Страница:
вiдвiдавши вас хоч раз за той час... я не знаю.
Вона не вiдповiла, не пiдводячи й очей до мене, лиш перелiтна краска по
©© лицi свiдчила менi, що мо© слова запали в ©© душу. Вiдтак взяла одну з
квiток... i, зблизившись нараз до мене, заткнула менi ©© в кляпу пальта.
- Так, - сказала й нараз ©© очi стрiнулися з мо©ми. Скiльки тепла й
любовi виявили вони менi... скiльки нiжностi! Я притиснув ©© руку до уст.
- Пишiть... i вашiй матерi поклонiться... - сказала пiвголосом i
раптом, мов боялась, щоб в очi ©© не втиснулись сльози, вiдвернулася.
Я не вiдступав вiд не©. Адже ж лиш кiлька хвиль мав я ©© коло себе...
©©, що любила мене... щиро, глибоко... А все мовчала про це.
- Коли поверта те в столицю? - спитала ще пiвголосом якось несмiливо.
- Думаю, може, аж за чотири тижнi. Мати просить залишитися ще, i я
подав уже о продовження вiдпустки.
- Це довго... - додала, i по ©© нiжнiм лицi перебiгла наново краска.
- Я це тут найгiрше буду вiдчувати! - сказав я й поглянув на свiй
годинник. У тiй хвилi приступив до не© доктор Роттер. Вiн передав ©й також
цвiти. Але це були цвiти вершин скал. Препишнi бiлi шарiтки, що нагадували
зорi. Передаючи ©х, вiн сказав:
- Це наймилiший менi на свiтi цвiт. З виду скромний, з очима, що не
бачили нiколи зла, сам тривкий i шляхетний. Хто хоче його здобути, мусить
впорядкувати вперед сво© сили. Вiн вершини любить. Вони свiжi, панно Маню.
Я власною рукою для вас зiрвав.
Тепер пiдняла вона очi. ©х погляди стрiнулись, як перед хвилею нашi, i
в ©© очах заблиснули сльози. Була зворушена. Вiдтак мовчки подякувала йому
щирим стисненням руки...
I вiн пiшов.
...Десь здалека зачувся свист локомотива, i всi заворушились. Нестор
здiймив капелюх i почав прощатися... Був дуже блiдий, як полотно, i, як
бачив це я в нього вчора, коло його вуст вздригнулось нервово. Вiн терпiв.
- Будь здоров, Богдане, - сказав, звертаючись до мене здавленим
голосом. - А часом згадуй нас, - i стиснув руку.
- Шануйся! - обiзвався нараз десь з-за його i мо©х плечей несподiвано
голос Роттера, що висунувся, подаючи й собi йому руку. Коли Маня вже
сiдала, i всi, що залишились, кланялися й поздоровляли, панi Мiллер i
Iрина Марiян розплакалися.
Чи добачив Нестор сльози молодого дiвчатка? Ледве.
З одною ногою на ступеню coupé[92], вiiн зняв капелюх i
.поздоровляв самим одним рухом нас остаючих упослiдн , мiж тим коли очi
його перелетiли по шпилях гiр. Вiдтак закрив бiле чоло й зник нам з
очей...
...Кiлька хвиль пiзнiше застогнав i зашумiв потяг. З колi вого вiкна
жодне не вихилялося...
Ми, не промовивши одне до одного слова, вiдвернулися...
* * * _
Ми вертали мовчки.
Я з доктором Роттером уперед, а дальше, позаду за нами, повiльним
кроком решта.
Оба були ми сильно зворушенi.
Я мав почуття, що до нас прилучилося щось чуже, а Роттер мовчав так,
мов я не йшов цiлком обiч нього.
По якiмсь часi я обiзвався.
- Нестор був до глибини зворушений.
- Вiн хорий фiзично й морально, - почулась коротка вiдповiдь, мов мо
питання перешкодило йому в чiм-то.
- Фiзично... може, але душевно певно, - вiдказав я.
- Фiзично ще певнiше.
- Ти оглядав його?
- Нi; але менi не треба було його аж оглядати. Вiй слабший, як хто
дума . I яка людина!
- Таким був уже змалку. I змалку йшов одиою рiвною дорогою... поважно,
i все вгору!..
- Шкода!.. Зда ться, сестра одна вiдчува iнстинктом, що з ним щось у
безладдi. Вона дуже мудра. - Сказавши це, замовк, мов замкнувся.
Я також умовк.
Через час вiн станув.
- Богдане... - сказав, i господь зна чому, ми нараз поглянули на себе
поглядом, цiлком неприятельським.
- Чи ти женишся з Обринською?
- Хочу...
- Хочу? - спитав вiн i скривив погiрдливо уста. - Значить, ти не
освiдчавсь ©й ще?
- Противно... - вiдповiв я холодно.
- Так прости мо питання. Я думав, та лиш любиш ©©.
- А... хоч би лиш так?
- То тим лiпше було б для мене.
- Ти був би з нею женився?
- Без вагання.
- Помимо тво © тяжко© хиби серця?
- Помимо мо © тяжко© хиби серця й ©© вбожества. - На послiдн слово
поставив вiн натиск.
- Правда, вона гербова, а у вас, нiмцiв, це цiнне...
- Так. У нас, нiмцiв, це цiнне. Чи мав би ти щось проти того, гордий
мужику?
Я вiдчув, як менi виступила краска обурення на лице.
- Не впадай в iнтимностi, Роттер, бо я готов забути, що ти мiй
приятель. Вiн усмiхнувсь.
- Що ж, чи хочеш заперечити, що в Олесiв ма ток грав свого часу головну
роль?
- О, нi. Анi на волосок. Але що це ма з мо ю женячкою до дiла?
- Тепер, може, нiчого, - вiдповiв вiн саркастично. - Хiба те одне, що
любов аристократки (на мою думку - бiльше "аристократки" по душi) i любов
до аристократки зробили з тебе iншого чоловiка, радше виховали тебе на
такого. Кажучи по правдi, я вважаю це за чудо, що високопоставлений
укра©нець жениться з убогою укра©нкою. У вас, зда ться, жiноча
iнтелiгенцiя не входить ще в тiм напрямi в розвагу; але ти, бачу,
вразився. Та прости, Богдане, ми ж приятелi з довгих лiт, можемо одкрито
говорити. Я нiмець, а ти укра©нець, i того, на що я дивився об' ктивними
очима, ти, може, не добача ш. Коли тво вiнчання?
- Ще не знаю.
- Ще не зна ш?
- Я тебе повiдомлю в свiй час, не бiйся, - вiдповiв я сухо.
- Хiба ж твоя любов сто©ть мовчки, що ще не зна ш?
- Роттер!!! - спалахнув я.
- Не зворушуйся, чоловiче. Я тобi Обринсько© не вiдбиваю. Я лиш
дивуюся, що твоя любов годна "стояти".
- По-тво му, що повинна вона робити?
- Повинна або рости, або iншi форми перебирати, а ти й вона вида теся
менi пасивними.
- Так ти дума ш? - спитав я з легкою iронi ю.
- Так. Я чув, що ваше знайомство й ваша любов тепер неначе воскресли й
повторяються наново.
- Справдi. В тiм щось . Хто тебе поiнформував? Невже ж панi Мiллер?
- А хоч би. Чи в тiм щось дивного?
- Щонайменше. Воно правда. Перший раз я ©© любив... i не женився. А
тепер люблю ©© вдруге й хочу женитися.
- Хочеш! Женись, - додав по хвилi, глипнувши на мене збоку. - Але, по
правдi кажучи, Богдане, я жалую тобi це© дiвчини. А ще бiльше тако©
синови́[93] тво©й матерi.
- Не жалуй менi ©©, - вiдповiв я йому спокiйно й поглянув у вiчi. -
Нагорода, яку я за не© даю, висока. Моя мати, зда ться, зiрве зо мною.
Вiн зчудувався.
- Чи справдi?
- Так. Заявила менi категорично через мою кузинку, що з днем, у котрiм
введу я Обринську, як свою жiнку, в дiм, вона випроваджу ться вiд мене до
Дори.
Роттер споважнiв.
- Твоя мати невiльниця сво©х матерiалiстичних почувань. Але не журись.
