Страница:
доктор Роттер впевняв мене нинi зрання, що недуга досяга кризису".
"Погано", вiдповiла я й приступила й собi до вiкна, щоб поглянути в
темну нiч, звiдки заодно доносилося хлипання дощу.
Так стояла я довший час, не обзиваючися до дiвчини, котра тимчасом сiла
коло столу, а голову опустила на охрест зложенi на столi руки, звертаючися
мимоволi профiлем до мене. Очевидно, змучена й зворушена, не мала охоти
розмовляти, а коли Нестор заглянув з сво © кiмнати до не©, запитуючи, чи
вона не загляне до нього, вона сказала, що не прийде, хiба аж хора усне,
що наста звичайно аж надранком, а тодi вiн i так буде спати. Вiн
вiддалився, зрадiвши звiсткою, що Богдан уже при©хав i був коло матерi, i,
попрохавши ще сестру не засиджуватися надто допiзна, вiдiйшов.
Ми залишилися знов самi.
Я, не хотiвши ще переривати тишину в кiмнатi хоро©, сiла в фотель у
темiнi коло листових цвiтiв, а Маня, мов та квiтка зложившись у себе, з
опущеною на руки головою на столi, сидiла неповорушно. В кiмнатi ставало
тихо й тихiше, лиш хлипання дощу й осторожне тiкання великого стiнного
годинника переривали тишину.
Iз звисаючо© лампи, ослонено© зеленою ажуровою заслоною, розходилося
нiжне, лагiдне свiтло. Так минуло добро© пiвгодини. Я вже хотiла пiднятися
й вернути до хоро©, при котрiй вижидав мене, може, ©© син, коли оце саме в
тiй хвилi пiднялася Маня з свого мiсця, поправила бiлу зав'язку над очима
i, мов зачувши нараз рух у кiмнатi хоро©, пiдняла голову й заслухалася
напружено. Шелесту не було жодного чути, але зате роздалося до наших
дверей ледве замiтне стукання.
Мов електричним ударом дiткнена, жахнулася Маня й попросила увiйти. Я
не рухалася зi свого заслоненого мiсця. В слiдуючiй хвилi створилися
повiльно дверi й увiйшов Олесь.
"Добрий вечiр", сказав зворушеним, пiвголосним звуком, простягаючи до
дiвчини обi руки, i приступив до не© ближче.
"Добрий вечiр! - вiдповiла так само. - Слава богу, що вернулися. Бiдна
ваша мати..." почала говорити.
"Терпiла подвiйно", докiнчив вiн.
"Так, - тягнула вона далi. - Раз через саму страшну подiю, про котру
ви, очевидно, чули, а по-друге - через вашу неприсутнiсть. Вiдтепер буде
©© стан уже, певно, полiпшатися". I сказавши це, вмовкла.
"I я то© гадки, - сказав вiн, - хоч ©© стан тривожить мене. Але ви,
ви... - додав вiн здавленим голосом, мов здержував якийсь вибух чуття в
грудях, - ви... як я вам вiддячуся?!."
Вона махнула рукою.
"Це раз, Маню... А по-друге, ви, певно, жалу те гiрко, що вибiгли з
хати на мiсце нещастя й попали в хвилю, що потягла вiд вас тяжкi вчинки,
вас самих не пощадила".
"Гада те?" спитала й звернула до нього сво блiде лице, з котрого
засiяло тепер дво прегарних, внутрiшньою радiстю просвiтлених очей.
"Я в тому переконаний, - вiдповiв вiн. - Нiхто не бере на себе тягаря
чи жертви, котра получена з небезпекою власного життя".
Вона всмiхнулася змучено.
"Що ж... - вiдповiла, - чи мала я в хвилi найбiльшо© небезпеки
вiддаватися розвазi про на слiдки свого вчинку, котрий вимагав
якнайскорiшого рiшення? Ви зна те, - додала з тим самим усмiхом, -
Обринськi не були нiколи добрими математиками!"
"Добрими математиками", панно Маню, - повторив вiн гiрко. - Неначеб
хвиля, як та, про котру спомина те, могла що iнше з собою принести, як
нещастя й горе. I вас вона також не пощадила, пересвiдчуюся... - додав й
указав рукою на ©© обв'язку. - А могла для вас скiнчитися трагiчнiше.
Маню! - додав i заслонив на хвилину рукою очi. - Ви великi в сво©х
почуваннях i вчинках, але в сво©й консеквенцi© легкодушнi до розпуки. Ви
могли разом з мо ю матiр'ю свiй крок оплатити життям. Ви - молода людина,
а моя мати - вам чужа. Чи ви взагалi того свiдомi, що для мене вчинили?
I як вiддячуся вам? Ваш вчинок мене порива й потряса , ви..."
Вона, як перше, перервала йому.
"Що ж, чи повторити вам ще раз, що Обринськi без талану до математики й
фаталiсти? Що... поповнивши раз легкодушнiсть, мусили ©© або направляти,
або за не© вiдпокутувати. I я, - додала з чудним усмiхом, - уже за свою
похибку спокутувала".
I сказавши це, скинула з гарним, повним свободи рухом обв'язку з чола й
кинула ©© на стiл. Яка гарна була в тiй хвилi, яка шляхетна!
"Маню!"
"Так, пане Олесь. Лиша ться менi ще мiй вчинок направити. Коли, як i
що, я поки що не знаю. Коли надплине хвилина, я ©й вiддамся й направлю. Чи
добре так? - З тим запитанням вода пiдступила до нього й заглянула йому в
очi. - Бiльше тим не журiться, пане Олесь... Я..." додала й нараз урвала.
Сильне зворушення, котре, очевидно, перед ним укривала, надмiрна фiзична
втома й безсоннiсть кiлькох ночей взяли верх над нею, i вона, всмiхаючись
сонним якимось усмiхом, захиталася. Вiн пiддержав ©©.
"Маню, ви хворi!" кликнув.
Але вона не пiддавалася. Освободившися з його рук, стала, як перше.
Вхопивши заразом поруччя крiсла, говорила далi:
"Це пусте, пане Олесь. Так менi вже кiлька разiв лучалося й миналося. I
якби власне не та моя "легкодушнiсть", когра всiх умiрковайих, не
виключивши й доктора Роттера, ляка , я б на прикази доктора Роттера лежала
вже давно в постелi й ослабла дальше; мiж тим коли мiй вами й ним
засуджуваний iмпульс до легкодушностi держить мене й досi на ногах... Але
ви простiть, - тягнула майже гарячкове дальше, неначеб не мала вже з ним
бiльше говорити, звертаючи на нього сво© в цiй хвилi надмiрно блискучi
очi, - що я зроблю вам ще дещо противне. Панi Мiллер казала менi, що ви
хочете вже се© ночi самi сторожити коло хоро©, а з цього не може нiчого
бути".
Вiн зчудувався.
"Як, - спитав, - не може бути? Мо мiсце вiднинi коло не©. Я вже досить
приймав жертв, досить надуживав вашi й панi Мiллер сили й доброту.
Зрозумiйте, що вiднинi це не смi бiльше бути. А про те, до яко© степенi я
став вашим довжником, ви, мабуть, досi й не подумали?"
"Ви мене зле зрозумiли, - обiзвалася тут дiвчина спокiйно. - Зле
зрозумiли мо© слова. Обтяжувати вас обов'язками, себто впроваджувати в
положення довжника проти нас, нiхто з нас не задуму . Але коли
застановитесь хвилину над мо©ми словами спокiйно, зрозумi те мене також.
Стан хоро©, як поясняв менi нинi доктор Роттер, взмага ться чи не до
кризи, хора вимага найбiльшого догляду й уваги в хвилях, котрi сво©ми
об'явами в хоро© вам ще незнакомi. Самi з нею, без нашо©, т. . мо © або
панi Мiллер помочi, ви не впора тесь. Позвольте, щоб ще два-три днi ми
були вам коло вашо© хоро© помiчнi, котру, я признаюсь, сама вже ваша
присутнiсть буде лiкувати. Як ©© стан полiпшиться, поступайте, як самi
хочете, i ми не будемо втручатися".
