Страница:
Вiн же бо пан... А ось i сам! Високий, ставний, з розкiшним чорним чубом -
немов над ним не владний час.
Сто©ть i вiжки змоту ...
- Добридень, пане Гайстре, - гукнув Григорiй, - спершись на невисокий
густий паркан.
- Здоровi будьте й ви, - озвався той привiтно, затяг кiнець i
обернувся.
Григорiй аж сторопiв: Микита за двадцять рокiв не постарiв, а
помолодшав! Свят, свят...
- Ви щось хотiли, дiду? - спитав той лагiдно. Григорiй сiв на перелаз.
- Микито, що з тобою?.. - промовив глухо.
- Дiду, я не Микита. - Мене Богданом кличуть. Небесна сило, так це
Богданко, Микитин старшенький!
- А батько дома, голубе?
Богдан насумрився, оглянув пильно зайду й, перехрестившись, мовив:
- Нема батька. Вже восьмий рiк.
- Помер?
- Загинув. У Бессарабi©.
- А мати?
- Вмерли. Коли почули, що батька вбито, то ©м таке щось прилучилося, що
за пiвроку й згасли... А ви ©х знали, дiду?
- Знав, синку, знав...
- То ви заходьте, зiгрiйтеся та пообiдайте, - вiдчинив Богдан ворота.
Сковорода не в силi був ступити й кроку в Микитин двiр, де не було
Микити та чарiвно© його Онисi, яку вiн "вирвав" iз Лохвицi. Поспiхом минув
ворота й побрiв назад, у мiсто.
- Куди ж ви, дiду?
- Я вже пiду. Я забарився, - промимрив злякано Сковорода й наддав ходи.
- Хто там такий, Богданку? - долинув iз хати ясний жiночий голос.
- Якийсь химерний старець... Просив зайти - не хочеУдарив стрiчний
вiтер, рвонув за поли свитки, засипав очi снiгом. I свiт розтанув,
сховався, щез у бiлiм вирi. Один як перст! Бр-р-р... Страшно, моторошно...
Так навiть краще. Воля. Куди схотiв... А де ж дорога, вулиця? Де
Переяслав? Зник. Бач, переяв i все втеряв... Яка густа, яка безмежна
вiхола! Нестримний бiлий вiтер i чорний снiг... А може, то просто нiч,
подерта на безлiч чорних клаптiв... Чи день. Учорашнiй. Нi, мабуть,
завтрашнiй. Найлiпше рвати завтрашн - страшнiший бiль. Минуле рветься
легше i легше склею ться... Все рвуть, все кидають на зимний вiтер...
Тихо, тихо Дунай воду несе,
А ще тихше дiвка косу чеше...
О, хтось спiва . Ти ба, Микита Гайстер! Принiс з Дунаю пiсню. Нi, це
хтось iнший. Микита там i досi... Там, кажуть, кров зiйшла червоним маком.
Весь степ горить, пала - мак, мак...
Отямився за Трубежем у полi.
Снiг перестав, i вiтер трохи стишився. Над бiлим-бiлим свiтом повзли
кошлатi хмари.
Мак, мак...
От клята пам'ять! Де бачив вiн це полум'я, червоно-чорнi квiти?..
На роздорiжжi звернув праворуч, де пiд габою снiгу ще не схололи,
певно, його слiди. Не думав iти в Чорнухи, звернув на цю дорогу, аби
кудись звернути. Йому однаково, байдуже... А голова - неначе дзвiн на
вiтрi, гуде, гуде... Пече всерединi. Узяв, нагнувшись, снiгу, поклав у
рот. Бом, бом... У скронях. Чому так душно? Лiто... Сiпнув на грудях
свиту.
Загрiбай, мати, жар, жар -
Буде тобi дочки жаль, жаль...
Чи сь весiлля! Копитять землю конi, музики тнуть, спiвають свахи,
дружки... Та це ж_ братанич яiениться! Он вiн, Степан, i Катря... Мак,
мак! На рукавах у Катрi... Всмiхнулася - аж то Мар'яна!.. Господи, ку
диве, що це з нею?! Летить, летить, як марево, а з рукавiв на землю
сиплються червоно-чорнi квiти... Мар'яно!.. Щезла...
Не витираючи холодних слiз, Сковорода зверта знов праворуч. У Коврай,
у Коврай! Ще раз побачити i можна вмерти... Струнке, веселе, блакитнооке
сонечко, його нещасне щастя... Тут зовсiм близько, верст п'ятдесят, не
бiльше...
Он бiжить, бiжить мала дiвчина,
А за нею русалочка...
Мар'яна тулиться до нього лячно й пита пошепки:
- Як ви гада те, русалки вже поховалися чи ще довкола бродять?..
Сковорода обняв за плечi дiвчину... I раптом скрикнув: вона вже
бабця!.. Боже, скрiзь смерть, ру©на, знищення. Бери, жорстокий деспоте,
усе, що е, що бачиш, руйнуй, стирай у прах, але не руш Мар'яну!.. Мовчиш,
зацiпило... Чого ж ти скалиш зуби? Що я сказав смiшного?.. А я не хочу!
Досить менi тво © мудростi, тво©х смертей, тво©х дурних законiв!.. Я не
пiду, не бачитиму, я ошукаю тво©х сатрапiв, сховаю в серцi, на самiм днi,
й не дам, не дам!
Вiн обхопив руками груди й побiг назад. Мерщiй до Ки ва, до
альма-матерi! Миславський мудрий, можний, не дасть себе на злу поталу. Вiн
твердь, вiн петра. Як Аввакум рече:
зiйду па камiнь i на сторожi стану!.. Зiлля йде обертом, хита ться,
немов вода. Снiг чорний, бiлий, колами, смугами... Мар'яна б' ться в
грудях, от-от не вирветься...
Знесилившись, сiв пiд вербою, поволi зсунув торбу i прихилився спиною
до нехиткого стовбура. Блаженство!.. Так у раю, напевно. Душа намучиться
на цiй землi, влетить в едем i сяде пiд райським деревом...
Набрав у жменю снiгу й пiднiс до вуст. Солодкий, як iз джерела вода...
А де ж той рай? На сходi... Бредня! "Насадив господь бог рай в Едемi на
сходi". Де треба стати, щоб, повернувшися в потрiбний бiк, уздрiти рай?
Заплющив очi й слухав, як дзвонять дзвони. Бом-бом, дзинь-дзинь,
бом-бом, дзинь-дзинь... Чудово! От тiльки жаль, якийсь один, надтрiснутий,
псу всю музику... Iч торохтить, iч гупав. Бом-бом, дзинь-дзинь...
Бух-бух!.. Як вiз по мерзлiм груддi. А пропади ти!..
- Тпр-р-р, стiй, Гнiдко! - почулося нагло. Сковорода пiдвiв повiки й
побачив воза, запряженого одним конем. Вiзниця кинув вiжки, потер задублi
руки й став наближатися. Вiн був дрiбний, русявий, у кожушку й...
спiдницi. Pardon, у рясi. Щось казав, пiдходячи, але Григорiй того не чув.
Проклятi дзвони! Невже аж ки©вськi? Чи переяславськi? Бом-бом,
дзинь-дзинь...
- Кажу, добридень, дiду, - гукнув чернець.
Григорiй лише кивнув. Язик пошерх, не повертався в ротi.
- Чого ви тут сидите?
- Я йду.
- Куди?
- У Ки©в...
- Це далеченько, дiду, - сказав чернець лукаво. - До вечора не дойдете!
На прощу?
- Нi.
-_ До родичiв?
- Я до Миславського... До альма-матерi... Там, в Академi©...
- Спiзнились трохи, дiду! - розвiв чернець руками. - Всього на десять
рокiв... Миславський ваш давно в Московщинi. Пасе ведмедiв... - Приклав до
лоба руку i мовив лячно: - Та ви як жар, дiдуню! Ходiмо швидше, я завезу
додому. Де ваша дома?
Бом-бом, дзинь-дзинь... Миславський пасе ведмедiв... Куди ти, бурий,
нема на тебе вовка!.. Хльось, хльось гарапником...
- Де ваша дома, дiду?! Хто й звiдки ви?
- Я Дани©л Мейнгард, Сковорода... - пробурмотiв Григорiй i заспiвав
осиплим тихим голосом:
Та нема лучче,
Та нема краше,
Як у нас да на Укра©нi!
Чернець узяв його пiд руки й понiс до воза.
- Я ще живий, куди ти тягнеш мене, люципере! - кричав, пручався.
