Страница:
Зухвалець! Homo novus, що осягнув життя й шука в ньому iстини. Бери
готовi догми й, прикривши ними сором, живи собi на втiху, - так нi,
гребеться, прагне, мудрству ! Уже срiбло на скронях, а ти терза ш душу
жаданням правди, волi...
Нiч не проспав - промарив. Прокинувся ще до схiд сонця i вийшов босий з
келi©. Легкий вiтрець при мно пестив груди... В саду за церквою вiтало
птаство погожу днину. Чи не найдужче старалась вивiльга, здавалось вона
когось манила, кликала i вся зихтiла пiснею, бажанням ранку, сонця.
Вiдганяючи думки про власну долю, якi всю нiч йому Завзято муляли i не
давали спати, Сковорода побрiв у сад. Власне, це був садочок, що ледве
втисся помiж палацом епiскопа та кафедральним храмом. Мiсто росло за
стiнами, проте й тут, у фортецi, з'являлися новi будинки, служби i
виживали сади й городи у передмiстя, в поле.
Через подвiйну пiвденно-схiдну браму Григорiй вийшов iз замка. Й одразу
стрiвся з сонцем. Воно спливало з безмежжя лугу й лiсу, жбурнувши в небо
променi. На пагорбi роса мiнилась, сяяла; внизу ж, у видолинках, вона
лежала розкiшна, тьмяно-сиза i ще дрiмала, укрившись ковдрою
туману-марева...
Тут вiльно й легко дихалося. За що розслаблене, думками збите тiло знов
наливалося хмiльною чудо-силою, промiнням, цвiтом, щебетом.... Григорi вi
нараз здалося, що то хтось iнший недавно вийшов з мiста, а вiн сто©ть тут
вiчно, як ця земля, як дуб отой, що розiслав на подушках туманiв свою
розлогу крону. Це вiдчуття було таке могутн , що вiн не смiв ступити кроку
або хоча 6 поворухнути ногою, щоб не порвати кореня. Лише як вигнали на
пасолисько чер ду, зiйшов з дороги й побрiв уздовж стiни до рiчки.
Думки, думки... Рiк продзвенiв - мов пiсня! Як хвилювався, коли iшов до
класу, i як радiв, побачивши в очах у хлопцiв нiме захоплення його
словами, його простим i дружнiм ставленням до всiх без винятку... А вечори
над книгами! Пала рiвно свiчка, в кутках м'якi, ласкавi сутiнки... За
стiл сiдають високочолi еллiни, величнi, гордi римляни, французи, нiмцi -
всi мудрецi, фiлософи й ведуть розмови-бесiди. I скiльки мудростi вiн
почерпнув iз тих вечiрнiх бесiд, як збагатив свiй розум, душу!.. Або на
рiчцi в травнi, коли спiвцi-студенти, лишивши гiмни й псалми, як заведуть:
Гей, та то ж не грiм в степу гуркота ,
А то Сiрко, кошовий отаман,
До громади сво © з Сiчi гука ...
Шкода до слiз i книг, i учнiв, i тих годин, якi вдвох iз Кордетом
принесли в жертву роздумам, шуканню iстини i петри-каменю, який би став
тi ю твердю, що не дала б Загинути народу й краю рiдному...
Може, i справдi вiн показав би людям, яким повинен бути служитель
культу, вiруючий, коли 6 прийняв чернецтво, а з ним Колегiум або
пархiю... Подав би приклад добропорядностi, смирення, мужностi у боротьбi
за ближнього...
Нi, нi! Це страх, це вiдступ, самообман, мета якого виправдати бажання
здатися на волю сильного, щоб зберегти мiзерний клаптик затишку!..
А що, як замiсть тебе той сан обiйме людина пiдла, покруч iз душею
звiра? Чи не впадуть на тебе його грiхи, його дiла мерзеннi? Мiг заступити
йому дорогу й не заступив...
Вiн не один, ©х легiон! Ти серед них загубишся, неначе крапля в морi, й
небавом станеш таким же самим або загинеш мучеником. Це ж лицемiри, якi
живуть брехнею. Велику вiру гноблених перетворили на щит сво © жадiбностi
i марнославства, на бич народу й волi...
Спинився на бiлiй кручi. Туман розтанув, i свiт засяяв усмiшкою. Внизу
рiка несла у степ блакитно-бiлi води, буяли луки, пагорби - усе зiгрiте
сонцем, помите теплим дощиком, який трудився учора весь вечiрГригорi вi
нараз здалося, що поруч iз ним, а мо', й у ньому шумить той дужий явiр,
який сто©ть над рiчкою бiля криницi, де позавчора вiн гамував дорожню
спрагу. Подув Зi сходу вiтер, рвонув сорочку з тiла... И спливла мелодiя,
що народилася бiля струмка пiд вербами.
Буйны вiтри повiвают, Руки явору ламают!..
Згадавши, як потерпав отець Гервасiй вчора, смiявся довго, смачно.
Лiг на травi на кручi, вдивлявся у чисте весняне небо, вдихав п'янке
повiтря i насолоджувався теплом, красою, споко м. Десь недалеко грав на
рожку пастух. Кричали гуси. Iржали внизу на лузi конi...
Помiняти все це на монастирську келiю? Продати сине небо за стелю
палацу? Вiддати чисту совiсть, а натомiсть узяти грiхи всього попiвства,
брехню, облуду? Дзуськи! Хоч би й сказився преосвященний та iже з ним!..
Нехай у тiх мозок рвется,
Кто высоко вгору дмется...
Сiв, обхопив колiна i слухав, слухав, як у головi, у серцi народжуються
слова ново© пiснi про жовтобоку пташку, що не ганя ться за су тою й
славою, а прагне жити тихо, не кривдячи нiкого в свiтi й не даючи себе в
обиду. Щастя не ма мiсця, кра©ни, сану, дому - воно в душi, у нас самих,
завжди i всюди з нами!
Повернувшись у двiр епiскопа, Сковорода зiбрав сво© пожитки й пiшов
сказати отцю Гервасiю, що остаточно вирiшив.
Архiмандрит не змiг його прийняти. Чи не схотiв. Лише опiвднi, коли
Гервасiй вийшов до прохачiв, якi на нього ждали в передпоко©, Григорiй
схилив смиренно голову i мовив твердо:
- Отче, благословiть на путь.
Дивлячись кудись убiк, Гервасiй мовчки перехрестив ослушника i
повернувся до нього спиною.
Григорiй вийшов iз архiмандритських келiй, одяг бриля. Куди ж тепер? У
Переяслав знову? А може, в Харкiв? Кордет влашту до когось учителем...
Нi, нi... По горло ситий свiтом - блудницею без сорома i совiстi!.. Хiба у
Старицю? Отець Петро запрошував... Це недалеко, та й гарно там - лiси,
левади, води. I тиша, спокiй... Поставити собi курiнь, бiля струмка, в
дiбровi, й, немов Горацiй, служити музам, мислити i милуватися красою
вiчною природи... Та це ж чудово!
Закинувши на плечi торбу, Григорiй рушив з мiста. Йшов шпарко, весело.
Хоч на душi було тривожно. Нове життя! Наука! Воля!
Й вiдлюддя...
Самотнiй ма бути царем чи звiром, як висловився один IЗ мудрих
римлян...
Хто ж ти, Григорiю Сковорода?
СIТЬ ШОСТА
Самотина - благословенний час фiлософi©. У су тi думки - як тi
метелики: народжуються, бринять барвистими легкими крильцями й зникають,
гинуть. Людина ж мусить мислити i пiзнавати свiт. Бо чим же вона тодi
рiзнитиметься вiд звiра, птаха, ба навiть дерева? Cogito, ergo sum. Смерть
наста тодi, як перестанеш мислити i перетворишся на безсловесну, нiму
iстоту, з яко© кожен може зiдрати шкуру собi на чоботи.
Самотина... Але для щастя ©© також не досить. Людину ваблять люди.
Громада, як той магнiт, притягу , да роботу рукам i мозку, дiлиться сво©м
суспiльним досвiдом, вбира твiй. Ми, наче бджоли, збира мо нектар думок
по всiх-усюдах i зносимо у спiльний вулик людського розуму...
