Гончаров Анатолий. Твоя зоря

вiдрядження, одначе йому захотiлося чомусь вдати, що для нього це новина.
- Куди i в яку дорогу - ви ж зна те, - з досадою вiдповiла Заболотна
згодом. - I що дорога нiяк не додому...
Схилившись над валiзою, вона стала знов перебирати дорожнi речi -
напрасованi чоловiковi сорочки, улюбленi його краватки, потертий несесер,
колись кимось йому подарований i з яким Заболотний все не може
розлучитися, та ще томик "Кобзаря", що його господар завжди бере з собою в
далеку дорогу.
До Тамари мовби тiльки зараз дiйшло, чим то Заболотна заклопотана...
Вона аж скинулась:
- Як? Знову в дорогу?
- Виходить, що так, - глухо вiдгукнулась Софiя Iванiвна. - Меншого не
знайшлось...
- Звiдки це виникло? Чому? - метнула гнiвний погляд Тамара на
Дударевича. - Знову замiсть когось?
- Як завжди, - ображено мовила Заболотна. - В останнiй момент хтось там
за станом здоров'я не змiг чи прост? вважав за краще для себе ухилитись,
то кому ж летiти? Звiсно, Заболотному.
Дударевич пiдiйшов до телевiзора, знехотя увiмкнув,--на екранi
з'явилося якраз те, на чому вiн зна ться: автора-дi! В диких швидкостях,
здiймаючи кушпелу, шалопiютра якихось пустирищах ще однi автомобiльнi
гонки влаштувавшись на стiльцi перед телевiзором, Дударевич Сказав Софi©
Iванiвнi:
- Зв'язався вiн з тим ЮПIСЕФом... Я ж йому говорив... Мiжнародний
дитячий фонд всiх. Соню, не заряту .
Там посуха, там голод, там урагани, а на алмазних копальнях та в
уранових руднях, за деякими даними, використову ться навiть праця дiтей.
Найдешевша, по сутi, рабська праця маленьких чорних невiльникiв... А
верховоди компанiй, концернiв не люблять, коли хто пробу зазирати в ©хнi
справи. О, як вони не люблять стороннiх очей!..
- Таж треба комусь за дiтей заступитись? - здивовано звела на нього очi
Заболотна.
- При бажаннi вiн мiг би цiлком законно уникнути вiдрядження.
- Не з тих вiн, що уникають! Це ж вам добре вiдомо.
- Запевняю вас, Софi Iванiвно, для нього цей полiт такий же не
обов'язковий, як, до речi, i ота ©хня подорож до Мадонни...
Заболотна випросталась, примружилась гнiвно:
- I саме тому, що цей полiт для нього е продовженням тi © подорожi, вiн
летить.
- Софi Iванiвно, як треба вас розумiти?
- А так. Що вiн вирiшив, то вирiшив. I не будемо бiльше про це.
- Тiльки хай не летить над Бермудами, - задумливо сказала Тамара, не
зводячи погляду з фотокартки молодих усмiхнених льотчикiв на стiнi. Сидiла
в шубi нарозхрист, у позi недбалiй, мовби перебувала зараз у якомусь
сомнамбулiчному станi. - Рiч у тiм, що над Бермудами... зупиня ться час.
Вiн там просто зника ...



XXXII

Пiсля африканського прийому Заболотний за©хав до мене в готель. I ось
ми сидимо на тридцять п'ятому поверсi цього урбанiстичного щiльника в
однiй iз його тiсних, а низькою стелею клiток, де тебе оточу зручна й
практична синтетика, де все нiби для людини е i все ж чогось
найiстотнiшого браку . холодильник з рiзними соками, i бiленький телефон
на столi, i бiблiя, i кондишен, що жене потрiбне для ваших легенiв
повiтря, навiть вiконце, до того ж не зашторене спущеними жалюзi, бо ж
по той бiк нiхто по тобi не вистрелить, адже там, за вiкном, зовсiм ось
близько, глуха, закопчена сторiчною сажею стiна, крiзь яку нi сонце не
проблисне, нi вiтер не продме. Нiколи не побачити звiдси, як блакитнi
небо, як на зорю вранцi займа ться чи як по ньому пiд обрiй лягав
густо-червона вечiрня стяга.
