Страница:
За будкою на пере©здi ©м таки вдалося подолати насип, i незабаром вони
видобулись знов на просторе.
Софiйка змiнила в упряжцi тiтку Василину, й санчата заскрипiли далi. Не
гомонiлось тепер, iшли мовчазнi, шукаючи поглядами у вiдкритих снiгах
ознаки рятiвного медсанбатiвського шатра. Одначе попереду бiлiв голий
степ. Софiйка, напружившись в упряжцi, брала майже весь тягар лямки на
себе, щоб хоч у такий спосiб зробити матерi полегкiсть, - тепер у супрязi
з донькою мати справдi вiдчула себе вiльнiшою. В однiм мiсцi зустрiлись ©м
тi, що поля розмiновують, тодi набрела ще якась команда, зда ться,
похоронна, бiйцi в опущених вушанках перекинулись iз жiнками словом,
спитали, кого везуть, i знов - снiги та безлюддя, слiди гусениць,
закрученi лютими вiражами, кинутi гармати, мертвi танки кособочаться, а ще
далi чудом уцiлiлi ожереди соломи де-не-де маячать у полях пiд самий
небокрай.
Софiйцi з думки все не сходила зустрiч iз зенiтницями. Пiсля Вузлово©
дiвчина вiдчула себе певнiше, сама не зна чому. Може, що помилилися в
нiй, не за ту спершу прийняли? I самi ж потiм зрозумiли, що вийшло
невдало, опеклися на нiй, промахнулися у сво©х пiдозрах, бо, Мабуть, збила
©х з пантелику Софiйчина легковажна гривка, грайливо випущена
витком-колечком з-пiд хустки на лоба, - про це перед люстерком подбала
Софiйка, рушаючи в дорогу... Кому не хочеться бути гарною? Хай вiн
запам'ята ©© якщо й не красунею, то таки ж нiчогенькою! Коли-небудь, може
ж, згада , як звела його бiда з молодою степовичкою десь там, на хуторi,
що хоч i досить ошарпаний, оббитий вiтрами, а зветься так нiжно, майже
пiсенно - Синiй Гай... I це колечко завитка русого йому ж подобалося, сам
про це Софiйцi казав, а зенiтниць, видно, якраз воно й схиляло до холоду з
нею - холодок недовiр'я ,до певного моменту явно ж вiдчувався... А ось
коли сказала ©м оте гордовите: "Льотчика веземо!.." - як це ©х
переiнакшило одразу! Та й саму себе Софiйка тi © хвилi на те побачила в
iншому свiтлi, щось ©© нiби пiднесло У власних очах. I все завдяки йому.
Ще гострiше тут збагнула, який надiйний зараз вона ма захист в особi
цього мовби самою долею посланого ©м льотчика, - i захист, i оборону проти
будь-кого! Хай поки що нездвижний лежить па санях у сво му глиняному
гiпсi, що наклали йому хутiрськi зцiлительки, хай ще й нельотний i навiть
неходячйй цей сокiл ваш, але бiля нього всi ви можете почуватi©сь у
безпецi, нiхто вас не скривдить, нiчим не посмi дорiкнути чи принизити
безпiдставно, навiть якби хто й знайшовся такий... Теплiшало й теплiшало
Софiйцi на душi" i ще дорожчим ставало для не© те почуття, що виникло мiж
нею i Заболотним, почуття таке хвилююче, соромливе й прита не, що про
нього нiкому й не догадатись знають про це тiльки дво : вiн i вона.
Озираючись подеколи, бачила на санчатах закушкану, дорогу ©й людину,
весь час задивлену в небо, в те сине, просторе. Що колись було йому ра м,
а потiм так безжально кину-г©о його неподалiк Вузлово© в осiннi кура©, де
б вiй i кров'ю стiк, якби його не пiдiбрала зiркоока синьоганська дiтвора.
Хоч i рухались заснiженим полем навпростець, однак пе заблудились iз
сво©м льотчиком серед снiгiв, не проминули Петропавлiвки та ще й прибули
якраз вчасно. Медсанбат уже згортав сво© шатра, збирався перекочовувати
кудись далi услiд за фронтом, - ©м просто пощастило, що встигли його
застати на мiсцi. Прийняли Заболотного вiд них у жарко натопленiм
примiщеннi школи, де багато було поранених, призначених для евакуацi© в
тил.
Лiкарi, приймаючи льотчика, з перших побiжних оглядин оцiнили, що
догляд за ним був бездоганний, а на глиняний ©хнiй гiпс старший iз
хiрургiв навiть усмiхнувсь, сказавши, що це дотепно, слiд би виписати
патент на таке нововведення.
Льотчик, влучивши момент, стиха про щось перемовився з головним
хiрургом, а коли настала мить прощання, заговорив до сво©х рятiвниць
незвично серйозним тоном, без тiнi жарту:
- Документ вiдповiдний вам зараз видадуть, вiзьмiть, не соромтесь,
життям-бо ж ризикували...
Софiйчина мати подякувала, а до льотчика мовила:
- Не забудь же нас.
- Я вас не забуду, - пообiцяв вiн. - I ви мене запам'ятайте: Заболотний
Кирило Петрович, гвардi© винищувач, вiчний боржник ваш, - i аж нахмурився,
щоб не виказати свого хвилювання. - Веселим запам'ятайте...
- Одужуй, - сухо схлипнула тiтка Василина. Льотчик, окинувши поглядом
усiх трьох, затримався посмутнiлими очима на Софiйцi. Вона стояла як пiч.
- Що ж тобi, Софiйко, лишити на згадку?
Дiвчина мовчала.
- Не знаю навiть i що, - додав вiн, дивлячись на не© ласкаво.
- Карточку оту подаруйте, - раптом видихнула дiвчина випроставшись,
готова, зда ться, так i бризнути слiзьми.
Йшлося про той груповий фотознiмок, що зберiгався у нього в планшетi
пiд штурманською картою, уже вiдлiта-ною тепер.
- Якщо так ти ©© уподобала... Пiдемо ради цього навiть на порушення...
Взявши непораненою рукою планшет, Заболотний простягнув його Софiйцi:
- Бери. З планшетом бери.
- Спасибi.
Дiвчина взяла, густо зашарiвшись.
- Фото нi до чого не зобов'язу , - всмiхнувся льотчик, - та все ж:
краще згадай i подивись, анiж подишiсь i згадай...
Тiтка Василина, видно, була невдоволена цi ю церемонi ю.
- Карточки дарувати, - буркнула вона, - то педобра прикмета...
- Для нас добра, - рiшуче мовила дiвчина. - Хiба нi?
I несподiвано для всiх, нахилившись до льотчика, швидко, нiби
обпалюючись, чмокнула його в щоку.
- Оце по-нашому! - пiдбадьорливо зауважив хiрург, а дiвчина, як вогнем
залившись, сахнулася геть вiд льотчика й слiпма кинулась до дверей, - без
слова вискочила зi школи, знов навстрiч бiлим снiгам.
- Ось i вхенькали день, - сказала тiтка Василииа, коли опинилися за
селом. - Валянки ось зовсiм розлазяться... А чи по тiй розписцi нам у
сiльрадi скидку на податок дадуть?
- Кому що! - спалахнула вiд сорому Софiйка. - Ну як ви можете?
- А що такого? Хiба не заслужено? Сам же казав: життям ризикували...
- Таж не в тiм рiч, - хвилювалась дiвчина. - Що рятували - в самому
цьому вже щастя...
- А правда, - сказала Софiйчина мати. - Допомогли, то й добре. Всi
гуртом, хто як мiг... Хай йому доля тепер сприя , - додала вона тихо.
Софiйцi вже в полi згадалось, як вiн одного разу сказав ©й, коли що
називав ©© на "ви":
"Ви помiтили, Соню, як горе дна людей? дна , звiсно, i радiсть, а от
- що горе..."