П'ятнадцять мiсяцiв прожив Григорiй у тихiй, милiй Старицi. А на
шiстнадцятий, як дiтвора пiшла до школи, а птаство рушило в далекий iрiй,
узяв на плечi торбу й подався в Харкiв.
Спуде© зустрiли радiсно. З Юрмилися довкола нього, засмаглi, жвавi,
приязнi. Запитання сипалися, мов iз мiшка, i найчастiше - чи буде знову
вiн жити з ними й навчати поетики. Григорiй вiдповiдав, смiявся i
вiдчував, як на душi у нього поволi тане крига. Побачивши в юрбi чимало
нових, йому не знаних лиць, спитав, згадавши просьбу отця Петра:
- А чи нема мiж вами, хлопцi, Ковалинського, Михайла Ивановича?
- ! ! - гукнули дружно i, розступившись, виштовхнули вперед чорнявого
стрункого хлопця рокiв п'ятнадцяти. Вiн засоромився; на худорлявих його
щоках заграв легкий рум'янець i затремтiли загнутi довгi вi©. Високий лоб,
густi широкi брови... I раптом погляд - глибокий, гострий! Григорi вi на
мить здалося, що перед ним стояло дзеркало i вiн у ньому побачив власнi
очi. Зчудований i навiть трохи зляканий, окинув зором юрбу спуде©в, якi
смiялися, про щось йому розказували, i запитав чужим, далеким голосом:
- Ти Ковалинський?
- Так...
- Отця Петра небiж?
- Еге...
Мов у туманi, Григорiй бачив хлопця i ледве чув його скупi, короткi
вiдповiдi. Коли б сказав, що вiн також Григорiй Сковорода, не здивувався
б, не заперечив. Господи, невже ти зглянувся на козака-нетягу й послав
йому замiсто сина - друга, чудову юну душу, якiй вiддати можна свою любов,
свою набуту за сорок рокiв мудрiсть?! Про це молився вiн у вiдлюддi в
Старицi, коли находила на нього чорна туча. I бог почув! Думки летiли, мов
козаки на конях. Вiн то всмiхався, то супив брови, очей не зводячи з того
мiсця, де тiльки що стояв Михайло, а нинi вже не було нiкого.
Спуде© кудись подiлися. Чи ©х покликав до класiв дзвiн, чи хтось
прогнав, чи, мо', самi розбiглися, побачивши, що ©хнiй вчитель, оцей аскет
i книжник, говорить iз богом, не помiчаючи сво©х колишнiх учнiв...
- Григорiю! - гукнув Кордет, виходячи з дверей Колегiуму. - Здорове
був, братику! Яким це вiтром?
Покiрно дав себе обняти, а сам тим часом крiзь стiни стежив, як
Ковалинський схвильований вбiга в клас i, сiвши за перший стiл, шука
книжку, бере папiр, вмоча перо в чорнило...
- Та що з тобою, Грицьку? - смикнув Кордет за свитку. - Чи не захворiв?
- Та...
- До нас назовсiм чи тiльки в гостi?
- Хтозна...
Його тягло в Колегiум, туди, де був Михайло. Тягло нестримно, до болю в
грудях. Обминувши отця префекта, вiн, мов сновида, рушив до дверей. Але за
кiлька крокiв звернув праворуч i швидко вийшов iз монастиря.
Отямився аж бiля верб, на Лопанi. Звершись спиною об чорнокорий
старезний стовбур, дивився довго на помережану вербовим листям воду i
слухав власну душу. В нiй щось творилось дивне. Перекочувалися одна за
одною щемливi хвилi радостi, вдаряли в груди, в голову i наливали тiло
завзяттям, мiццю, силою. З ним ще не було такого. Хiба тодi, як покохав
Мар'яну... Нi, то щось зовсiм iнше. То молоде буяння, снага до щастя,
поступу. А це - жага продовження, бажання встояти у герцi з часом, з самою
смертю, яка одним ударом руйну все, що ми так тяжко i довго зводимо. Всi
прагнуть вiчностi. Однi дiлами, подвигами, другi дiтьми й онуками, а
третi... Нi, вiн не марить вiчнiстю. Не для земно© пам'ятi й не для
блаженства райського уника багатства, почестей i намага ться пiзнати
власну сутнiсть, людей, природу, свiт. Iнакше вiн не може. Ходити в шатах,
коли десятки, тисячi тво©х братiв по племенi радiють сiрiй свитi? Купатися
у сонцi слави, коли народ твiй Зв'язаний, прибитий страхом, знiвечений?!
Сiв у найближчий човен, до половини витягнений на болотистий берег.
Заплющив очi й побачив знову свого нового друга. Уже був певен, що цей
юнак вiднинi стане його найкращим другом i побратимом.
Вода ласкаво хлюпалася i жебонiла помiж човнами. Скидалась риба. На
тому березi, бiля млина, хлоп'ята пасли череду. Горiло вогнище...
Вiн для Михайла буде проводирем i свiточем. Обробить, мов плугатар
родючу ниву, його весняну душу, засi зерном мудростi. Добропорядних,
достойних, вiльних духом ста дедалi менше й менше. Однi, пригнiчуючи,
завдаючи в неволю iнших, втрачають людську подобу i перетворються на
упирiв, що живляться чужою кров'ю. А другi, яким надiли ярма, забитi,
змученi i просолiлi потом, в якiйсь страшнiй метаморфозi стихають, гинуть
або стають робочим бпддом, нiмим, покiрним, до слiз беззахисним i
безпорадним.
Хто ж поряту , Хто х навчить пiзнати свою нерабську сутнiсть, свою
природу вiльних, яким по силi перевертати гори, творити подвиги, що ©м
позаздрив би i Геркулес? Добропоряднi, чеснi, осяянi вогнем науки сини
народу, во©ни людського духу й iстини!
Рвонувся бiгти у монастир, але примусив себе спинитися. Не гарячкуй,
Григорiю, вгамуй шалене серце й чини, як личить мужевi, а не малiй дитинi.
Хто ти еси? Вандрований, бездомний вчитель. Як ти приступишся до свого
друга, як завою ш його любов, довiр'я?
Терзав себе думками, сумнiвами i все ж iшов на гору, в мiсто. Не знав,
що станеться з ним за годину, завтра, проте був певен, що у прийдешньому
його життя набуде нового смислу й значення. Нiщо не вiчне в свiтi, лише
стремлiння й помисли, якщо вони ввiйдуть у плоть та кров народу i стануть
прапором, який вручають синам, онукам, правнукам.
Бiля музеуму його спинив Кордет. Звiваний, розчервонiлий, збуджений.
- I де ти бродиш? Я обганяв мало не всеньке мiсто - немов у воду канув!
- Я таки був бiля води, на Лопанi, - всмiхнувся Сковорода. - Ти
заскучав за мною?
- Як кiт за прутом... - пробурмотiв Кордет i мовив весело: - Тебе гука
ректор!
- А то навiщо?
- Треба. Iди, вiн скаже... Господи, я вже злякався - думав, що ти
чкурнув iз Харкова!.. Та йди вже, йди! - штовхнув у бiк Григорiя i
пiдморгнув: - Ще наговоримося...
Цього разу Костянтин його зустрiв привiтнiше. Благословивши, почав
розпитувати, над чим трудився у тихiй Старицi, що привело його до Харкова,
i врештi-решт поставив питання руба: чи не набридло йому життя
пустельника.
- Не знаю, отче, - признався Щиро Сковорода. - Сам не Збагну...
Ректор помовчав трохи i, звiвши журливi сiрi очi, нараз промовив:
- Григорiю, а мо', вертайся у наш Колегiум.
Сковорода увесь напружився: знов про чернецтво йтиметься?..
- А Iосаф?
- Вiн згоден.
- Свiтським учителем?
- Яким захочеш.
- Викладачем поетики?
- Сам вибирай, - всмiхнувся ректор лагiдно. - Вiд iнфими до фiлософi©!
- А синтаксиму можна? - спитав Григорiй, радiючи, що зможе вчити свого
нового друга.
- Будь ласка, - пiдвiвся ректор i похопився: - Правда, у нас нема кому
навчати грецько©...
- Я згоден, отче, i те, i те! - Вiн так зрадiв можливостi щоденно
бачитися з Михайлом, що ладен був узяти на себе всi науки.
