Страница:
в нiй неухильно i нiкому не пiдлягаючи, зараз працю невеликих розмiрiв
механiзм: тiк-так, тiк-так!.. Дама з конгресу i ©© старенька сусiдка
перезирнулися вжахнено: виходить, на бомбi летимо? Шантажу ? Заляку чи
чого вiн хоче, цей садист? Але ж може бути, що i всерйоз - тепер стiльки
всяко© нечистi на трасах розвелось..,
Тим часом вiн уже просто в обличчя Заболотному промовляв з нахабною
гидкою мiною, справдi з якимось садистським смакуванням:
- Тiн-так!.. Тiк-так!..
I пальцем тицькав ледве де до очей.
Ось тодi Заболотний, i вiдкинувши звичну чемнiсть, раптом обома руками
взяв нахсабу за плечi, струсонув його так, що аж патли вiйнулись, i пiсля
цього владно, наче ляльку, посадив, вдавив його в крiсло. I, дивна рiч,
тепер той герой, злобно понурившись, не став чинити опору. Наче саме
такого чогось i ждав. А Заболотний, обернувшись до пасажирiв, сказав до
них голосно, нiби вибачаючись:
- Молодий чоловiк запевня , що це був жарт. Вiн перепрошу .
По якомусь часi вийшла стюардеса з тацею в руках i, так мовби нiчого й
не сталося, почала роздавати воду в келишках. Пiд час роздачi пасажири
стежили за виразом ©© обличчя, воно було непроникне, фантомасно замкнуте,
проте уважний погляд мiг у нього вiдшукати те, чого й це хотiв би, -
глибоко, як i ранiш, прита ну тривогу.
...Вночi ми приземлились на котромусь iз сибiрських аеродромiв, хоча
посадка ця й не була передбачена. Всiм пасажирам велено було негайно
залишити борт лiтака. Пояснень не давалось. Мороз надворi аж кипiв, для
бiльшостi парижаночок, що пустилися в рейс у легеньких плащиках та
курточках, цей нiчний мороз мав би стати неабияким випробуванням, та все ж
i за таких обставин вони не втрачали свого оптимiзму, було чути жарти та
смiх, усiх нас розважало, коли дiвочi тендiтнi руки, ненароком
доторкнувшись до металево© обшивки автобуса, вiдсмикувались, як вiд вогню,
бо нахолонулий на морозi метал так i хапав. З смiхом та зойками вскакували
нашi супутники в цей проледенiлий, навстрiч розчинений нам автобус, що
битком набитий одразу й рушив вiд лiтака.
Вже коли ми, несподiванi нiчнi транзитники, перекочувавши до аеропорту
i збившись на другому поверсi, на його засклених галереях, ждали чаю,
якого буфетниця все не хотiла нам вiдпустити, зважаючи на пiзнiй час, i що
змiна ©© кiнча ться, i що в нас, перелiтних, мабуть, нема валюти, i що
взагалi дозволу на цей чай, як нам здалося, треба питати чи не в самого
мiнiстра, - вже тут, стоячи з Заболотним в сутiнi довго©, ледь освiтлено©
галере©, дивились ми крiзь ©© скляну стiну на темний пагорб нашого
лайнера, що бовванiв незрушно край нiчного аеродромного поля, й
перекидались здогадками: чому виникла ця не передбачена графiком посадка?
Залишений пасажирами невiдомо наскiльки, могутнiй наш лайнер нiби ждав
чогесь. Незабаром крiзь сутiнь ночi до лiтака по трапу швидко стали
пiдiйматись тiнi людей з якимись вудилищами в руках, постатi збiгали вгору
одна за одною, i хоч рухались на екранi ночi постатi силуетнi, однак i в
сво©й силуетностi були вони якiсь рiшучi й заклопотанi, - то до нашого
опустiлого, холодом наповненого лайнера поспiшала команда хлопцiв,
озбро них мiношукачами проти того загадкового "тiк-так"... Iснував вiн
насправдi чи виплодила його лиш чиясь хвора уява, - як би там не було,
комусь належало це перевiрити, ризикуючи власним життям...
III
I ось тепер ми ©демо до Мадонни. Iнший континент, iншi дороги, тiльки
Заболотний незмiнний у сво му во-дiйському завзяттi. Звечора на квартирi
Заболотних несподiвано виникла думка податись у цю подорож, i Лiда, яка
була присутня з батьком при нашiй розмовi, звернулась до Заболотного
просто з благанням, тоном зовсiм незвичним для ©© стримано© вдачi:
- Вiзьмiть i мене! Будь ласка!
©й, виявля ться, ну просто необхiдно подивитись на ту сенсацiйну
слов'янську Мадонну, що про не© тут зараз стiльки розмов.
Дударевич, батько Лiдин, давнiй колега Заболотного по службi, пробував
вiдрадити доньку, малював труднощi далеко© дороги, обiцяв навзамiн iншi
спокусливi видовища, але дiвчинка затялась: ©ду, i край, якщо, звичайно,
Кирило Петрович не проти.
Заболотний, як завжди, коли йшлося про дiтей, надто ж про Лiду, виявив
свою поблажливiсть, а Софiя Iванiвна навiть зрадiла бажанню Лiди, бо
знала, що юна приятелька ©© - людина з характером i зможе в дорозi
стримувати Заболотного, якщо вiн, опинившись на трасi, розвиватиме бiльшу,
нiж дозволено, швидкiсть.
- I вас теж прошу отямлювати в дорозi цього безумця, - апелю Заболотна
до мене. - Бо коли вихопиться. на трасу, вiн просто шалi , цей ваш
тернiвщанський ас.
- Ну-ну! Ас не ас, але в небi не пiшки ходив, - примирливо заперечу
Заболотний.
- Полотно автостради не злiтна смуга, - сто©ть на сво му Соня-сан. - Де
ви бачили, щоб iз льотчикiв виходили путящi водi©? Мiй Заболотний саме
тому приклад: нiяк не перебуду ться, все дума , що й на землi йому небо. А
в них тут стiльки катастроф, - дода вона стишено, тамуючи в голосi
тривожнiсть. - Доки вiн у дорозi, ближнiм анi хвильки спокою...
- Ви, Софi Iванiвно, розписку з нього вiзьмiть, - радить Дударевич. -
Та й взагалi, нащо ви йому да те вiзу на цю сумнiвну подорож? Пожертвувати
у©кендом, гнати за сотнi миль, щоб тiльки глянути на якусь там фальшиву
Мадонну...
- Чому фальшиву? - нахмурю ться Заболотний.
- Всiм вiдомо, що по музеях у них повно пiдробок! - безапеляцiйним
тоном заявля Дударевич. - Фальшування ста промислом доби... Скiльки тих
пiдроблених Ван-Гогiв та Сезаннiв зараз блука по свiту!
- Сподiва мось, що наша Мадонна справжня, - каже ©- Заболотний суворо.
- Звiдки така певнiсть?
- Iнту©цiя.
- Сумнiвний аргумент.
- А для нього нi, - раптом посмiха ться Соня. - Я, до речi, теж вiрю в
iнту©цiю.
- Отже, ви його вiдпуска те?
- А що я можу, коли вже надумав... Самi ж зна те: натура, як у тура!..
