Страница:
вона спаленiла й стала. Передаючи ©й цвiти, я не задержувався довше, бо
сам не менше змiшався, як вона. Вiд часу нашо© дискусi© я не бачивсь з нею
аж до це© хвилi. Тепер, доторкаючись злегка капелюха та вступаючи ©й з
дороги, я поглянув на не©. Менi хотiлось спiймати ©© погляд. Чи гнiвалась
ще?
Не збагнув.
Подякувавши кiлькома чемними звичайними словами за цвiти та запрошуючи
мене до хати до "братiв", вибачаючись, що мусить спiшити в мiсто, - пiшла.
Я не задержувався, сповнивши просьбу матерi. Вийшов зараз за нею... i
вернувся додому. Не заходив тут до хати; хоч i який порожнiй видався менi
цього вечора наш садок перед зiльником, - я вештався довго по нiм. Бiлi
нарциси, що метеликами звисали по стеблах, мiшались у мо©х думках iз ©©
бiлим обличчям i молодими великими очима...
* * * _
(Пiзнiше).
Знов бачився з ©© братом.
Стрiнувся й розмовляв. Цим разом, зда ться, мав вiн бiльше часу, бо
зробив менi навiть пропозицiю пiти на прохiд. А що це було вже по урядовiй
годинi, i я не менше мав охоту пройтись, як i вiн, я пристав на його
бажання, i ми пiшли. Зразу розмовляли ми про рiзнi iспитовi справи,
юридичнi цiкавi питання, нацiональнi бiжучi iнтереси, а врештi - перейшли
на "приватне".
Iдучи та балакаючи, ми здибали листоношу. Я задержався з питанням, чи
нема чого для мене. Для мене не було, як показалося, нiчого; для мого
товариша так само; та зате для п. Манi Обринсько© листець найшовся.
Обринський, поглянувши наборзi[14] на адресу, сховав його. По доволi
довгiм мовчанню з обох сторiн вiн нараз обiзвався.
- Ви зна те, пане Олесь, що моя старша сестра заручилася? Але доперва
десь аж за рiк ма вiдбутися весiлля.
По запитанню, за кого вона виходить замiж, я спитав ще, як стоять
справи з планом його молодшо© сестри вiдносно студiй i ви©здом за границю.
- Нiяк, - вiдповiв вiн коротко й неохоче. - Поки що нiхто, крiм матерi,
сестри, товаришки, i може ще й малого Нестора, ©© любимця, а почасти й
ученика, не слуха ©© бажання поважно. Цiкаво лише, - додав, - до яких
засобiв рятункових береться така молода фантастична голова, щоб, на ©©
думку, добитися цiлi або бодай помоцуватись з противними ©© мрiям
обставинами.
I тут же розказав менi, з замiткою не зраджуватися перед нею, як вона з
яко©сь розпуки, щоб все-таки дiпнути свого, рiшилась вийти замiж за
якогось старика професора унiверситету, про котрого чула, що хоче
женитися, та лиш сумнiва ться, чи найдеться яка дiвчина, котра б хотiла
вийти за такого старого замiж. У молодих лiтах (чула) померла йому
наречена, i вiн бiльше нiколи не хотiв женитися. Тепер же, на старiсть,
самота стала йому страховищем, вiн хотiв би женитись, хоча б i на це...
щоб його в його послiднiх днях доглядала щира душа. I тут назвав вiн iм'я
вченого, в професорських та iнших кругах знаного й високо почитуваного
професора.
Я з зачудування мало не зрадився. Я ж особисто знав ученого, що часто
задержувався в ходi по дорозi й сам з собою розмовляв. Одначе щоб молода
дiвчина, та ще от така, як Маня, чутлива, мудра й iнтелiгентна, могла на
таку божевiльну думку попасти, - я просто не мiг повiрити. Врештi спитав:
- Зна вона його особисто? Бачила хоч раз у життi?
- Нi, не бачила нiколи, хiба що з оповiдання чула. Де й коли було ©й
таку мумiю бачити, що iншо© дороги не зна , як вiд сво © хати до
унiверситету i т. iн.? А поки ми сюди в горн спровадились, вона до
матури[15] готувалася.
- I що спонукало ©© до такого рiшення?
- Це те, що вона, помимо сво © сiмнадцятилiтньо© освiти, очитання й
iнтелiгенцi©, дитина й на©вна, не дiткнена суворою дiйснiстю, мов малий
наш Нестор! З сво ю живою фантазi ю, котро© багатство, як бачите, доводить
до абсурдiв, уро©ла собi, що, вийшовши заiмiж за такого "вченого" (!),
зможе нестiснено вiддаватись упрагненим студiям, i вiн, як учений, буде ©й
в напрямi тiм помагати.
- Дальше не думала? - спитав я.
- Очевидно, нi. Тепер, скiльки менi вiдомо, бо це велика "тайна", про
котру знали досi лиш сестра, ©© товаришка, панна В., - студiю вона
фiзiономi© старих мужчин i впевня сестру й товаришку, що вони для не©
цiкавiшi вiд молодих. Каже, що хоче до старих лиць завчасу звикати.
Я розреготався.
- А от, бачте, це правда, - закинув цiлком поважно молодий чоловiк. -
Не думайте, що я вам оповiдаю казку. Хоч i яка тепер жiноча молодiж, як
кажуть, з освiти "отверезена", все ж таки можна ще (правда, дуже рiдко
вже) подибати й такi iстоти, як оця моя молодша сестра, з душею бiлою й
чистою, мов голуб, i на©внi iнодi до крайностi.
- I на чiм сто©ть справа тепер? - спитав я нетерпеливо. - Вiд кого
довiдалася вона про мумiю?
- Вiд брата. Одного разу оповiдав вiн, а говорить вiн завсiди з великою
приклоннiстю й поважанням про нього, раз, як свого професора i вченого, а
по-друге - як чоловiка, котрий йому особисто дуже був прихильний. I
балакаючи отак рiзне про нього, договорився до того, що мумiя, мовляв,
бажала б оженитися, лиш не зна , яким способом дiстатися до лiпшо© жiнки,
бо вiн уже до сiмдесят рокiв досяга . Маня, котра прислухувалася всьому з
таким великим зацiкавленням, що в не© аж очi побiльшились, спитала нараз
поважно:
"Вiн не ма жодних жiночих знайомостей?"
"Окрiм сво © прачки, та може, ще й господинi, певно не ма нiкого,
його, - додав, - можна не раз здобути, вiн як та дитина. Кожному вiрить.
Може, ма ш охоту здобути його серце? - спитав. - Попробуй. Оскiльки менi
вiдомо, вiн, може, при©де цього року сюди на свiже повiтря. Але те не
певно..."
Всi на це його питання розсмiялися вголос. Вона зразу також. Однак
пiзнiше замовкла, а остаточно домовчала аж до самого рiшення.
- Тож як дума вона зайняти мумiю? - спитав я. - Його ж тут нема, i хто
зна , чи прибуде вiн сюди.
- Вона письменно рiшила станути перед ним.
- Як то... писала вже? - спитав я, немило вражений.
- В тiм то й рiч, що писала, - вiдповiв. - Як бачите, сiмнадцятилiтнi
голови скорiше рiшаються, хоч би й на найповажнiший крок. Не зна те, такi
голови кермуються самою уявою й фантазi ю, а в Манi фантазiя неабияка.
Чистий артист! О, той лист, той лист! - додав, усмiхаючись, i сказавши це,
вiн сягнув до кишенi й подав менi якесь велике письмо.
- Даю його вам з тою просьбою, щоб, якщо хоч трохи впливу у вас на
мою сестру, зужити його на те, щоб ©© вiд повзятого плану щодо фахово©
освiти й ви©зду за границю вiдвернути. А не зрадьтеся, - додав ще раз. -
Маня вражлива й амбiтна, i ми б собi оба чи не на цiле життя позбавили ©©
довiр'я.
- Не журiться, - вiдповiв я. - В лiпшi руки, як мо©, ви не могли цей
документ вложити...
Я розложив лист i наборзi почав читати.
