Страница:
котрого приходилось менi стояти, було, як вiдчував я, чи не все, в кращому
значеннi слова, заздалегiдь уже мо©м, - через що жодна не приковувала
"мужика" сво ю iстотою настiльки, щоб був вiн перейнявсь нею поважно й
рiшивсь вступити в iншу судьбу. Правда, при цiм або тiм кращiм знайомствi,
десь там на днi його душi вiдзивалось щось болюче, мов випрошувалось
наверх, бажаючи якогось викiнчення. Але то© з неподатливим елементом i
непорочними устами не було, не було навiть i надi© стрiнутись з нею, - тож
мужик "складавсь у себе" i жив життям, як укладалось. Буденно, тупо, iнодi
й дико, вiд чого уходив в одних за "романтика", других за "Дон-Жуана", а в
деяких дивака й таке iнше. Мiж сво©ми стiнами однак був вiн розоружений
лев, що схиляв покiрно голову на матернi слова, просьби й бажання, i чим
дальше, тим менше вдоволяв сво найiнтимнiше "я", на сторожi котрого
стояла з одно© сторони з огненним мечем i вулканiчним деспотизмом - мати,
а з друго© - власне його слово, що не покине ©© нiколи.
Шостого або може було це й сьомого року, ви©хав я знов одного разу на
кiлька день до столицi. Зайшовши яко©сь днини мiж iншим i в книгарню по
деякi лiтературнi й науковi твори, котрими одними годував я душу в
провiнцiальнiй пустинi, застав тут же якогось панка, як переглядав i
перебирав ноти. Стоячи збоку й вижидаючи за бажаними мною книжками,
переглядаючи наборзi деякi часописи, я став мимоволi приглядатися молодому
стрункому добродi вi, котрий з якимось майже незвичайним зацiкавленням чи
не студiював ноти, а видавсь менi до того свого зацiкавлення - надто
молодим. Кажу надто молодим, бо хоч i бачив я його поки що з профiлю й
низько натисненим на чоло капелюхом, як у людей, що в поспiху не дбають
про зверхнiй свiй вигляд, одначе весняне його пальто зраджувало, в
порiвняннi до зросту його, надто нiжну й молоду стать. Забравши остаточно
сво© книжки й заплативши, я глянув упослiдн на молодого чоловiка, що саме
в тiй хвилi, мов отверезений з свойого заглиблення, пiдняв живо голову
з-над нот i поглянув менi в лице.
- Добродiй Олесь! - сказав й усмiхнувся, зближаючись до мене.
- Несторе... хлопче! - кликнув я. - Це справдi ти?
Це був справдi вiн. Пiзнав мене в останнiй хвилi по голосi, по котрiм
був би мене пiзнав i в товпi "тисячiв".
- Я ж трохи музика, - додав, мов вибачаючись за сво© слова.
Я, врадуваний такою несподiваною стрiчею, поставив колишньому любимцевi
нараз кiлька питань. Питав, що робить, як пожива , що взагалi з усiма
дi ться, а вiн вiдповiдав. Поважно, спокiйно, бiльше тихим голосом,
усмiхаючись одним кутиком уст, мiж тим коли я нi на хвилю не вiдвертав
очей з того вимуждiлого лиця, що чимсь ще залишилося майже дитинне. Слово
по словi плили питання, i вiн так само вiдповiдав. Вiн менi писав, хоч,
може, його письма й не доходили до мене... Повiдомив мене, як здав матуру,
а коли не одержав на сво© два або, може, й три листи жодно© вiдповiдi, не
обзивався бiльше. Тепер лагодиться вiн, не тратячи нi одно© хвилини, до
штатського iспиту, щоб, маючи ©х раз за собою, якнайскорiше вступати на
урядову службу.
- На яку?
Вiн назвав. Це була одна з найповажнiших iнстанцiй, що вимагала багато
працi й студiй, але, як поясняв, його туди тягне.
- Увiйдеш в елiту[29] i урядництва, - закинув я, а в душi подумав: "Ти
ж аристократ", а по хвилi додав: - А де ж твоя сестра?
- Маня? - спитав вiн i поглянув на свiй годинник.
- Так. Вона.
- Перебува все в панства Марiянiв. Але... - додав квапно, - лиш доти,
доки не почну побирати, вступивши в службу, платнi. Тодi зараз мусить вона
до нас вернути. Це моя найкраща мрiя.
- А доти? - опитав я.
- Доти буде мусила перебувати мiж чужими. Зрештою, - додав, - це ще не
певне... може, й скорiше верне.
Говорячи, ми вийшли з книгарнi. Вiн став прощатись.
- Куди? - спитав я, що мав охоту перебувати довше з колишнiм любимцем
сво©м.
- Власне, до не©. Манi. Сьогоднi з полудня вона тут. За годину
ви©жджа , а щоб могла побути довше з матiр'ю, я пiшов замiсть не© поробити
закупна для не© й ©© ученицi i спiшусь вертатись. А ви, добродiю?
- О, я залишусь тут ще днiв кiлька. Зайди... зайдiть до мене. - I я
назвав йому свiй готель.
- Радо, як буду мати час... - сказав.
- Або що? - спитав я.
- Я дуже зайнятий студiями... Крiм того, даю лекцi©, вправляюсь сам
багато в музицi... i через те... Я зрозумiв.
- То вступiть, коли эможете. А ©й, т. . вашiй сестрi, поклонiться вiд
мене.
Вiн пiдняв капелюха... Я побачив бiле, майже мармурове чоло, що стояло
трохи в контрастi з його нижчою, трохи обгорiлою партi ю лиця... i кiлька
хвилин пiзнiше я стратив його в очей.
"Гарний виробився, дуже гарний, - думав я, - не менше, як був
хлопчиною. До того з ©© устами, ©© усмiхом i тим самим виразом молодостi в
очах..." I вже не опускав мене образ молодого чоловiка i спомин про не©
того дня.
Точно в два днi по тiм вiн з'явився. Старанно одягнений, скромний, з
поважними рухами, трохи марний, ростом чи не до мене пiдходячий, з чолом
мислителя, маломовний, спокiйно-вижидаючий i з тонкими, трохи опаленими
руками музики.
- Отже, тепер приготовля тесь до iспиту, - спитав я, побалакавши з ним
уперед трохи про останнi роки його в гiмназi©, подаючи йому папiроски, за
котрi дякував, вимовляючись, що не курить.
- Чи ви належите до якого академiчного товариства?
Я не мiг через ту його, хоч i яку молоду, а правдиву повагу здобутись,
дивлячись у його спокiйнi очi i на ©© уста, вимовити, як колись: "ти".
- Аж тепер буду мусив.
- Чому кажете мусив?
- Бо не заповiдаю собi з того багато хiсна нi для себе, нi для других.
Я зчудувався. Чогось подiбного не сподiвався з уст щойно чи не
вчорашнього матуранта почути. Вiн .говорив спокiйно, з повною свiдомiстю
того, що говорив.
- Я волiв би нiде не належати й незалежно працювати так.
Я видививсь на нього.
- Це ж лiта свободи, а в нас, на Русi, заразом i т. зв. Drang- i
Sturmperiode [30], в котрi вступа те. Вживiть тепер сво © молодостi,
пiзнайте життя... Вам тi лiта остануть у пам'ятi.
Вiн усмiхнувся. Цей його усмiх був той сам, що в його дитинних лiтах -
молодий i також дитинний, що розкривав його чисту душу.
- Що я можу дати тепер, себто як академiк, свому народовi", - спитав, -
коли я ще сам не готовий? Знаю й чую, що я сам стою ще пiд влiастю свого
власного буття, себто буття розвою одиницi. Значить, тепер я ще нiчого не
годен дати й не такий ще, щоб мiг себе давати. Отже, до чого шматуватися?
А якби вже кому себе давати, то передусiм сво©й сестрi!
- Я бачу, ви все ще той сам Нестор з гiр, що був i дитиною, любив
самоту й не любив подiлятися. Вiн всмiхнувся.
