Страница:
Тут, зна ш, скiльки Зiбралось наших братчикiв!
Христовi во©ни, немов побитi пси, поопускавши голови, пошились хто
куди.
- У вас давно так проповiдують? - спитав Григорiй, провiвши поглядом
сво©х патлатих кривдникiв.
- А, не звертай уваги, - розважно мовив Iустин. - У кожного своя
робота...
- Де не бере хрестом, там - кулаком?
- Iнакомислiя нiхто не терпить i не терпiтиме...
- Дурницi! Терпимiсть - важiль прогресу, поступу, i де ©© нема , там не
бува правди, свободи, руху, бо з протирiч народжу ться велика й свiтла
iстина!
- Кому вона тепер потрiбна? - спитав друкар печально. - Ще
напiвiстина...
- Це все одно, що на пiввозi ©хати, - сказав Григорiй i пiдштовхнув
Михайла до друкаря. - Мiй щирий друг i учень!
Iустин потиснув руку хлопцевi.
- Ач, молодець - не розгубився, коли учитель влип у халепу... Ну що ж,
панове, прошу ласкаво до господи!
- Вiн ще не був у Лаврi, - кивнув Григорiй на Михайла. - То, може,
спершу покажемо йому церкви, печери й тво друкарське дiло?
- Усе покажемо, - всмiхнувся тихо Iустин. - Нiде не дiнеться! Стояло
сотнi рокiв i, бог дасть, ще посто©ть. А от у мене в келi©... щось може
щезнути, яко щеза дим i яко тане вiск перед лицем вогню...
Обнявши за стан гостей, друкар подався з ними через центральну вулицю,
якою повзли й повзли прочани, лишив праворуч Велику лаврську церкву i
повернув на вулицю, що йде на пiвнiч, впираючись в Економiчну браму.
В келi©, куди привiв ©х невдовзi Iустин, стояв великий шарварок, i
серед братi© Сковорода впiзнав чимало знайомих лиць. На мить йому здалося,
що вiн студент i ненароком втрапив на гульбу, влаштовану десь на Подолi
хлопцями.
- Воньми-и! - затяг хтось басом, i всi, притихши, вп'ялися поглядами в
новоприбулих.
- Кого послав господь? - речитативом спитав той самий голос.
- Ко-го по-слав гос-подь? - немов на криласi, в чотири голоси озвалась
дружно братiя.
- Не впiзна те?
- Нi-i!
- Григорiй... Сковорода!
Вiдсовуючи стiльцi та лави, ченцi метнулися до кондисципула, з яким не
бачилися хто одинадцять, а хто i бiльше рокiв. Обiйми, жарти, вигуки!
Григорiй геть розчулився. В зарослих бородами чернецьких ликах вiн
упiзнавав товаришiв по бурсi, по навчанню;
одне за одним спливали ©хнi ймення i прiзвища. Якi кумеднi, якi
незвичнi хлопцi в клобуках та довгих чорних скуфiях!..
Його взяли пiд руки й пiд урочистий студентський гiмн не повели -
понесли пiд образи на покуть.
Gaudeamus igitur
Juvenes durn sumus;
Post jucundam juventutern,
Post molestam sencchitcm,
Nos habebit humus.
Vivat academia,
Vivat professores!..'
(Будемо веселитися,
Поки ми молодi;
Пiсля радiсно© юностi,
Пiсля важко© старостi
Нас поглине земля.
Хай живе академiя,
Хай живуть професори!..)
Коли прочахла гаряча радiсть зустрiчi, академiсти вдарилися у
богословiв та фiлософiю. Почався справжнiй диспут. I не про те, як
сотворив господь свiтила й землю або як ва впала у первородний грiх, а
про життя, про мiсце людини мислячо© у боротьбi з нечистим, що виступав
нинi не у сво му образi, а в машкарi, у нiмбi святого й праведного.
- Григорiю, лишайся в нас! - зненацька мовив Iустин.
- Воiстину! - гукнули дружно братчики.
- А що я тут робитиму? - спитав Григорiй. - Прочан дубаситиму, аби
повзли навколiшки?
- Навiщо, - озвався келар. - Для цього е послушники i всяка нижча
братiя.
- Ходи до нас, у друкарi.
- Або до пiвчих регентом.
- Свята робота знайдеться, - обняв за плечi келар. - Нам потрiбнi
розумнi люди. Перезиму мо - пострижемо. А там, за кiлька рокiв, поставимо
архiмандритом, захисником обителi, ©© угодникiв...
- Найпаче вас самих?
- I нас, - згодився келар i пiдморгнув до братi©. - Ми ж неабищо в
Лаврi!..
- Ви - сила?
- Звiсно. Та ще й яка!..
- I сто©те за правду?
- Аякже, Грицьку.
- Тодi чому ж вельможi й дуки у двiр в'©жджають на фаетонах, а не
повзуть, як бiднi? - закрив сiльце Григорiй. Перезирнувшись, ченцi
притихли.
- У них важкi калитки, - промовив келар згодом. - Не донесуть до
церкви. Ще по дорозi згублять...
- А як же з рiвнiстю всiх перед богом? Ченцi запирхали.
- Григорiю, не бийся в стiнку лобом, - порадив тихо брат Iустин. - Ви ж
слуги божi! - гукнув Григорiй.- Борцi за людськi душi, святi угодники.
Чому ж ви можете навчити ближнiх, коли самi не вiрите в сво© слова, в сво©
казання й проповiдi?! О рясо, рясо! Як мало людей зробила ти преподобними
i як багато очарувала, обокаянствувала! Свiт ловить людей у рiзнi сiтi:
багатства, почестей, вигод, утiх, святинi... I найнещаснiша з них остання.
Блаженний той, хто святiсть серця, долю i власне щастя не заховав у рясу.
Найбiльше зло - це лицемiрство, обман, нещирiсть; вони З'©дають душу,
немов iржа залiзо. А ви на цих трьох вiслюках-близнятах за©хать хочете у
царство боже!..
Ченцi дивилися на нього з жахом, так нiби вiн рвав плащаницю або
священну книгу.
- Вже пiзно, братi ,- промовив жорстко келар.Пора молитися на сон
грядущий.
- Справдi! - пiдтримав його поспiшно Iустин.
- Прощайте.
- З богом!
Небавом у друкаревiй келi© лишилось тро . Прибравши сяк-так пiсля
нашестя братi©, господар прослав постелi й обняв за плечi Сковороду.
- Я й сам так мислю, брате, але боявся про те i писнути. Ця
криводушнiсть менi мов нiж у серцi, а чорний одяг-клiтка. Не знаю тiльки,
чи стане сили вирватись, чи зможу я...
- Людина може все,сказав Григорiй i враз вiдчув, що сили не стане
пробути довго в Ки вi. Тягло у степ, на волю, мiж люд простий i сiрий,
нужденний, вбогий, та не лукавий, як цi колишнi друзяки-мрiйники, а нинi
ситi пастирi, вiтчими, повнi злоби.
За день, як час настав прощатися, у друкаревiй келi© Знову зiбралися
академiсти-братчики. Були_ мовчазнi, замкнутi.
- Ну що ж, панове кондисципули,- озвався першим Iустин.- Григорiй нас
залиша . Щасливо© тобi дороги, брате, й тобi, Михаиле! Не пам'ятайте зла,
коли було щось не так... А мо, лишайся, Грицьку? - додав, помовчавши. Й
загомонiла братiя:
- Лишайся!
- Годi бродити свiтом!
- Пора пристати й тобi до берега.
- Усiм вiдомi тво© таланти, i Лавра прийме тебе, як мати
сво достойне чадо.
- Ти будеш стовпом свято© церкви й окрасою монастиря!
Сковорода всмiхнувся.
- Ах, преподобнi! Не хочу я собою збiльшувати стовпотворiння. Досить i
вас - стовпiв неотесаних у храмi божому!
Узяв iз лави бриль i, ледве стримуючи бажання вийти з келi© й, не
попрощавшися навiть iз ректором, лишити Ки©в, мовив:
- Ми вельми вдячнi вам, святi отцi, за хлiб, за сiль i... за науку.
Творiть, що хочете, але без мене.
- Одумайся!
-Не iскушай фортуну!
- Вгамуй гординю!
Й не озирнувся. Лише на кручi, по той бiк валу и рову, дiстав хустину i
витер пiт.
- Жарота...
