Страница:
люблять спокiй. Брат вiдда ться студiям, i ©х обо©х буде лiс, певно,
бiльше бачити, чим яке-небудь товариство. В столицi вони також найбiльше
лиш з панством Марiянами зносяться. Мешкання хотiла вона зразу брати за
рiкою на Д., але, щоб не бути надто вiддаленими вiд сво©х знайомих,
рiшилась на пропозицiю панi Мiллер взяти поко© в не©. Там буде ©м близько
до того мiсця, де перебували свою молодiсть, де жив i помер ©х дорогий
батько. Де ловив Нестор хлопчиною метеликiв, шукав золотi мушки i т. iн.
Все це буде для нього милим спогадом.
"А мати ваша?" спитала я.
"О, вона пiд доброю опiкою. Вона ви©де по вiд'©здi Нестора до сестри
Оксани".
На двiрцi в К. знов та сама метушня. Знов бiганина, i знов на часок я
безпомiчна. "Знайомо©" не було, як я й сподiвалась в духу, фiякрiв лиш
кiлька, котрих розiрвали до одного, i ми мусили обi залишитися й дожидати,
аж не вернеться замовлений наборзi фiякер, котрий врештi забрав нас i наш
багаж, клунки, кошики й т. iн. - i довiз додому. Коли ми зближалися до
мiста, а вечiр був погiдний, вона сидiла в кутку брички мовчки i раз, як
менi здавалося, втерла тайком очi. Менi стало ©© потрохи жаль. Я ©©
психологiю зрозумiла. Мене, Богдане, не "ожидав" також нiхто на двiрнi,
щоб бути помiчним; ожидав хiба також лиш дух того, що спочива тут вiчним
сном; але все ж таки в'©жджала я з iншим почуттям у батькiвщину, як вона.
"Ви давно не були тут?" спитала я ©© нараз, як ми вже чи не до©жджали
мiж першi доми мiстечка, що тут i там мов виринали кра м дороги.
"Вiд часу смертi батька", вiдповiла вона стисненим голосом.
"О, це давно", закинула я.
"Давно", вiдповiла знехотя, нiби я перебила ©© немило в якихось думках,
i вихилилася з повоза, оглядаючись чи не всiм ством сво©м, за пишним
гiрським кра видом, який розкривався щораз пишнiше перед нашим видом,
замикаючи невелике мiстечко собою. "О", кликнула вона нараз живо, з
несподiваним захопленням, i вказала рухом на дорогу, що вiддiлялася вiд
то©, котрою ми ©хали, та бiгла аж мiж двi пишнi скелi й далi за ними, як
знала я (i ти ©© зна ш), у лiс. Я звернулася за вказаним мiсцем у надi©,
що побачу щось особливше, одначе не побачила нiчого. "Цi ю дорогою любила
я колись ©здити пристрасно верхом - рано-ранесенько..." пояснила вона
менi, угледiвши мо зчудування. I знов, як перше, складаючися в себе, вона
подалася в кут брички, мов жалiючи, що на хвилину розкрила сво нутро
передi мною.
"Колись, правда, було воно iнакше, - вiдповiла я, а по хвилинi мовчання
додала: - Якби був ваш батько жив, було б, може, й ваше життя iнакше
уладилося. Вiн був практичний, був би забезпечив вас цiлковито, зложив
якийсь капiтал. Ви б були нинi сво ю панею, а так..." i я урвала. Боже
мiй, що сказала я таке, що вона на мене видивилася й аж по уста побiлiла?
"Капiтал?" спитала все ще поблiдлими устами.
"Так, моя панi, капiтал, - повторила я. - Ту силу, що да життю
пiдставу, що да людинi власть у руку, можнiсть розвинутися, жити, нада
©й вартiсть... особливо дiвчинi".
Вона не вiдповiла.
Около ©© уст, мов тiнь, поблукала гiрка усмiшка, i вона, мов
зрезигновано, не обзивалася.
"Чи не так, моя панi?" спитала я.
"Це правда, - обiзвалась вона мов насилу, дивлячись далеко вперед себе.
- Коли б мiй батько був жив, моя доля була б iнакше уклалася. Вiн був би
менi помагав мо© житт вi плани й постанови здiйснити, а так з його смертю
урвалося все, i нинi я в очах людей, помимо всього, осталася без всяко©
вартостi. Нинi дiвчина мусить мати заробковий титул, себто "диплом", щоб
бути цiнною. Бо ж хоч i не ма ма тку, то ©© "фах", коли його ма ,
вiдкида прецiнь проценти. А я i його не маю хоч стремiла колись до того
всею душею. Менi осталась музика. Вона мiй фах. I слава богу, не лиш фах,
але й товаришка житт ва моя".
Я не вiдповiла ©й, Богдане. Що ж; чи мала я ©й притакнути до того, що
само собою розумiлось? Вона дуже споважнiла, та колишня твоя Маня; робить
враження молодо© мужатки, а не дiвчини. I по правдi кажучи, я нетерпливо
вижидала, коли вже до©демо до нашо© хати. Менi нiяково ставало в ©©
товариствi. Мимо вбожества й безвиглядностi на будучнiсть (я розумiю пiд
тими поняттями женячку, Богдане), пробивалася така гордiсть i
недоступнiсть у ствi то© дiвчини, мов вона робила менi ласку, що розкрила
на хвилину свою душу. По недовгiм часi почали тут i там лiхтарнi мiж
домами малого мiстечка освiтлюватися, а далi, далi мали ми вже й до мо ©
хати до©жджати.
"Може, поступите вперед на хвилинку до мене, - сказала я ©й (менi
все-таки було ©© жаль, Богдане, вона ж була, як i ти, без батька), - а
опiсля вернете до себе. В мене нап' тесь i гарячого чаю, я везу з собою й
рiзнi тiста, що ©х собi до чаю вдома напекла".
"Дякую, - вiдповiла. - Панi Мiллер буде на мене нетерпливо ждати. На
дворець вона не ви©жджала, бо я собi те просто вимовила, але зате вдома
ожида мене теплiсть i щирiсть ©© серця. Я ©© знаю. Вона ж товаришка мо ©
матерi а перша моя вчителька музики. Я ©й багато завдячую. Я була ©©
улюблена учениця. О, я вже також вiдчуваю ©© iстоту й тепло коло себе".
Я не казала нiчого. Нехай i так. Ось, ось ми вже до©жджали до мо ©
хати. Вже бачила я здалека дерева нашого садка перед хатою, великi,
розмашистi; i я сама не знаю, чому я поглянула на не©. Вона вихилилася, як
недавно, з повоза й мов пожирала в западаючiй темiнi очима все, що
здавалось ©й рiдне й миле (правда! до нашого саду притикав прецiнь ©х
колишнiй сад). Мов мала там когось побачити, що мав би звiдти проти не©
вийти й привiтати ©©. Одначе того всього не було. I лише дерева, тi самi
давнi дерева i кущi, тi самi бози й жасмiни, виринали темними набитими
постатями з-поза штахет при дорозi й визирали в нiч. Перед нашим домом
фiякер став. Я почала рухатись з мiсця, щоб устати. Я цiла з утоми мов
зiштивнiла, i пiдносячись, я мимоволi подавалась знов назад. Тимчасом вона
обiзвалася:
"Панi, у ваших вiкнах я не бачу жодного свiтла. Хто зна , чи ваша
служниця дома. Позвольте, щоб я вперед вiдвезла свiй багаж до свого
мешкання. Вiдтак поверну з вами, вiдпроваджу вас до хати, стану вам, може,
дечим услужною, i аж потiм поверну до себе. Я ж недалеко вiд вас".
Тепер я не хотiла й подякувала. Однак вона перемогла мене. Поки я ©й ще
раз подякувала, вона вже поiнформувала фiiякiра, куди ма нас везти, i
кiлька хвиль пiзнiше сталося, як вона розпорядила. Сво© речi вона
вiдвезла, причiм я мусила ще бути свiдком, як вона з сво ю "панi Мiллер"
вiталася й обiймалася, а потiм ми вернули обi до мо © хати. Вона помогла
менi висiсти (я вже тобi все пишу за порядком, нiчого не опускаю), i поки
фiякер поздiймав мiй багаж, вона взяла мене безцеремонне пiд руку, i ми
пiшли але ю до мо © хати! З вiкон била до нас темiнь, i лиш запах рож, тих
наших пишних бiлих рож, Богдане, що ти ©х так дуже любив, вiтав нас обо©х
сею тихою вечiрньою годиною. Навкруги панувала глибока тишина, й мо©
дерева, i все те, що я з малого, здавна дозирала й доглядала, вiтало мене.