- Окружения, а до того невiдповiдне, перешкоджа в думаннi, - вiдповiв.
- Я дiйсно ще й тепер пiд тим взглядом не дуже змiнився. Але свого життя й
сво © молодостi я помимо того для себе не задержу, те знаю й вiдчуваю. Я
лиш хочу вперед себе самого вiднайти. В товариствi я буду мусити передусiм
стати полiтиком, а я не хотiв би дати в себе вмовити i напрям, котрий маю
полюбити; а там буду мусив зараз щось позитивне заявити, до чогось
рiшитись.
- Ага! - закинув я, пригадуючи собi миттю малого Нестора, що сам хотiв
сво© задачi виробляти.
- Я б передусiм хотiв свою власну культуру на пiдставi сили особистостi
й на рiвнi вищого ©© розумiння виробити, а роздроблюючись по рiзних
напрямах, особливо ж - полiтичних, я б ледве чи дiпняв того цiлковито.
Я поглянув на нього. Вiн видавсь менi чимсь визначний i, розумi ться,
не знав нiчого про те; був скромний.
- Полiтика, - тягнув далi, - сотворила неможливi партi©. Я не знаю,
може я одстав у сво©х поглядах поза мо©ми товаришами, бодай чую, що я мiж
ними сам. Але мимоволi мушу згадувати слова одного письменника, котрий
казав, що, хотячи щось зробити, треба станути понад партi©, що ми
вихову мось полiтичне чи не найбiльше, i через те вмовляються партi© у
все, де ©х i цiлком нема , й багато нашого безголов'я й горя треба
приписувати спустошенню через полiтику. Тому я кажу, що хочу передусiм
доглядати свою власну культуру, культуру одиницi.
Через хвилю я знов дививсь на оцього хлопця, що сво©м обличчям мiг би
зробити на чужого враження велико© дитини, а вiдтак обiзвався:
- Може, ви ма те в смислi сво © теперiшньо© особистостi слушнiсть, але
менi зда ться, що нi.
- Може й нi, - вiдповiв вiн. - Та про це рiшить досвiд i розвiй його
власного я. Я ж ще, як каже моя сестра, доперва в дорозi до розумового
життя. Передi мною стiльки працi й науки, що... Коли б лише часу стало, а
спiшитись з нiчим не хочу, хоча я... - Тут вiн мов сам над собою
всмiхнувся, - маю час. Я люблю глибiнь кожного вчинку й постанови
вимiряти. Може бути, що через те й не бачу далеко, бодай так впевня мене
мiй брат Василько, коли ми, розгонившись у диспутi, iнодi й спереча мось.
Але в таких хвилях ста знов Маня по мо©й сторонi, доказуючи, що з мене не
виробиться нiколи тип, а залишусь одиницею з цiлою самiтнiстю й дивацтвом,
якi вiдрiзняють чоловiка чи одиницю вiд одиницi, i на тiм кiнча мо
звичайно сво© дискусi©.
- Ага, ваша сестра! - закинув я з уданою байдужнiстю, - чи вийшла
замуж?
- Нi. Але може рiшиться тепер.
- Так? Ма поклонника?
- Ма . Але вона чудна, хоч я ©© розумiю. Вправдi... - додав з комiчною
повагою, - я не був досi ще нi залюблений, нi заручений, але я ©© дуже
добре розумiю, що... видатися за чоловiка на цiле життя, котрий не ма з
нами поза границями особистих потреб нiчого спiльного, тяжко...
- Не любить його? - спитав я.
- Любить, зда ться... Але вiн не укра©нець, а германин.
- Зда ться? - повторив я, спиняючись лиш на тому одному словi.
- Так. Бо не говорить про сво© почування нiколи, хоч я й те розумiю.
- Ви, зда ться, свою сестру дуже добре розумi те, - сказав я мимоволi
чомусь зачiпливо.
Тонка вдача молодця вiдчула це, бо, покраснiвши ледве замiтно, сказав з
притиском:
- Справдi. Свою сестру я дуже добре розумiю. й i завдячую бiльшу часть
свого виховання.
- Помимо того, що перебувала стiльки мiж чужими? - закинув я.
- Так. Для сво©х вона ма все час. У часi, коли не могла до нас сама
при©жджати, писала менi, а ©© листи були нам дуже дорогi, особливо менi.
Тепер при©жджа до нас частiше. О, коли вона в нас, то тодi дуже гарно!
Вона!
Вiн сказав це так гордо й з такою певнiстю, що я вiрив. О, я вiрив!
Вони, тi Обринськi, всi мали в собi дар вiрити в себе обопiльне й
любитися. Менi стало зараз вiд його слiв зависно, i я питав далi:
- Ну, а з поклонником що?
- Не знаю. Зда ться, заручиться. Вiн ©© любить, i мати за тим.
- А вона сама?
- Вона бореться. Каже, що хоч i чу , що з ним особисто змогла би вижити
добре, з друго© сторони ма виразне почуття, що, вийшовши за нього, того
колись пожалу . Одного разу навiть мене просила, щоб я, наколи б вона
справдi рiшилась за нього вийти, цього нiколи не допустив за жодну цiну,
за нiчого в свiтi. В не© , каже, такi хвилi, котрi ©й ясно вiщують, що
вона свого кроку, хоч би й зробленого тепер у любовi, колись тяжко
пожалу , i я мусив ©й це приректи. Я здвигнув плечима.
- Трудна рада, - сказав я, а потiм додав: - А ви?
- О, я вiдраджую ©й. Нащо ©й вiддаватися? Я буду ©© сам удержувати.
Василько бере маму, а я заберу ©©. Я всмiхнувся.
- Ваш план ви ще так скоро не зможете зреалiзувати, хiба десь аж за
кiлька рокiв.
- Все одно. Але це одна з мо©х найкращих мрiй, котру в душi плекаю. Я
подiлю сво життя на науку, працю й музику. I вiдчуваю, що те, що
постановлю, виконаю.
Так i подiбно балакали ми ще, а пiвгодини пiзнiше вiн попрощався. При
вiдходi я просив його, як змога, вiдвiдати мене ще раз на часок перед мо©м
вiд'©здом.
Вiн хвилину завагався, поки обiцяв свiй непевний прихiд. А по його
вiддаленню я сво©х слiв пожалiв. Нащо просив я його, щоб ще вiдвiдав мене?
Чи не пiддавсь я потайному голосовi серця - почути знов дещо про не©, що
вiдповiла менi колись на мо питання, з чим оставля мене на будучий у:
"Ви не зна те?.."
Справдi. Я ж сам знав. Знав незламну волю сво © деспотки-матерi, знав i
мрi© про студi© й самостiйнiсть - i мiг з тим починати, що хотiв...
Але Нестор, може, не прийде. З його iстоти било стiльки повздержливостi
й того, що вона назвала слушно "самiтнiстю й дивацтвом", що я був майже
певен, що вiн не прийде, й успоко©вся.
I вiн не приходив.
Сам я обхопив всею душею цього молодця, в котрому вiдчував я якусь
будучу поважну силу, вiдчув чистоту й непорочнiсть душi його, хоч молодого
ще, але майже укiнченого вже характеру. Вiн починав те зреалiзовувати, що
колись заповiдав малий Нестор сво©м поступуванням й почуванням. Я
залюбився в нiм, мов молодець у молодiй дiвчинi.
А вона?.. Що виробилось з не©? Чи ©© судьба вже готова?
Вiн, Нестор, став, перейшовши школи, мов чистилища, якимсь дозрiлим. А
вона? Якi здобутки в не© за всi тi часи, що ми бачились? Га! Хотiв би я
станути перед нею й помiрятись з нею в чiм-то. Хотiв биi Але вони обо
несвiдомо любов'ю сво ю зв'язалися проти мене. Зв'язались нерозривно...
* * * _
Три роки минуло з того часу, а пiвроку, як живу я вже в столицi
урядовцем гарного рангу - звiдки правдоподiбно не рушуся.
