Страница:
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Повiсть
I
Я всiх знав отих, про котрих буду писати, старших i молодших, жiнок i
мужчин; ба одна часть ©х мешкала навiть в домi мо©х родичiв, в горах, у
невеликiм мiстi. К., саме в роках, як вступив я в державну службу
практикуючи i жив враз з родичами. З того часу, а мав я тодi 25 рокiв, -
походили якраз тi знайомства, про котрi хочу писати. Не тому, щоб з мо©х
записок вийшов якийсь закiнчений роман або новомодна повiсть, а так, - щоб
вдоволити самого себе.
Я чую хвилинами свою душевну самоту, мов щось живе. Чую, як вона лiзе
на мене, вимага , випроху щось вiд мене, а далi бере верх надi мною.
Iнодi переловлюю себе на тiм, що вона посунула свiй вплив на мене так
далеко, що вiдбира менi право мови, - i через те став я поза мо©м
урядом[1] маломовним, а товаришi й колеги зробили з мене чудака!
* * * _
_
Я не жонатий. Живу один лиш з матiр'ю сво ю. Становисько в мене гарне,
i ма ток; але проте я не женився. Замолоду не було як, а тепер... ет!..
що значить "тепер"? Однак це поки що не належить до мо©х записок. Я про
iнших хочу писати, цiлком спокiйно... цiлком так, як буде менi приказувати
настрiй. I я цiкавий, що з того вийде, до чого може допровадити чоловiка
самота. Буду прясти свою бiлу вовну, доки схочу сам. Щоденник з молодих
лiт у мене (в менi ж бо, як запевняли мене вже замолоду, лiтератська
жилка (по кiм?!); отже, я зiбрав оцей матерiал, себто щоденник, нотатки,
листи i т. iн., i буду писати. Вриваючи тут i там, може часом i з паузами
цiлих рокiв, але що постановив... доведу до кiнця. А який кiнець мо ©
житт во© повiстi буде, я ще сам не знаю, бо не я, а життя зложить його...
* * * _
У мене урядження старосвiтське, бо ще вiд родичiв, але воно вiдповiдне
до мене i сто©ть в гармонi© й рiвновазi з мо ю особою, з котро© дише,
може, дещо також вже старосвiтством. Але менi "старосвiтство" подоба ться.
Воно ма в собi щось успокоююче, щось поетичне, добре. Нагаду лагiдне
обличчя матерiв, журливiсть i стараннiсть батькiв, якоюсь поезi ю
перетканий свiт i щось - безжурне. Так вiдчуваю бодай я старосвiтськiсть.
У мене й музика в хатi старосвiтська. А зна те яка? Не голосна, як,
може, ви собi те уявля те, а спокiйна, така, що мов шовком розплива ться
по душi - i губиться мрiями.
Я сказав - я не жонатий. Становисько в мене гарне, але проте я не
женився. Жiнки не мають розумiння супокою, розумiють iнакше супокiй, як
ми, мужчини, - особливо тi, модернiстичним духом перейнятi. Навiть згадка
про них вже баламутить мене в гадках. Вже ста , напр., перед душею...
вона, хоч нiби без претензiй. Але ось... вже бачу ©© молодi очi (вони вже
з уроди такi в не©) i ©© бiлi руки, бачу, як гарно уклада ться ©© сукня
коло ©© постатi... як вона ©© збира ... а часом, як в суперечцi зi мною -
уступа менi. Не словом - лиш мовчанням i поглядом, i те мене денерву ...
зворушу , ©© консеквенцiя нечувана, до того вона "гербова".
Чи я старий? (Тридцять п'ять). Чорт зна . Про мене кажуть товаришi, що
я ще цiкавий мужчина... що не одна сiмнадцятилiтня...
Нi. Не буду бiльш нинi писати. Накрутив собi свiй великий
старосвiтський стiнний годинник, що менi ще по дiдовi владицi остався, i
слухаю його нiжну музику, що настрою мрiйно й вiдволiка вiд усього
голосного, болючого, негармонiйного, а думками лину туди, де було гарно,
де не шарпало душу обов'язками всякого роду, а було повно молодечо© поезi©
i вiри там...
* * * _
Дарма! - те, що звемо "будучнiстю", вилiза , вироста проти мо © волi з
мо © минувшостi... уклада ться приманчивими формами в будуче i глузу з
мене... ет!
* * * _
Мо становисько вимага стiльки працi й енергi©, спожира стiльки з
мого ства, мо©х лiпших нервiв i почувань, з мойого мозку, тупить
тонкiсть, - що те, про що хочеться менi писати, ма бути для мене лiком,
ма бути, як захована дорогоцiннiсть, що ма мене успокоювати i гарне
минуле, себто мою молодiсть, пригадувати. Хотiв би я, щоб воно вийшло
просте, рiвне, правдиве, викiнчене, як рiзьбярська праця, а не як
композицiя неспокiйних нервiв. Попробую. Так.
Мене змучило й невдоволило ще (з винятком поодиноких хвилин) мо
дотеперiшн життя. Обдерло з усiх надiй, з усiх мрiй, скарбiв мо©х. Те, що
лишилося ще в менi, жадне лише спокою, гармонi© i поезi©. Чи повiрив би
хто менi, що я, не такий вже молодий мужчина, тверезий в сво©м заводi[2],
бажаю ще поезi© вiд життя?
Любовi? - пита якийсь внутрiшнiй голос в менi, мов зi споду душi, але
я заперечую тому. I вона (одна й друга) обманчива. Запхалася десь за
виховавчиню й нiби втонула. Але вони не тонуть, бо дно назад ©х викида ;
але я вертаю назад до любовi. То - дитяча хороба, котра i в старшiм вiцi
людей навiду та доводить до того, що чоловiк набира ться сам перед собою
сорому. Вона гарна в розцвiтi, гарна до фази поцiлуя... а там -
перемiня ться, як весна в лiто, лiто в осiнь, осiнь в зиму, - i кiнець.
Така. Але менi що? Менi добре з мо©м дозрiлим супоко м, з мо©м осiннiм
почуванням, - i бiльше не кажу й не хочу нiчого. Слухаю в сво©й хатi, де
царю моя мати, старосвiтську музику, а далi - нiщо мене не обходить.
* * * _
Зна те ви бiлi рожi? Тi звичайнi, не окулiзованi, котрих листки анi не
улискуються, анi не колють, а так собi - звичайнi, матовi з виду. Тi бiлi
звичайнi рожi (уважайте) виростають великими корчами, i цвiт ©х досить
повний. Листочки цвiту бiлi, i лиш серединою, звiдки розпочинають
розгортатися, нiби - кажу "нiби" - вони мов мрiють рожевiстю. Але то не
значно. I не в тiм рiч, бо помимо того все ж таки бiлi рожi. Бiлi - вiд
початку аж до кiнця свого. А головна ©х чудова прикмета (я б сказав - вони
гербовi), - це ©х запах. Запах, що виклику в душi мрi©, шматок того, що
зветься звичайним словом - рай, спомини з молодих щасливих лiт i всяких
образiв з колишнiм гарним, зiбраним в одну хвилину.
Я лиш кажу.
Головна ©х чудова прикмета - це ©х запах. Якби можна описати запах, я б
його описав. Тепер червень, саме двi такi рожi стоять бiля мене, - i
пахнуть, чарують...
Та дарма.
Запах тих рож - це те саме, що хвилеве почуття щастя. Зловиш його?
Здержиш? Нiколи! Вiн один не да ться спiймати, як те щастя, що iсну лиш
хвилинами - в нервах i настрою. Та проте, щоб мене добре зрозумiти,
зiрвiть тi лиш в черенi цвiтучi бiлi звичайнi (запахом - гербовi!) рожi й
поставте ©х окремо вiд блискучих, пишних, окулiзованих в панських садах
цвiтучих рож, а вiдтак впивайтесь запахом всiх... а накiнець лишiть собi
бiлу звичайну... я все кажу - гербову рожу.