Маню! Уявляю собi в тiй хвилi тво© прегарнi молодi великi очi. Ось
твiй, на твою думку, ворог, що заодно дражнить i хвилю тебе: "мужик", як
його люблять iнодi прозивати за його походження з батькiвсько© сторони.
Вiн чита твою сповiдь перед незнаним тобi старцем ученим. Ворог, що ще
менше, згоджу ться на те, щоб ти ступила на шлях "самостiйностi",
вибираючи тим чи не сумнiшу часть життя, як уся твоя рiдня. Ось як вона
мiж iншим писала:
"Я ще молода (так кажуть вдома). Три мiсяцi, як сiмнадцять рокiв
скiнчилось. Одначе чи ма тут i молодiсть входити в дiло? Зда ться, що нi.
Не питайте, хто я. Сама вам скажу. Донька чесних родичiв i сама чесна.
Чула вiд мого брата, колишнього Вашого слухача, що бажа те женитися, а не
зна те вiдповiдно© особи, щоб вам могла стати за жiнку. Я донька бiдних
родичiв, i маю лиш одне бажання в життi, а то - вiддатися студiям
фiлософi©; по бiльшостi я вже гiмназiальнi студi© маю, лиш латини й греки
менi ще недостарча . Треба б ще з рiк попрацювати, щоб здогонити те, що не
мала можностi здобути. А вiдтак за границю (а може i не конче!), на
академiю. Оце мо бажання, моя постiйна мрiя, найулюбленiша iдея, з котрою
я не розлучаюсь нi вдень, нi вночi, дарма що займаюсь i хатньою працею, i
вiддаюсь з великим замилуванням i музицi, i одно© хвилиночки не сиджу з
заложеними руками.
Вся праця ся займа мо© руки, але дух бажа чого iншого! Та куди я
загналася? Я кажу коротко, прямо. Я рiшилась вийти за вас замiж, пiд
умовою, щоб дали Ви менi можнiсть вiддатись дальшим студiям... а там i
покiнчити ©х, та все оце - пiд Вашою достойною управою й дозором, моя-бо
рiдня противна мойому плановi. За все те приймiть у замiну мене, котра
сповнить свято всi на себе повзятi обов'язки проти вас i не буде вашою
довжницею пiд жодним взглядом. Фотографi© сво © не прилучаю до цього
письма, бо на разi тако© на маю, але опишу вам лiпше сама себе. Я -
негарна, щоб, борони боже, цього не думали. Я цiлком негарна. А одно, що
може разило б вас у менi - це мiй голос (котрого сама не терплю), кажуть,
альтовий, - та що я винна! Сестра смi ться й каже, що це найгiрше! (Вона
дуже строга й поважна в сво©м осудi). Очi мо©, кажуть у хатi, молодi, як у
молодо© кiтки (сталево© барви). Нiс, на мою думку, рiшуче загрубий. А про
уста цiлком нема що сказати. Тепер я нещаслива. Але, ставши вашою жiнкою,
я буду найщасливiша людина на свiтi, Ваша вiчно вам прихильна i вдячна
Маня Обринська.
P. S. Забула ще одне: спом'янути про свiт, з котрим зношуся тут
(оскiльки родичi дозволяють), себто про сво©х товаришiв i товаришок, ©х
небагато в мене. Найлiпша товаришка за границею, друга вийшла замiж, а
товариш... то... навiть сумнiваюся, чи заслужив, щоб так його назвати. Це
наш сусiд - Богдан Олесь. Молодий урядовець, що живе тепер у сво©х
родичiв, син-одинак заможного панотця (послiднiй прямо з мужицького роду),
вiд чого й звуть молодого тут i там - "гордий мужик". Чоловiк, як кажуть у
нас в хатi, талановитий, поважний, тактовний (гу, як не терплю його за
це), з будучнiстю "блискучою", один з укра©нцiв, з котрим буде колись наша
суспiльнiсть числитись i ним гордитись. Так кажуть у нас в хатi, за
винятковi середущого брата, котрий впевня , що з нього виробиться з часом
"урядова машина" й такий же деспот. Нехай що вiн тепер такий; нехай що вiя
iнодi i мрiйний, мов поет; а колись вiн зовсiм змiниться. Вiн один каже
так. А я, сестра його, гадаю також так. Гадаю навiть бiльше ще. Кажу, що
вiн людина зарозумiла, любить на все, хоч нiби незамiтно, п'ятно свого я
класти, сто©ть пiд впливом старосвiтських пересудiв, приклонник "добрих
форм", всього, що уходить, а що не уходить, а що вже найгiрше мене зража ,
- це те, що вiн мов на вiчнiм контролi над собою, щоб, не дай боже, жодна
дiвчина не уро©ла собi, буцiмто вiн нею займа ться. Фу! Така
зарозумiлiсть! Щоправда (цього я йому не вiдмовляю), вiн з поверховностi
дуже гарний, високий (я, напр., йому лиш до рамен сягаю), дуже поважний,
елегантний, а як сто©ть на залi по вечiрках i пригляда ться крiзь пенсне
дамам, чи шука котру мiж ними... чоловiковi аж мороз iде тiлом. Але
менi... не йде. Я його не боюся. Бiльше його велико© строго© мами боюся,
що над ним дрижить, а для мене (сама не знаю, чому) - страшна. Але його?..
ого!.. Прошу о вiдповiдь".
* * * _
По прочитанню, я всмiхнувся насилу.
- Цiкава дiвчина© - сказав. - Ось який з не© критик! Хто б був того по
нiй сподiвався?
- Це все дитинство, - сказав молодий чоловiк, iгноруючи дiлком послiдню
сторону листа. - Але скажiть самi, чи можна пускати таку дитину, бо такою
вона в мо©х очах ще i , в життя на самостiйнiсть?
- Нiколи, - вiдповiв я твердо, аж сам свого голосу злякався.
- Я знав, що й ви будете то© думки, - сказав вiн. - Одначе що сказав
би, на вашу гадку, старий професор на оце письмо? - спитав вiн далi.
- Скiльки я його знаю, - вiдповiв я, - вiн реагував би на нього, бо
воно надто цiкаве й зраджу цiлковито чисту Душу.
- I я то© думки. I хоч би я цього письма нiколи не вислав, я все ж таки
хотiв з вами про цю справу поговорити. Старша сестра зайнята сво©м
нареченим i вiном, родичi й прочi в хатi про це не знають; а вона з таким
довiр'ям вложила це письмо цими днями в мо© руки з просьбою, щоб я його до
нього вислав, мимо того, що я ©й рiшуче заявив, що цей крок з ©© сторони
майже ненормальний, що треба менi ©й конче щось сказати. Вона вiд свого
постановлення не вiдступа .
Я поглянув понуро на нього.
- Чей же ви не сiмнадцятилiтня Маня, щоб взагалi й думки до такого
поступування допустити, поминувши таку божевiльну iдею взагалi
зреалiзувати, - вiдповiв я строго.
- Хiба ж я за те? - спалахнув вiн. - Я лиш у колiзi©[16], чим дiвчину
до то© мiри зайняти, щоб свiй план - здобувати фаховi студi© - взагалi
цiлком закинула. Вона так зжилася з тi ю думкою, що наколи не зреалiзу ©©
хоч почасти, розхору ться. Ось до яких консеквенцiй доводить ©© жива
фантазiя й надвишка енергi©. Маня iнiелiгентна i а небуденна й готова
побороти всi перепони, що ставились би ©й на дорозi, наколи б лиш мала
дозвiл батька й сяке-таке матерiальне удержання за границею забезпечене.
Хто зна ... - додав вiдтак по хвилi задумчиво, - котрий шлях для не©
лiпший. Шукати долi поза домом у науцi чи в традицiйних границях, в
дотеперiшнiм заняттi жiнки i ©© природнiй задачi?.. Вона до одного й до
другого здатна.
- Про те не сумнiваюсь, - вiдповiв я. - Найкраща забез-пека жiнки вiд
всяко© недолi - це матерiальна. Коли пустити ©© в свiт, вона сама себе
знищить, ©© вдача й чуття нанесуть ©й багато горя. Старайтесь забезпечити
©© хоч почасти матерiально... а там... - I я урвав.