Тво© вiкна, Богдане, дивились зчудовано на мене, що я без тебе проти них з
чужою дiвчиною йшла; коли я отворила дверi бiчно© веранди, мене непри мно
вразив спокiй, що панував навкруги. Що це мало значити? Чи стара Христина,
що мала менi тут услугувати, не ожидала мене? Вiд'©хала куди? Була хора?..
I я висказала сво зчудування перед дiвчиною.
"Не журiться, панi, - поспiшила вона, - я зараз розвiдаюся, що з нею .
Я ще не забула, де тут кухня". I сказавши це, оставила мене з фiякром i
клунками на верандi, сама побiгла кругом до кухнi. Поки я вiдправила
фiякра, повернула вона. "Вже йде ваша Христина, - повiдомила мене. - Вона,
бiдна, хора. Лежала сама в кухнi, через те й усюди темно. Простудилася,
але каже, що ©й уже нинi лiпше й вона зараз прийде".
I справдi, за пару хвилин причолопала й Христина. Обмотана, мов снiп
(хоч лiто), i, вiтаючися, постогнуючи, та все ж таки з радостi, побачивши
мене, усмiхаючись, отворила нам перше дверi до твого покою. Тут запалила
свiтло й пiшла по самовар. Я, щоправда, чулася така втомлена, що, не
оглядаючися нi на що, кинулась вiдразу на твою софу й, випочиваючи,
оглядалась лiвш мовчки в тiй колишнiй тво©й кiмнатi. Мимоволi я мусила
бути в душi Манi Обринськiй вдячна, що вона, хоч i знала мою
неприхильнiсть до ©© особи, завешталася тепер, мов у сво©й хатi. Злагодила
за часок спритними руками чай i остаточно, при помочi Христини, котра
справдi показалася на цей раз до чого iншого нездатна, присунула до мене
столик i налляла менi чай. Зробивши це, щоправда, безшелесне й зручно,
вона вхопила капелюх i зонтик i почала прощатися.
Я задержала ©©.
"Як то, панi, я сама маю пити чай, коло котрого ви заходилися? -
спитала я. - Я вас не пущу".
"Я дякую", вiдповiла вона, вибачаючись, що на не© ждала панi Мiллер з
вечерею й ча м, котрiй (як я сама чула) обiцяла найдальше за пiвгодини
прийти.
"Таж у мене ось там у пуделку краснi свiжi тiста. Панi (вибери-но деякi
й подай на стiл, звернулася я до старо© слуги), запишiться, будьте мо©м
першим милим гостемi!"
Але вона вiдмовилася.
"Залишаюся, отже, сама в отих чотирьох стiнах", зробила я ©й закид,
побачивши, що неначе з собою боролася. Але в тiй хвилi Христина несвiдомо
виручила нас обо©х з колiзi©. Побачивши, що вона не виявля охоти
залишитися, обiзвалася:
"Як пааночка нiяк не можуть залишитися, то я ось що скажу, потiшу.
Iмость [50]не будуть уже такi самiтнi, як думають; ось тут... - i вказала
на стiну, де висiла велика твоя фотографiя, - повiсила панi, поки
вiд'©хала, образ iз салону ©мостиного сина. Вiн дивиться на мамцю сво©ми
очима й вiта ©©. Крiм того, як панi прикажуть, присяду я он там на
стiльцi й буду розказувати дещо, щоб панi не було самiтно".
При споминi про тебе я мимоволi глянула на дiвчину. Вона дивилась на
твiй образ, котрий, мабуть, уже ранiше побачила. В тiй хвилi, як Христина
промовила про нього, обернула вона голову, й нашi очi стрiнулися. Лиш на
одну хвилину стрiнулися вони, одначе нiколи я не забуду того жаху, який
виявився в цiй хвилi в тих ©© очах. Мов на лихiм учинку спiймана (як
стояла недалеко дверей), вона, простягаючи мов безтямки руку за клямкою,
вклонилась передi мною i, не оказавши бiльше нi словечка, отворила дверi.
"Вiдвiдайте мене знов колись, панi© - кликнула я, прохаючи, вслiд за
нею. - Зробите менi при мнiсть".
Але ©© вже не було, пiшла, не обiзвавшися до мене бiльше i словечком,
мов i слiд за собою затерла.
Так скiнчився мiй подорожнiй епiзод з колишнiм тво©м iдеалом, Богдане.
Наколи б не те, що маю стiльки вiльного часу й супокою, що аж вкучу гься,
ти б був про цю несподiвану Й непотрiбну стрiчу нiколи нiчого не
довiдався. Але знаючи, що тебе займа кожна дрiбниця логично мо © особи, я
нiяк не могла себе побороти, щоб не розповiсти тобi й про цю iсторiйку. Як
хочеш, розкажи ©© i Дорi, бо я сама не буду про це ©й окремо писати. Вона
й досi займа ться сею дiвчиною, котра свого часу, як не помиляюся,
iгнорувала не лиш мене, але й ©©. Остаточно, сину мiй, кидай раз твiй уряд
i при©жджай сюди. Погода чудова! I кожно© днини, що там перебува ш, шкода©
Твоя мати".
* * * _
(Чотирнадцять день пiзнiше, i вже в горах).
Ходжу, блуджу по лiсах, щоб здибатись з нею, але досi ще не бачив ©©.
Дивне почуття - оглядати тi мiсця з почуттям, що вона так само ©х огляда .
Вона!..
Вiд часу прочитання листа матерi думка про не© мене не покида . Я
вiдчуваю - з хвилею, в котрiй стрiнемося коло нашого або ©© колишнього
дому, чи знов тут або там у знайомих мiсцях лiсу, зайде з нами змiна.
Минувшiсть з сво©ми бiлими подiями надто сильна, щоб не подiяла в
який-небудь спосiб на нас i на будуче. Значить, на тепер. До мо © матерi
не показувалася вона бiльше, хоч, як упевня мене мати, була б ©© повiтала
радо в себе, хоч би й тому, щоб подякувати ©й за ©© труд коло не© пiд час
подорожi i вдома.
- Коли вона до вас не приходить, мамо, - сказав я ©й в кiлька день по
мо©м при©здi, саме як згадала мати про не©, - то нам не залиша ться нiчого
iншого, як пiти до не© самим i вчинити це. Мене диву , що ви цього взагалi
не зробили.
Мати поглянула на мене й похитала головою.
- Чи справдi ти це поважно говориш, Богдане? - спитала.
- Цiлком поважно, мамо, - вiдповiв я.
- Ти б припускав, щоб я щось подiбне зробила?
- Чемнiсть вимагала б це. Зрештою, я далекий, щоб силувати вас до
чогось подiбного...
- Нехай що по-тво му й вимагала би чемнiсть, - сказала вона, - але по
правдi я цього не вдiю. Зрештою... я переконана, що в сво©й зарозумiлостi
вона цього навiть вiд мене не вимага . Вона iгнору мене.
- У сво©й тонкостi, мамо, хотiли ви, може, сказати, а не зарозумiлостi.
Про яку-небудь зарозумiлiсть у тi © дiвчини бесiди не може бути. Я знаю
Обринських. У них зарозумiлостi нема . Щирiсть i доброта не вражають
нiкого, отже, розумi ться, i ©© також нi. Коли б ви по-щирому до не©
вiднеслися, вона б, певно, вас не оминала так, як очевидно омина . Я й так
нiколи не припускав, що вона перша зблизиться до вас.
- Менi байдуже про це, Богдане, - обiзвалася мати. - Гадай про це, як
хочеш. Це рiч твоя. Але йти менi до не© i дякувати за незначнi чемностi,
якi робить одна культурна людина другiй, я вважаю з сво © сторони в даному
разi за пониження сво © гiдностi, а щонайменше - за нонсенс. Я була досить
ввiчлива проти не©, запрошуючи ©© до себе на чай...