Вона, хоч i пiде напочатку, пiзнiше верне. Кожна людська душа, хоч би й
найтвердша, ма сво© недогляденi моменти, в котрих прокида ться зерно
любовi, i вона м'якне й пiдда ться шляхетнiшим зворушенням... а найбiльше
в старшiм вiцi. Твоя мати не буде винятком...
Я здвигнув плечима.
* * * _
(Пiзнiй жовтень).
По майже двомiсячнiй розлуцi я вчора був у Обринських. День був
понурий, зимний, i падав дощ. Деревина, що виднiлась тут i там садами, чи
не вся позбавлена зеленi, виглядала сумно, безнадiйно...
Я йшов скоро.
Хоч i був я вже довший час вдома, не мiг нiяк вирватись з-помiж працi й
рiзноманiтних обов'язкiв, щоб вiдвiдати тих, що, крiм матерi, були менi
найдорожчi в свiтi. Тож кожна хвилина, котрою розпоряджав я тепер, була
менi дорога, - i я спiшився. Врештi, спинився коло дому спокiйно© вулицi,
котрого одне вiкно (Нестора), кругом обросле диким, о сiй порi
почервонiлим виноградом, було освiтлене. Година була надвечiрня, закутана
в сумерк, i в нього свiтилося вже свiтло. Так. За тими скромними мурами
жили тi, що становили мою долю. Любо й мирно обхопили мене стiни того дому
мо©х приятелiв...
Перша, що стрiнула мене, коли увiйшов я в хату, була старенька мати
Обринська, що викликувала в менi, вiдколи я знав ©©, тонкiстю й добротою
сво © iстоти глибоке вшанування. Коли ж спитав я про ©© доньку й сина,
вона, вказуючи на дверi, що вели до кiмнати ©© сина, сказала:
- Там найдете обо©х, - а сама вiдтягнулася скромно.
Я застукав.
Усерединi було тихо, i я пождав. Вiдтак зблизився хтось до дверей, вони
зсередини вiдчинилися, i передi м'ною показалася Маня.
- Богдане!
- Маню!
Щирим, нiмим стисненням руки ми привiталися.
- Я мов знала, що ви нинi прийдете, вiдчувала це... - додала,
покраснiвши аж пiд чоло, дiвчина. - Несторе!
Я поглянув за Нестором у глибiнь кiмнати. Вiн сидiв при освiтленiм
столi, як i не раз давно, обернений профiлем до дверей, похилений над
книжкою, мiж актами й iншими книжками, i саме в тiй хвилi неначе
вiдлучений вiд свiту. Сперши голову на лiву руку, мав закрите пальцями
чоло й очi. Я приступив з-за його плечей до нього й поставив руку на його
рам'я.
- Хлопче мiй!.. - сказав до нього.
Вiн прокинувсь i обернувся. Великi темнi блискучi очi витрiщилися з
вихудiлого лиця на мене, в першiй хвилi мов сполоханi... Але тут же
усмiхнулися.
- Це ти, Богдане? - обiзвався. - Я, ©й-богу, й не завважив, коли ти
вступив!
I сказавши це, вiн встав i почав ходити по хатi. Виложений а Lа Гейне
бiлий ковнiр його виказував ще бiльше, як дуже змiнився, неначе
заникав[94] вiд недавнього часу, як не бачив я його.
- Що ж, ти все, як i давно, губишся в працi? - спитав я, дивлячись на
його змiнений вигляд, що не вiщував менi нiчого доброго, а противно
зраджував скоро розвиваючуся немилосердну недугу, котро© побоювався в
нього Роттер.
- По-тво му, мав я ©©, може, покинути? - спитав i усмiхнувся звичайним
сво©м усмiхом, а вслiд за тим закашляв тяжким глухим кашлем.
- Це нi, - вiдповiв я. - Але ти, як знаю тебе, не береш на увагу сво©х
фiзичних сил, обтяжуючи себе надмiрно. Вiн махнув нетерпеливо рукою:
- Всi працюють, Богдане, не я лиш один. Зрештою, те, що постановив я
собi й до чого йду... - i показав на кiльканадцять на столi лежачих томiв,
розпочатий якийсь манускрипт, стос актiв i т. iн. - З першим мушу
упоратись до кiлькох мiсяцiв, хоч би там що було, бо воно давить, не да
менi свободи, поки не скину з себе тягаря. А це, - додав i вказав на акти,
- праця, що вiдiбрала менi присягу, году мене, i не мене особисто, Анi
одного з того не можу я занедбати. Анi одного, Богдане, хоч би що там!
Послiднi слова вимовив з iнтонацi ю, немов випрошував собi дальший
натяк на ту тему взагалi.
- Однак ©й форсу ш[95], нищишся, - сказав я, iгноруючи роздразнюючу
його iнтонацiю. - Покинь працю на якийсь час. А там по часi знов вернешся
до не©.
- Не нищуся, - вiдповiв вiн найспокiйнiшим голосом i притиском,
поглянувши менi в лице. - Чому б так?
- Ось мiзернi ш i кашля ш. Бiльше нiчого...
- Овва, мiзернiю! - глузував вiн. - А кашель, прийде час, сам устане.
Годi менi мати вигляд банкiра, коли щодня по пiвночi лягаю до сну.
- Так вiн усе, - обiзвалась стурбовано дiвчина. - До того хоч би раз
пiшов до лiкаря! А то - нi. Волi згорiти з працi.
Вiн, мов опечений тими словами, обернувся, його звичайно нiжне й
спокiйне лице набрало тепер такого строгого, вимученого й заразом
роздразненого виразу, що я здержався й дав спокiй.
- Перестань, Маню, - сказав, немов дивився раптовим напливом гнiву, -
як не хочеш, щоб я з хати вийшов. - А вiдтак, звертаючись до мене й
гамуючися, неначе пожалував сво © строгостi проти сестри, додав: - Ви, хоч
мо© приятелi, мучите мене найбiльше вашою вiчною обавою[96], коли я чуюся
здоровим. Зрештою... - додав i усмiхнувся, - чи не ма мо ми про що iнше
говорити? Менi соромно й смiшно, Богдане, що зверта те стiльки уваги на
мене. Смiшно! - кашляв мов у третiй стадi© сухот, а говорив, що "смiшно".
- Що ж там гори? - спитав нараз, даючи розмовi iнший оборот. - Зеленiють
все ще? - I сказавши це, сiв, мов утомився, у сво щойно покинуте мiсце,
опустив голову на руки i, вижидаючи вiдповiдi, задумався важко, мовби ми
з-перед його очей позникали.
- Зеленiють, Несторе. А щоб оце не забути... маю тобi передати
поздоровлення вiд панства Марiянiв. Саме, поки вийшов я з хати, в нас була
панi Марiян з донькою, й коли зачули, що йду сюди, просили передати тобi й
сестрi тво©й просьбу, щоб зайшли до них.
Нестор здвигнув плечима, пiдсунув брови вгору i, закопиливши спiдню
губу, мов сказав "не знаю", не обзивався.
За недовгий часок бесiди, що велась мiж нами, як прийшов я, вiн анi
разу не спускав з мене сво©х блискучих очей. Пiзнiше, коли Маня вийшла з
кiмнати, покликана, зда ться, слугою до матерi, вiн, вiдслоняючи сво бiле
чоло, звернувся до мене й так сидячи вижидав чогось-то мовчки. Я, вiдгадую
чи бажання його душi заговорити про не©, спитав:
- З нею бачивсь ти, Несторе?
- З нею - нi. Але бачив ©©. Вона йшла оногди[97] по однiй сторонi
тротуару, а я по другiй. Я мiг був звернути увагу на себе й уклонитись ©й,
але не годен був. Кiнець... то й кiнець. - Вiн сказав це з такою враженою
гордiстю, що майже затремтiв, а за часок додав: - Ти бо©шся, що я ломлюся
пiд тим? - спитав i окинув мене допитливо сво©м блискучим поглядом.
- Нi. Одначе, може, все таки терпиш...
- Це ж любов, Богдане... - вiдповiв вiн тихо, поважно, мов дiткнувся
найсвятiшо© тайни. - А що я, може, трохи знидiв, то й вона причинилась до
того, а властиво... спосiб ©© вiдмовлення, що зачепив мо почуття
морально© вартостi, а бiльш нiчого. Але я находжу супокiй! - I вказав на
стiл перед собою.
