Кобилянська О.. Через кладку

часок собою. Але далi я знов вiдчув, а радше попав у свою давню самоту.
Одно© пiзньо© ночi, вертаючи з театру (не смiйся або, врештi, смiйся,
читачу), я знов заблукав у затишну У - ську вулицю з одним освiтленим до
пiзньо© ночi венецiанським вiкном, за котрим, мов ангел чуваючий, сидiв
самiтний молодий працiвник.
Що чувати тут? - не мiг я вздержатися спитати себе. - Чи ©здили лiтом у
гори? Вiн нiчого не писав менi, хоч повинен був, по нашiй послiднiй, хоч
короткiй стрiчi в мiськiм парку, кинути менi пару слiвець. Одначе,
зда ться, не ©здили. Може, вiдпустки не дiстав? Молодим урядовцям,
особливо в його "храмi", не дають так легко вiдпустки, а лiтом уже цiлком
нi. Що робили обо за той гарячий час, коли я проходжувався над пишним
морем? Вiн - знаю, сидiв над горою актiв, працював i думав, а вдома брався
за книги й студiював. Раз казав: обов'язковi студi© будуть ще багато його
часу й сили спожирати. Не може його ще для себе використовувати. Нема як.
Треба вперед для iнших працювати, думати. Ще все для iнших. Так - вiн.

А вона?
Я пiшов у затишну вулицю, котра цими часами мало ще освiчувалась, i
глянув на знайоме менi мешкання. Справдi. Його вiкно було, як тодi, так i
тепер, свiтлом залляне, але штора була цим разом спущена. Я нiчого не
бачив... Чого я вiдтак ще якийсь час коло того дому вистоював i мов чого
вижидав, я сьогоднi не знаю. Мав лиш те почуття, що помiж тими стiнами, за
тими мурами, крився цiлком iнший свiт, як той, у котрiм я обертався; що
там перебувало щось живе, тепле, цiкаве, повне будучини, без таких, як я.
Перейшовши через тиху вулицю та споглядаючи вiд часу до часу на освiтлене
вiкно, що мало для мене щось успокоююче (мов для старо© властительки дому
нiмки), я звернувсь, врештi, в iншу сторону й пiшов додому.


* * * _

(Пiзнiше).

До мiського великого парку все ще наплива публiка й любу ться гарним
повiтрям та, може, й самою деревиною, що кiлька день зодяга ться в чимраз
бiльше пожовтiле або почервонiле листя. Як кому по природi. Я люблю осiнь.
Вона настрою мене елегiйно й мрiйно. I коли я вернусь, примiром, по ось
такому проходi додому, мене все тягне до столу й пера. Так i нинi.
Я пiшов.
Сiв там на якусь лавку й, закуривши папiроску, сидiв. Люди передi мною
снувались мов мухарицi, але мо око не найшло нiкого цiкавiшого. По правдi
кажучи, я сидiв тут у надi©, що з-помiж публiки вирине може й вiн. Вiн iз
сво©м iнтелiгентним, потрохи хлоп'ячим лицем, трохи марним, i з очима, що
десь далеко понад публiкою мов щось мiряли. Я його любив. I я вiдчував, що
як уважав вiн кого мiж мужчинами за свого приятеля, то це був я. Але нинi
йому, очевидно, анi в голову не приходило з'являтися передi мною. I так я
сидiв сам. Сидiв, дивлячись, задуманий, i курив, i ждав. I коли я отак
добру годину насидiвся, виринув нараз, мов з землi, тут же близько коло
мене, з невеличко© побiчно© алейки, майже за мо©ми плечима, гурток молодих
людей, а мiж ними й ожиданий мною .Нестор. Високий, стрункий, з
усмiхненими устами, мов пiзнав мене десь вже, поки я його спостерiг, i тут
же задержався. Попрощавшись з товаришами, як мiг я бачити, досить навiть
спiшно, присiв вiдтак коло мене, мiж тим коли вони, вклонившись нам (а
радше менi), якось недовiрчиво вiддалилися спiшним кроком у противну вiд
нас сторону.
- I що ж, Несторе? - звернувсь я, щиро врадуваний його появленням. - Як
пожива те? - спитав я, подаючи йому, як звичайно, папiроски, котрi вiн,
так само як досi консеквентне, з подякою вiдсунув. - Не дали менi про себе
нi одним словечком знати. Згордiли в сво©й хатi, чи що? Може, аванс перед
вами який або перебутий якийсь врештi важний iспит?
Вiн усмiхнувся.
- Нiчого, нiчого з того всього поки що. Я з уряду в хату, а в хатi:
наука, праця й знов наука, i знов обов'язкова тяжка праця. Так живу й так
мушу ще довго, бодай кiлька рокiв, мучитись, поки не поскидаю з себе
офiцiальних тягарiв, ярм й т. п.

