Кобилянська О.. Через кладку

над вiкном i був зайнятий обмотуванням бiдолашно© невеличко© мухи, котра,
боронячись, бринiла жалiсно. Обмотавши й остаточно доволi густо, павук
колов ©© вiд часу до часу, зближаючися й вiддаляючись... Всi ми задивилися
на нйму боротьбу, не промовляючи нi слова, а Нестор, з нас найбiльше
зацiкавлений, аж зморщив брови, мов з якогось прикрого при тiм видi
почування. Далi, коли, здавалося, було йому цього виду забагато, iпiдня©в
руку з палицею i, розiрвавши павутину, викинув павука через вiкно надвiр.
- Тепер вiдiграли ви роль якогось або щасливого припадку, або свого
роду провидйння в життi бiдно© комашки, - обiзвалася паяi Мiллер, виходячи
вперед нас на вулицю, де вижидали нас конi.
- Я не терплю павукiв! - обiзвався похмуро Нестор, умощуючись зо мною
проти обох пань у бричцi.
- Не терпиш! - сказав я, всмiхаючись жартiвливо. - А однак молодим
хлопчиком ткав ти одного разу в вашiм садi також свого роду павутинку,
впевняючи мене чи когось там iншого, що потягнеш ©© аж до бiлих штахет
нашого саду вiд вашого павйльйону, i вона не розiрветься.
- Це було що iнше, - вiдповiв в©н усе ще поважно. - Я робив плетiнку,
заложившиоя з Васильком, що потягну ©© аж до твого саду, i вона у мене не
урветься; але про правдиву павутину я не мав жодно© гадки.
I сказавши це, вiн мовчав довго, неначе вид павука вiдiбрав йому добрий
настрiй або не сходив з пам'ятi.

В дорозi до назначено© цiлii ми станули. Паннi Наталi, котра ©хала з
сво©ми кревними й Дорою, забажалося саме посерединi дороги пересiсти до
нас у бричку, щоб, як шепнула менi в ухо, повозити хоч одну годинку
"правдивими" кiньми, котрi сво©м темпераментом перевищали б усiх iнших
коней, що везли решту товариства за на.ми. Вислухавши ©© бажання, я
вмiстив фiрмана на iншiм возi i, здержуючи конi на хвильку, поки вона сiла
на козла, я сказав ©й:
- Самi ви не можете ©хати; конi молодi й бистрi, порученi менi пiд
особливший дозiр, могли б вам утекти. Через те означiть, хто з нас обох,
себто мене й доктора Обринського, ма коло вас сiсти, щоб, в разi б вам
руки ув'яли, перебрати вiд вас поводи.
I передавши ©й з тими словами поводи, станув я одною ногою на ступiнь
брички коло сидячих пань i вижидав ©© вiдповiдi. Так само зробив i Нестор,
з рiзницею, що зiскочив цiлком на землю й дивився поважно на дiвчину.
Вона, сiвши на козлах i взявши поводи в руки, через хвилину мов зморщила
брови, нахмурилася.

- Не буде вам лячно коло мене, докторе Обринський? - спитала, не
повертаючи й головою за ним, мов викликувала його напiвжартом i
напiвповажно до бою.

По його лицi перебiгла легка, майже незамiтна краска.
- Я можу й цiлком не сiсти, - вiдповiв вiн спокiйно. - Для мене нема в
тiм нiчого лякаючого бачити, як хтось вправля ться в спортi, котрим я,
будучи ще академiком, займався досхочу.
Дiвчина вкусилась в уста й зробила йому коло себе мiсце.
- Сiдайте, пане докторе, - сказала, а звертаючися головою потрохи за
мною, додала: - Майте око на нас обо©х, добродiю Олесь. Я, - сказала з
притиском, - "вправляюсь" у спортi, могла б вас усiх поперевертати, а
доктор Обринський не академiк уже, забув при кодексах, що знав. Значить,
для вас усе ще останеться поле до акцi© на дорозi до "Чортового млина" i
по орхiде©.