- Ти щасливий, - каже Заболотний, влаштувавшись на канапi й дiстаючи
сигарети а незмiнними пiрамiдами та верблюдом, хоча при менi не раз обiцяв
Сонi кинути палити, запевняючи, що цiлком свiдомий того, що коли
вiдмовиться вiд сигарет, то стане безсмертним.
- Що я щасливий, це, звичайно, при мно почути, але чим же я такий
щасливий? - запитую друга.
- А тим, що за кiлька день будеш уже вдома. Днiпро-рiвер пiд крилом
тобi сяйне, а ця готельна клiтка з ©© невитравним духом синтетики тiльки в
згадцi вирине, коли писатимеш мемуари.
Заболотний чимось помiтно збуджений, внутрiшньо схвильований, - я давно
його не бачив таким. Розповiда , що вiн тiльки-но оце з прийому, був на
гостинi в одного диктатора, з джунглiв. Тепер i цi, розгодованi бiля корит
монополiй квiслiнги, скороспеченi вельможi навчились подавати себе публiцi
досить ефектно: ось i для цього прийому вибрано готель найфешенебельнiший,
де мають звичай зупинятися мультимiльйонери та президенти, в залi створено
цiлковиту iлюзiю джунглiв з криваво-червоними, якимись аж зловiсними
вогнищами, з несамовитим гуркотом тамтамiв... Вся ця екзотика, дикунський
шик, вульгарно-розв'язна поведiнка напiвоголених чорних красунь, обсипаних
дiамантами, i ©хнiй самовпевнений диктатор, оточений блюдолизною
тубiльською знаттю, повторно розбагатiлою на алмазних копальнях та
уранових рудах, - не це, виявля ться, найбiльше вразило Заболотного,
такими речами його не здиву ш, вразило iнше. Адже прийом було влаштовано -
такий збiг! - саме в тому залi, де свого часу тутешня знать вшановувала
учасникiв бомбування Хiросiми, даючи банкет на честь матерi старшого з
офiцерiв, iменем котро© - теж який цинiзм! - було названо той
апокалiптичний лiтак з атомною бомбою на борту.
- Ти цього не знав? А ©х не посоромились вiтати тодi, як геро©в, -
повiльно розповiдав Заболотний, - хоча тi, охопленi мiстичним жахом,
"геро©" з молитвами й прокляттями тiкали вiд власного злочину, вiд ударно©
вибухово© хвилi, яка гналася в хiросiмському небi за ними, мов розплата
само© судьби... "Боже мiй! Що ми наробили?.." - записав один iз тих, що
перед самим вильотом так ревно слухали в тропiчнiй темрявi напутню,
безмiрно блюзнiрську месу iз уст свого армiйського капелана...
"Що ми наробили?" Йому не ясно - що! Найбiльша ру©на свiту була
створена за мить! Пекло розверзлось пiд вами палаюче, що аж кабiну вашу
виповнювало гидким багровим свiтлом, можливо, навiть схожим на те, що
тiльки-но багровiло нам у залi дикунського цього прийому... З усiх
прийомiв сьогоднiшнiй для мене виявився найтяжчим, - Заболотний дихав
незвично схвильовано. - Намагався забутись, вiдволiкався, реагував на
чи©сь дотепи, а воно потiм знов накочу ться, терза душу: та що ж це таке?
Чому цей збiг? Чому так швидко забуто жертви, живi "огарки" людей, чому?
Нiби й нема вже отих довiчних калiк, що ми ©х бачили з тобою в японському
атомному лазаретi?
- Цих "чому" та "чому", - кажу до нього, - можна б називати без кiпця.
I в рiзних сферах...
- Ти ма ш на увазi сво© екологiчнi проблеми?
- х теж. Хоча вони такi ж мо©, як i тво©.
