Страница:
- Що, Володимире, натура рветься з клiтки? - спитав Григорiй. Спитав
без злого умислу, пожартував, та Калiграф згорнувся, притих, сховався за
iпостась пророка. Сидiв, як сич, надувшись, не озивався и словом i не
звертав уваги на ярмарковий люд.
- Тпру, тпру, залетные! - гукнув ямщик, як порiвнялися з новою брамою.
- Вот вам и Спас, что за иконой.
Перехрестившись тричi, Калiграф пiдвiвся, обтрусив iз ряси сiно,
пригладив бороду й звелiв Григорi вi, немовби той у нього був послушником:
- Бери сакви, барило й занось у двiр. А я пiду до ректора.
Колегiум тут мав убогий вигляд. На темно-сiрих стiнах - слiди пожежi.
Бруднi маленькi вiкна дивилися на свiт з нiмою тугою. Iз глибини тiсного
двору тягло старими щами, несвiжим м'ясом та перекислим хлiбом. Лише
церкви стояли гордi, пишнi, немов царiвни серед юрби прислужниць. Попи й
монахи були також доглянутi. А бурсаки - о господи! - ледве тягали ноги.
Худi, нечесанi, у каптанах iз чужих плечей, вони снували тiнями, мов
грiшнi душi и пеклi.
Григорiй озирнувся на вже зачинену мiцну дубову браму i взяв на плечi
торбу. Земля пекла пiдошви, давили мури, стискалося серце в передчуттi
чогось тяжкого, похмурого...
З архiмандритських келiй бадьоро вийшов Калiграф. Вiн ледве стримував
свою велику радiсть. Проте чим менша ставала вiддаль мiж ним i приятелем,
тим бiльше смуток перемагав веселiсть.
- Ну, як?
- Зi мною все гаразд, а от iз тобою... - промовив скрушно Калiграф. -
Владика каже...
- I слава богу! - зрадiв Григорiй.
- Звичайно, па все е воля божа, - протяг смиренно Калiграф. - Проте...
Я розмовляв iз префектом... - примружив лiве око, немов прицiлюючись, - i
вiн сказав... коли б гостинець добрий.
- Ой, не бери грiха на душу! - пожартував Григорiй. - Чи ти забув, що
швидше верблюд пролiзе у вушко голки, нiж грiшники в царство небесне?
- А ми пока мося...
- Ну, я пiшов, - промовив твердо Сковорода. - Бувай здоровий! Vale!
- Лишайся, Грицьку! - простяг благальне руки Калiграф.
- Noli me tangere. Alea jacta est! - спинив його Григорiй. Поправив
торбу, шапку й подався до брами. - Прощай, щасти тобi!
Калiграф пiднiс угору руку i так застиг. У сумi, а може, в роздумах, чи
слiд манити в клiтку цю вiльну, дивну душу, яка безстрашно летiла знову у
безвiсть.
Лише на Краснiй площi Сковорода притишився. Ху, аж упрiв! Так бiг,
немов за ним гонилася принаймнi вовча Зграя. Чого, вiд кого? Не мiг
збагнути й сам. Але як тiльки вирвався iз штовханини тiсних торгових
вулиць на цей широкий, майже безлюдний простiр, то й одлягло вiд серця.
Мугикаючи якусь веселу пiсеньку, а мо'. й таку мелодiю, що народилася
разом iз добрим настро м у ного душi, пiшов неквапно площею. Праворуч
трохи не до хмар здiймалися кремлiвськi стiни й вежi, а попереду, побiля
спуску на Москвор цький мiст, немов ватага велетнiв у рiзнобарвних чалмах,
стояв чарiвний красень - храм Василiя Блаженного. На тлi собору, нiби
бородавка на рiвнiм тiлi площi, темнiло всiма забуте нинi жахливе Лобне
мiсце. Вiками тут царi й бояри четвертували волю.
Григорiй узяв праворуч, щоб обiйти цей пострах, i запитав у пана, що
прямував назустрiч:
- Скажiть, добродiю, а де тут унiверситет? Пан змiряв грiзним поглядом
вiд голови до нiг цього нахабу в старiм каптанi i вiдповiв, збиткуючись:
- Был раньше здесь. - Кивнув на Лобне мiсце. - А нынче - уж двадцать
лет как на Болотной площади. Так что беги, поучат!
Дотепний, бiсiв дука!
Спитав iще у трьох, уже простiших, але не взнав нiчого. Вони були б i
радi допомогти йому, але й самi не вiдали.
Нарештi бiля собору вгледiв двох модно вбраних джинджикiв. Позадиравши
голови, вони дивилися на мальовничi банi й перемовлялися. Наблизившись,
Сковорода почув нiмецьку мову i запитав:
- Sagen Sie bitte, wo ist hier die neue Universitat?
Тi обернулися й закам'янiли з подиву.
- Сковородо! Григорiю! - гукнули разом i, розпростерши руки, пiшли на
нього.
О господи, це ж дiоскури, Грипько Козицький та Миколай Мотонiс!
Поцiлувавшись iз хлопцями, Сковорода пригорнув ©х мiцно, немов боявся,
що то мана, яка ось-ось розтане.
- Ну, як ти, де ти? - спитав Козицький. Вiн не змiнився зовсiм - худий,
високий, з гарячим блиском у голубих очах.
- Я - тут, - сказав Григорiй.
- А де живеш, де трудишся?
- Нiде.
- Ти не жарту ш? - спитав Козицький i посмутнiв, замислився.
- Як перед богом.
- А нам казали, що ти в Колегiумi у Переяславi... - протяг Мотонiс
журно.
- Був, та загув. Прогнав епiскоп за незнання поетики.
- Поетики? - перепитав Мотонiс i засмiявся. - Та хто ж вiд тебе краще
зна !
- А як же ви? - обняв ©х знову Сковорода. - Вже тут чи й досi в
Лейпцiгу?
- Ще там. Вчимося коштом Академi©, - сказав Козицький.
- Нiмецько©?
- Санкт-петербурзько©. Ось при©здили по грошенята й одяг...
- За що служити вiчно ©й присягалися, - додав Мотонiс, простягши руку,
мов кладучи на бiблiю. Вiн був кремезний, жилавий i, мабуть, тому поруч iз
гiнким товаришем здавався дужим дубом.
- Ну ви й везучi, хлопцi! - позаздрив щиро Сковорода. - Вчитеся стiльки
рокiв...
- Послухай, - спинив його Козицький. - Чому б тобi та не по©хати до
Петербурга? Там зараз голод на вчителiв, на учнiв i взагалi на всякий
учений люд. Нарештi двiр зрозумiв, що опиратись треба на мудрi голови, а
не на дибу й каторгу.
- Ой хлопцi, хлопцi, - зiтхнув Григорiй. - Ще не було таких володарiв,
якi б дружили з мудрiстю! Мiнерва горда, а споконвiку цесарi шанують тих,
хто вмi гарно повзати й лизати царськi ноги.
Озирнувшись, чи хто не слуха , Козицький мовив гаряче:
- Нi, нi. На щастя, зараз не тi часи й не тi володарi! Один розумний i
доброчесний радник десь при особi цесаря може принести народу бiльше
користi, нiж полк борцiв за волю.
- Сковородо, не можна ставити усiх царiв на одну дошку з Iродом, -
устряв Мотонiс.
- А, не багато вартi не тiльки такi царi, як Iрод, а навiть добрi.
Козицький знiтився. Мотонiс витер пiт i запропонував:
- Ходiмо в шинок, братчики, та вiддамо належну цiану Бахусу за цю
неждану зустрiч!
Вони пiшли, обнявшись, i москвичi, здивованi таким чудним видовиськом,
спинялися i проводжали поглядами. Ну де ж це чувано, аби пани й холопи
отак ходили мiстом!
