Страница:
дуже скуча ... Та й решта всi... Коли наста день пошти, так малеча наша
за годину вже товпиться бiля того столу, де "Листи з Батькiвщини"... А
вони не щоразу ж бувають...
Дiвчинка все це слуха мовчки, а я дивлюсь на ©© русяву голiвку з двома
кiсками й акуратно заплетеними в них кiсничками (так були колись заплетенi
кiснички в Настусi-Анастасi©), i мене чимось пройма тужливе почуття
втрати...
Знову прогуркотiв над нами низько лiтак, пробуривши небо ревом турбiн.
- Менi шкода неба, - сказала Лiда до нас з якимось скривленим, нiяковим
осмiхом. Видно, це неспокiйне, вздовж i впоперек облiтане небо, щойно
продерте летючим металом, викликало в дитячiй вразливiй душi щось i
справдi схоже на спiвчуття.
А Френк тим часом, вiдлучившись на хвильку, поверта ться до нас,
тримаючи в руцi баночку меду, на якiй налiплена етикетка з ромашковою
квiточкою - знак його скромно© бджолярсько© фiрми. Старий негр з доброю
усмiшкою вруча Лiдi презент, пожартувавши, що нектари цi хоч i поруч з
аеродромом добувались, однак пахощi мають все-таки нектару, а не
петролеуму, тобто бензину...
Лiда, прийнявши дарунок, пита , чим би вона могла вiддячити йому,
людинi, що без втрат провела рiй бджiл через увесь континент?
- Коли по©деш додому, - каже Френк дiвчинцi, - глянеш на вашу
Днiпро-рiвер, згадай тодi, що живе десь там, пiд вiчними гуркотами, такий
собi дiдусь Френк чорношкiрий, який, однак, добре розумi ться на дружбi.
Згадка твоя, дитино, буде йому найкращим вiддарунком життя...
XXXI
Прийоми такого нагрiву Тамара мiж сво©ми жартома називала: гипетськi
ночi.
Як тiльки вона iз сво©м Дударевичем вийшла з висотного лiфта на якомусь
там стонадцятому поверсi, назустрiч ©й вдарили звуки тамтамiв.
- Де ми? - звернулась вона до чоловiка. - Зда ться, нас тут чекають
сюрпризи нечуванi... Нарештi я побуваю в Африцi!
Ноги ©й одразу потонули в килимах, буйнопухнастих, ними встелено весь
хол, переповнений свiтлом, залитий нiби справдi стосильним африканським
сонцем. Бачила Тамара всього в життi, а от по таких килимах ступала
вперше. Свiтлi, волохасто-ворсистi, вони сягали сво©м волоттям трохи не до
колiн, тонути в них було при мно до лоскоту, хотiлось брести й брести по
цих сивих травах розкошлано© iлюзорно© савани.
В холi нiкого, потужнi канделябри освiтлюють порожнечу, i лише
здоровенний негр у золотих аксельбантах самотою сто©ть серед сво © савани,
досвiдчене й мовчки оцiню вас: хто ви? Пускати вас до раю чи завернути
геть? Широкi дверi напiввiдхилено, видно безкра©й притемнений зал, повен
людей, звiдти, з печерно низько© глибини його, якраз i долинають звуки
тамтамiв. Всю просторiнь залу виповню гомiн; у штучних лiсових хащах, у
вiдблисках червоного полум'я, що б' вiд вогнищ, вдало iмiтованих чи,
можливо, й справжнiх, снують декольтованi дами в дiамантах, чоловiки з
келихами в руках, а згори плетиво лiан, гiрлянди квiтiв звисають над цим
збориськом чорних i бiлих бенкетарiв. Зроблено все, щоб створити цiлковиту
iлюзiю млостиво© тропiчно© ночi, що мовби сама народжу пристрасть, збурю
плоть, ночi, де довкола лiсового кострища жителi джунглiв, чорнi оголенi
люди якогось тамтешнього племенi, час вiд часу самi себе пiдбадьорюючи
гортанними викриками, старанно звершують пiд бухкання барабанiв свiй
ритуальний танець. Дiйство вiдбува ться, треба гадати, пiсля вдалого
полювання. Скiльки фантазi©, розмаху, шику!.. Десь аж у пiдхмар'©, на
головах ваших сталевих бiлдiнгiв - розблиски вогнищ, джунглi, гульба пiд
звуки тамтамiв, ось так!
Опинившись у цьому екзотичному залi, Тамара, дарма що ©й не звикати
було до прийомiв рiзного рiвня, вiдчула, як ©й перехоплю дух вiд тако©
приголомшливо© пишноти, гамiрностi, якихось мовби натужних невеселих
веселощiв цього понадхмарного вiгвама, ©й стало жарко вiд пахощiв живо©
тропiчно© рослинностi й вiд безлiчi поглядiв, що, як Тамарi здалося,
зацiкавлено, а то й безцеремонне, зовсiм не цнотливо звiдусiль
спрямовувались на не©, - тож, навiть не пригубивши хмiльного, вона вже
хмелiла вiд збудливих ритмiв цi © незнайомо© дико© музики, що нею сьогоднi
тут часту гостей за©жджий африканський диктатор. Де ж вiн? Треба
з'явитись перед його очi, так велить етикет...
Швидко опанувавши себе, Тамара в супроводi Дуда-ревича ступала по валу
вiльно, якось аж пiдкреслено бiльно i нiби знехотя, цiною внутрiшньо©
напруги здобуваючись на легкiсть, линула в повiтрi, мов сама грацiя, для
стороннiх поглядiв нi натяку скутостi чи остраху не було в нiй - вона
вмiла в такi хвилини пропливти залом в виглядом королеви! Хай кожен нерв
мов напнута струна, а вовнi Тамара - самий спокiй, безжурна чарiвнiсть, у
нiй, як нерiдко в таких випадках, з'явля ться внутрiшн зухвальство, -
гаразд, дивiться, обстрiлюйте поглядами, я ж бачу вас наскрiзь, бачу, в
кого захват, а в кого заздрiсть виклика струнка моя постать, i цi пругкi
перса, i вруна вiльно розпущеного волосся, котре так гарно спада на мо©
плавкi плечi, що ©х Дударевич назива античними. Я йду, недбало
похитуючись, усмiхаюсь до всiх i нi до кого, очi мо© сповненi блиску й
чарiв жiнки, що вмi кохати, i хто скаже, що ця блискуча мiсiс Дударевич,
смаглява красуня, чи© усмiшки, можливо, навiть сприяють ©© чоловiковi у
здобуттi кар' ри, хто скаже, що ця шляхетно-тендiтна жона дипломата знала
колись таке трудне во нне дитинство, з ночi коцюрбилась по чергах на
зимових вiтрах, тислася з картками за пайковим хлiбом, а опинившись з
матiр'ю в степах Кулунди, вже тодi, бувши мiською дiвчиною, опанувала
мистецтво одягання важкого хомута коняцi на шию, навчилася сiяти й
волочити, а при iiагодi могла i лайнутися по-хлоп'ячому, коли той клятий
трактор нiяк у тебе заводитись не хотiв!..
- Ото ©хня екселенцiя, - загледiвши крiзь публiку господаря прийому,
шепнув Дударевич дружинi. - А поруч - то старша дама з його гарему,
кажуть, вельми впливова особа... Сподобайся ©й!