- Це правда. Планета неподiльна, кожен iз нас за не© вiдповiда. Соня,
скажiмо, не може чути навiть мисливського пострiлу... Вважа дикiстю, що
вiн узаконений. Уявля ш: вечiр-казка, зоря цвiте на пiвнеба, а на озерах
пальба, канонада...
- А Червона книга? Це ж книга звинувачень... I щодалi вона росте й
росте...
- Потрiбне щось кардинальне, повсюдне, - нахмурю чоло Заболотний. -
Лiси планети, хiба такого вони потребують догляду? Рiки, що колись ©х
називали пречистими, а тепер... вчинки, котрi сьогоднi мають сприйматись
як колективний грiх людства, тiльки так! I кожен з нас мав взяти на себе
частку покути, кожен ма пройнятися думкою, що ти вартовий планети,
вiдповiда ш на нiй за всiх i за все, iнакше... iнакше...
Я подав йому склянку води. Мене стривожила надмiрна його блiдизна i ця
збудженiсть, теж надмiрна i йому не властива... Лише зараз я помiтив, як у
ньому нурту все, i подумалось, якi в мого друга вкрай розшарпанi нерви,
якщо вже вiн дозволив тут собi скинути з себе свою постiйну зовнiшню
стриманiсть, майже безжурну оту о'кей-нiсть. Надпив води, i з обличчя його
зiйшла гримаса страждання, яку вiн, мабуть, тiльки у цiй сiрiй клiтцi
тридцять п'ятого поверху дозволив собi не приховувати. Я сказав, що пора б
йому справдi подумати про вiдпочинок, розпружинитись, змiцнити нерви, i
вiн при цих мо©х словах так раптово, знайоме й тепло всмiхнувся: знову
передi мною був Кирик Заболотний!
- О'кей, - мовив вiн уже весело, нiби перед цим за мить i не був таким,
яким був. - Справа в принципi вирiшена, сподiваюсь, наступного лiта
зустрiнемось вдома. Будь певен, що побачиш i мене, як Романа Винника, в
бджолянiй кольчузi.
I все ж менi було чимось щемливо, аж боляче на нього дивитись. Бо влада
лiт - це таки влада... Не той i Кирик. I лише з його юно©, нестарiючо©
усмiшки деколи проблискувало до мене те, що було i що нiколи бiльше не
вернеться...
Запаливши сигарету, вiн несподiвано вдарився в лiрику:
- Гай-гай, аж де вони зустрiлися, пасльоновi дiти! Вже й верби тi нашi
старезнi порубанi по балках, де солов'© гнiздились... Колючу акацiю
насадили по глинищах та яругах... В Чернечiй балцi навiть лисиць бачили,
так ©© всю залiснили...
- Залiснили, щоб ерозiю припинити, - кажу я.
- А як ми тодi залишали Тернiвщину... Пригаду ш, як бабуся з
Ялосоветкою стояли коло млина...
Цього вечора згадав вiн чомусь робiтфак, нашу студентську юнiсть в
парусинових черевиках. О, як ми ©х нафабрювали зубним порошком перед тим,
як iти в гуртожиток до дiвчат!.. Згадав i той день, коли ми, здаючи норми
ГПО, пiшли стрибати з парашутно© вишки.
- Як я ждав того дня! - ожвавлю ться мiй друг. - Стою на вишцi, весь у
лямках, зiбрався з духом... Готовий до стрибка, роблю крок назад, щоб
розiгнатись, i раптом чую: "Пiшов!" - i стусан у спину! Це той
iнструктор-мурло вирiшив, що я злякався, тож i турнув iззаду, щоб пiддати
хоробростi! На очах у дiвчат зробив мене страхополохом!.. Образи тi © досi
не можу йому забути. Ах, мурло ж, ах, дубина! - з усмiшкою ла ться
Заболотний. - До нього навiть не дiйшло, що позбавив мене щастя з власно©
волi, не з чи ©сь принуки, кинутись у повiтря, пережити свято духу, перше
блаженство польоту...
- Чи не на зло йому й льотчиком став? - кажу Заболотному жартома.
- А що ти дума ш? Може, й це мало значення, - не прийнявши жарту,
вiдповiда вiн. - В усякому разi, саме пiсля того конфузу я негайно
записався до аероклубу.
