Страница:
додав, - по правдi кажучи, менi було б наймилiше, наколи б i вона зо мною
©хала".
Добродiй Олесь думав, гладячи раз по раз гарною рукою свою плекану
бороду.
"За вiсiм день, кажеш, мусиш?"
"I се тво непохитне постановленвя?"
Нестор потакнув головою.
Добродiй Олесь здвигнув плечима,
"Я б тобi пригадав, - сказав, - що для тво © сестри було б лiпше, якби
вона побула ще якийсь час у горах, як вертала в гаряче, порошне мiсто. На
мою думку, вона ще реконвалесцентка. Подумай, якою поверне й стане перед
сво ю матiр'ю. А до того жде ©© також праця. - Останнi слова висказав
якось несмiливо й оминув погляд дiвчини, немов боявся нагадувати, що ©©
ждуть утяжливi лекцi©, якими заробляла на життя i причинялася також до
удержання. - А й тобi, як сказав я, не завадить побути довше на гiрськiм
воздусi. Кажеш, тебе жде велика прадя, а про свiй фiзичний стан не дба ш
нiколи. Розваж, Несторе! Пiд час пожежi напружувався ти надмiрно. Це знаю
я не лиш вiд панства Марiянiв, але й вiд других, що були в той час там
присутнi й бачили тебе. Ти не силач. Вiд то© пригоди тобi сили не прибуло.
Мо©м обов'язком, як уже не бiльше, подбати, щоб ти й твоя сестра ви©хали
вiдси не менше здоровi, як (прибули. Тому прошу тебе, щоб вiд часу
закiнчення тво © вiдпустки залишився ти ще хоч з кiльканадцять день тут у
горах, i .за той час був мо©м гостем, однаково, чи за мешкував би в
лiсничiвцi, чи в мо©й власнiй хатi. Якби не те, що досi був я такий
зайнятий хоробою матерi й клопотами поновного впорядкування сво © хати,
був би ти вже про ту мою постанову довiдався. Нинi ти доторкнувся се©
оправи сам, i я тобi за це вдячний. Я маю надiю, що за кiлька день
полiпшиться стан мо © матерi остiльки, що зможу забрати ©© вже в свою
хату, i тодi запану в лiснйчiвцi давнiй супокiй i свобода. Застановись
над мо ю просьбою, Несторе".
Молодий чоловiк помовчав хвилину, а потiм похитав головою.
"Ти зробив рахунок без господаря, Богдане, - сказав. - Нехай би й якi
там шляхетнi мотиви спонукали тебе до того проекту, але прийняти його я в
жоден спосiб не годен. Щодо мо © сестри, то вона, коли хоче, нехай
оста ться у панi Мiллер, але я один мушу за вiсiм день вертати. На протязi
тих трьох тижнiв, що я тут перебув, я скрiпився бiльше, як навiть
сподiвався. Навiть i кашель уступив по бiльшiй частi, i я чую, що можу хоч
би й подвiйну працю взяти на себе".
"Що я тобi ще рiшуче вiдраджую. Ти не так скрiпивсь, як повинен",
закинув тут добродiй Олесь.
"Радо прийняв би я тво предложения iншим разом, Богдане... Однак цього
лiта не годен се вчинити. А щодо мо © незначно© помочi при пожежi, то ти
переоцiню ш ©©. Кожний iнший на мо©м мiсцi був би те саме вчинив, i про
якiсь "обов'язки" проти нас ти навiть не згадуй, бо тим справля ш менi
прикрiсть. Залиши доторкатись се© справи. Ти не настро©ш мене iнакше, як
настро ний я тепер".
"А я по©ду з тобою, Несторе! - обiзвалася тут.Маня, що заховувалася
досi спокiйно. - За вiсiм день побуту й супочинку в лiснiм воздусi i
неперериваного сну я наберу давнiх сил. Вашi сумнiви щодо мого фiзичного
стану, пане Олесь, - додала, звертаючись до нього, - цiлком безпiдставнi.
Навiть це, - додала й указала на пов'язку кругом голови, - ношу я бiльше
на бажання мого окружения, як з справдiшньо© потреби. Менi вже нiчого не
хибу ! - I сказавши це, вона, мов на доказ сво©х сил, встала й, отворивши
нараз широко обiйми, майже блискавкою пiдняла брата одробину вгору й
поставила назад. - Бачите, пане Олесь?" сказала вiдтак, вiддихаючи глибше,
i всмiхнулась через плечi до нього, що витрiщився перелякано на не©.
"Дiйсно, - обiзвався добродiй Олесь з гiрким вiдтiнком у голосi. - Ви
готовi цей experiment[70] ще й на кiм iншiм повторити, щоб лиш свою
постанову, як i брат, перетерти. Чому нi? Але вам це все не поможе. Доктор
Роттер нехай рiшить. Вiн буде в тiй справi компетентнiший, як я. Я, як
бачу, не вдiю нiчого. Мужик проти аристократiв безсильний. Для них
знайдеться в кожнiм разi задня хвiрточка, через котру вони перед ним
вивинуться. Я це вiдчуваю. Йому оста ться" лише пересвiдчення, що вiн
проти них довжником, i що до сплачення свого довгу не подасть йому жодне з
них помiчно© руки. його матiр i майно вирвали з пожежi, а особистi його
почування вiдносно то© цiло© подi© ©м байдужi. З ними нехай справля ться
вiн сам".
Наступила хвиля мовчання. Тяжкого, напруженого мовчання. А однак його
слова, висказанi з поважним, майже понурим супоко м, викликали дивнi
наслiдки. Брат i сестра поглянули на себе, i коли лице дiвчини покрилось
блiдiстю, обiзвався Нестор:
"Коли ти, Богдане, з це© сторони береш цю оправу, то помиля шся сильно.
Не якою-небудь поверховною забаганкою моя постанова скорiшого вiд'©зду,
а поважною рiччю. До того примушений я працею, котра, як i сам зна ш,
робить нас часто-густо невiльниками. Крiм того, вимагають того вiд мене й
особистi причини, про котрi тепер говорити рiч зайва. Все те разом вимага
вiд мене подвiйно© пильностi та вiдречення хоч би й найменшо© особисто©
свободи. Коли моя сестра хоче товаришити менi, то робить це без впливу з
мо © сторони. Та все ж таки я обiцяю тобi розважити ще раз твою просьбу й
буду старатись вдоволити ©© хоч почасти".
По лицi добродiя Олеся перебiг мов сонячний проблиск. Одначе вiн,
здержуючись вiд усякого теплiшого тону в сво©м голосi, простяг руку до
Нестора й сказав:
"Дякую, мiй хлопче". Нестор i Маня мовчали хвилину.
Сестра похилилася наново над шитвом, а Нестор, поглядiвши деякий час в
створене вiкно, подався нараз до дверей.
"Куди, Несторе? - спитала Маня пiвголосом. - Залишися трохи коло нас".
"Я обiцяв прийти коло це© пори до панi Марiян i не хотiв би, щоб на
мене ждали".
"Що поробляють дiвчата? - спитала Маня. - Я вже цiлик три днi не бачила
©х".
Нестор усмiхнувся.
"Панна Iрина вчиту ться завзято в iсторiю музики, котру дiстала вiд
мене, а панна Наталя вiдсила й прийма листи й вижида , мов сходу сонця,
днини, в котрiй окинеш пов'язку з чола й зможеш взяти участь в однiй
проектованiй прогулцi по орхiде© в околицi "Чортового млина".
"Держись, Несторе... - погрозив йому жартiвливо добродiй Олесь, - i не
заглядай надто глибоко в морськi очii..."
По нiжнiм лицi Нестора перебiгла краска.
"Не бiйся, - обiзвався вiн, а вiдтак, мов вiдриваючися вiд обох, насилу
додав: - Ось я бачу, йде доктор Роттер, i я тепер тут лишнiй".
Сказавши це, вiддалився так само нечутно, як прийшов. Будь здорова.
Твоя А. Мiллер".
* * * _
(Пiзнiше).