Вона вироста в звичайних садах корчами, в людей, що не мають
можливостi нi спроваджувати окулiзованих рож, нi займатися взагалi багато
плеканням цвiтiв, а пильнують бiльше здорову ярину.
Мо© "бiлi рожi" - сами виховуються. На зиму загартованi самi собою,
вижидають у мрiйному пiвснi мiж стужею й сонцем наближення весни. А коли
наступить червень, вони цвiтуть... Гей, як цвiтуть, процвiтають вони! аж
зчуду шся тою несподiваною силою. Садять так багато з-помiж зеленого
свойого листя бiлого цвiту, неначеб не мали вже бiльше дожити друго©
весни, - дають з себе все, що мають. Одна молода залюблена дiвчина, вiчно
розмрiяна, неначе кам'янiла з яко©сь розкошi коло тих рож, що цвiли в
червнi... Дивилася поважними очима на них, упоювалася ©х запахом i,
усмiхаючись, несвiдомо говорила сама собi:
- Я щаслива!..
Чу те? Щаслива!
О, як люблю я тi нiжнi, чутливi молодi iстоти?.. Як люблю я тi
звичайнi, бiлi, загартованi, в червнi цвiтучi, бiлi, не окулiзованi
рожi!..
* * * _
Так.
А все ж таки я ще не такий старий, щоб не пригадати всього, що цiкавило
й правило мною в мо©й молодостi, почавши вiд фахових студiй аж до
"нацiонально© роботи". Тодi... Тодi, як був я ще в академi©, як належав до
рiзних товариств, ходив гордий, мов князь, з лентою на грудях, спiвав,
захоплювавсь,.. агiтував... покликував до бою й ненавистi, ораторствував,
де б не лучилось, вогненними барвами й малював, вкладаючи все свое я в
"будучнiсть", вiрив i присягався в iде© - i був молодий. Безконечно
молодий.
* * * _
Як сказав я - я родом з гiр, з невеликого мiста.
Дiм мо©х родичiв звертав на себе увагу. Не тим, щоб був особливо
гарний, а тим, що вiдсувався вiд дороги, мав перед фронтом чудовий зiльник
i невеликий, взiрцево заложений сад, котрий припирав до дороги, що була
заразом i головною дорогою цього мiста. Хто до нас звертався, мусив вперед
конче цей садок перейти, щоб дiстатись до хати. Стiни хати завсiди
бiленько побiленi i, до сонця улискуючися, взiрцево чистi вiкна яснiли
приманчиво з-помiж дерев до переходячих дорогою й придбали хатi характер
яко©сь iдилi©. Сусiднiй дiм, що був також власнiстю мо©х родичiв, задля
чого головно уходив мiй батько в декого за багача, притикав до нашого
обiйстя великим гарним садом i дiливсь вiд нас лиш невисокими бiлими
штахетами. Не був вiн захований вiд дороги в сво©м садi, як наше мешкання,
а навпаки - присунувся ближче до не©. Та зате мав вiн з схiдно© сторони i
до нашо© хати звернену велику гарну скляну веранду, на котру завидували
батьковi не однi властителi домiв невеликого мiста, називаючи ©©
"попiвською мошонкою", - що, мовляв, вона притягала найзаможнiших, а
взглядно найзначнiших мешканцiв, котрi добре або щонайменше дуже точно
платили.
Дiм той був високо пiдмурований, i через те сходилося з веранди сходами
в сад, котрий, як споминав я повище, притикав до нашого. О, той сад!
Широкий, з старими овочевими деревами, перетиканий гарними рiвними
стежками й одною довжезною але ю, що вела з веранди просто до невеликого
павiльйону, поставленого в глибинi саду; а коло нього високi тополi, що
вночi з-помiж овочевих дерев, мов справдiшнi сторожi, у висоту
вганялися...
В тiм домi мешкав один з найвищих урядовцiв малого мiста з родиною, - з
роду гербовий, i котрому на iм'я було Н. Обринський.
Були це люди поважнi, iнтелiгентнi i працьовитi, що держалися здалека
вiд веселiшо© частi мешканцiв мiста, а дбали бiльше про виховання сво©х
дiтей i про те - як висловлявся перед сво©ми найближчими другами батько
Обринський, - щоб, на випадок його смертi, не було мiж дiтьми злиднiв i
неладу.
Кiлька разiв в рiк бачено паню Обринську в церквi, i то, звичайно, з
кiнцем року, вiдтак на благовiщення i в т. iн. улюбленi нею святочнi днi.
Коли йшла вулицею, ©й кланялися всi. Не тим, щоб була, може, краще або
багатше одiта вiд других виднiших дам мiста, а радше тому, що уходила за
взiрцеву матiр, походила, як казали, з "доброго дому" i визначалась
великою чеснотою й добротою серця. Йшла рiвною, поважною ходою, а заразом
якось скромно... З лиця поважна, а помимо того чимось молода, дякувала
всiм, що кланялися ©й, милим i нiжним усмiхом...
Батько Обринський i мати були бiльше, так сказати, до землi прив'язанi
люди, особливо вiн визначався практичним i невстрашимим розумом. А зате
дiти ©х, сини й доньки, були якiсь полохливi, з нахилом чи не до артизму,
i як менi тодi видалось, замкнено©, недоступно©, зарозумiло© вдачi, за
винятком одно© доньки. Через що мали вони бути зарозумiлi, я не знав, i
нiколи не мав спосiбностi вислiдити те. Старшi два сини могли бути мо©ми
товаришами, одначе - не були ними, особливо спочатку. А двi доньки були
чудного закрою. Старша, що була голосна[3] красуня й припадала менi до
вподоби, була дика й горда, i займалась чи не виключно музикою. Рiдко коли
вдавалось менi заплутати ©© в довшу розмову. Вона червонiла, мiшалась...
вiдповiдала сухо й зворушено й уходила. Пiзнавши ©©, я мав двадцять п'ять
рокiв, i хоча нiколи не думав поважно про женячку... то при ©© видi не раз
насувалась менi гадка, що "з цi ю я б готов i оженитись, наколи б мене
полюбила". Але що до того не приходило, я перестав цiлком нею ближче
займатися.
* * * _
_
Молодша була iнша.
Не менше поважна, як ©© полохлива сестра, вона займалася живо "жiночою
квестi ю"[4], мрiяла про цiлковиту самостiйнiсть й iгнорувала, чи не з
тi © причини, мужчин до нечемностi. "Sancta simplicitas!"[5] думав я iнодi
про ледве чи навiть вiсiмнадцятилiтню емансипантку, що, як оповiдано менi,
раз на все заперечувала вищiсть мужчини над жiнкою, скидаючись[6] навiть в
деяких хвилинах i опiки братiв, що обох сестер майже обожали.
- Чому не були ви онодi на вечiрку?-спитав я ©© одного разу з нашого
зiльника, спираючись коло бiлих штахет, за котрими в свойому садi стояла
вона i з найбiльшим споко м з наймолодшим братом, хлопчиною, може, 12 - 13
лiтнiм, за©дала порiчки.
- Бо не мала охоти, - вiдповiла вона, не поглянувши на мене i вкладаючи
в уста китицю червоних гарних порiчок.
- То жалуйте. Ми чудово бавилися. Не оповiдала вам ваша сестра? Вона чи
не найбiльш з усiх паннiв гуляла[7].
- Нехай гуляе, - вiдповiла. - Вона любить гуляти. А я не хочу. Впрочiм,
i не знати, з ким могла би я там гуляти! - додала, все ще не пiдводячи
очей до мене, неначе сама до себе говорила. - Як нас кiлька дiвчат
зiйдеться, ми дуже добре мiж собою бавимося. А найлiпше люблю з панною О.
К. гуляти. Але тепер ©© тут нема. Ви©хала до кревних, а вiдти пiзнiше за
границю.
Я поглянув на не© зчудовано.