- А на левадi, у нас за Лопанню, вже, мабуть, хлопцi знову печуть
картоплю i про Сiрка спiвають... - додав Михайло мрiйно.
- Й отець Лаврентiй лежить на сiнi бiля криницi, пасе хмарини й
мислить...
- Чи прислуха ться, як вiд горiлки гудуть джмелi в макiтрi. Смiючись,
вони рушають далi. Й хоча довкола в останнiх променях горять золоченi
хрестi! тi© банi чудових древнiх храмiв, а пiд горою тече широко й синьо
старий Днiпро, Сковорода й Михайло уже не в Ки вi. Вони в путi, в дорозi:
один iз казки, другий - з сво © молодостi. Прекрасна казка здалеку... I
те, що кануло, носити краще в серцi й не намагатися прожити ще раз. Всуе!
Життя, мов рiчку, не повернути назад, угору...
- Крайський кусатиме вiд злостi лiктi, коли дiзна ться, що ви зi мною
©здили, - дзвенить Михайлiв голос.
- Всуе... - шепоче Сковорода i надда ходи.
СIТЬ ВОСЬМА
Багато у бiди дорiг. Новий архiмандрит i ректор смиренний Iов Ьазилевич
був м'якосердий, хирявий. пiскоп жив у Б лгорода и за всеньку зиму не
при©здив до Харкова жодного разу и не викликав нiкого перед сво© суворi
очi. I раптом - на тобi!
Якось ввечерi, коли Григорiй з Кордетом сидiли в префектськш келi© i
мiзкували, хто правий - бiблiя чи Мiколай Коперник, прибiг наляканий
Правицький Яша й прошепотiв:
- I вас, i вас гука ректор. Преосвященний при©хав тiльки що!
- Це вже по мене... - зiтхнув Кордет. - Plaudite cives, piaudite,
amici, finita est comoedia!
- Передчуття?
- Hi, логiка. Порфирiй Крайський не з тих людей, що зупиняються
напiвдорозi. Дiстав зi скринi пляшку, вiдкоркував i випив просто з шийки
усе, що в нiй було.
- Тепер ходiмо - Оглянув келiю, закрив книжку й дмухнув на свiчку. - О
tempora, o mores!
Преосвященний зустрiв ©х тепло. Благословивши, потиснув руки i запросив
сiдати.
Смиренний Iов принишк у крiслi й лише поблискував очима-iскорками.
- Ну, як живете-ма те? - спитав епiскоп лагiдно. Це вийшло якось не
зовсiм щиро, бо навiть усмiшка була у нього лукава, хижа.
- Гаразд.
- Нiвроку.
- I слава богу! I слава богу... Ще не занудилися! - примружився, мов
кiт на мишу. -Iз року в рiк одне и те саме...
- Нi, отче, - сказав Кордет спокiйно. - Ми люди тихi, незаздрi, чеснi.
Нам досить дещицi. В чини не лiземо, грунтiв не стягу мо й грошей у боднi
не склада мо. Як казали римляни: omnia mea mecum porto.
пiскоп цмокнув:
- Вас хоч бери та й прилучай до лику... Послухай, Iове, так це ж чудова
думка. Чим не iгумен! - I вiн кивнув на Кордета. Той побiлiв. А ректор
навiть не ворухнувся. - Отець Лаврентiй, -перевiряв на слух епiскоп, -
iгумен Святогорського монастиря... Звичайно, жаль нам розлучатися з
сердечним другом, - протяг насмiшкувато. - Та що поробиш, треба. Бог над
усе!..
- Я не по©ду звiдси, - сказав Кордет крiзь зуби. пiскоп звiв очi й
заговорив, мов забиваючи в колоду цвяхи:
- Не поспiшай, Лаврентiю. Вiдмовитись не пiзно завжди. Подумай, зваж.
Така обитель! Це ж мов пархiя...
- Та я ж фiлософ! Кого я там навчатиму? - закричав Кордет.
- Чернечу братiю, -уже вiдверто знущався з нього Крайський.- Там давно
ждуть не дiждуться лекцiй. Без фiлософi© ©м як без рук...
- Збитку шся?! - прошепотiв Лаврентiй, пiдводячись. Смиренний Iов умить
схопився з крiсла i затулив епiскопа.
- Вгамуйся, синку,- пiдняв кiстляву руку перед Кордетом.- На все е воля
божа.
- Його це воля!
- Ти помиля шся,- промовив тихо Iов.- Це я вмолив преосвященного тебе
послати у Святогорський.
- Для чого, Iове? - ошелешено спитав Кордет, намацуючи рукою крiсло.
- Щоб недалеко ©хати. Це ж не Сибiр...
пiскоп грався чотками. Смиренний Iов стояв, мов напiвживий мученик. А
пан префект сидiв блiдий, неначе його зняли з хреста.
- Не люди - змi©,- пiдвiвся вiн невдовзi.- Хай буде проклятий той день
i час, коли я дався опутати цим людоловам у клобуках та рясах! Пекельнi
муки - виграшки перед земними муками! Скрiзь фарисейство, пiдступнiсть,
лжа. Людина для можновладцiв - то не жива душа i неповторнiсть, а одиниця,
паличка, якою можна крамарювати, нехтувати i користатися на власний
розсуд. Господи, якщо ти чу ш, бачиш, то плюнь ©м у ситi очi!
Вiн швидко вийшов.
- Даремно, Iове, ти заступився за цього гевала i гайдамаку,пробурмотiв
епiскоп.Через таких у Петербурзi на нас i досi злим оком дивляться, та й
кра м ходить смута...
- А то б давно усi ходили в крiпаках,- додав Григорiй.
- Що ти сказав? - перепитав епiскоп.
- Були б усi рабами.
- Григорiю, не випробовуй мого терпiння,- недобре мовив
Крайський.Гада ш, я не вiдаю, з ким був Михайло в Ки вi? Або не чув, який
гармидер ти зняв у Лаврi...
- У вас фiскальський нюх. пiскоп зцiпив зуби.
- Григорiю, чи не пора тобi змiнити свиту на щось пристойнiше? -
втрутився ректор.- Не личить якось... Та й можнi нам тобою очi колють.
- Хiба менi не вiльно носити те, що хочу? Я ж не солдат.
- Та вiльно, вiльно,- скривився Iов.- Але...
- Ти теж на службi царськiй i зволь коритися ©© регламенту,- додав
спокiйно Крайський.
- Нi, я на службi людськiй. Громадi ж байдуже, який у мене одяг. Не
свита вчить, а голова.
- Розумний...
- Чого про вас не скажеш.
пiскоп втисся в крiсло. I раптом зареготав:
- Ти просто жмуд '! На язицi все, що на думцi. Iове, тобi тут, видно,
весело! Послухай,- звернувся знову до Григорiя,- а чому ти вважа ш, що я
дурний?
- Розумний пастир таку людину, як наш Кордет, не висилав би у монастир,
а приласкав би, зiгрiв би добрим словом i спрямував ©© палку, завзяту душу
на путь добра i правди.
- Найлiпший путь для нього - етап на каторгу, -промовив рiзко
Крайський.- Ти чув його сатири та епiграми? Всiм невдоволений, на всiх
жбурля брудом!
- До чистих бруд не приста , а хто в багнi купа ться...
- Геть iз очей мо©х! - затупотiв епiскоп. - Одним ви миром мазанi! До
ранку щоб не було i твого духу в Харковi!
- О господи... - зiтхнув печально Iов i прича©вся, втягнувши в плечi
голову.
Сковорода пiдвiвся, поправив пояс i, хоч душа кипiла гнiвом, спокiйно,
мовчки вийшов.
Тирани люблять сльози i каяття, а нерозчавлена чужа достойнiсть для них
що нiж у серце.
Ще вдосвiта Григорiй встав, умився i, склавши в торбу сво© пожитки,
тихенько вийшов iз монастиря. Не зазирнув i до Лаврентiя: часу багато буде
- зайде до нього на Святi Гори.
Туманним сонним мiстом попростував до Тро©цько©, де у отця Бориса
квартирував Михайло. Не вiдав сам, куди подасться i що робитиме у цiм
тiснiм безмежнiм свiтi, де розминутись нiде пихатiй кривдi з правдою. Було
шкода лишати Харкiв, учнiв i свiй музеум, де мав тепло i затишок. Але й
радiв, що не пiддався силi, не пiдкорився волi фiскала Крайського. диний
скарб вiн ма - свободу духу i тiла, тож пильнувати мусить, щоб не
пошитись якось ненароком самому в дурнi й не залишитися без цього скарбу.