З квартири Заболотних чи вiд будь-кого з мешканцiв цього
службово-житлового будинку можна внутрiшнiм ходом потрапити безпосередньо
до пiдземного гаража. Це ж зручно, отже, в пору передсвiтанкову ми вже в
залiзобетонних його катакомбах, де серед рiзних марок автомобiлiв, серед
запахiв бензину та гуми Заболотний, зда ться, почувався куди краще, нiж
там, нагорi, у сво©й службовiй кiмнатi з сейфами, кондицiонером та вiчно
опущеними металевими жалюзi. Вже я помiтив: збираючись у по©здку, друг мiй
щоразу жвавiша , збадьорю ться, таке враження, мовби протягом тижня вiн
тiльки й чекав того моменту, коли, вiдкинувши щоденнi клопоти, вiльний
нарештi вiд усього су тного й надокучливого, опиниться ось тут, бiля свого
б'ю©ка, весело, мов коня, оглядатиме його, пакуватиме в дорогу провiзiю та
iншi похiднi речi, а потiм ще раз нахилиться над дорожньою картою, щоб
остаточно з олiвцем проштудiювати маршрут, ще й тебе закличе в свiдки
переконатись, що з кiлькох можливих варiантiв вибрано найзручнiший. Сама
перспектива дороги, передчуття вiдстаней, що ©х доведеться долати,
непередбаченi труднощi, якi можуть виникнути, - все це наелектризову
Заболотного, наснажуб бадьорiстю, душа його вихоплю ться на простори дорiг
ранiше, нiж невидимий фотоелемент безшумно розсуне важкi сталевi дверi
гаража, щоб випустити в сiрий досвiток ще одну машину з дипломатичним
номером. В Заболотному, безперечно, живе пристрасть автомобiлiста: гасати
по хайвеях, по ©хнiх нацiлених у далеч гудронах-бетонах - для нього сама
втiха. Нiде вiн не почува ться так у сво©й стихi©, як у летючiм потоцi, в
шаленiй отакiй гонитвi, де вiтер швидкостей тебе обда , де людина, сповита
в метал, одним натиском кнопки да гiн усiм табунам кiнських сил,
зiмкнутих у двигунi, видобуваючи з них бурю летючих енергiй!
Доки Заболотний споряджа свого б'ю©ка в дорогу, його тендiтна
Соня-сан, блiда й не на жарт розхвильована, все ходить поблизу, зворушливо
остерiга свого "лихача":
- Ти ж там не жени, Кирику, не жени! Доведи ©м, що ти не лихач... Дай
менi слово... Обiцяй менi?
- Гаразд, буде по-тво му, - гуде Заболотний iз-за пiднятого капота.
- Обiця ш, а потiм... Сказано ж: натура - як у тура! Всi ю натурою
лихач i порушник...
- Дякую за вранiшнiй комплiмент.
- Нi, ти серйозно менi поклянись, що не гнатимеш! - заходить дружина з
iншого боку i зверта ться до Лiди, яка, першою забравшись у машину, вже
защухла в куточку: - Лiдо, не дозволяй Кирилу Петровичу гнати! Стеж, щоб
не перевищував. Особисте вiд мене доручення, зрозумiла?
- Й с, - озива ться з машини дитячий голосок.
Ох, це дiвча! Схопилося сьогоднi нi свiт нi зоря, все боялось проспати
таку нагоду... Ми ще голились, як Лiда вже постукала в дверi, вбiгла,
блiда вiд хвилювання, що й з росичкою на русявiм волоссi пiсля вмивання:
- Я готова!
- Рання птаха, - приязно окинула оком Софiя Iванiвна посталу перед нею
худу, цибатеньку акселератку, що причепурилася в дорогу, мов до
якого-небудь шкiльного свята: на йогах бiлi панчiшки, на голевi старанно
заплетенi мишачi хвостики кiсок, що туго стирчать урiзнобiч, з бiлями
бантами, вiдкривши не-дитячому чисте, а голубими прожилками чоло.
- I цi кiсники тобi до лиця, - пiдхвалила Заболотна свою пiдопiчну.
Чекаючи нас, дiвчинка призналася, що був у не© напiр прихопити в
подорож i свого вiрного друга - маленького амазонського папугу, хай би й
вiн розважився, додивився свiта, дихнув простором. Однак мама рiшуче ©й
не дозволила...
- I вiрно мама зробила, - зауважив Заболотний, вiдкладаючи бритву. -
Сама подумай, як без нього в домi? Адже вiн там у вас, по сутi, найвищий
арбiтр: коли яка-небудь домашня кризова ситуацiя - одразу до нього, до
какаду, щоб розсудив...
- То так, вiн у нас мудрець, - згодилося дiвча, розумiючи жарт.
Лiда потiм першою, поперед Заболотного, збiгала внутрiшнiми сходами до
гаража, ще й нас квапила: не барiмось, для нас ма значення кожна
хвилина, треба виграти час!
Тепер вона, зайнявши мiсце, з машини раз у раз перепиту , чи скоро ми
ви©демо, адже час бiжить, бiжить!..
А в Софi© Iванiвни - сво на думцi: щоб не гнав... Коли ми були готовi
нарештi ви©хати з гаража, вона й тодi соромливо нагадала чоловiковi сво
прохання, не боячись навiть видатися надокучливою: "Ти ж обiця ш, правда?"
Речi мовби й неiстотнi, однак чомусь ще й тут, на хайве©, уява малю
менi той момент, коли Соня, худенька, блiда, з благальним усмiхом зазира
в вiчi сво му Заболотному:
- Кирику, я знаю, ти будеш хорошим...
I як завжди, коли вона розлуча ться з чоловiком, очi ©© враз
наливаються синявою, пречистою синявою вiдданостi, й росинки мимовiльно©
сльози вже бринять на вiях, i самi очi вiд сяйва тих росинок глибшають i
мовби ростуть, ростуть...
- Не хвилюйтесь, Соню-сонечко, - каже ©й Заболотний. - Ждiть i не
тужiть на валу.
Була б вона, певне, спокiйнiша, якби ми ©© теж прихопили з собою.
Заболотнi часто вирушають в по©здки удвох, i якщо дорога випада далека i
втомлива, Софiя Iванiвна - на рiвних правах - пiдмiня за кермом чоловiка,
до того ж вона щиро в душi переконана, що веде машину куди краще за
нього... Але цього разу ©й довелося змиритись, залишилася вдома, бо лiкарi
поки що не дозволяють Софi© Iванiвнi тривалих мандрiвок: влiтку на однiй
iз тутешнiх автострад подружжя Заболотних потрапило в "маленьку пригоду",
як висловлю ться мiй друг, пiсля яко© сам "ас" вiдбувся синцями та
саднами, а Софiя Iванiвна мусила кiлька тижнiв пролежати в гiпсi i тiльки
нещодавно стала виходити на вулицю. Тож зрозумiла ©© сьогоднiшня
тривожнiсть та настiйливi застороги, якими вона проводжала нас вже й пiсля
того, як ми сiли в машину i Заболотний поволi став вирулювати, спрямовуючи
свого б'ю©ка на сталеву, ще не вiдчинену браму гаража.
Зараз ми перебува м на чималiй вiдстанi вiд того похмурого гаражного
пiдземелля з його низькою, в сталевих балках стелею, вже воно нiби хтозна
й коли було з тим сво©м службовим телеоком, яке недремно звiдкись
споглядало нас, щоб у потрiбний момент нечутно розсунути перед нами важкi
сталевi дверi й - пiд мовчазне благо-словiння Сонi-сан - випустити ще
одного ловивiтра в сiре свiтання стрiтiв, у гонитву дорiг.
Були спершу безлюднi каньйони вулиць, де в одному мiсцi пiд синьою
зливою неонiв, серед ошмаття газет в такий раннiй час уже сидiв i щось
жував старий занедбаний чоловiк, збайдужено дивлячись на нас; де потiм
промигнуло темне дзеркальне скло ще зачинених офiсiв, банкiв з кутою
та мничiстю сво©х брам; зостались позаду й сяючi вiтрини крамниць з
коштовностями та манекенами, i чорний алюмiнiй хмарочосiв, що сво ю
похмурою величчю зникають десь у темнiй високостi, стискаючи простiр,
залишаючи перед нами тiльки вузьку його щiлину, щоб могли ми вилетiти на
цю замiську трасу, де Заболотний полегшено, повеселiло скаже:
- Нарештi!
I, опустивши скло, висуне руку, ловлячи пальцями зустрiчний вiтерець.
Заболотний веде свого б'ю©ка рiвно, плавко, машина не йде, а пливе, i
це, безперечно ж, зараз можна пояснити тiльки бажанням Заболотного ревно
дотримуватись застережних заповiтiв Сонi-сан.
