Шевчук Владимир. Григорiй Сковорода

Невдовзi вийшов Якiв i, позiхаючи та шкребучись у патлах, спитав у темiнь:
- Хто тут?
- Це я...
- Григорiй Савич?! - Так
- Заходьте, прошу, - стунив iз порога Якiв. - Я простелю вам зараз...
Нi, друже. Дякую. Я завернув, щоб попрощатися.
- Куди ви, батьку? - проснувся вмить Правицький.
- Не знаю...
- Господи! То залишайтеся!
- Там повен лiс... Там моторошно...
- Живiть у мене!
- Вони зруйнують хату. У тебе ж дiти, Якове...
- Кому вона потрiбна!
- А Сiч? Ти, я i нашi друзi мислимо, а мислити - протизаконне,
крамольно, грiшно. За нас щомитi думав сама
цнотливiсть, благополучно царствуюча жона фiлософ, жоначремудрiсть...
- Тихiше, батьку, - зашепотiв Правицький. - Ще хтось почу та донесе...
- Воiстину! - зiтхнув Григорiй i посмiхнувся. - Доносити ми научилися -
iз iскри розгорiлось полум'я... Не встигнеш рот розтулити - начальство
зна . Один завзятий сотник донiс на ближнiх i навiть сам на себе. Був при
дворi. Повiсився... Ну що ж, отець Iаков, - додав рiшуче, - прощайте.
Vale!
- Я проведу вас трохи.
Спiвали третi пiвнi. По улоговинах стояв туман. Немов свiчки пiсля
всеношно©, у небi гасли зорi. Бiло-рожевим сяйвом займався схiд.
- Свiта ... - промовив тихо Якiв.
- Благословенний закон природи: на змiну темрявi пр^одить свiтло, на
змiну горю - радiсть, - сказав Григорiй.
Ступав широко, вiльно. Ранкова свiжiсть, роздолля нив та лукiв поволi
сповнювали новою силою многострадальну душу.
- Ви сподiва тесь на кращу долю?
- Вiчна тiльки матерiя. Зло, як i все, минуще.
- На жаль, i ми не вiчнi. Вмремо у тьмi кромiшнiй..
- Народ безсмертний. Вiн доживе.
- Я теж хотiв би глянути.
- Боротись, Якове, - уже велике щастя
- З ким, як?
- Найперше, сам iз собою. Пiзнай себе в народi, народ - у собi иуне дай
понiвечити свою натуру, душу. Будь тим, ким ! Прекрасне все природне.
- Але ж усе тече, все змiню ться...
- Течи i змiнюйся в сво му руслi. Так, як тобi властиво, а не комусь.
- Це дуже важко, батьку.
- Менi також нелегко... Гада ш, я не хотiв би мати на
схилi вiку над головою дах i рiдну душу поруч.
- То майте, скiльки дiла! Я вам знайду...
- А хто ж тодi повiрить мо©м словам? - спитав Григорiй рiзко. - Навчати
iнших того, у що не вирш сам i не викону ш, то все одно, що сiяти мак на
каменi або ловити
руками рибу в морi.
- Ой, скiльки ©х довкола, таких навчителiв! - не погодився Якiв. -
Живуть князями, а проповiдують задовольнятися чим бог послав, кричать про
щирiсть, а лицемiрствують. б'ють кулаками себе у груди i присягаються
служити вiрно правдi - самi ж брехнею дишуть, гризуться, алчуть зиску та
орденiв...
- I ти хотiв би, Якове, щоб я собою збiльшив велике юрбище цих
фарисе©в? - спитав Григорiй жорстко.
- Нi Я кажу, що нинi пану лжа та напiвправда. Всi бачать це i миряться
з цим неподобством, ба навiть шрять, що так i треба, що свiт iнакше
завалився б.
- Не падай духом, Якове, - сказав Григорiй. - То тiльки так зда ться.
Слизькоязикi найголоснi©пе i найчастiше впевнюють про свою "правду".
Гармидер, крик, сумяття! А толку з того - крихта. Неправдою свiт обiйдеш,
але назад не вернешся. Згадай лишень повчальну притчу про пастуха, якому
двiчi вiрили, що до отари йдуть вовки, а втрет , коли насправдi ско©лася
така бiда, громада на крик пастуший не повела i вухом... Всяк, кажуть,
бреше на свою голову.
