Шевчук Владимир. Григорiй Сковорода

Нiде нiщо не вiщувало бурi. А вже наступного дня...
Загадавши Васьковi вивчити шматок промови Цiцерона, Григорiй вийшов,
щоб привiтати з новим веселим ранком свою кохану. Не став шукати ©© в
покоях панських, а сiв на лавi пiд молодою яблунею неподалiк од стежки, що
до льодовнi. По пиво йтиме або по рибу...
Пощипуючи зелений спориш, двором ходили китайськi гуси, заведенi ще
Василем Степановичем, Васьковим дiдом. Бiля конюшнi греблися персидськi
карли, яких також привiз колись полковник iз Судака чи з Дербента.
Молодики складали воза. Мiж ними був Iванко. Вiд брикс вiн уникав учителя.
А зараз чомусь зиркав у бiк Григорiя i посмiхався стиха в короткi чорнi
вуса. Мабуть, прочумався, Змирився з долею, що не йому дiсталась...
- Мар'яно! - схопився з лави, уздрiвши дiвчину, яка, схиливши голову,
чимчикувала стежкою.
Вона стенулася, на мить засяяла знайомим милим усмiхом i спохмурнiла,
згасла, немовби свiт перед грозоюзливою.
- Мар'яно, серденько...
- Добридень, пане вчителю, - прошепотiла, не звiвти погляду. Зiиiпла на
спориш i, оминувши судженого, побiгла до льоху.
Чуючи, як терпне серце, груди, спостерiгав ©© поквапнi рухи бiля дверей
льодовнi, а потiм стежив за чорною ямою, яка ковтнула дiвчину й не
випускала нестерпно довго. Не мiг збагнути мило©, не мiг повiрити, що це
вона пройшла, мов хмара, мимо...
Тим часом Мар'яна вийшла з льоху. Навiсила важкий Замок, утерла нишком
очi й, пiднявши глек, побiгла споришем, де паслись гуси.
- Зажди, Мар'яно! - метнувся навперерiз Григорiй.
Не одiзвалася, немов не чула. Майнула косами, як бiла чайка крилами, i
впала в нетрi колон та стiн. Була - й нема. Мов деймон, збурила його
душевний спокiй i залишила в обiймах розпачу.
Вже вiдчував, був майже певен, що це новий кiнець-початок долi, й
страждав найбiльш вiд того, що не знаходив, не розумiв тому вини, причини.
Його гнiтили явища, подi©, вчинки, що випливали з хаосу. Найгiрше зло
незбагнене, незрозумiле, без будь-яко© логiки.
Весь день терзався гадками, перебирав у пам'ятi вчорашнiй вечiр, сво©
слова та вчинки й пiдстерiгав Мар'яну, аби дiзнатися, чим прогнiвив ©©.
Вона ж тiкала вiд нього, мов од чуми. Була чужа, не знана, не схожа зовсiм
на ту бiлявку-ласочку, яка за весну стала його найлiпшим другом, його
надi ю на кращу спiльну долю.
Вже сутенiло, коли нарештi вiн запопав Мар'яну бiля криницi в березi.
Вона метнулась бiгти, але Григорiй схопив за вiдра i не пустив.
- Так не годиться, серденько, - промовив докiрливо. - Я ж не
прокажений, що ти мене бо©шся...
Не смiла глянути, бодай пiдвести очi. ©© худi вузенькi плечi, мов у
бабусi, згорбилися й ледь-ледь тремтiли. Здавалося, вона ось-ось упаде на
землю пiд тягарем якогось горя i вже повiк не встане, не подару свiту
свою блакитну усмiшку.
- Прости, якщо я завинив перед тобою чимось... - прошепотiв Григорiй. -
Але не муч, не мучся... Скажи у вiчi правду... Я розумiю, що я тобi не
пара... Негарний, впертий, непосидющий, бiдний...
- Мовчи, мовчи! - впустила вiдра дiвчина i затулила лице долонями. -
Iди, iди вiд мене!.. - благала плачучи. - Бо накладу на себе руки, чу ш!
Ошелешений ©© нестямним криком, Григорiй вiдсахнувся.
- Тiкай iз села, свiт за очi! - ридала дiвчина.
- Яке палке кохання! - промовив гiрко. - А я дурний розвiсив губи...
