Кобилянська О.. Через кладку

найбiльшого супокою й байдужостi запанував на ©© лицi.
- А тепер? - питала далi дiвчина.
- Тепер я все ще старосвiтський. До того теперiшня жiноча молодiж не
займа мене, дарма що мiж нею находиться велике число прегарних,
талановитих i власними силами високо поставлених одиниць. Але загал менi
не цiкавий. Я не знаю, - додав я, звертаючись вже до всiх, - не можу собi
порадити; одначе в стремлiннi здобути рiвноправнiсть я бачу лиш хаос
оправданих i фальшивих шляхiв, хоч тяжко супроти того i держатися байдужо.
Я один ще все бiльше поклонник непорочних уст жiнки, чим виголошуваних нею
парламентарних бесiд. Волiю бiльше лагiдну бiблiйну вдачу, вирiвняну
внутрiшньою красою i культурою, як мужесько-жiночу iстоту з прапором у
руках, що кличе до бою 1 т. iн. Я мужик... - додав я, - на думку якого не
смi "домiвство" нi на волосок бути нарушена модернiзмом, фаховим заняттям
жiнки, одним словом - елементом "самостiйностi", що зводить жiнку на
зманерованих, упривiлейованих "зарiбниць"-емансипанток, котрих лiпша часть
марну ться, а друга нiчим не ста по правдi вище вiд давнiх жiнок i
матрон. Оце iсторiя мо © "любовi", панно Грусю. Вона не скiнчена, бо, як
казав я, мiж нас втиснувся час.

Блискавкою звернулася Iрина до Манi, що сидiла нерухомо й глядiла, як
здавалося, в огонь; а по правдi очi ©© були зверненi в сво нутро.
- Панно Манусю! - запитала молода дiвчина i при тих словах зсунулась
поважнiй дiвчинi до нiг. - Ще лиш ви лишились, щоб сказати, чи щасливi. Ще
лиш ви. Скажiть нам дещо й ви. Нам усiм, панно Манусю, що любимо й шану мо
вас! Ви нiколи про себе не говорите.
Маня пiднялася, подаючи свому братовi руку, з свого мiсця.
- Час додому, Iрусю... - вiдповiла поважно. - Ось мiсяць виринув уже на
небi, а ми ще пiд скалою. Родичi й панi Олесь певне вже давно вiд'©хали,
не дiждавшись нас, як сподiвались. - Сказавши це, зiгнулася по свiй зонтик
i пальто, що саме в тiй хвилi я взяв у сво© руки. - Час додому...

* * * _

Саме минув тиждень, як оце сталося.
Я ви©хав на вiсiм день до купелевоi© мiсцевостi Дорна З., а в кiлька
день по мо©м при©здi тут же стрiнувся з добродi м Марiяном i молодою
Iриною, що при©хали також сюди, щоб оглянути цей гарний мiж горами
захований курорт. Ледве привiтавшись зi мною, вiн сказав:
- Слава богу, що ми здибались. До вас хотiли ще передучора нiччю
вислати депешу, але що незнали докладно, чи застане вона вас ще в Д., чи
не по©дете ви i до Б., залишили це й вижидають вашого повороту, не
телеграфувавши.

- Чи сталося що? - опитав я, занепоко ний словами й поважною мiною
доброго панка. - Хто хотiв висилати депешу до мене? - I перед мо ю уявою
станула нараз моя мати, а за нею Маяя. - Може, занедужала моя мати? -
спитав я.

- Так i нi, - вiдповiв панок вздержливо. - Зрештою, - додав, - я
розкажу все. У вас, добродiю, вдома горiло, але - (додав з поспiхом) - не
хвилюйтесь. Тепер там уже все в порядку,
Вражений до глибини сею несподiваною заявою, я поставив нараз кiлька
питань: "Горiло в нас? Коли, через що?.. А з матiр'ю що, здорова?"
Добродiй Марiян розказав.
В кiлька день по мо©м вiд'©здi прийшло мо©й матерi на думку розпочати
прання.

- Бiлизна, мовила, прана й переполiскувана у гiрськiй водi, це не то,
що в водi мiста, а вона хоче вивезти всю бiлизну снiжнобiлу додому...