- А ферi©[35] вашi?
- Мо© ферi©? - спитав. - Хiба ж я мав якi? Я ©х не мав i так скоро не
буду мати. Наше мiнiстерство оперу молодими силами найбiльше, тож де ©м
лiтом про вiдпустки марити. Стiльки мо©х "ферiй", що забiжу тут у парк,
надихаюсь свiжого повiтря, стрiнусь тут i там з товаришами, побалакаю i
вертаю назад.

- Не працюйте надмiрно. Ваш уряд i ваше мiнiстерство через те не
провалиться. Вiн здвигнув плечима.
- Я не можу. Перебрав раз обов'язок працi на себе, то й перебрав.
Перехитрюватися крiзь життя я не можу, зрештою - в нас усi працюють. I
чому я один маю бути самолюбний i занедбувати, що до мене належить? Я не
можу. Раз належу до суспiльства, взяв обов'язок на себе, то мушу його й
сумлiнно виконувати. Зрештою... - додав весело, - воно все так не буде, це
я знаю, то й не журюсь тимчасовим станом.
- То в гори не ви©здили цього лiта, як споминали? - питав я.

Вiн похитав головою.
- Нi. Лиш одна мати з Оксаною; а я з Манею осталися вдома. Може бути,
на слiдуюче лiто ви©демо, як одержу вiдпустку, i то на довше, як би я це
був мiг цього року вчинити. - I замовк.
- Чи це були всi товаришi вашi, з котрими ви сюди надiйшли, балакаючи,
як не помиляюся я, запальчиво? - спитав я. - Деяких знаю.
- То ... - сказав вiн, - вони балакали живо й запальчиво. Щодо мене,
то я небагато говорив i не говорю, звичайно, нiколи багато. Я не люблю мiж
них ходити, а вже найменше на так званi збори, як i не люблю газет i
часописiв перечитувати.
Я поглянув на нього, зацiкавлений, а вiн повторив:
- Так, так, я говорю правду. Бачите, як вiзьму я який часопис у руки, а
особливо тi, що щодня виходять, менi зда ться, я входжу в ресторацiю, де
кожний говорить свое. Я втiкаю з таких кiмнат, ботам тяжке повiтря, мо©
власнi думки неначе губляться в мене, душа чим-то почина заплямлюватися,
i я стаю з себе невдоволений. По-мо му, часописи винищують у нас змогу
самим задумуватися, особливо тi, що щодня змiняють сво© погляди. А вони, -
додав i вказав у сторону, де молодi вiдiйшли, - або бодай бiльша частина
©х, не багато лiпшi вiд часописiв. Вони всi з сво©ми думками видаються
менi перегаряченi, а деякi заскоро пережитi. Все, що роблять, пишуть,
говорять, вида ться менд без яко©сь рiвноваги й твердо© сили. Все це
робиться в страшеннiм поспiху. I не для само© працi, лиш для особистого
вдоволення, по-гешефтярськи. На мою думку, кожне наше життя зокрема могло
б бути штукою[36], одначе ста лише гешефтом. Ми не вклада мо смислу
нашого життя в саму працю, лише в те, що ми за нашу працю одержимо. I
найбiльша штука нашого теперiшнього життя - найбiльший здобуток за
найменшу вкладку з нашо© сторони видобути. Через те виходить життя вiчною
погонею, полюванням. А прецiнь життя не без краси. Але я питаю, чи
бачать вони те все, i коли? Навiть у тих промiжках, коли належать собi,
навiть i тодi вони того не бачать. Все гонять за чимось кращим й ожидають
чогось новiшого.
Вiн умовк i поглянув у противну сторону, а я задивився на нього. Я
нараз зрозумiв його. Вiн ще був молодий, але йото молодiсть не мала в собi
того невареного молока, що разить так страшенно у деяких так званих
поступових молодих мужчин або й жiнок. Вiн був поважний i глибокий, мов
той iнструмент з сво©ми струнами. I, як кажу, я нараз зрозумiв його.
Очевидно, хотiв вiн жити, одначе лише в сво©й працi жити, т. . у працi на
будуче, i видавсь менi таким, що все вгору йде трудним, тяжким шляхом сам
один, але - все вгору. Звiльна, повний доброти, з лагiдним усмiхом, котрий
заздалегiдь нашi провини проща , поки ми ще о прощення просили. Я мовчав
якусь хвилину, як i вiн, а потiм, обнiмаючи його правою рукою за плечi, я
спитав:
- Вони вам не вистарчають. Правда? Вiн усмiхнувсь якось сумно й
вiдповiв:

- Справдi. Iнодi я це навiть дуже виразно вiдчуваю, що я ©х у деякiм
напрямi перерiс, i через те ми вiд себе вiддалились. ©м зда ться, що з
мене нема нiчого, бо я не на ©х спосiб активний. Не ©жджу по селах, не
агiтую при виборах, не закладаю читалень, не держу промов i т. iн., але я,
як кожний з нас, знаю сво'© змагання, моральну вартiсть i без плану не
живу. А що найбiльше себе не щаджу.

I знов умовк i цим разом поважно. Хто б йому не вiрив!
- У вас, Несторе, зда ться, i нема багато приятелiв, - закинув я, щоб
привести його до дальшо© бесiди, бо вже надто любив прислухуватися йому.

- Я, справдi, не маю приятелiв... - вiдповiв вiн... - Хоча... господи
боже... товаришiв i знайомих кожний ма ... Отже - i я. Я не маю ©х багато
не тому, щоб вони мене не хотiли, навпаки, вони радi б мене заодно мiж
собою мати, але просто тепер не вiдчуваю потреби зноситися з ними. Я
вiдчуваю, прислухуючись ©м, слiдячи за вчинками, по можливостi, що я ©х
чим-то перерiс. Чим - не знаю докладно сформулювати. Не розбираю
складникiв свого ства, але ©х я перерiс. Маня каже "бiлiстю й глибиною
душi". Одначе на тiй точцi Маня, може, й грiшить, - додав, мов соромивсь
гарних слiв сво © сестри, а ще бiльше того, шо, будучи з природи скромний,
вимовив ©х голосно перед кимось. - "Ти мовчиш, - закидували менi одного
разу на якiмось зiбраннi, - береш замало участi у громадському життi. Ти
повинен говорити й робити щось, бо ти згармонiзований i вирiвняний, без
страстей, з холодним слухом". А я на те здвигнув плечима: "Вам треба тепер
iншого бесiдника, - сказав ©м. - Я вiд вас вiддалився, хоч простiть за це.
Колись зрозумi те й те". Хтось у гуртi розреготався грубо. "Добре каже
вiн, - кликнув услiд за сво©м смiхом. - Погляньте на його уста; вони в
нього, як у молодо© п'ятнадцятилiтньо© дiвчини, котрi, крiм сво © ляльки,
цвiтiв, певно нiкого ще не цiлували. Дайте спокiй, вiн не буде говорити!"
i знов засмiявся. "I добре сказав, - вiдповiв я. - Я не буду говорити.
Тепер ще нi. Пiзнiше колись. Але будьте переконанi (говорячи це, його очi
нараз загорiли), що як я колись пiднiмусь зi свого мiсця й вiдчиню уста, з
котрих тепер глузу те, я сво©й народностi сорому не зроблю. Так, я буду
говорити. Але тепер - нi. Менi треба вперед ще дещо перейти, дещо
перерости, перебути i аж вiдтак станути до бесiди й акцi© в смислi мо ©
особистостi".
- Ви хочете колись за полiтичну дiяльнiсть взятися? - спитав я,
окинувши його оком. Вiн був трохи зворушений.
- Правдоподiбно так. Зрештою, до того треба також вiдповiдно
приготовитись. Але не гадайте й ви, як вони, що в мене нема почуття
приналежностi до сво © народностi. Навпаки, я лиш не хочу себе в працi
шматувати. Я маю звичай вiддаватися цiлком тому, чому вiддати рiшаюся.
Iншими словами: що даю, даю цiлком. - По якiйсь хвилинi мовчання почав: -
Хтось раз слушно з наших талановитiших сказав: "У нас кричать усе i всюди
- "працювати для народу". А виходить, що тi "випрацьованi здобутки" не для
цiло© нацi©, а виключно для "мужицтва". Я питаю, чи нам не спинатись у
наших змаганнях понад здобутки для мужицтва? Не вiдриватись (в тоншiм
смислi) вiд нього, становлячи з себе, себто iнтелiгентiв, другу окрему