Господи, невже весь свiт - облуда, а люди - тiнi, якi течуть крiзь
пальцi?! Скрiзь лицемiрство, зрада...
- Нi, нi! - Мар'яна випросталася й ступила крок до нього. В ©© очах
були i сльози, i вiдчай, i невимовна туга. - Не говори так... - мовила. -
Не зневiряйся в людях...
- Скажи, що сталося?
- Я... я не зрадниця... - утерла сльози дiвчина. - Я - та пташина, яку
прив'язують за нiжку в сiтi, щоб заманити iнших... Тiкай, тiкай, Григорiю!
Вiн пiдiйшов до не©, обняв i поцiлував у голову. Вона пiдставила до
кровi скусанi, припухлi губи, налитi слiзьми очi й прошепотiла:
- Прощай, мiй Грицю, мiй сизокрилий голубе, мiй ясночолий мiсяцю...
- Я не прощаюся! Я не пiду нiкуди! - гукнув Григорiй. Душа спливала
слiзьми, кричала криком вiд горя.
- I станеш пiдданцем?
- Бог не допустить!
- Бог нами нехту . Для крiпака тiльки панська воля...
- Тiкаймо разом! На Запорожжя. Або па польський берег.
- Гетьманцi схоплять i закатують.
- Тодi вiнчаймося. На зло гетьманцям, боговi!
- Ти з глузду з'©хав, - вiдтрутила його Мар'яна. - Орлам неволя -
смерть.
- Так то ж орлам...
- Прощай, - сказала тихо, але суворо дiвчина. Понабирала води у вiдра й
понесла в нiч, що насувалася, немов орда. - Прощай, Григорiю!..
Сковорода присiв на зруб криницi. Ковтав пекучi сльози. Не плакав, нi.
Закам'янiв, огорнутий густою темрявою, журбою, болем. Упирi, виродки!
Засiяли кiстками землю i пожинають рабство! Смердючi змi©, якi глитають
волю, а вивергають пута! Христопродавцi, що розп'яли на роздорiжжi
матiр!..
Вiдтодi свiт померк. Буяло лiто в розпалi - цвiли гречки, дзвенiли коси
в травах i наливався хлiб, а для Григорiя настала сiра осiнь. Усе, що
колись вражало, будило думку, пiсню, нараз поблякло, вицвiло. Лiс, що
нагадував йому розкiшнi кучерi, став просто панським лiсом, ставок -
водою, що крутить панськi кола, а степ - грунтами, якi умножують Томарi
статки i можновладнiсть дiдича. Навiть Васько, його спокiйний, талановитий
учень, тепер здавався не хлопчаком з цiкавим поглядом i добрим, щирим
серцем, а недозрiлим паном, майбутнiм власником його Мар'яни i сотень
iнших душ. Ось пiдросте, вiдчу силу, владу i теж заходиться пiд себе
гребти усе, що бачить око. Тернина, звiсно, грушок не родить...
Григорiй кинув би цей остогидлий хутiр, та пiдписав угоду на цiлий рiк
i не хотiлося ламати першим слова.
Зламав пан Стефан.
За кiлька днiв селом пробiгла чутка: Iванко жениться, бере Мар'яну, яка
вiддатись мала за пана вчителя. Достеменно нiхто не вiдав, але балакали,
що буцiмто Сковорода вiдмовився через мiзерний посаг. Кумасi ж прискали i
запевняли пошепки, що вчитель не захотiв одмолювати чужi грiхи...
Паньматка стала цапа. Перейняла Григорiя, як той iшов пояснювати новий
урок Васьковi, взялася в боки i зашипiла:
- За що ж ти, сучий сину, ганьбиш мою Мар'яну?!
- Я не ганьблю.
- Даю вам землю, хату, корову, коней - i це ще мало?
-_ Ви краще дайте волю.
- Ах ти ж, лайдаку! - скрутилась панi. - Вiзьмеш за руку жiнку й пiдеш
iз торбами дражнити псiв?!
- Паньматко, волю!
- Даю ще двi телицi... i кабанця!
- Мар'янi волю.
- Не буде волi! - заверещала панi. - Менi подарувап сам гетьман!
- Вона ж своя вам...