Чотирнадцятий день минув передучора вiд часу, як моя мати лягла в
постiль i майже чи не з смертю боролася. Слава богу, криза минула щасливо,
доктор Роттер вважа ©© врятованою, i вiд то© хвилi йде ©© стан чимраз до
лiпшого. Саме, як кажу, передучора була та тяжка нiч, коли ми, чи не всi,
пересидiли коло ©© постелi. То : панi Мiллер, доктор Роттер, Маня й я.
Коли ж коло пiвночi, в котрiй побоювались погiршення, вона впала в
глибокий спокiйний сон, а лiкар, переконавшися востанн , що органiзм
освободжений вiд гарячки, - вiн залишив ©© пiд наш догляд i пiшов.
Вiдходячи, звернувся до Манi, за котрою слiдив очима, як звичайно, i
сказав:
- Тепер, панно Маню, спочивайте спокiйно. Ваша задача, яку повзяли ви
на себе, вже скiнчена, а ваша помiч вiдтепер майже лишня. Хора цим сном
скрiпиться бiльше, як попереднiми, а ©© дальший догляд не буде вимагати
стiльки осiб, як досi. Я дуже вдоволений з ©© стану. Вiдтепер дозирайте ви
вже себе й брата. Вам обом треба бiльше одпочинку, чим вам зда ться. - I
докинувши, що з нею ще, мабуть, побачиться, вiн попрощався.
Маня, зачувши з уст Роттера, що вона при постелi хоро© вiднинi зайва,
пiднялася по його вiддаленню з свого мiсця i, замiтивши, що йде в сусiднiй
кiмнатi лиш створити вiкна, вийшла нечутно в кiмнату цвiтiв, у котрiй мали
ми вже першого вечора дискусiю. Моя мати спала спокiйно, панi Мiллер
сидiла напiвдрiмаючи непорушно в фотелi коло не©, i я пiшов за дiвчиною.
Вона отворила дiйсно одне вiкно широко i, сперши голову на руку,
дивилась якийсь час мовчки в чудову безгомiнну нiч. Було по легенькiм
дощi, i теплий воздух, переповнений вогкiстю, пригадував собою веснянi
ночi. Саме перед вiкнами, над горою, пишався мiсяць, i навкруги панувала
тишина, майже пiвнiчно© години!
Я пiдiйшов до дiвчини.
- Крiпiться, панно Маню... - промовив я до не© пiвголосом. - Я тепер
такий щасливий, що хотiв би, щоб усi... а й ви, почували себе такою. Але
тепер ви втомленi, i я не задержу вас довго. Я хотiв вам нинi лиш поки що
одним словом за все добро, що пiшло вiд вас для мене й мо © матерi,
подякувати. Але де те слово, панно Маню, щоб ним висказати всi мо©
почування для вас?
На мо© слова дiвчина звернулася до мене, i по ©© лицi було видно вираз
зчудування.
- Я тут недалеко вашо© матерi ще лиш на хвилину задержусь, - сказала, -
а вiдтак також пiду.
- Чи моя присутнiсть вас виганя ? - спитав я, i мiй голос, котрий мав я
досi завсiди в сво©й властi, задрижав мимоволi м'якiстю. - Ви ж тут у
сво©й хатi; я втиснувся в не© й розбив на силу ©© супокiй.
- Не в тiм рiч, пане Олесь, - обiзвалась вона. - Я потрохи звикла
перебувати тепер в оцiй кiмнатi. Ви самi чули, що моя присутнiсть при
постелi хоро© лишня. Сповнивши свою задачу, я вважаю зайвим задержуватись
в поблизькостi вашо© матерi довше. Цими днями, а може й завтра, як чую,
при©де панi Дора К. Вона займе, як заявила менi панi Мiллер, оцю кiмнату.
На час, нехай би й який короткий, поки пере©де хора досвого дому, я пiду
до панства Марiянiв. Кра виду, як оцей, - додала, вказавши рукою на дiйсно
чарiвну картину ночi перед очима, - може, й не побачу перед вiд'©здом
вдруге. - Вiсiм день злетить скоро, тому зачинаю поважно прощатися зо
всiм.
- Маню! - обiзвався я пiвголосом i приблизився до не©. - Завтра не
йдiть ще вiд нас. Хто зна , чи Дора буде вже завтра тут. А хоч би. так,
тодi хоч тут i там покажiться у хоро©... i в нас. Тут ви дома, а хора,
вона також... звикла... до вас.
- Як хора, - докiнчила дiвчина з ледве замiтним нервовим усмiхом. - Але
я сповню ваше бажання. За кiлька день перевезуть ©© додому, там вона
вiднайде себе, як вiднайде себе з нас кожне; а вiдтак пiде кожне сво ю
дорогою, стаючи на сво©м мiсцi, не забираючи нiчого з усього пережитого на
будуче з собою. Чи вдоволенi ви, пане?
- Це чую я вiд вас по раз другий, панно Маню, - сказав я спокiйно, хоч
у менi задрижало на останнi ©© слова болюче. - Я б думав, що саме по тiм
тяжко псребутiм часi, коли ми, мов два добрi товаришi, прямували до одно©
мети, сторожачи над боротьбою мiж життям i смертю, з пожертвуванням все©
сили, - ми повиннi тепер розiйтись iнакше. Ми ж станули собi ближче.
- Гада те? - опитала вона, i ©© нiжнi вуста скривилися гiркою усмiшкою.
- Я так думаю.
- А я - нi. Якраз тi нашi переконання не зливаються в одно, - вiдповiла
вона поважно.
- Я признаю, панно Маню, що багато дечого, що стояло незрозумiлiстю,
упередженням i поглядами молодшо© "Sturm-i Drangperiode" [71]мiж нами, ви
вирiвняли сво ю благороднiстю, а головно шляхетним поступуванням.
Останнiй, для нас обох утяжливий час затер чи не на все нерiвностi мiж
минувшиною а теперiшнiстю. Такого погляду й почування, я переконаний, е й
моя мати. Вона не могла не бачити вас, якою ви в дiйсностi. Не могла не
взнати ваш несамолюбний геро©чний учинок проти не©, не вiдчути вашо©
безкорисностi. Вона вам мусить вiддати належний поклiн, якою б i не була
консеквентна в сво©х почуваннях i постановах з давнiшнiх лiт.
- А я буду досить твереза не повiрити хвилевим настроям, пане Олесь! -
вiдповiла вона й пiднялась гордо. - Зрештою, i на що б це все здалося? За
тиждень або й кiлька день пiзнiше розiйдемось ми назавше; пощо, отже,
скидатись того, що пiддержувалося тверезим розумом цiлими роками? В кожнiм
iншiм разi, - додала, - була б мене, може, змiна ©© поглядiв до мо ©©
особи ущасливила, але нинi залишить вона мене холодною Внутрiшньо ми
однаково розлученi на все.
- На все, Маню? - спитав я. I я чув, як мiй голос мимоволi задрижав.
- Так, пане Олесь. Чи як же? - спитала й пiдняла сво лице, що
пригадувало блiдiстю в слабiм освiтленнi якийсь бiлий цвiт. - Чи донька
колишнього вбогого, але чесного урядовця, що не мала за життя його, з
причини свого вбожества, вартостi в очах ваших i вашо© матерi, перейнято©
матерiалiстичним духом, може ©© тепер, яко вбога вчителька, що бiга по
лекцiях, щоб здобути матерiальнi засоби... бiльше мати, як перше? Нi, пане
Олесь... - сказала й потрясла гордо головою. - Якою й була Маня Обринська
колись на©вною, вiрующою в безкористь людську слiпо, в здiйснення iдеалiв
i мрiй, то нинi вона не нею бiльше. Не годна бiльше бути. Ми були
вiддаленi вiд себе, жили iншим життям i заняттям, - тягнула далi, пiд час
коли ©© альтовий голос заграв нараз сильним зворушенням i пiрвав i мене з
собою, - але я вiдчувала гiрко, що лиш сама та моя вбогiсть вiддiлила мене
вiд вашо© матерi й вiд вас, дарма що душа моя протестувала проти тих
розумувань. Остаточно одначе i пiддалась ©м, переконуючись, що слушнiсть
по ©х сторонi.