- Та на©м ще не час додому! - закинув я нетерпеливо. - Але далi,
добродiю, прошу вас, далi, - нетерпеливився я. - Кажiть, чи вона здорова?
- Не цiлком здорова, то-то й ; але слухайте! Бiлизна пралася справдi,
- тягнув добродiй Марiян спокiйно, - i то так, як бажала, щоб на рiцi
"переполiскувалося". Коли надвечiр прачка з слугою не вертали додому,
вилiзла мати на пiд, щоб поглянути вiдти на рiку, що з обома жiнками
дi ться, чи не йдуть уже. Так роздивляючися, во©на нараз побачила, що з
поду, а радше з вiкон лiтньо© кухнi, що припирала до ©© кiмнати, садить
чорний густий дим, а в кiлька хвиль пiзнiше вже й полум'я. З переляку, що
це в не© горить, неначе громом поражена, в першiй хвилi не могла з мiсця й
рушитись. Одначе силуючись усе ж таки зiйти, i то якмога найскорiше, щоб
покликати вдолинi о рятунок, вона впала, обезсилена з остраху й
зворушення, коло дверей на подi, стративши свiдомiсть. Як довго лежала
вона там так, не знати докладно. Одначе коли на поклик Наталки й Нестора,
що, на щастя, першi побачили в сусiдствi (будучи в той час у садi) вогонь,
прибула памiч, о котру в першiй хвилi було тяжко, бо люди по бiльшiй частi
були на роботi, вiднайшла ©© панна Обринсцка, що прилетiла на мiсце, - без
свiдомостi, на подi. На щастя, добродiю, - додав поважно добродiй Марiян,
- на щастя. Панна Обринська, переконавшися вiдразу, що господинi вдолинi
нiде нема, кинулася, iнстинктом ведена, вгору i тут ©© вiднайшла. Якби .не
те, пане Олесь, були б ви ©© живо©, може, й не побачили. Лежала вона з
пораненою голо©вою i, як сконстатував прикликаний пiзнiше лiкар, з
вивихненою ногою. Тепер знаходиться вона пiд опiкою панi Мiллер, мо ©
жiнки, а передусiм панни Обринсько©, що вiд хвилi, як вiднайшла ©© в
такому станi, не вiдступала бiльше вiд не©. Всi вичiкують вашого повороту
з нетерпеливiстю, добродiю, бо, - додав панок тепер одверто, - тепер ваша
матi©нка дуже хора...
Вислухавши це, я стояв малу хвилину також мов громом побитий. Не
сказавши нi слова на цю вiдомiсть, я лише чув, як мо лице мов льодом
обволiклося i коло серця мов застигло. Моя мати в такiй небезпецi! Хора,
може, безнадiйно!. Я поглянув на годинника, а вiдтак засунув його мовчки в
кишеню.! Була третя по обiдi, потяг, що мав мене повезти додому до не©, що
лежала ще, може, й досi непритомна й знаходилася мiж чужими, вiдходив аж
о-пiв на п'яту. Значить, менi приходилось перечiкувати, мов на вугiллях,
ще пiвтори години. Добродiй Марiян зрозумiв мене.