- I ось вiдтодi, можна сказати, в польотi... Добре ж у цiлому склалось
у тебе життя.
- На долю не скаржусь... Пройти крiзь жорна лiт, витримати всi
перевантаги, о, друже, ми а тобою зна мо, що це таке... I мене диву не
те, що бува людина знiвечена, викривлена, збита з нiг, диву iнше: як,
незважаючи нi на що, всупереч всьому тому, людина зрештою знаходить в собi
сили знову пiднятись, видобутись з-пiд тих жорен, зводиться, випросту ться
душею й тiлом i знову припада до того iстинного джерела, чистого й
свiтлого, яке тiльки й робить ©© людиною...
- Всього, всього нам дiсталося вiд життя, це правда, - кажу. - Багато
чим можна гордитись, а про щось би хотiлось, може, й забути... О, якби
молодiсть знала!..
Заболотний мовчки дивиться в стелю, заглиблений у власнi думки.
- Це так, - чую згодом його, - i польотiв було, i приземлень... Часом
смiялись над тим, над чим не треба було смiятись. Вклонялись тому, що було
не варте поклонiв. Крiзь якi хащi блукань, заслiплень доводилось
продиратись людям нашого поколiння, а що не кажи, рух iшов таки ж по
висхiднiйi До прозрiння, до iстини вiв, чи, образно кажучи, до вiдкриття
кожним сво © Мадонни...
- Снаги дода пiзнання. Та тiльки ж лiта бiжать... Бачу, й ти втомився?
- "Жить на пределе" - ти чув такий вислiв? - пiсля мовчанки поглянув на
мене Заболотний. - Було таке motto в ужитку серед хлопцiв нашо©
ескадриль©. Весь час перебували в найвищiй напрузi, на гранi, на межi.
- Десь я читав, що нi в кого з фронтових льотчикiв пiд час польоту не
зафiксовано iнфаркт... Ти як вважа ш - це вiдповiда iстинi?
- Принаймнi я не пригадую в нас жодного такого випадку... Навiть
тяжкопоранений, навiть поранений смертельно - i той кiнець кiнцем
дотягував до аеродромного поля... Вмирали пiсля, але не в польотi.
- Отже, наука могла б сказати, що в польотi людина межу з безсмертям?
- Жарти жартами, а доки летиш, напруга нервiв справдi, видно, така, що
©© не просто здолати... I загалом у людинi багато загадкового... Якщо
вiрити йогам та льотчикам фронтовим, - посмiхнувся Заболотний, - людина
мае в собi потенцiал можливостей просто-таки фантастичних, до глибини ще
нiким не дослiджених...
- Соня казала, що пiсля тi © японсько© аварi© тобi було заборонено
лiтати? Навiть у ранзi звичайного пасажира?
- Торiк пiд час вiдпустки вперше прорвався в небо! Можеш уявити, як це
льотчиковi пiсля тривалого нелiтан-ня знов опинитися на борту, хай це
всього лиш АН-24... Так себе вiдчув - ну, справдi нiби вперше. Спiвати
хотiлось, й-же- й... Ще й не злетiли, а вже струменем повiтря погнало,
бачу, як вiтер жене, хвилю пiд крилом аеродромну траву... "Соню! - кричу.
- Дивись!", - а вона тiльки смi ться... До речi, як це вона там, вiрна моя
Хранителька?.. Дозволь потелефонувати.
Розмовляючи з Сонею по телефону. Заболотний час вiд часу хмуриться:
- Знаю, знаю, голубко... Все буде гаразд. Про змiну рейсу менi ще вдень
в секретарiатi сказали. - I, поклавши трубку, рiзко обернувся: - Лечу ж!
Замiсть би додому, лечу на чорний континент.
Для мене це була цiлковита несподiванка. Адже останнi днi тiльки й мови
було, що Заболотнi, вже вибувши тут сво , ось-ось мають повернутися в
Союз, додому, до тих сво©х мiфiчних бджiл, що завжди викликають усмiшку
присутнiх, i раптом...