- Зваж, Лiдо, як ©демо. Мабуть, похвалили б нас за таку
дисциплiнованiсть? - каже мiй друг, усмiхнувшись, але не до нас, а мовби
до когось, видно, постала цi © митi перед ним дружина в тiй сво©й
тривожностi, коли, провiвши нас у путь благословляючим, ще, певно, вiд
матерi перейнятим жестом, зосталась стояти самотньо в яскраво освiтленiм
гаражi. Маленька, як дiвчинка, блiда й настрашена, стояла вона якась
особливо самотня серед того величезного пiдземелля пiд його низьким
зализобетонним склепiнням, що тримало на собi все громаддя бiлдiнга.
Сталева брама, випустивши нас, одразу ж автоматично стала замикатись за
нами.
- Тьотю Соню! - обернувшись, гукнула тодi ©й Лiда, i аж вираз болю
перебiг дiвчинцi по обличчю, той болiсний вираз так i не сходив, доки вона
махала рученям Заболотнiй, котру гаражне пiдземелля поволi зашторювало
сталлю дверей.
I зараз в дорозi чомусь виника в уявi та сценка з тендiтною постаттю
Сонi-сан, залишено© десь там, в гаражнiй печерi серед сталевих балок та
бетону.
Дорога тим часом нiби втягу нас i думки Лiдинi вже летять уперед.
- Зовсiм не можу уявити, яка вона буде, та Мадонна, - каже дiвча. - I
перед сном усе думала, хотiла уявити i нiяк не могла... Звiдки вона
з'явилась?
- В тiм-то й рiч, що подробиць не повiдомляють, - вiдповiда
Заболотний. - Справдi, з чи©х рук придбано? На якому аукцiонi? Чи було ©©
внесено до мiжнародних каталогiв перед цим? Скiльки шедеврiв позникало з
музе©в пiд час вiйни... I не лише картини. Де, скажiмо, та "Янтарна
кiмната" та рiдкiснi книги-iнкунабули з пограбованих наших бiблiотек?..
Розшукують ©х по всьому свiту, а вони, може, в цей час лежать десь у
затоплених водою шахтах, в завалах, у бруднiй пiтьмi штолень-печер
беруться цвiллю, лежать, нiчи му оковi не досяжнi та ждуть, хто ©х знайде,
видобуде на свiт...
З-пiд обрiю помiтно свiта , наче там вiдкрива ться кiнець якогось
величезного тунелю, а небо й земля ще майже однаково попелястi,
присмерковi; обабiч хайвею сивi низом якась iмла чи туман, "ото вiн i ,
смог, у натурi, - каже Заболотний, помiтивши мо зацiкавлення, - аж куди
розпросторив свою владу". Дорога в цих мiсцях ста справдi високою, схожою
на дамбу, полотно траси проляга весь час по насипу. Злiворуч тих
смогiв-тума-нiв прозирають силуети якихось промислових споруд, поцяткованi
вогнями невiдомого призначення, що свiтять мовби забуто, в них нiби
якась безжитт вiсть. Може, тому, що такий раннiй час, коли й усi тi
гiгантськi темнi споруди серед досвiтнiх туманiв, зда ться, iснують мовби
самi по собi, без людини, без ©© втручання. Не видно там нiякого руху,
хоча газовi факели палають потужно, земля всюди забудована, траса
перетина зону суцiльних мегаполiсiв, де одне мiсто ще не кiнчилось, а вже
вочинаеться друге, це переходить в iнше, зрощу ться з ним, зливаючись в
однакову похмурiсть потужного, але нiби не для людини, а для роботiв
призначеного життя. Ось тягнеться котре вже iндустрiйне поселення, за ним
випливають з димiв знову заводи, промелькують чорнi довжелезнi цехи, хащi
трансформаторiв, пакгаузи з гофрованого сталевого листа, а поряд лиснiють
величезнi якiсь болота, вiдстiйники, резервуари, i всюди потопом смоги,
смоги, смоги... Дедалi виразнiше чу мо характерний сморiд хiмiчних
заводiв, змiшаний iз затхлим духом болiт. Коли б хто задумав ставити
фiльм-засторогу про те, що може чекати планету завтра, змалювати картину,
як задиха ться вона вiд власно© промислово© надпотужностi, вiд рiзних
ядучих випарiв та нечистот, - то тут для такого фiльму вистачило б натури
вдосталь. Темна купа прокопчених споруд, i знову, пiдступаючи аж до само©
траси, маслянисто проблискують якiсь води, важкi, не-зрушнi, зачервоненi
по сталевому тлу полум'ям заводських заграв. Бо заводи стоять десь поруч,
зануренi у власнi дими та в туман, таке враження, що й самi заводи
розкинулись на болотах серед сво©х намертво отру них вод, куди вони
щоденно скидають все новi й новi потоки смердючих всевбивчих вiдходiв. Вiн
всюди тут, цей важкий незникаючий сморiд.
- Ну ти ж i вибрав маршрут, - кажу до Заболотного. - Хто б додумав, що
шлях до Мадонни пролягатиме крiзь таке пекло...
- Когай, сказали б японцi, - вибачливо мирка Заболотний. -
Повiдомлялося, що вiдстiйникiв тут уже поменшало, а тим часом... Ну, та,
сподiваюсь, це скоро кiнчиться.
Мегаполiси пливуть i пливуть попiд небокра м, напiв-потонувши в iмлах,
в природних чи, може, хiмiчних туманах. Подеколи заводи вiддаляються,
потiм знову пiдступають до траси, тодi з хмаровиння диму прориваються цiлi
клуб'я промислових вогнiв, багряних, як рани, - газовi печi там палають,
чи що... Бiля самого полотна автостради ще частiше мелькають плеса важких,
лиснючих вод з розтеклими в них вогнями реклам, цiлi дзеркала ©х,
забарвлених рекламами плес, лежать тут на водi в болотянiй незрушностi, а
поруч беззахисне щуляться сiрi кущики очеретiв.
- То кущики справжнi, не синтетичнi, - пiдбадьорливо кида в бiк
очеретiв Заболотний. - А взагалi правду ти кажеш: пекло. Чорнi отi
мегаполiси, що розповзлися чортзна-куди, i цi смердючi озера-вiдстiйники,
вся отак методично, поступово й без намiру вбита природа - все вола до
нас, людей... Ще одна засторога нашому братовi, жителевi планети: дивись!
Бо можливий i такий варант...
Просто дивно: серед такого промислового могуття i раптом цiле царство
нечистот... зона змертвiлих болiт...
- Це тi болота, - поясню Заболотний, - куди мафiозо викидають тiла
сво©х жертв. Нiхто не зна , скiльки Людських життiв у цих трясовинах
потоплено...
Траса, вражаючи прямизною, летить далi й далi через болота, прокладена
нiби пiд лiнiйку.
Нестерпно довго тягнеться наша дорога через цей гiгантський, окутаний
димами та смогом промисловий район, кiнця не видно закопченому цьому
кра вi, де хiмiчнi хмари не зникають, де заводському громаддю аж тiсно вiд
самого себе, i землi вже нiби важко утримувати вагу "впоруд на собi; пан
Смог володарю над похмурим цим регiоном, де все задиха ться у власних
випарах, де мiста, що ранiш iснували поокремо, овiянi польовими та
Океанськими леготами-вiтрами, тепер позростались в темнi загазованi
мегаполiси, втратили назви, iмепа, розгубили тепло людських мiкроклiматiв,
мовби якiсь чорнi мойри зоднаковiлостi прирекли ©х в усьому уподiбнитись
мiж собою, стати безiменною iндустрiйною величчю; життя тут наче змирилось
i з нечистотами, i з нестачею кисню, i з неприродною скупченiстю, селища
звикли бути постiйно окутанi спiльною на всiх жовто-бурою ковдрою ядучих
хмар, важко навислих над цiлим кра м. Чисте повiтря десь там, над океаном,
а тут дими, гази, сморiд вiдстiйникiв, гнитво болiт... I цим ось дихати?