I сказавши це, амбiтна дiвчина, подразнена, зда ться, вiдповiддю свого
так само вразливого поклонника, вжила нараз без причини надто сильно
батога, i молодi бистрi конi, ледве зачувши на собi батога, скочили в тiй
же хвилi чи не сполошенi вбiк, а там i почали сильним галопом летiти за
бричками, що задавно нас випередили. Миттю станув я на ноги, в повозi за
плечима обох на козлах сидячих, простягнувши руку, щоб здержати
зворохобленi гарнi звiрята, однак це показалося вже лишне. Нестор держав
©х уже так сильно в ово©х руках, повертав ними так зручно, що звiрята,
почувши над собою сильну гамуючу руку, пiддавалися мимоволi керманичевi, i
за недовгий час боротьби, пiд час котро© пробували наново вирватись з
пануючо'© над ними влади, бiгли хоча бистро, але все ж таки вспоко нi
далi...
Я поглянув на обох.
Дiвчина сидiла, блiда з несподiваного переляку, майже без краплi кровi
в лицi, мiж тим коли звичайно нiжне, майже хлоп'яче лице мого приятеля
виглядало в тiй хвилi дуже поважно й строго. Через якийсь час держав вiн
ще поводи сам, вспо-коюючи тут i там бистрi зворушенi звiрята сво©м гарним
голосом. А коли, врештi, догонивши всiх, що випередили нас, прогулькових,
передав гарнiй сво©й сусiдцi поводи, окинув ©© майже стурбованим поглядом.
- Тепер ©дьте, панно Наталю, дальше самi, - сказав цiлковито спокiйним
голосом, хоч я вiдчув, що цiлком спокiйним вiн не був. - Думайте про себе,
а з тим i про тих, що сидять позад вас. Моя сестра й добродiй Олесь
зручнi. В хвилi небезпеки, коли б ви не хотiли мо © помочi прийняти, вони
зiскочать, але панi Мiллер i ви могли б понести ушкодження. Цей лiвий, як
вважаю, нервовий, тому батога не вживайте. Зрештою, ©дьте спокiйно, я й
сам дивлюсь за ними. Вони чудовi!

Не поглянувши на свого сусiда анi пiвпоглядом, вона взяла вiд нього
поводи, i хто б м'iг був у тiй хвилi заглянути в ©© очi, що, отiненi
гарними темними вiями, заслоняли ©х цiлковито, той був би вiдгадав тайну
то© душi, що колисалася в тiй хвилi, мов бурхлива вода, в тiй загадочнiй
дiвочiй грудi.
- Цього трiумфу вона йому не простить, - шепнула до мене панi Мiллер,
коли я, врештi переконавшися, що конi бiжать цiлком вспоко но, сiв, як
перше, проти обох пань у бричцi.
- Не бiйтесь, вiн ©й iмпону , - була моя вiдповiдь.
- Вона азарту з його прихильнiстю, - докинула вона знов.
- Але розумове вiн ©© перевищу .
- Його шляхетна скромнiсть була б у не© далеко бiльше на мiсцi,
украсила б ©© ще бiльше, - додала вона на мiй закид.
Я здвигнув плечима й поглянув на Маню. Вона виглядала нинi дуже гарно
Отворений понсовий ©© зонтик кидав таке чудове отiнення на ©© нiжне лице,
що воно, спокiйне в тiй хвилi, майже мармурове, видалося менi кращим, як
коли-небудь iншим разом Одягнена була скромно, а притiм елегантно й дуже
вiдповiдно до сьогоднiшньо© прогулки. Опершися трохи на спинку повозу,
вона не звертала сво©х очей вiд брата й гарно© дiвчини на козлах.
- Ви знов "загiпнотизованi", панно Маню? - спитав я пiвголосом,
перехиляючися до не©, вказуючи незамiтним рухом за амазонкою на горi.
Вона похитала головою стурбовано.
- Менi це не шкодить, але вiн терпить.
- I вона з ним
Вона заперечила головою - i нараз простягнула до мене... мов благала о
щось безсловно... руку, котру я задержав на хвилину в сво©й
- Гада те, що нi?
- Так, - вiдповiла, i ©© очi мов повели мене до обеих сидячих на
козлах.

