Кобилянська О.. Через кладку

вiд довшого часу, що ти займа шся Обринською, хоч нiколи про те й не
згаду ш. А ця дiвчина не для тебе, Богдане. Дай собi з Обринськими спокiй,
а найбiльше з нею. Дiвчина готова вро©ти собi, що справдi будеш з нею
женитися, мiж тим коли ти повинен сам обчислити, що з тако© женячки нiчого
для тебе не вийде, i що передусiм я тi ю, що для одиноко© сво © дитини
вибере пару. Ти повинен у священичих кругах обзиратися, але не йти мiж
урядовцiв. Що там знайдеш? Статок, ма тки? Там усе без фундаменту. Дiвчата
виховуються для ока. Все ©х майно: поверховнiсть. А щодо розумiння
господарки тако©, як твоя мати ©© розумi , то анi не питай! Звiдки? Там з
шелюга та в рот. Дай собi спокiй, Богдане, не вона для тебе. Господь зна ,
чого вчепилася вона до тебе! - i почервонiвши нараз з яко©сь, менi
незрозумiло© лютостi, вона урвала i вмовкла.
Я був, щоправда, вдачi бiльше спокiйно© i поважно©, але оцим словам я
не мiг довше спокiйно прислухуватись.
- Що значить, мамо, ваше: вона? А по-друге, про женячку менi анi не
сниться! Ще б чого не бракувало, щоб то мою жiнку не я, а родичi, взглядно
ви, мамо, удержували! Я доперва два-три роки як служу, тож про женячку
думати не можу. Чим жiнку утримаю? Отже, куди загоню теся ви з нею? Чим
тота дiвчина така велика в очах? Дали б спокiй такiй бесiдi, мамо, був би
я вам далеко вдячнiший.

- Мо вона, Богдане, - обiзвалася вона наново, - це те, що дiвчина з
таким диким, чи як то по-модному висловлюються, "поступовим" вихованням не
найшла би вiдповiдного мiсця в нашiй хатi, де все дi ться по традицiях
стародавнiх добрих газдинь, де заховуються старi, давнi обича©, хороняться
народнi святощi... а нараз мiж усе те в опокiй мо © поважно©, взiрцево©
хати донька урядовця, емансипантка!.. Ма ш! Сам скажи. З одно© сторони,
вона собi голову наукою забива , а другим боком... i хлопцям рада. Кого ти
поставиш коло себе, беручи ©© за жiнку? Що вона? Чи то яка репрезентацiя?
Вправдi, Обринськi - гербовi, але що з ©х герба без ма тку? Не укра©нцям
бавитися в герби, як iншим народам, ©м що iнше треба. Вже би вся моя
фамiлiя, а то сама священичеська, добре за голову вхопилася, дiзнавшись,
що Богдан Олесь, внук колишнього владики, так славно оженився! Но, но! Тож
видиш, сину, - додала лагiднiше, побачивши, що я анi словом не перебиваю
©©, - спам'ятайся, поки заженешся. Бiльшого добра, як його твоя мати тобi
бажа , не придума для тебе нiхто.
- Дякую вам, мамо! - вiдповiв я ©й спокiйно, мiж тим коли в мо©й грудi
щось аж варилося. - А щодо того, що Обринська дiвчина з диким вихованням
i, на вашу думку, хоч до науки хапа ться, а з друго© сторони i мужчинам
рада, то ви помиля теся! Вона дика, мамо, але дика, як i вони всi тi
Обринськi, вздержливi, амбiтнi. А щодо друго© точки, що вона рада
мужчинам, то ви ще бiльше помиля теся. Коли ви це бачили, завважали? -
спитав я i тут же нервово розсмiявся.
Спитайтеся мене, мамо, яка вона дiйсно, ота, по-вашому, така Маня,, а я
вам скажу. О, матерi, матерi! - кликнув я гiрко. - Хто б годен вам
догодити! якi ви добрi, а якi страшнi й самолюбнi! Хто б сво щастя у вашi
руки уклав! Однак я знаю, - Додав я вiдтак, - що найбiльше паде на вагу в
оцiнцi це© молодо© дiвчини, це все ж таки те, мамо, що вона без ма тку.
Та дарма, мамо, в тiм дiвчина не винна. Так невинна, як i в тiм, що ось
я зiрвав цi бiлi цвiти.
- То ти легковажиш мо© слова, сину? - спитала i глянула на мене з
жалiсливим докором, яким гамувала мене не раз, коли був я малим хлопцем i
не все хотiв пiддаватися ©© приказам.
- Я не те, щоб легковажив, мамо, - сказав я спокiйно, - але просто ви
уро©ли собi щось, що навiть ще i в менi не сформулювалося. Анi разу я ще
про жодну женячку не думав, а ви он куди вже зачислилися. Я навiть не
сказав вам, чи люблю ©©...