На роздорiжжi стали - прийшла пора прощатися.
- Куди ж ви нинi, батьку? - занудив знову Якiв. Зарошений, весь
полотняно-бiлий, переступав з ноги на ногу й дивився жалiбно на
невгамовного свого учителя.
Григорi вi було також невесело. Вiн знав, що важить для цього доброго i
до всього цiкавого, ще молодого батюшки його присутнiсть, його пiдтримка
словом. Правицький - буйний хмiль, що розроста ться й дереться вгору лише
по тичцi. Вiднинi вiн прив'яне, впаде на землю, зблякне.
- Ат, побреду свiт за очi... - сказав не скоро.
- Вертайтесь швидше, батьку. Я ж бо такий самотнiй...
- Ми всi самотнi, Якове. Така пора настала.
- То як нам жити?
- Мислити. Шукати друзiв, дностi, або конкордi©, як говорив колись
Кордет Лаврентiй... Ти весь тремтиш!
- Холоднувато...
- Бiжи мерщiй до хати, бо ще застудишся!
- Я зараз, зараз, батьку...
Вiн пiдступився рвучко, обняв за стан учителя й поклав на груди голову.
Сковорода ковтнув судомно сльози, притис до себе Якова й прошепотiв:
- Я ж не навiки... Я ще зайду... Ще буде нас по всьому свiту, брате...
Коли Правицький, згорбившись та опустивши руки, побрiв додому, Григорiй
витер очi й пiшов шляхом на Ржавепь, туди, де сходило важке велике сонце.
Хiба не все одно, куди тягтись бурлацi? Скрiзь вiн чужий i свiй, жаданий
гiсть i пролiтаюча у безвiсть зiрка... Де заманеться - спиниться, куди
захоче-зверне. Немовби пташка. Воля!..
Лише увечерi, аж бiля Змi ва, де рiчка Мжа впада в Сiверський Донець,
збагнув Григорiй, що йде на край держави у Святогорську пустинь, де десять
лiт на нього жде Лаврентiй - козак Мамай у рясi. Ось хто розбурха його
причахлу душу, вдихне надiю, вiру!
Такого дива Григорiй ще не бачив. Iз зеленi дрiмучих пралiсiв над
голубим Дiнцем здiймалися у син небо химернi бiлi гори. Здавалося, на
берег вийшли велетнi й закам'янiли, враженi красою рiчки, лукiв та
солов'©них стрiмких дiбров. I на одному з тих чудо-велетнiв була корона -
церква! Нi, недаремно цей чарiвний куточок свiту колись назвали Святими
Горами. Куди не кинеш оком, усюди тут божа мудрiсть i незбагненна печать
творця. Щасливi люди, якi живуть i славлять господа на цiй землi, якi
вкутають таку красу щоденно!
Отця Лаврентiя Сковорода знайшов ув однiй з келiй, висiчених у
крейдяних, на храми схожих скелях. Кордет лежав на вбогiм ложi серед
якогось шмаття й брудно© потертi. Худi, аж чорнi, ноги, немов старе
полоззя, стирчали з того хаосу.
- Дай боже радуватися... - сказав Григорiй здавлено. Хоча й не скоро,
по обличчю мнiха пройшла тiнь думки, повiки сiпнулися i, тремтячи, одкрили
соннi очi. Ще за хвилину заворушилося полоззя нiг, звелась i впала немiчне
тонка рука.
- Це ти, Григорiю, а чи мана? - почулось тихо-радiсно.
- Я, я! - ступив до лiжка Сковорода.
Кордет пiдвiвся, розкидав чорне шмаття i, щось бурмочучи, обняв
Григорiя.
Тривожно стислося i защемiло серце. Коли б не голос та не кордетiвськi
розумнi карi очi, подумав би, що помилився келi ю i ненароком зайшов до
когось iншого.
Лаврентiй плакав... Пi, вiн не плакав - вiн був спокiй ний, напiвживий,
мов дерево, i тiльки сльози капали з очей-надрiзiв, як березневий сiк.
- Як довго ми пе бачилися... - прошепотiв вiн згодом. - Напевне, рокiв
сорок...
- Нi, тiльки десять.
- Ти щось наплутав, Грицьку... Я ж був тодi ще молодим, а нинi - дiд...