Щось схоже по днало i ©х обох, по днало так несподiвано, зовсiм
випадково. Забуде чи пi? Це для Софiйки зараз було найважливiше -
найважливiше з усього-усього на свiтi! Вiн-то, звичайно, дав зрозумiти, що
не забуде ©© бо , мовляв, речi, якi не забуваються нiколи, та чи кожен iз
нас владен над сво©м почуттям? I хоч нема в не© нiяких пiдстав пiддавати
сумнiвам правдивiсть його слiв, правдивiсть кожного його погляду,
прощально© сумовито© усмiшки, все нiбито зараз за те, що розлука ця не
буде вiчна, принаймнi не повинна б вона стати такою, та все ж, та все ж!..
Адже навiть поза його волею обставини можуть скластися так, що опиниться
вiн для тебе в недосяжностi, вiйна ж трива , i Заболотний свого не
вiдлiтав, вiн певен цього, певен, що не раз ще зiв' ться в небi його
"яструбок"... Духом хлопець мiцний, вiрить у сво бойова щастя, але ж на
вiйнi, там пiхто не застрахований... "Пiдеш - не вернешся" - таку п' су
ставили колись у депо. Десь далi й далi вiн буде вiд Софiйки, вiд цього
богом забутого хутiрця, наринуть iншi враження та зустрiчi, i невiдомо,
чим душа вiдповiсть, коли стрiнеться йому на путi котрась отака, як ця
бойковита зенiтниця, що припа" дала йому сьогоднi до грудей та аж
виспiвувала, пропонуючи спирту для вiдiгрiву. Кого знайдеш, кого забудеш,
з ким житт ва дорога по дна тебе - цього нiяка ворожка не скаже, а тiльки
такий щем, така тоскнота на душi!.. I цi аж до обрi©в заснiженi степи
дихають зараз на Coфiйку самою спустошенiстю, доймають вiтром
осиротiло-стi, якоюсь мовби арктичною холоднечею. Наче i полишив вiн ©й
iскорку надi©, стиха десь жеврi вона в грудях, то пригасне, то знов
зажеврi , але серце серце, i нiчим тобi не пересилити гiркоту розлуки.
- Був, та й нема, - сказала тiтка Василина, коли вони зупинились пiд
скиртою перепочити в затишку.
- Наче з рiдним сином попрощалася, - призналася мати Софiйчина.
- I я теж, - тiтка Василина сухо схлипнула в рукавицю.
Станцiйна вежа ледь мрiяла в далечi, цегла споруди холодно червонiла в
призахiднiм сонцi.
Софiйка сидiла на самiм кра чку саней близько до жiнок i крiзь думки
чула, як вони гомонять мiж собою, знову йшлося про нього, про Заболотного,
для них чомусь ма значення, що родом вiн десь iз-за Днiпра, з-пiд
Козельська, це не так i далеко...
- Пригаду ш, Оксано, як ми колись, ще дiвками бувши, туди на ярмарки
©здили, - вже звеселiлим голосом зверталась тiтка Василина до Софiйчино©
матерi. - Та як застерiгали нас матерi, щоб не задивлялись на тамтешнiх
парубкiв... Не виходьте, казали, дiвчата, замiж за Днiпро, бо там у них, в
Заднiпров'©, самi розбишаки, а цей, бач, який славний виявився...
Потiм жiнки знов ледве не засперечались мiж собою, бо однiй iз них
здалося, що коли прощалися, то на очах у льотчика, й-же- й, сльоза
забринiла, а друга запевняла, що то просто вiд вiтру та вiд морозу...
- Не з тонкосльозих вiн, а втiм...
А втiм, зiйшлися обидвi на тому, що, може, й сльоза бо хоч i льотчик, а
серце ж у грудях не кам'яне.
Бiло-бiло в ©хнiх степах, аж до крайнеба лежать розстеленi полотна
снiгiв. Вiтер iз-за скирти пiддима , чути десь над вухом бринить обмерзлою
соломиною... I раптом тiтка Василина, не зводячи очей iз заснiженого
простору згорбившись, як сова, заскрипiла сухим, нiби примороженим
голосом:
Забiлiли снiги,
Та забiлiли бiлi...
Це вона спiвала. I товаришка ©© дiвоцтва, мати Софiйчина, по якiйсь
хвилi знехотя, хрипкувато, наче з простуди, при дналась до не©. Софiйка з
глибоким щемом душi слухала цей ©хнiй мовби безпомiчний спiв, ©хню мовби
скаргу до безкра©х снiгових полотен, до того холодного обрiю, i враз,
набравшись духу, влучивши в тон, i сама пiдхопила пiсню на весь голос -
дзвiнко та молодо:
Забiлiли снiги,
Ой та забiлiли бiлi!..
I, зда ться, на всi чотири сторони свiту не було зараз нiде тако©
далечi, куди б не долинули цi здруженi горем жiночi голоси, що так i били
пристрастю й тугою з-пiд степово© самотньо© скирти.
I
Мчимось.
Ще рано, ще майже нiч. Траса досвiтня, однак, живе плавко тече рубiнами
- цiлi галактики тих вогнiв черво^ нiють в пiтьмi перед нами, бiжать i
бiжать десь у далеч у безвiсть.
Друг мiй сидить за кермом, друг дитячих лiт. Свiтить у темрявi сивиною,
що до не© нiяк я не можу звикнути _ посивiв Заболотний за останнiй рiк чи
два, перебуваючи вже тут, за океаном, куди його метнула доля ще на один
випроб. Всього, видно, звiдав мiй друг на цих сво©х дипломатських хлiбах,
ма вдосталь тут i прикрощiв i гiркот, однак скарги вiд нього не почу ш,
та й з вигляду не скажеш, що перед тобою людина, втомлена життям. Не
скажеш, що владу над ним взяли лiта чи обставини.
Спортивно-легкий, пiдтягнутий, сидить, вiльно випроставшись, поклавши
без напруги руки на кермо. Менi уявля ться, що саме ось так сидiв вш
колись у кабiнi свого "яструбка", коли полiт випадав спокiйний i поблизу
не вiдчувалося небезпеки.
Заболотний вважа себе щасливцем, щиро в цьому переконаний, хоча всього
дiсталось йому в життi - i в небi горiв, i виходив з оточення, знову лiтав
i знов падав, у чому вiн i не вбачав нiчого дивного, адже, за його
словами, життя фронтового льотчика якраз i склада ться iз падiнь та
воскресiнь, вся рiч тiльки в тому, щоб останнiх на одне було бiльше. Вiд
одного з колишнiх його бойових побратимiв довелося менi чути, що
Заболотний був льотчиком першокласним, в полку називали його "лiтаючим
барсом", хоча сам Заболотний про сво© подвиги розпросторюватись не любить,
а якщо - пiд настрiй - i викличеш на вiдвертiсть, то скорiше вiн зобразить
себе в ситуацi© напiвсмiшнiй, близькiй до комiчно©. Розповiсть, скажiмо,
як пiсля якогось там вильоту, геть поскублений, ледве дотягнув до
аеродрому на оцупку одного крила, або, як у них кажуть, "на однiй
площинi", умовчить лише, що товаришi потiм збiгались з усього аеродромного
поля дивитися, тетерiючи в подивi: на пiвкрилi хлопець долетiв, на
власному ентузiазмi дотягнув до рiдно© смуги!..
Розвидню ться повiльно, майже непомiтно, весь час ©демо в сутiнках,
рубiни переднiх машин без кiнця втiкають вiд нас, зникають в ще схожих на
нiч iмлах свiтання. Сигарети "Кемел" (з верблюдом у пустелi коло
гипетських пiрамiд) лежать поруч Заболотного, на переднiм сидiннi. Час
вiд часу, не змiнюючи пози, вiн тягнеться рукою до пачки, до того верблюда
i, навiть не глянувши в той бiк, звичним, безпомильним рухом добува
сигарету. Прим'яв, тицьнув у зуби, припалив, коротко блиснувши
електрозапальпичкою, i знову загнав запальничку на мiсце, в гнiздо на
панелi. Все це Заболотний робить, зда ться, машинально, нiби пехiтьма й
недбало, а втiм, з винятковою точнiстю, - кожний рух, вiдчува ться,
виконувався безлiч разiв, i з часом його доведено майже до автоматизму.