верству, котра вимага й для себе працi, науки, штуки й iнших здобуткiв
культури? Хоч небагато, а ми для того свого народу, мужика, бодай як не
вже щось зробили, то робимо. А для iнтелiгенцi©? Для нашо© iнтелiгенцi© ми
ще нiчого не зробили. Я мрiю про те, щоб у нас було якнайбiльше глибоко©
поважно© iнтелiгенцi©. Iнтелiгенцi© нацiонально-культурно©, а по правдi,
того всього ми ще й досi поза мужиком не бачимо майже нiчого бiльше. В тiм
велика часть нашо© властиво© хиби. Я питаю, - додав по хвилi задуми, нiби
звертаючи на iнше поле, - що може для людини кращим iдеалом бути, як не
власне - людина? Гарна, трудяща, укiнчена людина, в тисячах шляхетних
постатей? А мiж тим, яке нутро сучасного укра©нця? Чи взагалi вiдкрите
воно вже? Укра©нець його не зна , поминувши вже найглибшу глибiнь того
нутра. Вiн не прийшов ще навiть до пiзнання сво © власно© сили через
призмат правдиво© iнтелiгенцi© - культури до пiзнання, може, й великого
призначення свойого народу. Взагалi говорячи, ми народ, що ще себе не
вiднайшов. Тому як годен вiн масу, себто весь народ, органiзувати, поки
вiн сам себе не зорганiзу ? Спершу - як одиницю, вiдтак як - масу, а
вкiнцi - нацiю?.. Ось, - почав по хвилинi дальше, - ми вже вiдкинули бога;
але лиш тому, бо другi поступовiшi нацi© вiдкинули його також. Одначе мiж
тим коли тi другi народи дали замiсть того сво му народовi науку, штуку,
змогу пiзнати себе, сво© сили й найвищу культуру, шукають за новою
мораллю, новими вартостями, сто©мо ми ледве на рiвнi ©х колишньо©
найнижчо© культури. Чи, може, нi? Що дали ми нашому мужиковi для його
душi, для пiддержування його кращих зворушень серця, розуму? Науку,
культуру? Ет! - додав, мов знеохочений, i махнув рукою. - На ту тему мiг
би я ще не одно сказати, а з товаришами на тiй точцi я все розходжуся...
Але, - додав нараз, мов отямлюючися, - тепер не маю часу... - З тими
словами витягнув годинник i поглянув на нього.
Вiдтак, сягнувши вдруге в грудну кишеню, вийняв з не© золоте пенсне i,
заложивши перед очi, встав i поглянув у глибiнь довго© але© парку, мов
перешукував там кого очима.
- Ось! Ви вже також готовi з вашими очима, - спитав я, - що вжива те в
так молодiм вiцi стекла? Донедавна, зда ться, ви його не вживали ще?
- Вже давно, - сказав вiн байдужне. - Але я вживаю його лиш тодi, як
хочу вдалi що докладно добачити. Зблизька бачу добре.
- Вичiку те кого? - спитав я.
- Властиво - нi, - вiдповiв вiя, а вiдтак додав: - Сестра казала, що,
може, вийде на прохiд i буде за мною виглядати.
- Сама? - спитав я.
Вiн глянув допитливо на мене.
- Не знаю, - вiдповiв. - Може бути, до не© прилучаться ©© колишня
учениця, панна Iрина Марiян, i кузинка то© ж... панна... Наталя Ливенко.
Я не питав бiльше, але почав i сам переходячих цiкаво озирати. Тон,
яким вимовив вiн слова "Наталя Ливенко", полишив щось у мо©й душi...
- I менi пора йти... - обiзвавсь я нараз i пiднявся живо з лавки. - Ви
залишитесь, правда? - спитав я. Вiн поглянув на мене.
- Чому? Нi. - Вiдтак додав: - Я також пiду з вами. Зда ться, вони...
ледве чи надiйдуть ще. Ну, а як надiйдуть, то нехай... У мене "ферi©"
сьогоднiшньо© днини вже скiнчились; треба вертати до сво © хати. Там,
може, ждуть на мене...