- Злагодьте ваш багаж, - сказав щиро, - а опiсля при©жджайте до нас у
готель, де будемо вас вижидати. А як нi, i я думаю, це буде вам при мнiше,
вишлiть багаж на дворець, а самi зайдiть у пар.к коло кургаузу[65], де я
буду з Iрусею вдвох вас вижидати. Там побалака мо ще про дещо, щоб не
денервувались самi довгим вижиданням на потяг.
Я згодився й розпрощався.
Не минуло бiльше як пiвгодини, коли я опияився коло добрих знайомих при
столi в невеликому гарному парку недалеко курацiйлого дому. Добродiй
Марiян вiддалився на часок, покликаний несподiвано якимсь давнiм знайомим,
котрий перебував також на курортi, а я й Iруся лишились самi.
- Я так ждала "а вас, добродiю Богдане, - сказала дiвчина, звертаючи на
мене сво© щирi оченята всею щирiстю сво © одверто© вдачi, i подала руку. -
Хотiла так дуже з вами поговорити про те нещастя, що ско©лося у вас дома.
Як ви змiнилися, пане Олесь, цiлком зблiдли!
- Розповiдайте! - попросив я стисненим голосом, стискаючи вдячно дрiбну
руку молоденькой приятельки.
- Все було так страшно... - почала зворушеним голосом. - Днина була
така парна, i все було таке розсушене, як почало горiти. Господи боже,
пане Олесь! - сказала й нараз притиснула обi долонi до лиця, мов
вiддаляючись тим рухом вiд страшно© картини, що, покликана уявою, станула
перед ©© очима. - Страшне було це все, а ще до того перед вечором! Ви
побачите, як вернете, ру©ну. Один господарський будинок пiшов цiлком, а...
- А... помешкання також? - спитав я, здержуючи вiддих.
- Нi. Лиш дах з одно© сторони, котру, як казали менi, якраз замешкувала
ваша мати. Дах запалився й завалився. Господи боже, неначе пiд небеса, так
пнулося полум'я рiвно вгору. О-о-о! Я все бачила, пане Олесь, усе, -
впевняла нервово раз по раз, i в ©© голосi зачувся здавлюваний плач, - хоч
мама туди не пускала. Вона страшно боялася за мене, i щоб вогонь яе
перенiсся й до нашого дому, хоч вiтру не було замiтно. Але я не видержала,
втекла вiд матерi. Наталка боролась там i доктор Нестор. Наталка помагала
при гашеннi, мов мужчина, тягнула й подавала воду... а Нестор... - додала
й на хвилинку мов здержалася. - Доктор Нестор рятував за кiлькох людей. О,
коли б ви були бачили, як вiн там працював, наче купався в власному потi,
вiн командував, поки вогнева сторожа над'©хала, аж захрип, ба ще й опiсля.
Менi зда ться... це й пiрвало Наталку за собою... що вона, та елегаятська
панi... не зважала нi на сукню... що тут i там здерлась, зачiплюючись...
нi на фризуру, що змокла телiпалась остаточно одною довгою косою по
плечах, надаючи ©й чудний вигляд. Одним словом, усе робила, робила нiмо,
пiд впливом Несторових приказiв.
- Щирий дорогий мiй хлопець! - вирвалося менi з зворушенням з уст.