- Як то, - опитав, - не було з ким гуляти? А мужчини для чого? Хiба на
те, щоб, як кажуть, панни iмiж собою самi гуляли? Невже ж це правда, панно
Маню, що про вас говорять?
Вона глянула перелякано на мене.
- Що говорять? - спитала.
- Що ви не любите мужчин i завзята емансипантка. Вона всмiхнулась, а
вiдтак, мов опам'ятавшись, додала сухо й звисока:
- Завзята я? - нi... але...
- Але... панно Маню, не любите мужчин? Вона знов глянула на мене
гарними молодими, майже дитячими очима i сказала, обiйшовши перше питання:
- Танець люблю... навiть дуже люблю...
- Може, найлiпше навiть solo[8] гуляти?
Вона поглянула на мене, але знов, як перше, трохи згорда, мов караючи
мене за iронiю, i не вiдповiвiши нiчого, почала наново пильно порiчки
збирати, причiм погладила свого малого брата мовчки по голiвцi.
- А я ще колись з вами погуляю... - зачепив я ©©, стараючись заглянути
в ©© гарнi очi, котрих вона консеквентне не пiдiймала, неначе в тiй
хвилинi зв'язувала грубий вузол. Вона не обзивалася.
- Панно Маню! Ви гнiва тесь на мене? - спитав я спокiйно, мiж тим коли
в менi, бог зна чому, почало варитись. - Може, тому, що я сказав, що
колись погуля мо?
Мовчання.
Вона набрала повний рот порiчок i почала ©х преспокiйно за©дати, мiж
тим коли малий ©© брат, обернувшись до мене, поглянув менi допитливо в
очi.
Я перехиливсь до нього.
- Чи твоя оця сестричка, - спитав я його, - вiдповiдав тобi, як ти ©©
про що пита ш? Ти, зда ться, також мужчина, хоч поки що маленький ще
герой.
- Вона менi за©вше вiдповiда , - вiдповiв малий поважно i звернувся
назад до свого заняття, зривати в малий кошичок гарнi червонi овочi.
- Це значить, що лиш я то© ласки недоступний, - сказав я,
випростовуючись. - Що ж, треба з тим фактом помиритись... - I,
доторкаючись злегка капелюха, збиравсь я вiдходити.
- Пождiть, пане Олесь! - одiзвалася нараз дiвчина, неначе щось добре в
нiй взяло верх над нею. - Я не хотiла вас обидити. А коли не вiдповiла вам
на вашi слова, то це тому, що... - Тут вона, мов завагалась, урвала...
- Що вашо© мужесько© ласки, як емансипантка, не потребую... - докiнчив
я замiсть не©.
Вона спаленiла геть аж пiд темняве волосся.
- Цього я не казала, пане Олесь, - сказала, змiшана.
- Нi, то нi. Цього були б ви менi, може, й не сказали, - вiдповiв я, -
але щось подiбне - безперечно. Вона не заперечувала.
- Бачите? - сказав я. - Як добре молодих емансипанток розумiю!
- Що хочете тим сказати? - спитала вона.
- Лиш те, панно Маню, що я вашу емансипацiю не беру поважно. -
Зда ться, не мiг ©© глибше влучити, як оцими словами.
Вона змiнилася. Зразу змовчала. Вiдтак, усмiхнувшись гiрким якимсь
усмiхом, обiзвалася:
- Не знаю, як вам те, що впада вам i другим на менi в очi,
представля ться, i не задумую собi з цього виробляти суду. Одначе, коли
вам моя, назвiм це просто, "емансипацiя" вида ться якоюсь простою химерою
або, як деякi вважають, забавкою, то ви помиля тесь. Я поважно стремлю до
того, щоб здобути собi власними силами якесь становисько в суспiльностi, i
вiддаючи ©й сво© услуги, станути собi самiй цiллю. Ось, бачте... - додала
нараз i показала на малого брата. - Оце та ще одне таке, як оце... буде
бiльше потребувати батьково© помочi, як я. Нас, як зна те, в хатi
немало. Оце наймолодше. А хто зна ... - додала, - може, стану сама
колись я йому найбiльше пiдпорою? Я не знаю, пане Олесь! - додала вона, i
©© очi запалали нараз якимсь гарним шляхетним вогнем... - Я не знаю. Може
бути, я уявляю собi самостiйнiсть жiнки, як надто принадну й завидуючу, а
в дiйсностi воно не так. Може, я колись навiть i розчаруюся, але поки що
в мене стiльки охоти, енергi©, запалу, менi так хочеться помiряти,
зужиткувати сво© сили, розмахнути крильми, погордувати мужеською ласкою,
котра завда iнодi жiнкам стiльки болю, упокорення, що чей же нiхто не
схоче менi взяти за зле, що я хочу пiти таким шляхом, як iшли та йдуть
тисячi - за й передi мною, - i, зда ться, не пожалували. Будь воно добре,
- додала, - будь i хибне, а мо щире бажання пiти за ©х слiдом...
Я дивився хвилю, захоплений ©© молодим запалом, мовчки на не©, в ©©
гарне, потрохи зворушене лице, а далi обiзвався:
- Чи здiйснення вашого бажання, а радше ваших мрiй, залежать лиш вiд
вас самих, чи ма воно ще перейти... так сказати б, iнстанцiю вищостi?
Себто вашо© рiднi?..
Вона глянула на мене недовiрливо, змiшалася й сказала:
- З родичами, особливо ж з батьком, я ще не готова. Мати за тим.
- А батько?
- Не похочу . Вага ться з фiнансових взглядiв i не довiря мо©м
фiзичним силам.
Я позирнув на не© збоку. Вона була доволi висока, дуже нiжно збудована,
неповно розвинена й досягала менi по рамена. Дiвчина це завважила й
усмiхнулася.
- Ви мiряте мене оком, так як iнодi батько? Це найменше. Я здорова,
сильна й маю в собi добру дозу вiдпорно© сили. Я - "добра раса"...
Я всмiхнувся. По хвилинi, пiд час котро© вона на мене дивилася, я
сказав:
- Про вас говорять, панно Маню, що ви внаслiдок вашо©, як ви самi
сказали, "емансипацi©", дуже неввiчливi проти мужчин. А рiшившися раз
станути в ряди рекрутiв науки, ви все ж таки будете приневоленi
пiдтримувати сякi-такi колегiальнi вiдносини з товаришами. Як це буде?
- Я буду старатися пристосовуватися до всього, що будуть вимагати
обставини мого окружения в цiлi осягнення студiй.. А далi? Буду держатися
здалека... а найменше вже збiльшати число тих, що так радо змiнюють сво©
постановления й погляди за мужеську ласку й прихильнiсть.
- Чи вашi слова вiдносяться й до емансипанток? - спитав я;
- Так. На жаль.
- Чому ж хочете мiж них iти, коли зна те, що не будете мати з ними
нiчого спiльного?
- Я лиш науки хочу. Коли б могла ©© тут набути, я б мiж них не йшла. Я
не люблю тих гостро замаркованих, не вiрю ©м...
Я видивився на не©;
- Ви ©х не любите, Маню? Ви?.. - опитав я, зчудований. - Я був
переконаний, що саме вам т. зв. модерне жiноцтво, т. . молодiж,
подоба ться i, захопленi нею, ви хочете ©х слiдом iти. Емансипацiя
заразлива, особливо в деякiй стадi©.
- Я лиш хочу науки й незалежного становиська; але, впрочiм, я не в усiм
годжусь з ними. Пiзнала деяких, i вони менi не подобались. Признаюся... я
сподiвалася чогось глибшого й поважнiшого! Хоч не перечу... будуть i
винятки.
- Становисько... кажете, панно Маню... б' те на становисько, - сказав я
протяжно й поглянув далеко вперед себе. - Чи, по-вашому, становить це вже
все щастя? Особливо в жiнки?
- Щастя? - спитала вона. - Щастя... нi, але може. Всi гоняться за тим.
