------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Свiт ловив мене, але не спiймав.
Г.С. Сковорода
СIТЬ ПЕРША
Десятий день Григорiй пив густе повiтря й не мiг напитися. Там, за
Карпатами, воно було нiжнiше, лагiднiше, але не пахло степом, не освiжало
його душi. Десятий день лежав на возi й очей не зводив э тополь, берiзок
та вишнякiв, що огорiзли зелено-бiлим шумом яснi палати й пiдслiпуватi
хатки. Три довгих роки в садах Токая, Вiдня вiн марив рiдним вишневим
цвiтом, низовим вiтром, небом, в якому грають веснянку жайворонки, i
вечоровим дiвочим щебетом. Бувало, сядуть хлопцi, зiтхнуть, пожурягься i
заспiвають тихо "Ой гай, мати, ой гай, мати...". А вiн сто©ть i плаче.
Довкола рай, та й годi, а вiн летить на крилах пiснi в сво© Чорнухи, в
Ки©в...
Риплять колеса, бiжать неквапно конi, i за возами в' ться рожева
курява. Ще не така, яка бува влiтку, коли не видно свiту, а мов димок iз
люльки.
- Парить, напевне, доцiик буде, - озива ться Ничипiр, насову на лоба
шайку i пiдганя коней, щоб наздогнаги валку: - Вйо, вйо, соколики!
Схиля ться, пiдперши рукою голову, i почина мугикати пiсню. Без слiв,
ледь чутпо. Вiн - нiби мiх з пiснями. А голос! Нащо спiвали в бурсi чи в
архi рейськiм хорi, та поряд з оцим чорнуським дядьком тi славнi пiвчi -
козли, смiховисько.
Ой на горi огонь горить,
А в долинi козак лежить...
I не збагне Григорiй, чи то Ничипiр снiва, чи у самого в серцi зрина
пiсня.
Накрив очi китайкою,
Заслугою козацькою...
Де не взялися вершники. Притримали гарячих коней, загарцювали поряд.
Вусатi, грiзнi, всiма вiтрами дубленi запорожцi.
- Куди мандру те? - пiдвiвся в сiдлi найстарший, сивий.
- В Санкт-Петербург з Угорщини! - вiдказав Ничипiр весело. Збив набакир
свою облiзлу шапку.
- А-а, приймачки! Папи гетьманцi, що курам ноги миють! - зареготали
вершники.
- А ви не ми те? - заскалив Ничипiр око.
- Ми як поми мо, то кури й нiжок не долiчаться!
- Орли, орли! - не вгавав Ничипiр.
- А як ся ма ясновельможний Розум? Ще при спiдницi чи вже вiдлучений?
- Не дуже, хлопцi, бо он у каретi в нас Вишневський - полковник ©©
величностi.
- Та що ти кажеш! - змахнув руками сивий. - А талярiв у нього густо? -
персзирпуiiся з хлопцями.
- Ми не лiчили... Не удосто©лися.
- А мо', труснемо, дiтоньки, цього полковничка? - пiдкрутив старий
козак як молоком облитi вуса.
- Труснемо, батьку! - гукнули "дiтки" дружно i пiдняли на диби коней,
готовi ринутися до карети.
Отаман пiднiс угору руку, вгамовуючи сво©х гарячих молодикiв.
- Auri sacra lames! - мовив латиною. А потiм поправив шаблю, подивився
на панську спальню й зiтхнув печально: - Цей виноград для нас зелений,
братчики...
Григорiй хотiв спитати, коли i де старий отаман учився, але не встиг.
Запорожцi звернули в поле i незабаром зникли в глибокiй балцi, порослiй
дубами.
Ще не вляглася курява, яку збили копита козацьких коней, як iз-за гаю,
що бовванiв ген за верству попереду, неждано вихопився загiн гусарiв.
Спинивши валку, ляхи спитали щось у Вишневського, i той, по пояс вилiзши з
карети, вказав рукою туди, де щойно зникли козаки.
- От бусурман! - пробурмотiв Ничипiр. - Недарма кажуть, що ворон
вороновi ока не виклю .
- Не доженуть, - сказав Григорiй, вiдчувши в серцi терпку журбу-тривогу
за тими соколами, що десь летiли степом у рiдну Сiч. - Не доженуть... Nec
deus intersit!
- Що ти сказав? - наморщив лоба Ничипiр.
- Нехай лиш бог не втруча ться...
- Гай-гай, йому давно вже очi полуда вкрила. Таке на свiтi ко©ться, а
вiн i вусом не веде...
- Бог iз вами, дядьку! Що ви кажете?!
- Нехай послуха , - подивився у голубе високе небо Ничипiр. - Мiй дiд i
батько були ще вiльними. А я - крiпак, робоче бидло, яким торгують! Уже
три рази мене купували i продавали...
Затих, схилив на груди голову й не поганяв, не квапив коней, хоч ©хнiй
вiз одстав од валки.
Сковорода замислився. Розстебнув камлотний синiй каптан, пiдставив
груди вiтру, що ледве-ледве дихав. В'©жджали в лiс. Високi сосни тяглись у
небо вiттям, боролися за кожен промiнь сонця. Слабкiшi гинули, i навiть iз
тих, що розправляли плечi як переможцi, спадали долу гiлки, якi лишалися у
темнiм затiнку. Закон природи! I люди теж, як тi дерева...
- Вйо! Вйо! - гукнув Ничипiр, махнув на коней дубовим пужалном (батога
вiн загубив навмисне, жалiючи сво©х мишастих) i заспiвав весело©. Та
незабаром затяг тако©, що у Григорiя аж защемiло серце.
Пожурилось миле браття,
Що на ногах кайдани,
Ой тепер же ми, миле браття,
Та й навiки пропали...
- Ей, Гришка, Гришка! - заволав гайдук Вишневського, мов на пожежу.
Розвернув коня позаду воза й звелiв, недбало граючись канчуком: - До пана,
марш бiгом!
- дь i скажи ©х благородiю, що я не пес i за каретами не маю звички
бiгати, - одрiзав Сковорода.
Гайдук спахнув, пiднiс нагайку... але не вдарив. Сiпнувши повiд, притис
коня острогами й помчав од воза, немов за ним гонився дiдько.
Ничипiр заулюлюкав i замахав над головою пужалном. Конi рвонули чвалом.
Замиготiли сосни, i попливли назад гiллястi дикi грушi, покритi бiлим
цвiтом.
Лiс стугонiв, смiявся, торохкотiв колесами.
Опiвднi стали. Повипрягали коней, пустили .пастися на лiсовiй галявинi,
якою кралася вузенька рiчечка, поросла густо лапатим зiллям, вербою,
вiльхою. Спiвало птаство. У тулумбаси били строкатi одуди, кричала
вивiльга, i соловейко тьохкав на всю дiброву. Великi чорнi ворони, немов
злi духи, перелiтали через галявину i хрипко каркали.
Напившися iз джерела, що витiкало з-пiд кореня старо© вiльхи, Григорiй
пiшов неквапно до полковника.
- Нарештi зводили... - сердито буркнув той. I мовив, чухаючи хорта за
вухами: - Чи не зда ться тобi, Григорiю, що пси i слуги з одного тiста
зробленi?
- Як i пани, i свинi. Усе - матерiя! Вишневський вирячився.
Побагровiвши, сердито зикнув на гайдука:
- Чого стовбичиш перед очима?! Допоможи обiд лагодити!
Зiгнавши злiсть, полковник повеселiшав трохи, примружив очi й проказав:
- Надмiрна гордiсть не прикраша ...
- Як i брак гордостi.
- Скажiмо, крiпаковi вiд не© користi нi на копiйку, а тiльки зло.
- Гордий не може бути крiпаком.
- Он як! А ким же йому накажеш бути?
- Вiльним або нiким.
- А як же бог? Вiн сотворив раба i пана...
- Бог сотворив - людину.
- I розрiзнив.
- Це фарисе© вигадали, щоб догодити панству. Вишневський крякнув,
помацав вуса а 1а Петро й поправив шпагу. Дiставши хустку, громоподiбно
висякався.
- Такi думки достойнi диби або ки©в... - промовив холодно i осмiхнувся:
- Проте я добрий i поважаю людей учених...