- Нехай хоч мати рiдна - не вiдпущу! А ти, блаженний бовдуре, - знов
зашипiла люто, - пiд тином здохнеш ..
n Добридень у вашу хату, панi, - з'явився вчасно староста. - Пан Стефан
дома?
Паньматку мов облили водою.
- Нема , - буркнула. - У Пiдставки повiявся.
- То я зайду пiзнiше.
- Ззясди, вiн ма бути скоро! - сердито гиркпула й пiшла в пекарню
переганяти на гречку кухарiв.
Васько уже сидiв за книжкою. Пiдвiвся i привiтався першим.
Насторожено зиркнув на вчителя (напевно, чув "баталiю"), дiстав перо з
шухляди и почав загострювати позолоченим кривим кинджалом.
"Я мiг би вчити сотню... - зiтхнув Григорiй тяжко. - А тут тупцюй бiля
одного пуцьверiнка..."
- Ну як, Василю, вже прочитав про гладiаторiв? - спитав, гамуючи свою
неприязнь.
- Еге. I навiть переклав, - промовив радо хлопець.
- I все второпав?
Панич кивнув.
- Скажи менi, як перекласти "гладiус"?
- Меч.
- А "пугнус"?
- Кулак.
- Ну й паненя! - прошепотiв хтось третiй. - Таке мале...
Бiля дверей стояв коврайський староста.
- Що ви хотiли, дядьку? - спитав Григорiй рiзко.
- Та я нiчого... Взяла цiкавiсть глянути... Я ж тiльки зиму вчився, та
й то в дяка-п'янички...
Сковорода махнув рукою i обернувся до панича.
- Гладiатори - що це за люди?
- Бiйцi, що билися на аренi. Перед початком бою вони кричали:
"Здрастуй, iмператоре, готовi вмерти вiтають тебе!"
- А думали? Те, що й кричали?
- Звичайно. Вони ж були рабами, - знизав плечима хлопець.
- Ти мислиш, як свиняча голова! - сказав Григорiй. - По-тво му, раби
вмирають iз вискоком?
Васько насумрився. Довбав кинджалом тендiтний польський столик i, мов
©жак, сопiв.
- Не руш стола! - забрав кинджал Григорiй. Не спостерiг, як третiй
лишнiй зслиз. Зiвнув з полегкiстю: страх не любив, коли у класi були
стороннi люди.
- Ну, добре, - проказав примирливо. - Пiдемо далi. Сьогоднi ми
познайомимося з пасивним станом... Немов борвiй, влетiла панi i закричала:
- Хам, хам! Шарпак нещасний! Ти, ти - свиняча голова! Мiй син - шляхтич
вродзьоний, i ти не вартий його мiзинця, хаме!
Вона припала до панича, поцiлувала в голову й завуркотiла:
- Розумник мiй, моя ти крихiтка... Не бiйся, пташечко, я не дозволю
тебе замучити! Ходiм, дитинко, я нагодую тебе вареничками...
Сокорячи отак, вона взяла пiд пахви хлопця (мов гладiатора, який конав
од рани) i повела в поко©.
- Я ще не хочу ©сти, я буду тута!.. - волав Васько. Даремно.
Григорiй сiв на лаву, вхопив у руки голову i застогнав:
- О господи! За вiщо ти покарав так тяжко свою людину, сво створiння
кревне, вiднявши розум?!
Вже по обiдi молодики знайшли в саду Григорiя i повели до пана.
Томара сидiв, мов Юлiй Цезар, яснетений,_ схудлий у безперервних
мандрах по хуторах та рiзних iнших маетностях, що порозкиданi ледь не по
всiй Гетьманщинi, вiн був величний, грiзний. Насупив чорнi, густi, мов
щiтка, брови й проказав:
- Пробач, Григорiю, ти добрий вчитель, але я мушу тобi вiдмовити...
Вiзьми ось таляр на дорогу. Менi, звичайно, жаль...
- Пожалiли вовки кобилу... - сказав Григорiй.
Томара рвучко звiвся, жбурнув на стiл потертий срiбний таляр i швидко
вийшов.
Vale! ' Кiнець-початок знову... Щось умира i щось нове народжу ться.
Нi, не вмира , а переходить у нетлiнний спогад i залиша ться навiки в
серцi. Минувшина - найбiльший скарб наш, духовний щит, високопробний
досвiд. Людина з самим лише сьогоднiшнiм - мов деревце без кореня...