Знайшли пристойний шинок, а по-тутешньому кабак, або питейний дом.
м подали горiлки у кумганi та пирогiв iз капустою на дерев'янiй
тарiлi.
Мотонiс крякнув, налив чарки й проголосив:
- За альма-матер!
Випили. Козицький хекав довго, потому взяв пирiг так обережно й нiжно,
немов метелика, i став закушувати.
- Ну як там Ки©в, як Академiя? - спитав небавом. Григорiй лише махнув
рукою.
- А як друкарня лаврська? Знову друкують книги?
- Куди там. Мертве дiло...
- Так обiцяли ж дозвiл!
- Казав пан кожух дам, та слово ного тепле. Козицький насупився.
- Пора по другiй, хлопцi, - узяв кумгак Мотонiс. - Когось стрiчав iз
наших?
- Як не стрiчати! Кинь у собаку палицю, а влучиш у братчика, -
всмiхнувся Сковорода.
- А де Микита Гайстер? Такий худий та довгий...
- Микита сотником у Переяславi...
- Та що ти кажеш!
- Яв нього зимував. I зараз теж вiд нього. Принесли смажену рибу, яка
пахтiла на весь шинок цибулячим та часниковим духом.
Мотонiс втягнув повiтря носом i розплився у ласiй усмiшцi.
- Оце заку-усiя!..
- Скажи, Григорiю, - узяв Козицький чарку, - що на Вкра©нi дi ться. Як
там козацтво, воля?
- Кона воля, хлопцi. Пани людьми торгують, стягують ма тки, статки i
за дворянський титул вiддати готовi не те що край та волю, а навiть рiдну
матiр.
- Така пора, Григорiю, - сказав Козицький. - Як не сво©, так зайди...
- Сво ярмо не легше.
- Горiлка в горло проситься! - гукнув Мотонiс. - За нашу зустрiч, щоб
не була остання!
- Що ж ти робити дума ш? - спитав Козицький, коли вже випили i закусили
рибою.
- Не знаю. Мо', прихилюся десь до колегiуму... - знизав плечима
Сковорода.
- Григорiю, ©дь у столицю! - сказав Козицький палко. - Потрiбно вчити
тих, хто сто©ть при владi або стоятиме за рiк чи два, високих помислiв,
чеснот, гуманностi й смаку до вольностей, до рiвноправностi усiх
суспiльних станiв. Ми всi повиннi вчити! I не цуратися, не уникати служби,
чинiв, посад, бо як не ми, то iншi вiзьмуть усе те в руки й повернуть силу
й владу проти добра та iстини, яким служити нам наказали бог i совiсть!
- Учити треба. Але кого?.. - не погодився на те Григорiй. - Ну а чини,
посади та доброчеснi намiри - це фарисейство, бажання виправдати свою
жадобу слави, достатку, затишку, бо хто дав праву руку, подасть i лiву. Не
можна служити двом богам, не осквернивши одного з них.
- Ти неправий, Григорiю. Якщо нас кличуть, просять - треба iти
назустрiч.
- Людина мусить мислити...
- Пора по третiй! - сказав Мотонiс твердо й кивнув у бiк кабачника, що
прислухався до ©хньо© палко© бесiди. - А ми сьогоднi зустрiли тут
Ляшевецького, - сказав невдовзi.
- Кирила?
- Еге, Кирила. Такий величний, мудрий. Не жарт - намiсник
Тро©це-Сергiево© лаври!
- Ми з ним про тебе згадували, - додав Козицький. - Вiн пам'ята ... А
може 6, ти пiшов до нього в школу?
- Еврика! - гукнув Мотонiс. -Кирило прийме з радiстю.
- Вiн ще в Москвi, напевне, - сказав Козицький. - Ходiмо швидше в палац
епiскопа!
Як не спiшили хлопцi, Ляшевецького вже не застали. Вiн нещодавно
ви©хав. Але, на щастя, валка намiсника чомусь затрималася, й Сковорода, як
друг отця Кирила, був урочисто взятий на найзручнiший вiз.
Прощалися, немов навiки. Не обiцяли листiв, побачень, Зустрiчей. Були
свiдомi того, що ©хнi дороги, перехрестившись отак негадане, знов
розiйдуться на цiлi роки, а може, й на все життя. Не подавали виду, але
було ©м боляче йти манiвцями, мудрствувати, як гендлярi з Подолу, тодi як
©хнi прадiди виймали шаблi з пiхов i брали щастя з бою. Сини блукають
свiтом, шукають честi й прокорму, а мати сходить потом i нiкому подати ©й
напитися й сказати добре слово.
Поцiлувалися, утерли нишком сльози.
Тим часом валка рушила.
Отець Кирило не дуже зрадiв пришельцевi. Встав iз-за столу, де щось
писав, благословив, тицьнув похмуро руку для поцiлунку. Коли ж побачив, що
той не квапиться припасти до чудодiйних його перстiв, сердито скинув брови
i запитав:
- С чем бог послал?
Вiн був високий, грiзний, густе руде волосся облямовувало, неначе нiмб,
його рiзке обличчя.
- Я з Укра©ни, отче, Сковорода, -сказав Григорiй. Намiсник глянув
гостро й, почервонiвши, розплився в щедрiй усмiшцi.
- Оце так чудо! А я гадав, якийсь прочанин... Вибач. Я не впiзнав,
iй-богу!
Вiн пiдiйшов, обняв Григорiя i, посадивши в крiсло, вказав на стiл
рукою:
- Ось компоную проповiдь. Узавтра в нас великий хресний хiд. Народу
сила буде. З Москви навмисне ©дуть мо© казання слухати! Ридма ридають
люди, простi i знатнi - всi. Сам Сумароков плакав...
Зайшов послушник i запросив до трапези.
- Ходiмо, Грицьку, та черв'ячка заморимо! - сказав намiсник весело,
коли послушник щез. - А пам'ята ш нашi бурсацькi трапези? О, тут не те!
Коли б сюди пустити наших братчикiв... - потер вiн ласо руки й зареготав:
- Ото була 6 потiха!
Столи i справдi вгиналися. На величезних тарiлях лежали гори хлiба, та
пирогiв, та м'яса, та рiзно© риби... Капуста, грушi, яблука...
Благословивши братiю, намiсник поспiхом пробурмотiв молитву,
перехрестив на©дки й поважно сiв на покутi. Кивнув Григорi вi на вiльне
мiсце поруч.
- Яке сьогоднi свято? - спитав Григорiй пошепки, коли обiд почався.
Ляшевецький знизав плечима й зиркнув на келаря, який сидiв праворуч.
- Звичайний день. А що таке?
- Нiчого. Ви любите, як видно, поститись...
Намiсник окинув гордим поглядом свою паству i мовив:
- У нас сто тисяч крiпакiв.
Сковородi шматок застряв у горлi. Ледве ковтнувши, спитав украй
здивований:
- Пожартував? Чи правда?
- Га-га-га-га! - зареготав намiсник i пояснив ченцям, що перестали
чвакати: - Наш гiсть не вiрить, що в нас сто тисяч хлопiв!
Лункою трапезою пробiг легенький гомiн. Сопiння, посмiшки, маснi
обличчя, жарти.
- I двiстi з гаком тисяч десятин орно© уеллi, -_ додай спокiйно келар.
- Так що лишайся в нас, не пропадеш! - сказав намiсник i пiдморгнув.
- Го-го-го-го! - зареготала братiя.
Григорiй весь напружився i вже ледь-ледь не кинув ©м просто в очi слова
картання, гнiву, але па вiстрi втримався i мовив тихо, з притиском:
- Я не достойний тако© честi... Дякую.
Ченцi на©жилися, але поволi згасли i знову заходилися бiля смачних
на©дкiв.
