Страница:
вiкна, з зморщеним, мов з фiзичного болю, чолом i затисненими устами.
Виходячи вже з але©, я побачив Нестора й Василька, якi силкувалися
пустити в повiтря свого паперового "драха"[19]. В тiм я ©м помiг, ii коли
вiн справдi чимраз вище пiдiймався, несений вiтром угору, я схиливсь над
Нестором i шепнув йому до уха:
- Пiди до тво © сестри, там у павiльйонi, i попроси, щоб також до вас
вийшла й поглянула за драхом. Нехай тепер сама не сидить.
Сказавши це, я хутко пiшов.
* * * _
(По довгiм часi).
Я не бачу ©© i не чую про не© нiчого. Чув лиш вiiд Василька, що
незадовго ма вiдбутися Оксанине весiлля. Отже, скорше, чим було зразу
постановлено. Всi, очевидно, зайнятi, хоча весiлля ма цiлком тихо
вiдбутись.
* * * _
(Пiзнiше).
Вже по весiллю, i молодi вiд'©хали.
Ми лиш у церквi на вiнчаннi бачилися, а радше сказавши, собi в очi
поглянули. Ви©жджаючи, забрала свекруха молодо© Оксани i ©© з собою. Нащо?
Цiкаво б знати! Там на селi в не© вона ма довший час перебути. Та
свекруха вдовиця, з виду поважна й добродушна панi (чую, посiдателька
невеличкого ма тку), живе враз з нежонатим сво©м старшим сином,
управляючим тим ма тком. Чи не "математика" яка кри ться за тим усiм? Син
той не жонатий, мати "старша" вже жiнка, - майся на бачностi,
емансипантко, бо син той симпатичний . мужчина, а обставини могли б
потягнути й деякi кансеквенцi© з того довшого побуту за собою. Та ба! Що
мене те все обходить? Нехай ©де або не ©де, я ©© плану не розiб'ю. А щоб я
вже нею так дуже був зайнятий, то не скажу. Зда ться, наш роман(!), ледве
розпочатий, скiнчився. Я ледве чи буду нею ще займатися. Твереза моя мудра
мати не мала неслушностi, коли остерiгала мене перед нею, вiдчуваючи
материнським iнстинктом невидимi ©© поступки на будуче...
Добре, що при©жджа до нас Дора Камiнська з Ч., улюблена донька
тiточно© сестри матерi мо ©. Донька консисторiального совiтника, дiвчина
не без ма тку, i саме iдеал, з котрим, на тайну думку матерi, я мiг би
спокiйно колись одружитися. Вона жива, хитра й може людину до себе, хто б
©© не знав так, як я, i на довше прив'язати. Вона роз'яснить нашу хату, а
бодай на часок - i мене...
* * * _
(Знов пiзнiше).
Сьогоднi здибав я, вертаючись з уряду, малого Нестора, який iшов до
школи. Розумi ться, я його задержав.
- Що чувати коло тебе, Несторе? Чому так вчасно йдеш до школи? Тепер
ледве по першiй.
Вiн поглянув на мене поважно й вiдповiв:
- Я обiцяв одному хлопцевi в школi показати нiмецьку задачу. А що вiн
далеко вiд школи мешка (вiн селянський син), i через полудн оста ться в
школi, я йду скорiше, щоб ми повчилися, поки зiйдуться iншi ученики або й
сам професор.
Сказавши це, вiiн вклонився й уже хотiв iти дальше. Хлопчина очевидно
спiшився, i моя задержка не була йому пожадана.
- Пожди, не спiшися так! - задержав я його. - Ще ма ш доволi часу.
Тепер, як кажу, саме по першiй; розкажи менi, що вдома чувати, i чи всi
здоровi.
Хлопець з чемностi станув, хоча по ньому було видно, що мо здержування
його майже болiло, так спiшно було Йому йти, i не знав, з чого починати.
Одначе надумавшись, вiдповiв коротко:
- Всi здоровi.
- А сестра твоя... Маня, що пише? - спитав я просто.
- Не знаю, що пише. Лиш прислала менi великого рогача в пуделочку й
писала, що його зловив для мене пан Янко.
- Хто пан Янко? - спитав я, вдаючи, що не знаю.
- Брат Влодка (себто мужа Оксани).
- Так?
- Так, - вiдповiв малий i додав радiсно: - Рогач такий гарний, я його
все в садi пасу.
Я всмiхнувся. Вiн був ще подеколи дуже дитинний.
- I нiчого не писала Маня?
- Нiчого, - вiдповiв, а вiдтак додав: - Вона там вчиться на конi
©здити!
- Як, Несторе?
- На конi вчиться там ©здити, - вiдповiв малий твердо. Менi при його
словах вдарило полум'я до лиця.
- Хто ©© вчить?
- Пан Янко. I ©й там дарували красне сiдло.
- Хто?
- Я не знаю, але мама зна .
- А коли вона верне?
- Не знаю. Мама казала, що за чотири тижнi. Але я вже мушу йти, -
додав, поглянувши на мене благаючим поглядом, - бо на мене буде товариш
ждати. Я мушу... я обiцяв.
- Iди! - сказав я, - i додержуй усе слово, а вийде з тебе колись гарний
муж.
Малий, щоб здогонити втрачений зi мною час, вiддалився поважно кiлька
крокiв, а вiдтак, оглянувшися за мною, пустився бiгцем.
* * * _
Я пiшов, мов засоромлений, i якийсь гарячий бiль стиснув мо серце.
"Вона вчиться там на "конi" ©здити (як колись я це ©© братовi раяв.
О!.. яка iронiя!), i пан "Янко" вчить ©©, - повторились самi з себе дитячi
слова в мо©й душi. - Розумi ться, це якраз щось для не©, вона все коней у
свого батька випещувала. Розумi ться також, що сама не буде вона там
©здити, що "пан Янко" буде ©© супроводжати; буде нею на полях, на самотi
опiкуватись. - I тут, при тiй гадцi, я погано сам до себе всмiхнувся. -
Коли буде всiдати на коня, вiн ©й пiдставить руку пiд ногу, i тодi буде
мусила до нього зближатися. Нi. Обо - зближуться до себе. О, ми те
зна м... ми те все добре зна м!" I знов викривив ©дкий усмiх мо© уста.
Роздразнений такими й подiбними думками, я згадав мимоволi свою матiр,
що одна любила мене правдивою любов'ю й одна сама бачила поки що те
невидиме, що мало менi, може, колись у життi нанести горе, - старалася
мене вiд того охоронити, а я опирався, мiж тим коли вона ось... уже
вчиться верхом ©здити!
I вже не покидали мене думки про не©. Я бачив ©© заодно на самiтних
полях на конi, а коло не© його, котрого бачив я на вiнчаннi ©© сестри,
гарного мужчину, з чорною, на груди спадаючою, бородою, що був ©© дружбою.
Про нього знав я, що був пожаданою партi ю в сво©й околицi. Вона молода,
чутлива, мо ю матiр'ю зраджена, - що дивне, якби звернула свою душу до
нього? Взявши на розвагу ©© фантазiю i ©© амбiцiю, вона готова менi й мо©й
матерi наперекiр вийти за нього! А вiн може "кожно©" хвилi женитися! Мiж
тим коли я... гм... а до того його мати за Обринськими. В менi здiймився
знов жаль у грудях - i вiн гнав мене так, що я в сво©й задумi майже не
стямився, як перейшов шмат дороги й побачив себе вже недалеко нашого
мешкання... а радше перед домом Обринських, котрий мусив, iдучи й вертаючи
з уряду, минати - i тут же отверезився. В вiкнi, де iнодi бачив я
молоду-дiвчину або ©© сестру, побачив я тепер у тiй хвилi ©© матiр, яка
пiдносила жалюзiю. Я поздоровився, а вона, дякуючи, усмiхнулася. О, усмiх
то© жiнки, о, той усмiх ©©!.. Кiлька разiв згадував я його в сво©й уявi,
нав'язував до ©© дiтей у пiзнiшiм життi. I доброту зраджував вiн, i
нiжнiсть, i бiль... а заразом був мов освячений чимось з нутра ©©... Вмить
змiнився образ Манi в мо©й уявi й неначе побачив я нараз ©© лице з ©©
молодими непорочними очима, що найкраще свiдчили про свою душу. Нi, нi,
вона не була такою, якою я ще перед хвилею уявляв собi ©©. Вона не була
такою. Вона була дочка це© жiнки, була добра, чесна, а я... I, мов
опарений... поспiшив я далi. Що був би я дав у тiй хвилi, щоб моя мати
була не робила тих натякiв вiдносно мо © особи... до оце© жiнки i... ©©
дитини, що був би дав я за те! Та ба!.. По весiллю сказала панi Обринська
до одно© знайомо©, котра ©© чiпнула, що, мабуть, незабаром вiддасть i
другу доньку, що наколи б друга мала бути нещасливою або мав хтось нею з
родини ©© чоловiка погорджувати, вона волiла б ©© побачити - мертвою.