I не помiтив, як опинився в сво©й кiмнатi. Поклав каптан у торбу,
зверху книжки, сопiлку. Вийшов. Бiля колон постояв трохи - не мiг пiти, не
подивившись ще раз у потьмянiлi очi свого кохання, свого земного сонечка,
що закотилося, не насiявшись. Воно зiйде, напевне, i знов свiтитиме, та не
для нього, а для Iванка, чи, мо, для когось iншого. Недовiдомi путi
господнi i... панськi примхи.
- Мар'яну кудись послала панi, - сказав хтось тихо поруч.
Обернувшись, зустрiвся поглядом iз молодиком.
- Ну, будь здоров, Iване, - подав хлопчинi руку.
- Не гнiвайтесь на мене, пане вчителю... - промовив той, похнюпившись.
- Я теж люблю... люблю без пам'ятi! Григорiй ковтнув клубок, що пiдступив
до горла.
- Шануй ©©, не зобиджай i не давай в наругу... Така одна на свiтi...
- Та я умру за не©! - аж стрепенувся парубок.
- Прощай.
- Прощайте... З богом!
Над Ковраем на захiд летiли сiрi хмари. Обабiч шляху, як море, грали
безкра© панськi пшеницi, шумiли стиха вже золотавим колосом. Десь
пiдпадьомкав перепел. Гули джмелi. 1 ластiвки крильми черкали небо...
- Григоре Савичу! Пане учителю! - почулось нагло. Хтось бiг слiдом,
махав руками и просив заждати.
Сковорода зняв шапку, щоб освiжило голову. Нараз усмiхнувся: тримаючи
матню в руках, бiг навздогiнцi Брус.
- Таки прогнав... триклятий дука... - промовив зло, вiддихуючись. -
Менi сказав Iванко... а я не мiг повiрити... Куди ж ви?
- Свiт великий.
- Мо, поживiть у мене? За побратима, за батька рiдного...
- Нi, я пiду. Спасибi, брате!
- Коли сутужно буде - прошу ласкаво, останнiй кусень - ваш. Сковорода
розчулився. Почав прощатись поспiхом.
- Нехай щастить вам доля!
Брус ухопив кiстляву вчителеву руку й поцiлував.
- Ну що ви, дядьку?! -стенувсь Григорiй. - Як вам не соромно? Я ж не
священик.
- Я цiлуватиму вашi слiди... - промовив Брус схвильовано. - Я знову
став людиною...
Григорiй обняв ного, тицьнувсь губами в пропахлi димом вуса i, наче
п'яний, пiшов у степ, на сонце.
Не оглядався, а нiби бачив село, 1 лiс, i рiчку, i вiтряки, i навiть
Бруса, який стояв i плакав... Прощай, минувшино! Добридень тобi,
прийдешн ! Яке ти - хтозна. Якi шляхи ведуть до тебе...
Спинився. Справдi, куди йти? Земля_ лежить на всi чотири боки, над
головою небо... I ти один-однiсiнький!
Ти, i земля, i небо...
Зате свобода, вольнiсть! Що захотiв, те й робиш. Iти - iдеш, лягти -
ляга ш, писати вiршi - дiстав папiр i пишеш!.. Краса, гармонiя! Щасливий,
ти ма ш те, до чого прагнуть люди, за що воюють, iдуть на смерть, на муки!
Поправив торбу, сховав за пазуху пропахлу вiтром бирку й пiшов
розмашисте, неначе знав, куди йти, яку дорогу вибрати.
Над голубим Супоем, удалинi, пiд сонцем, кудись летiли вихором
золотогрив! баскi козацькi конi, i ©хн тоскне iржання пливло над мiдним
передвечiрнiм степом, як благовiст, як музика...
О vita nova!



СIТЬ ЧЕТВЕРТА

Напевне, така вже доля в нього. Мов круговерть, його все тягне й тягне
у бiлий свiт, у невгамовний шарварок життя й науки. Пiв-Академii вже
перенаджено до Петербурга та Москви, де Ломоносов збурив гниле болото
неуцтва й заткнув горлянки нiмцям, що стiльки рокiв квакали про
безпросвiтну темiнь нащадкiв диких скiфiв. Лишили альмаматер i подалися
вчитись, навчати iнших, хапати чини i пiдпирати сво©ми головами важке
склепiння трону. Неначе буря пройшла над сивим Ки вом. Нужденна братiя, що
за душею мала одну дзвiнку латину, за щi та квас зреклася рiдних, степу,
сво©х козацьких, хоча вже й куцих, вольностей.