- Неправда!
Лаврентiй випустив з обiймiв гостя i сiв на лiжко.
- Правда... - промовив тихо, скорбно. - В мо©й душi нема живого
мiсця... Ти не принiс якого-небудь шкалика?
- Нi.
- Жаль...
- Навiщо тобi той шкалик? Ти й так од вiтру хилишся.
- А, все одно, - махнув Кордет рукою. - Хоч затуманю мозок... Коли б ти
знав, Григорiю, як я стомився жити...
Вiн похилив оброслу густо голову i задрiмав, надсадно й часто дихаючи.
Григорiй сiв на лавку, що, як i стiл, була брудна й порожня (колись у
келi© отця Лаврентiя владарювали книги!), й зняв iз плеча торбу. На що
звелась людина! А був мов дуб. Яка ж гроза його пригнула, яким недобрим
громом його ударило й так поламало?
- Де обрета шся? - спитав нараз Лаврентiй.
- Нiде.
- Блука ш?
- Нуджу свiтом... Може, в ченцi постригтися... Кордет розплющив очi i
посмiхнувся.
- Ти все жарту ш, Грицьку.
- Жартувала баба з колесом...
- О, це страшнюще колесо! - гукнув Кордет. - Лама , трощить,
нiвечить...
- Ти довго був iгуменом?
- Сiмнадцять днiв.
- А потiм?
- Прислав епiскоп iншого.
- I це його робота? - обвiв Григорiй поглядом убогу келiю.
- Його... Вiн майстер ламати хребти й духовно знищувати.
- Навiщо дався в руки? Тiкав би геть! Це ж не в'язниця.
- Гiрше. Тiкав не раз - ловили i запихали знову у цю нору-могилу.
- Чого ж ти ждеш? Щось треба дiяти, шукать рятунку!
- Досить. Мерцi повиннi гнити...
- Лаврентiю! - наблизився до нього Сковорода. - Не пiддавайся деймону,
борися, будь людиною! Ти ж клекотiв, мов полум'я, i скрiзь запалював
погаслих духом!
Лаврентiй лiг, поклав на бильце ноги й заплющив безсило очi. Озвався
трохи згодом:
- Перегорiв я. брате... Лишився тiльки попiл... Та й той розносить
вiтер...
- Ти ще воскреснеш, вирвешся, змахнеш крильми! - заторсав його
Григорiй. - Лаврiне, чу ш? Тiкаймо вдвох, сьогоднi ж!
Кордет лежав, як неживий. Кiстлявi довгi ноги пливли, вирiзьблювалися
на тлi стiни, й тому здавалося, що лiжко - мари i хтось невидимий виносить
труп Лаврентiя...
Козака несуть
I коня ведуть,
Кiнь головоньку клонить...
Одвоювався, вичерпався, вмер живучи. Усе на свiтi йде шкереберть!
Мiцне, струнке, могутн лама ться, як очерет, а недолуге, душею й тiлом
хирляве, буя , лiзе вгору. Рубають лiс - росте пiдлiсок... Такий закон
природи. Вона не терпить, щоб вакувалися земля, повiтря, простiр. Нема
доброго - жене непотрiб. Щось ма жити, радiти свiтлу, темрявi, пускати
нове пагiння...
- Iди, Григорiю... - прошепотiв Лаврентiй. - Не оскверняйся трупищем i
не терзай даремно серця... Ти, мабуть, сам прибiг сюди вiд розпачу...
Злэно трохи, братику... Тож не шукай живого серед мертвих... Иди до живих,
спасай живих, Григорiю!
Кордет замовк. I хоч Григорiй стояв над ним ще довго, не обiзвався й
разу, не ворухнувся навiть. Вiн ледве-ледве жеврiв...
Поцiлувавши друга. Сковорода поволi вийшов iз келi©, надiв бриля, взяв
на плече торбину i, похиливши голову, побрiв униз, до рiчки, куди вели
крутi широкi сходи, з яких виднiвся добре чарiвний лiвий берег.