Мамо! Чому це були ви тою, що висказала такi слова! Чому ви не були
тою. Але... о, матерi, матерi! Сторожi дiтей ваших, з бажанням i
терпiнням, з вашим небом i пеклом для ваших дiтей!..
* * * _
(Пiзнiше).
З города чiпнув я малого Нестора, що нишпорив, як не раз, мiж листям за
годiвлею для сво©х гусiльниць, рогача вiд пана Янка i т. iн. з запитанням,
що робить?.. Вiд пiдвiв голову й поглянув на мене очима, мов був у тiй
хвилi в цiлком iншiм свiтi.
- Що там поробля ш? - повторив я лагiднiше сво питання.
- Нiчого. Шукаю за одним павуком, що впав менi ось тут десь на землю
мiж малинами, i не знаходжу, - вiдповiв затурбованим голосом.
- Байка, хлопче! - кликнув я. - Що тобi до павукiв? Лиши ©х у
супокою... ще колись вколять тебе...
- Нi. Я йому хотiв лиш докладно придивитися.
- Побачиш другий раз!
- Нi. Я сьогоднi мушу бачити, - вiдповiв малий. - Вiн десь буде...
тут... я... зараз... - I не звертаючи бiльше на мене уваги, роздiлив корчi
малин i нишпорив далi...
- Запиши, Несторе! Побачиш другий раз. Чи лиш вiн один павук у городi?
Вiн знов поглянув на мене... Одначе шукав далi.
- Що то ма з тебе вийти, якийсь природознавець, чи що? - опитав я.
Малий вiдступив вiд корчiв з резигнуючим поглядом i не вiдповiв нiчого.
Очевидно, не зрозумiв мо©х слiв i не був мною вдоволений.
- Вiн не був великий, - обiзвався врештi.
- Тим менша шкода, - потiшив я й усмiхнувся.
- Але я хотiв його бачити, приглянутись йому цiлком зблизька.
- А я тобi перешкодив. Правда? - питав я i вдивився в його дитинне лице
й дуже гарно закро нi ©© уста. Вiн не вiдповiв. По ньому було видно, що не
хотiв заперечувати мо©м словам, але не хотiв i признати.
- Може, вже й не побачу бiльше такого, - сказав, нiби вибачаючись. - А
цей був такий дрiбнесенький... а такого ще я не бачив, шкода.
- Правда, то велика шкода, - вiдповiв я з уданою повагою. - Що ж
робити? Не одного шкода. Ще будеш ©х бачити досить, поки покiнчиш школи. А
тепер скажи... коли верта твоя сестра Маня?
- Маня? - (I знов той гарний задуманий погляд).
- Маня, хлопче... сестриця твоя.
- Маня верне... вже, може, незадовго.
- Сама?
- Я не знаю. Я лиш хочу, щоби вона вже швидко вернула, - вiдповiв вiн.
- А то чому?
- Бо вона менi помага в науцi. Братiв нема... а я часом не знаю, як
виробляти математичнi задачi. А вона .менi часом показувала... Але... я б
i так хотiв, щоб вона вже вернула.
- Любиш ©©?
Вiн усмiхнувся мило.
- Люблю, - вiдповiв щиро, схиливши по свойому звича вi головку в один
бiк.
- Отже, бачиш. А пан Янко не при©де?
- Не знаю. Але вона при©де. На суботу маю я мати математичну задачу.
- Трудна?
- Я пробував зараз, як професор завдав, i трудна. Але потiм я ©©
виробив.
Я усмiхнувся.
- Ти, бачу, жвавий хлопець. Але... - додав я, - як ще колись трапиться
тобi така, що не зможеш ©© i "потiм" виробити, то прийди до мене. Я тобi
поможу.
Вiн заперечив головою.
- Що ж, не хочеш?
- Я ©© може прецiнь сам вироблю, - вiдповiв.
- То й добре, - вiдказав я. - А до сестри не пишеш?
- Лиш раз писав. Але сьогоднi, може й зараз, буду писати.
- Лист?
Вiн заперечив головою.
- Що ж?
- Щоденник, - вiдповiв таким наголосом, неначеб я мав про те вже знати.
Я зчудувався.
- Щоденник, ти?.. Хто це тебе навчив?
- Маня. Але я щоднини не маю писати, лише тодi, як щось маю до
записування. Ви не зна те?
- Нi, товаришу, не знаю. А що ти сьогоднi, наприклад, запишеш?
Вiн поглянув на мене, заклопотаний... а я, вiдгадавши його дитячi
думки, сказав:
- Про павучка?
Вiн спустив очi вдолину й мовчав. "Чисто Манина вдача", подумав я.
- А про мене запишеш що коли? Вiн почервонiв.
- Як прийду до вас з математичною задачею, то тодi запишу. А тепер...
- Тепер нi. Я розумiю, - вiдповiв я, усмiхаючись. - Отже, гляди,
приходь. Все одно, чи я тобi поможу в задачi, чи... Маня... ти приходь...
Я подав йому через штахети руку, котро© вiн несмiливо доторкнувся, а
вiдтак вiдбiг...
* * * _
Через три тижнi нiчого, крiм дощу, мряки й сухо© притуплюючо© урядово©
працi. Хоча я й переходжу щодня по чотири рази попри дiм Обринських, про
не© я нiчого не знаю. Вернула? Нi? Не знаю. Навiть малого Нестора не бачу.
Мабуть, ходить пильно до школи, а вернувши, порина в сво©х задачах, щоб
©х самому виробити, - i його не бачу. Ба нi, раз таки бачив. З пiдкоченими
аж по колiна шарова©рками - я бачив його, вертаючи додому в обiдню пору,
як ходив у саду в високiй травi босоногий, i шукав чи не за яблуками. Коли
я поздоровив його з дороги, вiн став i дивився за мною, мов хотiв щось
менi сказати, а вiдтак, не .рiшившись, не сказав нiчого. Отже, й вiн нi.
Сьогоднi третя днина, що дощу нема, небо одяглеся синявою, а сонце аж
припiка , дарма, що кiнець вересня. Вернувшись з проходу в лiсi, де
щохвилi мусив лицем стрiчатись з павутиною, що простягалася вiд смереки до
смереки, я кинувся в сво©й кiмнатi на софу й лежав, випочиваючи... Не
довго лежав я так, коли оце чую пiд одвертими вiкнами мо © кiмнати, в
зiльниiку, голос матерi.
- Що ти тут шука ш, хлопче? - питала когось. - Загубив що, чи що? I
куди ти перейшов? Чи не через штахети?
- Через штахети, - вiдповiв на мо превелике здивування голос Нестора.
- Так, я добре вiдгадала. Та стережись, щоб я тебе бiльше тут не
бачила. Коли що будеш потребувати... то знай, дорога до нас через хвiртку,
а не штахетами передрапуватись. Розумi ш?
Мовчання.
- А тепер iди!
- Я до пана Олеся... - обiзвавсь знову голос малого. I тепер,
схопившися, я став на рiвнi ноги. В першiй хвилi хотiв я через вiкно до
нього вихилитись, але, обмiркувавши, що краще побалакати з хлопчиною на
самотi, я здержався, подаючись на хвильку назад вiд вiкна, тим бiльше, що
слова й iнтонацiя голосу мо © матерi, якi зачув я саме в тiй хвилi,
заставили мене мимоволi перебрати роль пiдслухуючого.