Нi за яких обставин не слiд мiняти волю на кусень хлiба. Як часто ми,
боячись лишитися голоднi тiлом, зi страху нiвечимо свiй дух, принижу мося
перед володарями i навiть тими, хто може дати ©сти. Коли б не це, не
розрослася б так буйно кривда на полi правди, iстини.
Ковалинський уже не спав. Наслiдуючи свого учителя, вiн уставав рано й
починав одразу черпати пригорщами з криницi знань.
Не здивувався гостевi. Але коли побачив торбу, спитав розгублено:
- Куди ви, Савичу?
- У свiт, у свiт! - сказав бадьоро Сковорода, хоч на душi було ой як
невесело.- Певно, судилося менi життядорога...
- Надовго?
- Хтозна.
- А як же ми, Колегiум?
- Преосвященний отець Порфирiй осипле вас сво©ми милостями!
- Вiн тут?
- При©хав учора ввечерi.
- Коли ж вiн устиг прогнати вас iз Колегiуму?
- Кордита також.
- Господи, як дозволя ш таке свавiлля! - прошепотiв Михайло гаряче.
- Бог, мабуть, спав, - пожартував Григорiй. - Було ж це пiзно
ввечерi... Ну що ж, прошай, мiй друже! - обняв Михайла й поцiлував.
- Куди ж тепер ви? - спитав юнак розгублено.
- Ат, усе одно... Михайло мовчки плакав.
- Проклятий свiт, проклятi люди! - гукнув небавом iз вiдча м.
- Не треба так, - спинив його Григорiй. - I люди, й свiт прекраснi. По
виродках не слiд судити про свiй народ i людство. Учися, думай i сiй
знання довкола. Тирани можуть правити лише у страсi й темрявi. Але не
вiчно ж стояти ночi. Колись настане ранок!
Ще раз обнявши друга й поцiлувавши тричi, Григорiй пiшов iз двору.
- Пишiть!
- Аякже!
- Не забувайте!
- Що ти!..
Туман порiдшав. Уже стало видно рiчку й голий лiс За нею. Пiщана вулиця
пришерхла легким весняним приморозком, а мо', земля зiгрiлася i видихала
жорсткий Зимовий холод. Завзято, буйно, радiсно цвiрiнькали хмiльнi вiд
щастя горобцi. Перегукуючись сусiд iз сусiдом, граки мостили гнiзда.
Пахтiло зелом, цвiтом, хоч ©хнiй час ще не настав.
Весна летiла на теплих крилах вiтру, будила землю, птаство, людськi
серця.
Збентежений, до краю сповнений думок, мелодi©, вiршiв, Григорiй
вихопився на правий берег Лопанi. Спинився, глянув на свiй музей,
Колегiум, узяв лiворуч, щоб вiтер бив в обличчя, й пiшов дорогою, яка вела
на пiвдень.
З весною стрiвся в мандрах. Засмаг, змiцнiв, обвiтрився. Як i птахи
небеснi, не жав, не сiяв, але не був голодний. У кожнiй хатi його приймали
радо, дiлилися усiм, що мали, З благоговiнням слухали його казання й
розповiдi про тi мiста i землi, в яких бував чи про якi читав у книгах.
Зробив нову сопiлку i грав дiдам на пасiках, статечним лiтнiм людям бiля
церков на папертях, а молодим на вигонi, на колодках. Нiде не жив подовгу.
За день, за два його пiдхоплювало й несло все далi й далi, в незнанi села,
пасiки та хутори.
I так було до травня. Й до хуторiв неподалiк од Валок.
Дорога йшла старим дубовим лiсом. Серед пухнастих зелених крон чорнiло
вiття нелинiв. То тут, то там обабiч шляху цвiли хмарками дички. Спiвали
вивiльги. Й Сковороду теж потягло на пiсню. Простуючи рябим од тiней
шляхом, вiн насолоджувався привiллям, рухом, радiстю вiд щастя бути
вiльним, не зобов'язаним нiчим нiкому в свiтi, окрiм людей, якi дiлилися
сво©м шматком, немовби з рiдним. Щоправда, цi його добродi© не вимагали за
хлiб i сiль нiчого, а навпаки, були цнотливо вдячнi за честь зустрiти
гостя, нагодувати й почути слово про те, що в свiтi дi ться. Благословеннi
люди, свята земля, що ©х народила!
Намацуючи, нiби слiпий стежину, слова й мелодiю, вiн заспiвав,
висловлюючи сво© думки-тривоги, сво житт ве i фiлософське кредо:
Нинiскипетр и булава,
Утро вставши - худа слава, Сердце рробождает сквозi,
Руцi связанны и нозi.
Как избiгнуть сiти?
Мов юна мати первiстковi, радiв Григорiй пiснi i трепетав перед великим
чудом ©© народження. Ще й ще повторював, варiював, шукав найкращу форму i
насолоджувався словами, музикою. Це справжн та©нство! Ген бiля того
хутора який вiн поминув недавно, ще не було нiчого, окрiм думок i настрою,
а зараз - пiсня, у плотi й кровi, нове створiння, що, може статися,
переживе не тiльки його самого, а й усiх живущих нинi i иезачатих.
Днесь пiнна скачет воля,
Утро вставши - тщетна доля... -
повiв Григорiй далi. Й нараз вiдчув, що до його мелодi© врива ться
якась чужа, стороння. Вiн зупинився i перестав спiвати. Праворуч шляху, на
лiсовiй галявинi, оточена з усiх бокiв березами, виднiлась хата, а бiля
не© хлiви, садок та пасiка. Десь звiдтiля, iз саду, покритого туманом
цвiту, i линув спiв. Спiвала дiвчина. На диво, голос був у не© стриманий,
грудний, величний. Вона долала легко i нижнi й верхнi ноти, дарма що
вибрала важку козацьку пiсню.
Ой да пiшов би я та й на Запорожжя,
Сам дорiженьки не знаю:
Гей, либонь, стану, стану, подивлюся,
Гей, дорiженьки розпитаю...
Григорiй слухав, забувши геть про тiльки що народжений свiт кант або
псалом. Вiн нiби бачив дiвчину - струнка, чорнява, з косою нижче пояса й
очима, повними якогось смутку-горя... Вона стояла у вишнику пiд лiсом,
дивилася у сине-сине небо, облямоване вишневим бiлим цвiтом, i виливала
душу. Спiвала так натхненно i так вживаючись у кожен звук i слово, що у
Григорiя отерпло серце. Вiн ще не чув нiколи такого спiву, не зустрiчав
тако© дiвчини.
Ой да пiшов козак, ой да пiшов молоденький
Та хустиною ма ;
Гей, за ним, за ним молода дiвчина,
Гей, дрiбнi сльози пролива ...
I не помiтив, як повернув з дороги й попрямував до хутора. Отямився,
коли вже вперся у невисокий лозовий тин. I знову побрiв у лiс. Якась мана,
чаклунство! Поважний муж, учитель побiг за дiвчиною, мов парубчак
безвусий.
Пекло у грудях, i серце гупало, неначе дзвiн на сполох. Наддав ходи.
Проте не мiг утекти од чарiв пiснi. Вона летiла слiдом, слiпила очi, била
у душу крилами i завертала назад, до хутора.
Аж бiля Валок стишився. Сiв на пеньок, вiддихався. I засмiявся: оце дав
дьору - забiг хтозна-куди! Довкола граб i липа. Удалинi село й фортеця, а
на узлiссi неподалiк - велика пасiка, колод на сто. Над нею в небi уже
низьке рожевувате сонце... Туркоче горлиця. Десь бiля пасiки повторю
перед нiчним концертом сво© колiнця й трелi соловей... Повiтря чисте,
свiже, хмiльне вiд квiтiв, зеленi... Рай, просто рай! Чого ще в свiтi
треба? В старого пасiчника, напевне, знайдеться, чим вдовольнити голод i
де прихилити голову...
Страху, з яким тiкав од хутора, вже не було. Була байдужiсть, утома. Та
ще велика нехiть лишати це благословенне мiсце i... цю дiвочу пiсню.