- Це правда... Ось i ви... хоч i якi... зда ться, ненарушен! тим духом
часу... а також хочете йти. Вона замовкла. Я бачив, вона боролась з
чим-то. Вiдтак обiзвалася:
- Я не вважаю, що саме становисько щастя, лиш та особиста свобода й
незалежнiсть, що в'яжеться з ним. Ось в чiм лежить для мене свого роду
приманчивiсть в тiй справi.
- Ви поробили студi©. Хто б був того по ваших молодих очах сподiвався,
- вiдповiв я й вiдвернувсь вiд не©.
- Це мусить гарно бути, бути свобiдним, удержуватись сво ю власною
працею, - сказала вона.
- Чи вам так тяжко припада залежнiсть вiд родичiв, що ви такi радi
позбутись ©©? - спитав я й на хвилину придивлявсь ©й поважно.
Вона змiшалася, спаленiла.
- О, це нi! Але помимо того я хотiла б бути незалежною.
- Отже, хотiла, - сказав я протяжно й окинув ©©, як перше, поважним
поглядом. - Менi зда ться, що якраз ви не дуже спосiбнi до боротьби з
життям на власну руку. Ви, оскiльки мiг пiзнати вас, з вашим вражливим
успособленням i опозицiйним елементом в кровi. Поки набули б то©
"самостiйностi", позбулись би "залежностi", натерпiлись би бiльше, чим вам
зда ться. А що найважнiше, панно Маню, самостiйнiсть жiнки гiрка. Життя
грубе! - сказав я й пiднiс остерiгаюче руку, побачивши, що вона ма вже
опозицiйну вiдповiдь на устах. - Будучи на мiсцi вашого батька й братiв, я
б нiколи не пiдпирав вашого намiру!
- Нiколи? - спитала вона зчудованими очима.
- Нiколи! - вiдповiв я спокiйно.
- Слава богу, що не ма те до того права, - кликнула вона, поглянувши на
мене поглядом чи не ненавистi.
- Права - нi. Це безперечно. Але права на висказання сво © гадки ви чей
же не заперечите менi, як i не заперечите навiть хоч би й самостiйнiсть
всiх жiнок.
Вона змовчала, але я бачив, як ©© руки зривали нервово овочi й кидали в
кошик. Вiдтак, вхопивши мовчки брата за руку, вона, не глянувши на мене й
пiвпоглядом, пiшла.
Не далеко пiшла вона, лиш кiлька крокiв, коли оце нараз ©© малий
товариш, що був, очевидно, лiпший вiд не©, обернувсь за мною, скинув
капелюшину з голови й кликнув з всею щирiстю дитини:
- Будьте здоровi, пане Олесь! Будьте здоровi!
- Будь здоров, Несторе... товаришу мiй гарний, будь здоров; - в тiй
хвилi був би я його високо пiднiс угору, високо!
Вона, мов невидимою силою приневолена, оглянулася. Одначе, не кивнувши
до мене й головою, майже погнала в хату.
Цiкава та Маня.
Онодi[9] говорив я з ©© найстаршим братом про не©. Ми здибалися в
кругольнi[10] й хоча, звичайно, не дуже задержу мось в розмовi, хоч
симпатизу мо, вчора говорили ми там довше. Вiн допитувався в мене про
якийсь правничий твiр, котрий менi, на його думку, як "готовому" вже
урядовцевi, може не був уже потрiбний, а йому до правничого Iспиту
придався би. Я вдоволив його бажання, обiцяючи визичити потрiбну книжку,
ба навiть якесь i iнше до того. А щоб не трудився вiн до мене, я казав, що
передам "через штахети" малому Несторовi, котрий заодно мiж листям за
"золотими мушками" в городi нишпорить i на мiй поклик з'явиться.
Вiдтiль я звернув незамiтно розмову й на його молодшу сестру - про те,
що ©© в товариствах, а головно по вечiрках, не видко, та про ©© план
вiддатись вищим студiям.
Вiн усмiхнувся.
- В нас нiхто не бере ©© план поважно, т. . ми, мужчини: батько й
браття ©©. Батько, котрому всяка емансипацiя жiнок взагалi противна, каже,
що зложений готовий грiш зробить ©й ту саму прислугу в життi, як
яке-небудь становисько; а ми, брати, також не за те, щоб вона з хати
сама виходила. Бути може, це не поступово, але ми цього не хочемо. Я один,
- додав, - уже цiлком нi! Студiююче жiноцтво, особливо те, по
унiверситетах, опротивiло менi до того, що я рiшуче виступлю проти того,
щоб i моя сестра пiшла мiж них. Тим бiльше така, як вона, з головою,
повного iдеалiзму. Матерiалу до кращо© освiти на власну руку зобов'яжусь я
достарчати ©й, як по бiльшiй частi i дотепер вже це роблю й далi, мiй брат
так само, а з "самостiйностi" нехай зрезигну [11]. З природи вона
iнтелiгентна й одарена, здобуде освiту й сама на власну руку, як робить це
не одна дiвчина й жiнка в нас... А остаточно колись все ж таки закiнчить
свою дiвочу кар' ру вiдданням. Маня вийде замiж. А як нi, то й ми брати ,
що ©© не покинемо, хоч би й що прикре трапилось ©й у життi. Фахова освiта
робить з жiнок рекрутiв, - додав майже роздразнено, - i вже та сама думка,
що вона колись готова на якусь "урядову машину" змiнитися, менi така
невиносима... що, як кажу, я один нiколи до того не допущу!
Я курив папiроску й слухав спокiйно мовчки, як вiн майже зворушено
говорив. Очевидно, любив ту сестру свою якоюсь, чи не ревнуючою, любов'ю.
- Вона сама iншо© думки... - закинув я.
- Ми те зна м. Всi зна м. Вона ж тепер переходить свiй "Drang- i
Sturmperiode"[12] , то що з нею вдi ш? Найгiрше, - додав, - що ©© найлiпша
товаришка, що на медицинi, вплива на не© сильно в тiм напрямi. Кожним
разом, як перебува вона тут пiд час ферiй[13], а вiдтак вiд'©де, Маня
майже розпача , що не може рiвно ©й ви©хати за границю й вiддатись вищим
фаховим студiям. По правдi кажучи, я волiв би, щоб панна К. з мо©м братом
заручилась, котрий ©© обожа , чим десь ма по Швейцарi© ©здити и здавати
iспити, а вкiнцi все-таки з часом до природно© задачi жiнки вернутися й
вiддатися Одначе це не належить до справи, - додав i став. - Але Маня...
ну, та на цю тему ми ще побалака мо. Воно цiкаво, до яких консеквенцiй
така молода голова iнодi доходить, щоб лиш сво © цiлi дiп'яти. Та, як
кажу... колись другий раз... бо тепер спiшу.
"Тепер спiшу!" Вони всi якiсь такi нервовi, вiчно "спiшаться"!
Вiн пiшов справдi, полишаючи мене зацiкавленого i задуманого. Подiбний
вiн трохи до старшо© сестри Оксани, ма те саме гарне, мов виточене чоло,
але усмiх коло уст i самi уста то, ©й-богу, Манинi!
* * * _
Вчора я ©© бачив.
Було по сильнiм раптовiм дощi.
Моя мати пересаджувала якiсь цвiти в зiльнику з служницею, а я
проходжувався але ю вiд хати до дороги, любуючись чудовим дощем,
вiдсвiженим повiтрям, поглядаючи тут i там за тими мряками, що,
клублячись, садили, мов з кiтлiв, з-помiж яруг i гнали кудись в далечину
над верхiв'ям залiснених гiр, вiдслонюючи син небо. На заходi жеврiло ще
небо, i гори вирiзувалися гостро на тiм, мов розпаленiм, тлi.