- Чого тобi до пана Олеся? Може, по цвiти для тво © сестри? - говорила
вона з роздразнюючою гостротою. - Цвiтiв нема.
- Я не по цвiти, я... до пана Олеся... - вiдчувся шовковий дитячий
голос у вiдповiдь.
- По цвiти, кажу, - наставала мати на сво©м. - Не вмi ш говорити? Та
все одно, що скажеш, я знаю, чого ти прийшов.
Мого сина нема вдома, iди!
"Мамо! - вирвалось тут глухо з мо © грудi. - Мамо!" - а далi й
завмерло. Що мав я робити? Вихилитись у цiй хвилi вiкном i понизити ©©
перед дитиною, виказавши себе, що "дома"?
Цього я не мiг. Не мiг так само й знести, щоб вона накидалася обидливо
на невинну дитину, що й без того десь з сво ю несмiливiстю боролась, поки
з'явилася тут. Хвилину я вагався, пiд час то© хвилини чулося з-пiд вiкна
дальше:
- Ти не чув, що мого сина нема вдома? Мiй син не для вас. Затямте це
собi всi. Всi що до одного, раз на все!
Тепер я вже не вагався. Я вже знав, що роблю, i так, як стояв, я вийшов
у город, опиняючись несподiвано мiж ними. Мати. станула, мов укопана,
почервонiвши аж пiд сиве волосся, побачивши мене... А малий Нестор, з
побiлiлими устами й очима широко створеними, кинувсь з усiм дитячим
довiр'ям до мене.
- Я лиш до вас, пане Олесь, не по цвiти! - виговорив вiн насилу,
поборюючи по-мужеськи плач. - Лиш до вас хотiв, - i з тим обернувся, щоб
вiдiйти. Одначе тут я заступив йому дорогу.
- Я знаю, що не по цвiти... ти мiй гарний, гарний товаришу. Знаю надто
добре, що не по цвiти.
I майже не тямлячись, з якогось жалю, що прокинувсь у мо©й грудi, я
притягнув малого до себе й притиснув до сво©х грудей.
У тiй хвилi розсмiялася моя мати... О, яким морозячим, до се© хвилi
незабутнiм менi смiхом. I не поглянувши на мене нi одним поглядом,
вiдiйшла без слова попри мене в хату.
Ми остались самi.
Малий держав мене судорожно за руку й глядiв незрозумiле великими
вогкими очима на мене. Коли моя мати вiдiйшла i ©© не стало видно, я
схиливсь над хлопцем i спитав:
- Що тобi, Несторко? Ти задачу хотiв? Ходи, я поможу. Ось сядемо собi
там пiд деревом на лавку перед столиком, i я покажу тобi.
Та тут вiн заперечив головою.
- Не задачу... - сказав вiн, i нараз несподiвано усмiхнувся. - Не
задачу, пане Олесь... але ось що... - I сказавши це, вiн витяг спiшно
малесенький нотес[20] з бiчно© сво © грудно© кишенi й показав. - Маня
привезла, - сказав щасливим поглядом. - Ще як при©хала, i я принiс вам
показати. Досi був дощ... вас не було в городi, i я тому сьогоднi прийшов,
не хотiв довше ждати. Але не по цвiти, - впевняв з вибухаючою враженою
амбiцi ю. - Ми ма мо сво©. I Маня також привезла великий букет вiд пана
Янка.
Я усмiхнувсь насилу.
- Так, так, - вiдповiв я. змiшаний. - Гарний нотес, - погладив
хлопчину, що так довiрливо притуливсь до мене, а вiдтак з раптовим
бажанням остатись на самотi сказав: - А тепер iди, щоб тебе вдома не
шукали. Ми ще побачимось. Чи ти скажеш тво©й сестрi, що був у мене? -
спитав я й вiдвернувсь, щоб малий, що не вiдвертав сво©х очей вiд мене, не
бачив, як я в цiй хвилi почервонiв.
Малий надумався.
- Я запишу в денник, що був у вас, а вона як схоче... то нехай собi
чита .
I сказавши це, не прощаючися зi мною, вiн спiшно вiдiйшов.
* * * _
Я залишився в городi. Був надто несподiваною й немилою сценою
зворушений, щоб мiг спокiйно вернутися в хату. Хвилювався матiр'ю, ©©
невимовним, незрозумiлим менi пересудом i - заразом радувався вiдомiстю,
що вже вона повернула. До того, мiж одним i другим вертiлись заодно слова
малого, що привезла з собою i букет, i не давали спокою та викликували
бiль у душi.
"Вiд нього, вiд нього... - обзивалось раз у раз у серцi... - А далi: чи
не ма та моя мати, що iнодi жорстокiстю сво ю пригаду вовчицю,
слушностi? Матерi - вiщунки, i з ©х почуттям не годен нiхто рiвнятися. Вiн
вивчив ©© ©здити, виправив на дорогу з цвiтами, - чим ще те все
доповниться? Гм! Та зрештою, що я за безголовий, що собi тим голову сушу?
Погано на душi, ну, то й погано; а пониження, зда ться, чи не найпiдлiше з
почувань. Гречкосiй якийсь, не будучи, може, й нiякою особистiстю,
витиснув з серця молодо©, як здавалось, по вдачi значнiшо© поступово©
дiвчини - iнтелiгента. Але... ага, правда! Фiзична сила вiдiгра також
свою роль в людськiм життi; забира в полон, побiджаючи якимсь несвiдомим
гiпнозом. Отже, бути може, що в тих спiльних прогулках верхом по лiсах i
полях розвинулося щось, що не далося зiгнорувати, i не раз уже навiть у
значних мужчин i жiнок рiшило долю. Отже, чого я роздивувався? Яке право
менi до не©, а радше до них мiшатися? Ет, божевiльний я, що бог зна куди
думками поринав, стрiляв, мрiяв, жив якимсь життям поза межею реального
життя, мiж тим коли тут вiдогралась цiлком звичайна iсторiя. Моя мати
мудра. Недармо про не© говорять, що вона повинна замiсть мого батька
ставати на казальницю й проповiдувати".
Так.
Моя мати мудра. Ет!.. - Я махнув рукою й зайшов, перебравши уста в
усмiх i посвистуючи, в хату.
* * * _
Проти мене вийшла мати.
- Не ма ш охоти ви©хати з нами (себто з нею й Дороюо К." що перебувала
вже в нас) поглянути, що дi ться з нашим сiном в С.? - Вона спитала
голосом рiвним i в тiй хвилi таким спокiйним, неначеб лиш я один був тим,
що лиш щонедавно хвилювався. - Поки сонце зайде, - додала, - вернемо. Я
хочу переконатися, чи пообертали робiтники ввесь покiс, як наказала я. Але
ти мусив би цим разом сам кiньми поводити, бо я вислала i фiрмана з дому,
щоб помагав при роботi.
- Добре. Нехай i так, - вiдповiв я i був у душi тiй нагодi рад, що мiг
зараз себе чимось зайняти й не потребував тепер до нiкого говорити.
Я запряг з помiччю малого хлопчика конi, i ми ви©хали. Мати сiла ззаду
сама, а Дора, кузинка моя, що любила все на козлi обiч мене сидiти, коло
мене, й ми по©хали. Минаючи попри Обринських, я глянув туди й побачив, що
за©зна брама вiд дороги була вiдчинена, i малий Нестор стояв з батогом у
руках, мов когось визирав. Побачивши мене, вiн щось кликнув до мене й
показав у сторону, куди ми саме ©хали. Я не зрозумiв його.
- Оцей малий такий iнтимний з тобою? - спитала кузинка ущипливо.
- Так. Це чудовий хлопчина.
- Що кликав вiн? - допитувала вона.
- Не знаю, - вiдповiв я сухо б затяв конi. Конi нашi були бистрi й
швидкi, i ми скоро ви©хали за мiсто. Погода була чудова, i ©зда за
недовгий час успоко©ла мене. Я перестав думати про недавню сцену, а
задержувався думками бiльше про дiвчину, що по довшiй неприсутностi
вернула, врештi, додому. Коли, властиво, вернула, що я досi не бачив ©©? I
якою вернула? Свобiдна ще? Чи вже як власнiсть того, що вивчив ©© верхом
©здити, передав цвiти на дорогу!.. А тепер, думав я далi, коли й як ми
побачимось? Ми ж майже вороже розстались. Вглибившись про не© думками й
концентруючись одиноко перед собою на конi, я ©хав, так задуманий, довший
час... ©хав, та ось нараз порушила мене гарна Дора легко лiктем, i я
зчудовано поглянув на не©.