Поряд iз запальничкою на панелi рябi налiплений: малюночок, зроблений
дитячою рукою: акварельне сонце в розпатланих променях, якiсь квiточки,
комахи - звичайна дитяча i роглiфiстика... Це робота. Лiди, юно© нашо©
супутницi, що, забившись, як пташеня, в протилежний вiд мене куток машини
на заднiм сидiннi, ще, зда ться, там додрiмус, доловлю сво© невиловлепi
за пiч сни.
На©вний дитячий живопис не вiдволiка Заболотного, нiби не iсну для
нього, - уважний ведiйський погляд мого друга невiдривне прикутий до
автостради. З пiвсутiнi Заболотний вiдкрива ться менi лиш частково: бачу
його карбований профiль, скроню посрiблену, кра чок усмiшки, що час вiд
часу з'явиться, змайне, викликана невiдомо чим.
- Не хвилюйтесь, Соню-сан, все буде о'кей! - раптом каже вiн, видно,
уявивши залишену вдома дружину.
Якщо iсну телепатiя, Сонi, звичайно, буде при мно почути таке
запевнення.
По якiйсь хвилi Заболотний кида через плече позирк у мiй бiк i,
переконавшись, що я не дрiмаю, знов пода голос:
- "Дымом дымится под тобою дорога, гремят мосты..." Пригаду ш, у
Гоголя? Багато хто любить дорогу, i я, грiшний, теж люблю! Сам не знаю за
що. Ось такий тобi tractus, - що, здавалось би, в ньому? Можливо, дороги
тим нас заваблюють, що несуть у собi якiсь загадки, щораз обiцяють якiсь
несподiванки?.. Дорога - це ж завжди тайна! В ©© незвiданостi й
нерозгаданостi щось спiльне з людською судьбою... Чого ти мовчиш?
- Слухаю.
- Самий вигляд дороги, невже вiн тебе не хвилю ?
- Коли як.
Мина пауза, i друг мiй знову береться розвивати цю тему, спiваючи
хвалу дорогам, бо саме вони, як вiн вважа , дають людинi, окрiм вiдчуття
тайни, ще, може, й найповнiше вiдчуття свободи! Адже тут вивiльнився ти
нарештi з-пiд кормиги клопотiв, вихопився з гравiтацiйного поля буднiв, з
нiкчемно© су ти й метушнi! Ти вже нiби нiчий, ти в польотi, а до ж iще
так, як у польотi, можеш належати сам собi? Ще вчора був розшарпаний
клопотами, всякою шамотнею, був прикутий до сiро© скелi марнот, а зараз
весь ти в обiймах далечi, простору, тут тобi тiльки вiтер брат!..
Щоб трохи стишити темперамент мого друга, нагадую про його обiцянки
дружинi - не гнати на трасi чимдуж, не перевищувати швидкiсть.
- Соня доручила нам з Лiдою контролювати тебе.
- Будь ласка, - примирливо каже Заболотний. - Тiльки який з тебе
контролер? Кабiнетна душа, ти ж нiколи керма в руках не тримав... Щоб
зрозумiти, точнiше вiдчути, треба справдi стати людиною трас, вловити
ритми гудучих цих швидкостей, музику лету! Нi, дорога - це прекрасно! Ти
згодна зi мною, Лiдо?
Лiда не озива ться.
Заболотний тим часом знов да собi волю:
- Крiм напруги керма, тут скида ш всi iншi напруги, - для нервiв це
якраз те, що треба. Можеш ©хати плавом, а можеш гнати на всi стонадцять
миль, коли вже й шкали для стрiлки не вистача! Можеш спiвати вiд захвату,
думати про щось наймилiше, скажiмо, про глинища та яруги нашо©
незрiвнянно©, в дерезi та пилюцi Тернiвщини, що зараз так далеко вiд нас,
мов Шумерське царство, мов яке-небудь степове Урарту!.. Вiльний ти тут у
помислах i в бажаннях, можеш усмiхнутись комусь невiдомому, i тобi хтось
усмiхнеться, пролiтаючи поруч... Бо тут - у дорозi, в цих швидкостях - ти
вiльний вiд умовностей, су тностей i марнот, ти рiвний усiм, хто летить,
дола простiр, ти тут брат людству! - екск'юз мi за високий штиль...
- Нiколи не бачила вас, Кириле Петровичу, в такому захватi, - сказала
здивовано Лiда. - Чи, може, це чи©сь вiршi?
- Мо©, Лiдо, мо©, але бiльше не буду, - покаявся перед нею Заболотний i
по якомусь часi звернувся до мене вже тоном спокiйнiшим, серйозним: - У
кожному разi, друже, мене дорога щоразу чомусь хвилю . Чи буде то маленька
стежина, що побiгла в поля, чи сучасна гудронова траса... Хiба ось така
стрiчка, що зника перед тобою десь у безвiстях, може сво©м виглядом не
викликати в нас певнi емоцi©?.. Пригаду ш, як, бувало, котрийсь перехожий
питався в пас, пастушат, у степу: "Куди ця дорога веде?" Чу ш - веде?.. Та
й нам кортiло бiльше знати про нашу дорогу: куди вона? Звiдки? Де ©й
початок? До буде кiнець?
- А по-мо му, - докида Лiда слiвце, - дороги нiзвiдкiль не починаються
й не кiнчаються нiде...
Заболотний дума якусь мить, нiби зважу те, що сказало дiвча, потiм
визна :
- Може, ти й ма ш рацiю... Хоча все на свiтi десь-та-ки сво© початки
бере i десь мусить мати сво© фiнали:;. принаймнi коли йдеться про чиюсь
конкретну стезю. От хоч би i в пас iз пим, - це стосу ться мо © особи, -
ночалося вiд стежини на левадах не вiдомо© тобi, Лiдо, Тернiвщини, де
зустрiчали ми свою дитячу зорю, а тепер ось намоту мо милi на цьому
хайве©... Запитую, що воно означа дослiвно - хайвей.
- High - висока, way - дорога, - впевнено пода голосок Лiда. - "Косоку
доро" буде по-японському.
- Дороги такого типу спершу ставили на естакадах, - поясню Заболотний,
- звiдси, очевидно й highway... Траса, яку нiщо не перетина . Вiдкрита для
швидкостей... Бетон i вiтер! I ти! Жени, скiльки вистачить духу!
Розшматоване повiтря свистить мимо нас. Стрiлка спiдометра тремтить на
освiтленiй шкалi, лiзе кудись угору, на отi самi стонадцять миль.
Заболотний деколи позирку на стрiлку весело, бешкетне, певне, згадавши
настiйливi застороги дружини: "Ти ж там, серденько, не жени! Не жени,
благаю!"
I, наче вона його чу десь там, доповiда без усмiху:
- Йдемо в нормi, не хвилюйтеся, Соню-сан... Я нагадую йому про нашу
японську пригоду (востанн ми з Заболотним зустрiчалися там), як ледве не
вкоротив нам вiку той чортiв фургон, що з усього розгону врiзався в нашу
машину, коли ми зупинились на перехрестi перед свiтлофором. Тi © ночi ми
©хали з Хiросiми, в дорозi все складалось нормально, а вже в передмiстi
Токiо... Удар був тако© сили, що ми послiпли, ми навiть не встигли
збагнути: звiдки, що це? Iз живо© дороги одразу в тьму небуття, лиш в
останнiм проблиску свiдомостi змигнуло: "Вже нас нема! Ось так воно
наста ..." Щось подiбне, мабуть, вiдбувалось i з тi ю художницею, котрiй
пiд час атомного вибуху над Хiросiмою здалося, що вибухнуло сонце, сталася
космiчна катастрофа, - нещасна жiнка потiм i вмерла з думкою, що сонце
справдi вибухнуло й бiльше його не буде.
Опритомнiвши, ми перемовились:
- Ти живий?
- А ти?
- Та наче...