Скiнчивши свою працю, мати прикликала мене, передаючи менi
кiльканадцять чудових браткiв до розсадження, з просьбою перенести ©х
"паннам Обринським". Я, не довго надумуючися, забрав цвiти й пiшов. На
вступi до хати стрiнувся я з нею. Виходила саме в мiсто. Побачивши мене,
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Повiсть
I
Я всiх знав отих, про котрих буду писати, старших i молодших, жiнок i
мужчин; ба одна часть ©х мешкала навiть в домi мо©х родичiв, в горах, у
невеликiм мiстi. К., саме в роках, як вступив я в державну службу
практикуючи i жив враз з родичами. З того часу, а мав я тодi 25 рокiв, -
походили якраз тi знайомства, про котрi хочу писати. Не тому, щоб з мо©х
записок вийшов якийсь закiнчений роман або новомодна повiсть, а так, - щоб
вдоволити самого себе.
Я чую хвилинами свою душевну самоту, мов щось живе. Чую, як вона лiзе
на мене, вимага , випроху щось вiд мене, а далi бере верх надi мною.
Iнодi переловлюю себе на тiм, що вона посунула свiй вплив на мене так
далеко, що вiдбира менi право мови, - i через те став я поза мо©м
урядом[1] маломовним, а товаришi й колеги зробили з мене чудака!
* * * _
_
Я не жонатий. Живу один лиш з матiр'ю сво ю. Становисько в мене гарне,
i ма ток; але проте я не женився. Замолоду не було як, а тепер... ет!..
що значить "тепер"? Однак це поки що не належить до мо©х записок. Я про
iнших хочу писати, цiлком спокiйно... цiлком так, як буде менi приказувати
настрiй. I я цiкавий, що з того вийде, до чого може допровадити чоловiка
самота. Буду прясти свою бiлу вовну, доки схочу сам. Щоденник з молодих
лiт у мене (в менi ж бо, як запевняли мене вже замолоду, лiтератська
жилка (по кiм?!); отже, я зiбрав оцей матерiал, себто щоденник, нотатки,
листи i т. iн., i буду писати. Вриваючи тут i там, може часом i з паузами
цiлих рокiв, але що постановив... доведу до кiнця. А який кiнець мо ©
житт во© повiстi буде, я ще сам не знаю, бо не я, а життя зложить його...
* * * _
У мене урядження старосвiтське, бо ще вiд родичiв, але воно вiдповiдне
до мене i сто©ть в гармонi© й рiвновазi з мо ю особою, з котро© дише,
може, дещо також вже старосвiтством. Але менi "старосвiтство" подоба ться.
Воно ма в собi щось успокоююче, щось поетичне, добре. Нагаду лагiдне
обличчя матерiв, журливiсть i стараннiсть батькiв, якоюсь поезi ю
перетканий свiт i щось - безжурне. Так вiдчуваю бодай я старосвiтськiсть.
У мене й музика в хатi старосвiтська. А зна те яка? Не голосна, як,
може, ви собi те уявля те, а спокiйна, така, що мов шовком розплива ться
по душi - i губиться мрiями.
Я сказав - я не жонатий. Становисько в мене гарне, але проте я не
женився. Жiнки не мають розумiння супокою, розумiють iнакше супокiй, як
ми, мужчини, - особливо тi, модернiстичним духом перейнятi. Навiть згадка
про них вже баламутить мене в гадках. Вже ста , напр., перед душею...
вона, хоч нiби без претензiй. Але ось... вже бачу ©© молодi очi (вони вже
з уроди такi в не©) i ©© бiлi руки, бачу, як гарно уклада ться ©© сукня
коло ©© постатi... як вона ©© збира ... а часом, як в суперечцi зi мною -
уступа менi. Не словом - лиш мовчанням i поглядом, i те мене денерву ...
зворушу , ©© консеквенцiя нечувана, до того вона "гербова".
Чи я старий? (Тридцять п'ять). Чорт зна . Про мене кажуть товаришi, що
я ще цiкавий мужчина... що не одна сiмнадцятилiтня...
Нi. Не буду бiльш нинi писати. Накрутив собi свiй великий
старосвiтський стiнний годинник, що менi ще по дiдовi владицi остався, i
слухаю його нiжну музику, що настрою мрiйно й вiдволiка вiд усього
голосного, болючого, негармонiйного, а думками лину туди, де було гарно,
де не шарпало душу обов'язками всякого роду, а було повно молодечо© поезi©
i вiри там...
* * * _
Дарма! - те, що звемо "будучнiстю", вилiза , вироста проти мо © волi з
мо © минувшостi... уклада ться приманчивими формами в будуче i глузу з
мене... ет!
* * * _
Мо становисько вимага стiльки працi й енергi©, спожира стiльки з
мого ства, мо©х лiпших нервiв i почувань, з мойого мозку, тупить
тонкiсть, - що те, про що хочеться менi писати, ма бути для мене лiком,
ма бути, як захована дорогоцiннiсть, що ма мене успокоювати i гарне
минуле, себто мою молодiсть, пригадувати. Хотiв би я, щоб воно вийшло
просте, рiвне, правдиве, викiнчене, як рiзьбярська праця, а не як
композицiя неспокiйних нервiв. Попробую. Так.
Мене змучило й невдоволило ще (з винятком поодиноких хвилин) мо
дотеперiшн життя. Обдерло з усiх надiй, з усiх мрiй, скарбiв мо©х. Те, що
лишилося ще в менi, жадне лише спокою, гармонi© i поезi©. Чи повiрив би
хто менi, що я, не такий вже молодий мужчина, тверезий в сво©м заводi[2],
бажаю ще поезi© вiд життя?
Любовi? - пита якийсь внутрiшнiй голос в менi, мов зi споду душi, але
я заперечую тому. I вона (одна й друга) обманчива. Запхалася десь за
виховавчиню й нiби втонула. Але вони не тонуть, бо дно назад ©х викида ;
але я вертаю назад до любовi. То - дитяча хороба, котра i в старшiм вiцi
людей навiду та доводить до того, що чоловiк набира ться сам перед собою
сорому. Вона гарна в розцвiтi, гарна до фази поцiлуя... а там -
перемiня ться, як весна в лiто, лiто в осiнь, осiнь в зиму, - i кiнець.
Така. Але менi що? Менi добре з мо©м дозрiлим супоко м, з мо©м осiннiм
почуванням, - i бiльше не кажу й не хочу нiчого. Слухаю в сво©й хатi, де
царю моя мати, старосвiтську музику, а далi - нiщо мене не обходить.
* * * _
Зна те ви бiлi рожi? Тi звичайнi, не окулiзованi, котрих листки анi не
улискуються, анi не колють, а так собi - звичайнi, матовi з виду. Тi бiлi
звичайнi рожi (уважайте) виростають великими корчами, i цвiт ©х досить
повний. Листочки цвiту бiлi, i лиш серединою, звiдки розпочинають
розгортатися, нiби - кажу "нiби" - вони мов мрiють рожевiстю. Але то не
значно. I не в тiм рiч, бо помимо того все ж таки бiлi рожi. Бiлi - вiд
початку аж до кiнця свого. А головна ©х чудова прикмета (я б сказав - вони
гербовi), - це ©х запах. Запах, що виклику в душi мрi©, шматок того, що
зветься звичайним словом - рай, спомини з молодих щасливих лiт i всяких
образiв з колишнiм гарним, зiбраним в одну хвилину.
Я лиш кажу.
Головна ©х чудова прикмета - це ©х запах. Якби можна описати запах, я б
його описав. Тепер червень, саме двi такi рожi стоять бiля мене, - i
пахнуть, чарують...
Та дарма.
Запах тих рож - це те саме, що хвилеве почуття щастя. Зловиш його?
Здержиш? Нiколи! Вiн один не да ться спiймати, як те щастя, що iсну лиш
хвилинами - в нервах i настрою. Та проте, щоб мене добре зрозумiти,
зiрвiть тi лиш в черенi цвiтучi бiлi звичайнi (запахом - гербовi!) рожi й
поставте ©х окремо вiд блискучих, пишних, окулiзованих в панських садах
цвiтучих рож, а вiдтак впивайтесь запахом всiх... а накiнець лишiть собi
бiлу звичайну... я все кажу - гербову рожу.