"З того не буде нiчого, - вiдповiв вiн рiшуче. - Сили панi Мiллер, крiм
ще це© одно© ночi, я не буду довше надуживати. А вашо© вже й стiльки нi.
Ви самi хорi, обезсиленi, як щойно я пересвiдчився. А я б мав вас ще й
дальше займати? Який там мужик, его©ст i бог зна що iнше, я видаюся в
ваших очах, однак визискувачем слабших я нiколи не був. А по-друге, панно
Маню, - сказав вiн, i його погляд задержався з неописаною нiжнiстю на нiй,
- чи ви гада те, що я прийняв свою матiр з ваших рук, що вирвали ©© з
само© пропастi смертi, на те, щоб другою пхнути вас за те в недугу? Нi,
Маню! Хоч i як дорожу я життям мо © матерi, рад би ©й самого неба
прихилити, але тут i в тiм разi я зрiкаюсь вашо© помочi, не годен ©©
приймити. Телеграфiчне покличу я завтра з Ч. служебницю i з ©© помiччю й
доктора Роттера, що, на щастя, мо©м щирим другом, я маю надiю, що вирву
©© з хороби".
"Спробуйте це!.. - оказала дiвчина понуро, - коли хочете зворушити хору
наново. Самою вже появою сестри-служебницi, котра не раз ввижа ться хорим
безвинно вiстуном смертi, вона може впасти в стан погiршення. А я якраз
цьому хотiла запобiгти, перебираючи мiсце коло хоро©, покiй стане ©© стан
вiдраднiший. Однак буду мусила вiд того вiдступити. Вашi права першi, мо©
припадковi".
По його лицi перебiгло мов промiння.
"Ви боретесь хоробро, панно Маню, - сказав вiн i приступив до не©
ближче. - I якби не те, що саме ви були тi ю, що видерли матiр вiд смертi,
я прийняв би вашу помiч з найбiльшою вдячнiстю... Але так, як стан речей
i стан вашого здоров'я, я цього пiд жодною умовою не можу вчинити... Не
журiться... - додав тепло i взяв ©© звисаючу руку мiж сво© долонi. -
Змогла сама одна дiвоча сила вирвати ©© з само© найгiршо© пропастi, то чей
же найдеться i в мене сила допровадити ©© благородне дiло до кiнця".
"Робiть, як хочете! - обiзвалася вона майже розпучливо. - Доктор Роттер
скаже вам те саме. Оскiльки я його погляди про хоробу вашо©© матерi знаю,
не згодиться вiн з вашою постановою нiколи".
"Доктор Роттер? - спитав вiн зчудовано й усмiхнувся болюче. - Чи за цей
короткий час пiзнали ви вже так добре його погляди, що впевня те про це
так твердо?" спитав вiн i, сказавши це, спинив сво© очi вигребущо на ©©
блiдiм лицi.
Вона видержала його погляд.
"Ми надто часто зносилися в останнiм часi коло хоро©, щоб не могла я
предсказати його думку дотично хоро©".
Добродiй Олесь вiдвернувся.
"Ви також його пацi нткою? - сказав нараз. - Чи не так? Червоний шрам
на вашiм чолi свiдчить, що й не так скоро перестанете нею бути. Але, -
додав, - щоб дiйти до кiнця про порушену мiж нами справу, то я буду вас
просити пiдчинитися цим разом мо му бажанню, хоч би воно мало навiть вас i
болiти. Будьте добрi, - закiнчив речення лагiднiше, побачивши, що дiвчина
хапа ться немов судорожно наново за крiсло, - i йдiть на опочинок. Воно
вже й так доходить до пiвночi. Завтра будемо, може, про це далi говорити".
"Як доктор Роттер прийде..." сказала вона ледве чутно i звернулася до
сво©х дверей.
"Як доктор Роттер прийде, - вiдповiв вiн i, вимовляючи iм'я лiкаря, так
сильно зморщив чоло, мов вимовляв iм'я найтяжчого ворога свого, а не
доброго й щирого приятеля. - Як доктор Роттер прийде..."
Вiдтак сталося, як бажав. Я внховзнулася незамiтно через склянi дверi,
обiйшовши дiад, й вернула в кiмнату хоро©, котра спала сильним сном. За
недовгу хвильку вернувся й вiн. На годинку уступила я йому на його бажання
сво мiсце, пояснюючи, як ма в деяких хвилях з хорою поступати. Але вiн
просив припочити довше, бо як упевнив мене, годен сам i до рання
пересидiти, - що я i вчинила. На щастя, перейшла нiч доволi щасливо, - i
вiн мене не покликував. Хора була спокiйнiша, як ми сподiвалися, а я,
скрiпившися довшим сном, змогла оце все мо оповiдання обширно i в
подробицях описати. Другий раз знов, а до того часу поздоровля тебе щиро
твоя А. Мiллер".
* * * _
(Два днi пiзнiше).
"Оксанко!
Доктор Роттер був i, по огляненню хоро©, в котро© почалася мимо двох
спокiйних ночей сильна гарячка наново, супротивився намiровi добродiя
Олеся покликати сестру-служебницю з Ч., що могла б йому бути в догляданнi
матерi помiчною, й увiльнити Маню й мене вiд утяжливих, хоч i добровiльно
на себе прийнятих обов'язкiв - гостро й рiшуче.
"Панна Обринська, - поясняв доктор Роттер, - доглядала хору з першо©
хвилини нещастя, як лиш прийшла вона до свiдомостi. Хора вже звикла до
не©, панi Мiллер i мене, i тепер, коли хороба доходить до кризи, вимага
найбiльшого догляду й посвячення, усувати вiд не© знайомi лиця й брати
чужi було б для не© не лише получене з небезпекою, але могло б навiть i
продовжити хоробу. Я сам, - додав вiiн, обiймаючи при тих словах теплим
поглядом дiвчину, що сидiла мовчки в сво©й кiмнатi, де саме вiдбувалася
конференцiя, сперши голову на руки, не мiшаючися в розмову, - був би
перший, що увiльнив би панну Обринську вiд цього чину, не застановляючись
над тим нi на хвилинку, наколи б саме не грiзний стан хоро©, що, як кажу,
вимага саме тепер ще хоч кiлькадневного посвячення з ©© й панi Мiллер
сторони.
"Бiдна панно Маню! - додав, звертаючися до не©. - Ви самi ще
реконвалесцентка, а мимо того вашi надужитi сили мусять це ще недовгий час
видержати. Чи зможеiе нам ще посвятити зо двi-три ночi? Лиш три, -
повторив лагiдно, неначе доторкався якогось болючого мiсця в ©© душi. - Я
маю певну надiю, що як не наступить поновне сильнiше зворушення хоро©, по
упливi того часу ©© стан пiде рiшуче до лiпшого"
"Я радо сповню ваше бажання, пане докторе, - вiдповiла дiвчина,
звертаючи вповнi сво лице до нього. - А коли б не опозицiя добродiя
Олеся, котрий супротивлявся мо©й присутностi зараз першого вечора, коли
при©хав, ця справа не була б навiть прийшла до дискусi©, однак..." i
урвала.
"Супротивляючися тому, я мав передусiм ваш власний стан на оцi, -
обiзвався поважно добродiй Олесь, - i лиш у другiй точцi входили мо©
власнi, вам вiдомi причини до се© справи Чи почува те себе справдi
настiльки сильнi, щоб обняти наново покинене мiсце коло мо © матерi?"
Останнi слова були проведенi хмарним, майже понурим поглядом до дiвчини,
мов за дим крилося бажання, щоб дала вона противну вiдповiдь.
"Так, - вiдповiла вона просто. - Я до вашо© матерi привикла, а
остаточно я хочу це"
"Хочете?" спитав зчудований доктор Роттер.
"Так, пане докторе, - повторила дiвчина. - Чи в тiм щось дивного?"
"Нi, сво©м питанням я лиш хотiв довiдатися, чи ви певнi, що сила вашо©
волi не спроневiриться вам".
Замiсть вiдповiдi вона всмiхнулася й не обiзвалася.