- Котрий вона замiсть вашо© хоро© служницi приготовила власними руками,
- докiнчив я не без злоби.
- Я б була ©й i половину сво©х тiст додому передала. Я не така,
Богдане, щоб не вмiла вiддячитися.
- Нащо це, мамо? - спитав я.
- Власне з щиростi, Богдане, - вiдповiла мати твердо. - Будь спокiйний;
вона на нещастi й злиднях зна ться, хоч i не зраджу того. Вона була б
посилку тiст вiд мене прийняла.
- На злиднях бiльш-менш кожне з нас зна ться, мамо, - вiдповiв я,
iгноруючи ©© послiдн речення. - Рiч лиш у тiм, як ми себе до того ставимо
й те переносимо. Зрештою, ви помиля тесь, мамо, як утриму те, що Обринськi
живуть у злиднях. Оскiльки менi вiдомо, Нестор побира вже хоч невелику,
але все гарну плату, з котрою не один молодий чоловiк на його мiсцi вже й
одружу ться. Сама панi Обринська по мужевi також не без жалування. Ну, а
вона ма сво© доходи з сво©х лекцiй.
- Овва, доходи!! - обiзвалася мати. - Хоч би була якою вчителькою при
семiнарi [51], або сякий-такий титул мала, а то й того нема. А я, Богдане,
мала б сама йти перша до не© i за незначнi услуги дякувати?
- Не "дякувати", мамо, - закинув я подразнено, - а радше лиш
розпитатися, як вона ма ться. Самi споминали-сьте, що, ©дучи з вами, вона
жалiлася на бiль голови. А те, що закиду те ©й, що вона не державна хоч би
"вчителька", мамо, диву мене. Вiдколи виросли вчительки в ваших очах так,
що ви нада те ©м нараз таку важнiсть? Чи не так? Колись були ви найбiльша
противниця жiнок з фаховими студiями, i якраз проти панни Обринсько©, чи
не через ©© стремлiння до того, ворожо настро нi. Тепер, коли обставини
вiд смертi батька склалися на ©© некористь, i вона мовчки, без жалю, хiба
лише з внутрiшнiм смутком, iде життям, заробляючи по змозi сво ю
iнтелiгенцi ю й таланом на сво удержання, ви закиду те ©й брак якихось
титулiв i фаху. Ви не консеквентнi, мамо!
- Нехай i так, мiй сину, нехай, що я неконсеквентна. Сво© погляди з
часом можна змiнити. Ти також змiнив ©х, займаючись iншими iдеалами, що не
стояли навiть на рiвнi з першим, поки не дiйшов остаточно до теперiшнього
стану.
При ©© словах я чув, як менi пiдiйшла гаряча краска до лиця i я встав.
- Я iду, мамо... - звернувся до не©, шукаючи очима за сво©м капелюхом.
- Куди?
- До не©.
- До Обринсько©?
- До панни Обринсько©.
Через хвилину витрiщилась мати на мене, мов туй-туй мала надi мною
завалитися стеля.
- Стережись, сину! - вибовтнула вона нараз змiненим, майже упавшим
голосом.
- Чого, мамо? Убого©, немолодо© вже дiвчини? Вона не вiдповiдала нiчого
й вiдвернулася.
- Я ж щоб направити те, що ви занедбали, мамо. Iду ©й подякувати за
ввiчливiсть до вашо© особи. Чей же менi це увiйде...
- Iди!
- Я йду.
Я замикав дверi, а вона розсмiялась! О, той знайомий менi так добре,
мене так часто тиранiзуючий смiх. Як прикро вiдбився вiн тепер у цiй хвилi
в мо©й душi!
* * * _
Я вийшов у сад i вiдiтхнув. Чи не було в тому, щойно пережитому, щось
подiбне до минулого?
Так. Це тепер мов вiдживало наново.
Мiй взiр пролетiв мимоволi в сусiднiй город. Але там не було нiкого.
Все дрiмало в лiтнiм сонцi, що клонилося до заходу, все було гарне,
зелене; але з Обринських, як колись давнiми лiтами, не видко було нiкого.
Нi малого Нестора, що вештався за золотими мухами й синiми мотилями, нi ©©
само©. Колишню нашу хату перемiнено на елегантну вiллу для лiпших гостей,
i лиш давня широка вигiдна веранда й давня пишна алея осталася така сама.
Так само стояли й усi кущi й рожi коло веранди, хiба що ще бiльше
розрослися. Сама вона - десь заховалася. До старо© яко©сь удовицi нiмкенi;
зачинилась там, мов монахиня, i "хто хоче ©© бачити, нехай вiдшука ". "Я й
брат, мiй прибули в самоту й лiс, а бiльш для нiкого"...
Я вiдшукав ©©.
В низькiм обширнiм старосвiтськiм домi, мiж поважними смереками, з
дахом, що аж угинався, помiж цвiтами, з ганком, оброслим блющем, з бiлими,
як снiг, занавiсами - найшов ©©.
Це не було по-"панськи", як вiднайшов я ©©. По привiтанню з панею
Мiллер у зiльнику, я увiйшов у довгi, взiрцево чистi, коверцями ручно©
роботи виложенi сiни, й коли на мо стукання не обiзвався нiхто, я отворив
дверi i вступив у кiмнату. Вона була тут, в обширнiй кiмнатi. Стояла в тiй
хвилi обернена плечима до дверей i вбивала цвях у стiну. Вiдтак взяла
якийсь перед нею припертий портрет i старалася його повiсити. © тонка
стать нiби натягнулась, щоб повiсити портрет добре. Одначе це не вдавалось
©й. Очевидно, був образ затяжкий для не©, i вона опустила на хвилю, мов
втомившись, руки з портретом униз i ждала, неначе спочиваючи. Так постояла
кiлька хвилин. Вiдтак чи закрався протяг крiзь мною створенi дверi, обняв
©© i примусив оглянутись, чи може зачула шелест, доста, вона обернулася, й
нашi погляди стрiнулися. Нiколи в життi не бачив я вдруге такого змiшання
й заклопо-тання в жiнки, як у цiй хвилi - в се© дiвчини. Почервонiвши аж
пiд саме волосся, вона стояла хвильку, майже безпомiчно, як дитина, i
дивилася на мене.
- Тут заховалися ви, панно Маню? - сказав я, вiдкладаючи капелюх i
палицю на стiл та приступаючи безцеремонне до не©, що уст з замiшання не
отвирала.
- Тут, - вiдповiла лише й оглянулася мов о помiч, щоб щось з образом
зробити.
- Як бачу, я приходжу в саму добру хвилю, - тягнув я дальше, вiдбираючи
передусiм тяжкий портрет якогось да©внього вiйськового фамiльянта панi
Мiллер з рук заклопотано© дiвчини. - Позвольте, панi, що вас виручу з се©
роботи. Вашi руки не вдержать цього добродiя, що, засiвши вигiдно в
крiслi, нiби жде, щоб нiжнi руки дами вмiстили його на високiм
становиську.
Тепер вона мов опам'яталася й, обминаючись з мо©ми очима, подала менi з
словом "дякую" образ i зiсту©пила легко з низько© лавки.
- Дрiбниця, - закинув я з уданим супоко м, щоб припровадити ©© до
рiвноваги, а вiдтак додав: - Тепер я займу ваше мiсце, а ви будьте ласкавi
й глядiть, чи вiшаю рiвно оцього добродiя.
- Рiвно, рiвно, - вiдповiла й дивилась, як я, вiдсунувши лавку набiк,
одним майже рухом пiдняв портрет угору й повiсив на вбитий нею цвях.
Вiдтак, постоявши ще й приглядаючись хвилинку, чи добре виконав я сво
дiло, я нараз обернувся й простягнув до не© обi руки.
- Тепер ми вже по роботi, панно, - обiзвався я до не©, що стояла мовчки
й блiда, мов ждала, щоб я був перший, що промовить. - На мою думку, личить
нам, як добрим давнiм товаришам, що виконали спiльно благородне дiло,
привiтатись мирно. Як ма тесь, панно Маню? Ви зчудованi мо©м приходом, а
радше мо ю несподiваною атакою на вас? Чи не так?
