Страница:
менi страшно вiд ваших смутних очей, станув доктор коло яко©сь калабанi,
над котрою кружали стрикiзки, охрестив ©© наборзi[89] "морським оком" в
miniature[90] i, наколи б не Iрина, був би там, може, до заходу сонця
простояв. Не так, Iрино? Ти перебрала нинi роль якогось його
янгола-хранителя, а я, коли не помиляюся, представляла "блудне свiтло", що
зрештою лиш ради тво © особи волiклося за вашими .слiдами.
"Вона ревну ", подумав я, завваживши, що дiвчина говорила нервово,
визиваючи його й молоду свою кузинку мов до якогось оправдання.
- Неправда, Наталко! Ти пересаджу ш, хоч я не знаю, чому, - кликнуло
молоде дiвчатко вражено й озлоблено. - Я лиш помагала д-ровi Обринському
ловити гарнi мотилi, панно Маню, - звернулася виключно до сво ©
виховавчинi, мов оправдуючись у не©, - котрi вiн хоче долучити до сво ©
збiрки вдома, а це не було легко. Тебе, - сказала через плечi до Наталки,
- правда, не займало це анi крихти, бо ти, взагалi, нинi не в гуморi й
дряпала б кожного, а мене найбiльше, хоч я сьогоднi нiкого не питаю, чи
вiн "щасливий". Чому ти така, я не знаю. Ще менше займа тебе нинi цей
лiс, котрий назвав доктор Обринський нашим скарбом i найкращою красою.
Говорити вiн не заборонював нiкому, а найменше тобi, Наталю. Чи не йшли ви
разом довгий час, мiж тим коли я шукала орхiдей? Лиш коли вiн попросив
тебе спiвати в тишинi лiсу i ти вволила його волю, вiн зробив менi рукою
знак помовчати, вибачаючися, що хотiв чути, чи йде вiдгомiн. Зрештою, -
додала гнiвно, - було залишитись з прочими гiстьми, як тобi не було з нами
мило. Я б була й без тебе до товариства потрапила; а загубити, - доктор
Обринський був би мене також не загубив, як ти фальшиво думала.
Лице панни Наталi покрилося гарячою краскою.
- Справдi? - опитала, й ©© гарнi зеленавi очi замиготiли в тiй хвилi
пота ною злобою. - Зрештою, запишiм це нецiкаве справоздання, котре
виявля твоя шiстнадцятилiтня розпалена... голова, - додала й
вiдвернулася. - Отже, пiдемо в iншу сторону, пане Олесь? - спитала й
приступила до Манi.
- Менi зда ться, що було б лiпше вертати назад, - обiзвався нараз
Нестор i приблизився до нас. Вiн був дуже спокiйний на вид, хоч легка
блiдiсть його лиця зраджувала тим, що його лiпше знали, що вiн був у душi
дiткнений i лиш панував так над собою. - Ви самi втомилися бiльше, чим
призна те, хоч я переконаний, що ви це заперечите, як заперечували вже i в
лiсi, коли я просив вас вiдпочити, бо я бачив по вашiм лицi й по вашiй
ходi, що ви добре втомилися.
- Я втомилася, пане доктор, це правда. Чого мала б я це заперечувати? -
вiдказала вона. - Але, мабуть, i ви не укiнчений спортсмен, бо я також
завважала, що ви неабияк томилися, шукаючи для мене якогось там гриба на
деревi. Але мимо того я б ще завше могла сво© сили звiрити з вашими. Не
хотiли б ви цього, пане докторе? Це нам обом не пошкодить? - спитала й
окинула його цiкаво поглядом.
- Чи мусить це нинi бути? - спитав вiн поважно й поглянув на не©
вигребущим поглядом.
- А коли ж дума те? Самi собi скажете, що нинi найкраща нагода. Ми,
зда ться, посерединi лiсу. Година може бути п'ята. Як пiдемо ще глибше
iншою стороною скорим кроком, то точно о шостiй будемо знов тут, згода? -
спитала й з тими словами оглянулася, мов надумуючися, куди б пуститися
наново в лiс.
- Нi, панно Наталю, нинi не пiдемо бiльше. Вона, тими словами вражена,
мов електричним ударом, обернулася живо за ним.
- Нi?
- Нi, моя панi. Край вашо© сукнi, як i вашi, як бачу, замоченi черевики
свiдчать, що на нинi для вас ходу доволi. Вона змiшалася й схилилася.
- Чи справдi моя сукня замочилася?
- Справдi, Талю, справдi, - потвердила Iрина, - i то тодi, як ти хотiла
зiрвати орхiде© над водою й передати ©х докторовi.
- I опустила ©х, побачивши, що загналася в захватi за ними аж по кiстки
в воду, - докiнчила дiвчина роздразнено. - Значить, сьогоднi ми не
попробу мо сво©х сил. Доктор надто над усiм застановля ться, а... може...
i шкоду тих сво©х сил на нинi. А менi нараз страх як закортiло цю спробу
перевести нинi.
Ледве що вимовила вона послiднi слова, коли Нестор не багатьма кроками
опинився коло не©. На його щоках горiли двi червонi плями, а коло уст
лежала лiнiя рiшучостi.
- Я до ваших услуг, панно Наталю, - сказав спокiйно. I, поглянувши ще
раз на свiй годинник, звернувся до мене.
- Де здиблемося? - спитав.
- Де? - сказав я. - На мiсцi, з котрого ми вийшли. Зрештою, щоб вiд
того мiсця, де сто©мо, з' днатися з рештою товариства, що пiшло в противну
сторону, ми потребу мо добру годину ходу. Тим-то, кажу я, що ми мусимо не
йти далi, а вертати, Несторе! iПанно Наталю, - звернувся я до дiвчини, що
пригадувала в тiй хвилi напружену стрiлу. - Нинi ваша "справа" не
скiнчиться. Ви бачите, доктор Обринський готов ваше бажання сповнити. Але
розваживши, що найдальше о сьомiй ми мусимо з лiсу взагалi до старших
вертати, що без нас не вiд'©дуть, ви не схочете через те задержуватись
самi тут довше. А без вас ми також не по©демо.
Вона опустила погляд i, стиснувши вуста, шпортала, змiшана, зонтиком у
травi.
- Про мене, - вiдповiла. А вiдтак, коли ми звернулись, щоб покликати
Iрину, що пiшла, не вижидаючи кiпця дебатiв, трохи в глибiнь мiж дерева,
зачувся з противно© сторони в лiсi мiж молодшими смереками шелест i тупiт
кiнських копит. В кiлька хвиль по тiм ви©хав з-помiж сосен у скорiм темпi
на конi доктор Роттер.
- Назад! - кликнув вiн могутнiм голосом. - Якнайскорше назад! Над лiсом
збира ться туча!
Цей один поклик гарного ©здця мов отверезив усiх. Iрина з'явилася,
неначе з землi виросла коло нас. Наталя найшлась мов на чийсь розказ при
боцi Нестора... а доктор Роттер, зсiвши з коня, прилучився до мене й Манi.
- Ти вiдки тепер тут узявся? - спитав я. - Я вже не сподiвався побачити
тебе нинi.
Вiн поклепав свого коня по ши©.
- Завдяки пишним ногам мого товариша я здогонив вас скорше, як ви
сподiвалися, i за©хав з противно© сторони. Я знаю цю околицю наскрiзь.
Догадуючись, що о цiй порi не могли ви ще вернутися до старших, котрi,
сказавши мимоходом, вижидають вас нетерпеливо, я зробив ©м у зв'язку з
хмарами, що насуваються, пропозицiю, що по©ду проти вас i заверну вас.
Товариство, що залишилося позаду, перепровадив я коротшою дорогою до
якогось самiтного чабана, де вони, заклавши лавицю з усяким ©длом i
напитками, вижидають вас. Чи ви дуже втомилися, панi Обринська? - спитав
вiн, окинувши мовчаливу дiвчину допитливим поглядом.
- Я - нi.
- Ви - нi. То хто ж такий iнший?
- Може, мiй брат. Вiн легко втомля ться, i я все за нього турбуюся, -
вiдповiла вона й оповiла кiлькома словами перепалку з Наталею.