Полiсмени, надбiгши до мiсця подi©, до того високого червоного фургона,
який стусонув нас, iз службовою вправнiстю вишарпнули з кабiни геть
переляканого японця-водiя, маленького, зiщуленого, який i не заперечував
сво © провини, не виправдувався, - марно й вiдмагатись, мовляв, вiн,
тiльки вiн винен... Доки полiцiя була зайнята обстеженням та вирiшувала,
чи ми дотягнемо сво©м ходом до амбасади, водiй, не вiдходячи вiд
Заболотного, уналим, беззахисне винуватим голосом пояснював, що з далекого
рейсу йде, двадцять годин не залишав кабiни, вважав, що витрима , дотягне,
одначе перевтома таки взяла сво : на якусь мить, може, очi склепилися,
чадрiмав, i от...
- Здорово ж нам тодi пощастило, - коменту пригоду Заболотний. -
Витримати такий удар - i зостатись живими, навiть не покалiченими... Нi,
ми з тобою щасливi, як собi хоч!
- Якщо хто й вiдчув себе щасливим, - кажу до Заболотного, - так це той
нещасний водiйчик фургона... Бiдолаха аж просяяв, коли ти заступився за
нього перед полiсменами, впросивши ©х не заводити справи... Попокланявся,
задкуючи до фургона, просто не вiрив, що його вiдпускають...
- А що з нього вiзьмеш... Ухенькало людину в рейсi, це ж тiльки уявити
- майже добу за кермом.
Стугонить дорога. Справдi мовби нiчого вже для нас не iсну , тiльки ця
швидкiсна траса, ©© нескiнченнiсть, ©© гудучий, зникаючий у темрявi бетон.
Гуде й гуде пiд нами серед досвiтнiх просторiв, розшматову тумани,
розтина навпiл зорянi тауни й сiтi, влiта в стугонливi тунелi й стрiлою
вилiта з них... При ви©здi з мiста перед нами виникла цiла сув'язь дорiг,
вони тут сплелися гiгантським вузлом, - суцiльний якийсь i роглiф iз
залiза й бетону! Вигини, схрещення, повороти, розвороти, - здавалось, як
ми й виберемось звiдси. Десь унизу пiд нами - наперерiз - гримотить
залiзниця, над нами в темрявi теж залiзна гуркотнява, там по мосту, серед
плетива металевих конструкцiй, безперервно пролiтають силуети машин,
проскакують на шалених швидкостях, з ночi - в нiч, з туману - в туман...
Естакади, вiадуки, химерна геометрiя дорожнiх споруд. Дуги дорiг
вигинаються увсебiч, дiляться i днаються, поскручувавшись, мов рептилi©,
проходячи одна крiзь одну, i знов пружинно випростовуються, шукаючи
простору, невiдь-звiдки виникаючи, невiдь-куди ведучи... Свiтяться
рекламнi щити, летять навстрiч загадковi цифри, знаки засторог, в'язь
якихось дорожницьких вензелiв, зрозумiлих тiльки для вта мничених. Лiда з
свого кутка час вiд часу озира ться:
- Вони ©дуть за нами.
- Хто - вони?
- Вони... Отi.
-Заболотний, глянувши в люстерко, де видно, що вiдбуваеться на трасi за
нами, iсяив приспокiйливо:
- Тобi здалось.
Дорога нурту , пульсу , всьому, що обiч не©, вона передав свiй шал.
Можна уявити, як далеко сяга гул траси довколишнi простори, де уce живе
перебува цiлодобово пiд владою цього глухого, пульсуючого стугонiння...
Нi вдень, нi вночi не знаючи спокою, дорога все жене й жене себе кудись.
- Нi, дорога - це таки життя, - згодом розмiркову Заболотний, вже без
того ©iафосу, що ранiш. - таки в вiй якась магiя. Згадай, який настрiй
обiймав нас, хлопчакiв, коли одразу за село перед нами вiдкривався
степовий шлях на Вигурiвi©©ину i десь далi, далi... Ми вже й тодi
вiдчували, що дорога ма в собi якусь та©ну i велич.
- Лежить Гася, простяглася, як устане - неба дiстане, - згадалась менi
одна з наших дитячих загадок, i я звертаюсь з нею до Лiди: - Що це буде?
- Оця ваша "Гася"?I дiвча без будь-якого зусилля вiдгаду : - Звичайно
ж, дорога... в специфiчнiм уявленнi.
- Нiчогенька собi Гася - всмiха ться у далеч траси Заболотний. -
Кiнця-краю ©й нема... Вона дна , вона й розлуча . Зрiдка вiдповiсть, а
частiше сама запиту про щось... I що цiкаво: для всiх iнсу вона - як
небо чи як повiтря... Будь ласка: мчаться тут мiстери добрi й недобрi,
бiлi, чорнi, старi, молодi. Правдивi, брехливi. Сучаснi донкiхоти й, може,
сучаснi гамлети, собакевичi. Поруч у потоцi летять витончена душа й
свиняче рило, зiрка екрана й гангстер, генiй i вбоге нищо... Для всiх
вона, друзi, ця траса летюча, для всiх! I на це треба зважати...
II
Так випада , що i нас iз Заболотним все зводять дороги. Зараз ця ось
траса пiдхопила обох, а роки три три тому, волею випадку, зустрiлись ми з
ним у Японi©, де Заболотний працював у той час, разом провели кiлька днiв,
i навiть у рiднi кра© довелось повертатися разом, - Заболотнi летiли, як
вони тодi гадали, додому вже назовсiм.
Квитки нам були замовленi на один iз рейсiв нововiдкрито© авiалiнi©
Токiо - Москва - Париж, вилiтали ми напровеснi, в пору цвiтiння сакури, i
як нам пам'ятне тодi летiлось!
Ось ми ждемо вiдльоту, в порту Ханеда, подружжя Заболотних помiтно
схвильоване, вiдчува ться, що в душi обо вони з чимось прощаються, та й
справдi ж бо полишають за собою ще одну i таки неабияку смугу життя. ©х
проводжа багато друзiв, час вiд часу вони - то Заболотна, то чоловiк ©© -
перемовляються з кимось iз проводжаючих. Заболотний жарту щодо сво ©
палицi, на яку вiн ще спира ться пiсля дорожньо© пригоди, Заболотна
погляда на чоловiка сторожко, вважаючи, певне, що йому, не зовсiм
одужалому, ось-ось може знадобитись ©© допомога. Збоку просто зворушливо
дивитись, як вони, влучивши хвильку, користуються нею, щоб i тут, серед
веремi© мiжнародного аеропорту, вiдсторонившись вiд усiх цих сигналiв
табло, реклам та сатанинських аеродромних гуркотiв, залишитись вiч-на-вiч,
коли близькi люди можуть хоч ненадовго дозволити собi цей стан вза мно©
емоцiйно© невагомостi, такий рiдкiсний в епоху стресiв та смогiв стан,
коли очi тануть в очах, усмiшка зника в усмiшцi, i нема вже подiлу душ,
тiльки зорянi цi хвилини, напо нi музикою, чутною лише для двох...
Навiть людям стороннiм при мно було дивитись на таку мовби сентиментальну,
але якось при мно сентиментальну пару, на це щире й вiдкрите людське
почуття, що приваблювало сво ю внутрiшньою гармонiйнiстю. Як делiкатно
могло це почуття поправити пальчиками краватку йому на ши©, або, мимовiль
прориваючись нiжнiстю, здмухнути невидиму пушинку ©й iз плеча, або разом
усмiхнутись, загледiвши на сторонi щось таке, що ©м здалося комiчним.
Справжн почуття хоча нi на кого й не зважа , проте й не обража
нiкого, скорiш воно виклика симпатiю, зацiкавлю вас i приваблю , як усе
прекрасне, що зустрiча ться, на жаль, не гак i часто в життi. Чи не тому й
ця пара немолодих уже людей стала об' ктом - зовсiм не iронiчного, зовсiм
не цинiчного - зацiкавлення з боку цiло© ватаги французьких студентiв,
ультрамодних дiвчат та хлопцiв, що, обвiшанi сумочками, строкатi, картатi,
патлатi, в рябих та червоних штанях, оповитi сигаретним димом, з гiтарою
(однi ю на всiх), вiдлiтають цим же рейсом на Париж. Юному товариству
зразумiло, що перед ними дипломатська пара, мабуть, з сов' тамбасади,
нiчого ведмежого в них, в манерах навiть привабливiсть, сво рiдний
шарм... Вiн високий, елегантно вбраний, з iскрами сивини на скронях, з
видобулись знов на просторе.