Через хвилину я дивився зчудовано на не©, а потiм обiзвався:
- Чи справдi ви того переконання, що я й моя мати причинились сво©м, як
утриму те, "матерiалiстичним" духом до того? В якi уявлення загнались ви,
пiд яким впливом перебува те? Ви несправедливi, панi!
- Не можна iнакше збирати, як засiва ться, - вiдповiла вона,
усмiхнувшися гiрко.
- Я не розумiю вас, куди пряму те ви, панi?
Вона здвигнула плечима.
- Ви огiрченi й упередженi проти нас, хоч менi не зрозумiло, з яких
причин. Ба я пiду навiть дальше, - говорив я спокiйним голосом. - Я
припускаю, що в мо © матерi бiльше матерiалiстичного духу, чим, може, в
деяких iнших жiнок. Це в не© виробилося з деяких причин, котрi порушувати
не належить сюди. Одначе крайньою матерiалiсткою, як ви це заявля те, вона
не бувала нiколи. На те не допустила б уже ©© релiгiйнiсть.
Дiвчина вислухала мене мовчки, а вiдтак, перейшовши повiльним, нечутним
кроком кiмнату, звернулася знов до вiкна.
- Бачите, панi Обринська! - сказав я. - Ви не ма те фактiв i доказiв на
сво© заявления, з котрими, як мiродайними, ми повиннi числитися.
Вона все ще мовчала, опираючись до вiкна, мов я не знаходився недалеко
не©; i доперва по хвилi завзятого мовчання заговорила, iгноруючи мо© слова
цiлковито.
- Понад усе ставила вона й ви матерiалiзм. Той грубий матерiалiзм, що
нiвечить безоглядно найтоншi зворушення душi, найшляхетнiшi замiри й
постанови людсько© душi. Понад усе.
- I я, панно Маню!.. I я? - спитав я, прокидаючися, мов доторкнений
гарячим залiзом. - I я, панно Маню?
- I ви також! - вiдповiла вона твердо.
- Я також! - повторив я i пронизав ©© сво©м... я чув, у тiй хвилi майже
ненавистю спалахнувшим поглядом. - Маню, схаменiться! Ви могли б сво©х
слiв пожалувати. Я мужик, - упiмнув я, - ви з скоробiжучою аристократичною
кров'ю в жилах, це правда; але мужицька амбiцiя, зражена раз до глибини
душi, могла б статись для аристократiв динамiтом, яким би там спокiйним i
поблажливим не здавався мужик з поверховностi. На точцi честi вiн твердий,
як камiнь, а гордiйськi вузли, нав'язуванi аристократичними руками з
шляхетськими гербами на нiгтях, розтина вiн без вагання.
Вона стояла спокiйна, блiда, з очима, що зорiли проти мене, мов ждали,
щоб я цiлком успоко©вся. А вiдтак пiшла до дверей, i мов переконавшися
там, що слова нашi не дiйшли нi до матерi, нi до панi Мiллер, вернулася
знов повiльним кроком.
- Я хочу доказiв i фактiв, хоч би яких незначних! - наставав я на
сво му, сильно зворушений.
- Добре, - сказала вона, - я ©х вам подам кожним iншим разом, лиш нинi
нi, пане Олесь! - Iз тими словами вiдвернула сво лице, мов ховала його
вiд мене. - Нинi нi.
- Нинi нi?
- Так, - вiдповiла вона змiненим голосом.
- Коли ж я хочу ©х саме нинi мати!
- Нинi нi, пане Олесь, - повторила вона й цим разом (о, диво!)
прохаючим голосом. - Нинi нi.
- Чому нинi нi? - спитав я, i в мо©м голосi продзвенiв мимоволi грiзний
трiумф побiди.
- Бо ви нинi щасливi, пане Олесь, як самi сказали... а... я... нинi
обезсилена...
- Ага! - кликнув я, смiючись злорадно. - Аристократка не хоче псувати
мужиковi "недiлi". Чи не так? - спитав я i з тим словом приступив до не©
ближче. - Нi, панi Обринська. Я настаю на те, щоб аристократка попсувала
мужиковi святочну днину й почислила факти, що потвердили б закиди ©© та
обвинувачення про нашу матерiалiстичнiсть. Могла вона знати ©х i про них
мовчати, можу й я про них дiзнатися.
Знов стулилися дiвочi вуста до мовчання, знов той самий прохаючий вираз
у карих очах - не силувати ©©. Але я не втерпiв. Вона боролась, очевидно,
щоб, бути може, не завдати менi сво©ми висказами болю, мiж тим коли я,
саме внаслiдок того, тратив чимраз бiльше супокiй i моя душа неначе
видющою ставала. Заразом я не мiг при тiм усiм i не вiдчути, що оця чудна
дiвоча душа перейнята до мужика чистою несамолюбною любов'ю, не мiг i не
сказати собi, що мiж нами пану якась та мнича перепона, - сила, що спиня
цiлковите довiрочне зiлляння душi в душу... Я почав по хатi
проходжуватись, оставляючи ©й i собi час до заспоко ння, а остаточно
спинився
перед нею.
- Чи факти, наколи ви ©х ма те, е такого роду, що х висказ справить
вам i менi прикрiсть? - спитав я. - Ви ж бачите, саме ваше мовчання не
може нам обо©м також добра принести.
Коли вона ще мовчала, вагалася, тодi я обiзвався вдруге.
- Ви не вмii те неправдою орудувати, .Маню! Якi несправедливi й
"божевiльнi" бува те ви подеколи проти себе й других! Однак сво©х уст нею
сплiяiмлювати ви не годнi; це я бачу ясно. Тому я проiшу вас не опиратись
мо©й просьбi довше, а виявити .менi все, що зна те. Всi, якi б вони не
були, тi мо© й мо © матерi провини на тлi нашо© матерiалiстичностi. Я хочу
©х з ваших уст почути. Зрештою, ви помиля тесь, коли дума те, що я
неопоiсiбний вислухати ©х нинi, бо буцiм я нинi щасливий. Поки що, - додав
я, всмiхаючись гiрко, - мо щастя, як бачите, не ослiплю мене. Але
сядьте, - додав я нараз, пiдсуваючи ©й фотель, побачивши, що вона з
зворушення й утоми ледве на ногах держалася.
Вона сiла, я коло не©, i вона почала говорити. Тихо, вриваним голосом i
трохи вздержливо. Якраз у часi по вiдданню старшо© ©© сестри (Оксани)
позичив ©© батько бiльшу грошову суму в мо © матерi на недовгий час, без
вiдома мого батька, як це робила мати не раз, орудуючи сама одна сво©м
власним ма тком. Вона визичила ©х на виставлений лист довжностi за
проценти тако© висоти, як беруть ©х лиш однi крайнi лихварi потайки. Лист
довжностi був пiдписаний ©© родичами, мо ю матiр'ю i як свiдком i будучим
©© спадко мцем - i мною. Суму ту обернув ©© батько на закупно одного
першокласного шматка землi, що з часом мусив набути подвiйно© вартостi, бо
знаходився в купелевiй мiсцевостi, котра розвивалася якнайкраще. Шматок
землi то© був призначений для не©, в разi вона колись вiддавалась би, а як
не те, просто в крайнiм разi на продаж, щоб за узискану за не© суму вона
могла вiддаватися без перерви вищим студiям, котрi дали б ©й iможнiсть
здобути в суспiльностi незалежне становисько й забезпечити тi ю дорогою
свiй бит. Несподiвана смерть батька погромила не лиш його плани, але враз
з ними й ©©. Вона мусила покинути постанову вiддатись студiям, що було
колись ©© найгарячiшим бажанням, розстатись назавше з сво©ми улюбленими
мрiями й остатись надальше, як виховавчиня, в домi панства Марiянiв.
Молодшi брати ©© потребували на разi найбiльше пiдпори. Поiвдовiла,
турботами прибита мати не була в силi виплачувати точно по умовi довг (як
мiг це батько), котрий завдяки високим процентам побiльшився скоро. До
того не уставала й боротьба з життям, боротьба о виховання молодших
братiв, i часто-густо попадала до злиднiв не звикла мати в розпуку й сум.