Я зрозумiв ©©. Я станув у повози на ноги й обернувсь на часок до свого
молодого приятеля й гарноi© амазонки.
Вона правила кiньми так завзято й певно! Цiла мов виточена постать ©©,
як i лице, були так вiдпорно, майже деспотично нарисованi, неначеб у тiй
хвилi здавала перед найгострiшим рiтмейстром сво© знання спорту. Вiн сидiв
коло не© так само мовчки й поважно, i здавалося, його нiколи не займала
гiрська околиця так iнтенсивно, як саме пiд час цi © ©зди. В тiй хвилi,
коли завважив мене за собою, поставив руку на вiжки й обiзвався:
- Ви губите брошку, панно Наталю; на це роблю я вас уже чи не третiй
раз уважною. Вона в вас отворена.
Вона перелякалася так сильно його слiв, неначе схоплена на лихiм
учинку. Вiдтак, передаючи йому поводи, без опору замкнула брош'ку.
Звертаючися потiiм профiлем до мене, обiзвалася:
- Я сиджу вже чи не бiльш як пiвгодини мовчки, правлю кiньми й не можу
додуматись, як може хтось, хто зазнав раз це© при мностi панувати над
такими звiрятами або хоч би й подiбними лиш як оцi, затоплятись пiзнiше
виключно в закони, студi© i т. iн. сухий матерiал. Чому держали ви це в
тайнi, докторе, що любувалися колись також спортом? - спитала i ©© очi
промайнули з правдивим зацiкавленням по його лицi. - Я б нiколи не була
цього по вас сподiвалася. Ви такi спокiйнi... - додала i вмовкла, мiж тим
коли гаряча краска зацвiла на ©© лицi.

- Чому мав я саме про це споминати? - вiдповiв вiн з лагiдним усмiхом
i, мов набравшися краски на лицi вiд не©, сам покраснiв. - Сам я на це
замилування нiчого не покладаю, хоч признаю, що люблю всяйi спорти, хоч i
не можу вiддаватися ©м. А тепер найменше. Брак часу не позволя .
- Шкода, що ви©жджа ш, Несторе, - вмiшався я, - а то був би з панною
Наталею хоч щодруго©-третьо© днини держав школу в правленнi кiньми. - I
звертаючися до не©, я спитав: - Ви, мабуть, зна те, що панна Маня й доктор
ви©жджають позавтра вже зовсiм!
- Знаю!
"Знаю!" Як дивно було це висказано. Напiвздержаним жалем...
напiвглумливо.

- В нас про це навiть горобцi цвiркають. Iрка лиш про те
одне говорить.
I коли вона це сказала, ©© очi промайнули, вислiджуючи з захланнiстю,
по його лицi. Однак воно в нього осталось спокiйне.
- Але я потiшала ©©, що доктор ще залишиться.
Оцi слова ©© мали вплив, неначе електризуючий на нього.
- Чому мав би я залишитися? - спитав вiн, стягуючи потрохи вiжки до
себе, щоб спинити коней до повiльнiшого бiгу.
- Бо ми вас упросимо. Я перша прошу вас зробити нам при мнiсть i
залишитися довше ще. Вiн усмiхнувся й похитав головою.
- Нi? - спитала дiвчина й схилилася, щоб заглянути йому
в вiiчi.
- Нi. Вашi причини задержати мене тут довше не встоять проти тих, що
наказують менi ви©жджати.
- Чи ви цього певнi?
- На цей раз цiлком певний, - вiдповiв, а вiдтак додав увiчливо: - Ви
сьогоднi розсiянi, панно Наталю. Перше губили ви брошку, а тепер не
бачите, що колесо брички туй-туй[87] захопить вашу сукню.
- Хто б мiг так завчасу сформулюватись у певний розумовий кодекс, як
доктор Обринський! - вiдповiла вона з вимушеним усмiхом i шарпнула
роздразнено сукню до себе пiд ноги.
- З часом ви перекона теся, що доктор Обринський щонайменше не бавився
тими кодексами, про котрi згаду те нинi глумливо вже по раз другий, -
вiдповiв вiн.