Вiд колиски i до могили? Мiльйони людей мешкають тут, а враження
цiлковитого моторошного безлюддя. Близькi й далекi вогнi волають мовби нi
до кого.
Тiльки дорога живе. Зда ться, саме дороги, ось такi траси дедалi
частiше стають засобом iснування сучасно© людини. Помiж машинами мчать
житла людськi - цiлi будиночки на колесах, з фiранками на вiкнах.
Комфортабельно i весь час у русi, в гонитвi, певне ж, за щастям... Машини
шумлять потоком, летять нескiнченною рiкою, якби кому забаглось перейти
дорогу - нема де! Стугонять велетенськi радiофiкованi фургони, потужнi
трайлери, що вдень i вночi перевозять вантажi на далекi вiдстанi, вони
женуть чимдуж, бо треба, треба; швидше довезеш - бiльше заробиш!..
На узбiччi хайвею для пiшохiдця не залишено анi смужки - пiшохiдцiв
хайве© не визнають, вважа ться, що таких нема, все для машин, для машин!..
Лише акуратнi стовпчики, схожi на верстовi, раз у раз виникають, миготять
уподовж дороги, i на кожному з таких стовпчикiв - будьте ласкавi:
телефонний апарат...
- Сервiс, - вiдзнача Заболотний. - Що скажеш?
- Зручно.
А Лiда дода :
- Будь-звiдки можна викликати Софiю Iванiвну, коли що трапиться.
- В дорозi про таке не говоримо, - суворо вiдказу Заболотний. -
Трапитись нiчого не повинно...
Дорога летить, i це нiби летить самий час. Сутiнь досвiтку змiниться
короткою зорею, потiм свiтлом дня, змiнюватиметься живопис ландшафтiв,
зазна змiн i настрiй людей подорожнiх, та тiльки вона, ця швидкiсна
траса, буде байдужа до всього: для траси з мiцним ©© покриттям, з ©©
гарматним гуркотом, з невпинним багаторядвим рухом - в один бiк i в другий
- iсну тiльки один вияв життя, тiльки цей нестримний шал гонитви. Дивна
рiч, при всiй могутностi руху вчува ться в ньому якась неповнота, вiн
позбавлений чогось iстотного, летять навстрiч горбатi контейнери, летить
залiзо, змигують мимо тебе цятки чи©хось облич, але виразiв ©хнiх не
вгледiти, нiчийого голосу ти не почу ш, хай би як вiн волав до тебе, - тут
чу ш тiльки свист, двигтiння, джухкаючi вишуми швидкостей. У потоцi
лiмузинiв, скромних i розкiшних, звичайних i броньованих-куленепробивних,
серед авто найновiших моделей, що мчать щодуху, серед усiх цих красенiв
яскравих, мов птахи тропiчнi, блискучих, грацiозно-легких, владно
двиготять сталевi бронтозаври дорiг - далекорейсовi тонновики, що, ревучи,
цiлодобово мчать з вантажами по трасах в несамовитому русi. Обiч нас
стугонить величезний контейнер-автомобiлевоз: новiсiнькi, щойно з заводу
легковi останньо© моделi ярусами копичаться на ньому, позлазившись, мов
жуки-скарабе©, лиснiють кузовами в погрозливiй близькостi вiд нас; за
контейнером двигтить ще потужнiший великоваговик, багатоосьовий трайлер
повен цементних блокiв, залiзобетонних конструкцiй - перевозить ©х кудись
на далекi вiдстанi...
Зустрiчний дощик прокрапав по склу, нiби спецiально, щоб збадьорити
Заболотного, бо ж дощик в дорогу - це, як Соня сказала б, добра
прикмета... Повинно б уже розвиднитись, однак вiд хмар, що розповзлись по
небу й кудись цей дощик, понесли, на певний час аж посутенiло, щоправда,
ненадовго, i тепер ось нiби вдруге розвидня ться, дедалi помiтнiше новий
день вступа в сво© права.
- Нi, воно таки днi , - каже Заболотний. - Закуримо, щоб дома не
журились...
I рука його знову тягнеться до сигарет, пальцi, як i ранiш, одразу й
безпомильно вгадують, де саме лежить пачка, один рух, другий, короткий,
точний, - i сигарету запалено, вже вона в' ться димком, а погляд водiя
незалежно вiд цього весь час невiдривне - на трасу, де нам ще буде миль та
миль.
- Скiльки йдемо? - цiкавиться Лiда.
- Все в нормi, Лiдо, хоча можна трохи й веселiше, - i Заболотний
набавля швидкiсть.
Цятки сигнальних вогнiв, цiлi грона мокро розблислих рубiнiв заповнили
перед нами всю трасу. Вiд самого досвiтку незлiченно й незникно червонiють
вони перед нами на "кадилаках", б'ю©ках, "Лiнкольнах", "мерседесах", весь
час вiддаляючись в iмли свiтання, плавко й невлов-но втiкаючи. Щось вони
менi нагадують сво ю вишне-вiстю, але що?
Запитую Заболотного, чи не викликають i в нього тi рубiни якихось
асоцiацiй.
Мовчить якусь часину мiй друг. Потiм каже задумливо:
- По-мо му, чимось схожi вони на Романовi яблука... Так, так, то все
втiкають вiд нас яблука Романа-степового...
IV
Як то все далеко було! Було десь у нашiм дитячiм палеолiтi, де ще
тiльки маревнi рiки струменiли нам у степу, як образ чистоти й вiчного
руху, i все було переповнене свiтлом, все живе в пестощах млiло пiд
ласкавим, найласкавiшим сонцем нашого тернiвщанського лiта! Звiдти ми з
Заболотним, де польова дорiжка побiгла не-вiдь-куди помiж голубими житами,
високими, мов хмарочоси! Де диний лайнер - Романова бджола, прогувши над
тобою, далi погула над хлiбами, полетiла у бiлий-бiлий, налитий сяйвом
свiт.
Все там буде iнакше, iнакше...
Ще були ми там безтитульнi, майже безiменнi, була просто "пасльоновi
дiти". Досвiд i знання не обтяжували нас; дрiбнi пастушата, зляскуючи
батогами в повiтрi, ми й думки собi не завдавали, вiд чого той зляск,
навiть не пiдозрювали, що то ж i та мить, коли кiнчик батога дола
звуковий бар' р! Такi речi були там поза межами нашого пiзнання, але хiба
ми були вiд того менше щасливi?
I цей Кирило Заболотний, що обгасав уже пiвсвiту, що зна планету
незгiрше, нiж знав колись рiдну свою Тернiвщину з усiма ©© ярами та
приярками, вiн був у тiй нашiй тернiвщанськiй далечi просто Кириком,
вдат-ним на рiзнi вигадки бешкетником, котрий у школi з-помiж нас
вирiзнявся не лише веселiстю вдачi, а ще й чуднуватим сво©м iм'ям, бо ж
справдi чудне: хоч як його читай - злiва чи справа, вiд початку чи вiд
кiнця, - а воно все буде Кирик та й Кирик!..
Таке iм'я теж було для нас предметом розваги, бо хiба ж не дивина - з
усiх бокiв однакове, кругле й мiцне, мов горiх!
Коли я пробую намалювати Лiдi, яким був цей Кирик десь там у наших
степах, дiвча просто вiри не йме, Лiда майже певна, що Кирило Петрович був
завжди дорослим i що нiяк не могли його вигнати з класу за нестриже-нiсть,
за те, що "у вухах гречка росте", якщо вже де життя його й починалось, то
радше воно починалося в небi, в кабiнi "яструбка"... Це вона може уявити,
решту... Щоб iз бешкетникiв виходили дипломати? Лiда знизу недовiрливо
плечем.