Боявся сам собi признатися, геть проганяв ту хутiрську ману, проте вона не
йшла iз серця i раз у раз вiдлунювалася хоча й тривожним, але при мним
щемом. Вiн розумiв, що це спокуса, випробування мужностi. Не знав лише -
вiд кого. Якщо то деймон затiяв з ним таку пiдступну прю - хай
начува ться! Коли ж то бог...
Хотiлось ©сти, пити. Пiднявши з землi свою торбину й не Закидаючи ©© на
плечi, побрiв до пасiки.
Його зустрiв високий сивий дiд. Пропахлий воском, медом та
рiзнотрав'ям, старий здавався чарiвником, бджолиним богом. Ледь
усмiхаючись, одчинив сякi-такi ворiтця i вклонився:
- Ласкаво просимо. На хлiб, на мед та на джерельну воду!
- Спасибi, батьку. Хлiб та вода, то козацька ©да! А як Знайдеться ще
трохи сiна, щоб переспати нiч, то вже нетязi й рай...
- Чом не знайдеться, - всмiхнувся пасiчник. - Ночуй Здоровий!
- Дякую.
Вони пройшли стежиною помiж двома рядами вуликiв до куреня, що
прича©вся бiля старо© липи.
- Сiдай, козаче, - сказав дiдусь ласкаво. - Спочинь з дороги. А я
зберу, що бог послав, та повечеря мо, поки лампада свiтить.
Вiн подивився на пригасаюче надвечорове сонце, звiльнив бджолу, яка
заплуталася в його волоссi, й зайшов, пригнувшись, до куреня.
Сковорода поклав пiд липу торбу, накрив брилем i лiг на спориш.
Втягнув повiтря: тут гостро пахло напiвсухими травами, корiнням,
квiтами, неначе хтось поруч викосив чарiвну луку, де квiтувало з усього
свiту зiлля... Заплющив очi й нараз почув матусин слiзний голос.
- Бабуню, рибонько, рятуйте хлопця!
- Не голоси, Палажко. I не таких я вiдволоджувала. Л це пристрiт,
дрiбниця. Ось пошепчу, дамо вiдвару...
- Заснув, сердешний,- почулось поряд пасiчникове.
- Нi, батьку, нi, - розплющив очi Сковорода. - Задалося, як ще малим
мене водила ненька на хутори до знахарки.
Пiдвiвся, сiв по-козацькому.
- .Й допомогло? - озвався пасiчник, прославши бiлу плахту.
- Як бачите.
Старий поклав брунатний свiжий буханець, поставив миску меду.
- Велика сила в зiллi, - сказав небавом. - У кожнiй травцi - зброя
супроти рани, виразки або хвороби. Коли 6 напевне знати, яке вiд чого
зiлля, то не хворiли б люди. Ми по здоров'ю ходимо...
- А ви не знахар, дiду? - спитав Григорiй.
- Нi, - одмахнувся пасiчник i, осiнивши себе хрестом, узяв хлiбину в
руки. Нарiзав скибок i став припрошувати: - Ось хлiб, ось мед - вечеряй.
Не осуди за бiднiсть. Чим ма мо, тим i прийма мо.
- Вечеря царська.
- ж на здоров'я...
Угамувавши голод, Сковорода дiстав сопiлку.
- Калинова? - пригладив вуса пасiчник. Узяв, оглянув i, повернувши,
заговорив, немовби муляли йому цiлющi зела й древа: - Здавалося б, ну що
таке калина? Звичайний кущ. Нi жердки з нього, нi навiть пужална; хiба що
ягоди на пироги... А придивися та поспитай в людей бувалих, знаючих, то
перед нею, матiнкою, знiмати шапку треба. Простуда, кашель або гарячка -
запарюй цвiт калини. Болить живiт - ©ж ягоди. А кровотеча, рана кладай,
заго©ться...
- А пошептати? - спитав Григорiй не без лукавства. Вiн певен був, що
здибав дiда-знахаря.
- То все пусте! - махнув старий рукою. - Морочать людям голову. Не в
шепотiннi - в самому зiллi сила.
- Ви лiкарю те?-не угавав Григорiй.
- Допомагаю iнколи... - признався той нарештi. - Даю поради, трави...
Хорують люди, то треба ж якось ©м рятуватися.
Сковородi стало прикро за ту настирливiсть, з якою вiн допитувався, чи
знахарю пасiчник. Аби спокутувати свою провину, заговорив серйозно,
стримано, немов колега:
- Аякже, треба. Треба... Я чув колись, що в Iндi©, хто скорпiоном
ужалений, бере i ним же натира ще свiжу рану. Допомага ! Там скорпiонiв
повно, i через те у кожнiй хатi напоготовi сто©ть посудина, в якiй вони в
олi© плавають.
- Напевно, в тiлi ©хньому, окрiм отрути, е й проти не© сила, - сказав
старий, подумавши. I попросив: - Заграй-но щось душевне.
Уже смеркалося. На заходi ще догасала червона крайка вiдблискiв, а на
всхiд сонця свiт огортала густа пiтьма. День засинав, натомлений. Анi
шелесне. Тиша. На чисте поле неба повибiгали зорi...
Григорiй узяв у рот свою калинову, вдихнув повiтря, щоб перелити його в
журбу мелодi©, i занiмiв: над головою тьохнув сам лiсовий маестро. Взяв
ноту-другу та як зайшовся, защебетав!..
- Не можу, батьку, - прошепотiв Григорiй. - З таким спiвцем
змагатися...
Старий кивнув, заплющив очi, слухаючи.
А лiс дзвенiв пiснями. По хуторах i пасiках, по приструмкових хащах i
непролазних тернах, по байраках, долинах нi на хвилину не затихав той
спiв, та музика, те вечорове весняне диво.
- Земля спiва ...
- Iстинно.
Коли лягали спати у куренi, обвiшаному всiляким зiллям, цвiтом,
Григорiй знову крiзь солов'©ний щебет почув дiвочий голос. Прислухався -
розтанув, щез. Та лиш склепив повiки - розлився в грудях хвилею.
Закалатало серце.
- Батьку, а чий то хутiр, у березняку? - спитав тихенько пасiчника.
- Побiля шляху?
- Так.
- Упала в око дiвчина?
- Та нi...
- Балакай! Коли б менi хоч рокiв сорок скинули... А хутiрець Майорiв.
- Вона панянка?
- Де там. Майор - це прiзвисько. Iз посполитих чи з козакiв... Чотири
роки тому купили пасiку та клаптик лiсу й поставилися. Вони при©жджi,
здалеку...
I, засинаючи, Григорiй чув, крiм солов'©в, широку, журну пiсню про
козака, який шукав на Сiч дорогу, та про кохану дiвчину, що омивала
слiзьми його слiди.
Вене явилася за кiлька днiв ополуднi.
Сковорода сидiв у затiнку й читав врейську бiблiю, яку йому,
прощаючись, подарував Миславський. Недавно щедрив дощик, i все довкола
мiнилось, грало, сяяло. Рахманнi, мокрi бджоли, п'ючи росу з нектаром,
сушили крильця в променях. Дерева, трави, квiти - усе тяглось до сонця, аж
шелестiло. Завзято, весело шугали в небi ластiвки. Десь недалеко в лiсi
навперебiй лiчили комусь лiта зозулi. Весь у пил ку та пелюстках,
зарошений, вернувся з лiсу пасiчник i, сидячи в задумi, перебирав свою
цiлющу здобич.
- Добридень вам... - долинуло чи сь несмiливе.
Сковорода звiв погляд i неподалiк на стежцi побачив дiвчину. Вона була
струнка, чорнява, з косою нижче пояса й очима, повними якогось
смутку-горя... Це ж Майорiвна!
- Здорова будь i ти, - озвався глухо пасiчник. - Що
скажеш, дочко?
- Щось iз татусем недобре дi ться, - аж подалася до нього дiвчина. - Не
©сть, не спить, покiйну матiр згаду i все чогось жаха ться...
- Й давно це з ним?
- Вiд позавчора. Старий зiтхнув.
- Допоможiть, дiдусю!
- Коли б я мiг, Оленко, - розвiв руками пасiчник. - Я гою тiло. Вiн же
душею хворий... Григорiю, а може, ти Зарадиш? Це ж по тво©й парафi©.
Сковорода здригнувся: отерпши весь, прикипiв очима до лiсовички й ледве
збагнув, чого вiд нього хочуть.
- Чим я зараджу, батьку... - озвався хрипко. - Я ж не священик...