- Дивись направо! - кликнула вона пiвгалосом до мене.
Я глянув.
Недалеко перед нами з вузько© одно© бiчно© вулицi, що вела глибше в
гори, в лiс, ви©хала проти нас на конi Маня. хала кроком. Минаючи попри
нас, вона спаленiла i, кланяючись з ушануванням перед мо ю матiр'ю,
вдарила коня й майнула далi. Яка гарна була в тiй хвилi! Одначе ©© очi, тi
молодi чудовi очi, що кермували мною, випивали несвiдомо спокiй з душi, то
знов викликували бiль у нiй, - чому не бачили мене?..
Була надто змiшана несподiваною стрiчею?
Не знаю.
Я вiдчув лиш, як менi вiдступила вся кров з лиця, як менi серце холодом
обняло, - i я мов цiлий сам похолодiв. Дора уносилась словами про гарну
амазонку, звертаючися раз по раз до мене й позад себе до матерi, а я
мовчав, мов камiнь. Коли вернули ми додому, i проти нас вийшов мiй батько,
було перше, про що заговорила моя кузина, що ми здибали "амазонку". Батько
не чудувався.
- Я ж ©© бачив уже разiв кiлька, - вiдповiв байдужне.
- Справдi? - скликнула вона.
- I як ще! Кiлька разiв уже. Я йшов до церкви, а вона вже звiдкись
вертала, навiть у дощ. Вйдко, вста ранiше, як ти, мiська панно!
- Яз нею познайомлюсь, Богдане! - звернулась вона до мене. - Добре, що
вернула!
- Як хочеш, - вiдповiв я лаконiчно i, знявши з голови капелюх, вiдкинув
його на стiл. Я кинувсь, втомлений, у крiсло.
- Ти втомився? - спитала мене мати, стурбовано окинувши мене довгим
бадаючим поглядом.
- Трохи...
- Конi гострi, ©х треба сильно держати, - додав батько. - Ти зарiдко
правиш тепер ними.
- Справдi! - вiдповiв я, як перше, i з тим вставши, вiддалився з
кiмнати.
* * * _
Сонату заграйте менi, потужну, пориваючу сонату Бетховена, щоб я в нiй
пiрнув, i себе, i всiх забув...
* * * _
Нинi щось про свого батька й матiр.
Мiй батько, широка мужицька вдача, потайний алкоголiк, що протрачу
перiодично грубi суми в картах. Одначе, щоб це перед сво ю совiстю й
сво©ми парафiянами залагодити, скупову невеличкими шматками землю,
переплачуючи ©х часто вдво , i вiдда за незначну суму тим парафiянам в
оренду. Згодом довело таке його поступування й життя, як i подiбнi тому
iншi вчинки, до того, що коли б не велика тверезiсть i огляднiсть матерi,
було б те все довело нас до злиднiв. Помимо того, було йому, як упевняв
нас тепер, з тим лихом у життi добре.
- Сво життя й працю дiлю, - говорив вiн, - на двi частини. Одну - для
себе, а другу - для парафiян, котрi мають до свого душпастиря перше право.
З вами (себто зi мною й матiр'ю) я мало маю спiльного. Цей опришок
(вказуючи на мене) буде завтра соромитись свого батька, бо вiн мужик з
роду, дарма що батько дав би й душу за нього, а мати, - додав, усмiхаючись
сумно, - з свого панотця давно вже невдоволена. Отже, краще не лiзти нам
обопiльне в нашу капусту. Головна рiч, щоб все-таки щось робити. Будь воно
"панське", будь "Iванське", лиш без працi не оставай. Я з собою в
рiвновазi, а ви як хочете!
Це був мiй батько.
I справдi. З собою був вiн у рiвновазi.
Як сам гуляв, потопаючи в сво©й пристрастi до нестями, мусили й другi
того зазнавати, - не жалував нiкому. Коли ж забирався до працi, не смiли й
другi супочинковi вiддаватися. Все мусило за дiло братися. Не щадив
нiкого.
Мати хоче з сво © сторони вдержати нормальнi вiдносини мiж парафiянами
й нами, а з тим i матерiальним нашим битом, головно сво ю працею.
Вста о 3 - 4 удосвiта, - ходить з наймичкою по наших левадах по горах,
контролюючи тим вiрнiсть, вiдданiсть i пильнiсть на сво©й службi
робiтникiв i вiдносини парафiян до нашого майна, - творячи тим (хоч i не
такий уже, як ©й зда ться) ма ток. I ©й, як пересвiдчуюсь я часто, з тим
також добре, ©© люди бояться i шанують, вiдчуваючи в нiй якусь незламну
силу, з котрою мусять числитися. I коли вже деякi кланяються перед батьком
за його широку попiвську гойнiсть i благороднiсть душi, то, певно, - ще
бiльше матерi за ©© характернiсть i працьовитiсть, котру кожний на свiй
лад пiзна й цiнить. Тяжко з батьком не числитись, тяжко й матiр, що, як
мур, за свою хату перед людьми обстою , не любити. В нiй щось геройське.
Нiколи скарга, дрiбний лемент не отворять ©й уст, але й нiколи
приниженiсть духу, обезсилення не найдуть у не© спiвчуття. Вона зна й
держиться одного. Вперед i вперед. Духом не падати й на поверхнi життя
держатися. З внутрiшнiм життям вона менше числиться. Вийшовши з любовi за
свого чоловiка з мужицького роду, славного з сво © поверiхавно© краси й
опiву, як донька загальношановного панотця Б., а пiзнiшого владики
буковинського, здавила все сво розчарування в подружньому пожиттi, красу
й молодiсть душi сво © в собi раз на все. Мов махнувши на молодiсть, вона
все йшла вперед. Iдучи, тягнула й мене за собою; вдержуючися силою духу
свого на поверхнi життя, мов уходила з тим вiд терпiння й знесилення в
дальшу, як ©й здавалося, досконалiшу добу життя, яке мав утворити ©й
одинокий син, одинока дитина ©©; зриваючи з тим усi мости за собою, що
лучили ©© з минувшиною, розчаруванням, самою одною працею.
Мiж ними обома з противними ©х стремлiннями, характерами й працею - я.
Цiлком сам один.
Я, становлячи цiле щастя матерi, осередок зата них ©© мрiй, що завдяки
найбiльше ©© старанню i працi вийшов, на ©© думку, вже на якусь укiнчену
(га-га!) людину, жив i живу ще й досi доволi безжурно, не зазнавши нiчого
гiркого вiд життя, - я невдоволений. I - як би нi? З неясним почуттям
обов'язку, мовби мав з життя батькового й матерi випровадити сво©ми
силами, як третя цiлiсть, щось лiпше, нове. Це раз. Друге - устро©ти
iнтимне щастя й собi (з бажань переважно матерi!), держатись, iдучи чимраз
вище, на кращiй поверхнi життя, в котре поставив мене степiнь мого
образования, iнтелiгенцi© й становиська,станути понад рiвень буденно©
людини, - а тут щось, мов друге "я", будиться в менi, зачина критично до
мене вiдноситись. Я невдоволений. Я невдоволений батьком, невдоволений
залiзною матiр'ю, невдоволений з суспiльностi нашо©, а найбiльше з себе.
Чи видобувсь я на укра©нця - вропейця? Пробував хоч ступити на iнший
шлях, чим на один, буденщиною широко утоптаний? Нi.
Я - iнтелiгент-мужик, що (вiдчуваю) не вилупився ще цiлком а усiх
лушпин мужицтва, i тому й дiла й поступування його ще отяжiлi, безправнi й
недалекосяглi, що топчуться на одному мiсцi без ширшаго горизонту, крiм
погляду в заплакану традицiйну минувшину, i вузько© перспективи будучини.