В оточеннi численно© челядi, слуг та тiлохранителiв, освiтлений
зловiсне червоними вiдблисками кострищ, чорношкiрий можновладець стояв у
парi iз сво ю маленькою дружиною в глибинi залу пiд пальмовим вiттям,
полум'я хвилями вiдблискiв грало на ньому, в'язи його темно лиснiли, за
спиною екселенцi© щось там шкварчало на величезних жаровнях, Тамара не
здивувалась би, дiзнавшись, що то смажать для гостей антилоп чи навiть
справжнiх носорогiв! I хоч було вiдомо, що цей чорний велетень зовсiм не
простак, яким хоче себе подати, роз'©хавшись перед подружжям Дударевичiв в
бiлозубiй усмiшцi до вух, хоч знала Тамара, що сто©ть навпроти не© не
чорний лiдер з вiдкритою свiтлою душею, а жорстокий убивця, вiроломець i
зрадник свого народу, "чорна марiонетка в руках бiлих монополiй", як
висловивсь про нього сьогоднi, збираючись на прийом, Заболотний, - все ж
Тамара змушена була, дотримуючись правил, вiдповiсти i йому усмiхом на
усмiх, бiльше того, навiть удати, що потиск його м'ясисто©, пiтливо©, в
дiамантах на всiх пальцях руки вона прийма з при мнiстю, хоч насправдi в
цiй комедi© не було для Тамари нiчого при много, скорiш, навпаки, ©й
довелось тамувати в собi щось схоже на вiдразу. А супутниця життя цього
владики, маленьке, змучене створiння, що тулилось поруч свого узурпатора,
безсловесно роздаючи гостям завченi усмiшки, збудила в Тамари зовсiм iнше
почуття, ця чорна африканська ледi чимось одразу викликала до себе
симпатiю, може, що в розумних ©© очах крiзь завiсу благополуччя прозирав
глибоко прихований смуток. Жалем i спiвчуттям перейнялася Тамара до цi ©
чорношкiро© мiнiатюрно© жiночки, коли, обмiнявшись звичними, усталеними
для такого випадку формулами люб'язностi, вони на якусь мить зустрiчне
затримались поглядами - вiч-у-вiч. "Яка, мабуть, ти щаслива, - щось таке
чи подiбне, як здалося Тамарi, промовляли ©© прижуренi очi, - хай не ма те
ви пi алмазних копалень, нi фантастичних капiталiв, що ©х зберiгають для
нас iноземнi банки, але ж не зна ш ти й тi © дико© сваволi, утискiв душi,
постiйних принижень, серед яких мина мо африканське, знiвечене цим
тираном життя..."
А тиран був зараз сама люб'язнiсть, в усмiшцi до вух, розгодований,
спливаючи жиром, вiн по©дав Тамару масним сво©м поглядом:
- Мадам, чи подоба ться вам наша музика?
- О, й с!
- А джунглi нашi вас не лякають?
- О, нi!..
- Раджу скуштувати тi © он смаженини... Молода антилопа.
- Дякую, але я вегетарiанка!
Формальностi прийому для Дударевичiв, власне, па цьому й скiнчились,
глибокий дiалог вiдбувся, пiсля чого Тамара з Валерi м пiрнули в людський
вир, мiж дерева, перевитi квiтами та лiанами. Тамара одразу вiдчула себе
полегшено й нiтрохи не образилась, коли Дударевич ©© залишив, зачепившись
бiля котрогось там араба, бо й саму ©© одразу пiдхопили знайомi поляки,
запропонували вибрати щось iз напо©в, i вона взяла собi джин-тонiк.
Взагалi тепер можна було повестись вiльнiше, можна було, нарештi,
вiдгукнутись до тих i до тих, комусь кивнути, з кимось пересмiхнутись, а
потiм знов, опинившись у колi сво©х дотепних польських друзiв, дати собi
волю насмiятися всмак, вислуховуючи ©хнi добре приперченi каламбури, на
якi тiльки згодом натрапиш десь у варшавських "Шпильках". Ось так поточити
ляси, з кимось кокетуючи злегка, весело потовкти воду в цiй дипломатичнiй
ступi - це, одверто кажучи, Тамарi завжди було до душi. Давно минув той
час, коли вона, щойно ставши дружиною дипломата, перед кожним прийомом
хвилювалась, нервово тремтiла щоразу, з жахом уявивши, що зробить якийсь
промах, порушить протокол, або з нею щось станеться конфузне в товариствi,
щось скаже невлад i стане для всiх посмiховиськом... Нi, тепер вона тут як
риба у водi. I навiть цi ю екзотикою ©© не приголомшити, навчилася
орi нтуватися блискавично, друзi знають цю ©© якiсть - з пiвслова, з
пiвпогляду панi Дударевич визначить, хто хто!
Однак цi невщухаючi гуркотливi тамтами, сповненi чутт востi танцi
напiвоголених людей у вiдблисках вогнищ, чи©сь веселi, заохотливi погляди,
розсипи комплiментiв - все це збуджу , збурю в тобi гарячу, молоду кров.
Джин-тонiк, звичайно, хмелить, але ти лиш злегка захмелiла, думка працю
ясно i гостро, нiщо не лиша ться для твого ока непомiченим, ти на льоту
схоплю ш усмiшки, розшифрову ш мигцем кинутi погляди, за словом
нейтральним чита ш пiдтексти й двозначностi, ти зараз так певна себе й
жiночо© сво © приваби, що, зда ться, тобi пiд силу зачарувати когось
найвродливiшого, будь-кого ти могла б завабити тут пiд цi збурливi, жагучi
тамтами! Не страшать тебе й цi величнi тво© африканськi суперницi,
смаглошкiрi молодi дружини багачiв чи просто чи©сь коханки, наложницi, що,
понад мiру декольтованi, ревниво позираючи на тебе, а виглядом чорних
королев пропливають сюди й туди по залу, викрутистi, смiливоокi, проносячи
у вухах цiлi ма тностi, виблискуючи сяючими купами каратiв на шиях, на
сво©х розкiшних персах... Нi, ©м тебе не затьмарити сяйвом каратiв, ти
сьогоднi в блиску сво © чарiвностi, язик твiй мов бритва, до того ж ти
любиш перед сном читати "пльотки о панях", дещо й звiдти беручи на сво
веселе озбро ння. Всi знають: де ти - там весело! Вдало пожартувала тут, а
тобi вже подають знаки звiдтам, бо ти всюди бажана, перекинутись словом з
тобою кожен вважа для себе мало чи не за честь. Мимохiдь пустила бiсики
тонкобровому мексiканцевi, затрималась на хвильку iз знайомим
новозеландцем, та найдовше випало перебути в товариствi з японським
подружжям, бо ця мила, в райдужному кiмоно японочка (Тамара забула, як ©©
звати) виявилась такою щебетухою, що слухати ©© вистачило б весь вечiр,
японочку цiкавить, як там пожива дружина мiстера Заболотного i чи не
забула вона сво©х японських друзiв, котрi досi згадують милу Соню-сан i
завше ©й будуть вдячнi за той ©© великодушний, такий гуманний вчинок!
Можна подумати, вся Японiя тiльки тим i живе, що спiва хвалу Софi©
Iванiвнi за те, що колись ©й вдалося добути лiки для кiлькох японських
дiтей, хворих на полiомi лiт... Якщо вiрити цiй щебетусi, то японськi
матерi ще й зараз пiдносять Заболотну-сан до небес!.. Розшарiвшись, як
квiтка, японочка й далi щебетала б, однак, помiтивши не без допомоги свого
супровiдця, що для Тамари ця тема ста надокучлива, вона чемно вклонилась,
i те ж саме зробив ©© коректний, безмовний, захований у маску загадковостi
супровiдець.