Вона не обiзвалася зараз, але замiсть того поглянула на мене великим
допитливим поглядом i, вкладаючи обi сво© руки в мо©, вiдповiла, що добре,
й усмiхнулась.
- Я й моя мати довжники вашi, моя панi, - говорив я далi. - В подорожi
були ви ©й помiчнi, хоч, як переказувала менi мати, були самi не зовсiм
здоровi. Досi вона не вспiла до вас особисто навiдатися, щоб поглянути за
сво ю опiкункою, подякувати ©й за труд коло не©. Однак я, довiдавшись про
це щойно недавно, прийшов сам замiсть не©.
Вона, як ранiше, всмiхнулася, i по тiм ©© усмiху, що чи не огрiв цiле
©© обличчя, вона перемiнилася нiби вiдразу в давню Маню Обринську.
- Хто б ще на те й увагу звертав, - вiдповiла просто. - Трапилась
хвилина стати комусь помiчною, то й стала. Побачивши вашу матiр, що
стояла, заклопотана, посерединi чужого гурту, менi пригадалась моя власна
мати, що дуже не любить сама ©здити, i я, не надумуючися, зважилася
приступити до не©. Не знаю однак, чи не справила я ©й тим прикростi. Вона
жiнка горда й неприступна, а я подекуди боязлива, то не знаю... - I з тим
замовкла.
- Чому ж це? - спитав я, приступаючи ближче до не© й заглядаючи ©й у
вiчi. - Давнiше ви, зда ться, не були такi.
- Давнiше! - вiдповiла вона, i ©© очi майнули якось чи не зчудовано по
менi. - Давнiше було не одно iнакше, а тепер то все перемiнилося. Я
пiзнала життя, i через те й погляд на людей змiнився. Однак... - перервала
себе, - яка я неуважна; я говорю, а ви сто©те. Будьте ласкавi, сядьте.
- Я слухаю вас, панi! Докiнчiть, - обiзвався я й простягнув руку,
прохаючи, щоб не рухалася з мiсця, а стояла й говорила дальше. Так,
говорила тим самим трохи альтовим голосом, що, мов шовком, оповивав мою
душу.
- Змiнили погляд на людей, панi?
- Так. Навчилась брати ©х такими, якими в дiйсностi , а не якими
хотiла б мати ©х наша уява.
- Чи це вiдноситься до мене й до мо © матерi? - спитав я й поглянув
проникливе в ©© очi.
- Життя змiнило вас, мабуть, так само, як i мене, - вiдповiла,
обминаючи мо запитання.
- Хто зна , панi! Мене воно лиш виховало, а може, я лиш "отерся" з
дечого; але змiнити, як це ви, може, дума те, воно мене мало що змiнило. В
дечiм я все ще давнiй мужик, панно Маню, - сказав я й усмiхнувся з
невимушеним усмiхом.
Вона поглянула недовiрчиво сво©ми молодими очима на мене цiлком так
само, як робив це хвилями Нестор.
- Про вас говорять, що ви щасливий i вдоволений чоловiк, i завидують
вам те, - обiзвалась спокiйно. - А те дуже рiдко чути.
- Дiйсно, - вiдповiв я. - Мужик не потребу багато до щастя. Гарна
хата, добрi, сякi-такi матерiальнi вiдносини, добрий харч... чому нi?
Я поглянув на не©. В ©© лице пiдступила, як недавно, темна краска
замiшання, - i вона заперечила головою.
- Я це не в тому значеннi думала.
- Нi... Справдi нi? - сказав я. - А то я б був думав, що й ви пристали
до того гурту, що уважа Богдана Олеся за матерiалiста й бог зна якого
вдоволеного й щасливого. А все через те, що вiн зачиня душу й не виносить
свойого я на торг.
- Я не думала в тiм напрямi, - сказала вона; i нараз мов побоюючись, що
я поставлю нове якесь ©й прикре питання, пiдсунула менi крiсло, а сама
сiла на диван пiд вiкном.
- Отже, в iншому розумiннi, - сказав я. - I я догадуюсь, в якому.
Очевидно, до вас мусили доходити свого часу слухи й про романтику Олеся, а
з там про якесь його нещоденне щастя в жiнок. Правда?
Вона не вiдповiла.
- Я бачу, що так, панi, хоч вашi уста й мовчать, i вираз вашого лиця
говорить виразно, що ви до того не торка тесь. Тi слухи й епiзоди з мого
життя були побiльшенi й пофальшованi. Я шукав романтики, панi Обринська,
свого часу. Я не таю цього. Шукав i на якийсь час находив, i мав свое
вдоволення до певного ступеня й часу. Але не назавжди. Вона не вистарча ,
ба навiть обрида . Тут мусить поважний мужчина щось тривкiше мати. Бодай з
сво©ми мужицькими iнстинктами думаю так я один. Я не декадент, не
модернiст, а мужик. I бути може, тому й визволився з того всього й дивлюсь
спокiйно... - Тут нараз я урвав. Панi Мiллер, з котрою я ще в зiльнику
перед вступом у хату привiтався, отворила в тiй хвилi дверi, i, не входячи
цiлком, попросила до чаю. Я подякував i сягнув за капелюхом.
- Не зайдете колись до мо © матерi? - спитав я дiвчину, котра мов з
задуми мо©ми словами збудилась, i на мене розчаровано поглянула. - Вона б
радувалась.
- Нi, - вiдповiла стиха, уникаючи мого погляду.
- I чому, як вiльно спитати?
- На це можете ви собi й самi вiдповiсти. Мо© дороги ведуть мене туди,
де мене шанують i потребують. Передусiм, потребують, пане Олесь.
- Значить, iншими словами так: "До вашо© матерi я б могла лиш тодi
зайти, коли б вимагала цього якась важна, не звичайна потреба". Чи
зрозумiв я вас добре, панi?
- Так.
- А над тим, що можна чи сь ушанування й любов (навiть ворога) здобути,
ви не застановлялися нiколи? - спитав я.
- Не мала до того нав'язуючих точок, пане. Зрештою, - додала, - може,
але тодi мусив би бути до того iмпульс глибокий i поважний, а тут...
- Тут його нема, панно Маню. Правда? - I я усмiхнувся гiрко.
- Нема, пане Олесь, - сказала й умовкла.
- А коли побачимось ми, панi? - опитав я, подаючи ©й руку на прощання,
неначе iгноруючи ©© послiднi слова. Вона здвигнула плечима.
- Останьтесь на чай у панi Мiллер. Зробите ©й прикрiсть, як пiдете, -
обiзвалась вона замiсть вiдповiдi.
- Нi. Перепросiть, я пiду, - сказав я поважно, мiж тим коли вона
пiднялась з свого мiсця. Вклоняючись, я завважив, що ©© бiле нiжне лице чи
не побiлiло о один вiдтiнок. Але з мiсця вона й один крок не рушилась.
* * * _
(Пiзнiше).
На один крок вона все-таки сама зблизилася. Тi ©© - i заразом його
(Нестора) уста, i тi ©© - i його очi, чи могли вони що iнше говорити, як
саму правду? Але думка, що вони могли хоча б i на короткий час в очах кого
iншого тонути, подразню мене. А все ще гарна. Поважна, трохи iгноруюча, з
однаково "молодими" очима - все ще гарна.
* * * _
(Знов пiзнiше).
Я здибував ©©, але не говорив з нею, - не йшла сама. Так, так, це
все-таки вона, та Маня, як i я так само той сам, що тодi був.
Вона ще трохи виросла, i ©© стать гармонiйна й принадна... Але ба! Кого
вона ма ? Кого може мати вбога немолода вже дiвчина?
Нi. Вона ма свого Нестора. Невинного молодого брата - мислителя,
мужеську мiмозу, а твердого, як камiнь. Вiн - ©© оборонець i приятель.
Його вона собi виховала, i вiн ©© сторож.
