдзначав навiть при©жджий
архi рей i обiцяв висвятити Клима на найвищу у свiтi дзвiницю (в усе це
Клим вiрив щиросерде), то Художник жартiв щодо Клима нiколи собi не
дозволяв, знаючи, що Клим повернувся з австрiйського полону трохи
ушкодженим на голову i коли розповiда про сво перебування десь далеко, в
Австрiйських Альпах, то реальнiсть у нього часто переходить у
фантасмагорi©, i ви довiду тесь, що все в них там не так, як у тернiвщан,
усе в них уперемiш:
- I мiсячно, i зоряно, i дощ iде!..
Ця Климова фраза стала крилатою серед тернiвщан, навiть i нас, дiтей,
звеселяла, бо ж хто повiрить, що такi дива десь там бувають, - щоб усе в
природi вiдбувалося водночас!
А от Художник вiрив чи принаймнi вдавав, що вiрить у таке, як у
чистiсiньку правду. I мiсячно, i зоряно, ще й теплий дощик сi ться, - а
чому б i нi? Для Художника, як i для нашого химерника Клима, в цьому не
було нiяко© суперечностi, взагалi свiт для них обох iз всiма нашими
бур'янами, вербами й зорями був збудований навдивовижу досконало,
згармонiзовано, обидва вони, зда ться, не знаходили нiякого ганджу в
природi, все доладним було в тваринах, комахах та рослинах, що оточували
нас. Тiльки парубки вечорами iнодi до сказу доводили нашого Клима, бо мали
звичку дражнити його, жорстокi у веселощах, вони ставили Климовi та Химi
пiд вiкном дикi пристро©, так званi гуркала, розкручували ©х здалеку за
мотузок, мов пропелер, пристрiй гудiв несамовито, i все це для того, щоб
господар, осатанiвши з лютi, вискакував з хати в самих пiдштаниках i в
такому виглядi за паруботою по всьому кутку ганявсь... Не впiзнати було
Клима в такi вечори: доведений до нестями, вiн здатен був убити людину.
Вiд природи ж Клим Подовий був надiлений винятковою добротою, пiд час
колядувань вiн ладен був iз Химою вiддати нам за щедрiвку останн , що
тiльки було у ©хнiй злиденнiй хатi.
- Святе подружжя, - кине, було, Андрiй Галактiонович, дивлячись, як
Хима та Клим, побравшись, мов дiти, за руки, йдуть у недiлю побiля школи
на степ послухати першого жайворонка.
Художник ставився до Клима з видимою повагою, цiлком серйозно
дослухався до Климових мовби здитинiлих розбалакувань i до того, як вiн
сприйма наш довколишнiй тернiвщанський свiт. Адже тодi була дивиною
людина, яка не женеться за тим, щоб швидше розбагатiти, презирством тавру
хутiрську захланнiсть, оту, що аж слiпне вiд бажання ще бiльше поповнити
сво© комори добром, хоч вони й так щороку трiщать вiд зерна та збiжжя.
Подружжя це жило вкрай невибагливе, справдi апостольська скромнiсть була
Климовi притаманна: в небi дзвонiв табунець, а на землi курочка ряба. Оце
його володiння. Клапоть городчика на три цибулини та кущ бузку на причiлку
- не вiдомо, сам посадив для сво © Хими чи птиця яка посадила,
пролiтаючи... Охоче береться Клим ткати людям полотна, всю зиму грюка
верстатом, аж мисник з посудом трясеться, i тiльки у свято, вiдклавши
роботу й надiвши бiлу сорочку, йде дзвонами подзеленькати для душi.
А тi веснянi Климовi ходiння з Химою в степ, "у гостi до жайворонка", -
вони чомусь особливо зворушували Художника.
- Поема нiжностi - ось що таке цi вашi Хима та Клим, - дiлився вiн
сво©м роздумом з Андрi м Галактiоновичем. - Химернi - це так, але ж яка
сила почуття ©х дна , якi свiтлi у них обличчя, коли вiн за руку веде ©©
у весняний степ. Входять у поля, мов у храм iз повiтря й сонця, де ©м
належить усе те сяйво й довершенiсть симинутови. Вся просторiнь: i птаство
з його щебетанням, i еииь небес - то ж ©хн , ©ха i.. Кожна травинка,
кзi-тодка. дару ©м радiсть буття... Жайвiр у небi бринить справдi, мов
частка ©хньо© власно© душi.