Беручи з пiднесено© кельнером тацi ще один джин-тонiк, Тамара вловила
на собi через голови застережливий, зовсiм тверезий погляд свого
Дударевича, який, по-правляючи чорний метелик на бiлоснiжному комiрцi, тим
самим давав Тамарi знак, щоб вона не захоплювалась, щоб не забувалась, де
ти й серед кого... Одначе Тамара була певна себе, джин-тонiк ©© тiльки
веселить, грiв душу, а голова залиша ться ясна, i язик зайвого не бовкне,
бо вдачею i вишколом Тамара з тих, хто вмi говорити про все i нi про що,
серед Тамариних приятельок вважа ться, що це саме ©й належить веселий
афоризм, котрий усiм ©м подоба ться: "Ма мо все i не ма м нiчого!.." Отже,
все йде о'кей, Тамара в настро©, i хай якi тут крутяться вири, а вона, мов
добрий плавець, почува ться впевнено на цих бурунах, весь цей людський
крутiж ©© навiть розважа . Перед знайомими й незнайомими вона сьогоднi
поста такою, як i хотiла, вiльною, розкутою, магнетичне привабливою у
сво©й жiночностi. Хоч встигла вже з багатьма тут обмiнятись усмiшками й
перекинутись словом, вона iнту©тивно вiдчува , що очi ©© мовби самi
шукають серед присутнiх ще когось... Чи не того сивого джентльмена, що з
вiдстанi всмiха ться тобi вiтально й пiдбадьорливо? Заболотний з келихом у
руцi, якось молодо сивий, i сьогоднi чомусь особливо елегантний, з виразом
доброзичливостi на блiдому обличчi, саме розмовля пiд навислими лiанами
iз жвавим кругловидим французом, що в минулому, як i Заболотний, теж був
льотчиком, i це ©х особливо зближу .
- Ось перед нами людина, сп'яна юнощами й надiями", - сказав
Заболотний, коли Тамара пiдiйшла до них. - Ви, Тамаро, сьогоднi просто в
ударi!.. Всiх - наповал. Не тiльки звичайнi смертнi, а навiть ©хня
екселенцiя, як було помiчено, не залишилась байдужою перед силою ваших
чарiв...
Француз охоче пiдтримав Заболотного в його жартi:
- Дозвольте дiзнатись, мадам, як вам уда ться полонити нас з першого
погляду? Якою та мною збро ю користу тесь?
- Трохи легковажностi, трохи зухвальства та джин-тонiк на додачу -
тiльки й усього... А ви що п' те?
- Ми, за звича м предкiв, - вiскi з льодом, - сказав Заболотний, -
тiльки з роками доводиться трохи змiнювати пропорцi©: менше вiскi - бiльше
льоду... Правда, Жа-не? - посмiхнувся вiн друговi.
- Я теж хочу випити вiскi, -забажала Тамара, i тут, мов з-пiд землi,
вирiс кельнер з пiдносом, i вже наповнений кришталевий келих з чималою
льодиною був у Тамари в руцi.
- Сто лят! - глянула вона на Заболотного. - За всiх, хто нам дорогий...
- За дружбу, - сказав француз тихо й задумливо. - За все, що дна ... У
нас з месь Заболотним виявились спiльнi друзi з полку "Нормандiя -
Нiман"...
- I до того ж, друзi дуже близькi, - ствердив Заболотний.
На якусь хвилю мiж ними запанувало мовчання, кожному, видно,
перемайнуло в думцi сво , i в синiх очах Заболотного Тамара вловила той
вираз, який не раз у ньому помiчала, - крiзь веселiсть проступав
нерозвiйний туман зажури... Щоб змiнити цей настрiй, вона жваво, майже на
манiр тi © японочки защебетала, як ще школяркою мрiяла, щоб у не©
закохався льотчик, високий юнак iз сусiдньо© вулицi, що при©здив iз свого
небесного полку до матерi у вiдпустку. I хоч Тамари вiн, зда ться, й не
помiчав, бiга якесь там дiвчисько неповнолiтн , проте коли настала весна
i бузок так розкiшно цвiв у ©хнiх палiсадниках, Тамара пережила незабутн ,
досi пам'ята , як, задихаючись вiд хвилювання, вiд збурено© пристрастi,
шукала в кетягах бузку квiточки на щастя, тобто з п'ятьма
крильцями-пелюстками, схожими на тi познаки, що були у нього в петлицях. I
таки знайшла, i з'©ла, щоб задумане сповнилось!.. Однак дарма, що
п'ятикрилу пелюстку з'©ла, а льотчика того з сусiдньо© вулицi вона так
бiльше нiколи й не зустрiла в життi...
На Заболотного й .на його французького друга Тамари-на розповiдь,
зда ться, справила саме те враження, на яке вона сподiвалась, обидва вони,
либонь, вловили, що хоч i дiлилась Тамара мовби з грайливостi, мовби мiж
iншим, давнiми сво©ми iнтимнощами, одначе щось i зовсiм пе грайливе
вiдчувалось в ©© словах.
- Vouloir c'esf pouvoir, - сказав Жан.
- О, нi, не завжди, - заперечила Тамара, i якась хмарка раптом набiгала
на ©© чоло.
Дивлячись на Заболотного, Тамара вперше задумалась над такою важливою
для себе рiччю: чи вона коли-небудь знала кохання? По-справжньому кохала
кого-небудь - чи нiколи й нiкого? Були школярськi захоплення, флiрти
студентських лiт, випадковi спалахи, а потiм отой скоро-спiшний шлюб i
звикання, звикання. Звиклась, призвича©лась, спiвiсну , а де ж оте палке,
всепоглинаюче? I враз, як вiд блискавки, сяйнуло ©й: той диний, кого вона
справдi могла б кохати, ба навiть давно вже коха , вiддано й безодвiтно,
ось тут вiн, перед тобою! дине тво кохання зараз за крок вiд тебе i
водночас далеке й недосяжне, мов зоря...
- Сьогоднi ви розгулялись, - чу вона знайомий голос за спиною. Це
Дударевич, нечутно випливши з натовпу, вже сто©ть тут як тут над ©© душею.
Тамара навiть не озирнулась на нього.
- А я i впитись би не проти, - сказала вона, звертаючись до француза, з
викликом, весело. - Давайте за яку-небудь зорю!..
- Зоря зорею, люба, а нам пора, - нагадав Дударевич дружинi, а
Заболотному сказав, що вони зараз ©дуть до них, щоб забрати доньку. -
Може, й ти з нами?
- Нi, - i Заболотний послався на те, що вiн ма ще тут побути, в них
ось iз Жаном розмова ще не докiнчена...
- Я хочу поцiлувати вашого друга! - засмiялась раптово Тамара до
Заболотного, й не встиг вiн нiчого сказати, як вона уже чмокнула
подивованого Жана в щоку, мiцно й жагливо, i аж тодi дозволила Валерi вi
взяти себе пiд руку й рушила з ним до виходу.
Дударевич знав за Тамарою цi напади пустощiв, бурхливих веселощiв,
навiть безпричинних, як йому здавало-Ся, знав i трохи побоювався ©х. Саме
тому вiн i поспiшив забрати вiд товариства свою, за його жартливим
висловом, "хулiганку". Бо в такi хвилини Тамара могла витiяти щось зовсiм
непередбачене, екстравагантне, таке, що його не узгодити нi з яким
протоколом. Зараз його "хулiганка" була саме в такому станi. Вiн бачив, що
©й хочеться щось утнути, подражнити свого благовiрного, пограти йому на
нервах. I щонайдивнiше, Тамара чи не найбiльше йому й подобалась само в
такому ось сво му пустотливому збудженнi. Дударевич намагався в душi
навiть виправдати ©©, пояснити для себе Тамаринi витiвки, адже це,
можливо, в не© сво рiдна реакцiя на тi безлiчi протокольних приписiв,
невiдь-коли й невiдь-ким витворених умовностей, якими так багата
дипломатська служба, котра в силу сво © специфiки, як Дударевич вважав, й
не може бути iнакшою. В кожному разi, нiчого дому не лишалося, як тiльки
запасатись терпiнням та витримкою затискати нерви в кулак, коли бачив, що
Тамара "завелась" i ладна була пуститися берега, пiрнути в розкiш утiх, а
далi хоч хай там що!