Та рай померк Григорi вi. Краса лишилася, але вона не грiла душу -
ятрила пекучу рану, яку Григорiй винiс iз монастирських мурiв. Переконався
вкотре: те, що видиме, що зверху, зовнi, е лиш облуда; вся суть у ядрi,
яке заховане пiд шкаралупою. Горiх, бува, зда ться чистим, повним, а
розкуси - здиву шся: ядро гниле! Краса оманлива, краса пiдступна, у нiй
ховаються, немов змiя у квiтах, жорстокiсть, пiдлiсть, зрада. Не вiр очам,
вiр розуму, бо тiльки розум здатен проникнути крiзь машкару, збагнути цiну
речей... А може, бог навмисне все помiшав, посплутував - добро i зло,
красу й потворнiсть, високе й нице, щоб люди вiчно мучилися, шукали
iстину? I сам сидить, посмiю ться... Немов безжальний деспот, який завiв
народ свiй у лабiринт законiв та беззаконня!
Йти до живих, спасати живих - усе, що лишилося того страшного лiта в
життi Григорiя. Зв©йсши серце, як гладiатор рану, i розганяючи вороння
сумнiвiв, вiн одчайдушне кинувся на помiч спраглим духом. Втiшав, по©в,
черпаючи З джерел бездонних бiблi©, натхненно кликав у свiт гармонi© душi
i тiла, мети й можливостi... А вечорами, як залишався на самотi,
вiч-на-вiч iз думами, нестерпно мучився, шукав нового слова, ново© твердi,
гаванi, куди б вiн мiг повести усiх стражденних, усiх жадаючих добути мир
душовний i... все примарнiшу, все недосяжнiшу жар-птицю вольностей. Завжди
i всюди його охоче слухали, кивали головами, зiтхали тяжко чи навiть
плакали, та неодмiнно наприкiнцi розмови усi благали вказати шлях до волi.
Вiн замовкав, бо ще не знав дороги, а люди знов хмурнiли, запалювали сво©
люльки, що, позабутi, згасли, i залишали його самого... Нi, вiн не
сердився, не ображався. Вiн розумiв: душевний мир у рабствi - це
нiсенiтниця! У рабствi вiчна мука. Або волячий спокiй...
Страждав, шукав i не знаходив.
Не помагало й святе письмо.
I тут зустрiвся з Долею. На лiсовiй дорозi, неподалiк Куп'янська.
Ще здалеку Сковорода побачив гурт козакiв. Гадав, мана: де б ©м узятися
за сотнi верст од Сiчi, по цей бiк лiнi© та москалiв, якi полками стоять
уздовж Орелi, Дiнця, Береки? Протер рукою очi - нi, запорожцi! Без коней,
чорнi, в подертiм одязi, але при збро©, вони брели на пiвдень. Як почали
зближатися, отаман сторожко поклав на пояс руку i звiв курок пiстоля. За
ним_ - уол ватага. Сковорода всмiхнувся: лякливi стали лицарi.
- Не бiйтесь, хлопцi, я вас не битиму! - гукнув глузливо.
Отаман похапцем забрав iз пiстоля руку й знiяковiв, не знаючи, куди ©©
подiти.
Хтось кинув дотеп. Пробiг смiшок.
- Гляди, щоб ми тобi не всипали... - сказав отаман i раптом вигукнув: -
Григорiй Савич! Оце так зустрiч, гос поди!
Сковорода спинився навпроти сивого, вiтрами видубленого проводиря
ватаги й ледве впiзнав у ньому свого старого приятеля i земляка Ничипора.
- Живi?
- Живий!
- У добру пору втекли вiд пана.
- I не нагадуй! Болячку б йому в живiт...
- Нiде не здибувалися?
- О, то було б на що поглянути! - пiдкинув хтось i? запорожцiв, що
тiсно збилися довкола приятелiв.
- Торiк ледь-ледь не здибалися... - зiтхнув Ничипiр. - Вже до Москви
було подати рукою... Та зла недоля...
- Батьку, а може б, ти подумав? - спитав той самий голос.
- Це мiй земляк i друг, вiн може знати все, - сказав на те Ничипiр i
обняв Григорiя. - Було п'ятсот нас, як шкло... - додав печально. - А нинi,
бачиш, жменька... Всi полягли пiд Чорним Яром... '
Запорожцi поопускали голови.
Григорiй зняв бриля.
- Куди ж ви йдете? - спитав небавом.
- На Сiч, на Сiч, Григорiю! - розважно мовив Доля, i вся ватага враз
ожила, пiдбадьорилася. - Осточортiли пiжмурки. Лiсами бродимо, як
вовкулаки... Ось за пiвмiсяця тебе зустрiли першого. Та й то злякалися -
гадали, царський прихвостень...