- Ну що ж, - iз полегкiстю промовив Костянтин. - Хай буде так. Гряди
займай свою колишню келiю. Вона ще й досi вiльна.
- Iду. Спасибi, отче... - прошепотiв Григорiй, розчулений такою
добрiстю, i швидко вийшов iз кабiнету ректора.
Хто зна , що наговорили про нього хлопцевi, але Михайло став уникати
свого нового, незрозумiле мудрого й палкого вчителя. Григорiй бачив це,
уболiвав душею й терпляче ждав нагоди, щоб побесiдувати одверто, щиро, без
недомовок, як i годиться двом побратимам, двом козакам.
Уже напровеснi, коли над Харковом свiтило ясно сонце, а по вузьких,
покритих снiгом вулицях текли грайливi щебетуни струмки, вони зустрiлися у
монастирськiй брамi. Ковалинський хотiв шмигнути мимо, але Григорiй схопив
його за лiкоть i зупинив.
- Менi зда ться, що ти на мене гнiва шся. Це правда?
- Нi.
- Тодi чому ж ти мене цура шся?
- Я не цураюся... - промовив хлопець тихо i навiть спробував дивитись в
очi вчителевi. Але не змiг, одвiв квапливо погляд i почервонiв.
Григорi вi стало жаль хлопчини. Вiн ладен був не домагатися вiд нього
правди, але не мiг лишити юну душу в руках невiгласiв. Удавши, що не
помiтив його збентеження, обняв за плечi i запропонував:
- Ходiмо в луг, Михаиле, та налама мо вербових котикiв.
Юнак згодився мовчки. Й вони пiшли. Пiд чобiтьми розсовувався
набряклий, мокрий снiг, слiпило сонце - iз струмкiв, iз вiкон, з неба.
Повiтря було хмiльне, ласкаве, пропахле талим снiгом, корою, соком
кленiв...
- Ти любиш весну? - спитав небавом Сковорода.
- Коли вже тепло й зелено.
- А я й таку. Благословенна пора оновлення, коли життя, що прича©лося в
бруньках, у зернах, у коренях, пробуджу ться, збира сили, волю, щоб iз
торiшнього смiття i праху рвонути вгору молодiстю, веселим зелом. Господи,
що може бути радiснiше!
Вiн зупинився, злiпив велику снiжку й пожбурив нею у монастирський мур.
Щасливо мружачись, нагнувся знов за снiгом i закричав:
- Гей, начувайся, хлопче!
Михайло вмить пригнувся, i снiжка врiзалася, немов ядро, в калюжу.
- Он люди дивляться... - сказав Михайло з докором.
- То й що?
- Не личить нам, статечним людям...
- Бредня. Не личить зло робити. А веселитися, радiти дружбi, сонцю...
- Ми ж не маленькi дiти.
Перескочивши швидкий ручай, що бiг Бурсацьким узвозом, пiшов униз, до
брами. Було до болю прикро, що в головi в Михайла сидiла мiцно якась
химерна попiвсько-панська фiлософiя i що ©© нiяк не вибити, не розтопити
криги, яка уже пiвроку сто©ть мiж ними i губить нiжнi пагони ще молодо©
приязнi. Проте у цьому була й своя при мнiсть - змагання, пря. Вiн усе
життя боровся - з бiдою, голодом, насиллям, дурiстю, брехнею й iншими
страшними гарпiями, що не дають людинi жити в щастi. Або - з самим собою,
Зi сво ю плоттю, що завдала йому чимало клопоту, не пiдкоряючись велiнням
серця, розуму. Без боротьби нема життя, нема поступу. Все непорушне,
стале, навiки кимось визначене мертве.
- Ти не правий, Михаиле, - сказав Григорiй, коли вже вийшли з мiста. -
Не слiд соромитися сво © радостi, свого земного щастя.
Юнак оглянувся, розвiв руками i мовив з усмiхом:
- Я щось не бачу побiля нас щасливого.
- А я? А ти?
Михайло пирхнув.
- Щасливий наш полковник, пан Куликiвський! - промовив згодом. - А ми
забутi богом, а може, й проклятi.
- Куликiвський тобi признався?
- Я знаю й так. Коли 6 менi його пернач, його ма тки, села i бiльше
тисячi навiки пiдданих, я був би теж щасливий!
- Дурний ти, хлопче, - сказав Григорiй рiзко. - Хiба ж у цьому щастя?
- У дорогому одязi, у ситiй ©жi, питвi та у всiляких втiхах! - не
вгавав Михайло.
- А хто щасливiший, - спитав Григорiй, - скажiмо, дука, який вночi не
спить, бо дуже муляють йому грунти сусiдськi, а чи голяк, що повечеряв
останнiм куснем хлiба й хропе на всеньку хату?
Юнак замислився.
- Напевне, дука...
- Кравець, що любить i вмi гарно шити, чи генерал, який удень вою , а
на спочинку ввечерi вийма з скриньки флейту й ста музикою, яким вiн
марив змалечку, але яким йому повiк не бути?
- Хто знав...
- Або Платон, Сократ, Тiт, Марк Аврелiй? Хiба щасливими робили ©х
ма тки?
- Вони усi нещаснi, - рiшуче мовив хлопець.
- А то ж чому?
- Бо жоден з них не мав Христа у серцi i не молився боговi...
- Зате вони молились iстинi! - гукнув Григорiй гаряче. - А бог - це
iстина.
- По-вашому, вони святi достойники?
- Ти угадав. Мужi, з яких нам треба брати приклад!
- Почув би це отець Порфирiй... - сказав Михайло з притиском.
- Отець Порфирiй темний.
- Наш протопоп, Порфирiй Крайський? - жахнувся хлопець.
- Як глу©iа нiч. Вiн розминувся з розумом, а душу бог йому забув
укласти.
- Вiн же священик, а на священиках благословення боже! - почервонiв
Михайло.
- Благословення боже на всiх суспiльних станах, або точнiше, всi перед
богом рiвнi, усi достойнi щастя, й лише на тих прокляття, хто, не пiзнавши
себе i не довiрившись сво©й природi, взяли собi ©м не властиву роль,
погналися за блиском слави, почестей, за тим оманливим тремтливим маревом,
яке приносить замiсть блаженства сльози.
- Ви щось чудне говорите... - промовив хлопець злякано. - На вашу
думку, i цар, i пан, i пiдданець - усi одно© костi... А досконалiсть, якою
вищi стани...
- Досконалiсть людини в тому, наскiльки здатна вона приносити добро i
користь ближньому.
Михайло йшов, заклавши руки за бурячковий пояс, i крадькома позиркував
на посвiжiле, збуджене обличчя вчителя.
- А чому ти не ходиш у грецький клас? - спитав Григорiй мирно.
- Не дозволя ректор. Сковорода спинився.
- Не дозволя ректор?
- I дядько теж...
- Чому? Навiщо?
- Щоб не стрiчався з вами...
- О люди!.. - звiв руки горi Сковорода. - Гидотне плем'я скорпiонове!
Вiн повернув назад, до мiста; попрямував рiшуче, не перестрибуючи
калюж, струмкiв.
Михайло ледве встигав за ним, хоча не йшов, а бiг, як кажуть,
пiдтюпцем.
- Ми ж не нарвали котикiв! - гукнув, щоб зупинити вчителя.
Сковорода махнув рукою. Але невдовзi таки отямився, пождав Михайла й
пiшов спокiйнiше.
- От фарисе©... тупi, безумнi голови... - скрушався вiн. В душi все
клекотiло. Якби попався хтось iз тих недолугих пастирiв - поколошматив би,
дарма що досi не зачепив нiкого й пальцем...
- Он гляньте, гляньте! - прошепотiв Михайло злякано i заховався мерщiй
за браму.
Розбризкуючи калюжi чоботами, по Бурсацькому узвозу чимчикував угору
Порфирiй Крайський! Вiн поспiшав, аж падав.
У свiй музеум Сковорода прийшов як чорна хмара. Куди й подiвся той
фiлософський спокiй, той сто©цизм, з яким ранiше вiн зустрiчав i горе, й
радiсть! Жбурнув на лiжко свиту, пiд грубку чоботи i заходив по хатi, як
звiр по клiтцi. Думки вихрилися, душа спливала кров'ю. Напевне, так
стражда мати, коли дiзна ться, що хтось хоче забрати ©© дитину...