"Панна Обринська переб' головою й мур, - пояснив добродiй Олесь
докторовi, - однаково, чи голова розiб' ться вiд того, чи нi! Це в
Обринських значить - "свобода волi".
Тепер i докто©р Роттер усмiхнувся.
Оксанко! Ти повинна була бачити в тiй хвилi тих обох 'мужчин. Одного -
з захмареним чолом i поглядом, що узнавав авторитет у даному разi другого
лиш з найглибшим внутрiшнiм опором, i другого - з очима, зверненими на
дiвчину, повними блиску й захвату. Оба не виглядали в цiй хвилi як добрi
приятелi, товаришi.
"Це© ночi буду вам уже помiчна, пане Олесь", звернулася Маня до нього,
iгноруючи цiлком його хмарний настрiй. I неначе приготовляючися вже до
свого обов'язку, вона пiднялася з крiсла.
"Дякую вам! - обiзвався тут доктор Ротгер, простягаючи до не© руку. - Я
знав, що мiй щирий асистент не вiдтягне в послiднiй хвилi сво © помiчно©
руки вiд мене, що рад би i з сво © сторони поставити шановану ним хору
якнайскорiше на ноги. - I звертаючися востанн до добродiя Олеся, що стояв
мовчки коло мене, подав йому ще деякi вказiвки про новi, хорiй записанi
заспокоюючi медикаменти, вклонився й поставив уже руку на клямку дверей. -
Ов! - кликнув нараз i задержався, мов пригадав щось. I з тим, сягнувши
рукою у внутрiшню грудну кишеню, витягнув звiдти щось невелике, в тонкий
папiр заловите. - Сьогоднi зрання, - сказав, - принесла менi моя господиня
розцвiлу не© бурливо© ночi бiлу рожу, а я не мiг... не подiлитися з вами,
панi Обринська, сею пишною бiлою квiткою. Вона пiзня, - додав, звертаючися
неначе вибачливо до товариша, - але самi побачите - препишна. Погляньте!"
I поставивши з тими словами бiлий цвiток перед Манею на стiл, сам
попрощався.
"Вiдчува ш, Оксанко, ти дещо за тим?
Це чудова!.."
Маня розвинула з слабим усмiхом шовковий папiр, похилилася мовчки цiлим
обличчям над пишною бiлою квiткою.
"Чудова, дiйсно... одинока! - прошептала й хвилинку мов упивалася
рожею. - Погляньте, пане Олесь... панi Мiллер!"
Я взяла квiтку в руки, подивляючи ©© непорочну красу, мiж тим коли
добродiй Олесь, неначе пiдождавши, щоб ця сцена скiнчилася якнайскорше,
почав нетерпеливо по хатi туди й назад проходжуватися. Налюбувавшися рожею
не менше, як дiвчина, я заткнула ©©, не надумуючись довго, дiвчинi позад
уха в звисаючу косу. Побачивши це, добродiй Олесь захмарився, як недавно,
i задержався в ходi.
"Чи не було б краще, панi Мiллер, дати паннi Обринськiй хоч на кiлька
день ще обв'язку на чоло? - обiзвався, поглянувши ще завше понуро на
оздобу в дiвочiм волоссi. - Доктор Роттер, очевидно, забув про те спiмнути
сво©й молодшiй пацi нтцi. Але я, дивлячися на гострий, незаго ний цiлком
шрам коло ©© виска, не можу позбутися почуття, що, при найменшiм
зворушеннi або напруженнi реконвалесцентки, з нього мусить на чолi
витиснутися кров".
"Справдi, це не пошкодило б", вiдповiла я спокiйно i, вiдшукавши
обв'язку, я сповнила його бажання, обв'язуючи нею чоло дiвчини наново.
"Моя рожа!" кликнула тут Маня з жалем, кинувшися тривожно за сво ю
квiткою, що, порушена незручно мо ю рукою при обв'язуваннi чола, скотилася
саме в тiй хвилi по ©© рамелi на долiвку.
"Вона тут... ©й нiчого не сталося", сказав Олесь сумно i, пiднявши
квiтку з долу, подав ©© назад дiвчинi.
"Вона така чудова й перебула бурю!" закинула Маня й похилилася наново
над нею.
Пан Олесь не сказав бiльше нiчого, але замiсть того поглянув на
годинник i заявив менi, що мусить вiддалитись конче на часок до свого
помешкання, бо ма там умовлятися з деякими висланими йому робiтниками, що
рiшили вiдреставрувати йото ушкоджений дiм. Взагалi, вiн буде мусив
вiдтепер частiше вiддалятися надглядати за робiтниками ще й сам, бо рад би
матiр якнайскорше перевести до свого дому, що мусить статися перед
закiнченням його вiдпустки. В разi, - додав, не звертаючи на дiвчину
уваги, - коли матерi було б чого пiд час його вiдсутностi потрiбно, то вiн
просить мене його заступити.
Гу! Який це мужик, Оксано, цiлий той Олесь, та ще й ревнивий, und das
soil ein "Vollblutmensch aus einem GuB" sein?[67] Як це скiнчиться?
Твоя А. Мiллер".
* * * _
(По довшiм часi).
Я дуже давно не писав нiчого й оце кидаю лиш наборзi. Будучи з нею
тепер коло матерi так часто в якихось майже ясно окреслених вiдносинах, я,
зда ться, розумiю ©© далеко краще й лiпше, як давнiше. При нiй я стаю, мов
видючий. Про почування нашi жодне з нас не натяка . Але я вiдчуваю, що ©©
душа належить до мене. I не любов'ю, що бажала б у менi мати лиш батька
для сво © дитини, а якоюсь iншою. Я б сказав, що вона становить у не© ©©
буття. I чи це не правдива любов женщини? Всiма нервами чую я, що вся
безшелесна праця ©©, вся ©© нiжнiсть вiддана мо©й матерi, вона вiддана
через призму мо © матерi - менi. Свiдомо чи нi, воно так . Одначе уста ©©
мовчать. Мiж нами сто©ть ©© неподатливий елемент, що менi вже стiльки
завдавав дiла й мук. Вiн притяга , а заразом огiрчу мене. Iнодi я б
роздавив його з ненавистi... А потiм заявляю сам собi, що всi лiта, котрi
втиснулися мiж нас, не змiнили змiсту ©© душi, а противно, виковали його в
сильнiший характер. I той ©© характер, неподатливий елемент у нiй, вiн
володi мною!.. ©© колишня молода любов, що пригадувала ледве розпочатий
розквiт рожi, була тодi позбавлена то© страстi, котра несвiдомо вплива на
мужчину, що тягне ©© зiйти до нього з свого п' десталу непорочностi. © й
тепер у не© нема. Вона ще бiльше споважнiла, зглибшала, вирiвнялася,
помимо сво © неподатливостi, спокiйна, хоч я... часом чую, що цiлком вона
не все бува спокiйна. Яка гарна!
* * * _
(Пiзнiше).
Ходить, вешта ться коло мо © матерi, успокою ©© сво©м альтовим
виразистим голосом, i сама не замiча , як непомiтно кладе на все, що
носить наш характер, щось вiдмiнне з сво © iстоти.
- Маню! - кликнув я раз несподiвано ©© по iменi iнтимно (не хотячи
майже), бо це вимагала хвиля коло матерi, i вразив несподiванiстю мого
голосу, мов електричним ударом. Вона сполохалась, мiняючи барву лиця, а я
зачинив вiдкриту тайну в собi, як мiй скарб. Тепер вона вже стережеться, а
я чимраз бiльше клонюсь перед нею.
Доктор Роттер, той спокiйний, мудрий нiмець, обожа ©© без слова. Все
слiдить поглядом за нею. Зда ться, вiн щось догаду ться. Але, що вiн
джентльмен, не пита нi про що. Я так само мовчу. Та чи надовго стане мiж
нами того тяжкого мовчання? Один звук бiльше, один погляд гарячiший, - i
воно розiб' ться... Мужик ма струни, а любов його мужицька - стережися,
Обринська!
* * * _
(Пiзнiше).
Оксанко!