- Цей виноград зелений, - перебив Григорiй.
- До чого тут виноград? - не зрозумiв Вишневський.
- Це так сказала одна лисиця, не змiгши дiстати гроно. Полковник знизав
плечима. Топтав ботфортами жовтогарячi квiти i молодий щавель. Сковорода
йшов поруч, спiдлоба стежачи за спiврозмовником, i слухав лiс. Он десь
цiвкнула синиця, застукотiв об кору дятел... Жебонiла в струмку вода...
- Власне, я тебе покликав не задля диспуту, - скатай Вишневський. -
Сьогоднi вночi або на ранок будемо в Ки вi, Що_ ти робитимеш, якi дiла
вершити ма ш далi?
- Не вiдаю, - признався щиро Сковорода.
- У тебе е земля, худоба?
- трохи батькiвщини. В Чорнухах, у полку Лубенському. Там старший
брат.
- Що ж, хлiборобство - дiло достойне, чесне...
- I не властиве мо©й натурi, - додав Григорiй.
- А що ж властиве?
- Я ще не знаю...
- дьмо зi мною, в Санкт-Петербург. Там до зарiзу нинi потрiбнi ученi
люди, що знають мови й пройшли науки. Не пожалку ш. Заслужиш чину,
ма ткiв, грошей!
- Omnia mea mecum porto.
- Що ти сказав?
- Що нi до чого менi тi статки.
- Свят, свят. Кому ж завадять багатство, почестi!
- Кому властиво жити в убогостi, але багатим бути душевним миром.
- Там Академiя, славетнi вченi, великi люди! - гарячкував Вишневський.
- А тут же що? Тупоголовi смерди, попи й старшини, якi матнею чваняться, а
борщ ©дять iз одно© миски з хлопами!
- Кожен, пане Вишневський, ма пiзнати свiй народ i в народi пiзнати
себе, - вiдповiв на те спокiйно Сковорода.
- То ти не хочеш?! - не мiг повiрити. Сковорода всмiхнувся й розвiв
руками.
- Уперше бачу такого йолопа, який мiняв би жезл полководця на пастуший
батiг! - гримiв на всю галявину полковник.
- Як на мене, то краще дома бути пастухом, нiж полководцем десь...
Вишневський крякнув. Розбив носком ботфорта пiрамiду рудих мурах.
- Ваше превосходительство, обiдати подано, - пiдбiг i виструнчився
гайдук.
- Iду! - сердито кинув пан i повернувся знов до Григорiя. - А ти
подумай. Не випускай фортуни з рук!
- Я це вже чув iз уст само© iмператрицi, - промовив твердо Сковорода. -
I ось, нiчого... Живу, не каюся.
Вишневський махнув рукою и закрокував до килима, на якому вже ждав
обiд.
Григорiй скинув каптан, прослав у затiнку й лiг горiлиць. Крiзь негусте
ще, жовто-зелеие листячко слiпило сонце. Дзвенiв комар чи, може, якесь
незнане iнше створiння боже, що прича©лося, - мале, невидиме, але живе, -
десь у гущавинi, у краплi свiту, хтозпа для чого, в iм'я чого... Правда,
все на свiтi ма сенс i логiку... Але пiзнати натуру важкоЯк i себе...
Проте можливо! Усе пiдвладне людському розуму...
Засмiявся, згадавши свiй диспут iз нiмцем, який доводив, що свiт
непiзнаваний. Суть метафiзики...
- Григорiю, ходи вже ©сти! - долинуло здалеку, немовби З якогось iншого
життя i свiту.
Гукав Ничипiр. ось вiн закрив собою сонце, розплився в усмiшцi.
- Ти ж бо не янгол, Грицьку, за святим духом не проживеш...
Як пообiдали i валка рушила, обсiли душу вагання, сум нiви. Хто там, у
Ки вi, його чека пинi? Товаришi-спуде© розлiзлись досi по Укра©нi або й
по всiй державi, вiд Запорожжя до моря Бiлого... Наставники не полюбляли
його за рiзкiсть суджень i неповагу до букви, догми, перед якими вони
схиляли голови... В Санкт-Петербурзi ж... Там Ломоносов. За кiлька рокiв
туди при©дуть iз Лейпцiга колишнi друзi Грицько Козицький i Миколай
Мотонiс - куди ж ©м ще податися...
- Вйо, вйо, соколики! - пiдганя сво©х мишастих старий Ничипiр. Лiтами
вiн не старий, а з виду вже майже дiд. По бурiй ши© в нього стiка пiт.
Брудну сорочку ворушить вiтер, що пiдганяв валку i котить куряву кудись до
Ки ва, де на далекiм обрi© чорнi хмара. Химерний вiтер - дме не вiд
хмари, а проти не©...
Поволi думки вертаються до Петербурга й Ки ва. Спокуса завжди
зваблива... Хороми швидше впадають в очi, анiж убога хата... Та не в
хоромах - у волi щастя! Козак - як вiтер, куди схотiв, туди й полинув
степом!.. Та i кого вiн у тiй столицi вчитиме? Синкiв дворянських. Кому
вiддасть свiй многотрудний взяток, який збирав, немов бджола, на неозорiм
полi людсько© мудростi? Iмператрицi, панству... А гречкосi©, смерди нехай
покiрно, як тi воли, стромляють в ярма сво© чубатi голови, вже й не
гадаючи, що на свiтi, крiм борозни, i степ, i воля, i гостра шабля, i
фiлософiя?!
Ой коню мiй коню,
Золотая грива... -
заспiву Ничипiр знову, бо вiн не може без пiснi жити,
як без повiтря.
Сковорода заплющив очi - i напливло дитинство...
...Так пахне грушами, пташками, хмарами. Достиглi дулiмов золотавi
краплi, звисають iз вiття. Кричать на цiлий свiт вiд радостi, перепурхують
iз куща на кущ пухнастi пташенята. А ген високо в небi пливуть кошлатi
копицi сiна...
Маленький Гриць бере сопiлку в губи, i та спiва , смi ться, плаче.
Спiва про батька, що повернувся з походу в гори. Смi ться з брата Степана,
який учора залiз на батькового коня i гепнув з нього, гукнувши козацьке
"пугу, пугу!". А плаче вона за Дiдом, який цiкаво й страшно розказував про
напад шведiв, про оборону Чорнух од ворога i смерть у полум'© останнiх
мужнiх захисникiв...
Гриць поверта ться у бiк села i нiби бачить, як гоготить, пала церква,
в якiй закрилися напiвживi, в бою порубанi, але не скоренi козаки. Бачить
могилу дiдову, i хрест на нiй, i квiточки барвiнку...
- Дивись, дивись! - гука Степан i пролiта мимо на вороному. Таки
навчився! Сорочка в нього напнулася од вiтру, в очах iскриться щастя.
Провiвши очима брата, малий ляга долiлиць i почина мрiяти.
Трава густа, висока. Коли крiзь не© дивишся на степ, на Многу, що
де-не-де поблиску мiж очеретом, то уявити зовсiм не важко, що ти
дорослий, i на конi, i з шаблею... Або з бандурою... Неквапно ©деш полем i
гра ш, гра ш... А запорожцi слухають, а ковила хлюпочеться, неначе рiчка в
повiнь... Кiнь пiд тобою не вороний, не сiрий, а золотий, той самий кiнь,
що потонув десь там у рiчцi, коли ще многа була глибока, чиста й по нiй
плавали козацькi чайки...
- Грицьку-у! Грицьку-у! - гука мати з двору. - А йди обiдати!
Гриць поверта голову, проте не бачить матерi, а тiльки дах i бусла в
гнiздi на хатi. Птах розправля крила i щось виклацу сво©м червоним
дзьобом. Немовби теж гука Гриця ©сти. Вiн мудрий-мудрий, оцей бусько... А
йти не хочеться. Вже так на©вся солодких груш, що може тиждень нiчого не
брати в рот.
По травi поважно лазять якiсь жучки, мурахи; то тут, то там стрибають
пружно зеленi коники. Рябенькi сонечка вихоплюються аж на вершечки стебел
i враз знiмаються й летять у безвiсть. А може, то тiльки так зда ться, що
в неокраю безвiсгь...