- Ну, як там нашi братчики? - спитав старий кремезний сiчовик з
одрубаним по самий корiнь вухом. - Ще туркiв шарпають чи за сво©х взялися?
Сковорода мовчав. Не стало мужностi повiдати цим сiромахам, що ©хня
доля тяжча, анiж вони гадають.
- Ось дай дiстатися Сiчi, - сказав Ничипiр, - я покажу, де ворог i об
чи© поганi голови гострити треба шаблi!
- А я з Днiпра нап'юся... - зiтхнув козак без вуха.
- Я роздобуду собi коня.
- Мене сини чекають, повиростали досi...
Григорiй був у розпачi. Щосили зцiпив зуби й зiбгав бриля.
- Григоре Савичу, та на тобi нема лиця! - стурбовано гукнув Ничипiр.
Ватага стихла.
- Ви нинi круглi сироти, - сказав Григорiй, вдивляючися у посмутнiлi
брунатнi лиця.
- Доки живе козацька мати Сiч, то запорожець не сирота, - промовив
хтось iз гурту.
- Нема бiльше Сiчi i Запорожжя...
- Ти зле жарту ш, хлопче! - скипiв козак без вуха.
- Я не жартую.
- Брешеш!
- Зажди, Оверку, - спинив його Ничипiр. - Григорiй Савич не з тих, що
брешуть. - Вiн пожував на сонцi вигорiлий, аж пожовтiлий, вус. - Коли i
хто?
- Днiв двадцять тому... Армiя, що повернулася з вiйни турецько©...
Григорiй все розповiв, що знав про мирну здачу Сiчi, про втечу
братчикiв кудись на низ, до туркiв.
Ватага нижче й нижче хилила буйнi голови. Коли замовк Григорiй, мовчала
теж, закам'янiвши, неначе жiнка Лотова, що побачила, як гине рiдне мiсто.
- Це страшний суд... - озвався першим Доля.
- Хай будуть проклятi усi царi й царята!
- I розверзеться пiд тим земля, хто вкоротив козацтву вiку!..
Кляли, молилися, втирали нишком сльози. А потiм сiли стомлено в траву
обабiч шляху, вже не ховаючись, не боячись, що нападуть зненацька на ©хнiй
табiр. Коли в людини забрали все, для чого вона жила, - смерть не страшна.
- Слiд пом'янути неньку, - сказав старий без вуха й зиркнув на Долю. -
А ке сюди баклаги!
- Товариство, ми ж у походi!.. -озвався хтось несмiливо.
- Вiднинi ми в походi вiчно, - сказав Ничипiр. - I вiчно дома: де ми,
там Сiч... Сiдай i ти, Григорiю, та випий з нами! Тепер ми всi бурлаки. Як
тi нещаснi душi, яким нема мiсця i на землi, й на небi...
Поналивали кому у що - вiд казанка до пригорщi. Пили похмуро, похапцем,
немов хотiли скорiше впитися, втопити розум, вирвати iз серця бiль-образу.
Знов наливали i знов пили.
Та хмiль не брав: горiлкою, як i сльозами, не допоможеш горю.
- Як же тепер нам жити? - подумав уголос Доля. - Куди не ткнись - чужi
багнети... Ватага стихла, нашорошила вуха.
- Як бог пошле, - сказав Оверко.
- Бог уже послав, спасибi йому за ласку! - промовив Доля грiзно. - Коли
б вiн був при розумi, то й ми були б при щастi! А то сидить i лупав, як
той козел, очима.
Сковорода дивився журно на цих iзго©в, що зупинилися на роздорiжжi й не
можуть вирiшити, куди йти. Пiдеш налiво - залшпшнсн без голови, пiдеш
праворуч - погубиш душу, а попряму ш - хтозна, що буде, але назад не
вернешся...
- А мо', братове, у монастир податися та пересидiти лиху годину? -
спитав Нечипiр. - У мене тут недалечке приятель...
- Лиха година наша - немов собача пiсня, - сказав Оверко. - Сiдниць не
хватить, щоб пересидiти.
- Хоч поки стихне трохи... Тим часом щось придума мо, - не вiдступав
отаман. - Отець Лаврентiй виручить!
