Страница:
сердешну: "Чи вам не прикро, панi, що вас скубуть безвинно? Це ж
нiсенiтниця". "Для мене те не дивина, - вiдповiла Сова. - Вони скубуться i
мiж собою. А щодо прикростi, то я втiшаюсь тим, що нападають на мене линiе
граки, сороки та ворони, але орел i пугач не займають. Та й афiняни сову
шанують..." I як на мене. - додав Григорiй, -то краще бути в любовi й шанi
в одного мудрого, анiж у сотнi дурнiв.
- Це ваша байка? - знов загорiвся Якiв.
- А що?
- Чудова!
- Моя...
Григоре Савичу, i ви багато ©х написали?
- Не написав ще жодно©, а от придумав аж пiвтора десятка...
- Байок? - спитав Михайло з подивом. В його уявi, певно,
Сковорода-фiлософ не сполучався з Сковородою-байкарем.
- То розкажiть усi! - гукнув зрадiло Якiв. Йому було оокiв шiстнадцять
- з дитини, як кажуть, вийшов, до парубка ще не дiйшов. Такого колись
Григорiй зустрiв Михайла...
Прокашлявшись i подолавши знiяковiння, яке i досi охоплювало його
щоразу, коли доводилося комусь читати сво© незграбнi твори, Сковорода
почав пiвголосом:
-Ворона й Чиж. Неподалiк вiд озера, в якому водились жаби...
Тим часом вийшли на берiг рiчки, i©оросла густо очеретами, вербами,
Козача Лопань, як називали ©© гужвинцi, кишiла рибою й усяким птаством. То
тут, то там на невеликих блакитних плесах скидались щуки; немов татарськi
стрiли, перелiтали з води на воду лякливi згра© крижнiв. А над усiм оцим
роздоллям пливли хмарки й свiтило сонце.
- Сiдаймо, хлопцi, в ногах нема правди, - сказав Григорiй. Знайшов
найкраще мiсце - густий дубовий затiнок, З якого видно рiчку та степ за
нею, i перший плюхнувся у нетолоченi дозрiлi трави. Студенти сiли поряд.
- Ну, ну? Так що там Чиж iз Вороною? - терпець урвався Якову.
Сковорода обняв хлопчину i став розказувати, немов читати з книги.
Михайло слухав мовчки. А Якiв ойкав, охав, смiявся, схоплювався i знов
сiдав. Коли ж Григорiй почав останню байку, про двох собак, вiн теж
притих.
- У селi в господаря жило дво собак. Якось повз двiр той трапилося
про©хати незнайомому. Один собака вибiг i гавкав доти, поки чоловiка й не
видно стало.
- I що тобi вiд того прибуло? - спитав завзятого товариш.
- Принаймнi я розважився...
- Адже не всi про©жджi, - сказав розумний пес, - такi, що слiд вважати
за ворогiв господаря... Бути собакою - то не погане дiло, погано гавкати
на всiх пiдряд...
- Оце, Григоре Савичу, ви нiби в око встрелили! - сплеснув руками Якiв.
-У Харковi таких собак!.. Уже другий мiсяць на вас невпинно брешуть...
- Замовкни, Якове! - гукнув Михайло.
- Нi, нi, розказуй, - звелiв Григорiй i весь напружився, приготувався
зустрiти мужньо нову напасть.
- От ще базiкало...
- А що таке? Ми ж усе одно збиралися...
- Не сперечайтеся, - насупив брови Сковорода. - Розповiдайте!
- Гаразд, - сказав Михайло. - Ви не хвилюйтеся, нiчого там такого...
- Ти мов придворна дама.
- Кебетний учень Iова! - пiдкинув Якiв.
Михайло змiряв його холодним поглядом, зиркнув тривожно на почорнiлого
вiд поту й сонця друга, що заховався у цiй дрiмучiй пущi од лихослiв'я
свiту, i тихо мовив:
- Хтось розпуска мiж харкiв'ян чутки, що ви засуджу те вживання м'яса,
вина, горiлки...
- Священики вас називають ретиком i манихейським учнем, - доповнив
Якiв.
Михайло нишком дав стусана базiцi.
- Крiм того, кажуть, - повiв статечно далi, - що ви вважа те шкiдливими
золото, дорогоцiннi речi, розкiшний одяг... А так як усе це боже i богом
створене, то...
- Iменують вас богохульником! - не втерпiв знову Якiв. Григорiй лiг,
поклав на руки голову i, дивлячись на сiре,
зблякле небо та на хмарки, що раптом стали чорнi, спитав
похмуро:
- I це усе?
- Усе, - сказав Михайло.
- Нi, нi, Григоре Савичу, - схопився Якiв. -За те, що ви живете в пущi
й цура теся попiв, панiв i взагалi суспiльства, миру, вас нарекли ще й
мiзантропом...
Який кричущий наклеп! Вiн - мiзантроп... Тодi Сократ, Платон, Еразм,
Сенека також людиноненависники, бо усамотнювалися, щоб мати змогу мислити.
Кохання й мислення не визнають юрби... Хiба ж вiн кинув мiсто заради себе?
Для кого пише книгу, пiснi, байки? Кому знiмав ними з очей полуду? Вiн -
мiзантроп i богохульник... Ще й Манихе©в учень! Воiстину, брехня не зна
мiри. Цi кровожернi гi ни в рясах готовi впитися зубами в кожного, хто не
пiдспiву ©хнiй осаннi боговi, в якiй нема серця, а е лише облуда. Не
лицемiриш, говориш те, що дума ш, - уже ретик. Шука ш правди, iстини -
гвалт, богохульник! Живеш сво©м, а не попiвським розумом - сектант,
вiдступник, зрадця. О господи! Хiба людина, твоя земна подоба, уже не
вiльна мислити?! Хто дав ©м право сковувати в залiзних путах цю всемогутню
силу, пружину поступу, яка, мов доля, охочих веде, окрилю , а ретроградiв
насильно тягне!..
- Брехня, - сказав Григорiй стримано.
- Вiн посварився за вас iз префектом, - промовив Якiв i вказав очима на
Ковалинського. - Коли б не ректор - не доучився б...
- А вiн побився з трьома студентами, якi розносили попiвськi плiтки, -
не залишився в боргу й Михайло.
- Й студенти вiрять? - спитав Григорiй.
- Не всi... А дехто.
- Григоре Савичу, коли б самi ви... - почав несмiло Якiв.
- Прийду! - рiшуче мовив Сковорода.
У хлопцiв нiби гора з плечей звалилася. Знайшовши жолудя, Михайло
пожбурив ним у Якова. Той кинув теж. За мить вони посхоплювалися, зiйшлися
впритул, як молоденькi пiвники, i почали боротися. Сопiння, регiт,
вигуки...
Всмiхаючись, Григорiй стежив за цим кумедним герцем i вже громив
наклепникiв, не залишаючи вiд ©хнiх злобних вигадок та лихослов'я каменя
на каменi.
До Харкова Сковорода прийшов надвечiр у понедiлок, якраз тодi, коли за
звича м у губернатора збирався цвiт громади.
Лакей в лiвре© загородив дорогу ще на порозi:
- Тобi до кухаря? На чорний хiд!
- Нi. Я до вдокима Олексiйовича, - спокiйно мовив Сковорода.
- У нього гостi.
- То й що...
- Ти з глузду з'©хав? Ось денщикiв покличу!..
- Вельмишановний цербере ', - спинив його Григорiй, - бiжи нагору й
скажи сво му пановi, що завiтав до нього Григорiй Савич Сковорода!
Лакей оглянув зайду сталевим поглядом, скривився в посмiшцi, а все ж
пiшов. Поважно, гордо - як римський консул.
Хвилин за кiлька лакуза вибiг, немов ошпарений, За ним З'явився пан
губернатор, гостi.
- Григоре Савичу, ласкаво просимо! Без тебе наш оркестрик що рота без
правофлангового!
Сковорода зiйшов мовчки по сходах i привiтався за стародавнiм звича м:
- Дай боже радуватися!
Пани, попи та офiцери вiдповiли хто як. Смиренний Iов кивнув, заплющив
очi.