Днина була пишна. Я сидiла коло хоро©, що ослонена параваном
[68]дрiмала, а пан Олесь i твоя сестра, що проходжувалися недовго по
городi, вернули незамiтно до кiмнати i, сiвши оподалiк вiд хоро©, сидiли
якийсь час мовчки. Чи звертали увагу на мене, я не знаю. Менi про це
байдуже. Вона взяла якусь роботу до рук, а вiн, усiвши проти не© в мо©м
глибокiм поручевiм крiслi, спер голову на руки й приглядався мовчки, як
шила. В нього пишний профiль, Оксанко, i взагалi вiд голови до нiг
поважний, темний, як та смерека. Гарний мужчина.
Сидять обо проти себе, i хто б не знав, що мiж ними бувають iнодi
хвилi бурливi й гарячi, мов грань, - думав би, це якась, бог зна яка,
миролюбна пара.
"Ви змiнилися, панно Маню", обзива ться вiн холодним пiвголосом, щоб не
збудити засипляючу матiр. У м'яких звуках, за винятком першого вечора, вiн
взагалi до не© тепер не говорить. Нiби провадить розпочату (може, в
городi) розмову.
"Бути може, - вiдповiда вона спокiйно сво©м симпатичним голосом, - але
без впливу одиниць, що бувають iнодi й несвiдомо керманичами нашого життя
й наших учинкiв. Однак самою вдачею я не змiнилася, хiба що, може, тут i
там змiнила в деякiм напрямi сво© погляди, затвердла бiльше в сво©х
постановлениях; розгiрчилась, може, проти духу й часу життя".
"Матерiалiстичного?" спитав вiн з притиском, мов збудився нараз з яко©
глибоко© задуми й вiдразу вiдгадав ©© думку.
"Так. Iнодi менi лячно... так, неначеб для слабiших, а може, лиш тонко
вiдчуваючих, наста кiнець, час упадку духового життя й моральних
вартостей мiж укра©нцями".
Вiн усмiхнувся.
"Не бiйтеся Як однi оборонцi духу минуться, однi вартостi переживуться,
заступлять ©х другi. За собою мають вони ще народ. Мужикiв".
"Мужикiв?" спитала вона.
"Так. I таких, як i я".
Вона похитала головою.
"Ви невiльник. Ви ще не розбили в собi матерiалiстичного духу,
потребу те ще самi для пiддержання свого "я" потвердження вашого
окружения; себто патенту знадвору".
"Отже, на вашу думку я - матерiалiст? - спитав вiн. - Я ж також уже
"нарушений" тим духом, як каже доктор Роттер, "aus der Hohenluft" [69]i не
з первiсно© руки".
Вона так само заперечила.
"Нi?"
"Нi, пане Олесь!"
Була б, може, дещо доповiла, одначе дверi недалеко них створилися й
тихо, мов на шовкових пiдошвах, увiйшов Нестор. Вiн приступив до сестри.
Вона опустила руки з шитвом на колiна i, зда ться, всiм теплом сво ©
гарно© душi звернулася допитливим поглядом до брата:
"Що там, Несторе? - спитала. - Потребу ш мене? Я прийду. Ми вже
вижида мо лише доктора Роттера, що обiцявся передучора, вiд'©жджаючи
кудись, зайти вже сьогоднi в оцiй порi сюди, а тому i я тут".
Нестор схилився над сестрою i, спершися одною рукою на ©© фотель,
гладив другою мовчки ©© волосся.
"Коли скинеш цю пов'язку, Маню? Вона заслоню менi тво© очi".
"Ще за день-два, мiй хлопче, - обiзвався замiсть сестри добродiй Олесь.
- Вже за день-два не буде вона тебе разити. Менi знов о те чоло без то©
пов'язки лячно..."
"А мене якраз нинi питав доктор Роттер, чи Маня ще носить ©©", сказав
Нестор.
"Доктор Роттер? - спитав Олесь, зчудований, неначе немило вражений, мiж
тим коли гаряче полум'я затемнило його лице ще о вiдтiнок бiльше. - То вiн
уже вернув?"
"Так, - вiдповiв Нестор. - Власне перед годиною бачився я з ним. Вiя
вернув. Споминав про те, що зайде й сюди, але що мусив непремiнно
вiдвiдати вперед якогось небезпечно занедужавшого, вiдложив вiзит сюди на
пiзнiше, а сам по©хав верхом".
"Дивак вiн", закинув Олесь.
"О, нi, вiн гарна людина, пане Олесь! - боронила Маня. - Вiн вiд голови
до нiг джентльмен".
Олесь усмiхнувся ледве замiтною iронi ю й погладив свою гарну, темну,
плекану бороду.
"його всi жiнки люблять, але вiн не ма замiру женитися".
Маня здвигнула плечима.
"Вiн i його кiнь виглядають, неначеб з одно© маси скованi", сказала,
iгноруючи останнi його слова.
"Так. I вiн любитель природи. Як ма час, ©здить у гори або в лiс, i
товариства уника . Терплячий на серце, каже, що, може, впаде колись
мертвий з коня, як застрiлений птах; а це була б, на його думку, найкраща
смерть. Вiн зна тут у горах кожний закуточок".
"Це менi також казав, - потвердив Нестор, - а задокументував це саме
послiдньою сво ю про©здкою".
"Якою про©здкою?" спитала Маня.
"На скалу Р. Д.", вiдповiв Нестор.
"В товариствi?" спитав добродiй Олесь.
"Не знаю, - вiдповiв Нестор. - Дав менi ось кiлька чудових шарiток". I
оказавши це, вiн витягнув свiй нотес, отворив його й указав кiлька бiлих,
уже трохи затисиених цвiтiв, що звикли ми бачити лиш в альпiйських горах.
"Якi чудовi! - кликнула Маня i взяла ©х обережно на долоню,
приглядаючись ©м хвилю, мов малим нiжним створiнням. - Дай менi одну,
Несторе", сказала, всмiхаючись до брата.
"Бери i всi".
"Залишiть ©х Несторовi, панi. Вони йому здадуться... Я вам постараюся о
свiжi", вмiшався тут увiчливо Олесь.
"Менi якраз оцi подобаються, i вони вже тут", заперечила, не
надумуючись, дiвчина, схилившися наново пестливо над гiрською квiткою.
Господи, що вона таке сказала, що вiн так на не© витрiщився?
Дiвчина, мов вiдчувши його змiну самим жiночим iнстинктом, не пiдводячи
цiлком голови, подала квiтку братовi назад.
"Задержи ©х, Маню, деякi з них, може, i для тебе призначенi", сказав
брат.
"Нi, - вiдповiла вона спокiйно. - Оцi цвiти я люблю понад усе, але вони
зриваються з небезпекою життя. Сховай ©х. У тебе вони будуть лiпше
захованi, як у мене. Ти любитель усяких незвичайних рослин".
"Коли вернемо додому. Маню? - спитав нараз брат, ховаючи цвiти назад у
свiй нотес. - За вiсiм день моя вiдпустка кiнчиться, а я б хотiв скорiше
вiд'©хати. На мене жде багато працi".
"Як мусиш, то по©демо, Несторе, - вiдповiла дiвчина лагiдно. - Моя
задача тут скiнчиться вже за два-три днi, i зможемо ©хати. Мо мiсце займе
панi Дора К., що, як чую, при©жджа цими днями; все пiде давнiм ладом, i
кожне найде себе на давньому мiсцi. Правда, пане Олесь?"
При питаннi дiвчини обернувся Олесь, що зблизився був на хвилину до
вiкна, i його лице показалося дуже поважним.
"Може, й так, панно Маню. Я був би то© гадки, Несторе, - додав,
звертаючися виключно до молодого чоловiка, - щоб ти, наколи б це не
потягло для тебе особистих прикростей, остався з сестрою ще як не довше,
то хоч з чотирнадцять день. Через нещастя, яке постигло мою матiр, твоя
сестра, та й ти, стратили багато на силi, а я не в силi направити це
моментально. Не можу й переiначити, що раз сталооя. Чи справдi мусиш
©хати? Ти ледве чи набагато досi скрiпився",
Нестор поглянув щиро бесiдниковi в очi й вiдгорнув якимось заклопотаним
рухом волосся з чола.
