Страница:
блиснули дивним блиском, наче усмiхом.
- Зрозумiв урештi, що тебе й тво велике почуття обов'язку
використовують тво© настоятелi? - спитав я з обуренням. Вiн здержав мене
за руку, мов я хотiв комусь з тих згаданих заподiяти кривду.
- Не вони виннi, а уряд, що використову молодi сили надмiрно,
ощаджуючи тим кошти побiльшення сил. Гада ш, вони, тi "настоятелi", сидять
самi з заложеними руками? В нас у мо©м урядi - нi. Вiр менi. А щодо мене,
то я ступив у такий перiод, коли брак сил. Раз вложив голову в ярмо, то й
цить. Це вiднинi в мене на столi, - додав, указуючи на акти. - А я мав уже
овiй стiл чистий, без рестанцiй[99], i вiддавсь на хвильку мрi©, що спiчну
й буду менше працювати ночами, скрiплюсь. Займусь бiльше наукою, що
обходить мою особистiсть у будучинi. I коли я оце так сиджу й обчислюю в
думках, коли остаточно зможу до послiднього свого iспиту ставитись...
Слухай, Богдане... - додав поважно, мов мав у слiдуючiй хвилi
сповiстити тайну, - спуска ться... майже незамiтною павутиною нараз передi
мною на чистий папiр невеликий павук. I став. "Омен", подумав я, i менi
пригадалась... хвиля перед нашим ви©здом у "Чортовий млин" цього лiта...
Тодi... спустився передi мною... також "омен"... заколюючи муху й... добре
вiщував. Ви бачили його всi. Ти, Маня й панi Мiллер. Але лихою ознакою був
вiн лише для мене. Так i нинi. Побачивши його перед собою, я подумав, що
оце мене не мине якась нова тяжка праця, що поглине новий час, пiдмулить
бiльше ще пошарпанi сили, i я наново попаду, мов по шию в землю, в
обов'язки буденщини.
- I що ж? - спитав я, придивляючись молодому роздражненому товаришевi з
зацiкавленням. З то© сторони, щоб вiрив в "омени" ("ознаки"), я не знав
його. Вiн був тверезий, мудрий i анi мiстицизмовi, анi iншим подiбним
рухам недоступний; а тепер, мов молода дiвчина або старуха, маячив про
"ознаки".
- I справдi, - тягнув вiн з повагою дальше. - Я не помилився, що з того
часу павук для мене вiщуном лиха й турботи. Не минуло хвилин кiлька, коли
покликав мене до себе "настоятель" i обтяжив новою працею, що кинула мною,
мов м'ячем, щонайменше на два мiсяцi позаду.
- Припадок, Несторе... - закинув я, усмiхаючись.
- Припадок, - вiдповiв вiн з огiрченням, - але в кожнiм рази проклятий,
з фатальними консеквенцiями[100].
- I ти прийняв наложену на тебе "задачу"? Вiн потакнув мовчки головою.
- Несторе! - кликнув я з явним гнiвом. - Завтра пiду я до твого шефа й
представлю йому твiй фiзичний стан вiдповiдно до сво©х "мужицьких"
поглядiв.
- Не посмiй! - обiзвався вiн з раптовим обуренням i, пiднявшись,
опинився близько передо мною.
- О, ви, аристократи! - сказав я з неописаною ©дкiстю в голосi. - Чи в
тiм лежить ваш геро©зм, ваша вищiсть i шляхетство, щоб згинатися перед
формальнiстю й урядовим ярмом? Несторе, ти пожалу ш твого вчинку, коли не
скинеш вкоротцi з себе вложеного на тебе свiжого обов'язку. Ти хорий!..
- Я хорий... - вiдповiв вiн з ледяним супоко м, - а ти, Богдане, мужик.
Чи так розумi ш обов'язок, колегiальнiсть, честь i сумлiннiсть? Дума ш, я
один угинаюся в ярмi? йди! Поглянь вечором, який плiк[101] актiв бере
додому той "настоятель", скiльки беруть мо© товаришi бюро... а побачиш, чи
я маю право свою пайку на одного з них накладати? там i iншi хорi. А що
я хорий, - додав, - не ©х вина. Мiсяцiв два тому дораджував мiй той
"настоятель", щоб вiдпочив я, перервав студi© i працю. Але я сам... знай,
Богдане, сам вiдложив це. Не хотiв того.
- Ти божевiльний! - не мiг я здержатися, щоб не висказати йому в лице
свою гарячу гадку.
- Як на чию думку. Нащо переривати працю, щоб, вернувши з "спочинку",
застати вдво стiльки на столi, а до того й що iнше: власнi студi©. Так.
Не йди, Богдане, я мушу те все побороти. Бути може, - додав, усмiхаючись
гiрко, - я не бачу так далеко, як ти, Богдане, цього я не перечу. Але як
пiдемо оба в глибiнь, то я чую, що слушнiсть ста по мо©й сторонi.
- По тво©й, Несторе, але за те можеш впасти й жертвою. Вiн здвигнув
плечима - i вказав на груди.
- Тут щось е, Богдане, що не позволя менi iнакше поступати. Слiди моi,
- додав, мов заговорив до себе, й заслонив на хвилину рукою очi, - слiди
оставлю за собою чистi. Iнакше я не вмiю.
"Це твоя трагедiя", хотiв я вiдповiсти. Але, надумавшись, змовчав.
- А тепер послухай, - обiзвався я до нього. - Я прийшов пригадати тобi
сповнити свою обiцянку. Себто отверезити тебе упiмненням, щоб iшов ти до
лiкаря. Ходiм завтра вдвох. Сам ти цього не вдi ш. Я бачу, ти пiдляг
науцi, студiям i урядовiй працi душею й тiлом. Ти не пiдеш.
- Ти ласкав, Богдане... - сказав вiн з повагою. - Але не журiться
стiльки мною. Я був уже в лiкаря, Богдане, був сам. Я видивився на нього,
зчудований.
- Справдi? - спитав я й вiдiтхнув, мов у цiй хвилi зсунувся з мо©х
грудей тягар.
- Справдi. Був сьогоднi сполудня.
- Ну... i? - вимовили мо© уста.
- Нiчого, - вiдповiв вiн, схиляючи голову вбiк дитячим сво©м якимось
звича м i уникаючи мого погляду. - Зразу лiкар лаяв, чому я так
занедбався, не зайшов скорiше до нього, а коли я розповив про всю працю
свою й заняття взагалi, вiн вмовкав чимраз бiльше, чудувався, пiдсуваючи
брови вгору, й остаточно наказав ви©жджати якнайскорiше на полудн .
Я вiдiтхнув удруге.
- Коли ви©жджа ш? - було мо перше слово.
- Не знаю ще напевно, але вiн казав, що вже завтра не смiю йти до бюро.
По©ду через двадцять день.
- Чому то? - кликнув я з докором. - Чому вiдкладати ви©зд?
- Бо хочу, щоб слiд за мною остався бiлий! - вiдповiв вiн, впадаючи
нараз цими словами в сильний кашель.
- Що ж це ти виправля ш, Несторе? - почав я нетерпеливитись. Вiн
вiднiсся до мо©х слiв байдужо.
- Я надовше ©ду, Богдане, отже, хочу всю на мене наложену працю
викiнчити до послiiднього. Недобре так? - спитав i поглянув сво©ми гарними
очима на мене щиро.
- Добре, хлопче, - вiдповiв я. - Ти все добре робив, лиш для себе не
був ти нiколи добрим.
- Ти буденно говориш, Богдане.
- Вже ж, Несторе. Я навчився законiв життя, i вони наказують так
говорити. Треба мати сталеве серце й такi ж костi, щоб у життi держатися.
Хоч i який я "мужик", Несторе, але плями кровi маю я також з того в серцi.
Тебе хотiв би я вiд них охоронити.
Вiн махнув рукою.
- Я все виходив i виходжу з того становища, що лиш наше я освячу нашу
працю. Будь вона буденна, iдеальна, патрiотична чи яка там iнша. Наша
праця олицетворя нас - одиницю, громаду, всю нашу народнiсть. Моя праця
це - я. Скiнчу, запакую книги, потрiбнi менi до закiнчення студiй, i тодi
по©ду. А ви, що лиша тесь тут, вижидайте весни й мене. Але глянь, Богдане,
що за пишний снiг! - додав, приступаючи близько до вiкна. - Пожди, нехай
надивлюся. Коли поверну, його вже не застану. Я в сонце ©ду.