Я поглянув на нього й вiдчув, що в тiй хвилi вiн був сильно вражений.
По ©© лицi перебiгла, як недавно, краска, i вона не обзивалася бiльше. Я
зайняв сво давн мiсце, давши знак очима сво©й дорогiй дiвчинi, що не
розумiю тих обох там на козлах, i недовго по тiм до©хали ми до означеного
мiсця пiд лiс коло хати якогось побережника, де кiнчалася колова
дорога[88], а треба було йти вже пiшки. Тут осталися брички з фiрманами, i
всi прогулькозi, роздiлившися, кiлькома то знов поодиноко, пiшли попри
берег доволi сильного потоку, що становив саме дорогу до "Чортового млина"
в лiс, щоб далеко в його глибинi дослухатися шуму згаданого "млина".
Лiс був старий, i сосни його височеннi й об' мистi. Зелений, неначе
плетений, мох звисав довшими пасмовитими китицями з ©х рамен, а тишина в
тiй святинi була така глибока, що деякi з прогулькових, що зразу,
ввiйшовши в лiс, розмовляли живо й голосно, заходячи чимраз дальше в
глибiнь, чим раз, то поважнiли. Нестор iшов перший сам i неначе мостив за
собою дорогу. Виглядав нинi дуже поважно. В сво©х високих елегантних
чоботях, що уможливляли йому й перехiд водою, пригадував сво ю стрункою,
внаслiдок короткозоростi трохи вперед похиленою постаттю й золотим пенсне
дослiдникiв природи. За ним пiшла панна Iрина Марiян, а коли вiддалилися
вiд нас остiльки, що ми прочi, йдучи лiiсом, стратили ©х на часок з очей,
перегнала нас нараз Наталка, що осталась була позаду й поспiшила сама одна
за ними.
- Доктор Обринський забуде ще десь у гущавинi мою кузинку, - гукнула до
нас, смiючись чудним якимось усмiхом. - Заглибиться десь-небудь в якусь
квiтку або побачить якого мотиля чи хруща, а я за не© вiдповiдаю.
- Не дуже, не дуже, - зачувся нараз веселий голос добродiя Марiяна за
нами, себто мною, Дорою й ще якимись знайомими й панею Мiллер та матiр'ю
молодо© Iрини. Маня йшла мовчалива i, як менi здавалося, була розстро на.
- Ви нинi без гумору, панно Маню! - сказав я, вiдлучившися по часi вiд
других i зрiвнявшись з нею, що випередила товариство, як недавно брат, i
йшла сама самим берегом потоку, неначе мала окрему цiль у лiсi. Здiймивши
капелюха з голови, збирала тут i там по куснику прегарного моху й якiсь
поодинокi цвiти. Вона звернулася на тi слова до мене.
- Я не можу говорили, iдучи отаким лiсом, - промовила. - Вся розмова
гурту он там за мною, як i те, що люди йдуть такою святинею, мов добре
втовченою буденною дорогою, не бачачи нi на хвилину справдiшнього лiсу,
розстрою мене, хоча, - додала, стрiнувшись з мо©ми очима, й усмiхнулась,
- мене це не повинно, може, й обходити. Лiс, як окремий свiт, для поетiв
i знавцiв природи. Чи не так?.. О, господи, гляньте! Гляньте, пане Олесь!
- кликнула нараз з радiсним жахом i подалася раптом так сильно назад, що
сво©ми плечима вдарилася о мо© груди, коли я якраз у послiднiй хвилi мусив
ступити вслiд за нею.
- Що там? - спитав я.
- Пст... тихо, - наказувала i вказала рукою через потiк на другу
сторону лiсу.

- Що там?
- Великанський хижун, а може, й орел. Чудовий! Он там на тiй смерецi,
що, з одно© сторони надпалена, виставля сво© голi рамена Вона одна
надпалена. Бачите? Вона дуже впада в очi. Господи, дивiться ж! Вiн ще
сидить. Який пишний!