Пiсля обiду отець намiсник повiв Сковороду на горiшнiй поверх, як тут
казали, "в купол", де розмiщалася славетна лаврська бiблiотека.
Григорiй жадiбно вбирав очима цю неймовiрну розкiш. Куди не глянеш -
книги! На почорнiлих старих полицях, i на столах, i в скринях, i на
пiдлозi купами. Малi, великi, старi, новi, друкованi i рукописнi, у
дорогих оправах i без оправ, пошарпанi...
- Ось джерело, жива криниця мудростi, - повiв рукою Ляшевецький. -
Приходьте, спраглi духом, i пийте, пийте, аж доки стане сили!
Сковорода взяв iз полицi книгу й, змахнувши порох, почав гортати. Була
то збiрка коротких грецьких вiршiв. Вiн зачепився за мудрий змiст одного з
них i переклав уголос:
Ловити треба час, би швидко все старi :
За лiто козеня ста кошлатим цапом...
- Ти добре зна ш грецьку, - зазирнувши через плече у книгу, сказав
намiсник. - А в нас нема вчителя...
Григорiй змовчав. Немов лихвар у скринi з грiшми, порпався у книжковiм
золотi, не помiчаючи нi плину часу, нi нетерплячки, яка трясла
Ляшевецького i не давала йому на мiсцi встояти.
Нарештi намiсник узяв Сковороду за руку й сказав рiшуче:
- Ходiмо, я покажу тобi наш монастир. А фолiанти цi нiде не дiнуться.
Пiсля шкiльного дзвону хоч i щодня приходь сюди й читай до вечора. А не
вгаму ш спраги, бери свiчки й лишайся на нiч! Тут навiть де виспатися.
Хоч хресний хiд мав вiдбутися завтра, уже сьогоднi було у Лаврi людно,
мов у Лубнах на ярмарку.
Притихлi, боязкi i невимовно враженi громаддям мурiв, храмiв, прочани
вешталися по монастирю, молились богу, кланялися, благословлялися ледве не
в кожного зi святих отцiв, купували свiчi, хрестики й всiлякий iнший
дрiб'язок, який захистить ©х од хвороб i недругiв, бо вiн iз такого мiсця,
яке угодне боговi й до неба ближче, нiж ©хнi грiшнi села.
Не звертаючи на цю юрбу уваги, Ляшевецькии розповiдав Григорi вi про
заснування Лаври, про оборону ©© в часи Лжедмитрiя. А як минули ставок,
зарослий вербами, i пiдiйшли до храму, узяв пiд руку гостя й благоговiйно
мовив:
- Собор Успенiя. Каплицю бачиш? Пiд нею лежать останки царя Бориса
Годунова, його дружини, дочки та сина...
Невдовзi вiн зупинився перед новою церквою.
- А цю воздвиг наш землячок Олекса Розум, граф РоЗумовський. Позаторiк
©© освячували. Була сама iмператриця... Ти б на Олексу глянув! Аристократ,
вельможа. Весь у шовках та золотi. Iмператрицю водив пiд ручку, ганяв
мiнiстрiв, немов зайцiв солоних...
Вiн говорив неголосно, але з такою задрiстю, що аж спiтнiв, захекався.
- Тобi давно, напевне, впiскопiя сниться? - пожартував Григорiй.
Але намiсник не засмiявся, не вiдповiв так само жартом, а набундючився
i мовив мрiйно:
- На все воля божа... Якщо вiн схоче, пошле й таку велику милiсть...
- А як синод?
- У синодi люблять мене за проповiдi... й за подарунки... -
Перехрестився i перевiв розмову на iнше: - У цьому храмi Смоленська божа
мати. До не© йдуть iз усiх кiнцiв Росi©. Бо чудодiйна. Торiк зцiлила двох
бiснуватих i трьом жiнкам безплодним послала чад, лицем на не© схожих...
- Кириле, ти, бачу, знову не впiзна ш мене, - сказав Григорiй весело. -
Я ж не прочанин...
- Ти що, не вiриш?!
- Нi, вiрю, вiрю, - засмiявся Сковорода. - Такi ченцi зцiлити можуть не
те що жiнку, а й смокiвницю!
Кирило звiв докупи брови, трiпнув сердито "нiмбом" i... осмiхнувся.
- А ти йоржистий, як i колись.
- Та й ти нiвроку був на язик.
- За десять рокiв обчоргав, стер. Вже як стара мантачка, - зiтхнув
намiсник скрушно. - Гада ш, легко годити богу й людям?
- То не годи.
- А сан? А звичка жити в постiйнiй шанi, славi? А недалека старiсть?
- Од всього найдорожчий душевний мир i спокiй.
- Душевним миром не будеш ситий, Грицьку.
- Не в ситостi, Кириле, щастя, а в сроднiй працi, в певностi, що ти
живеш по правдi, не робиш шкоди iншим i не да ш нiкому й свою мервити
душу.
- Та ж свiт - не рай, - не приставав на те намiсник. - Тут кожен рве
собi. Кричать про совiсть, душу i про любов до ближнього, самi ж, що
можуть, тягнуть. А я, по-тво му, стояти мушу збоку, дивитися й ковтати
мовчки слину? Нi, красно дякую! Нема дурних... От як усi так житимуть,
тодi i я, будь ласка.
- Ти ж проповiдник, пастир!
- Я й проповiдую, картаю жадiбнiсть, нечеснiсть, пiдлiсть i всi грiхи
на свiтi.
- А сам?
- А сам живу, як можу!
- I люди вiрять тво©м словам-облудi?
- Не знаю. Плачуть...
- З горя?
- Пiди спитай...
Почувся шум, квапливi кроки, гомiн. Прочани кинулися, неначе вiвцi, до
головно© брами, стовпилися мiж трьох церков. Поволi стихли, дали комусь
дорогу.
- Що там таке?
- Iдуть молитись схимники, - сказав намiсник глухо. Невдовзi з натовпу,
що розступивсь побожно, з'явилася юрба ченцiв, одягнених у широченнi чорнi
опанчi, що на п'ять лiктiв волочилися по землi. На головах високi чорнi
каптури. В руках не жезли, а кiлки. На ши© в кожного по дзвону, та ще й з
вiрьовкою. Сумами, iконами, книжками усi обвiшанi...
- Дорогу, дорогу святим отцям! - лунало грiзно в натовпi.
Григорiй плюнув. Серед "святих" вiн упiзнав кiлькох ченцiв, що
обжиралися недавно в лаврськiй трапезi i реготали з радостi, що мають з
кого дерти.
- Це лицемiри, мавпи! - промовив гнiвно.
- Менi пора до церкви, - сказав намiсник поспiхом. - Зайди до келаря,
нехай тобi дасть келiю.
- Якщо дозволиш, я заночую в бiблiотецi, в куполi.
- Ночуй, будь ласка! Там тапчан i ковдри...
Ляшевецький хотiв сказати ще щось, але махнув рукою i поспiшив до
храму, в який вливалася рiка прочан та схимникiв.
Дзвонили дзвони, кликали молити бога, каятися. Спускалися вже
прохолоднi, передосiннi сутiнки... Вповзала в душу темiнь...
Вiн повернув до трапезно©.
Худий хлопчак-послушник, що готував вечерю, покiрно вислухав бажання
гостя, узяв двi свiчки i, запаливши одну З них, подав обидвi Сковородi.
- Вечерю вам принести? - спитав байдужим, мов потойбiчним, голосом.
- Не треба, дякую.
У книгозбiрнi було вже зовсiм темно. Подибавши старий свiчник, Григорiй
накапав у нього трохи воску, поставив свiчку й пiшов розшукувати тапчан.
Той прича©вся в нiшi, за невеликим столиком, заваленим сувоями паперу,
книгами. Були тут навiть i каламар, i пера. У каламарi, правда, давно вже
висохло, як у пiсках пустелi...