- Не турбуйтеся тим, - потiшив вiн ©©. - Панна Наталя трохи зарозумiла
й розпещена дiвчина, але в грунтi речей добросерда. Вона надто добре зна
доктора. Не бачите? Вони вже знов iдуть разом.
Всi ми йшли живо, перекидаючися тут i там мiж собою веселими словами.
Одна Маня йшла поважна, неначе вiдчувала сильнiше тучу в воздусi, як ми
прочi. До берега лiсу мали ми ще з пiвгодини ходу, коли нараз потемнiло в
лiсi i мiж соснами знявся сильний шум. Молода Iрина покинула нас й побiгла
вперед до Нестора й Наталi, що обо випередили нас о добрий кусень!
Доктор Роттер провадив свого коня, а Маня йшла недалеко нас обох -
сама. Ще йшли ми схороненi, неначе обтулюванi густим лiсом, ще не падало
на нас нiчого зверху. Лиш стогiн мiж смереками взмагався чимраз дужче й
розходився далеко воздухом. За недовгий час почало гримiти, а зараз вслiд
за тим крапати. Всi ми поглянули на себе. Нестор з Наталею й молодою
Марiян прилучилися до нас.
- Перечека мо дощ, - спитав Нестор, - чи пiдемо далi? Наколи б усюди
так, як тут, ми могли б спокiйно йти; моя думка, не ждати тут. Чим скорiше
дiйдемо до берега лiсу, тим лiпше. Пiзнiше потемнi , i тяжче в лiсi
визнаватися.
- Я також то© гадки, - вiдповiв я. - Решта товариства, а особливо
панство Марiяни, будуть нашою довгою вiдсутнiстю тривожитися; мiж нами
панна Марiян i панна Наталя. А ти, Роттер, яко© гадки?
Вiн згодився.
- Прошу, йдiть всi за мною, - сказав. - Я запроваджу вас до одного
мiсця над потоком, де знаходиться колиба, там переждемо дощ, а вiдтак мiй
кiнь перенесе нас через воду, а вiдти вже недалеко до прочего товариства й
фiр. Отже... за мною!
Ми пiшли за його проводом; однак не пiшли далеко, як нараз перерiзало
блискавичне свiтло лiсовий сумерк, i в тiй же хвилi, як здавалось,
недалеко нас ударив грiм. З страшним лоскотом, мов ломилось у висотi над
лiсом, покотилось щось раз, другий i третiй горами.
Ми станули. Нiхто не промовив слова. Але лиш на хвильку. Дощ, що почав
падати, скакав великими краплями по рослинах i потоцi, й ми, хоч i як
держались бiльше пiд соснами, почали на добре вiдчувати, що над лiсом
туча. Остаточно по скорiй ходi опинилися ми коло означеноi© розпадаючо©ся
яко©сь колиби, привiтавши ©©, мов найкраще убiжище. Вона знаходилася,
справдi, на краю лiсу, кiльканадцять "рокiв вiд потоку, але була така
маленька й низька, що ледве тро осiб могло в нiй мiститися. Тим-то в нiй
схоронилися лиш панi, з котрих Iрина майже плакала, що гарна ©© сукня
перемокла, Наталя всмiхалася нервово, а Маня, замовкши, здавалось, мала
очi лиш для окружаючо© ©© природи. Ми всi тро мужчини станули недалеко
колиби пiд густими ялицями, захищаючися вiд дощу, i дивились так само на
чудову дику панораму перед нами.
- Отже, там "Чортовий млин", - обiзвався Нестор i вказав на далеко
перед нами двi стрiмкi скали, що стояли проти себе й були нам вiдси лiпше
виднi, як перше. Потоком, що плив мiж двома сторонами оцього старенного
лiсу, можна було до скал дiйти. Саме там, в поблизькостi скал, був протяг
найсильнiший, i через те там шум лiсу найбiльше чутний i безконечний. Шум
той викликав у народу околиць за собою назву "Чортовий млин"...
За якийсь час дощ притих, однак у лiсi ще хлипало вiд нього, а сильна
вегетацiя, освiжена дощем, аж лиснiла вiд раптово© зливи. Сам потiк,
зворохоблений раптовим дощем, шалiв - i вода його стратила прозорiсть.
Нестор стояв мовчки, як здавалося, захоплений лиш самою пишнотою
природи. Але хто його добре знав, бачив, що за його чолом думки не були
спокiйнi. I дiйсно. Вiн поглянув на свiй годинник, але не сказав нiчого.
Очевидно, нетерпеливився, що мусив тут стояти. Одначе недовго стояв без
руху. В слiдуючих хвилинах загримiло й заблискало наново i поновно вдарив
грiм. Цим разом однак так сильно, що, здавалося, потрясло всiма горами.
Довго котилося вiдгомоном, неначе нутром гiр, аж не докотившися до
найдальшо© гори, врештi успоко©лося. Коли втихло i дощ падав, лиш мов
сiяв, i залишився лиш вiтер, здiймаючись вiд часу до часу, вихилилася Маня
з колиби й зблизилася до нас.
- Несторе, - звернулася до брата, - йди хоч на часок до колиби, я
залишуся тут. Тобi, мабуть, холодно. Ти зблiд.
- Дощ прохолодив нас усiх, - обiзвався доктор Роттер, поглянувши на ©©
гарне, в тiй хвилi мов мармурово-спокiйне лице.
- Може б ми взагалi рушили звiдси, - сказав Нестор, - дощ лиш дробить.
- I з тими словами покинув сво мiсце.
- I я то© гадки... - сказав доктор. - Як пождемо ще довше, то завтра
котрась з пань буде напевно мо ю пацi нткою. Тому краще ми пiдемо.
Нестор з сестрою були першi, що рушили з мiсця, але й обо враз, мов на
тайний приказ, оглянулись ще раз у глибiнь лiсу. Вiдтак за часок опинились
ми всi над потоком. Хто конем доктора, хто просто через воду, а дехто по
великiй соснi, що лежала напоперек у потоцi, - мали ми через .воду
переходити на другий бiк.
Першу посадили ми молоду Iрину на коня, i доктор Роттер перепровадив ©©
сам на другий бiк. Так само вчинила й Маня; з рiзницею, що пере©хала без
нашо© помочi. Коли ж прийшла черга на панну Наталю, вона вiдказалась,
вимовляючись, що перейде сама по смерецi через потiк.
- Конем лiпше, панно Наталю, - вмовляв Нестор. - Як самi зна те,
смереки лиш здолини грубшi, а дедалi до верху тоншають. Така ж сама
смерека й от та, в водi, що становить кладку. Зда ться, вона ледве чи й
досяга цiлком до другого берега. Оскiльки видко, вода перелива ©© перед
тамтим берегом. Замочите собi без потреби ноги.
Я й доктор Роттер потвердили його слова.
- До того ще й вiтер не втихомиря ться, - докинув я. - Хоч вiн i не
стругать вас, то напевно буде вам у рiвноваженнi тiла перешкоджати. Сядьте
на коня, а один з нас перепровадить вас. Ви й так хотiли б верхом ©здити.
Зробiть нинi першу спробу, - шуткував я.
- Себто перше представлення, добродiю, - вiдповiла вона й вiдступила
вiд нас о крок назад.
- Отже, як так, то сосною через воду! - кликнув доктор Роттер, що сидiв
на конi й вижидав нетерпеливо, чи ма зсiдати з нього, чи пере©жджати.
- Я смерекою через воду, - рiшилася вона. - Але ©дьте вперед, докторе
Роттер. Всi йдiть вперед, а я перейду собi на самiм останку сама.
Доктор пере©хав, я перейшов по соснi, замочивши собi добре ноги, а за
нами остались дiвчина й Нестор. По рухах ©х бачили ми вже з противного
берега, що вони обо торгувалися, i вона висилала Нестора, бажаючи,
дiйсно, сама по соснi перейти.
I справдi. Не вагаючись довго, вступив Нестор на сосну й рiвним,
спокiйним кроком, не захитавшись нi на одну хвилину, перейшов через воду
до нас, зробивши, як i я, кiлька крокiв у водi, де вже не досягала сосна
до берега.