Я всмiхнувся.
- Я не бачу, - вiдповiв. - Бачу лише, що смереки рiвнi, крилатi,
пнуться вгору; бачу, що мiж лiсом по нашiм березi й тим, за противним
берегом, горить сонце, що його промiння лл ться золотими струями; бачу
далеко перед собою, що двi скелi, що виринають з лiсiв, мов розсунувшися,
оставили мiсце для перепливу оцього потоку, що провадить в шум "Чортового
млина"; i бачу тут у багатствi се© зеленi перед собою вас. Раз, Маню, це
буде тому не мало лiт... - тягнув я зворушеним голосом... - Чи слуха те ви
мене? - додав я...
- Слухаю, - вiдповiла, усмiхнувшись, i, отворивши тут же свiй зонтик,
станула на хвилю й дивилася спокiйно ожидаючими очима на мене.
- Це буде не мало лiт, - повторив я, - як одно© препишно© мiсячно©
зимово© ночi ©хав молодий мужик з аристократкою бiля себе бiлим лiсом, мов
мрi ю, й обо вони мовчали, як i лiс. "Я люблю тебе", об'являла ©й цiла
його сильна молода iстота, мiж тим коли вона мовчала, мов зачарована
лiсом. "Я люблю тебе", i вiн, той молодий мужик, не сказавши голосно нi
слова, забрав правом то© сво © першо© й одиноко© правдиво© любовi з ©©
непорочних уст, мов запоруку щастя на будуче, один поцiлунок. Це було
давно, Маню, i як були вони, як здавалося ©м, невикiнченi, пiдлеглi
зовнiшнiм обставинам, i було, як сказав я, зимою. А тепер перед ними знов
лiс. Повний зеленi й багатства вегетацi©. I ясне сонце дня. Тепер я питаю
©©. Чи вiдчува вона, як та дана йому тодi запорука вiдроджу ться нинi
сама з себе й упомина ться, що кожне розпочате дiло вимага строго
викiнчення. Вона, як i тодi, тепер перед вiд'©здом. А вiн, як i тодi,
оста ться. З чим ма вiн остатись, Маню? Невже ж з ©© тодiшньою, йому
даною вiдповiддю? Ви не зна те? Невже, Маню? - спитав я з притиском. -
Завтра, позавтра ви вiд'©жджа те... - тягнув я далi, зближаючись до не© й
вiдгинаючи широке крило сосни, що мов загороджувало ©й дорогу, куди
спiшила, не обзиваючись до мене анi словом. - Стiйте, панно Маню, - просив
я. - Ви так спiшите .вперед, неначеб вас ожидало десь у лiсi якесь
об'явлення, а щонайменше я був розбишакою. А там дальше те саме, що й тут.
А "Чортовий млин"... вiн лиш мрiя в об'явi сильного шуму лiсу, що походить
вiд протягу мiж отими там дальше вiд себе мов вiдсуненими скалами. I ви ж
чей же не схочете загнатися самi в глибiнь лiсу, даючи деяким щиросердим
язикам причину до обмови сво © особи.
Цi послiднi слова мо©, висказанi бiльше жартiвливо, як поважно
викликали в не© в однiй хвилi скуток.
Вона задержалася.
- Чи довго ми йдемо? - спитала, звертаючи перелякано сво© молодi очi на
мене, мiж тим коли гаряча краска розлилася по ©© бiлiм лицi.
- Не так уже довго, щоб не замочити оцею справдi чортовою дорогою в
легких черевиках нiг i не дати тим, що мають лиш нинi нагоду поговорити з
вами без свiдкiв, яко©-небудь вiдповiдi. Чи гада те, це так мило, зайшовши
до вас, бавити вперед обов'язково паню Мiллер, поки дiждусь вiльно©
хвилини поговорити з вами на самотi? Манюi через мою нескрiплену ще матiр
я залишаюсь тут на кiлька тижнiв ще... без вас. Це недовго, але подеколи й
дуже довго. Коли верну в столицю, там уже буде листя червонiти. Одержавши
вiд вас слово, що ви залишитесь менi вiрнi, я мушу ще знати, коли менi по
вас прийти, щоб забрати свою власнiсть назавше. Ви перелякалися, Маню! -
додав я, бачачи, що при мо©х словах ©© лице покрилося майже цiлком
блiдiстю. - Я надiюсь, що це наслiдки уявлення перед справдiшнiм
здiйсненням наших довголiтнiх бажань, що забрали вам усю кров з личка,
жах, може, перед якою ще небудь боротьбою з мо ю матiр'ю, котро© ви так
ляка тесь. Але не бiйтесь. Самi ви нiколи не будете проти не© стояти, поки
я живий. А по-друге, вона звика до думки, що внук "владики" бере за жiнку
колишню "ненависну" ©й Обринську. Це вже моя рiч. Ви ©© побiдили, Маню...
Чого жахатись? - При послiднiх словах я пригорнув ©© до сво©х грудей i,
схиляючись над нею, як колись у зимовiй чудовiй ночi лiсом, поцiлував ©© в
вуста.