Софiйка змiнила в упряжцi тiтку Василину, й санчата заскрипiли далi. Не
гомонiлось тепер, iшли мовчазнi, шукаючи поглядами у вiдкритих снiгах
ознаки рятiвного медсанбатiвського шатра. Одначе попереду бiлiв голий
степ. Софiйка, напружившись в упряжцi, брала майже весь тягар лямки на
себе, щоб хоч у такий спосiб зробити матерi полегкiсть, - тепер у супрязi
з донькою мати справдi вiдчула себе вiльнiшою. В однiм мiсцi зустрiлись ©м
тi, що поля розмiновують, тодi набрела ще якась команда, зда ться,
похоронна, бiйцi в опущених вушанках перекинулись iз жiнками словом,
спитали, кого везуть, i знов - снiги та безлюддя, слiди гусениць,
закрученi лютими вiражами, кинутi гармати, мертвi танки кособочаться, а ще
далi чудом уцiлiлi ожереди соломи де-не-де маячать у полях пiд самий
небокрай.
Софiйцi з думки все не сходила зустрiч iз зенiтницями. Пiсля Вузлово©
дiвчина вiдчула себе певнiше, сама не зна чому. Може, що помилилися в
нiй, не за ту спершу прийняли? I самi ж потiм зрозумiли, що вийшло
невдало, опеклися на нiй, промахнулися у сво©х пiдозрах, бо, Мабуть, збила
©х з пантелику Софiйчина легковажна гривка, грайливо випущена
витком-колечком з-пiд хустки на лоба, - про це перед люстерком подбала
Софiйка, рушаючи в дорогу... Кому не хочеться бути гарною? Хай вiн
запам'ята ©© якщо й не красунею, то таки ж нiчогенькою! Коли-небудь, може
ж, згада , як звела його бiда з молодою степовичкою десь там, на хуторi,
що хоч i досить ошарпаний, оббитий вiтрами, а зветься так нiжно, майже
пiсенно - Синiй Гай... I це колечко завитка русого йому ж подобалося, сам
про це Софiйцi казав, а зенiтниць, видно, якраз воно й схиляло до холоду з
нею - холодок недовiр'я ,до певного моменту явно ж вiдчувався... А ось
коли сказала ©м оте гордовите: "Льотчика веземо!.." - як це ©х
переiнакшило одразу! Та й саму себе Софiйка тi © хвилi на те побачила в
iншому свiтлi, щось ©© нiби пiднесло У власних очах. I все завдяки йому.
Ще гострiше тут збагнула, який надiйний зараз вона ма захист в особi
цього мовби самою долею посланого ©м льотчика, - i захист, i оборону проти
будь-кого! Хай поки що нездвижний лежить па санях у сво му глиняному
гiпсi, що наклали йому хутiрськi зцiлительки, хай ще й нельотний i навiть
неходячйй цей сокiл ваш, але бiля нього всi ви можете почуватi©сь у
безпецi, нiхто вас не скривдить, нiчим не посмi дорiкнути чи принизити
безпiдставно, навiть якби хто й знайшовся такий... Теплiшало й теплiшало
Софiйцi на душi" i ще дорожчим ставало для не© те почуття, що виникло мiж
нею i Заболотним, почуття таке хвилююче, соромливе й прита не, що про
нього нiкому й не догадатись знають про це тiльки дво : вiн i вона.
Озираючись подеколи, бачила на санчатах закушкану, дорогу ©й людину,
весь час задивлену в небо, в те сине, просторе. Що колись було йому ра м,
а потiм так безжально кину-г©о його неподалiк Вузлово© в осiннi кура©, де
б вiй i кров'ю стiк, якби його не пiдiбрала зiркоока синьоганська дiтвора.
Хоч i рухались заснiженим полем навпростець, однак пе заблудились iз
сво©м льотчиком серед снiгiв, не проминули Петропавлiвки та ще й прибули
якраз вчасно. Медсанбат уже згортав сво© шатра, збирався перекочовувати
кудись далi услiд за фронтом, - ©м просто пощастило, що встигли його
застати на мiсцi. Прийняли Заболотного вiд них у жарко натопленiм
примiщеннi школи, де багато було поранених, призначених для евакуацi© в
тил.
Лiкарi, приймаючи льотчика, з перших побiжних оглядин оцiнили, що
догляд за ним був бездоганний, а на глиняний ©хнiй гiпс старший iз
хiрургiв навiть усмiхнувсь, сказавши, що це дотепно, слiд би виписати
патент на таке нововведення.
Льотчик, влучивши момент, стиха про щось перемовився з головним
хiрургом, а коли настала мить прощання, заговорив до сво©х рятiвниць
незвично серйозним тоном, без тiнi жарту:
- Документ вiдповiдний вам зараз видадуть, вiзьмiть, не соромтесь,
життям-бо ж ризикували...
Софiйчина мати подякувала, а до льотчика мовила:
- Не забудь же нас.
- Я вас не забуду, - пообiцяв вiн. - I ви мене запам'ятайте: Заболотний
Кирило Петрович, гвардi© винищувач, вiчний боржник ваш, - i аж нахмурився,
щоб не виказати свого хвилювання. - Веселим запам'ятайте...
- Одужуй, - сухо схлипнула тiтка Василина. Льотчик, окинувши поглядом
усiх трьох, затримався посмутнiлими очима на Софiйцi. Вона стояла як пiч.
- Що ж тобi, Софiйко, лишити на згадку?
Дiвчина мовчала.
- Не знаю навiть i що, - додав вiн, дивлячись на не© ласкаво.
- Карточку оту подаруйте, - раптом видихнула дiвчина випроставшись,
готова, зда ться, так i бризнути слiзьми.
Йшлося про той груповий фотознiмок, що зберiгався у нього в планшетi
пiд штурманською картою, уже вiдлiта-ною тепер.
- Якщо так ти ©© уподобала... Пiдемо ради цього навiть на порушення...
Взявши непораненою рукою планшет, Заболотний простягнув його Софiйцi:
- Бери. З планшетом бери.
- Спасибi.
Дiвчина взяла, густо зашарiвшись.
- Фото нi до чого не зобов'язу , - всмiхнувся льотчик, - та все ж:
краще згадай i подивись, анiж подишiсь i згадай...
Тiтка Василина, видно, була невдоволена цi ю церемонi ю.
- Карточки дарувати, - буркнула вона, - то педобра прикмета...
- Для нас добра, - рiшуче мовила дiвчина. - Хiба нi?
I несподiвано для всiх, нахилившись до льотчика, швидко, нiби
обпалюючись, чмокнула його в щоку.
- Оце по-нашому! - пiдбадьорливо зауважив хiрург, а дiвчина, як вогнем
залившись, сахнулася геть вiд льотчика й слiпма кинулась до дверей, - без
слова вискочила зi школи, знов навстрiч бiлим снiгам.
- Ось i вхенькали день, - сказала тiтка Василииа, коли опинилися за
селом. - Валянки ось зовсiм розлазяться... А чи по тiй розписцi нам у
сiльрадi скидку на податок дадуть?
- Кому що! - спалахнула вiд сорому Софiйка. - Ну як ви можете?
- А що такого? Хiба не заслужено? Сам же казав: життям ризикували...
- Таж не в тiм рiч, - хвилювалась дiвчина. - Що рятували - в самому
цьому вже щастя...
- А правда, - сказала Софiйчина мати. - Допомогли, то й добре. Всi
гуртом, хто як мiг... Хай йому доля тепер сприя , - додала вона тихо.
Софiйцi вже в полi згадалось, як вiн одного разу сказав ©й, коли що
називав ©© на "ви":
"Ви помiтили, Соню, як горе дна людей? дна , звiсно, i радiсть, а от
- що горе..."