Про Обринських, як i давно, не зачуваю нiчого особливого, хоч раз
здибав Василька гарним елегантним офiцером, а разiв кiлька й брата його
молодшого, Нестора. Послiднього я вже здалека пiзнавав. Високий i тонкий
ростом, iшов рiвно з трохи пiднятою головою й легко примруженими очима, як
це бачимо iнодi в деяких короткозорих. Чи був уже й вiн короткозорий? Я не
знав; чув однак, що вiн з незвичайною повагою вiдда ться сво©м студiям.
Минаючи й пiзнаючи мене, вiн неначе вертав думками з iншого свiту й
усмiхався. О, який милий був той усмiх для тих, котрi його ближче знали.
Скiльки тепла крилось у тiм усмiху. Скiльки щиро© скромно© ввiчливостi!
Одначе лиш на недовгi хвилини ставав до розмови, в котрих вiдповiдав на
мо© запитання або ставив ©х сам, i то лиш дотично мого або мо © матерi
поводження. Вiдтак вiдходив спiшно, залишаючи менi по собi на спогад в
уявi вид свого гарного бiлого чола, очi й усмiх сво © чисто© душi.
* * * _
(Майже рiк пiзнiше).
Нестор був уже по штатських[31] iспитах i вже початкуючий урядовець, як
застукав одного разу до мо©х дверей. За кiлька день мала вiдбутися його
промоцiя, й вiн був би рад бачити мiж iншими запрошеними гiстьми й мене.
На превеликий жаль мiй, я мусив йому за запросини до врочисто© церемонi©
подякувати. Службовi обов'язки не дозволяли менi саме в той день
вiддалятися з уряду, хоч i як радо був би я сповнив його бажання. Вiн
виглядав вдоволено i впевняв мене, що для нього не буде кращо© хвилi, як
оця, в котрiй його старенька iдеальна мати i його сестри будуть при тiй
церемонi© присутнi, особливо - мати.
- А тепер що? - спитав я його, як колись, коли довiдався, що мав уже
нижчi школи за собою. - Вiдбудете яку подорож?
Вiн похитав головою.
- Борюся з собою. Маня й мати намовляють ви©хати з ними в гори в
колишню батькiвщину, щоб, як кажуть, вiдпочив я з науки трохи, а я не
рiшився ще. Будучи раз у розумовiм розмаху, я б волiв залишитись за той
час удома й забратися до дальшо© працi. В мене, окрiм обов'язково©
поважно© науки, що ще не один рiк мо © свободи й волi поглине, е ще багато
й iншого дiла, поминувши урядову працю й дорогий мiй iнструмент. Але,
зрештою, - додав i якось любо усмiхнувся, мов усмiхнувся до сво © душi
тайком, у котрiй спочивала лиш йому знана тайна, - ще не знаю. Вiдколи ми
з гiр випровадились, я пробував там лиш один раз лiтом, а й то коротко,
дарма, що не один раз, тут уже, бажалося кинутись у траву пiд смереки,
простягнутись i глядiти, випочиваючи, за хмаринками на синьому небосхилi.
Мати, - говорив мiж iншим на мо запитання про стан ©© фiзичних сил, -
занепадала iнодi на здоров'©, а Маня вже вiд пiвроку вдома. I так вони
живуть. Тихим, мало вiдмiнним життям, хiба що часами зайдуть до театру або
на бiльшi концерти. Знайомих у них небагато, бо Маня числиться з часом, як
i вiн, да тут i там у лiпших домах лекцi© на фортеп'янi й найрадше
заходить до сво©х давнiх хлiбодавцiв, панства Марiянiв, що вiд часу, як
панi Марiян перебула тяжку хоробу, а вiн, добродiй Марiян, пiшов на
пенсiю, переселились з однiською донькою також у столицю.
- Отже, сестра ваша таки не рiшились вийти замiж? - запитав я.
- Навпаки, була заручена.
- Справдi? - спитав я, чомусь немило вражений, неначе соромивсь, що сам
остався без пари.
- Так. Але по чотирьох тижнях зiрвала заручини, мотивуючи сво
поступування, що не може виходити за нареченого. Вiд часу до часу
(впевняла) огортало ©© таке противне чуття на згадку вiддавання, що не
годна була додержати слова, хоч бачила, що чоловiк, за котрого мала
виходити, був добрий, чесний i т. iн., i повернула йо'му точно через
чотири тижнi перстень, розпрощавшись з ним у найлiпший спосiб. Зачувши це,
я в душi неначе чого-то зрадiв. Але якщо читач дума , що це була радiсть,
що вона, та колишня моя любов, зiрвала заручини, щоб бути вiльною й менi
доступною, - то вiн помиля ться. В менi заворушилась радiсть колись
вiдкиненого поклонника, що був собi того свiдомий, що перед ним стояв свiт
жiночий, що вижидав його вибору, а котрий ©© тепер... не хоче. I тепер
вона осталась - незамужньою...
- Як держиться ваша сестра? - вирвалось менi мимоволi з уст. (©й десь
тепер мусило бути двадцять сiм рокiв!)
- О, дуже гарно! Зрештою, я не знаю, якою б вона вам видалася. Менi
представля ться Маня все дуже гарною. - I сказавши це, вiн усмiхнувсь знов
молодечим сво©м усмiхом. - Колись, може, побачите ©©, - закинув байдужно.
I з тими словами пiдгорнув, завше ще опаленими руками, волосся з ясного
чола, не запрошуючи колишнього свого "товариша" нi одним словом зайти до
©х скромно©, але, як вiдчув я з його попереднiх слiв, iнтелiгентним духом
перейнято© хати, що мене подразнило.
- Мешка те далеко? - спитав я байдужно.
- О, нi, - вiдповiв i назвав улицю, що хоч i не була надто вiддалена
вiд тi ©, де жив я з сво ю матiр'ю, але числилась до побiчних i тягнулась
чи не мiж самими городами заможнiших жителiв i нагадувала сво ю тишиною
кусень провiнцi©.
- Там мешка те ви гарно? - закинув я з потайним порiшенням у душi при
найближчiй вiдповiднiй хвилi зайти проходом у затишну вулицю й поглянути
на те мешкання, де проживали.
- Гарно й спокiйно, - вiдповiв вiн, - я дуже радий, що дiстав те
помешкання. Мати ма гарне повiтря; Маня не чу гуркiт возiв при граннi, а
я, як впевня мене мiй господар хати, нiмець, став сво©м до пiзньо© ночi
освiтленим вiкном для цiлого сусiдства просвiчуючою вежею.
- А... ви працю те й ночами? - спитав я.
- Так, - вiдповiв журливо. - Вднину нема коли. Уряд пожира бiльшу
часть днини. Нiччю можу найбiльше вглиблятися в науку, музику й писання, i
з тим мушу миритися, поки не покiнчу та не вийду на шлях свободи, щоб
вiдтак, окрiм урядово© працi, вiддатись або виключно працi для нашо©
суспiльностi, або дорогiй менi музицi.
- Може, що пишете? - спитав я. - Поважний який твiр?
- О, тепер ще нi. Щось подiбне находиться поки що ще в станi
ферментацi© на днi душi. Те, що я пишу - це все для наших селян, що,
зайшовши до нашого уряду й опинившись перед урядовцем русином, розкладають
йому зараз усi сво© жалi й бажання, просять о пораду й помiч. Тож я, що
можу, роблю для них... помагаю в тiм чи iншiм дiлi. Це моя тайна, про
котру я нiкому досi не споминав, бо воно псувало б мою радiсть. А що менi
на всю працю неста вднину часу, я сягаю за ночами; через що придбав собi
власне в господаря назву: Leucht-turm[32]; ба старенька жiнка його,
привикша до того, що в мо©й кiмнатi допiзна видно свiтло, впевняла мене
одного разу, що засипа лиш тодi спокiйно, коли, обiйшовши вперед сво
обiйстя, бачить мене схиленого над книжками, себто бачить мо вiкно
освiтлене, ляга спокiйно до спочинку, бо каже: "Wenn, auch alles schlaft,
unser Leuchtturm wacht"[33]. Вечорами концерту мо з Манею. Вона на
фортеп'янi, я на челло[34]. I цi хвилi - це наша наймилiша нагорода за всi
нашi деннi труди; тимчасом наша добра мати сидить у сво©м старосвiтськiм
крiслi, плете панчоху i, прислухуючись, згаду нашi дитиннi колись вчинки,
опiсля нам про них говорить, або як нi, пора ться коло самовара, лагодить
нам чай... Але... - докiнчив, неначе опам'ятовуючися з сво©х слiв i
навертаючи до давньо© теми, - я цього лiта, може, й вирвуся на кiлька
тижнiв i по©ду з матiр'ю й Манею в гори, щоб послухати шуму смерек i
поглянути на той дiм i сад, де я колись... розпочав думати й пережив свiй
найкращий, а то дитинний, вiк.