У чималенькiй вмебльованiй розкiшне залi були самi чоловiки. В кутку на
дзигликах лежали скрипки, флейти, бандури, гуслi. На позолоченому
стрункому столику мiнилися всiма кольорами пляшки й чарки...
Щербинiн узяв Сковороду пiд руку, одвiв убiк, де не було нiкого, i
мовив тихо:
- Ти, мабуть, гнiва шся, що я тебе не захистив? Я возпротивився, але
епiскоп став дибки, мов огир...
- Нi, я не гнiваюся, - сказав Григорiй. - Усяке лихо не без добра.
Метнувши владний погляд на Iова, Щербинiн повiв сво © далi:
- Ми вдвох iз ректором...
Смиренний Iов пiдбiг, як песик, заусмiхався.
- Сковорода не вiрить, що ми з тобою пiшли в штики на Крайського, -
пiдпрiг його вельможний.
- Вiр, Грицьку, вiр! - замекетав смиренний Iов. - Пан губернатор
уболiвав душею. Я теж уболiвав...
- Ах, бiдолашний! - спинив його Григорiй. - Ти й нинi, Iове, смертельно
хворий.
- Чим? На яку хворобу? - злякався ректор. Вiн запитав так голосно, що
всi присутнi в залi вп'ялися в нього поглядами.
- На пдазовитiсть, чи раболiпство!
- Ти лихословиш, Грицьку... - прошепотiв смиренний Iов i заплющив очi,
немов закрився в мушлi.
- Не лихословити прийшов сюди я, - сказав Григорiй гучно, щоб чули всi,
- а спростувати наклепи i лихослiв'я ваше!
Елiта харкiвська нагострила вуха. Знайомi i незнайомi панки й священики
поволi збилися довкола гостя. Цiкавiсть брала гору над етикетом i панським
гонором.
- Ви нарекли мене вiдступником i манихейським учнем за те, що я
утримуюсь од зайвини. Я не засуджую вживання м'яса i вина, лише не схвалюю
захоплення надмiру ними. Бо це, панове, шкодить не тiльки вам, багатим, а
й тим, хто радий шматковi хлiба та квартi квасу... Ви розпустили плiтки,
що нiби я вважаю дорогоцiннi метали й речi шкiдливими самi собою. Це ж
нiсенiтниця! Вони шкiдливi, коли стають метою, iдолом i накопичуються в
руках одного, двох. Вiд срiбла й золота втрачають часто розум i взагалi
людську подобу. Ось де трагедiя! I тiльки нова людина, яка пiзна себе i
мир, очиститься й погляне просто й весело на всi скарби у свiтi, як нинi
дивимося ми на квiтучi луки.
Ви назива те мене людиноненависником, чи мiзантропом i Звинувачу те, що
я навчаю отрокiв вiдрази, нехiтi до певних станiв, посад, чинiв,
становищ... Бредня! Все зло вiд того, що ми в театрi свiту беремо ролю не
за природою нашою, а якомога бiльшу i важливiшу. Скажiть, чому в народi
таке збентеження й такий неспокiй? Чи не вiд того, що многi грають ролi не
тi, що ©м властивi i вiдповiднi, тобто, не будучи грибами, полiзли в
козуб? Один такий народний пастир наробить стiльки шкоди, що й п'ять
достойних не зможуть виправити!
Тому я завжди радив знайомим отрокам пiзнати спершу себе, свою природу,
а вже тодi йти й вибирати ролю за покликанням... Я сподiвався, що, мо',
хоча б у такий спосiб Зменшаться тi нарiкання й скарги, яких ще стiльки
нинi межи людьми... Я сам сьогоднi ж кинув би свiй стан i вступив би до
iншого, аби не знав, що клопотлива й меланхолiйна моя природа найбiльше
здатна до щонайнижчо© та ще самiтно© в театрi ролi. Хай у цiй масцi не
прислужуся я сво©й вiтчизнi милiй, зате принаймнi що маю сили старатимуся
не завдавати шкоди!
Передихнувши й витерши рукою пiт iз чола, Сковорода хотiв пiти, але
Щербинiн його спинив.
- Не поспiшай, Григорiю, - промовив люб'язно, хоча його блакитнi очi
стали сiрi. - Ти палко так доводив, що поважа ш усi на свiтi стани i всiх
людей, а сам бiжиш до чернi...
- Ця ваша, панська, вигадка, - сказав Григорiй рiзко, - що начебто
простий народ е чорний, смiшна. Така ж нiкчемна, як i тi, що твердять,
нiби земля е мертва. Як же може мертва мати народжувати живих дiтей? I як
же воно з утроби чорного народу могли вилупитися бiлi пани?
Щербинiн зцiпив зуби. Панки насупилися.
- Григоре Савичу, - заметушився смиренний Iов, що не витримував не
тiльки гроз, а й передгроззя, - ти 6 заспiвав нам краще! Новий псалом,
скажiмо...
Товариство враз ожило, заворушилося. Вельможнi гостi одверто
радувалися, що замiсть прикрих докорiв та небезпечних колючих слiв почують
гарну сковородинську музику, яка вража гармонi ю i благолiпством. Вони
любили й знали його пiснi...
Сковорода окинув зором знайомi лиця панiв полковникiв, хорунжих,
суддiв, сотникiв, що вже були напiвдорозi у справжн панство, освячене
iмператрицею, i погодився. Вiн заспiва ! Нехай закрутить у носi вражим
дiтям.
узяв бандуру, пройшов по струнах пальцями i, дивлячись у чорнi-чорнi,
волоськi очi полковника Куликiвського, який торiк ще був господарем усi ©
Харкiвщини, почав свiй "псалом":
Всякому городу нрав и права;
Всяка имiет свой ум голова;
Всякому сердцу своя есть любовь,
Всякому горлу свой есть вкус каков, -
А мнi одна только в свiтi дума,
А мнi одно только не идет с ума.
Провiв цiкавим, гострим поглядом по губернаторових притихлих гостях.
Петр для чинов углы панскiи трет,
Федька-купец при аршинi все лжет.
Тот строит дом свой на новый манiр,
Тот все в процентах, пожалуй, повiрь!
А мнi одна только в свiтi дума,
А мнi одно только не идет с ума.
Панки дивилися на нього злякано, мов на суддю злочинцi. Два-три
сховалися за спини iнших. Смиренний Iов так скривився, немов у нього враз
заболiв живiт. Щербинiн склав на грудях руки i слухав з посмiшкою, що ледь
виднiлася в куточках уст.
Тот непрестанно стягает грунта,
Сей иностранны заводит скота,
Тi формируют на ловлю собак,
Сих шумит дом от гостей, как кабак, -
А мнi одна только в свiтi дума,
А мнi одно только не идет с ума.
Строит на свой тон юриста права,
С диспут студенту трещит голова.
Tix безпокоит Венерин амур,
Всякому голову мучит свой дур, -
А мнi одна только в свiтi дума,
Как бы умерти мнi не без ума.
Зробивши паузу, вiн уповiльнив темп i, наголошуючи ледь не на кажлiм
словi, речитативом закiнчив пiсню:
Смерте страшна, замашная косо!
Ты не щадиш и царских волосов,
Ты не глядиш, где мужик, а где царь, -
Все жереш так, как солому пожар.
Кто ж на ея плюет острую сталь?
Тот, чiя совiсть, как чистый хрусталь!..
Вiддав бандуру Iову i, обминаючи приголомшених панiв, попiв та
офiцерiв, пiшов iз зали. Душа стомилася й жадала простору, роздолля мислi,
волi!
СIТЬ ДЕСЯТА
Свiт-Прометей прикутий. Щодня роздовбують йому кривавi рани, i як не
вмер вiн досi, не вiдають навiть боги. Рвонувся з пут - встромили нiж у
спину, й лягло козацтво в землю, а з безнадi© та слiз сирiтських висипали
над ним могили-гори. Сплять колi©, спить Гонта, розтерзаний оскаженiлим
панством, десь брязкотить кайданами останнiй гетьман волi, а запорожцi,
втерши мазку, кладуть чубатi голови на берегах Дунаю. Ave, imperator,
morituri te salutant! Morituri te salutant... Приреченi тебе вiтають...