- Правда? - спитало мене молоде дiвчатко одверто, виявляючи тим одним
словом сво нутро.
- Правда, - вiдповiв я й стиснув ©© руку.
- Я не казала. Але Наталка... ви зна те... - додала вона приниженим
голосом i зморщила похмуро брови. - Вона все любить з ним гризтися й iнших
понад нього ставити; особливо фiзична сила iмпону ©й. Я ©© не розумiю.
Але менi все зда ться, що вiн колись, як каже мама, стане високо, i тодi
вона понизиться. Коли б вiн лише пiд час цi © катастрофи не простудився й
не перемучився. Мама каже: вiн "мiмоза", - звернула нараз на iнший шлях.
- Господь зна , - вiдповiв я. - Часто-густо потяга одне нещастя й
друге за собою. Але... може й нi, - додав я. - Мiй хлопець твердий i
вiдпорни©й. Взагалi Обринськi не пiддаються так легко чужим властям.
Знаючи Нестора наскрiзь, я переконаний, що серед гамору, крику, остраху й
нещастя вiн один не стратив там анi на хвилинку рiвноваги духу й стояв на
мiсцi, де вимагала конечнiсть, мов мур. Але мати моя? - спитав я нараз i
схилився до молодо© дiвчини, що прислухувалася послiднiм словам мо©м з
поширеними очима, мов завiщанню якому. - Оповiдайте менi про мою матiр.
- Вашу матiр вiдшукала панна Маня, бо про не© в першiй хвилинi нещастя
нiхто не погадав. Мов той птах прилетiла, дiзнавшись, що це у вас горить,
на мiсце й кинулася мiж товпу цiкавих i рятуючих вiдшукувати передусiм ©©.
Кликала, шукала, приказувала й другим шукати ©©, але нiхто не знав, де
вона подiлася i чи взагалi була дома. Лиш коли вона сама, перелетiвши в
найбiльшiй небезпецi всю хату, над котрою з одно© сторони горiв уже дах, i
не знайшовши ©©, побачила дверi вiд поду вiдчиненi, блиснула ©й гадка, що
вона може туди пiшла дещо рятувати там. I не надумуючися нi хвилину, вона
погнала вгору, не зважаючи, що дах уже горiв. I яке щастя, пане Олесь, що
туди пiшла. Велике, несказанне щастя. Кiлька хвиль пiзнiше... - додала,
вiддихаючи глибоко, - як знесено матiр удолину, саме то тiй сторонi, де
силувалася вона знести ©© сама вдолину, заломився з страшенним лоскотом
дах.
Я зiтхнув i заслонив на хвильку рукою очi. Коли б це справдi було так
сталося, Iрино... Коли б справдi був дах над ними заломився!
Молоде дiвчатко сво©м жiночим iнстинктом мене зрозумiло.
- Це було б страшне, пане Олесь, - прошептало, перелякане, й стягнуло
лагiдним рухом мою руку з очей. - Це було б страшне, пане Олесь. Але воно
не сталося. Завдяки притомностi й силi Манинiй, воно не сталося,
успокойтесь. Вашу матiр знесла Маня з якимсь чоловiком, що побiг ще
сво часно на ©© поклик, вдолину, i ©© залишили в найбезпечнiшому мiсцi.
Годину-двi по тiм був вогонь зовсiм погашений, i люди порозходилися.
Залишився лиш вартiвник, на часок ще Нестор, Маня й панi Мiллер, котра
забрала вашу матiр в затишну лiсничiвку до себе, де перебува й досi. I
настав спокiй. Бiдна паяна Маня, вона також ушкоджена. Якось злiтаючи,
надпалена дахiвка вдарила ©© в чоло над лiвою бров'ю. Вона, мабуть, i досi
ходить з зав'язкою кругом чола, хоч, може, ©й уже добре, - додала, коли я
при ©© послiднiм реченнi зморщив брови. - Лiкар взяв i ©© пiд овiй
спецiальний догляд i наказав яких вiсiм день носити зав'язку кругом голови
над очима. Вiд'©жджаючи передучора надвечiр, я вiдвiдала ©© на хвильку.
Вона вийшла з кiмнати хоро© безшелесне й, прикладаючи пальцi до вуст,
наказувала тишину.

"Хора спить... - прошептала до мене. - Сон для не© тепер чистою
благодаттю. Страшна подiя плута ться ©й заодно в уявi i тим виклику
погiршення стану".

"А ви, панно Манусю?" опитала я ©©.
"Менi нiчого. Не журися. Скоро пан Олесь верне, я буду лiчитися. Менi
не грозить небезпека, але тут... - додала й указала рукою на кiмнату
хоро©, - тут треба сумлiнного догляду й щонайменше ще десять-чотирнадцять
день. Однак сво мiсце я вiдступлю лиш йому". Але я Манi не вiрю, пане
Олесь... - оповiдало дiвчатко поважно. - Вона сама мусить бiльше терпiти,
як показу . Цiла ©© постать i вигляд свiдчили менi про те. Не менше велика
блiдiсть, втома ©© лиця й хiд. Сама дуже змарнiла за цi кiлька день,
неначе перебула тяжку хоробу. Я аж перелякалася ©©, така поважна видалася
менi. Ходить так поволi, що й сукнi не чу ш, як волочиться за нею. Я не
можу собi порадити, але менi все зда ться, що й вона вогнем ушкоджена та
затаю це. Зрештою, побачите самi.
Я не вiдповiв,
Сильнi внутрiшнi почування мо© до матерi й се© дiвчини, що, я вiдчував
це, становила мою долю, пiднялись таким вихром з дна мо © душi, що не
дозволяли менi тепер хоч би й на хвилину вiдчинити уста на яке-небудь
слово. Я усмiхнувся гiрко. Дивна гра долi! На тiм самiм мiсцi, звiдки
гнала колись моя мати малого Нестора за те, що перелiз через бiлi штахети,
щоб показати менi свiй перший нотес, одержаний в дарунку вiд сво © сестри,
- рятував вiн вiд пожежi ©© хату. А вона, та дiвчина, з голiвкою, колись
повною мрiй та iдеалiв, ненавиджена й майже переслiдувана нею, щоб
вiдвернути ©© вiд свого сина, - вирвала ©© вiд смертi з нараженням
власного життя й сторожила над смертельно хорою.
Хто це викликав? Чия рука? Дiяла тут яка невидима потуга? И усе те пiд
час мо © неприсутностi, щоб кинути вже цiлком мужика до нiг аристократки!

