Кобилянська О.. Через кладку

переповненою мрiями, дiвчина, яких не часто стрiча мо. Дiвчина, в котро©
непогамована жадоба до розумово© працi i взагалi акцi© i котра лагодиться
до життя способами, якi ©й, в ©© окруженнi й свiтi, можуть бути лиш
доступнi. Оскiльки я ©© розумiю, то життя й свiт для то© дiвчини - це нiби
якийсь великий храм, до вступу котрого треба приготуватись неначеб
подвiйно. Раз для вимог самого, чистого, матерiального биту - iснування, а
друге для якогось другого свiту, котрий вона ставить вище, i для котрого
треба видосконалитися краще. Що ©© в тих подвiйних свiтах стрiне, вона не
зна . А йде вона в них з душею, повною iлюзiй та надiй, мов з бiлими
лелiями. До одного - свiдомо, до другого - з зачиненими очима. Перед чим
спиниться, якi здобутки збере, яку розвине акцiю, лежить у тайнi часу, i
нiхто ©х з нас не зна . А щодо мене, мамо, не скажу навiть, чи женюся з
нею, ба чи й взагалi коли в життi оженюся, бо цього цiлком не маю тепер на
метi. Передi мною ще така сила працi, що довгий час мушу вiдстати вiд
сво©х iнтимних бажань. А щоб ви вже цiлком не зворушувались нi мною, нi
мо©м щастям, то скажу вам, що дiвчина, котрою ви так надмiрно займа тесь,
витрачаючи силу на ©© осуд i поступування, уступа ться нам усiм з дороги й
вiд'©здить на неозначений час у чужi сторони.

- Справдi, Богдане? - кликнула Дора, i крiзь ©© голос вiдчув я невта не
вдоволення.
- Так, Доро.
- Куди i в якiй цiлi? - допитувалася далi, немов порозумiвшись чуттям
про те питання з матiр'ю, що по мо©м об'ясненню сидiла мовчки й нi одним
запитом про дiвчину не думала "понижатися".
- Куди - не знаю. Але щодо цiлi, то йде за виховавчиню в лiпший i, як
мiг я догадатися, заможний дiм.
Вiд противного кiнця столу роздавсь здавлений смiх матерi, а Дора,
пiдсунувши брови високо вгору, спитала, протягнувши голосом:
- I оце-то все, Богдане?
- На таку молоду дiвчину, котру не виганяють матерiальнi злиднi з дому,
а сама одна чиста внутрiшня сила - все. Чи може б ти на бiльше змоглася?

- Нехай мене господь боронить, щоб я бралася за таку проблему, котро©
закiнчення непримiнно: старе панянство, - вiдповiла й здвигнула раменами
вгору, мов ©© дiткнув мороз.
- Отже, бачиш, - сказав я i почав якнайспокiйнiше крутити папiроску.

- Коли ви©жджа ? Не можна б менi там ще зайти?
- Не знаю. А щодо ви©зду, то останеться, зда ться, аж до рiздвяних
свят. Зрештою, розвiдайся. Я... ледве чи там ще буду.
- То ви вже попрощалися? - спитала дiвчина i аж прошибала мене очима з
цiкавостi.

- На цей раз - уже.
Я скiнчив свою папiроску i вийшов мовчки в сад.
Надворi знявся вiтер.
Мiсяць стояв ясний i вповнi, в садi було видно, мов уднину, лиш опале
листя вiдзивалось пiд ногами, а верхи дерев колисались легко...
Я приступив, мов притягнений та мною силою, до бiлих штахет i задивився
через хвилю в сад Обринських та на освiтленi вiкна ©х дому. Що дiялось за
тими вiкнами? Що дiялося в душi дiвчини?..
Нiчого менi не вiдповiло...
Дерева хитались, i там злегка, за ясно освiтленими вiкнами, показалась
раз стать панi Обринсько©, - i бiльш нiчого. Одне вiкно в другiй кiмнатi
було вiдчинене. В нiй не було нiкого видно, лиш що була освiтлена. Я
дивився, мов загiпнотизований, - i ждав. Шум дерев, кругом тишина, небо
засiяне зорями, в серцi смуток i я - сам... Нараз дитячий спiв... голос
Нестора, в супроводi нiжяого акомпанементу фортеп'яна, а далi той
легенький голос строфою одно© старо© гарно© пiснi пестить... обнiма ...