* * * _
Лист панi Мiллер до сво © приятельки, панi Обринсько©:
"Високоповажна моя панi Обринська©
Вже стiльки днiв уплинуло вiд при©зду доньки вашо© Манi, а мо ©
улюблено© колишньо© ученицi, що аж прикро менi, що досi я ще не повiдомила
бiльше бачити, чим яке-небудь товариство. В столицi вони також найбiльше
лиш з панством Марiянами зносяться. Мешкання хотiла вона зразу брати за
рiкою на Д., але, щоб не бути надто вiддаленими вiд сво©х знайомих,
рiшилась на пропозицiю панi Мiллер взяти поко© в не©. Там буде ©м близько
до того мiсця, де перебували свою молодiсть, де жив i помер ©х дорогий
батько. Де ловив Нестор хлопчиною метеликiв, шукав золотi мушки i т. iн.
Все це буде для нього милим спогадом.
"А мати ваша?" спитала я.
"О, вона пiд доброю опiкою. Вона ви©де по вiд'©здi Нестора до сестри
Оксани".
На двiрцi в К. знов та сама метушня. Знов бiганина, i знов на часок я
безпомiчна. "Знайомо©" не було, як я й сподiвалась в духу, фiякрiв лиш
кiлька, котрих розiрвали до одного, i ми мусили обi залишитися й дожидати,
аж не вернеться замовлений наборзi фiякер, котрий врештi забрав нас i наш
багаж, клунки, кошики й т. iн. - i довiз додому. Коли ми зближалися до
мiста, а вечiр був погiдний, вона сидiла в кутку брички мовчки i раз, як
менi здавалося, втерла тайком очi. Менi стало ©© потрохи жаль. Я ©©
психологiю зрозумiла. Мене, Богдане, не "ожидав" також нiхто на двiрнi,
щоб бути помiчним; ожидав хiба також лиш дух того, що спочива тут вiчним
сном; але все ж таки в'©жджала я з iншим почуттям у батькiвщину, як вона.
"Ви давно не були тут?" спитала я ©© нараз, як ми вже чи не до©жджали
мiж першi доми мiстечка, що тут i там мов виринали кра м дороги.
"Вiд часу смертi батька", вiдповiла вона стисненим голосом.
"О, це давно", закинула я.
"Давно", вiдповiла знехотя, нiби я перебила ©© немило в якихось думках,
i вихилилася з повоза, оглядаючись чи не всiм ством сво©м, за пишним
гiрським кра видом, який розкривався щораз пишнiше перед нашим видом,
замикаючи невелике мiстечко собою. "О", кликнула вона нараз живо, з
несподiваним захопленням, i вказала рухом на дорогу, що вiддiлялася вiд
то©, котрою ми ©хали, та бiгла аж мiж двi пишнi скелi й далi за ними, як
знала я (i ти ©© зна ш), у лiс. Я звернулася за вказаним мiсцем у надi©,
що побачу щось особливше, одначе не побачила нiчого. "Цi ю дорогою любила
я колись ©здити пристрасно верхом - рано-ранесенько..." пояснила вона
менi, угледiвши мо зчудування. I знов, як перше, складаючися в себе, вона
подалася в кут брички, мов жалiючи, що на хвилину розкрила сво нутро
передi мною.
"Колись, правда, було воно iнакше, - вiдповiла я, а по хвилинi мовчання
додала: - Якби був ваш батько жив, було б, може, й ваше життя iнакше
уладилося. Вiн був практичний, був би забезпечив вас цiлковито, зложив
якийсь капiтал. Ви б були нинi сво ю панею, а так..." i я урвала. Боже
мiй, що сказала я таке, що вона на мене видивилася й аж по уста побiлiла?
"Капiтал?" спитала все ще поблiдлими устами.
"Так, моя панi, капiтал, - повторила я. - Ту силу, що да життю
пiдставу, що да людинi власть у руку, можнiсть розвинутися, жити, нада
©й вартiсть... особливо дiвчинi".
Вона не вiдповiла.
Около ©© уст, мов тiнь, поблукала гiрка усмiшка, i вона, мов
зрезигновано, не обзивалася.
"Чи не так, моя панi?" спитала я.
"Це правда, - обiзвалась вона мов насилу, дивлячись далеко вперед себе.
- Коли б мiй батько був жив, моя доля була б iнакше уклалася. Вiн був би
менi помагав мо© житт вi плани й постанови здiйснити, а так з його смертю
урвалося все, i нинi я в очах людей, помимо всього, осталася без всяко©
вартостi. Нинi дiвчина мусить мати заробковий титул, себто "диплом", щоб
бути цiнною. Бо ж хоч i не ма ма тку, то ©© "фах", коли його ма ,
вiдкида прецiнь проценти. А я i його не маю хоч стремiла колись до того
всею душею. Менi осталась музика. Вона мiй фах. I слава богу, не лиш фах,
але й товаришка житт ва моя".
Я не вiдповiла ©й, Богдане. Що ж; чи мала я ©й притакнути до того, що
само собою розумiлось? Вона дуже споважнiла, та колишня твоя Маня; робить
враження молодо© мужатки, а не дiвчини. I по правдi кажучи, я нетерпливо
вижидала, коли вже до©демо до нашо© хати. Менi нiяково ставало в ©©
товариствi. Мимо вбожества й безвиглядностi на будучнiсть (я розумiю пiд
тими поняттями женячку, Богдане), пробивалася така гордiсть i
недоступнiсть у ствi то© дiвчини, мов вона робила менi ласку, що розкрила
на хвилину свою душу. По недовгiм часi почали тут i там лiхтарнi мiж
домами малого мiстечка освiтлюватися, а далi, далi мали ми вже й до мо ©
хати до©жджати.
"Може, поступите вперед на хвилинку до мене, - сказала я ©й (менi
все-таки було ©© жаль, Богдане, вона ж була, як i ти, без батька), - а
опiсля вернете до себе. В мене нап' тесь i гарячого чаю, я везу з собою й
рiзнi тiста, що ©х собi до чаю вдома напекла".
"Дякую, - вiдповiла. - Панi Мiллер буде на мене нетерпливо ждати. На
дворець вона не ви©жджала, бо я собi те просто вимовила, але зате вдома
ожида мене теплiсть i щирiсть ©© серця. Я ©© знаю. Вона ж товаришка мо ©
матерi а перша моя вчителька музики. Я ©й багато завдячую. Я була ©©
улюблена учениця. О, я вже також вiдчуваю ©© iстоту й тепло коло себе".
Я не казала нiчого. Нехай i так. Ось, ось ми вже до©жджали до мо ©
хати. Вже бачила я здалека дерева нашого садка перед хатою, великi,
розмашистi; i я сама не знаю, чому я поглянула на не©. Вона вихилилася, як
недавно, з повоза й мов пожирала в западаючiй темiнi очима все, що
здавалось ©й рiдне й миле (правда! до нашого саду притикав прецiнь ©х
колишнiй сад). Мов мала там когось побачити, що мав би звiдти проти не©
вийти й привiтати ©©. Одначе того всього не було. I лише дерева, тi самi
давнi дерева i кущi, тi самi бози й жасмiни, виринали темними набитими
постатями з-поза штахет при дорозi й визирали в нiч. Перед нашим домом
фiякер став. Я почала рухатись з мiсця, щоб устати. Я цiла з утоми мов
зiштивнiла, i пiдносячись, я мимоволi подавалась знов назад. Тимчасом вона
обiзвалася:
"Панi, у ваших вiкнах я не бачу жодного свiтла. Хто зна , чи ваша
служниця дома. Позвольте, щоб я вперед вiдвезла свiй багаж до свого
мешкання. Вiдтак поверну з вами, вiдпроваджу вас до хати, стану вам, може,
дечим услужною, i аж потiм поверну до себе. Я ж недалеко вiд вас".
Тепер я не хотiла й подякувала. Однак вона перемогла мене. Поки я ©й ще
раз подякувала, вона вже поiнформувала фiiякiра, куди ма нас везти, i
кiлька хвиль пiзнiше сталося, як вона розпорядила. Сво© речi вона
вiдвезла, причiм я мусила ще бути свiдком, як вона з сво ю "панi Мiллер"
вiталася й обiймалася, а потiм ми вернули обi до мо © хати. Вона помогла
менi висiсти (я вже тобi все пишу за порядком, нiчого не опускаю), i поки
фiякер поздiймав мiй багаж, вона взяла мене безцеремонне пiд руку, i ми
пiшли але ю до мо © хати! З вiкон била до нас темiнь, i лиш запах рож, тих
наших пишних бiлих рож, Богдане, що ти ©х так дуже любив, вiтав нас обо©х
сею тихою вечiрньою годиною. Навкруги панувала глибока тишина, й мо©
дерева, i все те, що я з малого, здавна дозирала й доглядала, вiтало мене.