У холi вона, пiдiбравши в присутностi того здоровенного негра-порть
свою вечiрню, всю в блискiтках, сукню, навмисне заходилась бродити по
неймовiрно© пишностi килимах, бродила по них, пухнастих, мов по диких
срiблястих травах сво © далеко© Кулунди, весело пояснюючи негровi, що
добре було б у цих степових ковилах впасти та ще й покачатися, тiльки б
знати ©й, чи протокол щось подiбне дозволя... Опинившись у лiфтi, вона
замiсть кнопки "даун" (вниз) намага ться натиснути "ап" (угору), бо,
бачте, волi , щоб ©© понесло звiдси в самiсiнькi небеса, кортить ©й
добувати на самiй макiвцi цього сталевого бiл-дiнга, вiдчути, який вiтер
гуля зараз там, на найвищiй точцi планети, i яким звiдти вида ться людинi
це створене нею урбанiстичне пекло, його нiчна безодня з трiщинами вулиць,
де навiть цiлому легiоновi смiттярiв не вда ться пiдтримувати чистоту.
Зрештою Дударевичу пiсля борюкняви таки вдалося дати лiфтовi потрiбний
хiд, i, доки ©х несло вниз, вiн все не випускав Тамару з обiймiв, щоб ця
його навiженка не могла скористатися кнопками.
Коли вони, вiдшукавши свою запарковану в сусiднiм кварталi машину,
опинилися в нiй, Тамара виставила нову забаганку:
- По©демо дивитися наркоманiв! Дударевич пробував отямити ©©: що за
дурницi, що, мовляв, за нездорова пристрасть...
- Нi, ©дьмо! - наполягала вона. - До того ж це якраз у тво му дусi!
- Що ти вигаду ш?
- А за екватором чим ти мене розважав, коли ми тiльки побрались? По©дем
та по©дем, люба, дивитись контрасти! А це хiба не контрасти? ©дьмо, бо
пiшки пiду!
Сперечатися з нею в таких випадках марно. Тож нiчого Дударевичу не
лиша ться, як ©хати в район тих сумнiвно© слави мiсць, де вечорами
виповзають на свiтло неонiв рiзнi невдахи, всiлякого роду вiщуни,
заслiпленi мiстичними видiннями, фанатики, психопати, покидьки, а то й
просто шахра©, пройдисвiти, що спекулюють на почуттях людей знiвечених,
змучених самотнiстю, охоплених тугою за втраченим чи й незвiданим нiколи
людським теплом... В районi хмарочосiв бiля будинку, що тьмаво вилиску
при нiчному освiтленнi чорним алюмiнi м та бронзованим склом, зiбрався
цiлий натовп юнакiв i дiвчат, вони, похитуючись, спiвають якийсь духовний
гiмн, виконуючи його на сучасний манiр, всi вони збудженi, адже перед ними
черговий кумир - бритоголовий, з акулячим ротом вiщун у жовтому балахонi.
Кумир той саме щось проповiду , кличе присутнiх в геть iнший свiт, кличе,
раз у раз пристукуючи пiднятим над собою бубном, нiби щоб пiддати сили
сво©м аргументам.
- Гуру чи просто шаман? - мовила Тамара й, звелiвши спинити машину,
стала прислухатись.
В проповiдi йшлося про "невiдомий порт", що десь iсну в горах, в Андах
чи Гiмалаях, i до якого на зустрiч з пришельцями з космосу цi молодi люди
мають добутись в надi© вблагати, щоб "тi" взяли ©х "на борт"... Бо ж
незабаром ма з'явитись з позаземних цивiлiзацiй армада НЛО спецiального
призначення - врятувати бiологiчний вид, близький до зникнення, i, якщо
хто вряту ться на лiтаючих дисках, то тiльки найправеднiшi та
найдосконалiшi - атланти сучасних атлантид, всього кiлька тисяч позначених
породою юнакiв та дiвчат... Вiдiбраних буде вiдправлено в iносвiти, де
вони перебуватимуть тисячу лiт в станi анабiозу, повернуться ж на свою
планету аж тодi, коли вона пiсля спопелiння й самоотру ння заново
вкри ться буйними квiтами й зазеленi свiжими, незайманими лiсами...
- Ну тодi, все ясно! - твердо сказав Дударевич i повiв машину далi.
Просуваючись мiж ущелинами бiлдiнгiв, вiн незабаром вивiв авто на ту
розкiшну, мовби юпiтерами освiтлену вулицю, що в усьому мiстi вважа ться
найяскравiшою, ця стрiт справдi зустрiла ©х невтомним танцем-буянням
реклам, мигтючим хаосом вигадливих комерцiйних вогнiв. Дударевичi
опинились наче па якiйсь ярмарковiй шаленiй магiстралi, де все
наввипередки закликало ©х, заманювало, кричало й умовляло, змагаючись у
винахiдливостi сво©х спокус, обiцяючи море насолод. Звiдти вас гукають,
заманюють сво©ми делiкатесами схiднi ресторани, а з того завулка свiтлянi
табло сповiщають про вихiд на екрани нового порнографiчного фiльму, а з
величезних, наповнених сяйвом вiтрин, скiльки ©деш, все тобi усмiхаються
елегантнi дiви-манекени, чи© стрункi ноги, оголенi плечi, зда ться,
дихають життям i теплом незгiрше вiд справжнiх, людських... Вуличний
художник з бородатим страдницьким обличчям, кiнчивши роботу, збира сво
причандалля та намальованi за день етюди, декотрi з них Тамара бачить не
вперше - зовсiм непоганi роботи, а придбати ©х чомусь нiхто не поспiша ...
Пiд вiтриною, просто на тротуарi, на ошматтi газет лашту ться до сну
старий безпритульний у лахмiттi, нуждар, приреченець, заживо викреслений
iз життя... Дударевич кривився, не приховуючи вiд дружини свого
невдоволення, його аж мло©ло вiд спертого духу вентиляторiв, що гнали
звiдкись перегорiле повiтря та непри мнi запахи кухнi...
Тамара все наче ждала чогось.
- Наркоманка! - раптом схопила вона Валерiя за плече.. - Пригальмуй!
©дь поволi!
Послухавшись, вiн повiльно вiв машину понад самим тротуаром, а Тамара з
жадiбною цiкавiстю i водночас з жахом дивилась на ту високу, випростану,
що якось гордовито йшла уподовж вiтрин. Не звертаючи нi на кого уваги, йде
величаво, в дорогiй шубi нарозпаш, з каштановим, красиво розпущеним на
плечах волоссям, ступа така струнконога, зверхньо-байдужа до всього
довкiл. Робить кожен крок сягнисто, красу грудей несе нi для кого, бо ж
нема нiде тут гiдних ©©! Хода вольовита, в широко вiдкритих очах
вiдстороненiсть, незмигна спрямованiсть кудись уперед, до iнших свiтiв, до
якихось, може, райських видiнь, геро©ном нафiльмованих вiзiй...
- В не© шуба з канадсько© норки! - скрикнула з жахом Тамара. -
Точнiсiнько, як у мене!.. Який збiг... Нi, з мене досить! Додому! До
Заболотних!
Нiби видихнувшись, Тамара знеможено вiдкинулась на спинку сидiння й
мовчала всю дорогу, озвалась, аж коли вже пiднялись до мешкання
Заболотних.
- Як Лiда? - запитала Соню, тiльки переступивши порiг.
- Не хвилюйся, - сказала Заболотна, перехопивши повний тривоги Тамарин
погляд, яким вона гайнула по кiмнатi. - Спить, вмостившись на канапi в
Кирила Петровича... "А дитиночка - мов зориночка", ба, як розшарiлася, -
додала вона, коли обидвi зупинились над Лiдою. - Недавно заснула, все
ждала вас... Як там хоч було?
- Потiм, потiм, - Тамара, не скидаючи шуби, стояла, дивилась на доньку,
а за якусь хвильку, вернувшись до вiтальнi, так у шубi й сiла до столу. -
Нi, я таки погана мати. Знову пiдкинула вам дитя, як зозуля, а сама гайда
розважатись... Грiшна мати!
"Аж ось коли прокида ться в тобi материнський iнстинкт", - порадувався
в душi Дударевич i, загледiвши на канапi розкриту валiзу, в iронiчнiй
сво©й манерi звернувся до Заболотно©:
- Вже в Союз паку тесь, Софi Iванiвно? Чи не рано? Для Дударевича не
було несподiванкою, що колега його ма термiново вiдбути у вiдповiдальне
за годину вже товпиться бiля того столу, де "Листи з Батькiвщини"... А
вони не щоразу ж бувають...