Вiн вiдвернувся знов вiд мене, дивився хвилину, притиснувши чоло до
шиби, а за часок спустив штору.
- Так.
Вiдтак, неначе хотiвши мене позбутися, щоб я не мiшав йому в працi,
засiв до столу, спер голову на руки й спитав:
- Ти бачився вже з Манею? - Але iнтонацiя його голосу й сумний погляд,
яким сказав слова, говорили: "Чи довго будеш мене мучити?"
- Нi.
- Я попрошу ©© сюди.
- Нi. Нинi я виключно до тебе i вже йду. Розумi ться, ще зайду до тебе,
хоч би й на те, щоб тобi перебивати працю.
Вiн усмiхнувся так сумно, поглянувши менi повно в вiчi, що якийсь
раптовий жаль стиснув менi серце. Вiдтак пiднявся з споко м i повагою; був
блiдий.
Я попрощався.
Анi слово не перейшло бiльше з його вуст. Лиш коли погляд його
стрiнувся з мо©м, я завважив, що вiн був вогкий. Коло дверей я на хвилинку
задержався - спитав:
- Прощальнi вiзити будеш робити? Вiн обернув лице за мною.
- Що? Нi.
Я вийшов. У душi винiс я жаль. Той наскрiзь поважний чоловiк посмутнiв.
Був для всiх добрий, щирий, нiжний; робив, працював, оскiльки його
молодiсть позволяла, а собi не мiг помогти. Терпiв i мовчав. Аж врештi -
посумнiв.
* * * _
На вулицi за хвiрткою зустрiвся я з Манею, котра, не знаючи про мо©
вiдвiдини брата, поспiшала на часок до панi Марiян.
Ми заговорили про Нестора. Вона була, як бачив я з цiло© ©© iстоти,
ущасливлена його вiд'©здом на полудн , де мусив остаточно вiдпочити й
вилiкуватись. Я, подiляючи ©© погляди, був рiвно ©й вдоволений оборотом
цiло© справи.
- В противнiм раз!, - говорила, - був би через свiй упiр i господь зна
якi постановлення змарнувався. Якийсь час iшли ми мовчки.
- Ось, Маню, гляньте, що за снiг сиплеться, - закинув я. - Не дурно й
Нретор задивлявся з замилуванням на нього.
Вона всмiхнулася, йшла скорим кроком обiч мене, з лицем, вiд свiжого
воздуху оживленим, i шапочка й костюм ©© по недовгiм часi майже побiлiли
вiд снiжин. Ми йшли в околицю мого помешкання, бо так провадила дорога до
панi Марiян, i я... йшов з нею, вiдпроваджуючи ©©. I врештi прийшлося нам
попри мо помешкання минати По недовгiм ходi показався мiй дiм. Вiн був
гарний Лежав у городi, обведений стрункою залiзною огородою, на невисокiм
пiдмурку. Перед роком, пополовинi з матiр'ю, ми купили його...
- Це наш дiм, - сказав я й глянув збоку на не©. Вона йшла коло мене,
рiвна, задумана, i на мо© слова змiнила легко краску лиця. Одначе не
вiдповiла.
- З лiво© сторони вiд веранди, як бачите, з сходами, - поясняв я, -
подiбно, як колишн ваше мешкання, там поко© мо © матерi, а коли не
помиляюсь, вона й сидить при вiкнi.
- Так, - вiдповiла вона поважно, поглядаючи крадькома поспiшно на
вказане вiкно. - З профiлю я пiзнаю ©©, вона ще завше гарна женщина. Чим
займа ться цiлими днями? - додала.
- О, вона пильна ще й тепер, - пояснив я. - Одначе вiд якогось часу
мiня ться в не© настрiй, i господь зна , чому це приписувати. Поводиться,
мов сама з себе невдоволена. Зрештою, все зайнята. Одним лиш сумерком, як
от саме в оцiй порi, припочива , т. . до не© заходять знайомi. Однi на
тарока, другi з ручними роботами, а найчастiше ©© товариство - Дора.
- А ви? - спитала нараз якось поспiшно дiвчина й окинула мене
несмiливим поглядом.
- О, щодо мене, то я в тiй порi майже нiколи до ©© салону не заходжу. Я
люблю спокiй, i все те, що там перелива ться, мене не цiкавить. Це
вiдмiнний свiт вiд мого.
Вона не обзивалася. Правдоподiбно вiдгадала, що не раз i про дiвчину з
тихо© вулицi падали з зiбраних там уст деякi слова, мiж iншим i про те, як
мужчина на гарнiм становиську i з ма тком не покида вчительки музики, а
противно, вижида терпеливо тi © хвилини, в котрiй зможе ввести ©© мiж
гарнi й украшенi мури сво © хати.
- А направо, Маню, - тягнув я далi, - бачите за вiкнами цвiти? Це,
можна сказати, найкращi мо© поко© Вони тепер звуться поко© "цвiтiв", як у
"лiсничiвцi", i бережуть вiд трьох мiсяцiв прегарний рояль. Ось уже й
освiтлено ©х. Я так люблю.
Люблю, щоб по всiм мешканню було ясно. Тодi накручую я свiй
старосвiтський годинник; пригаду те собi його? Вiн у кiмнатi мого батька
висiв Вiн почина грати чудернацькi якiсь, чудовi, нiжнi, мов мрi©,
мелодi©, i я поринаю в них. - Ледве що вимовив я послiдн речення, коли
нараз над'©хали якiсь сани, й у них сидiв, як пiзнали ми враз, доктор
Роттер Вiн так само пiзнав нас i казав вiзниковi станути. Висiв з саней i
поспiшив до нас. Був нашою стрiчею незвичайно врадуваний.
- Ось щасливий випадок, - сказав. - Тепер уже зможу сказати панi
Мiллер, що бачив вас, панi, сво©ми очима. А то хоч i при©здив сюди, не мав
нiколи настiльки часу, щоб вiдвiдати вас особисто.
Вiн говорив i не спускав з не© очей, мiж тим коли вона, вiдчуваючи його
гарячий погляд на собi, мiнила краску.
- А ти, Богдане? - звернувся до мене, i з iнтонацi© його голосу я
вiдгадав, що хоче вiн вiд мене дiзнатися.
- Я все однаковий, - вiдповiв я холодно.
- Не при©деш лiтом знов у гори? Я скривив уста.
- В гори - нi. Скорiше по©демо на море. Зрештою, побачимо ще... (I тут
оповiв я йому наборзi про Нестора та його подорож). Вiн не вiдповiв
нiчого, лиш похитав головою. Вiдтек попрощавшись з нами (причiм, як менi
здавалося, держав руку дiвчини надто довго), вернув до саней i по©хав. Ми
пiшли дальше, не сказавши нi слова.
- Доктор Роттер був захоплений вашим видом, - перервав я мовчанку.
Вона зiгнорувала мо© слова й вiдповiла спокiйно:
- Ви станули на тiм, пане Олесь, що любите, як кiмнати вашi всi
освiтленi, а тодi накручу те свiй старосвiтський годинник, щоб вам грав...
i самi потопа те в мрi©. Чи так?
Я окинув ©© вигребущим поглядом. Чи справдi займало ©© мо оповiдання
про мо© кiмнати в тiй хвилi бiльше, чим стрiча з ©© поважним поклонником?
Хто б ©х всiх не знав, якi вони бувають, хто б ©х усiх не знав!.. Однак
вона, неначе вгадавши мо© гадки, звернула сво© молодi очi ожидаюче на
мене... А не дiждавшись вiд мене зараз вiдповiдi, не питала бiльше. В
кiлька хвиль пiзнiше, як доходили ми до помешкання ©© приятелiв, вона
сказала:
- Я вже у цiлi, пане Олесь.
Ми подали собi руки; вона постояла ще хвилинку, мов ожидала, що я ще
скажу що, а вiдтак пiшла. Залiзна хвiртка зачинилася голосно за нею в
замок. А я вернув сам.