Як ©й вiддячитись? Чи годен я це взагалi? Або хоч би й вона, мати моя!
З готовiстю й щирiстю обiбрала службу сестри милосердя коло хоро©
неприятельки, будучи сама ушкоджена! О, хто б не знав то© дiвчини, якою
бувала, коли хотiла раз щось постановлене перевести. Нiкому не хотiла
вiдступити мiсця при хорiй, лиш менi одному. Вона знала i мала слушнiсть.
Крiм мене одного, не любив нiхто по правдi ту неприступну жiнку, котро©
любов здобулася так тяжко? Чудна дiвоча душа! Чудна психологiя. Жодна
просьба з мо © сторони, жоднi натяки на мою прихильнiсть до не© не годнi
були наклонити ©© вступити в мою хату на довше, як на обчисленi хвилинки;
мiж тим коли тут у нещастi оце пожертвування себе всею iстотою. Хто ©© мiг
зглибити? Я опустив голову на руку, заслонив очi рукою, як недавно, i
мовчав.
- Пане Олесь!
- Чую, панно Iрусю! - обiзвався я й поглянув на не©, усмiхаючися
насилу.

- Чи я вам споминала, що ваша мати не лежить у сво©й хатi, лише в
лiсничiвцi в панi Мiллер? Ще пiд час пожежi вiдвезли ©© туди, i там вона
лежить. Лiкар казав, що це дуже добре, що ©© в такий тихий закуток
затранопортували, бо лиш великий зовнiшнiй i внутрiшнiй спокiй приведе ©©
найборше до здоров'я.

- Котрий лiкар лiчить ©©? - спитав я.
- Доктор З. Роттер, - вiдповiло дiвчатко. - Вiн прецiнь найлiпший лiкар
в К., кажуть. Наталцi вiн дуже припада до вподоби. Вона каже, що вiн ма
вид князя, i що се мужчина.

- Справдi, доктор Роттер ма щось у сво му виглядi княжого. Вiн мiй
товариш ще з гiмназi©, чесний i поважний мужчина. Я дуже рад, що саме вiн
опинився коло мо © бiдно© Матерi,
- Вiн казав, що звихнення йоги в не© не дуже небезпечне. Бiльше
побою ться, щоб до 8 день стан нервiв не погiршився. Через те й наказував
найбiльший супокiй i хвалив собi лiсничiвку з сторожами-соснами, i
окружения в панi Мiллер. Ваша мати лежить в покою мiж кiмнатами панi
Мiллер i поко м "цвiтiв", до котрого притика покiй панни Манi, а далi й
©© брата. Ви зна те тi кiмнати. й там добре, пане Олесь, - впевняла мене
молода дiвчина щиро. - Це, як кажу, сам доктор Роттер казав, що дуже
добре. Вiн все з Манею конферу [66], бо панi Мiллер бiльше зайнята кухнею.
Доктор Роттер i панну Маню лiчить. Дуже якийсь добрий чоловiк. Панi Мiллер
каже, що шкода лише, що не жениться... Але... що вам, пане Олесь? Ви так
чоло зморщили!
- Я не знаю, панно Iрусю... Не здаю собi з того справи й слухаю вашi
слова. Менi вже час ©хати на дворець, - додав я нараз здавленим голосом i
з тими словами доглянув на годинника. Я не мiг довше над собою панувати. Я
потребував самоти або i©зди. Шалено©, невздержано© ©зди, щоб почування, що
володiли мною, не розсадили менi груди.
- Вже? - сказало дiвчатко й поглянуло з жалем на мене.
- Вже, - вiдповiв я майже дрижачим з якогось несформованого несупокою й
остраху голосом. - Я б рад перелетiти через усi тi гори й лiси, що мене
вiддiляють вiд мо © хати й вiд них. Ви зрозумi те мене!
- О, ще й як, - вiдповiла вона й подала руку. - дьте здоровi, пане
Олесь. А там поздоровте Манусю... Вона буде вас також дуже вижидати.
Скажiть там вiд мене всiм, що за три днi побачимося.
- За три днi! - почувся нараз за мо©ми плечима голос добродiя Марiяна,
що надiйшов з противно© сторони цiлком задиханий, щоб мене не втратити.