- дьте, - заохочував я його. - Там знайдете все по-давньому, з малими
лиш вiдмiнами. Колишн ваше мешкання новий власник розширив i винайма
самим лiтникам. У нашу хату, як зна те, спровадилась моя тiтка-вдовиця, i
коли мене з матiр'ю лiтом в К. нема, вона винайма також лiтнiм гостям для
нас призначенi поко©. Як хочете, - додав я, - то можете, коли б рiшили
ви©хати в гори, замовити в не© тi кiмнати, котрi, як казав я, замешкую
iнодi пiд час ово © вiдпустки з матiр'ю. Там буде вам вигiдно й будете
поблизу колишньо© сво © резиденцi©, бо на лiто ви©жджаю я з матiр'ю над
море i... в горах не буду.
Вiн подякував.
- I Манi й матерi буде мило мешкати в знайомiй околицi, - сказав з
властивою йому вздержливiстю, занотовуючи собi подану йому мною адресу
мо © тiтки. Вiдтак, поговоривши ще дещо на тему нашо© нещасливо©
нацiонально© боротьби, вiн попрощався й пiшов.
* * * _
(Пiзнiше, по довшiм часi).
Вiд тижня сльота. А сьогоднi... я й сам не тямлю, як це зложилося, що
я, вертаючи досить пiзньою годиною з нашого казино вечором, пiшов ще на
прохiд. Але не довго йшов я, коли нараз пригадалась менi вулиця, де
мешкали вони, i я, не надумуючись довго, завернув туди. Людей на вулицi
тiй подибав я небагато, i то, як переконавсь, кiлькох мiщан i двох-трьох
iнтелiгентiв. А що дощ заодно росив, то кожне з них спiшило пiд сво©м
парасолем, i нi я не знав, хто вони були, i нi ©х не обходило, хто був я.
Мене покортiло чомусь-то побачити, де живуть вони, а радше - вона. Нестор
споминав, що працю допiзна, то, може, як припадок захоче, побачу в нього
i ©©.
Iшов обережно, розглядуючись недовгою новою вулицею й перешукуючи
заодно очима за самiтним освiтленим так зв. "венецiанським" вiкном -
Leuchtturm'ом невеликого партерового дому i... побачив. Воно було не лиш
освiтлене, але до того ще й широко створене, знаходилося на розi недалеко
входово© хвiртки, обросле диким виноградом.
"Це мусило тут бути", сказав собi, i сам над собою усмiхнувся. Що це
було, що мене погнало аж сюди? Проста цiкавiсть - нi. Любов до майже
забуто© мною дiвчини - також нi. Отже, в кожнiм разi якесь iнше, нове ще
зворушення. Я перейшов на другу сторону вулицi, щоб могти лiпше заглянути
в середину хати, i став, i - бачив. Вулиця була неширока. Вiкна були
низько в мурi, i тепер, коли те одне вiкно стояло широко вiдчинене, я
переглянув цiлу освiтлену кiмнату.
При писемнiм столi, що стояв посерединi i був закинений книжками й
паперами, сидiв справдi Нестор. Одною рукою спер вiн недбало голову, а
другою водив по паперi. Нараз опустив руку й повернув головою, як менi
здавалося, в сторону, де знаходився я.
Я перелякався, мов на лихiм учинку зловлений. Що це? Анi не знав вiн,
що я на тiй вулицi, анi не бачив, що Олесь сто©ть кiлька крокiв перед ©х
вiкном i пригляда ться йому, А однак через хвильку... була його голова до
мене звернена. Менi стало нiяково, я опустив сво обсервуюче мiсце i почав
звiльна проходжуватись, щоб ступання по тротуарi не звернуло його уваги. З
вiкна я не спускав ока, ждав мов на об'явлення яке.
I - дiждався.
По недовгiй хвильцi вiдчинилися високi бiлi дверi й увiйшла - я в тiй
хвилi пiзнав ©© - вона. Я поправив пенсне, що саме тепер скривилось перед
очима, i витрiщив ©х на так добре знайому менi постать. Скiльки рокiв
перепливло вже вiд того часу, як бачив я впослiдн ту постать i ту
головку, котра, як здавалось менi в цiй хвилинi, нiчим не змiнилася. Тепер
вiдбивалась вона з освiтленого фону темно. Ростом видалась менi висока, а
бiльше я наборзi нiчого не мiг побачити. Змiнилась дуже? Постарiлась? Я не
знав. Але мав i так доста. То була вона, що досi десь, мов легенда,
iснувала... Тепер вона вiддалилась знов, схилившись у ходi до брата мов з
запитанням... i за хвилину-двi... дверi за нею зачинились...
Я обернувся й пiшов.
Так. Що хотiв, те й побачив.
Це вона була. Сама-самiська вона. ©© постать, ©© руки. Це вона. Але
"мужик" ©© вже бiльше не любить; вона для нього згасла. Всi вони його не
обходять. Анi русинки, анi польки, анi нiмки, анi вiрменочка. котро©
родичi його так гаряче за зятя бажають, - анi нiхто. Вiн самiтний. Вiн чу
те почуття самiтностi, що його перейма . Навiть i в тiй хвилi ма в собi
щось загартовуюче, що да яснiсть. Ця яснiсть без найменшо© надi©. (Я ж
не молодий уже... в тридцять шостому роцi, й вона мене не страшить). Я
думаю спокiйно й безнадiйно i не можу вже вiрити, щоб для мене могло ще
щось у життi iншого процвiтати, як те, що минуло. З сво ю кар' рою я також
уже майже готовий, i лиша ться мужиковi хiба лиш праця для мужикiв. Для
"iнтелiгентiв" зможуть працювати на будуче хiба такi, як он тi дво , там
за тим освiтленим вiкном. Вiн, що в працi не дума про себе й свою
молодiсть, i вона, що глядить на будучи iсть, себто на час злиднiв у
старопаненствi. без страху, роздаючи поважним людям гарбузи, бо не годна
вийти за них. Ви - геро© в сво©м родi, ви з сво©м вiчним iдеалiзмом у душi
й усмiхом вiри на устах, що не хоче нi бачити, нi вiдчувати силу
матерiалiзму часу. А я, мужик, не маю нiчого спiльного з вами.
У - ська вулиця вперше й не впослiдн його бачила. I я вiдчув, що добре
зробив, що зайшов у ту тиху вулицю.
* * * _
(Три мiсяцi пiзнiше).
Я знов удома. Знов та сама одноманiтнiсть, "старосвiтськiсть", те саме
окружения, та сама (чи не) безiдейнiсть, все те саме. Побут над морем
вирина вiд часу до часу в мо©й душi, мов сон який, про що я лиш мрiяв, а
не переживав. А я, противно, був над морем, бачив i чув ту потужну силу
великана й дещо переживав над ним i з ним. Одначе те все минулося,
потонуло там мов у його глибинi... I, як кажу, я знов удома в тiм самiм
свiтi.
Вже осiнь. Днi короткi, саме впосерединi жовтня... I хоча погода
чудова, якось уже в усiм значна та змiна.