Григорiй вмостився краще, простяг закляклi ноги. В чужому оцi 1
порошину видно... Ще тiльки рiк минув, як розмовляв iз Вишневським про
жезл i пугу, а натинявшись, i вiн повiявся шукати щастя-долi. Нi, не про
щастя дба , а прагне бути корисним! Вiн бачить свiт, минувшину i загляда в
прийдешн ; у нього скарб у серцi, який повинен вiддати людям, зробити ©х
душею, мозком зрячими, навчити думати i пiзнавати себе, природу, всесвiт.
Ганьба, трагедiя - ми розучились мислити! Спимо i ла мося, коли нас
будять, кличуть протерти очi... О господи, воiстину, нема пророка в
рiдному краю!
Як там не е. а мчить вiзок на пiвнiч.
Ямщик, у Тулi найнятий, вiдлюдкуватий, замкнутий, i лише вечорами спiва
неголосно сумних, одна на одну схожих, пiсень.
Хати похмурi, чорнi. Як тiнi, ходять люди.
Григорi вi ста нестерпно журно. Вiн озира ться на Калiграфа, який
дрiма мало не всю дорогу, й пересiда ближче до ямщика.
- Чи село це, дядьку?
- Чаво? Нарышкиных...
- I тут нема вiльних?
- Чаво?
- Весь люд пiд паном ходить?
- А как же, знамо дело... Но, но, залетные! - змахнув над кiньми
батогом.
- А ти ж крiпак чи вiльний? - не вгавав Григорiй.
- Холоп, - озвався дядько байдуже. - Холоп Демидовых...
- I як же пан, хороший?
- Хароший, знамо дело... - протяг, зиркнувши скоса на спiврозмовника.
- Як спить, не просить ©сти, - додав Григорiй.
- Чаво?
- А ти б хотiв на волю?
Ямщик знизав плечима i хльоснув коней вiжками.
- Щоб на конi та з шаблею!
- Чого ти в'язнеш, Грицьку? - нараз промовив Калiграф. Вiн уже
прокинувся, цей бiс-спокусник у попiвськiй рясi, що потягнув його з собою
в мандри. - Хiба вiн зна , що це...
- Но, но, залетные! - гукнув ямщик. Рвонули конi чвалом, знялася за
возом курява.
Сковорода пересiда до Калiграфа, щоб побесiдувати про крiпакiв та
волю, але супутник знову заплющив очi. Спить чи прикида ться?
- Свобода вiчна. Vita sine libertate, nihil! - промовив Григорiй
пристрасно.
Калiграф i вусом не повiв. А хоч би рисочка здригнулася на його
смаглявому обличчi, облямованому густими кучерями бороди. Вiн зараз був на
диво схожий на Iсуса Христа... Володимир... А як же звали його до
хрещення? В Академi© дражнили iнодi Iцьком чи Шмуликом... Покинув свою
рiдню i плем'я, став православним, вивчився i нинi ©де в Москву, в
слов'яно-греко-латинську школу навчати братiю фiлософi©... Цiкаво, що на
душi у нього... Чи е там мир i спокiй? Чи змiг вiн глибоко переорати душу
i засiяти новим зерном без куколю минулого?
У Переяславi його появ Микита, три днi напував горiлкою, а на четвертий
вирядив, i не самого, а вже з Григорi м. От бiсiв Гайстер! Ще й ткнув
барильце меду, аби було чим похмелитись...
-_ Чи не пора нам причаститись, отроче? - нараз озвав ся Калiграф,
немов пiдслухавши думки Григорiя. - Щось у горлянцi дряпа й перед очима в
ефiрi плава iскристий келих меду...
Сковорода дiстав барильце з сiна, повiльно витяг набряклий чiп.
- Во iм'я отця, i сина, i святого духа, - перехрестився попик i,
пiднявши барильце вгору, припав до нього, немов теля до вим'я. - Нектар,
амброзiя!