На мене ждали гарно урядженi, дорогими килимами виробу домашнього
оздобленi, освiтленi кiмнати, моя горда деспотка мати, не замешкуванi
"поко© цвiтiв", замкнений рояль, - i самота. Я був невдоволений. I тому
всьому був винен (я вiдчув) Роттер - i вона. Чого мала мiшатись вiд його
поглядiв? Прецiнь... ех, Богдане!.. Я накрутив старосвiтський свiй
годинник на стiнi, кинувсь, як дуб довгий, на отоману i, знеохочений до
глибини душi, чогось вижидав...
Надворi падав снiг чимраз бiльший... а я все думав. Думав про не©...
* * * _
(Пiзнiше).
В день, у котрiм вечором мав Нестор вiд'©здити, я зайшов до нього.
Думав застати його зайнятим пакуванням сво©х писань, наукових книг i т.
iн., про котрi споминав, що вiзьме ©х з собою, однак яке велике було мо
зчудування, коли побачив я його, як звичайно, похиленого коло столу.
- Несторе! Ти не ладишся в дорогу? Перед тобою не бiльше як 1 година
часу до вiд'©зду потягу!
- Нi, - вiдповiв, не змiняючи анi на хвилину пози, а подаючи менi, не
пiдводячи голови з-над паперiв, поза себе руку.
- Що ж це ма значити: не ©деш?
Аж тепер вiн пiдняв голову й поглянув на мене. Був це великий,
поважний, надмiрно блискучий погляд двох очей, що, зда ться, нiколи не
видавалися менi такими гарними й переповненими психiкою, як у тiй хвилi.
На щоках горiли червонi плями. Вiн обiзвався:
- Сьогоднi не ©ду, Богдане, аж завтра вечором. Сьогоднi викiнчую все
обов'язкове; прочитаю, як стане часу, ще дещо, що постановив до вiд'©зду
переробити, й по©ду. Сiдай, як ма ш час. - З тими словами схилив голову
наново над письмами, з котрих вичитував дещо, робив нотатки й заглиблявся
дальше. Однак ненадовго. За хвилину, мов на внутрiшнiй наказ, пiдняв
швидко голову, вiдгорнув з чола волосся, окинув мене блискучим поглядом,
як перше, i додав поважно: - Богдане, я ви©жджаю. Може, мо©й матерi або
сестрi буде треба колись, у часi мо © неприсутностi, в дечiм' стати
помiчним, я тебе прошу - заступи ©м мене. Поверну, вiддячусь. Одначе не
жди, щоб самi тебе про те просили. Мати може ще, але Маня - нi. Брати, а
також сестра, як зна ш, вiддаленi вiд нас, i лише нас трьох згорнула доля
докупи назавше. Тим i прошу.
Я обiцяв, про що вiн просив, а вiдтак ще додав:
- Якби це вiд мене залежало, я б ©х обох наярадше й сьогоднi в свою
хату забрав i, як сво© цвiти, доглядав. Але сам зна ш, твоя сестра
вага ться вступити в мо© давно ожидаючi кiмнати, як вагалась колись
переходити кладку, бо припадок зарядив, що й Богдан Олесь мав той сам
замiр.
- Запиши ©©, - вiдповiв Нестор з теплом у голосi. - Вона, очевидно, на
дещо зосередилася, наважилась навiть сво ю долею, отже, нехай i доведе до
кiнця те, що володi ©© нутром i характером. Хто зна , чи не буде воно так
i лiпше. Для тебе вона через те не змiниться. Вона - нi!
- Хто зна , Несторе, - докинув я, а вiдтак додав: - Ти не змiнишся,
Несторе, ти один!
Вiн спер голову на лiву руку, опускаючи ©© незамiтно взад, i заслонив
очi.
- Кажеш, Богдане, я не змiнюся... - Говорив так, усмiхаючись, мов крiзь
сон, мов побачив нараз духовим зором картину в далекiй будучинi, а в нiй i
себе. - Кажеш, я не змiнюся нiколи? Пожди! Коли б лише мати те за собою,
що мене ще до ординарно© буденщини в'яже, рабом до часу держить, а тодi
побачите, тодi, може, мене дехто й не пiзна . Але... тепер... - додав i
усмiхнувся болiсно й махнув рукою. - А оце, - сказав, не змiняючи дальше
стурбовано© пози, - оця подорож моя на полудн ... це також молох, що
пожере менi шмат часу й становить свого роду бар' р, котрий треба
перескочити, чи як ти казав, Богдане, перше "кладку", котру Маня не хоче
перейти? Я свою перейду. - I замовк.
Я пiднявсь з свого мiсця.
- Ти зайнятий, Несторе, i я пiду. Отже, завтра вечором.
- Завтра вечором, - повторив вiн втомлено. - А тепер iди до мами й
Манi. Обi вони радi, що я ©ду. Але обi вони й сумнi. Менi самому якось
двояко на душi... - I при цих словах один кутик його вуст здригнувся
нервово. - Це... моя перша подорож у чужину!..
- Лягай вчасно до супочинку... - упiмнув я, вiдходячи. Вiн усмiхнувся,
махнувши, як недавно, рукою.
- Завтра в вагонi, - вiдповiв. - Нинiшня нiч належиться ще
обов'язкам...
* * * _
Друго© днини я пiшов о визначенiй годинi до Обринських. Нестора застав
я одягненого чи не святочно, i вiн видався менi бiльше "панський", як
звичайно. Сидiв у кiмнатi сво © матерi, в ©© високiм поручевiм крiслi,
мовчаливий i блiдий. Був зворушений. Бачачи, що не мiг говорити, я не
чiпав його багато до бесiди, а оставляв бiльше самого. Вiдтак вiн
проходжувався по кiмнатах, з одно© до друго©, з руками, на спинi
заложеними, вертався до сво ©, в котрiй на його столi було майже чисто,
займався тут деякими дрiбницями i йшов знов до матерi. Говорив стисненим
голосом. Очевидно, прощався в душi заодно з старенькою матiр'ю й сестрою.
Ви©жджав надовго. Маня, рiвно братовi зворушена, шукала неустанно заняття,
щоб держатися в рiвновазi. Але заразом була вдоволена! Укладала ше деякi
речi в його чемодан, впевняла мене, що вправдi будуть з матiр'ю
неприсутнiсть його дуже вiдчувати, але нехай хоч там скрiпля ться. При тих
©© щирих i теплих словах у менi заворушилося болюче почуття жалю до не©.
Всюди й завше той брат! Одначе поглянувши на нього, я засоромився! Я ж сам
був так несказанно прив'язаний до оцього молодого чоловiка, як майже рiдко
до кого. Нiжний i тихий, неначе мiмозно© вдачi, вiн був чимось визначним i
заповняв тою тихою iстотою сво ю цiлу хату. А надто тепер вiдчувалося
подвiйно, що з його вiд'©здом... вiддаля ться сила...
Вiдтак наступила хвиля прощання.
Бiлоголова мати, вiрна сестра i я. Група невелика. Коли був уже в
дверях, сказав до сестри кiлька слiв, котрих я не зачув добре, а зда ться,
були просьбою не тужити за ним надто, i ми вдвох вiд'©хали.
Дворець був ясно освiтлений...
Всiдаючи в потяг, просив мене повернутися по його вiд'©здi ше на
хвильку-двi до сестри й матерi - "бодай по кiмнатi перейтися". Вiдтак,
стиснувши менi руку, не вихилявся з вiкна бiльше до мене. В кiлька хвиль
по тiм погнав потяг з жарiючими очима, зникши вмить з очей, мов у безвiстi
вiднiс його.
* * * _
(Далеко пiзнiше).
Нескоро наспiли вiд Нестора вiстi, а коли наспiли, були вдоволяючi.
Говорили про скрiплення й полiпшення стану, лiпший вигляд i т. iн. Дальше
слiдували ще й описи природи околицi, де перебував, окружения й
товариства, в котрих обертався; а хоч i якi короткi були тi його описи,
знавцевi вони зраджували наскрiзь поетичну вдачу. Я спiмнув про те одного
разу сестрi його. Вона признала слушнiсть.