Та знай, читачу, перший час по поворотi був для мене, як не раз уже з
то© нагоди, цiкавий.Праця на мо©м столi в бюро цiкавила мене... I се i те
в нашiй громадi займало, давало до думання, деякий знайомий задержав на
значеннi слова, заздалегiдь уже мо©м, - через що жодна не приковувала
"мужика" сво ю iстотою настiльки, щоб був вiн перейнявсь нею поважно й
рiшивсь вступити в iншу судьбу. Правда, при цiм або тiм кращiм знайомствi,
десь там на днi його душi вiдзивалось щось болюче, мов випрошувалось
наверх, бажаючи якогось викiнчення. Але то© з неподатливим елементом i
непорочними устами не було, не було навiть i надi© стрiнутись з нею, - тож
мужик "складавсь у себе" i жив життям, як укладалось. Буденно, тупо, iнодi
й дико, вiд чого уходив в одних за "романтика", других за "Дон-Жуана", а в
деяких дивака й таке iнше. Мiж сво©ми стiнами однак був вiн розоружений
лев, що схиляв покiрно голову на матернi слова, просьби й бажання, i чим
дальше, тим менше вдоволяв сво найiнтимнiше "я", на сторожi котрого
стояла з одно© сторони з огненним мечем i вулканiчним деспотизмом - мати,
а з друго© - власне його слово, що не покине ©© нiколи.
Шостого або може було це й сьомого року, ви©хав я знов одного разу на
кiлька день до столицi. Зайшовши яко©сь днини мiж iншим i в книгарню по
деякi лiтературнi й науковi твори, котрими одними годував я душу в
провiнцiальнiй пустинi, застав тут же якогось панка, як переглядав i
перебирав ноти. Стоячи збоку й вижидаючи за бажаними мною книжками,
переглядаючи наборзi деякi часописи, я став мимоволi приглядатися молодому
стрункому добродi вi, котрий з якимось майже незвичайним зацiкавленням чи
не студiював ноти, а видавсь менi до того свого зацiкавлення - надто
молодим. Кажу надто молодим, бо хоч i бачив я його поки що з профiлю й
низько натисненим на чоло капелюхом, як у людей, що в поспiху не дбають
про зверхнiй свiй вигляд, одначе весняне його пальто зраджувало, в
порiвняннi до зросту його, надто нiжну й молоду стать. Забравши остаточно
сво© книжки й заплативши, я глянув упослiдн на молодого чоловiка, що саме
в тiй хвилi, мов отверезений з свойого заглиблення, пiдняв живо голову
з-над нот i поглянув менi в лице.
- Добродiй Олесь! - сказав й усмiхнувся, зближаючись до мене.
- Несторе... хлопче! - кликнув я. - Це справдi ти?
Це був справдi вiн. Пiзнав мене в останнiй хвилi по голосi, по котрiм
був би мене пiзнав i в товпi "тисячiв".
- Я ж трохи музика, - додав, мов вибачаючись за сво© слова.
Я, врадуваний такою несподiваною стрiчею, поставив колишньому любимцевi
нараз кiлька питань. Питав, що робить, як пожива , що взагалi з усiма
дi ться, а вiн вiдповiдав. Поважно, спокiйно, бiльше тихим голосом,
усмiхаючись одним кутиком уст, мiж тим коли я нi на хвилю не вiдвертав
очей з того вимуждiлого лиця, що чимсь ще залишилося майже дитинне. Слово
по словi плили питання, i вiн так само вiдповiдав. Вiн менi писав, хоч,
може, його письма й не доходили до мене... Повiдомив мене, як здав матуру,
а коли не одержав на сво© два або, може, й три листи жодно© вiдповiдi, не
обзивався бiльше. Тепер лагодиться вiн, не тратячи нi одно© хвилини, до
штатського iспиту, щоб, маючи ©х раз за собою, якнайскорiше вступати на
урядову службу.
- На яку?
Вiн назвав. Це була одна з найповажнiших iнстанцiй, що вимагала багато
працi й студiй, але, як поясняв, його туди тягне.
- Увiйдеш в елiту[29] i урядництва, - закинув я, а в душi подумав: "Ти
ж аристократ", а по хвилi додав: - А де ж твоя сестра?
- Маня? - спитав вiн i поглянув на свiй годинник.
- Так. Вона.
- Перебува все в панства Марiянiв. Але... - додав квапно, - лиш доти,
доки не почну побирати, вступивши в службу, платнi. Тодi зараз мусить вона
до нас вернути. Це моя найкраща мрiя.
- А доти? - опитав я.
- Доти буде мусила перебувати мiж чужими. Зрештою, - додав, - це ще не
певне... може, й скорiше верне.
Говорячи, ми вийшли з книгарнi. Вiн став прощатись.
- Куди? - спитав я, що мав охоту перебувати довше з колишнiм любимцем
сво©м.
- Власне, до не©. Манi. Сьогоднi з полудня вона тут. За годину
ви©жджа , а щоб могла побути довше з матiр'ю, я пiшов замiсть не© поробити
закупна для не© й ©© ученицi i спiшусь вертатись. А ви, добродiю?
- О, я залишусь тут ще днiв кiлька. Зайди... зайдiть до мене. - I я
назвав йому свiй готель.
- Радо, як буду мати час... - сказав.
- Або що? - спитав я.
- Я дуже зайнятий студiями... Крiм того, даю лекцi©, вправляюсь сам
багато в музицi... i через те... Я зрозумiв.
- То вступiть, коли эможете. А ©й, т. . вашiй сестрi, поклонiться вiд
мене.
Вiн пiдняв капелюха... Я побачив бiле, майже мармурове чоло, що стояло
трохи в контрастi з його нижчою, трохи обгорiлою партi ю лиця... i кiлька
хвилин пiзнiше я стратив його в очей.
"Гарний виробився, дуже гарний, - думав я, - не менше, як був
хлопчиною. До того з ©© устами, ©© усмiхом i тим самим виразом молодостi в
очах..." I вже не опускав мене образ молодого чоловiка i спомин про не©
того дня.
Точно в два днi по тiм вiн з'явився. Старанно одягнений, скромний, з
поважними рухами, трохи марний, ростом чи не до мене пiдходячий, з чолом
мислителя, маломовний, спокiйно-вижидаючий i з тонкими, трохи опаленими
руками музики.
- Отже, тепер приготовля тесь до iспиту, - спитав я, побалакавши з ним
уперед трохи про останнi роки його в гiмназi©, подаючи йому папiроски, за
котрi дякував, вимовляючись, що не курить.
- Чи ви належите до якого академiчного товариства?
Я не мiг через ту його, хоч i яку молоду, а правдиву повагу здобутись,
дивлячись у його спокiйнi очi i на ©© уста, вимовити, як колись: "ти".
- Аж тепер буду мусив.
- Чому кажете мусив?
- Бо не заповiдаю собi з того багато хiсна нi для себе, нi для других.
Я зчудувався. Чогось подiбного не сподiвався з уст щойно чи не
вчорашнього матуранта почути. Вiн .говорив спокiйно, з повною свiдомiстю
того, що говорив.
- Я волiв би нiде не належати й незалежно працювати так.
Я видививсь на нього.
- Це ж лiта свободи, а в нас, на Русi, заразом i т. зв. Drang- i
Sturmperiode [30], в котрi вступа те. Вживiть тепер сво © молодостi,
пiзнайте життя... Вам тi лiта остануть у пам'ятi.
Вiн усмiхнувся. Цей його усмiх був той сам, що в його дитинних лiтах -
молодий i також дитинний, що розкривав його чисту душу.
- Що я можу дати тепер, себто як академiк, свому народовi", - спитав, -
коли я ще сам не готовий? Знаю й чую, що я сам стою ще пiд влiастю свого
власного буття, себто буття розвою одиницi. Значить, тепер я ще нiчого не
годен дати й не такий ще, щоб мiг себе давати. Отже, до чого шматуватися?
А якби вже кому себе давати, то передусiм сво©й сестрi!
- Я бачу, ви все ще той сам Нестор з гiр, що був i дитиною, любив
самоту й не любив подiлятися. Вiн всмiхнувся.
- Окружения, а до того невiдповiдне, перешкоджа в думаннi, - вiдповiв.