Дiвчинка все це слуха мовчки, а я дивлюсь на ©© русяву голiвку з двома
кiсками й акуратно заплетеними в них кiсничками (так були колись заплетенi
кiснички в Настусi-Анастасi©), i мене чимось пройма тужливе почуття
втрати...
Знову прогуркотiв над нами низько лiтак, пробуривши небо ревом турбiн.
- Менi шкода неба, - сказала Лiда до нас з якимось скривленим, нiяковим
осмiхом. Видно, це неспокiйне, вздовж i впоперек облiтане небо, щойно
продерте летючим металом, викликало в дитячiй вразливiй душi щось i
справдi схоже на спiвчуття.
А Френк тим часом, вiдлучившись на хвильку, поверта ться до нас,
тримаючи в руцi баночку меду, на якiй налiплена етикетка з ромашковою
квiточкою - знак його скромно© бджолярсько© фiрми. Старий негр з доброю
усмiшкою вруча Лiдi презент, пожартувавши, що нектари цi хоч i поруч з
аеродромом добувались, однак пахощi мають все-таки нектару, а не
петролеуму, тобто бензину...
Лiда, прийнявши дарунок, пита , чим би вона могла вiддячити йому,
людинi, що без втрат провела рiй бджiл через увесь континент?
- Коли по©деш додому, - каже Френк дiвчинцi, - глянеш на вашу
Днiпро-рiвер, згадай тодi, що живе десь там, пiд вiчними гуркотами, такий
собi дiдусь Френк чорношкiрий, який, однак, добре розумi ться на дружбi.
Згадка твоя, дитино, буде йому найкращим вiддарунком життя...
XXXI
Прийоми такого нагрiву Тамара мiж сво©ми жартома називала: гипетськi
ночi.
Як тiльки вона iз сво©м Дударевичем вийшла з висотного лiфта на якомусь
там стонадцятому поверсi, назустрiч ©й вдарили звуки тамтамiв.
- Де ми? - звернулась вона до чоловiка. - Зда ться, нас тут чекають
сюрпризи нечуванi... Нарештi я побуваю в Африцi!
Ноги ©й одразу потонули в килимах, буйнопухнастих, ними встелено весь
хол, переповнений свiтлом, залитий нiби справдi стосильним африканським
сонцем. Бачила Тамара всього в життi, а от по таких килимах ступала
вперше. Свiтлi, волохасто-ворсистi, вони сягали сво©м волоттям трохи не до
колiн, тонути в них було при мно до лоскоту, хотiлось брести й брести по
цих сивих травах розкошлано© iлюзорно© савани.
В холi нiкого, потужнi канделябри освiтлюють порожнечу, i лише
здоровенний негр у золотих аксельбантах самотою сто©ть серед сво © савани,
досвiдчене й мовчки оцiню вас: хто ви? Пускати вас до раю чи завернути
геть? Широкi дверi напiввiдхилено, видно безкра©й притемнений зал, повен
людей, звiдти, з печерно низько© глибини його, якраз i долинають звуки
тамтамiв. Всю просторiнь залу виповню гомiн; у штучних лiсових хащах, у
вiдблисках червоного полум'я, що б' вiд вогнищ, вдало iмiтованих чи,
можливо, й справжнiх, снують декольтованi дами в дiамантах, чоловiки з
келихами в руках, а згори плетиво лiан, гiрлянди квiтiв звисають над цим
збориськом чорних i бiлих бенкетарiв. Зроблено все, щоб створити цiлковиту
iлюзiю млостиво© тропiчно© ночi, що мовби сама народжу пристрасть, збурю
плоть, ночi, де довкола лiсового кострища жителi джунглiв, чорнi оголенi
люди якогось тамтешнього племенi, час вiд часу самi себе пiдбадьорюючи
гортанними викриками, старанно звершують пiд бухкання барабанiв свiй
ритуальний танець. Дiйство вiдбува ться, треба гадати, пiсля вдалого
полювання. Скiльки фантазi©, розмаху, шику!.. Десь аж у пiдхмар'©, на
головах ваших сталевих бiлдiнгiв - розблиски вогнищ, джунглi, гульба пiд
звуки тамтамiв, ось так!
Опинившись у цьому екзотичному залi, Тамара, дарма що ©й не звикати
було до прийомiв рiзного рiвня, вiдчула, як ©й перехоплю дух вiд тако©
приголомшливо© пишноти, гамiрностi, якихось мовби натужних невеселих
веселощiв цього понадхмарного вiгвама, ©й стало жарко вiд пахощiв живо©
тропiчно© рослинностi й вiд безлiчi поглядiв, що, як Тамарi здалося,
зацiкавлено, а то й безцеремонне, зовсiм не цнотливо звiдусiль
спрямовувались на не©, - тож, навiть не пригубивши хмiльного, вона вже
хмелiла вiд збудливих ритмiв цi © незнайомо© дико© музики, що нею сьогоднi
тут часту гостей за©жджий африканський диктатор. Де ж вiн? Треба
з'явитись перед його очi, так велить етикет...
Швидко опанувавши себе, Тамара в супроводi Дуда-ревича ступала по валу
вiльно, якось аж пiдкреслено бiльно i нiби знехотя, цiною внутрiшньо©
напруги здобуваючись на легкiсть, линула в повiтрi, мов сама грацiя, для
стороннiх поглядiв нi натяку скутостi чи остраху не було в нiй - вона
вмiла в такi хвилини пропливти залом в виглядом королеви! Хай кожен нерв
мов напнута струна, а вовнi Тамара - самий спокiй, безжурна чарiвнiсть, у
нiй, як нерiдко в таких випадках, з'явля ться внутрiшн зухвальство, -
гаразд, дивiться, обстрiлюйте поглядами, я ж бачу вас наскрiзь, бачу, в
кого захват, а в кого заздрiсть виклика струнка моя постать, i цi пругкi
перса, i вруна вiльно розпущеного волосся, котре так гарно спада на мо©
плавкi плечi, що ©х Дударевич назива античними. Я йду, недбало
похитуючись, усмiхаюсь до всiх i нi до кого, очi мо© сповненi блиску й
чарiв жiнки, що вмi кохати, i хто скаже, що ця блискуча мiсiс Дударевич,
смаглява красуня, чи© усмiшки, можливо, навiть сприяють ©© чоловiковi у
здобуттi кар' ри, хто скаже, що ця шляхетно-тендiтна жона дипломата знала
колись таке трудне во нне дитинство, з ночi коцюрбилась по чергах на
зимових вiтрах, тислася з картками за пайковим хлiбом, а опинившись з
матiр'ю в степах Кулунди, вже тодi, бувши мiською дiвчиною, опанувала
мистецтво одягання важкого хомута коняцi на шию, навчилася сiяти й
волочити, а при iiагодi могла i лайнутися по-хлоп'ячому, коли той клятий
трактор нiяк у тебе заводитись не хотiв!..
- Ото ©хня екселенцiя, - загледiвши крiзь публiку господаря прийому,
шепнув Дударевич дружинi. - А поруч - то старша дама з його гарему,
кажуть, вельми впливова особа... Сподобайся ©й!