Вiн не вiдповiв, але глянув на мене таким поглядом, що виразно сказав:
"Ми те зна мо... але поки що...""
- А щоб уже зайняти ©© чим iнтенсивнiше, то нехай вiддасться музицi, як
©© сестра, - обiзвався я наново.
- Вона займа ться нею. Але це не вистарча ©й цiлком, - вiдповiв вiн. -
Вона хоче щось бiльше. Впрочiм, до консерваторi© також не пiде, на те
треба також бiльше засобiв. Батько взагалi з хати не конче похочу дати
©©, а тепер, коли старша сестра вiдда ться, не вчинив би цього за жодну
цiну, любить ©© безгранично. Хотiв би, щоб усi дiти сидiли гуртом коло
нього, за винятком нас, старших синiв. Дiвчатами, говорить, вiн не
журиться. Чув я лиш недавно, як казав, що мусить для Манi шмат землi
закупити, щоб його на всякi випадки мала, але чи зробить це, я не знаю.
Менi одному розходиться о те,шоб ©© чимсь сильним заняти. Коли б хоч
влюбилася, нещасна, то, може, й покинула б свiй план.
Я спаленiв на його слова, а далi, усмiхаючись, вимушено
кликнув:
- То посадiть ©© на коня i нехай верхом ©здить. Вкоротцi запалиться так
до того, що свiй план, хоч би й за старого вченого вийти, покине!
Молодий чоловiк витрiщився зчудовано на мене, а далi усмiхнувся й собi
й вiдповiв:
- Це не без смислу, що ви кажете. Але поки що пождiм ще... Я попробую
намовити ©© вiддатися краще однiй лиш музицi. В не© гарний талант. Попри
те нехай чита i вчиться й здобува освiту на власну руку... А там...
побачимо, що дасться зробити.
- Це слушне, що ви кажете, - вiдповiв я, чогось успокоений, неначеб тим
словом поклав свiй патент на долю це© молодо© незвичайно© дiвчини.
Вiн же сам бiльше про це не обзивався, а далi ми й розiйшлися.
* * * _
Вдома вечором на самотi я ще раз прочитав листа. Ось i скритикувала
мене! Зарозумiлий я, i старосвiтський, i п'ятна свойого я люблю на все
класти, i перед формами клонюся бiльше, як треба, i мороз наводжу на
людей, i господь зна , чим ще прогрiшаюсь... такий я! Гей, Маню, Маню, не
добре скiнчиться наша приязнь! А хто побiдить?
Не вiдчува ш ти?
Я не вiдчуваю.
* * * _
Це було рано.
Всюди панувала ще поранкова тишина. Я вибравсь, як не раз уже, на
раннiй прохiд на найближчу гору в лiс. Мряки, що пiдiймалися вже з гiр i
лiсiв, мов позачiплювалися там у польотi пiд небеса, розпливаючися тужливо
в пораннiм сонцi.
Поранковi проходи на гори в лiс - це була найкраща часть мойого побуту
лiтом у родичiв. Iдеш отак рано, як у мiстi ще неповорушно, i купа шся в
чистiм неповорушнiм воздусi.
Опинившися вiдтак уже десь високо на горi i глибоко в лiсi, станеш,
розглянешся - i слуха ш.
Не йде щось лiсом непорочне - святе?
Так. Це сам господь йде i благословить його глибоку тишину.
Господи, ти тут!
Як нiде тебе нема - нi по церквах, нi в людськiй грудi, то тут... ти !
* * * _
(Пiзнiше).
Щоб дiстатись якнайскорiше вiд нашо© i Обринських хати на гору, а далi
й у лiси, ми мусили вперед переходити рiку. Так i я. Не хотячи одначе
переходити мосту, котрий був поставлений чи не серединою невеличкого
мiстечка, що вимагало вiд нашого мешкання з годину ходу, я пiшов прямо,
так званою коротшою дорогою, поза нашi й Обринських сади, котра вела до
одно© кладки. Звiдти можна було дiстатися скорiше на другий бiк.
Кладка, поставлена з широких дощок, була все ж таки не ширша, як на
одну людину. Приступаючи до берега рiки й звiдти на кладку, я побачив
нараз на противнiм березi дiвочу постать, у котрiй по рухах пiзнав я
молодшу Обринську - Маню. Я станув i, вагаючися, ждав.
Вона там, на другiм березi, на кiнцi кладки пiзнала мене, очевидно, бо
так само станула й неначе й собi чогось вичiкувала.
"Рано вилетiла, як той жайворонок, - подумав я. - I коли я доперва
виходжу, вона вже вiдкись верта . Куди ходила так рано? Побачу зараз, який
настрiй проти зарозумiлого формалiста. Злагiднiла трохи? Вiд послiдньо©
дискусi© в садi ми ще не бачилися. Коли б нагода, - обiзвалося нараз щось
у менi, - щоб потрохи пiмститися, - i з тим враз я злобно усмiхнувся. - На
разi студiю фiзiономi© "старих", - пригадались менi слова найстаршого ©©
брата. - Побачимо... побачимо, серце... коли наспi вiдповiдь вiд твого
вченого".
Вiдтак, не вагаючись уже до©вше анi на хвилину, я ступив смiлим i
певним кроком на кладку, що вона аж легко угнулась. При тiм кинув оком
вперед себе на молоду дiвчину.
Що вона там гадала?
"Очевидно, перечiку , аж я не перейду перший, щоб не стрiнутись
упосерединi кладки", думав я.
Гада те?
Де ж там.
Угледiвши мене бистрим оком, вона нараз нiби блискавкою рiшилася i,
неначе заповiдаючи менi якусь боротьбу, пустилася й собi переходити
кладку. Та я тим не змiшався. Неначе не бачачи ©© ще зовсiм на кладцi, я
йшов однаковим i певним кроком уперед. Вiдтак, уже десь поза серединою
рiки, де, здавалось, була вона найглибша, я станув i поглянув на не©. Обо
не могли ми йти, щоб не стрiнутися. Може, вона завернеться?
Але нi. Ось вона нiби не замiча мене i йде далi проти мене. В менi
спалахнуло гнiвом, i я приспiшував ходу.
"Пожди, пташко, - подумав я, - нинi ти побачиш, куди веде упiр". I
пiшов. За кiлька хвиль я опинивсь перед нею, однак враз зi мною й вона
станула. Я поглянув на не©. Була бiла, як снiг, очi мала спущенi, брови
зморщенi, а уста були затисненi.
Я, споважнiвши чомусь, зрозумiв ©© нараз, i менi стало жаль молодо©
дiвчини, що так наслiпо, майже дитинячо, пiддавалася якомусь, як менi
здавалося, штучно виплеканому почуттю опору або, може, на ©© думку,
ненавистi до мо © особи...
Як казав я - я станув.
- Добрий день вам, панно Маню! - обiзвався я з уданим супоко м i подав
©й руку. Вона глянула на мене заляканими очима, що в тiй же хвилi набрали
виразу гордо© вiдпорностi, - i "Добрий день"... бовтнула стисненим
голосом, i знов приступила крок ближче проти мене, так що ми вже близько
станули проти себе, i я виразно мiг бачити, як у не© з внутрiшнього
зворушення дрижала на нiжних грудях ясна легенька блузка.
- А тепер що буде? - спитав я, усмiхаючися. - Перейдете коло мене? Чи я
коло вас? Не бачите, який я великий, i мiсця для нас обох нема? А тут рiка
глибока, панно Маню! - додав я остерiгаюче. - Впавши, можна навiть i
утонути!
- Бажа те, щоб я назад вернулася? - обiзвалася дiвчина врештi, i ©©
уста задрижали, наче до плачу, мiж тим коли я сам сильно споважнiв.
- Так воно виходить, - вiдповiв я. - Як бачите, я маю за собою бiльшу
половину кладки, тож шкода, щоб тепер вертався.
Вона окинула мене поглядом, i я перелякався тих очей... перелякався, а
заразом стало менi любо й мило вiд них, так що я насилу вiдвернувся, щоб
не пiрвати ©© в руки й притиснути до себе. Звичайно, були вони такi дитячi
й молодi, такi повнi Несторового ства... а тепер у тiй хвилi стали такi
чимось переповненi, блискучi й поважнi...