Щось схоже по днало i ©х обох, по днало так несподiвано, зовсiм
випадково. Забуде чи пi? Це для Софiйки зараз було найважливiше -
найважливiше з усього-усього на свiтi! Вiн-то, звичайно, дав зрозумiти, що
не забуде ©© бо , мовляв, речi, якi не забуваються нiколи, та чи кожен iз
нас владен над сво©м почуттям? I хоч нема в не© нiяких пiдстав пiддавати
сумнiвам правдивiсть його слiв, правдивiсть кожного його погляду,
прощально© сумовито© усмiшки, все нiбито зараз за те, що розлука ця не
буде вiчна, принаймнi не повинна б вона стати такою, та все ж, та все ж!..
Адже навiть поза його волею обставини можуть скластися так, що опиниться
вiн для тебе в недосяжностi, вiйна ж трива , i Заболотний свого не
вiдлiтав, вiн певен цього, певен, що не раз ще зiв' ться в небi його
"яструбок"... Духом хлопець мiцний, вiрить у сво бойова щастя, але ж на
вiйнi, там пiхто не застрахований... "Пiдеш - не вернешся" - таку п' су
ставили колись у депо. Десь далi й далi вiн буде вiд Софiйки, вiд цього
богом забутого хутiрця, наринуть iншi враження та зустрiчi, i невiдомо,
чим душа вiдповiсть, коли стрiнеться йому на путi котрась отака, як ця
бойковита зенiтниця, що припа" дала йому сьогоднi до грудей та аж
виспiвувала, пропонуючи спирту для вiдiгрiву. Кого знайдеш, кого забудеш,
з ким житт ва дорога по дна тебе - цього нiяка ворожка не скаже, а тiльки
такий щем, така тоскнота на душi!.. I цi аж до обрi©в заснiженi степи
дихають зараз на Coфiйку самою спустошенiстю, доймають вiтром
осиротiло-стi, якоюсь мовби арктичною холоднечею. Наче i полишив вiн ©й
iскорку надi©, стиха десь жеврi вона в грудях, то пригасне, то знов
зажеврi , але серце серце, i нiчим тобi не пересилити гiркоту розлуки.
- Був, та й нема, - сказала тiтка Василина, коли вони зупинились пiд
скиртою перепочити в затишку.
- Наче з рiдним сином попрощалася, - призналася мати Софiйчина.
- I я теж, - тiтка Василина сухо схлипнула в рукавицю.
Станцiйна вежа ледь мрiяла в далечi, цегла споруди холодно червонiла в
призахiднiм сонцi.
Софiйка сидiла на самiм кра чку саней близько до жiнок i крiзь думки
чула, як вони гомонять мiж собою, знову йшлося про нього, про Заболотного,
для них чомусь ма значення, що родом вiн десь iз-за Днiпра, з-пiд
Козельська, це не так i далеко...
- Пригаду ш, Оксано, як ми колись, ще дiвками бувши, туди на ярмарки
©здили, - вже звеселiлим голосом зверталась тiтка Василина до Софiйчино©
матерi. - Та як застерiгали нас матерi, щоб не задивлялись на тамтешнiх
парубкiв... Не виходьте, казали, дiвчата, замiж за Днiпро, бо там у них, в
Заднiпров'©, самi розбишаки, а цей, бач, який славний виявився...
Потiм жiнки знов ледве не засперечались мiж собою, бо однiй iз них
здалося, що коли прощалися, то на очах у льотчика, й-же- й, сльоза
забринiла, а друга запевняла, що то просто вiд вiтру та вiд морозу...
- Не з тонкосльозих вiн, а втiм...
А втiм, зiйшлися обидвi на тому, що, може, й сльоза бо хоч i льотчик, а
серце ж у грудях не кам'яне.
Бiло-бiло в ©хнiх степах, аж до крайнеба лежать розстеленi полотна
снiгiв. Вiтер iз-за скирти пiддима , чути десь над вухом бринить обмерзлою
соломиною... I раптом тiтка Василина, не зводячи очей iз заснiженого
простору згорбившись, як сова, заскрипiла сухим, нiби примороженим
голосом:
Забiлiли снiги,
Та забiлiли бiлi...
Це вона спiвала. I товаришка ©© дiвоцтва, мати Софiйчина, по якiйсь
хвилi знехотя, хрипкувато, наче з простуди, при дналась до не©. Софiйка з
глибоким щемом душi слухала цей ©хнiй мовби безпомiчний спiв, ©хню мовби
скаргу до безкра©х снiгових полотен, до того холодного обрiю, i враз,
набравшись духу, влучивши в тон, i сама пiдхопила пiсню на весь голос -
дзвiнко та молодо:
Забiлiли снiги,
Ой та забiлiли бiлi!..
I, зда ться, на всi чотири сторони свiту не було зараз нiде тако©
далечi, куди б не долинули цi здруженi горем жiночi голоси, що так i били
пристрастю й тугою з-пiд степово© самотньо© скирти.
I
Мчимось.
Ще рано, ще майже нiч. Траса досвiтня, однак, живе плавко тече рубiнами
- цiлi галактики тих вогнiв черво^ нiють в пiтьмi перед нами, бiжать i
бiжать десь у далеч у безвiсть.
Друг мiй сидить за кермом, друг дитячих лiт. Свiтить у темрявi сивиною,
що до не© нiяк я не можу звикнути _ посивiв Заболотний за останнiй рiк чи
два, перебуваючи вже тут, за океаном, куди його метнула доля ще на один
випроб. Всього, видно, звiдав мiй друг на цих сво©х дипломатських хлiбах,
ма вдосталь тут i прикрощiв i гiркот, однак скарги вiд нього не почу ш,
та й з вигляду не скажеш, що перед тобою людина, втомлена життям. Не
скажеш, що владу над ним взяли лiта чи обставини.
Спортивно-легкий, пiдтягнутий, сидить, вiльно випроставшись, поклавши
без напруги руки на кермо. Менi уявля ться, що саме ось так сидiв вш
колись у кабiнi свого "яструбка", коли полiт випадав спокiйний i поблизу
не вiдчувалося небезпеки.
Заболотний вважа себе щасливцем, щиро в цьому переконаний, хоча всього
дiсталось йому в життi - i в небi горiв, i виходив з оточення, знову лiтав
i знов падав, у чому вiн i не вбачав нiчого дивного, адже, за його
словами, життя фронтового льотчика якраз i склада ться iз падiнь та
воскресiнь, вся рiч тiльки в тому, щоб останнiх на одне було бiльше. Вiд
одного з колишнiх його бойових побратимiв довелося менi чути, що
Заболотний був льотчиком першокласним, в полку називали його "лiтаючим
барсом", хоча сам Заболотний про сво© подвиги розпросторюватись не любить,
а якщо - пiд настрiй - i викличеш на вiдвертiсть, то скорiше вiн зобразить
себе в ситуацi© напiвсмiшнiй, близькiй до комiчно©. Розповiсть, скажiмо,
як пiсля якогось там вильоту, геть поскублений, ледве дотягнув до
аеродрому на оцупку одного крила, або, як у них кажуть, "на однiй
площинi", умовчить лише, що товаришi потiм збiгались з усього аеродромного
поля дивитися, тетерiючи в подивi: на пiвкрилi хлопець долетiв, на
власному ентузiазмi дотягнув до рiдно© смуги!..
Розвидню ться повiльно, майже непомiтно, весь час ©демо в сутiнках,
рубiни переднiх машин без кiнця втiкають вiд нас, зникають в ще схожих на
нiч iмлах свiтання. Сигарети "Кемел" (з верблюдом у пустелi коло
гипетських пiрамiд) лежать поруч Заболотного, на переднiм сидiннi. Час
вiд часу, не змiнюючи пози, вiн тягнеться рукою до пачки, до того верблюда
i, навiть не глянувши в той бiк, звичним, безпомильним рухом добува
сигарету. Прим'яв, тицьнув у зуби, припалив, коротко блиснувши
електрозапальпичкою, i знову загнав запальничку на мiсце, в гнiздо на
панелi. Все це Заболотний робить, зда ться, машинально, нiби пехiтьма й
недбало, а втiм, з винятковою точнiстю, - кожний рух, вiдчува ться,
виконувався безлiч разiв, i з часом його доведено майже до автоматизму.