- На вiз, Григоре Савичу. Там м'яко, тепло... Доскочим Драбова,
переночу мо - i до Прилук, у Густинку... У мене коник славний...
- Кiнь, кiнь! Ви чу те?!
Григорiй вирвався й побiг у поле. Десь зовсiм близько iржав i цмокав
ногами в тванi золотогривий кiнь! Ось вiн, як вiтер, вилетiв на
чорно-бiлий пагорб i, розметавши огненну гриву, помчав у степ. Iржання,
тупiт, стугiн...
- Кось, кось! Кось, кось!.. Лиш вiтер, гул та дзвони. Бом, бом, бом,
бом... Утер сльозу. Тягнучи снiгом торбу, пiшов до воза. Спокiйно дався
вкласти себе у сiно, накрити чимось теплим. I провалився в хитку гарячу
хвилю. Бом, бом...
...I СIТЬ ОСТАННЯ
Всю зиму й весну Григорiй бився з хворобами i рвав тенета смертi. Не
раз в убогiй келi©, куди привiз його чернець добряга, чув шелест крил i
холодячий подих ©© посланця у Азра©ла. Проте нi ця зима, нi ця весна не
стали в його життi останнiми. Останнi, тi, якi окреслюють межу буття,
прийшли i не скоро, але прийшли. Були ще роки поневiрянь, новi книжки,
написанi в самотинi на пасiках, новi переклади з великих мудрих i
незлiченнi бесiди з простим i можним людом. Пiзнай себе. Спасибi боговi,
що потрiбне зробив нетрудним, а трудне непотрiбним. Велике братство,
царство любовi й дружби. Нерiвна рiвнiсть... А навкруги тим часом любовi,
братерства й дружби ставало менше й менше, одне за одним козацькi села
прощалися з волею, найнеобхiднiше робилось трудним i недосяжним...
Григорiй усе те бачив, нестерпно мучився й згоряв на полум'© свого
безсилля спинити це варварство, вернути людям розум та милосердя.
I якось, ходячи понад ставком у Пан-Iванiвцi, яка останнi роки припала
так йому до серця, вiдчув, що все, що час настав збиратися. Vixi et, quem
dederat cursum fortunе peregi! Вiн, власне, був готовий. Сво©
книжки-рукописи, якi були при ньому, давно послав у Петербург Михайловi.
Дiлити не мав чого. Хотiлось тiльки ще хоч би раз побачити найближчих
друзiв-учнiв, погомонiти з ними на дальню путь-дорогу. Михайло мав десь
днями купити хутiр i повернутися в сво© пенати. А Якiв близько, його
покликати можна, переказавши кимось, або листом. Вже i рей. Розумник! Як
прочитав "Икону Алкiвiадскую", розгнiвався й замалював не тiльки автора, а
й те, кому цей твiр присвячений. Це щось нове, якесь нещастя з Яковом. Вiн
м'якосердний, вiн був завжди як глина, з яко© можна вилiпити усе, що
хочеш.
Послав листа з оказiвю й терпляче ждав. За кiлька днiв прокинувся з
передчуттям - сьогоднi! Швиденько встав i виповз iз куреня, мов Дiоген iз
бочки. Насилу випростався i, перекашлявши, пiшов униз, до ставу.
Вже котрий рiк у Пан-Iванiвцi, проте не звик i досi до цього дивного
кутка землi. Щоб сам хотiв придумати, навряд чи вигадав би щось
досконалiше та мальовничiше. Глибоке русло рiчки перетинав мiцна широка
гребля. На греблi млин та верби. Праворуч став, немов дворога порохiвниця,
в кутку яко© пагорб, порослий соснами. Лiворуч балка, виповнена високими
стрункими вiльхами, вербою, хмелем та рiзним iншим зелом. З крутобережжя
струмить вода з цямрини. Смачна, холодна, вiчна. А поруч парк, де
по дналося старе й нове, природне й штучне. Боже, чого нема у цьому парку!
Вiд кам'яницi пансько©, що на горi, в бiк Мерлi iде алея, тiниста, липова.
Бiля альтанки вона розщеплю ться i п'ятипалим вiялом збiга ледь не до
ставу. Це менший став, низинний. Тут теж криничка. Рогiз, калина. На захiд
- гай березовий, на схiд - садок, тополi. А далi - дуб i липа, два
старцi-велетнi...
Спинився, сiв пiд дубом. Набрав роси у пригорщ i просвiжив обличчя.
Воно набрякло з ночi, пошерхло й стало немов чуже. Все тiло рушиться,
зда , не хоче бiльше жити, носити гострий розум та невгамовну душу. Щоб не
душа, яка не зна втоми 1 вболiвав за все на свiтi, давно лишив би цей
бiлий свiт, що чорний став од горя, i перейшов би свiй Рубiкон. Вiн не
боявся смертi i не чiплявся за кожну мить, за кожен подих, бо розумiв, що
смерть така ж природна, як i народження. Усе живе колись-то мусить умерти,
i марна праця мучити себе жахами й прагнути вмолити вiчний логос зробити
чудо-виняток.
Парк, луг, село - все прокидалося, стрiчало день симфонi ю
найдивовижнiших i найзвичайнiших для цього мiсця звукiв. Шум вiття, вуркiт
молочних цiвок, веселий писк пташок, скрип журавля, овече мекання, дует
коси й мантачки... Заплющив очi - i вже в Чорнухах, над чарiвною Многою...
Чогось браку нiби... Ага, сопiлки! Дiстав iз кишенi флейту, яку прислав
Михайло, й заграв повiльно, тихо, щоб не порушити звучання ранку... Краса,
гармонiя... Мов у раю...
Не знав, чи е вiн справдi, тому волiв, щоб i по смертi зостатись тут, у
цiм земнiм едемi.
Ополуднi при©хав Якiв. Сковорода зустрiв його на греблi, обняв i
довго-довго не вiдпускав.
- Що з вами, батьку?
- Скучив...
- Та ми ж недавно бачилися!
- Хто зна , друже, коли ми знову стрiнемось...
- Коли захочемо, - бадьоро мовив Якiв, - Чи я до вас, чи ви до мене.
Вiн споважнiв, погладшав i мало чим нагадував того сердечного, простого
Яшу, що проводжав Григорiя колись удосвiта в нову мандрiвку-втечу.
- Тобi зручнiше. Якове, - всмiхнувся сумно Сковорода. - Коли умру,
навiдуйся, не забувай...
- Тако©! - розвiв руками Якiв. - Та ви, Григоре Савичу, ще нас усiх
переживете. Вам сiмдесят i два? А ви ще - хоч би i в гренадери!
- Я не жартую, друже, - спинив його Григорiй. - Прийшла пора моя...
Правицький поволi згас, замислився. Поправив рясу, немов збирався
почати зараз сповiдь. Вiдтак спитав:
- Стомилися?
Григорiй не вiдповiв. Узяв пiд руку гостя й повiв у парк, стежиною повз
джерело.
- Нап' шся, може? Вода добряча, спробуй.
- Не краща нашо©, - байдуже кинув Якiв. - Менi щодня привозять
сковородинiвську...
- Яку, яку? - спитав Григорiй. Гiсть усмiхнувся.
- У Бабаях так звуть криницю, бiля яко© жив i писав сво© книжки
Сковорода.
Збентежений, Григорiй мовчки ступав ледь видною iз зела стежкою й не
знав, що мовити i як поставитися до новини. Хоч не страждав порожнiм
гонором та марнославством, однак було при мно, що бережуть про нього
пам'ять люди, що недаремно прожив життя.
- А на базарi в Харковi два тижнi тому слiпий кобзар спiвав, спiвав про
Лазаря, та як ушкварить "Всякому городу нрав и права"! Понiс пiвшапки
грошей...
Господи, чи вiн навмисне його спокуша , цей бiсiв Якiв! Проте це правда
- Григорiй не раз чув сам сво© пiснi з уст кобзарiв, священикiв i простих
селян.
- Що в свiтi дi ться? - спитав у гостя.
- А ще казали, що умиратимете! - гукнув зрадiло Якiв.
- Вмиратиму - це ще не вмер.
- Наш друг Панас на днях став дiдом. Логвин пив, пив i спився... -
загнув два пальцi Якiв. Затiм наморщив лоба i засмiявся: - От у
Сошальських була iсторiя! При©хав до них бурсак Кудрицький навчати дiтей
французько©. Дали йому вечеряти, поклали спати. Раненько глядь - на
простирадлi так i лишився його вiдбиток, немов чорнилом...