Приреченi на вiчне рабство, на самовиродження!.. Петля крiпаччини все
дужче й дужче стягу козацьку шию... Коли Григорiй почув про повстання
Омелька Пугача на яiку, зiтхнув печально й згадав свою московську подорож
i Калiграфа, що вiдмовляв росiйським мужикам у вiльнодумствi. Дивак. Нема
народу, який не прагнув би i не жадав би волi!.. За вiщо ж, господи, так
не злюбив ти Русь, чим прогнiвили твою всесильнiсть цi незлобивi люди?..
Вже котрий рiк про це питав Сковорода. Бог нiмував. Мовчання - камiнь,
скеля, що наляга на душу. I на душi в Григорiя ставало тяжче й тяжче.
Найлiпший друг, Михайло, скiнчив Колегiум i, як усi панята, подався шукати
слави й честi в Санкт-Петербург. Мир праху вашому, слова i мислi, висiянi
на серцi ближнього!.. Лишився Якiв. Висвятившись, вiн обiйняв парафiю
неподалiк од Харкова, у Бабаях, i запросив до себе Сковороду.
Село сто©ть на пагорбi, навкруг поля, дiброви, ставки, левади. А в
улоговинi, мiж вiльх та верб, обвитих буйним хмелем, бiжить струмок, який
збира воду, що б' з джерел, криничок. Бiля Холодно©, в старому лiсi за
Кунчировим облюбував Григорiй вiдлюдну пасiку i поселився на нiй удвох iз
бiблi ю. Вiдтодi, як залишив позаду пiвсотнi лiт i охолодi трупи сво©х
надiй та сподiвань, священна книга стала його найближчим радником i
спiврозмовником, тим джерелом, з якого черпав вiн сили й мислi, незрушним
тихим храмом, в якому вiн ховався вiд су ти та злоби, вiд мертвих мрiй та
ще живого вiдчаю. Все замiняла вона Григорi вi - дiтей, дружину, вино,
достаток, друзiв... Нi, друзiв ма i в Бабаях. Вже кiлька рокiв вони
збираються i, мов стародавнi еллiни, провадять диспути на фiлософськi
теми. Григорiй згодом цi вiльнi бесiди знов переорю , пересiвав добiрним
зерном 1 вiдда - вже на паперi - на суд громади. Благословенна праця!
Благословеннi люди, якi в безчасся люте знаходять сили мислити i,
зневажаючи камiнне слово догми, самi шукають iстину!
На пасiцi бiля Холодно© почав Григорiй i свiй новий, вже шостий, твiр
про суть людини, свiту та про душевний спокiй.
Як нинi тихо в лiсi. Десь писне пташка; вiтер шелесне млосним листям 1
знов розтане в кронах. Дэюрчить вода в криничцi, неначе хтось невидимий
зробив сопiлку та й випробову и безмежно довго... Блаженна тиша... Не
йметься вiри, що позавчора о цiй порi тут вирували пристрастi, стояв
гармидер, який бува хiба на ярмарку. Прийшов Панас, i Якiв, i Ярмолай, i
Логвин - найзаповзятiшi брати-софiсти iз Баба©в та ближнiх сiл.
Заросившись, посперечалися i, не вгаваючи, дiстались петри, твердi, якою
був для них Григорiй.
- У чому сила вислову: пiзнай себе?
- Нi! Ти скажи спочатку, що е премудрiсть i де ©© шукати!
- Ми проповiду мо душевний мир та спокiй, а навкруги сум'яття!
- Ти нiби сфiнкс гипетський...
- Спокiйно, други, не гарячкуйте й не поспiшайте з висновками, -
утихомирив Григорiй братiю. - Так розмовляти - це все одно, що,
поробившись п'ятьма вiтрами, здiймати хвилi на Чорнiм морi...
З цього й почав Сковорода нову розмову-книгу, яку назвав "Кольцом".
Навiвши притчу про необачних мандрiвникiв по Iндi©, яку вiн чув ще в
дитинствi вiд перса, що торгував шовками, посудом та килимами, поклав перо
й замислився. Душевний мир... Душа - mobile perpetuum, рухомiсть
безперервна. Крила ©© - думки, поради, погляди; вона або чогось бажа , або
тiка вiд чогось; коли бажа - любить, коли тiка - страха ться. Коли ж не
зна , чого жадати й вiд чого бiгти, тодi диву ться, стражда , тоне в
сумнiвах; сюди, туди саха ться i крутиться, немов магнiтна стрiлка, аж
доки теж вiдшука свою заповiтну пiвнiч...
Тернистий шлях людини. Нiщо так не заводить на манiвцi ©©, як
самовпевненiсть, зухвальство й пиха. Погляньте на людську юрбу й побачите,
що не лише поважнi, лiтнi люди, а й ще зовсiм юнi вважають, що вони
озбро нi проти всiх нещасть i переконанi, що, як окуляри ©хнiм очам, ©м не
потрiбнi чи©сь поради, одвiчна мудрiсть людства. А що, коли такий
розумник, немов папуга, вивчиться кiльком словам iз iнших мов i побува в
знатних компанiях та в мiстах, десь покушту геометрi© та астрономi©,
переживе кiлька десяткiв пригод любовних та громадянських? Тодi до нього й
не пiдступайся! Платони, Солони, Сократи, Пiфагори, Цiцерони i вся
минувшина в порiвняннi з нашим орлом, що визна лише захмар'я й космос, -
метелики, якi лiтають бiля землi. I тут з'являються хвалителi, якi вiтають
палко нову премудрiсть, що народилася в його мозку, а досi була прихована
вiд мудрецiв за сiмома замками. Тодi ще дужче, ще заповзятiше великий Дiй
наш, уявивши себе суддею свiту, перегляда скарби минувшини й, мов ювелiр
камiнчики, на власний розсуд схвалю або знецiню . Для нього нiкчемне все,
чого збагнути не може його убогий розгарячiлий розум.
Лайливцi мудрих, ганьбителi великих предкiв! Окрiм сво©х сентенцiй, для
них нема святого.
Та и хто в нас не намага ться вести людей до щастя? Куди не глянь, самi
вождi, фiлософи, якi упевненi, що вже давно заткнули собi за пояс i
Цезаря, i Македонського. Вони всезнаючi! Не встиг одне щось вивчити й
зажити трохи слави, як уже гадав, що всi науки йому пiдвладнi вiд альфи аж
до омеги. Смiшнi! Щоб осягнути лише одну науку, ледь вистача людського
вiку...
Писалось легко. Хоч був самотнiй, здавалося, що розмовляв iз друзями,
вiдповiдав на ©хнi реплiки та запитання, доводив iстиннiсть сво©х рiзких,
безкомпромiсних суджень, якi лякали часто його обтяжених чинами й статком
учнiв. Тут взагалi чудове мiсце для роздумiв i для писання книг. На цiй же
пасiцi рiк тому вiн за кiлька тижнiв створив ще пiвтора десятка байок i
притч. А дiалоги чи розглаголи!.. Тут, певно, все насичене палким бажанням
творчостi - земля, вода, повiтря...
I не помiтив, як пiдiйшли Панас, Логвин та Якiв. Вони були якiсь
незвичнi - пiснi, смиреннi, немов ченцi пiсля причастя.
- Дай боже радуватися! - озвався першим Якiв. Сковорода поклав перо й
пiдвiвся.
- Що вам сьогоднi снилося? - спитав Панас. Вiн, як завжди, всмiхався,
немов у серцi в нього горiла вiчна свiчка добра й веселостi.
- Нiчого. Спав аки праведник.
- Того не може бути. Перед такою зустрiччю неодмiнно наснитись ма
пророчий сон!
Забилось дужче серце. Гамуючи цю неслухняну птаху, Григорiй мовив
весело:
- Панасе, ти загордився! Коли на кожнi тво© вiдвiдини я буду снити...
- Григоре Савичу, це ж не про мене йдеться!
- А я гадав - про тебе, - протяг Григорiй i обвiв очима той край
галявини, де пробiгала стежка до Баба©в.
- Явись, Михаиле! - гукнув тим часом Якiв.
Iз-за старого дуба, немов у казцi, вийшов стрункий гвардiйський офiцер.