- Я дiйсно ще й тепер пiд тим взглядом не дуже змiнився. Але свого життя й
сво © молодостi я помимо того для себе не задержу, те знаю й вiдчуваю. Я
лиш хочу вперед себе самого вiднайти. В товариствi я буду мусити передусiм
стати полiтиком, а я не хотiв би дати в себе вмовити i напрям, котрий маю
полюбити; а там буду мусив зараз щось позитивне заявити, до чогось
рiшитись.
- Ага! - закинув я, пригадуючи собi миттю малого Нестора, що сам хотiв
сво© задачi виробляти.
- Я б передусiм хотiв свою власну культуру на пiдставi сили особистостi
й на рiвнi вищого ©© розумiння виробити, а роздроблюючись по рiзних
напрямах, особливо ж - полiтичних, я б ледве чи дiпняв того цiлковито.
Я поглянув на нього. Вiн видавсь менi чимсь визначний i, розумi ться,
не знав нiчого про те; був скромний.
- Полiтика, - тягнув далi, - сотворила неможливi партi©. Я не знаю,
може я одстав у сво©х поглядах поза мо©ми товаришами, бодай чую, що я мiж
ними сам. Але мимоволi мушу згадувати слова одного письменника, котрий
казав, що, хотячи щось зробити, треба станути понад партi©, що ми
вихову мось полiтичне чи не найбiльше, i через те вмовляються партi© у
все, де ©х i цiлком нема , й багато нашого безголов'я й горя треба
приписувати спустошенню через полiтику. Тому я кажу, що хочу передусiм
доглядати свою власну культуру, культуру одиницi.
Через хвилю я знов дививсь на оцього хлопця, що сво©м обличчям мiг би
зробити на чужого враження велико© дитини, а вiдтак обiзвався:
- Може, ви ма те в смислi сво © теперiшньо© особистостi слушнiсть, але
менi зда ться, що нi.
- Може й нi, - вiдповiв вiн. - Та про це рiшить досвiд i розвiй його
власного я. Я ж ще, як каже моя сестра, доперва в дорозi до розумового
життя. Передi мною стiльки працi й науки, що... Коли б лише часу стало, а
спiшитись з нiчим не хочу, хоча я... - Тут вiн мов сам над собою
всмiхнувся, - маю час. Я люблю глибiнь кожного вчинку й постанови
вимiряти. Може бути, що через те й не бачу далеко, бодай так впевня мене
мiй брат Василько, коли ми, розгонившись у диспутi, iнодi й спереча мось.
Але в таких хвилях ста знов Маня по мо©й сторонi, доказуючи, що з мене не
виробиться нiколи тип, а залишусь одиницею з цiлою самiтнiстю й дивацтвом,
якi вiдрiзняють чоловiка чи одиницю вiд одиницi, i на тiм кiнча мо
звичайно сво© дискусi©.
- Ага, ваша сестра! - закинув я з уданою байдужнiстю, - чи вийшла
замуж?
- Нi. Але може рiшиться тепер.
- Так? Ма поклонника?
- Ма . Але вона чудна, хоч я ©© розумiю. Вправдi... - додав з комiчною
повагою, - я не був досi ще нi залюблений, нi заручений, але я ©© дуже
добре розумiю, що... видатися за чоловiка на цiле життя, котрий не ма з
нами поза границями особистих потреб нiчого спiльного, тяжко...
- Не любить його? - спитав я.
- Любить, зда ться... Але вiн не укра©нець, а германин.
- Зда ться? - повторив я, спиняючись лиш на тому одному словi.
- Так. Бо не говорить про сво© почування нiколи, хоч я й те розумiю.
- Ви, зда ться, свою сестру дуже добре розумi те, - сказав я мимоволi
чомусь зачiпливо.
Тонка вдача молодця вiдчула це, бо, покраснiвши ледве замiтно, сказав з
притиском:
- Справдi. Свою сестру я дуже добре розумiю. й i завдячую бiльшу часть
свого виховання.
- Помимо того, що перебувала стiльки мiж чужими? - закинув я.
- Так. Для сво©х вона ма все час. У часi, коли не могла до нас сама
при©жджати, писала менi, а ©© листи були нам дуже дорогi, особливо менi.
Тепер при©жджа до нас частiше. О, коли вона в нас, то тодi дуже гарно!
Вона!
Вiн сказав це так гордо й з такою певнiстю, що я вiрив. О, я вiрив!
Вони, тi Обринськi, всi мали в собi дар вiрити в себе обопiльне й
любитися. Менi стало зараз вiд його слiв зависно, i я питав далi:
- Ну, а з поклонником що?
- Не знаю. Зда ться, заручиться. Вiн ©© любить, i мати за тим.
- А вона сама?
- Вона бореться. Каже, що хоч i чу , що з ним особисто змогла би вижити
добре, з друго© сторони ма виразне почуття, що, вийшовши за нього, того
колись пожалу . Одного разу навiть мене просила, щоб я, наколи б вона
справдi рiшилась за нього вийти, цього нiколи не допустив за жодну цiну,
за нiчого в свiтi. В не© , каже, такi хвилi, котрi ©й ясно вiщують, що
вона свого кроку, хоч би й зробленого тепер у любовi, колись тяжко
пожалу , i я мусив ©й це приректи. Я здвигнув плечима.
- Трудна рада, - сказав я, а потiм додав: - А ви?
- О, я вiдраджую ©й. Нащо ©й вiддаватися? Я буду ©© сам удержувати.
Василько бере маму, а я заберу ©©. Я всмiхнувся.
- Ваш план ви ще так скоро не зможете зреалiзувати, хiба десь аж за
кiлька рокiв.
- Все одно. Але це одна з мо©х найкращих мрiй, котру в душi плекаю. Я
подiлю сво життя на науку, працю й музику. I вiдчуваю, що те, що
постановлю, виконаю.
Так i подiбно балакали ми ще, а пiвгодини пiзнiше вiн попрощався. При
вiдходi я просив його, як змога, вiдвiдати мене ще раз на часок перед мо©м
вiд'©здом.
Вiн хвилину завагався, поки обiцяв свiй непевний прихiд. А по його
вiддаленню я сво©х слiв пожалiв. Нащо просив я його, щоб ще вiдвiдав мене?
Чи не пiддавсь я потайному голосовi серця - почути знов дещо про не©, що
вiдповiла менi колись на мо питання, з чим оставля мене на будучий у:
"Ви не зна те?.."
Справдi. Я ж сам знав. Знав незламну волю сво © деспотки-матерi, знав i
мрi© про студi© й самостiйнiсть - i мiг з тим починати, що хотiв...
Але Нестор, може, не прийде. З його iстоти било стiльки повздержливостi
й того, що вона назвала слушно "самiтнiстю й дивацтвом", що я був майже
певен, що вiн не прийде, й успоко©вся.
I вiн не приходив.
Сам я обхопив всею душею цього молодця, в котрому вiдчував я якусь
будучу поважну силу, вiдчув чистоту й непорочнiсть душi його, хоч молодого
ще, але майже укiнченого вже характеру. Вiн починав те зреалiзовувати, що
колись заповiдав малий Нестор сво©м поступуванням й почуванням. Я
залюбився в нiм, мов молодець у молодiй дiвчинi.
А вона?.. Що виробилось з не©? Чи ©© судьба вже готова?
Вiн, Нестор, став, перейшовши школи, мов чистилища, якимсь дозрiлим. А
вона? Якi здобутки в не© за всi тi часи, що ми бачились? Га! Хотiв би я
станути перед нею й помiрятись з нею в чiм-то. Хотiв биi Але вони обо
несвiдомо любов'ю сво ю зв'язалися проти мене. Зв'язались нерозривно...
* * * _
Три роки минуло з того часу, а пiвроку, як живу я вже в столицi
урядовцем гарного рангу - звiдки правдоподiбно не рушуся.