- Що чути з Польщi?
- Б'ються, - знизав плечима Якiв.
- Дали народу волю?
- Костюшко ' дав, пани iз рук не випустили.
- А як французи?
- Б'ються.
- Живе республiка?
- Живе, - промовив Якiв пошепки.
- У нас спокiйно?
- Тихо.
- Ще спить... - зiтхнув Григорiй.
- Хто?
- Наш народ i ми з тобою.
- Ви все бунту те.
- Який там iз мене вже бунтар! Сiвач, що хоче бачити зеленi вруна
сходiв...
- На камiнь сi те, Григоре Савичу.
- У нас земля задуже збита й полита слiзьми, а не дощем.
- То все одно що камiнь.
- Нi, камiнь - мертвий, земля - жива.
Пiд липою Григорiй сiв - стомився. Пригнувши гiлку й понюхавши пучечок
цвiту, Правицький лiг у траву, розкинув руки й дивився довго в небо.
- Преосвященний про вас розпитував. Про©здом був у мене, - озвався
згодом.
- Достойний учень Крайського, - махнув рукою Сковорода.
- Ви не правi, - пiдвiвся рвучко Якiв. - Це муж освiчений, шляхетний,
гречний.
- Не по словах судити слiд, а по дiлах.
- Що ж вiн такого робить?
- А те, що й Крайський. Всi одним миром мазанi.
- Нi, видно, правду кажуть, що ви недобрi... - промовив сумпо Якiв. -
Немовби йорж. Сковорода всмiхнувся:
- Жорж мудра рибка, Якове. Таке мале i незугарне, а спробуй з'©сти -
вдавишся.
- Хiба вас хто займа . Самi до всiх прискiпу теся, всiм невдоволепi,
колотитесь, як той Марко у пеклi...
- Тебе приспали, Якове, - спинив його Григорiй. - Дали шматок ситнiший,
i ти заснув. Правицький почервонiв.
- А що мав дiяти? - промовив тихо. - Дiти...
- Зiйду на камiнь i на сторожi сво©й стану... Пам'ята ш це Аввакумове?
- Та де ж той камiнь, батьку?
- Шукай - знайдеш.
Правицький, уникаючи дивитись в очi вчителевi, пiшов довкола дуба.
Оглянув крону, стовбур, зiрвав листок, понюхав.
- Старезний... Рокiв триста! - гукнув примирливо. - I ще посто©ть
стiльки...
- А що йому, посто©ть. На те ж вiн дуб.
- Преосвященний хоче вiдвiдати Пан-Iванiвку й зустрiтися вiч-на-вiч iз
вами, - врочисто мовив Якiв i сам увесь засяяв. Цю неповторну мить вiн
смакував, напевне, усю дорогу.
- Та що ти кажеш! - удав, що дуже радий, Сковорода. - Я не достойний
тако© честi. Того не може статися...
- й-богу, правда! - пiдбiг Правицький. - Вiн сам казав, у мене в домi.
Взяв списки ваших творiв. Читав, хвалив!
- О господи, - зiтхнув Григорiй скрушно. - Гадав спокiйно вмерти...
- пiскоп прийде з миром. Смирiться й ви, розкрийте душу ©х преподобiю,
знiмiть скорботу з серця й вернiться в лоно церкви!
Сковородi стало жаль людини, яка так палко, з таким натхненням казала
нинi чужi слова, творила волю iншого й при©хала сюди, напевно, не для
останнього "прости!", а для цiлунку зради. Нi, вiн не здатний зрадити! Вiн
м'якотiлий, лагiдний, готовий усе зробити, аби був спокiй, тиша та
благодать.
- I що ми з цього матимемо? - спитав Григорiй з натяком на тридцять
срiбникiв.
- Я - протопопство в Харковi, - пустився Якiв берега. - Ви - мир,
вiнець подвижника, спокiйну славну старiсть. А пiсля смертi-iм'я
святого!..
Сковорода не стримався i засмiявся.
- Ну що ти мелеш, Якове, - сказав докiрливо. - Хiба ж таким торгують!
Посол епiскопа не смiв очей пiдвести. Стояв похнюпившись i м'яв листок.
- Учителю, я не подумав, що вас обурить... - озвався згодом. - Гадав,
при мно буде.
- Видать, погано ми вас учили.
- Ви ж нiби...
- Якове, в безчасся наше, коли на возi ©деш, то озиратись мусиш на
заднi колеса. Ти пам'ята ш, як нам з отцем Лаврентiем вже пах Сибiр?
- Хiба таке забудеш, - промовив Якiв, хмурячись. -Але, Григоре Савичу,
у вас же в кожнiм творi святе письмо, iсторiя свято© вiри. Й лише
подекуди...
- Sapienti, як кажуть, sat!
- Воно-то так... Проте чи гiдне мужа таке лукавство?
- "Будьте кроткi, як голуби, а мудрi, як змi©". вангелi , слова
Христовi.
- I все одно я зневажаю хитрiсть!
- Я також. Якове. Але молитвами Iсуса нашого ми й досi пишемо, живемо,
боремося. Чи варта шкура вичинки?
- Не знаю. МожеПрийшов вiзниця Якова.
- Батюшко, вас i он ©х, - кивнув на Сковороду, - пани гукають ©сти.
- А ти вже ©в?
- Давали.
- Ну що ж, ходiмо, - устав Григорiй. - Андрiй Iванович гостинний пан...
Пiсля обiду Якiв зiбрався ©хати. Сковорода не стримував - побачився,
погомонiв; ще проведе. Все ма йти сво©м природним звича м, текти,
мiнятися. Не ступиш двiчi в ту саму рiчку. Загатиш, спиниш - вода
засто©ться i зацвiте.
Звелiвши кучеру, щоб доганяв, пiшли помалу. Обом хотiлося побути ще
вiч-на-вiч, загладити свою вину за прикру сутичку, за непри мний осад, що
залишився в душi у кожного.
- Напевно, ми вже не побачимося на цьому свiтi, - почав Григорiй
перший. - Ти не та© на мене зла. Я був лихий сьогоднi...
- А я - нiкчемний, правда?
- Душеубогий.
- Дякую...
- За що?
- За правду.
- Тепер вона не цiниться - всi продають, нiхто купляти не хоче.
Догнав вiзок. Сковорода оглянув пильно Якова, ввiбрав назавжди в душу
його обличчя, постать. Здавило в горлi.
- Друже...
- Що, батьку?
- Щось я хотiв тобi сказати... - потер чоло Григорiй. - Проклята
пам'ять...
- Заповiсти?
- От-от! Шануйтеся, не дайте вбити в душах любов до волi, правди. Не
пiддавайтесь вiдчаю, не потерпайте, коли невдачi, прикрощi. Ми всi -
предтечi. Месi© прийдуть слiдами нашими, за рiк, чи два, чи двадцять. I не
прийти вони не можуть. Нiщо не вiчне в свiтi, неправда теж!
- Учителю... - розчуливсь Якiв. - Я... я...
- Сiдай i ©дь, - сказав Григорiй твердо. Обняв, притис до себе,
поцiлував.
- А може, й ви зi мною. Жили б у нас...
- Не можу. Дякую. Я обiцяв Михайловi.
- Господи, та вам же лист вiд нього! - ударив себе по лобi Якiв.
Сковорода не мiг дiждатися, поки Правицький знайде цей довгожданий
аркуш. Йому здавалося, що той навмисне шука так нестерпно мляво,
порпа ться у закапелках ряси, неначе курка в смiтнику... Нарештi! Григорiй
схопив листа, Зiрвав печатку i став читати, здоровлячи знайомий, рiдний
почерк, слова та фрази. Дiйшов до пiдпису i не збагнув нiчого - так
спраглий, п'ючи, не чу смаку води.
- То що Михайло пише? - спитав ревниво Якiв.
- Не знаю, зараз... Почав читати вголос:
- "Любезной мой друг, Григорiй Савич! С самой весны я собирался к Вам
писать. Желанiе мое видеть тебя и окончить век вместе. Я всячески старался
купить деревню в Харьковском наместничестве, для привычки к тому краю и
для тебя. Й совсем было сторговал, но соседи попрепятствовали...
Возлюбленный мой Мейнгард! Тяжелы были последствiя светскаго круга, в
которой попал друг твой, оставя сам себя. Удручен, изможден, истощен
волненiями света, обратился он в себя самого, собрал разсеянныя по свету
мысли в малый круг желанiй и, заключа оныя в природное свое добродушiе,
прибыл из столицы в деревню, надеясь тамо найти брег и пристань житейскому
своему обуреванiю..."