Як казала ота молода дiвчина, що й поглядом не окинула мене тодi,
Виходячи вже з але©, я побачив Нестора й Василька, якi силкувалися
пустити в повiтря свого паперового "драха"[19]. В тiм я ©м помiг, ii коли
вiн справдi чимраз вище пiдiймався, несений вiтром угору, я схиливсь над
Нестором i шепнув йому до уха:
- Пiди до тво © сестри, там у павiльйонi, i попроси, щоб також до вас
вийшла й поглянула за драхом. Нехай тепер сама не сидить.
Сказавши це, я хутко пiшов.
* * * _
(По довгiм часi).
Я не бачу ©© i не чую про не© нiчого. Чув лиш вiiд Василька, що
незадовго ма вiдбутися Оксанине весiлля. Отже, скорше, чим було зразу
постановлено. Всi, очевидно, зайнятi, хоча весiлля ма цiлком тихо
вiдбутись.
* * * _
(Пiзнiше).
Вже по весiллю, i молодi вiд'©хали.
Ми лиш у церквi на вiнчаннi бачилися, а радше сказавши, собi в очi
поглянули. Ви©жджаючи, забрала свекруха молодо© Оксани i ©© з собою. Нащо?
Цiкаво б знати! Там на селi в не© вона ма довший час перебути. Та
свекруха вдовиця, з виду поважна й добродушна панi (чую, посiдателька
невеличкого ма тку), живе враз з нежонатим сво©м старшим сином,
управляючим тим ма тком. Чи не "математика" яка кри ться за тим усiм? Син
той не жонатий, мати "старша" вже жiнка, - майся на бачностi,
емансипантко, бо син той симпатичний . мужчина, а обставини могли б
потягнути й деякi кансеквенцi© з того довшого побуту за собою. Та ба! Що
мене те все обходить? Нехай ©де або не ©де, я ©© плану не розiб'ю. А щоб я
вже нею так дуже був зайнятий, то не скажу. Зда ться, наш роман(!), ледве
розпочатий, скiнчився. Я ледве чи буду нею ще займатися. Твереза моя мудра
мати не мала неслушностi, коли остерiгала мене перед нею, вiдчуваючи
материнським iнстинктом невидимi ©© поступки на будуче...
Добре, що при©жджа до нас Дора Камiнська з Ч., улюблена донька
тiточно© сестри матерi мо ©. Донька консисторiального совiтника, дiвчина
не без ма тку, i саме iдеал, з котрим, на тайну думку матерi, я мiг би
спокiйно колись одружитися. Вона жива, хитра й може людину до себе, хто б
©© не знав так, як я, i на довше прив'язати. Вона роз'яснить нашу хату, а
бодай на часок - i мене...
* * * _
(Знов пiзнiше).
Сьогоднi здибав я, вертаючись з уряду, малого Нестора, який iшов до
школи. Розумi ться, я його задержав.
- Що чувати коло тебе, Несторе? Чому так вчасно йдеш до школи? Тепер
ледве по першiй.
Вiн поглянув на мене поважно й вiдповiв:
- Я обiцяв одному хлопцевi в школi показати нiмецьку задачу. А що вiн
далеко вiд школи мешка (вiн селянський син), i через полудн оста ться в
школi, я йду скорiше, щоб ми повчилися, поки зiйдуться iншi ученики або й
сам професор.
Сказавши це, вiiн вклонився й уже хотiв iти дальше. Хлопчина очевидно
спiшився, i моя задержка не була йому пожадана.
- Пожди, не спiшися так! - задержав я його. - Ще ма ш доволi часу.
Тепер, як кажу, саме по першiй; розкажи менi, що вдома чувати, i чи всi
здоровi.
Хлопець з чемностi станув, хоча по ньому було видно, що мо здержування
його майже болiло, так спiшно було Йому йти, i не знав, з чого починати.
Одначе надумавшись, вiдповiв коротко:
- Всi здоровi.
- А сестра твоя... Маня, що пише? - спитав я просто.
- Не знаю, що пише. Лиш прислала менi великого рогача в пуделочку й
писала, що його зловив для мене пан Янко.
- Хто пан Янко? - спитав я, вдаючи, що не знаю.
- Брат Влодка (себто мужа Оксани).
- Так?
- Так, - вiдповiв малий i додав радiсно: - Рогач такий гарний, я його
все в садi пасу.
Я всмiхнувся. Вiн був ще подеколи дуже дитинний.
- I нiчого не писала Маня?
- Нiчого, - вiдповiв, а вiдтак додав: - Вона там вчиться на конi
©здити!
- Як, Несторе?
- На конi вчиться там ©здити, - вiдповiв малий твердо. Менi при його
словах вдарило полум'я до лиця.
- Хто ©© вчить?
- Пан Янко. I ©й там дарували красне сiдло.
- Хто?
- Я не знаю, але мама зна .
- А коли вона верне?
- Не знаю. Мама казала, що за чотири тижнi. Але я вже мушу йти, -
додав, поглянувши на мене благаючим поглядом, - бо на мене буде товариш
ждати. Я мушу... я обiцяв.
- Iди! - сказав я, - i додержуй усе слово, а вийде з тебе колись гарний
муж.
Малий, щоб здогонити втрачений зi мною час, вiддалився поважно кiлька
крокiв, а вiдтак, оглянувшися за мною, пустився бiгцем.
* * * _
Я пiшов, мов засоромлений, i якийсь гарячий бiль стиснув мо серце.
"Вона вчиться там на "конi" ©здити (як колись я це ©© братовi раяв.
О!.. яка iронiя!), i пан "Янко" вчить ©©, - повторились самi з себе дитячi
слова в мо©й душi. - Розумi ться, це якраз щось для не©, вона все коней у
свого батька випещувала. Розумi ться також, що сама не буде вона там
©здити, що "пан Янко" буде ©© супроводжати; буде нею на полях, на самотi
опiкуватись. - I тут, при тiй гадцi, я погано сам до себе всмiхнувся. -
Коли буде всiдати на коня, вiн ©й пiдставить руку пiд ногу, i тодi буде
мусила до нього зближатися. Нi. Обо - зближуться до себе. О, ми те
зна м... ми те все добре зна м!" I знов викривив ©дкий усмiх мо© уста.
Роздразнений такими й подiбними думками, я згадав мимоволi свою матiр,
що одна любила мене правдивою любов'ю й одна сама бачила поки що те
невидиме, що мало менi, може, колись у життi нанести горе, - старалася
мене вiд того охоронити, а я опирався, мiж тим коли вона ось... уже
вчиться верхом ©здити!
I вже не покидали мене думки про не©. Я бачив ©© заодно на самiтних
полях на конi, а коло не© його, котрого бачив я на вiнчаннi ©© сестри,
гарного мужчину, з чорною, на груди спадаючою, бородою, що був ©© дружбою.
Про нього знав я, що був пожаданою партi ю в сво©й околицi. Вона молода,
чутлива, мо ю матiр'ю зраджена, - що дивне, якби звернула свою душу до
нього? Взявши на розвагу ©© фантазiю i ©© амбiцiю, вона готова менi й мо©й
матерi наперекiр вийти за нього! А вiн може "кожно©" хвилi женитися! Мiж
тим коли я... гм... а до того його мати за Обринськими. В менi здiймився
знов жаль у грудях - i вiн гнав мене так, що я в сво©й задумi майже не
стямився, як перейшов шмат дороги й побачив себе вже недалеко нашого
мешкання... а радше перед домом Обринських, котрий мусив, iдучи й вертаючи
з уряду, минати - i тут же отверезився. В вiкнi, де iнодi бачив я
молоду-дiвчину або ©© сестру, побачив я тепер у тiй хвилi ©© матiр, яка
пiдносила жалюзiю. Я поздоровився, а вона, дякуючи, усмiхнулася. О, усмiх
то© жiнки, о, той усмiх ©©!.. Кiлька разiв згадував я його в сво©й уявi,
нав'язував до ©© дiтей у пiзнiшiм життi. I доброту зраджував вiн, i
нiжнiсть, i бiль... а заразом був мов освячений чимось з нутра ©©... Вмить
змiнився образ Манi в мо©й уявi й неначе побачив я нараз ©© лице з ©©
молодими непорочними очима, що найкраще свiдчили про свою душу. Нi, нi,
вона не була такою, якою я ще перед хвилею уявляв собi ©©. Вона не була
такою. Вона була дочка це© жiнки, була добра, чесна, а я... I, мов
опарений... поспiшив я далi. Що був би я дав у тiй хвилi, щоб моя мати
була не робила тих натякiв вiдносно мо © особи... до оце© жiнки i... ©©
дитини, що був би дав я за те! Та ба!.. По весiллю сказала панi Обринська
до одно© знайомо©, котра ©© чiпнула, що, мабуть, незабаром вiддасть i
другу доньку, що наколи б друга мала бути нещасливою або мав хтось нею з
родини ©© чоловiка погорджувати, вона волiла б ©© побачити - мертвою.