Вона всмiхнулася й махнула рукою.
- Такi справи починаються цвiтами, кiнчаються женячкою, - сказала. - А
ти зна ш, сину, що стiльки всього мого щастя, що ти i твоя доля. Я
несказанно тривожусь за тебе. В тебе нема мого характеру, сину, - докинула
тихше, неначе за ©© словами крилося ще щось бiльше за те, що вже одверто
заявила, - твердого, що... якби не вiн у мене, Богдане, ми б сьогоднi не
були заможними, а цiлком убогими, незначними людьми. Багато перебула,
боролась, напрацювалась я, сину, поки прийшло до того з нами, що .
- Я знаю, мамо, - вiдповiв я. - Я знаю, а з тим запевняю вас, що нiколи
не буду невдячний проти вас. Одначе...
- Одначе... женитись... будеш так, як сам схочеш, без огляду на бажання
тво © матерi? Правда? - настоювала на сво©м.
- Як буду коли женитися, мамо, - вiдповiв я, усмiхаючись, - з Манею чи
iншою, все одно, однаково буду для себе женитися, так як батько мiй,
женячися, для себе женився. Бiльше не можу нинi сказати й прирiкати, бо
нiчого й сам не знаю. А тепер не журiться бог зна якими видiннями з
будучини, бо все те пусте, мамо. Зда ться, я лиш один у вас, мамо, - додав
я поважно, знаючи, що тим словом я побиваю ©© неабияк.
- Один, синку мiй... один... - сказала вона i, приступивши до мене,
притиснула мене так щиро до себе, що я, не промовивши нi слова, притиснув
©© руку так само до сво©х уст. - Не дивуйся мо©м словам, сину, - додала,
нiби шукаючи помирення за сво© слова. Менi серце само не да супокою. Все
щось вiщу про тебе... i ту дiвчину; тому я так, сину, iнодi i вночi, як
не можу вснути, боюсь i мучуся рiзними гадками про тебе. Кiлька разiв уже
й самiй панi Обринськiй, хоч i як ©© люблю й шаную, ба самiй дiвчинi от
так у балачцi через штахети нiби жартом натякала, що нiколи не дозволю,
щоб мiй син де-небудь оженився, а найменше з убогою й емансипанткою! I
зда ться, вони мене добре порозумiли, бо вiд того часу щось мiж нас мов
уступило, хоча... я проти старо©, дiйсно, нiчого не маю i люблю й шаную
наскрiзь, як добру й
чесну людину.
Я прокинувсь мов вколений, i витрiщився на не©.
- Мамо! - кликнув з жахом. - Ви справдi могли щось подiбне панi
Обрияськiй, тiй так високо поважанiй жiнцi, i ©© доньцi натякати?
- Ти в мене один, сину, а бiльше мене нiщо не обходить, - вiдповiла. -
Зрештою, - додала, - ти чого так перелякався? Чи, справдi, лише тому, що я
мудрiй матерi дала до пiзнання, щоб свою доньку лiпше берегла, а ©й, щоб
собi непотрiбних речей у голову не брала. Не бiйся! Я лiпше знаюсь на
жiночiй тактицi, як ти! Не один попався за те, що був добрий i чесний. I
щоб дiвочi уро ння не розбивати, запхав голову в ярмо, i лиш тодi
отверезився, як було запiзно. Чи треба й тобi подiбно© долi? Я тебе не
вiддам з-пiд свого надзору так легко, як дума ш. Будь ти собi i який
повнолiтнiй мужчина, з того всього я смiюся. Ти передусiм моя однiська
дитина, одинокий мiй син, а все проче в около цього для мене маловажне.
Сама Обринська мене добре зрозумiла, а дiвчина... не менше.