- Куди ж прибув вiн, в яке село? - не втерпiв Якiв. Григорiй глянув аж
у кiнець листа i вiдповiв:
- "Село Хотетово, в двадцяти пяти верстах от Орла..." - Вiдтак почав
читати далi: - "Свет и тамо исказил все. В глубоком уединенiи остался он
один, без семейства, без друзей, без знакомых, в болезни, в печалех, в
безпокойствах, без всякаго участiя, совета, помощи, соболезнованiя..."
Не змiг читати далi: зайшлося серце жалем, змiшались букви i попливли.
У грудях щось пiднялося, вибухнуло й росло, нестримне, пристрасне, до краю
сповнюючи старе i кволе тiло.
- Вiн жде, стражда ... Якове, ти чу ш, Якове, Михайло в горi! Господи,
я мушу йти... Нi, ©хати!
Обнявши рвучко Якова й затисши в руцi листа, Сковорода забув про все на
свiтi й побiг збиратися в сво© останнi мандри.
Раненько й рушили. Господар дав найкращих коней i тiльки-но куплений
новий ридван. Благав, молив заждати, бо задощило саме, але Григорiй не
хтiв нiчого слухати i поривався йти пiхотою. Андрiй Iванович нарештi
здався i вiдпустив, як кажуть, iз миром. Лише звелiв вiзницi, аби глядiв
учителя, неначе батька рiдного, не намочив у зливу й не перегрiв на сонцi.
Прощалися з сльозами, з тугою - Сковорода ж не в гостi ©хав, а назавжди.
Муравський шлях був добре вкочений, конята бiгли прудко, одна за одною
лягали версти пiд молодi колеса, проте Григорi вi кортiло ©хати швидше.
Мерщiй, мерщiй у рiдне, хоча й незнане, село Хотетово! Там - велiй друг! I
скiльки ж вони не бачилися? Вже дев'ятнадцять рокiв... Михайловi пiд
п'ятдесят... Не вiриться. Всепереможний i невблаганний час! Чи то ж давно
Григорiй вперше зустрiв Михайла в дворi Колегiуму, а нинi, - боже правий!
- той пережив усi спокуси свiту, пiзнав себе, покинув сво© нещастя й
радощi i повернувся в лоно сiльсько© тишi й безпосередностi, з яко© вийшов
i так бездумно кинувся у су ту су т...
Мерщiй, мерщiй! Так трохи лишилось жити...
В село в'©жджали на шостий день увечерi. Крiзь дощову завiсу й густу
пiтьму ледь пробивалося хитливе тьмяне свiтло кiлькох найближчих вiкон.
Лiниво гавкали охриплi соннi пси. Вiзник не правив кiньми, вони самi
знаходили дорогувулицю i вже не бiгли - тюлали. На роздорiжжi стали.
Бурмочучи та кленучи, вiзниця злiз iз передка й побрiв кудись у темряву.
Сковорода потер отерплi ноги, поворушив плечима, аби прогнати
слабкiсть, яка з ним ©хала мало не всю дорогу. Йому хворiти нiколи, вiн
ма бути дужий, веселий, мудрий. Коли iдеш зцiляти, забудь про власнi
хворостi.
- Ну, що там, голубе? - спитав, почувши, що повернувся кучер.
- Вже недалеко.
- То поганяй!
- Аякже...
Ще запитали двiчi й, нарештi, вперлися в якiсь ворота. Кричали, гупали
- нiде нiкого. Тиша. Вiзниця, лаючись, пiшов уздовж паркана, знайшов десь
дiрку й пролiз у двiр.
- Чи е живий хто?! - гукнув вiн трубним басом i загупотiв у дверi. -
Прокиньтесь, пане, гостi!
Небавом блиснув вогник. Почувся гомiн, важкi квапливi кроки, i до
Григорiя в ридван полiзло щось величезне, чорне. Схопило руку, впилось
губами в не© й прошепотiло знайомим, рiдним голосом:
- Спасибi, батьку!.. Господи, невже не сон це?! Григорiй Савич,
господи!..
Григорiй гладив його гарячу голову i вiд хвилювання не мiг сказати й
слова. Все, що берiг у серцi лише для цi © зустрiчi, для цих хвилин, для
це© митi, кудись безслiдно зникло. Натомiсть - щем у серцi та сльози в
горлi грудкою.
Ридван помалу рушив, минув ворота i зупинився вже у дворi, побiля
ганку.
- Пане, куди поставити коней? - спитав вiзник.
- Заждiть, я швидко, зараз, - прошепотiв Михайло нiжно й зник у
темрявi.
Сковорода зiбрав свою могутню волю, аби отямитися, перебороти
смертельну втому й зустрiти друга весело. Коли прийшов зцiляти...
Прибiг Михайло. Узяв пiд руки старого вчителя, зсадив на землю й, не
випускаючи, повiв у дiм.
- Намучилися? Така дорога... Багнюка, дощ...
- Нiчого, то все пусте, - таки спромiгся подати голос Сковорода. -
Охота гiрш неволi.
- Коли б ви знали, який я радий, батьку!
- Я знаю.
- То ж звiдкiля?
- Бо радий сам.
- У вас цiкава логiка... Тут сходинки - не упадiть.
- Я пе такий старий, як ти гада ш.
- Ось зараз ми побачимо! - i розчинив широкi дверi. В очi бризнуло
яскраве свiтло великих трьох свiчок.
- Ну, здрастуй, здрастуй, - обняв Григорiй друга й поцiлував. - А ти
зарiс, немов розкольник. Голитись лiнишся?
- Немило, батьку, - сказав Михайло. И заметушився: - Чого ж ми стали та
й сто©мо? Прошу, прошу! Ось - крiсло, вина... З дороги вам не завадить.
- Спасибi, сяду... Сiдай i ти.
- Я зараз. Знайду ось тiльки щось повечеряти.
- Ми не голоднi. А де вiзник?
- Пiшов на сiно спати. Просив у хату, так вiн не хоче, бо©ться - коней
вкрадуть...
- Сiдай, сiдай, Михайлику.
- Я простелю вам.
- Потiм.
Михайло сiв навпроти, налив собi вина. Вiн постарiв, посивiв i схожий
був не па гвардiйця iз Петербурга, а на попа-розстригу.
- Ти сам живеш?- спитав Григорiй тихо.
- Сам аки перст.
- Дружина там лишилася?
- Там, батьку...
Дощ бив у чорнi вiкна. Через розбиту й так-сяк затулену велику шибу в
покiй вривався вiтер, гойдав закляклi тiнi. Десь шарудiли й пищали мишi,
гуло у коминi чи на горищi.
- А де ж тво© челядники?
- Розлiзлися... А може, сплять у флiгелi.
- Iз Петербурга вигнали чи сам утiк?
- Було всього, - зiтхнув Михайло i мовив гiрко: - Занапастив я,
вчителю, сво життя... Вже на порозi старiсть, а па душi пустеля. Нi
деревця, нi кущика, анi билинки... Умреш - i все, мов i не жив... Згадати,
батьку, нiкому! А ще страшнiше - нi за що. Як ту смоковницю, що не давала
плоду.
- Почни спочатку.
- Пiзно.
- Не треба мiряти життя аршином рокiв, дiлами мiряй. Проживши мало,
зроби багато - ось мудрiсть мужа.
- I рада б душа у рай... Нема сили, батьку.
- Ти обiрвав корiння. Тобi вернутись треба й врости у землю.
- Прагнув, хотiв купити ма ток десь бiля Харкова, а, бачте, де купив.
- Продай.
- Запущений. I половини нiхто не дасть.
- Тодi покинь.
- Та що ви! Чим же я житиму?
- Вчителюватимеш. Пiдеш у школу або в Колегiум.
- Я все забув.
- Згада ш.
- А як же грунт, будiвлi?
- Роздай.
- Кому?
- Селянам.
- А ©х куди подiну? Вони ж мо©.
- Повiдпускай.
Спливали свiчi. Вiтер розгойдував довгастi ©хнi вогники,
й здавалося, що то тополi огненнi в степу на трьох могилах.
Михайло випив келих, одкоркував нову заморську пляшку, налив i випив
знову.
Вiдтак сидiв, похнюпившись, упершись поглядом кудись у кут покою.
Нарештi звiв на гостя очi, всмiхнувся страдницьки:
- Ходiмо спати, батьку! Вже скоро ранок. Чуете, спiвають другi пiвнi...