Тепер стояли ми вже всi на другiм березi й ожидали ще дiвчини, котра на
протилежнiй сторонi, по довшiм надуманню, зiбравши одною рукою сукню,
пустилася переходити, як i ©© попередник, через воду лежачою в нiй сосною.
Потiк шумiiв, мов перемагав одну перепону за другою, а коло лежачо©
деревини розпiнився, неначе хотiв ©© тим до вiдпливу присилувати. Однак
дарма. Вона не рухалася, i вiн, не вдiявши нiчого, через широкi зеленi ©©
розпростертi рамена булькотiв й шумiв, гнав безуспiшно далi. Легка,
грацiозна постать дiвчини вирiзувалася пластично над водою й доходила
чимраз ближче й певнiше до середини сосни, не пiдводячи нi на хвилину очей
вiд сво©х нiг i деревини, по котрiй ступала. Ми стояли на березi й
глядiли, не промовляючи нi слова, з цiкавiстю на не©, наче з ©© переходом
мало рiшитись важне дiло. Я глянув на Нестора. Вiн стояв найближче коло
води, прижмуривши очi й пiдкручуючи вус, як чинив це несвiдомо, коли або
був зайнятий думками, або збиравсь до яко©сь промови. Одну руку мав
закинену на спинi, а коло його уст малювався вираз рiшучостi... Тепер
поступила дiвчина поза середини сосни й зблизилась до нас з дванадцять
крокiв. Тут стала.
Не поглянула анi разу на нас. Здавалося, в тiй хвилi займав ©©
найбiльше розпiн ний потiк, що товкся шалено коло деревини й шалiв,
пiнячись мiж розпростертими зеленими ©© вiтами.
Чи справдi займав ©© потiк?
Не знаю. Але по виразу ©© лиця я догадувався, що вона пожалувала свого
переходу деревиною. Що прийдеться ©й кiлька крокiв, справдi, цiлком у водi
зробити, вона не сподiвалася, хоча ми всi остерiгали ©© перед тим. Але,
вiрна сво©й недовiр-чивiй вдачi, вона не повiрила й пустилася, мимо наших
запевнень, вперед. Раз оглянулася, неначе питаючи себе, чи не вернути ©й
краще й попросити коня.
Але нi.
Вона ж надто рiшуче вiдкинула нашу пропозицiю. Фальшива амбiцiя
перемогла, вона рiшилась, будь-що-будь, перейти тих пару крокiв мiж сосною
й берегом, як недавно перед нею Нестор i я, водою...
Мов загiпнотизований, я не вiдводив очей вiд дiвчини й Нестора. Тепер
по раз перший за весь час вона пiдняла очi й глянула на Нестора. Вiн мов
лиш вижидав то© хвилини. Не кажучи нi словечка, поступив живо в воду й за
пару хвилин опинився коло не©.
Ще стояла вона на сухiй деревинi, ще не дiйшла до тонкого кiнця сосни,
вода ще не переливала тут лежачо© сосни, але вже слiдуючий крок мусив бути
вчинений у водi, бо тут показалася соона цiлком тонка, як i бува звичайно
верх то© деревини.
- Стiйте, панно Наталю! Я вас перепроваджу назад на покинену сторону й
пере©дете, як моя сестра й панна Iрина, конем! - кликнув Нестор
упоминаючим, повним доброти й щиростi голосом. - Вам нiяк вступати в воду.
Замочите наскрiзь ноги, i пощо!
Вона не бачила нiкого з нас, окрiм нього.
- А он ви також у водi, докторе! - вiдповiла... А по хвилинi,
усмiхаючись, як бачив я виразно, насилу додала: - Не могли ми йти
навперейми лiсом... то ходiмо водою! - i не рушалася з деревини.
- Панно Наталю, розважте, що робите, - кликнув строго доктор Роттер, а
за ним упiмнули рiвночасно Маня й молоде дiвчатко капризну дiвчину.
Вона смiялась нервово, мiж тим як коло ©© нiг пiнився, розливався
потiк.
- Панно Наталю, доктор Обринський сто©ть через вас у водi, а ви
ферменту те! - упiмнув удруге доктор Роттер роздразнено. - Як лiкар, я
наказую вам строго в тiй хвилi вертатись i пере©хати конем. Обринський не
смi довше в водi стояти!
- А хто ж його просить, - вiдкликнула, розсмiявшись i потрясаючи, мов
божевiльна, головою, дiвчина. - Я, певно, нi. Я послiдня була б та, щоб
його про те просила!
Ледве що вимовила вона цi слова, коли раптовий удар взмагаючогося вiтру
похитав нею несподiвано так сильно, що вона втратила рiвновагу. Впасти
вона не впала в воду, лиш обома ногами опинилася нараз високо понад
кiсточки в водi. Була б, безперечно, i впала, заплутавшись сукнею в
збентеженнi мiж гiллям сосни, коли б не Нестор. Скорiше, чим хто подумав,
вхопив вiн ©© за стан, i поки могла опам'ятатись або й опертися, донiс ©©
до берега, i о кiлька крокiв вiд нас вони опинилися.
Чи подякувала йому?
Нiхто не знав. Нiхто не чув. Лиш, вiдвертаючися вiд нього, що в тiй
хвилi здiймив капелюх з голови, мов вода обприскала його чоло краплями,
вона неначе щось кликнула до нього, зробивши до того зневажливий рух
рукою.
Що?
До нас ©© слова не дiйшли. Вiтер ©х розвiяв, шум потоку в себе
поглинув, i про них нiколи не розвiдались.
Вона прилучилась до сво © молодо© кузинки й доктора Роттера з очима,
.повними зворушення, неначе побiльшеними. А я й Маня попрямували до
Нестора, що якраз вернувсь до нас. Бiлий був як полотно, брови мав
зморщенi мов у фiзичнiм болю, а вуста були так сильно стуленi, мов до
дiвчини ще недавно вимовив ово послiдн слово. Ще не сказав вiн менi, що
лослiдня хвиля iмiж ними око©ла, ще не поглянув на нас жодним поглядом, ба
- вiн не бачив нас навiть. Нi сестри сво © улюблено©, нi мене, товариша
свого... Я лиш сам вiдчув, що мiж ними зайшло, й тому спитав:
- Вкусив тебе вуж, Несторе?
Вiн нiчого не вiдповiв. Однак з-пiд його цiлком спущених вiй трафив нас
обох погляд невимовного жалю й пониження... а коло вуст, мов з самого дна
душi, добивався, неначе з-пiд льоду, усмiх. Але вiн не добувся на
поверхнiсть, завернувся назад у глибiнь.
...I ще раз бачив я в нього пiзнiше в життi те, що зарилося менi навiки
в пам'ятi; бачив таке саме зусилля... до усмiху... а опiсля - утонення в
глибiнь. Бачив ще раз.
Я положив йому руку на плечi.
- Ходiм, товаришу!
Тим закiнчилась довго упрагнена, ожидана, обговорювана про©здка й мрi©
- в лiс по орхiде©...
* * * _
Друго© днини надвечором, саме лiд час заходу сонця, я зайшов упослiдн
до старо©, соснами отiнено© "лiсничiвки". Маню застав я, як пакувала речi
до ви©зду. Була поважна й тиха i в рухах шовкова. При мо©м видi ©© очi на
хвилину засiяли, але ненадовго. Вона терпiла ще внаслiдок впливiв вражень
учорашнього дня, - вiд болю й смутку за брата свого. Я притиснув мовчки
дрiбну руку до сво©х уст.
- Що з Нестором? - спитав по привiтi.
- Загляньте самi до нього, - сказала, а вiдтак додала: - Я того
боялася, Богдане... а все сподiвалася. А часто неначе бачила, як воно
чимраз ближче на нього насувалося. Поки не насунулося, йдiть до нього...
Я подався до його кiмнати.
Признаюсь, що я йшов не цiлком спокiйний до цього молодого чоловiка,
котрий бував для мене iнодi чистою дитиною, а хвилями найповажнiшим
мужчиною, якого лучилося меяi в життi бачити.
Врештi, я ввiйшов.