Луна далеко в гори мандрувала,
Бо при курищах спiвали поганцi.
Але... хто скаже, якi сльози лляли
Взятi в неволю християни-бранцi?!..
Але хто скаже -

(тут прилучився голос Манi)

якi сльози лляли
Взятi в неволю християни-бранцi...

Я вiдвернувся.
Тi два голоси - м'якi i непоборнi силою сво © невинностi, стали
одним... i - гнали мене звiдсiль...
Зсунувши капелюх на очi, я перейшов сад, покликав свою велику собаку й
пустився в сторону нiччю, звiдки мав над'©хати батько-мужик.

* * * _

Перед двома тижнями мав я ще батька, а нинi його вже нема. Несподiвана
й нагла смерть звалила його, мов блискавиця, додолу, i вiн вже бiльше не
пiднявся. Страшна була та хвиля, в котрiй я про все переконався. Страшна,
незабутня. Раз, що втратив я свого найщирiшого приятеля, а друге, що бачив
уперше свою матiр в потрясаючiм жалю. Нiколи, здавалось ©й, не могло того
сильного "мужика" щось тяжке постигнути. Нiколи. Вiдповiдно до ©© вимог
вiд нього за життя, повинен вiн був навiть iз самих обiймiв смертi власною
силою спастися. А коли замiсть того вiн перед ©© i мо©ми очима впав без
слова додолу, мов дуб-велетень, захитавшись лиш разiв кiлька, - ©© жаль i
розпука були неописанi. Неначеб уперше по майже двадцять кiлькох роках
пожиття з ним потрясла нею свiдомiсть, що вона посiдала його, i що може...
не все була для нього така, яка повинна була бути...

Кидаючися менi вiд часу до часу з жалем на груди, вiдзивалася в
потрясаючому болю, вихлипуючи, що нiколи не буде вже бiльше вiн ©©, i хоч
би тiло його й кров'ю сво ю хотiла обудити, вiн до не© не поверне. Коли ж
ми вернули з його похорону, i вона по раз перший переступила порiг його
спорожнено© кiмнати, обняла мене судорожно за шию та, вiддаючися повному
гiркому риданню, заблагала, щоб я не опускав ©© нiколи, щоб прирiк це ось
тут у його кiмнатi, де ще дух його перебував i свiдком ©© просьби, що -
"нiколи!" - бо я один лиш у не© на свiтi по нiм - ©©!
Я зрозумiв ©© жалем, а також i гризотою совiстi розриту душу, й
успоко©в, прирiкаючи не опускати ©© нiколи...
I тепер ми самi. Ходимо, мовчимо, працю мо, i неначе мовчанням тим
бережемо мiж собою духа його, котрий, як нам вiдчувалося, вiд голосних
слiв i розмови мусив вiд нас вiдступити чи не на все.
Вiд часу до часу мати втира мовчки сльози, розда з Дорою грубi
милостинi за "душу". А в мене мов душа до всього зовнiшнього зачинилася й
нишпорить за чимсь у минувшинi, де вiн жив ще ясним i здоровим, розпещував
одинака по широкiй сво©й вдачi, неначе несвiдомо напам'ятував той час для
споминiв улюбленому синовi на пiзнiше, де не зможе його вже живим чуттям
обдавати.
I вона приходила до нього.
Раненько, того дня, поки його винесли i коли майже нiкого коло нього не
було, вона ввiйшла сама легким, ледве помiтним кроком i зблизилася до
нього.
- Отче мiй!.. - прошептала й схилила на хвилину свою голову на його
груди... Вiдтак несподiвано побачивши мене, що стояв за високими цвiтами
олеандрами, що окружали його, вона, неначе вибачаючись, що "посмiла",
сказала стисненим голосом, що прийшла, бо вiн був добрий. I стиснувши менi
мовчки руку та поставивши галузку зелено© смеречини (улюбленого його
дерева) йому покiрно в ноги, склонилася перед ним глибоко i вийшла з
кiмнати, мо© не була...