Я боровся з собою. Гамувався, щоб не скипiти проти матерi, котро© любов
становила мо буття-щастя, а заразом мене, як от i в цiй хвилi, просто
тероризувала. Свiдомiсть, що моя мати могла таку жiнку, як паню Обринську,
i враз з нею i ©© непорочну пташину сво©ми натяками обидити, вiдбирала
менi рiвновагу. Я пiрвав за капелюх i звернувся до дверей.
- Куди, Богдане? - спитала мати, мов сказала "стiй!", а був у не© голос
напрочуд гарний i владiючий. Я станув.
- До них, - вiдповiв я з твердим супоко м.
- Пощо? - спитала мати. - Оправдати твою матiр? Залиши це. Я свого
слова не вiдкличу... як не додам ще що!! Отже, бачиш. Остань! Я ще завади,
твоя мати, - додала гiрко.
- Що сказали вони'? - спитав я вмiсто всього.
- Нiщо. Обринська не вiдповiла анi словечком, а молода... оскiльки собi
пригадую, закривши лице обома руками, незамiтно зникла. Але що анi одна,
анi друга, особливо молода, нe взяла собi мо©х слiв надто до серця,
свiдчить факт, що в кiлька тижнiв пiзнiше бачила я, як та сама,
по-твойому, "дика, як i всi Обри'нськi", вилетiла ранесенько в лiс, щоб,
вертаючи, здибатися з мужчиною на кладцi, щоб вiн, син мiй, котрого
амбiцiю змалку я виховувала понад усе, взяв ©© в обiйми i...
- Мамо, анi слова бiльше!.. Вона розсмiялася.
- Ти вже тепер так говориш, сину, хоч ©© ще не ма ш?
- О, мамо, ви страшнi!
- Я те бачила. На сво© очi бачила, Богдане. Припадком з нашого поду,
куди все ранком лiзу, щоб звiдти надзирати за пастухом, чи вiн, ведучи
худобу на пашу, по©ть ©© при рiцi. Отже, те, що бачила сво©ми очима, тебе
й ©©, не змiню. А тепер iди й стережись, бо, як бачиш, у мене очi
одвертi...

I справдi я пiшов. Пiшов на те, щоб кiлька хвиль пiзнiше зробити так,
як вона, закрити обличчя руками й усмiхнутися гiрко.
О, матерi! Яка жорстока, самолюбна та ваша доброта, яка вбиваюча, яка
брутальна...


* * * _

Що вона подумала?
Вона з сво ю чистою непорочною душею, що була так далеко вiд того -
"ловити" мужчин.

"Мужчин, - заговорило щось голосно в мо©х грудях, i нараз я пiдняв
голову. - Чи справдi мав я право обурюватись на свою матiр? Чи не залежало
©й на ©х ласцi? - спитав я себе. - А лист до старого вченого?" I я вiдчув
у тiй хвилi... (о, нiчого iншого в тiй хвилi, читачу) як... зависть...
Погану, грубу зависть.

Анi не бачила вона його, анi не знав вiн ©©, а вона, молода,
напiвдитина ще, освiдчалась йому! Наколи б моя мати це знала, наколи б це
знала... I майже не тямлячись, я розреготався, а далi станув i рiшився.
Тепер пiду до не©. Зараз. Зараз, щоб поглянути в тi очi, що з виразу
молодi, дитиннi, умiють так добре ховати за собою тайни. Пiду. Мушу
бачити, як вигляда вона, вiдколи почула вiд мо © матерi, щоб не ро©ла
собi на мене "надi©".
I забравши сво© цвiти, я пiшов до них.

* * * _

Пiшов просто в сад.
У них у саду гарно й тихо.
Я пiшов але ю, що вела до павiльйону.
Був переконаний, що вона там була. Там любила вона найрадше
пересиджувати.

Дiйшовши до половини стежки, я почув нараз над собою десь звисока
голос:

- Па-не Олесь!
Зчудовано пiдняв я голову й побачив на однiй високiй грушi старшого
трохи вiд Нестора його брата Василька, котрий, засiвши на однiй галузi без
сурдутини й босоногий, за©дав грушки й оглядав цiлий город.
- Ти що там, хлопче? - спитав я, усмiхаючись, i доторкнувся капелюха.