Кричать на рiчцi гуси. Гриць прислуха ться i раптом чу , як десь iрже
протяжно й дзвiнко золотогривий кiнь. Це там, на рiчцi, в плавнях!
Заховавши сопiлку в пазуху, хлоп'я пiдхоплю ться i навпростець городами
збiга вниз, де прича©лася в очеретах i вербах ласкава многа.
Шалено б' ться серце. Колюче стернище калiчить ноги, а вiн бiжить, не
чу . В ушах - саме iржання, яке то затиха , то знов розкотисте дзвенить
над рiчкою, неначе туга струна.
Очерет вста стiною, лiсом. За хвилину щезають небо, сонце i все на
свiтi, крiм колiнчастих стебел, вузького листя й пухко© волотi. Довкола
спокiй, тиша. Навiть комар пiде не писне, не обiзветься тонко сво©м
високим-високим голосом...
Де не вiзьмись вiтрець - i задзвенiли раптом, заграли очерети
сопiлками, яких би стало на цiлий свiт!
Хтось вдарив у бубон. I знову тихо. На глибинi щось глухо чмока ,
зiтха , стогне...
Вiн, вiн!
Гриць вибiга з плавнiв, знаходить стежку до того плеса, де ©хнiй
човен, i мчить щодуху вузькою просiкою в очеретах. Пiдошви при мно пестить
холодна й вогка пругка земля. Злiтають злякано очеретянки, крижнi й,
пеначе сонечка, щезають миттю у неозорiм свiтi. Дiдусь розказував, що тому
свiту нема краю, як зорям лiку.
Човни стоять, мов на припонi конi...
- Вйо, вйо, соколики! - гука Ничипiр весело, маха пужалном i
поверта ться до Григорiя: - Чого задумався?
- Згадав колишн ...
- Добре тому, у кого е що згадати! - зiтха Ничипiр сумно, насову на
лоба гоанку i почина ново© пiснi:
Сто©ть явiр над модою,
В воду похилився;
На козака пригодонька:
Козак зажурився...
Григорiй зручнiше вмощу ться на возi i порина знову в давноминуле.
...Господи, якими довгими були зимовi ночi в Санкт-Петербурзi! Тiльки
смеркалося, з'являвся служка вiд капельмейстера й передавав наказ iти
негайно на репетицiю або на хори одного з палацiв, де мав вiдбутися
придворний бал. На свiтанку вертались хлопцi (напiдпитку, веселi) в свою
спiвацьку бурсу, падали в одежi на жорсткi лiжка i засинали. Прокидалися
десь аж надвечiр, нашвидкуруч обiдали i бiгли знову втiшати ясновельможних
франко-нiмецьким музичним мiсивом, в якому так кохались iмператриця,
фрейлiни i капельмейстер - голштииський нiмець.
Iз цим нiмчаем була в Григорiя справжня баталiя. Якось Сковорода
захворiв i пс пiшов па репетицiю. Капельмейстер прислав йому додому ноти й
звелiв за вечiр вивчити wunderbare kleine Pastorale. Григорiй пробiг очима
аркушi й жбурнув на стiл. От брехуни без сорома i совiстi! Де вони бачили
таких пастушок i пастухiв, цих херувимчикiв, якi милуються, мов голуб'ята,
на барвистих луках? А дощ, а холод, а по колiна твань! Бувало, гибiеш,
накрившиск старим мiшком, як цуценя на прив'язi... А то гаса степом
рiзкий осiннiй вiтер, несе курай, солому, листя...
Знявши з стiни бандуру, провiв по струнах i затужив за полем, лiсом i
за своею Многою.
Ой не цвiти буiiцi©м цвiтом, Зелений катране,
Тяжко-важко на серденьку,
Як вечiр настале...
А далi другу, третю... Спiвав i плакав, i дужокрилим соколом шугав над
рiдним степом, не мiг натiшитися його красою-вродою, не мiг напитися його
цiлющих пахощiв...
- Оце по-нашому!
Григорiй прикрив рукою струни i озирнувсь на голос. У порозi, схиливши
голови, стояли мовчки лаке©, кухарi та машталiри. Розвiвши руки, до нього
йшов сусiд чорнуський Ничипiр Доля.
- Яким це вiтром, дядьку?! - зрадiв Григорiй гостевi.
- Недобрим, Грицьку, - сказав Ничипiр. Поцiлувались тричi. - Для нас
тепер що не поду , то все не з того боку!
- Ох правда, правда, - пiдтримали його тi горопашнi, що не
насмiлювалися зайти в кiмнату придворних пiвчих. У ©хнiх душах ще тлiла
iскра волi, слабенька, немiчна, як передсмертний крик, i одночасно вiчна,
немов зоря вечiрня...
- Заходьте, люди добрi! - запросив Григорiй. - Чого ж ви сто©те в
порозi?
Перезирнувшись, вони зайшли i знову притихли неподалiк дверей.
- Ну як там нашi? Живi, здоровi? - спитав Григорiй.
- Я вже три роки не був удома... - похмуро мовив Доля. - До смертi,
видно, бурлакуватиму...
- Ви б одружилися.
- Навiщо, Грицьку? Аби плодити крiпакiв?! Похнюпившись, сидiв Ничипiр,
зiтхали мовчки лаке©, кухарi та машталiри, яким нiколи не доведеться
бачити сво©х дiтей на вольнiй волi...
- Заграй нам, Гпицьку! - подав бандуру Доля. - Та не сумно© а
веселенько©!
- Яко© ж вам? - спитав неголосно, бо вся душа його була мов рана. Не
дочекавшись вiдповiдi, почав тi ©, яку любив спiвати його дiдусь:
Дiвка в сiнях стояла,
На козака моргала...
Ничипiр випростався i пiдхопив:
Ти, козаче, ходи,
Мене вiрно люби,
Серце мо ,
Серце мо !
У дверях нагло з'явився сам капельмейстер. Дворакiв неначе вiтром
здуло. Тiльки Ничипiр не рушив з мiсця.
- Bist du denn krank? - пiднiс лорнетку нiмець. - Замiсть високий
французький музика ти репетиру ш deine barbarischen Lieden!
Рвонувши з рук бандуру, вiн розмахнувся i вдарив нею об бильце лiжка.
Ничипiр кинувся до капельмейстера, але Григорiй вмить заступив йому
дорогу.
- Бандуру розбити можна, - промовив стримано, - а пiсню - зась.
- Ха-ха! - скривився капельмейстер. - Який то пiсня, то примiтив!
- Роздайся, море, - жаба лiзе! - хмикнув Ничипiр.
- Was sagst du? Я - жаба, я? - на©жився пихатий нiмець. - Гей, хто там!
- гукнув, метнувшись до дверей.
Запахло смаленим. Пiдбiгши до капельмейстера, Григорiй легенько взяв
його пiд руку.
- Це брат у третьому його сiятельства Розумовського... - прошепотiв,
кивнувши на Ничипора.
Нiмчай хапнув повiтря ротом, пробурмотiв щось злякано i, поклонившись
Долi, шмигнув у дверi...
- Чого регочешся? - спитав Ничипiр, тримаючись за шапку-бирку, яку
зривав шалений вiтер.
- Згадав, як ми пошили в дурнi нiмця.
- В Санкт-Петербурзi?
- Еге.
- Ну й дременув кудлай напудрений! - гукнув Ничипiр. Тим часом вiтер
зiрвав його облiзлу шапку i покотив у поле. - Держи, держи!
Вiн кинув вiжки, зiскочив iз воза й побiг за шапкою.
- Ти гавкай, гавкай!
- Тю-тю!
Смiялися на всiх возах. А довгоногий хорт Вишневського рвонув iз карети
i, припустивши навперейми, схопив злощасну бирку й роздер на клаптi.
- Не журися, пан полковник звелить нову пошити, - почав утiшати
Сковорода, коли Ничипiр вмостивсь на возi i взяв ремiннi вiжки.
- Бог дасть, не встигне... - похмуро буркнув Доля i закричав: - Вйо,
вйо,соколики!
Григорiй не став розпитувати, що означають його слова. Вiн бачив сам,
душею чув, що в земляковiм серцi визрiвав якась рiшучiсть, якась нова,
незнана сутнiсть-сила. Напередоднi великих змiн, великих зрушень людина
завжди немов оновлю ться i розквiта буйно усiм найкращим i найвеличнiшим.