* * * _

Непогода, осiннi дощi з снiгом, гонуре мрячне небо, утеча хмар з вiтром
понад верхи гiр у далечiнь. Болючi спомини по батьковi, гризлива туга в
серцi, розстро ння матерi - так у хатi. Поза домом навальна урядова праця,
нацiонально-обов'язковi прикростi й невдоволення з загалу i з себе.

* * * _

Кiлькаденний побут у дощi i снiговицi в глибинi в горах, в урядових
справах. Тут i там розмови з гуцулами, захват поодинокими з них i осiннiм
кра видом, фiзична втома, - i поворот додому. Вдома з привiтом враз новi
прикростi. Вiдкриття матiр'ю якихось батькових довгiв, вибух поновного
огiрчення проти його особи, настрiй ©© - mol[26], а в мене комiсiйнi
наслiдки - простуда й недуга.

* * * _

(Впосерединi грудня).
Зима й бiлiсть.
Я реконвалесцент, i ще не виходжу з хати. Вокруги мене щось вродi
нудьги, а на душi двояко. Сумно й хвилями радiсно. Визираю тужливо крiзь
сво вiкно та через сади до не©. Не бачу ©©. Не бачив навiть вiддавна.
Вона живе в менi тепер якоюсь мрi ю, за котрою розпира туга груди, котру
не годен я осягнути, а котра загарна, щоб з нею розставатися. Дивлюся в
вiкно й не можу вiд того, що бачу, вiдвернутися, хоч воно звичайне,
спокiйне, тихе. Снiг пада густо, грубими латками, потрохи скiсно, але
невтомно. В тiм паданнi i втома. Гарна якась резигнуюча втома... Так
дивлюсь я довго, аж приходить менi на думку, що, може, й вона визира в
тiй хвилi вiкном? Мiж нами деревина саду, бiлiсiньким пушком вкрита, а
повiтря там надворi чисте й переповнене житт вою силою. Який вiн легкий,
свiжий, чистить землю й усе, що на нiй, а снiг ляга на все нiжно, бiлим
пухом, нечутно, майже не дотикаючись. Ти, дiвчино, он там за садами, з
молодими очима, вiдчува ш, що я ношу в грудях? Глибоку, неуступчиву тугу,
що не хоче вспокоюватись, не хоче змiнятись, як i ти, котру я люблю. Гори
з лiсами, як здавалось би на погляд, так не далеко, переповненi самою
бiлою якоюсь красою, за котрою простяг би руки - i з' днався з нею. Щось
смi ться в грудях i рида . Що менi? Чи я iстерик? Чи поет, чи хорий? Не
знаю... Я - мужчина, сильний великий мужик навiть... а однак...
Клаптики снiгу зсуваються, падуть i наростають повсюди, де падуть,
грубою верствою. Десь погнались дорогою якiсь сани, бо ©х живi дзвiнки
добились i до мене, перебiгли сво©м звуком через душу, поздоровили й
умовкли.
Я лягаю на софу, заплющую очi, мов до сну, але я не сплю. Я вiддаюсь
самим мрiям.

Мiж iншим: казав би запрягти конi, вступив би по не©, загорнув би
добре, посадив обiч себе, як це роблять з малими дiтьми, - i давай ©хати!
Бiлi снiжини били б нам у лице, а вона смiялась би. Десь хтось жене за
нами, шоб нас перегонити, а я не даюся. З нею та.к гарно ©хати. Конi
летять, дзвiнки товчуться на ©х хребтах... А вокруги зима мовчить,
бiлi ...
У дверi хтось застукав несмiливо, а коли я просив увiйти, то вони
отворились звiльна, й увiйшов, чи не всей укритий снiгом, малий Нестор.