Обернувшись, нараз побачив бiля дверей Кордета. Лаврентiй читав,
тримаючи великий синiй аркуш, i посмiхався.
- Послухай, Грицьку... - промовив, не вiдриваючи очей вiд аркуша. - Чи
так дошкульно буде... Чудесен полковник сидящим на городi Харковi, А ще
чудеснiшим був би лежащим пiд Харковом.
- й-богу, добре, пане префекте, - похвалив Сковорода. - Зривай,
зривай, Кордете, машкару з цi © найпрекраснiшо© i найогиднiшо© блудницi -
свiту!
- Та що з тобою, Грицьку? - злякався отець префект. - Ти простудився?!
- Нi.
- Лягай у лiжко, швидше!
- Я лiг би, друже, коли б у ньому сховатись можна було вiд
скорпiонiв...
- У тебе жар, Григорiю... - прошепотiв Кордет, схопив за плечi друга i
посадив на лiжко. - Лягай, лягай... А я гукну шептуху...
Григорiй лiг i посмiхнувся:
- Гукни отця Порфирiя.
- Вiн теж пристрiт лiку ?!
- Я пошепчу йому, аби не совав носа в чужi дiла!
- А-а, ти сердитий... - розчаровано протяг Кордет.
- Я лютий, розпечений, як шмат залiза в горнi! - схопився з лiжка
Сковорода. - Ти зна ш, забороняють хлопцевi вивчати грецьку мову, вести зi
мною бесiди! А преподобний Краиський, як той собака, ганя слiдом i
винюху . Тьху! Смiх i грiх...
Кордет мовчав. Присiв на стiльчик побiля столу i перечитував сво©
колючi вiршi.
- А мо', залиш того хлопчину в споко©... - промовив тихо.
- Вiн мiй товариш, друг! - гарячкував Григорiй.
- Хiба мiж нами нема достойних бути тво©ми друзями?
- , е. Наприклад, ти. Але нема такого. Вiн нiби син менi, неначе
другий я!
- А люди кажуть, що це не дружба, а... старогрецький ерос, - сказав
Кордет i зашарiвся.
Григорiя мовби кiлком ударили. Вiкно, i лiжко, й стiл, i гiсть пiшли
поволi обертом... Хапнув повiтря ротом i засмiявся:
- Воiстину, кого господь скарати хоче, то вiдбира розум!
Упав на лiжко й вiдчув, як груди, серце стиска страх за друга. Що буде
з хлопцем, коли невiгласи йому "розкриють очi"?!
Вставати, бiгти, застерегти!.. Нi, нi. Так не годиться. Мовчати краще,
не зустрiчатися... А як же вiн? А як же я? Самотнiсть, чорнi думи...
Дурнi, набридлi диспути... Бенкети, плiтки... Боже! Iз високостi, де лиш
орли та оленi, упасти в твань, де свинi...
- А ось послухай, Грицьку, - заговорив Кордет, - яку я втяв сьогоднi
вранцi епiтафiю:
Путнiк, плюнь -тут Порфирiй лежитi.,
Що в синод посилав доноси...
Григорiй перевернувся ниць i застогнав. - Iди, Лаврентiю, менi побути
треба на самотi.
Два мiсяцi Сковорода не розмовляв з Михайлом, не залишався вiч-па-вiч
iз ним. Затихли_ плiтки, наговори. Лише недремне око отця IIорфирiя не
заспокоювалося.
Сумуючи, Григорiй зблизився з десятилiтнiм бiдним бурсаком Правицьким
Яшею, вiдвiдував, коли малий хворiв, пошив йому сво©м накладом чоботи...
Проте не мiг змиритися, вiддати друга темрявi, юрбi попiв. Писав листи
Михайловi, аби засво©в краще латинську й грецьку мови; через людей, на
вiдстанi, ревниво стежив, якi книжки чита , з ким водиться, приятелю . I
потерпав. Листи листами, а невгамовна молодiсть, принади свiту, звича©
вiзьмуть сво ... Й таки не витримав. Досвiд завзятих перших християн, якi
збиралися та мно, ночами у катакомбах або у диких хащах, Григорiй вирiшив
зустрiтися з Михайлом десь за мiстом, та ще й увечерi.
Хвилюючись, дiстав папiр, чорнило, присiв до столу. Вмочив перо i
написав латиною:
"Здрастуй, мiй скарбе! Найдорогоцiннiший Михаиле!
Напевне, я усi цi днi тобi здавався грубим i роздратованим. Але як не
вболiвати, мiй друже, коли вiд мене вiдiрвали того, хто був однi ю з
найбiльших мо©х вiдрад i втiх. Коли б вiн був у безпечнiшому мiсцi, я
менше непоко©вся б. А так... Бо що менi робити в життi, чим заповнити свiй
дух, про що пiклуватися? Нi про що не турбуватися, нi за що не переживати
- значить не жити, а бути мертвим, адже турбота - рух душi, а життя - це
рух... Лише тепер я пiзнав, що ти не з породи шулiк, але вiд кровi
благородних орлiв, якi линуть до вищого i, зневажаючи кажанiв iз ©хньою
любов'ю до темноти, злiтають до сонця.
Я так тебе полюбив, що, якби ти навiть став мо©м ворогом, я не мiг би
ненавидiти тебе. Постiйно перебува ш ти перед очима душi мо ©, i про що 6
хороше я не думав, i що б я не робив, менi зда ться, тебе я бачу лицем в
лице. Ти менi явля шся, коли я лишаюся на самотi, ти мiй супутник i
товариш, коли я на людях...
О, коли б можна було писати так само багато, як i мислити!
Як тiльки ми розiйшлися пiсля зiбрання, мо ю душею раптом оволодiв жаль
за тобою i сильне бажання тебе бачити, i я став жалкувати, що не запросив
тебе у мiй музей. Повiр менi, душе моя, що i сьогоднi я пiддався дитячому
страху, не насмiлившись запросити тебе. О, коли б ти мiг заглянути в мо
серце!..
Пiсля вечiрньо© молитви ти не йди додому, а прямуй нашою улюбленою
мальовничою долиною, йдучи так повiльно, щоб я мiг тебе наздогнати.
Про цей лист нiкого не повiдомляй: ти ж зна ш, яка безмежно заздрiсна й
брехлива людська чернь.
Твiй Григорiй С."._
Перечитавши лист, згорнув учетверо, накапав воску i запечатав оленем.
Гукнув малого Яшу, який сидiв у книгозбiрнi, й послав його з листом у
мiсто, до Ковалинського.
Вони зустрiлися бiля човнiв пiд вербами. Коли Григорiй спускався вниз
до рiчки, Михайло вискочив з-за дуплуватого старого стовбура i заревiв
ведмедем. Сковорода навмисне зойкнув, закрив лице руками.
- Це я, це я! - гукнув юнак.
- Свят, свят, - перехрестився Сковорода. - А я подумав - вовк...
- Вовк не реве, а ви .
- Не розiбрав зi страху.
- Ви налякались, правда? - насторожено спитав Михайло.
- Авжеж!
- Нi, ви жарту те... А я боюся... Вовкiв, ведмедiв, упирiв, вiдьом,
чортiв, мерцiв...
Вiн озирнувся лячно - вже сутенiло.
- Бредня.
- Еге, бредня... - прошепотiв юнак. - У нас на хуторi жила недавно
вiдьма... Корiв до©ла i заплiтала коням гриви...
- Усе це бабськi вигадки.
- А дiд Степан злигався з чортом й нiяк не мiг умерти. Кричить,
сердешний, у бога смертi просить, а в головах За його душу б'ються диявол
й ангел...
- Коли 6 за кожну душу велись такi баталi©, то ангелiв було 6 на небi,
як горобцiв у Харковi! - засмiявся Сковорода.
- Його поклали на долiвку, поворожили... - сво © вiв Михайло. - Старий
умер, але ще й досi блука свiтом...