Ничипiр Доля не мав нi вроди, нi золотих, нi волi. У нього був лише
чарiвний голос, який йому дiстався в спадщину вiд батька-матерi, вiд
солов'©в чорнуських, що наспiвали, нащебетали ©м жагу кохання. I вiн
спiвав. Спiвав i вчора, i позавчора. Але сьогоднi з його грудей лилась
рiка мелодiй, журби, печалi, радостi. Ось i тепер - сидить, заплющив очi й
увесь бринить, мов жайворонок:
Ой у полi билинонька колиха ться...
Казав Вишневський, що той голштинець сам вихваля нинi малоросiйськi
пiснi та думи, а з бандуристами сердешний носиться, як iз порцеляновими.
Ще б пак! Iмператриця одного з них за вiртуозну гру нагородила не
чим-небудь - дворянством.
Вона якась таки химерна, ця вседержителька... Одного робить шляхтичем,
а тисячi - рабами, бидлом. Каже, що любить палко Малоросiю, ©© пiснi, ©©
культуру, душу, а славнiй Лаврськiй друкарнi вже стiльки рокiв не вiльно
щось друкувати, крiм отих книжок, якi вже вийшли в Санкт-Петербурзi або
Москвi... Слова i вчинки. Яка мiж ними вiдстань! I що бiльше в людини
влади, сили, то менше правди, щиростi в ©© словах. Усi грають ролi i
часто-густо не тi, що можуть, для яких вони народженi. Спокуса, жадоба
багатства, слави й життя привiльного заводять нас на манiвцi, на терен
iнших, де ми самi стражда мо i мучимо ближнiх.
Господи, яке то щастя пiсля блукань вернутися знов на свою дорогу!
...Тодi була золотокоса осiнь. У Петербурзi вже йшли дощi, а на Вкра©нi
сiяло сонце, зеленiли, мов оксамит, розкiшнi вруна озимини i на левадах та
на заплавних луках Збиралось птаство на невеселi осiннi грища. Вже
де-не-де холодним полум'ям горiли клени i на сухiй метлицi обабiч шляху
порозвiшувало сво© срiблястi нитi бабине лiто...
Вiзки придворних, неначе шлейф, тяглися за каретою ©© величностi.
Iмператриця була в захопленнi. Вже котрий день сидiла бiля вiкна i
милувалася то кра видами з гаями й луками, то чепурними хатами й вулицями
козацьких сiл, що потопали у вишняках. Щовечора, коли спинялись на нiч,
вона велiла гукати придворних пiвчих та бандуристiв i довго слухала пiснi,
народженi на цiй землi, цим хоч i гордим, та добродушним, дзвiнким
народом. А якось, уже пiд Ки вом, мiсцевий козацький сотник,
засперечавшися з царським мiнiстром, замiсть придворних пiвчих зiбрав
дiвчат i хлопцiв IЗ перших-лiпших хат i дав такий концерт, що государиня
©х геть усiх забрати зводила в свою капелу. Й лише на просьбу сотника
повiдпускала, подарувавши кожному по золотому.
У Ки©в в'©жджали сонячним недiльним ранком. Благовiстили дзвони. Попи,
мiщани й пiдданцi стояли юрбами бiля мосту i вздовж узвозу. Загiн
комонникiв, одягнених у шитi золотом ясно-зеленi кунтушi, зустрiв високу
гостю бiля Днiпра i супроводжував урочисто в Лавру, де зупинялася
лизавета на проживання...
Ще на узвозi Григорiй стрибнув з вiзка для пiвчих, звернув праворуч i
золотистим лiсом понад Днiпром пiшов у бiк Подолу. Старi дуби та клени
простирали над ним могутнi руки й встеляли стежку жовтогарячим листям.
Вони гули, шумiли, щось намагаючись йому повiдати, та не давали дзвони, що
не вгавали й досi по всьому мiсту. Вiн обнiмав ©х, гладив, розповiдав про
тугу, яка точила серце; розповiдав без слiв, душею, i грубокорi велетнi
все розумiли. I в них були сво© жалi, печалi, але вони вросли глибоко в
землю i не боялися нi бур, нi зсувiв.
Пiд дичкою набрав грушок-гниличок, понапихав кишенi i смакував,
втiшався ними до Академi©.
А в Академi© вмить оточили спуде© та дидаскали ', що не забули його i
досi, оглядали розкiшний столичний одяг, питали, як там, що там. Григорiй
розхвилювався так, що ледь спромiгся вiдповiсти на запитання, розказати
про свiй придворний побит i поскаржитись на власну долю, що насмiялась iз
нього i повела чужою дорогою. Ухопивши Сковороду пiд руки, завзятi
братчики метнулись тут же шукати ректора...
- Вйо, вйо, соколики! - спiвав Ничипiр коням i хльоскав вiжками по
мокрих спинах.
- Щось ви сьогоднi дуже веселi, дядьку! - гукнув Григорiй.
- Бо в мене празник! Вйо, вйо, вовкiв на вас нема !
- Ви iменинник?
- Та нi... А може, й так! Новорожденець!! - зареготав Ничипiр. I
заспiвав про степ, про волю, яка, мов та жарптиця, до себе вабить, а не
да ться в руки...
Святая правда! Скiльки було говорено про цю жар-птицю в Академi©...
Бувало, в бурсi як розiйдуться хлопцi - до ранку диспут. Однi кричать, що
треба всiм, як при Хмельницькому, iти на Сiч, у вiйсько, i добувати волю у
битвах шаблею, а другi стоять за те, що можна мирно, тихо, через науку i
виховання всього шляхетства у дусi братства добитись долi для посполитих
та козакiв. Грицько Козицький кричав найбiльше. Блiдий, худющий,
високочолий, ставав на лiжко i кидав твердо у розпашiлу юрбу спуде©в:
- Все зло на свiтi вiд темноти! Де владарюють наука, мудрiсть, там
благоденству уся суспiльнiсть, вiд генеральних до посполитих!
- Бредня!
- Неправда!
- Не може бути такого чуда!
- А Ярослав? А Юлiй Цезар?! - гукнув Мотонiс, розчервонiвшись. Ще не
було такого, щоб не пiдтримав дружок Козицького, щоб заперечив йому хоч
словом. Поллук i Кастор! Хоч не брати, а дiоскури, яких не густо на
многостраднiй землi полян.
- Знання, наука - найкраща зброя! - гарячкував КоЗицький. - I наш
обов'язок - служити науцi, людностi i цим боротися за лiпшу долю краю.
- Он нашi братчики вiд Чернiгова аж до Тобольська поодкривали школи,
проте вiд цього не стало кращим панство!
- I козакiв позапрягали в ярма!
- Ледве не всiх зробили пiдданцями!
- Панам дай пальця - одкусять руку! Гук, гамiр, аж поки хтось крикне
братi©, що вже свiта . Дiоскури лягали першими i засинали швидко, як за
командою. Проспати заняття в класi мiг iз легким серцем кожен, окрiм цих
одержимих, якi вбирали науку в себе, немов пiсок атрамент.
...У Лейпцiг вчитися ©х проводжали, мов на край свiту. Заробивши
вертепом грошей, фiлософи ©м влаштували такi веселi проводи, що чудувався
увесь Подiл.
Брати Гудовичi, у почтi яких збирались хлопцi ©хати, мали рушати в
суботу рано. У п'ятницю, десь пiсля полудня, хор Академi© у повнiм складi
зiбрався в бурсi i гримнув гiмн. А потiм пiшли по кругу барильця з медом
та оковитою. Невдовзi вже пiдгулялi братчики юрбою викотилися з монастиря
i, ведучи пiд руки Грицька й Миколу, ввалилися у перший-лiпший шинок,
повикидали п'яниць, хильнули меду i заспiвали жалiбно©. Роздобувши в
шинкарки скрипку, цимбали й флейту, втяли метелицю та так, що падали
пляшки з шинквасу. А далi другий, третiй, четвертий шинок.
Десь аж пiд ранок, поцiлувавшись iз кожним, Грицько й Микола вклонились
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Свiт ловив мене, але не спiймав.