- Я дивлюсь на свiт i ©м грушi! - вiдкликнув дзвiнко-весело.

- ж здоров, - вiдказав я. - Але скажи, будь ласка, тво© сестри й
браття вдома?

- ... всi, зда ться; он там, у павiльйонi. IКожне уткнуло нiс у книжку
й чита . Лиш Маня, зда ться, ши . Зрештою, тепер уже не знаю. I мене
хотiли запрягти до чогось там; але я втiк i сховавсь аж тут. Нате й вам
одну грушку, пане Олесь! - I сказавши це, хлопчина кинув менi пiд ноги,
замiсть одно©, кiлька пишних грушок, котрi вибрав з сво©х малих кишенят.
Вiдтак обернувши голову до павiльйону, кликнув зi все© сили: - Маню... пан
Олесь iде!

На його голос, що мов дзвiнок пронiсся по саду, менi вдарило гаряче
полум'я до лиця. Чому кликнув хлопчина якраз про мене до Манi?
Але... сталось уже.
Я пiшов далi й був уже недалеко павiльйону, коли оце вийшов малий
Нестор з павiльйону i, не зважаючи цiлком на мене, а звертаючись лицем
виключно до брата на грушi, кликнув спокiйно, мов дорослий:
- Василько, не кричи!
Вiдтак, нiби сповнивши якийсь обов'язок i мов побачивши мене доперва
тепер, пiдiйшов до мене, глянув поважно в очi, а сам побiг по-дитячому, -
зда ться, сповiстити мiй прихiд.
Я увiйшов у павiльйон. Тут сидiли лиш обi сестри й Нестор. "Павiльйон"
- це була лиш одна обширна кiмната з трьома вiкнами, котрi виходили всi на
гарний сад. Найстарший Обринський, товариш мiй, лежав на долiвцi на килимi
й читав. Молодший сидiв на крiслi перед вiкном i висадив (на англiйський
лад) ноги аж через низьке вiкно. Обi ж сестри сидiли на софi й шили, кожна
для себе окремо. З усiх них був, зда ться, малий Нестор чи не найповажнiше
перейнятий сво ю працею. А був вiн зайнятий розгляданням кiлькох звичайних
метеликiв, що ©х мав переколених на шпильках у пуделочку на корочках
власно© фабрикацi©. Коли я увiйшов, вiн, як недавно на дворi, не звертав
на мене уваги. Лиш пiзнiше, коли я приступив нарочно до нього, щоб ще раз
поглянути, чим займа ться, вiн обернув свою голову й поглянув на мене!
Якi очi! Дивний, прекрасний хлопчина! Не, як би хто думав, самими
рисами лиця, що були в нього нiжнi i як на дитину поважнi, а сво©ми
темними ангельсько-спокiйними, милими очима впадав i захопляв вiн, малий,
мене все однаково. Привiтавшися, ми обмiнялись кiлькома словами з братами,
котрим був я, як здавалось менi, в тiй хвилi не конче пожаданий гiсть;
особливо молодшому з англiйською позицi ю коло вiкна. Вiн лиш неохоче
змiнив свою позу, сягнув по якусь книжку, що лежала недалеко нього, i,
подавши менi мовчки ру©ку на привiтання, поглянувши на Маню, вийшов.
Старший попросив, чи не враз з дiвчатами, сiдати, - i з словами: "Я зараз
скiнчу", затопився наново найспокiйнiше в книжку. Я, не надумуючися, взяв
крiсло й сiв коло Манi. Вона змiнила незамiтно барву i, спустивши над
шитвом очi, зморщила злегка чоло.