Щоб не назвав Правицький iменi, Сковорода нiзащо не упiзнав би в ньому
свого колишнього студента, учня й друга. Всмiхаючись, Михайло швидко
попрямував до нього. Сковорода ж стояв, дивився i викарбовував навiки в
серцi цю неповторну, таку прекрасну, таку щасливу мить. П'ять лiт
розлуки!..
Коли причахла радiсть зустрiчi i Ковалинський угамував Зрадливi сльози,
Правицький узяв обох пiд руки й повiв до обруса, якого вiн iз Панасом i
Логвином прослав у затiнку й заставив рiзним посудом.
Сковорода подякував його ласкавим поглядом, благословив - як старший
вiком - цю лiсову, але святкову трапезу i запросив сiдати.
- А де, шановнi, наш Ярмолай? - спитав у Якова, що наливав маленькi
мiднi келишки.
- У нього в Харковi якесь нагальне дiло.
- То як же ми без Бахуса?
- Вiн прибiжить, - сказав Панас. - У Ярмолая до чарки нюх, як у кота до
сала!
Доки пили по чарцi-другiй, Сковорода очей не зводив iз гостя. Йому
хотiлося поговорити з ним, як колись, не криючись i не вишукуючи округлих,
певних слiв, та щось нове, незнане, яке з'явилося за цi роки в Михайла,
перепиняло, здержувало. Гiсть взагалi тримався трохи дивно. То усмiхався
лагiдно, то морщив лоба i поринав у щось сво , далеке, то знову пестив
поглядом лице учителя, що залишився таким, як був п'ять рокiв тому, хiба
що схуд ще бiльше та постарiв.
- Ну, де ж ти був, що бачив? - спитав Григорiй, так i не змiгши
перебороти в собi вiдчуженостi.
- Служив три роки в Петербурзi при Розумовському, а потiм був у Францi©
та у Швейцарi©, - сказав Михайло повагом. И нараз ожив, засяяв: - Григоре
Савичу, я в Лозаниi зустрiв людину настiльки схожу на вас душею й тiлом,
що я очам не вiрив. Ну просто брат ваш рiдний! Ми так зiйшлися з ним, так
полюбили один одного, що, розлучаючись, обо плакали. Менi здавалося,
немовби я прощався з вами...
- Як звуть того лозанця? - спитав Григорiй.
- Мейнгард Данило.
- Вiднинi ця людина е i мо©м найкращим другом! - промовив палко
Сковорода.
- Вiват! - пiдтримав Якiв, узявши келишок. - Здоров'я друга Сковороди!
Михайло випив мовчки i розстебнув свою гвардiйську "свиту".
- Папе Михаиле, ви скиньте зовсiм, - порадив Логвин, який до цього не
обiзвався й словом.
- У Петербурзi, мабуть, не гаряче... - протяг Панас лукаво.
Скривившися, Михайло зняв мундир i кинув геть.
- Там припiка так, - сказав невесело, - що нiде душу дiти!..
- Лютують?
- Як показилися... Пiсля розгрому Пугача взялись до тих, ©ло поряд.
- До просвiтителiв ©© величностi?
- А то ж до кого! ©м не давали спокою Вольтер, Дiдро та Монтеск' , ©м
снились ©хнi лаври. Вони - пером та книжечками, а ©х-обухом! Луп, луп по
головах!.. Це вам не Францiя, у нас не звикли панькатися... Луп, луп по
головах - i вся мораль!..
- Обух-то ultima ratio regum, - сказав Григорiй повернувся до
Ковалинського. - Ти захмелiв, Михайлику. Може, приляжеш трохи?
- Я ще нiколи не був такий тверезий, - промовив журно гiсть i сам налив
горiлки.
Сумнi новини вразили й розвередили душу Сковороди. Вiн розумiв, що це
не просто чвари чи мiжусобицi, а щось страшнiше - гинуть людськi надi©,
вiра у доории генiй розуму, в здоровий глузд, що мав би взяти гору над
марнославством, коснiстю i самолюбством ситих. Аплодуйте - вистава
закiнчилася, вовки зняли сво© овечi маски!
- А про Козицького та Мотоноса не чув нiчого? - спитав тривожно.
- Мотонiс ще в Сенатi. Статс-секретар Козицькии уже подав прошенiе, аби
його звiльнили. Козицького цькують найбiльше, бо вiн очолював i захищав
ослушникiв...
- Ах, диваки, кому надумали читати проповiдi! - скрушався вголос
Сковорода. - Хто звик до м'яса, того на траву не переманиш... Ще жоден кiт
не вiдпускав iз кiгтiв мишi, а жоден царствуючий - i крихти влади.
- Вони повiрили ©© словам, обiцянкам, - пробурмотiв Михайло.
- Коли б усе те справджувалося, що обiцяють можнi, свiт став би
раем,сказав Григорiй. Обвiв очима сво©х пониклих друзiв i додав
розважнiше:
- Проте згадаймо слова Христовi: "Горе вам, лицемiри! Горе вам, якi
смiються нинi!" Ще встане сонце правди...
- Доки сонце встане, роса очi ви©сть,-сказав Панас i раптом вигукнув: -
О! Ярмолай!
Побiля дуба, де був ховався Ковалинський, з'явився вершник. Слинив
коня, зiскочив i, зачепивши за луку повiд, попрямував до гурту.
- От нюх так нюх! - кричав Панас зрадiло: йому набридла печальна мудра
бесiда. - Вчув аж у Харковi! Тобi горiлки, меду?
Та Ярмолай не одiзвався.
- Панове, вiн, мабуть, тещу поховав! - зареготав Панас i, пiдхопившись,
побiг назустрiч.
Ярмолай минув його, немов пеньок чи дерево, спинився важко за крок вiд
обруса, стягнув спiтнiлу шапку i мовив тихо и хрипко:
- Нема Сiчi, люди...
- Куди ж вона подiлася? Чорти вхопили?! - ще смiючись, спитав Панас.
- Зруйновано... Iмператриця прислала вiйсько...
- А запорожцi?! Всi полягли?
- Нi. Розбрелися з миром...
Сидiли мовчки. Сiв Ярмолай, не глянувши на щедрий обрус. Притих Панас.
Григорiй весь онiмiв, i тiльки думка сумною чайкою кружляла в небi над
запорозьким Великим Лугом i квилила скорботно й жалiбно. Вiн розумiв, був
певен, що це кiнець, що бiльше не буде Сiчi, як i Гетьманщини та
Слобiдських полкiв. Вiднинi скривджений не знайде в свiтi правди, крiпак
не кине пановi слова про грiзну помсту, а юнаки не будуть марити подвигами
сво©х дiдiв i прадiдiв. Забрали душу, вийняли! I колi©, i Пугачев, i
петербурзька вольниця, i запорожцi - всiх доконала, гадина! О господи,
невже не бачить недремне, вiчне око, як, при криваючись тво©м iм'ям,
новiтнi iроди творять дiла мерзеннi i цiдять кров iз народу, немовби з
куфи ниво? Все прогнило, скрiзь трупище. Iуди вже й не цiлують зрадно а
просто тичуть пальцем - i розпинають мученикiв, iсусiп правди и волi!..
Коли стемнiло, гостi пiшли в село. Михайло також - служба, вiн мав
уранцi ©хати. Сковорода лишився сам на пасiцi. Впав на колiна i Цiлу нiч
молився за рiдний край, за свiй одурений, ногами попраний i на голгофу
виведений святий народ. I плакав. I знов молився. I нiч над ним стояла
така сумна, така печально слiзна...
Вiд того дня не знав Григорiй спокою. Де б не ходив, що б не робив,
йому вчувався якийсь тривожний гомiн, холодний брязкiт збро©. I замiсть
того, аби вслухатися в сво ство й писати книгу, вiн слухав лiс, ловив
найменший шерех i весь стискався, зменшувався, нестямно прагнучи ввiйти у
землю, щезнути або стати порослим мохом каменем. Найбiльш боявся зайти на
пасiку, до куреня. Це ж бо його пристанище, його фортеця, яку обкласти
можна i, Зруйнувавши, стерти з лиця землi!
Нарештi вiн не витримав. Забрав сво© рукописи, книжки, сопiлку й
подався геть.