- I хто тобi так задурманив голову? - зупинився Сковорода. Вони брели
мiж валом мiста й рiчкою. - Людське життя схоже на вiнок: початок i кiнець
- матерiя, з землi прийшов i в землю поверта шся... Коли людина вмерла -
готовi догми й, прикривши ними сором, живи собi на втiху, - так нi,
гребеться, прагне, мудрству ! Уже срiбло на скронях, а ти терза ш душу
жаданням правди, волi...
Нiч не проспав - промарив. Прокинувся ще до схiд сонця i вийшов босий з
келi©. Легкий вiтрець при мно пестив груди... В саду за церквою вiтало
птаство погожу днину. Чи не найдужче старалась вивiльга, здавалось вона
когось манила, кликала i вся зихтiла пiснею, бажанням ранку, сонця.
Вiдганяючи думки про власну долю, якi всю нiч йому Завзято муляли i не
давали спати, Сковорода побрiв у сад. Власне, це був садочок, що ледве
втисся помiж палацом епiскопа та кафедральним храмом. Мiсто росло за
стiнами, проте й тут, у фортецi, з'являлися новi будинки, служби i
виживали сади й городи у передмiстя, в поле.
Через подвiйну пiвденно-схiдну браму Григорiй вийшов iз замка. Й одразу
стрiвся з сонцем. Воно спливало з безмежжя лугу й лiсу, жбурнувши в небо
променi. На пагорбi роса мiнилась, сяяла; внизу ж, у видолинках, вона
лежала розкiшна, тьмяно-сиза i ще дрiмала, укрившись ковдрою
туману-марева...
Тут вiльно й легко дихалося. За що розслаблене, думками збите тiло знов
наливалося хмiльною чудо-силою, промiнням, цвiтом, щебетом.... Григорi вi
нараз здалося, що то хтось iнший недавно вийшов з мiста, а вiн сто©ть тут
вiчно, як ця земля, як дуб отой, що розiслав на подушках туманiв свою
розлогу крону. Це вiдчуття було таке могутн , що вiн не смiв ступити кроку
або хоча 6 поворухнути ногою, щоб не порвати кореня. Лише як вигнали на
пасолисько чер ду, зiйшов з дороги й побрiв уздовж стiни до рiчки.
Думки, думки... Рiк продзвенiв - мов пiсня! Як хвилювався, коли iшов до
класу, i як радiв, побачивши в очах у хлопцiв нiме захоплення його
словами, його простим i дружнiм ставленням до всiх без винятку... А вечори
над книгами! Пала рiвно свiчка, в кутках м'якi, ласкавi сутiнки... За
стiл сiдають високочолi еллiни, величнi, гордi римляни, французи, нiмцi -
всi мудрецi, фiлософи й ведуть розмови-бесiди. I скiльки мудростi вiн
почерпнув iз тих вечiрнiх бесiд, як збагатив свiй розум, душу!.. Або на
рiчцi в травнi, коли спiвцi-студенти, лишивши гiмни й псалми, як заведуть:
Гей, та то ж не грiм в степу гуркота ,
А то Сiрко, кошовий отаман,
До громади сво © з Сiчi гука ...
Шкода до слiз i книг, i учнiв, i тих годин, якi вдвох iз Кордетом
принесли в жертву роздумам, шуканню iстини i петри-каменю, який би став
тi ю твердю, що не дала б Загинути народу й краю рiдному...
Може, i справдi вiн показав би людям, яким повинен бути служитель
культу, вiруючий, коли 6 прийняв чернецтво, а з ним Колегiум або
пархiю... Подав би приклад добропорядностi, смирення, мужностi у боротьбi
за ближнього...
Нi, нi! Це страх, це вiдступ, самообман, мета якого виправдати бажання
здатися на волю сильного, щоб зберегти мiзерний клаптик затишку!..
А що, як замiсть тебе той сан обiйме людина пiдла, покруч iз душею
звiра? Чи не впадуть на тебе його грiхи, його дiла мерзеннi? Мiг заступити
йому дорогу й не заступив...
Вiн не один, ©х легiон! Ти серед них загубишся, неначе крапля в морi, й
небавом станеш таким же самим або загинеш мучеником. Це ж лицемiри, якi
живуть брехнею. Велику вiру гноблених перетворили на щит сво © жадiбностi
i марнославства, на бич народу й волi...
Спинився на бiлiй кручi. Туман розтанув, i свiт засяяв усмiшкою. Внизу
рiка несла у степ блакитно-бiлi води, буяли луки, пагорби - усе зiгрiте
сонцем, помите теплим дощиком, який трудився учора весь вечiрГригорi вi
нараз здалося, що поруч iз ним, а мо', й у ньому шумить той дужий явiр,
який сто©ть над рiчкою бiля криницi, де позавчора вiн гамував дорожню
спрагу. Подув Зi сходу вiтер, рвонув сорочку з тiла... И спливла мелодiя,
що народилася бiля струмка пiд вербами.
Буйны вiтри повiвают, Руки явору ламают!..
Згадавши, як потерпав отець Гервасiй вчора, смiявся довго, смачно.
Лiг на травi на кручi, вдивлявся у чисте весняне небо, вдихав п'янке
повiтря i насолоджувався теплом, красою, споко м. Десь недалеко грав на
рожку пастух. Кричали гуси. Iржали внизу на лузi конi...
Помiняти все це на монастирську келiю? Продати сине небо за стелю
палацу? Вiддати чисту совiсть, а натомiсть узяти грiхи всього попiвства,
брехню, облуду? Дзуськи! Хоч би й сказився преосвященний та iже з ним!..
Нехай у тiх мозок рвется,
Кто высоко вгору дмется...
Сiв, обхопив колiна i слухав, слухав, як у головi, у серцi народжуються
слова ново© пiснi про жовтобоку пташку, що не ганя ться за су тою й
славою, а прагне жити тихо, не кривдячи нiкого в свiтi й не даючи себе в
обиду. Щастя не ма мiсця, кра©ни, сану, дому - воно в душi, у нас самих,
завжди i всюди з нами!
Повернувшись у двiр епiскопа, Сковорода зiбрав сво© пожитки й пiшов
сказати отцю Гервасiю, що остаточно вирiшив.
Архiмандрит не змiг його прийняти. Чи не схотiв. Лише опiвднi, коли
Гервасiй вийшов до прохачiв, якi на нього ждали в передпоко©, Григорiй
схилив смиренно голову i мовив твердо:
- Отче, благословiть на путь.
Дивлячись кудись убiк, Гервасiй мовчки перехрестив ослушника i
повернувся до нього спиною.
Григорiй вийшов iз архiмандритських келiй, одяг бриля. Куди ж тепер? У
Переяслав знову? А може, в Харкiв? Кордет влашту до когось учителем...
Нi, нi... По горло ситий свiтом - блудницею без сорома i совiстi!.. Хiба у
Старицю? Отець Петро запрошував... Це недалеко, та й гарно там - лiси,
левади, води. I тиша, спокiй... Поставити собi курiнь, бiля струмка, в
дiбровi, й, немов Горацiй, служити музам, мислити i милуватися красою
вiчною природи... Та це ж чудово!
Закинувши на плечi торбу, Григорiй рушив з мiста. Йшов шпарко, весело.
Хоч на душi було тривожно. Нове життя! Наука! Воля!
Й вiдлюддя...
Самотнiй ма бути царем чи звiром, як висловився один IЗ мудрих
римлян...
Хто ж ти, Григорiю Сковорода?
СIТЬ ШОСТА
Самотина - благословенний час фiлософi©. У су тi думки - як тi
метелики: народжуються, бринять барвистими легкими крильцями й зникають,
гинуть. Людина ж мусить мислити i пiзнавати свiт. Бо чим же вона тодi
рiзнитиметься вiд звiра, птаха, ба навiть дерева? Cogito, ergo sum. Смерть
наста тодi, як перестанеш мислити i перетворишся на безсловесну, нiму
iстоту, з яко© кожен може зiдрати шкуру собi на чоботи.
Самотина... Але для щастя ©© також не досить. Людину ваблять люди.
Громада, як той магнiт, притягу , да роботу рукам i мозку, дiлиться сво©м
суспiльним досвiдом, вбира твiй. Ми, наче бджоли, збира мо нектар думок
по всiх-усюдах i зносимо у спiльний вулик людського розуму...