- В лiтах дитинства, - каже згодом до мене Заболотний, - можливо
закодовано щось вельми для душi необхiдне, таке, що потiм упродовж усього
механiзм: тiк-так, тiк-так!.. Дама з конгресу i ©© старенька сусiдка
перезирнулися вжахнено: виходить, на бомбi летимо? Шантажу ? Заляку чи
чого вiн хоче, цей садист? Але ж може бути, що i всерйоз - тепер стiльки
всяко© нечистi на трасах розвелось..,
Тим часом вiн уже просто в обличчя Заболотному промовляв з нахабною
гидкою мiною, справдi з якимось садистським смакуванням:
- Тiн-так!.. Тiк-так!..
I пальцем тицькав ледве де до очей.
Ось тодi Заболотний, i вiдкинувши звичну чемнiсть, раптом обома руками
взяв нахсабу за плечi, струсонув його так, що аж патли вiйнулись, i пiсля
цього владно, наче ляльку, посадив, вдавив його в крiсло. I, дивна рiч,
тепер той герой, злобно понурившись, не став чинити опору. Наче саме
такого чогось i ждав. А Заболотний, обернувшись до пасажирiв, сказав до
них голосно, нiби вибачаючись:
- Молодий чоловiк запевня , що це був жарт. Вiн перепрошу .
По якомусь часi вийшла стюардеса з тацею в руках i, так мовби нiчого й
не сталося, почала роздавати воду в келишках. Пiд час роздачi пасажири
стежили за виразом ©© обличчя, воно було непроникне, фантомасно замкнуте,
проте уважний погляд мiг у нього вiдшукати те, чого й це хотiв би, -
глибоко, як i ранiш, прита ну тривогу.
...Вночi ми приземлились на котромусь iз сибiрських аеродромiв, хоча
посадка ця й не була передбачена. Всiм пасажирам велено було негайно
залишити борт лiтака. Пояснень не давалось. Мороз надворi аж кипiв, для
бiльшостi парижаночок, що пустилися в рейс у легеньких плащиках та
курточках, цей нiчний мороз мав би стати неабияким випробуванням, та все ж
i за таких обставин вони не втрачали свого оптимiзму, було чути жарти та
смiх, усiх нас розважало, коли дiвочi тендiтнi руки, ненароком
доторкнувшись до металево© обшивки автобуса, вiдсмикувались, як вiд вогню,
бо нахолонулий на морозi метал так i хапав. З смiхом та зойками вскакували
нашi супутники в цей проледенiлий, навстрiч розчинений нам автобус, що
битком набитий одразу й рушив вiд лiтака.
Вже коли ми, несподiванi нiчнi транзитники, перекочувавши до аеропорту
i збившись на другому поверсi, на його засклених галереях, ждали чаю,
якого буфетниця все не хотiла нам вiдпустити, зважаючи на пiзнiй час, i що
змiна ©© кiнча ться, i що в нас, перелiтних, мабуть, нема валюти, i що
взагалi дозволу на цей чай, як нам здалося, треба питати чи не в самого
мiнiстра, - вже тут, стоячи з Заболотним в сутiнi довго©, ледь освiтлено©
галере©, дивились ми крiзь ©© скляну стiну на темний пагорб нашого
лайнера, що бовванiв незрушно край нiчного аеродромного поля, й
перекидались здогадками: чому виникла ця не передбачена графiком посадка?
Залишений пасажирами невiдомо наскiльки, могутнiй наш лайнер нiби ждав
чогесь. Незабаром крiзь сутiнь ночi до лiтака по трапу швидко стали
пiдiйматись тiнi людей з якимись вудилищами в руках, постатi збiгали вгору
одна за одною, i хоч рухались на екранi ночi постатi силуетнi, однак i в
сво©й силуетностi були вони якiсь рiшучi й заклопотанi, - то до нашого
опустiлого, холодом наповненого лайнера поспiшала команда хлопцiв,
озбро них мiношукачами проти того загадкового "тiк-так"... Iснував вiн
насправдi чи виплодила його лиш чиясь хвора уява, - як би там не було,
комусь належало це перевiрити, ризикуючи власним життям...
III
I ось тепер ми ©демо до Мадонни. Iнший континент, iншi дороги, тiльки
Заболотний незмiнний у сво му во-дiйському завзяттi. Звечора на квартирi
Заболотних несподiвано виникла думка податись у цю подорож, i Лiда, яка
була присутня з батьком при нашiй розмовi, звернулась до Заболотного
просто з благанням, тоном зовсiм незвичним для ©© стримано© вдачi:
- Вiзьмiть i мене! Будь ласка!
©й, виявля ться, ну просто необхiдно подивитись на ту сенсацiйну
слов'янську Мадонну, що про не© тут зараз стiльки розмов.
Дударевич, батько Лiдин, давнiй колега Заболотного по службi, пробував
вiдрадити доньку, малював труднощi далеко© дороги, обiцяв навзамiн iншi
спокусливi видовища, але дiвчинка затялась: ©ду, i край, якщо, звичайно,
Кирило Петрович не проти.
Заболотний, як завжди, коли йшлося про дiтей, надто ж про Лiду, виявив
свою поблажливiсть, а Софiя Iванiвна навiть зрадiла бажанню Лiди, бо
знала, що юна приятелька ©© - людина з характером i зможе в дорозi
стримувати Заболотного, якщо вiн, опинившись на трасi, розвиватиме бiльшу,
нiж дозволено, швидкiсть.
- I вас теж прошу отямлювати в дорозi цього безумця, - апелю Заболотна
до мене. - Бо коли вихопиться. на трасу, вiн просто шалi , цей ваш
тернiвщанський ас.
- Ну-ну! Ас не ас, але в небi не пiшки ходив, - примирливо заперечу
Заболотний.
- Полотно автостради не злiтна смуга, - сто©ть на сво му Соня-сан. - Де
ви бачили, щоб iз льотчикiв виходили путящi водi©? Мiй Заболотний саме
тому приклад: нiяк не перебуду ться, все дума , що й на землi йому небо. А
в них тут стiльки катастроф, - дода вона стишено, тамуючи в голосi
тривожнiсть. - Доки вiн у дорозi, ближнiм анi хвильки спокою...
- Ви, Софi Iванiвно, розписку з нього вiзьмiть, - радить Дударевич. -
Та й взагалi, нащо ви йому да те вiзу на цю сумнiвну подорож? Пожертвувати
у©кендом, гнати за сотнi миль, щоб тiльки глянути на якусь там фальшиву
Мадонну...
- Чому фальшиву? - нахмурю ться Заболотний.
- Всiм вiдомо, що по музеях у них повно пiдробок! - безапеляцiйним
тоном заявля Дударевич. - Фальшування ста промислом доби... Скiльки тих
пiдроблених Ван-Гогiв та Сезаннiв зараз блука по свiту!
- Сподiва мось, що наша Мадонна справжня, - каже ©- Заболотний суворо.
- Звiдки така певнiсть?
- Iнту©цiя.
- Сумнiвний аргумент.
- А для нього нi, - раптом посмiха ться Соня. - Я, до речi, теж вiрю в
iнту©цiю.
- Отже, ви його вiдпуска те?
- А що я можу, коли вже надумав... Самi ж зна те: натура, як у тура!..