- Я жду, моя дiвчино.
- Лишiть мене ще, Богдане, - були першi ©© слова, висказанi з такою
болiсною просьбою в голосi, з такою щирiстю, неначеб я бажав втягнути ©© з
собою в саме найгiрше лихо свiту.
- Ще залишити вас. Маню? - спитав я й вiдсунув ©© вiд себе нетерпеливо,
щоб заглянути добре в ©© лице, чи вона не шутку .
- На рiк або пiв, - повторила вона й вiдповiла менi поглядом з повагою
все© сво © iстоти.
- На рiк, пiв, - повторив я й усмiхнувся злобно. - На рiк... пiв, - а
вiдтак додав: - Для доктора Роттера? Я знаю, нiмець вас любить, робить
заходи, але з того нiчого не буде. Зимою, - додав я, - я вас заберу.
Чу те, Маню... зимою. - I сказавши це, я хвилину ждав, взявши ©© звисаючу
руку мiж сво© долонi.

- Маню?! - пiшов нараз замiсть ©© вiдповiдi оклик лiсом i повторився
вiдгомоном: - Маню?!
- Несторе! - кликнула вона з переляком i, освободившися з мо © руки,
повторила: - Несторе!..
"Несторе!" Хоч i як любив я ©© брата, був готов для нього понести всякi
жертви, одначе в цiй хвилi впав його оклик мiж нас, мов залiзний камiнь
розлуки з висоти.

- Нестор кличе! - кликнула вона, мов пiд властю iншо© сили i, вхопивши
мене за руку, потягнула спiшно вперед. - Ходiм, пане Олесь!
- Пiдемо, панно Маню... Але чого так квапитесь? - упiмнув я. - Вiн лиш
обiзвався, щоб ми знали, де вiн . Видко, вiн недалеко. Хвильку-двi
заждемо, i вiн надiйде.

Вона станула i, переглядаючися, заклопотана, мiж мною й лiсом, звiдки
доходив поклик брата, мов рiшалася щось з собою зробити. В тiм клопотi я
прийшов ©й на помiч.

- За тобою, Несторе? - гукнув я лiсом i ожидав вiдповiдi...
- Де йти? - зачувся замiсть голосу Нестора голос Наталки.
- Ми верта м! - вiдгукнув тепер голос Нестора i, як здавалося, вже
цiлком десь недалеко.
- Ходiм, пане Олесь, ходiм за голосом, але бiльше глибиною, так, як
вони, - обiзвалася дiвчина i, зближаючись довiрчиво до мене, мов скинула
нараз якийсь тягар з грудей, додала, усмiхаючись: - Я мушу, поки поверну,
тут ще щось демонiчне, щоб не сказати "чортове", побачити або почути. О,
як тут чудово в тiм кiтлi, трава коло потока яка буйна... i папороть, пане
Олесь... А он бачите, вже й орхiде©... одну, першу, я вам заткну до кляпи
сурдута... - i, ледве сказавши, вже вчинила це. - Так, - додала,
завваживши, що я заховуюсь поважно й мовчки. - Ви гнiва тесь? О, не
гнiвайтесь... я вас прошу, - говорила пiвголосом спiшно, - а я скорше... в
жоден спосiб ще не можу... колись... все скажу... за рiк, пiв...
Богдане... я вас Прошу. I нiчого злого про мене не думайте, я лиш хочу,
щоб все добре було й так, як менi мо нутро наказу !.. - Вона поглянула на
мене такими щирими очима, що хто б на не© "гнiвався"! Я один - нi.
- Скажiть менi лиш одне слово на мо запитання, - вiдповiв я ©й. - Чи е
доктор Роттер у тiм замiшаний, що ви казали, щоб пождати ще рiк або пiв?..