Вiн стояв, як не раз, перед вiкном, обернений до дверей, котрими
увiйшов я, спиною; i доперва як опинився я близько нього, вiн звернув сво
лице до мене. Нашi погляди стрiнулись, але в тiй же хвилi вiн вiдвернувся,
наче вiдгадав причину мого появлення. Повiки були в нього ледве помiтно
почервонiлi, але, зрештою, нiжне лице його, хоч блiде й перетомлене,
спокiйне.
- Сiдай, Богдане, - сказав. - Цього року ми впослiдн тут разом. - I з
тим словом пiдсунув менi фотель, а сам сiв у крiсло коло вiкна проти мене.
- Гаразд, хлопче, що бачу тебе спокiйним, - обiзвався я до нього.
- Або що? - спитав вiн i вiдгорнув волосся з чола.
- Нiчого. Я побоювався трохи, що ти прибитий. - Ледве що вимовив я цi
слова, коли вже й пожалував того. Що було в мо©м голосi чи словах таке, що
його так сильно дiткнуло?
- Я спокiйний, Богдане... - вiдказав, - але... - й урвав. Неначе пiд
напливом превеликого, сильно здержуваного жалю, вiн, висказавши це, схилив
нараз голову в долонi i на хвилину, без хлипання... без руху - заридав.
- Це чуття, чоловiче... - сказав стисненим голосом, - це воно... зна ш?
Любов. Я не вiдповiдав. Ждав. Вiдтак вiн пiдняв голову.
- Спосiб... яким вiдмовила менi несподiвано на мо© освiдчини в лiсi,
коли поставив я ©© вчора на берег, зарився ножем у мо©й грудi. З
найбiльшою зневагою, на яку могла лише голосом здобутись, кинула менi
несподiвано шорсткi слова в лице, яких не зачу вiд мене нiхто, що мо ю не
буде. По тих ©© словах я вiдчув, як вiд мене щось вiддiлилося, мов сокирою
вiдрубане вiдпало. Спосiб, Богдане, спосiб, вiн мене палить... - I
сказавши це, вмовк.
Аристократ, - заблисло менi нараз через розум, i я поглянув на нього.
Вiн звернувся до вiкна, i я подивився на його профiль.
Спокiйний, мов виточений, лиш кутик уст його здригнувся раз нервово.
- Переболиш, Несторе... i ще до дечого iншого доживеш, гарного.
- Авжеж, - сказав i вiдгорнув, як перше, мов в утомi, з чола волосся.
- Шiсть рокiв любив я ©©, Богдане, як один день.
- Шмат часу...
- I працюючи, мав я ©© перед душею.
- Вона блудним свiтлом перейшла твою дорогу... Вiн здвигнув плечима.
- Я не думаю.
- Ти був тим, що стояв, мов дуб, на роздорiжжi, а вона на полях перед
тобою гралася, розвиваючись психiчно, сама собою.
- Я добре знав, що люблю, Богдане.
- © душевна глибiнь зимна, Несторе. Ти гадав, за ©© очима кри ться
серце? Я в те нiколи не вiрив. Однак це вже поборена точка. Та одне
приходить менi на думку. Чому ти ©й листовно не освiдчився? - спитав я. -
Листовне була б, може, не так болюче вiдмовила.
- Хотiв. Але прогулка дала нам самоту, i я сказав, що бажав. Та я тепер
написав до не© листа i вiдiшлю, вiд'©жджаючи. З ©© вiдмовленням я
вiдчуваю, що вступаю в iншу судьбу. Я мусив йому притакнути.
Вiн, пiднявшись з свого мiсця, пiшов до якогось бюрка, витягнув вiдти
листок паперу й поставив менi на колiна. Сам, обернувшися до мене спиною,
вихилився через вiкно й глядiв на захiд сонця. Воно заходило над горою, на
котрiй пишалась одна-однiсiяька великанська смерека, зарисовуючися тепер
гостро на жарiючiм фонi небосхилу. Я читав:
"Листки, яа котрих я до вас уже не раз, як i нинi, писав,були бiлi. Чи
вiдчували ви однак, що все те, що я черпав з сво © душi для вас, було так
само бiле? Так, дiвчино. Бiле було воно. Першим i послiднiм святим
почуванням мо©м. Молитвою була моя любов до тебе, нiмою, дарма що любов'ю
звалася. Як бачив я де бiлий цвiт, з тобою порiвнював я його. Як кортiло
зривати його, вагався, бо над тобою застановлявся. Хоч i виривалося iнодi
iм'я тво дороге на мо© вуста, в гуртi других мужчин, я затискав ©х, щоб
не вимовляли вони його. Бiлою бачив я тебе й боявся, щоб з уст других ти
не вийшла почорнiла. О, дiвчино! Квiте дорогий мiй! Чи зна ш ти, як
угинаюсь я пiд працею? Як горять мо© щоки, як товпляться думки за чолом,
щоб скорiше дiйти до поставлено© цiлi? Як снував я свою житт ву павутину?
Вiдчувала ти коли над собою потугу "примусу", i що то значить
"пожертвування сво©х сил працi"? Запалi i силу почуття обов'язку? Все те
мало уможливляти менi також i приступ до тебе й сказати: "Ось я готовий, я
знав лиш працю. Я зрiкався все© краси й сонця, що блистить для молодiжi,
уникав всього, що волiче за собою в жар життя. Я не поспiшавсь i не
спiшусь до нього легким кроком; я приладжуюся до нього, мов до вступу в
святиню. Ти й суспiльнiсть, - вам обо©м хотiв вiддати сво© сили, сво©
руки". Але одну ти вже вiдрубала, осталась менi лиш друга. Вчора, ось тут,
за оцими дверима, я зачув по раз послiднiй твiй голос. Я мiг увiйти,
поглянути тобi смiливо в вiчi, попрощатися назавше з тобою, - але не
вчинив цього. Заглибоко встромила ти жало шорстко© душi тво © в мою грудь,
заглибоке. Жалую лиш, що не пiзна ш нiколи, якого роду може бути мужеська
тонкiсть у почуваннi! Але колись, може, вгада ш ©©, будеш мрiяти про не©,
як саме вона буде обминати тебе в життi, горда дiвчино моя. Тодi згада ш
мене.
Д-р Н. Обринський".
Я прочитав.
- Що зробиш?
- Вiдiшлю.
- Ти шукав щастя знутра, Несторе, а вона бажа його знадвору, - сказав
я.
Вiн здвигнув плечима, помовчав кiлька хвиль, а вiдтак, звертаючи на
iнше поле, неначе вже забагато про сво нутро звiрявся менi, спитав:
- Чи Маня вже готова з пакуванням?
- Зда ться.
- То добре. Я пiду ще до доктора Роттера, а потiм у лiс.
Коли я з ним попрощався, поступив ще на хвильку в покiй панi Мiллер,
вийшла проти мене Маня.
- Що казав? - були першi ©© слова, i очi спинилися вижидаюче на мо©х
устах.
- Мало що, - вiдповiв я й розказав, що знав. - Не журiться, Маню. З сею
задачею, що горить у його грудях кривавим жаром, вiн упора ться сам.
* * * _
Поранок настав, i з ним час вiд'зду. На колiйовiм двiрцi[91] з'явились,
крiм вiд'©жджаючих, панi Мiллер, доктор Роттер i панна Марiян з батьком.
Сама мати ©©, що не опускала постелi, не прийшла, а попрощалась
напередоднi з обома. Наталя залишилась з нею, пересилаючи на прощання
сво ю молодою кузинкою для панни Обринсько© кiлька прегарних бiлих рож.
Маня й Нестор виглядали блiдо i, як розумiв я ©х, були б волiли, щоб ©х
не втягано багато в розмову. Коли панi Мiллер розпочала по привiтi розмову
з добродi м Марiяном i доктором Роттером про погоду, переходячи
многословно й на вiд'©зд п. Марiянiв, що мав незабавки також наступати, -
звернувся я до Манi. Вона перебирала мовчки мiж цвiтами, мов хотiла
з-помiж них одну найкращу вибрати.