Одначе я, не задержуючися довше, попрощався.

* * * _

Лист панi Мiллер до сестрiи Манi Обриясько© замужньо© Оксани Е. з року
188 *:

"Дорога Оксавко!
На тво спецiальне жадання пишу тобi дальше. Около одинадцято© години
вночi лляв дощ, мов через хмаролом. Надворi панувала така темiнь, що годi
було предмети розрiзнити. Дерева в саду i сосни, що виростали тут i там
коло хати, шумiли так сильно, похитуванi вiтром, що з спокiйно© хати було
лячно визирнути, Коло мо©х скляних огородових дверей виростають кущi рож i
бозу, i се© ночi, обливанi надмiрним дощем i похилюванi вiтром, угинались,
притискаючися до стiни, мов сироти. От се©-то ночi вернув добродiй Олесь з
Д. додому. Та не до сво © хати по©хав вiн, а просто сюди до мене, до сво ©
матерi, зайшов вiн.

У низькiй, але обширнiй кiмнатi хоро© панi Олесь панувала глибока
тишина й пiвсвiтло. Сама вона лежала i, дрiмаючи, вижидала неспокiйно, як
кожного дня, свого сина. Вiд часу до часу, як вiтер вэмагався надворi, бив
дощем, мов невидимого рукою, до вiкон, вона вздригалася неспокiйно,
отвирала лякливо очi й питала, чи нема його, хто коло не© пересиджу й
котрий там час. Коло ©© постелi в ногах сидiла в поручевiм крiслi Маня.
Опустивши обв'язану над чолом голову на спинку фотелю, сидiла i,
сторожачiй на вiдмiну зо мною за хорою, чи та не впада в поновну гарячку,
вiддавалася бог зна яким думкам. Це була саме п'ята нiч, що ми обi, а
радше бiльше вона, сторожили над хорою. Сильне потрясения нервiв виступало
так грiзно у старо© дами, що лiкар побоювався, щоб з того не виникла яка
поважнiша хороба нервiв. Лише сон, успокоения надмiрно потрясених нерiвiв
i усунення сильно© гарячки, що лиш на недовгий час опускала хору, могли ©©
до давнього стану привести. Бiль унаслiдок вивихнення ноги, як i
ушкодження на головi й тiлi, якi понесла хора, падаючи безпритомно,
засудили звичайно енергiчну й рухливу жiнку на кiлькатижневе лежання.
Неприсутнiсть улюбленого сина-одинака, як i свiдомiсть, що знаходиться
в хатi людей, нею досi iгнорованих, взмагали хоробу ще бiльше. Бували
години, особливо пiд нiч, коли вона в гарячцi не пiзнавала осiб, що ©©
окружали.
Коло одинадцято© вночi, коли ми от так, майже не рухаючись, коло хоро©
сидiли, поглядаючи вiд часу до часу в вiкно, звiдки била темiнь i чулось
лише гудiння вiтру, шум дерев i хлипання зливи, перериванi блискавками й
громом, зачувся нараз жиiвий туркiт брички, що коло нашо© хати, недалеко
вiкон притикаючо© кiмнати цвiтiв, котро© дверi стояли вiдчиненi,
задержалася. Хора, що, як здавалося, знаходилася в пiвснi, видко не спала,
рiвно нам прислухалася до найменшого шелесту знадвору, пiднялася тепер
гарячкове в постелi й сiла. Витрiщивши очi на мене, промовила одне слово:
"При©хав".

Маня, мов наелектризована ©© рухом i тим словом, а може почасти й
задержанням возу, звернулася в тiй хвилi неначе без свiдомостi очима до
мене. Я ©© зрозумiла.