Григорiй забрав у нього уже легку посудину й хотiв також напитися, але
дарунок сотникiв, на жаль, не був бездонним.
- Хто забува про ближнього, того забудуть збудити на страшний суд, -
жбурнув барильце в сiно.
- Що, вже нема амброзi©?! -розплющив очi Калiграф, немов не вiн допiру
допив останню краплю.
- Нема, iщезла...
- Яко iщеза т дим! - зiтхнув побожно й штовхнув ногою у Ямщикову спину.
- Агей, шановний, чи тут нема де корчми?
- За две версты, под Липицами, - не озирнувшись, сказав ямщик.
- Так ти жени сво©х зальотних, голубе! - проснувся зовсiм Калiграф i
замахав руками: - Вйо! Вйо!
Корчма стояла в березняку пiд невеликим пагорбом. Дощами бита, вiтрами
люто шарпана, вона свiтила ребрами, немов гультяй-п'яничка, що догулявсь
до ручки.
- Оце вона? - засумнiвався Калiграф, що вже i ноги Звiсив, готовий
бiгти до джерела бадьоростi.
Ямщик кивнув, натяг струною вiжки i, зупинивши коней, мовив:
- Хозяин сбег весною, а барин корчму недавно сдал жидовину.
Завагавшись лише на мить, Калiграф стрибнув на землю, поправив рясу й,
закозирившись, попрямував поважно до дверей. За ним Григорiй. Ямщик
загаявся, даючи коням сiно.
У пiдслiпуватих вiкнах з'явилися цiкавi пильнi очi. Назустрiч гостям
вибiг старий корчмар у ярмулцi та лапсердацi, вклонився низько й
забелькотiв:
- Ласкаво, бардзо просимо! Чи добре ©халося? Панам горiлки, меду чи,
може, вин угорських?
- Свиняче вухо, меду! - обiрвав його сердито Калiграф. Вiн пхнув ногою
дверi й пiрнув у темнi сiни. Корчмар проскочив слiдом, змахнув зi столу
крихти й поставив мiднi келихи, уже наповненi пахучим трунком.
- Хiба це мед - поми©! - покуштувавши, гаркнув Калiграф. Жбурнув на
землю келих i розкричався: - Ти чим нас по©ш, жиде?! Викочуй нову бочку!
- Вейс мiр, я зараз, зараз... - заметушився старий корчмар. - Ревекка!
Мотеле!
- Ти що, сказився? - пригубивши, спитав Григорiй Калiграфа. - Мед же як
мед... Не гiрший Гайстрового.
- Для пиворiзiв - чудо, - сказав, лукаво мружачись. - А ми ж поважнi
люди, мужi, фiлософи!
Мед став гiркий Григорi вi. У бiсиках, що засвiтилися на мить в очах
товариша, вловив зневагу, посмiх, натяк на мандрiвне його життя...
Тим часом корчмар налив iз ново© бочки келихи й пiднiс на срiбнiй тацi
вельми сердитим гостям.
- Ну, це нiчого... - вже охолов трохи Калiграф. - У кого брали?
- В Ромнах, у самого пана Марковича.
- Там, на вiзку, барильце, - розщедрився пан Калiграф. - Налий в дорогу
повне. Та iз цi © бочки!
- Ну що ви, що ви, - сховавсь корчмар за тацю. - Щоб я дурив такого
пана!
Допивши мед, Сковорода дiстав з кишенi таляра, якого берiг, як кажуть,
про чорний день, вiддав господаревi i швидко вийшов iз корчми.
Село минули мовчки.
Ямщик, що причастився також, почав спiвати, та збився З тону, покашляв,
вилаявся i замугикав собi пiд нiс.
- Ока! - промовив згодом, коли внизу мiж кручами засяяла навпроти сонця
рiчка. - А вона Серпухов, - ткнув батогом за рiчку. - Э-эх, залетные!
Злякавшись, конi рвонули крутим узвозом, вiз затрясло, закидало з боку
в бiк.
- Держи, держи! - схопився за мотузянi вiжки Калiграф. - Держи,
розiб' мося!
- Э эх!.. - збив набакир хутряну шапку хурман. Уже внизу конi метнулися
лiворуч, вiз нахилився, трiснув i, прооравши широку борозну, загальмував
бiля води, на лупi.