- А може... Згода!
- Згода!
Повеселiшала, заворушилась братiя, готова йти хоч бiсу в зуби, аби не
пану в руки.
- Отця Лаврентiя уже нема, - сказав Григорiй. Йому сьогоднi випало
вiщати все недобре.
- Помер?!
- Зiтлiв_ на пнi...
Ничипiр перехрестився, за ним ватага. Запала тиша, густа, як нiч,
налита вщерть, як хмара, що народжу бурi.
- Тодi гульнемо, хлопцi! - гукнув Ничипiр. - Потiшим душi праведнi
Залiзняка, i Гонти, i Пугача!
- Гульнемо!
- Помсти!
- Кари!
Отаман звiвся й пiднiс пернач.
- Григорiю, я маю зайву шаблю...
- Спасибi, батьку, за честь, за шану, - вклонився низько Сковорода. - У
мене iнша зброя.
- Як завжди - слово?
- Iстинно.
- Ну що ж, прощай!
- Прощайте. Хай береже вас доля!
- Побережу! - сказав Ничипiр весело й заткнув пернач за пояс. - Оверку,
веди до лiсу хлопцiв. Знайдiть струмок, спочиньте й причепурiться перед
великим дiлом. Я проведу Григорiя.
Прощались мовчки, впевненi, що це остання зустрiч. Небавом Доля ступив
з дороги, дiстав iз пiхов шаблю й зрубав кленка.
- Зроблю на згадку палицю, - сказав, обстругуючи. - Собак
вiдгонитимеш...
З гущавини, куди пiшла ватага, знялася пiсня. Така сумна й така
спорiднена з сiромою, яка спiвала, що, прислухаючись, Григорiй ледве
дихав. Святая мить - народжувалася чи воскресала пiсня...
"Добрий вечiр тобi, зелена дiброво!
Переночуй хоч нiченьку мене молодого..."
"Не переночую, бо славоньку чую
А про твою, козаченьку, голову буйную..."
- Григоре Савичу, що ж це на свiтi дi ться? - спитав тим часом Доля.
- Пошились, батьку, в дурнi...
"Добрий вечiр тобi, ти, темний байраче!
Переночуй хоч нiченьку та волю козачу!"
"Не переночую, бо жаль менi буде, -
Щось у лузi сизий голуб жалiбненько гуде...
- Ще хтось почу та наведе драгунiв, - стривожився Сковорода.
- Нехай спiвають, скучили. Пiвроку й так мовчали. А для драгунiв i в
нас гостинцi знайдуться!
Вже про тебе, козаченьку, й вороги питають,
Щодня й ночi в темнiм лузi все тебе шукають".
Гей, як крикне козаченько до гаю, до гаю:
"На©жджайте, ворiженьки, сам вас накликаю!"
Сковородi так захотiлося лишитись тут, причепуритися бiля струмка,
надiти сорочку бiлу й пiти на смерть, на славу плiч-о-плiч iз Долею. Вiн
зупинився.
- Ну от, готовий журавель, - сказав Ничипiр, подаючи Григорi вi свiй
подарунок. - Ходи здоров. Рознось козацьку правду! Не жди свiтанку, ори та
сiй усюди крилате зерно волi. А ми свiтитимемо тобi свiчками панських
палацiв!
Вiн обiйняв Григорiя, поцiлував поквапливо, - немов боявся, що скоро
смеркне i вiн не встигне поставити у небi заграву, й пiшов назад. Коли
звертав до лiсу, пiдняв високо руку i помахав.
- Прощайте, славнi лицарi, - прошепотiв схвильований Сковорода. - Хай
береже господь...
Бог - це недоля, вiдчай. Мандруючи, Сковорода стрiчав багато люду 1
всюди бачив, як поневоленi, у рабство проданi сини козацькi, що бога
згадували лише на паску та на рiздво, тепер молилися, неначе схимники. А
сам Григорiй? Хiба ж даремно у Бабаях вiн прилiпився отак до бiблi©. В
тяжкi часи iсторi©, коли людина ста самотня i геть беззахисна, вона шука
сили, яка б пiдтримала ©© в духовнiй скрутi 1 не дала загинути. Сильнiшi
мислять, прагнуть протистояти злу. Слабкiшi - моляться. Бог - це надiя
стомлених або лiнивих та страхопудiв, якi, лукаво мудрствуючи. ховаються
за Саваофа.