Одного дня, що був i реченцем до сплачення одно© частi довгу, вдалася
вона до мо © матерi з просьбою, щоб та опустила ©й хоч одну часть високих
процентiв, бо iнакше, як впевняла, вона буде примушена спродати гарний й
цiнний кусень землi з утратою, а як нi, то вирвати з-помiж малолiтнiх
дiтей невеличку готiвку, котру держала на непередбаченi пригоди, як
хороби, смерть i т. iн., щоб позбутися затягненого мужем нещасливого довгу
як не цiлком, то бодай частково.
На ту просьбу, виявлену з усiм теплом i упокоренням пригноблено©
матерi-вдовицi, одержала вона вiд мо © матерi вiдповiдь, що, на превеликий
жаль, вона не в силi сповнити ©© бажання. Про яке-небудь "опущення"
процентiв не може бути бесiди, бо, визичуючи батьковi грошi, чинила вона
це з увiчливостi для нього й його жiнки, а не впрошувалася о те. Одначе,
додала, могла матерi остiльки полегшi вчинити, що продовжити реченець
виплати капiталу на кiлька рокiв ще або й довше. Крiм того, зробила
матерi, мiж iншим, докiр що вона не вихову сво©х дiтей практично,
особливо - щодо "дiвчини". Вона, - (Маня, говорила) - тратить дурно лiта.
Нехай, - сказала, - та донька ваша виб' , собi непотрiбнi моднi уро ння й
мрi© з голови, а вдасться завчасу до яко© добро© кравчинi i, не гаячи
часу, вiзьметься до заробiтку голкою, як це роблять дiвчата й з iнших
добрих домiв в ©© положеннi. Це принесе ©й бiльше користi, чим усякi
"розумовi пiдпри мства", котрi хiба потягають за собою видатки, а бiльше
нiчого. З часом може трапитись ©й якийсь жених, що буде до ©© ма тку
вiдповiдний i таким способом усталить сво буття, а вона... бiдна, доволi
вже хлопцями обшарпувана, буде мати на собi на один тягар менше. Це ©©
щира приятельська рада, що веде, справдi, не до самого великого панства,
але й не до злиднiв. Щождо самого реченця до сплачування грошових рат, -
додала при кiнцi, - то нехай панi Обринська додержу його точно, бо син
©©, котрому припаде ввесь ©© ма ток, так само безцеремонне строгий у
грошових справах, як i вона, i не любить заходитись у непотрiбнi дискусi©
й жалостi, i в випадку недодержання означених умов або спродасть лист
довжностi, або поступить, як вимагають дотичнi таких справ закони. Це каже
вона ©й без зла в серцi, просто, без зайвих церемонiй, бо шану ©©. З тим
передала матерi новий прилагоджений уже лист довгу, пiдписаний наново нею
й мною, попрощалась i вийшла, бо на не© ждали "мужики-купцi", що прийшли
закупити ©© худобу i т. iн.
Оповiвши це, дiвчина мов передала менi з оцим оповiданням якусь останню
свою силу. Вiдтак, затуливши лице руками, опустила голову вниз i сидiла
якийсь час неповорушно.
- Чому ви менi цього не сказали давно, панно Маню? - спитав я
беззвучним, майже менi самому чужим якимсь голосом, вiдчувши, що пiд час
©й оповiдання з мого лиця зникла чи не остання крапля кровi. - Довiдавшися
про це, я був би зараз у самiй першiй хвилi зробив цiй справi одним
замахом
кiнець.
I сказавши це, я зсунув з ©© лиця лагiдно руки i, вижидаючи на ©©
вiдповiдь, хвилину дивився на не©.
- Чому? - спитала вона блiдими вустами, окинувши мене сумним поглядом.
- Ви ж чу те: бо "син був так само безцеремонне строгий у грошових справах
i не бавився в непотрiбнi дискусi© i жалостi, як i вона".
На часок я опустив голову на руку, заслонюючи рiвно дiвчинi очi, а
вiдтак обiзвався.
- Маню, - сказав я, - оце, що розказали ви менi, я, присягаюсь, чую
нинi по раз перший. I вiрте, всього був би я по сво©й матерi сподiвався!
Всього жорстокого й безiвзглядного, всього подiбного тому, лиш такого
поступування й таких вчинкiв - нiколи! Я признаюсь, хоч i як тяжко до
цього признатись синовi матерi сво ©, що нiколи а нiколи я цього в свiтi
не сподiвався. Маню! - додав я з здавленим голосом, бо в притикаючiй
кiмнатi лежала ж вона. Та, над котрою я дрижав, котрiй вiддавав я чи не
всю свою молодiсть i сво життя, щоб лиш нагородити ©© за все, що
жертвувала менi, i вдоволити ©©... - Маню! - повторив я, коли вона не
обзивалася, - це чиясь видумка, що ма понизити мою матiр i мене; бо ж це
з ©© сторони неможливо. Воно заогидне!
- Видумка, пане Олесь? - спитала вона, i крiзь ©© пишний альтовий голос
продзвенiли гiркий жаль i ураза. - Може бути, це й видумка з сторони мо ©
матерi, - сказала вона. - Але в такiм разi питаю я вас: що скаже на те
власноручний ваш пiдпис на тiм листi довжностi?
- Мiй? - спитав я, витрiщаючись зчудовано на не©.
- Так, ваш. Ви забули... Я ж вам казала, що на листi довжностi були
пiдписанi родичi, ваша мати i, як свiдок i спадко мець, ви!
- Я, Маню, я?.. - повторив я, неначе сонний, а вслiд за
тим прокинувся. - Де той лист, панно Обринська? Де вiн ? - кликнув я,
вiдсуваючи бурхливо ©© руку зi свого рамена, що спочила там нараз. - Я
мушу свiй пiдпис сам па сво© очi побачити!
- Ви побачите його! - вiдповiла дiвчина спокiйно i вийшла на часок з
кiмнати. Коли вернула, була поважна, хоч блiда, i подала менi з
вiдверненим лицем якийсь зложений папiр, котрий я не взяв, але вирвав з ©©
рук. Вiдтак, приступивши з ним пiд звисаючу над столом лампу, перебiг його
очима i, вчинивши це, не обiзвався до не© нi словом... У кiлька хвиль
пiзнiше я перемiрював у найбiльшiм зворушеннi вшир i .вдовж кiмнату, а мо©
вуста зачинились мов назавше.
Справдi! Хоч i знав я запопадливiсть хоробливу, ощаднiсть i
безсердечнiсть сво © матерi - однак щоб це все набрало тако©
iнтенсивностi, що вона допускалася найгрубшого лихварства, заслоняючись до
того й мо©м сфальшованим пiдписом, - я не мiг сподiватися. Якi чеснi були
тi люди, з котрими поступала вона так немилосердно, що не потягли ©© до
се© хвилi до одвiчальностi. Я був зворушений до крайностi, а щоб не
сполошити присутню дiвчину вибухом свого безграничного обурення, як i
огiрчення, я вспокоював себе насилу ходом, як чинив це не раз у великiм
зворушеннi. Остаточно задержався я перед нею, що, мов склавшись у себе й
вiдчуваючи враз зо мною мо зворушення, сидiла, як перше, на сво©м мiсцi,
сперши голову на руку, i слiдила неспокiйними очима за мною.
- Все правда, Маню, що оповiдали ви менi; все, що до послiднього слова.
А рука, що писала це письмо, аж надто менi знана, - сказав я, вiддихаючи
важко. - Однак лиш одне, що сто©ть у письмi тiм, мiж пiдписом мо © матерi
й ваших родичiв, горить для мо©х очей червоним полум'ям протесту,
вижидаючи свого знищення й оправдання мо ю рукою. Це той пiдпис, Маню,
котрий назвали ви мо©м, що слушне настроював вас до нас, а взглядно до
мене, вороже, котрого однак я нiколи в життi сво ю рукою не виконував, бо
вiн фальсифiкований.