Ямщик умить протверезився. Зiскочив спритно i порибав за колесом, що,
обiгнавши коней, упало в рiчку. На щастя, берег тут був пологий, вода
мiлка, спокiйна.
- Дурило, олух царя небесного!.. - злостився, бiгатчи довкола воза.
Калiграф. - Куди ти мостиш, телепню? Хiба не бачиш, що вiсь зламалася!
Ямщик облишив колесо, пошкрiбся в рiдкiй чупринi й зиркнув на сонце,
що, опустивши ноги в рожево-сiру рiчку, уже мостилось спати.
- Ч-д-а-а... Ось придется...
- Т це надовго?
- К утру починим, энамо...
- Тьху! Хай ти сказишся! - промовив скрушно Калiграф i повернувся до
Григорiя: - Ходiм у Серпухов, переночу мо, а вiн за©де завтра.
Взявши торбу з сяким-таким припасом, пiшли праворуч берегом до того
мiсця, де на пором чекали два вози з сiном i гурт дiвчат та хлопцiв.
- Агей, шановний! - гукнув вiзницi Калiграф. - Ми ночуватимемо в
монастирi за рiчкою бiля ямського двору!
- В мужском аль женском? Пiп тiльки плюнув.
- Конешно, в женском! - додав Григорiй i засмiявся. - Дотепний у нас
вiзниця.
- Як козелецький прач, - сердито буркнув Калiграф.
Благословивши дiвчат та хлопцiв, вiн гордо, першим ступив на ветхий,
старий пором, що пiдiйшов якраз до пристанi, став бiля поручнiв, трiпнув
волоссям i занiмiв, немов пророк пiд час розмови з богом.
Сковорода зiйшов останнiм. На душi було тривожно, сумно. Згадав Коврай,
Мар'яну... Чи то ж зустрiнуться вони на цьому свiтi? А мо', на тому....
Цiкаво, а де той свiт? Тут, на землi, чи десь отам, у космосi? Коперник
про це мовчить, i Галiлей, i Бруно...
Пором поволi рушив. Густа вода пiшла тугими хвилями, заблискотiла
золотом. Поплив назустрiч берег, фортечнi мури, храми... Десь обiзвались
дзвони, а п"тiм удруге, втрет - i над вечiрнiм свiтом розлився журний,
врочистий дзвiн...
Душа була до краю сповнена благоговiнням, нiмим захопленням красою
свiту, чарами води, i сонця, й неба...
Стих благовiст, i з тишi, чи то з води, чи з неба вродилась диво-пiсня
i пiднялась, полинула над голубими плесами, над берегами, луками.
Вы не дуйте-ка, ветрочки буйные,
Эх, не шумите вы, мои леса зеленые.
Не шумите вы, мои леса зеленые,
Эх, дайте девице в садочке нагулятися...
- Ну й завели, - всмiхнувся криво Калiграф... - Немов жиди на кучки.
Сковорода наблизився i запитав неголосно, аби не чули ©х мужики, що
примостилися неподалiк пiд возом:
- Чого ти нудиш свiтом?
- Хто, я? - удав здивованого Калiграф.
- Та вже ж не я.
- Тобi здалося, Грицьку. В душi у мене спiвають труби архангельськi.
Мир, благодать...
- Тодi чому ж ти на всiх ричиш, немовби лев голодний?
Калiграф нахмурився.
- На кого ж я ричав сьогоднi?
- На корчмаря...
- О господи! То ж iудей!
- Людина.
- Прокляте плем'я, здирцi!
- А ти ж хiба не з цього роду-племенi? Калiграф, побагровiвши,
вигукнув:
- Я - православний, чу ш! I не тули мене до цих катiв Iсуса!
- Я не тулю. Цiкавлюся, - спинив його Григорiй.
- Чим ти цiкавишся?
- Менi не вiриться, що може мати душевний мир людина, яка зневажила
народ свiй, вiру, мову...
- Ну, це вже ресь. Ти умовля ш мене вернутися в iуда©зм?
- Нi, я кажу, що все прекрасне лиш на сво му мiсцi; тодi, коли воно
природне, чисте i непiдроблене.
- Тодi чому ж ти у сво©х облiзлих шатах i дiрявiй шапцi схожий на
шолудивого кота? - зареготав злобливо Калiграф.