Тво© вiкна, Богдане, дивились зчудовано на мене, що я без тебе проти них з
чужою дiвчиною йшла; коли я отворила дверi бiчно© веранди, мене непри мно
вразив спокiй, що панував навкруги. Що це мало значити? Чи стара Христина,
що мала менi тут услугувати, не ожидала мене? Вiд'©хала куди? Була хора?..
I я висказала сво зчудування перед дiвчиною.
"Не журiться, панi, - поспiшила вона, - я зараз розвiдаюся, що з нею .
Я ще не забула, де тут кухня". I сказавши це, оставила мене з фiякром i
клунками на верандi, сама побiгла кругом до кухнi. Поки я вiдправила
фiякра, повернула вона. "Вже йде ваша Христина, - повiдомила мене. - Вона,
бiдна, хора. Лежала сама в кухнi, через те й усюди темно. Простудилася,
але каже, що ©й уже нинi лiпше й вона зараз прийде".
I справдi, за пару хвилин причолопала й Христина. Обмотана, мов снiп
(хоч лiто), i, вiтаючися, постогнуючи, та все ж таки з радостi, побачивши
мене, усмiхаючись, отворила нам перше дверi до твого покою. Тут запалила
свiтло й пiшла по самовар. Я, щоправда, чулася така втомлена, що, не
оглядаючися нi на що, кинулась вiдразу на твою софу й, випочиваючи,
оглядалась лiвш мовчки в тiй колишнiй тво©й кiмнатi. Мимоволi я мусила
бути в душi Манi Обринськiй вдячна, що вона, хоч i знала мою
неприхильнiсть до ©© особи, завешталася тепер, мов у сво©й хатi. Злагодила
за часок спритними руками чай i остаточно, при помочi Христини, котра
справдi показалася на цей раз до чого iншого нездатна, присунула до мене
столик i налляла менi чай. Зробивши це, щоправда, безшелесне й зручно,
вона вхопила капелюх i зонтик i почала прощатися.
Я задержала ©©.
"Як то, панi, я сама маю пити чай, коло котрого ви заходилися? -
спитала я. - Я вас не пущу".
"Я дякую", вiдповiла вона, вибачаючись, що на не© ждала панi Мiллер з
вечерею й ча м, котрiй (як я сама чула) обiцяла найдальше за пiвгодини
прийти.
"Таж у мене ось там у пуделку краснi свiжi тiста. Панi (вибери-но деякi
й подай на стiл, звернулася я до старо© слуги), запишiться, будьте мо©м
першим милим гостемi!"
Але вона вiдмовилася.
"Залишаюся, отже, сама в отих чотирьох стiнах", зробила я ©й закид,
побачивши, що неначе з собою боролася. Але в тiй хвилi Христина несвiдомо
виручила нас обо©х з колiзi©. Побачивши, що вона не виявля охоти
залишитися, обiзвалася:
"Як пааночка нiяк не можуть залишитися, то я ось що скажу, потiшу.
Iмость [50]не будуть уже такi самiтнi, як думають; ось тут... - i вказала
на стiну, де висiла велика твоя фотографiя, - повiсила панi, поки
вiд'©хала, образ iз салону ©мостиного сина. Вiн дивиться на мамцю сво©ми
очима й вiта ©©. Крiм того, як панi прикажуть, присяду я он там на
стiльцi й буду розказувати дещо, щоб панi не було самiтно".
При споминi про тебе я мимоволi глянула на дiвчину. Вона дивилась на
твiй образ, котрий, мабуть, уже ранiше побачила. В тiй хвилi, як Христина
промовила про нього, обернула вона голову, й нашi очi стрiнулися. Лиш на
одну хвилину стрiнулися вони, одначе нiколи я не забуду того жаху, який
виявився в цiй хвилi в тих ©© очах. Мов на лихiм учинку спiймана (як
стояла недалеко дверей), вона, простягаючи мов безтямки руку за клямкою,
вклонилась передi мною i, не оказавши бiльше нi словечка, отворила дверi.
"Вiдвiдайте мене знов колись, панi© - кликнула я, прохаючи, вслiд за
нею. - Зробите менi при мнiсть".
Але ©© вже не було, пiшла, не обiзвавшися до мене бiльше i словечком,
мов i слiд за собою затерла.
Так скiнчився мiй подорожнiй епiзод з колишнiм тво©м iдеалом, Богдане.
Наколи б не те, що маю стiльки вiльного часу й супокою, що аж вкучу гься,
ти б був про цю несподiвану Й непотрiбну стрiчу нiколи нiчого не
довiдався. Але знаючи, що тебе займа кожна дрiбниця логично мо © особи, я
нiяк не могла себе побороти, щоб не розповiсти тобi й про цю iсторiйку. Як
хочеш, розкажи ©© i Дорi, бо я сама не буду про це ©й окремо писати. Вона
й досi займа ться сею дiвчиною, котра свого часу, як не помиляюся,
iгнорувала не лиш мене, але й ©©. Остаточно, сину мiй, кидай раз твiй уряд
i при©жджай сюди. Погода чудова! I кожно© днини, що там перебува ш, шкода©
Твоя мати".
* * * _
(Чотирнадцять день пiзнiше, i вже в горах).
Ходжу, блуджу по лiсах, щоб здибатись з нею, але досi ще не бачив ©©.
Дивне почуття - оглядати тi мiсця з почуттям, що вона так само ©х огляда .
Вона!..
Вiд часу прочитання листа матерi думка про не© мене не покида . Я
вiдчуваю - з хвилею, в котрiй стрiнемося коло нашого або ©© колишнього
дому, чи знов тут або там у знайомих мiсцях лiсу, зайде з нами змiна.
Минувшiсть з сво©ми бiлими подiями надто сильна, щоб не подiяла в
який-небудь спосiб на нас i на будуче. Значить, на тепер. До мо © матерi
не показувалася вона бiльше, хоч, як упевня мене мати, була б ©© повiтала
радо в себе, хоч би й тому, щоб подякувати ©й за ©© труд коло не© пiд час
подорожi i вдома.
- Коли вона до вас не приходить, мамо, - сказав я ©й в кiлька день по
мо©м при©здi, саме як згадала мати про не©, - то нам не залиша ться нiчого
iншого, як пiти до не© самим i вчинити це. Мене диву , що ви цього взагалi
не зробили.
Мати поглянула на мене й похитала головою.
- Чи справдi ти це поважно говориш, Богдане? - спитала.
- Цiлком поважно, мамо, - вiдповiв я.
- Ти б припускав, щоб я щось подiбне зробила?
- Чемнiсть вимагала б це. Зрештою, я далекий, щоб силувати вас до
чогось подiбного...
- Нехай що по-тво му й вимагала би чемнiсть, - сказала вона, - але по
правдi я цього не вдiю. Зрештою... я переконана, що в сво©й зарозумiлостi
вона цього навiть вiд мене не вимага . Вона iгнору мене.
- У сво©й тонкостi, мамо, хотiли ви, може, сказати, а не зарозумiлостi.
Про яку-небудь зарозумiлiсть у тi © дiвчини бесiди не може бути. Я знаю
Обринських. У них зарозумiлостi нема . Щирiсть i доброта не вражають
нiкого, отже, розумi ться, i ©© також нi. Коли б ви по-щирому до не©
вiднеслися, вона б, певно, вас не оминала так, як очевидно омина . Я й так
нiколи не припускав, що вона перша зблизиться до вас.
- Менi байдуже про це, Богдане, - обiзвалася мати. - Гадай про це, як
хочеш. Це рiч твоя. Але йти менi до не© i дякувати за незначнi чемностi,
якi робить одна культурна людина другiй, я вважаю з сво © сторони в даному
разi за пониження сво © гiдностi, а щонайменше - за нонсенс. Я була досить
ввiчлива проти не©, запрошуючи ©© до себе на чай...