©хала".
Добродiй Олесь думав, гладячи раз по раз гарною рукою свою плекану
бороду.
"За вiсiм день, кажеш, мусиш?"
"I се тво непохитне постановленвя?"
Нестор потакнув головою.
Добродiй Олесь здвигнув плечима,
"Я б тобi пригадав, - сказав, - що для тво © сестри було б лiпше, якби
вона побула ще якийсь час у горах, як вертала в гаряче, порошне мiсто. На
мою думку, вона ще реконвалесцентка. Подумай, якою поверне й стане перед
сво ю матiр'ю. А до того жде ©© також праця. - Останнi слова висказав
якось несмiливо й оминув погляд дiвчини, немов боявся нагадувати, що ©©
ждуть утяжливi лекцi©, якими заробляла на життя i причинялася також до
удержання. - А й тобi, як сказав я, не завадить побути довше на гiрськiм
воздусi. Кажеш, тебе жде велика прадя, а про свiй фiзичний стан не дба ш
нiколи. Розваж, Несторе! Пiд час пожежi напружувався ти надмiрно. Це знаю
я не лиш вiд панства Марiянiв, але й вiд других, що були в той час там
присутнi й бачили тебе. Ти не силач. Вiд то© пригоди тобi сили не прибуло.
Мо©м обов'язком, як уже не бiльше, подбати, щоб ти й твоя сестра ви©хали
вiдси не менше здоровi, як (прибули. Тому прошу тебе, щоб вiд часу
закiнчення тво © вiдпустки залишився ти ще хоч з кiльканадцять день тут у
горах, i .за той час був мо©м гостем, однаково, чи за мешкував би в
лiсничiвцi, чи в мо©й власнiй хатi. Якби не те, що досi був я такий
зайнятий хоробою матерi й клопотами поновного впорядкування сво © хати,
був би ти вже про ту мою постанову довiдався. Нинi ти доторкнувся се©
оправи сам, i я тобi за це вдячний. Я маю надiю, що за кiлька день
полiпшиться стан мо © матерi остiльки, що зможу забрати ©© вже в свою
хату, i тодi запану в лiснйчiвцi давнiй супокiй i свобода. Застановись
над мо ю просьбою, Несторе".
Молодий чоловiк помовчав хвилину, а потiм похитав головою.
"Ти зробив рахунок без господаря, Богдане, - сказав. - Нехай би й якi
там шляхетнi мотиви спонукали тебе до того проекту, але прийняти його я в
жоден спосiб не годен. Щодо мо © сестри, то вона, коли хоче, нехай
оста ться у панi Мiллер, але я один мушу за вiсiм день вертати. На протязi
тих трьох тижнiв, що я тут перебув, я скрiпився бiльше, як навiть
сподiвався. Навiть i кашель уступив по бiльшiй частi, i я чую, що можу хоч
би й подвiйну працю взяти на себе".
"Що я тобi ще рiшуче вiдраджую. Ти не так скрiпивсь, як повинен",
закинув тут добродiй Олесь.
"Радо прийняв би я тво предложения iншим разом, Богдане... Однак цього
лiта не годен се вчинити. А щодо мо © незначно© помочi при пожежi, то ти
переоцiню ш ©©. Кожний iнший на мо©м мiсцi був би те саме вчинив, i про
якiсь "обов'язки" проти нас ти навiть не згадуй, бо тим справля ш менi
прикрiсть. Залиши доторкатись се© справи. Ти не настро©ш мене iнакше, як
настро ний я тепер".
"А я по©ду з тобою, Несторе! - обiзвалася тут.Маня, що заховувалася
досi спокiйно. - За вiсiм день побуту й супочинку в лiснiм воздусi i
неперериваного сну я наберу давнiх сил. Вашi сумнiви щодо мого фiзичного
стану, пане Олесь, - додала, звертаючись до нього, - цiлком безпiдставнi.
Навiть це, - додала й указала на пов'язку кругом голови, - ношу я бiльше
на бажання мого окружения, як з справдiшньо© потреби. Менi вже нiчого не
хибу ! - I сказавши це, вона, мов на доказ сво©х сил, встала й, отворивши
нараз широко обiйми, майже блискавкою пiдняла брата одробину вгору й
поставила назад. - Бачите, пане Олесь?" сказала вiдтак, вiддихаючи глибше,
i всмiхнулась через плечi до нього, що витрiщився перелякано на не©.
"Дiйсно, - обiзвався добродiй Олесь з гiрким вiдтiнком у голосi. - Ви
готовi цей experiment[70] ще й на кiм iншiм повторити, щоб лиш свою
постанову, як i брат, перетерти. Чому нi? Але вам це все не поможе. Доктор
Роттер нехай рiшить. Вiн буде в тiй справi компетентнiший, як я. Я, як
бачу, не вдiю нiчого. Мужик проти аристократiв безсильний. Для них
знайдеться в кожнiм разi задня хвiрточка, через котру вони перед ним
вивинуться. Я це вiдчуваю. Йому оста ться" лише пересвiдчення, що вiн
проти них довжником, i що до сплачення свого довгу не подасть йому жодне з
них помiчно© руки. його матiр i майно вирвали з пожежi, а особистi його
почування вiдносно то© цiло© подi© ©м байдужi. З ними нехай справля ться
вiн сам".
Наступила хвиля мовчання. Тяжкого, напруженого мовчання. А однак його
слова, висказанi з поважним, майже понурим супоко м, викликали дивнi
наслiдки. Брат i сестра поглянули на себе, i коли лице дiвчини покрилось
блiдiстю, обiзвався Нестор:
"Коли ти, Богдане, з це© сторони береш цю оправу, то помиля шся сильно.
Не якою-небудь поверховною забаганкою моя постанова скорiшого вiд'©зду,
а поважною рiччю. До того примушений я працею, котра, як i сам зна ш,
робить нас часто-густо невiльниками. Крiм того, вимагають того вiд мене й
особистi причини, про котрi тепер говорити рiч зайва. Все те разом вимага
вiд мене подвiйно© пильностi та вiдречення хоч би й найменшо© особисто©
свободи. Коли моя сестра хоче товаришити менi, то робить це без впливу з
мо © сторони. Та все ж таки я обiцяю тобi розважити ще раз твою просьбу й
буду старатись вдоволити ©© хоч почасти".
По лицi добродiя Олеся перебiг мов сонячний проблиск. Одначе вiн,
здержуючись вiд усякого теплiшого тону в сво©м голосi, простяг руку до
Нестора й сказав:
"Дякую, мiй хлопче". Нестор i Маня мовчали хвилину.
Сестра похилилася наново над шитвом, а Нестор, поглядiвши деякий час в
створене вiкно, подався нараз до дверей.
"Куди, Несторе? - спитала Маня пiвголосом. - Залишися трохи коло нас".
"Я обiцяв прийти коло це© пори до панi Марiян i не хотiв би, щоб на
мене ждали".
"Що поробляють дiвчата? - спитала Маня. - Я вже цiлик три днi не бачила
©х".
Нестор усмiхнувся.
"Панна Iрина вчиту ться завзято в iсторiю музики, котру дiстала вiд
мене, а панна Наталя вiдсила й прийма листи й вижида , мов сходу сонця,
днини, в котрiй окинеш пов'язку з чола й зможеш взяти участь в однiй
проектованiй прогулцi по орхiде© в околицi "Чортового млина".
"Держись, Несторе... - погрозив йому жартiвливо добродiй Олесь, - i не
заглядай надто глибоко в морськi очii..."
По нiжнiм лицi Нестора перебiгла краска.
"Не бiйся, - обiзвався вiн, а вiдтак, мов вiдриваючися вiд обох, насилу
додав: - Ось я бачу, йде доктор Роттер, i я тепер тут лишнiй".
Сказавши це, вiддалився так само нечутно, як прийшов. Будь здорова.
Твоя А. Мiллер".
* * * _
(Пiзнiше).