Увiйшов, мов янгол, в мою тиху кiмнату, потягаючи за собою широку струю
чистого свiжого повiтря знадвору, i - станув. З ©© устами, з ©© рисами
лиця, а з сво©ми любими мудрими очима. Прийшов (знизився!) зарадитись в
однiй математичнiй задачi, котро© не мiг розв'язати, хоч i як трудився над
нею. Вислухуючи його та здiймаючи з нього верхню зимову одiж i шапчину, я
говорив собi: "Чи не прибула оце вона в нiм до мене?" Так. У нiм була
вона. Несмiлива, замкнена, з непорочними устами - i говорила (як так часто
давнiше) про рiзнi дрiбнi справи. Зразу про математичну задачу... а далi й
про iнше. Про те, примiром, як надворi гарно, як лiпилося чоловiка з
снiгу. Як у городi скакали снiжнобiлi кролi з червоними оченятами проти
годуючих ©х рук... а вiдтак я.к казала осiдлати свого коня й по©хала
верхом просто в лице зимi з бiлими снiжинами, що зсувались i зсувались з
неба й не хотiли губитися. Вкiнцi здивувалася, що я хворий, що не виходив
чи не третiй тиждень з дому й не знав, що вона точно за мiсяць ви©жджа ...
- Твоя сестра зна , що ти до мене зайшов? - спитав я, переглядаючи з
зацiкавленням його письмо.
- Сестри нема дома. Нiхто не зна , - вiдповiв i замкнувся.
- А в твiй дневник запису ш багато? - питав я далi.
- Нi. Може на рiздвянi свята буду, - вiдтак, забравши мовчки сво©
книжки й убравшись з поспiхом, мов збираючись при тiм ще подякувати менi,
усмiхнувся лиш, окинувши мене блискучими вдячними очима, вклонився i
вийшов.

Пiшов, а з ним - пiшла й вона. Вiн мов павутинку якусь тче несвiдомо
мiж нами невинною рукою, i нам треба дуже обережно обходитися з нею, щоб
не роздерлася мiж нами.


* * * _

(По рiздвяних святах).

Комiтет, зложений з кращих членiв нашого товариства, уряджу прощальну
про©здку саньми в честь Дори, котра (ще не офiцiально) заручена з паном
К., ви©жджа вкоротцi зовсiм додому.
Проект до про©здки слiдуючий: ©демо саньми до управителя лiсiв, панства
С., на чай, а вiдти, вечором, у мiсячнiм свiтi (тепер - повня) дорогою, що
веде самим поважним лiсом назад. А тому що саме тепер сто©ть уся деревина
в iнею (на що саме ждано), заповiда ться ©зда лiсом при мiсячнiм сяйвi
чудово!

* * * _

Я зворушений i перейнятий згадкою про про©здку, хоча, може, й цiлком не
буду брати в нiй участi. Раз, що ледве чи саме тодi буду мати час, а
по-друге, не знаю напевно, чи й вона там буде, чи взагалi! бачитись менi з
нею. Побачу ще...


* * * _

(По всiм).
Днина була лагiдна, спокiйна, хоч дитину винести. Цiле товариство
по©хало вперед, а я вибрався, аж вернувши з уряду, чи не о двi годинi
пiзнiше. Я ©хав сам, скоро, не задержуючись нiде нi на хвилину, i при©хав
саме, як зiбранi тут гостi кiнчали чай.
При мо©м вступi в кiмнату пiднявсь веселий гамiр - привiтання, i так
господарi, милi гостиннi люди, як i iншi знайомi, обступили мене з
запитанням, чому я спiзнився. Вiтаючись з одними, а вiдповiдаючи другим,
мо© очi перелетiли по всiй кiмнатi, що була хоч обширна, а тепер повна
гостей, майже тiсна, шукаючи за Манею.

Вона була.
Стояла оперта коло якогось столу й розмовляла з сином господарiв.
Побачивши мене, а радше стрiнувшись з мо©м поглядом, ©© очi мов
побiльшились, мов не довiряли собi, заблисли радiсно - i сховалися Я,
перебиваючись через веселий гурт, звертався здалеку до не©.
- Ось там бачу свою сусiдку, панну Обринську, з котрою ще не
привiтався! - кликнув я, вибачаючись рiвночасно перед господинею, що зараз
бажала мати мене побiч себе при чаю, до котрого вона щойно перед мо©м
вступом до кiмнати заби- ралася i аж тепер дiждалася "гарного партнера".
За пару хвиль я опинився перед молодою дiвчиною. Вона була, як
здавалося, поважно настро на, ховала повний погляд вiд мене, однак подала
руку.