- Так, - сказала вона, - мiй брат лiрик, не написавши, як сам не раз
говорив, нi одного вiрша в сво©м життi. Однак хто його добре зна , той i
зрозумi , що тягар буденщини, тяжкi фаховi студi© i всякого роду
обов'язки, що набрав на сво© молодi плечi, не давали йому досi ще
настiльки часу, щоб мiг свобiдно вiддати й тому елементовi данину, що
добувався з його душi й просив i для себе одробину посвячення. Зрештою,
вiн лиш ще до берега доплива , - додала, усмiхаючися... - А як допливе,
зачнеться аж тодi його властива дiяльнiсть.
* * * _
(Знов далеко пiзнiше).
Тяжка зима оця нiяк не хоче уступати, хоч повиннi б снiги дедалi
забуватися.
Правда, гiацинти, орхiде© й iншi цвiти цвiтуть уже й на виставах
пишаються, приманюють, мов напрошуються в кiмнати. Сам я вiд часу до часу
заношу ©х до Манi, любуюсь ©© радiстю на вид так пахучих весняних
привiтiв. Лиш вiд Нестора, що потонув десь сам на полуднi, доходять чимраз
рiдшi вiстi. Крiм того, й невеселi вони. Хоч i як, здавалося, зразу
полiпшився його стан, тепер однак вiн чим дальше погiршу ться. Одначе вiн
терпеливий i жде. З листiв його нi одне слово жалю про сво терпiння й
поганий стан не говорило, хiба що тут i там спомина , що "багато роздуму
вiн над сво ю минувшиною, теперiшнiстю й будучиною".
Чи передчував небезпеку яку?
Нiхто не знав. Листи його коротйi, були без докорiв на людей, окружения
i все, що було й могло викликати щось подiбне. Був сильний i в терпiннi
фiзичнiм, а дописами сво©ми пiддержував у родини надiю й добрий настрiй.
Так довгий час, поки одного дня не змiнилося все. На просьбу Манi, я
звернувся до лiкаря закладу, де перебував вiн, о докладнi iнформацi© про
його правдивий стан. Вiдповiдь наспiла. Вона нам заявила в небагатьох
словах, що для Нестора Обринського виходу нема. Вiн мусив гинути. Запiзно
звернувся вiн о помiч для свого хорого тiла. Забагато працi передвигали
молодi сили.
Вiсть та звалила матiр i сестру. Мов громом вдарила. Нестор мусив
гинути!! Чи можливо? Не вiрили. I менi припадала гiрка задача
освiдомлювати ©х на тiй смутнiй точцi. Маня ридала розпачливо по закутках,
давлячися в присутностi матерi сльозами, а старушка, не говорячи про те
бiльше майже нiколи - подалася раптом, мов заздалегiдь бажала зрiвнятися з
землею.
I настала весна.
Легко, незамiтно позеленяючи землю. Тут прибрала деревину в глибшу
зелень, там ще нiжно, мов окинула ©© ледве замiтним серпанком. По садах
попристроювалися бози й iншi деревинки в дрiбнi твердi пупiнки.
Повисувалися з землi, розвиваючися в подовгуватi трубки, листки й улюбленi
Нестора цвiти весни, - конвалi©. Вже ось-ось на розцвiтi, коли саме
наспiла вiд лiкаря телеграма - забрати хорого додому, бо днi його
обчисленi, i вiн погаса ...
Нiхто не плакав, прочитавши страшнi слова. Нi мати, нi сестра - радше
кам'янiли. ...
Я рiшився.
- Я по©ду до нього, - були першi мо© слова. - На чужинi вiн не смi
вмерти.
- Нi, мiж нами! - сказала бiлоголова мати чужим голосом, вхопившися
твердо стола...
- Мiж нами! - зойкнула Маня, зсуваючися на софу, й зарила лице в
руки...
- Мiж нами!.. - повторив я пiвголосом...
Надвечiр, о тiй самiй порi, о котрiй пiвроку назад вiд'©здив Нестор, я
вступив до обох женщин. Надворi падав дощ, колисався вiтер.
Минаючи вiкна, я поглянув у Манине вiкно, через котре мене тепер iнодi
визирала. Стояла там. Ждала.
Я ввiйшов. Застав ©© саму блiду, як смерть.
- Прийшов ще попрощатися, Маню, - сказав спокiйно, щоб додати ©й сили.
Але вона не вислухала мене. Побачивши мене в подорожнiм костюмi й
пригадавши цiль мого вiд'©зду, вона без слова кинулась менi на груди й
заридала гiрко. По часi я вспоко©в ©©.
- Богдане! - сказала, непоко©вшися врештi. - Оцим тво©м несамолюбним
учинком для мого брата сплачу ш нам усiм сторицею свiй довг. Мiж нами не
сто©ть Нiчого бiльше.
Без слова притиснув я ©© до себе. Тепер була вона моя. Сама прийшла...
Насилу вiдриваючися вiд дорого© дiвчини, я пiшов. Надворi обхопив мене
свiжий воздух - вiтер. Я поглянув у ©© вiкно. З нього била темiнь, ©© не
було. Не могло бути. Залишившися в хатi, заносилася з плачу за вмираючим
братом i починала, як впевняла мене послiднiм сво©м словом, мене з братом
дожидати.
Я спiшив скоро, рiвним, певним кроком. Не мiг я бути веселий, не мiг
бути врадуваний. Але не мiг я почувати себе в цiй хвилi й сумним.
Нi.
Сама судьба, само життя дало нагоду вiдплатитися, на жаль, погасаючому
з найкращих приятелiв i його сестрi, за ©х колишнiй благородний учинок для
мо © матерi! Я був щасливий, хоч жалем прибитий.
Нелегкий був обов'язок, котрий я взяв так радо на себе. Не легкий i не
веселий. Але з роду мужик, я мав силу, i мо нутро вiщувало менi, що
догоряючого голуба з чужини я завезу до рiдно© землi живого.
I довiз.
Через два тижнi пiзнiше вiн знайшовся по пiврiчнiй вiдсутностi знов у
сво©й кiмнатi. Пригадував сво©м видом i великими блискучими очима бiльше
янгола смертi, як колишнього невтомимого трудiвника.
Не знав, що ма гинути, держався всiма силами життя, - й був повний
надi©, дарма що хвилями споминав й забував про смерть. Лежав спокiйно, хоч
терпiв. Водив очима по сво©й улюбленiй кiмнатi-товаришцi.
Третьо© днини по його поворотi з чужини, саме вполудне вертаючи з
уряду, я поступив до нього.
Вiн дрiмав.
Сестра сидiла похилена коло нього й держала, його руку. Може, зачувши
шелест коло себе, вiн нараз отворив очi. його погляд упав на створене
проти нього вiкно, через котре зазирало тут i там виноградне зелене листя.
- Пiднесiть мене, - попросив. - Я б сидiв. Ми вдоволили його волю.
- Маню... - прошептав, i по його нiжнiм лицi промайнуло щось зболiле,
що пригадувало усмiх, якби добувався вiн з тяжкою мукою зо дна душi на
молодi вуста. Однак, цiлком як i тодi, коли дорога йому дiвчина встромила
жало в його душу, вiн i тепер наверх не добувся.
Вiн примкнув злегка очi, мов до пiвсну, й через час, коли, пiддержуючи
його, боялись ми обо навiть вiдiтхнути - молодого трудiвника не стало.
Перейшов через свою кладку.
Третьо© днини по тiм зрання зайшла Маня впослiдн до мертвого брата,
щоб попрощатися з ним назавше на самотi. Я вступив за нею. Дiвчина
схилилась низько над братом, щоб упослiдн зложити на його вуста
поцiлунок. Одначе в тiй же самiй хвилi, як схилилася, жахнулася з
переляком назад.
Зчудований, пiдступив я до не©.
Вона вказала на чоло брата.
Я поглянув.
Саме мiж гарними бровами його, де вони з днувалися на мармурово-бiлiм
чолi його, сидiв скулений невеличкий павучок. Блискавкою струтив я його з
чола i, забравши дiвчину, вивiв ©© з кiмнати.
- Його "омен", Богдане, - прошептала вона, усмiхнувшися гiрко. - Його
"омен", що над ним сторожив. Вiн один приготовився з ним i до гробу йти...
- Видiння, Маню, - сказав я спокiйно, але в душi не мiг я позбутися
прикрого почуття.