Чи справдi так було, як вiн упевняв мене, я сумнiвався трохи. Це ж був
тонкий джентльмен, що так говорив. Хвильку ми помовчали. Я оглянувся по
його хатi. Все було, як давно. Тут пересиджував вiн переважно сам,
працював ночами й думав про не©. Глядiв на все сво©ми гарними, тепер
надмiрно блискучими очима. Тут лише тишина, що панувала ночами й днями
кругом нього, як i колись, переривалась тепер тяжким глухим кашлем. Бiдний
Нестор! Хотiвши зсумувати сво дотеперiшн життя, мав би ти мало потiхи з
нього!.. На столi мiж книжками, коло фотографi© його сестри, стояв
дрiбонький флаконик з почервонiлим листям винограду, з чорними його
ягодами. Коли цвiтiв не стало, вiн украшував стiл. Побачивши, на чiм мiй
погляд спинився, вiн сказав:
- Я так люблю.
- Чому ти не був передучора на вечiрцi в Марiянiв? - спитав я. - Не
дiстав запрошення?
- О, так; але подякував. Був змучений. Я зайнятий бiльше, як вони
гадають. Ось нинi вдосвiта, ще ледве виднiлося, я вже встав i при свiтлi
готувався до одно© поважно© урядово© справи. А майже коло друго© вночi
лiг, бо займався ще й студiями. Та, слава богу, моя праця вийшла в користь
убогим i покривдженим, i тим я сьогоднi вдоволений. Про те, правда, не
зна нiхто. Але це менi найкраща нагорода. А замiсть пiти на вечiрку, я
пiшов далеко на прохiд. Довго йшов я так та скрiпляв свою душу самiтнiстю.
Чи не було жаль менi, що я не був у товариствi? питав я себе. Там, може,
була й вона. I я уявив собi гарнi освiтленi поко© в панства Марiянiв i ©©.
Але нi. Я б не належав до ©х гурту. Там було б мо нутро самiтнiше. А
самiтнiсть у гуртi - ще самiтнiша. Краще самому... i довго йшов я. Коли
вернув остаточно я в свою тиху кiмнату i свiтло лампи розсiялось над
столом i книжками, мене огорнуло почуття вдоволення. Засiвши наново до
перервано© працi, я сказав собi: "Так, справдi, краще. Праця одна може нам
дати рiвновагу духу. А там десь безпечно гуляють, i для цiлющо© самоти не
було мiсця".
Я вiдчув, що вiн вступив у другу судьбу. В ту, де особистi бажання
вмовкають, а бажання ближнiх стають на ©х мiсце.
Однак чи справдi я не помилявся?
* * * _
Чай пили ми в кiмнатi матерi, що пригадувала сво ю бiлою головою й
спокiйною лагiднiстю якусь постать з бiблi©. Скiльки доброти й любовi било
з ©© iстоти. Скiльки розумiння людського горя, вад, а однак скiльки
терпеливостi в осудi й готовостi прощати! Я був захоплений, i моя душа
почула себе обiч не© мов в iншiм свiтi - чулась свобiдна й без нагнiту.
Про те, що я з ©© донькою належали до себе, вона знала. Однак жодним
словом не впливала на доньку пiдчинятись мо©й просьбi - не вiдкладати
вiнчання.
Чи боялась, як i донька ©©, мо © матерi?
Я не знав.
Допитувалася тепло про стан ©© здоров'я, говорила про давнi лiта, i як
усе бувало, коли ©© муж ще жив i т. iн. Одначе злоби або жалю до матерi я
не вiдчував у не©. Маня вешталася нечутко коло столу з ча м, закидаючи тут
i там в мою розмову з матiр'ю i братом сво© замiтки. Раз, коли в бесiдi
Нестор закашляв сильно, обi женщиiни замовкли, мов дiткненi якоюсь
погрозою. Зараз услiд за тим сiла Маня незамiтно обiк мене, неначе шукала
в мене помочi. Одначе як мало мiг я ©й на дiлi помогти! Я мiг ©© лиш
потiшити. I справдi. Хлопець був молодий, вiдпорно© сили, i лиш невiра в
те, що вiн пiдпадав недузi, i тягар надмiрно© розумово© працi вiддаляли
його вiд видужання.
- Чому не йдеш мiж "патрiотiв", щоб хоч там, у розмовi з ними, вiд
працi вiдiтхнути? - спитав я його мiж iншим. Вiн здвигнув плечима.
- Нi. Я чуюсь вiд них вiддалений. Що вони менi скажуть або дадуть нове?
Ледве що. Я маю почуття, що моя особиста культура вiдмiнна вiд ©хньо©. До
того роблять вони скоки вперед, мiж тим, на мою думку, не треба, йдучи до
культури, нiчого пропускати. Тому нехай кожне в свiй спосiб працю , а
вкiнцi, при обрахунку нашо© працi, побачить кожний свою суму на собi й
поза собою. Чи я вже такий старий, щоб, не закiнчивши одного, бравсь за
друге? - додав, усмiхаючись. -
Лиш трохи... трохи... дайте менi ще спокою й вiльно© волi. Трохи...
трохи... а там... - i вмовк. Вслiд за тим, пiдiймаючись з свого мiсця,
простиг сво© руки, поставив ©х рiвною лiнi ю на мо© рамена i, усмiхаючись
весело, додав: - Лишiм подiбнi дебати в кiмнатi мо © матерi. Я так люблю в
не© випочивати, слухати, як ©© старосвiтський годинник тика , неначе
сторожить над нами, чи не марну мо ми свого часу. Люблю, як ©© святi по
стiнах придивляються нам, коли вона сама мiж ними всiма менi найлiпше
подоба ться, для мене найсвятiша; а ти поважних дебатiв хочеш, Богдане!
Скажи, властиво, - додав, звертаючи нараз на iнше, i, як стояв передi
мною, потермосив мною з щирiстю й жартiвливiстю дитини, - коли ви раз
поберетесь? Маня якось на тiй точцi неясна, а мама до тi © справи не
мiша ться. Не так, мамо? - спитав i звернув голову, всмiхаючись щиро до
матерi.
Я зчудувався. Вiдколи ми з собою товаришували, це було по раз перший,
що вiн про те явно заговорив, - а тепер навiть зачепив i матiр. Що з ним
зайшло? Я вказав мовчки на Маню, що аж пiiд саме чоло почервонiла. В тiй
хвилi мати, мов справдi не хотiвши мiшатись у нашу розмову про цю справу,
пiднялася з свого мiсця й, забираючи трохи посудини з столу, вийшла з
кiмнати. Бути може, ©й стала хвиля розлуки з донькою перед душею або,
може,пригадавсь упiр з сторони мо ©© матерi, i вона усунулась, залишаючи
нас самих довести справу до кiнця
- Маня на тiй точцi неясна, - повторив молодий чоловiк весело, - а ти
годишся, як бачу я, з усiм.
- Що ж, тяжко й змагатися мужиковi з аристократкою, - обiзвавсь я. -
Вiн вдовольня ться тим, що вона йому вiрна. Вiн жде... бо зна , що раз
прецiнь настане та хвилина, коли вона сама скаже прямо й щиро: "Тепер я
вже можу йти з мужиком, коли б i не захотiв вiн. Вже я впоралась з сво©ми
"умовами" i всiма консеквенцiями неподатливого свого "елементу".
- Коли так, то я бачу, що менi припада задача прийти вам на помiч, щоб
павутина мiж вами пiрвалася i ви остаточно дiбралися до цiлi.
Вiн говорив це весело, жартом, не змiняючи сво © позицiя передо мною, а
Маня розсмiялась вимушено.
- Що, не вiльно, може? - спитав брат, що, очевидно, набрав у кiмнатi
матерi незвичайного якогось гумору й розговорився проти звичаю. - Я б не
такий був податливий, як Богдан, але... це... - додав, поважнiючи, -
правда, також любов. Але ось послухайте, - докинув, нiби зацитькуючи щось
насилу в собi. - По-мо му, поберiться навеснi. Це найкращий час.
Поберiться навеснi, як усе зачне розцвiтатися. Буде боз, будуть уже
конвалi©, будуть уже лiле© виганяти бiлi стрункi пупчики вгору, а зелений
дикий виноград коло мого вiкна розлiзеться лабатим листям по стшi... i
стане зазирати до мо © кiмнати. Не гарно так? Згода, Маню? - спитав
вкiнцi.