Чотирнадцятий день минув передучора вiд часу, як моя мати лягла в
постiль i майже чи не з смертю боролася. Слава богу, криза минула щасливо,
доктор Роттер вважа ©© врятованою, i вiд то© хвилi йде ©© стан чимраз до
лiпшого. Саме, як кажу, передучора була та тяжка нiч, коли ми, чи не всi,
пересидiли коло ©© постелi. То : панi Мiллер, доктор Роттер, Маня й я.
Коли ж коло пiвночi, в котрiй побоювались погiршення, вона впала в
глибокий спокiйний сон, а лiкар, переконавшися востанн , що органiзм
освободжений вiд гарячки, - вiн залишив ©© пiд наш догляд i пiшов.
Вiдходячи, звернувся до Манi, за котрою слiдив очима, як звичайно, i
сказав:
- Тепер, панно Маню, спочивайте спокiйно. Ваша задача, яку повзяли ви
на себе, вже скiнчена, а ваша помiч вiдтепер майже лишня. Хора цим сном
скрiпиться бiльше, як попереднiми, а ©© дальший догляд не буде вимагати
стiльки осiб, як досi. Я дуже вдоволений з ©© стану. Вiдтепер дозирайте ви
вже себе й брата. Вам обом треба бiльше одпочинку, чим вам зда ться. - I
докинувши, що з нею ще, мабуть, побачиться, вiн попрощався.
Маня, зачувши з уст Роттера, що вона при постелi хоро© вiднинi зайва,
пiднялася по його вiддаленню з свого мiсця i, замiтивши, що йде в сусiднiй
кiмнатi лиш створити вiкна, вийшла нечутно в кiмнату цвiтiв, у котрiй мали
ми вже першого вечора дискусiю. Моя мати спала спокiйно, панi Мiллер
сидiла напiвдрiмаючи непорушно в фотелi коло не©, i я пiшов за дiвчиною.
Вона отворила дiйсно одне вiкно широко i, сперши голову на руку,
дивилась якийсь час мовчки в чудову безгомiнну нiч. Було по легенькiм
дощi, i теплий воздух, переповнений вогкiстю, пригадував собою веснянi
ночi. Саме перед вiкнами, над горою, пишався мiсяць, i навкруги панувала
тишина, майже пiвнiчно© години!
Я пiдiйшов до дiвчини.
- Крiпiться, панно Маню... - промовив я до не© пiвголосом. - Я тепер
такий щасливий, що хотiв би, щоб усi... а й ви, почували себе такою. Але
тепер ви втомленi, i я не задержу вас довго. Я хотiв вам нинi лиш поки що
одним словом за все добро, що пiшло вiд вас для мене й мо © матерi,
подякувати. Але де те слово, панно Маню, щоб ним висказати всi мо©
почування для вас?
На мо© слова дiвчина звернулася до мене, i по ©© лицi було видно вираз
зчудування.
- Я тут недалеко вашо© матерi ще лиш на хвилину задержусь, - сказала, -
а вiдтак також пiду.
- Чи моя присутнiсть вас виганя ? - спитав я, i мiй голос, котрий мав я
досi завсiди в сво©й властi, задрижав мимоволi м'якiстю. - Ви ж тут у
сво©й хатi; я втиснувся в не© й розбив на силу ©© супокiй.
- Не в тiм рiч, пане Олесь, - обiзвалась вона. - Я потрохи звикла
перебувати тепер в оцiй кiмнатi. Ви самi чули, що моя присутнiсть при
постелi хоро© лишня. Сповнивши свою задачу, я вважаю зайвим задержуватись
в поблизькостi вашо© матерi довше. Цими днями, а може й завтра, як чую,
при©де панi Дора К. Вона займе, як заявила менi панi Мiллер, оцю кiмнату.
На час, нехай би й який короткий, поки пере©де хора досвого дому, я пiду
до панства Марiянiв. Кра виду, як оцей, - додала, вказавши рукою на дiйсно
чарiвну картину ночi перед очима, - може, й не побачу перед вiд'©здом
вдруге. - Вiсiм день злетить скоро, тому зачинаю поважно прощатися зо
всiм.
- Маню! - обiзвався я пiвголосом i приблизився до не©. - Завтра не
йдiть ще вiд нас. Хто зна , чи Дора буде вже завтра тут. А хоч би. так,
тодi хоч тут i там покажiться у хоро©... i в нас. Тут ви дома, а хора,
вона також... звикла... до вас.
- Як хора, - докiнчила дiвчина з ледве замiтним нервовим усмiхом. - Але
я сповню ваше бажання. За кiлька день перевезуть ©© додому, там вона
вiднайде себе, як вiднайде себе з нас кожне; а вiдтак пiде кожне сво ю
дорогою, стаючи на сво©м мiсцi, не забираючи нiчого з усього пережитого на
будуче з собою. Чи вдоволенi ви, пане?
- Це чую я вiд вас по раз другий, панно Маню, - сказав я спокiйно, хоч
у менi задрижало на останнi ©© слова болюче. - Я б думав, що саме по тiм
тяжко псребутiм часi, коли ми, мов два добрi товаришi, прямували до одно©
мети, сторожачи над боротьбою мiж життям i смертю, з пожертвуванням все©
сили, - ми повиннi тепер розiйтись iнакше. Ми ж станули собi ближче.
- Гада те? - опитала вона, i ©© нiжнi вуста скривилися гiркою усмiшкою.
- Я так думаю.
- А я - нi. Якраз тi нашi переконання не зливаються в одно, - вiдповiла
вона поважно.
- Я признаю, панно Маню, що багато дечого, що стояло незрозумiлiстю,
упередженням i поглядами молодшо© "Sturm-i Drangperiode" [71]мiж нами, ви
вирiвняли сво ю благороднiстю, а головно шляхетним поступуванням.
Останнiй, для нас обох утяжливий час затер чи не на все нерiвностi мiж
минувшиною а теперiшнiстю. Такого погляду й почування, я переконаний, е й
моя мати. Вона не могла не бачити вас, якою ви в дiйсностi. Не могла не
взнати ваш несамолюбний геро©чний учинок проти не©, не вiдчути вашо©
безкорисностi. Вона вам мусить вiддати належний поклiн, якою б i не була
консеквентна в сво©х почуваннях i постановах з давнiшнiх лiт.
- А я буду досить твереза не повiрити хвилевим настроям, пане Олесь! -
вiдповiла вона й пiднялась гордо. - Зрештою, i на що б це все здалося? За
тиждень або й кiлька день пiзнiше розiйдемось ми назавше; пощо, отже,
скидатись того, що пiддержувалося тверезим розумом цiлими роками? В кожнiм
iншiм разi, - додала, - була б мене, може, змiна ©© поглядiв до мо ©©
особи ущасливила, але нинi залишить вона мене холодною Внутрiшньо ми
однаково розлученi на все.
- На все, Маню? - спитав я. I я чув, як мiй голос мимоволi задрижав.
- Так, пане Олесь. Чи як же? - спитала й пiдняла сво лице, що
пригадувало блiдiстю в слабiм освiтленнi якийсь бiлий цвiт. - Чи донька
колишнього вбогого, але чесного урядовця, що не мала за життя його, з
причини свого вбожества, вартостi в очах ваших i вашо© матерi, перейнято©
матерiалiстичним духом, може ©© тепер, яко вбога вчителька, що бiга по
лекцiях, щоб здобути матерiальнi засоби... бiльше мати, як перше? Нi, пане
Олесь... - сказала й потрясла гордо головою. - Якою й була Маня Обринська
колись на©вною, вiрующою в безкористь людську слiпо, в здiйснення iдеалiв
i мрiй, то нинi вона не нею бiльше. Не годна бiльше бути. Ми були
вiддаленi вiд себе, жили iншим життям i заняттям, - тягнула далi, пiд час
коли ©© альтовий голос заграв нараз сильним зворушенням i пiрвав i мене з
собою, - але я вiдчувала гiрко, що лиш сама та моя вбогiсть вiддiлила мене
вiд вашо© матерi й вiд вас, дарма що душа моя протестувала проти тих
розумувань. Остаточно одначе i пiддалась ©м, переконуючись, що слушнiсть
по ©х сторонi.