* * * _
Два мiсяцi пiзнiше, одно© сльотно© днини, коло шосто© перед вечором,
увiйшла до мо © кiмнати, де я був зайнятий одною урядовою поважною працею
- Зрозумiв урештi, що тебе й тво велике почуття обов'язку
використовують тво© настоятелi? - спитав я з обуренням. Вiн здержав мене
за руку, мов я хотiв комусь з тих згаданих заподiяти кривду.
- Не вони виннi, а уряд, що використову молодi сили надмiрно,
ощаджуючи тим кошти побiльшення сил. Гада ш, вони, тi "настоятелi", сидять
самi з заложеними руками? В нас у мо©м урядi - нi. Вiр менi. А щодо мене,
то я ступив у такий перiод, коли брак сил. Раз вложив голову в ярмо, то й
цить. Це вiднинi в мене на столi, - додав, указуючи на акти. - А я мав уже
овiй стiл чистий, без рестанцiй[99], i вiддавсь на хвильку мрi©, що спiчну
й буду менше працювати ночами, скрiплюсь. Займусь бiльше наукою, що
обходить мою особистiсть у будучинi. I коли я оце так сиджу й обчислюю в
думках, коли остаточно зможу до послiднього свого iспиту ставитись...
Слухай, Богдане... - додав поважно, мов мав у слiдуючiй хвилi
сповiстити тайну, - спуска ться... майже незамiтною павутиною нараз передi
мною на чистий папiр невеликий павук. I став. "Омен", подумав я, i менi
пригадалась... хвиля перед нашим ви©здом у "Чортовий млин" цього лiта...
Тодi... спустився передi мною... також "омен"... заколюючи муху й... добре
вiщував. Ви бачили його всi. Ти, Маня й панi Мiллер. Але лихою ознакою був
вiн лише для мене. Так i нинi. Побачивши його перед собою, я подумав, що
оце мене не мине якась нова тяжка праця, що поглине новий час, пiдмулить
бiльше ще пошарпанi сили, i я наново попаду, мов по шию в землю, в
обов'язки буденщини.
- I що ж? - спитав я, придивляючись молодому роздражненому товаришевi з
зацiкавленням. З то© сторони, щоб вiрив в "омени" ("ознаки"), я не знав
його. Вiн був тверезий, мудрий i анi мiстицизмовi, анi iншим подiбним
рухам недоступний; а тепер, мов молода дiвчина або старуха, маячив про
"ознаки".
- I справдi, - тягнув вiн з повагою дальше. - Я не помилився, що з того
часу павук для мене вiщуном лиха й турботи. Не минуло хвилин кiлька, коли
покликав мене до себе "настоятель" i обтяжив новою працею, що кинула мною,
мов м'ячем, щонайменше на два мiсяцi позаду.
- Припадок, Несторе... - закинув я, усмiхаючись.
- Припадок, - вiдповiв вiн з огiрченням, - але в кожнiм рази проклятий,
з фатальними консеквенцiями[100].
- I ти прийняв наложену на тебе "задачу"? Вiн потакнув мовчки головою.
- Несторе! - кликнув я з явним гнiвом. - Завтра пiду я до твого шефа й
представлю йому твiй фiзичний стан вiдповiдно до сво©х "мужицьких"
поглядiв.
- Не посмiй! - обiзвався вiн з раптовим обуренням i, пiднявшись,
опинився близько передо мною.
- О, ви, аристократи! - сказав я з неописаною ©дкiстю в голосi. - Чи в
тiм лежить ваш геро©зм, ваша вищiсть i шляхетство, щоб згинатися перед
формальнiстю й урядовим ярмом? Несторе, ти пожалу ш твого вчинку, коли не
скинеш вкоротцi з себе вложеного на тебе свiжого обов'язку. Ти хорий!..
- Я хорий... - вiдповiв вiн з ледяним супоко м, - а ти, Богдане, мужик.
Чи так розумi ш обов'язок, колегiальнiсть, честь i сумлiннiсть? Дума ш, я
один угинаюся в ярмi? йди! Поглянь вечором, який плiк[101] актiв бере
додому той "настоятель", скiльки беруть мо© товаришi бюро... а побачиш, чи
я маю право свою пайку на одного з них накладати? там i iншi хорi. А що
я хорий, - додав, - не ©х вина. Мiсяцiв два тому дораджував мiй той
"настоятель", щоб вiдпочив я, перервав студi© i працю. Але я сам... знай,
Богдане, сам вiдложив це. Не хотiв того.
- Ти божевiльний! - не мiг я здержатися, щоб не висказати йому в лице
свою гарячу гадку.
- Як на чию думку. Нащо переривати працю, щоб, вернувши з "спочинку",
застати вдво стiльки на столi, а до того й що iнше: власнi студi©. Так.
Не йди, Богдане, я мушу те все побороти. Бути може, - додав, усмiхаючись
гiрко, - я не бачу так далеко, як ти, Богдане, цього я не перечу. Але як
пiдемо оба в глибiнь, то я чую, що слушнiсть ста по мо©й сторонi.
- По тво©й, Несторе, але за те можеш впасти й жертвою. Вiн здвигнув
плечима - i вказав на груди.
- Тут щось е, Богдане, що не позволя менi iнакше поступати. Слiди моi,
- додав, мов заговорив до себе, й заслонив на хвилину рукою очi, - слiди
оставлю за собою чистi. Iнакше я не вмiю.
"Це твоя трагедiя", хотiв я вiдповiсти. Але, надумавшись, змовчав.
- А тепер послухай, - обiзвався я до нього. - Я прийшов пригадати тобi
сповнити свою обiцянку. Себто отверезити тебе упiмненням, щоб iшов ти до
лiкаря. Ходiм завтра вдвох. Сам ти цього не вдi ш. Я бачу, ти пiдляг
науцi, студiям i урядовiй працi душею й тiлом. Ти не пiдеш.
- Ти ласкав, Богдане... - сказав вiн з повагою. - Але не журiться
стiльки мною. Я був уже в лiкаря, Богдане, був сам. Я видивився на нього,
зчудований.
- Справдi? - спитав я й вiдiтхнув, мов у цiй хвилi зсунувся з мо©х
грудей тягар.
- Справдi. Був сьогоднi сполудня.
- Ну... i? - вимовили мо© уста.
- Нiчого, - вiдповiв вiн, схиляючи голову вбiк дитячим сво©м якимось
звича м i уникаючи мого погляду. - Зразу лiкар лаяв, чому я так
занедбався, не зайшов скорiше до нього, а коли я розповив про всю працю
свою й заняття взагалi, вiн вмовкав чимраз бiльше, чудувався, пiдсуваючи
брови вгору, й остаточно наказав ви©жджати якнайскорiше на полудн .
Я вiдiтхнув удруге.
- Коли ви©жджа ш? - було мо перше слово.
- Не знаю ще напевно, але вiн казав, що вже завтра не смiю йти до бюро.
По©ду через двадцять день.
- Чому то? - кликнув я з докором. - Чому вiдкладати ви©зд?
- Бо хочу, щоб слiд за мною остався бiлий! - вiдповiв вiн, впадаючи
нараз цими словами в сильний кашель.
- Що ж це ти виправля ш, Несторе? - почав я нетерпеливитись. Вiн
вiднiсся до мо©х слiв байдужо.
- Я надовше ©ду, Богдане, отже, хочу всю на мене наложену працю
викiнчити до послiiднього. Недобре так? - спитав i поглянув сво©ми гарними
очима на мене щиро.
- Добре, хлопче, - вiдповiв я. - Ти все добре робив, лиш для себе не
був ти нiколи добрим.
- Ти буденно говориш, Богдане.
- Вже ж, Несторе. Я навчився законiв життя, i вони наказують так
говорити. Треба мати сталеве серце й такi ж костi, щоб у життi держатися.
Хоч i який я "мужик", Несторе, але плями кровi маю я також з того в серцi.
Тебе хотiв би я вiд них охоронити.
Вiн махнув рукою.
- Я все виходив i виходжу з того становища, що лиш наше я освячу нашу
працю. Будь вона буденна, iдеальна, патрiотична чи яка там iнша. Наша
праця олицетворя нас - одиницю, громаду, всю нашу народнiсть. Моя праця
це - я. Скiнчу, запакую книги, потрiбнi менi до закiнчення студiй, i тодi
по©ду. А ви, що лиша тесь тут, вижидайте весни й мене. Але глянь, Богдане,
що за пишний снiг! - додав, приступаючи близько до вiкна. - Пожди, нехай
надивлюся. Коли поверну, його вже не застану. Я в сонце ©ду.