- Ось, мо© панi, якi в нас гвоздики, - почав я i поставив перед
дiвчатами на стiл бiлi, як снiг, цвiти.
Старша сестра почала любуватися ними, подивляти ©х, мiж тим коли Маня,
поглянувши на них пiвпоглядом, сказала:
- Справдi, чудовi. Бiлi, - i вмовкла. Старша, себто Оксана, заговорила
дальше про цвiти, одначе розмова чомусь не кле©лась. Маня мовчала. Молодий
Обринський пiднявсь з помосту й подав папiроси, мiж тим коли мною
заволодiло несказанно прикре почуття. Я мав тут бути чимось винен, мав
чогось каятися, а тимчасом так само терпiв, як може i хтось з присутнiх.
Нараз ситуацiя змiнилася.
В кiмнату вбiг Василько, живий i жвавий, як завше, i кликнув:

- Оксано! - звернувся до старшо© сестри. - Мама кличе. При©хав пан С.
(себто наречений дiвчини). Ходи зараз! Зрештою, мама казала, всi нехай
прийдуть! - I сказавши це, вибiг, зник з очей.
Я пiднявсь, щоб попрощатися, бо вiдчув, що слово "всi" не вiдносилося в
цiй хвилi до мо © особи. Одначе Обринський (Роман було йому на iм'я)
обiзвався:

- Пождiть, пане Олесь, не вiдходiть, - i здержав рукою. - Загра м у
шахи. Ви давно не були.
Я вимовлявся, бо не мав охоти остатись, одначе вiн наставав на сво©м.
Вiдтак звертаючись до Манi, що й собi пiднялася з мiсця на поклик малого,
щоб iти за сестрою," котра попрощалася перша, попросив:
- Проси маму, щоб нам вислала пiдвечiрок сюди, ми загра мо в шахи.

Дiвчина вийшла, i ми остались оба з Нестором, що не рухався з свого
мiсця, занурений у сво©м заняттi. Пiдтягнувши ноженята пiд крiсло, сидiв,
не займаючись, як звичайно, окружениям, неповорушно, мов той павучок.
Обринський сягнув за шахiвницею, що десь на столi мiж книжками лежала, i
почав укладати фiгури, а я приступив до малого.
- Що ж, Несторе. Пiдеш уже незадовго знов до школи? - спитав я,
схиляючися над ним.
- Так.
- А що зробиш з тво©ми метеликами?
- Буду ©х у пуделку держати, як i досi, - вiдповiв i, сказавши це, вiн
нараз, мов на тайний приказ, оглянувся до софи, де сидiли ранiше сестри,
i, побачивши там бiлi цвiти, принесенi мяою, що лежали там ще досi,
кликнув: - Вашi цвiти, пане Олесь! Дайте менi ©х тут; я ©х до води вложу.
Як так трохи ще полежать, помруть. Чому вони ©х не взяли?
Я здвигнув плечима.
- А менi ©х можна взяти?
- Можна. Вони такi, як ти.
- Вони дуже гарнi. Мама дуже любить гвоздики. Я ©м дам води.

I сказавши це та замкнувши щiльно пуделко з метеликами й засунувши його
старанно пiд софу, мов перед рабiвничою якою рукою, вибiг прудко з хати.
Тимчасом я засiв з його братом за шахи. Я грав розсiяно.
По правдi сказавши, я був би найрадше встав i пiшов, але в надi©, що,
може, Маня верне в павiльйон, i я з нею зможу на самотi поговорити, я
остався й грав. За якийсь час вернув Нестор. Вiн нiс склянку з свiжою
водою для цвiтiв i з тою самою уважнiстю, з якою займався щойно недавно
сво©ми метеликами, вкладав тепер цвiти у воду.
- Так. Маня або Оксана будуть ©х у мене просити, - промовляв нiби
бiльше до себе, - але я, може, не дам ©х. Чому Маня ©х вiдразу не взяла?
Я всмiхнувсь i здвигнув плечима. Я один знав, чому вона ©х не взяла, -
знав аж надто добре.
Скоро по тiм увiйшла Маня до павiльйону, а за нею дiвчина з тацею, на
котрiй знаходився для нас, що осталися в павiльйонi, панею Обринською
висланий чай. Маня поставила його для нас на невеличкiм столику перед
софою. Вiдтак, запросивши нас до нього, сама станула на порозi в дверях,
мов виглядала когось. У кiлька хвиль пiзнiше обернулась, бистро пiдiйшла
до вiкна, де малий Нестор стояв коло сво©х цвiтiв, i взяла склянку з
цвiтами в руки.