"Мушу, Богдане, на мене ждуть обов'язки. А сестра як... хоче. Хоча... -
"Погано", вiдповiла я й приступила й собi до вiкна, щоб поглянути в
темну нiч, звiдки заодно доносилося хлипання дощу.
Так стояла я довший час, не обзиваючися до дiвчини, котра тимчасом сiла
коло столу, а голову опустила на охрест зложенi на столi руки, звертаючися
мимоволi профiлем до мене. Очевидно, змучена й зворушена, не мала охоти
розмовляти, а коли Нестор заглянув з сво © кiмнати до не©, запитуючи, чи
вона не загляне до нього, вона сказала, що не прийде, хiба аж хора усне,
що наста звичайно аж надранком, а тодi вiн i так буде спати. Вiн
вiддалився, зрадiвши звiсткою, що Богдан уже при©хав i був коло матерi, i,
попрохавши ще сестру не засиджуватися надто допiзна, вiдiйшов.
Ми залишилися знов самi.
Я, не хотiвши ще переривати тишину в кiмнатi хоро©, сiла в фотель у
темiнi коло листових цвiтiв, а Маня, мов та квiтка зложившись у себе, з
опущеною на руки головою на столi, сидiла неповорушно. В кiмнатi ставало
тихо й тихiше, лиш хлипання дощу й осторожне тiкання великого стiнного
годинника переривали тишину.
Iз звисаючо© лампи, ослонено© зеленою ажуровою заслоною, розходилося
нiжне, лагiдне свiтло. Так минуло добро© пiвгодини. Я вже хотiла пiднятися
й вернути до хоро©, при котрiй вижидав мене, може, ©© син, коли оце саме в
тiй хвилi пiднялася Маня з свого мiсця, поправила бiлу зав'язку над очима
i, мов зачувши нараз рух у кiмнатi хоро©, пiдняла голову й заслухалася
напружено. Шелесту не було жодного чути, але зате роздалося до наших
дверей ледве замiтне стукання.
Мов електричним ударом дiткнена, жахнулася Маня й попросила увiйти. Я
не рухалася зi свого заслоненого мiсця. В слiдуючiй хвилi створилися
повiльно дверi й увiйшов Олесь.
"Добрий вечiр", сказав зворушеним, пiвголосним звуком, простягаючи до
дiвчини обi руки, i приступив до не© ближче.
"Добрий вечiр! - вiдповiла так само. - Слава богу, що вернулися. Бiдна
ваша мати..." почала говорити.
"Терпiла подвiйно", докiнчив вiн.
"Так, - тягнула вона далi. - Раз через саму страшну подiю, про котру
ви, очевидно, чули, а по-друге - через вашу неприсутнiсть. Вiдтепер буде
©© стан уже, певно, полiпшатися". I сказавши це, вмовкла.
"I я то© гадки, - сказав вiн, - хоч ©© стан тривожить мене. Але ви,
ви... - додав вiн здавленим голосом, мов здержував якийсь вибух чуття в
грудях, - ви... як я вам вiддячуся?!."
Вона махнула рукою.
"Це раз, Маню... А по-друге, ви, певно, жалу те гiрко, що вибiгли з
хати на мiсце нещастя й попали в хвилю, що потягла вiд вас тяжкi вчинки,
вас самих не пощадила".
"Гада те?" спитала й звернула до нього сво блiде лице, з котрого
засiяло тепер дво прегарних, внутрiшньою радiстю просвiтлених очей.
"Я в тому переконаний, - вiдповiв вiн. - Нiхто не бере на себе тягаря
чи жертви, котра получена з небезпекою власного життя".
Вона всмiхнулася змучено.
"Що ж... - вiдповiла, - чи мала я в хвилi найбiльшо© небезпеки
вiддаватися розвазi про на слiдки свого вчинку, котрий вимагав
якнайскорiшого рiшення? Ви зна те, - додала з тим самим усмiхом, -
Обринськi не були нiколи добрими математиками!"
"Добрими математиками", панно Маню, - повторив вiн гiрко. - Неначеб
хвиля, як та, про котру спомина те, могла що iнше з собою принести, як
нещастя й горе. I вас вона також не пощадила, пересвiдчуюся... - додав й
указав рукою на ©© обв'язку. - А могла для вас скiнчитися трагiчнiше.
Маню! - додав i заслонив на хвилину рукою очi. - Ви великi в сво©х
почуваннях i вчинках, але в сво©й консеквенцi© легкодушнi до розпуки. Ви
могли разом з мо ю матiр'ю свiй крок оплатити життям. Ви - молода людина,
а моя мати - вам чужа. Чи ви взагалi того свiдомi, що для мене вчинили?
I як вiддячуся вам? Ваш вчинок мене порива й потряса , ви..."
Вона, як перше, перервала йому.
"Що ж, чи повторити вам ще раз, що Обринськi без талану до математики й
фаталiсти? Що... поповнивши раз легкодушнiсть, мусили ©© або направляти,
або за не© вiдпокутувати. I я, - додала з чудним усмiхом, - уже за свою
похибку спокутувала".
I сказавши це, скинула з гарним, повним свободи рухом обв'язку з чола й
кинула ©© на стiл. Яка гарна була в тiй хвилi, яка шляхетна!
"Маню!"
"Так, пане Олесь. Лиша ться менi ще мiй вчинок направити. Коли, як i
що, я поки що не знаю. Коли надплине хвилина, я ©й вiддамся й направлю. Чи
добре так? - З тим запитанням вода пiдступила до нього й заглянула йому в
очi. - Бiльше тим не журiться, пане Олесь... Я..." додала й нараз урвала.
Сильне зворушення, котре, очевидно, перед ним укривала, надмiрна фiзична
втома й безсоннiсть кiлькох ночей взяли верх над нею, i вона, всмiхаючись
сонним якимось усмiхом, захиталася. Вiн пiддержав ©©.
"Маню, ви хворi!" кликнув.
Але вона не пiддавалася. Освободившися з його рук, стала, як перше.
Вхопивши заразом поруччя крiсла, говорила далi:
"Це пусте, пане Олесь. Так менi вже кiлька разiв лучалося й миналося. I
якби власне не та моя "легкодушнiсть", когра всiх умiрковайих, не
виключивши й доктора Роттера, ляка , я б на прикази доктора Роттера лежала
вже давно в постелi й ослабла дальше; мiж тим коли мiй вами й ним
засуджуваний iмпульс до легкодушностi держить мене й досi на ногах... Але
ви простiть, - тягнула майже гарячкове дальше, неначеб не мала вже з ним
бiльше говорити, звертаючи на нього сво© в цiй хвилi надмiрно блискучi
очi, - що я зроблю вам ще дещо противне. Панi Мiллер казала менi, що ви
хочете вже се© ночi самi сторожити коло хоро©, а з цього не може нiчого
бути".
Вiн зчудувався.
"Як, - спитав, - не може бути? Мо мiсце вiднинi коло не©. Я вже досить
приймав жертв, досить надуживав вашi й панi Мiллер сили й доброту.
Зрозумiйте, що вiднинi це не смi бiльше бути. А про те, до яко© степенi я
став вашим довжником, ви, мабуть, досi й не подумали?"
"Ви мене зле зрозумiли, - обiзвалася тут дiвчина спокiйно. - Зле
зрозумiли мо© слова. Обтяжувати вас обов'язками, себто впроваджувати в
положення довжника проти нас, нiхто з нас не задуму . Але коли
застановитесь хвилину над мо©ми словами спокiйно, зрозумi те мене також.
Стан хоро©, як поясняв менi нинi доктор Роттер, взмага ться чи не до
кризи, хора вимага найбiльшого догляду й уваги в хвилях, котрi сво©ми
об'явами в хоро© вам ще незнакомi. Самi з нею, без нашо©, т. . мо © або
панi Мiллер помочi, ви не впора тесь. Позвольте, щоб ще два-три днi ми
були вам коло вашо© хоро© помiчнi, котру, я признаюсь, сама вже ваша
присутнiсть буде лiкувати. Як ©© стан полiпшиться, поступайте, як самi
хочете, i ми не будемо втручатися".