А я глядiв i чудувався йому. Вiн був чудний нинi... i нiби виступав,
прокидавсь нараз в iншого.
- Могла б бути й згода, Несторе, чому нi? Але я все-таки кажу, лиш
"могла б".
- Ого, Маня ще з чимось не впоралась у душi або, може, в практичнiм
життi, коли так говорить, - обiзвавсь вiн. - Але дарма, Маню, до того
часу, може, вже й я з якоюсь частю сво i© працi упораюсь. Так бодай я собi
вже обчислив у душi, i так воно й мусить бути. А ти, Богдане?
Я похитав головою.
- Нi, хлопче. З мо © сторони я кажу, що не згода. Я хочу твою сестру
забрати скорiше.
На мо© слова опустив вiн руки, а Маня стала, мов укопана.
- Скорiше? - спитав Нестор i на тих словах споважнiв.
- Скорiше, бо вже за два мiсяцi хотiв би я аристократку в сво©й хатi
мати Дума ш, хлопче, я згоджусь вижидати в сво©й хатi весни без не©?
Нiколи! I зима гарна, Несторе, - тягнув я далi. - I вона ма свiй чар i
свою поезiю. I коли ми вже на те зiйшли, то я скажу тобi, що я цiле лiто
носився з думкою забрати твою сестру пiзньою осiнню й перший снiг стрiнути
в ©© й тво©м товариствi. Коли б не те, що ти сам так гарно цього пишного
вечора доторкнувся це© справи, твоя сестра, моя постiйна противниця, була
б довiдалася, що в городника О. вже замовленi вiднедавна деякi гарнi
цвiти, щоб на ©© вступi в мою хату розцвiлись. Тепер питаю я. Згода?
- Нi, Богдане, ще нi, це заскоро, - вiдповiв молодий чоловiк,
заклопотаний щиро, мiж тим коли Маня, задивившися з зчудування на мене, не
обзивалась нi одним словом.
Небагатьма кроками я приступив до дiвчини.
- Що ж, Маню, ви зчудованi? - спитав я, усмiхаючись i обiймаючи ©©
легко правою рукою за стан. Я ж вам казав, що довго ждати я не буду, i як
прийде час, я ставлюсь у вас i заберу, що мо .
З тими словами я притягнув ©© лагiдно, не зважаючи на присутнiсть
брата, пiд звисаючу лампу, взяв ©© голiвку мiж сво© долонi й повернув до
свiтла, щоб заглянути добре в ©© очi. Вони були спущенi, i з-пiд вiй
блиснули сльози.
- Що ж, Манусенько, ви не кажете нiчого? Ломите протестом мовчання сво
слово? Вона похитала головою.
- Ще цей раз, Богдане, зробiгь мою волю; цей один, i нехай буде вже
так, як каже Нестор. Я ж i так його й матiр назавше покину.
Я замовк, вражений немило. Як i любив я сам цього ©© брата з
найдавнiших лiт, однак у цiй хвилi, коли ходило для нас обох о так важну
хвилю, в менi скипiла ревнiсть i ураза. Я вiдсунув ©© вiд себе й поглянув
на нього. Вiн стояв недалеко нас, високий, рiвний, заложивши руки за
спину, з блискучими, в цiй хвилi аж розцвiвшими очима, i нiби ждав на
якесь рiшуче слово з мо©х уст.
Але я ще мовчав. Ще не сформулювались бурхливi почування в одно
рiшення, не витворили ясно© думки, мiж тим коли вона глядiла так само
вижидаюче на мене, як вiн.
Нараз заблисла менi одна думка, - i я рiшився.
- Добре, - сказав я, звертаючись поважно до обох. - Мужик i цей раз
пiддасться волi аристократiв, однак бажа , щоб i Нестор сповнив йому одне
бажання.
Нестора очi впилися в мене, мов збiльшилися, а дiвчина так само
дивилась.
- Що, Богдане?
- Нiчого такого, що мужчина Нестор не змiг би не виконати.
- Що, Богдане? - спитали вдруге, цим разом уже обо , в один голос.
- Те одне, щоб Нестор, як. прийду по нього, пiшов зо мною до лiкаря i
дався докладно оглянути.
Я сказав i ждав.
Чи обо стратили мову?
Так здавалось.
Та, проте, що я сказав таке, що вiн так змiнився? Побiлiвши, мов зачув
з мо©х уст у цiй хвилi засуд смертi, вiн блиснув таким тяжким
непогамованим гнiвом з очей на мене, що я на хвильку занiмiв.
- Для чого? - спитав. - Чи на те, щоб я посерединi тяжко© розумово©
працi розривався якимось лiкуванням? То нi. До лiкаря я пiду й без
поставлених тобою умов, i пiiду сам. Але знай, - додав, обернувшись вiд
нас обох, - одначе я пiду аж за мiсяць.
- Несторе!.. - скрикнула тут розпачливо сестра. - Ти себе губиш!..
Нестор звернувся блискавкою до не©. Неописана мука, терпiння й жаль
пробились у його в тiй хвилi майже прозоро-бiлiм вiд зворушення лицi.
- Ви робiть... як хочете, - сказав погаслим голосом, - а я зроблю, як
сказав i мушу.
Вiн опустив кiмнату, а вона припала до мо©х грудей, заривши на них сво
лице. Я гладив без слова раз по раз ©© волосся й не перебивав ©© тяжкого
жалю - мовчання. Я лише вiдчув, що над нами всiма запанувала якась влада,
i ми помимо всього пiддавались ©й...
Сама влада... походила вiд нього... що перед хвилею без слова зачинив
за собою дверi...
* * * _
(Пiзнiше).
До не© заходжу на хвилинки. Десь-не-десь. Навiть не в означених днях, а
так - тут i там сумерком, часом не кидаючи навiть i пальта. Не бачу ©©
нiколи в вiкнi, коли минаю ©© хату, але вiдчуваю, що вона... та моя чайка,
десь коло котрогось сидить, похилена, може, над яким шитвом, думаючи про
мене, або просто, притиснувши чоло до шиби, вигляда надвiр, любу ться
снiгом. Вiн уже припада нечутним льотом до землi й заповiда якесь
успокоения. Iнодi приношу ©й якийсь цвйт. Оногди егiс-у[98], а там знов
орхiде©. Яка радiсть i вдячнiсть!
Я сказав, ненадовго заходжу я до не©, на короткi хвилини. Так найкраще.
Не мучу ©©. Нехай душа ©© оста ться свiжа. Тому мiж нами нема застою в
почуваннi. Хвилини ти не мають у собi анi забагато з то© смiло©
"поступовостi", що вибiга iнодi аж у грубу iнтимнiсть, анi старосвiтсько©
пересичено© нудьги... воно гарно, природно...
* * * _
(З кiнцем листопада).
Вiн похмурий, закутаний у мрiях про зиму й сам почасти поснiжений.
Я не бачив Нестора з мiсяць i зайшов оногди вечором до нього.
Розумi ться, здалека вiщувало менi свiтло в його хатi, що вiн дома; там i
найшов я його. Сидiв, похилений над актами, закинувши на плечi якийсь
плед, хоч у хатi було тепло, - i писав.
Я вступив, не застукавши, бо не хотiв його полохати, i вiн оглянувся.
Ми привiталися.
- Тобi холодно, що ти закинув на себе плед? - спитав я, а в душi сказав
собi, що вiн не поправився з виду, а противно - змарнiв бiльше ще. Очi
сяли однаковим блиском, як вiд останнього часу, лиш на щоках червонiлись
цього вечора плями.
Працював запальчиво.
- Так, я змерз, - вiдповiв вiн i, пiдсуваючи менi крiсло недалеко себе,
сам оперся о поруччя свого й дивився, вижидаючи, на мене.
- Що ж, проживеш гаразд? Зближа шся до кiнця з сво©м матерiалом, що
його мусиш у себе набирати? Вiн усмiхнувся ©дко й здвигнув плечима.
- Де там! Ось поглянь, що передi мною накопичилось знов нового, - i
вказав на величезний стос пожовклих актiв перед собою.
- Що це? - спитав я.