Через хвилину я дивився зчудовано на не©, а потiм обiзвався:
- Чи справдi ви того переконання, що я й моя мати причинились сво©м, як
утриму те, "матерiалiстичним" духом до того? В якi уявлення загнались ви,
пiд яким впливом перебува те? Ви несправедливi, панi!
- Не можна iнакше збирати, як засiва ться, - вiдповiла вона,
усмiхнувшися гiрко.
- Я не розумiю вас, куди пряму те ви, панi?
Вона здвигнула плечима.
- Ви огiрченi й упередженi проти нас, хоч менi не зрозумiло, з яких
причин. Ба я пiду навiть дальше, - говорив я спокiйним голосом. - Я
припускаю, що в мо © матерi бiльше матерiалiстичного духу, чим, може, в
деяких iнших жiнок. Це в не© виробилося з деяких причин, котрi порушувати
не належить сюди. Одначе крайньою матерiалiсткою, як ви це заявля те, вона
не бувала нiколи. На те не допустила б уже ©© релiгiйнiсть.
Дiвчина вислухала мене мовчки, а вiдтак, перейшовши повiльним, нечутним
кроком кiмнату, звернулася знов до вiкна.
- Бачите, панi Обринська! - сказав я. - Ви не ма те фактiв i доказiв на
сво© заявления, з котрими, як мiродайними, ми повиннi числитися.
Вона все ще мовчала, опираючись до вiкна, мов я не знаходився недалеко
не©; i доперва по хвилi завзятого мовчання заговорила, iгноруючи мо© слова
цiлковито.
- Понад усе ставила вона й ви матерiалiзм. Той грубий матерiалiзм, що
нiвечить безоглядно найтоншi зворушення душi, найшляхетнiшi замiри й
постанови людсько© душi. Понад усе.
- I я, панно Маню!.. I я? - спитав я, прокидаючися, мов доторкнений
гарячим залiзом. - I я, панно Маню?
- I ви також! - вiдповiла вона твердо.
- Я також! - повторив я i пронизав ©© сво©м... я чув, у тiй хвилi майже
ненавистю спалахнувшим поглядом. - Маню, схаменiться! Ви могли б сво©х
слiв пожалувати. Я мужик, - упiмнув я, - ви з скоробiжучою аристократичною
кров'ю в жилах, це правда; але мужицька амбiцiя, зражена раз до глибини
душi, могла б статись для аристократiв динамiтом, яким би там спокiйним i
поблажливим не здавався мужик з поверховностi. На точцi честi вiн твердий,
як камiнь, а гордiйськi вузли, нав'язуванi аристократичними руками з
шляхетськими гербами на нiгтях, розтина вiн без вагання.
Вона стояла спокiйна, блiда, з очима, що зорiли проти мене, мов ждали,
щоб я цiлком успоко©вся. А вiдтак пiшла до дверей, i мов переконавшися
там, що слова нашi не дiйшли нi до матерi, нi до панi Мiллер, вернулася
знов повiльним кроком.
- Я хочу доказiв i фактiв, хоч би яких незначних! - наставав я на
сво му, сильно зворушений.
- Добре, - сказала вона, - я ©х вам подам кожним iншим разом, лиш нинi
нi, пане Олесь! - Iз тими словами вiдвернула сво лице, мов ховала його
вiд мене. - Нинi нi.
- Нинi нi?
- Так, - вiдповiла вона змiненим голосом.
- Коли ж я хочу ©х саме нинi мати!
- Нинi нi, пане Олесь, - повторила вона й цим разом (о, диво!)
прохаючим голосом. - Нинi нi.
- Чому нинi нi? - спитав я, i в мо©м голосi продзвенiв мимоволi грiзний
трiумф побiди.
- Бо ви нинi щасливi, пане Олесь, як самi сказали... а... я... нинi
обезсилена...
- Ага! - кликнув я, смiючись злорадно. - Аристократка не хоче псувати
мужиковi "недiлi". Чи не так? - спитав я i з тим словом приступив до не©
ближче. - Нi, панi Обринська. Я настаю на те, щоб аристократка попсувала
мужиковi святочну днину й почислила факти, що потвердили б закиди ©© та
обвинувачення про нашу матерiалiстичнiсть. Могла вона знати ©х i про них
мовчати, можу й я про них дiзнатися.
Знов стулилися дiвочi вуста до мовчання, знов той самий прохаючий вираз
у карих очах - не силувати ©©. Але я не втерпiв. Вона боролась, очевидно,
щоб, бути може, не завдати менi сво©ми висказами болю, мiж тим коли я,
саме внаслiдок того, тратив чимраз бiльше супокiй i моя душа неначе
видющою ставала. Заразом я не мiг при тiм усiм i не вiдчути, що оця чудна
дiвоча душа перейнята до мужика чистою несамолюбною любов'ю, не мiг i не
сказати собi, що мiж нами пану якась та мнича перепона, - сила, що спиня
цiлковите довiрочне зiлляння душi в душу... Я почав по хатi
проходжуватись, оставляючи ©й i собi час до заспоко ння, а остаточно
спинився
перед нею.
- Чи факти, наколи ви ©х ма те, е такого роду, що х висказ справить
вам i менi прикрiсть? - спитав я. - Ви ж бачите, саме ваше мовчання не
може нам обо©м також добра принести.
Коли вона ще мовчала, вагалася, тодi я обiзвався вдруге.
- Ви не вмii те неправдою орудувати, .Маню! Якi несправедливi й
"божевiльнi" бува те ви подеколи проти себе й других! Однак сво©х уст нею
сплiяiмлювати ви не годнi; це я бачу ясно. Тому я проiшу вас не опиратись
мо©й просьбi довше, а виявити .менi все, що зна те. Всi, якi б вони не
були, тi мо© й мо © матерi провини на тлi нашо© матерiалiстичностi. Я хочу
©х з ваших уст почути. Зрештою, ви помиля тесь, коли дума те, що я
неопоiсiбний вислухати ©х нинi, бо буцiм я нинi щасливий. Поки що, - додав
я, всмiхаючись гiрко, - мо щастя, як бачите, не ослiплю мене. Але
сядьте, - додав я нараз, пiдсуваючи ©й фотель, побачивши, що вона з
зворушення й утоми ледве на ногах держалася.
Вона сiла, я коло не©, i вона почала говорити. Тихо, вриваним голосом i
трохи вздержливо. Якраз у часi по вiдданню старшо© ©© сестри (Оксани)
позичив ©© батько бiльшу грошову суму в мо © матерi на недовгий час, без
вiдома мого батька, як це робила мати не раз, орудуючи сама одна сво©м
власним ма тком. Вона визичила ©х на виставлений лист довжностi за
проценти тако© висоти, як беруть ©х лиш однi крайнi лихварi потайки. Лист
довжностi був пiдписаний ©© родичами, мо ю матiр'ю i як свiдком i будучим
©© спадко мцем - i мною. Суму ту обернув ©© батько на закупно одного
першокласного шматка землi, що з часом мусив набути подвiйно© вартостi, бо
знаходився в купелевiй мiсцевостi, котра розвивалася якнайкраще. Шматок
землi то© був призначений для не©, в разi вона колись вiддавалась би, а як
не те, просто в крайнiм разi на продаж, щоб за узискану за не© суму вона
могла вiддаватися без перерви вищим студiям, котрi дали б ©й iможнiсть
здобути в суспiльностi незалежне становисько й забезпечити тi ю дорогою
свiй бит. Несподiвана смерть батька погромила не лиш його плани, але враз
з ними й ©©. Вона мусила покинути постанову вiддатись студiям, що було
колись ©© найгарячiшим бажанням, розстатись назавше з сво©ми улюбленими
мрiями й остатись надальше, як виховавчиня, в домi панства Марiянiв.
Молодшi брати ©© потребували на разi найбiльше пiдпори. Поiвдовiла,
турботами прибита мати не була в силi виплачувати точно по умовi довг (як
мiг це батько), котрий завдяки високим процентам побiльшився скоро. До
того не уставала й боротьба з життям, боротьба о виховання молодших
братiв, i часто-густо попадала до злиднiв не звикла мати в розпуку й сум.