Г.С. Сковорода
СIТЬ ПЕРША
Десятий день Григорiй пив густе повiтря й не мiг напитися. Там, за
Карпатами, воно було нiжнiше, лагiднiше, але не пахло степом, не освiжало
його душi. Десятий день лежав на возi й очей не зводив э тополь, берiзок
та вишнякiв, що огорiзли зелено-бiлим шумом яснi палати й пiдслiпуватi
хатки. Три довгих роки в садах Токая, Вiдня вiн марив рiдним вишневим
цвiтом, низовим вiтром, небом, в якому грають веснянку жайворонки, i
вечоровим дiвочим щебетом. Бувало, сядуть хлопцi, зiтхнуть, пожурягься i
заспiвають тихо "Ой гай, мати, ой гай, мати...". А вiн сто©ть i плаче.
Довкола рай, та й годi, а вiн летить на крилах пiснi в сво© Чорнухи, в
Ки©в...
Риплять колеса, бiжать неквапно конi, i за возами в' ться рожева
курява. Ще не така, яка бува влiтку, коли не видно свiту, а мов димок iз
люльки.
- Парить, напевне, доцiик буде, - озива ться Ничипiр, насову на лоба
шайку i пiдганя коней, щоб наздогнаги валку: - Вйо, вйо, соколики!
Схиля ться, пiдперши рукою голову, i почина мугикати пiсню. Без слiв,
ледь чутпо. Вiн - нiби мiх з пiснями. А голос! Нащо спiвали в бурсi чи в
архi рейськiм хорi, та поряд з оцим чорнуським дядьком тi славнi пiвчi -
козли, смiховисько.
Ой на горi огонь горить,
А в долинi козак лежить...
I не збагне Григорiй, чи то Ничипiр снiва, чи у самого в серцi зрина
пiсня.
Накрив очi китайкою,
Заслугою козацькою...
Де не взялися вершники. Притримали гарячих коней, загарцювали поряд.
Вусатi, грiзнi, всiма вiтрами дубленi запорожцi.
- Куди мандру те? - пiдвiвся в сiдлi найстарший, сивий.
- В Санкт-Петербург з Угорщини! - вiдказав Ничипiр весело. Збив набакир
свою облiзлу шапку.
- А-а, приймачки! Папи гетьманцi, що курам ноги миють! - зареготали
вершники.
- А ви не ми те? - заскалив Ничипiр око.
- Ми як поми мо, то кури й нiжок не долiчаться!
- Орли, орли! - не вгавав Ничипiр.
- А як ся ма ясновельможний Розум? Ще при спiдницi чи вже вiдлучений?
- Не дуже, хлопцi, бо он у каретi в нас Вишневський - полковник ©©
величностi.
- Та що ти кажеш! - змахнув руками сивий. - А талярiв у нього густо? -
персзирпуiiся з хлопцями.
- Ми не лiчили... Не удосто©лися.
- А мо', труснемо, дiтоньки, цього полковничка? - пiдкрутив старий
козак як молоком облитi вуса.
- Труснемо, батьку! - гукнули "дiтки" дружно i пiдняли на диби коней,
готовi ринутися до карети.
Отаман пiднiс угору руку, вгамовуючи сво©х гарячих молодикiв.
- Auri sacra lames! - мовив латиною. А потiм поправив шаблю, подивився
на панську спальню й зiтхнув печально: - Цей виноград для нас зелений,
братчики...
Григорiй хотiв спитати, коли i де старий отаман учився, але не встиг.
Запорожцi звернули в поле i незабаром зникли в глибокiй балцi, порослiй
дубами.
Ще не вляглася курява, яку збили копита козацьких коней, як iз-за гаю,
що бовванiв ген за верству попереду, неждано вихопився загiн гусарiв.
Спинивши валку, ляхи спитали щось у Вишневського, i той, по пояс вилiзши з
карети, вказав рукою туди, де щойно зникли козаки.
- От бусурман! - пробурмотiв Ничипiр. - Недарма кажуть, що ворон
вороновi ока не виклю .
- Не доженуть, - сказав Григорiй, вiдчувши в серцi терпку журбу-тривогу
за тими соколами, що десь летiли степом у рiдну Сiч. - Не доженуть... Nec
deus intersit!
- Що ти сказав? - наморщив лоба Ничипiр.
- Нехай лиш бог не втруча ться...
- Гай-гай, йому давно вже очi полуда вкрила. Таке на свiтi ко©ться, а
вiн i вусом не веде...
- Бог iз вами, дядьку! Що ви кажете?!
- Нехай послуха , - подивився у голубе високе небо Ничипiр. - Мiй дiд i
батько були ще вiльними. А я - крiпак, робоче бидло, яким торгують! Уже
три рази мене купували i продавали...
Затих, схилив на груди голову й не поганяв, не квапив коней, хоч ©хнiй
вiз одстав од валки.
Сковорода замислився. Розстебнув камлотний синiй каптан, пiдставив
груди вiтру, що ледве-ледве дихав. В'©жджали в лiс. Високi сосни тяглись у
небо вiттям, боролися за кожен промiнь сонця. Слабкiшi гинули, i навiть iз
тих, що розправляли плечi як переможцi, спадали долу гiлки, якi лишалися у
темнiм затiнку. Закон природи! I люди теж, як тi дерева...
- Вйо! Вйо! - гукнув Ничипiр, махнув на коней дубовим пужалном (батога
вiн загубив навмисне, жалiючи сво©х мишастих) i заспiвав весело©. Та
незабаром затяг тако©, що у Григорiя аж защемiло серце.
Пожурилось миле браття,
Що на ногах кайдани,
Ой тепер же ми, миле браття,
Та й навiки пропали...
- Ей, Гришка, Гришка! - заволав гайдук Вишневського, мов на пожежу.
Розвернув коня позаду воза й звелiв, недбало граючись канчуком: - До пана,
марш бiгом!
- дь i скажи ©х благородiю, що я не пес i за каретами не маю звички
бiгати, - одрiзав Сковорода.
Гайдук спахнув, пiднiс нагайку... але не вдарив. Сiпнувши повiд, притис
коня острогами й помчав од воза, немов за ним гонився дiдько.
Ничипiр заулюлюкав i замахав над головою пужалном. Конi рвонули чвалом.
Замиготiли сосни, i попливли назад гiллястi дикi грушi, покритi бiлим
цвiтом.
Лiс стугонiв, смiявся, торохкотiв колесами.
Опiвднi стали. Повипрягали коней, пустили .пастися на лiсовiй галявинi,
якою кралася вузенька рiчечка, поросла густо лапатим зiллям, вербою,
вiльхою. Спiвало птаство. У тулумбаси били строкатi одуди, кричала
вивiльга, i соловейко тьохкав на всю дiброву. Великi чорнi ворони, немов
злi духи, перелiтали через галявину i хрипко каркали.
Напившися iз джерела, що витiкало з-пiд кореня старо© вiльхи, Григорiй
пiшов неквапно до полковника.
- Нарештi зводили... - сердито буркнув той. I мовив, чухаючи хорта за
вухами: - Чи не зда ться тобi, Григорiю, що пси i слуги з одного тiста
зробленi?
- Як i пани, i свинi. Усе - матерiя! Вишневський вирячився.
Побагровiвши, сердито зикнув на гайдука:
- Чого стовбичиш перед очима?! Допоможи обiд лагодити!
Зiгнавши злiсть, полковник повеселiшав трохи, примружив очi й проказав:
- Надмiрна гордiсть не прикраша ...
- Як i брак гордостi.
- Скажiмо, крiпаковi вiд не© користi нi на копiйку, а тiльки зло.
- Гордий не може бути крiпаком.
- Он як! А ким же йому накажеш бути?
- Вiльним або нiким.
- А як же бог? Вiн сотворив раба i пана...
- Бог сотворив - людину.
- I розрiзнив.
- Це фарисе© вигадали, щоб догодити панству. Вишневський крякнув,
помацав вуса а 1а Петро й поправив шпагу. Дiставши хустку, громоподiбно
висякався.
- Такi думки достойнi диби або ки©в... - промовив холодно i осмiхнувся:
- Проте я добрий i поважаю людей учених...