В оточеннi численно© челядi, слуг та тiлохранителiв, освiтлений
зловiсне червоними вiдблисками кострищ, чорношкiрий можновладець стояв у
парi iз сво ю маленькою дружиною в глибинi залу пiд пальмовим вiттям,
полум'я хвилями вiдблискiв грало на ньому, в'язи його темно лиснiли, за
спиною екселенцi© щось там шкварчало на величезних жаровнях, Тамара не
здивувалась би, дiзнавшись, що то смажать для гостей антилоп чи навiть
справжнiх носорогiв! I хоч було вiдомо, що цей чорний велетень зовсiм не
простак, яким хоче себе подати, роз'©хавшись перед подружжям Дударевичiв в
бiлозубiй усмiшцi до вух, хоч знала Тамара, що сто©ть навпроти не© не
чорний лiдер з вiдкритою свiтлою душею, а жорстокий убивця, вiроломець i
зрадник свого народу, "чорна марiонетка в руках бiлих монополiй", як
висловивсь про нього сьогоднi, збираючись на прийом, Заболотний, - все ж
Тамара змушена була, дотримуючись правил, вiдповiсти i йому усмiхом на
усмiх, бiльше того, навiть удати, що потиск його м'ясисто©, пiтливо©, в
дiамантах на всiх пальцях руки вона прийма з при мнiстю, хоч насправдi в
цiй комедi© не було для Тамари нiчого при много, скорiш, навпаки, ©й
довелось тамувати в собi щось схоже на вiдразу. А супутниця життя цього
владики, маленьке, змучене створiння, що тулилось поруч свого узурпатора,
безсловесно роздаючи гостям завченi усмiшки, збудила в Тамари зовсiм iнше
почуття, ця чорна африканська ледi чимось одразу викликала до себе
симпатiю, може, що в розумних ©© очах крiзь завiсу благополуччя прозирав
глибоко прихований смуток. Жалем i спiвчуттям перейнялася Тамара до цi ©
чорношкiро© мiнiатюрно© жiночки, коли, обмiнявшись звичними, усталеними
для такого випадку формулами люб'язностi, вони на якусь мить зустрiчне
затримались поглядами - вiч-у-вiч. "Яка, мабуть, ти щаслива, - щось таке
чи подiбне, як здалося Тамарi, промовляли ©© прижуренi очi, - хай не ма те
ви пi алмазних копалень, нi фантастичних капiталiв, що ©х зберiгають для
нас iноземнi банки, але ж не зна ш ти й тi © дико© сваволi, утискiв душi,
постiйних принижень, серед яких мина мо африканське, знiвечене цим
тираном життя..."
А тиран був зараз сама люб'язнiсть, в усмiшцi до вух, розгодований,
спливаючи жиром, вiн по©дав Тамару масним сво©м поглядом:
- Мадам, чи подоба ться вам наша музика?
- О, й с!
- А джунглi нашi вас не лякають?
- О, нi!..
- Раджу скуштувати тi © он смаженини... Молода антилопа.
- Дякую, але я вегетарiанка!
Формальностi прийому для Дударевичiв, власне, па цьому й скiнчились,
глибокий дiалог вiдбувся, пiсля чого Тамара з Валерi м пiрнули в людський
вир, мiж дерева, перевитi квiтами та лiанами. Тамара одразу вiдчула себе
полегшено й нiтрохи не образилась, коли Дударевич ©© залишив, зачепившись
бiля котрогось там араба, бо й саму ©© одразу пiдхопили знайомi поляки,
запропонували вибрати щось iз напо©в, i вона взяла собi джин-тонiк.
Взагалi тепер можна було повестись вiльнiше, можна було, нарештi,
вiдгукнутись до тих i до тих, комусь кивнути, з кимось пересмiхнутись, а
потiм знов, опинившись у колi сво©х дотепних польських друзiв, дати собi
волю насмiятися всмак, вислуховуючи ©хнi добре приперченi каламбури, на
якi тiльки згодом натрапиш десь у варшавських "Шпильках". Ось так поточити
ляси, з кимось кокетуючи злегка, весело потовкти воду в цiй дипломатичнiй
ступi - це, одверто кажучи, Тамарi завжди було до душi. Давно минув той
час, коли вона, щойно ставши дружиною дипломата, перед кожним прийомом
хвилювалась, нервово тремтiла щоразу, з жахом уявивши, що зробить якийсь
промах, порушить протокол, або з нею щось станеться конфузне в товариствi,
щось скаже невлад i стане для всiх посмiховиськом... Нi, тепер вона тут як
риба у водi. I навiть цi ю екзотикою ©© не приголомшити, навчилася
орi нтуватися блискавично, друзi знають цю ©© якiсть - з пiвслова, з
пiвпогляду панi Дударевич визначить, хто хто!
Однак цi невщухаючi гуркотливi тамтами, сповненi чутт востi танцi
напiвоголених людей у вiдблисках вогнищ, чи©сь веселi, заохотливi погляди,
розсипи комплiментiв - все це збуджу , збурю в тобi гарячу, молоду кров.
Джин-тонiк, звичайно, хмелить, але ти лиш злегка захмелiла, думка працю
ясно i гостро, нiщо не лиша ться для твого ока непомiченим, ти на льоту
схоплю ш усмiшки, розшифрову ш мигцем кинутi погляди, за словом
нейтральним чита ш пiдтексти й двозначностi, ти зараз так певна себе й
жiночо© сво © приваби, що, зда ться, тобi пiд силу зачарувати когось
найвродливiшого, будь-кого ти могла б завабити тут пiд цi збурливi, жагучi
тамтами! Не страшать тебе й цi величнi тво© африканськi суперницi,
смаглошкiрi молодi дружини багачiв чи просто чи©сь коханки, наложницi, що,
понад мiру декольтованi, ревниво позираючи на тебе, а виглядом чорних
королев пропливають сюди й туди по залу, викрутистi, смiливоокi, проносячи
у вухах цiлi ма тностi, виблискуючи сяючими купами каратiв на шиях, на
сво©х розкiшних персах... Нi, ©м тебе не затьмарити сяйвом каратiв, ти
сьогоднi в блиску сво © чарiвностi, язик твiй мов бритва, до того ж ти
любиш перед сном читати "пльотки о панях", дещо й звiдти беручи на сво
веселе озбро ння. Всi знають: де ти - там весело! Вдало пожартувала тут, а
тобi вже подають знаки звiдтам, бо ти всюди бажана, перекинутись словом з
тобою кожен вважа для себе мало чи не за честь. Мимохiдь пустила бiсики
тонкобровому мексiканцевi, затрималась на хвильку iз знайомим
новозеландцем, та найдовше випало перебути в товариствi з японським
подружжям, бо ця мила, в райдужному кiмоно японочка (Тамара забула, як ©©
звати) виявилась такою щебетухою, що слухати ©© вистачило б весь вечiр,
японочку цiкавить, як там пожива дружина мiстера Заболотного i чи не
забула вона сво©х японських друзiв, котрi досi згадують милу Соню-сан i
завше ©й будуть вдячнi за той ©© великодушний, такий гуманний вчинок!
Можна подумати, вся Японiя тiльки тим i живе, що спiва хвалу Софi©
Iванiвнi за те, що колись ©й вдалося добути лiки для кiлькох японських
дiтей, хворих на полiомi лiт... Якщо вiрити цiй щебетусi, то японськi
матерi ще й зараз пiдносять Заболотну-сан до небес!.. Розшарiвшись, як
квiтка, японочка й далi щебетала б, однак, помiтивши не без допомоги свого
супровiдця, що для Тамари ця тема ста надокучлива, вона чемно вклонилась,
i те ж саме зробив ©© коректний, безмовний, захований у маску загадковостi
супровiдець.