Перед свiтанком зайшов у двiр Правицького, постукав у шибку спальнi.
нiсенiтниця". "Для мене те не дивина, - вiдповiла Сова. - Вони скубуться i
мiж собою. А щодо прикростi, то я втiшаюсь тим, що нападають на мене линiе
граки, сороки та ворони, але орел i пугач не займають. Та й афiняни сову
шанують..." I як на мене. - додав Григорiй, -то краще бути в любовi й шанi
в одного мудрого, анiж у сотнi дурнiв.
- Це ваша байка? - знов загорiвся Якiв.
- А що?
- Чудова!
- Моя...
Григоре Савичу, i ви багато ©х написали?
- Не написав ще жодно©, а от придумав аж пiвтора десятка...
- Байок? - спитав Михайло з подивом. В його уявi, певно,
Сковорода-фiлософ не сполучався з Сковородою-байкарем.
- То розкажiть усi! - гукнув зрадiло Якiв. Йому було оокiв шiстнадцять
- з дитини, як кажуть, вийшов, до парубка ще не дiйшов. Такого колись
Григорiй зустрiв Михайла...
Прокашлявшись i подолавши знiяковiння, яке i досi охоплювало його
щоразу, коли доводилося комусь читати сво© незграбнi твори, Сковорода
почав пiвголосом:
-Ворона й Чиж. Неподалiк вiд озера, в якому водились жаби...
Тим часом вийшли на берiг рiчки, i©оросла густо очеретами, вербами,
Козача Лопань, як називали ©© гужвинцi, кишiла рибою й усяким птаством. То
тут, то там на невеликих блакитних плесах скидались щуки; немов татарськi
стрiли, перелiтали з води на воду лякливi згра© крижнiв. А над усiм оцим
роздоллям пливли хмарки й свiтило сонце.
- Сiдаймо, хлопцi, в ногах нема правди, - сказав Григорiй. Знайшов
найкраще мiсце - густий дубовий затiнок, З якого видно рiчку та степ за
нею, i перший плюхнувся у нетолоченi дозрiлi трави. Студенти сiли поряд.
- Ну, ну? Так що там Чиж iз Вороною? - терпець урвався Якову.
Сковорода обняв хлопчину i став розказувати, немов читати з книги.
Михайло слухав мовчки. А Якiв ойкав, охав, смiявся, схоплювався i знов
сiдав. Коли ж Григорiй почав останню байку, про двох собак, вiн теж
притих.
- У селi в господаря жило дво собак. Якось повз двiр той трапилося
про©хати незнайомому. Один собака вибiг i гавкав доти, поки чоловiка й не
видно стало.
- I що тобi вiд того прибуло? - спитав завзятого товариш.
- Принаймнi я розважився...
- Адже не всi про©жджi, - сказав розумний пес, - такi, що слiд вважати
за ворогiв господаря... Бути собакою - то не погане дiло, погано гавкати
на всiх пiдряд...
- Оце, Григоре Савичу, ви нiби в око встрелили! - сплеснув руками Якiв.
-У Харковi таких собак!.. Уже другий мiсяць на вас невпинно брешуть...
- Замовкни, Якове! - гукнув Михайло.
- Нi, нi, розказуй, - звелiв Григорiй i весь напружився, приготувався
зустрiти мужньо нову напасть.
- От ще базiкало...
- А що таке? Ми ж усе одно збиралися...
- Не сперечайтеся, - насупив брови Сковорода. - Розповiдайте!
- Гаразд, - сказав Михайло. - Ви не хвилюйтеся, нiчого там такого...
- Ти мов придворна дама.
- Кебетний учень Iова! - пiдкинув Якiв.
Михайло змiряв його холодним поглядом, зиркнув тривожно на почорнiлого
вiд поту й сонця друга, що заховався у цiй дрiмучiй пущi од лихослiв'я
свiту, i тихо мовив:
- Хтось розпуска мiж харкiв'ян чутки, що ви засуджу те вживання м'яса,
вина, горiлки...
- Священики вас називають ретиком i манихейським учнем, - доповнив
Якiв.
Михайло нишком дав стусана базiцi.
- Крiм того, кажуть, - повiв статечно далi, - що ви вважа те шкiдливими
золото, дорогоцiннi речi, розкiшний одяг... А так як усе це боже i богом
створене, то...
- Iменують вас богохульником! - не втерпiв знову Якiв. Григорiй лiг,
поклав на руки голову i, дивлячись на сiре,
зблякле небо та на хмарки, що раптом стали чорнi, спитав
похмуро:
- I це усе?
- Усе, - сказав Михайло.
- Нi, нi, Григоре Савичу, - схопився Якiв. -За те, що ви живете в пущi
й цура теся попiв, панiв i взагалi суспiльства, миру, вас нарекли ще й
мiзантропом...
Який кричущий наклеп! Вiн - мiзантроп... Тодi Сократ, Платон, Еразм,
Сенека також людиноненависники, бо усамотнювалися, щоб мати змогу мислити.
Кохання й мислення не визнають юрби... Хiба ж вiн кинув мiсто заради себе?
Для кого пише книгу, пiснi, байки? Кому знiмав ними з очей полуду? Вiн -
мiзантроп i богохульник... Ще й Манихе©в учень! Воiстину, брехня не зна
мiри. Цi кровожернi гi ни в рясах готовi впитися зубами в кожного, хто не
пiдспiву ©хнiй осаннi боговi, в якiй нема серця, а е лише облуда. Не
лицемiриш, говориш те, що дума ш, - уже ретик. Шука ш правди, iстини -
гвалт, богохульник! Живеш сво©м, а не попiвським розумом - сектант,
вiдступник, зрадця. О господи! Хiба людина, твоя земна подоба, уже не
вiльна мислити?! Хто дав ©м право сковувати в залiзних путах цю всемогутню
силу, пружину поступу, яка, мов доля, охочих веде, окрилю , а ретроградiв
насильно тягне!..
- Брехня, - сказав Григорiй стримано.
- Вiн посварився за вас iз префектом, - промовив Якiв i вказав очима на
Ковалинського. - Коли б не ректор - не доучився б...
- А вiн побився з трьома студентами, якi розносили попiвськi плiтки, -
не залишився в боргу й Михайло.
- Й студенти вiрять? - спитав Григорiй.
- Не всi... А дехто.
- Григоре Савичу, коли б самi ви... - почав несмiло Якiв.
- Прийду! - рiшуче мовив Сковорода.
У хлопцiв нiби гора з плечей звалилася. Знайшовши жолудя, Михайло
пожбурив ним у Якова. Той кинув теж. За мить вони посхоплювалися, зiйшлися
впритул, як молоденькi пiвники, i почали боротися. Сопiння, регiт,
вигуки...
Всмiхаючись, Григорiй стежив за цим кумедним герцем i вже громив
наклепникiв, не залишаючи вiд ©хнiх злобних вигадок та лихослов'я каменя
на каменi.
До Харкова Сковорода прийшов надвечiр у понедiлок, якраз тодi, коли за
звича м у губернатора збирався цвiт громади.
Лакей в лiвре© загородив дорогу ще на порозi:
- Тобi до кухаря? На чорний хiд!
- Нi. Я до вдокима Олексiйовича, - спокiйно мовив Сковорода.
- У нього гостi.
- То й що...
- Ти з глузду з'©хав? Ось денщикiв покличу!..
- Вельмишановний цербере ', - спинив його Григорiй, - бiжи нагору й
скажи сво му пановi, що завiтав до нього Григорiй Савич Сковорода!
Лакей оглянув зайду сталевим поглядом, скривився в посмiшцi, а все ж
пiшов. Поважно, гордо - як римський консул.
Хвилин за кiлька лакуза вибiг, немов ошпарений, За ним З'явився пан
губернатор, гостi.
- Григоре Савичу, ласкаво просимо! Без тебе наш оркестрик що рота без
правофлангового!
Сковорода зiйшов мовчки по сходах i привiтався за стародавнiм звича м:
- Дай боже радуватися!
Пани, попи та офiцери вiдповiли хто як. Смиренний Iов кивнув, заплющив
очi.