- Ти любомудр, учитель.
Христовi во©ни, немов побитi пси, поопускавши голови, пошились хто
куди.
- У вас давно так проповiдують? - спитав Григорiй, провiвши поглядом
сво©х патлатих кривдникiв.
- А, не звертай уваги, - розважно мовив Iустин. - У кожного своя
робота...
- Де не бере хрестом, там - кулаком?
- Iнакомислiя нiхто не терпить i не терпiтиме...
- Дурницi! Терпимiсть - важiль прогресу, поступу, i де ©© нема , там не
бува правди, свободи, руху, бо з протирiч народжу ться велика й свiтла
iстина!
- Кому вона тепер потрiбна? - спитав друкар печально. - Ще
напiвiстина...
- Це все одно, що на пiввозi ©хати, - сказав Григорiй i пiдштовхнув
Михайла до друкаря. - Мiй щирий друг i учень!
Iустин потиснув руку хлопцевi.
- Ач, молодець - не розгубився, коли учитель влип у халепу... Ну що ж,
панове, прошу ласкаво до господи!
- Вiн ще не був у Лаврi, - кивнув Григорiй на Михайла. - То, може,
спершу покажемо йому церкви, печери й тво друкарське дiло?
- Усе покажемо, - всмiхнувся тихо Iустин. - Нiде не дiнеться! Стояло
сотнi рокiв i, бог дасть, ще посто©ть. А от у мене в келi©... щось може
щезнути, яко щеза дим i яко тане вiск перед лицем вогню...
Обнявши за стан гостей, друкар подався з ними через центральну вулицю,
якою повзли й повзли прочани, лишив праворуч Велику лаврську церкву i
повернув на вулицю, що йде на пiвнiч, впираючись в Економiчну браму.
В келi©, куди привiв ©х невдовзi Iустин, стояв великий шарварок, i
серед братi© Сковорода впiзнав чимало знайомих лиць. На мить йому здалося,
що вiн студент i ненароком втрапив на гульбу, влаштовану десь на Подолi
хлопцями.
- Воньми-и! - затяг хтось басом, i всi, притихши, вп'ялися поглядами в
новоприбулих.
- Кого послав господь? - речитативом спитав той самий голос.
- Ко-го по-слав гос-подь? - немов на криласi, в чотири голоси озвалась
дружно братiя.
- Не впiзна те?
- Нi-i!
- Григорiй... Сковорода!
Вiдсовуючи стiльцi та лави, ченцi метнулися до кондисципула, з яким не
бачилися хто одинадцять, а хто i бiльше рокiв. Обiйми, жарти, вигуки!
Григорiй геть розчулився. В зарослих бородами чернецьких ликах вiн
упiзнавав товаришiв по бурсi, по навчанню;
одне за одним спливали ©хнi ймення i прiзвища. Якi кумеднi, якi
незвичнi хлопцi в клобуках та довгих чорних скуфiях!..
Його взяли пiд руки й пiд урочистий студентський гiмн не повели -
понесли пiд образи на покуть.
Gaudeamus igitur
Juvenes durn sumus;
Post jucundam juventutern,
Post molestam sencchitcm,
Nos habebit humus.
Vivat academia,
Vivat professores!..'
(Будемо веселитися,
Поки ми молодi;
Пiсля радiсно© юностi,
Пiсля важко© старостi
Нас поглине земля.
Хай живе академiя,
Хай живуть професори!..)
Коли прочахла гаряча радiсть зустрiчi, академiсти вдарилися у
богословiв та фiлософiю. Почався справжнiй диспут. I не про те, як
сотворив господь свiтила й землю або як ва впала у первородний грiх, а
про життя, про мiсце людини мислячо© у боротьбi з нечистим, що виступав
нинi не у сво му образi, а в машкарi, у нiмбi святого й праведного.
- Григорiю, лишайся в нас! - зненацька мовив Iустин.
- Воiстину! - гукнули дружно братчики.
- А що я тут робитиму? - спитав Григорiй. - Прочан дубаситиму, аби
повзли навколiшки?
- Навiщо, - озвався келар. - Для цього е послушники i всяка нижча
братiя.
- Ходи до нас, у друкарi.
- Або до пiвчих регентом.
- Свята робота знайдеться, - обняв за плечi келар. - Нам потрiбнi
розумнi люди. Перезиму мо - пострижемо. А там, за кiлька рокiв, поставимо
архiмандритом, захисником обителi, ©© угодникiв...
- Найпаче вас самих?
- I нас, - згодився келар i пiдморгнув до братi©. - Ми ж неабищо в
Лаврi!..
- Ви - сила?
- Звiсно. Та ще й яка!..
- I сто©те за правду?
- Аякже, Грицьку.
- Тодi чому ж вельможi й дуки у двiр в'©жджають на фаетонах, а не
повзуть, як бiднi? - закрив сiльце Григорiй. Перезирнувшись, ченцi
притихли.
- У них важкi калитки, - промовив келар згодом. - Не донесуть до
церкви. Ще по дорозi згублять...
- А як же з рiвнiстю всiх перед богом? Ченцi запирхали.
- Григорiю, не бийся в стiнку лобом, - порадив тихо брат Iустин. - Ви ж
слуги божi! - гукнув Григорiй.- Борцi за людськi душi, святi угодники.
Чому ж ви можете навчити ближнiх, коли самi не вiрите в сво© слова, в сво©
казання й проповiдi?! О рясо, рясо! Як мало людей зробила ти преподобними
i як багато очарувала, обокаянствувала! Свiт ловить людей у рiзнi сiтi:
багатства, почестей, вигод, утiх, святинi... I найнещаснiша з них остання.
Блаженний той, хто святiсть серця, долю i власне щастя не заховав у рясу.
Найбiльше зло - це лицемiрство, обман, нещирiсть; вони З'©дають душу,
немов iржа залiзо. А ви на цих трьох вiслюках-близнятах за©хать хочете у
царство боже!..
Ченцi дивилися на нього з жахом, так нiби вiн рвав плащаницю або
священну книгу.
- Вже пiзно, братi ,- промовив жорстко келар.Пора молитися на сон
грядущий.
- Справдi! - пiдтримав його поспiшно Iустин.
- Прощайте.
- З богом!
Небавом у друкаревiй келi© лишилось тро . Прибравши сяк-так пiсля
нашестя братi©, господар прослав постелi й обняв за плечi Сковороду.
- Я й сам так мислю, брате, але боявся про те i писнути. Ця
криводушнiсть менi мов нiж у серцi, а чорний одяг-клiтка. Не знаю тiльки,
чи стане сили вирватись, чи зможу я...
- Людина може все,сказав Григорiй i враз вiдчув, що сили не стане
пробути довго в Ки вi. Тягло у степ, на волю, мiж люд простий i сiрий,
нужденний, вбогий, та не лукавий, як цi колишнi друзяки-мрiйники, а нинi
ситi пастирi, вiтчими, повнi злоби.
За день, як час настав прощатися, у друкаревiй келi© Знову зiбралися
академiсти-братчики. Були_ мовчазнi, замкнутi.
- Ну що ж, панове кондисципули,- озвався першим Iустин.- Григорiй нас
залиша . Щасливо© тобi дороги, брате, й тобi, Михаиле! Не пам'ятайте зла,
коли було щось не так... А мо, лишайся, Грицьку? - додав, помовчавши. Й
загомонiла братiя:
- Лишайся!
- Годi бродити свiтом!
- Пора пристати й тобi до берега.
- Усiм вiдомi тво© таланти, i Лавра прийме тебе, як мати
сво достойне чадо.
- Ти будеш стовпом свято© церкви й окрасою монастиря!
Сковорода всмiхнувся.
- Ах, преподобнi! Не хочу я собою збiльшувати стовпотворiння. Досить i
вас - стовпiв неотесаних у храмi божому!
Узяв iз лави бриль i, ледве стримуючи бажання вийти з келi© й, не
попрощавшися навiть iз ректором, лишити Ки©в, мовив:
- Ми вельми вдячнi вам, святi отцi, за хлiб, за сiль i... за науку.
Творiть, що хочете, але без мене.
- Одумайся!
-Не iскушай фортуну!
- Вгамуй гординю!
Й не озирнувся. Лише на кручi, по той бiк валу и рову, дiстав хустину i
витер пiт.
- Жарота...