Григорiй скинув торбу, каптан i чоботи, якi йому подарував Микита у
Переяславi, лiг на тапчан i взяв зi столу найближчу книгу. То був Еразм,
великий свiточ iстини, свободи духу, братства. Григорiй почав гортати його
блискучу "Похвалу глупотi", яку читав ще в Академi©. Та з голови не йшли
ченцi, намiсник, прочанськi юрби i все, що чув та бачив за цi пiвдня,
прожитi в Лаврi. О господи, Iсусе, сину божий, якими сталi© нинi тво©
апостоли, тво© пророки й слуги! Денно i нощно вони у храмах моляться i
безперервно барабанять у псалтир. Церкви будують, монастирi, каплицi.
Бредуть поклонниками в русалим... З обличчя - святi, а в серцi -
найбеззаконнiшi! Честолюбцi, звiдники, немилосерднi i нетерпимi... О,
лицемiри!
Поклав Еразма. Тремтливий вогник свiчки замиготiв, заблимав. Пiдмостив
каптан пiд голови, зручнiше влiгся i взяв одразу кiлька книжок. Плутарх...
Сенека... Цiцерон... Воiстину жива криниця мудростi!
Заснув пiд ранок, уже пiсля других пiвнiв.
одразу вийшов на тополину вулицю свого села.
Було якесь велике лiтне свято. Люди ходили з пляшками й скляницями в
руках, смiялися, спiвали, плакали i пританцьовували. Йому дали великий
келих меду й червонобоке яблуко. Музики тнули горлицю, здiймався вихром
танець...
I раптом вiн опинився в палацi, де веселилися напудренi та кучерявi
пани i панi©. Манiрнi, хитрi, жадiбнi, вони всмiхались лагiдно одне до
одного, знiмали маски i милувалися сво ю випещенiстю перед великим
дзеркалом... Здякзлося, Григорiй був для них невидимим, безплотним
духом...
Нарештi якась незнана сила ввела його у величезний прекрасний храм. Т
вiк удвох з дияконом почав служити лiтургiю. На хорах пiвчi вели протяжно:
"Святий боже, святий крiпкий, святий безсмертний, помилуй нас..." .Тим
часом батюшка ходив по церквi з тацею i виривав iз рук прочанок ©рошi, а
дяк витрушував кишенi й гамани чоловiкiв.
Нараз запахло паленим. Григорiй зайшов в олтар i зупинився вражений.
Попи й ченцi тут жерли м'ясо звiрiв та рiзних птахiв. А тi, кому було
замало цього, над величезним вогнищем пекли людину в чорному. Григорiй з
жаху крикнувПрокинувся. Лежав, облитий липким холодним потом, i намагався
згадати, де вiн.
Бiблiотекою вже походжав свiтанок. В одному з вiкон горiв рожевий
вiдблиск...
Згадав - i стало лячно. За свiт, за себе, за рiдний край, який покинув
так нерозважно в тяжку, недобру пору. Минуло лiто волi, спадало з дерева
останн листя прав... Порозбiгалися, неначе мишi з корабля! Мерщiй у нори,
в нори. Сини народу, великомудрi голови! А хто ж заступиться за бiдолаху
смерда, хто стане щитом червленим мiж ним i паном, научить правди, iстини,
яку ховають дуки за сiмома замками?
Схопився з ложа, оглянув iз жалем книжкове царство й почав збиратися.
Одразу стало на серцi легко, вiльно. I так завжди. Коли доходив якогось
рiшення, робився сам спокiйним, на думку й слово гострим, готовим знести,
витримати безкра© версти, злигоднi, самотнiсть, спрагу, голод.
Спустився вниз, у трапезу. Хтiв попросити окра ць хлiба, але роздумав.
Послушник спав на лавi, самому ж брати нiяково. Щоб не збудити хлопця,
зняв обережно защiпку i, прочинивши важкi окутi дверi, вийшов на критий
ганок.
Мiж верб над сонним ставом сiрiв туман. На морiжках довкола, прославши
свити, спала прочанська чернь. Подекуди уже блукали люди. Хтось умивався
бiля криницi, з кадуба. Дiдок iз борiдкою, як у старого цапа, стояв
навколiшки й молився, дивлячись на золотi хрести, що вже горiли у скiсних
перших променях...
Надiвши шапку, Григорiй збiг по вогких сходах ганку й попрямував до
брами.
Похмурий страж у рясi, але при шаблi та двох пiстолях, одсунув мовчки
засув i пхнув ногою дверi. Григорiй вийшов. Примруживши вiд сонця очi,
дихнув на повнi груди. В дорогу, в iрiй!
Благословен великий шлях додому! А там i вмерти легше, як на чужинi
жити.
СIТЬ П'ЯТА
Хто б мiг подумати, що Iосаф не забув про нього. Минуло стiльки рокiв,
а вiн згадав, переступив через усi незгоди й послав отця Гервасiя знайти
нетягу-вчителя i запросити в Харкiв. Ще й передав через Iгумена, що
дозволя вчити спуде©в так, як вiн вважа за краще. Дива, та й годi! Чи то
за цих шiсть рокiв змiнився свiт, чи то владика здружився бiльше з
мудрiстю, як сiв епiскопом у мiстi Б лгородi... А може, те i се. День
проживеш i то ста ш немовби зовсiм iнший. Людина вiчно вчиться, й життя
одного мало, щоб осягнути все, пiзнати свiт до краю... В Колегiумi його
уже чекали.
- Григорiй Савич? - спитав префект, пiдводячись, як тiльки Сковорода
переступив порiг завалено© книжками келi©. - Кордет Лаврентiй, - подав вiн
руку i посмiхнувся болiсно: - Смиренний iнок, любитель муз та вчитель
фiлософi©.
У нього був дзвiнкий, при мний голос, блискучi карi очi й рiзкi
хлопчачi рухи.
- Тут нам про вас розповiдав Гервасiй. Сiдайте, прошу...
Вiн прогорнув на лавi трохи мiсця, розвiв руками, мов вибачаючись за
цих настирникiв у шкiряних оправах, i повернувся за свiй незграбний
дубовий стiл.
- Ви чули? Росiяни при Кунерсдорфi ущент розбили Фрiдрiха!
- То й що?
- Та це й для нас вiкторiя, бо там же б'ються полкiв чотири козакiв!
- А скiльки вдiв та сирiт лишила нам ця перемога в Пруссi©?
Кордет замислився. Вiн виглядав на рокiв тридцять п'ять, хоч, певно,
був молодший. Чернеча ряса не молодить нiкого.
- Вам залишили клас поетики, - промовив невдовзi i посмiхнувся: -
Порфирiй Крайський, протоi рей, хотiв забрати цей клас собi, то я мав
честь йому довести, що вiршування й творiння тайних суплiк не wszystko
jedno.
- Ну, вiн тепер вас проковтне, колего.
- Подавиться! - сяйнув Кордет очима, рйiфии рiшув книжку, яку читав,
коли зайшов Григорiй, i запропонував: - Ходiмо, я покажу вам келiю.
Правда, воно не зовсiм келiя, а так собi, спокiйний закут у музеумi, сiреч
у книгозбiрнi нашiй...
- Чудово, отче! - зрадiло мовив Сковорода. - Чотири роки тому я ледь не
плакав, кидаючи таке кубельце. Лаврентiй спохмурнiв.
- Я дуже прошу, не звiть мене отцем i прочая... Мене драту ...
- Пробачте. Я ж не вiдав...
- Оце Колегiум, - кивнув Кордет на кам'яний триповерховий дiм. - А далi
- бурса, чи, як тут каже дехто, сiропитательний будинок. Ген монастирська
трапеза... До речi, ви обiдали?
- Я не обiдаю.