- Добре, що ти дав ©х до води, Несторку, - сказала, схиляючись над
ними, - я забула за них.
- Ти забула?! - обiзвавсь хлопчина, поглянувши на не© щиро, - а за той
час пан Олесь подарував ©х менi. Чи© вони тепер?
Вона змiшалась, усмiхнулась i, не вiдповiвши, переклала ©х у склянцi.
Одначе малий, очевидно не маючи намiру зрiктись так скоро свого недавно
набутого права власностi, звернувся до мене й спитав з сво ю звичайною
дитячою щирiстю, котру я над усе в того хлопця любив:
- Чи© вони тепер, пане Олесь? Мо© - чи Манинi? Ви ж ©х менi подарували
й сказали, що вони такi, як я. Роман також чув, - i показав на найстаршого
брата. Хлопчина говорив з такою повагою й натиском, що ми, хоч i
всмiхнулись, все-таки споважнiли. Тому що Маня мовчала, i я завважив, що
уникала стрiнутись у тiй хвилi з мо©м поглядом, я встав, притягнув хлопця
до себе i, притискаючи його малу головку до себе, сказав:
- Цим разом будуть вони вже тво©, бо ти вмi ш вступатися за сво право,
а паннi Манi принесу я другi. Добре?
З словом "добре" я схиливсь над ним i подав йому руку. Вiн вложив у не©
свою дрiбненьку, а вiдтак, поглянувши на сестру й неначе надумавшись,
сказав:

- А тепер я ©х дам Манi. Хочеш, Маню? Добре, пане Олесь?
- Як хочеш, товаришу, - вiдповiв я спокiйно, - вони твоя власнiсть,
можеш з ними поступати, як хочеш. Тут я вже не маю права рiшати.
- Я хочу! - вiдповiв вiн i вiдсунув назад склянку вiд себе, котру Маня
була вже вiдсунула.
Вона всмiхнулася, як недавно, погладила його мовчки, але цвiтiв бiльше
не дотикалась. Замiсть того засiла на порожн мiсце свого брата, що пив
чай коло шахiвницi, i почала вглиблятися в позицiю шахових фiгур обох
сторiн, мiж тим коли ми оба кiнчали чай, балакаючи.

* * * _

- Пан Олесь тебе поб' , - обiзвалася нараз Маня до брата, коли ми
врештi станули наново коло столика з шахiвницею, щоб зайняти сво© мiсця. -
Його позицiя лiпша, як твоя. Позволь, щоб я перебрала цим разом гру за
тебе. Я маю охоту.

- Ого! - кликнув брат, усмiхнувшися. - Ти ©© поправиш?
- Може й поправлю, - вiдповiла вона, i ©© очi промайнули спокiйно по
менi.

- Хiба тiльки що побаламутиш трохи, продовжиш гру. Я знаю, як ти гра ш.
Тебе пан Олесь ще скорiше поб' . Я лиш втратив королеву й вежу, але
позицiя моя ще далеко вiд небезпеки. Зрештою, як хочеш - грай, а я зайду
на часок до хати до будучого шурина.
- Ну, як поб' , так i поб' , - вiдповiла дiвчина, умощуючися вигiдно
при столику, - а в полон не вiзьме.
- Хто зна , чи нi... - вiдповiв я.
- Нi, пане Олесь, - сказала поважно, неначеб те, що сказала, не було
жартом; i при тих словах окинула мене очима, мов ще раз впевняла мене, що
- нi.