Мала хвилина напруженого мовчання настала.
"Обринська... погляньте!.." обiзвалася тут же хора захриплим, твердим
якимсь голосом i, вхопивши мене судорожно обома руками, ждала. Перелякана
дiвчина встала й пiдiйшла до одного з вiкон. Хоч i як тиснув вiтер
знадвору, вона все ж таки вiдхилила одну половину вiкна й вихилилася
надвiр.
"Це ви, пане Олесь?" клякнула доволi чугно в темну нiч мiж хлипання
дощу й черев хвилину ждала.
"Я!"

"Я!" Воно добилося аж до нас, до хоро©, що в найбiльшiм напруженнi, з
широко створеними очима, дивилася i, мов не тямлячися, повторяла: "вiн,
вiн"...

Я вже не слухала ©©. Слава богу, буде зараз тут. Я поглянула на
дiвчину. Блiда, як смерть, вона зблизилася, майже хитаючись, до мене й
шепнула: "Ви запишiться, я пiду". Я кивнула головою, i вона вiдвернулася.
Ледве що дверi вiд сусiднього, а радше покою цвiтiв за нею зачинилися,
коли за недовгий час увiйшов i вiн.

Оксано! Я знала, що вiн свою матiр обожав, що жив чи не бiльше для не©,
як для себе. Знала, що вона за ним, однiською сво ю дитиною, пропадала,
але що в тiй жорстокiй, мов камiнь твердiй жiнцi була така сила любовi, я
не сподiвалася. Вiн, неначе не бачачи нiкого в хатi, йшов мов
загiпнотизований просто до не©. Пiшов i тут же над нею схилився: "Мамо!"
Вона не вiдповiла. Вхопила його за шию, з ©© грудi виривалось щось, мов
плач, мов смiх, а далi й замовкла, i лиш ©© грудь, мов приважена тягарем,
дихала важко. Через хвилину найсильнiшого напруження вона нараз, мов
тратячи вiдразу всю досi виказану силу, зiмлiла в його обiймах i подалася
цiлим тiлом безвладно взад. Лице ©© побiлiло, i вона не обзивалася.
"Мамо!" кликнув пiвголосом удруге i цим разом тоном, що вiдкрив менi цiлу
шкалу найтрагiчнiших почувань се© одно© хвилини; всю тривогу люблячо©
душi, що в однiй хвилi вiдчува радiсть i тут же й жах...
"Вона гине, панi Мiллер!" вирвалося стогоном з його грудей, i вiн
поглянув на мене поглядом, якого не забуду до кiнця життя свого.
"Нi, пане Олесь, нi! - вспокоювала я його наслiпо, а сама з зворушення
аж дрижала. - Вона умлiла, втомилася, вижидаючи вас днями й чи не кожно©
хвилi аж до се© послiдньо©. Успокiйтесь. Вона мусить прийти до свiдомостi,
це лише радiсть побачення звалила ©©".
I справдi. По недовгiм часi, в якому поступали ми з нею згiдно приказiв
лiкаря, вона почала наново вiддихати, а потiм отворила очi; побачивши
наново сина при собi, вона ©х знов замкнула.
"Не кидай мене, Богдане... сину... - прошептала ледве чутно. - Не
кидай!"