- Цей виноград зелений, - перебив Григорiй.
- До чого тут виноград? - не зрозумiв Вишневський.
- Це так сказала одна лисиця, не змiгши дiстати гроно. Полковник знизав
плечима. Топтав ботфортами жовтогарячi квiти i молодий щавель. Сковорода
йшов поруч, спiдлоба стежачи за спiврозмовником, i слухав лiс. Он десь
цiвкнула синиця, застукотiв об кору дятел... Жебонiла в струмку вода...
- Власне, я тебе покликав не задля диспуту, - скатай Вишневський. -
Сьогоднi вночi або на ранок будемо в Ки вi, Що_ ти робитимеш, якi дiла
вершити ма ш далi?
- Не вiдаю, - признався щиро Сковорода.
- У тебе е земля, худоба?
- трохи батькiвщини. В Чорнухах, у полку Лубенському. Там старший
брат.
- Що ж, хлiборобство - дiло достойне, чесне...
- I не властиве мо©й натурi, - додав Григорiй.
- А що ж властиве?
- Я ще не знаю...
- дьмо зi мною, в Санкт-Петербург. Там до зарiзу нинi потрiбнi ученi
люди, що знають мови й пройшли науки. Не пожалку ш. Заслужиш чину,
ма ткiв, грошей!
- Omnia mea mecum porto.
- Що ти сказав?
- Що нi до чого менi тi статки.
- Свят, свят. Кому ж завадять багатство, почестi!
- Кому властиво жити в убогостi, але багатим бути душевним миром.
- Там Академiя, славетнi вченi, великi люди! - гарячкував Вишневський.
- А тут же що? Тупоголовi смерди, попи й старшини, якi матнею чваняться, а
борщ ©дять iз одно© миски з хлопами!
- Кожен, пане Вишневський, ма пiзнати свiй народ i в народi пiзнати
себе, - вiдповiв на те спокiйно Сковорода.
- То ти не хочеш?! - не мiг повiрити. Сковорода всмiхнувся й розвiв
руками.
- Уперше бачу такого йолопа, який мiняв би жезл полководця на пастуший
батiг! - гримiв на всю галявину полковник.
- Як на мене, то краще дома бути пастухом, нiж полководцем десь...
Вишневський крякнув. Розбив носком ботфорта пiрамiду рудих мурах.
- Ваше превосходительство, обiдати подано, - пiдбiг i виструнчився
гайдук.
- Iду! - сердито кинув пан i повернувся знов до Григорiя. - А ти
подумай. Не випускай фортуни з рук!
- Я це вже чув iз уст само© iмператрицi, - промовив твердо Сковорода. -
I ось, нiчого... Живу, не каюся.
Вишневський махнув рукою и закрокував до килима, на якому вже ждав
обiд.
Григорiй скинув каптан, прослав у затiнку й лiг горiлиць. Крiзь негусте
ще, жовто-зелеие листячко слiпило сонце. Дзвенiв комар чи, може, якесь
незнане iнше створiння боже, що прича©лося, - мале, невидиме, але живе, -
десь у гущавинi, у краплi свiту, хтозпа для чого, в iм'я чого... Правда,
все на свiтi ма сенс i логiку... Але пiзнати натуру важкоЯк i себе...
Проте можливо! Усе пiдвладне людському розуму...
Засмiявся, згадавши свiй диспут iз нiмцем, який доводив, що свiт
непiзнаваний. Суть метафiзики...
- Григорiю, ходи вже ©сти! - долинуло здалеку, немовби З якогось iншого
життя i свiту.
Гукав Ничипiр. ось вiн закрив собою сонце, розплився в усмiшцi.
- Ти ж бо не янгол, Грицьку, за святим духом не проживеш...
Як пообiдали i валка рушила, обсiли душу вагання, сум нiви. Хто там, у
Ки вi, його чека пинi? Товаришi-спуде© розлiзлись досi по Укра©нi або й
по всiй державi, вiд Запорожжя до моря Бiлого... Наставники не полюбляли
його за рiзкiсть суджень i неповагу до букви, догми, перед якими вони
схиляли голови... В Санкт-Петербурзi ж... Там Ломоносов. За кiлька рокiв
туди при©дуть iз Лейпцiга колишнi друзi Грицько Козицький i Миколай
Мотонiс - куди ж ©м ще податися...
- Вйо, вйо, соколики! - пiдганя сво©х мишастих старий Ничипiр. Лiтами
вiн не старий, а з виду вже майже дiд. По бурiй ши© в нього стiка пiт.
Брудну сорочку ворушить вiтер, що пiдганяв валку i котить куряву кудись до
Ки ва, де на далекiм обрi© чорнi хмара. Химерний вiтер - дме не вiд
хмари, а проти не©...
Поволi думки вертаються до Петербурга й Ки ва. Спокуса завжди
зваблива... Хороми швидше впадають в очi, анiж убога хата... Та не в
хоромах - у волi щастя! Козак - як вiтер, куди схотiв, туди й полинув
степом!.. Та i кого вiн у тiй столицi вчитиме? Синкiв дворянських. Кому
вiддасть свiй многотрудний взяток, який збирав, немов бджола, на неозорiм
полi людсько© мудростi? Iмператрицi, панству... А гречкосi©, смерди нехай
покiрно, як тi воли, стромляють в ярма сво© чубатi голови, вже й не
гадаючи, що на свiтi, крiм борозни, i степ, i воля, i гостра шабля, i
фiлософiя?!
Ой коню мiй коню,
Золотая грива... -
заспiву Ничипiр знову, бо вiн не може без пiснi жити,
як без повiтря.
Сковорода заплющив очi - i напливло дитинство...
...Так пахне грушами, пташками, хмарами. Достиглi дулiмов золотавi
краплi, звисають iз вiття. Кричать на цiлий свiт вiд радостi, перепурхують
iз куща на кущ пухнастi пташенята. А ген високо в небi пливуть кошлатi
копицi сiна...
Маленький Гриць бере сопiлку в губи, i та спiва , смi ться, плаче.
Спiва про батька, що повернувся з походу в гори. Смi ться з брата Степана,
який учора залiз на батькового коня i гепнув з нього, гукнувши козацьке
"пугу, пугу!". А плаче вона за Дiдом, який цiкаво й страшно розказував про
напад шведiв, про оборону Чорнух од ворога i смерть у полум'© останнiх
мужнiх захисникiв...
Гриць поверта ться у бiк села i нiби бачить, як гоготить, пала церква,
в якiй закрилися напiвживi, в бою порубанi, але не скоренi козаки. Бачить
могилу дiдову, i хрест на нiй, i квiточки барвiнку...
- Дивись, дивись! - гука Степан i пролiта мимо на вороному. Таки
навчився! Сорочка в нього напнулася од вiтру, в очах iскриться щастя.
Провiвши очима брата, малий ляга долiлиць i почина мрiяти.
Трава густа, висока. Коли крiзь не© дивишся на степ, на Многу, що
де-не-де поблиску мiж очеретом, то уявити зовсiм не важко, що ти
дорослий, i на конi, i з шаблею... Або з бандурою... Неквапно ©деш полем i
гра ш, гра ш... А запорожцi слухають, а ковила хлюпочеться, неначе рiчка в
повiнь... Кiнь пiд тобою не вороний, не сiрий, а золотий, той самий кiнь,
що потонув десь там у рiчцi, коли ще многа була глибока, чиста й по нiй
плавали козацькi чайки...
- Грицьку-у! Грицьку-у! - гука мати з двору. - А йди обiдати!
Гриць поверта голову, проте не бачить матерi, а тiльки дах i бусла в
гнiздi на хатi. Птах розправля крила i щось виклацу сво©м червоним
дзьобом. Немовби теж гука Гриця ©сти. Вiн мудрий-мудрий, оцей бусько... А
йти не хочеться. Вже так на©вся солодких груш, що може тиждень нiчого не
брати в рот.
По травi поважно лазять якiсь жучки, мурахи; то тут, то там стрибають
пружно зеленi коники. Рябенькi сонечка вихоплюються аж на вершечки стебел
i враз знiмаються й летять у безвiсть. А може, то тiльки так зда ться, що
в неокраю безвiсгь...