- Ви ©дете, панно Маню, - обiзвався я. - Чи довго залишусь я тут, не
над котрою кружали стрикiзки, охрестив ©© наборзi[89] "морським оком" в
miniature[90] i, наколи б не Iрина, був би там, може, до заходу сонця
простояв. Не так, Iрино? Ти перебрала нинi роль якогось його
янгола-хранителя, а я, коли не помиляюся, представляла "блудне свiтло", що
зрештою лиш ради тво © особи волiклося за вашими .слiдами.
"Вона ревну ", подумав я, завваживши, що дiвчина говорила нервово,
визиваючи його й молоду свою кузинку мов до якогось оправдання.
- Неправда, Наталко! Ти пересаджу ш, хоч я не знаю, чому, - кликнуло
молоде дiвчатко вражено й озлоблено. - Я лиш помагала д-ровi Обринському
ловити гарнi мотилi, панно Маню, - звернулася виключно до сво ©
виховавчинi, мов оправдуючись у не©, - котрi вiн хоче долучити до сво ©
збiрки вдома, а це не було легко. Тебе, - сказала через плечi до Наталки,
- правда, не займало це анi крихти, бо ти, взагалi, нинi не в гуморi й
дряпала б кожного, а мене найбiльше, хоч я сьогоднi нiкого не питаю, чи
вiн "щасливий". Чому ти така, я не знаю. Ще менше займа тебе нинi цей
лiс, котрий назвав доктор Обринський нашим скарбом i найкращою красою.
Говорити вiн не заборонював нiкому, а найменше тобi, Наталю. Чи не йшли ви
разом довгий час, мiж тим коли я шукала орхiдей? Лиш коли вiн попросив
тебе спiвати в тишинi лiсу i ти вволила його волю, вiн зробив менi рукою
знак помовчати, вибачаючися, що хотiв чути, чи йде вiдгомiн. Зрештою, -
додала гнiвно, - було залишитись з прочими гiстьми, як тобi не було з нами
мило. Я б була й без тебе до товариства потрапила; а загубити, - доктор
Обринський був би мене також не загубив, як ти фальшиво думала.
Лице панни Наталi покрилося гарячою краскою.
- Справдi? - опитала, й ©© гарнi зеленавi очi замиготiли в тiй хвилi
пота ною злобою. - Зрештою, запишiм це нецiкаве справоздання, котре
виявля твоя шiстнадцятилiтня розпалена... голова, - додала й
вiдвернулася. - Отже, пiдемо в iншу сторону, пане Олесь? - спитала й
приступила до Манi.
- Менi зда ться, що було б лiпше вертати назад, - обiзвався нараз
Нестор i приблизився до нас. Вiн був дуже спокiйний на вид, хоч легка
блiдiсть його лиця зраджувала тим, що його лiпше знали, що вiн був у душi
дiткнений i лиш панував так над собою. - Ви самi втомилися бiльше, чим
призна те, хоч я переконаний, що ви це заперечите, як заперечували вже i в
лiсi, коли я просив вас вiдпочити, бо я бачив по вашiм лицi й по вашiй
ходi, що ви добре втомилися.
- Я втомилася, пане доктор, це правда. Чого мала б я це заперечувати? -
вiдказала вона. - Але, мабуть, i ви не укiнчений спортсмен, бо я також
завважала, що ви неабияк томилися, шукаючи для мене якогось там гриба на
деревi. Але мимо того я б ще завше могла сво© сили звiрити з вашими. Не
хотiли б ви цього, пане докторе? Це нам обом не пошкодить? - спитала й
окинула його цiкаво поглядом.
- Чи мусить це нинi бути? - спитав вiн поважно й поглянув на не©
вигребущим поглядом.
- А коли ж дума те? Самi собi скажете, що нинi найкраща нагода. Ми,
зда ться, посерединi лiсу. Година може бути п'ята. Як пiдемо ще глибше
iншою стороною скорим кроком, то точно о шостiй будемо знов тут, згода? -
спитала й з тими словами оглянулася, мов надумуючися, куди б пуститися
наново в лiс.
- Нi, панно Наталю, нинi не пiдемо бiльше. Вона, тими словами вражена,
мов електричним ударом, обернулася живо за ним.
- Нi?
- Нi, моя панi. Край вашо© сукнi, як i вашi, як бачу, замоченi черевики
свiдчать, що на нинi для вас ходу доволi. Вона змiшалася й схилилася.
- Чи справдi моя сукня замочилася?
- Справдi, Талю, справдi, - потвердила Iрина, - i то тодi, як ти хотiла
зiрвати орхiде© над водою й передати ©х докторовi.
- I опустила ©х, побачивши, що загналася в захватi за ними аж по кiстки
в воду, - докiнчила дiвчина роздразнено. - Значить, сьогоднi ми не
попробу мо сво©х сил. Доктор надто над усiм застановля ться, а... може...
i шкоду тих сво©х сил на нинi. А менi нараз страх як закортiло цю спробу
перевести нинi.
Ледве що вимовила вона послiднi слова, коли Нестор не багатьма кроками
опинився коло не©. На його щоках горiли двi червонi плями, а коло уст
лежала лiнiя рiшучостi.
- Я до ваших услуг, панно Наталю, - сказав спокiйно. I, поглянувши ще
раз на свiй годинник, звернувся до мене.
- Де здиблемося? - спитав.
- Де? - сказав я. - На мiсцi, з котрого ми вийшли. Зрештою, щоб вiд
того мiсця, де сто©мо, з' днатися з рештою товариства, що пiшло в противну
сторону, ми потребу мо добру годину ходу. Тим-то, кажу я, що ми мусимо не
йти далi, а вертати, Несторе! iПанно Наталю, - звернувся я до дiвчини, що
пригадувала в тiй хвилi напружену стрiлу. - Нинi ваша "справа" не
скiнчиться. Ви бачите, доктор Обринський готов ваше бажання сповнити. Але
розваживши, що найдальше о сьомiй ми мусимо з лiсу взагалi до старших
вертати, що без нас не вiд'©дуть, ви не схочете через те задержуватись
самi тут довше. А без вас ми також не по©демо.
Вона опустила погляд i, стиснувши вуста, шпортала, змiшана, зонтиком у
травi.
- Про мене, - вiдповiла. А вiдтак, коли ми звернулись, щоб покликати
Iрину, що пiшла, не вижидаючи кiпця дебатiв, трохи в глибiнь мiж дерева,
зачувся з противно© сторони в лiсi мiж молодшими смереками шелест i тупiт
кiнських копит. В кiлька хвиль по тiм ви©хав з-помiж сосен у скорiм темпi
на конi доктор Роттер.
- Назад! - кликнув вiн могутнiм голосом. - Якнайскорше назад! Над лiсом
збира ться туча!
Цей один поклик гарного ©здця мов отверезив усiх. Iрина з'явилася,
неначе з землi виросла коло нас. Наталя найшлась мов на чийсь розказ при
боцi Нестора... а доктор Роттер, зсiвши з коня, прилучився до мене й Манi.
- Ти вiдки тепер тут узявся? - спитав я. - Я вже не сподiвався побачити
тебе нинi.
Вiн поклепав свого коня по ши©.
- Завдяки пишним ногам мого товариша я здогонив вас скорше, як ви
сподiвалися, i за©хав з противно© сторони. Я знаю цю околицю наскрiзь.
Догадуючись, що о цiй порi не могли ви ще вернутися до старших, котрi,
сказавши мимоходом, вижидають вас нетерпеливо, я зробив ©м у зв'язку з
хмарами, що насуваються, пропозицiю, що по©ду проти вас i заверну вас.
Товариство, що залишилося позаду, перепровадив я коротшою дорогою до
якогось самiтного чабана, де вони, заклавши лавицю з усяким ©длом i
напитками, вижидають вас. Чи ви дуже втомилися, панi Обринська? - спитав
вiн, окинувши мовчаливу дiвчину допитливим поглядом.
- Я - нi.
- Ви - нi. То хто ж такий iнший?
- Може, мiй брат. Вiн легко втомля ться, i я все за нього турбуюся, -
вiдповiла вона й оповiла кiлькома словами перепалку з Наталею.