"З того не буде нiчого, - вiдповiв вiн рiшуче. - Сили панi Мiллер, крiм
ще це© одно© ночi, я не буду довше надуживати. А вашо© вже й стiльки нi.
Ви самi хорi, обезсиленi, як щойно я пересвiдчився. А я б мав вас ще й
дальше займати? Який там мужик, его©ст i бог зна що iнше, я видаюся в
ваших очах, однак визискувачем слабших я нiколи не був. А по-друге, панно
Маню, - сказав вiн, i його погляд задержався з неописаною нiжнiстю на нiй,
- чи ви гада те, що я прийняв свою матiр з ваших рук, що вирвали ©© з
само© пропастi смертi, на те, щоб другою пхнути вас за те в недугу? Нi,
Маню! Хоч i як дорожу я життям мо © матерi, рад би ©й самого неба
прихилити, але тут i в тiм разi я зрiкаюсь вашо© помочi, не годен ©©
приймити. Телеграфiчне покличу я завтра з Ч. служебницю i з ©© помiччю й
доктора Роттера, що, на щастя, мо©м щирим другом, я маю надiю, що вирву
©© з хороби".
"Спробуйте це!.. - оказала дiвчина понуро, - коли хочете зворушити хору
наново. Самою вже появою сестри-служебницi, котра не раз ввижа ться хорим
безвинно вiстуном смертi, вона може впасти в стан погiршення. А я якраз
цьому хотiла запобiгти, перебираючи мiсце коло хоро©, покiй стане ©© стан
вiдраднiший. Однак буду мусила вiд того вiдступити. Вашi права першi, мо©
припадковi".
По його лицi перебiгло мов промiння.
"Ви боретесь хоробро, панно Маню, - сказав вiн i приступив до не©
ближче. - I якби не те, що саме ви були тi ю, що видерли матiр вiд смертi,
я прийняв би вашу помiч з найбiльшою вдячнiстю... Але так, як стан речей
i стан вашого здоров'я, я цього пiд жодною умовою не можу вчинити... Не
журiться... - додав тепло i взяв ©© звисаючу руку мiж сво© долонi. -
Змогла сама одна дiвоча сила вирвати ©© з само© найгiршо© пропастi, то чей
же найдеться i в мене сила допровадити ©© благородне дiло до кiнця".
"Робiть, як хочете! - обiзвалася вона майже розпучливо. - Доктор Роттер
скаже вам те саме. Оскiльки я його погляди про хоробу вашо©© матерi знаю,
не згодиться вiн з вашою постановою нiколи".
"Доктор Роттер? - спитав вiн зчудовано й усмiхнувся болюче. - Чи за цей
короткий час пiзнали ви вже так добре його погляди, що впевня те про це
так твердо?" спитав вiн i, сказавши це, спинив сво© очi вигребущо на ©©
блiдiм лицi.
Вона видержала його погляд.
"Ми надто часто зносилися в останнiм часi коло хоро©, щоб не могла я
предсказати його думку дотично хоро©".
Добродiй Олесь вiдвернувся.
"Ви також його пацi нткою? - сказав нараз. - Чи не так? Червоний шрам
на вашiм чолi свiдчить, що й не так скоро перестанете нею бути. Але, -
додав, - щоб дiйти до кiнця про порушену мiж нами справу, то я буду вас
просити пiдчинитися цим разом мо му бажанню, хоч би воно мало навiть вас i
болiти. Будьте добрi, - закiнчив речення лагiднiше, побачивши, що дiвчина
хапа ться немов судорожно наново за крiсло, - i йдiть на опочинок. Воно
вже й так доходить до пiвночi. Завтра будемо, може, про це далi говорити".
"Як доктор Роттер прийде..." сказала вона ледве чутно i звернулася до
сво©х дверей.
"Як доктор Роттер прийде, - вiдповiв вiн i, вимовляючи iм'я лiкаря, так
сильно зморщив чоло, мов вимовляв iм'я найтяжчого ворога свого, а не
доброго й щирого приятеля. - Як доктор Роттер прийде..."
Вiдтак сталося, як бажав. Я внховзнулася незамiтно через склянi дверi,
обiйшовши дiад, й вернула в кiмнату хоро©, котра спала сильним сном. За
недовгу хвильку вернувся й вiн. На годинку уступила я йому на його бажання
сво мiсце, пояснюючи, як ма в деяких хвилях з хорою поступати. Але вiн
просив припочити довше, бо як упевнив мене, годен сам i до рання
пересидiти, - що я i вчинила. На щастя, перейшла нiч доволi щасливо, - i
вiн мене не покликував. Хора була спокiйнiша, як ми сподiвалися, а я,
скрiпившися довшим сном, змогла оце все мо оповiдання обширно i в
подробицях описати. Другий раз знов, а до того часу поздоровля тебе щиро
твоя А. Мiллер".
* * * _
(Два днi пiзнiше).
"Оксанко!
Доктор Роттер був i, по огляненню хоро©, в котро© почалася мимо двох
спокiйних ночей сильна гарячка наново, супротивився намiровi добродiя
Олеся покликати сестру-служебницю з Ч., що могла б йому бути в догляданнi
матерi помiчною, й увiльнити Маню й мене вiд утяжливих, хоч i добровiльно
на себе прийнятих обов'язкiв - гостро й рiшуче.
"Панна Обринська, - поясняв доктор Роттер, - доглядала хору з першо©
хвилини нещастя, як лиш прийшла вона до свiдомостi. Хора вже звикла до
не©, панi Мiллер i мене, i тепер, коли хороба доходить до кризи, вимага
найбiльшого догляду й посвячення, усувати вiд не© знайомi лиця й брати
чужi було б для не© не лише получене з небезпекою, але могло б навiть i
продовжити хоробу. Я сам, - додав вiiн, обiймаючи при тих словах теплим
поглядом дiвчину, що сидiла мовчки в сво©й кiмнатi, де саме вiдбувалася
конференцiя, сперши голову на руки, не мiшаючися в розмову, - був би
перший, що увiльнив би панну Обринську вiд цього чину, не застановляючись
над тим нi на хвилинку, наколи б саме не грiзний стан хоро©, що, як кажу,
вимага саме тепер ще хоч кiлькадневного посвячення з ©© й панi Мiллер
сторони.
"Бiдна панно Маню! - додав, звертаючися до не©. - Ви самi ще
реконвалесцентка, а мимо того вашi надужитi сили мусять це ще недовгий час
видержати. Чи зможеiе нам ще посвятити зо двi-три ночi? Лиш три, -
повторив лагiдно, неначе доторкався якогось болючого мiсця в ©© душi. - Я
маю певну надiю, що як не наступить поновне сильнiше зворушення хоро©, по
упливi того часу ©© стан пiде рiшуче до лiпшого"
"Я радо сповню ваше бажання, пане докторе, - вiдповiла дiвчина,
звертаючи вповнi сво лице до нього. - А коли б не опозицiя добродiя
Олеся, котрий супротивлявся мо©й присутностi зараз першого вечора, коли
при©хав, ця справа не була б навiть прийшла до дискусi©, однак..." i
урвала.
"Супротивляючися тому, я мав передусiм ваш власний стан на оцi, -
обiзвався поважно добродiй Олесь, - i лиш у другiй точцi входили мо©
власнi, вам вiдомi причини до се© справи Чи почува те себе справдi
настiльки сильнi, щоб обняти наново покинене мiсце коло мо © матерi?"
Останнi слова були проведенi хмарним, майже понурим поглядом до дiвчини,
мов за дим крилося бажання, щоб дала вона противну вiдповiдь.
"Так, - вiдповiла вона просто. - Я до вашо© матерi привикла, а
остаточно я хочу це"
"Хочете?" спитав зчудований доктор Роттер.
"Так, пане докторе, - повторила дiвчина. - Чи в тiм щось дивного?"
"Нi, сво©м питанням я лиш хотiв довiдатися, чи ви певнi, що сила вашо©
волi не спроневiриться вам".
Замiсть вiдповiдi вона всмiхнулася й не обiзвалася.
"Панна Обринська переб' головою й мур, - пояснив добродiй Олесь
докторовi, - однаково, чи голова розiб' ться вiд того, чи нi! Це в
Обринських значить - "свобода волi".