Про Обринських, як i давно, не зачуваю нiчого особливого, хоч раз
здибав Василька гарним елегантним офiцером, а разiв кiлька й брата його
молодшого, Нестора. Послiднього я вже здалека пiзнавав. Високий i тонкий
ростом, iшов рiвно з трохи пiднятою головою й легко примруженими очима, як
це бачимо iнодi в деяких короткозорих. Чи був уже й вiн короткозорий? Я не
знав; чув однак, що вiн з незвичайною повагою вiдда ться сво©м студiям.
Минаючи й пiзнаючи мене, вiн неначе вертав думками з iншого свiту й
усмiхався. О, який милий був той усмiх для тих, котрi його ближче знали.
Скiльки тепла крилось у тiм усмiху. Скiльки щиро© скромно© ввiчливостi!
Одначе лиш на недовгi хвилини ставав до розмови, в котрих вiдповiдав на
мо© запитання або ставив ©х сам, i то лиш дотично мого або мо © матерi
поводження. Вiдтак вiдходив спiшно, залишаючи менi по собi на спогад в
уявi вид свого гарного бiлого чола, очi й усмiх сво © чисто© душi.
* * * _
(Майже рiк пiзнiше).
Нестор був уже по штатських[31] iспитах i вже початкуючий урядовець, як
застукав одного разу до мо©х дверей. За кiлька день мала вiдбутися його
промоцiя, й вiн був би рад бачити мiж iншими запрошеними гiстьми й мене.
На превеликий жаль мiй, я мусив йому за запросини до врочисто© церемонi©
подякувати. Службовi обов'язки не дозволяли менi саме в той день
вiддалятися з уряду, хоч i як радо був би я сповнив його бажання. Вiн
виглядав вдоволено i впевняв мене, що для нього не буде кращо© хвилi, як
оця, в котрiй його старенька iдеальна мати i його сестри будуть при тiй
церемонi© присутнi, особливо - мати.
- А тепер що? - спитав я його, як колись, коли довiдався, що мав уже
нижчi школи за собою. - Вiдбудете яку подорож?
Вiн похитав головою.
- Борюся з собою. Маня й мати намовляють ви©хати з ними в гори в
колишню батькiвщину, щоб, як кажуть, вiдпочив я з науки трохи, а я не
рiшився ще. Будучи раз у розумовiм розмаху, я б волiв залишитись за той
час удома й забратися до дальшо© працi. В мене, окрiм обов'язково©
поважно© науки, що ще не один рiк мо © свободи й волi поглине, е ще багато
й iншого дiла, поминувши урядову працю й дорогий мiй iнструмент. Але,
зрештою, - додав i якось любо усмiхнувся, мов усмiхнувся до сво © душi
тайком, у котрiй спочивала лиш йому знана тайна, - ще не знаю. Вiдколи ми
з гiр випровадились, я пробував там лиш один раз лiтом, а й то коротко,
дарма, що не один раз, тут уже, бажалося кинутись у траву пiд смереки,
простягнутись i глядiти, випочиваючи, за хмаринками на синьому небосхилi.
Мати, - говорив мiж iншим на мо запитання про стан ©© фiзичних сил, -
занепадала iнодi на здоров'©, а Маня вже вiд пiвроку вдома. I так вони
живуть. Тихим, мало вiдмiнним життям, хiба що часами зайдуть до театру або
на бiльшi концерти. Знайомих у них небагато, бо Маня числиться з часом, як
i вiн, да тут i там у лiпших домах лекцi© на фортеп'янi й найрадше
заходить до сво©х давнiх хлiбодавцiв, панства Марiянiв, що вiд часу, як
панi Марiян перебула тяжку хоробу, а вiн, добродiй Марiян, пiшов на
пенсiю, переселились з однiською донькою також у столицю.
- Отже, сестра ваша таки не рiшились вийти замiж? - запитав я.
- Навпаки, була заручена.
- Справдi? - спитав я, чомусь немило вражений, неначе соромивсь, що сам
остався без пари.
- Так. Але по чотирьох тижнях зiрвала заручини, мотивуючи сво
поступування, що не може виходити за нареченого. Вiд часу до часу
(впевняла) огортало ©© таке противне чуття на згадку вiддавання, що не
годна була додержати слова, хоч бачила, що чоловiк, за котрого мала
виходити, був добрий, чесний i т. iн., i повернула йо'му точно через
чотири тижнi перстень, розпрощавшись з ним у найлiпший спосiб. Зачувши це,
я в душi неначе чого-то зрадiв. Але якщо читач дума , що це була радiсть,
що вона, та колишня моя любов, зiрвала заручини, щоб бути вiльною й менi
доступною, - то вiн помиля ться. В менi заворушилась радiсть колись
вiдкиненого поклонника, що був собi того свiдомий, що перед ним стояв свiт
жiночий, що вижидав його вибору, а котрий ©© тепер... не хоче. I тепер
вона осталась - незамужньою...
- Як держиться ваша сестра? - вирвалось менi мимоволi з уст. (©й десь
тепер мусило бути двадцять сiм рокiв!)
- О, дуже гарно! Зрештою, я не знаю, якою б вона вам видалася. Менi
представля ться Маня все дуже гарною. - I сказавши це, вiн усмiхнувсь знов
молодечим сво©м усмiхом. - Колись, може, побачите ©©, - закинув байдужно.
I з тими словами пiдгорнув, завше ще опаленими руками, волосся з ясного
чола, не запрошуючи колишнього свого "товариша" нi одним словом зайти до
©х скромно©, але, як вiдчув я з його попереднiх слiв, iнтелiгентним духом
перейнято© хати, що мене подразнило.
- Мешка те далеко? - спитав я байдужно.
- О, нi, - вiдповiв i назвав улицю, що хоч i не була надто вiддалена
вiд тi ©, де жив я з сво ю матiр'ю, але числилась до побiчних i тягнулась
чи не мiж самими городами заможнiших жителiв i нагадувала сво ю тишиною
кусень провiнцi©.
- Там мешка те ви гарно? - закинув я з потайним порiшенням у душi при
найближчiй вiдповiднiй хвилi зайти проходом у затишну вулицю й поглянути
на те мешкання, де проживали.
- Гарно й спокiйно, - вiдповiв вiн, - я дуже радий, що дiстав те
помешкання. Мати ма гарне повiтря; Маня не чу гуркiт возiв при граннi, а
я, як впевня мене мiй господар хати, нiмець, став сво©м до пiзньо© ночi
освiтленим вiкном для цiлого сусiдства просвiчуючою вежею.
- А... ви працю те й ночами? - спитав я.
- Так, - вiдповiв журливо. - Вднину нема коли. Уряд пожира бiльшу
часть днини. Нiччю можу найбiльше вглиблятися в науку, музику й писання, i
з тим мушу миритися, поки не покiнчу та не вийду на шлях свободи, щоб
вiдтак, окрiм урядово© працi, вiддатись або виключно працi для нашо©
суспiльностi, або дорогiй менi музицi.
- Може, що пишете? - спитав я. - Поважний який твiр?
- О, тепер ще нi. Щось подiбне находиться поки що ще в станi
ферментацi© на днi душi. Те, що я пишу - це все для наших селян, що,
зайшовши до нашого уряду й опинившись перед урядовцем русином, розкладають
йому зараз усi сво© жалi й бажання, просять о пораду й помiч. Тож я, що
можу, роблю для них... помагаю в тiм чи iншiм дiлi. Це моя тайна, про
котру я нiкому досi не споминав, бо воно псувало б мою радiсть. А що менi
на всю працю неста вднину часу, я сягаю за ночами; через що придбав собi
власне в господаря назву: Leucht-turm[32]; ба старенька жiнка його,
привикша до того, що в мо©й кiмнатi допiзна видно свiтло, впевняла мене
одного разу, що засипа лиш тодi спокiйно, коли, обiйшовши вперед сво
обiйстя, бачить мене схиленого над книжками, себто бачить мо вiкно
освiтлене, ляга спокiйно до спочинку, бо каже: "Wenn, auch alles schlaft,
unser Leuchtturm wacht"[33]. Вечорами концерту мо з Манею. Вона на
фортеп'янi, я на челло[34]. I цi хвилi - це наша наймилiша нагорода за всi
нашi деннi труди; тимчасом наша добра мати сидить у сво©м старосвiтськiм
крiслi, плете панчоху i, прислухуючись, згаду нашi дитиннi колись вчинки,
опiсля нам про них говорить, або як нi, пора ться коло самовара, лагодить
нам чай... Але... - докiнчив, неначе опам'ятовуючися з сво©х слiв i
навертаючи до давньо© теми, - я цього лiта, може, й вирвуся на кiлька
тижнiв i по©ду з матiр'ю й Манею в гори, щоб послухати шуму смерек i
поглянути на той дiм i сад, де я колись... розпочав думати й пережив свiй
найкращий, а то дитинний, вiк.