У чималенькiй вмебльованiй розкiшне залi були самi чоловiки. В кутку на
дзигликах лежали скрипки, флейти, бандури, гуслi. На позолоченому
стрункому столику мiнилися всiма кольорами пляшки й чарки...
Щербинiн узяв Сковороду пiд руку, одвiв убiк, де не було нiкого, i
мовив тихо:
- Ти, мабуть, гнiва шся, що я тебе не захистив? Я возпротивився, але
епiскоп став дибки, мов огир...
- Нi, я не гнiваюся, - сказав Григорiй. - Усяке лихо не без добра.
Метнувши владний погляд на Iова, Щербинiн повiв сво © далi:
- Ми вдвох iз ректором...
Смиренний Iов пiдбiг, як песик, заусмiхався.
- Сковорода не вiрить, що ми з тобою пiшли в штики на Крайського, -
пiдпрiг його вельможний.
- Вiр, Грицьку, вiр! - замекетав смиренний Iов. - Пан губернатор
уболiвав душею. Я теж уболiвав...
- Ах, бiдолашний! - спинив його Григорiй. - Ти й нинi, Iове, смертельно
хворий.
- Чим? На яку хворобу? - злякався ректор. Вiн запитав так голосно, що
всi присутнi в залi вп'ялися в нього поглядами.
- На пдазовитiсть, чи раболiпство!
- Ти лихословиш, Грицьку... - прошепотiв смиренний Iов i заплющив очi,
немов закрився в мушлi.
- Не лихословити прийшов сюди я, - сказав Григорiй гучно, щоб чули всi,
- а спростувати наклепи i лихослiв'я ваше!
Елiта харкiвська нагострила вуха. Знайомi i незнайомi панки й священики
поволi збилися довкола гостя. Цiкавiсть брала гору над етикетом i панським
гонором.
- Ви нарекли мене вiдступником i манихейським учнем за те, що я
утримуюсь од зайвини. Я не засуджую вживання м'яса i вина, лише не схвалюю
захоплення надмiру ними. Бо це, панове, шкодить не тiльки вам, багатим, а
й тим, хто радий шматковi хлiба та квартi квасу... Ви розпустили плiтки,
що нiби я вважаю дорогоцiннi метали й речi шкiдливими самi собою. Це ж
нiсенiтниця! Вони шкiдливi, коли стають метою, iдолом i накопичуються в
руках одного, двох. Вiд срiбла й золота втрачають часто розум i взагалi
людську подобу. Ось де трагедiя! I тiльки нова людина, яка пiзна себе i
мир, очиститься й погляне просто й весело на всi скарби у свiтi, як нинi
дивимося ми на квiтучi луки.
Ви назива те мене людиноненависником, чи мiзантропом i Звинувачу те, що
я навчаю отрокiв вiдрази, нехiтi до певних станiв, посад, чинiв,
становищ... Бредня! Все зло вiд того, що ми в театрi свiту беремо ролю не
за природою нашою, а якомога бiльшу i важливiшу. Скажiть, чому в народi
таке збентеження й такий неспокiй? Чи не вiд того, що многi грають ролi не
тi, що ©м властивi i вiдповiднi, тобто, не будучи грибами, полiзли в
козуб? Один такий народний пастир наробить стiльки шкоди, що й п'ять
достойних не зможуть виправити!
Тому я завжди радив знайомим отрокам пiзнати спершу себе, свою природу,
а вже тодi йти й вибирати ролю за покликанням... Я сподiвався, що, мо',
хоча б у такий спосiб Зменшаться тi нарiкання й скарги, яких ще стiльки
нинi межи людьми... Я сам сьогоднi ж кинув би свiй стан i вступив би до
iншого, аби не знав, що клопотлива й меланхолiйна моя природа найбiльше
здатна до щонайнижчо© та ще самiтно© в театрi ролi. Хай у цiй масцi не
прислужуся я сво©й вiтчизнi милiй, зате принаймнi що маю сили старатимуся
не завдавати шкоди!
Передихнувши й витерши рукою пiт iз чола, Сковорода хотiв пiти, але
Щербинiн його спинив.
- Не поспiшай, Григорiю, - промовив люб'язно, хоча його блакитнi очi
стали сiрi. - Ти палко так доводив, що поважа ш усi на свiтi стани i всiх
людей, а сам бiжиш до чернi...
- Ця ваша, панська, вигадка, - сказав Григорiй рiзко, - що начебто
простий народ е чорний, смiшна. Така ж нiкчемна, як i тi, що твердять,
нiби земля е мертва. Як же може мертва мати народжувати живих дiтей? I як
же воно з утроби чорного народу могли вилупитися бiлi пани?
Щербинiн зцiпив зуби. Панки насупилися.
- Григоре Савичу, - заметушився смиренний Iов, що не витримував не
тiльки гроз, а й передгроззя, - ти 6 заспiвав нам краще! Новий псалом,
скажiмо...
Товариство враз ожило, заворушилося. Вельможнi гостi одверто
радувалися, що замiсть прикрих докорiв та небезпечних колючих слiв почують
гарну сковородинську музику, яка вража гармонi ю i благолiпством. Вони
любили й знали його пiснi...
Сковорода окинув зором знайомi лиця панiв полковникiв, хорунжих,
суддiв, сотникiв, що вже були напiвдорозi у справжн панство, освячене
iмператрицею, i погодився. Вiн заспiва ! Нехай закрутить у носi вражим
дiтям.
узяв бандуру, пройшов по струнах пальцями i, дивлячись у чорнi-чорнi,
волоськi очi полковника Куликiвського, який торiк ще був господарем усi ©
Харкiвщини, почав свiй "псалом":
Всякому городу нрав и права;
Всяка имiет свой ум голова;
Всякому сердцу своя есть любовь,
Всякому горлу свой есть вкус каков, -
А мнi одна только в свiтi дума,
А мнi одно только не идет с ума.
Провiв цiкавим, гострим поглядом по губернаторових притихлих гостях.
Петр для чинов углы панскiи трет,
Федька-купец при аршинi все лжет.
Тот строит дом свой на новый манiр,
Тот все в процентах, пожалуй, повiрь!
А мнi одна только в свiтi дума,
А мнi одно только не идет с ума.
Панки дивилися на нього злякано, мов на суддю злочинцi. Два-три
сховалися за спини iнших. Смиренний Iов так скривився, немов у нього враз
заболiв живiт. Щербинiн склав на грудях руки i слухав з посмiшкою, що ледь
виднiлася в куточках уст.
Тот непрестанно стягает грунта,
Сей иностранны заводит скота,
Тi формируют на ловлю собак,
Сих шумит дом от гостей, как кабак, -
А мнi одна только в свiтi дума,
А мнi одно только не идет с ума.
Строит на свой тон юриста права,
С диспут студенту трещит голова.
Tix безпокоит Венерин амур,
Всякому голову мучит свой дур, -
А мнi одна только в свiтi дума,
Как бы умерти мнi не без ума.
Зробивши паузу, вiн уповiльнив темп i, наголошуючи ледь не на кажлiм
словi, речитативом закiнчив пiсню:
Смерте страшна, замашная косо!
Ты не щадиш и царских волосов,
Ты не глядиш, где мужик, а где царь, -
Все жереш так, как солому пожар.
Кто ж на ея плюет острую сталь?
Тот, чiя совiсть, как чистый хрусталь!..
Вiддав бандуру Iову i, обминаючи приголомшених панiв, попiв та
офiцерiв, пiшов iз зали. Душа стомилася й жадала простору, роздолля мислi,
волi!
СIТЬ ДЕСЯТА
Свiт-Прометей прикутий. Щодня роздовбують йому кривавi рани, i як не
вмер вiн досi, не вiдають навiть боги. Рвонувся з пут - встромили нiж у
спину, й лягло козацтво в землю, а з безнадi© та слiз сирiтських висипали
над ним могили-гори. Сплять колi©, спить Гонта, розтерзаний оскаженiлим
панством, десь брязкотить кайданами останнiй гетьман волi, а запорожцi,
втерши мазку, кладуть чубатi голови на берегах Дунаю. Ave, imperator,
morituri te salutant! Morituri te salutant... Приреченi тебе вiтають...