- Ви верхом? - спитав я, i мiй погляд промайнув по ©© стрункiй в чорну
амазонку одягненiй постатi, i такiй же обведенiй смушком шапочцi, що
лежала на столi обiч не©.
- Так, - вiдповiла вона.
- О, панна Обринська дуже спритна амазонка, - кликнув до мене пан К. з
гурту. - ©© кiнь згубив, зда ться, пiдкову, виховзнувся i впав, однак
вона, на щастя, не ушкодила себе. Нас злякала тим небажаним представленням
[27]чимало, а сама затяла коняку й по©хала далi, не подякувавши нам навiть
за нашу благородну пропозицiю сiсти до нас у вигiднi сани й до©хати
спокiйно, як господь приказав, до цiлi.
Майже все товариство розсмiялося на слова молодого чоловiка, киненi з
щирим гумором, а вона мовчала, зморщивши брови, мов у фiзичнiм болю.
- Це правда, панно Маню? - спитав я ©© пiвголосом.
- Правда, але це маловажна рiч.
- I не ушкодили справдi себе? - допитувався я.
- О, про це допиту шся даремно! - вмiшалася тут Дора ясним голосом. -
Панну Обринську допитувалось про те саме чи не все наше зiбране тут
товариство, однак нiхто не був такий щасливий дiзнатися правди, хоч я одна
переконана, що воно не обiйшлося так гладко, як вона нас впевняла. Кiнь
погано впав. Не так, Маню? - спитала з гострим притиском. - Признайся, що
ти сильно вдарилася в ногу i що, певно, ледве до©хала сюди.
Дiвчина не вiдповiла ©й зараз, но замiсть того з-пiд ©© спущених вiй
блиснув погляд такого неописаного жалю до не©, що я зчудувався.
- Ти чу ш, Доро, - обiзвалася тут дiвчина, - що я не те що не прийняла
пропозицi© пана К. i твою ©хати з вами "вигiдно й тепло", але навiть "не
подякувала" за вашу ласкаву пропозицiю. Як бачиш, я цiла й зовсiм
неушкоджена. А пан Олесь може також спокiйний бути. його сусiдка - (при
тих словах промайнув по ©© устах нiжний i лиш менi зрозумiлий болючий
усмiх) - витривала, i ©© не так легко викинути з сiдла, хоч би воно й як
небезпечне видавалося.
Зачувши о це все, я майже був переконаний, що дiвчина була ушкоджена, i
лиш самий якийсь потайний жаль i амбiцiя не позволяли ©й признатися до
того прилюдно, а найменше - Дорi, котру уважала через щось чи не сво ю
противницею. За цiлий час не спускав я ©© з очей, i хоч i як вона вдавала
з себе балакучу, я вiдчував, що з нею дiялося недобре.
Кiлька разiв я пробував до не© зблизитися але вона, мов вiдчувши мiй
замiр iнстинктом, вiдверталася © запускалась з ким-небудь у розмову, - не
давала себе захопити. Лиш раз, коли хтось з присутнiх заговорив про мою
недавню хоробу, i вона припадком була поблизу, вона обернула живо голову й
слухала уважно мо© пояснення.
За якийсь час, це було коло шосто© вечором, вибиралися до повороту.