Кричать на рiчцi гуси. Гриць прислуха ться i раптом чу , як десь iрже
протяжно й дзвiнко золотогривий кiнь. Це там, на рiчцi, в плавнях!
Заховавши сопiлку в пазуху, хлоп'я пiдхоплю ться i навпростець городами
збiга вниз, де прича©лася в очеретах i вербах ласкава многа.
Шалено б' ться серце. Колюче стернище калiчить ноги, а вiн бiжить, не
чу . В ушах - саме iржання, яке то затиха , то знов розкотисте дзвенить
над рiчкою, неначе туга струна.
Очерет вста стiною, лiсом. За хвилину щезають небо, сонце i все на
свiтi, крiм колiнчастих стебел, вузького листя й пухко© волотi. Довкола
спокiй, тиша. Навiть комар пiде не писне, не обiзветься тонко сво©м
високим-високим голосом...
Де не вiзьмись вiтрець - i задзвенiли раптом, заграли очерети
сопiлками, яких би стало на цiлий свiт!
Хтось вдарив у бубон. I знову тихо. На глибинi щось глухо чмока ,
зiтха , стогне...
Вiн, вiн!
Гриць вибiга з плавнiв, знаходить стежку до того плеса, де ©хнiй
човен, i мчить щодуху вузькою просiкою в очеретах. Пiдошви при мно пестить
холодна й вогка пругка земля. Злiтають злякано очеретянки, крижнi й,
пеначе сонечка, щезають миттю у неозорiм свiтi. Дiдусь розказував, що тому
свiту нема краю, як зорям лiку.
Човни стоять, мов на припонi конi...
- Вйо, вйо, соколики! - гука Ничипiр весело, маха пужалном i
поверта ться до Григорiя: - Чого задумався?
- Згадав колишн ...
- Добре тому, у кого е що згадати! - зiтха Ничипiр сумно, насову на
лоба гоанку i почина ново© пiснi:
Сто©ть явiр над модою,
В воду похилився;
На козака пригодонька:
Козак зажурився...
Григорiй зручнiше вмощу ться на возi i порина знову в давноминуле.
...Господи, якими довгими були зимовi ночi в Санкт-Петербурзi! Тiльки
смеркалося, з'являвся служка вiд капельмейстера й передавав наказ iти
негайно на репетицiю або на хори одного з палацiв, де мав вiдбутися
придворний бал. На свiтанку вертались хлопцi (напiдпитку, веселi) в свою
спiвацьку бурсу, падали в одежi на жорсткi лiжка i засинали. Прокидалися
десь аж надвечiр, нашвидкуруч обiдали i бiгли знову втiшати ясновельможних
франко-нiмецьким музичним мiсивом, в якому так кохались iмператриця,
фрейлiни i капельмейстер - голштииський нiмець.
Iз цим нiмчаем була в Григорiя справжня баталiя. Якось Сковорода
захворiв i пс пiшов па репетицiю. Капельмейстер прислав йому додому ноти й
звелiв за вечiр вивчити wunderbare kleine Pastorale. Григорiй пробiг очима
аркушi й жбурнув на стiл. От брехуни без сорома i совiстi! Де вони бачили
таких пастушок i пастухiв, цих херувимчикiв, якi милуються, мов голуб'ята,
на барвистих луках? А дощ, а холод, а по колiна твань! Бувало, гибiеш,
накрившиск старим мiшком, як цуценя на прив'язi... А то гаса степом
рiзкий осiннiй вiтер, несе курай, солому, листя...
Знявши з стiни бандуру, провiв по струнах i затужив за полем, лiсом i
за своею Многою.
Ой не цвiти буiiцi©м цвiтом, Зелений катране,
Тяжко-важко на серденьку,
Як вечiр настале...
А далi другу, третю... Спiвав i плакав, i дужокрилим соколом шугав над
рiдним степом, не мiг натiшитися його красою-вродою, не мiг напитися його
цiлющих пахощiв...
- Оце по-нашому!
Григорiй прикрив рукою струни i озирнувсь на голос. У порозi, схиливши
голови, стояли мовчки лаке©, кухарi та машталiри. Розвiвши руки, до нього
йшов сусiд чорнуський Ничипiр Доля.
- Яким це вiтром, дядьку?! - зрадiв Григорiй гостевi.
- Недобрим, Грицьку, - сказав Ничипiр. Поцiлувались тричi. - Для нас
тепер що не поду , то все не з того боку!
- Ох правда, правда, - пiдтримали його тi горопашнi, що не
насмiлювалися зайти в кiмнату придворних пiвчих. У ©хнiх душах ще тлiла
iскра волi, слабенька, немiчна, як передсмертний крик, i одночасно вiчна,
немов зоря вечiрня...
- Заходьте, люди добрi! - запросив Григорiй. - Чого ж ви сто©те в
порозi?
Перезирнувшись, вони зайшли i знову притихли неподалiк дверей.
- Ну як там нашi? Живi, здоровi? - спитав Григорiй.
- Я вже три роки не був удома... - похмуро мовив Доля. - До смертi,
видно, бурлакуватиму...
- Ви б одружилися.
- Навiщо, Грицьку? Аби плодити крiпакiв?! Похнюпившись, сидiв Ничипiр,
зiтхали мовчки лаке©, кухарi та машталiри, яким нiколи не доведеться
бачити сво©х дiтей на вольнiй волi...
- Заграй нам, Гпицьку! - подав бандуру Доля. - Та не сумно© а
веселенько©!
- Яко© ж вам? - спитав неголосно, бо вся душа його була мов рана. Не
дочекавшись вiдповiдi, почав тi ©, яку любив спiвати його дiдусь:
Дiвка в сiнях стояла,
На козака моргала...
Ничипiр випростався i пiдхопив:
Ти, козаче, ходи,
Мене вiрно люби,
Серце мо ,
Серце мо !
У дверях нагло з'явився сам капельмейстер. Дворакiв неначе вiтром
здуло. Тiльки Ничипiр не рушив з мiсця.
- Bist du denn krank? - пiднiс лорнетку нiмець. - Замiсть високий
французький музика ти репетиру ш deine barbarischen Lieden!
Рвонувши з рук бандуру, вiн розмахнувся i вдарив нею об бильце лiжка.
Ничипiр кинувся до капельмейстера, але Григорiй вмить заступив йому
дорогу.
- Бандуру розбити можна, - промовив стримано, - а пiсню - зась.
- Ха-ха! - скривився капельмейстер. - Який то пiсня, то примiтив!
- Роздайся, море, - жаба лiзе! - хмикнув Ничипiр.
- Was sagst du? Я - жаба, я? - на©жився пихатий нiмець. - Гей, хто там!
- гукнув, метнувшись до дверей.
Запахло смаленим. Пiдбiгши до капельмейстера, Григорiй легенько взяв
його пiд руку.
- Це брат у третьому його сiятельства Розумовського... - прошепотiв,
кивнувши на Ничипора.
Нiмчай хапнув повiтря ротом, пробурмотiв щось злякано i, поклонившись
Долi, шмигнув у дверi...
- Чого регочешся? - спитав Ничипiр, тримаючись за шапку-бирку, яку
зривав шалений вiтер.
- Згадав, як ми пошили в дурнi нiмця.
- В Санкт-Петербурзi?
- Еге.
- Ну й дременув кудлай напудрений! - гукнув Ничипiр. Тим часом вiтер
зiрвав його облiзлу шапку i покотив у поле. - Держи, держи!
Вiн кинув вiжки, зiскочив iз воза й побiг за шапкою.
- Ти гавкай, гавкай!
- Тю-тю!
Смiялися на всiх возах. А довгоногий хорт Вишневського рвонув iз карети
i, припустивши навперейми, схопив злощасну бирку й роздер на клаптi.
- Не журися, пан полковник звелить нову пошити, - почав утiшати
Сковорода, коли Ничипiр вмостивсь на возi i взяв ремiннi вiжки.
- Бог дасть, не встигне... - похмуро буркнув Доля i закричав: - Вйо,
вйо,соколики!
Григорiй не став розпитувати, що означають його слова. Вiн бачив сам,
душею чув, що в земляковiм серцi визрiвав якась рiшучiсть, якась нова,
незнана сутнiсть-сила. Напередоднi великих змiн, великих зрушень людина
завжди немов оновлю ться i розквiта буйно усiм найкращим i найвеличнiшим.