- Це остаточно?
- Обговоренню не пiдляга . Мiсiя конче важлива. Менi, зрештою, не
звикати: полiт так полiт, а от Соню жалко, - каже Заболотний, - вона
зовсiм уже настро©лася додому. Дружинам нашим взагалi дiста ться... А
через них уже й нам... Коли довго доводиться перебувати у вiдлучцi, у
якомусь вiдрядженнi, то найбiльш дошкуля тобi все-таки це: а як вона там?
А що з нею? Надто ж коли в таку яму попадеш, що й зв'язатися з домiвкою
неможливо, нiяко© звiстки не ма ш... Ось тодi, мабуть, най-гострiше
вiдчува ш себе моральним боржником перед нею, перед найближчою для тебе
людиною. Все життя вона присвятила тобi! I здiбностi, й сили, i щедрiсть
душi, вмiння, турботливiсть - все вiддала тобi й дiтям, па все пiшла, вiд
чогось, може, омрiяного вiдмовилась, щоб кочувати з сво©м вiчним
мандрiвником, дiлити все, що на його долю випада.
Менi аж дивно було чути його, завжди стриманого, закутого в захисну
оболонку гумору, в цих несподiваних, навiть iнтимних вiдвертощах, у
звiряннях про те, як часом винуватим почува ться перед Сонею, бо ж далеко
не завжди бував достатньо уважним до не©, прикрощiв завдавав, навiть не
помiчаючи цього, - такi речi чомусь найчастiше й зринають перед далекою
дорогою... Скiльки разiв забував на роботi за сво©ми службовими клопотами
навiть зателефонувати ©й, запiзнювавсь, десь смiявсь, жартував за
коктейлями з людьми, по сутi, стороннiми, а вона, людина найближча,
найвiдданiша, в цей час все ждала тебе i навiть не завжди вважала за
потрiбне потiм тобi дорiкнути... люди нiби одного- диного почуття, i
були б вони, може, навiть примiтивнi у сво©й одноемоцiйностi, якби це
почуття не було любов'ю!.. Вiн говорив про це само-заглиблено, нiби вперше
така змога йому з'явилась, - вдивитися в себе, поза метушнею буднiв
спробувати докопатись до сутi, i ось тут, у цiм випадковiм готельнiм
номерi, вiн мовби вiдкривав для себе самого ж себе i всю неоцiненну
цiннiсть близько© для нього людини, матерi його дiтей, - вiдчувалось, як
повiнь гарячо© нiжностi, несподiвано наринуло© подружньо© вдячностi' зараз
переповнювали його всього...
- Жаль, - говорю, - що Соня не чу зараз цих тво©х покут...
- Хочеш, по©демо до нас пити чай? - запропонував вiн, встаючи.
- Нi, дякую: час пiзнiй.
- Ну, дивись... А для нас пiзнього часу нема. Не забувай, що ми зараз
перебува мо вiд Тернiвщини на протилежнiм боцi планети, а там ще сонце
свiтить щосили.
Випростаний, пiдiбраний, навiть повеселiлий, вiн поклав менi руку на
плече, на мить затримавши ©© так.
- Вiтай Тернiвщину. Кожну стежку, кожну травинку вiтай... Зорi нашi
вранiшнi i вечiрнi...
- Що за мiнор? Ти ж скоро й сам вдома будеш?
- Буду, буду, але вiтай...
I, всмiхнувшись, рушив до виходу.



XXXIII

Ранок погожий, погода лiтна, бiля будинку мiсi© друзi проводжають
Заболотного. При мно було бачити, що в нього тут стiльки людей близьких i
приязних, здебiльшого молодих, але таких, що побували в свiтах i знають
цiну старшому сивому колезi, i якщо й дорослi, а особливо дiти, бажають
зараз Заболотному щасливого польоту, тр це по просто з чемностi,
вiдчува ться, що йде це в них вiд само© душi. День робочий, i в аеропорт
можуть по©хати не всi, хто хотiв би. Крiм дружини, яка нiчим не виказу
перед нами смутку розлуки, Заболотний дозволяв проводжати його до
аеропорту й менi, як "представниковi Тернiвщини", та цiй мудрiй, зараз на
якихось думках зосередженiй Лiдi разом з ©© жвавою матусею, котра жартома
запевня , що без не© аеродромна служба дозволу на вилiт не дасть.