Ми остались самi, бо Нестор ще перед братом вибiг. Жодне з нас не
промовило бiльше й слова.
Вона грала бистро, вiдважно, майже визиваючи катастрофу, зовсiм як ©©
брат, котрого ученицею й була, а часами знов, мов дитина, без намислу,
попросту, щоб лиш пересувати фiгурами або щоб час здобути.
Так минав час.
- Ось тепер ви знов були думками деiнде, - завважив я, коли вона,
побиваючи вежою мого хлопця, виставила свого короля на небезпеку. Вона
пiдняла голову й глянула переляканими очима; одначе зараз же, вслiд за
тим, затопилася наново в гру. В слiдуючiм моментi я загнав ©© короля в
критичну позицiю i, завдавши "шах", я пiдпер голову мовчки й ждав. Я мусив
довше ждати, бо вона задумалась поважно. Спиняючи свiй погляд мимоволi
хвилями на ©© нiжнiм лицi, що було так близько мого, менi нараз видалось,
що на спущених ©© вiях збираються сльози. Вона раз по раз пiдiймала
нервово руку, щоб рятувати короля, але так само вiдтягала ©©, не можучи
рiшитися.
- Уважно, панно Маню, не спiшiться, - упiмнув я ©© нараз з уданим
споко м, мiж тим коли сам був зворушений i чув, як менi щоки горiли. Так
через декiлька напружених, мовчанням переповнених хвилин. Ситуацiя ©©
короля була майже безвихiдна. Вона не обзивалася, гризла уста, не
пiдводила очей, а одначе я вiдчув усiма нервами, що в тiй хвилi - був я в
нiй, i вона боролася не проти мо © гри, а одиноко проти мо © особи.
Боролася з всею молодою енергi ю, з усiм чуттям, що бувало чи не завше
мотором всiх ©© вчинкiв. Та, як кажу, це тривало кiльканадцять напружених,
майже мучительних, хвиль. У слiдуючiй уже погнала ©© рука погiдливим рухом
по шахiвницi й розбурхала всi фiгури. Сама пiднялася живо з софи.
- Я не можу, - сказала стисненим, зворушеним голосом, i ©© лице
покрилося цiлковито блiдiстю. - Уважайте мене за побiджену, - сказала
гордо. I сказавши це, взяла свого короля й королеву, уставила ©х, лежачи,
до нiг мого короля й королеви й, усмiхаючися, з нервово здригаючимися
устами вiдступила вiд столу. Зчудований ©© наглою змiною й таким вчинком,
пiднявсь я й собi й приступив до не©.
- Маню, Маню, люба, що з вами? Чому так зворушу тесь?
- Радуйтесь... - сказала вона, все ще всмiхаючись глумливо. -
Трiумфуйте!

- Чому б мав я радуватись?.. невже тим, що ви грали неосторожно,
ризикуючи? - спитав я, силкуючись бути якнайспокiйнiшим, i взяв ©© за
руки. - Ви дитина, панно Маню. Чи не така сама, як Нестор.
Вона вiдтягнула руку й вiдвернулась хутко до вiкна.
- Ви гнiва тесь? Що з вами зайшло? Я ж не мав замiру зробити вам
прикрiсть... - говорив я далi, силкуючись успоко©ти зворушену дiвчину, мiж
тим коли мою грудь якась, чи не дика, радiсть, здавалось, ось-ось
розсадить. - Чи, може, не можете простити те, що зайшло мiж нами на
кладцi? Обидив я вас? Коли так, то простiть. Я Це не в злiм замiрi вчинив.
- Я вам не маю нiчого до прощення, - вiдповiла вона все ще схвильовано,
- лиш прошу вас, залишiть мене тепер. Вас, може, вижида ваша маги...
залишiть мене. Ви бачите, я зворушена.
Менi нараз, мов блискавкою, просвiтило в головi й обняло холодом. Ось
що, вона, очевидно, знаходилася пiд впливом нещасливо© замiтки мо ©
матерi, а побачивши мене перед собою, терпiла вiд того. Терпiла... а
може... може, й рiвночасно боролася з собою в душi проти впливу мо ©
iстоти.
- Маню! - сказав я поважно, приступаючи наново до не©. - Чи ми не
будемо нiколи з собою мирно говорити? Чи мусить усе мiж нами блукати якесь
роздражнююче, блудне свiтло? Схаменiться! Я ж не ворог ваш. Вам, певно,
нiколи на думку не приходить, як дуже вража те ви мене сво ю
несправедливiстю, сво ю непокiрною вдачею, i як глибоко я це вiдчуваю.
Коли будете ви раз добрi?
Вона мовчала. Нараз обтерла рукою очi, в котрих зiбралися сльози, i
сказала:

- Ви найлiпше зробите, як залишите мене.
- Я залишу вас, Маню! - вiдповiв я. - Залишу. Але не в цiй хвилi, коли
бачу, що ви зворушенi чимсь, терпите. Гада те, менi легко на вас глянути з
свiдомiстю, що десь там у глибинi вашо© чисто© душi видобува ться кров
жалю до мене? Не мучте себе й мене i будьте одвертi. Воно присто©ть краще
вашiй вдачi, як оця замкнена боротьба.
Вона поглянула на мене, а вiдтак сказала:
- Ви ма те слушнiсть, що воно пристояло б лiпше мо©й вдачi. Одначе коли
одвертiсть сполучена в деяких разах з немилою задачею заподiвати другим
прикрiсть, то чи не лiпше вимовчатись i терпiти самому?
- Це значить, iншими словами, по-вашому так: "Як буду я проти вас
одверта, то заподiю вам тим прикрiсть". Чи не так? - натискав я на
дiвчину, що, очевидно, боролася в тiй хвилi за щось з собою.
- Я не обов'язана розкривати перед вами те, що мiж нас не належить, -
вiдповiла вона, паленiючи й вiдвертаючи вiд мене сво лице.
- Нi. Справдi нi, Маню. Хiба що, може, з спiвчуття. А спiвчуття вашого
я не потребую. Та будь-що-будь, - додав я гордо, - я вiдчуваю, що ви
сто©те пiд впливом якогось непорозумiння, бiльшого, може, нiiж я
догадуюсь. Я йду з пересвiдченням, що колись ви самi перекона тесь, що я в
тiм не винен, i прийдете з тим, що "не належить мiж нас", самi до мене.
- Нiколи! - почулось вiд не© твердо.
- Нiколи, панно Маню?
- Нiколи, пане Олесь!
Говорячи, ми вiддалялися мимоволi вiд себе. Тепер по цих ©© рiшуче
вимовлених словах я опинився небагатьма кроками бiля не© i, поглянувши в
©© розгорiлi очi, я сказав цiлком спокiйно:
- Прийдете! Розумi ться, в тоншiм значеннi слова. Я бачу лiпше в
будучнiсть, як ви. З усi ю вашою вiдпорною вдачею... з вашою хоробливою
амбiцi ю ви не вдi те нiчого. Дарма, що боретесь.
Вона дивилася на мене великими, з зворушення майже потемнiлими очима й
сказала:

- Нi. Недарма!
Я розсмiявся. Тодi вона, мов приведена мо©м смiхом до крайностi,
сказала:

- До кiнця цього року залишаюсь ще тут, а в лютiм слiдуючого, по
весiллю мо © сестри, я ©ду до Ч. i записуюсь на фiлософiю. Отже "недарма".

Такого обороту я не сподiвався i в першiй хвилi зчудувався.
- Ви, справдi, не покинули сво © думки? - опитав вiдтак, маючи на гадцi
весiлля з старим професором.
- Нi, цiлком нi. Воно вже вирiшено.
- За згодою родичiв? - спитав я.
- За згодою родичiв.
- Вiддатися?
Тепер прийшла черга на не© чудуватися. Одначе по хвилинi вона, мов
надумавшися, вiдповiла:
- Може, й вiддатися. Чому би нi?
- З цього не буде нiчого, - вiдказав я твердо.
- Ого! Може, й тут присвою те ви собi право сягати активно в мо життя?
- спитала вона, приступаючи до мене ближче?
- Так, панно Маню. Цим разом i тут.
Вона розсмiялася подразнюючим смiхом.
- Слава богу! Тут ви не ма те анi одного словечка анi пiвсловечка до
сказання, - сказала зворушеним голосом - У таких справах рiшала б я одна,
сама. Чу те? Виключно сама одна. Нi батько, нi мати, нi обставини, а сама
я одна

- I я, Маню! - докинув я i вказав на груди, де в кишенi знаходився й
догi ©© лист до старого, i споглянув ©й у лице Вона, зворушена, аж
пополотнiла.

- Не мучтесь, - додав я спокiйнiше. - А схаменiться, до чого воно
доведе. Боротьба .проти ворожих, нашу iстоту й гiднiсть понижаючих
зворушень похвальна й пожадана. Але тут, Маню, шкода вас i вашо© енергi©.
Тут не вдi те ви нiчого. Ви не самi сто©те в тiй боротьбi. - I сказавши
це, я пошукав свого капелюха i, вклонившися, вийшов.
© погляд промайнув по менi. Стояла на сво©м мiсцi, звернена лицем до