Все рiдше й рiдше виймав Григорiй бiблiю. Вона лежала в торбi й, немов
нагадуючи йому про себе, постiйно муляла в плече цупкими палiтурками. А
може, було ©й тiсно у товариствi Руссо й Вольтера, яких придбав Григорiй в
одного пана, що радий був позбутися таких крамольних книг.
Святе письмо... Священна бiблiя... Страшенний сфiнкс, який весь час
шука , кого 6 ковтнути! Вона збагачу людину догмами, уже розжованими на
вiки Iстинами, i обкрада , не даючи самому вiльно мислити. Хто ©й
довiрився, не розгадавши ©© брехнi, той найнещаснiша людина в свiтi, бо
краще мати крапельку сво©х думок, нiж океап чужих.
Не мiг писати. "Кольцо", почате у Бабаях, так i засохло на тих трьох
атжушах i на тому реченнi, пiсля якого прийшли брати-софiсти. А вже
близька, навiть сто©ть бiля дверей, ворожа музам зима. Тодi вже треба буде
не писати. а грiти руки...
Нарештi аж в серединi вересня на тихiй пасiцi за Острогожськом, де
починалася земля Росi©, Сковорода примусив себе засiсти за творчий труд.
Коли ногами попранi свобода й правда, то гостра зброя не ма права ржавiти
в пiхвах.
Розвiв чорнило, яке давно засохло в каламарi, перечитав написане бiля
Холодно© у Бабаях i схвилювався, згадавши Якова, Панаса, Логвина та
Ярмолая. Чудовi люди, чудовi днi, прожитi разом iз ними!
- Ну, що ж, братове, продовжимо наш фiлософський диспут.
...Про щастя, отже, проповiду iсторик, хiмiк, фiзик, граматик,
землемiр, солдат, дзигарник - усi, кому лиш забагнеться. Апостолiв уже не
хочуть слухати, самi залазяча на мiсце вчителя i просторiкують про все i
вся...
При©хав на возi пасiчник - час забирати вулики й ховати на зиму.
- Здоровi будьте, дiду! - поклав перо Григорiй. - Що в свiтi чути?
Старий знизав плечима.
- Розперезались можнi, - озвався згодом. - Вiдколи Сiч Зруйновано,
життя вiд них нема . Послухай ©х, то й не було козавтва, а всi ми
зроду-вiку були боярським бидлом. Позабували швидко.
- Ось нагадають...
- Нема кому - аж на Дуна© хлопцi.
- А гайдамаки? Тiльки махнув рукою.
Поставили вдвох iз Григорi м на вiз три вулики, обклали сiном.
- Побiля Гусинки, - промовив пасiчник, беручи до рук налигач, - на днях
розбили загiн якогось Долi...
- I всi загинули? - спитав Григорiй тужно. - Нiхто не вирвався?
- Не вiдаю. За що купив, за те й продав...
По©хав пасiчник. А на Григорiя насунулася така журба, така печаль, що
не знаходив мiсця. Метавсь ошатним лiсом i то шепотiв молитви, то
проклинав i свiт, i бога. Аж доки сiло сонце й на землю впала темрява.
По спасi ночi свiжi, земля холоне бiльше, нiж нагрiва ться. Вечорами
Григорiй звик сидiти побiля вогнища, у повнiй тишi, на гранi тьми i
свiтла. Тому, коли стемнiло й похолоднiшало, Сковорода добув вогню i
пiдпалив ще з дня готовi дрова.
Сiв на пеньок i, дивлячись, як поглина полум'я сухе гiлляччя, шукав
хоч краплi глузду й логiки у нескiнченнiй карi, яку господь послав на люд
свiй, на цю прекрасну Землю. Жорстокий деспот! Ти, як i всi тирани,
блаженству ш, коли запахне кров'ю. Кров - це провiсник смертi. Кров - це
вогонь, що спопеля мужнiсть, iде©, розум - усе, чим страшна людина богам
i деспотам!.. Тому-то стiльки кровi пролито божим iменем, на честь свято©
вiри, яка щоразу чомусь на боцi дужчого. У кого сила, з тим i господь, з
тим i вiкторiя. Ах, лицемiри! Вам мало вбити тiло, вам дай змертвити душу,
зламати пагони, щоб не росло нiчого. Пустеля - рай тиранiв, заповiтна
мрiя, яко© прагнуть, йдучи по трупах ближнiх!