- I я, коли нема чого на зуб покласти! - сказав Кордет. - Ходiмо
спершу та перекусимо, чим бог послав, чи то пак ректор, а вже тодi i в
келiю.
- Спасибi. Я не обiдаю уже чотири роки, - знiяковiв Григорiй. Вiн не
любив хвалитися сво©м життям, розповiдати, який вiн скромний, витриманий,
ледь не святий.
- В iм'я чого? Щоб умертвляти плоть? - спитав Кордет зчудовано.
- Нi, навпаки. Людинi зайве приносить бiльше шкоди, анiж мала нестача.
Кордет щось буркнув. Оглянув скоса нового вчителя i повернув до виходу
з монастиря. Перед ворiтьми узяв праворуч, завiв Григорiя у кам'яний
приземкуватий будинок i, вiдчинивши дверi в маленьку келiю, сказав не
зовсiм чемно:
- Ось тут викохуйте сво© прийдешнi мощi, а я пiшов обiдати.
- Бог вам у помiч! - гукнув Григорiй.
- Я пожую i сам, ще зуби добрi маю! - озвався вже вiд дверей Кордет i
швидко вийшов iз бiблiотеки.
Сковорода всмiхнувся. Либонь, хороший хлопець оцей префект-фiлософ.
Рiзкий, одвсртий, щирий... Ого! Тут справжн лiжко. Т навiть миска для
умивання, рушник, вiдро з водою й кварта. А на столi нова велика свiчка у
гарно виточеному свiчнику...
Григорiй поклав на лiжко торбу i, розв'язавши комiр, умився з дороги.
Вода джерельна, чиста. Рушник м'який, пахучий, як у селянськiй хатi... По
всьому тiлу пiшла солодка хвиля блаженства, спокою. Душа жадала простору.
Вона була, немов жива криниця, ущерть налита музикою, словами вдячностi до
тих людей, якi подбали загодя про незнайомця-вчителя, ще и ненароком, а
мо', й навмисне дали йому в такому мiсцi жити, яким вiн снив, яке для
нього зручнiше й лiпше вiд усiх хоромiв панських.
Дiстав сопiлку з торби, лiг горiлиць на лiжко, заплющив очi й заграв,
заграв...
Он по горах снiги лежать,
По долинах води стоять,
без злого умислу, пожартував, та Калiграф згорнувся, притих, сховався за
iпостась пророка. Сидiв, як сич, надувшись, не озивався и словом i не
звертав уваги на ярмарковий люд.
- Тпру, тпру, залетные! - гукнув ямщик, як порiвнялися з новою брамою.
- Вот вам и Спас, что за иконой.
Перехрестившись тричi, Калiграф пiдвiвся, обтрусив iз ряси сiно,
пригладив бороду й звелiв Григорi вi, немовби той у нього був послушником:
- Бери сакви, барило й занось у двiр. А я пiду до ректора.
Колегiум тут мав убогий вигляд. На темно-сiрих стiнах - слiди пожежi.
Бруднi маленькi вiкна дивилися на свiт з нiмою тугою. Iз глибини тiсного
двору тягло старими щами, несвiжим м'ясом та перекислим хлiбом. Лише
церкви стояли гордi, пишнi, немов царiвни серед юрби прислужниць. Попи й
монахи були також доглянутi. А бурсаки - о господи! - ледве тягали ноги.
Худi, нечесанi, у каптанах iз чужих плечей, вони снували тiнями, мов
грiшнi душi и пеклi.
Григорiй озирнувся на вже зачинену мiцну дубову браму i взяв на плечi
торбу. Земля пекла пiдошви, давили мури, стискалося серце в передчуттi
чогось тяжкого, похмурого...
З архiмандритських келiй бадьоро вийшов Калiграф. Вiн ледве стримував
свою велику радiсть. Проте чим менша ставала вiддаль мiж ним i приятелем,
тим бiльше смуток перемагав веселiсть.
- Ну, як?
- Зi мною все гаразд, а от iз тобою... - промовив скрушно Калiграф. -
Владика каже...
- I слава богу! - зрадiв Григорiй.
- Звичайно, па все е воля божа, - протяг смиренно Калiграф. - Проте...
Я розмовляв iз префектом... - примружив лiве око, немов прицiлюючись, - i
вiн сказав... коли б гостинець добрий.
- Ой, не бери грiха на душу! - пожартував Григорiй. - Чи ти забув, що
швидше верблюд пролiзе у вушко голки, нiж грiшники в царство небесне?
- А ми пока мося...
- Ну, я пiшов, - промовив твердо Сковорода. - Бувай здоровий! Vale!
- Лишайся, Грицьку! - простяг благальне руки Калiграф.
- Noli me tangere. Alea jacta est! - спинив його Григорiй. Поправив
торбу, шапку й подався до брами. - Прощай, щасти тобi!
Калiграф пiднiс угору руку i так застиг. У сумi, а може, в роздумах, чи
слiд манити в клiтку цю вiльну, дивну душу, яка безстрашно летiла знову у
безвiсть.
Лише на Краснiй площi Сковорода притишився. Ху, аж упрiв! Так бiг,
немов за ним гонилася принаймнi вовча Зграя. Чого, вiд кого? Не мiг
збагнути й сам. Але як тiльки вирвався iз штовханини тiсних торгових
вулиць на цей широкий, майже безлюдний простiр, то й одлягло вiд серця.
Мугикаючи якусь веселу пiсеньку, а мо'. й таку мелодiю, що народилася
разом iз добрим настро м у ного душi, пiшов неквапно площею. Праворуч
трохи не до хмар здiймалися кремлiвськi стiни й вежi, а попереду, побiля
спуску на Москвор цький мiст, немов ватага велетнiв у рiзнобарвних чалмах,
стояв чарiвний красень - храм Василiя Блаженного. На тлi собору, нiби
бородавка на рiвнiм тiлi площi, темнiло всiма забуте нинi жахливе Лобне
мiсце. Вiками тут царi й бояри четвертували волю.
Григорiй узяв праворуч, щоб обiйти цей пострах, i запитав у пана, що
прямував назустрiч:
- Скажiть, добродiю, а де тут унiверситет? Пан змiряв грiзним поглядом
вiд голови до нiг цього нахабу в старiм каптанi i вiдповiв, збиткуючись:
- Был раньше здесь. - Кивнув на Лобне мiсце. - А нынче - уж двадцать
лет как на Болотной площади. Так что беги, поучат!
Дотепний, бiсiв дука!
Спитав iще у трьох, уже простiших, але не взнав нiчого. Вони були б i
радi допомогти йому, але й самi не вiдали.
Нарештi бiля собору вгледiв двох модно вбраних джинджикiв. Позадиравши
голови, вони дивилися на мальовничi банi й перемовлялися. Наблизившись,
Сковорода почув нiмецьку мову i запитав:
- Sagen Sie bitte, wo ist hier die neue Universitat?
Тi обернулися й закам'янiли з подиву.
- Сковородо! Григорiю! - гукнули разом i, розпростерши руки, пiшли на
нього.
О господи, це ж дiоскури, Грипько Козицький та Миколай Мотонiс!
Поцiлувавшись iз хлопцями, Сковорода пригорнув ©х мiцно, немов боявся,
що то мана, яка ось-ось розтане.
- Ну, як ти, де ти? - спитав Козицький. Вiн не змiнився зовсiм - худий,
високий, з гарячим блиском у голубих очах.
- Я - тут, - сказав Григорiй.
- А де живеш, де трудишся?
- Нiде.
- Ти не жарту ш? - спитав Козицький i посмутнiв, замислився.
- Як перед богом.
- А нам казали, що ти в Колегiумi у Переяславi... - протяг Мотонiс
журно.
- Був, та загув. Прогнав епiскоп за незнання поетики.