Вона вироста в звичайних садах корчами, в людей, що не мають
можливостi нi спроваджувати окулiзованих рож, нi займатися взагалi багато
плеканням цвiтiв, а пильнують бiльше здорову ярину.
Мо© "бiлi рожi" - сами виховуються. На зиму загартованi самi собою,
вижидають у мрiйному пiвснi мiж стужею й сонцем наближення весни. А коли
наступить червень, вони цвiтуть... Гей, як цвiтуть, процвiтають вони! аж
зчуду шся тою несподiваною силою. Садять так багато з-помiж зеленого
свойого листя бiлого цвiту, неначеб не мали вже бiльше дожити друго©
весни, - дають з себе все, що мають. Одна молода залюблена дiвчина, вiчно
розмрiяна, неначе кам'янiла з яко©сь розкошi коло тих рож, що цвiли в
червнi... Дивилася поважними очима на них, упоювалася ©х запахом i,
усмiхаючись, несвiдомо говорила сама собi:
- Я щаслива!..
Чу те? Щаслива!
О, як люблю я тi нiжнi, чутливi молодi iстоти?.. Як люблю я тi
звичайнi, бiлi, загартованi, в червнi цвiтучi, бiлi, не окулiзованi
рожi!..
* * * _
Так.
А все ж таки я ще не такий старий, щоб не пригадати всього, що цiкавило
й правило мною в мо©й молодостi, почавши вiд фахових студiй аж до
"нацiонально© роботи". Тодi... Тодi, як був я ще в академi©, як належав до
рiзних товариств, ходив гордий, мов князь, з лентою на грудях, спiвав,
захоплювавсь,.. агiтував... покликував до бою й ненавистi, ораторствував,
де б не лучилось, вогненними барвами й малював, вкладаючи все свое я в
"будучнiсть", вiрив i присягався в iде© - i був молодий. Безконечно
молодий.
* * * _
Як сказав я - я родом з гiр, з невеликого мiста.
Дiм мо©х родичiв звертав на себе увагу. Не тим, щоб був особливо
гарний, а тим, що вiдсувався вiд дороги, мав перед фронтом чудовий зiльник
i невеликий, взiрцево заложений сад, котрий припирав до дороги, що була
заразом i головною дорогою цього мiста. Хто до нас звертався, мусив вперед
конче цей садок перейти, щоб дiстатись до хати. Стiни хати завсiди
бiленько побiленi i, до сонця улискуючися, взiрцево чистi вiкна яснiли
приманчиво з-помiж дерев до переходячих дорогою й придбали хатi характер
яко©сь iдилi©. Сусiднiй дiм, що був також власнiстю мо©х родичiв, задля
чого головно уходив мiй батько в декого за багача, притикав до нашого
обiйстя великим гарним садом i дiливсь вiд нас лиш невисокими бiлими
штахетами. Не був вiн захований вiд дороги в сво©м садi, як наше мешкання,
а навпаки - присунувся ближче до не©. Та зате мав вiн з схiдно© сторони i
до нашо© хати звернену велику гарну скляну веранду, на котру завидували
батьковi не однi властителi домiв невеликого мiста, називаючи ©©
"попiвською мошонкою", - що, мовляв, вона притягала найзаможнiших, а
взглядно найзначнiших мешканцiв, котрi добре або щонайменше дуже точно
платили.
Дiм той був високо пiдмурований, i через те сходилося з веранди сходами
в сад, котрий, як споминав я повище, притикав до нашого. О, той сад!
Широкий, з старими овочевими деревами, перетиканий гарними рiвними
стежками й одною довжезною але ю, що вела з веранди просто до невеликого
павiльйону, поставленого в глибинi саду; а коло нього високi тополi, що
вночi з-помiж овочевих дерев, мов справдiшнi сторожi, у висоту
вганялися...
В тiм домi мешкав один з найвищих урядовцiв малого мiста з родиною, - з
роду гербовий, i котрому на iм'я було Н. Обринський.
Були це люди поважнi, iнтелiгентнi i працьовитi, що держалися здалека
вiд веселiшо© частi мешканцiв мiста, а дбали бiльше про виховання сво©х
дiтей i про те - як висловлявся перед сво©ми найближчими другами батько
Обринський, - щоб, на випадок його смертi, не було мiж дiтьми злиднiв i
неладу.
Кiлька разiв в рiк бачено паню Обринську в церквi, i то, звичайно, з
кiнцем року, вiдтак на благовiщення i в т. iн. улюбленi нею святочнi днi.
Коли йшла вулицею, ©й кланялися всi. Не тим, щоб була, може, краще або
багатше одiта вiд других виднiших дам мiста, а радше тому, що уходила за
взiрцеву матiр, походила, як казали, з "доброго дому" i визначалась
великою чеснотою й добротою серця. Йшла рiвною, поважною ходою, а заразом
якось скромно... З лиця поважна, а помимо того чимось молода, дякувала
всiм, що кланялися ©й, милим i нiжним усмiхом...
Батько Обринський i мати були бiльше, так сказати, до землi прив'язанi
люди, особливо вiн визначався практичним i невстрашимим розумом. А зате
дiти ©х, сини й доньки, були якiсь полохливi, з нахилом чи не до артизму,
i як менi тодi видалось, замкнено©, недоступно©, зарозумiло© вдачi, за
винятком одно© доньки. Через що мали вони бути зарозумiлi, я не знав, i
нiколи не мав спосiбностi вислiдити те. Старшi два сини могли бути мо©ми
товаришами, одначе - не були ними, особливо спочатку. А двi доньки були
чудного закрою. Старша, що була голосна[3] красуня й припадала менi до
вподоби, була дика й горда, i займалась чи не виключно музикою. Рiдко коли
вдавалось менi заплутати ©© в довшу розмову. Вона червонiла, мiшалась...
вiдповiдала сухо й зворушено й уходила. Пiзнавши ©©, я мав двадцять п'ять
рокiв, i хоча нiколи не думав поважно про женячку... то при ©© видi не раз
насувалась менi гадка, що "з цi ю я б готов i оженитись, наколи б мене
полюбила". Але що до того не приходило, я перестав цiлком нею ближче
займатися.
* * * _
_
Молодша була iнша.
Не менше поважна, як ©© полохлива сестра, вона займалася живо "жiночою
квестi ю"[4], мрiяла про цiлковиту самостiйнiсть й iгнорувала, чи не з
тi © причини, мужчин до нечемностi. "Sancta simplicitas!"[5] думав я iнодi
про ледве чи навiть вiсiмнадцятилiтню емансипантку, що, як оповiдано менi,
раз на все заперечувала вищiсть мужчини над жiнкою, скидаючись[6] навiть в
деяких хвилинах i опiки братiв, що обох сестер майже обожали.
- Чому не були ви онодi на вечiрку?-спитав я ©© одного разу з нашого
зiльника, спираючись коло бiлих штахет, за котрими в свойому садi стояла
вона i з найбiльшим споко м з наймолодшим братом, хлопчиною, може, 12 - 13
лiтнiм, за©дала порiчки.
- Бо не мала охоти, - вiдповiла вона, не поглянувши на мене i вкладаючи
в уста китицю червоних гарних порiчок.
- То жалуйте. Ми чудово бавилися. Не оповiдала вам ваша сестра? Вона чи
не найбiльш з усiх паннiв гуляла[7].
- Нехай гуляе, - вiдповiла. - Вона любить гуляти. А я не хочу. Впрочiм,
i не знати, з ким могла би я там гуляти! - додала, все ще не пiдводячи
очей до мене, неначе сама до себе говорила. - Як нас кiлька дiвчат
зiйдеться, ми дуже добре мiж собою бавимося. А найлiпше люблю з панною О.
К. гуляти. Але тепер ©© тут нема. Ви©хала до кревних, а вiдти пiзнiше за
границю.
Я поглянув на не© зчудовано.