Мамо! Чому це були ви тою, що висказала такi слова! Чому ви не були
тою. Але... о, матерi, матерi! Сторожi дiтей ваших, з бажанням i
терпiнням, з вашим небом i пеклом для ваших дiтей!..
* * * _
(Пiзнiше).
З города чiпнув я малого Нестора, що нишпорив, як не раз, мiж листям за
годiвлею для сво©х гусiльниць, рогача вiд пана Янка i т. iн. з запитанням,
що робить?.. Вiд пiдвiв голову й поглянув на мене очима, мов був у тiй
хвилi в цiлком iншiм свiтi.
- Що там поробля ш? - повторив я лагiднiше сво питання.
- Нiчого. Шукаю за одним павуком, що впав менi ось тут десь на землю
мiж малинами, i не знаходжу, - вiдповiв затурбованим голосом.
- Байка, хлопче! - кликнув я. - Що тобi до павукiв? Лиши ©х у
супокою... ще колись вколять тебе...
- Нi. Я йому хотiв лиш докладно придивитися.
- Побачиш другий раз!
- Нi. Я сьогоднi мушу бачити, - вiдповiв малий. - Вiн десь буде...
тут... я... зараз... - I не звертаючи бiльше на мене уваги, роздiлив корчi
малин i нишпорив далi...
- Запиши, Несторе! Побачиш другий раз. Чи лиш вiн один павук у городi?
Вiн знов поглянув на мене... Одначе шукав далi.
- Що то ма з тебе вийти, якийсь природознавець, чи що? - опитав я.
Малий вiдступив вiд корчiв з резигнуючим поглядом i не вiдповiв нiчого.
Очевидно, не зрозумiв мо©х слiв i не був мною вдоволений.
- Вiн не був великий, - обiзвався врештi.
- Тим менша шкода, - потiшив я й усмiхнувся.
- Але я хотiв його бачити, приглянутись йому цiлком зблизька.
- А я тобi перешкодив. Правда? - питав я i вдивився в його дитинне лице
й дуже гарно закро нi ©© уста. Вiн не вiдповiв. По ньому було видно, що не
хотiв заперечувати мо©м словам, але не хотiв i признати.
- Може, вже й не побачу бiльше такого, - сказав, нiби вибачаючись. - А
цей був такий дрiбнесенький... а такого ще я не бачив, шкода.
- Правда, то велика шкода, - вiдповiв я з уданою повагою. - Що ж
робити? Не одного шкода. Ще будеш ©х бачити досить, поки покiнчиш школи. А
тепер скажи... коли верта твоя сестра Маня?
- Маня? - (I знов той гарний задуманий погляд).
- Маня, хлопче... сестриця твоя.
- Маня верне... вже, може, незадовго.
- Сама?
- Я не знаю. Я лиш хочу, щоби вона вже швидко вернула, - вiдповiв вiн.
- А то чому?
- Бо вона менi помага в науцi. Братiв нема... а я часом не знаю, як
виробляти математичнi задачi. А вона .менi часом показувала... Але... я б
i так хотiв, щоб вона вже вернула.
- Любиш ©©?
Вiн усмiхнувся мило.
- Люблю, - вiдповiв щиро, схиливши по свойому звича вi головку в один
бiк.
- Отже, бачиш. А пан Янко не при©де?
- Не знаю. Але вона при©де. На суботу маю я мати математичну задачу.
- Трудна?
- Я пробував зараз, як професор завдав, i трудна. Але потiм я ©©
виробив.
Я усмiхнувся.
- Ти, бачу, жвавий хлопець. Але... - додав я, - як ще колись трапиться
тобi така, що не зможеш ©© i "потiм" виробити, то прийди до мене. Я тобi
поможу.
Вiн заперечив головою.
- Що ж, не хочеш?
- Я ©© може прецiнь сам вироблю, - вiдповiв.
- То й добре, - вiдказав я. - А до сестри не пишеш?
- Лиш раз писав. Але сьогоднi, може й зараз, буду писати.
- Лист?
Вiн заперечив головою.
- Що ж?
- Щоденник, - вiдповiв таким наголосом, неначеб я мав про те вже знати.
Я зчудувався.
- Щоденник, ти?.. Хто це тебе навчив?
- Маня. Але я щоднини не маю писати, лише тодi, як щось маю до
записування. Ви не зна те?
- Нi, товаришу, не знаю. А що ти сьогоднi, наприклад, запишеш?
Вiн поглянув на мене, заклопотаний... а я, вiдгадавши його дитячi
думки, сказав:
- Про павучка?
Вiн спустив очi вдолину й мовчав. "Чисто Манина вдача", подумав я.
- А про мене запишеш що коли? Вiн почервонiв.
- Як прийду до вас з математичною задачею, то тодi запишу. А тепер...
- Тепер нi. Я розумiю, - вiдповiв я, усмiхаючись. - Отже, гляди,
приходь. Все одно, чи я тобi поможу в задачi, чи... Маня... ти приходь...
Я подав йому через штахети руку, котро© вiн несмiливо доторкнувся, а
вiдтак вiдбiг...
* * * _
Через три тижнi нiчого, крiм дощу, мряки й сухо© притуплюючо© урядово©
працi. Хоча я й переходжу щодня по чотири рази попри дiм Обринських, про
не© я нiчого не знаю. Вернула? Нi? Не знаю. Навiть малого Нестора не бачу.
Мабуть, ходить пильно до школи, а вернувши, порина в сво©х задачах, щоб
©х самому виробити, - i його не бачу. Ба нi, раз таки бачив. З пiдкоченими
аж по колiна шарова©рками - я бачив його, вертаючи додому в обiдню пору,
як ходив у саду в високiй травi босоногий, i шукав чи не за яблуками. Коли
я поздоровив його з дороги, вiн став i дивився за мною, мов хотiв щось
менi сказати, а вiдтак, не .рiшившись, не сказав нiчого. Отже, й вiн нi.
Сьогоднi третя днина, що дощу нема, небо одяглеся синявою, а сонце аж
припiка , дарма, що кiнець вересня. Вернувшись з проходу в лiсi, де
щохвилi мусив лицем стрiчатись з павутиною, що простягалася вiд смереки до
смереки, я кинувся в сво©й кiмнатi на софу й лежав, випочиваючи... Не
довго лежав я так, коли оце чую пiд одвертими вiкнами мо © кiмнати, в
зiльниiку, голос матерi.
- Що ти тут шука ш, хлопче? - питала когось. - Загубив що, чи що? I
куди ти перейшов? Чи не через штахети?
- Через штахети, - вiдповiв на мо превелике здивування голос Нестора.
- Так, я добре вiдгадала. Та стережись, щоб я тебе бiльше тут не
бачила. Коли що будеш потребувати... то знай, дорога до нас через хвiртку,
а не штахетами передрапуватись. Розумi ш?
Мовчання.
- А тепер iди!
- Я до пана Олеся... - обiзвавсь знову голос малого. I тепер,
схопившися, я став на рiвнi ноги. В першiй хвилi хотiв я через вiкно до
нього вихилитись, але, обмiркувавши, що краще побалакати з хлопчиною на
самотi, я здержався, подаючись на хвильку назад вiд вiкна, тим бiльше, що
слова й iнтонацiя голосу мо © матерi, якi зачув я саме в тiй хвилi,
заставили мене мимоволi перебрати роль пiдслухуючого.