Вiн вiдвернувся знов вiд мене, дивився хвилину, притиснувши чоло до
шиби, а за часок спустив штору.
- Так.
Вiдтак, неначе хотiвши мене позбутися, щоб я не мiшав йому в працi,
засiв до столу, спер голову на руки й спитав:
- Ти бачився вже з Манею? - Але iнтонацiя його голосу й сумний погляд,
яким сказав слова, говорили: "Чи довго будеш мене мучити?"
- Нi.
- Я попрошу ©© сюди.
- Нi. Нинi я виключно до тебе i вже йду. Розумi ться, ще зайду до тебе,
хоч би й на те, щоб тобi перебивати працю.
Вiн усмiхнувся так сумно, поглянувши менi повно в вiчi, що якийсь
раптовий жаль стиснув менi серце. Вiдтак пiднявся з споко м i повагою; був
блiдий.
Я попрощався.
Анi слово не перейшло бiльше з його вуст. Лиш коли погляд його
стрiнувся з мо©м, я завважив, що вiн був вогкий. Коло дверей я на хвилинку
задержався - спитав:
- Прощальнi вiзити будеш робити? Вiн обернув лице за мною.
- Що? Нi.
Я вийшов. У душi винiс я жаль. Той наскрiзь поважний чоловiк посмутнiв.
Був для всiх добрий, щирий, нiжний; робив, працював, оскiльки його
молодiсть позволяла, а собi не мiг помогти. Терпiв i мовчав. Аж врештi -
посумнiв.
* * * _
На вулицi за хвiрткою зустрiвся я з Манею, котра, не знаючи про мо©
вiдвiдини брата, поспiшала на часок до панi Марiян.
Ми заговорили про Нестора. Вона була, як бачив я з цiло© ©© iстоти,
ущасливлена його вiд'©здом на полудн , де мусив остаточно вiдпочити й
вилiкуватись. Я, подiляючи ©© погляди, був рiвно ©й вдоволений оборотом
цiло© справи.
- В противнiм раз!, - говорила, - був би через свiй упiр i господь зна
якi постановлення змарнувався. Якийсь час iшли ми мовчки.
- Ось, Маню, гляньте, що за снiг сиплеться, - закинув я. - Не дурно й
Нретор задивлявся з замилуванням на нього.
Вона всмiхнулася, йшла скорим кроком обiч мене, з лицем, вiд свiжого
воздуху оживленим, i шапочка й костюм ©© по недовгiм часi майже побiлiли
вiд снiжин. Ми йшли в околицю мого помешкання, бо так провадила дорога до
панi Марiян, i я... йшов з нею, вiдпроваджуючи ©©. I врештi прийшлося нам
попри мо помешкання минати По недовгiм ходi показався мiй дiм. Вiн був
гарний Лежав у городi, обведений стрункою залiзною огородою, на невисокiм
пiдмурку. Перед роком, пополовинi з матiр'ю, ми купили його...
- Це наш дiм, - сказав я й глянув збоку на не©. Вона йшла коло мене,
рiвна, задумана, i на мо© слова змiнила легко краску лиця. Одначе не
вiдповiла.
- З лiво© сторони вiд веранди, як бачите, з сходами, - поясняв я, -
подiбно, як колишн ваше мешкання, там поко© мо © матерi, а коли не
помиляюсь, вона й сидить при вiкнi.
- Так, - вiдповiла вона поважно, поглядаючи крадькома поспiшно на
вказане вiкно. - З профiлю я пiзнаю ©©, вона ще завше гарна женщина. Чим
займа ться цiлими днями? - додала.
- О, вона пильна ще й тепер, - пояснив я. - Одначе вiд якогось часу
мiня ться в не© настрiй, i господь зна , чому це приписувати. Поводиться,
мов сама з себе невдоволена. Зрештою, все зайнята. Одним лиш сумерком, як
от саме в оцiй порi, припочива , т. . до не© заходять знайомi. Однi на
тарока, другi з ручними роботами, а найчастiше ©© товариство - Дора.
- А ви? - спитала нараз якось поспiшно дiвчина й окинула мене
несмiливим поглядом.
- О, щодо мене, то я в тiй порi майже нiколи до ©© салону не заходжу. Я
люблю спокiй, i все те, що там перелива ться, мене не цiкавить. Це
вiдмiнний свiт вiд мого.
Вона не обзивалася. Правдоподiбно вiдгадала, що не раз i про дiвчину з
тихо© вулицi падали з зiбраних там уст деякi слова, мiж iншим i про те, як
мужчина на гарнiм становиську i з ма тком не покида вчительки музики, а
противно, вижида терпеливо тi © хвилини, в котрiй зможе ввести ©© мiж
гарнi й украшенi мури сво © хати.
- А направо, Маню, - тягнув я далi, - бачите за вiкнами цвiти? Це,
можна сказати, найкращi мо© поко© Вони тепер звуться поко© "цвiтiв", як у
"лiсничiвцi", i бережуть вiд трьох мiсяцiв прегарний рояль. Ось уже й
освiтлено ©х. Я так люблю.
Люблю, щоб по всiм мешканню було ясно. Тодi накручую я свiй
старосвiтський годинник; пригаду те собi його? Вiн у кiмнатi мого батька
висiв Вiн почина грати чудернацькi якiсь, чудовi, нiжнi, мов мрi©,
мелодi©, i я поринаю в них. - Ледве що вимовив я послiдн речення, коли
нараз над'©хали якiсь сани, й у них сидiв, як пiзнали ми враз, доктор
Роттер Вiн так само пiзнав нас i казав вiзниковi станути. Висiв з саней i
поспiшив до нас. Був нашою стрiчею незвичайно врадуваний.
- Ось щасливий випадок, - сказав. - Тепер уже зможу сказати панi
Мiллер, що бачив вас, панi, сво©ми очима. А то хоч i при©здив сюди, не мав
нiколи настiльки часу, щоб вiдвiдати вас особисто.
Вiн говорив i не спускав з не© очей, мiж тим коли вона, вiдчуваючи його
гарячий погляд на собi, мiнила краску.
- А ти, Богдане? - звернувся до мене, i з iнтонацi© його голосу я
вiдгадав, що хоче вiн вiд мене дiзнатися.
- Я все однаковий, - вiдповiв я холодно.
- Не при©деш лiтом знов у гори? Я скривив уста.
- В гори - нi. Скорiше по©демо на море. Зрештою, побачимо ще... (I тут
оповiв я йому наборзi про Нестора та його подорож). Вiн не вiдповiв
нiчого, лиш похитав головою. Вiдтек попрощавшись з нами (причiм, як менi
здавалося, держав руку дiвчини надто довго), вернув до саней i по©хав. Ми
пiшли дальше, не сказавши нi слова.
- Доктор Роттер був захоплений вашим видом, - перервав я мовчанку.
Вона зiгнорувала мо© слова й вiдповiла спокiйно:
- Ви станули на тiм, пане Олесь, що любите, як кiмнати вашi всi
освiтленi, а тодi накручу те свiй старосвiтський годинник, щоб вам грав...
i самi потопа те в мрi©. Чи так?
Я окинув ©© вигребущим поглядом. Чи справдi займало ©© мо оповiдання
про мо© кiмнати в тiй хвилi бiльше, чим стрiча з ©© поважним поклонником?
Хто б ©х всiх не знав, якi вони бувають, хто б ©х усiх не знав!.. Однак
вона, неначе вгадавши мо© гадки, звернула сво© молодi очi ожидаюче на
мене... А не дiждавшись вiд мене зараз вiдповiдi, не питала бiльше. В
кiлька хвиль пiзнiше, як доходили ми до помешкання ©© приятелiв, вона
сказала:
- Я вже у цiлi, пане Олесь.
Ми подали собi руки; вона постояла ще хвилинку, мов ожидала, що я ще
скажу що, а вiдтак пiшла. Залiзна хвiртка зачинилася голосно за нею в
замок. А я вернув сам.