Удень Григорi вi стало зле. Сухий дряпучий кашель i неймовiрна слабiсть
немов над ним не владний час.
Сто©ть i вiжки змоту ...
- Добридень, пане Гайстре, - гукнув Григорiй, - спершись на невисокий
густий паркан.
- Здоровi будьте й ви, - озвався той привiтно, затяг кiнець i
обернувся.
Григорiй аж сторопiв: Микита за двадцять рокiв не постарiв, а
помолодшав! Свят, свят...
- Ви щось хотiли, дiду? - спитав той лагiдно. Григорiй сiв на перелаз.
- Микито, що з тобою?.. - промовив глухо.
- Дiду, я не Микита. - Мене Богданом кличуть. Небесна сило, так це
Богданко, Микитин старшенький!
- А батько дома, голубе?
Богдан насумрився, оглянув пильно зайду й, перехрестившись, мовив:
- Нема батька. Вже восьмий рiк.
- Помер?
- Загинув. У Бессарабi©.
- А мати?
- Вмерли. Коли почули, що батька вбито, то ©м таке щось прилучилося, що
за пiвроку й згасли... А ви ©х знали, дiду?
- Знав, синку, знав...
- То ви заходьте, зiгрiйтеся та пообiдайте, - вiдчинив Богдан ворота.
Сковорода не в силi був ступити й кроку в Микитин двiр, де не було
Микити та чарiвно© його Онисi, яку вiн "вирвав" iз Лохвицi. Поспiхом минув
ворота й побрiв назад, у мiсто.
- Куди ж ви, дiду?
- Я вже пiду. Я забарився, - промимрив злякано Сковорода й наддав ходи.
- Хто там такий, Богданку? - долинув iз хати ясний жiночий голос.
- Якийсь химерний старець... Просив зайти - не хочеУдарив стрiчний
вiтер, рвонув за поли свитки, засипав очi снiгом. I свiт розтанув,
сховався, щез у бiлiм вирi. Один як перст! Бр-р-р... Страшно, моторошно...
Так навiть краще. Воля. Куди схотiв... А де ж дорога, вулиця? Де
Переяслав? Зник. Бач, переяв i все втеряв... Яка густа, яка безмежна
вiхола! Нестримний бiлий вiтер i чорний снiг... А може, то просто нiч,
подерта на безлiч чорних клаптiв... Чи день. Учорашнiй. Нi, мабуть,
завтрашнiй. Найлiпше рвати завтрашн - страшнiший бiль. Минуле рветься
легше i легше склею ться... Все рвуть, все кидають на зимний вiтер...
Тихо, тихо Дунай воду несе,
А ще тихше дiвка косу чеше...
О, хтось спiва . Ти ба, Микита Гайстер! Принiс з Дунаю пiсню. Нi, це
хтось iнший. Микита там i досi... Там, кажуть, кров зiйшла червоним маком.
Весь степ горить, пала - мак, мак...
Отямився за Трубежем у полi.
Снiг перестав, i вiтер трохи стишився. Над бiлим-бiлим свiтом повзли
кошлатi хмари.
Мак, мак...
От клята пам'ять! Де бачив вiн це полум'я, червоно-чорнi квiти?..
На роздорiжжi звернув праворуч, де пiд габою снiгу ще не схололи,
певно, його слiди. Не думав iти в Чорнухи, звернув на цю дорогу, аби
кудись звернути. Йому однаково, байдуже... А голова - неначе дзвiн на
вiтрi, гуде, гуде... Пече всерединi. Узяв, нагнувшись, снiгу, поклав у
рот. Бом, бом... У скронях. Чому так душно? Лiто... Сiпнув на грудях
свиту.
Загрiбай, мати, жар, жар -
Буде тобi дочки жаль, жаль...
Чи сь весiлля! Копитять землю конi, музики тнуть, спiвають свахи,
дружки... Та це ж_ братанич яiениться! Он вiн, Степан, i Катря... Мак,
мак! На рукавах у Катрi... Всмiхнулася - аж то Мар'яна!.. Господи, ку
диве, що це з нею?! Летить, летить, як марево, а з рукавiв на землю
сиплються червоно-чорнi квiти... Мар'яно!.. Щезла...
Не витираючи холодних слiз, Сковорода зверта знов праворуч. У Коврай,
у Коврай! Ще раз побачити i можна вмерти... Струнке, веселе, блакитнооке
сонечко, його нещасне щастя... Тут зовсiм близько, верст п'ятдесят, не
бiльше...
Он бiжить, бiжить мала дiвчина,
А за нею русалочка...
Мар'яна тулиться до нього лячно й пита пошепки:
- Як ви гада те, русалки вже поховалися чи ще довкола бродять?..
Сковорода обняв за плечi дiвчину... I раптом скрикнув: вона вже
бабця!.. Боже, скрiзь смерть, ру©на, знищення. Бери, жорстокий деспоте,
усе, що е, що бачиш, руйнуй, стирай у прах, але не руш Мар'яну!.. Мовчиш,
зацiпило... Чого ж ти скалиш зуби? Що я сказав смiшного?.. А я не хочу!
Досить менi тво © мудростi, тво©х смертей, тво©х дурних законiв!.. Я не
пiду, не бачитиму, я ошукаю тво©х сатрапiв, сховаю в серцi, на самiм днi,
й не дам, не дам!
Вiн обхопив руками груди й побiг назад. Мерщiй до Ки ва, до
альма-матерi! Миславський мудрий, можний, не дасть себе на злу поталу. Вiн
твердь, вiн петра. Як Аввакум рече:
зiйду па камiнь i на сторожi стану!.. Зiлля йде обертом, хита ться,
немов вода. Снiг чорний, бiлий, колами, смугами... Мар'яна б' ться в
грудях, от-от не вирветься...
Знесилившись, сiв пiд вербою, поволi зсунув торбу i прихилився спиною
до нехиткого стовбура. Блаженство!.. Так у раю, напевно. Душа намучиться
на цiй землi, влетить в едем i сяде пiд райським деревом...
Набрав у жменю снiгу й пiднiс до вуст. Солодкий, як iз джерела вода...
А де ж той рай? На сходi... Бредня! "Насадив господь бог рай в Едемi на
сходi". Де треба стати, щоб, повернувшися в потрiбний бiк, уздрiти рай?
Заплющив очi й слухав, як дзвонять дзвони. Бом-бом, дзинь-дзинь,
бом-бом, дзинь-дзинь... Чудово! От тiльки жаль, якийсь один, надтрiснутий,
псу всю музику... Iч торохтить, iч гупав. Бом-бом, дзинь-дзинь...
Бух-бух!.. Як вiз по мерзлiм груддi. А пропади ти!..
- Тпр-р-р, стiй, Гнiдко! - почулося нагло. Сковорода пiдвiв повiки й
побачив воза, запряженого одним конем. Вiзниця кинув вiжки, потер задублi
руки й став наближатися. Вiн був дрiбний, русявий, у кожушку й...
спiдницi. Pardon, у рясi. Щось казав, пiдходячи, але Григорiй того не чув.
Проклятi дзвони! Невже аж ки©вськi? Чи переяславськi? Бом-бом,
дзинь-дзинь...
- Кажу, добридень, дiду, - гукнув чернець.
Григорiй лише кивнув. Язик пошерх, не повертався в ротi.
- Чого ви тут сидите?
- Я йду.
- Куди?
- У Ки©в...
- Це далеченько, дiду, - сказав чернець лукаво. - До вечора не дойдете!
На прощу?
- Нi.
-_ До родичiв?
- Я до Миславського... До альма-матерi... Там, в Академi©...
- Спiзнились трохи, дiду! - розвiв чернець руками. - Всього на десять
рокiв... Миславський ваш давно в Московщинi. Пасе ведмедiв... - Приклав до
лоба руку i мовив лячно: - Та ви як жар, дiдуню! Ходiмо швидше, я завезу
додому. Де ваша дома?
Бом-бом, дзинь-дзинь... Миславський пасе ведмедiв... Куди ти, бурий,
нема на тебе вовка!.. Хльось, хльось гарапником...
- Де ваша дома, дiду?! Хто й звiдки ви?
- Я Дани©л Мейнгард, Сковорода... - пробурмотiв Григорiй i заспiвав
осиплим тихим голосом:
Та нема лучче,
Та нема краше,
Як у нас да на Укра©нi!
Чернець узяв його пiд руки й понiс до воза.
- Я ще живий, куди ти тягнеш мене, люципере! - кричав, пручався.