- А на левадi, у нас за Лопанню, вже, мабуть, хлопцi знову печуть
картоплю i про Сiрка спiвають... - додав Михайло мрiйно.
- Й отець Лаврентiй лежить на сiнi бiля криницi, пасе хмарини й
мислить...
- Чи прислуха ться, як вiд горiлки гудуть джмелi в макiтрi. Смiючись,
вони рушають далi. Й хоча довкола в останнiх променях горять золоченi
хрестi! тi© банi чудових древнiх храмiв, а пiд горою тече широко й синьо
старий Днiпро, Сковорода й Михайло уже не в Ки вi. Вони в путi, в дорозi:
один iз казки, другий - з сво © молодостi. Прекрасна казка здалеку... I
те, що кануло, носити краще в серцi й не намагатися прожити ще раз. Всуе!
Життя, мов рiчку, не повернути назад, угору...
- Крайський кусатиме вiд злостi лiктi, коли дiзна ться, що ви зi мною
©здили, - дзвенить Михайлiв голос.
- Всуе... - шепоче Сковорода i надда ходи.
СIТЬ ВОСЬМА
Багато у бiди дорiг. Новий архiмандрит i ректор смиренний Iов Ьазилевич
був м'якосердий, хирявий. пiскоп жив у Б лгорода и за всеньку зиму не
при©здив до Харкова жодного разу и не викликав нiкого перед сво© суворi
очi. I раптом - на тобi!
Якось ввечерi, коли Григорiй з Кордетом сидiли в префектськш келi© i
мiзкували, хто правий - бiблiя чи Мiколай Коперник, прибiг наляканий
Правицький Яша й прошепотiв:
- I вас, i вас гука ректор. Преосвященний при©хав тiльки що!
- Це вже по мене... - зiтхнув Кордет. - Plaudite cives, piaudite,
amici, finita est comoedia!
- Передчуття?
- Hi, логiка. Порфирiй Крайський не з тих людей, що зупиняються
напiвдорозi. Дiстав зi скринi пляшку, вiдкоркував i випив просто з шийки
усе, що в нiй було.
- Тепер ходiмо - Оглянув келiю, закрив книжку й дмухнув на свiчку. - О
tempora, o mores!
Преосвященний зустрiв ©х тепло. Благословивши, потиснув руки i запросив
сiдати.
Смиренний Iов принишк у крiслi й лише поблискував очима-iскорками.
- Ну, як живете-ма те? - спитав епiскоп лагiдно. Це вийшло якось не
зовсiм щиро, бо навiть усмiшка була у нього лукава, хижа.
- Гаразд.
- Нiвроку.
- I слава богу! I слава богу... Ще не занудилися! - примружився, мов
кiт на мишу. -Iз року в рiк одне и те саме...
- Нi, отче, - сказав Кордет спокiйно. - Ми люди тихi, незаздрi, чеснi.
Нам досить дещицi. В чини не лiземо, грунтiв не стягу мо й грошей у боднi
не склада мо. Як казали римляни: omnia mea mecum porto.
пiскоп цмокнув:
- Вас хоч бери та й прилучай до лику... Послухай, Iове, так це ж чудова
думка. Чим не iгумен! - I вiн кивнув на Кордета. Той побiлiв. А ректор
навiть не ворухнувся. - Отець Лаврентiй, -перевiряв на слух епiскоп, -
iгумен Святогорського монастиря... Звичайно, жаль нам розлучатися з
сердечним другом, - протяг насмiшкувато. - Та що поробиш, треба. Бог над
усе!..
- Я не по©ду звiдси, - сказав Кордет крiзь зуби. пiскоп звiв очi й
заговорив, мов забиваючи в колоду цвяхи:
- Не поспiшай, Лаврентiю. Вiдмовитись не пiзно завжди. Подумай, зваж.
Така обитель! Це ж мов пархiя...
- Та я ж фiлософ! Кого я там навчатиму? - закричав Кордет.
- Чернечу братiю, -уже вiдверто знущався з нього Крайський.- Там давно
ждуть не дiждуться лекцiй. Без фiлософi© ©м як без рук...
- Збитку шся?! - прошепотiв Лаврентiй, пiдводячись. Смиренний Iов умить
схопився з крiсла i затулив епiскопа.
- Вгамуйся, синку,- пiдняв кiстляву руку перед Кордетом.- На все е воля
божа.
- Його це воля!
- Ти помиля шся,- промовив тихо Iов.- Це я вмолив преосвященного тебе
послати у Святогорський.
- Для чого, Iове? - ошелешено спитав Кордет, намацуючи рукою крiсло.
- Щоб недалеко ©хати. Це ж не Сибiр...
пiскоп грався чотками. Смиренний Iов стояв, мов напiвживий мученик. А
пан префект сидiв блiдий, неначе його зняли з хреста.
- Не люди - змi©,- пiдвiвся вiн невдовзi.- Хай буде проклятий той день
i час, коли я дався опутати цим людоловам у клобуках та рясах! Пекельнi
муки - виграшки перед земними муками! Скрiзь фарисейство, пiдступнiсть,
лжа. Людина для можновладцiв - то не жива душа i неповторнiсть, а одиниця,
паличка, якою можна крамарювати, нехтувати i користатися на власний
розсуд. Господи, якщо ти чу ш, бачиш, то плюнь ©м у ситi очi!
Вiн швидко вийшов.
- Даремно, Iове, ти заступився за цього гевала i гайдамаку,пробурмотiв
епiскоп.Через таких у Петербурзi на нас i досi злим оком дивляться, та й
кра м ходить смута...
- А то б давно усi ходили в крiпаках,- додав Григорiй.
- Що ти сказав? - перепитав епiскоп.
- Були б усi рабами.
- Григорiю, не випробовуй мого терпiння,- недобре мовив
Крайський.Гада ш, я не вiдаю, з ким був Михайло в Ки вi? Або не чув, який
гармидер ти зняв у Лаврi...
- У вас фiскальський нюх. пiскоп зцiпив зуби.
- Григорiю, чи не пора тобi змiнити свиту на щось пристойнiше? -
втрутився ректор.- Не личить якось... Та й можнi нам тобою очi колють.
- Хiба менi не вiльно носити те, що хочу? Я ж не солдат.
- Та вiльно, вiльно,- скривився Iов.- Але...
- Ти теж на службi царськiй i зволь коритися ©© регламенту,- додав
спокiйно Крайський.
- Нi, я на службi людськiй. Громадi ж байдуже, який у мене одяг. Не
свита вчить, а голова.
- Розумний...
- Чого про вас не скажеш.
пiскоп втисся в крiсло. I раптом зареготав:
- Ти просто жмуд '! На язицi все, що на думцi. Iове, тобi тут, видно,
весело! Послухай,- звернувся знову до Григорiя,- а чому ти вважа ш, що я
дурний?
- Розумний пастир таку людину, як наш Кордет, не висилав би у монастир,
а приласкав би, зiгрiв би добрим словом i спрямував ©© палку, завзяту душу
на путь добра i правди.
- Найлiпший путь для нього - етап на каторгу, -промовив рiзко
Крайський.- Ти чув його сатири та епiграми? Всiм невдоволений, на всiх
жбурля брудом!
- До чистих бруд не приста , а хто в багнi купа ться...
- Геть iз очей мо©х! - затупотiв епiскоп. - Одним ви миром мазанi! До
ранку щоб не було i твого духу в Харковi!
- О господи... - зiтхнув печально Iов i прича©вся, втягнувши в плечi
голову.
Сковорода пiдвiвся, поправив пояс i, хоч душа кипiла гнiвом, спокiйно,
мовчки вийшов.
Тирани люблять сльози i каяття, а нерозчавлена чужа достойнiсть для них
що нiж у серце.
Ще вдосвiта Григорiй встав, умився i, склавши в торбу сво© пожитки,
тихенько вийшов iз монастиря. Не зазирнув i до Лаврентiя: часу багато буде
- зайде до нього на Святi Гори.
Туманним сонним мiстом попростував до Тро©цько©, де у отця Бориса
квартирував Михайло. Не вiдав сам, куди подасться i що робитиме у цiм
тiснiм безмежнiм свiтi, де розминутись нiде пихатiй кривдi з правдою. Було
шкода лишати Харкiв, учнiв i свiй музеум, де мав тепло i затишок. Але й
радiв, що не пiддався силi, не пiдкорився волi фiскала Крайського. диний
скарб вiн ма - свободу духу i тiла, тож пильнувати мусить, щоб не
пошитись якось ненароком самому в дурнi й не залишитися без цього скарбу.