- Як то, - опитав, - не було з ким гуляти? А мужчини для чого? Хiба на
те, щоб, як кажуть, панни iмiж собою самi гуляли? Невже ж це правда, панно
Маню, що про вас говорять?
Вона глянула перелякано на мене.
- Що говорять? - спитала.
- Що ви не любите мужчин i завзята емансипантка. Вона всмiхнулась, а
вiдтак, мов опам'ятавшись, додала сухо й звисока:
- Завзята я? - нi... але...
- Але... панно Маню, не любите мужчин? Вона знов глянула на мене
гарними молодими, майже дитячими очима i сказала, обiйшовши перше питання:
- Танець люблю... навiть дуже люблю...
- Може, найлiпше навiть solo[8] гуляти?
Вона поглянула на мене, але знов, як перше, трохи згорда, мов караючи
мене за iронiю, i не вiдповiвiши нiчого, почала наново пильно порiчки
збирати, причiм погладила свого малого брата мовчки по голiвцi.
- А я ще колись з вами погуляю... - зачепив я ©©, стараючись заглянути
в ©© гарнi очi, котрих вона консеквентне не пiдiймала, неначе в тiй
хвилинi зв'язувала грубий вузол. Вона не обзивалася.
- Панно Маню! Ви гнiва тесь на мене? - спитав я спокiйно, мiж тим коли
в менi, бог зна чому, почало варитись. - Може, тому, що я сказав, що
колись погуля мо?
Мовчання.
Вона набрала повний рот порiчок i почала ©х преспокiйно за©дати, мiж
тим коли малий ©© брат, обернувшись до мене, поглянув менi допитливо в
очi.
Я перехиливсь до нього.
- Чи твоя оця сестричка, - спитав я його, - вiдповiдав тобi, як ти ©©
про що пита ш? Ти, зда ться, також мужчина, хоч поки що маленький ще
герой.
- Вона менi за©вше вiдповiда , - вiдповiв малий поважно i звернувся
назад до свого заняття, зривати в малий кошичок гарнi червонi овочi.
- Це значить, що лиш я то© ласки недоступний, - сказав я,
випростовуючись. - Що ж, треба з тим фактом помиритись... - I,
доторкаючись злегка капелюха, збиравсь я вiдходити.
- Пождiть, пане Олесь! - одiзвалася нараз дiвчина, неначе щось добре в
нiй взяло верх над нею. - Я не хотiла вас обидити. А коли не вiдповiла вам
на вашi слова, то це тому, що... - Тут вона, мов завагалась, урвала...
- Що вашо© мужесько© ласки, як емансипантка, не потребую... - докiнчив
я замiсть не©.
Вона спаленiла геть аж пiд темняве волосся.
- Цього я не казала, пане Олесь, - сказала, змiшана.
- Нi, то нi. Цього були б ви менi, може, й не сказали, - вiдповiв я, -
але щось подiбне - безперечно. Вона не заперечувала.
- Бачите? - сказав я. - Як добре молодих емансипанток розумiю!
- Що хочете тим сказати? - спитала вона.
- Лиш те, панно Маню, що я вашу емансипацiю не беру поважно. -
Зда ться, не мiг ©© глибше влучити, як оцими словами.
Вона змiнилася. Зразу змовчала. Вiдтак, усмiхнувшись гiрким якимсь
усмiхом, обiзвалася:
- Не знаю, як вам те, що впада вам i другим на менi в очi,
представля ться, i не задумую собi з цього виробляти суду. Одначе, коли
вам моя, назвiм це просто, "емансипацiя" вида ться якоюсь простою химерою
або, як деякi вважають, забавкою, то ви помиля тесь. Я поважно стремлю до
того, щоб здобути собi власними силами якесь становисько в суспiльностi, i
вiддаючи ©й сво© услуги, станути собi самiй цiллю. Ось, бачте... - додала
нараз i показала на малого брата. - Оце та ще одне таке, як оце... буде
бiльше потребувати батьково© помочi, як я. Нас, як зна те, в хатi
немало. Оце наймолодше. А хто зна ... - додала, - може, стану сама
колись я йому найбiльше пiдпорою? Я не знаю, пане Олесь! - додала вона, i
©© очi запалали нараз якимсь гарним шляхетним вогнем... - Я не знаю. Може
бути, я уявляю собi самостiйнiсть жiнки, як надто принадну й завидуючу, а
в дiйсностi воно не так. Може, я колись навiть i розчаруюся, але поки що
в мене стiльки охоти, енергi©, запалу, менi так хочеться помiряти,
зужиткувати сво© сили, розмахнути крильми, погордувати мужеською ласкою,
котра завда iнодi жiнкам стiльки болю, упокорення, що чей же нiхто не
схоче менi взяти за зле, що я хочу пiти таким шляхом, як iшли та йдуть
тисячi - за й передi мною, - i, зда ться, не пожалували. Будь воно добре,
- додала, - будь i хибне, а мо щире бажання пiти за ©х слiдом...
Я дивився хвилю, захоплений ©© молодим запалом, мовчки на не©, в ©©
гарне, потрохи зворушене лице, а далi обiзвався:
- Чи здiйснення вашого бажання, а радше ваших мрiй, залежать лиш вiд
вас самих, чи ма воно ще перейти... так сказати б, iнстанцiю вищостi?
Себто вашо© рiднi?..
Вона глянула на мене недовiрливо, змiшалася й сказала:
- З родичами, особливо ж з батьком, я ще не готова. Мати за тим.
- А батько?
- Не похочу . Вага ться з фiнансових взглядiв i не довiря мо©м
фiзичним силам.
Я позирнув на не© збоку. Вона була доволi висока, дуже нiжно збудована,
неповно розвинена й досягала менi по рамена. Дiвчина це завважила й
усмiхнулася.
- Ви мiряте мене оком, так як iнодi батько? Це найменше. Я здорова,
сильна й маю в собi добру дозу вiдпорно© сили. Я - "добра раса"...
Я всмiхнувся. По хвилинi, пiд час котро© вона на мене дивилася, я
сказав:
- Про вас говорять, панно Маню, що ви внаслiдок вашо©, як ви самi
сказали, "емансипацi©", дуже неввiчливi проти мужчин. А рiшившися раз
станути в ряди рекрутiв науки, ви все ж таки будете приневоленi
пiдтримувати сякi-такi колегiальнi вiдносини з товаришами. Як це буде?
- Я буду старатися пристосовуватися до всього, що будуть вимагати
обставини мого окружения в цiлi осягнення студiй.. А далi? Буду держатися
здалека... а найменше вже збiльшати число тих, що так радо змiнюють сво©
постановления й погляди за мужеську ласку й прихильнiсть.
- Чи вашi слова вiдносяться й до емансипанток? - спитав я;
- Так. На жаль.
- Чому ж хочете мiж них iти, коли зна те, що не будете мати з ними
нiчого спiльного?
- Я лиш науки хочу. Коли б могла ©© тут набути, я б мiж них не йшла. Я
не люблю тих гостро замаркованих, не вiрю ©м...
Я видивився на не©;
- Ви ©х не любите, Маню? Ви?.. - опитав я, зчудований. - Я був
переконаний, що саме вам т. зв. модерне жiноцтво, т. . молодiж,
подоба ться i, захопленi нею, ви хочете ©х слiдом iти. Емансипацiя
заразлива, особливо в деякiй стадi©.
- Я лиш хочу науки й незалежного становиська; але, впрочiм, я не в усiм
годжусь з ними. Пiзнала деяких, i вони менi не подобались. Признаюся... я
сподiвалася чогось глибшого й поважнiшого! Хоч не перечу... будуть i
винятки.
- Становисько... кажете, панно Маню... б' те на становисько, - сказав я
протяжно й поглянув далеко вперед себе. - Чи, по-вашому, становить це вже
все щастя? Особливо в жiнки?
- Щастя? - спитала вона. - Щастя... нi, але може. Всi гоняться за тим.