Я знов поглянув на нього. Перед хвилею казав, що може з'явитися вона
тут, а тепер у хатi може "ждали" на нього. Вiн вiдгадав мо© думки.
- Книжки, праця й акти ждуть i зiтхають за мною. А з ними я, певно, ще
так i так побачуся; а як не нинi, - додав мов бiльше в думках i до себе, -
то незабаром.

I з тими словами, попрощавшись, поспiшив, немов бажав бути сам, а там
далi за якийсь часок зник менi цiлком з очей.
Я залишився.
Мимоволi насунулись менi слова Манi. Вiн не був типом; вiн був
одиницею, з цiлою самiтнiстю й дивацтвом, якi вiдрiзняють чоловiка чи
одиницю вiд одиницi. Але одиницею значною й не буденного роду. Ось його
залиша теперiшня боротьба спокiйним, як i жертви, що падуть у тiм i цiм
напрямi. Вiн дивиться якимись iншими очима в будучнiсть, поширеними, може
i понад нашi голови. Глибини жада вiд нас i поваги. Органiзацi© одиницi з
собою. Так, так, Несторе. Я також "мужик", що не вiддалився ще вiд
мужицтва, котрий якщо пише й робить, то пише, почавши вiд себе, i якщо
робить, почина вiд себе, щоб наслiдки працi лиш для нього свiтились, а ти
- не мужик.
Майже з тужливим серцем вернув я додому i, кинувшись по привичцi по
проходах на отоману та запаморочившись димом папiроски, я понуривсь у
думках. При Несторi я вiдчуваю, що я в'яну й усихаю i що в менi не
вироста вже бiльше нiщо свiже.

Менi треба сина.
Я дотепер не жив так, як слiд, а може, тому, що я ще мужик, i для того,
я вiдчуваю це, хотiв би жити дальше в свойому синi. Моя мати вважала й
уважа мене цiле життя сво - як виключну свою власнiсть. Але надi мною,
як над певною цiлiстю - вона нiколи не застановлялася. Тому багато, що
склалося в мойому життi, можу приписувати i впливовi ©© iстоти. Правда,
голод за якимось так зв. особистим щастям не пiдточу мене вже так, як
колись, особливо тодi, коли я розлучився з нею. Тепер я працюю вже цiлком
спокiйно; лиш коли здибуюсь з Нестором i, дивлячись на нього, бачу
мимоволi i ©©, обзива ться тут i там легкий звук туги в мо©х настроях.
Одначе раз я мушу з собою до кiнця дiйти! Пiду по довгiм часi знов до
вiрменочки... i...

* * * _

Був.

Вона ще така дитинна! © тiшить ще все, що тiшить i ©© малих братiв та
сестер... Вона! Боже милий! Я все ще чую ©© личко близько свого, як
нахилялась до мене над столом, коли записував я ©й щось на ©© просьбу в
"пам'ятник" - i переходжу все з нею обговорюване. Що вона менi таке
казала? Було мiж тим щось важне для мене? Щось значне саме собою? Говорили
ми про мiй народ? Або щось iнше, що до нього вiдноситься?
Нi.