- Поетики? - перепитав Мотонiс i засмiявся. - Та хто ж вiд тебе краще
зна !
- А як же ви? - обняв ©х знову Сковорода. - Вже тут чи й досi в
Лейпцiгу?
- Ще там. Вчимося коштом Академi©, - сказав Козицький.
- Нiмецько©?
- Санкт-петербурзько©. Ось при©здили по грошенята й одяг...
- За що служити вiчно ©й присягалися, - додав Мотонiс, простягши руку,
мов кладучи на бiблiю. Вiн був кремезний, жилавий i, мабуть, тому поруч iз
гiнким товаришем здавався дужим дубом.
- Ну ви й везучi, хлопцi! - позаздрив щиро Сковорода. - Вчитеся стiльки
рокiв...
- Послухай, - спинив його Козицький. - Чому б тобi та не по©хати до
Петербурга? Там зараз голод на вчителiв, на учнiв i взагалi на всякий
учений люд. Нарештi двiр зрозумiв, що опиратись треба на мудрi голови, а
не на дибу й каторгу.
- Ой хлопцi, хлопцi, - зiтхнув Григорiй. - Ще не було таких володарiв,
якi б дружили з мудрiстю! Мiнерва горда, а споконвiку цесарi шанують тих,
хто вмi гарно повзати й лизати царськi ноги.
Озирнувшись, чи хто не слуха , Козицький мовив гаряче:
- Нi, нi. На щастя, зараз не тi часи й не тi володарi! Один розумний i
доброчесний радник десь при особi цесаря може принести народу бiльше
користi, нiж полк борцiв за волю.
- Сковородо, не можна ставити усiх царiв на одну дошку з Iродом, -
устряв Мотонiс.
- А, не багато вартi не тiльки такi царi, як Iрод, а навiть добрi.
Козицький знiтився. Мотонiс витер пiт i запропонував:
- Ходiмо в шинок, братчики, та вiддамо належну цiану Бахусу за цю
неждану зустрiч!
Вони пiшли, обнявшись, i москвичi, здивованi таким чудним видовиськом,
спинялися i проводжали поглядами. Ну де ж це чувано, аби пани й холопи
отак ходили мiстом!
Знайшли пристойний шинок, а по-тутешньому кабак, або питейний дом.
м подали горiлки у кумганi та пирогiв iз капустою на дерев'янiй
тарiлi.
Мотонiс крякнув, налив чарки й проголосив:
- За альма-матер!
Випили. Козицький хекав довго, потому взяв пирiг так обережно й нiжно,
немов метелика, i став закушувати.
- Ну як там Ки©в, як Академiя? - спитав небавом. Григорiй лише махнув
рукою.
- А як друкарня лаврська? Знову друкують книги?
- Куди там. Мертве дiло...
- Так обiцяли ж дозвiл!
- Казав пан кожух дам, та слово ного тепле. Козицький насупився.
- Пора по другiй, хлопцi, - узяв кумгак Мотонiс. - Когось стрiчав iз
наших?
- Як не стрiчати! Кинь у собаку палицю, а влучиш у братчика, -
всмiхнувся Сковорода.
- А де Микита Гайстер? Такий худий та довгий...
- Микита сотником у Переяславi...
- Та що ти кажеш!
- Яв нього зимував. I зараз теж вiд нього. Принесли смажену рибу, яка
пахтiла на весь шинок цибулячим та часниковим духом.
Мотонiс втягнув повiтря носом i розплився у ласiй усмiшцi.
- Оце заку-усiя!..
- Скажи, Григорiю, - узяв Козицький чарку, - що на Вкра©нi дi ться. Як
там козацтво, воля?
- Кона воля, хлопцi. Пани людьми торгують, стягують ма тки, статки i
за дворянський титул вiддати готовi не те що край та волю, а навiть рiдну
матiр.
- Така пора, Григорiю, - сказав Козицький. - Як не сво©, так зайди...
- Сво ярмо не легше.
- Горiлка в горло проситься! - гукнув Мотонiс. - За нашу зустрiч, щоб
не була остання!
- Що ж ти робити дума ш? - спитав Козицький, коли вже випили i закусили
рибою.
- Не знаю. Мо', прихилюся десь до колегiуму... - знизав плечима
Сковорода.
- Григорiю, ©дь у столицю! - сказав Козицький палко. - Потрiбно вчити
тих, хто сто©ть при владi або стоятиме за рiк чи два, високих помислiв,
чеснот, гуманностi й смаку до вольностей, до рiвноправностi усiх
суспiльних станiв. Ми всi повиннi вчити! I не цуратися, не уникати служби,
чинiв, посад, бо як не ми, то iншi вiзьмуть усе те в руки й повернуть силу
й владу проти добра та iстини, яким служити нам наказали бог i совiсть!
- Учити треба. Але кого?.. - не погодився на те Григорiй. - Ну а чини,
посади та доброчеснi намiри - це фарисейство, бажання виправдати свою
жадобу слави, достатку, затишку, бо хто дав праву руку, подасть i лiву. Не
можна служити двом богам, не осквернивши одного з них.
- Ти неправий, Григорiю. Якщо нас кличуть, просять - треба iти
назустрiч.
- Людина мусить мислити...
- Пора по третiй! - сказав Мотонiс твердо й кивнув у бiк кабачника, що
прислухався до ©хньо© палко© бесiди. - А ми сьогоднi зустрiли тут
Ляшевецького, - сказав невдовзi.
- Кирила?
- Еге, Кирила. Такий величний, мудрий. Не жарт - намiсник
Тро©це-Сергiево© лаври!
- Ми з ним про тебе згадували, - додав Козицький. - Вiн пам'ята ... А
може 6, ти пiшов до нього в школу?
- Еврика! - гукнув Мотонiс. -Кирило прийме з радiстю.
- Вiн ще в Москвi, напевне, - сказав Козицький. - Ходiмо швидше в палац
епiскопа!
Як не спiшили хлопцi, Ляшевецького вже не застали. Вiн нещодавно
ви©хав. Але, на щастя, валка намiсника чомусь затрималася, й Сковорода, як
друг отця Кирила, був урочисто взятий на найзручнiший вiз.
Прощалися, немов навiки. Не обiцяли листiв, побачень, Зустрiчей. Були
свiдомi того, що ©хнi дороги, перехрестившись отак негадане, знов
розiйдуться на цiлi роки, а може, й на все життя. Не подавали виду, але
було ©м боляче йти манiвцями, мудрствувати, як гендлярi з Подолу, тодi як
©хнi прадiди виймали шаблi з пiхов i брали щастя з бою. Сини блукають
свiтом, шукають честi й прокорму, а мати сходить потом i нiкому подати ©й
напитися й сказати добре слово.
Поцiлувалися, утерли нишком сльози.
Тим часом валка рушила.
Отець Кирило не дуже зрадiв пришельцевi. Встав iз-за столу, де щось
писав, благословив, тицьнув похмуро руку для поцiлунку. Коли ж побачив, що
той не квапиться припасти до чудодiйних його перстiв, сердито скинув брови
i запитав:
- С чем бог послал?
Вiн був високий, грiзний, густе руде волосся облямовувало, неначе нiмб,
його рiзке обличчя.
- Я з Укра©ни, отче, Сковорода, -сказав Григорiй. Намiсник глянув
гостро й, почервонiвши, розплився в щедрiй усмiшцi.
- Оце так чудо! А я гадав, якийсь прочанин... Вибач. Я не впiзнав,
iй-богу!
Вiн пiдiйшов, обняв Григорiя i, посадивши в крiсло, вказав на стiл
рукою:
- Ось компоную проповiдь. Узавтра в нас великий хресний хiд. Народу
сила буде. З Москви навмисне ©дуть мо© казання слухати! Ридма ридають
люди, простi i знатнi - всi. Сам Сумароков плакав...