Наслухавiшсь Художника та Андрiя Галактiоновича, уже й ми, школярi,
нiби iншими очима дивимось на це химврае пiдружжя, що ранiше здавалось нам
тiльки смiшком, бачито, як дружно Клим та Хима живуть, як, сiвши бiля хати
на призьбi, снавають у два голоси "Iз-за гори свiт бiленький" або як Клим
не пускав дружину на холод, щоб не застудилась, а коли треба води, сам,
брязкаючи кодадязним ланцюгом, мов кайданами, весело поспiшав в балку, до
обмерзлого колодязя, i потiм з повним вiдром з'явля ться па порозi у
здоровенних, в'язаних з валу, з ткацьких вiдходiв дячаках, про якi тепер
уж-е й не знають, що ноно й таке.
А потiм ота тяжка застуда, i в одну весну Хими не стало - асамотнiв
Клим. Вiдпустив вуса, став схожий на Дон-Кiхота. Зостадивсь йому лиш
дзвони в небi та пам'ять про Химу в душi. Згодом i його самого переживе
тернiвщанський переказ про те, як вiн свою занедужалу Химу в типлi веснянi
днi брав на руки й виносив з хати, а вона нiжно питала його, коли вiн
переступав порiг:
- Тобi, Климцю, не важко?
- Ти мов пiр'©нка, - вiдказував ©й i нiс до бузку, до цвiту, клав на
тапчянець, спецiально для не© збитий i прилаштований пiд бузковим кущем,
пiд його розкiшними, повними пахощiв китицями.
Клам знад, що Хима любить цi пахощi, i тому так ото робив для ©©
полегшi. Повидате дружину i сам сяде биля е©:
- Ось тобi бузов, Химочко... А он тобi сонце! - I кивне обнадiйяко в
небо весняне. - Тiльки ж видужуй. Не кидай мене самого.
А як ©© не стало, довго нi до кого словом не обзивавсь, тiльки згодом,
коли провiдав його Художник, подiлився з ним наш осиротiлий дзвонар своею,
видно, твердо виношеною думкою про те, що мертвих людей нема...
- Надпоганiший хтось, i той живе... Живе десь там, - i показував у
землю. -Пiд нами живуть. Нiби в шахтах. Глибоко, глибоко. Де рогатi. Де
судилище... А праведнi люди, тi - он, угорi! В небесах! Зiрки - то ©хнi
очi!.. I Хлминi - як тiльки нiч - звiдти па мене дивляться...
вший у душi посмiхнувся б, а Художник i тато химернi признання
сприймав оерйоэно, принаймнi нiчим не виказував, що пiдда сумнiвам
Климовi шахти, судилища i райськi його небеса.
Зате ж Клим Подовий був чи не диний пiсля Андрiя Галактiоновича, хто
до кiнця i без вагаяь вiрив, ще рано чи лiзно, а друг його, цей невтомний
шукач вiчних бар, таки досягне мети, з яко©сь бубки чи бадилини добуде
отой свiй енкаустик, чи як вiн там зветься. Був певен наш Клим, що в особi
Художника перед нами з'явля ться той, хто володi якимись силами
тайнознавсгва, хто справдi здатен пензликом черпнути барви просто вiд
палаючо© над нашими глинищами ранково© зорi! Приловчиться, черпне кiнчиком
пензля - i вже поклав на Климове сiре та цупке полотно...
Певнiсть у тайнознавчих можливостях митця пооiль-шувалась для Клима ще
й тим, що Художник заходився малювати Надьку Винникiвну якраз у час
ворожбитський - вранцi-рано, коли все ще спить, лiгше небо пiсля ночi в
змиг ока оживе, розквiта :й першi вiдб-швстги зорi червоно ляжуть на
садок i на щови тiй, що ©© вiй м.даяв'ва-в з мовчазного втерт'©стю.
Тiдгажи зазорiв, уже Художник велить Надьцi вийти з сутiнi садка,
поставить ©© лiцем до палаючого крайнеба, налашту мольберт i пензликам
торк, торк у той бiк, де зоря, i одразу ж нвiт iз не© на полотно, на ту
напнуту сирову шматину, - так це принаймнi випливало з Климових клятвено
достовiрних розповiдей... Зовсiм недовго працю Художник, бо ще сонце й
росу не спило - вже в нього кiнчився сеанс, iди собi, Надько, гуляй до
завтрашньо© зорi, а вiн пiде колодязь iз журавлем малювати або дивитись,
як Роман пора ться бiля вуликiв.