А нащо ж я ©© тямлю?
Ми не ма мо нiчого спiльного; вона не належить навiть до мого народу.

Коли так, то що менi з тако© жiнки, що не подiля зо мною й iнтересiв
мого народу, а провадила б бiля мне лише життя вегетативне? А все ж таки
мене тягне до не©, - вона чудова, чудова... i молода!
Ех, Богдане, ти мужик. Ти живеш, як i мужик, - очима...
А все ж таки нащо ж я ©© тямлю?

* * * _

(Все пiзнiше).
Не сподiвався я того.
Славний скрипак © - м дав у нашому мiстi концерт. Я й мати по©хали
туди. Не одержавши вже першорядних мiсць, я взяв середущi. I сидимо ми
посерединi маси крiсел i публiки в багато освiтленiй музичнiй залi й
слуха мо. Гра вiн, цар тонiв i струн, i мов душу на нитки роздiлю , гра
i в свiт якийсь безбережний з самих тонiв порива . Якби не мати, що не
менш уважно слiдить за музикою, як я, - я був би до скiнчення концерту й з
мiсця не рушився. Одначе вона з досади, що не сидiла в перших рядах, як
звичайно, i цього вечора прийшлось ©й мати плечi других людей перед собою,
- раз уже не знаю котрий оглядалась i за кимсь роззиралася. Так i тепер.
Вона зблизилась нараз та мничо головою до мене й прошептала так само:
- Глянь, Богдане, на два ряди перед нами направо. Я, затоплений у
музицi й будячись немов з iншого свiту i знов сво©м звича м не добачуючи
вiдразу, що бачили очi матерi, питаю:
- Що? Хто?
- Вона. Маня Обринська направо з Нестором. Налiво, вiд не© панство
Марiяни ще з якоюсь. Бач, як гордо розсiлася компанiя в переднiх фотелях.

Я, не дослухуючи ©© послiднiх слiв, почав у вказанiм мiсцi уважно
роздивлятись.

- Не знаю, не виджу, - вiдшепнув я матерi нетерпливо i сперся знов у
крiслi, звертаючися всею душею до музики.
- Богдане! - чую через якусь хвилину майже приказуюче. - Таже глянь!

Я здвигнув плечима й поглянув знов по переднiх рядах гостей.

- Не виджу ©х, - прошептав. - То хтось, бог зна хто, а вам
привиджуються вони.

- Пiзнавай по тiм, - почала мати об'яснювати шепотом, - ©© брат, бо це
вiн, обняв рукою ©© крiсло за плечима. Гада , певно, що в себе дома так
розложився... дивись-бо!
Тон матерi, хоч i в якiм поважнiм настро© знаходився я, тепер отверезив
мене в однiй хвилi до того, що я, слiдячи наново в указану сторону й
мiсце, мов подвiйними очима, нараз вiдгадав i доглянув ©х. Справдi.
Нестор, заглибившися, як музика, очевидно всею душею в пориваючу,
незрiвняно гарну гру майстра, простягнув i уклав, забувшися, праву руку
поза плечi найближчо© сво © сусiдки на фотель i так, мов закаменiвши пiд
властю звукiв, сидiв i не рухався. Я дивився пильно, з напруженням на
нього й на його сусiдку. Вона так само, як i вiн, здавалось, не бачила й
не чула нiчого. Крiм одно© музики...
I вже я не спускав з них ока. Чи була це справдi вона? Не знав ще
напевно.

Мене приковувала передусiм Нестерова рука з бiлого манжета, тонка рука
iнтелекту, що лежала так певно й спокiйно на спинi фотелю, мов охороняючи
свою сусiдку, а заразом i вiдмежовуючи ©© вiд усього окружаючого ©© свiту.
Ще я не знав, хто та його сусiдка. Вона, як казав я вже, мов потонула на
все в силу тонiв, що розпливалися з-пiд тонкого смика й бiлих пальцiв
артиста. I чи була це справдi вона, колишня Маня? Чи, може, якась iнша,
якась вона. Нестерова?