Нi за яких обставин не слiд мiняти волю на кусень хлiба. Як часто ми,
боячись лишитися голоднi тiлом, зi страху нiвечимо свiй дух, принижу мося
перед володарями i навiть тими, хто може дати ©сти. Коли б не це, не
розрослася б так буйно кривда на полi правди, iстини.
Ковалинський уже не спав. Наслiдуючи свого учителя, вiн уставав рано й
починав одразу черпати пригорщами з криницi знань.
Не здивувався гостевi. Але коли побачив торбу, спитав розгублено:
- Куди ви, Савичу?
- У свiт, у свiт! - сказав бадьоро Сковорода, хоч на душi було ой як
невесело.- Певно, судилося менi життядорога...
- Надовго?
- Хтозна.
- А як же ми, Колегiум?
- Преосвященний отець Порфирiй осипле вас сво©ми милостями!
- Вiн тут?
- При©хав учора ввечерi.
- Коли ж вiн устиг прогнати вас iз Колегiуму?
- Кордита також.
- Господи, як дозволя ш таке свавiлля! - прошепотiв Михайло гаряче.
- Бог, мабуть, спав, - пожартував Григорiй. - Було ж це пiзно
ввечерi... Ну що ж, прошай, мiй друже! - обняв Михайла й поцiлував.
- Куди ж тепер ви? - спитав юнак розгублено.
- Ат, усе одно... Михайло мовчки плакав.
- Проклятий свiт, проклятi люди! - гукнув небавом iз вiдча м.
- Не треба так, - спинив його Григорiй. - I люди, й свiт прекраснi. По
виродках не слiд судити про свiй народ i людство. Учися, думай i сiй
знання довкола. Тирани можуть правити лише у страсi й темрявi. Але не
вiчно ж стояти ночi. Колись настане ранок!
Ще раз обнявши друга й поцiлувавши тричi, Григорiй пiшов iз двору.
- Пишiть!
- Аякже!
- Не забувайте!
- Що ти!..
Туман порiдшав. Уже стало видно рiчку й голий лiс За нею. Пiщана вулиця
пришерхла легким весняним приморозком, а мо', земля зiгрiлася i видихала
жорсткий Зимовий холод. Завзято, буйно, радiсно цвiрiнькали хмiльнi вiд
щастя горобцi. Перегукуючись сусiд iз сусiдом, граки мостили гнiзда.
Пахтiло зелом, цвiтом, хоч ©хнiй час ще не настав.
Весна летiла на теплих крилах вiтру, будила землю, птаство, людськi
серця.
Збентежений, до краю сповнений думок, мелодi©, вiршiв, Григорiй
вихопився на правий берег Лопанi. Спинився, глянув на свiй музей,
Колегiум, узяв лiворуч, щоб вiтер бив в обличчя, й пiшов дорогою, яка вела
на пiвдень.
З весною стрiвся в мандрах. Засмаг, змiцнiв, обвiтрився. Як i птахи
небеснi, не жав, не сiяв, але не був голодний. У кожнiй хатi його приймали
радо, дiлилися усiм, що мали, З благоговiнням слухали його казання й
розповiдi про тi мiста i землi, в яких бував чи про якi читав у книгах.
Зробив нову сопiлку i грав дiдам на пасiках, статечним лiтнiм людям бiля
церков на папертях, а молодим на вигонi, на колодках. Нiде не жив подовгу.
За день, за два його пiдхоплювало й несло все далi й далi, в незнанi села,
пасiки та хутори.
I так було до травня. Й до хуторiв неподалiк од Валок.
Дорога йшла старим дубовим лiсом. Серед пухнастих зелених крон чорнiло
вiття нелинiв. То тут, то там обабiч шляху цвiли хмарками дички. Спiвали
вивiльги. Й Сковороду теж потягло на пiсню. Простуючи рябим од тiней
шляхом, вiн насолоджувався привiллям, рухом, радiстю вiд щастя бути
вiльним, не зобов'язаним нiчим нiкому в свiтi, окрiм людей, якi дiлилися
сво©м шматком, немовби з рiдним. Щоправда, цi його добродi© не вимагали за
хлiб i сiль нiчого, а навпаки, були цнотливо вдячнi за честь зустрiти
гостя, нагодувати й почути слово про те, що в свiтi дi ться. Благословеннi
люди, свята земля, що ©х народила!
Намацуючи, нiби слiпий стежину, слова й мелодiю, вiн заспiвав,
висловлюючи сво© думки-тривоги, сво житт ве i фiлософське кредо:
Нинiскипетр и булава,
Утро вставши - худа слава, Сердце рробождает сквозi,
Руцi связанны и нозi.
Как избiгнуть сiти?
Мов юна мати первiстковi, радiв Григорiй пiснi i трепетав перед великим
чудом ©© народження. Ще й ще повторював, варiював, шукав найкращу форму i
насолоджувався словами, музикою. Це справжн та©нство! Ген бiля того
хутора який вiн поминув недавно, ще не було нiчого, окрiм думок i настрою,
а зараз - пiсня, у плотi й кровi, нове створiння, що, може статися,
переживе не тiльки його самого, а й усiх живущих нинi i иезачатих.
Днесь пiнна скачет воля,
Утро вставши - тщетна доля... -
повiв Григорiй далi. Й нараз вiдчув, що до його мелодi© врива ться
якась чужа, стороння. Вiн зупинився i перестав спiвати. Праворуч шляху, на
лiсовiй галявинi, оточена з усiх бокiв березами, виднiлась хата, а бiля
не© хлiви, садок та пасiка. Десь звiдтiля, iз саду, покритого туманом
цвiту, i линув спiв. Спiвала дiвчина. На диво, голос був у не© стриманий,
грудний, величний. Вона долала легко i нижнi й верхнi ноти, дарма що
вибрала важку козацьку пiсню.
Ой да пiшов би я та й на Запорожжя,
Сам дорiженьки не знаю:
Гей, либонь, стану, стану, подивлюся,
Гей, дорiженьки розпитаю...
Григорiй слухав, забувши геть про тiльки що народжений свiт кант або
псалом. Вiн нiби бачив дiвчину - струнка, чорнява, з косою нижче пояса й
очима, повними якогось смутку-горя... Вона стояла у вишнику пiд лiсом,
дивилася у сине-сине небо, облямоване вишневим бiлим цвiтом, i виливала
душу. Спiвала так натхненно i так вживаючись у кожен звук i слово, що у
Григорiя отерпло серце. Вiн ще не чув нiколи такого спiву, не зустрiчав
тако© дiвчини.
Ой да пiшов козак, ой да пiшов молоденький
Та хустиною ма ;
Гей, за ним, за ним молода дiвчина,
Гей, дрiбнi сльози пролива ...
I не помiтив, як повернув з дороги й попрямував до хутора. Отямився,
коли вже вперся у невисокий лозовий тин. I знову побрiв у лiс. Якась мана,
чаклунство! Поважний муж, учитель побiг за дiвчиною, мов парубчак
безвусий.
Пекло у грудях, i серце гупало, неначе дзвiн на сполох. Наддав ходи.
Проте не мiг утекти од чарiв пiснi. Вона летiла слiдом, слiпила очi, била
у душу крилами i завертала назад, до хутора.
Аж бiля Валок стишився. Сiв на пеньок, вiддихався. I засмiявся: оце дав
дьору - забiг хтозна-куди! Довкола граб i липа. Удалинi село й фортеця, а
на узлiссi неподалiк - велика пасiка, колод на сто. Над нею в небi уже
низьке рожевувате сонце... Туркоче горлиця. Десь бiля пасiки повторю
перед нiчним концертом сво© колiнця й трелi соловей... Повiтря чисте,
свiже, хмiльне вiд квiтiв, зеленi... Рай, просто рай! Чого ще в свiтi
треба? В старого пасiчника, напевне, знайдеться, чим вдовольнити голод i
де прихилити голову...
Страху, з яким тiкав од хутора, вже не було. Була байдужiсть, утома. Та
ще велика нехiть лишати це благословенне мiсце i... цю дiвочу пiсню.