На мене ждали гарно урядженi, дорогими килимами виробу домашнього
оздобленi, освiтленi кiмнати, моя горда деспотка мати, не замешкуванi
"поко© цвiтiв", замкнений рояль, - i самота. Я був невдоволений. I тому
всьому був винен (я вiдчув) Роттер - i вона. Чого мала мiшатись вiд його
поглядiв? Прецiнь... ех, Богдане!.. Я накрутив старосвiтський свiй
годинник на стiнi, кинувсь, як дуб довгий, на отоману i, знеохочений до
глибини душi, чогось вижидав...
Надворi падав снiг чимраз бiльший... а я все думав. Думав про не©...
* * * _
(Пiзнiше).
В день, у котрiм вечором мав Нестор вiд'©здити, я зайшов до нього.
Думав застати його зайнятим пакуванням сво©х писань, наукових книг i т.
iн., про котрi споминав, що вiзьме ©х з собою, однак яке велике було мо
зчудування, коли побачив я його, як звичайно, похиленого коло столу.
- Несторе! Ти не ладишся в дорогу? Перед тобою не бiльше як 1 година
часу до вiд'©зду потягу!
- Нi, - вiдповiв, не змiняючи анi на хвилину пози, а подаючи менi, не
пiдводячи голови з-над паперiв, поза себе руку.
- Що ж це ма значити: не ©деш?
Аж тепер вiн пiдняв голову й поглянув на мене. Був це великий,
поважний, надмiрно блискучий погляд двох очей, що, зда ться, нiколи не
видавалися менi такими гарними й переповненими психiкою, як у тiй хвилi.
На щоках горiли червонi плями. Вiн обiзвався:
- Сьогоднi не ©ду, Богдане, аж завтра вечором. Сьогоднi викiнчую все
обов'язкове; прочитаю, як стане часу, ще дещо, що постановив до вiд'©зду
переробити, й по©ду. Сiдай, як ма ш час. - З тими словами схилив голову
наново над письмами, з котрих вичитував дещо, робив нотатки й заглиблявся
дальше. Однак ненадовго. За хвилину, мов на внутрiшнiй наказ, пiдняв
швидко голову, вiдгорнув з чола волосся, окинув мене блискучим поглядом,
як перше, i додав поважно: - Богдане, я ви©жджаю. Може, мо©й матерi або
сестрi буде треба колись, у часi мо © неприсутностi, в дечiм' стати
помiчним, я тебе прошу - заступи ©м мене. Поверну, вiддячусь. Одначе не
жди, щоб самi тебе про те просили. Мати може ще, але Маня - нi. Брати, а
також сестра, як зна ш, вiддаленi вiд нас, i лише нас трьох згорнула доля
докупи назавше. Тим i прошу.
Я обiцяв, про що вiн просив, а вiдтак ще додав:
- Якби це вiд мене залежало, я б ©х обох наярадше й сьогоднi в свою
хату забрав i, як сво© цвiти, доглядав. Але сам зна ш, твоя сестра
вага ться вступити в мо© давно ожидаючi кiмнати, як вагалась колись
переходити кладку, бо припадок зарядив, що й Богдан Олесь мав той сам
замiр.
- Запиши ©©, - вiдповiв Нестор з теплом у голосi. - Вона, очевидно, на
дещо зосередилася, наважилась навiть сво ю долею, отже, нехай i доведе до
кiнця те, що володi ©© нутром i характером. Хто зна , чи не буде воно так
i лiпше. Для тебе вона через те не змiниться. Вона - нi!
- Хто зна , Несторе, - докинув я, а вiдтак додав: - Ти не змiнишся,
Несторе, ти один!
Вiн спер голову на лiву руку, опускаючи ©© незамiтно взад, i заслонив
очi.
- Кажеш, Богдане, я не змiнюся... - Говорив так, усмiхаючись, мов крiзь
сон, мов побачив нараз духовим зором картину в далекiй будучинi, а в нiй i
себе. - Кажеш, я не змiнюся нiколи? Пожди! Коли б лише мати те за собою,
що мене ще до ординарно© буденщини в'яже, рабом до часу держить, а тодi
побачите, тодi, може, мене дехто й не пiзна . Але... тепер... - додав i
усмiхнувся болiсно й махнув рукою. - А оце, - сказав, не змiняючи дальше
стурбовано© пози, - оця подорож моя на полудн ... це також молох, що
пожере менi шмат часу й становить свого роду бар' р, котрий треба
перескочити, чи як ти казав, Богдане, перше "кладку", котру Маня не хоче
перейти? Я свою перейду. - I замовк.
Я пiднявсь з свого мiсця.
- Ти зайнятий, Несторе, i я пiду. Отже, завтра вечором.
- Завтра вечором, - повторив вiн втомлено. - А тепер iди до мами й
Манi. Обi вони радi, що я ©ду. Але обi вони й сумнi. Менi самому якось
двояко на душi... - I при цих словах один кутик його вуст здригнувся
нервово. - Це... моя перша подорож у чужину!..
- Лягай вчасно до супочинку... - упiмнув я, вiдходячи. Вiн усмiхнувся,
махнувши, як недавно, рукою.
- Завтра в вагонi, - вiдповiв. - Нинiшня нiч належиться ще
обов'язкам...
* * * _
Друго© днини я пiшов о визначенiй годинi до Обринських. Нестора застав
я одягненого чи не святочно, i вiн видався менi бiльше "панський", як
звичайно. Сидiв у кiмнатi сво © матерi, в ©© високiм поручевiм крiслi,
мовчаливий i блiдий. Був зворушений. Бачачи, що не мiг говорити, я не
чiпав його багато до бесiди, а оставляв бiльше самого. Вiдтак вiн
проходжувався по кiмнатах, з одно© до друго©, з руками, на спинi
заложеними, вертався до сво ©, в котрiй на його столi було майже чисто,
займався тут деякими дрiбницями i йшов знов до матерi. Говорив стисненим
голосом. Очевидно, прощався в душi заодно з старенькою матiр'ю й сестрою.
Ви©жджав надовго. Маня, рiвно братовi зворушена, шукала неустанно заняття,
щоб держатися в рiвновазi. Але заразом була вдоволена! Укладала ше деякi
речi в його чемодан, впевняла мене, що вправдi будуть з матiр'ю
неприсутнiсть його дуже вiдчувати, але нехай хоч там скрiпля ться. При тих
©© щирих i теплих словах у менi заворушилося болюче почуття жалю до не©.
Всюди й завше той брат! Одначе поглянувши на нього, я засоромився! Я ж сам
був так несказанно прив'язаний до оцього молодого чоловiка, як майже рiдко
до кого. Нiжний i тихий, неначе мiмозно© вдачi, вiн був чимось визначним i
заповняв тою тихою iстотою сво ю цiлу хату. А надто тепер вiдчувалося
подвiйно, що з його вiд'©здом... вiддаля ться сила...
Вiдтак наступила хвиля прощання.
Бiлоголова мати, вiрна сестра i я. Група невелика. Коли був уже в
дверях, сказав до сестри кiлька слiв, котрих я не зачув добре, а зда ться,
були просьбою не тужити за ним надто, i ми вдвох вiд'©хали.
Дворець був ясно освiтлений...
Всiдаючи в потяг, просив мене повернутися по його вiд'©здi ше на
хвильку-двi до сестри й матерi - "бодай по кiмнатi перейтися". Вiдтак,
стиснувши менi руку, не вихилявся з вiкна бiльше до мене. В кiлька хвиль
по тiм погнав потяг з жарiючими очима, зникши вмить з очей, мов у безвiстi
вiднiс його.
* * * _
(Далеко пiзнiше).
Нескоро наспiли вiд Нестора вiстi, а коли наспiли, були вдоволяючi.
Говорили про скрiплення й полiпшення стану, лiпший вигляд i т. iн. Дальше
слiдували ще й описи природи околицi, де перебував, окружения й
товариства, в котрих обертався; а хоч i якi короткi були тi його описи,
знавцевi вони зраджували наскрiзь поетичну вдачу. Я спiмнув про те одного
разу сестрi його. Вона признала слушнiсть.