- дьте, - заохочував я його. - Там знайдете все по-давньому, з малими
лиш вiдмiнами. Колишн ваше мешкання новий власник розширив i винайма
самим лiтникам. У нашу хату, як зна те, спровадилась моя тiтка-вдовиця, i
коли мене з матiр'ю лiтом в К. нема, вона винайма також лiтнiм гостям для
нас призначенi поко©. Як хочете, - додав я, - то можете, коли б рiшили
ви©хати в гори, замовити в не© тi кiмнати, котрi, як казав я, замешкую
iнодi пiд час ово © вiдпустки з матiр'ю. Там буде вам вигiдно й будете
поблизу колишньо© сво © резиденцi©, бо на лiто ви©жджаю я з матiр'ю над
море i... в горах не буду.
Вiн подякував.
- I Манi й матерi буде мило мешкати в знайомiй околицi, - сказав з
властивою йому вздержливiстю, занотовуючи собi подану йому мною адресу
мо © тiтки. Вiдтак, поговоривши ще дещо на тему нашо© нещасливо©
нацiонально© боротьби, вiн попрощався й пiшов.
* * * _
(Пiзнiше, по довшiм часi).
Вiд тижня сльота. А сьогоднi... я й сам не тямлю, як це зложилося, що
я, вертаючи досить пiзньою годиною з нашого казино вечором, пiшов ще на
прохiд. Але не довго йшов я, коли нараз пригадалась менi вулиця, де
мешкали вони, i я, не надумуючись довго, завернув туди. Людей на вулицi
тiй подибав я небагато, i то, як переконавсь, кiлькох мiщан i двох-трьох
iнтелiгентiв. А що дощ заодно росив, то кожне з них спiшило пiд сво©м
парасолем, i нi я не знав, хто вони були, i нi ©х не обходило, хто був я.
Мене покортiло чомусь-то побачити, де живуть вони, а радше - вона. Нестор
споминав, що працю допiзна, то, може, як припадок захоче, побачу в нього
i ©©.
Iшов обережно, розглядуючись недовгою новою вулицею й перешукуючи
заодно очима за самiтним освiтленим так зв. "венецiанським" вiкном -
Leuchtturm'ом невеликого партерового дому i... побачив. Воно було не лиш
освiтлене, але до того ще й широко створене, знаходилося на розi недалеко
входово© хвiртки, обросле диким виноградом.
"Це мусило тут бути", сказав собi, i сам над собою усмiхнувся. Що це
було, що мене погнало аж сюди? Проста цiкавiсть - нi. Любов до майже
забуто© мною дiвчини - також нi. Отже, в кожнiм разi якесь iнше, нове ще
зворушення. Я перейшов на другу сторону вулицi, щоб могти лiпше заглянути
в середину хати, i став, i - бачив. Вулиця була неширока. Вiкна були
низько в мурi, i тепер, коли те одне вiкно стояло широко вiдчинене, я
переглянув цiлу освiтлену кiмнату.
При писемнiм столi, що стояв посерединi i був закинений книжками й
паперами, сидiв справдi Нестор. Одною рукою спер вiн недбало голову, а
другою водив по паперi. Нараз опустив руку й повернув головою, як менi
здавалося, в сторону, де знаходився я.
Я перелякався, мов на лихiм учинку зловлений. Що це? Анi не знав вiн,
що я на тiй вулицi, анi не бачив, що Олесь сто©ть кiлька крокiв перед ©х
вiкном i пригляда ться йому, А однак через хвильку... була його голова до
мене звернена. Менi стало нiяково, я опустив сво обсервуюче мiсце i почав
звiльна проходжуватись, щоб ступання по тротуарi не звернуло його уваги. З
вiкна я не спускав ока, ждав мов на об'явлення яке.
I - дiждався.
По недовгiй хвильцi вiдчинилися високi бiлi дверi й увiйшла - я в тiй
хвилi пiзнав ©© - вона. Я поправив пенсне, що саме тепер скривилось перед
очима, i витрiщив ©х на так добре знайому менi постать. Скiльки рокiв
перепливло вже вiд того часу, як бачив я впослiдн ту постать i ту
головку, котра, як здавалось менi в цiй хвилинi, нiчим не змiнилася. Тепер
вiдбивалась вона з освiтленого фону темно. Ростом видалась менi висока, а
бiльше я наборзi нiчого не мiг побачити. Змiнилась дуже? Постарiлась? Я не
знав. Але мав i так доста. То була вона, що досi десь, мов легенда,
iснувала... Тепер вона вiддалилась знов, схилившись у ходi до брата мов з
запитанням... i за хвилину-двi... дверi за нею зачинились...
Я обернувся й пiшов.
Так. Що хотiв, те й побачив.
Це вона була. Сама-самiська вона. ©© постать, ©© руки. Це вона. Але
"мужик" ©© вже бiльше не любить; вона для нього згасла. Всi вони його не
обходять. Анi русинки, анi польки, анi нiмки, анi вiрменочка. котро©
родичi його так гаряче за зятя бажають, - анi нiхто. Вiн самiтний. Вiн чу
те почуття самiтностi, що його перейма . Навiть i в тiй хвилi ма в собi
щось загартовуюче, що да яснiсть. Ця яснiсть без найменшо© надi©. (Я ж
не молодий уже... в тридцять шостому роцi, й вона мене не страшить). Я
думаю спокiйно й безнадiйно i не можу вже вiрити, щоб для мене могло ще
щось у життi iншого процвiтати, як те, що минуло. З сво ю кар' рою я також
уже майже готовий, i лиша ться мужиковi хiба лиш праця для мужикiв. Для
"iнтелiгентiв" зможуть працювати на будуче хiба такi, як он тi дво , там
за тим освiтленим вiкном. Вiн, що в працi не дума про себе й свою
молодiсть, i вона, що глядить на будучи iсть, себто на час злиднiв у
старопаненствi. без страху, роздаючи поважним людям гарбузи, бо не годна
вийти за них. Ви - геро© в сво©м родi, ви з сво©м вiчним iдеалiзмом у душi
й усмiхом вiри на устах, що не хоче нi бачити, нi вiдчувати силу
матерiалiзму часу. А я, мужик, не маю нiчого спiльного з вами.
У - ська вулиця вперше й не впослiдн його бачила. I я вiдчув, що добре
зробив, що зайшов у ту тиху вулицю.
* * * _
(Три мiсяцi пiзнiше).
Я знов удома. Знов та сама одноманiтнiсть, "старосвiтськiсть", те саме
окружения, та сама (чи не) безiдейнiсть, все те саме. Побут над морем
вирина вiд часу до часу в мо©й душi, мов сон який, про що я лиш мрiяв, а
не переживав. А я, противно, був над морем, бачив i чув ту потужну силу
великана й дещо переживав над ним i з ним. Одначе те все минулося,
потонуло там мов у його глибинi... I, як кажу, я знов удома в тiм самiм
свiтi.
Вже осiнь. Днi короткi, саме впосерединi жовтня... I хоча погода
чудова, якось уже в усiм значна та змiна.
Та знай, читачу, перший час по поворотi був для мене, як не раз уже з
то© нагоди, цiкавий.Праця на мо©м столi в бюро цiкавила мене... I се i те
в нашiй громадi займало, давало до думання, деякий знайомий задержав на