Отже, Заболотний летить!
Уже плащ перекинутий через руку, аташе-кейз у руцi, i сам вiн, наш
мiстер Кирик, у доброму гуморi, то з тим, то з тим iз малечi жарту ,
вирiзняючись зростом - висо-костеблий, як нетрiв батiг, - цвiте сивиною
над усiма, хто його бiля мiсi© проводжа .
За кермо б'ю©ка сiда Софiя Iванiвна, це вона робить уперше пiсля
тривало© перерви, спричинено© дорожньою травмою, i друзi ©© поздоровляють:
нарештi авто в руках справжнього водiя, що ма належну пошану до правил!
Поруч з дружиною сiда Заболотний, ми втрьох - на задньому сидiннi, i вже
за якусь там хвилю опиня мось у потоцi машин, у каньйонi вулиць, де
сьогоднi пану безвiтря i низько висить смог, цей темний туман, що до
нього, певне, i за сто лiт не звикнеш.
Б'ю©к наш ледве повзе, вулицi запрудженi безлiччю машин, Заболотна
диву ться:
- Ще бiльше ©х стало, чи що? I до годин "пiк" ще ж далеко...
Автомобiлi йдуть крилом до крила, упритул, зда ться, ми ось-ось когось
тернемо, притиснемо чи, навпаки, нас хтось притисне, i тiльки захрущать
нашi фари й пiдфарники, одначе Заболотна справдi виявля тут ведiйський
хист, в не© чуття, необхiдне саме для таких ситуацiй: кожен звiльнений
сантиметр вона одразу ж використову , авто в ©© руках з якоюсь навiть
грацi ю уника , здавалось би, неминучого зiткнення, поволi, але неухильно
просуваючись далi й далi.
Цi раз у раз виникаючi затримки, раптовi зупинки, що здаються
безконечно довгими, i ще довшi стояння перед свiтлофорами потребують
сталевих нервiв, i вони, безперечно, у Софi© Iванiвни , сталь i нiжнiсть,
без сумнiву, в пiй по днались. Вiд Тамари Дударевич вже чу мо прокляття
цiй дорожнiй тиснявi, а з уст водiйки нi слова докору чи невдоволення,
нiби так i повинно бути, - що ж на обставини нарiкати? Через тунель не
©де, щоб Лiда не зомлiла, як це одного разу сталося з нею торiк, коли в
котромусь iз тунелiв була утворилась величезна пробка i рух довго не
вдавалося вiдновити, тож вiд вихлопних газiв навiть декотрi з дорослих
людей стали в тiй тунельнiй норi чадiти й непритомнiти. Однак i по цiй
верховiй дорозi рух нам кошту нервiв, все нiяк не вда ться видертися з
тисняви, потiк, диктуючи сво© закони, несе нас зовсiм не з тi ю швидкiстю,
яко© нам треба, щоб вчасно прибути в аеропорт.
А в передмiстi, де, здавалось би, повинно було попросторiшати, перед
свiтлофором у центрi площi весь цей пливучий сталевий льодохiд i зовсiм
спинився, незрозумiле завмер в усiх напрямках, наче натрапивши на якусь
непробивну запруду. На самому розхрестi дорiг це несподiване: стоп! Чого?
Яка причина? Рiзне можете думати, але факт той, що пробка! Та ще яка!
Водi© виглядають з кабiн в цей i в той бiк - кiнця-краю машинам не видно,
самi сталевi ©хнi спини блищать.
- Не пробка, а суперпробка! Ось вам привид майбутнього, - зауважу
Тамара Дударевич, а доня ©© дода , що це щоразу так, надто ж коли
поспiша ш... Застряли, зда ться, надовго. I це вже коли до аеропорту рукою
подати...
- Що ж буде? - запиту Лiда невiдомо кого.