Кожне з гостей, попрощавшись з господарями, умощувалось по попередньому
порядку й умовi в сво© сани та, обтулюючись i обириваючись старанно
шубами, вьрушало весело з подвiр'я.
Я ждав аж до кiнця, бо хотiв наостанку ви©хати. Раз, щоб мiй кiнь
схолоднiв i припочив цiлковито, а по-друге, щоб бачити, що зробить з собою
Маня. Дора, а бiльше ще пан К.., взяли собi нинi за обов'язок опiкуватися
гарною дiвчиною, хоч нею займались i iншi дами й добродi© з товариства, що
були iнтимнiшi знайомi ©© родичiв, як дво першi. Одначе вона дякувала
всiм однаково, пораючися коло свого коня враз з фурманом господарiв -
сама.
Осталося лиш ще тро саней, а врештi запряг один хлопак i мого гарного
гуцула до малих санок. У тiй хвилi я побачив, як Маня всiла на коня i
взяла вже за поводи. Першi з трьох саней рушили вперед, далi другi, а там
третi, а вона, мов лиш того вижидаючи, пiдняла шпiцруту, щоб ударяти
гнiдого й прилучитися до них. Сани ви©жджали звiльна, однi по других, а я,
приступаючи скоро перед не©, задержав ©© коня й сказав:
- Зсядьте з коня, панно Маяю! Вертати верхом ви нинi не можете бiльше.
Вона злякалася.
- Чому? - спитала великими очима.
- Бо се могли б ви опiсля пожалувати. - Та ледве що висказав я цi
слова, коли й оказався вже опiр в ©© очах, а уста здригнулися болюче.
- Ви також не довiря те мо©й силi, як Дора? - спитала, а далi додала
глумливо: - Це, очевидно, так по фамiлi©.
- В цiй хвилi це менше важне, - вiдповiв я, iгноруючи ©© послiднi
слова, - а важнiше те, що ви ©дете неосторожно. Ваш кiнь, як я це вже
давно завважив, непевний верховець, мiг би, наново пошпотавшись, упасти, i
з того могла б вийти для вас прикрiша пригода, як дума те. Крiм того, ми
верта мо через лiс, нас стрiне незабавки нiч i хоча мiсячна, для вас було
б рiшуче певнiше ©хати саньми.

- Дорога лiсом, оскiльки я чула, ма бути широка, мiсяць, як самi
зна те, тепер уповнi. Я не боюся, - вiдкинула.
- Про те я переконаний, - вiдповiв я спокiйно. - Однак я прошу вас мене
послухати. Зсядьте з коня, пересядьте в мо© сани i по©демо разом. Мо©й
опiцi можете спокiйно повiритися.
Вона заперечила головою.
- Я обiцяю, що буду ©хати обережно, - вiдповiла вона далеко вже
лагiднiшим голосом, як перед тим.
- Це дуже багато з вашо© сторони, панно Маню, ба навiть бiльше, як я
сподiвався, - закинув я, легко всмiхаючись. - Одначе я настаю на сво му й
прошу вас зсiсти з коня.
- Ви прецiнь чули, що я неушкоджена! - сказала зворушено й зморщила
брови, насилу вiдвертаючи свiй погляд вiд мене.
- Панно Маню! - упiмяув я ©©, здержуючи в собi напливаючу
нетерпливiсть. - Я звик з ваших чистих уст чути саму правду, пощо оце
затаювання ©© в цiй хвилi передо мною, що нiколи не був i не вашим
ворогом? Воно негiдне вашого "я". Я знаю, що ви ушкодженi, пiзнав це по
вас, хоча не призна те того; знаю, що лиш сама амбiцiя i впертiсть, котра
в вас вража мене завше боляче, наказують вам у тiй хвилi виставляти себе
на нову небезпеку. Чому так? Чи хочете об'явити тим консеквенцiю
емансипантки, чи просто хибу вашо© вдачi? Вiдповiджте!

Вона мовчала й боролася, як колись, майже перед роком, на кладцi, а я
обiзвався:

- Не силуйтеся до ново© видумки, панно Маню. Вона вам нiчого не поможе.
Радше будьте добрi й послухайте мене в сво©м власнiм iнтересi. Зсядьте, як
прошу вас, з коня, ©дьте зi мною, а вашому коневi також не буде кривди. Я
прив'яжу його до свого гуцула, i за пiвгодини здогонимо все товариство.
Вона поглянула поважно на мене, мов вагалася ще чогось-то. ©© очi з
внутрiшнього зворушення майже потемнiли. А вiдтак обiзвалася стисненим
голосом:

- Будьте ласкавi, пане Олесь, вiдступiть вiд мого коня; сядьте в сани,
щоб через мене не простудились, стоячи в снiгу, i ©дьте. Нова простуда
могла б вам по вашiй хворобi скорiше вийти на лихо, як менi моя ©зда
верхом. Цього я б не годна на сво сумлiння взяти. - I вклонившись передi
мною, пiдняла, як передше, шпiцруту, щоб ударити коня, але я не допустив.
- Цим разом помiня мо сво© ролi! - сказав я тремтячим уже вiд гнiву
голосом. - Цим разом послуха те ви мене. Я мужик. Маню!
I ледве висказав цi слова, я обняв ©© рiшуче за стан, i поки змогла
опертися - я зняв ©© на землю.
- Так, панi, - додав зворушеним голосом. - Iнакше я не знаю. А тепер
ходiть! - I взявши ©©, що не опиралася бiльше нi словом, пiд руку,
запровадив до саней. Коли опiсля вже сiла, i я ©© добре обтулив шубами,
прив'язав ©© коня до свого, Сiв сам коло не©. Взявши врештi вiжки в руки,
я сказав:
- А тепер просто в лiс.
Вона не обзивалася.
Якийсь час ©хали ми побiч себе мовчки. Одначе коли вона сидiла коло
мене, мов занiмiла, я схиливсь раз над нею й поглянув у ©© лице. Воно було
поважне, блiде, а коло уст появився знак утоми й болю, який потвердив мiй
здогад, що вона ушкоджена i лиш не признавалася.
- Простiть мо поступування, панно Маню, - обiзвавсь Я перший мимоволi
м'якшим голосом. - Але це моя мужицька вдача, що вiд слабших опору не
зносить. До того бувають у мене хвилi, в яких я майже трус, що не годен
себе в рiвновазi вдержати, як ось i примiром при уявленнi, що хтось там
мiг би через свою впертiсть упасти пiд кiнськi копита... i я денервуюсь.
Вона не обзивалася.
По кiльканадцятьох хвилях ©зди ми в'©хали врештi в лiс, i його зимовий
спокiй та предивна краса замкнули нам ще бiльше уста.
З право© й лiво© сторони дороги знiмались, як i глибше в лiсi, високi
крилатi смереки - чисто великани. На ©х пишнiм, тяжкiм, що вгиналося,
гiллi насiв прозоро-бiлим надихом iнiй, i вид перед нами й обiч нас був чи
не казочно гарний. Всюди, де не глянеш у лiсi, на верхах його - прозора
бiлiсть. Дорога лiсом була добра, i ©халось справдi мов крiзь зачарований
свiт. Високо над лiсом, на небосхилi мiж зорями, виринув мiсяць уповнi, а
тишина вокруги була перемагаюча, могутня.
Я глядiв на зачарований зимовою красою лiс в яснiй ночi вперед себе
безмовно, а вiдчуваючи до того ©© так близько коло себе, я чувся невимовне
щасливий. Не мав однак у тiй хвилi спроможностi перебити мовчанку мiж нами
хоч би одним словом. Щось, здавалося, виростало мiж нами, що глибше
в'©жджали ми. в оцей, неначе прозорий, свiт. Вимагалося й робилося
сильнiше за нас i слова, лягало на уста й наказувало мовчання. Звуки
дзвiнкiв на хребтi коня неслись далеко в глуху глибiнь лiсу й там десь
нiби губились. Вiд часу до часу зачiпало деяке крилате галуззя об мою i ©©
шапку, i тодi посипувався на нас iнiй, з якого ми мовчки стрiпувались.
Так минув довгий час.
Нараз я схилився наново над нею. Що дiялося з нею, що так завзято
мовчала? Терпiла фiзично - перебувала пiд впливом лiсово© краси? Шукала
мiж деревиною постатей мрiй сво©х? Чи, може, гнiвалася ще, дрiмала?
Нi. Коли я над нею схилився, були ©© очi в тiй хвилi широко отворенi й
потонули на хвилину в мо©х... а уста ©© вимовили спокiйно-довiрочно
голосом, що наповнив мене, мов обхопив вiдразу невимовним щастям:
- Те все - як бiлiа мрiя, Олесь!..
- Бiла мрiя, Маню... як моя, - сказав я, мов прийняв вiд не© заховану
досi тайну.