- Мушу посортувати, а того в мене в бюро ще стiльки, що заповнив би
бiльше, як два мо© столи. Але я знав, що щось буде, - додав, i його очi
Вона не вiдповiла, не пiдводячи й очей до мене, лиш перелiтна краска по
©© лицi свiдчила менi, що мо© слова запали в ©© душу. Вiдтак взяла одну з
квiток... i, зблизившись нараз до мене, заткнула менi ©© в кляпу пальта.
- Так, - сказала й нараз ©© очi стрiнулися з мо©ми. Скiльки тепла й
любовi виявили вони менi... скiльки нiжностi! Я притиснув ©© руку до уст.
- Пишiть... i вашiй матерi поклонiться... - сказала пiвголосом i
раптом, мов боялась, щоб в очi ©© не втиснулись сльози, вiдвернулася.
Я не вiдступав вiд не©. Адже ж лиш кiлька хвиль мав я ©© коло себе...
©©, що любила мене... щиро, глибоко... А все мовчала про це.
- Коли поверта те в столицю? - спитала ще пiвголосом якось несмiливо.
- Думаю, може, аж за чотири тижнi. Мати просить залишитися ще, i я
подав уже о продовження вiдпустки.
- Це довго... - додала, i по ©© нiжнiм лицi перебiгла наново краска.
- Я це тут найгiрше буду вiдчувати! - сказав я й поглянув на свiй
годинник. У тiй хвилi приступив до не© доктор Роттер. Вiн передав ©й також
цвiти. Але це були цвiти вершин скал. Препишнi бiлi шарiтки, що нагадували
зорi. Передаючи ©х, вiн сказав:
- Це наймилiший менi на свiтi цвiт. З виду скромний, з очима, що не
бачили нiколи зла, сам тривкий i шляхетний. Хто хоче його здобути, мусить
впорядкувати вперед сво© сили. Вiн вершини любить. Вони свiжi, панно Маню.
Я власною рукою для вас зiрвав.
Тепер пiдняла вона очi. ©х погляди стрiнулись, як перед хвилею нашi, i
в ©© очах заблиснули сльози. Була зворушена. Вiдтак мовчки подякувала йому
щирим стисненням руки...
I вiн пiшов.
...Десь здалека зачувся свист локомотива, i всi заворушились. Нестор
здiймив капелюх i почав прощатися... Був дуже блiдий, як полотно, i, як
бачив це я в нього вчора, коло його вуст вздригнулось нервово. Вiн терпiв.
- Будь здоров, Богдане, - сказав, звертаючись до мене здавленим
голосом. - А часом згадуй нас, - i стиснув руку.
- Шануйся! - обiзвався нараз десь з-за його i мо©х плечей несподiвано
голос Роттера, що висунувся, подаючи й собi йому руку. Коли Маня вже
сiдала, i всi, що залишились, кланялися й поздоровляли, панi Мiллер i
Iрина Марiян розплакалися.
Чи добачив Нестор сльози молодого дiвчатка? Ледве.
З одною ногою на ступеню coupé[92], вiiн зняв капелюх i
.поздоровляв самим одним рухом нас остаючих упослiдн , мiж тим коли очi
його перелетiли по шпилях гiр. Вiдтак закрив бiле чоло й зник нам з
очей...
...Кiлька хвиль пiзнiше застогнав i зашумiв потяг. З колi вого вiкна
жодне не вихилялося...
Ми, не промовивши одне до одного слова, вiдвернулися...
* * * _
Ми вертали мовчки.
Я з доктором Роттером уперед, а дальше, позаду за нами, повiльним
кроком решта.
Оба були ми сильно зворушенi.
Я мав почуття, що до нас прилучилося щось чуже, а Роттер мовчав так,
мов я не йшов цiлком обiч нього.
По якiмсь часi я обiзвався.
- Нестор був до глибини зворушений.
- Вiн хорий фiзично й морально, - почулась коротка вiдповiдь, мов мо
питання перешкодило йому в чiм-то.
- Фiзично... може, але душевно певно, - вiдказав я.
- Фiзично ще певнiше.
- Ти оглядав його?
- Нi; але менi не треба було його аж оглядати. Вiй слабший, як хто
дума . I яка людина!
- Таким був уже змалку. I змалку йшов одиою рiвною дорогою... поважно,
i все вгору!..
- Шкода!.. Зда ться, сестра одна вiдчува iнстинктом, що з ним щось у
безладдi. Вона дуже мудра. - Сказавши це, замовк, мов замкнувся.
Я також умовк.
Через час вiн станув.
- Богдане... - сказав, i господь зна чому, ми нараз поглянули на себе
поглядом, цiлком неприятельським.
- Чи ти женишся з Обринською?
- Хочу...
- Хочу? - спитав вiн i скривив погiрдливо уста. - Значить, ти не
освiдчавсь ©й ще?
- Противно... - вiдповiв я холодно.
- Так прости мо питання. Я думав, та лиш любиш ©©.
- А... хоч би лиш так?
- То тим лiпше було б для мене.
- Ти був би з нею женився?
- Без вагання.
- Помимо тво © тяжко© хиби серця?
- Помимо мо © тяжко© хиби серця й ©© вбожества. - На послiдн слово
поставив вiн натиск.
- Правда, вона гербова, а у вас, нiмцiв, це цiнне...
- Так. У нас, нiмцiв, це цiнне. Чи мав би ти щось проти того, гордий
мужику?
Я вiдчув, як менi виступила краска обурення на лице.
- Не впадай в iнтимностi, Роттер, бо я готов забути, що ти мiй
приятель. Вiн усмiхнувсь.
- Що ж, чи хочеш заперечити, що в Олесiв ма ток грав свого часу головну
роль?
- О, нi. Анi на волосок. Але що це ма з мо ю женячкою до дiла?
- Тепер, може, нiчого, - вiдповiв вiн саркастично. - Хiба те одне, що
любов аристократки (на мою думку - бiльше "аристократки" по душi) i любов
до аристократки зробили з тебе iншого чоловiка, радше виховали тебе на
такого. Кажучи по правдi, я вважаю це за чудо, що високопоставлений
укра©нець жениться з убогою укра©нкою. У вас, зда ться, жiноча
iнтелiгенцiя не входить ще в тiм напрямi в розвагу; але ти, бачу,
вразився. Та прости, Богдане, ми ж приятелi з довгих лiт, можемо одкрито
говорити. Я нiмець, а ти укра©нець, i того, на що я дивився об' ктивними
очима, ти, може, не добача ш. Коли тво вiнчання?
- Ще не знаю.
- Ще не зна ш?
- Я тебе повiдомлю в свiй час, не бiйся, - вiдповiв я сухо.
- Хiба ж твоя любов сто©ть мовчки, що ще не зна ш?
- Роттер!!! - спалахнув я.
- Не зворушуйся, чоловiче. Я тобi Обринсько© не вiдбиваю. Я лиш
дивуюся, що твоя любов годна "стояти".
- По-тво му, що повинна вона робити?
- Повинна або рости, або iншi форми перебирати, а ти й вона вида теся
менi пасивними.
- Так ти дума ш? - спитав я з легкою iронi ю.
- Так. Я чув, що ваше знайомство й ваша любов тепер неначе воскресли й
повторяються наново.
- Справдi. В тiм щось . Хто тебе поiнформував? Невже ж панi Мiллер?
- А хоч би. Чи в тiм щось дивного?
- Щонайменше. Воно правда. Перший раз я ©© любив... i не женився. А
тепер люблю ©© вдруге й хочу женитися.
- Хочеш! Женись, - додав по хвилi, глипнувши на мене збоку. - Але, по
правдi кажучи, Богдане, я жалую тобi це© дiвчини. А ще бiльше тако©
синови́[93] тво©й матерi.
- Не жалуй менi ©©, - вiдповiв я йому спокiйно й поглянув у вiчi. -
Нагорода, яку я за не© даю, висока. Моя мати, зда ться, зiрве зо мною.
Вiн зчудувався.
- Чи справдi?
- Так. Заявила менi категорично через мою кузинку, що з днем, у котрiм
введу я Обринську, як свою жiнку, в дiм, вона випроваджу ться вiд мене до
Дори.
Роттер споважнiв.
- Твоя мати невiльниця сво©х матерiалiстичних почувань. Але не журись.