Боявся сам собi признатися, геть проганяв ту хутiрську ману, проте вона не
йшла iз серця i раз у раз вiдлунювалася хоча й тривожним, але при мним
щемом. Вiн розумiв, що це спокуса, випробування мужностi. Не знав лише -
вiд кого. Якщо то деймон затiяв з ним таку пiдступну прю - хай
начува ться! Коли ж то бог...
Хотiлось ©сти, пити. Пiднявши з землi свою торбину й не Закидаючи ©© на
плечi, побрiв до пасiки.
Його зустрiв високий сивий дiд. Пропахлий воском, медом та
рiзнотрав'ям, старий здавався чарiвником, бджолиним богом. Ледь
усмiхаючись, одчинив сякi-такi ворiтця i вклонився:
- Ласкаво просимо. На хлiб, на мед та на джерельну воду!
- Спасибi, батьку. Хлiб та вода, то козацька ©да! А як Знайдеться ще
трохи сiна, щоб переспати нiч, то вже нетязi й рай...
- Чом не знайдеться, - всмiхнувся пасiчник. - Ночуй Здоровий!
- Дякую.
Вони пройшли стежиною помiж двома рядами вуликiв до куреня, що
прича©вся бiля старо© липи.
- Сiдай, козаче, - сказав дiдусь ласкаво. - Спочинь з дороги. А я
зберу, що бог послав, та повечеря мо, поки лампада свiтить.
Вiн подивився на пригасаюче надвечорове сонце, звiльнив бджолу, яка
заплуталася в його волоссi, й зайшов, пригнувшись, до куреня.
Сковорода поклав пiд липу торбу, накрив брилем i лiг на спориш.
Втягнув повiтря: тут гостро пахло напiвсухими травами, корiнням,
квiтами, неначе хтось поруч викосив чарiвну луку, де квiтувало з усього
свiту зiлля... Заплющив очi й нараз почув матусин слiзний голос.
- Бабуню, рибонько, рятуйте хлопця!
- Не голоси, Палажко. I не таких я вiдволоджувала. Л це пристрiт,
дрiбниця. Ось пошепчу, дамо вiдвару...
- Заснув, сердешний,- почулось поряд пасiчникове.
- Нi, батьку, нi, - розплющив очi Сковорода. - Задалося, як ще малим
мене водила ненька на хутори до знахарки.
Пiдвiвся, сiв по-козацькому.
- .Й допомогло? - озвався пасiчник, прославши бiлу плахту.
- Як бачите.
Старий поклав брунатний свiжий буханець, поставив миску меду.
- Велика сила в зiллi, - сказав небавом. - У кожнiй травцi - зброя
супроти рани, виразки або хвороби. Коли 6 напевне знати, яке вiд чого
зiлля, то не хворiли б люди. Ми по здоров'ю ходимо...
- А ви не знахар, дiду? - спитав Григорiй.
- Нi, - одмахнувся пасiчник i, осiнивши себе хрестом, узяв хлiбину в
руки. Нарiзав скибок i став припрошувати: - Ось хлiб, ось мед - вечеряй.
Не осуди за бiднiсть. Чим ма мо, тим i прийма мо.
- Вечеря царська.
- ж на здоров'я...
Угамувавши голод, Сковорода дiстав сопiлку.
- Калинова? - пригладив вуса пасiчник. Узяв, оглянув i, повернувши,
заговорив, немовби муляли йому цiлющi зела й древа: - Здавалося б, ну що
таке калина? Звичайний кущ. Нi жердки з нього, нi навiть пужална; хiба що
ягоди на пироги... А придивися та поспитай в людей бувалих, знаючих, то
перед нею, матiнкою, знiмати шапку треба. Простуда, кашель або гарячка -
запарюй цвiт калини. Болить живiт - ©ж ягоди. А кровотеча, рана кладай,
заго©ться...
- А пошептати? - спитав Григорiй не без лукавства. Вiн певен був, що
здибав дiда-знахаря.
- То все пусте! - махнув старий рукою. - Морочать людям голову. Не в
шепотiннi - в самому зiллi сила.
- Ви лiкарю те?-не угавав Григорiй.
- Допомагаю iнколи... - признався той нарештi. - Даю поради, трави...
Хорують люди, то треба ж якось ©м рятуватися.
Сковородi стало прикро за ту настирливiсть, з якою вiн допитувався, чи
знахарю пасiчник. Аби спокутувати свою провину, заговорив серйозно,
стримано, немов колега:
- Аякже, треба. Треба... Я чув колись, що в Iндi©, хто скорпiоном
ужалений, бере i ним же натира ще свiжу рану. Допомага ! Там скорпiонiв
повно, i через те у кожнiй хатi напоготовi сто©ть посудина, в якiй вони в
олi© плавають.
- Напевно, в тiлi ©хньому, окрiм отрути, е й проти не© сила, - сказав
старий, подумавши. I попросив: - Заграй-но щось душевне.
Уже смеркалося. На заходi ще догасала червона крайка вiдблискiв, а на
всхiд сонця свiт огортала густа пiтьма. День засинав, натомлений. Анi
шелесне. Тиша. На чисте поле неба повибiгали зорi...
Григорiй узяв у рот свою калинову, вдихнув повiтря, щоб перелити його в
журбу мелодi©, i занiмiв: над головою тьохнув сам лiсовий маестро. Взяв
ноту-другу та як зайшовся, защебетав!..
- Не можу, батьку, - прошепотiв Григорiй. - З таким спiвцем
змагатися...
Старий кивнув, заплющив очi, слухаючи.
А лiс дзвенiв пiснями. По хуторах i пасiках, по приструмкових хащах i
непролазних тернах, по байраках, долинах нi на хвилину не затихав той
спiв, та музика, те вечорове весняне диво.
- Земля спiва ...
- Iстинно.
Коли лягали спати у куренi, обвiшаному всiляким зiллям, цвiтом,
Григорiй знову крiзь солов'©ний щебет почув дiвочий голос. Прислухався -
розтанув, щез. Та лиш склепив повiки - розлився в грудях хвилею.
Закалатало серце.
- Батьку, а чий то хутiр, у березняку? - спитав тихенько пасiчника.
- Побiля шляху?
- Так.
- Упала в око дiвчина?
- Та нi...
- Балакай! Коли б менi хоч рокiв сорок скинули... А хутiрець Майорiв.
- Вона панянка?
- Де там. Майор - це прiзвисько. Iз посполитих чи з козакiв... Чотири
роки тому купили пасiку та клаптик лiсу й поставилися. Вони при©жджi,
здалеку...
I, засинаючи, Григорiй чув, крiм солов'©в, широку, журну пiсню про
козака, який шукав на Сiч дорогу, та про кохану дiвчину, що омивала
слiзьми його слiди.
Вене явилася за кiлька днiв ополуднi.
Сковорода сидiв у затiнку й читав врейську бiблiю, яку йому,
прощаючись, подарував Миславський. Недавно щедрив дощик, i все довкола
мiнилось, грало, сяяло. Рахманнi, мокрi бджоли, п'ючи росу з нектаром,
сушили крильця в променях. Дерева, трави, квiти - усе тяглось до сонця, аж
шелестiло. Завзято, весело шугали в небi ластiвки. Десь недалеко в лiсi
навперебiй лiчили комусь лiта зозулi. Весь у пил ку та пелюстках,
зарошений, вернувся з лiсу пасiчник i, сидячи в задумi, перебирав свою
цiлющу здобич.
- Добридень вам... - долинуло чи сь несмiливе.
Сковорода звiв погляд i неподалiк на стежцi побачив дiвчину. Вона була
струнка, чорнява, з косою нижче пояса й очима, повними якогось
смутку-горя... Це ж Майорiвна!
- Здорова будь i ти, - озвався глухо пасiчник. - Що
скажеш, дочко?
- Щось iз татусем недобре дi ться, - аж подалася до нього дiвчина. - Не
©сть, не спить, покiйну матiр згаду i все чогось жаха ться...
- Й давно це з ним?
- Вiд позавчора. Старий зiтхнув.
- Допоможiть, дiдусю!
- Коли б я мiг, Оленко, - розвiв руками пасiчник. - Я гою тiло. Вiн же
душею хворий... Григорiю, а може, ти Зарадиш? Це ж по тво©й парафi©.
Сковорода здригнувся: отерпши весь, прикипiв очима до лiсовички й ледве
збагнув, чого вiд нього хочуть.
- Чим я зараджу, батьку... - озвався хрипко. - Я ж не священик...
- Ти любомудр, учитель.