Я не знав.
Я дививсь на пишно сформовану голову молодого мислителя, котру не раз
мовчки подивляв, i на голову то© його сусiдки. Ба нi, тепер я вже просто
гiпнотизував ©х. Мусять обернутись, одно по другiм, мусять оглянутися. I я
вже почав денервуватися; не мав спокою. "Несторе!"
I справдi! Артист ще грав недовго i, мов вдоволяючи мо тайне бажання -
побачити обличчя Несторово© сусiдки, закiнчив найнiжнiшими звуками свою
гру. В залi настала через хвильку глибока тишина. Здавалось, усi душi
поширилися, потонули несвiдомо в свiт звукiв i... не мали змоги
завернутись...
Нараз по хвилях найглибшого пориву й подиву оплески шаленого захвату й
грiмкi оклики: "славно!" I знов оплески й оклики одушевления, просьби, щоб
артист повторив гру. Але вiн, вклонившись, вiдiйшов i не з'являвся бiльше.
Тодi публiка почала з мiсць гурмою рухатись. У тiй хвилi поглянув я за
ними, - i в тiй же самiй хвилi обернувся Нестор, мов покликаний мо©м
внутрiшнiм бажанням i поглядом просто на мене. Блiдий, з зворушення
музикою, i з очима, що палали надземним ще вогнем, вiн, очевидно, не бачив
мене, а лиш дивився, будучи думками в iншiм свiтi. Вiн пiднявся. В тiй
хвилi за ним обернулася й сусiдка його обернулася, - i я поглянув у ©©
лице. Бiле-бiлiське, як снiг, а очi, як i брата, упо нi музикою - не
бачили нiкого, а найменше мене. Тi молодi, з природи чудовi, пишнi зорi,
що зводили мене свого часу з розуму! Я, як на привид, витрiщився на не©...

Чи справдi лежав мiж нами час? Лежало 10 - 12 рокiв? У тiй хвилi я
цього не знав. Не знав, але зате я знав i вiдчув лише одно, що це - вона,
i що я нiколи, нiколи не забував ©©.
Вона!

Цiлком як давно, нiжна, "укiнчена" краса. А проте чудова, i лиш бiля
нiжних уст устелилась легка лiнiя втоми.
Вона не бачила мене. Вiдвернулася до брата i, звертаючися до сво©х
сусiдiв, котрим, очевидно, товаришила з братом почали одне по другiм за
прочими гiстьми поволi до гардеробних дверей висуватися.
- Чи ти бачив? - шептала отверезуючим голосом моя мати.
Я не вiдповiдав.
- Не змiнилася, Богдане!
- Так щось, - сказав я напомацки й слiдив дальше за ними очима.

- Та бо ти, Богдане, так мене за собою волочиш, неначеб я була якась
плахта, а не жива людина, - гнiвалася маги, здержуючися, мiж тим коли я,
не хотячи ©х з очей вгубити, тиснувся вперед за уходячими, щоб ©х як бодай
не здогонити, то щонайменше хоч ще раз побачити
Кiлька хвиль пiзнiше в гардеробi, в вiддаленнi, може, яких шiсть
крокiв, я стояв проти не© й дивився на не©.
Кругом нас iншi гостi, котрi всi з поспiхом одягалися. Вона стояла
перед молодою панною Марiян, колишньою ученицею сво ю, i з любов'ю старшо©
сестри защiпляла ©й коло ши© якесь легеньке боа i щось у не© вмовляла. Мiж
тим ©© брат якiйсь другiй молодiй дамi, що, очевидно, також до ©х
товариства належала, помагав одягатися. Я дивився на не©. Це вона була, не
мрiя якась, а вона. Виросла ще! Легка, бiла газова намiтка вкривала ©©
голову з темнорусявим волоссям; очi були вниз спущенi, а вуста говорили
щось живо до молодо© дiвчини. I так я придивлявся ©й. Так. Це були ще тi
самi чистi, непорочнi вуста, на котрих, я це вiдчував, спочивав лиш мiй
один поцiлунок... Мiй один!! Маню!
В тiй хвилi пiдняла вона сво© очi, i ©х погляд упав просто на мене...