Одного дня, що був i реченцем до сплачення одно© частi довгу, вдалася
вона до мо © матерi з просьбою, щоб та опустила ©й хоч одну часть високих
процентiв, бо iнакше, як впевняла, вона буде примушена спродати гарний й
цiнний кусень землi з утратою, а як нi, то вирвати з-помiж малолiтнiх
дiтей невеличку готiвку, котру держала на непередбаченi пригоди, як
хороби, смерть i т. iн., щоб позбутися затягненого мужем нещасливого довгу
як не цiлком, то бодай частково.
На ту просьбу, виявлену з усiм теплом i упокоренням пригноблено©
матерi-вдовицi, одержала вона вiд мо © матерi вiдповiдь, що, на превеликий
жаль, вона не в силi сповнити ©© бажання. Про яке-небудь "опущення"
процентiв не може бути бесiди, бо, визичуючи батьковi грошi, чинила вона
це з увiчливостi для нього й його жiнки, а не впрошувалася о те. Одначе,
додала, могла матерi остiльки полегшi вчинити, що продовжити реченець
виплати капiталу на кiлька рокiв ще або й довше. Крiм того, зробила
матерi, мiж iншим, докiр що вона не вихову сво©х дiтей практично,
особливо - щодо "дiвчини". Вона, - (Маня, говорила) - тратить дурно лiта.
Нехай, - сказала, - та донька ваша виб' , собi непотрiбнi моднi уро ння й
мрi© з голови, а вдасться завчасу до яко© добро© кравчинi i, не гаячи
часу, вiзьметься до заробiтку голкою, як це роблять дiвчата й з iнших
добрих домiв в ©© положеннi. Це принесе ©й бiльше користi, чим усякi
"розумовi пiдпри мства", котрi хiба потягають за собою видатки, а бiльше
нiчого. З часом може трапитись ©й якийсь жених, що буде до ©© ма тку
вiдповiдний i таким способом усталить сво буття, а вона... бiдна, доволi
вже хлопцями обшарпувана, буде мати на собi на один тягар менше. Це ©©
щира приятельська рада, що веде, справдi, не до самого великого панства,
але й не до злиднiв. Щождо самого реченця до сплачування грошових рат, -
додала при кiнцi, - то нехай панi Обринська додержу його точно, бо син
©©, котрому припаде ввесь ©© ма ток, так само безцеремонне строгий у
грошових справах, як i вона, i не любить заходитись у непотрiбнi дискусi©
й жалостi, i в випадку недодержання означених умов або спродасть лист
довжностi, або поступить, як вимагають дотичнi таких справ закони. Це каже
вона ©й без зла в серцi, просто, без зайвих церемонiй, бо шану ©©. З тим
передала матерi новий прилагоджений уже лист довгу, пiдписаний наново нею
й мною, попрощалась i вийшла, бо на не© ждали "мужики-купцi", що прийшли
закупити ©© худобу i т. iн.
Оповiвши це, дiвчина мов передала менi з оцим оповiданням якусь останню
свою силу. Вiдтак, затуливши лице руками, опустила голову вниз i сидiла
якийсь час неповорушно.
- Чому ви менi цього не сказали давно, панно Маню? - спитав я
беззвучним, майже менi самому чужим якимсь голосом, вiдчувши, що пiд час
©й оповiдання з мого лиця зникла чи не остання крапля кровi. - Довiдавшися
про це, я був би зараз у самiй першiй хвилi зробив цiй справi одним
замахом
кiнець.
I сказавши це, я зсунув з ©© лиця лагiдно руки i, вижидаючи на ©©
вiдповiдь, хвилину дивився на не©.
- Чому? - спитала вона блiдими вустами, окинувши мене сумним поглядом.
- Ви ж чу те: бо "син був так само безцеремонне строгий у грошових справах
i не бавився в непотрiбнi дискусi© i жалостi, як i вона".
На часок я опустив голову на руку, заслонюючи рiвно дiвчинi очi, а
вiдтак обiзвався.
- Маню, - сказав я, - оце, що розказали ви менi, я, присягаюсь, чую
нинi по раз перший. I вiрте, всього був би я по сво©й матерi сподiвався!
Всього жорстокого й безiвзглядного, всього подiбного тому, лиш такого
поступування й таких вчинкiв - нiколи! Я признаюсь, хоч i як тяжко до
цього признатись синовi матерi сво ©, що нiколи а нiколи я цього в свiтi
не сподiвався. Маню! - додав я з здавленим голосом, бо в притикаючiй
кiмнатi лежала ж вона. Та, над котрою я дрижав, котрiй вiддавав я чи не
всю свою молодiсть i сво життя, щоб лиш нагородити ©© за все, що
жертвувала менi, i вдоволити ©©... - Маню! - повторив я, коли вона не
обзивалася, - це чиясь видумка, що ма понизити мою матiр i мене; бо ж це
з ©© сторони неможливо. Воно заогидне!
- Видумка, пане Олесь? - спитала вона, i крiзь ©© пишний альтовий голос
продзвенiли гiркий жаль i ураза. - Може бути, це й видумка з сторони мо ©
матерi, - сказала вона. - Але в такiм разi питаю я вас: що скаже на те
власноручний ваш пiдпис на тiм листi довжностi?
- Мiй? - спитав я, витрiщаючись зчудовано на не©.
- Так, ваш. Ви забули... Я ж вам казала, що на листi довжностi були
пiдписанi родичi, ваша мати i, як свiдок i спадко мець, ви!
- Я, Маню, я?.. - повторив я, неначе сонний, а вслiд за
тим прокинувся. - Де той лист, панно Обринська? Де вiн ? - кликнув я,
вiдсуваючи бурхливо ©© руку зi свого рамена, що спочила там нараз. - Я
мушу свiй пiдпис сам па сво© очi побачити!
- Ви побачите його! - вiдповiла дiвчина спокiйно i вийшла на часок з
кiмнати. Коли вернула, була поважна, хоч блiда, i подала менi з
вiдверненим лицем якийсь зложений папiр, котрий я не взяв, але вирвав з ©©
рук. Вiдтак, приступивши з ним пiд звисаючу над столом лампу, перебiг його
очима i, вчинивши це, не обiзвався до не© нi словом... У кiлька хвиль
пiзнiше я перемiрював у найбiльшiм зворушеннi вшир i .вдовж кiмнату, а мо©
вуста зачинились мов назавше.
Справдi! Хоч i знав я запопадливiсть хоробливу, ощаднiсть i
безсердечнiсть сво © матерi - однак щоб це все набрало тако©
iнтенсивностi, що вона допускалася найгрубшого лихварства, заслоняючись до
того й мо©м сфальшованим пiдписом, - я не мiг сподiватися. Якi чеснi були
тi люди, з котрими поступала вона так немилосердно, що не потягли ©© до
се© хвилi до одвiчальностi. Я був зворушений до крайностi, а щоб не
сполошити присутню дiвчину вибухом свого безграничного обурення, як i
огiрчення, я вспокоював себе насилу ходом, як чинив це не раз у великiм
зворушеннi. Остаточно задержався я перед нею, що, мов склавшись у себе й
вiдчуваючи враз зо мною мо зворушення, сидiла, як перше, на сво©м мiсцi,
сперши голову на руку, i слiдила неспокiйними очима за мною.
- Все правда, Маню, що оповiдали ви менi; все, що до послiднього слова.
А рука, що писала це письмо, аж надто менi знана, - сказав я, вiддихаючи
важко. - Однак лиш одне, що сто©ть у письмi тiм, мiж пiдписом мо © матерi
й ваших родичiв, горить для мо©х очей червоним полум'ям протесту,
вижидаючи свого знищення й оправдання мо ю рукою. Це той пiдпис, Маню,
котрий назвали ви мо©м, що слушне настроював вас до нас, а взглядно до
мене, вороже, котрого однак я нiколи в життi сво ю рукою не виконував, бо
вiн фальсифiкований.