Беручи з пiднесено© кельнером тацi ще один джин-тонiк, Тамара вловила
на собi через голови застережливий, зовсiм тверезий погляд свого
Дударевича, який, по-правляючи чорний метелик на бiлоснiжному комiрцi, тим
самим давав Тамарi знак, щоб вона не захоплювалась, щоб не забувалась, де
ти й серед кого... Одначе Тамара була певна себе, джин-тонiк ©© тiльки
веселить, грiв душу, а голова залиша ться ясна, i язик зайвого не бовкне,
бо вдачею i вишколом Тамара з тих, хто вмi говорити про все i нi про що,
серед Тамариних приятельок вважа ться, що це саме ©й належить веселий
афоризм, котрий усiм ©м подоба ться: "Ма мо все i не ма м нiчого!.." Отже,
все йде о'кей, Тамара в настро©, i хай якi тут крутяться вири, а вона, мов
добрий плавець, почува ться впевнено на цих бурунах, весь цей людський
крутiж ©© навiть розважа . Перед знайомими й незнайомими вона сьогоднi
поста такою, як i хотiла, вiльною, розкутою, магнетичне привабливою у
сво©й жiночностi. Хоч встигла вже з багатьма тут обмiнятись усмiшками й
перекинутись словом, вона iнту©тивно вiдчува , що очi ©© мовби самi
шукають серед присутнiх ще когось... Чи не того сивого джентльмена, що з
вiдстанi всмiха ться тобi вiтально й пiдбадьорливо? Заболотний з келихом у
руцi, якось молодо сивий, i сьогоднi чомусь особливо елегантний, з виразом
доброзичливостi на блiдому обличчi, саме розмовля пiд навислими лiанами
iз жвавим кругловидим французом, що в минулому, як i Заболотний, теж був
льотчиком, i це ©х особливо зближу .
- Ось перед нами людина, сп'яна юнощами й надiями", - сказав
Заболотний, коли Тамара пiдiйшла до них. - Ви, Тамаро, сьогоднi просто в
ударi!.. Всiх - наповал. Не тiльки звичайнi смертнi, а навiть ©хня
екселенцiя, як було помiчено, не залишилась байдужою перед силою ваших
чарiв...
Француз охоче пiдтримав Заболотного в його жартi:
- Дозвольте дiзнатись, мадам, як вам уда ться полонити нас з першого
погляду? Якою та мною збро ю користу тесь?
- Трохи легковажностi, трохи зухвальства та джин-тонiк на додачу -
тiльки й усього... А ви що п' те?
- Ми, за звича м предкiв, - вiскi з льодом, - сказав Заболотний, -
тiльки з роками доводиться трохи змiнювати пропорцi©: менше вiскi - бiльше
льоду... Правда, Жа-не? - посмiхнувся вiн друговi.
- Я теж хочу випити вiскi, -забажала Тамара, i тут, мов з-пiд землi,
вирiс кельнер з пiдносом, i вже наповнений кришталевий келих з чималою
льодиною був у Тамари в руцi.
- Сто лят! - глянула вона на Заболотного. - За всiх, хто нам дорогий...
- За дружбу, - сказав француз тихо й задумливо. - За все, що дна ... У
нас з месь Заболотним виявились спiльнi друзi з полку "Нормандiя -
Нiман"...
- I до того ж, друзi дуже близькi, - ствердив Заболотний.
На якусь хвилю мiж ними запанувало мовчання, кожному, видно,
перемайнуло в думцi сво , i в синiх очах Заболотного Тамара вловила той
вираз, який не раз у ньому помiчала, - крiзь веселiсть проступав
нерозвiйний туман зажури... Щоб змiнити цей настрiй, вона жваво, майже на
манiр тi © японочки защебетала, як ще школяркою мрiяла, щоб у не©
закохався льотчик, високий юнак iз сусiдньо© вулицi, що при©здив iз свого
небесного полку до матерi у вiдпустку. I хоч Тамари вiн, зда ться, й не
помiчав, бiга якесь там дiвчисько неповнолiтн , проте коли настала весна
i бузок так розкiшно цвiв у ©хнiх палiсадниках, Тамара пережила незабутн ,
досi пам'ята , як, задихаючись вiд хвилювання, вiд збурено© пристрастi,
шукала в кетягах бузку квiточки на щастя, тобто з п'ятьма
крильцями-пелюстками, схожими на тi познаки, що були у нього в петлицях. I
таки знайшла, i з'©ла, щоб задумане сповнилось!.. Однак дарма, що
п'ятикрилу пелюстку з'©ла, а льотчика того з сусiдньо© вулицi вона так
бiльше нiколи й не зустрiла в життi...
На Заболотного й .на його французького друга Тамари-на розповiдь,
зда ться, справила саме те враження, на яке вона сподiвалась, обидва вони,
либонь, вловили, що хоч i дiлилась Тамара мовби з грайливостi, мовби мiж
iншим, давнiми сво©ми iнтимнощами, одначе щось i зовсiм пе грайливе
вiдчувалось в ©© словах.
- Vouloir c'esf pouvoir, - сказав Жан.
- О, нi, не завжди, - заперечила Тамара, i якась хмарка раптом набiгала
на ©© чоло.
Дивлячись на Заболотного, Тамара вперше задумалась над такою важливою
для себе рiччю: чи вона коли-небудь знала кохання? По-справжньому кохала
кого-небудь - чи нiколи й нiкого? Були школярськi захоплення, флiрти
студентських лiт, випадковi спалахи, а потiм отой скоро-спiшний шлюб i
звикання, звикання. Звиклась, призвича©лась, спiвiсну , а де ж оте палке,
всепоглинаюче? I враз, як вiд блискавки, сяйнуло ©й: той диний, кого вона
справдi могла б кохати, ба навiть давно вже коха , вiддано й безодвiтно,
ось тут вiн, перед тобою! дине тво кохання зараз за крок вiд тебе i
водночас далеке й недосяжне, мов зоря...
- Сьогоднi ви розгулялись, - чу вона знайомий голос за спиною. Це
Дударевич, нечутно випливши з натовпу, вже сто©ть тут як тут над ©© душею.
Тамара навiть не озирнулась на нього.
- А я i впитись би не проти, - сказала вона, звертаючись до француза, з
викликом, весело. - Давайте за яку-небудь зорю!..
- Зоря зорею, люба, а нам пора, - нагадав Дударевич дружинi, а
Заболотному сказав, що вони зараз ©дуть до них, щоб забрати доньку. -
Може, й ти з нами?
- Нi, - i Заболотний послався на те, що вiн ма ще тут побути, в них
ось iз Жаном розмова ще не докiнчена...
- Я хочу поцiлувати вашого друга! - засмiялась раптово Тамара до
Заболотного, й не встиг вiн нiчого сказати, як вона уже чмокнула
подивованого Жана в щоку, мiцно й жагливо, i аж тодi дозволила Валерi вi
взяти себе пiд руку й рушила з ним до виходу.
Дударевич знав за Тамарою цi напади пустощiв, бурхливих веселощiв,
навiть безпричинних, як йому здавало-Ся, знав i трохи побоювався ©х. Саме
тому вiн i поспiшив забрати вiд товариства свою, за його жартливим
висловом, "хулiганку". Бо в такi хвилини Тамара могла витiяти щось зовсiм
непередбачене, екстравагантне, таке, що його не узгодити нi з яким
протоколом. Зараз його "хулiганка" була саме в такому станi. Вiн бачив, що
©й хочеться щось утнути, подражнити свого благовiрного, пограти йому на
нервах. I щонайдивнiше, Тамара чи не найбiльше йому й подобалась само в
такому ось сво му пустотливому збудженнi. Дударевич намагався в душi
навiть виправдати ©©, пояснити для себе Тамаринi витiвки, адже це,
можливо, в не© сво рiдна реакцiя на тi безлiчi протокольних приписiв,
невiдь-коли й невiдь-ким витворених умовностей, якими так багата
дипломатська служба, котра в силу сво © специфiки, як Дударевич вважав, й
не може бути iнакшою. В кожному разi, нiчого дому не лишалося, як тiльки
запасатись терпiнням та витримкою затискати нерви в кулак, коли бачив, що
Тамара "завелась" i ладна була пуститися берега, пiрнути в розкiш утiх, а
далi хоч хай там що!
У холi вона, пiдiбравши в присутностi того здоровенного негра-порть
свою вечiрню, всю в блискiтках, сукню, навмисне заходилась бродити по
неймовiрно© пишностi килимах, бродила по них, пухнастих, мов по диких
срiблястих травах сво © далеко© Кулунди, весело пояснюючи негровi, що
добре було б у цих степових ковилах впасти та ще й покачатися, тiльки б
знати ©й, чи протокол щось подiбне дозволя... Опинившись у лiфтi, вона
замiсть кнопки "даун" (вниз) намага ться натиснути "ап" (угору), бо,
бачте, волi , щоб ©© понесло звiдси в самiсiнькi небеса, кортить ©й
добувати на самiй макiвцi цього сталевого бiл-дiнга, вiдчути, який вiтер
гуля зараз там, на найвищiй точцi планети, i яким звiдти вида ться людинi
це створене нею урбанiстичне пекло, його нiчна безодня з трiщинами вулиць,
де навiть цiлому легiоновi смiттярiв не вда ться пiдтримувати чистоту.