П'ятнадцять мiсяцiв прожив Григорiй у тихiй, милiй Старицi. А на
шiстнадцятий, як дiтвора пiшла до школи, а птаство рушило в далекий iрiй,
узяв на плечi торбу й подався в Харкiв.
Спуде© зустрiли радiсно. З Юрмилися довкола нього, засмаглi, жвавi,
приязнi. Запитання сипалися, мов iз мiшка, i найчастiше - чи буде знову
вiн жити з ними й навчати поетики. Григорiй вiдповiдав, смiявся i
вiдчував, як на душi у нього поволi тане крига. Побачивши в юрбi чимало
нових, йому не знаних лиць, спитав, згадавши просьбу отця Петра:
- А чи нема мiж вами, хлопцi, Ковалинського, Михайла Ивановича?
- ! ! - гукнули дружно i, розступившись, виштовхнули вперед чорнявого
стрункого хлопця рокiв п'ятнадцяти. Вiн засоромився; на худорлявих його
щоках заграв легкий рум'янець i затремтiли загнутi довгi вi©. Високий лоб,
густi широкi брови... I раптом погляд - глибокий, гострий! Григорi вi на
мить здалося, що перед ним стояло дзеркало i вiн у ньому побачив власнi
очi. Зчудований i навiть трохи зляканий, окинув зором юрбу спуде©в, якi
смiялися, про щось йому розказували, i запитав чужим, далеким голосом:
- Ти Ковалинський?
- Так...
- Отця Петра небiж?
- Еге...
Мов у туманi, Григорiй бачив хлопця i ледве чув його скупi, короткi
вiдповiдi. Коли б сказав, що вiн також Григорiй Сковорода, не здивувався
б, не заперечив. Господи, невже ти зглянувся на козака-нетягу й послав
йому замiсто сина - друга, чудову юну душу, якiй вiддати можна свою любов,
свою набуту за сорок рокiв мудрiсть?! Про це молився вiн у вiдлюддi в
Старицi, коли находила на нього чорна туча. I бог почув! Думки летiли, мов
козаки на конях. Вiн то всмiхався, то супив брови, очей не зводячи з того
мiсця, де тiльки що стояв Михайло, а нинi вже не було нiкого.
Спуде© кудись подiлися. Чи ©х покликав до класiв дзвiн, чи хтось
прогнав, чи, мо', самi розбiглися, побачивши, що ©хнiй вчитель, оцей аскет
i книжник, говорить iз богом, не помiчаючи сво©х колишнiх учнiв...
- Григорiю! - гукнув Кордет, виходячи з дверей Колегiуму. - Здорове
був, братику! Яким це вiтром?
Покiрно дав себе обняти, а сам тим часом крiзь стiни стежив, як
Ковалинський схвильований вбiга в клас i, сiвши за перший стiл, шука
книжку, бере папiр, вмоча перо в чорнило...
- Та що з тобою, Грицьку? - смикнув Кордет за свитку. - Чи не захворiв?
- Та...
- До нас назовсiм чи тiльки в гостi?
- Хтозна...
Його тягло в Колегiум, туди, де був Михайло. Тягло нестримно, до болю в
грудях. Обминувши отця префекта, вiн, мов сновида, рушив до дверей. Але за
кiлька крокiв звернув праворуч i швидко вийшов iз монастиря.
Отямився аж бiля верб, на Лопанi. Звершись спиною об чорнокорий
старезний стовбур, дивився довго на помережану вербовим листям воду i
слухав власну душу. В нiй щось творилось дивне. Перекочувалися одна за
одною щемливi хвилi радостi, вдаряли в груди, в голову i наливали тiло
завзяттям, мiццю, силою. З ним ще не було такого. Хiба тодi, як покохав
Мар'яну... Нi, то щось зовсiм iнше. То молоде буяння, снага до щастя,
поступу. А це - жага продовження, бажання встояти у герцi з часом, з самою
смертю, яка одним ударом руйну все, що ми так тяжко i довго зводимо. Всi
прагнуть вiчностi. Однi дiлами, подвигами, другi дiтьми й онуками, а
третi... Нi, вiн не марить вiчнiстю. Не для земно© пам'ятi й не для
блаженства райського уника багатства, почестей i намага ться пiзнати
власну сутнiсть, людей, природу, свiт. Iнакше вiн не може. Ходити в шатах,
коли десятки, тисячi тво©х братiв по племенi радiють сiрiй свитi? Купатися
у сонцi слави, коли народ твiй Зв'язаний, прибитий страхом, знiвечений?!
Сiв у найближчий човен, до половини витягнений на болотистий берег.
Заплющив очi й побачив знову свого нового друга. Уже був певен, що цей
юнак вiднинi стане його найкращим другом i побратимом.
Вода ласкаво хлюпалася i жебонiла помiж човнами. Скидалась риба. На
тому березi, бiля млина, хлоп'ята пасли череду. Горiло вогнище...
Вiн для Михайла буде проводирем i свiточем. Обробить, мов плугатар
родючу ниву, його весняну душу, засi зерном мудростi. Добропорядних,
достойних, вiльних духом ста дедалi менше й менше. Однi, пригнiчуючи,
завдаючи в неволю iнших, втрачають людську подобу i перетворються на
упирiв, що живляться чужою кров'ю. А другi, яким надiли ярма, забитi,
змученi i просолiлi потом, в якiйсь страшнiй метаморфозi стихають, гинуть
або стають робочим бпддом, нiмим, покiрним, до слiз беззахисним i
безпорадним.
Хто ж поряту , Хто х навчить пiзнати свою нерабську сутнiсть, свою
природу вiльних, яким по силi перевертати гори, творити подвиги, що ©м
позаздрив би i Геркулес? Добропоряднi, чеснi, осяянi вогнем науки сини
народу, во©ни людського духу й iстини!
Рвонувся бiгти у монастир, але примусив себе спинитися. Не гарячкуй,
Григорiю, вгамуй шалене серце й чини, як личить мужевi, а не малiй дитинi.
Хто ти еси? Вандрований, бездомний вчитель. Як ти приступишся до свого
друга, як завою ш його любов, довiр'я?
Терзав себе думками, сумнiвами i все ж iшов на гору, в мiсто. Не знав,
що станеться з ним за годину, завтра, проте був певен, що у прийдешньому
його життя набуде нового смислу й значення. Нiщо не вiчне в свiтi, лише
стремлiння й помисли, якщо вони ввiйдуть у плоть та кров народу i стануть
прапором, який вручають синам, онукам, правнукам.
Бiля музеуму його спинив Кордет. Звiваний, розчервонiлий, збуджений.
- I де ти бродиш? Я обганяв мало не всеньке мiсто - немов у воду канув!
- Я таки був бiля води, на Лопанi, - всмiхнувся Сковорода. - Ти
заскучав за мною?
- Як кiт за прутом... - пробурмотiв Кордет i мовив весело: - Тебе гука
ректор!
- А то навiщо?
- Треба. Iди, вiн скаже... Господи, я вже злякався - думав, що ти
чкурнув iз Харкова!.. Та йди вже, йди! - штовхнув у бiк Григорiя i
пiдморгнув: - Ще наговоримося...
Цього разу Костянтин його зустрiв привiтнiше. Благословивши, почав
розпитувати, над чим трудився у тихiй Старицi, що привело його до Харкова,
i врештi-решт поставив питання руба: чи не набридло йому життя
пустельника.
- Не знаю, отче, - признався Щиро Сковорода. - Сам не Збагну...
Ректор помовчав трохи i, звiвши журливi сiрi очi, нараз промовив:
- Григорiю, а мо', вертайся у наш Колегiум.
Сковорода увесь напружився: знов про чернецтво йтиметься?..
- А Iосаф?
- Вiн згоден.
- Свiтським учителем?
- Яким захочеш.
- Викладачем поетики?
- Сам вибирай, - всмiхнувся ректор лагiдно. - Вiд iнфими до фiлософi©!
- А синтаксиму можна? - спитав Григорiй, радiючи, що зможе вчити свого
нового друга.
- Будь ласка, - пiдвiвся ректор i похопився: - Правда, у нас нема кому
навчати грецько©...
- Я згоден, отче, i те, i те! - Вiн так зрадiв можливостi щоденно
бачитися з Михайлом, що ладен був узяти на себе всi науки.