Вона, хоч i пiде напочатку, пiзнiше верне. Кожна людська душа, хоч би й
найтвердша, ма сво© недогляденi моменти, в котрих прокида ться зерно
любовi, i вона м'якне й пiдда ться шляхетнiшим зворушенням... а найбiльше
в старшiм вiцi. Твоя мати не буде винятком...
Я здвигнув плечима.
* * * _
(Пiзнiй жовтень).
По майже двомiсячнiй розлуцi я вчора був у Обринських. День був
понурий, зимний, i падав дощ. Деревина, що виднiлась тут i там садами, чи
не вся позбавлена зеленi, виглядала сумно, безнадiйно...
Я йшов скоро.
Хоч i був я вже довший час вдома, не мiг нiяк вирватись з-помiж працi й
рiзноманiтних обов'язкiв, щоб вiдвiдати тих, що, крiм матерi, були менi
найдорожчi в свiтi. Тож кожна хвилина, котрою розпоряджав я тепер, була
менi дорога, - i я спiшився. Врештi, спинився коло дому спокiйно© вулицi,
котрого одне вiкно (Нестора), кругом обросле диким, о сiй порi
почервонiлим виноградом, було освiтлене. Година була надвечiрня, закутана
в сумерк, i в нього свiтилося вже свiтло. Так. За тими скромними мурами
жили тi, що становили мою долю. Любо й мирно обхопили мене стiни того дому
мо©х приятелiв...
Перша, що стрiнула мене, коли увiйшов я в хату, була старенька мати
Обринська, що викликувала в менi, вiдколи я знав ©©, тонкiстю й добротою
сво © iстоти глибоке вшанування. Коли ж спитав я про ©© доньку й сина,
вона, вказуючи на дверi, що вели до кiмнати ©© сина, сказала:
- Там найдете обо©х, - а сама вiдтягнулася скромно.
Я застукав.
Усерединi було тихо, i я пождав. Вiдтак зблизився хтось до дверей, вони
зсередини вiдчинилися, i передi м'ною показалася Маня.
- Богдане!
- Маню!
Щирим, нiмим стисненням руки ми привiталися.
- Я мов знала, що ви нинi прийдете, вiдчувала це... - додала,
покраснiвши аж пiд чоло, дiвчина. - Несторе!
Я поглянув за Нестором у глибiнь кiмнати. Вiн сидiв при освiтленiм
столi, як i не раз давно, обернений профiлем до дверей, похилений над
книжкою, мiж актами й iншими книжками, i саме в тiй хвилi неначе
вiдлучений вiд свiту. Сперши голову на лiву руку, мав закрите пальцями
чоло й очi. Я приступив з-за його плечей до нього й поставив руку на його
рам'я.
- Хлопче мiй!.. - сказав до нього.
Вiн прокинувсь i обернувся. Великi темнi блискучi очi витрiщилися з
вихудiлого лиця на мене, в першiй хвилi мов сполоханi... Але тут же
усмiхнулися.
- Це ти, Богдане? - обiзвався. - Я, ©й-богу, й не завважив, коли ти
вступив!
I сказавши це, вiн встав i почав ходити по хатi. Виложений а Lа Гейне
бiлий ковнiр його виказував ще бiльше, як дуже змiнився, неначе
заникав[94] вiд недавнього часу, як не бачив я його.
- Що ж, ти все, як i давно, губишся в працi? - спитав я, дивлячись на
його змiнений вигляд, що не вiщував менi нiчого доброго, а противно
зраджував скоро розвиваючуся немилосердну недугу, котро© побоювався в
нього Роттер.
- По-тво му, мав я ©©, може, покинути? - спитав i усмiхнувся звичайним
сво©м усмiхом, а вслiд за тим закашляв тяжким глухим кашлем.
- Це нi, - вiдповiв я. - Але ти, як знаю тебе, не береш на увагу сво©х
фiзичних сил, обтяжуючи себе надмiрно. Вiн махнув нетерпеливо рукою:
- Всi працюють, Богдане, не я лиш один. Зрештою, те, що постановив я
собi й до чого йду... - i показав на кiльканадцять на столi лежачих томiв,
розпочатий якийсь манускрипт, стос актiв i т. iн. - З першим мушу
упоратись до кiлькох мiсяцiв, хоч би там що було, бо воно давить, не да
менi свободи, поки не скину з себе тягаря. А це, - додав i вказав на акти,
- праця, що вiдiбрала менi присягу, году мене, i не мене особисто, Анi
одного з того не можу я занедбати. Анi одного, Богдане, хоч би що там!
Послiднi слова вимовив з iнтонацi ю, немов випрошував собi дальший
натяк на ту тему взагалi.
- Однак ©й форсу ш[95], нищишся, - сказав я, iгноруючи роздразнюючу
його iнтонацiю. - Покинь працю на якийсь час. А там по часi знов вернешся
до не©.
- Не нищуся, - вiдповiв вiн найспокiйнiшим голосом i притиском,
поглянувши менi в лице. - Чому б так?
- Ось мiзернi ш i кашля ш. Бiльше нiчого...
- Овва, мiзернiю! - глузував вiн. - А кашель, прийде час, сам устане.
Годi менi мати вигляд банкiра, коли щодня по пiвночi лягаю до сну.
- Так вiн усе, - обiзвалась стурбовано дiвчина. - До того хоч би раз
пiшов до лiкаря! А то - нi. Волi згорiти з працi.
Вiн, мов опечений тими словами, обернувся, його звичайно нiжне й
спокiйне лице набрало тепер такого строгого, вимученого й заразом
роздразненого виразу, що я здержався й дав спокiй.
- Перестань, Маню, - сказав, немов дивився раптовим напливом гнiву, -
як не хочеш, щоб я з хати вийшов. - А вiдтак, звертаючись до мене й
гамуючися, неначе пожалував сво © строгостi проти сестри, додав: - Ви, хоч
мо© приятелi, мучите мене найбiльше вашою вiчною обавою[96], коли я чуюся
здоровим. Зрештою... - додав i усмiхнувся, - чи не ма мо ми про що iнше
говорити? Менi соромно й смiшно, Богдане, що зверта те стiльки уваги на
мене. Смiшно! - кашляв мов у третiй стадi© сухот, а говорив, що "смiшно".
- Що ж там гори? - спитав нараз, даючи розмовi iнший оборот. - Зеленiють
все ще? - I сказавши це, сiв, мов утомився, у сво щойно покинуте мiсце,
опустив голову на руки i, вижидаючи вiдповiдi, задумався важко, мовби ми
з-перед його очей позникали.
- Зеленiють, Несторе. А щоб оце не забути... маю тобi передати
поздоровлення вiд панства Марiянiв. Саме, поки вийшов я з хати, в нас була
панi Марiян з донькою, й коли зачули, що йду сюди, просили передати тобi й
сестрi тво©й просьбу, щоб зайшли до них.
Нестор здвигнув плечима, пiдсунув брови вгору i, закопиливши спiдню
губу, мов сказав "не знаю", не обзивався.
За недовгий часок бесiди, що велась мiж нами, як прийшов я, вiн анi
разу не спускав з мене сво©х блискучих очей. Пiзнiше, коли Маня вийшла з
кiмнати, покликана, зда ться, слугою до матерi, вiн, вiдслоняючи сво бiле
чоло, звернувся до мене й так сидячи вижидав чогось-то мовчки. Я, вiдгадую
чи бажання його душi заговорити про не©, спитав:
- З нею бачивсь ти, Несторе?
- З нею - нi. Але бачив ©©. Вона йшла оногди[97] по однiй сторонi
тротуару, а я по другiй. Я мiг був звернути увагу на себе й уклонитись ©й,
але не годен був. Кiнець... то й кiнець. - Вiн сказав це з такою враженою
гордiстю, що майже затремтiв, а за часок додав: - Ти бо©шся, що я ломлюся
пiд тим? - спитав i окинув мене допитливо сво©м блискучим поглядом.
- Нi. Одначе, може, все таки терпиш...
- Це ж любов, Богдане... - вiдповiв вiн тихо, поважно, мов дiткнувся
найсвятiшо© тайни. - А що я, може, трохи знидiв, то й вона причинилась до
того, а властиво... спосiб ©© вiдмовлення, що зачепив мо почуття
морально© вартостi, а бiльш нiчого. Але я находжу супокiй! - I вказав на
стiл перед собою.