- Так, - сказала вона, - мiй брат лiрик, не написавши, як сам не раз
говорив, нi одного вiрша в сво©м життi. Однак хто його добре зна , той i
зрозумi , що тягар буденщини, тяжкi фаховi студi© i всякого роду
обов'язки, що набрав на сво© молодi плечi, не давали йому досi ще
настiльки часу, щоб мiг свобiдно вiддати й тому елементовi данину, що
добувався з його душi й просив i для себе одробину посвячення. Зрештою,
вiн лиш ще до берега доплива , - додала, усмiхаючися... - А як допливе,
зачнеться аж тодi його властива дiяльнiсть.
* * * _
(Знов далеко пiзнiше).
Тяжка зима оця нiяк не хоче уступати, хоч повиннi б снiги дедалi
забуватися.
Правда, гiацинти, орхiде© й iншi цвiти цвiтуть уже й на виставах
пишаються, приманюють, мов напрошуються в кiмнати. Сам я вiд часу до часу
заношу ©х до Манi, любуюсь ©© радiстю на вид так пахучих весняних
привiтiв. Лиш вiд Нестора, що потонув десь сам на полуднi, доходять чимраз
рiдшi вiстi. Крiм того, й невеселi вони. Хоч i як, здавалося, зразу
полiпшився його стан, тепер однак вiн чим дальше погiршу ться. Одначе вiн
терпеливий i жде. З листiв його нi одне слово жалю про сво терпiння й
поганий стан не говорило, хiба що тут i там спомина , що "багато роздуму
вiн над сво ю минувшиною, теперiшнiстю й будучиною".
Чи передчував небезпеку яку?
Нiхто не знав. Листи його коротйi, були без докорiв на людей, окружения
i все, що було й могло викликати щось подiбне. Був сильний i в терпiннi
фiзичнiм, а дописами сво©ми пiддержував у родини надiю й добрий настрiй.
Так довгий час, поки одного дня не змiнилося все. На просьбу Манi, я
звернувся до лiкаря закладу, де перебував вiн, о докладнi iнформацi© про
його правдивий стан. Вiдповiдь наспiла. Вона нам заявила в небагатьох
словах, що для Нестора Обринського виходу нема. Вiн мусив гинути. Запiзно
звернувся вiн о помiч для свого хорого тiла. Забагато працi передвигали
молодi сили.
Вiсть та звалила матiр i сестру. Мов громом вдарила. Нестор мусив
гинути!! Чи можливо? Не вiрили. I менi припадала гiрка задача
освiдомлювати ©х на тiй смутнiй точцi. Маня ридала розпачливо по закутках,
давлячися в присутностi матерi сльозами, а старушка, не говорячи про те
бiльше майже нiколи - подалася раптом, мов заздалегiдь бажала зрiвнятися з
землею.
I настала весна.
Легко, незамiтно позеленяючи землю. Тут прибрала деревину в глибшу
зелень, там ще нiжно, мов окинула ©© ледве замiтним серпанком. По садах
попристроювалися бози й iншi деревинки в дрiбнi твердi пупiнки.
Повисувалися з землi, розвиваючися в подовгуватi трубки, листки й улюбленi
Нестора цвiти весни, - конвалi©. Вже ось-ось на розцвiтi, коли саме
наспiла вiд лiкаря телеграма - забрати хорого додому, бо днi його
обчисленi, i вiн погаса ...
Нiхто не плакав, прочитавши страшнi слова. Нi мати, нi сестра - радше
кам'янiли. ...
Я рiшився.
- Я по©ду до нього, - були першi мо© слова. - На чужинi вiн не смi
вмерти.
- Нi, мiж нами! - сказала бiлоголова мати чужим голосом, вхопившися
твердо стола...
- Мiж нами! - зойкнула Маня, зсуваючися на софу, й зарила лице в
руки...
- Мiж нами!.. - повторив я пiвголосом...
Надвечiр, о тiй самiй порi, о котрiй пiвроку назад вiд'©здив Нестор, я
вступив до обох женщин. Надворi падав дощ, колисався вiтер.
Минаючи вiкна, я поглянув у Манине вiкно, через котре мене тепер iнодi
визирала. Стояла там. Ждала.
Я ввiйшов. Застав ©© саму блiду, як смерть.
- Прийшов ще попрощатися, Маню, - сказав спокiйно, щоб додати ©й сили.
Але вона не вислухала мене. Побачивши мене в подорожнiм костюмi й
пригадавши цiль мого вiд'©зду, вона без слова кинулась менi на груди й
заридала гiрко. По часi я вспоко©в ©©.
- Богдане! - сказала, непоко©вшися врештi. - Оцим тво©м несамолюбним
учинком для мого брата сплачу ш нам усiм сторицею свiй довг. Мiж нами не
сто©ть Нiчого бiльше.
Без слова притиснув я ©© до себе. Тепер була вона моя. Сама прийшла...
Насилу вiдриваючися вiд дорого© дiвчини, я пiшов. Надворi обхопив мене
свiжий воздух - вiтер. Я поглянув у ©© вiкно. З нього била темiнь, ©© не
було. Не могло бути. Залишившися в хатi, заносилася з плачу за вмираючим
братом i починала, як впевняла мене послiднiм сво©м словом, мене з братом
дожидати.
Я спiшив скоро, рiвним, певним кроком. Не мiг я бути веселий, не мiг
бути врадуваний. Але не мiг я почувати себе в цiй хвилi й сумним.
Нi.
Сама судьба, само життя дало нагоду вiдплатитися, на жаль, погасаючому
з найкращих приятелiв i його сестрi, за ©х колишнiй благородний учинок для
мо © матерi! Я був щасливий, хоч жалем прибитий.
Нелегкий був обов'язок, котрий я взяв так радо на себе. Не легкий i не
веселий. Але з роду мужик, я мав силу, i мо нутро вiщувало менi, що
догоряючого голуба з чужини я завезу до рiдно© землi живого.
I довiз.
Через два тижнi пiзнiше вiн знайшовся по пiврiчнiй вiдсутностi знов у
сво©й кiмнатi. Пригадував сво©м видом i великими блискучими очима бiльше
янгола смертi, як колишнього невтомимого трудiвника.
Не знав, що ма гинути, держався всiма силами життя, - й був повний
надi©, дарма що хвилями споминав й забував про смерть. Лежав спокiйно, хоч
терпiв. Водив очима по сво©й улюбленiй кiмнатi-товаришцi.
Третьо© днини по його поворотi з чужини, саме вполудне вертаючи з
уряду, я поступив до нього.
Вiн дрiмав.
Сестра сидiла похилена коло нього й держала, його руку. Може, зачувши
шелест коло себе, вiн нараз отворив очi. його погляд упав на створене
проти нього вiкно, через котре зазирало тут i там виноградне зелене листя.
- Пiднесiть мене, - попросив. - Я б сидiв. Ми вдоволили його волю.
- Маню... - прошептав, i по його нiжнiм лицi промайнуло щось зболiле,
що пригадувало усмiх, якби добувався вiн з тяжкою мукою зо дна душi на
молодi вуста. Однак, цiлком як i тодi, коли дорога йому дiвчина встромила
жало в його душу, вiн i тепер наверх не добувся.
Вiн примкнув злегка очi, мов до пiвсну, й через час, коли, пiддержуючи
його, боялись ми обо навiть вiдiтхнути - молодого трудiвника не стало.
Перейшов через свою кладку.
Третьо© днини по тiм зрання зайшла Маня впослiдн до мертвого брата,
щоб попрощатися з ним назавше на самотi. Я вступив за нею. Дiвчина
схилилась низько над братом, щоб упослiдн зложити на його вуста
поцiлунок. Одначе в тiй же самiй хвилi, як схилилася, жахнулася з
переляком назад.
Зчудований, пiдступив я до не©.
Вона вказала на чоло брата.
Я поглянув.
Саме мiж гарними бровами його, де вони з днувалися на мармурово-бiлiм
чолi його, сидiв скулений невеличкий павучок. Блискавкою струтив я його з
чола i, забравши дiвчину, вивiв ©© з кiмнати.
- Його "омен", Богдане, - прошептала вона, усмiхнувшися гiрко. - Його
"омен", що над ним сторожив. Вiн один приготовився з ним i до гробу йти...
- Видiння, Маню, - сказав я спокiйно, але в душi не мiг я позбутися
прикрого почуття.
* * * _
Два мiсяцi пiзнiше, одно© сльотно© днини, коло шосто© перед вечором,
увiйшла до мо © кiмнати, де я був зайнятий одною урядовою поважною працею