Приреченi на вiчне рабство, на самовиродження!.. Петля крiпаччини все
дужче й дужче стягу козацьку шию... Коли Григорiй почув про повстання
Омелька Пугача на яiку, зiтхнув печально й згадав свою московську подорож
i Калiграфа, що вiдмовляв росiйським мужикам у вiльнодумствi. Дивак. Нема
народу, який не прагнув би i не жадав би волi!.. За вiщо ж, господи, так
не злюбив ти Русь, чим прогнiвили твою всесильнiсть цi незлобивi люди?..
Вже котрий рiк про це питав Сковорода. Бог нiмував. Мовчання - камiнь,
скеля, що наляга на душу. I на душi в Григорiя ставало тяжче й тяжче.
Найлiпший друг, Михайло, скiнчив Колегiум i, як усi панята, подався шукати
слави й честi в Санкт-Петербург. Мир праху вашому, слова i мислi, висiянi
на серцi ближнього!.. Лишився Якiв. Висвятившись, вiн обiйняв парафiю
неподалiк од Харкова, у Бабаях, i запросив до себе Сковороду.
Село сто©ть на пагорбi, навкруг поля, дiброви, ставки, левади. А в
улоговинi, мiж вiльх та верб, обвитих буйним хмелем, бiжить струмок, який
збира воду, що б' з джерел, криничок. Бiля Холодно©, в старому лiсi за
Кунчировим облюбував Григорiй вiдлюдну пасiку i поселився на нiй удвох iз
бiблi ю. Вiдтодi, як залишив позаду пiвсотнi лiт i охолодi трупи сво©х
надiй та сподiвань, священна книга стала його найближчим радником i
спiврозмовником, тим джерелом, з якого черпав вiн сили й мислi, незрушним
тихим храмом, в якому вiн ховався вiд су ти та злоби, вiд мертвих мрiй та
ще живого вiдчаю. Все замiняла вона Григорi вi - дiтей, дружину, вино,
достаток, друзiв... Нi, друзiв ма i в Бабаях. Вже кiлька рокiв вони
збираються i, мов стародавнi еллiни, провадять диспути на фiлософськi
теми. Григорiй згодом цi вiльнi бесiди знов переорю , пересiвав добiрним
зерном 1 вiдда - вже на паперi - на суд громади. Благословенна праця!
Благословеннi люди, якi в безчасся люте знаходять сили мислити i,
зневажаючи камiнне слово догми, самi шукають iстину!
На пасiцi бiля Холодно© почав Григорiй i свiй новий, вже шостий, твiр
про суть людини, свiту та про душевний спокiй.
Як нинi тихо в лiсi. Десь писне пташка; вiтер шелесне млосним листям 1
знов розтане в кронах. Дэюрчить вода в криничцi, неначе хтось невидимий
зробив сопiлку та й випробову и безмежно довго... Блаженна тиша... Не
йметься вiри, що позавчора о цiй порi тут вирували пристрастi, стояв
гармидер, який бува хiба на ярмарку. Прийшов Панас, i Якiв, i Ярмолай, i
Логвин - найзаповзятiшi брати-софiсти iз Баба©в та ближнiх сiл.
Заросившись, посперечалися i, не вгаваючи, дiстались петри, твердi, якою
був для них Григорiй.
- У чому сила вислову: пiзнай себе?
- Нi! Ти скажи спочатку, що е премудрiсть i де ©© шукати!
- Ми проповiду мо душевний мир та спокiй, а навкруги сум'яття!
- Ти нiби сфiнкс гипетський...
- Спокiйно, други, не гарячкуйте й не поспiшайте з висновками, -
утихомирив Григорiй братiю. - Так розмовляти - це все одно, що,
поробившись п'ятьма вiтрами, здiймати хвилi на Чорнiм морi...
З цього й почав Сковорода нову розмову-книгу, яку назвав "Кольцом".
Навiвши притчу про необачних мандрiвникiв по Iндi©, яку вiн чув ще в
дитинствi вiд перса, що торгував шовками, посудом та килимами, поклав перо
й замислився. Душевний мир... Душа - mobile perpetuum, рухомiсть
безперервна. Крила ©© - думки, поради, погляди; вона або чогось бажа , або
тiка вiд чогось; коли бажа - любить, коли тiка - страха ться. Коли ж не
зна , чого жадати й вiд чого бiгти, тодi диву ться, стражда , тоне в
сумнiвах; сюди, туди саха ться i крутиться, немов магнiтна стрiлка, аж
доки теж вiдшука свою заповiтну пiвнiч...
Тернистий шлях людини. Нiщо так не заводить на манiвцi ©©, як
самовпевненiсть, зухвальство й пиха. Погляньте на людську юрбу й побачите,
що не лише поважнi, лiтнi люди, а й ще зовсiм юнi вважають, що вони
озбро нi проти всiх нещасть i переконанi, що, як окуляри ©хнiм очам, ©м не
потрiбнi чи©сь поради, одвiчна мудрiсть людства. А що, коли такий
розумник, немов папуга, вивчиться кiльком словам iз iнших мов i побува в
знатних компанiях та в мiстах, десь покушту геометрi© та астрономi©,
переживе кiлька десяткiв пригод любовних та громадянських? Тодi до нього й
не пiдступайся! Платони, Солони, Сократи, Пiфагори, Цiцерони i вся
минувшина в порiвняннi з нашим орлом, що визна лише захмар'я й космос, -
метелики, якi лiтають бiля землi. I тут з'являються хвалителi, якi вiтають
палко нову премудрiсть, що народилася в його мозку, а досi була прихована
вiд мудрецiв за сiмома замками. Тодi ще дужче, ще заповзятiше великий Дiй
наш, уявивши себе суддею свiту, перегляда скарби минувшини й, мов ювелiр
камiнчики, на власний розсуд схвалю або знецiню . Для нього нiкчемне все,
чого збагнути не може його убогий розгарячiлий розум.
Лайливцi мудрих, ганьбителi великих предкiв! Окрiм сво©х сентенцiй, для
них нема святого.
Та и хто в нас не намага ться вести людей до щастя? Куди не глянь, самi
вождi, фiлософи, якi упевненi, що вже давно заткнули собi за пояс i
Цезаря, i Македонського. Вони всезнаючi! Не встиг одне щось вивчити й
зажити трохи слави, як уже гадав, що всi науки йому пiдвладнi вiд альфи аж
до омеги. Смiшнi! Щоб осягнути лише одну науку, ледь вистача людського
вiку...
Писалось легко. Хоч був самотнiй, здавалося, що розмовляв iз друзями,
вiдповiдав на ©хнi реплiки та запитання, доводив iстиннiсть сво©х рiзких,
безкомпромiсних суджень, якi лякали часто його обтяжених чинами й статком
учнiв. Тут взагалi чудове мiсце для роздумiв i для писання книг. На цiй же
пасiцi рiк тому вiн за кiлька тижнiв створив ще пiвтора десятка байок i
притч. А дiалоги чи розглаголи!.. Тут, певно, все насичене палким бажанням
творчостi - земля, вода, повiтря...
I не помiтив, як пiдiйшли Панас, Логвин та Якiв. Вони були якiсь
незвичнi - пiснi, смиреннi, немов ченцi пiсля причастя.
- Дай боже радуватися! - озвався першим Якiв. Сковорода поклав перо й
пiдвiвся.
- Що вам сьогоднi снилося? - спитав Панас. Вiн, як завжди, всмiхався,
немов у серцi в нього горiла вiчна свiчка добра й веселостi.
- Нiчого. Спав аки праведник.
- Того не може бути. Перед такою зустрiччю неодмiнно наснитись ма
пророчий сон!
Забилось дужче серце. Гамуючи цю неслухняну птаху, Григорiй мовив
весело:
- Панасе, ти загордився! Коли на кожнi тво© вiдвiдини я буду снити...
- Григоре Савичу, це ж не про мене йдеться!
- А я гадав - про тебе, - протяг Григорiй i обвiв очима той край
галявини, де пробiгала стежка до Баба©в.
- Явись, Михаиле! - гукнув тим часом Якiв.
Iз-за старого дуба, немов у казцi, вийшов стрункий гвардiйський офiцер.