Бджолине поселення трохи аж схоже на нашу слободу: вулики стоять, мов
хатки, чепурненькi, в усяку пору повнi життя, оповитi духом та мничостi.
Рай! Медом i сонцем на пасiцi пахне все лiто. Тiльки день почина ться,
бджолята вирушають звiдси у степовi мандрiвки. До найдальших квiток летять
за солодкими росами, за нектарами. Навiть iз будяка добудуть медвяну
росичку i з тихим золотим гудiнням понесуть ©© понад жтттамн до сво ©
бджолино© слободи.
Крiм усього, що барвить сво©м корiнням, листям га бубками, Художниковi
для його особлпвггх, iде не найдив-цих фарб треба було воску доброго,
ярого, бо нiбито запдяки восковi та ще якимось бджолиним речовинам фарби
якраз i стають тривкими, здатними навiть час перемогти. А якщо по вiск, то
до кого ж - до Романа!.. На Романове замовлення Художник пофарбував йому
вулики в ясно-син , брав щiточкою блакить просто вiд неба i фарбував:
"Вiчно будуть, не злиняють - небо ж не линя !" Так i стоять синенькi, а на
одному з'явився ще й гостровусий Мамай-козак, що нiколи не спить, - вiн на
пасiцi як у дозорi: здатен-бо ж оберегти бджолу вiд злого ока.
Художник намалював його понад замовлення, так нiби для жарту:
- Хай вiн вам пасiку стереже та на кобзi бринька ... Про те, щоб
намалювати Надьку, спершу не йшлося, бо Художник взагалi натуру вiдбирав
суворо, був досить перебiрливий щодо тих, кого вiй волiв би увiчнити на
шматинi полотна. Замовлень не бракувало, але вiн брався за них насурмлепо,
якось неохоче. Одного разу на храмовому святi озерянська попадя, пишно©
вроди молодиця, пропонувала йому цiлого червiнця, тiльки щоб змалював ©©,
як , в дукатах та корсетцi, одначе Художник i червiнцем не спокусився,
сказавши, що сьогоднi вiн краще безвiдплатно гойдалку малюватиме. Не
завжди вдавалось схилити його й до розмалювання скринь дiвчатам у посаг,
хоч це в нашого майстра добре виходило i вiд замовниць вiдбою не було.
Зате Надьку Винникiвну, хоча й на маленькiй по-лотнинцi, вiн вимальовував
трохи чи не все лiто, не пропустивши, зда ться, жодно© свiтанково© зорi,
необхiдно© для цi © роботи. Мину Омельковича з нього приводу навiть
заздрiсть проймала, i вiн, знаючи Художникову слабкiсть, якось на толоцi
бiля крамнички взявся знаджувати його чверткою, яку напоготовi,
нерозпечатану, тримав у руцi:
- А мене ось тут, не сходячи з мiсця, ви могли б змалювати?
- Вас? - I Художник, оглянувши Мину та його сургучем запечатану
принаду, важко вiдвернувся. - Мiг би, але не хочу.
I допитайся його, чого не хоче, що йому в Минi не так! Адже перед тим з
власно© волi малював занепалого вiд недуги дiда Бобрика, який весь вiк
лимарював у Тернiвщинi, а тепер, нiби виправдуючись, тiльки охкав та
бiдкався над сво©ми хомутами:
- Жаль, цього ще ось хомута не доробив. Попросив бригадир з бiльшого
менший зладнати, щоб шию кобильчинi не розбивав, а я, зда ться, й не
встигну...
- Чого ж не встигнете, дiду?
- На переселення пора... Небiжчиця все частiше себе гука ...
Так от цей дiд Бобрик честi з боку Художника зажив для його бороди,
бач, фарби знайшлися, а для Мини... Нi вiдмовля ться вiн розумiти примхи
таких ось людей хай вони й володiють талантом.
Свого часу Художник згодився оформити декорацi© для тернiвщанських
аматорiв сцени - от цю заслугу чи не ейну Мина за ним визна .
Навипрохували дiвчата й хлоппi у матерiв сирових полотен, позшивали разом
з мiшковиною й, розстеливши на всю клуню, запросили умiльця: намалюйте!..
Три днi топтався вiн по розстелених полотнах iз сво©м квачем, весь
обляпаний фарбою, невдоволений аж на носа насунувши свого зiм'ятого
iталiйського капелюха, зате ж потiм Тернiвщина вмирала вiд захвату коли
одного вечора клубна сцена вiдкрилась очам красою лаштункiв: i верби, й
ставок, i перелаз, i зiрки в небi все, як живе!