Не знаю. Чи вже я так сильно змiнився, що вона мого вигляду так
сполохалась, чи що iнше, бо, витрiщаючися кiлька секунд мов безтямки на
мене, а мiж нами стояли чужi люди, вона нараз вiдвернулася i, взявши свою
товаришку пiд руку, пiшла спiшним кроком за братом i панством Марiянами,
оглянувшися ще раз за мною, мов у бажаннi переконатись, чи бачила вона
справдi колишнього адоратора[37] свого, чи з'явився, може, якийсь
фантом[38] перед ©© очима.
Я не слiдив бiльше за ними й не старався бiльше здоганяти ©х. А став
нараз цiлком спокiйний. Моя мати, всунувши свою руку пiд мо рам'я,
держала мене так сильно за руку, що я, вдоволяючи машинально ©© волю, iшов
мовчки ©© кроком ураз з нею, не отворяючи нi на слово сво©х уст, поки не
вийшли ми поволi за другими з набитого, ясно освiтленого коридора на
вулицю.
Надворi вiяв вiтер, заносив потрохи снiжиною. Мати мовчала, себто не
допитувалася в мене про не©. А я сам споважнiв.
- Бачив- сь Обринських? - перебила все ж таки нараз несподiвано
мовчання, наперекiр мо му що лиш вiдчутому бажанню: мовчати.
- Так що ж там... бачив, - вiдповiв сухо.
- Вона не змiнилася. Або, може, була й добре напудрована й позакривала
зморшки.

- Може й так, мамо. Але що це може нас обходити, мамо, чи хтось там
вжива косметики чи нi. Ми також не помолодiли за той час, вiдколи з гiр
переселилися. Крiм того, вона не проводила сво©х лiт марно. Знаю з певного
джерела, що працювала пильно й багато.
- Так? - зчудувалася мати й на хвилину вмовкла. - Цiкава я, з чого
тепер властиво живуть. Треба буде Дори спитатись. Вона буде знати.
- Не конче. В мене лiпше джерело, мамо. В мене джерело сам ©© брат. Вiн
же прецiнь був кiлька разiв у мене.
- Ага, ти споминав раз, - закинула мати з легкою зневажливiстю в
голосi.

- Нi, не лише в бюро, а в нашiй хатi, мамо.
- Справдi?
- Так, мамо. Якщо я вам про те не згадував, то в тiм лиш ваша власна
вина. Ви нiколи не любили Обринських. Тепер бачуся з колишнiм малим
Нестором, а тепер дуже поважним молодим чоловiком i урядовцем вiд час до
часу в урядi, де нас зводять часом урядовi справи, але також тут i там на
iнших мiсцях, мiж iншим, у мiськiм парковi.
- I що ж... як там... побира вiн уже яку платню?
- Побира , як це цiкавить вас знати. Поки що вона ще в нього невелика,
але зате будучнiсть, оскiльки чув я вiд його шефа, жде його блискуча. Чую,
вiн дуже вiдзнача ться вiд сво©х ровесникiв-колег сво©ми здiбностями й
знанням.

- Ого!
- Так воно i , мамо. Малим хлопчиною вiдрiзнявся вiд iнших хтопцiв.
Здатний, а скромний. Це для мене його найсимпатичнiша прикмета, а в
нього й iншi прегарнi.
- Отже, що про свою сестру оповiда ? Чому не вiддалася?
- Очевидно, не мала вiдповiдно© партi©, як це бува у мудрих
iнтелiгентних i вбогих дiвчат або мужчин. Не йдучи далеко, мамо, як би й
я.

- Це ти вже вигаду ш, Богдане! - закинула мати з досадою. - Тобi б
треба лише одне слiвце сказати, один палець простягнути, i ти дiстав би
найкращу, найлiпшу й найбагатшу панну за жiнку.
- Бути може, мамо. Лиш я того слiвця нiколи не вимовлю. Я вже не
молодий. У мене очi стали критичнi й проти себе. Я знаюся вже на рiзницях
мiж жiнками, i може бути, що й не такий уже пожаданий для жiнок, як вам,