Вона поглянула на мене з переляком, а вiдтак похитала головою.
- Отже, нi. То хiба ще моя мати? Тепер вона уникала мого погляду.

- Я вас прошу не питати мене.
- Я не з цiкавостi питаю... - вiдповiв я понуро. - А тому, щоб мати
спокiй....

- Будьте спокiйнi й ждiть. Я також бажаю спокою, а це може лиш тодi
наступити, як у мо©й душi настане рiвновага, i я вчиню те, що повинна.
Але... ходiм, - додала наново й поглянула, як перше, на мене, мав щоб
переконатись, чи я оправдi не гнiваюсь... Я не гнiвався. Йшов коло не©
мовчки, роздумуючи над щойно нею сказаним... а вона зривала спiшно тут i
там цвiтучi орхiде©. - Тут так пишно... й тихо... тихо, пая Олесь! -
сказала раз, поглянувши вiд цвiтiв до мене, що не вiдступав вiд не©... мов
бажала, щоб i я утихомирився тим глибоким лiсовим супоко м.
- Перебува те тут радо? - спитав я ©© замiсть всього, ступаючи все ще
зворушений коло не©.
- Хто б не бажав сюди! - вiдповiла вона, поглянувши вдоволено на мене.

I дiйсно! Хто. б не захоплювався пралiсом, буйною розкiшною вегетацi ю,
шумливим потоком, що оживляв тишину лiсу, вилискуючися вiд промiння сонця.
Тут i там ставали ми, здержуванi зчудовано блискавичними скоками вивiрки
по струнких соснах, i... мовчали. Тодi я. брав ©© руку в свою, i ми йшли,
мов святинею, дальше. Хто б не захоплювався оцею зеленою, як кажу,
святинею, в котрiй панувала така тиша, що висказане в нiй голоснiше слово
розбiгалось, мов у соборi.

- Ви будете щороку о цiй порi проходжуватись оцим лiсом, - сказав я до
дiвчини.

© лице покрилося краскою i, мов побоюючись поновних теплих слiв з мо ©
сторони, вона станула й кликнула по iменi брата.
- Несторе! Несторе! - розбiглося в тишинi непорушного лiсу в рiзнi
сторони ©© голосом.
- Я вертаю, я тут! - зачулася цiлком близько нас вiдповiдь брата. Ми
стали ждати, не промовляючи нi слова одне до одного. О, це мовчання, це
потужне мовчання ©© й мо , в тишинi й красi пралiсу! Одинока хвилина, що
творила з нас iнших iстот. Нараз глянула вона на мене очима, що
пригадували очi жахливо© серни, - i рушила з мiсця дальше. Мов
загiпнотизований, я пiшов за нею. Кiлька хвиль пiзнiше опинився Нестор
коло нас. Зiпрiлий, з розпаленими щоками, на капелюсi кiлька гарних
мотилiв i орхiдей, з чоботами заболоченими, i, мов стрiнувшись з якимись
ним ожиданими спасителями, усмiхнувся.
- Що ж там, Несторе, дуже втомився? - спитала сестра, вдивляючись з
любов'ю в лице брата.
- Нi, - вiдповiв вiн якось коротко.
- А де дiвчата? - додав я.
- Iдуть.
- Iдуть!! Ти це так кажеш, Несторе, неначе тобi байдуже, хто йде.

- Я ©й нинi освiдчився. Маню, - вiдповiв, замiсть всього, молодий
чоловiк, звертаючися до сестри, i його нiжнi вуста здригнулися якось
нервово.

- Нинi? - спитала дiвчина з виразом переляку, котрий говорив виразно,
що вона не одобряла вибору днини.
- Я це мусив нинi вчинити.
- I що ж, прийняла тебе? - спитали в одно Маня й я...
- Казала, що не може ще вiдповiсти, але заким вiд'©ду - скаже.