У свiтi все логiчне, потрiбне, мудро iстинне. I тiльки бог... Бог, як i
все надумане, живе нагадуваннями, щоденним криком, страхом, який усюди
сiють його апостоли, цi фарисе© в нiмбах... Розiпни, розiпни його!.. I
розпинають. Скрiзь розпинають! А бог мовчить. Не вдарить громом, не
розсiче мечем огненним катiвськi голови. Святий та крепкий... Ласкавий,
добрий... Дурнi! Кому ви молитеся? Хiба вряту вас вiд розп'яття той, хто
послав на муки единородного свого Iсуса?
Все дим, мана!..
Пiдкинув дров у вогнище i вийняв iз торби бiблiю й рукописи сво©х
кпижок.
Все дим, мана... Найкращi роки витратив на цю брехню! Читав, шукав,
доскiпувався, щоб осягнути ©© премудру мудрiсть, розкрити символи, пiд
шкаралупою уздрiти ядро. "Спочатку створив бог небо й землю". Ну й
жартiвник! Створив iз нiчого те, що iсну вiчно. Materia aeterna! Лише
дитячий розум сказати може, що свiту нашого не iснувало або не буде... Бог
плаче, сердиться, спить i розкаю ться. А люди стають стовпами з солi,
пiдносяться аж до планет, возами ©здять по дну морському та у повiтрi;
сонце, немов карета, спиня ться i пода ться назад; залiзо плава , рiчки
течуть угору, вiд трубних звукiв рушаться фортечнi стiни; мов барани,
стрибають гори, руками плещуть рiки, встають iз могил мертвi, а з хмар на
землю пада готова каша ще й з перепiлками!..
Зареготавши, Сковорода жбурнув у темiнь бiблiю.
Розкрив "Симфонiю", написану в лiсах Земборських разом iз "Наркiссом".
Пiзнай себе... Пiзнай свою природу... Навiщо? Аби пiзнати iстину... Дивак!
Кому потрiбна iстина? Й твоя душа, твiй розум! Все дим, мана... Скрiзь, як
Давид, устами благословляють i проклинають серцем... Усяк тiльки й дба
про свiй шматок насущний. Цiна душi - копiйка. Всяк, хто шука правди, -
харциз, бунтар, одступник! Лжа розлилася по землi... Все дим, мана!..
Рвонув "Симфонiю" й поклав на жар, у вже пригасле вогнище. Папiр
скоцюрбився, затрiпотiв, мов пташка, й враз шугонув у небо високим бiлим
полум'ям.
Григорiй закрив лице руками й чекав - от-от розколе небо блискавка i
розверзеться пiд ним земля...
Та бог мовчав. Дрiмала зоряна осiння нiч. Спав свiт, глибоко,
розкинувши закутi руки - мов каторжанин. I лише вогонь, де догоряли думки
та праця Сковороди, з останньо© сили змагався, бився з темрявою.



СIТЬ ОДИНАДЦЯТА

Лисицею по сивих стернях лiт пiдкралася похмура старiсть. Дороги стали
довшi, а днi - коротшi. Земля неначебто розбухла, витяглася. Iдеш, iдеш...
I не доходиш, пада ш разом iз сонцем, напiвдорозi в полi або у лiсi i,
лежачи, диву шся сво©м ногам, сво му серцю. Лiд народився, аби
розтанути... Мертвi тлiнне тiло. Душа нурту , прагне, а тiлу зась, а тiло
хоче спокою. Одвiчний герць, холодний подих смертi!..
Нiколи ще так не було Григорi вi на серцi тоскно, як цi © осенi. Шукав
розради в бiблi©, в премудрих еллiнiв, у гострих розумом енциклопедистiв
Францi©. Проте нiщо не помагало. За тi три роки, якi минули по зруйнуваннi
Сiчi, вiн постарiв, пiддався хворостям i почав чекати, як мореплавець
порту, сво © гаванi, де буде вiчний спокiй. Не говорив нiкому, а виглядав,
готовий мужньо стрiти велике звiльнення од усiх нещасть, вiд невмолимих