Ничипiр Доля не мав нi вроди, нi золотих, нi волi. У нього був лише
чарiвний голос, який йому дiстався в спадщину вiд батька-матерi, вiд
солов'©в чорнуських, що наспiвали, нащебетали ©м жагу кохання. I вiн
спiвав. Спiвав i вчора, i позавчора. Але сьогоднi з його грудей лилась
рiка мелодiй, журби, печалi, радостi. Ось i тепер - сидить, заплющив очi й
увесь бринить, мов жайворонок:
Ой у полi билинонька колиха ться...
Казав Вишневський, що той голштинець сам вихваля нинi малоросiйськi
пiснi та думи, а з бандуристами сердешний носиться, як iз порцеляновими.
Ще б пак! Iмператриця одного з них за вiртуозну гру нагородила не
чим-небудь - дворянством.
Вона якась таки химерна, ця вседержителька... Одного робить шляхтичем,
а тисячi - рабами, бидлом. Каже, що любить палко Малоросiю, ©© пiснi, ©©
культуру, душу, а славнiй Лаврськiй друкарнi вже стiльки рокiв не вiльно
щось друкувати, крiм отих книжок, якi вже вийшли в Санкт-Петербурзi або
Москвi... Слова i вчинки. Яка мiж ними вiдстань! I що бiльше в людини
влади, сили, то менше правди, щиростi в ©© словах. Усi грають ролi i
часто-густо не тi, що можуть, для яких вони народженi. Спокуса, жадоба
багатства, слави й життя привiльного заводять нас на манiвцi, на терен
iнших, де ми самi стражда мо i мучимо ближнiх.
Господи, яке то щастя пiсля блукань вернутися знов на свою дорогу!
...Тодi була золотокоса осiнь. У Петербурзi вже йшли дощi, а на Вкра©нi
сiяло сонце, зеленiли, мов оксамит, розкiшнi вруна озимини i на левадах та
на заплавних луках Збиралось птаство на невеселi осiннi грища. Вже
де-не-де холодним полум'ям горiли клени i на сухiй метлицi обабiч шляху
порозвiшувало сво© срiблястi нитi бабине лiто...
Вiзки придворних, неначе шлейф, тяглися за каретою ©© величностi.
Iмператриця була в захопленнi. Вже котрий день сидiла бiля вiкна i
милувалася то кра видами з гаями й луками, то чепурними хатами й вулицями
козацьких сiл, що потопали у вишняках. Щовечора, коли спинялись на нiч,
вона велiла гукати придворних пiвчих та бандуристiв i довго слухала пiснi,
народженi на цiй землi, цим хоч i гордим, та добродушним, дзвiнким
народом. А якось, уже пiд Ки вом, мiсцевий козацький сотник,
засперечавшися з царським мiнiстром, замiсть придворних пiвчих зiбрав
дiвчат i хлопцiв IЗ перших-лiпших хат i дав такий концерт, що государиня
©х геть усiх забрати зводила в свою капелу. Й лише на просьбу сотника
повiдпускала, подарувавши кожному по золотому.
У Ки©в в'©жджали сонячним недiльним ранком. Благовiстили дзвони. Попи,
мiщани й пiдданцi стояли юрбами бiля мосту i вздовж узвозу. Загiн
комонникiв, одягнених у шитi золотом ясно-зеленi кунтушi, зустрiв високу
гостю бiля Днiпра i супроводжував урочисто в Лавру, де зупинялася
лизавета на проживання...
Ще на узвозi Григорiй стрибнув з вiзка для пiвчих, звернув праворуч i
золотистим лiсом понад Днiпром пiшов у бiк Подолу. Старi дуби та клени
простирали над ним могутнi руки й встеляли стежку жовтогарячим листям.
Вони гули, шумiли, щось намагаючись йому повiдати, та не давали дзвони, що
не вгавали й досi по всьому мiсту. Вiн обнiмав ©х, гладив, розповiдав про
тугу, яка точила серце; розповiдав без слiв, душею, i грубокорi велетнi
все розумiли. I в них були сво© жалi, печалi, але вони вросли глибоко в
землю i не боялися нi бур, нi зсувiв.
Пiд дичкою набрав грушок-гниличок, понапихав кишенi i смакував,
втiшався ними до Академi©.
А в Академi© вмить оточили спуде© та дидаскали ', що не забули його i
досi, оглядали розкiшний столичний одяг, питали, як там, що там. Григорiй
розхвилювався так, що ледь спромiгся вiдповiсти на запитання, розказати
про свiй придворний побит i поскаржитись на власну долю, що насмiялась iз
нього i повела чужою дорогою. Ухопивши Сковороду пiд руки, завзятi
братчики метнулись тут же шукати ректора...
- Вйо, вйо, соколики! - спiвав Ничипiр коням i хльоскав вiжками по
мокрих спинах.
- Щось ви сьогоднi дуже веселi, дядьку! - гукнув Григорiй.
- Бо в мене празник! Вйо, вйо, вовкiв на вас нема !
- Ви iменинник?
- Та нi... А може, й так! Новорожденець!! - зареготав Ничипiр. I
заспiвав про степ, про волю, яка, мов та жарптиця, до себе вабить, а не
да ться в руки...
Святая правда! Скiльки було говорено про цю жар-птицю в Академi©...
Бувало, в бурсi як розiйдуться хлопцi - до ранку диспут. Однi кричать, що
треба всiм, як при Хмельницькому, iти на Сiч, у вiйсько, i добувати волю у
битвах шаблею, а другi стоять за те, що можна мирно, тихо, через науку i
виховання всього шляхетства у дусi братства добитись долi для посполитих
та козакiв. Грицько Козицький кричав найбiльше. Блiдий, худющий,
високочолий, ставав на лiжко i кидав твердо у розпашiлу юрбу спуде©в:
- Все зло на свiтi вiд темноти! Де владарюють наука, мудрiсть, там
благоденству уся суспiльнiсть, вiд генеральних до посполитих!
- Бредня!
- Неправда!
- Не може бути такого чуда!
- А Ярослав? А Юлiй Цезар?! - гукнув Мотонiс, розчервонiвшись. Ще не
було такого, щоб не пiдтримав дружок Козицького, щоб заперечив йому хоч
словом. Поллук i Кастор! Хоч не брати, а дiоскури, яких не густо на
многостраднiй землi полян.
- Знання, наука - найкраща зброя! - гарячкував КоЗицький. - I наш
обов'язок - служити науцi, людностi i цим боротися за лiпшу долю краю.
- Он нашi братчики вiд Чернiгова аж до Тобольська поодкривали школи,
проте вiд цього не стало кращим панство!
- I козакiв позапрягали в ярма!
- Ледве не всiх зробили пiдданцями!
- Панам дай пальця - одкусять руку! Гук, гамiр, аж поки хтось крикне
братi©, що вже свiта . Дiоскури лягали першими i засинали швидко, як за
командою. Проспати заняття в класi мiг iз легким серцем кожен, окрiм цих
одержимих, якi вбирали науку в себе, немов пiсок атрамент.
...У Лейпцiг вчитися ©х проводжали, мов на край свiту. Заробивши
вертепом грошей, фiлософи ©м влаштували такi веселi проводи, що чудувався
увесь Подiл.
Брати Гудовичi, у почтi яких збирались хлопцi ©хати, мали рушати в
суботу рано. У п'ятницю, десь пiсля полудня, хор Академi© у повнiм складi
зiбрався в бурсi i гримнув гiмн. А потiм пiшли по кругу барильця з медом
та оковитою. Невдовзi вже пiдгулялi братчики юрбою викотилися з монастиря
i, ведучи пiд руки Грицька й Миколу, ввалилися у перший-лiпший шинок,
повикидали п'яниць, хильнули меду i заспiвали жалiбно©. Роздобувши в
шинкарки скрипку, цимбали й флейту, втяли метелицю та так, що падали
пляшки з шинквасу. А далi другий, третiй, четвертий шинок.
Десь аж пiд ранок, поцiлувавшись iз кожним, Грицько й Микола вклонились