- Ну що ж, - iз полегкiстю промовив Костянтин. - Хай буде так. Гряди
займай свою колишню келiю. Вона ще й досi вiльна.
- Iду. Спасибi, отче... - прошепотiв Григорiй, розчулений такою
добрiстю, i швидко вийшов iз кабiнету ректора.
Хто зна , що наговорили про нього хлопцевi, але Михайло став уникати
свого нового, незрозумiле мудрого й палкого вчителя. Григорiй бачив це,
уболiвав душею й терпляче ждав нагоди, щоб побесiдувати одверто, щиро, без
недомовок, як i годиться двом побратимам, двом козакам.
Уже напровеснi, коли над Харковом свiтило ясно сонце, а по вузьких,
покритих снiгом вулицях текли грайливi щебетуни струмки, вони зустрiлися у
монастирськiй брамi. Ковалинський хотiв шмигнути мимо, але Григорiй схопив
його за лiкоть i зупинив.
- Менi зда ться, що ти на мене гнiва шся. Це правда?
- Нi.
- Тодi чому ж ти мене цура шся?
- Я не цураюся... - промовив хлопець тихо i навiть спробував дивитись в
очi вчителевi. Але не змiг, одвiв квапливо погляд i почервонiв.
Григорi вi стало жаль хлопчини. Вiн ладен був не домагатися вiд нього
правди, але не мiг лишити юну душу в руках невiгласiв. Удавши, що не
помiтив його збентеження, обняв за плечi i запропонував:
- Ходiмо в луг, Михаиле, та налама мо вербових котикiв.
Юнак згодився мовчки. Й вони пiшли. Пiд чобiтьми розсовувався
набряклий, мокрий снiг, слiпило сонце - iз струмкiв, iз вiкон, з неба.
Повiтря було хмiльне, ласкаве, пропахле талим снiгом, корою, соком
кленiв...
- Ти любиш весну? - спитав небавом Сковорода.
- Коли вже тепло й зелено.
- А я й таку. Благословенна пора оновлення, коли життя, що прича©лося в
бруньках, у зернах, у коренях, пробуджу ться, збира сили, волю, щоб iз
торiшнього смiття i праху рвонути вгору молодiстю, веселим зелом. Господи,
що може бути радiснiше!
Вiн зупинився, злiпив велику снiжку й пожбурив нею у монастирський мур.
Щасливо мружачись, нагнувся знов за снiгом i закричав:
- Гей, начувайся, хлопче!
Михайло вмить пригнувся, i снiжка врiзалася, немов ядро, в калюжу.
- Он люди дивляться... - сказав Михайло з докором.
- То й що?
- Не личить нам, статечним людям...
- Бредня. Не личить зло робити. А веселитися, радiти дружбi, сонцю...
- Ми ж не маленькi дiти.
Перескочивши швидкий ручай, що бiг Бурсацьким узвозом, пiшов униз, до
брами. Було до болю прикро, що в головi в Михайла сидiла мiцно якась
химерна попiвсько-панська фiлософiя i що ©© нiяк не вибити, не розтопити
криги, яка уже пiвроку сто©ть мiж ними i губить нiжнi пагони ще молодо©
приязнi. Проте у цьому була й своя при мнiсть - змагання, пря. Вiн усе
життя боровся - з бiдою, голодом, насиллям, дурiстю, брехнею й iншими
страшними гарпiями, що не дають людинi жити в щастi. Або - з самим собою,
Зi сво ю плоттю, що завдала йому чимало клопоту, не пiдкоряючись велiнням
серця, розуму. Без боротьби нема життя, нема поступу. Все непорушне,
стале, навiки кимось визначене мертве.
- Ти не правий, Михаиле, - сказав Григорiй, коли вже вийшли з мiста. -
Не слiд соромитися сво © радостi, свого земного щастя.
Юнак оглянувся, розвiв руками i мовив з усмiхом:
- Я щось не бачу побiля нас щасливого.
- А я? А ти?
Михайло пирхнув.
- Щасливий наш полковник, пан Куликiвський! - промовив згодом. - А ми
забутi богом, а може, й проклятi.
- Куликiвський тобi признався?
- Я знаю й так. Коли 6 менi його пернач, його ма тки, села i бiльше
тисячi навiки пiдданих, я був би теж щасливий!
- Дурний ти, хлопче, - сказав Григорiй рiзко. - Хiба ж у цьому щастя?
- У дорогому одязi, у ситiй ©жi, питвi та у всiляких втiхах! - не
вгавав Михайло.
- А хто щасливiший, - спитав Григорiй, - скажiмо, дука, який вночi не
спить, бо дуже муляють йому грунти сусiдськi, а чи голяк, що повечеряв
останнiм куснем хлiба й хропе на всеньку хату?
Юнак замислився.
- Напевне, дука...
- Кравець, що любить i вмi гарно шити, чи генерал, який удень вою , а
на спочинку ввечерi вийма з скриньки флейту й ста музикою, яким вiн
марив змалечку, але яким йому повiк не бути?
- Хто знав...
- Або Платон, Сократ, Тiт, Марк Аврелiй? Хiба щасливими робили ©х
ма тки?
- Вони усi нещаснi, - рiшуче мовив хлопець.
- А то ж чому?
- Бо жоден з них не мав Христа у серцi i не молився боговi...
- Зате вони молились iстинi! - гукнув Григорiй гаряче. - А бог - це
iстина.
- По-вашому, вони святi достойники?
- Ти угадав. Мужi, з яких нам треба брати приклад!
- Почув би це отець Порфирiй... - сказав Михайло з притиском.
- Отець Порфирiй темний.
- Наш протопоп, Порфирiй Крайський? - жахнувся хлопець.
- Як глу©iа нiч. Вiн розминувся з розумом, а душу бог йому забув
укласти.
- Вiн же священик, а на священиках благословення боже! - почервонiв
Михайло.
- Благословення боже на всiх суспiльних станах, або точнiше, всi перед
богом рiвнi, усi достойнi щастя, й лише на тих прокляття, хто, не пiзнавши
себе i не довiрившись сво©й природi, взяли собi ©м не властиву роль,
погналися за блиском слави, почестей, за тим оманливим тремтливим маревом,
яке приносить замiсть блаженства сльози.
- Ви щось чудне говорите... - промовив хлопець злякано. - На вашу
думку, i цар, i пан, i пiдданець - усi одно© костi... А досконалiсть, якою
вищi стани...
- Досконалiсть людини в тому, наскiльки здатна вона приносити добро i
користь ближньому.
Михайло йшов, заклавши руки за бурячковий пояс, i крадькома позиркував
на посвiжiле, збуджене обличчя вчителя.
- А чому ти не ходиш у грецький клас? - спитав Григорiй мирно.
- Не дозволя ректор. Сковорода спинився.
- Не дозволя ректор?
- I дядько теж...
- Чому? Навiщо?
- Щоб не стрiчався з вами...
- О люди!.. - звiв руки горi Сковорода. - Гидотне плем'я скорпiонове!
Вiн повернув назад, до мiста; попрямував рiшуче, не перестрибуючи
калюж, струмкiв.
Михайло ледве встигав за ним, хоча не йшов, а бiг, як кажуть,
пiдтюпцем.
- Ми ж не нарвали котикiв! - гукнув, щоб зупинити вчителя.
Сковорода махнув рукою. Але невдовзi таки отямився, пождав Михайла й
пiшов спокiйнiше.
- От фарисе©... тупi, безумнi голови... - скрушався вiн. В душi все
клекотiло. Якби попався хтось iз тих недолугих пастирiв - поколошматив би,
дарма що досi не зачепив нiкого й пальцем...
- Он гляньте, гляньте! - прошепотiв Михайло злякано i заховався мерщiй
за браму.
Розбризкуючи калюжi чоботами, по Бурсацькому узвозу чимчикував угору
Порфирiй Крайський! Вiн поспiшав, аж падав.
У свiй музеум Сковорода прийшов як чорна хмара. Куди й подiвся той
фiлософський спокiй, той сто©цизм, з яким ранiше вiн зустрiчав i горе, й
радiсть! Жбурнув на лiжко свиту, пiд грубку чоботи i заходив по хатi, як
звiр по клiтцi. Думки вихрилися, душа спливала кров'ю. Напевне, так
стражда мати, коли дiзна ться, що хтось хоче забрати ©© дитину...