- Бажа те, щоб я вернувся, панно Маню? - спитав я замiсть всього
лагiдно й приступив до не© цiлком близько. Вона мовчала й подивилась на
воду.
- Хочете? Мовчання.
- Або щоб я в воду скочив? Вона ще мовчала.
- Залежить вам справдi на тiм, щоб я вернувся? - спитав я терпеливо й
схиливсь до не©...
Вона заперечала головою, не отвираючи уст. Я вiдiтхнув.
- Я не вернусь. Маню... - сказав вiдтак, вкладаючи насилу супокiй i
твердiсть у свiй голос. - Не вернусь, хоч повинен би це, з огляду на
лицарськiсть проти дам, вчинити, i не бажаю, щоб i ви вчинили це, хоч, це
кажу я прямо, воно було б краще, якби ви були трохи лiпшi. Однак вам... як
догадуюсь, залежить бiльше на тiм, щоб бити головою об мур...
моцуватись... проти... ну, може й проти себе... чим щоб вас мали люди за
добру й уступчиву. Химерна з вас дiвчина!
Вона, не поглянувши на мене, викривила погiрдливо уста, нiби
всмiхаючися, а властиво закриваючи в тiй хвилi якесь сильне внутрiшн
зворушення, й обiзвалася спiшно:
- На вашу думку.
- На мою думку. Так воно i , - сказав я. - Я питаю вас:
не приходить вам нiколи на думку, що, будучи такою неприязною,
справля те тим декому прикрiсть?
Вона поглянула на мене.
- Менi не зда ться, пане Олесь, - вiдповiла холодно. - А що там,
взагалi, може кому на тiм залежати, якою я , не думаю. Я надто маловажна
людина, щоб сво ю особою справляти кому при мнiсть або прикрiсть.
Я зiгнорував ©© послiднi слова.
- Що маю я зроби ©й, на вашу думку, панно Маню? Вертати? Бажа те того?
- спитав я, зворушений. Вона боролася хвилину, а вiдтак сказала:
- Не хочу.
Я, як недавно, вiдiтхнув, а далi всмiхнувся.
- Не хочете! Значить, цiкаву нашу ситуацiю розв'яжемо так, як
гордiйський вузол, що одне з нас... скочить у воду! - мучив я ©© далi, не
зверiаючи ока з ©© нiжного профiлю, а в душi любуючись якимось нею передо
мною затаюваним зворушенням. - Одначе, тому що з того, - тягнув я далi, -
не буде жодному з нас хiсна[17], то я поступлю так, як поступають старшi з
капризними дiтьми.
I поки вона могла надуматися, що я маю на гадцi, я, не сказавши бiльше
й слова, обняв ©© мов справдiшню дитину за стан, обернувся з нею й
поставив ©© позад себе.
- Так, - сказав я, вiдiтхнувши повною груддю. - Тепер можете вертати
далi. Сьогоднi, як менi зда ться, ми собi послiднiй раз у дорозi станули
Бiльше цього не буде.
З тими словами доторкнувся я легко капелюха i, поглянувши в ©© очi, що
заблисли великими сльозами, обернувся й вiдiйшов далi. Коли доходив кiнця
кладки, я оглянувся. Дiйшла вже до другого берега?
Нi! Саме доходила.
А тепер... ось i собi оглянулася. Я зняв капелюх... поздоровив, а вона,
не зважаючи на те, скочила живо з кладки на берег i побiгла далi.
Гу! Яка дика, упряма! Така була вона.
В лiсi ходив я довго.
Нiколи досi не почував себе таким вдоволеним, як цього прегарного
поранку. До того здавалося менi, що вона все десь знаходилася недалеко
мене, що десь заблисне ©© ясна одiж з-помiж смерек. Нiжна, з гордим
капризним елементом у душi, з надвишкою яко©сь сили, що мучилася сама,
неначе в неустаннiй пошуканцi за вiдповiдною для себе акцi ю, - а там i я
станув на ©© дорозi...
Що поборювала вона?
Мене? чи себе?
Чи я помилився?
О, гордий мужику ти, Богдане... Куди загнався!
* * * _
_
(Пiзнiше).
Сьогоднi мав я з сво ю матiр'ю гострiшу дискусiю. Я збирався по довгiм
часi на часок до Обринських, а що в нас цвiли саме тодi гарнi гвоздики,
мiж тим один снiжно-бiлий, я зiрвав його, щоб понести його Манi. Зiрвавши
два такi цвiти, я був саме тим зайнятий, щоб завинути ©х у тонкий папiр,
коли моя мати в ту хвилину вступила в мою кiмнату.
- Кому ти оце лагодиш, сину? - спитала й опинилася близько коло мене. Я
потрохи змiшався тим несподiваним питанням. Однак лиш на хвилину. Вже в
слiдуючiй я вiдповiв спокiйно:
- Я йду до Обринських i несу дiвчатам цвiти.
- Дiвчатам, Богдане? - спитала мати й тут же споважнiла. - Старша
заручена, як сам зна ш, у не© може буде незабавки[18] й весiлля: отже, ©й
цвiти вiд молодих людей приймати, зда ться, ледве чи випада . Оскiльки я
©© знаю, вона ©х i не прийме. Вона дiвчина зарозумiла. Я думаю, що ти
молодшiй несеш ©х. Признайся! - Послiднi слова сказала голосом твердим,
приказуючим.
Я маму свою любив i шанував, як, може, рiдко який син, але саме в тiй
хвилi, коли вона опинилася нараз коло мене, висока, з обличчям, що
прибрало вираз (коли хотiла) холоду й розказу, я сам похолоднiв.
- Ну?.. Я поглянув, роздразнений на це запитання, на не©.
- Що вам, мамо, сьогоднi? - спитав я. - Несу цвiти, то й несу. Чи варто
з цього робити квестiю?
- Варто остiльки, мiй хлопче... - обiзвалася вона, пiдсуваючи окуляри
аж на чоло, неначе вони заважали ©й у тiй хвилинi дивитись повним поглядом
на сина. - Варто, оскiльки вже давно хотiла я спiмнути, щоб ти... там... -
вона кивнула головою в сторону Обринських, - не зачинав собi з дiвчатами,
а особливо з молодшою. Вона не для тебе.
Менi вiд ©© слiв вдарила вся кров до лиця.
- Що вам, мамо, на думку приходить? - спитав я.
- Воно манi не вiднинi на думцi, не новина для мена, - вiдповiла вона
сухо. - Я завважила вже вiд довшого часу, що ти тою дiвчиною займа шся.
Хочу тебе власне остерегти, що та Маня не партiя для тебе. А бiльше
нiчого. Обринський хоч чесний i вищий урядовець, але вбогий. Родина
бiльша, видатки великi... що вiн може донькам дати? Нiчого майже. Я
розсмiявся вголос, не вiдповiвши нiчого. Мати вразилася й поглянула
проникливе на мене.
- Тако© голо© невiстки, - почала наново, - я не приймаюся, сину, i не
дозволю нiколи, щоб мiй син, одинока моя дитина, внук владики, над котрою
я, лиш господь зна , як дрижала й дрижу, котру сама одна виховувала на
людей... бо батько, як сам зна ш, за сво©ми требами... а там... (тут вона
викривила гiрко уста) - i за... склянкою... не так побивався за нею, як я.
Тому ж тепер... де б я мала сво©м сином, чоловiком уже на становиську,
радуватися ©й гордитися, вiн зверта свою душу до... тако© Манi! Де твоя
розвага, де твiй звичайний розум?
Тепер я вже не смiявся. Випростувавшись проти не©, що була висока
ростом, так що майже перевищив ©© статочну постать, я спитав:
- До яко© Манi, мамо? Чи ма те ви тут на думцi панну Обринську?