- Це правда... Ось i ви... хоч i якi... зда ться, ненарушен! тим духом
часу... а також хочете йти. Вона замовкла. Я бачив, вона боролась з
чим-то. Вiдтак обiзвалася:
- Я не вважаю, що саме становисько щастя, лиш та особиста свобода й
незалежнiсть, що в'яжеться з ним. Ось в чiм лежить для мене свого роду
приманчивiсть в тiй справi.
- Ви поробили студi©. Хто б був того по ваших молодих очах сподiвався,
- вiдповiв я й вiдвернувсь вiд не©.
- Це мусить гарно бути, бути свобiдним, удержуватись сво ю власною
працею, - сказала вона.
- Чи вам так тяжко припада залежнiсть вiд родичiв, що ви такi радi
позбутись ©©? - спитав я й на хвилину придивлявсь ©й поважно.
Вона змiшалася, спаленiла.
- О, це нi! Але помимо того я хотiла б бути незалежною.
- Отже, хотiла, - сказав я протяжно й окинув ©©, як перше, поважним
поглядом. - Менi зда ться, що якраз ви не дуже спосiбнi до боротьби з
життям на власну руку. Ви, оскiльки мiг пiзнати вас, з вашим вражливим
успособленням i опозицiйним елементом в кровi. Поки набули б то©
"самостiйностi", позбулись би "залежностi", натерпiлись би бiльше, чим вам
зда ться. А що найважнiше, панно Маню, самостiйнiсть жiнки гiрка. Життя
грубе! - сказав я й пiднiс остерiгаюче руку, побачивши, що вона ма вже
опозицiйну вiдповiдь на устах. - Будучи на мiсцi вашого батька й братiв, я
б нiколи не пiдпирав вашого намiру!
- Нiколи? - спитала вона зчудованими очима.
- Нiколи! - вiдповiв я спокiйно.
- Слава богу, що не ма те до того права, - кликнула вона, поглянувши на
мене поглядом чи не ненавистi.
- Права - нi. Це безперечно. Але права на висказання сво © гадки ви чей
же не заперечите менi, як i не заперечите навiть хоч би й самостiйнiсть
всiх жiнок.
Вона змовчала, але я бачив, як ©© руки зривали нервово овочi й кидали в
кошик. Вiдтак, вхопивши мовчки брата за руку, вона, не глянувши на мене й
пiвпоглядом, пiшла.
Не далеко пiшла вона, лиш кiлька крокiв, коли оце нараз ©© малий
товариш, що був, очевидно, лiпший вiд не©, обернувсь за мною, скинув
капелюшину з голови й кликнув з всею щирiстю дитини:
- Будьте здоровi, пане Олесь! Будьте здоровi!
- Будь здоров, Несторе... товаришу мiй гарний, будь здоров; - в тiй
хвилi був би я його високо пiднiс угору, високо!
Вона, мов невидимою силою приневолена, оглянулася. Одначе, не кивнувши
до мене й головою, майже погнала в хату.
Цiкава та Маня.
Онодi[9] говорив я з ©© найстаршим братом про не©. Ми здибалися в
кругольнi[10] й хоча, звичайно, не дуже задержу мось в розмовi, хоч
симпатизу мо, вчора говорили ми там довше. Вiн допитувався в мене про
якийсь правничий твiр, котрий менi, на його думку, як "готовому" вже
урядовцевi, може не був уже потрiбний, а йому до правничого Iспиту
придався би. Я вдоволив його бажання, обiцяючи визичити потрiбну книжку,
ба навiть якесь i iнше до того. А щоб не трудився вiн до мене, я казав, що
передам "через штахети" малому Несторовi, котрий заодно мiж листям за
"золотими мушками" в городi нишпорить i на мiй поклик з'явиться.
Вiдтiль я звернув незамiтно розмову й на його молодшу сестру - про те,
що ©© в товариствах, а головно по вечiрках, не видко, та про ©© план
вiддатись вищим студiям.
Вiн усмiхнувся.
- В нас нiхто не бере ©© план поважно, т. . ми, мужчини: батько й
браття ©©. Батько, котрому всяка емансипацiя жiнок взагалi противна, каже,
що зложений готовий грiш зробить ©й ту саму прислугу в життi, як
яке-небудь становисько; а ми, брати, також не за те, щоб вона з хати
сама виходила. Бути може, це не поступово, але ми цього не хочемо. Я один,
- додав, - уже цiлком нi! Студiююче жiноцтво, особливо те, по
унiверситетах, опротивiло менi до того, що я рiшуче виступлю проти того,
щоб i моя сестра пiшла мiж них. Тим бiльше така, як вона, з головою,
повного iдеалiзму. Матерiалу до кращо© освiти на власну руку зобов'яжусь я
достарчати ©й, як по бiльшiй частi i дотепер вже це роблю й далi, мiй брат
так само, а з "самостiйностi" нехай зрезигну [11]. З природи вона
iнтелiгентна й одарена, здобуде освiту й сама на власну руку, як робить це
не одна дiвчина й жiнка в нас... А остаточно колись все ж таки закiнчить
свою дiвочу кар' ру вiдданням. Маня вийде замiж. А як нi, то й ми брати ,
що ©© не покинемо, хоч би й що прикре трапилось ©й у життi. Фахова освiта
робить з жiнок рекрутiв, - додав майже роздразнено, - i вже та сама думка,
що вона колись готова на якусь "урядову машину" змiнитися, менi така
невиносима... що, як кажу, я один нiколи до того не допущу!
Я курив папiроску й слухав спокiйно мовчки, як вiн майже зворушено
говорив. Очевидно, любив ту сестру свою якоюсь, чи не ревнуючою, любов'ю.
- Вона сама iншо© думки... - закинув я.
- Ми те зна м. Всi зна м. Вона ж тепер переходить свiй "Drang- i
Sturmperiode"[12] , то що з нею вдi ш? Найгiрше, - додав, - що ©© найлiпша
товаришка, що на медицинi, вплива на не© сильно в тiм напрямi. Кожним
разом, як перебува вона тут пiд час ферiй[13], а вiдтак вiд'©де, Маня
майже розпача , що не може рiвно ©й ви©хати за границю й вiддатись вищим
фаховим студiям. По правдi кажучи, я волiв би, щоб панна К. з мо©м братом
заручилась, котрий ©© обожа , чим десь ма по Швейцарi© ©здити и здавати
iспити, а вкiнцi все-таки з часом до природно© задачi жiнки вернутися й
вiддатися Одначе це не належить до справи, - додав i став. - Але Маня...
ну, та на цю тему ми ще побалака мо. Воно цiкаво, до яких консеквенцiй
така молода голова iнодi доходить, щоб лиш сво © цiлi дiп'яти. Та, як
кажу... колись другий раз... бо тепер спiшу.
"Тепер спiшу!" Вони всi якiсь такi нервовi, вiчно "спiшаться"!
Вiн пiшов справдi, полишаючи мене зацiкавленого i задуманого. Подiбний
вiн трохи до старшо© сестри Оксани, ма те саме гарне, мов виточене чоло,
але усмiх коло уст i самi уста то, ©й-богу, Манинi!
* * * _
Вчора я ©© бачив.
Було по сильнiм раптовiм дощi.
Моя мати пересаджувала якiсь цвiти в зiльнику з служницею, а я
проходжувався але ю вiд хати до дороги, любуючись чудовим дощем,
вiдсвiженим повiтрям, поглядаючи тут i там за тими мряками, що,
клублячись, садили, мов з кiтлiв, з-помiж яруг i гнали кудись в далечину
над верхiв'ям залiснених гiр, вiдслонюючи син небо. На заходi жеврiло ще
небо, i гори вирiзувалися гостро на тiм, мов розпаленiм, тлi.
Скiнчивши свою працю, мати прикликала мене, передаючи менi
кiльканадцять чудових браткiв до розсадження, з просьбою перенести ©х
"паннам Обринським". Я, не довго надумуючися, забрав цвiти й пiшов. На
вступi до хати стрiнувся я з нею. Виходила саме в мiсто. Побачивши мене,