- Що буде, те й буде, - вiдповiда Заболотна з терплячим споко м. - 3
судьбою не напозиваешся... Ждатимем.
Та хiба ждати - це для Заболотного, хiба ви не зна те його вдачi?
- Треба, братцi, розвiдати...
Не встигла Соня й заперечити чи схвалити, як вiн уже шугнув мiж машин,
цибатий, сягнистий, подався за сво©м звича м вперед з'ясовувати: що там?
Таке враження, що вiн пiшов просто по .машинах, по рiзнокольорових
лакованих отих залiзах - бачимо у вiддаленнi осяйну його сивину й блiде, з
виразом цiкавостi обличчя, коли вiн, роззираючись, знайоме гука комусь
"о'кей! о'кейi", хоча який там о'кей у цьому намертво зупиненiм залiзному
Вавiлонi...
Отже, знов випроб нервам, знов нерухомiсть, чад, дух-нява розпечених на
сонцi лакiв, металу... До цих речей тут ма ш звикати.
- Краще було б таки ©хати через тунель, - розмiркову вголос Лiда. -
Який гарний вiн, той бiлий, аж сяючий Дiоген-тунель, надто ж коли влiта ш
в нього з темряви ночi... з дощу! Могли, а замiсть того...
- Нiколи не шкодуй за тим, чого не повернеш, - зауважу ©й матуся. -
Вважай, що випала нам саме ця дорога, а пе iнша...
Доки Заболотний десь там розвiду ситуацiю, ми сидимо в машинi й
слуха мо музику. Тамара, запаливши сигарету, довiрливо зверта ться до
Заболотно©:
- Треба було вам, Соню, таки наполягти... Справдi - чому не iнший
хтось? Вiдмовився б - i квит. Знайшли б замiну!
- Щоб це вiн та вiдмовився? - Соня сказала це iронiчно, з погордою
якоюсь, навiть шляхетною. - Що ви, Тамаро? Ви ж начебто його зна те не
перший рiк... Вiдмовитись, ухилитись, та ще коли про долю дiтей iдеться?
Добре ж ви собi його уявля те!
Вона й не приховувала зараз сво © зверхностi над Тамарою, давала
вiдчути, що речi, якi ©й елементарно яснi, але недоступнi приятельцi.
- А ти, Лiдо, як вважа ш? - закликала вона дiвчинку на роль арбiтра.
- Я за вас, тьотю Соню, - пiдтримала ©© Лiда. - Пiдписуюсь пiд кожним
вашим словом...
I, нахилившись до Заболотно©, дiвча щось шепоче ©й аж над вухо, - ©хн
секретничання, видно, непри мне Тамарi.
- Нечемно при людях перешiптуватись, - каже вона доньцi, але це
торка ться обох. - Краще гляньте, небо яке... Небо, воно таки скрiзь
гарне... Справдi, як у поета:
"Цвiтуть осiннi тихi небеса..."
Цвiтуть, цвiтуть... А пробка тим часом нiби закам'янiла: нiчим ©©,
зда ться, не зворухнути. Бiльше того, й десь далi там, куди око звiдси не
сягне, на всiх напрямах ця суперпробка з кожною хвилиною тiльки росте й
росте. Юнак-водiй iз сусiдньо© машини жарту : чи не виросте аж така, що
весь континент перетне?..
- Гелiкоптер! - вигуку Лiда, вказуючи на схiдний сектор неба. - Не
iнакше, як полiцейський: спробу ще звiдти регулювати!...
З потужним гуркотом вертолiт продеренчав над нами, ось вiн, знижуючись,
уже кружля над площею, де, певне, сталося щось серйозне, бо навiть
гелiкоптер, мовби нервуючись, докида до нас звiдти сво© гуркоти сердито,
аж згрiзна.
- Ну, де вiн там забарився, от натура, - вихоплю ться в Софi© Iванiвни
зiгрiтий гордiстю докiр, що, звичайно, стосу ться Заболотного, котрого за
стовпотворiнням вже й зовсiм не видно. - Всюди йому найбiльше треба...