Чи справдi так було, як вiн упевняв мене, я сумнiвався трохи. Це ж був
тонкий джентльмен, що так говорив. Хвильку ми помовчали. Я оглянувся по
його хатi. Все було, як давно. Тут пересиджував вiн переважно сам,
працював ночами й думав про не©. Глядiв на все сво©ми гарними, тепер
надмiрно блискучими очима. Тут лише тишина, що панувала ночами й днями
кругом нього, як i колись, переривалась тепер тяжким глухим кашлем. Бiдний
Нестор! Хотiвши зсумувати сво дотеперiшн життя, мав би ти мало потiхи з
нього!.. На столi мiж книжками, коло фотографi© його сестри, стояв
дрiбонький флаконик з почервонiлим листям винограду, з чорними його
ягодами. Коли цвiтiв не стало, вiн украшував стiл. Побачивши, на чiм мiй
погляд спинився, вiн сказав:
- Я так люблю.
- Чому ти не був передучора на вечiрцi в Марiянiв? - спитав я. - Не
дiстав запрошення?
- О, так; але подякував. Був змучений. Я зайнятий бiльше, як вони
гадають. Ось нинi вдосвiта, ще ледве виднiлося, я вже встав i при свiтлi
готувався до одно© поважно© урядово© справи. А майже коло друго© вночi
лiг, бо займався ще й студiями. Та, слава богу, моя праця вийшла в користь
убогим i покривдженим, i тим я сьогоднi вдоволений. Про те, правда, не
зна нiхто. Але це менi найкраща нагорода. А замiсть пiти на вечiрку, я
пiшов далеко на прохiд. Довго йшов я так та скрiпляв свою душу самiтнiстю.
Чи не було жаль менi, що я не був у товариствi? питав я себе. Там, може,
була й вона. I я уявив собi гарнi освiтленi поко© в панства Марiянiв i ©©.
Але нi. Я б не належав до ©х гурту. Там було б мо нутро самiтнiше. А
самiтнiсть у гуртi - ще самiтнiша. Краще самому... i довго йшов я. Коли
вернув остаточно я в свою тиху кiмнату i свiтло лампи розсiялось над
столом i книжками, мене огорнуло почуття вдоволення. Засiвши наново до
перервано© працi, я сказав собi: "Так, справдi, краще. Праця одна може нам
дати рiвновагу духу. А там десь безпечно гуляють, i для цiлющо© самоти не
було мiсця".
Я вiдчув, що вiн вступив у другу судьбу. В ту, де особистi бажання
вмовкають, а бажання ближнiх стають на ©х мiсце.
Однак чи справдi я не помилявся?
* * * _
Чай пили ми в кiмнатi матерi, що пригадувала сво ю бiлою головою й
спокiйною лагiднiстю якусь постать з бiблi©. Скiльки доброти й любовi било
з ©© iстоти. Скiльки розумiння людського горя, вад, а однак скiльки
терпеливостi в осудi й готовостi прощати! Я був захоплений, i моя душа
почула себе обiч не© мов в iншiм свiтi - чулась свобiдна й без нагнiту.
Про те, що я з ©© донькою належали до себе, вона знала. Однак жодним
словом не впливала на доньку пiдчинятись мо©й просьбi - не вiдкладати
вiнчання.
Чи боялась, як i донька ©©, мо © матерi?
Я не знав.
Допитувалася тепло про стан ©© здоров'я, говорила про давнi лiта, i як
усе бувало, коли ©© муж ще жив i т. iн. Одначе злоби або жалю до матерi я
не вiдчував у не©. Маня вешталася нечутко коло столу з ча м, закидаючи тут
i там в мою розмову з матiр'ю i братом сво© замiтки. Раз, коли в бесiдi
Нестор закашляв сильно, обi женщиiни замовкли, мов дiткненi якоюсь
погрозою. Зараз услiд за тим сiла Маня незамiтно обiк мене, неначе шукала
в мене помочi. Одначе як мало мiг я ©й на дiлi помогти! Я мiг ©© лиш
потiшити. I справдi. Хлопець був молодий, вiдпорно© сили, i лиш невiра в
те, що вiн пiдпадав недузi, i тягар надмiрно© розумово© працi вiддаляли
його вiд видужання.
- Чому не йдеш мiж "патрiотiв", щоб хоч там, у розмовi з ними, вiд
працi вiдiтхнути? - спитав я його мiж iншим. Вiн здвигнув плечима.
- Нi. Я чуюсь вiд них вiддалений. Що вони менi скажуть або дадуть нове?
Ледве що. Я маю почуття, що моя особиста культура вiдмiнна вiд ©хньо©. До
того роблять вони скоки вперед, мiж тим, на мою думку, не треба, йдучи до
культури, нiчого пропускати. Тому нехай кожне в свiй спосiб працю , а
вкiнцi, при обрахунку нашо© працi, побачить кожний свою суму на собi й
поза собою. Чи я вже такий старий, щоб, не закiнчивши одного, бравсь за
друге? - додав, усмiхаючись. -
Лиш трохи... трохи... дайте менi ще спокою й вiльно© волi. Трохи...
трохи... а там... - i вмовк. Вслiд за тим, пiдiймаючись з свого мiсця,
простиг сво© руки, поставив ©х рiвною лiнi ю на мо© рамена i, усмiхаючись
весело, додав: - Лишiм подiбнi дебати в кiмнатi мо © матерi. Я так люблю в
не© випочивати, слухати, як ©© старосвiтський годинник тика , неначе
сторожить над нами, чи не марну мо ми свого часу. Люблю, як ©© святi по
стiнах придивляються нам, коли вона сама мiж ними всiма менi найлiпше
подоба ться, для мене найсвятiша; а ти поважних дебатiв хочеш, Богдане!
Скажи, властиво, - додав, звертаючи нараз на iнше, i, як стояв передi
мною, потермосив мною з щирiстю й жартiвливiстю дитини, - коли ви раз
поберетесь? Маня якось на тiй точцi неясна, а мама до тi © справи не
мiша ться. Не так, мамо? - спитав i звернув голову, всмiхаючись щиро до
матерi.
Я зчудувався. Вiдколи ми з собою товаришували, це було по раз перший,
що вiн про те явно заговорив, - а тепер навiть зачепив i матiр. Що з ним
зайшло? Я вказав мовчки на Маню, що аж пiiд саме чоло почервонiла. В тiй
хвилi мати, мов справдi не хотiвши мiшатись у нашу розмову про цю справу,
пiднялася з свого мiсця й, забираючи трохи посудини з столу, вийшла з
кiмнати. Бути може, ©й стала хвиля розлуки з донькою перед душею або,
може,пригадавсь упiр з сторони мо ©© матерi, i вона усунулась, залишаючи
нас самих довести справу до кiнця
- Маня на тiй точцi неясна, - повторив молодий чоловiк весело, - а ти
годишся, як бачу я, з усiм.
- Що ж, тяжко й змагатися мужиковi з аристократкою, - обiзвавсь я. -
Вiн вдовольня ться тим, що вона йому вiрна. Вiн жде... бо зна , що раз
прецiнь настане та хвилина, коли вона сама скаже прямо й щиро: "Тепер я
вже можу йти з мужиком, коли б i не захотiв вiн. Вже я впоралась з сво©ми
"умовами" i всiма консеквенцiями неподатливого свого "елементу".
- Коли так, то я бачу, що менi припада задача прийти вам на помiч, щоб
павутина мiж вами пiрвалася i ви остаточно дiбралися до цiлi.
Вiн говорив це весело, жартом, не змiняючи сво © позицiя передо мною, а
Маня розсмiялась вимушено.
- Що, не вiльно, може? - спитав брат, що, очевидно, набрав у кiмнатi
матерi незвичайного якогось гумору й розговорився проти звичаю. - Я б не
такий був податливий, як Богдан, але... це... - додав, поважнiючи, -
правда, також любов. Але ось послухайте, - докинув, нiби зацитькуючи щось
насилу в собi. - По-мо му, поберiться навеснi. Це найкращий час.
Поберiться навеснi, як усе зачне розцвiтатися. Буде боз, будуть уже
конвалi©, будуть уже лiле© виганяти бiлi стрункi пупчики вгору, а зелений
дикий виноград коло мого вiкна розлiзеться лабатим листям по стшi... i
стане зазирати до мо © кiмнати. Не гарно так? Згода, Маню? - спитав
вкiнцi.