- Чого тобi до пана Олеся? Може, по цвiти для тво © сестри? - говорила
вона з роздразнюючою гостротою. - Цвiтiв нема.
- Я не по цвiти, я... до пана Олеся... - вiдчувся шовковий дитячий
голос у вiдповiдь.
- По цвiти, кажу, - наставала мати на сво©м. - Не вмi ш говорити? Та
все одно, що скажеш, я знаю, чого ти прийшов.
Мого сина нема вдома, iди!
"Мамо! - вирвалось тут глухо з мо © грудi. - Мамо!" - а далi й
завмерло. Що мав я робити? Вихилитись у цiй хвилi вiкном i понизити ©©
перед дитиною, виказавши себе, що "дома"?
Цього я не мiг. Не мiг так само й знести, щоб вона накидалася обидливо
на невинну дитину, що й без того десь з сво ю несмiливiстю боролась, поки
з'явилася тут. Хвилину я вагався, пiд час то© хвилини чулося з-пiд вiкна
дальше:
- Ти не чув, що мого сина нема вдома? Мiй син не для вас. Затямте це
собi всi. Всi що до одного, раз на все!
Тепер я вже не вагався. Я вже знав, що роблю, i так, як стояв, я вийшов
у город, опиняючись несподiвано мiж ними. Мати. станула, мов укопана,
почервонiвши аж пiд сиве волосся, побачивши мене... А малий Нестор, з
побiлiлими устами й очима широко створеними, кинувсь з усiм дитячим
довiр'ям до мене.
- Я лиш до вас, пане Олесь, не по цвiти! - виговорив вiн насилу,
поборюючи по-мужеськи плач. - Лиш до вас хотiв, - i з тим обернувся, щоб
вiдiйти. Одначе тут я заступив йому дорогу.
- Я знаю, що не по цвiти... ти мiй гарний, гарний товаришу. Знаю надто
добре, що не по цвiти.
I майже не тямлячись, з якогось жалю, що прокинувсь у мо©й грудi, я
притягнув малого до себе й притиснув до сво©х грудей.
У тiй хвилi розсмiялася моя мати... О, яким морозячим, до се© хвилi
незабутнiм менi смiхом. I не поглянувши на мене нi одним поглядом,
вiдiйшла без слова попри мене в хату.
Ми остались самi.
Малий держав мене судорожно за руку й глядiв незрозумiле великими
вогкими очима на мене. Коли моя мати вiдiйшла i ©© не стало видно, я
схиливсь над хлопцем i спитав:
- Що тобi, Несторко? Ти задачу хотiв? Ходи, я поможу. Ось сядемо собi
там пiд деревом на лавку перед столиком, i я покажу тобi.
Та тут вiн заперечив головою.
- Не задачу... - сказав вiн, i нараз несподiвано усмiхнувся. - Не
задачу, пане Олесь... але ось що... - I сказавши це, вiн витяг спiшно
малесенький нотес[20] з бiчно© сво © грудно© кишенi й показав. - Маня
привезла, - сказав щасливим поглядом. - Ще як при©хала, i я принiс вам
показати. Досi був дощ... вас не було в городi, i я тому сьогоднi прийшов,
не хотiв довше ждати. Але не по цвiти, - впевняв з вибухаючою враженою
амбiцi ю. - Ми ма мо сво©. I Маня також привезла великий букет вiд пана
Янка.
Я усмiхнувсь насилу.
- Так, так, - вiдповiв я. змiшаний. - Гарний нотес, - погладив
хлопчину, що так довiрливо притуливсь до мене, а вiдтак з раптовим
бажанням остатись на самотi сказав: - А тепер iди, щоб тебе вдома не
шукали. Ми ще побачимось. Чи ти скажеш тво©й сестрi, що був у мене? -
спитав я й вiдвернувсь, щоб малий, що не вiдвертав сво©х очей вiд мене, не
бачив, як я в цiй хвилi почервонiв.
Малий надумався.
- Я запишу в денник, що був у вас, а вона як схоче... то нехай собi
чита .
I сказавши це, не прощаючися зi мною, вiн спiшно вiдiйшов.
* * * _
Я залишився в городi. Був надто несподiваною й немилою сценою
зворушений, щоб мiг спокiйно вернутися в хату. Хвилювався матiр'ю, ©©
невимовним, незрозумiлим менi пересудом i - заразом радувався вiдомiстю,
що вже вона повернула. До того, мiж одним i другим вертiлись заодно слова
малого, що привезла з собою i букет, i не давали спокою та викликували
бiль у душi.
"Вiд нього, вiд нього... - обзивалось раз у раз у серцi... - А далi: чи
не ма та моя мати, що iнодi жорстокiстю сво ю пригаду вовчицю,
слушностi? Матерi - вiщунки, i з ©х почуттям не годен нiхто рiвнятися. Вiн
вивчив ©© ©здити, виправив на дорогу з цвiтами, - чим ще те все
доповниться? Гм! Та зрештою, що я за безголовий, що собi тим голову сушу?
Погано на душi, ну, то й погано; а пониження, зда ться, чи не найпiдлiше з
почувань. Гречкосiй якийсь, не будучи, може, й нiякою особистiстю,
витиснув з серця молодо©, як здавалось, по вдачi значнiшо© поступово©
дiвчини - iнтелiгента. Але... ага, правда! Фiзична сила вiдiгра також
свою роль в людськiм життi; забира в полон, побiджаючи якимсь несвiдомим
гiпнозом. Отже, бути може, що в тих спiльних прогулках верхом по лiсах i
полях розвинулося щось, що не далося зiгнорувати, i не раз уже навiть у
значних мужчин i жiнок рiшило долю. Отже, чого я роздивувався? Яке право
менi до не©, а радше до них мiшатися? Ет, божевiльний я, що бог зна куди
думками поринав, стрiляв, мрiяв, жив якимсь життям поза межею реального
життя, мiж тим коли тут вiдогралась цiлком звичайна iсторiя. Моя мати
мудра. Недармо про не© говорять, що вона повинна замiсть мого батька
ставати на казальницю й проповiдувати".
Так.
Моя мати мудра. Ет!.. - Я махнув рукою й зайшов, перебравши уста в
усмiх i посвистуючи, в хату.
* * * _
Проти мене вийшла мати.
- Не ма ш охоти ви©хати з нами (себто з нею й Дороюо К." що перебувала
вже в нас) поглянути, що дi ться з нашим сiном в С.? - Вона спитала
голосом рiвним i в тiй хвилi таким спокiйним, неначеб лиш я один був тим,
що лиш щонедавно хвилювався. - Поки сонце зайде, - додала, - вернемо. Я
хочу переконатися, чи пообертали робiтники ввесь покiс, як наказала я. Але
ти мусив би цим разом сам кiньми поводити, бо я вислала i фiрмана з дому,
щоб помагав при роботi.
- Добре. Нехай i так, - вiдповiв я i був у душi тiй нагодi рад, що мiг
зараз себе чимось зайняти й не потребував тепер до нiкого говорити.
Я запряг з помiччю малого хлопчика конi, i ми ви©хали. Мати сiла ззаду
сама, а Дора, кузинка моя, що любила все на козлi обiч мене сидiти, коло
мене, й ми по©хали. Минаючи попри Обринських, я глянув туди й побачив, що
за©зна брама вiд дороги була вiдчинена, i малий Нестор стояв з батогом у
руках, мов когось визирав. Побачивши мене, вiн щось кликнув до мене й
показав у сторону, куди ми саме ©хали. Я не зрозумiв його.
- Оцей малий такий iнтимний з тобою? - спитала кузинка ущипливо.
- Так. Це чудовий хлопчина.
- Що кликав вiн? - допитувала вона.
- Не знаю, - вiдповiв я сухо б затяв конi. Конi нашi були бистрi й
швидкi, i ми скоро ви©хали за мiсто. Погода була чудова, i ©зда за
недовгий час успоко©ла мене. Я перестав думати про недавню сцену, а
задержувався думками бiльше про дiвчину, що по довшiй неприсутностi
вернула, врештi, додому. Коли, властиво, вернула, що я досi не бачив ©©? I
якою вернула? Свобiдна ще? Чи вже як власнiсть того, що вивчив ©© верхом
©здити, передав цвiти на дорогу!.. А тепер, думав я далi, коли й як ми
побачимось? Ми ж майже вороже розстались. Вглибившись про не© думками й
концентруючись одиноко перед собою на конi, я ©хав, так задуманий, довший
час... ©хав, та ось нараз порушила мене гарна Дора легко лiктем, i я
зчудовано поглянув на не©.