Зрештою Дударевичу пiсля борюкняви таки вдалося дати лiфтовi потрiбний
хiд, i, доки ©х несло вниз, вiн все не випускав Тамару з обiймiв, щоб ця
його навiженка не могла скористатися кнопками.
Коли вони, вiдшукавши свою запарковану в сусiднiм кварталi машину,
опинилися в нiй, Тамара виставила нову забаганку:
- По©демо дивитися наркоманiв! Дударевич пробував отямити ©©: що за
дурницi, що, мовляв, за нездорова пристрасть...
- Нi, ©дьмо! - наполягала вона. - До того ж це якраз у тво му дусi!
- Що ти вигаду ш?
- А за екватором чим ти мене розважав, коли ми тiльки побрались? По©дем
та по©дем, люба, дивитись контрасти! А це хiба не контрасти? ©дьмо, бо
пiшки пiду!
Сперечатися з нею в таких випадках марно. Тож нiчого Дударевичу не
лиша ться, як ©хати в район тих сумнiвно© слави мiсць, де вечорами
виповзають на свiтло неонiв рiзнi невдахи, всiлякого роду вiщуни,
заслiпленi мiстичними видiннями, фанатики, психопати, покидьки, а то й
просто шахра©, пройдисвiти, що спекулюють на почуттях людей знiвечених,
змучених самотнiстю, охоплених тугою за втраченим чи й незвiданим нiколи
людським теплом... В районi хмарочосiв бiля будинку, що тьмаво вилиску
при нiчному освiтленнi чорним алюмiнi м та бронзованим склом, зiбрався
цiлий натовп юнакiв i дiвчат, вони, похитуючись, спiвають якийсь духовний
гiмн, виконуючи його на сучасний манiр, всi вони збудженi, адже перед ними
черговий кумир - бритоголовий, з акулячим ротом вiщун у жовтому балахонi.
Кумир той саме щось проповiду , кличе присутнiх в геть iнший свiт, кличе,
раз у раз пристукуючи пiднятим над собою бубном, нiби щоб пiддати сили
сво©м аргументам.
- Гуру чи просто шаман? - мовила Тамара й, звелiвши спинити машину,
стала прислухатись.
В проповiдi йшлося про "невiдомий порт", що десь iсну в горах, в Андах
чи Гiмалаях, i до якого на зустрiч з пришельцями з космосу цi молодi люди
мають добутись в надi© вблагати, щоб "тi" взяли ©х "на борт"... Бо ж
незабаром ма з'явитись з позаземних цивiлiзацiй армада НЛО спецiального
призначення - врятувати бiологiчний вид, близький до зникнення, i, якщо
хто вряту ться на лiтаючих дисках, то тiльки найправеднiшi та
найдосконалiшi - атланти сучасних атлантид, всього кiлька тисяч позначених
породою юнакiв та дiвчат... Вiдiбраних буде вiдправлено в iносвiти, де
вони перебуватимуть тисячу лiт в станi анабiозу, повернуться ж на свою
планету аж тодi, коли вона пiсля спопелiння й самоотру ння заново
вкри ться буйними квiтами й зазеленi свiжими, незайманими лiсами...
- Ну тодi, все ясно! - твердо сказав Дударевич i повiв машину далi.
Просуваючись мiж ущелинами бiлдiнгiв, вiн незабаром вивiв авто на ту
розкiшну, мовби юпiтерами освiтлену вулицю, що в усьому мiстi вважа ться
найяскравiшою, ця стрiт справдi зустрiла ©х невтомним танцем-буянням
реклам, мигтючим хаосом вигадливих комерцiйних вогнiв. Дударевичi
опинились наче па якiйсь ярмарковiй шаленiй магiстралi, де все
наввипередки закликало ©х, заманювало, кричало й умовляло, змагаючись у
винахiдливостi сво©х спокус, обiцяючи море насолод. Звiдти вас гукають,
заманюють сво©ми делiкатесами схiднi ресторани, а з того завулка свiтлянi
табло сповiщають про вихiд на екрани нового порнографiчного фiльму, а з
величезних, наповнених сяйвом вiтрин, скiльки ©деш, все тобi усмiхаються
елегантнi дiви-манекени, чи© стрункi ноги, оголенi плечi, зда ться,
дихають життям i теплом незгiрше вiд справжнiх, людських... Вуличний
художник з бородатим страдницьким обличчям, кiнчивши роботу, збира сво
причандалля та намальованi за день етюди, декотрi з них Тамара бачить не
вперше - зовсiм непоганi роботи, а придбати ©х чомусь нiхто не поспiша ...
Пiд вiтриною, просто на тротуарi, на ошматтi газет лашту ться до сну
старий безпритульний у лахмiттi, нуждар, приреченець, заживо викреслений
iз життя... Дударевич кривився, не приховуючи вiд дружини свого
невдоволення, його аж мло©ло вiд спертого духу вентиляторiв, що гнали
звiдкись перегорiле повiтря та непри мнi запахи кухнi...
Тамара все наче ждала чогось.
- Наркоманка! - раптом схопила вона Валерiя за плече.. - Пригальмуй!
©дь поволi!
Послухавшись, вiн повiльно вiв машину понад самим тротуаром, а Тамара з
жадiбною цiкавiстю i водночас з жахом дивилась на ту високу, випростану,
що якось гордовито йшла уподовж вiтрин. Не звертаючи нi на кого уваги, йде
величаво, в дорогiй шубi нарозпаш, з каштановим, красиво розпущеним на
плечах волоссям, ступа така струнконога, зверхньо-байдужа до всього
довкiл. Робить кожен крок сягнисто, красу грудей несе нi для кого, бо ж
нема нiде тут гiдних ©©! Хода вольовита, в широко вiдкритих очах
вiдстороненiсть, незмигна спрямованiсть кудись уперед, до iнших свiтiв, до
якихось, може, райських видiнь, геро©ном нафiльмованих вiзiй...
- В не© шуба з канадсько© норки! - скрикнула з жахом Тамара. -
Точнiсiнько, як у мене!.. Який збiг... Нi, з мене досить! Додому! До
Заболотних!
Нiби видихнувшись, Тамара знеможено вiдкинулась на спинку сидiння й
мовчала всю дорогу, озвалась, аж коли вже пiднялись до мешкання
Заболотних.
- Як Лiда? - запитала Соню, тiльки переступивши порiг.
- Не хвилюйся, - сказала Заболотна, перехопивши повний тривоги Тамарин
погляд, яким вона гайнула по кiмнатi. - Спить, вмостившись на канапi в
Кирила Петровича... "А дитиночка - мов зориночка", ба, як розшарiлася, -
додала вона, коли обидвi зупинились над Лiдою. - Недавно заснула, все
ждала вас... Як там хоч було?
- Потiм, потiм, - Тамара, не скидаючи шуби, стояла, дивилась на доньку,
а за якусь хвильку, вернувшись до вiтальнi, так у шубi й сiла до столу. -
Нi, я таки погана мати. Знову пiдкинула вам дитя, як зозуля, а сама гайда
розважатись... Грiшна мати!
"Аж ось коли прокида ться в тобi материнський iнстинкт", - порадувався
в душi Дударевич i, загледiвши на канапi розкриту валiзу, в iронiчнiй
сво©й манерi звернувся до Заболотно©:
- Вже в Союз паку тесь, Софi Iванiвно? Чи не рано? Для Дударевича не
було несподiванкою, що колега його ма термiново вiдбути у вiдповiдальне