"Нiколи, мамо, до iпослiднього вiддиху не покину!" вiдповiв вiн з
зворушення аж стисненим голосом i схилився нараз низько над нею, майже
прилiг лицем коло ©© голови. Так кiлька довгих поважних хвилин, мов
любовного впевнення без слова... або також сповiдi... душi... душi...
Мене обняло холодом.
Чи плакав вiн, цей сильний мужчина?
Не знаю.
Соромився, може, сво©х слiз, що втиснулись йому в цiй хвилi в очi? Я не
знаю, я вiдвернулася, здержуючися сама вiд слiз, вiдiтзонувши глибоко, i
раз на все зрозумiла оцього мужчину. Оцiй матерi, що була в сво©й
его©стичнiй любовi тверда й недоступна, мов скала, проти iнших почувань, а
разом з тим вiдчувала всi ступенi материнсько© любовi до свого сина, не
годен був вiн опертися, так само й ©© бажанням дотично сво © особи, та
поступати по сво©й волi, не зломивши ©© або себе...
Приглядаючися йому от так кiлька хвилин, я врештi встала й вiддалилася
безшелесне кiлька крокiв до дверей, щоб заглянути за Манею, коли оце вiн
пiдняв голову i звернув сво гарне мужеське лице до мене.
"Залишiть, панi, - попросив шепотом, простягаючи руку за мною. - Вона,
може, успоко©вшись, засне, й тодi я займу на всю нiч ваше мiсце". I
сказавши це, вiн всунув мовчки руку пiд подушку хоро© i, схилившися боком
над нею, мов над малою дитиною, неначе самою силою присутностi сво ©
iстоти усипляв ©© без руху. Коли я дала йому жестом знак, що зараз знов
верну, вiн притакнув головою, а я подалася до сусiдньо© т. зв. цвiтно©
кiмнати. Що Маня там робила? Лягла до супочинку? Ждала мого поклику, як
щоночi, коли ми мiнялися коло хоро©? Я не знала.

"Панi Мiллер!"
Я оглянулася.
Вiн звернув голову за мною й спитав пiвголосом:
"Чи панна Обринська де тут? Менi зда ться, це був ©© голос, що питав
мене з вiкна, чи я це при©хав".
"Так. Вона тут. Вона вiдiйшла в оцю кiмнату, - сказала я i вказала на
дверi, при котрих уже опинилася. - Я саме йду поглянути за нею".
Вiн, як перше, притакнув головою й звернувся до хоро©. Я вийшла.
Мимоволi полетiв мiй погляд до софи, де iнодi опочивала, вижидаючи поклику
або спочиваючи.

Одначе нi.
Цим разом вона стояла коло вiкна, заложеного з долiвки високими
цвiтами, i дивилася в темiнь густо© ночi. Надворi вiтер притихав, а дощ
лляв спокiйнiшим темпом. Мабуть, охолоджувала розгарячене чоло коло шиби,
бо зав'язка, що обдавала бiлим перснем ©© голову, була трохи пiдсунена
з-понад брiв вгору, i широкий шрам, що показався незаго ний коло виска,
був виставлений на холод.

"Ти не пiшла до твого покою?" опитала я.
"Нi. Чи ви того сподiвалися?" опитала.
"Так i нi, - вiдповiла я. - Я сама не годна б заснути, хоч би й могла
вже вiдiйти вiд хоро©. Вiн хоче сам сторожити коло не©, хоча його годi
самого з нею оставляти".

"А вiн... як взагалi?" вихопилось з ©© вуст несмiливо.
"Зворушений до крайностi".
"Чого ж? Вона ж жива", вiдказала пiвголосом.
"То-то й . Раз тому, що найшов ©© живою, а по-друге... що бачить ©©
все-таки ще тяжко хорою".
"Казав що?"
"Майже нiчого; вiдда ться ©й всею душею. Маню! - додала я, побачивши на
©© блiдiм лицi мав проблиск яко©сь радостi. I це перший раз вiд часу
послiднiх поважних подiй. - Вiн любить несказанно ту свою матiр. Вона
виповня його життя. Я розумiю ©х обох, ©х не розiб' жодна сила..."
Дiвчина .не вiдповiла, подалася безшелесне вiд мене трохи взад, мов
прагнула зiллятися з тiнню, що походила вiд високих фiкусiв, пальм i
густих блющiв, що простягались над скляними дверима, що вели до саду, i
вiдвернулася вiд мене.

"Чи залишимо його коло матерi самого?" спитала я
"Нi. Як же ж це можна? - вiдказала вона сухо. - Вiн же не обзнайомлений
з iнструкцiями лiкаря. До того, змучений подорожжю. Ночi гiршi в хоро©, як
днi. Особливо се© ночi, коли треба над нею уважнiше сторожити, в котро©
радiсне зворушення могло б так само викликати погiршення стану, як i
неспокiй. Щодо мене, - додала, - то я буду й се© ночi на сво му звичайному
мiсцi. Маю надiю, що вiдтепер буде стан хоро© скоро полiпшуватися, хоча