- Чому не могла нинi вiдповiсти, як любить, Несторе, ти не питався? -
обiзвалася Маня.
- Нi. Я не хотiв на не© натискати. Ми аж позавтра ви©жджа мо. Як любив
я ©© стiльки рокiв вiрно й носив це почуття незмiнене в душi, можу ще й
цих кiльканадцять годин пождати. Не про те розходиться менi, - додав вiн,
- чи сьогоднi, чи завтра, а про саму ©© вiдповiдь взагалi. Настiльки
знайдеться ще в мене сили волi, щоб свою нетерпливiсть опанувати. © волю
й бажання я шаную, як шаную й люблю ©© взагалi.
Я поглянув на нього. Яке молоде виглядало його iнтелiгентне лице, а
однак яка повага й мужеська дозрiлiсть плила з тих уст. Так, вiн був
справдiшнiй Обринський, був i по душi братом сво © сестри.
- Що вiдповiв ти ©й? - спитав я.
- Будемо ждати, - сказав я спокiйно, хоч не був спокiйний. - Мо©
почування для вас остануться незмiненi. Я вас люблю любов'ю, якою любить
не багато мужчин.

Я поглянув на його сестру. В ©© очах заблисло мов сльоза, однак,
стрiнувшися з мо©ми, вона ©х вiдвернула. Я вiдгадав ©© почування й звернув
увагу на що iнше.

- Чому якраз нинi вчинив це ти, Несторе? - спитала сестра.
- Бо хотiв перед вiд'©здом дiзнатися, на чiм стою. В мене ж за мiсяцiв
кiлька послiднiй iспит, i я хотiв знати, в яку судьбу вступаю.
- Вона нинi роздразнена, а ©© вчинками керму ©© настрiй.
Нестор видивився на сестру.
- Ти чудно говориш, Маню, - сказав. - Чей же "настрiй" не ма нiчого до
дiла з питанням, що мiродайне на цiле життя. Я на ©© настроях знаюся i з
ними не числюся поважно.
- Чого сподiва шся? - спитав я. Вiн усмiхнувся.
- Доброго. Я ж прецiнь не оцiнюю ©© виключно по ©© настроях, ©©
недовiрчивостi до людей i наклонах роботи те, що другi не похваляють, ©©
розмах до великого, погорда до дрiбничковостi, воля поширити свiй горизонт
i ©© добре серце, котре укривати перед людьми ©© постiйним старанням i
бiльше химерою, чим вадою, - дають менi запоруку, що ми будемо щасливi.
Вона саме такою, якою , пiдходить менi пiд душу. Знаючи себе, я маю
переконання, що наколи б мiж нами й повстало яке-небудь непорозумiння,
воно не з мо © вини пiде. Поки що болить менi з ©© сторони те, що вона не
вважа мене за людину поважних принципiв.

- Чи ти переконаний, Несторе, що вона тобi прихильна? - спитала його
сестра несмiливо.
- Я майже певний того, - вiдповiв вiн. - Зрештою, вона не належить до
жiнок надто чутливих, i з тим ©й, може, й лiпше буде в життi, - вiдповiв
вiн.

- Але тобi, Несторе?
- Iз тим ми упора мось, Маню, як буде вона моя. Не журися. А про мою
любов до не© не потребую говорити. Але ось вони йдуть.
I справдi. З противно© сторони надходили Наталя й Iрина, i за малий
часок прилучились уже до нас. Я спитав у пань, чи будемо вертати, чи
пiдемо в iншу сторону, мiж тим коли Нестор, вiдступивши на пару крокiв вiд
нас, здiймив свiй капелюх i порядкував щось коло сво©х пришпилених
мотилiв.
- Нехай буде в iншу сторону! - пiдхопила мо слово Наталя, а
звертаючись до Манi, сказала з уданою веселiстю: - Доктор Обринський
поводився нинi в лiсi, мов його вибраний жрець. Говорити довше не було
вiльно, вiд часу до часу треба було ставати, прислухуватись звукам лiсу,
ожидати господь зна чого з нього, мiрити очима кожну бородату сосну
вздовж i вшир, а наостанку... - i не договоривши, дiвчина розсмiялася. -
Наостанку, Манусю, - сказала!, вхопивши Манину руку, потрясла ©© неначе
пестливо. - Наостанку, але не дивiться так поважио на мене, панно Маню, бо