Тепер i докто©р Роттер усмiхнувся.
Оксанко! Ти повинна була бачити в тiй хвилi тих обох 'мужчин. Одного -
з захмареним чолом i поглядом, що узнавав авторитет у даному разi другого
лиш з найглибшим внутрiшнiм опором, i другого - з очима, зверненими на
дiвчину, повними блиску й захвату. Оба не виглядали в цiй хвилi як добрi
приятелi, товаришi.
"Це© ночi буду вам уже помiчна, пане Олесь", звернулася Маня до нього,
iгноруючи цiлком його хмарний настрiй. I неначе приготовляючися вже до
свого обов'язку, вона пiднялася з крiсла.
"Дякую вам! - обiзвався тут доктор Ротгер, простягаючи до не© руку. - Я
знав, що мiй щирий асистент не вiдтягне в послiднiй хвилi сво © помiчно©
руки вiд мене, що рад би i з сво © сторони поставити шановану ним хору
якнайскорiше на ноги. - I звертаючися востанн до добродiя Олеся, що стояв
мовчки коло мене, подав йому ще деякi вказiвки про новi, хорiй записанi
заспокоюючi медикаменти, вклонився й поставив уже руку на клямку дверей. -
Ов! - кликнув нараз i задержався, мов пригадав щось. I з тим, сягнувши
рукою у внутрiшню грудну кишеню, витягнув звiдти щось невелике, в тонкий
папiр заловите. - Сьогоднi зрання, - сказав, - принесла менi моя господиня
розцвiлу не© бурливо© ночi бiлу рожу, а я не мiг... не подiлитися з вами,
панi Обринська, сею пишною бiлою квiткою. Вона пiзня, - додав, звертаючися
неначе вибачливо до товариша, - але самi побачите - препишна. Погляньте!"
I поставивши з тими словами бiлий цвiток перед Манею на стiл, сам
попрощався.
"Вiдчува ш, Оксанко, ти дещо за тим?
Це чудова!.."
Маня розвинула з слабим усмiхом шовковий папiр, похилилася мовчки цiлим
обличчям над пишною бiлою квiткою.
"Чудова, дiйсно... одинока! - прошептала й хвилинку мов упивалася
рожею. - Погляньте, пане Олесь... панi Мiллер!"
Я взяла квiтку в руки, подивляючи ©© непорочну красу, мiж тим коли
добродiй Олесь, неначе пiдождавши, щоб ця сцена скiнчилася якнайскорше,
почав нетерпеливо по хатi туди й назад проходжуватися. Налюбувавшися рожею
не менше, як дiвчина, я заткнула ©©, не надумуючись довго, дiвчинi позад
уха в звисаючу косу. Побачивши це, добродiй Олесь захмарився, як недавно,
i задержався в ходi.
"Чи не було б краще, панi Мiллер, дати паннi Обринськiй хоч на кiлька
день ще обв'язку на чоло? - обiзвався, поглянувши ще завше понуро на
оздобу в дiвочiм волоссi. - Доктор Роттер, очевидно, забув про те спiмнути
сво©й молодшiй пацi нтцi. Але я, дивлячися на гострий, незаго ний цiлком
шрам коло ©© виска, не можу позбутися почуття, що, при найменшiм
зворушеннi або напруженнi реконвалесцентки, з нього мусить на чолi
витиснутися кров".
"Справдi, це не пошкодило б", вiдповiла я спокiйно i, вiдшукавши
обв'язку, я сповнила його бажання, обв'язуючи нею чоло дiвчини наново.
"Моя рожа!" кликнула тут Маня з жалем, кинувшися тривожно за сво ю
квiткою, що, порушена незручно мо ю рукою при обв'язуваннi чола, скотилася
саме в тiй хвилi по ©© рамелi на долiвку.
"Вона тут... ©й нiчого не сталося", сказав Олесь сумно i, пiднявши
квiтку з долу, подав ©© назад дiвчинi.
"Вона така чудова й перебула бурю!" закинула Маня й похилилася наново
над нею.
Пан Олесь не сказав бiльше нiчого, але замiсть того поглянув на
годинник i заявив менi, що мусить вiддалитись конче на часок до свого
помешкання, бо ма там умовлятися з деякими висланими йому робiтниками, що
рiшили вiдреставрувати йото ушкоджений дiм. Взагалi, вiн буде мусив
вiдтепер частiше вiддалятися надглядати за робiтниками ще й сам, бо рад би
матiр якнайскорше перевести до свого дому, що мусить статися перед
закiнченням його вiдпустки. В разi, - додав, не звертаючи на дiвчину
уваги, - коли матерi було б чого пiд час його вiдсутностi потрiбно, то вiн
просить мене його заступити.
Гу! Який це мужик, Оксано, цiлий той Олесь, та ще й ревнивий, und das
soil ein "Vollblutmensch aus einem GuB" sein?[67] Як це скiнчиться?
Твоя А. Мiллер".
* * * _
(По довшiм часi).
Я дуже давно не писав нiчого й оце кидаю лиш наборзi. Будучи з нею
тепер коло матерi так часто в якихось майже ясно окреслених вiдносинах, я,
зда ться, розумiю ©© далеко краще й лiпше, як давнiше. При нiй я стаю, мов
видючий. Про почування нашi жодне з нас не натяка . Але я вiдчуваю, що ©©
душа належить до мене. I не любов'ю, що бажала б у менi мати лиш батька
для сво © дитини, а якоюсь iншою. Я б сказав, що вона становить у не© ©©
буття. I чи це не правдива любов женщини? Всiма нервами чую я, що вся
безшелесна праця ©©, вся ©© нiжнiсть вiддана мо©й матерi, вона вiддана
через призму мо © матерi - менi. Свiдомо чи нi, воно так . Одначе уста ©©
мовчать. Мiж нами сто©ть ©© неподатливий елемент, що менi вже стiльки
завдавав дiла й мук. Вiн притяга , а заразом огiрчу мене. Iнодi я б
роздавив його з ненавистi... А потiм заявляю сам собi, що всi лiта, котрi
втиснулися мiж нас, не змiнили змiсту ©© душi, а противно, виковали його в
сильнiший характер. I той ©© характер, неподатливий елемент у нiй, вiн
володi мною!.. ©© колишня молода любов, що пригадувала ледве розпочатий
розквiт рожi, була тодi позбавлена то© страстi, котра несвiдомо вплива на
мужчину, що тягне ©© зiйти до нього з свого п' десталу непорочностi. © й
тепер у не© нема. Вона ще бiльше споважнiла, зглибшала, вирiвнялася,
помимо сво © неподатливостi, спокiйна, хоч я... часом чую, що цiлком вона
не все бува спокiйна. Яка гарна!
* * * _
(Пiзнiше).
Ходить, вешта ться коло мо © матерi, успокою ©© сво©м альтовим
виразистим голосом, i сама не замiча , як непомiтно кладе на все, що
носить наш характер, щось вiдмiнне з сво © iстоти.
- Маню! - кликнув я раз несподiвано ©© по iменi iнтимно (не хотячи
майже), бо це вимагала хвиля коло матерi, i вразив несподiванiстю мого
голосу, мов електричним ударом. Вона сполохалась, мiняючи барву лиця, а я
зачинив вiдкриту тайну в собi, як мiй скарб. Тепер вона вже стережеться, а
я чимраз бiльше клонюсь перед нею.
Доктор Роттер, той спокiйний, мудрий нiмець, обожа ©© без слова. Все
слiдить поглядом за нею. Зда ться, вiн щось догаду ться. Але, що вiн
джентльмен, не пита нi про що. Я так само мовчу. Та чи надовго стане мiж
нами того тяжкого мовчання? Один звук бiльше, один погляд гарячiший, - i
воно розiб' ться... Мужик ма струни, а любов його мужицька - стережися,
Обринська!
* * * _
(Пiзнiше).
Оксанко!