Поряд iз запальничкою на панелi рябi налiплений: малюночок, зроблений
дитячою рукою: акварельне сонце в розпатланих променях, якiсь квiточки,
комахи - звичайна дитяча i роглiфiстика... Це робота. Лiди, юно© нашо©
супутницi, що, забившись, як пташеня, в протилежний вiд мене куток машини
на заднiм сидiннi, ще, зда ться, там додрiмус, доловлю сво© невиловлепi
за пiч сни.
На©вний дитячий живопис не вiдволiка Заболотного, нiби не iсну для
нього, - уважний ведiйський погляд мого друга невiдривне прикутий до
автостради. З пiвсутiнi Заболотний вiдкрива ться менi лиш частково: бачу
його карбований профiль, скроню посрiблену, кра чок усмiшки, що час вiд
часу з'явиться, змайне, викликана невiдомо чим.
- Не хвилюйтесь, Соню-сан, все буде о'кей! - раптом каже вiн, видно,
уявивши залишену вдома дружину.
Якщо iсну телепатiя, Сонi, звичайно, буде при мно почути таке
запевнення.
По якiйсь хвилi Заболотний кида через плече позирк у мiй бiк i,
переконавшись, що я не дрiмаю, знов пода голос:
- "Дымом дымится под тобою дорога, гремят мосты..." Пригаду ш, у
Гоголя? Багато хто любить дорогу, i я, грiшний, теж люблю! Сам не знаю за
що. Ось такий тобi tractus, - що, здавалось би, в ньому? Можливо, дороги
тим нас заваблюють, що несуть у собi якiсь загадки, щораз обiцяють якiсь
несподiванки?.. Дорога - це ж завжди тайна! В ©© незвiданостi й
нерозгаданостi щось спiльне з людською судьбою... Чого ти мовчиш?
- Слухаю.
- Самий вигляд дороги, невже вiн тебе не хвилю ?
- Коли як.
Мина пауза, i друг мiй знову береться розвивати цю тему, спiваючи
хвалу дорогам, бо саме вони, як вiн вважа , дають людинi, окрiм вiдчуття
тайни, ще, може, й найповнiше вiдчуття свободи! Адже тут вивiльнився ти
нарештi з-пiд кормиги клопотiв, вихопився з гравiтацiйного поля буднiв, з
нiкчемно© су ти й метушнi! Ти вже нiби нiчий, ти в польотi, а до ж iще
так, як у польотi, можеш належати сам собi? Ще вчора був розшарпаний
клопотами, всякою шамотнею, був прикутий до сiро© скелi марнот, а зараз
весь ти в обiймах далечi, простору, тут тобi тiльки вiтер брат!..
Щоб трохи стишити темперамент мого друга, нагадую про його обiцянки
дружинi - не гнати на трасi чимдуж, не перевищувати швидкiсть.
- Соня доручила нам з Лiдою контролювати тебе.
- Будь ласка, - примирливо каже Заболотний. - Тiльки який з тебе
контролер? Кабiнетна душа, ти ж нiколи керма в руках не тримав... Щоб
зрозумiти, точнiше вiдчути, треба справдi стати людиною трас, вловити
ритми гудучих цих швидкостей, музику лету! Нi, дорога - це прекрасно! Ти
згодна зi мною, Лiдо?
Лiда не озива ться.
Заболотний тим часом знов да собi волю:
- Крiм напруги керма, тут скида ш всi iншi напруги, - для нервiв це
якраз те, що треба. Можеш ©хати плавом, а можеш гнати на всi стонадцять
миль, коли вже й шкали для стрiлки не вистача! Можеш спiвати вiд захвату,
думати про щось наймилiше, скажiмо, про глинища та яруги нашо©
незрiвнянно©, в дерезi та пилюцi Тернiвщини, що зараз так далеко вiд нас,
мов Шумерське царство, мов яке-небудь степове Урарту!.. Вiльний ти тут у
помислах i в бажаннях, можеш усмiхнутись комусь невiдомому, i тобi хтось
усмiхнеться, пролiтаючи поруч... Бо тут - у дорозi, в цих швидкостях - ти
вiльний вiд умовностей, су тностей i марнот, ти рiвний усiм, хто летить,
дола простiр, ти тут брат людству! - екск'юз мi за високий штиль...
- Нiколи не бачила вас, Кириле Петровичу, в такому захватi, - сказала
здивовано Лiда. - Чи, може, це чи©сь вiршi?
- Мо©, Лiдо, мо©, але бiльше не буду, - покаявся перед нею Заболотний i
по якомусь часi звернувся до мене вже тоном спокiйнiшим, серйозним: - У
кожному разi, друже, мене дорога щоразу чомусь хвилю . Чи буде то маленька
стежина, що побiгла в поля, чи сучасна гудронова траса... Хiба ось така
стрiчка, що зника перед тобою десь у безвiстях, може сво©м виглядом не
викликати в нас певнi емоцi©?.. Пригаду ш, як, бувало, котрийсь перехожий
питався в пас, пастушат, у степу: "Куди ця дорога веде?" Чу ш - веде?.. Та
й нам кортiло бiльше знати про нашу дорогу: куди вона? Звiдки? Де ©й
початок? До буде кiнець?
- А по-мо му, - докида Лiда слiвце, - дороги нiзвiдкiль не починаються
й не кiнчаються нiде...
Заболотний дума якусь мить, нiби зважу те, що сказало дiвча, потiм
визна :
- Може, ти й ма ш рацiю... Хоча все на свiтi десь-та-ки сво© початки
бере i десь мусить мати сво© фiнали:;. принаймнi коли йдеться про чиюсь
конкретну стезю. От хоч би i в пас iз пим, - це стосу ться мо © особи, -
ночалося вiд стежини на левадах не вiдомо© тобi, Лiдо, Тернiвщини, де
зустрiчали ми свою дитячу зорю, а тепер ось намоту мо милi на цьому
хайве©... Запитую, що воно означа дослiвно - хайвей.
- High - висока, way - дорога, - впевнено пода голосок Лiда. - "Косоку
доро" буде по-японському.
- Дороги такого типу спершу ставили на естакадах, - поясню Заболотний,
- звiдси, очевидно й highway... Траса, яку нiщо не перетина . Вiдкрита для
швидкостей... Бетон i вiтер! I ти! Жени, скiльки вистачить духу!
Розшматоване повiтря свистить мимо нас. Стрiлка спiдометра тремтить на
освiтленiй шкалi, лiзе кудись угору, на отi самi стонадцять миль.
Заболотний деколи позирку на стрiлку весело, бешкетне, певне, згадавши
настiйливi застороги дружини: "Ти ж там, серденько, не жени! Не жени,
благаю!"
I, наче вона його чу десь там, доповiда без усмiху:
- Йдемо в нормi, не хвилюйтеся, Соню-сан... Я нагадую йому про нашу
японську пригоду (востанн ми з Заболотним зустрiчалися там), як ледве не
вкоротив нам вiку той чортiв фургон, що з усього розгону врiзався в нашу
машину, коли ми зупинились на перехрестi перед свiтлофором. Тi © ночi ми
©хали з Хiросiми, в дорозi все складалось нормально, а вже в передмiстi
Токiо... Удар був тако© сили, що ми послiпли, ми навiть не встигли
збагнути: звiдки, що це? Iз живо© дороги одразу в тьму небуття, лиш в
останнiм проблиску свiдомостi змигнуло: "Вже нас нема! Ось так воно
наста ..." Щось подiбне, мабуть, вiдбувалось i з тi ю художницею, котрiй
пiд час атомного вибуху над Хiросiмою здалося, що вибухнуло сонце, сталася
космiчна катастрофа, - нещасна жiнка потiм i вмерла з думкою, що сонце
справдi вибухнуло й бiльше його не буде.
Опритомнiвши, ми перемовились:
- Ти живий?
- А ти?
- Та наче...
Полiсмени, надбiгши до мiсця подi©, до того високого червоного фургона,
який стусонув нас, iз службовою вправнiстю вишарпнули з кабiни геть
переляканого японця-водiя, маленького, зiщуленого, який i не заперечував
сво © провини, не виправдувався, - марно й вiдмагатись, мовляв, вiн,
тiльки вiн винен... Доки полiцiя була зайнята обстеженням та вирiшувала,
чи ми дотягнемо сво©м ходом до амбасади, водiй, не вiдходячи вiд
Заболотного, уналим, беззахисне винуватим голосом пояснював, що з далекого
рейсу йде, двадцять годин не залишав кабiни, вважав, що витрима , дотягне,
одначе перевтома таки взяла сво : на якусь мить, може, очi склепилися,
чадрiмав, i от...