- Дивись направо! - кликнула вона пiвгалосом до мене.
Я глянув.
Недалеко перед нами з вузько© одно© бiчно© вулицi, що вела глибше в
гори, в лiс, ви©хала проти нас на конi Маня. хала кроком. Минаючи попри
нас, вона спаленiла i, кланяючись з ушануванням перед мо ю матiр'ю,
вдарила коня й майнула далi. Яка гарна була в тiй хвилi! Одначе ©© очi, тi
молодi чудовi очi, що кермували мною, випивали несвiдомо спокiй з душi, то
знов викликували бiль у нiй, - чому не бачили мене?..
Була надто змiшана несподiваною стрiчею?
Не знаю.
Я вiдчув лиш, як менi вiдступила вся кров з лиця, як менi серце холодом
обняло, - i я мов цiлий сам похолодiв. Дора уносилась словами про гарну
амазонку, звертаючися раз по раз до мене й позад себе до матерi, а я
мовчав, мов камiнь. Коли вернули ми додому, i проти нас вийшов мiй батько,
було перше, про що заговорила моя кузина, що ми здибали "амазонку". Батько
не чудувався.
- Я ж ©© бачив уже разiв кiлька, - вiдповiв байдужне.
- Справдi? - скликнула вона.
- I як ще! Кiлька разiв уже. Я йшов до церкви, а вона вже звiдкись
вертала, навiть у дощ. Вйдко, вста ранiше, як ти, мiська панно!
- Яз нею познайомлюсь, Богдане! - звернулась вона до мене. - Добре, що
вернула!
- Як хочеш, - вiдповiв я лаконiчно i, знявши з голови капелюх, вiдкинув
його на стiл. Я кинувсь, втомлений, у крiсло.
- Ти втомився? - спитала мене мати, стурбовано окинувши мене довгим
бадаючим поглядом.
- Трохи...
- Конi гострi, ©х треба сильно держати, - додав батько. - Ти зарiдко
правиш тепер ними.
- Справдi! - вiдповiв я, як перше, i з тим вставши, вiддалився з
кiмнати.
* * * _
Сонату заграйте менi, потужну, пориваючу сонату Бетховена, щоб я в нiй
пiрнув, i себе, i всiх забув...
* * * _
Нинi щось про свого батька й матiр.
Мiй батько, широка мужицька вдача, потайний алкоголiк, що протрачу
перiодично грубi суми в картах. Одначе, щоб це перед сво ю совiстю й
сво©ми парафiянами залагодити, скупову невеличкими шматками землю,
переплачуючи ©х часто вдво , i вiдда за незначну суму тим парафiянам в
оренду. Згодом довело таке його поступування й життя, як i подiбнi тому
iншi вчинки, до того, що коли б не велика тверезiсть i огляднiсть матерi,
було б те все довело нас до злиднiв. Помимо того, було йому, як упевняв
нас тепер, з тим лихом у життi добре.
- Сво життя й працю дiлю, - говорив вiн, - на двi частини. Одну - для
себе, а другу - для парафiян, котрi мають до свого душпастиря перше право.
З вами (себто зi мною й матiр'ю) я мало маю спiльного. Цей опришок
(вказуючи на мене) буде завтра соромитись свого батька, бо вiн мужик з
роду, дарма що батько дав би й душу за нього, а мати, - додав, усмiхаючись
сумно, - з свого панотця давно вже невдоволена. Отже, краще не лiзти нам
обопiльне в нашу капусту. Головна рiч, щоб все-таки щось робити. Будь воно
"панське", будь "Iванське", лиш без працi не оставай. Я з собою в
рiвновазi, а ви як хочете!
Це був мiй батько.
I справдi. З собою був вiн у рiвновазi.
Як сам гуляв, потопаючи в сво©й пристрастi до нестями, мусили й другi
того зазнавати, - не жалував нiкому. Коли ж забирався до працi, не смiли й
другi супочинковi вiддаватися. Все мусило за дiло братися. Не щадив
нiкого.
Мати хоче з сво © сторони вдержати нормальнi вiдносини мiж парафiянами
й нами, а з тим i матерiальним нашим битом, головно сво ю працею.
Вста о 3 - 4 удосвiта, - ходить з наймичкою по наших левадах по горах,
контролюючи тим вiрнiсть, вiдданiсть i пильнiсть на сво©й службi
робiтникiв i вiдносини парафiян до нашого майна, - творячи тим (хоч i не
такий уже, як ©й зда ться) ма ток. I ©й, як пересвiдчуюсь я часто, з тим
також добре, ©© люди бояться i шанують, вiдчуваючи в нiй якусь незламну
силу, з котрою мусять числитися. I коли вже деякi кланяються перед батьком
за його широку попiвську гойнiсть i благороднiсть душi, то, певно, - ще
бiльше матерi за ©© характернiсть i працьовитiсть, котру кожний на свiй
лад пiзна й цiнить. Тяжко з батьком не числитись, тяжко й матiр, що, як
мур, за свою хату перед людьми обстою , не любити. В нiй щось геройське.
Нiколи скарга, дрiбний лемент не отворять ©й уст, але й нiколи
приниженiсть духу, обезсилення не найдуть у не© спiвчуття. Вона зна й
держиться одного. Вперед i вперед. Духом не падати й на поверхнi життя
держатися. З внутрiшнiм життям вона менше числиться. Вийшовши з любовi за
свого чоловiка з мужицького роду, славного з сво © поверiхавно© краси й
опiву, як донька загальношановного панотця Б., а пiзнiшого владики
буковинського, здавила все сво розчарування в подружньому пожиттi, красу
й молодiсть душi сво © в собi раз на все. Мов махнувши на молодiсть, вона
все йшла вперед. Iдучи, тягнула й мене за собою; вдержуючися силою духу
свого на поверхнi життя, мов уходила з тим вiд терпiння й знесилення в
дальшу, як ©й здавалося, досконалiшу добу життя, яке мав утворити ©й
одинокий син, одинока дитина ©©; зриваючи з тим усi мости за собою, що
лучили ©© з минувшиною, розчаруванням, самою одною працею.
Мiж ними обома з противними ©х стремлiннями, характерами й працею - я.
Цiлком сам один.
Я, становлячи цiле щастя матерi, осередок зата них ©© мрiй, що завдяки
найбiльше ©© старанню i працi вийшов, на ©© думку, вже на якусь укiнчену
(га-га!) людину, жив i живу ще й досi доволi безжурно, не зазнавши нiчого
гiркого вiд життя, - я невдоволений. I - як би нi? З неясним почуттям
обов'язку, мовби мав з життя батькового й матерi випровадити сво©ми
силами, як третя цiлiсть, щось лiпше, нове. Це раз. Друге - устро©ти
iнтимне щастя й собi (з бажань переважно матерi!), держатись, iдучи чимраз
вище, на кращiй поверхнi життя, в котре поставив мене степiнь мого
образования, iнтелiгенцi© й становиська,станути понад рiвень буденно©
людини, - а тут щось, мов друге "я", будиться в менi, зачина критично до
мене вiдноситись. Я невдоволений. Я невдоволений батьком, невдоволений
залiзною матiр'ю, невдоволений з суспiльностi нашо©, а найбiльше з себе.
Чи видобувсь я на укра©нця - вропейця? Пробував хоч ступити на iнший
шлях, чим на один, буденщиною широко утоптаний? Нi.
Я - iнтелiгент-мужик, що (вiдчуваю) не вилупився ще цiлком а усiх
лушпин мужицтва, i тому й дiла й поступування його ще отяжiлi, безправнi й
недалекосяглi, що топчуться на одному мiсцi без ширшаго горизонту, крiм
погляду в заплакану традицiйну минувшину, i вузько© перспективи будучини.
Як казала ота молода дiвчина, що й поглядом не окинула мене тодi,