А далi... сам не знаю, як це склалося, обняв ©© рукою, мов малу дитину
i, схилившись низько аж до ©© уст, - я поцiлував ©©.
Через хвилину вона мовчала, не опираючись, а вiдтак, мов збудившись з
якого сну, обiзвалась, прохаючи:
- Але... бiльше нiчого, Олесь. Нiколи й нiчого бiльше.
Я не обзивався. За часок вона вiдiбрала менi вiжки з рук i правила
якийсь час сама кiньми, не одкриваючи уст нi на слово. А конi, нiби
вгадавши ©© бажання - вивезти ©© якнайскорiше з бiлого зачарованого свiту,
а з тим i вiд мене, несли нас вихром, i незабавки здогонили ми й усе iнше
товариство.

Коли я одвiз ©© додому, показався мiсяць чи не пишнiше над горами й
освiтив через хвилину групу саней коло ©© дому. Одна часть гостей, що
©хала в нашу околицю, задержалася, щоб попрощатися i з нею, що, рiвно як
Дора, ви©жджала небавом. Коли ж вона висiла й подала менi з декiлькома
словами руку на прощання, я притиснув ©© до сво©х уст i сказав, схиляючись
з сидiння до неi©, пiвголосом:

- Ви уходите вiд нас, мов та бiла мрiя, котру оставили ми недавно за
собою. З чим оставля те мене на будуче? Ви мусите мене розумiти!
Тодi вона, струнка, простягнувшись на мить до мене, вiдповiла так само
пiвголосом:

- Ви не зна те?
I з тим докiнчив я кращу часть сво © молодостi.



II

Шiсть рокiв минуло з часу, як попрощався я з Манею Обринською i ©©
рiднею. Шiсть рокiв, повних працi, несупокою й розчарувань. Через рiк по
вiд'©здi Манi зiстав я перенесений в авансi на провiнцiю, в противну
сторону мо © колишньо© батькiвщини, пережив тут ледве три роки... мене
кинули наново з вищим "рангом" в подiбну мiсцевiсть, де перебуваю й досi,
потiшаючись надi ю, що вже небавом дiстануся до столицi й залишусь там чи
не на все. Поки що закопуюсь чимраз глибше в працi урядовiй, нацiональнiй,
i видаюсь собi iнодi, мов шахтар без свiтла. Мати зi мною, розвиваючи тут,
як i давнiше, дiяльнiсть господарчу з давньою енергi ю, мовби посiдала не
одинака-сина, а мала щонайменше доньку на вiдданню. Вiд часу до часу ©жджу
на "оживлення духу" в столицю, а лiтом, в часи вiдпустки, або з матiр'ю в
гори в батькiвщину, а як нi... за границю - сам.
Про давнiх сво©х знайомих Обринських i саму колишню улюблену дiвчину
чував я вiд хвилi розлуки небагато. В пiвроку по мо©м переселенню з гiр
доспiла до мене вiсть, що батько Обринський помер, вдова по нiм
переселилася в столицю, щоб дати можнiсть молодшим синам покiнчити студi©,
а Маня перебувала й дальше в характерi виховавчинi (а може, й помiчницi в
господарцi домовiй!) в домi одного знаного заможного завiдателя лiсiв,
добродiя Марiяна в околицi столицi, та вчилась (закинувши колишнi
постанови здобути незалежне становище через вищi студi© i т. iн.) на
вчительку музики, до©жджаючи вiд часу до часу в столицю до побирання
лекцiй тут в одного з найвизначнiших учителiв музики. По смертi батька я
вислав до не© кондоленцiйне [28]письмо, не натякаючи одначе жодним словом
про колишнi сво© почування до не©, й одержав вiд не© так само коротке
письмо подяки. Вiд того часу мiж нами мов усi нитки пiрвались. Я анi не
чув про не©, анi не мав змоги бачитись з нею, тим бiльше, що сам, як
здавалось менi, я чи не байдужнiв до не©, тим бiльше, що не був i матiр'ю
заохочуваний будувати за сво©м серцем свiй власний храм. Жiноцтво, проти