- Не турбуйтеся тим, - потiшив вiн ©©. - Панна Наталя трохи зарозумiла
й розпещена дiвчина, але в грунтi речей добросерда. Вона надто добре зна
доктора. Не бачите? Вони вже знов iдуть разом.
Всi ми йшли живо, перекидаючися тут i там мiж собою веселими словами.
Одна Маня йшла поважна, неначе вiдчувала сильнiше тучу в воздусi, як ми
прочi. До берега лiсу мали ми ще з пiвгодини ходу, коли нараз потемнiло в
лiсi i мiж соснами знявся сильний шум. Молода Iрина покинула нас й побiгла
вперед до Нестора й Наталi, що обо випередили нас о добрий кусень!
Доктор Роттер провадив свого коня, а Маня йшла недалеко нас обох -
сама. Ще йшли ми схороненi, неначе обтулюванi густим лiсом, ще не падало
на нас нiчого зверху. Лиш стогiн мiж смереками взмагався чимраз дужче й
розходився далеко воздухом. За недовгий час почало гримiти, а зараз вслiд
за тим крапати. Всi ми поглянули на себе. Нестор з Наталею й молодою
Марiян прилучилися до нас.
- Перечека мо дощ, - спитав Нестор, - чи пiдемо далi? Наколи б усюди
так, як тут, ми могли б спокiйно йти; моя думка, не ждати тут. Чим скорiше
дiйдемо до берега лiсу, тим лiпше. Пiзнiше потемнi , i тяжче в лiсi
визнаватися.
- Я також то© гадки, - вiдповiв я. - Решта товариства, а особливо
панство Марiяни, будуть нашою довгою вiдсутнiстю тривожитися; мiж нами
панна Марiян i панна Наталя. А ти, Роттер, яко© гадки?
Вiн згодився.
- Прошу, йдiть всi за мною, - сказав. - Я запроваджу вас до одного
мiсця над потоком, де знаходиться колиба, там переждемо дощ, а вiдтак мiй
кiнь перенесе нас через воду, а вiдти вже недалеко до прочего товариства й
фiр. Отже... за мною!
Ми пiшли за його проводом; однак не пiшли далеко, як нараз перерiзало
блискавичне свiтло лiсовий сумерк, i в тiй же хвилi, як здавалось,
недалеко нас ударив грiм. З страшним лоскотом, мов ломилось у висотi над
лiсом, покотилось щось раз, другий i третiй горами.
Ми станули. Нiхто не промовив слова. Але лиш на хвильку. Дощ, що почав
падати, скакав великими краплями по рослинах i потоцi, й ми, хоч i як
держались бiльше пiд соснами, почали на добре вiдчувати, що над лiсом
туча. Остаточно по скорiй ходi опинилися ми коло означеноi© розпадаючо©ся
яко©сь колиби, привiтавши ©©, мов найкраще убiжище. Вона знаходилася,
справдi, на краю лiсу, кiльканадцять "рокiв вiд потоку, але була така
маленька й низька, що ледве тро осiб могло в нiй мiститися. Тим-то в нiй
схоронилися лиш панi, з котрих Iрина майже плакала, що гарна ©© сукня
перемокла, Наталя всмiхалася нервово, а Маня, замовкши, здавалось, мала
очi лиш для окружаючо© ©© природи. Ми всi тро мужчини станули недалеко
колиби пiд густими ялицями, захищаючися вiд дощу, i дивились так само на
чудову дику панораму перед нами.
- Отже, там "Чортовий млин", - обiзвався Нестор i вказав на далеко
перед нами двi стрiмкi скали, що стояли проти себе й були нам вiдси лiпше
виднi, як перше. Потоком, що плив мiж двома сторонами оцього старенного
лiсу, можна було до скал дiйти. Саме там, в поблизькостi скал, був протяг
найсильнiший, i через те там шум лiсу найбiльше чутний i безконечний. Шум
той викликав у народу околиць за собою назву "Чортовий млин"...
За якийсь час дощ притих, однак у лiсi ще хлипало вiд нього, а сильна
вегетацiя, освiжена дощем, аж лиснiла вiд раптово© зливи. Сам потiк,
зворохоблений раптовим дощем, шалiв - i вода його стратила прозорiсть.
Нестор стояв мовчки, як здавалося, захоплений лиш самою пишнотою
природи. Але хто його добре знав, бачив, що за його чолом думки не були
спокiйнi. I дiйсно. Вiн поглянув на свiй годинник, але не сказав нiчого.
Очевидно, нетерпеливився, що мусив тут стояти. Одначе недовго стояв без
руху. В слiдуючих хвилинах загримiло й заблискало наново i поновно вдарив
грiм. Цим разом однак так сильно, що, здавалося, потрясло всiма горами.
Довго котилося вiдгомоном, неначе нутром гiр, аж не докотившися до
найдальшо© гори, врештi успоко©лося. Коли втихло i дощ падав, лиш мов
сiяв, i залишився лиш вiтер, здiймаючись вiд часу до часу, вихилилася Маня
з колиби й зблизилася до нас.
- Несторе, - звернулася до брата, - йди хоч на часок до колиби, я
залишуся тут. Тобi, мабуть, холодно. Ти зблiд.
- Дощ прохолодив нас усiх, - обiзвався доктор Роттер, поглянувши на ©©
гарне, в тiй хвилi мов мармурово-спокiйне лице.
- Може б ми взагалi рушили звiдси, - сказав Нестор, - дощ лиш дробить.
- I з тими словами покинув сво мiсце.
- I я то© гадки... - сказав доктор. - Як пождемо ще довше, то завтра
котрась з пань буде напевно мо ю пацi нткою. Тому краще ми пiдемо.
Нестор з сестрою були першi, що рушили з мiсця, але й обо враз, мов на
тайний приказ, оглянулись ще раз у глибiнь лiсу. Вiдтак за часок опинились
ми всi над потоком. Хто конем доктора, хто просто через воду, а дехто по
великiй соснi, що лежала напоперек у потоцi, - мали ми через .воду
переходити на другий бiк.
Першу посадили ми молоду Iрину на коня, i доктор Роттер перепровадив ©©
сам на другий бiк. Так само вчинила й Маня; з рiзницею, що пере©хала без
нашо© помочi. Коли ж прийшла черга на панну Наталю, вона вiдказалась,
вимовляючись, що перейде сама по смерецi через потiк.
- Конем лiпше, панно Наталю, - вмовляв Нестор. - Як самi зна те,
смереки лиш здолини грубшi, а дедалi до верху тоншають. Така ж сама
смерека й от та, в водi, що становить кладку. Зда ться, вона ледве чи й
досяга цiлком до другого берега. Оскiльки видко, вода перелива ©© перед
тамтим берегом. Замочите собi без потреби ноги.
Я й доктор Роттер потвердили його слова.
- До того ще й вiтер не втихомиря ться, - докинув я. - Хоч вiн i не
стругать вас, то напевно буде вам у рiвноваженнi тiла перешкоджати. Сядьте
на коня, а один з нас перепровадить вас. Ви й так хотiли б верхом ©здити.
Зробiть нинi першу спробу, - шуткував я.
- Себто перше представлення, добродiю, - вiдповiла вона й вiдступила
вiд нас о крок назад.
- Отже, як так, то сосною через воду! - кликнув доктор Роттер, що сидiв
на конi й вижидав нетерпеливо, чи ма зсiдати з нього, чи пере©жджати.
- Я смерекою через воду, - рiшилася вона. - Але ©дьте вперед, докторе
Роттер. Всi йдiть вперед, а я перейду собi на самiм останку сама.
Доктор пере©хав, я перейшов по соснi, замочивши собi добре ноги, а за
нами остались дiвчина й Нестор. По рухах ©х бачили ми вже з противного
берега, що вони обо торгувалися, i вона висилала Нестора, бажаючи,
дiйсно, сама по соснi перейти.
I справдi. Не вагаючись довго, вступив Нестор на сосну й рiвним,
спокiйним кроком, не захитавшись нi на одну хвилину, перейшов через воду
до нас, зробивши, як i я, кiлька крокiв у водi, де вже не досягала сосна
до берега.