- На вiз, Григоре Савичу. Там м'яко, тепло... Доскочим Драбова,
переночу мо - i до Прилук, у Густинку... У мене коник славний...
- Кiнь, кiнь! Ви чу те?!
Григорiй вирвався й побiг у поле. Десь зовсiм близько iржав i цмокав
ногами в тванi золотогривий кiнь! Ось вiн, як вiтер, вилетiв на
чорно-бiлий пагорб i, розметавши огненну гриву, помчав у степ. Iржання,
тупiт, стугiн...
- Кось, кось! Кось, кось!.. Лиш вiтер, гул та дзвони. Бом, бом, бом,
бом... Утер сльозу. Тягнучи снiгом торбу, пiшов до воза. Спокiйно дався
вкласти себе у сiно, накрити чимось теплим. I провалився в хитку гарячу
хвилю. Бом, бом...
...I СIТЬ ОСТАННЯ
Всю зиму й весну Григорiй бився з хворобами i рвав тенета смертi. Не
раз в убогiй келi©, куди привiз його чернець добряга, чув шелест крил i
холодячий подих ©© посланця у Азра©ла. Проте нi ця зима, нi ця весна не
стали в його життi останнiми. Останнi, тi, якi окреслюють межу буття,
прийшли i не скоро, але прийшли. Були ще роки поневiрянь, новi книжки,
написанi в самотинi на пасiках, новi переклади з великих мудрих i
незлiченнi бесiди з простим i можним людом. Пiзнай себе. Спасибi боговi,
що потрiбне зробив нетрудним, а трудне непотрiбним. Велике братство,
царство любовi й дружби. Нерiвна рiвнiсть... А навкруги тим часом любовi,
братерства й дружби ставало менше й менше, одне за одним козацькi села
прощалися з волею, найнеобхiднiше робилось трудним i недосяжним...
Григорiй усе те бачив, нестерпно мучився й згоряв на полум'© свого
безсилля спинити це варварство, вернути людям розум та милосердя.
I якось, ходячи понад ставком у Пан-Iванiвцi, яка останнi роки припала
так йому до серця, вiдчув, що все, що час настав збиратися. Vixi et, quem
dederat cursum fortunе peregi! Вiн, власне, був готовий. Сво©
книжки-рукописи, якi були при ньому, давно послав у Петербург Михайловi.
Дiлити не мав чого. Хотiлось тiльки ще хоч би раз побачити найближчих
друзiв-учнiв, погомонiти з ними на дальню путь-дорогу. Михайло мав десь
днями купити хутiр i повернутися в сво© пенати. А Якiв близько, його
покликати можна, переказавши кимось, або листом. Вже i рей. Розумник! Як
прочитав "Икону Алкiвiадскую", розгнiвався й замалював не тiльки автора, а
й те, кому цей твiр присвячений. Це щось нове, якесь нещастя з Яковом. Вiн
м'якосердний, вiн був завжди як глина, з яко© можна вилiпити усе, що
хочеш.
Послав листа з оказiвю й терпляче ждав. За кiлька днiв прокинувся з
передчуттям - сьогоднi! Швиденько встав i виповз iз куреня, мов Дiоген iз
бочки. Насилу випростався i, перекашлявши, пiшов униз, до ставу.
Вже котрий рiк у Пан-Iванiвцi, проте не звик i досi до цього дивного
кутка землi. Щоб сам хотiв придумати, навряд чи вигадав би щось
досконалiше та мальовничiше. Глибоке русло рiчки перетинав мiцна широка
гребля. На греблi млин та верби. Праворуч став, немов дворога порохiвниця,
в кутку яко© пагорб, порослий соснами. Лiворуч балка, виповнена високими
стрункими вiльхами, вербою, хмелем та рiзним iншим зелом. З крутобережжя
струмить вода з цямрини. Смачна, холодна, вiчна. А поруч парк, де
по дналося старе й нове, природне й штучне. Боже, чого нема у цьому парку!
Вiд кам'яницi пансько©, що на горi, в бiк Мерлi iде алея, тiниста, липова.
Бiля альтанки вона розщеплю ться i п'ятипалим вiялом збiга ледь не до
ставу. Це менший став, низинний. Тут теж криничка. Рогiз, калина. На захiд
- гай березовий, на схiд - садок, тополi. А далi - дуб i липа, два
старцi-велетнi...
Спинився, сiв пiд дубом. Набрав роси у пригорщ i просвiжив обличчя.
Воно набрякло з ночi, пошерхло й стало немов чуже. Все тiло рушиться,
зда , не хоче бiльше жити, носити гострий розум та невгамовну душу. Щоб не
душа, яка не зна втоми 1 вболiвав за все на свiтi, давно лишив би цей
бiлий свiт, що чорний став од горя, i перейшов би свiй Рубiкон. Вiн не
боявся смертi i не чiплявся за кожну мить, за кожен подих, бо розумiв, що
смерть така ж природна, як i народження. Усе живе колись-то мусить умерти,
i марна праця мучити себе жахами й прагнути вмолити вiчний логос зробити
чудо-виняток.
Парк, луг, село - все прокидалося, стрiчало день симфонi ю
найдивовижнiших i найзвичайнiших для цього мiсця звукiв. Шум вiття, вуркiт
молочних цiвок, веселий писк пташок, скрип журавля, овече мекання, дует
коси й мантачки... Заплющив очi - i вже в Чорнухах, над чарiвною Многою...
Чогось браку нiби... Ага, сопiлки! Дiстав iз кишенi флейту, яку прислав
Михайло, й заграв повiльно, тихо, щоб не порушити звучання ранку... Краса,
гармонiя... Мов у раю...
Не знав, чи е вiн справдi, тому волiв, щоб i по смертi зостатись тут, у
цiм земнiм едемi.
Ополуднi при©хав Якiв. Сковорода зустрiв його на греблi, обняв i
довго-довго не вiдпускав.
- Що з вами, батьку?
- Скучив...
- Та ми ж недавно бачилися!
- Хто зна , друже, коли ми знову стрiнемось...
- Коли захочемо, - бадьоро мовив Якiв, - Чи я до вас, чи ви до мене.
Вiн споважнiв, погладшав i мало чим нагадував того сердечного, простого
Яшу, що проводжав Григорiя колись удосвiта в нову мандрiвку-втечу.
- Тобi зручнiше. Якове, - всмiхнувся сумно Сковорода. - Коли умру,
навiдуйся, не забувай...
- Тако©! - розвiв руками Якiв. - Та ви, Григоре Савичу, ще нас усiх
переживете. Вам сiмдесят i два? А ви ще - хоч би i в гренадери!
- Я не жартую, друже, - спинив його Григорiй. - Прийшла пора моя...
Правицький поволi згас, замислився. Поправив рясу, немов збирався
почати зараз сповiдь. Вiдтак спитав:
- Стомилися?
Григорiй не вiдповiв. Узяв пiд руку гостя й повiв у парк, стежиною повз
джерело.
- Нап' шся, може? Вода добряча, спробуй.
- Не краща нашо©, - байдуже кинув Якiв. - Менi щодня привозять
сковородинiвську...
- Яку, яку? - спитав Григорiй. Гiсть усмiхнувся.
- У Бабаях так звуть криницю, бiля яко© жив i писав сво© книжки
Сковорода.
Збентежений, Григорiй мовчки ступав ледь видною iз зела стежкою й не
знав, що мовити i як поставитися до новини. Хоч не страждав порожнiм
гонором та марнославством, однак було при мно, що бережуть про нього
пам'ять люди, що недаремно прожив життя.
- А на базарi в Харковi два тижнi тому слiпий кобзар спiвав, спiвав про
Лазаря, та як ушкварить "Всякому городу нрав и права"! Понiс пiвшапки
грошей...
Господи, чи вiн навмисне його спокуша , цей бiсiв Якiв! Проте це правда
- Григорiй не раз чув сам сво© пiснi з уст кобзарiв, священикiв i простих
селян.
- Що в свiтi дi ться? - спитав у гостя.
- А ще казали, що умиратимете! - гукнув зрадiло Якiв.
- Вмиратиму - це ще не вмер.
- Наш друг Панас на днях став дiдом. Логвин пив, пив i спився... -
загнув два пальцi Якiв. Затiм наморщив лоба i засмiявся: - От у
Сошальських була iсторiя! При©хав до них бурсак Кудрицький навчати дiтей
французько©. Дали йому вечеряти, поклали спати. Раненько глядь - на
простирадлi так i лишився його вiдбиток, немов чорнилом...
- Що чути з Польщi?
- Б'ються, - знизав плечима Якiв.