- Котрий вона замiсть вашо© хоро© служницi приготовила власними руками,
- докiнчив я не без злоби.
- Я б була ©й i половину сво©х тiст додому передала. Я не така,
Богдане, щоб не вмiла вiддячитися.
- Нащо це, мамо? - спитав я.
- Власне з щиростi, Богдане, - вiдповiла мати твердо. - Будь спокiйний;
вона на нещастi й злиднях зна ться, хоч i не зраджу того. Вона була б
посилку тiст вiд мене прийняла.
- На злиднях бiльш-менш кожне з нас зна ться, мамо, - вiдповiв я,
iгноруючи ©© послiдн речення. - Рiч лиш у тiм, як ми себе до того ставимо
й те переносимо. Зрештою, ви помиля тесь, мамо, як утриму те, що Обринськi
живуть у злиднях. Оскiльки менi вiдомо, Нестор побира вже хоч невелику,
але все гарну плату, з котрою не один молодий чоловiк на його мiсцi вже й
одружу ться. Сама панi Обринська по мужевi також не без жалування. Ну, а
вона ма сво© доходи з сво©х лекцiй.
- Овва, доходи!! - обiзвалася мати. - Хоч би була якою вчителькою при
семiнарi [51], або сякий-такий титул мала, а то й того нема. А я, Богдане,
мала б сама йти перша до не© i за незначнi услуги дякувати?
- Не "дякувати", мамо, - закинув я подразнено, - а радше лиш
розпитатися, як вона ма ться. Самi споминали-сьте, що, ©дучи з вами, вона
жалiлася на бiль голови. А те, що закиду те ©й, що вона не державна хоч би
"вчителька", мамо, диву мене. Вiдколи виросли вчительки в ваших очах так,
що ви нада те ©м нараз таку важнiсть? Чи не так? Колись були ви найбiльша
противниця жiнок з фаховими студiями, i якраз проти панни Обринсько©, чи
не через ©© стремлiння до того, ворожо настро нi. Тепер, коли обставини
вiд смертi батька склалися на ©© некористь, i вона мовчки, без жалю, хiба
лише з внутрiшнiм смутком, iде життям, заробляючи по змозi сво ю
iнтелiгенцi ю й таланом на сво удержання, ви закиду те ©й брак якихось
титулiв i фаху. Ви не консеквентнi, мамо!
- Нехай i так, мiй сину, нехай, що я неконсеквентна. Сво© погляди з
часом можна змiнити. Ти також змiнив ©х, займаючись iншими iдеалами, що не
стояли навiть на рiвнi з першим, поки не дiйшов остаточно до теперiшнього
стану.
При ©© словах я чув, як менi пiдiйшла гаряча краска до лиця i я встав.
- Я iду, мамо... - звернувся до не©, шукаючи очима за сво©м капелюхом.
- Куди?
- До не©.
- До Обринсько©?
- До панни Обринсько©.
Через хвилину витрiщилась мати на мене, мов туй-туй мала надi мною
завалитися стеля.
- Стережись, сину! - вибовтнула вона нараз змiненим, майже упавшим
голосом.
- Чого, мамо? Убого©, немолодо© вже дiвчини? Вона не вiдповiдала нiчого
й вiдвернулася.
- Я ж щоб направити те, що ви занедбали, мамо. Iду ©й подякувати за
ввiчливiсть до вашо© особи. Чей же менi це увiйде...
- Iди!
- Я йду.
Я замикав дверi, а вона розсмiялась! О, той знайомий менi так добре,
мене так часто тиранiзуючий смiх. Як прикро вiдбився вiн тепер у цiй хвилi
в мо©й душi!
* * * _
Я вийшов у сад i вiдiтхнув. Чи не було в тому, щойно пережитому, щось
подiбне до минулого?
Так. Це тепер мов вiдживало наново.
Мiй взiр пролетiв мимоволi в сусiднiй город. Але там не було нiкого.
Все дрiмало в лiтнiм сонцi, що клонилося до заходу, все було гарне,
зелене; але з Обринських, як колись давнiми лiтами, не видко було нiкого.
Нi малого Нестора, що вештався за золотими мухами й синiми мотилями, нi ©©
само©. Колишню нашу хату перемiнено на елегантну вiллу для лiпших гостей,
i лиш давня широка вигiдна веранда й давня пишна алея осталася така сама.
Так само стояли й усi кущi й рожi коло веранди, хiба що ще бiльше
розрослися. Сама вона - десь заховалася. До старо© яко©сь удовицi нiмкенi;
зачинилась там, мов монахиня, i "хто хоче ©© бачити, нехай вiдшука ". "Я й
брат, мiй прибули в самоту й лiс, а бiльш для нiкого"...
Я вiдшукав ©©.
В низькiм обширнiм старосвiтськiм домi, мiж поважними смереками, з
дахом, що аж угинався, помiж цвiтами, з ганком, оброслим блющем, з бiлими,
як снiг, занавiсами - найшов ©©.
Це не було по-"панськи", як вiднайшов я ©©. По привiтанню з панею
Мiллер у зiльнику, я увiйшов у довгi, взiрцево чистi, коверцями ручно©
роботи виложенi сiни, й коли на мо стукання не обiзвався нiхто, я отворив
дверi i вступив у кiмнату. Вона була тут, в обширнiй кiмнатi. Стояла в тiй
хвилi обернена плечима до дверей i вбивала цвях у стiну. Вiдтак взяла
якийсь перед нею припертий портрет i старалася його повiсити. © тонка
стать нiби натягнулась, щоб повiсити портрет добре. Одначе це не вдавалось
©й. Очевидно, був образ затяжкий для не©, i вона опустила на хвилю, мов
втомившись, руки з портретом униз i ждала, неначе спочиваючи. Так постояла
кiлька хвилин. Вiдтак чи закрався протяг крiзь мною створенi дверi, обняв
©© i примусив оглянутись, чи може зачула шелест, доста, вона обернулася, й
нашi погляди стрiнулися. Нiколи в життi не бачив я вдруге такого змiшання
й заклопо-тання в жiнки, як у цiй хвилi - в се© дiвчини. Почервонiвши аж
пiд саме волосся, вона стояла хвильку, майже безпомiчно, як дитина, i
дивилася на мене.
- Тут заховалися ви, панно Маню? - сказав я, вiдкладаючи капелюх i
палицю на стiл та приступаючи безцеремонне до не©, що уст з замiшання не
отвирала.
- Тут, - вiдповiла лише й оглянулася мов о помiч, щоб щось з образом
зробити.
- Як бачу, я приходжу в саму добру хвилю, - тягнув я дальше, вiдбираючи
передусiм тяжкий портрет якогось да©внього вiйськового фамiльянта панi
Мiллер з рук заклопотано© дiвчини. - Позвольте, панi, що вас виручу з се©
роботи. Вашi руки не вдержать цього добродiя, що, засiвши вигiдно в
крiслi, нiби жде, щоб нiжнi руки дами вмiстили його на високiм
становиську.
Тепер вона мов опам'яталася й, обминаючись з мо©ми очима, подала менi з
словом "дякую" образ i зiсту©пила легко з низько© лавки.
- Дрiбниця, - закинув я з уданим супоко м, щоб припровадити ©© до
рiвноваги, а вiдтак додав: - Тепер я займу ваше мiсце, а ви будьте ласкавi
й глядiть, чи вiшаю рiвно оцього добродiя.
- Рiвно, рiвно, - вiдповiла й дивилась, як я, вiдсунувши лавку набiк,
одним майже рухом пiдняв портрет угору й повiсив на вбитий нею цвях.
Вiдтак, постоявши ще й приглядаючись хвилинку, чи добре виконав я сво
дiло, я нараз обернувся й простягнув до не© обi руки.
- Тепер ми вже по роботi, панно, - обiзвався я до не©, що стояла мовчки
й блiда, мов ждала, щоб я був перший, що промовить. - На мою думку, личить
нам, як добрим давнiм товаришам, що виконали спiльно благородне дiло,
привiтатись мирно. Як ма тесь, панно Маню? Ви зчудованi мо©м приходом, а
радше мо ю несподiваною атакою на вас? Чи не так?