Лiда уважно глянула на не©:
- Але ж i цим Кирило Петрович вам також подоба ться?
- Дивись, яка прониклива, - усмiхнено покосилась на не© Заболотна.
- Таку небайдужiсть до всього в людинi можна тiльки вiтати, - пустилася
в мiркування Тамара. - В цьому, зрештою, виявля себе душа, характер, сила
пристрастi... Мене, гадаю, пiдтрима ось i доктор наук, небагатослiвний
еколог наш, - посила ться сусiдка на мене. - Тiльки хай у вас, товаришу
доктор, не склада ться враження, що, виступаючи в ролi звеличницi
Заболотного, мадам Дуда-ревич тим самим нiби принижу власного чоловiка...
В мого стiльки заслуг! Вiн, скажiмо, в мене тенiсист мiжнародного класу,
нiхто з наших у нього не вигра , крiм мене, звичайно. Найскладнiшi
йогiвськi вправи опанував, куди там вашому Заболотному... Мiй на головi по
пiвгодини може стояти! Навiть оту робить асану, що зветься "замок", -
власну ногу на шию собi закида , ви уявля те?.. Одного разу закинув,
"замкнув себе", я по©хала шопiнгувати, повертаюсь, а вiн усе сидить,
посинiв, замкнутись замкнувсь, а розiмкпутись без мене не може!..
- Мамо! - з докором глянула Лiда на матiр, яка, заходячись смiхом,
видно, й не шкодувала, що вибовкувала зайве, суто фамiльне.
Сто©мо глухо, анi руш.
Нiби нiщо й не горить, диму не видно, одначе звiдкись з'явля ться, ледь
просуваючись у тиснявi, червона пожежна машина з командою пожежникiв, що,
серйознi, напруженi, почiплялися по бортах у сво©х блискучих, мов у
римських во©нiв, касках. За ними, безупинно сигналячи, пробиваються
полiцейськi машини i все в той бiк, на площу, де перед свiтлофором не
припиня ться якась не зрозумiла для нас метушня... Полiцейський вертолiт,
як i ранiше, кружля над майданом, над мiсцем найбiльшого скупчення,
гуркоче, вишуку , певне, яким чином б зарадити ситуацi©. Ноабигцо, певне,
там сталося, коли так одразу, раптово, за мить, нiби невидимим
чарiвницьким жезлом, зупинено всю цю звiдусiль рипучу сталеву армаду, з
©©, здавалось би, надмогуттям, з блиском нiкелю, мигтiнням лакiв та скла,
з безлiччю звированих бажань, устремлiнь, збурених чи©хось пристрастей,
воль, темпераментiв... Стоп! Зупинись! - звелено кимось всьому потужному
руховi, що день i нiч бурунив тут i ось так нагло завмер, створивши зону
нерухомостi в самому вирi трас, бiля самого осереддя цих вузлом зв'язаних
бетонних артерiй... Мовби магiчною силою хтось зупинив, звелiв усiм
швидкостям завмерти, зникнути, але хто i чому?
Гелiкоптер знову прогуркотiв зовсiм низько над нами, з пташиного
польоту огляда цей, в усi кiнцi розгалужений, нечуваний затор, огляда ,
мов лiкар, що бачить лихо, однак нiчим не в спромозi його вiдвернути.
Усiх, що стоять, саме це, зда ться, дiйма найбiльше: звiдки вiн, чим
викликаний таких величезних масштабiв затор, що мовби назавше заклинив
металом дороги? Невiдомiсть багатьох драту , нетерплячка водi©в,
нервознiсть досягають межi, хтось натиснув на клаксон, за ним другий, i
пiшла перекличка - при дналась, для солiдарностi, i наша Соня-сан, i ось
уже всi сигналять, сигналять - веселий бунт клаксонiв шаленi в
нетерплячцi, ведiйське плем'я дало собi волю, всюди виповню повiтря
суцiльний вереск, какофонiя нароста нестерпно - до смiху, до одуру, до
очманiння!
Нарештi докочу ться звiстка вiд переднiх: причина вся у свiтлофорi,