Тепер стояли ми вже всi на другiм березi й ожидали ще дiвчини, котра на
протилежнiй сторонi, по довшiм надуманню, зiбравши одною рукою сукню,
пустилася переходити, як i ©© попередник, через воду лежачою в нiй сосною.
Потiк шумiiв, мов перемагав одну перепону за другою, а коло лежачо©
деревини розпiнився, неначе хотiв ©© тим до вiдпливу присилувати. Однак
дарма. Вона не рухалася, i вiн, не вдiявши нiчого, через широкi зеленi ©©
розпростертi рамена булькотiв й шумiв, гнав безуспiшно далi. Легка,
грацiозна постать дiвчини вирiзувалася пластично над водою й доходила
чимраз ближче й певнiше до середини сосни, не пiдводячи нi на хвилину очей
вiд сво©х нiг i деревини, по котрiй ступала. Ми стояли на березi й
глядiли, не промовляючи нi слова, з цiкавiстю на не©, наче з ©© переходом
мало рiшитись важне дiло. Я глянув на Нестора. Вiн стояв найближче коло
води, прижмуривши очi й пiдкручуючи вус, як чинив це несвiдомо, коли або
був зайнятий думками, або збиравсь до яко©сь промови. Одну руку мав
закинену на спинi, а коло його уст малювався вираз рiшучостi... Тепер
поступила дiвчина поза середини сосни й зблизилась до нас з дванадцять
крокiв. Тут стала.
Не поглянула анi разу на нас. Здавалося, в тiй хвилi займав ©©
найбiльше розпiн ний потiк, що товкся шалено коло деревини й шалiв,
пiнячись мiж розпростертими зеленими ©© вiтами.
Чи справдi займав ©© потiк?
Не знаю. Але по виразу ©© лиця я догадувався, що вона пожалувала свого
переходу деревиною. Що прийдеться ©й кiлька крокiв, справдi, цiлком у водi
зробити, вона не сподiвалася, хоча ми всi остерiгали ©© перед тим. Але,
вiрна сво©й недовiр-чивiй вдачi, вона не повiрила й пустилася, мимо наших
запевнень, вперед. Раз оглянулася, неначе питаючи себе, чи не вернути ©й
краще й попросити коня.
Але нi.
Вона ж надто рiшуче вiдкинула нашу пропозицiю. Фальшива амбiцiя
перемогла, вона рiшилась, будь-що-будь, перейти тих пару крокiв мiж сосною
й берегом, як недавно перед нею Нестор i я, водою...
Мов загiпнотизований, я не вiдводив очей вiд дiвчини й Нестора. Тепер
по раз перший за весь час вона пiдняла очi й глянула на Нестора. Вiн мов
лиш вижидав то© хвилини. Не кажучи нi словечка, поступив живо в воду й за
пару хвилин опинився коло не©.
Ще стояла вона на сухiй деревинi, ще не дiйшла до тонкого кiнця сосни,
вода ще не переливала тут лежачо© сосни, але вже слiдуючий крок мусив бути
вчинений у водi, бо тут показалася соона цiлком тонка, як i бува звичайно
верх то© деревини.
- Стiйте, панно Наталю! Я вас перепроваджу назад на покинену сторону й
пере©дете, як моя сестра й панна Iрина, конем! - кликнув Нестор
упоминаючим, повним доброти й щиростi голосом. - Вам нiяк вступати в воду.
Замочите наскрiзь ноги, i пощо!
Вона не бачила нiкого з нас, окрiм нього.
- А он ви також у водi, докторе! - вiдповiла... А по хвилинi,
усмiхаючись, як бачив я виразно, насилу додала: - Не могли ми йти
навперейми лiсом... то ходiмо водою! - i не рушалася з деревини.
- Панно Наталю, розважте, що робите, - кликнув строго доктор Роттер, а
за ним упiмнули рiвночасно Маня й молоде дiвчатко капризну дiвчину.
Вона смiялась нервово, мiж тим як коло ©© нiг пiнився, розливався
потiк.
- Панно Наталю, доктор Обринський сто©ть через вас у водi, а ви
ферменту те! - упiмнув удруге доктор Роттер роздразнено. - Як лiкар, я
наказую вам строго в тiй хвилi вертатись i пере©хати конем. Обринський не
смi довше в водi стояти!
- А хто ж його просить, - вiдкликнула, розсмiявшись i потрясаючи, мов
божевiльна, головою, дiвчина. - Я, певно, нi. Я послiдня була б та, щоб
його про те просила!
Ледве що вимовила вона цi слова, коли раптовий удар взмагаючогося вiтру
похитав нею несподiвано так сильно, що вона втратила рiвновагу. Впасти
вона не впала в воду, лиш обома ногами опинилася нараз високо понад
кiсточки в водi. Була б, безперечно, i впала, заплутавшись сукнею в
збентеженнi мiж гiллям сосни, коли б не Нестор. Скорiше, чим хто подумав,
вхопив вiн ©© за стан, i поки могла опам'ятатись або й опертися, донiс ©©
до берега, i о кiлька крокiв вiд нас вони опинилися.
Чи подякувала йому?
Нiхто не знав. Нiхто не чув. Лиш, вiдвертаючися вiд нього, що в тiй
хвилi здiймив капелюх з голови, мов вода обприскала його чоло краплями,
вона неначе щось кликнула до нього, зробивши до того зневажливий рух
рукою.
Що?
До нас ©© слова не дiйшли. Вiтер ©х розвiяв, шум потоку в себе
поглинув, i про них нiколи не розвiдались.
Вона прилучилась до сво © молодо© кузинки й доктора Роттера з очима,
.повними зворушення, неначе побiльшеними. А я й Маня попрямували до
Нестора, що якраз вернувсь до нас. Бiлий був як полотно, брови мав
зморщенi мов у фiзичнiм болю, а вуста були так сильно стуленi, мов до
дiвчини ще недавно вимовив ово послiдн слово. Ще не сказав вiн менi, що
лослiдня хвиля iмiж ними око©ла, ще не поглянув на нас жодним поглядом, ба
- вiн не бачив нас навiть. Нi сестри сво © улюблено©, нi мене, товариша
свого... Я лиш сам вiдчув, що мiж ними зайшло, й тому спитав:
- Вкусив тебе вуж, Несторе?
Вiн нiчого не вiдповiв. Однак з-пiд його цiлком спущених вiй трафив нас
обох погляд невимовного жалю й пониження... а коло вуст, мов з самого дна
душi, добивався, неначе з-пiд льоду, усмiх. Але вiн не добувся на
поверхнiсть, завернувся назад у глибiнь.
...I ще раз бачив я в нього пiзнiше в життi те, що зарилося менi навiки
в пам'ятi; бачив таке саме зусилля... до усмiху... а опiсля - утонення в
глибiнь. Бачив ще раз.
Я положив йому руку на плечi.
- Ходiм, товаришу!
Тим закiнчилась довго упрагнена, ожидана, обговорювана про©здка й мрi©
- в лiс по орхiде©...
* * * _
Друго© днини надвечором, саме лiд час заходу сонця, я зайшов упослiдн
до старо©, соснами отiнено© "лiсничiвки". Маню застав я, як пакувала речi
до ви©зду. Була поважна й тиха i в рухах шовкова. При мо©м видi ©© очi на
хвилину засiяли, але ненадовго. Вона терпiла ще внаслiдок впливiв вражень
учорашнього дня, - вiд болю й смутку за брата свого. Я притиснув мовчки
дрiбну руку до сво©х уст.
- Що з Нестором? - спитав по привiтi.
- Загляньте самi до нього, - сказала, а вiдтак додала: - Я того
боялася, Богдане... а все сподiвалася. А часто неначе бачила, як воно
чимраз ближче на нього насувалося. Поки не насунулося, йдiть до нього...
Я подався до його кiмнати.
Признаюсь, що я йшов не цiлком спокiйний до цього молодого чоловiка,
котрий бував для мене iнодi чистою дитиною, а хвилями найповажнiшим
мужчиною, якого лучилося меяi в життi бачити.
Врештi, я ввiйшов.