Вона не обiзвалася зараз, але замiсть того поглянула на мене великим
допитливим поглядом i, вкладаючи обi сво© руки в мо©, вiдповiла, що добре,
й усмiхнулась.
- Я й моя мати довжники вашi, моя панi, - говорив я далi. - В подорожi
були ви ©й помiчнi, хоч, як переказувала менi мати, були самi не зовсiм
здоровi. Досi вона не вспiла до вас особисто навiдатися, щоб поглянути за
сво ю опiкункою, подякувати ©й за труд коло не©. Однак я, довiдавшись про
це щойно недавно, прийшов сам замiсть не©.
Вона, як ранiше, всмiхнулася, i по тiм ©© усмiху, що чи не огрiв цiле
©© обличчя, вона перемiнилася нiби вiдразу в давню Маню Обринську.
- Хто б ще на те й увагу звертав, - вiдповiла просто. - Трапилась
хвилина стати комусь помiчною, то й стала. Побачивши вашу матiр, що
стояла, заклопотана, посерединi чужого гурту, менi пригадалась моя власна
мати, що дуже не любить сама ©здити, i я, не надумуючися, зважилася
приступити до не©. Не знаю однак, чи не справила я ©й тим прикростi. Вона
жiнка горда й неприступна, а я подекуди боязлива, то не знаю... - I з тим
замовкла.
- Чому ж це? - спитав я, приступаючи ближче до не© й заглядаючи ©й у
вiчi. - Давнiше ви, зда ться, не були такi.
- Давнiше! - вiдповiла вона, i ©© очi майнули якось чи не зчудовано по
менi. - Давнiше було не одно iнакше, а тепер то все перемiнилося. Я
пiзнала життя, i через те й погляд на людей змiнився. Однак... - перервала
себе, - яка я неуважна; я говорю, а ви сто©те. Будьте ласкавi, сядьте.
- Я слухаю вас, панi! Докiнчiть, - обiзвався я й простягнув руку,
прохаючи, щоб не рухалася з мiсця, а стояла й говорила дальше. Так,
говорила тим самим трохи альтовим голосом, що, мов шовком, оповивав мою
душу.
- Змiнили погляд на людей, панi?
- Так. Навчилась брати ©х такими, якими в дiйсностi , а не якими
хотiла б мати ©х наша уява.
- Чи це вiдноситься до мене й до мо © матерi? - спитав я й поглянув
проникливе в ©© очi.
- Життя змiнило вас, мабуть, так само, як i мене, - вiдповiла,
обминаючи мо запитання.
- Хто зна , панi! Мене воно лиш виховало, а може, я лиш "отерся" з
дечого; але змiнити, як це ви, може, дума те, воно мене мало що змiнило. В
дечiм я все ще давнiй мужик, панно Маню, - сказав я й усмiхнувся з
невимушеним усмiхом.
Вона поглянула недовiрчиво сво©ми молодими очима на мене цiлком так
само, як робив це хвилями Нестор.
- Про вас говорять, що ви щасливий i вдоволений чоловiк, i завидують
вам те, - обiзвалась спокiйно. - А те дуже рiдко чути.
- Дiйсно, - вiдповiв я. - Мужик не потребу багато до щастя. Гарна
хата, добрi, сякi-такi матерiальнi вiдносини, добрий харч... чому нi?
Я поглянув на не©. В ©© лице пiдступила, як недавно, темна краска
замiшання, - i вона заперечила головою.
- Я це не в тому значеннi думала.
- Нi... Справдi нi? - сказав я. - А то я б був думав, що й ви пристали
до того гурту, що уважа Богдана Олеся за матерiалiста й бог зна якого
вдоволеного й щасливого. А все через те, що вiн зачиня душу й не виносить
свойого я на торг.
- Я не думала в тiм напрямi, - сказала вона; i нараз мов побоюючись, що
я поставлю нове якесь ©й прикре питання, пiдсунула менi крiсло, а сама
сiла на диван пiд вiкном.
- Отже, в iншому розумiннi, - сказав я. - I я догадуюсь, в якому.
Очевидно, до вас мусили доходити свого часу слухи й про романтику Олеся, а
з там про якесь його нещоденне щастя в жiнок. Правда?
Вона не вiдповiла.
- Я бачу, що так, панi, хоч вашi уста й мовчать, i вираз вашого лиця
говорить виразно, що ви до того не торка тесь. Тi слухи й епiзоди з мого
життя були побiльшенi й пофальшованi. Я шукав романтики, панi Обринська,
свого часу. Я не таю цього. Шукав i на якийсь час находив, i мав свое
вдоволення до певного ступеня й часу. Але не назавжди. Вона не вистарча ,
ба навiть обрида . Тут мусить поважний мужчина щось тривкiше мати. Бодай з
сво©ми мужицькими iнстинктами думаю так я один. Я не декадент, не
модернiст, а мужик. I бути може, тому й визволився з того всього й дивлюсь
спокiйно... - Тут нараз я урвав. Панi Мiллер, з котрою я ще в зiльнику
перед вступом у хату привiтався, отворила в тiй хвилi дверi, i, не входячи
цiлком, попросила до чаю. Я подякував i сягнув за капелюхом.
- Не зайдете колись до мо © матерi? - спитав я дiвчину, котра мов з
задуми мо©ми словами збудилась, i на мене розчаровано поглянула. - Вона б
радувалась.
- Нi, - вiдповiла стиха, уникаючи мого погляду.
- I чому, як вiльно спитати?
- На це можете ви собi й самi вiдповiсти. Мо© дороги ведуть мене туди,
де мене шанують i потребують. Передусiм, потребують, пане Олесь.
- Значить, iншими словами так: "До вашо© матерi я б могла лиш тодi
зайти, коли б вимагала цього якась важна, не звичайна потреба". Чи
зрозумiв я вас добре, панi?
- Так.
- А над тим, що можна чи сь ушанування й любов (навiть ворога) здобути,
ви не застановлялися нiколи? - спитав я.
- Не мала до того нав'язуючих точок, пане. Зрештою, - додала, - може,
але тодi мусив би бути до того iмпульс глибокий i поважний, а тут...
- Тут його нема, панно Маню. Правда? - I я усмiхнувся гiрко.
- Нема, пане Олесь, - сказала й умовкла.
- А коли побачимось ми, панi? - опитав я, подаючи ©й руку на прощання,
неначе iгноруючи ©© послiднi слова. Вона здвигнула плечима.
- Останьтесь на чай у панi Мiллер. Зробите ©й прикрiсть, як пiдете, -
обiзвалась вона замiсть вiдповiдi.
- Нi. Перепросiть, я пiду, - сказав я поважно, мiж тим коли вона
пiднялась з свого мiсця. Вклоняючись, я завважив, що ©© бiле нiжне лице чи
не побiлiло о один вiдтiнок. Але з мiсця вона й один крок не рушилась.
* * * _
(Пiзнiше).
На один крок вона все-таки сама зблизилася. Тi ©© - i заразом його
(Нестора) уста, i тi ©© - i його очi, чи могли вони що iнше говорити, як
саму правду? Але думка, що вони могли хоча б i на короткий час в очах кого
iншого тонути, подразню мене. А все ще гарна. Поважна, трохи iгноруюча, з
однаково "молодими" очима - все ще гарна.
* * * _
(Знов пiзнiше).
Я здибував ©©, але не говорив з нею, - не йшла сама. Так, так, це
все-таки вона, та Маня, як i я так само той сам, що тодi був.
Вона ще трохи виросла, i ©© стать гармонiйна й принадна... Але ба! Кого
вона ма ? Кого може мати вбога немолода вже дiвчина?
Нi. Вона ма свого Нестора. Невинного молодого брата - мислителя,
мужеську мiмозу, а твердого, як камiнь. Вiн - ©© оборонець i приятель.
Його вона собi виховала, i вiн ©© сторож.
* * * _
Лист панi Мiллер до сво © приятельки, панi Обринсько©:
"Високоповажна моя панi Обринська©
Вже стiльки днiв уплинуло вiд при©зду доньки вашо© Манi, а мо ©
улюблено© колишньо© ученицi, що аж прикро менi, що досi я ще не повiдомила