Зайшов послушник i запросив до трапези.
- Ходiмо, Грицьку, та черв'ячка заморимо! - сказав намiсник весело,
коли послушник щез. - А пам'ята ш нашi бурсацькi трапези? О, тут не те!
Коли б сюди пустити наших братчикiв... - потер вiн ласо руки й зареготав:
- Ото була 6 потiха!
Столи i справдi вгиналися. На величезних тарiлях лежали гори хлiба, та
пирогiв, та м'яса, та рiзно© риби... Капуста, грушi, яблука...
Благословивши братiю, намiсник поспiхом пробурмотiв молитву,
перехрестив на©дки й поважно сiв на покутi. Кивнув Григорi вi на вiльне
мiсце поруч.
- Яке сьогоднi свято? - спитав Григорiй пошепки, коли обiд почався.
Ляшевецький знизав плечима й зиркнув на келаря, який сидiв праворуч.
- Звичайний день. А що таке?
- Нiчого. Ви любите, як видно, поститись...
Намiсник окинув гордим поглядом свою паству i мовив:
- У нас сто тисяч крiпакiв.
Сковородi шматок застряв у горлi. Ледве ковтнувши, спитав украй
здивований:
- Пожартував? Чи правда?
- Га-га-га-га! - зареготав намiсник i пояснив ченцям, що перестали
чвакати: - Наш гiсть не вiрить, що в нас сто тисяч хлопiв!
Лункою трапезою пробiг легенький гомiн. Сопiння, посмiшки, маснi
обличчя, жарти.
- I двiстi з гаком тисяч десятин орно© уеллi, -_ додай спокiйно келар.
- Так що лишайся в нас, не пропадеш! - сказав намiсник i пiдморгнув.
- Го-го-го-го! - зареготала братiя.
Григорiй весь напружився i вже ледь-ледь не кинув ©м просто в очi слова
картання, гнiву, але па вiстрi втримався i мовив тихо, з притиском:
- Я не достойний тако© честi... Дякую.
Ченцi на©жилися, але поволi згасли i знову заходилися бiля смачних
на©дкiв.
Пiсля обiду отець намiсник повiв Сковороду на горiшнiй поверх, як тут
казали, "в купол", де розмiщалася славетна лаврська бiблiотека.
Григорiй жадiбно вбирав очима цю неймовiрну розкiш. Куди не глянеш -
книги! На почорнiлих старих полицях, i на столах, i в скринях, i на
пiдлозi купами. Малi, великi, старi, новi, друкованi i рукописнi, у
дорогих оправах i без оправ, пошарпанi...
- Ось джерело, жива криниця мудростi, - повiв рукою Ляшевецький. -
Приходьте, спраглi духом, i пийте, пийте, аж доки стане сили!
Сковорода взяв iз полицi книгу й, змахнувши порох, почав гортати. Була
то збiрка коротких грецьких вiршiв. Вiн зачепився за мудрий змiст одного з
них i переклав уголос:
Ловити треба час, би швидко все старi :
За лiто козеня ста кошлатим цапом...
- Ти добре зна ш грецьку, - зазирнувши через плече у книгу, сказав
намiсник. - А в нас нема вчителя...
Григорiй змовчав. Немов лихвар у скринi з грiшми, порпався у книжковiм
золотi, не помiчаючи нi плину часу, нi нетерплячки, яка трясла
Ляшевецького i не давала йому на мiсцi встояти.
Нарештi намiсник узяв Сковороду за руку й сказав рiшуче:
- Ходiмо, я покажу тобi наш монастир. А фолiанти цi нiде не дiнуться.
Пiсля шкiльного дзвону хоч i щодня приходь сюди й читай до вечора. А не
вгаму ш спраги, бери свiчки й лишайся на нiч! Тут навiть де виспатися.
Хоч хресний хiд мав вiдбутися завтра, уже сьогоднi було у Лаврi людно,
мов у Лубнах на ярмарку.
Притихлi, боязкi i невимовно враженi громаддям мурiв, храмiв, прочани
вешталися по монастирю, молились богу, кланялися, благословлялися ледве не
в кожного зi святих отцiв, купували свiчi, хрестики й всiлякий iнший
дрiб'язок, який захистить ©х од хвороб i недругiв, бо вiн iз такого мiсця,
яке угодне боговi й до неба ближче, нiж ©хнi грiшнi села.
Не звертаючи на цю юрбу уваги, Ляшевецькии розповiдав Григорi вi про
заснування Лаври, про оборону ©© в часи Лжедмитрiя. А як минули ставок,
зарослий вербами, i пiдiйшли до храму, узяв пiд руку гостя й благоговiйно
мовив:
- Собор Успенiя. Каплицю бачиш? Пiд нею лежать останки царя Бориса
Годунова, його дружини, дочки та сина...
Невдовзi вiн зупинився перед новою церквою.
- А цю воздвиг наш землячок Олекса Розум, граф РоЗумовський. Позаторiк
©© освячували. Була сама iмператриця... Ти б на Олексу глянув! Аристократ,
вельможа. Весь у шовках та золотi. Iмператрицю водив пiд ручку, ганяв
мiнiстрiв, немов зайцiв солоних...
Вiн говорив неголосно, але з такою задрiстю, що аж спiтнiв, захекався.
- Тобi давно, напевне, впiскопiя сниться? - пожартував Григорiй.
Але намiсник не засмiявся, не вiдповiв так само жартом, а набундючився
i мовив мрiйно:
- На все воля божа... Якщо вiн схоче, пошле й таку велику милiсть...
- А як синод?
- У синодi люблять мене за проповiдi... й за подарунки... -
Перехрестився i перевiв розмову на iнше: - У цьому храмi Смоленська божа
мати. До не© йдуть iз усiх кiнцiв Росi©. Бо чудодiйна. Торiк зцiлила двох
бiснуватих i трьом жiнкам безплодним послала чад, лицем на не© схожих...
- Кириле, ти, бачу, знову не впiзна ш мене, - сказав Григорiй весело. -
Я ж не прочанин...
- Ти що, не вiриш?!
- Нi, вiрю, вiрю, - засмiявся Сковорода. - Такi ченцi зцiлити можуть не
те що жiнку, а й смокiвницю!
Кирило звiв докупи брови, трiпнув сердито "нiмбом" i... осмiхнувся.
- А ти йоржистий, як i колись.
- Та й ти нiвроку був на язик.
- За десять рокiв обчоргав, стер. Вже як стара мантачка, - зiтхнув
намiсник скрушно. - Гада ш, легко годити богу й людям?
- То не годи.
- А сан? А звичка жити в постiйнiй шанi, славi? А недалека старiсть?
- Од всього найдорожчий душевний мир i спокiй.
- Душевним миром не будеш ситий, Грицьку.
- Не в ситостi, Кириле, щастя, а в сроднiй працi, в певностi, що ти
живеш по правдi, не робиш шкоди iншим i не да ш нiкому й свою мервити
душу.
- Та ж свiт - не рай, - не приставав на те намiсник. - Тут кожен рве
собi. Кричать про совiсть, душу i про любов до ближнього, самi ж, що
можуть, тягнуть. А я, по-тво му, стояти мушу збоку, дивитися й ковтати
мовчки слину? Нi, красно дякую! Нема дурних... От як усi так житимуть,
тодi i я, будь ласка.
- Ти ж проповiдник, пастир!
- Я й проповiдую, картаю жадiбнiсть, нечеснiсть, пiдлiсть i всi грiхи
на свiтi.
- А сам?
- А сам живу, як можу!
- I люди вiрять тво©м словам-облудi?
- Не знаю. Плачуть...
- З горя?
- Пiди спитай...
Почувся шум, квапливi кроки, гомiн. Прочани кинулися, неначе вiвцi, до
головно© брами, стовпилися мiж трьох церков. Поволi стихли, дали комусь
дорогу.