З квартири Заболотних чи вiд будь-кого з мешканцiв цього
службово-житлового будинку можна внутрiшнiм ходом потрапити безпосередньо
до пiдземного гаража. Це ж зручно, отже, в пору передсвiтанкову ми вже в
залiзобетонних його катакомбах, де серед рiзних марок автомобiлiв, серед
запахiв бензину та гуми Заболотний, зда ться, почувався куди краще, нiж
там, нагорi, у сво©й службовiй кiмнатi з сейфами, кондицiонером та вiчно
опущеними металевими жалюзi. Вже я помiтив: збираючись у по©здку, друг мiй
щоразу жвавiша , збадьорю ться, таке враження, мовби протягом тижня вiн
тiльки й чекав того моменту, коли, вiдкинувши щоденнi клопоти, вiльний
нарештi вiд усього су тного й надокучливого, опиниться ось тут, бiля свого
б'ю©ка, весело, мов коня, оглядатиме його, пакуватиме в дорогу провiзiю та
iншi похiднi речi, а потiм ще раз нахилиться над дорожньою картою, щоб
остаточно з олiвцем проштудiювати маршрут, ще й тебе закличе в свiдки
переконатись, що з кiлькох можливих варiантiв вибрано найзручнiший. Сама
перспектива дороги, передчуття вiдстаней, що ©х доведеться долати,
непередбаченi труднощi, якi можуть виникнути, - все це наелектризову
Заболотного, наснажуб бадьорiстю, душа його вихоплю ться на простори дорiг
ранiше, нiж невидимий фотоелемент безшумно розсуне важкi сталевi дверi
гаража, щоб випустити в сiрий досвiток ще одну машину з дипломатичним
номером. В Заболотному, безперечно, живе пристрасть автомобiлiста: гасати
по хайвеях, по ©хнiх нацiлених у далеч гудронах-бетонах - для нього сама
втiха. Нiде вiн не почува ться так у сво©й стихi©, як у летючiм потоцi, в
шаленiй отакiй гонитвi, де вiтер швидкостей тебе обда , де людина, сповита
в метал, одним натиском кнопки да гiн усiм табунам кiнських сил,
зiмкнутих у двигунi, видобуваючи з них бурю летючих енергiй!
Доки Заболотний споряджа свого б'ю©ка в дорогу, його тендiтна
Соня-сан, блiда й не на жарт розхвильована, все ходить поблизу, зворушливо
остерiга свого "лихача":
- Ти ж там не жени, Кирику, не жени! Доведи ©м, що ти не лихач... Дай
менi слово... Обiцяй менi?
- Гаразд, буде по-тво му, - гуде Заболотний iз-за пiднятого капота.
- Обiця ш, а потiм... Сказано ж: натура - як у тура! Всi ю натурою
лихач i порушник...
- Дякую за вранiшнiй комплiмент.
- Нi, ти серйозно менi поклянись, що не гнатимеш! - заходить дружина з
iншого боку i зверта ться до Лiди, яка, першою забравшись у машину, вже
защухла в куточку: - Лiдо, не дозволяй Кирилу Петровичу гнати! Стеж, щоб
не перевищував. Особисте вiд мене доручення, зрозумiла?
- Й с, - озива ться з машини дитячий голосок.
Ох, це дiвча! Схопилося сьогоднi нi свiт нi зоря, все боялось проспати
таку нагоду... Ми ще голились, як Лiда вже постукала в дверi, вбiгла,
блiда вiд хвилювання, що й з росичкою на русявiм волоссi пiсля вмивання:
- Я готова!
- Рання птаха, - приязно окинула оком Софiя Iванiвна посталу перед нею
худу, цибатеньку акселератку, що причепурилася в дорогу, мов до
якого-небудь шкiльного свята: на йогах бiлi панчiшки, на голевi старанно
заплетенi мишачi хвостики кiсок, що туго стирчать урiзнобiч, з бiлями
бантами, вiдкривши не-дитячому чисте, а голубими прожилками чоло.
- I цi кiсники тобi до лиця, - пiдхвалила Заболотна свою пiдопiчну.
Чекаючи нас, дiвчинка призналася, що був у не© напiр прихопити в
подорож i свого вiрного друга - маленького амазонського папугу, хай би й
вiн розважився, додивився свiта, дихнув простором. Однак мама рiшуче ©й
не дозволила...
- I вiрно мама зробила, - зауважив Заболотний, вiдкладаючи бритву. -
Сама подумай, як без нього в домi? Адже вiн там у вас, по сутi, найвищий
арбiтр: коли яка-небудь домашня кризова ситуацiя - одразу до нього, до
какаду, щоб розсудив...
- То так, вiн у нас мудрець, - згодилося дiвча, розумiючи жарт.
Лiда потiм першою, поперед Заболотного, збiгала внутрiшнiми сходами до
гаража, ще й нас квапила: не барiмось, для нас ма значення кожна
хвилина, треба виграти час!
Тепер вона, зайнявши мiсце, з машини раз у раз перепиту , чи скоро ми
ви©демо, адже час бiжить, бiжить!..
А в Софi© Iванiвни - сво на думцi: щоб не гнав... Коли ми були готовi
нарештi ви©хати з гаража, вона й тодi соромливо нагадала чоловiковi сво
прохання, не боячись навiть видатися надокучливою: "Ти ж обiця ш, правда?"
Речi мовби й неiстотнi, однак чомусь ще й тут, на хайве©, уява малю
менi той момент, коли Соня, худенька, блiда, з благальним усмiхом зазира
в вiчi сво му Заболотному:
- Кирику, я знаю, ти будеш хорошим...
I як завжди, коли вона розлуча ться з чоловiком, очi ©© враз
наливаються синявою, пречистою синявою вiдданостi, й росинки мимовiльно©
сльози вже бринять на вiях, i самi очi вiд сяйва тих росинок глибшають i
мовби ростуть, ростуть...
- Не хвилюйтесь, Соню-сонечко, - каже ©й Заболотний. - Ждiть i не
тужiть на валу.
Була б вона, певне, спокiйнiша, якби ми ©© теж прихопили з собою.
Заболотнi часто вирушають в по©здки удвох, i якщо дорога випада далека i
втомлива, Софiя Iванiвна - на рiвних правах - пiдмiня за кермом чоловiка,
до того ж вона щиро в душi переконана, що веде машину куди краще за
нього... Але цього разу ©й довелося змиритись, залишилася вдома, бо лiкарi
поки що не дозволяють Софi© Iванiвнi тривалих мандрiвок: влiтку на однiй
iз тутешнiх автострад подружжя Заболотних потрапило в "маленьку пригоду",
як висловлю ться мiй друг, пiсля яко© сам "ас" вiдбувся синцями та
саднами, а Софiя Iванiвна мусила кiлька тижнiв пролежати в гiпсi i тiльки
нещодавно стала виходити на вулицю. Тож зрозумiла ©© сьогоднiшня
тривожнiсть та настiйливi застороги, якими вона проводжала нас вже й пiсля
того, як ми сiли в машину i Заболотний поволi став вирулювати, спрямовуючи
свого б'ю©ка на сталеву, ще не вiдчинену браму гаража.
Зараз ми перебува м на чималiй вiдстанi вiд того похмурого гаражного
пiдземелля з його низькою, в сталевих балках стелею, вже воно нiби хтозна
й коли було з тим сво©м службовим телеоком, яке недремно звiдкись
споглядало нас, щоб у потрiбний момент нечутно розсунути перед нами важкi
сталевi дверi й - пiд мовчазне благо-словiння Сонi-сан - випустити ще
одного ловивiтра в сiре свiтання стрiтiв, у гонитву дорiг.
Були спершу безлюднi каньйони вулиць, де в одному мiсцi пiд синьою
зливою неонiв, серед ошмаття газет в такий раннiй час уже сидiв i щось
жував старий занедбаний чоловiк, збайдужено дивлячись на нас; де потiм
промигнуло темне дзеркальне скло ще зачинених офiсiв, банкiв з кутою
та мничiстю сво©х брам; зостались позаду й сяючi вiтрини крамниць з
коштовностями та манекенами, i чорний алюмiнiй хмарочосiв, що сво ю
похмурою величчю зникають десь у темнiй високостi, стискаючи простiр,
залишаючи перед нами тiльки вузьку його щiлину, щоб могли ми вилетiти на
цю замiську трасу, де Заболотний полегшено, повеселiло скаже:
- Нарештi!
I, опустивши скло, висуне руку, ловлячи пальцями зустрiчний вiтерець.
Заболотний веде свого б'ю©ка рiвно, плавко, машина не йде, а пливе, i
це, безперечно ж, зараз можна пояснити тiльки бажанням Заболотного ревно
дотримуватись застережних заповiтiв Сонi-сан.