- Дали народу волю?
- Костюшко ' дав, пани iз рук не випустили.
- А як французи?
- Б'ються.
- Живе республiка?
- Живе, - промовив Якiв пошепки.
- У нас спокiйно?
- Тихо.
- Ще спить... - зiтхнув Григорiй.
- Хто?
- Наш народ i ми з тобою.
- Ви все бунту те.
- Який там iз мене вже бунтар! Сiвач, що хоче бачити зеленi вруна
сходiв...
- На камiнь сi те, Григоре Савичу.
- У нас земля задуже збита й полита слiзьми, а не дощем.
- То все одно що камiнь.
- Нi, камiнь - мертвий, земля - жива.
Пiд липою Григорiй сiв - стомився. Пригнувши гiлку й понюхавши пучечок
цвiту, Правицький лiг у траву, розкинув руки й дивився довго в небо.
- Преосвященний про вас розпитував. Про©здом був у мене, - озвався
згодом.
- Достойний учень Крайського, - махнув рукою Сковорода.
- Ви не правi, - пiдвiвся рвучко Якiв. - Це муж освiчений, шляхетний,
гречний.
- Не по словах судити слiд, а по дiлах.
- Що ж вiн такого робить?
- А те, що й Крайський. Всi одним миром мазанi.
- Нi, видно, правду кажуть, що ви недобрi... - промовив сумпо Якiв. -
Немовби йорж. Сковорода всмiхнувся:
- Жорж мудра рибка, Якове. Таке мале i незугарне, а спробуй з'©сти -
вдавишся.
- Хiба вас хто займа . Самi до всiх прискiпу теся, всiм невдоволепi,
колотитесь, як той Марко у пеклi...
- Тебе приспали, Якове, - спинив його Григорiй. - Дали шматок ситнiший,
i ти заснув. Правицький почервонiв.
- А що мав дiяти? - промовив тихо. - Дiти...
- Зiйду на камiнь i на сторожi сво©й стану... Пам'ята ш це Аввакумове?
- Та де ж той камiнь, батьку?
- Шукай - знайдеш.
Правицький, уникаючи дивитись в очi вчителевi, пiшов довкола дуба.
Оглянув крону, стовбур, зiрвав листок, понюхав.
- Старезний... Рокiв триста! - гукнув примирливо. - I ще посто©ть
стiльки...
- А що йому, посто©ть. На те ж вiн дуб.
- Преосвященний хоче вiдвiдати Пан-Iванiвку й зустрiтися вiч-на-вiч iз
вами, - врочисто мовив Якiв i сам увесь засяяв. Цю неповторну мить вiн
смакував, напевне, усю дорогу.
- Та що ти кажеш! - удав, що дуже радий, Сковорода. - Я не достойний
тако© честi. Того не може статися...
- й-богу, правда! - пiдбiг Правицький. - Вiн сам казав, у мене в домi.
Взяв списки ваших творiв. Читав, хвалив!
- О господи, - зiтхнув Григорiй скрушно. - Гадав спокiйно вмерти...
- пiскоп прийде з миром. Смирiться й ви, розкрийте душу ©х преподобiю,
знiмiть скорботу з серця й вернiться в лоно церкви!
Сковородi стало жаль людини, яка так палко, з таким натхненням казала
нинi чужi слова, творила волю iншого й при©хала сюди, напевно, не для
останнього "прости!", а для цiлунку зради. Нi, вiн не здатний зрадити! Вiн
м'якотiлий, лагiдний, готовий усе зробити, аби був спокiй, тиша та
благодать.
- I що ми з цього матимемо? - спитав Григорiй з натяком на тридцять
срiбникiв.
- Я - протопопство в Харковi, - пустився Якiв берега. - Ви - мир,
вiнець подвижника, спокiйну славну старiсть. А пiсля смертi-iм'я
святого!..
Сковорода не стримався i засмiявся.
- Ну що ти мелеш, Якове, - сказав докiрливо. - Хiба ж таким торгують!
Посол епiскопа не смiв очей пiдвести. Стояв похнюпившись i м'яв листок.
- Учителю, я не подумав, що вас обурить... - озвався згодом. - Гадав,
при мно буде.
- Видать, погано ми вас учили.
- Ви ж нiби...
- Якове, в безчасся наше, коли на возi ©деш, то озиратись мусиш на
заднi колеса. Ти пам'ята ш, як нам з отцем Лаврентiем вже пах Сибiр?
- Хiба таке забудеш, - промовив Якiв, хмурячись. -Але, Григоре Савичу,
у вас же в кожнiм творi святе письмо, iсторiя свято© вiри. Й лише
подекуди...
- Sapienti, як кажуть, sat!
- Воно-то так... Проте чи гiдне мужа таке лукавство?
- "Будьте кроткi, як голуби, а мудрi, як змi©". вангелi , слова
Христовi.
- I все одно я зневажаю хитрiсть!
- Я також. Якове. Але молитвами Iсуса нашого ми й досi пишемо, живемо,
боремося. Чи варта шкура вичинки?
- Не знаю. МожеПрийшов вiзниця Якова.
- Батюшко, вас i он ©х, - кивнув на Сковороду, - пани гукають ©сти.
- А ти вже ©в?
- Давали.
- Ну що ж, ходiмо, - устав Григорiй. - Андрiй Iванович гостинний пан...
Пiсля обiду Якiв зiбрався ©хати. Сковорода не стримував - побачився,
погомонiв; ще проведе. Все ма йти сво©м природним звича м, текти,
мiнятися. Не ступиш двiчi в ту саму рiчку. Загатиш, спиниш - вода
засто©ться i зацвiте.
Звелiвши кучеру, щоб доганяв, пiшли помалу. Обом хотiлося побути ще
вiч-на-вiч, загладити свою вину за прикру сутичку, за непри мний осад, що
залишився в душi у кожного.
- Напевно, ми вже не побачимося на цьому свiтi, - почав Григорiй
перший. - Ти не та© на мене зла. Я був лихий сьогоднi...
- А я - нiкчемний, правда?
- Душеубогий.
- Дякую...
- За що?
- За правду.
- Тепер вона не цiниться - всi продають, нiхто купляти не хоче.
Догнав вiзок. Сковорода оглянув пильно Якова, ввiбрав назавжди в душу
його обличчя, постать. Здавило в горлi.
- Друже...
- Що, батьку?
- Щось я хотiв тобi сказати... - потер чоло Григорiй. - Проклята
пам'ять...
- Заповiсти?
- От-от! Шануйтеся, не дайте вбити в душах любов до волi, правди. Не
пiддавайтесь вiдчаю, не потерпайте, коли невдачi, прикрощi. Ми всi -
предтечi. Месi© прийдуть слiдами нашими, за рiк, чи два, чи двадцять. I не
прийти вони не можуть. Нiщо не вiчне в свiтi, неправда теж!
- Учителю... - розчуливсь Якiв. - Я... я...
- Сiдай i ©дь, - сказав Григорiй твердо. Обняв, притис до себе,
поцiлував.
- А може, й ви зi мною. Жили б у нас...
- Не можу. Дякую. Я обiцяв Михайловi.
- Господи, та вам же лист вiд нього! - ударив себе по лобi Якiв.
Сковорода не мiг дiждатися, поки Правицький знайде цей довгожданий
аркуш. Йому здавалося, що той навмисне шука так нестерпно мляво,
порпа ться у закапелках ряси, неначе курка в смiтнику... Нарештi! Григорiй
схопив листа, Зiрвав печатку i став читати, здоровлячи знайомий, рiдний
почерк, слова та фрази. Дiйшов до пiдпису i не збагнув нiчого - так
спраглий, п'ючи, не чу смаку води.
- То що Михайло пише? - спитав ревниво Якiв.
- Не знаю, зараз... Почав читати вголос:
- "Любезной мой друг, Григорiй Савич! С самой весны я собирался к Вам
писать. Желанiе мое видеть тебя и окончить век вместе. Я всячески старался
купить деревню в Харьковском наместничестве, для привычки к тому краю и
для тебя. Й совсем было сторговал, но соседи попрепятствовали...
Возлюбленный мой Мейнгард! Тяжелы были последствiя светскаго круга, в
которой попал друг твой, оставя сам себя. Удручен, изможден, истощен
волненiями света, обратился он в себя самого, собрал разсеянныя по свету
мысли в малый круг желанiй и, заключа оныя в природное свое добродушiе,
прибыл из столицы в деревню, надеясь тамо найти брег и пристань житейскому
своему обуреванiю..."