- Так, панну Обринську, якщо я з замалим респектом про не© виразилася,
- вiдказала глумливо. А вiдтак додала: - Ми розумi мооя добре, мiй сину, i
не потребу мо мiж собою полiтикувати. Я тобi повторяю ще раз: я завважила
сам не менше змiшався, як вона. Вiд часу нашо© дискусi© я не бачивсь з нею
аж до це© хвилi. Тепер, доторкаючись злегка капелюха та вступаючи ©й з
дороги, я поглянув на не©. Менi хотiлось спiймати ©© погляд. Чи гнiвалась
ще?
Не збагнув.
Подякувавши кiлькома чемними звичайними словами за цвiти та запрошуючи
мене до хати до "братiв", вибачаючись, що мусить спiшити в мiсто, - пiшла.
Я не задержувався, сповнивши просьбу матерi. Вийшов зараз за нею... i
вернувся додому. Не заходив тут до хати; хоч i який порожнiй видався менi
цього вечора наш садок перед зiльником, - я вештався довго по нiм. Бiлi
нарциси, що метеликами звисали по стеблах, мiшались у мо©х думках iз ©©
бiлим обличчям i молодими великими очима...
* * * _
(Пiзнiше).
Знов бачився з ©© братом.
Стрiнувся й розмовляв. Цим разом, зда ться, мав вiн бiльше часу, бо
зробив менi навiть пропозицiю пiти на прохiд. А що це було вже по урядовiй
годинi, i я не менше мав охоту пройтись, як i вiн, я пристав на його
бажання, i ми пiшли. Зразу розмовляли ми про рiзнi iспитовi справи,
юридичнi цiкавi питання, нацiональнi бiжучi iнтереси, а врештi - перейшли
на "приватне".
Iдучи та балакаючи, ми здибали листоношу. Я задержався з питанням, чи
нема чого для мене. Для мене не було, як показалося, нiчого; для мого
товариша так само; та зате для п. Манi Обринсько© листець найшовся.
Обринський, поглянувши наборзi[14] на адресу, сховав його. По доволi
довгiм мовчанню з обох сторiн вiн нараз обiзвався.
- Ви зна те, пане Олесь, що моя старша сестра заручилася? Але доперва
десь аж за рiк ма вiдбутися весiлля.
По запитанню, за кого вона виходить замiж, я спитав ще, як стоять
справи з планом його молодшо© сестри вiдносно студiй i ви©здом за границю.
- Нiяк, - вiдповiв вiн коротко й неохоче. - Поки що нiхто, крiм матерi,
сестри, товаришки, i може ще й малого Нестора, ©© любимця, а почасти й
ученика, не слуха ©© бажання поважно. Цiкаво лише, - додав, - до яких
засобiв рятункових береться така молода фантастична голова, щоб, на ©©
думку, добитися цiлi або бодай помоцуватись з противними ©© мрiям
обставинами.
I тут же розказав менi, з замiткою не зраджуватися перед нею, як вона з
яко©сь розпуки, щоб все-таки дiпнути свого, рiшилась вийти замiж за
якогось старика професора унiверситету, про котрого чула, що хоче
женитися, та лиш сумнiва ться, чи найдеться яка дiвчина, котра б хотiла
вийти за такого старого замiж. У молодих лiтах (чула) померла йому
наречена, i вiн бiльше нiколи не хотiв женитися. Тепер же, на старiсть,
самота стала йому страховищем, вiн хотiв би женитись, хоча б i на це...
щоб його в його послiднiх днях доглядала щира душа. I тут назвав вiн iм'я
вченого, в професорських та iнших кругах знаного й високо почитуваного
професора.
Я з зачудування мало не зрадився. Я ж особисто знав ученого, що часто
задержувався в ходi по дорозi й сам з собою розмовляв. Одначе щоб молода
дiвчина, та ще от така, як Маня, чутлива, мудра й iнтелiгентна, могла на
таку божевiльну думку попасти, - я просто не мiг повiрити. Врештi спитав:
- Зна вона його особисто? Бачила хоч раз у життi?
- Нi, не бачила нiколи, хiба що з оповiдання чула. Де й коли було ©й
таку мумiю бачити, що iншо© дороги не зна , як вiд сво © хати до
унiверситету i т. iн.? А поки ми сюди в горн спровадились, вона до
матури[15] готувалася.
- I що спонукало ©© до такого рiшення?
- Це те, що вона, помимо сво © сiмнадцятилiтньо© освiти, очитання й
iнтелiгенцi©, дитина й на©вна, не дiткнена суворою дiйснiстю, мов малий
наш Нестор! З сво ю живою фантазi ю, котро© багатство, як бачите, доводить
до абсурдiв, уро©ла собi, що, вийшовши заiмiж за такого "вченого" (!),
зможе нестiснено вiддаватись упрагненим студiям, i вiн, як учений, буде ©й
в напрямi тiм помагати.
- Дальше не думала? - спитав я.
- Очевидно, нi. Тепер, скiльки менi вiдомо, бо це велика "тайна", про
котру знали досi лиш сестра, ©© товаришка, панна В., - студiю вона
фiзiономi© старих мужчин i впевня сестру й товаришку, що вони для не©
цiкавiшi вiд молодих. Каже, що хоче до старих лиць завчасу звикати.
Я розреготався.
- А от, бачте, це правда, - закинув цiлком поважно молодий чоловiк. -
Не думайте, що я вам оповiдаю казку. Хоч i яка тепер жiноча молодiж, як
кажуть, з освiти "отверезена", все ж таки можна ще (правда, дуже рiдко
вже) подибати й такi iстоти, як оця моя молодша сестра, з душею бiлою й
чистою, мов голуб, i на©внi iнодi до крайностi.
- I на чiм сто©ть справа тепер? - спитав я нетерпеливо. - Вiд кого
довiдалася вона про мумiю?
- Вiд брата. Одного разу оповiдав вiн, а говорить вiн завсiди з великою
приклоннiстю й поважанням про нього, раз, як свого професора i вченого, а
по-друге - як чоловiка, котрий йому особисто дуже був прихильний. I
балакаючи отак рiзне про нього, договорився до того, що мумiя, мовляв,
бажала б оженитися, лиш не зна , яким способом дiстатися до лiпшо© жiнки,
бо вiн уже до сiмдесят рокiв досяга . Маня, котра прислухувалася всьому з
таким великим зацiкавленням, що в не© аж очi побiльшились, спитала нараз
поважно:
"Вiн не ма жодних жiночих знайомостей?"
"Окрiм сво © прачки, та може, ще й господинi, певно не ма нiкого,
його, - додав, - можна не раз здобути, вiн як та дитина. Кожному вiрить.
Може, ма ш охоту здобути його серце? - спитав. - Попробуй. Оскiльки менi
вiдомо, вiн, може, при©де цього року сюди на свiже повiтря. Але те не
певно..."
Всi на це його питання розсмiялися вголос. Вона зразу також. Однак
пiзнiше замовкла, а остаточно домовчала аж до самого рiшення.
- Тож як дума вона зайняти мумiю? - спитав я. - Його ж тут нема, i хто
зна , чи прибуде вiн сюди.
- Вона письменно рiшила станути перед ним.
- Як то... писала вже? - спитав я, немило вражений.
- В тiм то й рiч, що писала, - вiдповiв. - Як бачите, сiмнадцятилiтнi
голови скорiше рiшаються, хоч би й на найповажнiший крок. Не зна те, такi
голови кермуються самою уявою й фантазi ю, а в Манi фантазiя неабияка.
Чистий артист! О, той лист, той лист! - додав, усмiхаючись, i сказавши це,
вiн сягнув до кишенi й подав менi якесь велике письмо.
- Даю його вам з тою просьбою, щоб, якщо хоч трохи впливу у вас на
мою сестру, зужити його на те, щоб ©© вiд повзятого плану щодо фахово©
освiти й ви©зду за границю вiдвернути. А не зрадьтеся, - додав ще раз. -
Маня вражлива й амбiтна, i ми б собi оба чи не на цiле життя позбавили ©©
довiр'я.
- Не журiться, - вiдповiв я. - В лiпшi руки, як мо©, ви не могли цей
документ вложити...
Я розложив лист i наборзi почав читати.