А я глядiв i чудувався йому. Вiн був чудний нинi... i нiби виступав,
прокидавсь нараз в iншого.
- Могла б бути й згода, Несторе, чому нi? Але я все-таки кажу, лиш
"могла б".
- Ого, Маня ще з чимось не впоралась у душi або, може, в практичнiм
життi, коли так говорить, - обiзвавсь вiн. - Але дарма, Маню, до того
часу, може, вже й я з якоюсь частю сво i© працi упораюсь. Так бодай я собi
вже обчислив у душi, i так воно й мусить бути. А ти, Богдане?
Я похитав головою.
- Нi, хлопче. З мо © сторони я кажу, що не згода. Я хочу твою сестру
забрати скорiше.
На мо© слова опустив вiн руки, а Маня стала, мов укопана.
- Скорiше? - спитав Нестор i на тих словах споважнiв.
- Скорiше, бо вже за два мiсяцi хотiв би я аристократку в сво©й хатi
мати Дума ш, хлопче, я згоджусь вижидати в сво©й хатi весни без не©?
Нiколи! I зима гарна, Несторе, - тягнув я далi. - I вона ма свiй чар i
свою поезiю. I коли ми вже на те зiйшли, то я скажу тобi, що я цiле лiто
носився з думкою забрати твою сестру пiзньою осiнню й перший снiг стрiнути
в ©© й тво©м товариствi. Коли б не те, що ти сам так гарно цього пишного
вечора доторкнувся це© справи, твоя сестра, моя постiйна противниця, була
б довiдалася, що в городника О. вже замовленi вiднедавна деякi гарнi
цвiти, щоб на ©© вступi в мою хату розцвiлись. Тепер питаю я. Згода?
- Нi, Богдане, ще нi, це заскоро, - вiдповiв молодий чоловiк,
заклопотаний щиро, мiж тим коли Маня, задивившися з зчудування на мене, не
обзивалась нi одним словом.
Небагатьма кроками я приступив до дiвчини.
- Що ж, Маню, ви зчудованi? - спитав я, усмiхаючись i обiймаючи ©©
легко правою рукою за стан. Я ж вам казав, що довго ждати я не буду, i як
прийде час, я ставлюсь у вас i заберу, що мо .
З тими словами я притягнув ©© лагiдно, не зважаючи на присутнiсть
брата, пiд звисаючу лампу, взяв ©© голiвку мiж сво© долонi й повернув до
свiтла, щоб заглянути добре в ©© очi. Вони були спущенi, i з-пiд вiй
блиснули сльози.
- Що ж, Манусенько, ви не кажете нiчого? Ломите протестом мовчання сво
слово? Вона похитала головою.
- Ще цей раз, Богдане, зробiгь мою волю; цей один, i нехай буде вже
так, як каже Нестор. Я ж i так його й матiр назавше покину.
Я замовк, вражений немило. Як i любив я сам цього ©© брата з
найдавнiших лiт, однак у цiй хвилi, коли ходило для нас обох о так важну
хвилю, в менi скипiла ревнiсть i ураза. Я вiдсунув ©© вiд себе й поглянув
на нього. Вiн стояв недалеко нас, високий, рiвний, заложивши руки за
спину, з блискучими, в цiй хвилi аж розцвiвшими очима, i нiби ждав на
якесь рiшуче слово з мо©х уст.
Але я ще мовчав. Ще не сформулювались бурхливi почування в одно
рiшення, не витворили ясно© думки, мiж тим коли вона глядiла так само
вижидаюче на мене, як вiн.
Нараз заблисла менi одна думка, - i я рiшився.
- Добре, - сказав я, звертаючись поважно до обох. - Мужик i цей раз
пiддасться волi аристократiв, однак бажа , щоб i Нестор сповнив йому одне
бажання.
Нестора очi впилися в мене, мов збiльшилися, а дiвчина так само
дивилась.
- Що, Богдане?
- Нiчого такого, що мужчина Нестор не змiг би не виконати.
- Що, Богдане? - спитали вдруге, цим разом уже обо , в один голос.
- Те одне, щоб Нестор, як. прийду по нього, пiшов зо мною до лiкаря i
дався докладно оглянути.
Я сказав i ждав.
Чи обо стратили мову?
Так здавалось.
Та, проте, що я сказав таке, що вiн так змiнився? Побiлiвши, мов зачув
з мо©х уст у цiй хвилi засуд смертi, вiн блиснув таким тяжким
непогамованим гнiвом з очей на мене, що я на хвильку занiмiв.
- Для чого? - спитав. - Чи на те, щоб я посерединi тяжко© розумово©
працi розривався якимось лiкуванням? То нi. До лiкаря я пiду й без
поставлених тобою умов, i пiiду сам. Але знай, - додав, обернувшись вiд
нас обох, - одначе я пiду аж за мiсяць.
- Несторе!.. - скрикнула тут розпачливо сестра. - Ти себе губиш!..
Нестор звернувся блискавкою до не©. Неописана мука, терпiння й жаль
пробились у його в тiй хвилi майже прозоро-бiлiм вiд зворушення лицi.
- Ви робiть... як хочете, - сказав погаслим голосом, - а я зроблю, як
сказав i мушу.
Вiн опустив кiмнату, а вона припала до мо©х грудей, заривши на них сво
лице. Я гладив без слова раз по раз ©© волосся й не перебивав ©© тяжкого
жалю - мовчання. Я лише вiдчув, що над нами всiма запанувала якась влада,
i ми помимо всього пiддавались ©й...
Сама влада... походила вiд нього... що перед хвилею без слова зачинив
за собою дверi...
* * * _
(Пiзнiше).
До не© заходжу на хвилинки. Десь-не-десь. Навiть не в означених днях, а
так - тут i там сумерком, часом не кидаючи навiть i пальта. Не бачу ©©
нiколи в вiкнi, коли минаю ©© хату, але вiдчуваю, що вона... та моя чайка,
десь коло котрогось сидить, похилена, може, над яким шитвом, думаючи про
мене, або просто, притиснувши чоло до шиби, вигляда надвiр, любу ться
снiгом. Вiн уже припада нечутним льотом до землi й заповiда якесь
успокоения. Iнодi приношу ©й якийсь цвйт. Оногди егiс-у[98], а там знов
орхiде©. Яка радiсть i вдячнiсть!
Я сказав, ненадовго заходжу я до не©, на короткi хвилини. Так найкраще.
Не мучу ©©. Нехай душа ©© оста ться свiжа. Тому мiж нами нема застою в
почуваннi. Хвилини ти не мають у собi анi забагато з то© смiло©
"поступовостi", що вибiга iнодi аж у грубу iнтимнiсть, анi старосвiтсько©
пересичено© нудьги... воно гарно, природно...
* * * _
(З кiнцем листопада).
Вiн похмурий, закутаний у мрiях про зиму й сам почасти поснiжений.
Я не бачив Нестора з мiсяць i зайшов оногди вечором до нього.
Розумi ться, здалека вiщувало менi свiтло в його хатi, що вiн дома; там i
найшов я його. Сидiв, похилений над актами, закинувши на плечi якийсь
плед, хоч у хатi було тепло, - i писав.
Я вступив, не застукавши, бо не хотiв його полохати, i вiн оглянувся.
Ми привiталися.
- Тобi холодно, що ти закинув на себе плед? - спитав я, а в душi сказав
собi, що вiн не поправився з виду, а противно - змарнiв бiльше ще. Очi
сяли однаковим блиском, як вiд останнього часу, лиш на щоках червонiлись
цього вечора плями.
Працював запальчиво.
- Так, я змерз, - вiдповiв вiн i, пiдсуваючи менi крiсло недалеко себе,
сам оперся о поруччя свого й дивився, вижидаючи, на мене.
- Що ж, проживеш гаразд? Зближа шся до кiнця з сво©м матерiалом, що
його мусиш у себе набирати? Вiн усмiхнувся ©дко й здвигнув плечима.
- Де там! Ось поглянь, що передi мною накопичилось знов нового, - i
вказав на величезний стос пожовклих актiв перед собою.
- Що це? - спитав я.
- Мушу посортувати, а того в мене в бюро ще стiльки, що заповнив би
бiльше, як два мо© столи. Але я знав, що щось буде, - додав, i його очi