Днина була пишна. Я сидiла коло хоро©, що ослонена параваном
[68]дрiмала, а пан Олесь i твоя сестра, що проходжувалися недовго по
городi, вернули незамiтно до кiмнати i, сiвши оподалiк вiд хоро©, сидiли
якийсь час мовчки. Чи звертали увагу на мене, я не знаю. Менi про це
байдуже. Вона взяла якусь роботу до рук, а вiн, усiвши проти не© в мо©м
глибокiм поручевiм крiслi, спер голову на руки й приглядався мовчки, як
шила. В нього пишний профiль, Оксанко, i взагалi вiд голови до нiг
поважний, темний, як та смерека. Гарний мужчина.
Сидять обо проти себе, i хто б не знав, що мiж ними бувають iнодi
хвилi бурливi й гарячi, мов грань, - думав би, це якась, бог зна яка,
миролюбна пара.
"Ви змiнилися, панно Маню", обзива ться вiн холодним пiвголосом, щоб не
збудити засипляючу матiр. У м'яких звуках, за винятком першого вечора, вiн
взагалi до не© тепер не говорить. Нiби провадить розпочату (може, в
городi) розмову.
"Бути може, - вiдповiда вона спокiйно сво©м симпатичним голосом, - але
без впливу одиниць, що бувають iнодi й несвiдомо керманичами нашого життя
й наших учинкiв. Однак самою вдачею я не змiнилася, хiба що, може, тут i
там змiнила в деякiм напрямi сво© погляди, затвердла бiльше в сво©х
постановлениях; розгiрчилась, може, проти духу й часу життя".
"Матерiалiстичного?" спитав вiн з притиском, мов збудився нараз з яко©
глибоко© задуми й вiдразу вiдгадав ©© думку.
"Так. Iнодi менi лячно... так, неначеб для слабiших, а може, лиш тонко
вiдчуваючих, наста кiнець, час упадку духового життя й моральних
вартостей мiж укра©нцями".
Вiн усмiхнувся.
"Не бiйтеся Як однi оборонцi духу минуться, однi вартостi переживуться,
заступлять ©х другi. За собою мають вони ще народ. Мужикiв".
"Мужикiв?" спитала вона.
"Так. I таких, як i я".
Вона похитала головою.
"Ви невiльник. Ви ще не розбили в собi матерiалiстичного духу,
потребу те ще самi для пiддержання свого "я" потвердження вашого
окружения; себто патенту знадвору".
"Отже, на вашу думку я - матерiалiст? - спитав вiн. - Я ж також уже
"нарушений" тим духом, як каже доктор Роттер, "aus der Hohenluft" [69]i не
з первiсно© руки".
Вона так само заперечила.
"Нi?"
"Нi, пане Олесь!"
Була б, може, дещо доповiла, одначе дверi недалеко них створилися й
тихо, мов на шовкових пiдошвах, увiйшов Нестор. Вiн приступив до сестри.
Вона опустила руки з шитвом на колiна i, зда ться, всiм теплом сво ©
гарно© душi звернулася допитливим поглядом до брата:
"Що там, Несторе? - спитала. - Потребу ш мене? Я прийду. Ми вже
вижида мо лише доктора Роттера, що обiцявся передучора, вiд'©жджаючи
кудись, зайти вже сьогоднi в оцiй порi сюди, а тому i я тут".
Нестор схилився над сестрою i, спершися одною рукою на ©© фотель,
гладив другою мовчки ©© волосся.
"Коли скинеш цю пов'язку, Маню? Вона заслоню менi тво© очi".
"Ще за день-два, мiй хлопче, - обiзвався замiсть сестри добродiй Олесь.
- Вже за день-два не буде вона тебе разити. Менi знов о те чоло без то©
пов'язки лячно..."
"А мене якраз нинi питав доктор Роттер, чи Маня ще носить ©©", сказав
Нестор.
"Доктор Роттер? - спитав Олесь, зчудований, неначе немило вражений, мiж
тим коли гаряче полум'я затемнило його лице ще о вiдтiнок бiльше. - То вiн
уже вернув?"
"Так, - вiдповiв Нестор. - Власне перед годиною бачився я з ним. Вiя
вернув. Споминав про те, що зайде й сюди, але що мусив непремiнно
вiдвiдати вперед якогось небезпечно занедужавшого, вiдложив вiзит сюди на
пiзнiше, а сам по©хав верхом".
"Дивак вiн", закинув Олесь.
"О, нi, вiн гарна людина, пане Олесь! - боронила Маня. - Вiн вiд голови
до нiг джентльмен".
Олесь усмiхнувся ледве замiтною iронi ю й погладив свою гарну, темну,
плекану бороду.
"його всi жiнки люблять, але вiн не ма замiру женитися".
Маня здвигнула плечима.
"Вiн i його кiнь виглядають, неначеб з одно© маси скованi", сказала,
iгноруючи останнi його слова.
"Так. I вiн любитель природи. Як ма час, ©здить у гори або в лiс, i
товариства уника . Терплячий на серце, каже, що, може, впаде колись
мертвий з коня, як застрiлений птах; а це була б, на його думку, найкраща
смерть. Вiн зна тут у горах кожний закуточок".
"Це менi також казав, - потвердив Нестор, - а задокументував це саме
послiдньою сво ю про©здкою".
"Якою про©здкою?" спитала Маня.
"На скалу Р. Д.", вiдповiв Нестор.
"В товариствi?" спитав добродiй Олесь.
"Не знаю, - вiдповiв Нестор. - Дав менi ось кiлька чудових шарiток". I
оказавши це, вiн витягнув свiй нотес, отворив його й указав кiлька бiлих,
уже трохи затисиених цвiтiв, що звикли ми бачити лиш в альпiйських горах.
"Якi чудовi! - кликнула Маня i взяла ©х обережно на долоню,
приглядаючись ©м хвилю, мов малим нiжним створiнням. - Дай менi одну,
Несторе", сказала, всмiхаючись до брата.
"Бери i всi".
"Залишiть ©х Несторовi, панi. Вони йому здадуться... Я вам постараюся о
свiжi", вмiшався тут увiчливо Олесь.
"Менi якраз оцi подобаються, i вони вже тут", заперечила, не
надумуючись, дiвчина, схилившися наново пестливо над гiрською квiткою.
Господи, що вона таке сказала, що вiн так на не© витрiщився?
Дiвчина, мов вiдчувши його змiну самим жiночим iнстинктом, не пiдводячи
цiлком голови, подала квiтку братовi назад.
"Задержи ©х, Маню, деякi з них, може, i для тебе призначенi", сказав
брат.
"Нi, - вiдповiла вона спокiйно. - Оцi цвiти я люблю понад усе, але вони
зриваються з небезпекою життя. Сховай ©х. У тебе вони будуть лiпше
захованi, як у мене. Ти любитель усяких незвичайних рослин".
"Коли вернемо додому. Маню? - спитав нараз брат, ховаючи цвiти назад у
свiй нотес. - За вiсiм день моя вiдпустка кiнчиться, а я б хотiв скорiше
вiд'©хати. На мене жде багато працi".
"Як мусиш, то по©демо, Несторе, - вiдповiла дiвчина лагiдно. - Моя
задача тут скiнчиться вже за два-три днi, i зможемо ©хати. Мо мiсце займе
панi Дора К., що, як чую, при©жджа цими днями; все пiде давнiм ладом, i
кожне найде себе на давньому мiсцi. Правда, пане Олесь?"
При питаннi дiвчини обернувся Олесь, що зблизився був на хвилину до
вiкна, i його лице показалося дуже поважним.
"Може, й так, панно Маню. Я був би то© гадки, Несторе, - додав,
звертаючися виключно до молодого чоловiка, - щоб ти, наколи б це не
потягло для тебе особистих прикростей, остався з сестрою ще як не довше,
то хоч з чотирнадцять день. Через нещастя, яке постигло мою матiр, твоя
сестра, та й ти, стратили багато на силi, а я не в силi направити це
моментально. Не можу й переiначити, що раз сталооя. Чи справдi мусиш
©хати? Ти ледве чи набагато досi скрiпився",
Нестор поглянув щиро бесiдниковi в очi й вiдгорнув якимось заклопотаним
рухом волосся з чола.
"Мушу, Богдане, на мене ждуть обов'язки. А сестра як... хоче. Хоча... -