- Це недостойний спосiб провадити диспут, - спокiйно мовив Сковорода. -
У нас про душу йдеться, а не про одяг.
- У кого грошi, статки, у того й мир душевний! - тягнув сво © пiп.
- Бредня. В народi цьому кажуть: не красна изба углами, красна
пирогами. Багатство у нас самих, а не в грошах, ма тках або чинах.
- Ти мов дитина, Грицьку, - промовив зверхньо Калiграф. - Такий собi
дурненький котик, який не хоче визнати вищiсть лева...
- А як на мене, - не залишився в боргу Григорiй, - то краще бути
справжнiм котом, анiж з ослячою душею левом.
Пором уткнувся в берег. Неподалiк на кручi горiли банi й хрести
численних храмiв. Там ще свiтило сонце. А на долину, на тиху-тиху рiчку
лягали сiрi сутiнки.
Москва зустрiла вiтром, низьким похмурим небом. Замоскворiччя,
вiдгородившись iз пiвдня новим широким валом, тяглося дружно вгору. То
тут, то там помiж садкiв та вигонiв росли будинки з каменю. Удалинi Iван
Великий черкав об хмари ясним хрестом, а навкруги побiля нього пишалися
величнi царськi храми i, мов сторожа, стояли гострi списи кремлiвських
веж.
- Яка краса, яка могутнiсть, господи! - став на колiна в сiно Калiграф.
- Я й не гадав, що таке на свiтi...
Тринадцять рокiв тому Григорiй теж був цим немало вражений, а нинi
сприймав спокiйно i неприступнiсть мурiв, i величавiсть храмiв, i пишнiсть
ви©здiв князiв та iнших санкт-петербурзьких дукiв, що полюбляли пустити
"пыль в глаза" старiй Москвi-столицi.
- Невже я буду тут працювати й жиги! - немов дитина, радiв майбутнiй
пан дидаскал. Куди й подiлися його поважнiсть, гонор i та нещадна
грiзнiсть, якою вiн лякав Звичайних смертних вiд Переяслава до
пiдмосковних сiл. - Завiщо ти отак сподобив, господи, раба свого, Iцька з
Подолу, що, розiрвавши пута тисячолiть, талмуду, знайшов святу, едино
вiрну iстину?! Благодарю тя, господи...
- Володимире, кiнчай цю драму, бо люди дивляться, - шепнув йому
Григорiй.
Калiграф сердито блиснув оком, але послухався. На кам'яному мостi, яким
вони пере©здили Москву-рiку, стояло густо кумась, ярижок i навiть
шляхетнiших з вигляду роззявляк. Майстерно лускаючи горiхи, вони знiчев'я
вивчали пильно всiх, хто рухався в Москву чи з не©, перекидаючись межи
собою чи з про©жджими словами, лайками i навiть досить-таки мiцними
жартами.
Не проминули i Калiграфа.
- Глядите, братцы, чудо! - гукнув якийсь дотепник.
- Где, где, Петруха?
- Господь услышал молитвы наши слезные - послал попа!
- А что, Петруха, в Москве попов-та нету?
- Ни одного!..
- От лихомовцi, таке верзуть... - сердито буркнув Калiграф, втягнув у
плечi голову i заховався за Григорiя.
Колегiум, або Слов'яно-греко-латинська академiя, був у Китай-городi, у
Заiконно-Спаськiм монастирi.
Минувши Красну площу, ямщик узяв праворуч, у вир торговицi. Чого тут
тiльки не продавали! Оливки, книги, цукор, лимони, лiжка, рибу, вино,
iкру, панчохи, сiдла, хутра, китайськi тацi, пряники, каптани, чоботи...
Стояв гармидер, стугiн, смiх, лайки, крики... Присягалися, тягли за поли,
бiгли слiдом за возом i вiддавали "почти что даром" такий товар, якому
нема в свiтi рiвного.
Калiграф не мiг на мiсцi всидiти. Розгрiбаючи ногами сiно, нахилявся,
брав то одне, то друге, питав цiну, прицмокував, давав удвiчi менше. Його
великi, трохи булькатi очi свiтилися вогнем захоплення, блаженством,
щастям. Здавалося, святий отець от-от зiскочить iз воза, пiдтиче поли ряси
i щезне в ярмарку, неначе риба в морi.