Маню! Уявляю собi в тiй хвилi тво© прегарнi молодi великi очi. Ось
твiй, на твою думку, ворог, що заодно дражнить i хвилю тебе: "мужик", як
його люблять iнодi прозивати за його походження з батькiвсько© сторони.
Вiн чита твою сповiдь перед незнаним тобi старцем ученим. Ворог, що ще
менше, згоджу ться на те, щоб ти ступила на шлях "самостiйностi",
вибираючи тим чи не сумнiшу часть життя, як уся твоя рiдня. Ось як вона
мiж iншим писала:
"Я ще молода (так кажуть вдома). Три мiсяцi, як сiмнадцять рокiв
скiнчилось. Одначе чи ма тут i молодiсть входити в дiло? Зда ться, що нi.
Не питайте, хто я. Сама вам скажу. Донька чесних родичiв i сама чесна.
Чула вiд мого брата, колишнього Вашого слухача, що бажа те женитися, а не
зна те вiдповiдно© особи, щоб вам могла стати за жiнку. Я донька бiдних
родичiв, i маю лиш одне бажання в життi, а то - вiддатися студiям
фiлософi©; по бiльшостi я вже гiмназiальнi студi© маю, лиш латини й греки
менi ще недостарча . Треба б ще з рiк попрацювати, щоб здогонити те, що не
мала можностi здобути. А вiдтак за границю (а може i не конче!), на
академiю. Оце мо бажання, моя постiйна мрiя, найулюбленiша iдея, з котрою
я не розлучаюсь нi вдень, нi вночi, дарма що займаюсь i хатньою працею, i
вiддаюсь з великим замилуванням i музицi, i одно© хвилиночки не сиджу з
заложеними руками.
Вся праця ся займа мо© руки, але дух бажа чого iншого! Та куди я
загналася? Я кажу коротко, прямо. Я рiшилась вийти за вас замiж, пiд
умовою, щоб дали Ви менi можнiсть вiддатись дальшим студiям... а там i
покiнчити ©х, та все оце - пiд Вашою достойною управою й дозором, моя-бо
рiдня противна мойому плановi. За все те приймiть у замiну мене, котра
сповнить свято всi на себе повзятi обов'язки проти вас i не буде вашою
довжницею пiд жодним взглядом. Фотографi© сво © не прилучаю до цього
письма, бо на разi тако© на маю, але опишу вам лiпше сама себе. Я -
негарна, щоб, борони боже, цього не думали. Я цiлком негарна. А одно, що
може разило б вас у менi - це мiй голос (котрого сама не терплю), кажуть,
альтовий, - та що я винна! Сестра смi ться й каже, що це найгiрше! (Вона
дуже строга й поважна в сво©м осудi). Очi мо©, кажуть у хатi, молодi, як у
молодо© кiтки (сталево© барви). Нiс, на мою думку, рiшуче загрубий. А про
уста цiлком нема що сказати. Тепер я нещаслива. Але, ставши вашою жiнкою,
я буду найщасливiша людина на свiтi, Ваша вiчно вам прихильна i вдячна
Маня Обринська.
P. S. Забула ще одне: спом'янути про свiт, з котрим зношуся тут
(оскiльки родичi дозволяють), себто про сво©х товаришiв i товаришок, ©х
небагато в мене. Найлiпша товаришка за границею, друга вийшла замiж, а
товариш... то... навiть сумнiваюся, чи заслужив, щоб так його назвати. Це
наш сусiд - Богдан Олесь. Молодий урядовець, що живе тепер у сво©х
родичiв, син-одинак заможного панотця (послiднiй прямо з мужицького роду),
вiд чого й звуть молодого тут i там - "гордий мужик". Чоловiк, як кажуть у
нас в хатi, талановитий, поважний, тактовний (гу, як не терплю його за
це), з будучнiстю "блискучою", один з укра©нцiв, з котрим буде колись наша
суспiльнiсть числитись i ним гордитись. Так кажуть у нас в хатi, за
винятковi середущого брата, котрий впевня , що з нього виробиться з часом
"урядова машина" й такий же деспот. Нехай що вiн тепер такий; нехай що вiя
iнодi i мрiйний, мов поет; а колись вiн зовсiм змiниться. Вiн один каже
так. А я, сестра його, гадаю також так. Гадаю навiть бiльше ще. Кажу, що
вiн людина зарозумiла, любить на все, хоч нiби незамiтно, п'ятно свого я
класти, сто©ть пiд впливом старосвiтських пересудiв, приклонник "добрих
форм", всього, що уходить, а що не уходить, а що вже найгiрше мене зража ,
- це те, що вiн мов на вiчнiм контролi над собою, щоб, не дай боже, жодна
дiвчина не уро©ла собi, буцiмто вiн нею займа ться. Фу! Така
зарозумiлiсть! Щоправда (цього я йому не вiдмовляю), вiн з поверховностi
дуже гарний, високий (я, напр., йому лиш до рамен сягаю), дуже поважний,
елегантний, а як сто©ть на залi по вечiрках i пригляда ться крiзь пенсне
дамам, чи шука котру мiж ними... чоловiковi аж мороз iде тiлом. Але
менi... не йде. Я його не боюся. Бiльше його велико© строго© мами боюся,
що над ним дрижить, а для мене (сама не знаю, чому) - страшна. Але його?..
ого!.. Прошу о вiдповiдь".
* * * _
По прочитанню, я всмiхнувся насилу.
- Цiкава дiвчина© - сказав. - Ось який з не© критик! Хто б був того по
нiй сподiвався?
- Це все дитинство, - сказав молодий чоловiк, iгноруючи дiлком послiдню
сторону листа. - Але скажiть самi, чи можна пускати таку дитину, бо такою
вона в мо©х очах ще i , в життя на самостiйнiсть?
- Нiколи, - вiдповiв я твердо, аж сам свого голосу злякався.
- Я знав, що й ви будете то© думки, - сказав вiн. - Одначе що сказав
би, на вашу гадку, старий професор на оце письмо? - спитав вiн далi.
- Скiльки я його знаю, - вiдповiв я, - вiн реагував би на нього, бо
воно надто цiкаве й зраджу цiлковито чисту Душу.
- I я то© думки. I хоч би я цього письма нiколи не вислав, я все ж таки
хотiв з вами про цю справу поговорити. Старша сестра зайнята сво©м
нареченим i вiном, родичi й прочi в хатi про це не знають; а вона з таким
довiр'ям вложила це письмо цими днями в мо© руки з просьбою, щоб я його до
нього вислав, мимо того, що я ©й рiшуче заявив, що цей крок з ©© сторони
майже ненормальний, що треба менi ©й конче щось сказати. Вона вiд свого
постановлення не вiдступа .
Я поглянув понуро на нього.
- Чей же ви не сiмнадцятилiтня Маня, щоб взагалi й думки до такого
поступування допустити, поминувши таку божевiльну iдею взагалi
зреалiзувати, - вiдповiв я строго.
- Хiба ж я за те? - спалахнув вiн. - Я лиш у колiзi©[16], чим дiвчину
до то© мiри зайняти, щоб свiй план - здобувати фаховi студi© - взагалi
цiлком закинула. Вона так зжилася з тi ю думкою, що наколи не зреалiзу ©©
хоч почасти, розхору ться. Ось до яких консеквенцiй доводить ©© жива
фантазiя й надвишка енергi©. Маня iнiелiгентна i а небуденна й готова
побороти всi перепони, що ставились би ©й на дорозi, наколи б лиш мала
дозвiл батька й сяке-таке матерiальне удержання за границею забезпечене.
Хто зна ... - додав вiдтак по хвилi задумчиво, - котрий шлях для не©
лiпший. Шукати долi поза домом у науцi чи в традицiйних границях, в
дотеперiшнiм заняттi жiнки i ©© природнiй задачi?.. Вона до одного й до
другого здатна.
- Про те не сумнiваюсь, - вiдповiв я. - Найкраща забез-пека жiнки вiд
всяко© недолi - це матерiальна. Коли пустити ©© в свiт, вона сама себе
знищить, ©© вдача й чуття нанесуть ©й багато горя. Старайтесь забезпечити
©© хоч почасти матерiально... а там... - I я урвав.