Обернувшись, нараз побачив бiля дверей Кордета. Лаврентiй читав,
тримаючи великий синiй аркуш, i посмiхався.
- Послухай, Грицьку... - промовив, не вiдриваючи очей вiд аркуша. - Чи
так дошкульно буде... Чудесен полковник сидящим на городi Харковi, А ще
чудеснiшим був би лежащим пiд Харковом.
- й-богу, добре, пане префекте, - похвалив Сковорода. - Зривай,
зривай, Кордете, машкару з цi © найпрекраснiшо© i найогиднiшо© блудницi -
свiту!
- Та що з тобою, Грицьку? - злякався отець префект. - Ти простудився?!
- Нi.
- Лягай у лiжко, швидше!
- Я лiг би, друже, коли б у ньому сховатись можна було вiд
скорпiонiв...
- У тебе жар, Григорiю... - прошепотiв Кордет, схопив за плечi друга i
посадив на лiжко. - Лягай, лягай... А я гукну шептуху...
Григорiй лiг i посмiхнувся:
- Гукни отця Порфирiя.
- Вiн теж пристрiт лiку ?!
- Я пошепчу йому, аби не совав носа в чужi дiла!
- А-а, ти сердитий... - розчаровано протяг Кордет.
- Я лютий, розпечений, як шмат залiза в горнi! - схопився з лiжка
Сковорода. - Ти зна ш, забороняють хлопцевi вивчати грецьку мову, вести зi
мною бесiди! А преподобний Краиський, як той собака, ганя слiдом i
винюху . Тьху! Смiх i грiх...
Кордет мовчав. Присiв на стiльчик побiля столу i перечитував сво©
колючi вiршi.
- А мо', залиш того хлопчину в споко©... - промовив тихо.
- Вiн мiй товариш, друг! - гарячкував Григорiй.
- Хiба мiж нами нема достойних бути тво©ми друзями?
- , е. Наприклад, ти. Але нема такого. Вiн нiби син менi, неначе
другий я!
- А люди кажуть, що це не дружба, а... старогрецький ерос, - сказав
Кордет i зашарiвся.
Григорiя мовби кiлком ударили. Вiкно, i лiжко, й стiл, i гiсть пiшли
поволi обертом... Хапнув повiтря ротом i засмiявся:
- Воiстину, кого господь скарати хоче, то вiдбира розум!
Упав на лiжко й вiдчув, як груди, серце стиска страх за друга. Що буде
з хлопцем, коли невiгласи йому "розкриють очi"?!
Вставати, бiгти, застерегти!.. Нi, нi. Так не годиться. Мовчати краще,
не зустрiчатися... А як же вiн? А як же я? Самотнiсть, чорнi думи...
Дурнi, набридлi диспути... Бенкети, плiтки... Боже! Iз високостi, де лиш
орли та оленi, упасти в твань, де свинi...
- А ось послухай, Грицьку, - заговорив Кордет, - яку я втяв сьогоднi
вранцi епiтафiю:
Путнiк, плюнь -тут Порфирiй лежитi.,
Що в синод посилав доноси...
Григорiй перевернувся ниць i застогнав. - Iди, Лаврентiю, менi побути
треба на самотi.
Два мiсяцi Сковорода не розмовляв з Михайлом, не залишався вiч-па-вiч
iз ним. Затихли_ плiтки, наговори. Лише недремне око отця IIорфирiя не
заспокоювалося.
Сумуючи, Григорiй зблизився з десятилiтнiм бiдним бурсаком Правицьким
Яшею, вiдвiдував, коли малий хворiв, пошив йому сво©м накладом чоботи...
Проте не мiг змиритися, вiддати друга темрявi, юрбi попiв. Писав листи
Михайловi, аби засво©в краще латинську й грецьку мови; через людей, на
вiдстанi, ревниво стежив, якi книжки чита , з ким водиться, приятелю . I
потерпав. Листи листами, а невгамовна молодiсть, принади свiту, звича©
вiзьмуть сво ... Й таки не витримав. Досвiд завзятих перших християн, якi
збиралися та мно, ночами у катакомбах або у диких хащах, Григорiй вирiшив
зустрiтися з Михайлом десь за мiстом, та ще й увечерi.
Хвилюючись, дiстав папiр, чорнило, присiв до столу. Вмочив перо i
написав латиною:
"Здрастуй, мiй скарбе! Найдорогоцiннiший Михаиле!
Напевне, я усi цi днi тобi здавався грубим i роздратованим. Але як не
вболiвати, мiй друже, коли вiд мене вiдiрвали того, хто був однi ю з
найбiльших мо©х вiдрад i втiх. Коли б вiн був у безпечнiшому мiсцi, я
менше непоко©вся б. А так... Бо що менi робити в життi, чим заповнити свiй
дух, про що пiклуватися? Нi про що не турбуватися, нi за що не переживати
- значить не жити, а бути мертвим, адже турбота - рух душi, а життя - це
рух... Лише тепер я пiзнав, що ти не з породи шулiк, але вiд кровi
благородних орлiв, якi линуть до вищого i, зневажаючи кажанiв iз ©хньою
любов'ю до темноти, злiтають до сонця.
Я так тебе полюбив, що, якби ти навiть став мо©м ворогом, я не мiг би
ненавидiти тебе. Постiйно перебува ш ти перед очима душi мо ©, i про що 6
хороше я не думав, i що б я не робив, менi зда ться, тебе я бачу лицем в
лице. Ти менi явля шся, коли я лишаюся на самотi, ти мiй супутник i
товариш, коли я на людях...
О, коли б можна було писати так само багато, як i мислити!
Як тiльки ми розiйшлися пiсля зiбрання, мо ю душею раптом оволодiв жаль
за тобою i сильне бажання тебе бачити, i я став жалкувати, що не запросив
тебе у мiй музей. Повiр менi, душе моя, що i сьогоднi я пiддався дитячому
страху, не насмiлившись запросити тебе. О, коли б ти мiг заглянути в мо
серце!..
Пiсля вечiрньо© молитви ти не йди додому, а прямуй нашою улюбленою
мальовничою долиною, йдучи так повiльно, щоб я мiг тебе наздогнати.
Про цей лист нiкого не повiдомляй: ти ж зна ш, яка безмежно заздрiсна й
брехлива людська чернь.
Твiй Григорiй С."._
Перечитавши лист, згорнув учетверо, накапав воску i запечатав оленем.
Гукнув малого Яшу, який сидiв у книгозбiрнi, й послав його з листом у
мiсто, до Ковалинського.
Вони зустрiлися бiля човнiв пiд вербами. Коли Григорiй спускався вниз
до рiчки, Михайло вискочив з-за дуплуватого старого стовбура i заревiв
ведмедем. Сковорода навмисне зойкнув, закрив лице руками.
- Це я, це я! - гукнув юнак.
- Свят, свят, - перехрестився Сковорода. - А я подумав - вовк...
- Вовк не реве, а ви .
- Не розiбрав зi страху.
- Ви налякались, правда? - насторожено спитав Михайло.
- Авжеж!
- Нi, ви жарту те... А я боюся... Вовкiв, ведмедiв, упирiв, вiдьом,
чортiв, мерцiв...
Вiн озирнувся лячно - вже сутенiло.
- Бредня.
- Еге, бредня... - прошепотiв юнак. - У нас на хуторi жила недавно
вiдьма... Корiв до©ла i заплiтала коням гриви...
- Усе це бабськi вигадки.
- А дiд Степан злигався з чортом й нiяк не мiг умерти. Кричить,
сердешний, у бога смертi просить, а в головах За його душу б'ються диявол
й ангел...
- Коли 6 за кожну душу велись такi баталi©, то ангелiв було 6 на небi,
як горобцiв у Харковi! - засмiявся Сковорода.
- Його поклали на долiвку, поворожили... - сво © вiв Михайло. - Старий
умер, але ще й досi блука свiтом...
- I хто тобi так задурманив голову? - зупинився Сковорода. Вони брели
мiж валом мiста й рiчкою. - Людське життя схоже на вiнок: початок i кiнець
- матерiя, з землi прийшов i в землю поверта шся... Коли людина вмерла -