- Здорово ж нам тодi пощастило, - коменту пригоду Заболотний. -
Витримати такий удар - i зостатись живими, навiть не покалiченими... Нi,
ми з тобою щасливi, як собi хоч!
- Якщо хто й вiдчув себе щасливим, - кажу до Заболотного, - так це той
нещасний водiйчик фургона... Бiдолаха аж просяяв, коли ти заступився за
нього перед полiсменами, впросивши ©х не заводити справи... Попокланявся,
задкуючи до фургона, просто не вiрив, що його вiдпускають...
- А що з нього вiзьмеш... Ухенькало людину в рейсi, це ж тiльки уявити
- майже добу за кермом.
Стугонить дорога. Справдi мовби нiчого вже для нас не iсну , тiльки ця
швидкiсна траса, ©© нескiнченнiсть, ©© гудучий, зникаючий у темрявi бетон.
Гуде й гуде пiд нами серед досвiтнiх просторiв, розшматову тумани,
розтина навпiл зорянi тауни й сiтi, влiта в стугонливi тунелi й стрiлою
вилiта з них... При ви©здi з мiста перед нами виникла цiла сув'язь дорiг,
вони тут сплелися гiгантським вузлом, - суцiльний якийсь i роглiф iз
залiза й бетону! Вигини, схрещення, повороти, розвороти, - здавалось, як
ми й виберемось звiдси. Десь унизу пiд нами - наперерiз - гримотить
залiзниця, над нами в темрявi теж залiзна гуркотнява, там по мосту, серед
плетива металевих конструкцiй, безперервно пролiтають силуети машин,
проскакують на шалених швидкостях, з ночi - в нiч, з туману - в туман...
Естакади, вiадуки, химерна геометрiя дорожнiх споруд. Дуги дорiг
вигинаються увсебiч, дiляться i днаються, поскручувавшись, мов рептилi©,
проходячи одна крiзь одну, i знов пружинно випростовуються, шукаючи
простору, невiдь-звiдки виникаючи, невiдь-куди ведучи... Свiтяться
рекламнi щити, летять навстрiч загадковi цифри, знаки засторог, в'язь
якихось дорожницьких вензелiв, зрозумiлих тiльки для вта мничених. Лiда з
свого кутка час вiд часу озира ться:
- Вони ©дуть за нами.
- Хто - вони?
- Вони... Отi.
-Заболотний, глянувши в люстерко, де видно, що вiдбуваеться на трасi за
нами, iсяив приспокiйливо:
- Тобi здалось.
Дорога нурту , пульсу , всьому, що обiч не©, вона передав свiй шал.
Можна уявити, як далеко сяга гул траси довколишнi простори, де уce живе
перебува цiлодобово пiд владою цього глухого, пульсуючого стугонiння...
Нi вдень, нi вночi не знаючи спокою, дорога все жене й жене себе кудись.
- Нi, дорога - це таки життя, - згодом розмiркову Заболотний, вже без
того ©iафосу, що ранiш. - таки в вiй якась магiя. Згадай, який настрiй
обiймав нас, хлопчакiв, коли одразу за село перед нами вiдкривався
степовий шлях на Вигурiвi©©ину i десь далi, далi... Ми вже й тодi
вiдчували, що дорога ма в собi якусь та©ну i велич.
- Лежить Гася, простяглася, як устане - неба дiстане, - згадалась менi
одна з наших дитячих загадок, i я звертаюсь з нею до Лiди: - Що це буде?
- Оця ваша "Гася"?I дiвча без будь-якого зусилля вiдгаду : - Звичайно
ж, дорога... в специфiчнiм уявленнi.
- Нiчогенька собi Гася - всмiха ться у далеч траси Заболотний. -
Кiнця-краю ©й нема... Вона дна , вона й розлуча . Зрiдка вiдповiсть, а
частiше сама запиту про щось... I що цiкаво: для всiх iнсу вона - як
небо чи як повiтря... Будь ласка: мчаться тут мiстери добрi й недобрi,
бiлi, чорнi, старi, молодi. Правдивi, брехливi. Сучаснi донкiхоти й, може,
сучаснi гамлети, собакевичi. Поруч у потоцi летять витончена душа й
свиняче рило, зiрка екрана й гангстер, генiй i вбоге нищо... Для всiх
вона, друзi, ця траса летюча, для всiх! I на це треба зважати...
II
Так випада , що i нас iз Заболотним все зводять дороги. Зараз ця ось
траса пiдхопила обох, а роки три три тому, волею випадку, зустрiлись ми з
ним у Японi©, де Заболотний працював у той час, разом провели кiлька днiв,
i навiть у рiднi кра© довелось повертатися разом, - Заболотнi летiли, як
вони тодi гадали, додому вже назовсiм.
Квитки нам були замовленi на один iз рейсiв нововiдкрито© авiалiнi©
Токiо - Москва - Париж, вилiтали ми напровеснi, в пору цвiтiння сакури, i
як нам пам'ятне тодi летiлось!
Ось ми ждемо вiдльоту, в порту Ханеда, подружжя Заболотних помiтно
схвильоване, вiдчува ться, що в душi обо вони з чимось прощаються, та й
справдi ж бо полишають за собою ще одну i таки неабияку смугу життя. ©х
проводжа багато друзiв, час вiд часу вони - то Заболотна, то чоловiк ©© -
перемовляються з кимось iз проводжаючих. Заболотний жарту щодо сво ©
палицi, на яку вiн ще спира ться пiсля дорожньо© пригоди, Заболотна
погляда на чоловiка сторожко, вважаючи, певне, що йому, не зовсiм
одужалому, ось-ось може знадобитись ©© допомога. Збоку просто зворушливо
дивитись, як вони, влучивши хвильку, користуються нею, щоб i тут, серед
веремi© мiжнародного аеропорту, вiдсторонившись вiд усiх цих сигналiв
табло, реклам та сатанинських аеродромних гуркотiв, залишитись вiч-на-вiч,
коли близькi люди можуть хоч ненадовго дозволити собi цей стан вза мно©
емоцiйно© невагомостi, такий рiдкiсний в епоху стресiв та смогiв стан,
коли очi тануть в очах, усмiшка зника в усмiшцi, i нема вже подiлу душ,
тiльки зорянi цi хвилини, напо нi музикою, чутною лише для двох...
Навiть людям стороннiм при мно було дивитись на таку мовби сентиментальну,
але якось при мно сентиментальну пару, на це щире й вiдкрите людське
почуття, що приваблювало сво ю внутрiшньою гармонiйнiстю. Як делiкатно
могло це почуття поправити пальчиками краватку йому на ши©, або, мимовiль
прориваючись нiжнiстю, здмухнути невидиму пушинку ©й iз плеча, або разом
усмiхнутись, загледiвши на сторонi щось таке, що ©м здалося комiчним.
Справжн почуття хоча нi на кого й не зважа , проте й не обража
нiкого, скорiш воно виклика симпатiю, зацiкавлю вас i приваблю , як усе
прекрасне, що зустрiча ться, на жаль, не гак i часто в життi. Чи не тому й
ця пара немолодих уже людей стала об' ктом - зовсiм не iронiчного, зовсiм
не цинiчного - зацiкавлення з боку цiло© ватаги французьких студентiв,
ультрамодних дiвчат та хлопцiв, що, обвiшанi сумочками, строкатi, картатi,
патлатi, в рябих та червоних штанях, оповитi сигаретним димом, з гiтарою
(однi ю на всiх), вiдлiтають цим же рейсом на Париж. Юному товариству
зразумiло, що перед ними дипломатська пара, мабуть, з сов' тамбасади,
нiчого ведмежого в них, в манерах навiть привабливiсть, сво рiдний
шарм... Вiн високий, елегантно вбраний, з iскрами сивини на скронях, з