Вiн не вiдповiв, але глянув на мене таким поглядом, що виразно сказав:
"Ми те зна мо... але поки що...""
- А щоб уже зайняти ©© чим iнтенсивнiше, то нехай вiддасться музицi, як
©© сестра, - обiзвався я наново.
- Вона займа ться нею. Але це не вистарча ©й цiлком, - вiдповiв вiн. -
Вона хоче щось бiльше. Впрочiм, до консерваторi© також не пiде, на те
треба також бiльше засобiв. Батько взагалi з хати не конче похочу дати
©©, а тепер, коли старша сестра вiдда ться, не вчинив би цього за жодну
цiну, любить ©© безгранично. Хотiв би, щоб усi дiти сидiли гуртом коло
нього, за винятком нас, старших синiв. Дiвчатами, говорить, вiн не
журиться. Чув я лиш недавно, як казав, що мусить для Манi шмат землi
закупити, щоб його на всякi випадки мала, але чи зробить це, я не знаю.
Менi одному розходиться о те,шоб ©© чимсь сильним заняти. Коли б хоч
влюбилася, нещасна, то, може, й покинула б свiй план.
Я спаленiв на його слова, а далi, усмiхаючись, вимушено
кликнув:
- То посадiть ©© на коня i нехай верхом ©здить. Вкоротцi запалиться так
до того, що свiй план, хоч би й за старого вченого вийти, покине!
Молодий чоловiк витрiщився зчудовано на мене, а далi усмiхнувся й собi
й вiдповiв:
- Це не без смислу, що ви кажете. Але поки що пождiм ще... Я попробую
намовити ©© вiддатися краще однiй лиш музицi. В не© гарний талант. Попри
те нехай чита i вчиться й здобува освiту на власну руку... А там...
побачимо, що дасться зробити.
- Це слушне, що ви кажете, - вiдповiв я, чогось успокоений, неначеб тим
словом поклав свiй патент на долю це© молодо© незвичайно© дiвчини.
Вiн же сам бiльше про це не обзивався, а далi ми й розiйшлися.
* * * _
Вдома вечором на самотi я ще раз прочитав листа. Ось i скритикувала
мене! Зарозумiлий я, i старосвiтський, i п'ятна свойого я люблю на все
класти, i перед формами клонюся бiльше, як треба, i мороз наводжу на
людей, i господь зна , чим ще прогрiшаюсь... такий я! Гей, Маню, Маню, не
добре скiнчиться наша приязнь! А хто побiдить?
Не вiдчува ш ти?
Я не вiдчуваю.
* * * _
Це було рано.
Всюди панувала ще поранкова тишина. Я вибравсь, як не раз уже, на
раннiй прохiд на найближчу гору в лiс. Мряки, що пiдiймалися вже з гiр i
лiсiв, мов позачiплювалися там у польотi пiд небеса, розпливаючися тужливо
в пораннiм сонцi.
Поранковi проходи на гори в лiс - це була найкраща часть мойого побуту
лiтом у родичiв. Iдеш отак рано, як у мiстi ще неповорушно, i купа шся в
чистiм неповорушнiм воздусi.
Опинившися вiдтак уже десь високо на горi i глибоко в лiсi, станеш,
розглянешся - i слуха ш.
Не йде щось лiсом непорочне - святе?
Так. Це сам господь йде i благословить його глибоку тишину.
Господи, ти тут!
Як нiде тебе нема - нi по церквах, нi в людськiй грудi, то тут... ти !
* * * _
(Пiзнiше).
Щоб дiстатись якнайскорiше вiд нашо© i Обринських хати на гору, а далi
й у лiси, ми мусили вперед переходити рiку. Так i я. Не хотячи одначе
переходити мосту, котрий був поставлений чи не серединою невеличкого
мiстечка, що вимагало вiд нашого мешкання з годину ходу, я пiшов прямо,
так званою коротшою дорогою, поза нашi й Обринських сади, котра вела до
одно© кладки. Звiдти можна було дiстатися скорiше на другий бiк.
Кладка, поставлена з широких дощок, була все ж таки не ширша, як на
одну людину. Приступаючи до берега рiки й звiдти на кладку, я побачив
нараз на противнiм березi дiвочу постать, у котрiй по рухах пiзнав я
молодшу Обринську - Маню. Я станув i, вагаючися, ждав.
Вона там, на другiм березi, на кiнцi кладки пiзнала мене, очевидно, бо
так само станула й неначе й собi чогось вичiкувала.
"Рано вилетiла, як той жайворонок, - подумав я. - I коли я доперва
виходжу, вона вже вiдкись верта . Куди ходила так рано? Побачу зараз, який
настрiй проти зарозумiлого формалiста. Злагiднiла трохи? Вiд послiдньо©
дискусi© в садi ми ще не бачилися. Коли б нагода, - обiзвалося нараз щось
у менi, - щоб потрохи пiмститися, - i з тим враз я злобно усмiхнувся. - На
разi студiю фiзiономi© "старих", - пригадались менi слова найстаршого ©©
брата. - Побачимо... побачимо, серце... коли наспi вiдповiдь вiд твого
вченого".
Вiдтак, не вагаючись уже до©вше анi на хвилину, я ступив смiлим i
певним кроком на кладку, що вона аж легко угнулась. При тiм кинув оком
вперед себе на молоду дiвчину.
Що вона там гадала?
"Очевидно, перечiку , аж я не перейду перший, щоб не стрiнутись
упосерединi кладки", думав я.
Гада те?
Де ж там.
Угледiвши мене бистрим оком, вона нараз нiби блискавкою рiшилася i,
неначе заповiдаючи менi якусь боротьбу, пустилася й собi переходити
кладку. Та я тим не змiшався. Неначе не бачачи ©© ще зовсiм на кладцi, я
йшов однаковим i певним кроком уперед. Вiдтак, уже десь поза серединою
рiки, де, здавалось, була вона найглибша, я станув i поглянув на не©. Обо
не могли ми йти, щоб не стрiнутися. Може, вона завернеться?
Але нi. Ось вона нiби не замiча мене i йде далi проти мене. В менi
спалахнуло гнiвом, i я приспiшував ходу.
"Пожди, пташко, - подумав я, - нинi ти побачиш, куди веде упiр". I
пiшов. За кiлька хвиль я опинивсь перед нею, однак враз зi мною й вона
станула. Я поглянув на не©. Була бiла, як снiг, очi мала спущенi, брови
зморщенi, а уста були затисненi.
Я, споважнiвши чомусь, зрозумiв ©© нараз, i менi стало жаль молодо©
дiвчини, що так наслiпо, майже дитинячо, пiддавалася якомусь, як менi
здавалося, штучно виплеканому почуттю опору або, може, на ©© думку,
ненавистi до мо © особи...
Як казав я - я станув.
- Добрий день вам, панно Маню! - обiзвався я з уданим супоко м i подав
©й руку. Вона глянула на мене заляканими очима, що в тiй же хвилi набрали
виразу гордо© вiдпорностi, - i "Добрий день"... бовтнула стисненим
голосом, i знов приступила крок ближче проти мене, так що ми вже близько
станули проти себе, i я виразно мiг бачити, як у не© з внутрiшнього
зворушення дрижала на нiжних грудях ясна легенька блузка.
- А тепер що буде? - спитав я, усмiхаючися. - Перейдете коло мене? Чи я
коло вас? Не бачите, який я великий, i мiсця для нас обох нема? А тут рiка
глибока, панно Маню! - додав я остерiгаюче. - Впавши, можна навiть i
утонути!
- Бажа те, щоб я назад вернулася? - обiзвалася дiвчина врештi, i ©©
уста задрижали, наче до плачу, мiж тим коли я сам сильно споважнiв.
- Так воно виходить, - вiдповiв я. - Як бачите, я маю за собою бiльшу
половину кладки, тож шкода, щоб тепер вертався.
Вона окинула мене поглядом, i я перелякався тих очей... перелякався, а
заразом стало менi любо й мило вiд них, так що я насилу вiдвернувся, щоб
не пiрвати ©© в руки й притиснути до себе. Звичайно, були вони такi дитячi
й молодi, такi повнi Несторового ства... а тепер у тiй хвилi стали такi
чимось переповненi, блискучi й поважнi...