- Куди ж прибув вiн, в яке село? - не втерпiв Якiв. Григорiй глянув аж
у кiнець листа i вiдповiв:
- "Село Хотетово, в двадцяти пяти верстах от Орла..." - Вiдтак почав
читати далi: - "Свет и тамо исказил все. В глубоком уединенiи остался он
один, без семейства, без друзей, без знакомых, в болезни, в печалех, в
безпокойствах, без всякаго участiя, совета, помощи, соболезнованiя..."
Не змiг читати далi: зайшлося серце жалем, змiшались букви i попливли.
У грудях щось пiднялося, вибухнуло й росло, нестримне, пристрасне, до краю
сповнюючи старе i кволе тiло.
- Вiн жде, стражда ... Якове, ти чу ш, Якове, Михайло в горi! Господи,
я мушу йти... Нi, ©хати!
Обнявши рвучко Якова й затисши в руцi листа, Сковорода забув про все на
свiтi й побiг збиратися в сво© останнi мандри.
Раненько й рушили. Господар дав найкращих коней i тiльки-но куплений
новий ридван. Благав, молив заждати, бо задощило саме, але Григорiй не
хтiв нiчого слухати i поривався йти пiхотою. Андрiй Iванович нарештi
здався i вiдпустив, як кажуть, iз миром. Лише звелiв вiзницi, аби глядiв
учителя, неначе батька рiдного, не намочив у зливу й не перегрiв на сонцi.
Прощалися з сльозами, з тугою - Сковорода ж не в гостi ©хав, а назавжди.
Муравський шлях був добре вкочений, конята бiгли прудко, одна за одною
лягали версти пiд молодi колеса, проте Григорi вi кортiло ©хати швидше.
Мерщiй, мерщiй у рiдне, хоча й незнане, село Хотетово! Там - велiй друг! I
скiльки ж вони не бачилися? Вже дев'ятнадцять рокiв... Михайловi пiд
п'ятдесят... Не вiриться. Всепереможний i невблаганний час! Чи то ж давно
Григорiй вперше зустрiв Михайла в дворi Колегiуму, а нинi, - боже правий!
- той пережив усi спокуси свiту, пiзнав себе, покинув сво© нещастя й
радощi i повернувся в лоно сiльсько© тишi й безпосередностi, з яко© вийшов
i так бездумно кинувся у су ту су т...
Мерщiй, мерщiй! Так трохи лишилось жити...
В село в'©жджали на шостий день увечерi. Крiзь дощову завiсу й густу
пiтьму ледь пробивалося хитливе тьмяне свiтло кiлькох найближчих вiкон.
Лiниво гавкали охриплi соннi пси. Вiзник не правив кiньми, вони самi
знаходили дорогувулицю i вже не бiгли - тюлали. На роздорiжжi стали.
Бурмочучи та кленучи, вiзниця злiз iз передка й побрiв кудись у темряву.
Сковорода потер отерплi ноги, поворушив плечима, аби прогнати
слабкiсть, яка з ним ©хала мало не всю дорогу. Йому хворiти нiколи, вiн
ма бути дужий, веселий, мудрий. Коли iдеш зцiляти, забудь про власнi
хворостi.
- Ну, що там, голубе? - спитав, почувши, що повернувся кучер.
- Вже недалеко.
- То поганяй!
- Аякже...
Ще запитали двiчi й, нарештi, вперлися в якiсь ворота. Кричали, гупали
- нiде нiкого. Тиша. Вiзниця, лаючись, пiшов уздовж паркана, знайшов десь
дiрку й пролiз у двiр.
- Чи е живий хто?! - гукнув вiн трубним басом i загупотiв у дверi. -
Прокиньтесь, пане, гостi!
Небавом блиснув вогник. Почувся гомiн, важкi квапливi кроки, i до
Григорiя в ридван полiзло щось величезне, чорне. Схопило руку, впилось
губами в не© й прошепотiло знайомим, рiдним голосом:
- Спасибi, батьку!.. Господи, невже не сон це?! Григорiй Савич,
господи!..
Григорiй гладив його гарячу голову i вiд хвилювання не мiг сказати й
слова. Все, що берiг у серцi лише для цi © зустрiчi, для цих хвилин, для
це© митi, кудись безслiдно зникло. Натомiсть - щем у серцi та сльози в
горлi грудкою.
Ридван помалу рушив, минув ворота i зупинився вже у дворi, побiля
ганку.
- Пане, куди поставити коней? - спитав вiзник.
- Заждiть, я швидко, зараз, - прошепотiв Михайло нiжно й зник у
темрявi.
Сковорода зiбрав свою могутню волю, аби отямитися, перебороти
смертельну втому й зустрiти друга весело. Коли прийшов зцiляти...
Прибiг Михайло. Узяв пiд руки старого вчителя, зсадив на землю й, не
випускаючи, повiв у дiм.
- Намучилися? Така дорога... Багнюка, дощ...
- Нiчого, то все пусте, - таки спромiгся подати голос Сковорода. -
Охота гiрш неволi.
- Коли б ви знали, який я радий, батьку!
- Я знаю.
- То ж звiдкiля?
- Бо радий сам.
- У вас цiкава логiка... Тут сходинки - не упадiть.
- Я пе такий старий, як ти гада ш.
- Ось зараз ми побачимо! - i розчинив широкi дверi. В очi бризнуло
яскраве свiтло великих трьох свiчок.
- Ну, здрастуй, здрастуй, - обняв Григорiй друга й поцiлував. - А ти
зарiс, немов розкольник. Голитись лiнишся?
- Немило, батьку, - сказав Михайло. И заметушився: - Чого ж ми стали та
й сто©мо? Прошу, прошу! Ось - крiсло, вина... З дороги вам не завадить.
- Спасибi, сяду... Сiдай i ти.
- Я зараз. Знайду ось тiльки щось повечеряти.
- Ми не голоднi. А де вiзник?
- Пiшов на сiно спати. Просив у хату, так вiн не хоче, бо©ться - коней
вкрадуть...
- Сiдай, сiдай, Михайлику.
- Я простелю вам.
- Потiм.
Михайло сiв навпроти, налив собi вина. Вiн постарiв, посивiв i схожий
був не па гвардiйця iз Петербурга, а на попа-розстригу.
- Ти сам живеш?- спитав Григорiй тихо.
- Сам аки перст.
- Дружина там лишилася?
- Там, батьку...
Дощ бив у чорнi вiкна. Через розбиту й так-сяк затулену велику шибу в
покiй вривався вiтер, гойдав закляклi тiнi. Десь шарудiли й пищали мишi,
гуло у коминi чи на горищi.
- А де ж тво© челядники?
- Розлiзлися... А може, сплять у флiгелi.
- Iз Петербурга вигнали чи сам утiк?
- Було всього, - зiтхнув Михайло i мовив гiрко: - Занапастив я,
вчителю, сво життя... Вже на порозi старiсть, а па душi пустеля. Нi
деревця, нi кущика, анi билинки... Умреш - i все, мов i не жив... Згадати,
батьку, нiкому! А ще страшнiше - нi за що. Як ту смоковницю, що не давала
плоду.
- Почни спочатку.
- Пiзно.
- Не треба мiряти життя аршином рокiв, дiлами мiряй. Проживши мало,
зроби багато - ось мудрiсть мужа.
- I рада б душа у рай... Нема сили, батьку.
- Ти обiрвав корiння. Тобi вернутись треба й врости у землю.
- Прагнув, хотiв купити ма ток десь бiля Харкова, а, бачте, де купив.
- Продай.
- Запущений. I половини нiхто не дасть.
- Тодi покинь.
- Та що ви! Чим же я житиму?
- Вчителюватимеш. Пiдеш у школу або в Колегiум.
- Я все забув.
- Згада ш.
- А як же грунт, будiвлi?
- Роздай.
- Кому?
- Селянам.
- А ©х куди подiну? Вони ж мо©.
- Повiдпускай.
Спливали свiчi. Вiтер розгойдував довгастi ©хнi вогники,
й здавалося, що то тополi огненнi в степу на трьох могилах.
Михайло випив келих, одкоркував нову заморську пляшку, налив i випив
знову.
Вiдтак сидiв, похнюпившись, упершись поглядом кудись у кут покою.
Нарештi звiв на гостя очi, всмiхнувся страдницьки:
- Ходiмо спати, батьку! Вже скоро ранок. Чуете, спiвають другi пiвнi...
Удень Григорi вi стало зле. Сухий дряпучий кашель i неймовiрна слабiсть