Щоб не назвав Правицький iменi, Сковорода нiзащо не упiзнав би в ньому
свого колишнього студента, учня й друга. Всмiхаючись, Михайло швидко
попрямував до нього. Сковорода ж стояв, дивився i викарбовував навiки в
серцi цю неповторну, таку прекрасну, таку щасливу мить. П'ять лiт
розлуки!..
Коли причахла радiсть зустрiчi i Ковалинський угамував Зрадливi сльози,
Правицький узяв обох пiд руки й повiв до обруса, якого вiн iз Панасом i
Логвином прослав у затiнку й заставив рiзним посудом.
Сковорода подякував його ласкавим поглядом, благословив - як старший
вiком - цю лiсову, але святкову трапезу i запросив сiдати.
- А де, шановнi, наш Ярмолай? - спитав у Якова, що наливав маленькi
мiднi келишки.
- У нього в Харковi якесь нагальне дiло.
- То як же ми без Бахуса?
- Вiн прибiжить, - сказав Панас. - У Ярмолая до чарки нюх, як у кота до
сала!
Доки пили по чарцi-другiй, Сковорода очей не зводив iз гостя. Йому
хотiлося поговорити з ним, як колись, не криючись i не вишукуючи округлих,
певних слiв, та щось нове, незнане, яке з'явилося за цi роки в Михайла,
перепиняло, здержувало. Гiсть взагалi тримався трохи дивно. То усмiхався
лагiдно, то морщив лоба i поринав у щось сво , далеке, то знову пестив
поглядом лице учителя, що залишився таким, як був п'ять рокiв тому, хiба
що схуд ще бiльше та постарiв.
- Ну, де ж ти був, що бачив? - спитав Григорiй, так i не змiгши
перебороти в собi вiдчуженостi.
- Служив три роки в Петербурзi при Розумовському, а потiм був у Францi©
та у Швейцарi©, - сказав Михайло повагом. И нараз ожив, засяяв: - Григоре
Савичу, я в Лозаниi зустрiв людину настiльки схожу на вас душею й тiлом,
що я очам не вiрив. Ну просто брат ваш рiдний! Ми так зiйшлися з ним, так
полюбили один одного, що, розлучаючись, обо плакали. Менi здавалося,
немовби я прощався з вами...
- Як звуть того лозанця? - спитав Григорiй.
- Мейнгард Данило.
- Вiднинi ця людина е i мо©м найкращим другом! - промовив палко
Сковорода.
- Вiват! - пiдтримав Якiв, узявши келишок. - Здоров'я друга Сковороди!
Михайло випив мовчки i розстебнув свою гвардiйську "свиту".
- Папе Михаиле, ви скиньте зовсiм, - порадив Логвин, який до цього не
обiзвався й словом.
- У Петербурзi, мабуть, не гаряче... - протяг Панас лукаво.
Скривившися, Михайло зняв мундир i кинув геть.
- Там припiка так, - сказав невесело, - що нiде душу дiти!..
- Лютують?
- Як показилися... Пiсля розгрому Пугача взялись до тих, ©ло поряд.
- До просвiтителiв ©© величностi?
- А то ж до кого! ©м не давали спокою Вольтер, Дiдро та Монтеск' , ©м
снились ©хнi лаври. Вони - пером та книжечками, а ©х-обухом! Луп, луп по
головах!.. Це вам не Францiя, у нас не звикли панькатися... Луп, луп по
головах - i вся мораль!..
- Обух-то ultima ratio regum, - сказав Григорiй повернувся до
Ковалинського. - Ти захмелiв, Михайлику. Може, приляжеш трохи?
- Я ще нiколи не був такий тверезий, - промовив журно гiсть i сам налив
горiлки.
Сумнi новини вразили й розвередили душу Сковороди. Вiн розумiв, що це
не просто чвари чи мiжусобицi, а щось страшнiше - гинуть людськi надi©,
вiра у доории генiй розуму, в здоровий глузд, що мав би взяти гору над
марнославством, коснiстю i самолюбством ситих. Аплодуйте - вистава
закiнчилася, вовки зняли сво© овечi маски!
- А про Козицького та Мотоноса не чув нiчого? - спитав тривожно.
- Мотонiс ще в Сенатi. Статс-секретар Козицькии уже подав прошенiе, аби
його звiльнили. Козицького цькують найбiльше, бо вiн очолював i захищав
ослушникiв...
- Ах, диваки, кому надумали читати проповiдi! - скрушався вголос
Сковорода. - Хто звик до м'яса, того на траву не переманиш... Ще жоден кiт
не вiдпускав iз кiгтiв мишi, а жоден царствуючий - i крихти влади.
- Вони повiрили ©© словам, обiцянкам, - пробурмотiв Михайло.
- Коли б усе те справджувалося, що обiцяють можнi, свiт став би
раем,сказав Григорiй. Обвiв очима сво©х пониклих друзiв i додав
розважнiше:
- Проте згадаймо слова Христовi: "Горе вам, лицемiри! Горе вам, якi
смiються нинi!" Ще встане сонце правди...
- Доки сонце встане, роса очi ви©сть,-сказав Панас i раптом вигукнув: -
О! Ярмолай!
Побiля дуба, де був ховався Ковалинський, з'явився вершник. Слинив
коня, зiскочив i, зачепивши за луку повiд, попрямував до гурту.
- От нюх так нюх! - кричав Панас зрадiло: йому набридла печальна мудра
бесiда. - Вчув аж у Харковi! Тобi горiлки, меду?
Та Ярмолай не одiзвався.
- Панове, вiн, мабуть, тещу поховав! - зареготав Панас i, пiдхопившись,
побiг назустрiч.
Ярмолай минув його, немов пеньок чи дерево, спинився важко за крок вiд
обруса, стягнув спiтнiлу шапку i мовив тихо и хрипко:
- Нема Сiчi, люди...
- Куди ж вона подiлася? Чорти вхопили?! - ще смiючись, спитав Панас.
- Зруйновано... Iмператриця прислала вiйсько...
- А запорожцi?! Всi полягли?
- Нi. Розбрелися з миром...
Сидiли мовчки. Сiв Ярмолай, не глянувши на щедрий обрус. Притих Панас.
Григорiй весь онiмiв, i тiльки думка сумною чайкою кружляла в небi над
запорозьким Великим Лугом i квилила скорботно й жалiбно. Вiн розумiв, був
певен, що це кiнець, що бiльше не буде Сiчi, як i Гетьманщини та
Слобiдських полкiв. Вiднинi скривджений не знайде в свiтi правди, крiпак
не кине пановi слова про грiзну помсту, а юнаки не будуть марити подвигами
сво©х дiдiв i прадiдiв. Забрали душу, вийняли! I колi©, i Пугачев, i
петербурзька вольниця, i запорожцi - всiх доконала, гадина! О господи,
невже не бачить недремне, вiчне око, як, при криваючись тво©м iм'ям,
новiтнi iроди творять дiла мерзеннi i цiдять кров iз народу, немовби з
куфи ниво? Все прогнило, скрiзь трупище. Iуди вже й не цiлують зрадно а
просто тичуть пальцем - i розпинають мученикiв, iсусiп правди и волi!..
Коли стемнiло, гостi пiшли в село. Михайло також - служба, вiн мав
уранцi ©хати. Сковорода лишився сам на пасiцi. Впав на колiна i Цiлу нiч
молився за рiдний край, за свiй одурений, ногами попраний i на голгофу
виведений святий народ. I плакав. I знов молився. I нiч над ним стояла
така сумна, така печально слiзна...
Вiд того дня не знав Григорiй спокою. Де б не ходив, що б не робив,
йому вчувався якийсь тривожний гомiн, холодний брязкiт збро©. I замiсть
того, аби вслухатися в сво ство й писати книгу, вiн слухав лiс, ловив
найменший шерех i весь стискався, зменшувався, нестямно прагнучи ввiйти у
землю, щезнути або стати порослим мохом каменем. Найбiльш боявся зайти на
пасiку, до куреня. Це ж бо його пристанище, його фортеця, яку обкласти
можна i, Зруйнувавши, стерти з лиця землi!
Нарештi вiн не витримав. Забрав сво© рукописи, книжки, сопiлку й
подався геть.
Перед свiтанком зайшов у двiр Правицького, постукав у шибку спальнi.