- Бажа те, щоб я вернувся, панно Маню? - спитав я замiсть всього
лагiдно й приступив до не© цiлком близько. Вона мовчала й подивилась на
воду.
- Хочете? Мовчання.
- Або щоб я в воду скочив? Вона ще мовчала.
- Залежить вам справдi на тiм, щоб я вернувся? - спитав я терпеливо й
схиливсь до не©...
Вона заперечала головою, не отвираючи уст. Я вiдiтхнув.
- Я не вернусь. Маню... - сказав вiдтак, вкладаючи насилу супокiй i
твердiсть у свiй голос. - Не вернусь, хоч повинен би це, з огляду на
лицарськiсть проти дам, вчинити, i не бажаю, щоб i ви вчинили це, хоч, це
кажу я прямо, воно було б краще, якби ви були трохи лiпшi. Однак вам... як
догадуюсь, залежить бiльше на тiм, щоб бити головою об мур...
моцуватись... проти... ну, може й проти себе... чим щоб вас мали люди за
добру й уступчиву. Химерна з вас дiвчина!
Вона, не поглянувши на мене, викривила погiрдливо уста, нiби
всмiхаючися, а властиво закриваючи в тiй хвилi якесь сильне внутрiшн
зворушення, й обiзвалася спiшно:
- На вашу думку.
- На мою думку. Так воно i , - сказав я. - Я питаю вас:
не приходить вам нiколи на думку, що, будучи такою неприязною,
справля те тим декому прикрiсть?
Вона поглянула на мене.
- Менi не зда ться, пане Олесь, - вiдповiла холодно. - А що там,
взагалi, може кому на тiм залежати, якою я , не думаю. Я надто маловажна
людина, щоб сво ю особою справляти кому при мнiсть або прикрiсть.
Я зiгнорував ©© послiднi слова.
- Що маю я зроби ©й, на вашу думку, панно Маню? Вертати? Бажа те того?
- спитав я, зворушений. Вона боролася хвилину, а вiдтак сказала:
- Не хочу.
Я, як недавно, вiдiтхнув, а далi всмiхнувся.
- Не хочете! Значить, цiкаву нашу ситуацiю розв'яжемо так, як
гордiйський вузол, що одне з нас... скочить у воду! - мучив я ©© далi, не
зверiаючи ока з ©© нiжного профiлю, а в душi любуючись якимось нею передо
мною затаюваним зворушенням. - Одначе, тому що з того, - тягнув я далi, -
не буде жодному з нас хiсна[17], то я поступлю так, як поступають старшi з
капризними дiтьми.
I поки вона могла надуматися, що я маю на гадцi, я, не сказавши бiльше
й слова, обняв ©© мов справдiшню дитину за стан, обернувся з нею й
поставив ©© позад себе.
- Так, - сказав я, вiдiтхнувши повною груддю. - Тепер можете вертати
далi. Сьогоднi, як менi зда ться, ми собi послiднiй раз у дорозi станули
Бiльше цього не буде.
З тими словами доторкнувся я легко капелюха i, поглянувши в ©© очi, що
заблисли великими сльозами, обернувся й вiдiйшов далi. Коли доходив кiнця
кладки, я оглянувся. Дiйшла вже до другого берега?
Нi! Саме доходила.
А тепер... ось i собi оглянулася. Я зняв капелюх... поздоровив, а вона,
не зважаючи на те, скочила живо з кладки на берег i побiгла далi.
Гу! Яка дика, упряма! Така була вона.
В лiсi ходив я довго.
Нiколи досi не почував себе таким вдоволеним, як цього прегарного
поранку. До того здавалося менi, що вона все десь знаходилася недалеко
мене, що десь заблисне ©© ясна одiж з-помiж смерек. Нiжна, з гордим
капризним елементом у душi, з надвишкою яко©сь сили, що мучилася сама,
неначе в неустаннiй пошуканцi за вiдповiдною для себе акцi ю, - а там i я
станув на ©© дорозi...
Що поборювала вона?
Мене? чи себе?
Чи я помилився?
О, гордий мужику ти, Богдане... Куди загнався!
* * * _
_
(Пiзнiше).
Сьогоднi мав я з сво ю матiр'ю гострiшу дискусiю. Я збирався по довгiм
часi на часок до Обринських, а що в нас цвiли саме тодi гарнi гвоздики,
мiж тим один снiжно-бiлий, я зiрвав його, щоб понести його Манi. Зiрвавши
два такi цвiти, я був саме тим зайнятий, щоб завинути ©х у тонкий папiр,
коли моя мати в ту хвилину вступила в мою кiмнату.
- Кому ти оце лагодиш, сину? - спитала й опинилася близько коло мене. Я
потрохи змiшався тим несподiваним питанням. Однак лиш на хвилину. Вже в
слiдуючiй я вiдповiв спокiйно:
- Я йду до Обринських i несу дiвчатам цвiти.
- Дiвчатам, Богдане? - спитала мати й тут же споважнiла. - Старша
заручена, як сам зна ш, у не© може буде незабавки[18] й весiлля: отже, ©й
цвiти вiд молодих людей приймати, зда ться, ледве чи випада . Оскiльки я
©© знаю, вона ©х i не прийме. Вона дiвчина зарозумiла. Я думаю, що ти
молодшiй несеш ©х. Признайся! - Послiднi слова сказала голосом твердим,
приказуючим.
Я маму свою любив i шанував, як, може, рiдко який син, але саме в тiй
хвилi, коли вона опинилася нараз коло мене, висока, з обличчям, що
прибрало вираз (коли хотiла) холоду й розказу, я сам похолоднiв.
- Ну?.. Я поглянув, роздразнений на це запитання, на не©.
- Що вам, мамо, сьогоднi? - спитав я. - Несу цвiти, то й несу. Чи варто
з цього робити квестiю?
- Варто остiльки, мiй хлопче... - обiзвалася вона, пiдсуваючи окуляри
аж на чоло, неначе вони заважали ©й у тiй хвилинi дивитись повним поглядом
на сина. - Варто, оскiльки вже давно хотiла я спiмнути, щоб ти... там... -
вона кивнула головою в сторону Обринських, - не зачинав собi з дiвчатами,
а особливо з молодшою. Вона не для тебе.
Менi вiд ©© слiв вдарила вся кров до лиця.
- Що вам, мамо, на думку приходить? - спитав я.
- Воно манi не вiднинi на думцi, не новина для мена, - вiдповiла вона
сухо. - Я завважила вже вiд довшого часу, що ти тою дiвчиною займа шся.
Хочу тебе власне остерегти, що та Маня не партiя для тебе. А бiльше
нiчого. Обринський хоч чесний i вищий урядовець, але вбогий. Родина
бiльша, видатки великi... що вiн може донькам дати? Нiчого майже. Я
розсмiявся вголос, не вiдповiвши нiчого. Мати вразилася й поглянула
проникливе на мене.
- Тако© голо© невiстки, - почала наново, - я не приймаюся, сину, i не
дозволю нiколи, щоб мiй син, одинока моя дитина, внук владики, над котрою
я, лиш господь зна , як дрижала й дрижу, котру сама одна виховувала на
людей... бо батько, як сам зна ш, за сво©ми требами... а там... (тут вона
викривила гiрко уста) - i за... склянкою... не так побивався за нею, як я.
Тому ж тепер... де б я мала сво©м сином, чоловiком уже на становиську,
радуватися ©й гордитися, вiн зверта свою душу до... тако© Манi! Де твоя
розвага, де твiй звичайний розум?
Тепер я вже не смiявся. Випростувавшись проти не©, що була висока
ростом, так що майже перевищив ©© статочну постать, я спитав:
- До яко© Манi, мамо? Чи ма те ви тут на думцi панну Обринську?
- Так, панну Обринську, якщо я з замалим респектом про не© виразилася,
- вiдказала глумливо. А вiдтак додала: - Ми розумi мооя добре, мiй сину, i
не потребу мо мiж собою полiтикувати. Я тобi повторяю ще раз: я завважила