- Зваж, Лiдо, як ©демо. Мабуть, похвалили б нас за таку
дисциплiнованiсть? - каже мiй друг, усмiхнувшись, але не до нас, а мовби
до когось, видно, постала цi © митi перед ним дружина в тiй сво©й
тривожностi, коли, провiвши нас у путь благословляючим, ще, певно, вiд
матерi перейнятим жестом, зосталась стояти самотньо в яскраво освiтленiм
гаражi. Маленька, як дiвчинка, блiда й настрашена, стояла вона якась
особливо самотня серед того величезного пiдземелля пiд його низьким
зализобетонним склепiнням, що тримало на собi все громаддя бiлдiнга.
Сталева брама, випустивши нас, одразу ж автоматично стала замикатись за
нами.
- Тьотю Соню! - обернувшись, гукнула тодi ©й Лiда, i аж вираз болю
перебiг дiвчинцi по обличчю, той болiсний вираз так i не сходив, доки вона
махала рученям Заболотнiй, котру гаражне пiдземелля поволi зашторювало
сталлю дверей.
I зараз в дорозi чомусь виника в уявi та сценка з тендiтною постаттю
Сонi-сан, залишено© десь там, в гаражнiй печерi серед сталевих балок та
бетону.
Дорога тим часом нiби втягу нас i думки Лiдинi вже летять уперед.
- Зовсiм не можу уявити, яка вона буде, та Мадонна, - каже дiвча. - I
перед сном усе думала, хотiла уявити i нiяк не могла... Звiдки вона
з'явилась?
- В тiм-то й рiч, що подробиць не повiдомляють, - вiдповiда
Заболотний. - Справдi, з чи©х рук придбано? На якому аукцiонi? Чи було ©©
внесено до мiжнародних каталогiв перед цим? Скiльки шедеврiв позникало з
музе©в пiд час вiйни... I не лише картини. Де, скажiмо, та "Янтарна
кiмната" та рiдкiснi книги-iнкунабули з пограбованих наших бiблiотек?..
Розшукують ©х по всьому свiту, а вони, може, в цей час лежать десь у
затоплених водою шахтах, в завалах, у бруднiй пiтьмi штолень-печер
беруться цвiллю, лежать, нiчи му оковi не досяжнi та ждуть, хто ©х знайде,
видобуде на свiт...
З-пiд обрiю помiтно свiта , наче там вiдкрива ться кiнець якогось
величезного тунелю, а небо й земля ще майже однаково попелястi,
присмерковi; обабiч хайвею сивi низом якась iмла чи туман, "ото вiн i ,
смог, у натурi, - каже Заболотний, помiтивши мо зацiкавлення, - аж куди
розпросторив свою владу". Дорога в цих мiсцях ста справдi високою, схожою
на дамбу, полотно траси проляга весь час по насипу. Злiворуч тих
смогiв-тума-нiв прозирають силуети якихось промислових споруд, поцяткованi
вогнями невiдомого призначення, що свiтять мовби забуто, в них нiби
якась безжитт вiсть. Може, тому, що такий раннiй час, коли й усi тi
гiгантськi темнi споруди серед досвiтнiх туманiв, зда ться, iснують мовби
самi по собi, без людини, без ©© втручання. Не видно там нiякого руху,
хоча газовi факели палають потужно, земля всюди забудована, траса
перетина зону суцiльних мегаполiсiв, де одне мiсто ще не кiнчилось, а вже
вочинаеться друге, це переходить в iнше, зрощу ться з ним, зливаючись в
однакову похмурiсть потужного, але нiби не для людини, а для роботiв
призначеного життя. Ось тягнеться котре вже iндустрiйне поселення, за ним
випливають з димiв знову заводи, промелькують чорнi довжелезнi цехи, хащi
трансформаторiв, пакгаузи з гофрованого сталевого листа, а поряд лиснiють
величезнi якiсь болота, вiдстiйники, резервуари, i всюди потопом смоги,
смоги, смоги... Дедалi виразнiше чу мо характерний сморiд хiмiчних
заводiв, змiшаний iз затхлим духом болiт. Коли б хто задумав ставити
фiльм-засторогу про те, що може чекати планету завтра, змалювати картину,
як задиха ться вона вiд власно© промислово© надпотужностi, вiд рiзних
ядучих випарiв та нечистот, - то тут для такого фiльму вистачило б натури
вдосталь. Темна купа прокопчених споруд, i знову, пiдступаючи аж до само©
траси, маслянисто проблискують якiсь води, важкi, не-зрушнi, зачервоненi
по сталевому тлу полум'ям заводських заграв. Бо заводи стоять десь поруч,
зануренi у власнi дими та в туман, таке враження, що й самi заводи
розкинулись на болотах серед сво©х намертво отру них вод, куди вони
щоденно скидають все новi й новi потоки смердючих всевбивчих вiдходiв. Вiн
всюди тут, цей важкий незникаючий сморiд.
- Ну ти ж i вибрав маршрут, - кажу до Заболотного. - Хто б додумав, що
шлях до Мадонни пролягатиме крiзь таке пекло...
- Когай, сказали б японцi, - вибачливо мирка Заболотний. -
Повiдомлялося, що вiдстiйникiв тут уже поменшало, а тим часом... Ну, та,
сподiваюсь, це скоро кiнчиться.
Мегаполiси пливуть i пливуть попiд небокра м, напiв-потонувши в iмлах,
в природних чи, може, хiмiчних туманах. Подеколи заводи вiддаляються,
потiм знову пiдступають до траси, тодi з хмаровиння диму прориваються цiлi
клуб'я промислових вогнiв, багряних, як рани, - газовi печi там палають,
чи що... Бiля самого полотна автостради ще частiше мелькають плеса важких,
лиснючих вод з розтеклими в них вогнями реклам, цiлi дзеркала ©х,
забарвлених рекламами плес, лежать тут на водi в болотянiй незрушностi, а
поруч беззахисне щуляться сiрi кущики очеретiв.
- То кущики справжнi, не синтетичнi, - пiдбадьорливо кида в бiк
очеретiв Заболотний. - А взагалi правду ти кажеш: пекло. Чорнi отi
мегаполiси, що розповзлися чортзна-куди, i цi смердючi озера-вiдстiйники,
вся отак методично, поступово й без намiру вбита природа - все вола до
нас, людей... Ще одна засторога нашому братовi, жителевi планети: дивись!
Бо можливий i такий варант...
Просто дивно: серед такого промислового могуття i раптом цiле царство
нечистот... зона змертвiлих болiт...
- Це тi болота, - поясню Заболотний, - куди мафiозо викидають тiла
сво©х жертв. Нiхто не зна , скiльки Людських життiв у цих трясовинах
потоплено...
Траса, вражаючи прямизною, летить далi й далi через болота, прокладена
нiби пiд лiнiйку.
Нестерпно довго тягнеться наша дорога через цей гiгантський, окутаний
димами та смогом промисловий район, кiнця не видно закопченому цьому
кра вi, де хiмiчнi хмари не зникають, де заводському громаддю аж тiсно вiд
самого себе, i землi вже нiби важко утримувати вагу "впоруд на собi; пан
Смог володарю над похмурим цим регiоном, де все задиха ться у власних
випарах, де мiста, що ранiш iснували поокремо, овiянi польовими та
Океанськими леготами-вiтрами, тепер позростались в темнi загазованi
мегаполiси, втратили назви, iмепа, розгубили тепло людських мiкроклiматiв,
мовби якiсь чорнi мойри зоднаковiлостi прирекли ©х в усьому уподiбнитись
мiж собою, стати безiменною iндустрiйною величчю; життя тут наче змирилось
i з нечистотами, i з нестачею кисню, i з неприродною скупченiстю, селища
звикли бути постiйно окутанi спiльною на всiх жовто-бурою ковдрою ядучих
хмар, важко навислих над цiлим кра м. Чисте повiтря десь там, над океаном,
а тут дими, гази, сморiд вiдстiйникiв, гнитво болiт... I цим ось дихати?