Вiн стояв, як не раз, перед вiкном, обернений до дверей, котрими
увiйшов я, спиною; i доперва як опинився я близько нього, вiн звернув сво
лице до мене. Нашi погляди стрiнулись, але в тiй же хвилi вiн вiдвернувся,
наче вiдгадав причину мого появлення. Повiки були в нього ледве помiтно
почервонiлi, але, зрештою, нiжне лице його, хоч блiде й перетомлене,
спокiйне.
- Сiдай, Богдане, - сказав. - Цього року ми впослiдн тут разом. - I з
тим словом пiдсунув менi фотель, а сам сiв у крiсло коло вiкна проти мене.
- Гаразд, хлопче, що бачу тебе спокiйним, - обiзвався я до нього.
- Або що? - спитав вiн i вiдгорнув волосся з чола.
- Нiчого. Я побоювався трохи, що ти прибитий. - Ледве що вимовив я цi
слова, коли вже й пожалував того. Що було в мо©м голосi чи словах таке, що
його так сильно дiткнуло?
- Я спокiйний, Богдане... - вiдказав, - але... - й урвав. Неначе пiд
напливом превеликого, сильно здержуваного жалю, вiн, висказавши це, схилив
нараз голову в долонi i на хвилину, без хлипання... без руху - заридав.
- Це чуття, чоловiче... - сказав стисненим голосом, - це воно... зна ш?
Любов. Я не вiдповiдав. Ждав. Вiдтак вiн пiдняв голову.
- Спосiб... яким вiдмовила менi несподiвано на мо© освiдчини в лiсi,
коли поставив я ©© вчора на берег, зарився ножем у мо©й грудi. З
найбiльшою зневагою, на яку могла лише голосом здобутись, кинула менi
несподiвано шорсткi слова в лице, яких не зачу вiд мене нiхто, що мо ю не
буде. По тих ©© словах я вiдчув, як вiд мене щось вiддiлилося, мов сокирою
вiдрубане вiдпало. Спосiб, Богдане, спосiб, вiн мене палить... - I
сказавши це, вмовк.
Аристократ, - заблисло менi нараз через розум, i я поглянув на нього.
Вiн звернувся до вiкна, i я подивився на його профiль.
Спокiйний, мов виточений, лиш кутик уст його здригнувся раз нервово.
- Переболиш, Несторе... i ще до дечого iншого доживеш, гарного.
- Авжеж, - сказав i вiдгорнув, як перше, мов в утомi, з чола волосся.
- Шiсть рокiв любив я ©©, Богдане, як один день.
- Шмат часу...
- I працюючи, мав я ©© перед душею.
- Вона блудним свiтлом перейшла твою дорогу... Вiн здвигнув плечима.
- Я не думаю.
- Ти був тим, що стояв, мов дуб, на роздорiжжi, а вона на полях перед
тобою гралася, розвиваючись психiчно, сама собою.
- Я добре знав, що люблю, Богдане.
- © душевна глибiнь зимна, Несторе. Ти гадав, за ©© очима кри ться
серце? Я в те нiколи не вiрив. Однак це вже поборена точка. Та одне
приходить менi на думку. Чому ти ©й листовно не освiдчився? - спитав я. -
Листовне була б, може, не так болюче вiдмовила.
- Хотiв. Але прогулка дала нам самоту, i я сказав, що бажав. Та я тепер
написав до не© листа i вiдiшлю, вiд'©жджаючи. З ©© вiдмовленням я
вiдчуваю, що вступаю в iншу судьбу. Я мусив йому притакнути.
Вiн, пiднявшись з свого мiсця, пiшов до якогось бюрка, витягнув вiдти
листок паперу й поставив менi на колiна. Сам, обернувшися до мене спиною,
вихилився через вiкно й глядiв на захiд сонця. Воно заходило над горою, на
котрiй пишалась одна-однiсiяька великанська смерека, зарисовуючися тепер
гостро на жарiючiм фонi небосхилу. Я читав:
"Листки, яа котрих я до вас уже не раз, як i нинi, писав,були бiлi. Чи
вiдчували ви однак, що все те, що я черпав з сво © душi для вас, було так
само бiле? Так, дiвчино. Бiле було воно. Першим i послiднiм святим
почуванням мо©м. Молитвою була моя любов до тебе, нiмою, дарма що любов'ю
звалася. Як бачив я де бiлий цвiт, з тобою порiвнював я його. Як кортiло
зривати його, вагався, бо над тобою застановлявся. Хоч i виривалося iнодi
iм'я тво дороге на мо© вуста, в гуртi других мужчин, я затискав ©х, щоб
не вимовляли вони його. Бiлою бачив я тебе й боявся, щоб з уст других ти
не вийшла почорнiла. О, дiвчино! Квiте дорогий мiй! Чи зна ш ти, як
угинаюсь я пiд працею? Як горять мо© щоки, як товпляться думки за чолом,
щоб скорiше дiйти до поставлено© цiлi? Як снував я свою житт ву павутину?
Вiдчувала ти коли над собою потугу "примусу", i що то значить
"пожертвування сво©х сил працi"? Запалi i силу почуття обов'язку? Все те
мало уможливляти менi також i приступ до тебе й сказати: "Ось я готовий, я
знав лиш працю. Я зрiкався все© краси й сонця, що блистить для молодiжi,
уникав всього, що волiче за собою в жар життя. Я не поспiшавсь i не
спiшусь до нього легким кроком; я приладжуюся до нього, мов до вступу в
святиню. Ти й суспiльнiсть, - вам обо©м хотiв вiддати сво© сили, сво©
руки". Але одну ти вже вiдрубала, осталась менi лиш друга. Вчора, ось тут,
за оцими дверима, я зачув по раз послiднiй твiй голос. Я мiг увiйти,
поглянути тобi смiливо в вiчi, попрощатися назавше з тобою, - але не
вчинив цього. Заглибоко встромила ти жало шорстко© душi тво © в мою грудь,
заглибоке. Жалую лиш, що не пiзна ш нiколи, якого роду може бути мужеська
тонкiсть у почуваннi! Але колись, може, вгада ш ©©, будеш мрiяти про не©,
як саме вона буде обминати тебе в життi, горда дiвчино моя. Тодi згада ш
мене.
Д-р Н. Обринський".
Я прочитав.
- Що зробиш?
- Вiдiшлю.
- Ти шукав щастя знутра, Несторе, а вона бажа його знадвору, - сказав
я.
Вiн здвигнув плечима, помовчав кiлька хвиль, а вiдтак, звертаючи на
iнше поле, неначе вже забагато про сво нутро звiрявся менi, спитав:
- Чи Маня вже готова з пакуванням?
- Зда ться.
- То добре. Я пiду ще до доктора Роттера, а потiм у лiс.
Коли я з ним попрощався, поступив ще на хвильку в покiй панi Мiллер,
вийшла проти мене Маня.
- Що казав? - були першi ©© слова, i очi спинилися вижидаюче на мо©х
устах.
- Мало що, - вiдповiв я й розказав, що знав. - Не журiться, Маню. З сею
задачею, що горить у його грудях кривавим жаром, вiн упора ться сам.
* * * _
Поранок настав, i з ним час вiд'зду. На колiйовiм двiрцi[91] з'явились,
крiм вiд'©жджаючих, панi Мiллер, доктор Роттер i панна Марiян з батьком.
Сама мати ©©, що не опускала постелi, не прийшла, а попрощалась
напередоднi з обома. Наталя залишилась з нею, пересилаючи на прощання
сво ю молодою кузинкою для панни Обринсько© кiлька прегарних бiлих рож.
Маня й Нестор виглядали блiдо i, як розумiв я ©х, були б волiли, щоб ©х
не втягано багато в розмову. Коли панi Мiллер розпочала по привiтi розмову
з добродi м Марiяном i доктором Роттером про погоду, переходячи
многословно й на вiд'©зд п. Марiянiв, що мав незабавки також наступати, -
звернувся я до Манi. Вона перебирала мовчки мiж цвiтами, мов хотiла
з-помiж них одну найкращу вибрати.
- Ви ©дете, панно Маню, - обiзвався я. - Чи довго залишусь я тут, не