Вiд колиски i до могили? Мiльйони людей мешкають тут, а враження
цiлковитого моторошного безлюддя. Близькi й далекi вогнi волають мовби нi
до кого.
Тiльки дорога живе. Зда ться, саме дороги, ось такi траси дедалi
частiше стають засобом iснування сучасно© людини. Помiж машинами мчать
житла людськi - цiлi будиночки на колесах, з фiранками на вiкнах.
Комфортабельно i весь час у русi, в гонитвi, певне ж, за щастям... Машини
шумлять потоком, летять нескiнченною рiкою, якби кому забаглось перейти
дорогу - нема де! Стугонять велетенськi радiофiкованi фургони, потужнi
трайлери, що вдень i вночi перевозять вантажi на далекi вiдстанi, вони
женуть чимдуж, бо треба, треба; швидше довезеш - бiльше заробиш!..
На узбiччi хайвею для пiшохiдця не залишено анi смужки - пiшохiдцiв
хайве© не визнають, вважа ться, що таких нема, все для машин, для машин!..
Лише акуратнi стовпчики, схожi на верстовi, раз у раз виникають, миготять
уподовж дороги, i на кожному з таких стовпчикiв - будьте ласкавi:
телефонний апарат...
- Сервiс, - вiдзнача Заболотний. - Що скажеш?
- Зручно.
А Лiда дода :
- Будь-звiдки можна викликати Софiю Iванiвну, коли що трапиться.
- В дорозi про таке не говоримо, - суворо вiдказу Заболотний. -
Трапитись нiчого не повинно...
Дорога летить, i це нiби летить самий час. Сутiнь досвiтку змiниться
короткою зорею, потiм свiтлом дня, змiнюватиметься живопис ландшафтiв,
зазна змiн i настрiй людей подорожнiх, та тiльки вона, ця швидкiсна
траса, буде байдужа до всього: для траси з мiцним ©© покриттям, з ©©
гарматним гуркотом, з невпинним багаторядвим рухом - в один бiк i в другий
- iсну тiльки один вияв життя, тiльки цей нестримний шал гонитви. Дивна
рiч, при всiй могутностi руху вчува ться в ньому якась неповнота, вiн
позбавлений чогось iстотного, летять навстрiч горбатi контейнери, летить
залiзо, змигують мимо тебе цятки чи©хось облич, але виразiв ©хнiх не
вгледiти, нiчийого голосу ти не почу ш, хай би як вiн волав до тебе, - тут
чу ш тiльки свист, двигтiння, джухкаючi вишуми швидкостей. У потоцi
лiмузинiв, скромних i розкiшних, звичайних i броньованих-куленепробивних,
серед авто найновiших моделей, що мчать щодуху, серед усiх цих красенiв
яскравих, мов птахи тропiчнi, блискучих, грацiозно-легких, владно
двиготять сталевi бронтозаври дорiг - далекорейсовi тонновики, що, ревучи,
цiлодобово мчать з вантажами по трасах в несамовитому русi. Обiч нас
стугонить величезний контейнер-автомобiлевоз: новiсiнькi, щойно з заводу
легковi останньо© моделi ярусами копичаться на ньому, позлазившись, мов
жуки-скарабе©, лиснiють кузовами в погрозливiй близькостi вiд нас; за
контейнером двигтить ще потужнiший великоваговик, багатоосьовий трайлер
повен цементних блокiв, залiзобетонних конструкцiй - перевозить ©х кудись
на далекi вiдстанi...
Зустрiчний дощик прокрапав по склу, нiби спецiально, щоб збадьорити
Заболотного, бо ж дощик в дорогу - це, як Соня сказала б, добра
прикмета... Повинно б уже розвиднитись, однак вiд хмар, що розповзлись по
небу й кудись цей дощик, понесли, на певний час аж посутенiло, щоправда,
ненадовго, i тепер ось нiби вдруге розвидня ться, дедалi помiтнiше новий
день вступа в сво© права.
- Нi, воно таки днi , - каже Заболотний. - Закуримо, щоб дома не
журились...
I рука його знову тягнеться до сигарет, пальцi, як i ранiш, одразу й
безпомильно вгадують, де саме лежить пачка, один рух, другий, короткий,
точний, - i сигарету запалено, вже вона в' ться димком, а погляд водiя
незалежно вiд цього весь час невiдривне - на трасу, де нам ще буде миль та
миль.
- Скiльки йдемо? - цiкавиться Лiда.
- Все в нормi, Лiдо, хоча можна трохи й веселiше, - i Заболотний
набавля швидкiсть.
Цятки сигнальних вогнiв, цiлi грона мокро розблислих рубiнiв заповнили
перед нами всю трасу. Вiд самого досвiтку незлiченно й незникно червонiють
вони перед нами на "кадилаках", б'ю©ках, "Лiнкольнах", "мерседесах", весь
час вiддаляючись в iмли свiтання, плавко й невлов-но втiкаючи. Щось вони
менi нагадують сво ю вишне-вiстю, але що?
Запитую Заболотного, чи не викликають i в нього тi рубiни якихось
асоцiацiй.
Мовчить якусь часину мiй друг. Потiм каже задумливо:
- По-мо му, чимось схожi вони на Романовi яблука... Так, так, то все
втiкають вiд нас яблука Романа-степового...
IV
Як то все далеко було! Було десь у нашiм дитячiм палеолiтi, де ще
тiльки маревнi рiки струменiли нам у степу, як образ чистоти й вiчного
руху, i все було переповнене свiтлом, все живе в пестощах млiло пiд
ласкавим, найласкавiшим сонцем нашого тернiвщанського лiта! Звiдти ми з
Заболотним, де польова дорiжка побiгла не-вiдь-куди помiж голубими житами,
високими, мов хмарочоси! Де диний лайнер - Романова бджола, прогувши над
тобою, далi погула над хлiбами, полетiла у бiлий-бiлий, налитий сяйвом
свiт.
Все там буде iнакше, iнакше...
Ще були ми там безтитульнi, майже безiменнi, була просто "пасльоновi
дiти". Досвiд i знання не обтяжували нас; дрiбнi пастушата, зляскуючи
батогами в повiтрi, ми й думки собi не завдавали, вiд чого той зляск,
навiть не пiдозрювали, що то ж i та мить, коли кiнчик батога дола
звуковий бар' р! Такi речi були там поза межами нашого пiзнання, але хiба
ми були вiд того менше щасливi?
I цей Кирило Заболотний, що обгасав уже пiвсвiту, що зна планету
незгiрше, нiж знав колись рiдну свою Тернiвщину з усiма ©© ярами та
приярками, вiн був у тiй нашiй тернiвщанськiй далечi просто Кириком,
вдат-ним на рiзнi вигадки бешкетником, котрий у школi з-помiж нас
вирiзнявся не лише веселiстю вдачi, а ще й чуднуватим сво©м iм'ям, бо ж
справдi чудне: хоч як його читай - злiва чи справа, вiд початку чи вiд
кiнця, - а воно все буде Кирик та й Кирик!..
Таке iм'я теж було для нас предметом розваги, бо хiба ж не дивина - з
усiх бокiв однакове, кругле й мiцне, мов горiх!
Коли я пробую намалювати Лiдi, яким був цей Кирик десь там у наших
степах, дiвча просто вiри не йме, Лiда майже певна, що Кирило Петрович був
завжди дорослим i що нiяк не могли його вигнати з класу за нестриже-нiсть,
за те, що "у вухах гречка росте", якщо вже де життя його й починалось, то
радше воно починалося в небi, в кабiнi "яструбка"... Це вона може уявити,
решту... Щоб iз бешкетникiв виходили дипломати? Лiда знизу недовiрливо
плечем.
- В лiтах дитинства, - каже згодом до мене Заболотний, - можливо
закодовано щось вельми для душi необхiдне, таке, що потiм упродовж усього