- Що там таке?
- Iдуть молитись схимники, - сказав намiсник глухо. Невдовзi з натовпу,
що розступивсь побожно, з'явилася юрба ченцiв, одягнених у широченнi чорнi
опанчi, що на п'ять лiктiв волочилися по землi. На головах високi чорнi
каптури. В руках не жезли, а кiлки. На ши© в кожного по дзвону, та ще й з
вiрьовкою. Сумами, iконами, книжками усi обвiшанi...
- Дорогу, дорогу святим отцям! - лунало грiзно в натовпi.
Григорiй плюнув. Серед "святих" вiн упiзнав кiлькох ченцiв, що
обжиралися недавно в лаврськiй трапезi i реготали з радостi, що мають з
кого дерти.
- Це лицемiри, мавпи! - промовив гнiвно.
- Менi пора до церкви, - сказав намiсник поспiхом. - Зайди до келаря,
нехай тобi дасть келiю.
- Якщо дозволиш, я заночую в бiблiотецi, в куполi.
- Ночуй, будь ласка! Там тапчан i ковдри...
Ляшевецький хотiв сказати ще щось, але махнув рукою i поспiшив до
храму, в який вливалася рiка прочан та схимникiв.
Дзвонили дзвони, кликали молити бога, каятися. Спускалися вже
прохолоднi, передосiннi сутiнки... Вповзала в душу темiнь...
Вiн повернув до трапезно©.
Худий хлопчак-послушник, що готував вечерю, покiрно вислухав бажання
гостя, узяв двi свiчки i, запаливши одну З них, подав обидвi Сковородi.
- Вечерю вам принести? - спитав байдужим, мов потойбiчним, голосом.
- Не треба, дякую.
У книгозбiрнi було вже зовсiм темно. Подибавши старий свiчник, Григорiй
накапав у нього трохи воску, поставив свiчку й пiшов розшукувати тапчан.
Той прича©вся в нiшi, за невеликим столиком, заваленим сувоями паперу,
книгами. Були тут навiть i каламар, i пера. У каламарi, правда, давно вже
висохло, як у пiсках пустелi...
Григорiй скинув торбу, каптан i чоботи, якi йому подарував Микита у
Переяславi, лiг на тапчан i взяв зi столу найближчу книгу. То був Еразм,
великий свiточ iстини, свободи духу, братства. Григорiй почав гортати його
блискучу "Похвалу глупотi", яку читав ще в Академi©. Та з голови не йшли
ченцi, намiсник, прочанськi юрби i все, що чув та бачив за цi пiвдня,
прожитi в Лаврi. О господи, Iсусе, сину божий, якими сталi© нинi тво©
апостоли, тво© пророки й слуги! Денно i нощно вони у храмах моляться i
безперервно барабанять у псалтир. Церкви будують, монастирi, каплицi.
Бредуть поклонниками в русалим... З обличчя - святi, а в серцi -
найбеззаконнiшi! Честолюбцi, звiдники, немилосерднi i нетерпимi... О,
лицемiри!
Поклав Еразма. Тремтливий вогник свiчки замиготiв, заблимав. Пiдмостив
каптан пiд голови, зручнiше влiгся i взяв одразу кiлька книжок. Плутарх...
Сенека... Цiцерон... Воiстину жива криниця мудростi!
Заснув пiд ранок, уже пiсля других пiвнiв.
одразу вийшов на тополину вулицю свого села.
Було якесь велике лiтне свято. Люди ходили з пляшками й скляницями в
руках, смiялися, спiвали, плакали i пританцьовували. Йому дали великий
келих меду й червонобоке яблуко. Музики тнули горлицю, здiймався вихром
танець...
I раптом вiн опинився в палацi, де веселилися напудренi та кучерявi
пани i панi©. Манiрнi, хитрi, жадiбнi, вони всмiхались лагiдно одне до
одного, знiмали маски i милувалися сво ю випещенiстю перед великим
дзеркалом... Здякзлося, Григорiй був для них невидимим, безплотним
духом...
Нарештi якась незнана сила ввела його у величезний прекрасний храм. Т
вiк удвох з дияконом почав служити лiтургiю. На хорах пiвчi вели протяжно:
"Святий боже, святий крiпкий, святий безсмертний, помилуй нас..." .Тим
часом батюшка ходив по церквi з тацею i виривав iз рук прочанок ©рошi, а
дяк витрушував кишенi й гамани чоловiкiв.
Нараз запахло паленим. Григорiй зайшов в олтар i зупинився вражений.
Попи й ченцi тут жерли м'ясо звiрiв та рiзних птахiв. А тi, кому було
замало цього, над величезним вогнищем пекли людину в чорному. Григорiй з
жаху крикнувПрокинувся. Лежав, облитий липким холодним потом, i намагався
згадати, де вiн.
Бiблiотекою вже походжав свiтанок. В одному з вiкон горiв рожевий
вiдблиск...
Згадав - i стало лячно. За свiт, за себе, за рiдний край, який покинув
так нерозважно в тяжку, недобру пору. Минуло лiто волi, спадало з дерева
останн листя прав... Порозбiгалися, неначе мишi з корабля! Мерщiй у нори,
в нори. Сини народу, великомудрi голови! А хто ж заступиться за бiдолаху
смерда, хто стане щитом червленим мiж ним i паном, научить правди, iстини,
яку ховають дуки за сiмома замками?
Схопився з ложа, оглянув iз жалем книжкове царство й почав збиратися.
Одразу стало на серцi легко, вiльно. I так завжди. Коли доходив якогось
рiшення, робився сам спокiйним, на думку й слово гострим, готовим знести,
витримати безкра© версти, злигоднi, самотнiсть, спрагу, голод.
Спустився вниз, у трапезу. Хтiв попросити окра ць хлiба, але роздумав.
Послушник спав на лавi, самому ж брати нiяково. Щоб не збудити хлопця,
зняв обережно защiпку i, прочинивши важкi окутi дверi, вийшов на критий
ганок.
Мiж верб над сонним ставом сiрiв туман. На морiжках довкола, прославши
свити, спала прочанська чернь. Подекуди уже блукали люди. Хтось умивався
бiля криницi, з кадуба. Дiдок iз борiдкою, як у старого цапа, стояв
навколiшки й молився, дивлячись на золотi хрести, що вже горiли у скiсних
перших променях...
Надiвши шапку, Григорiй збiг по вогких сходах ганку й попрямував до
брами.
Похмурий страж у рясi, але при шаблi та двох пiстолях, одсунув мовчки
засув i пхнув ногою дверi. Григорiй вийшов. Примруживши вiд сонця очi,
дихнув на повнi груди. В дорогу, в iрiй!
Благословен великий шлях додому! А там i вмерти легше, як на чужинi
жити.
СIТЬ П'ЯТА
Хто б мiг подумати, що Iосаф не забув про нього. Минуло стiльки рокiв,
а вiн згадав, переступив через усi незгоди й послав отця Гервасiя знайти
нетягу-вчителя i запросити в Харкiв. Ще й передав через Iгумена, що
дозволя вчити спуде©в так, як вiн вважа за краще. Дива, та й годi! Чи то
за цих шiсть рокiв змiнився свiт, чи то владика здружився бiльше з
мудрiстю, як сiв епiскопом у мiстi Б лгородi... А може, те i се. День
проживеш i то ста ш немовби зовсiм iнший. Людина вiчно вчиться, й життя
одного мало, щоб осягнути все, пiзнати свiт до краю... В Колегiумi його
уже чекали.
- Григорiй Савич? - спитав префект, пiдводячись, як тiльки Сковорода
переступив порiг завалено© книжками келi©. - Кордет Лаврентiй, - подав вiн
руку i посмiхнувся болiсно: - Смиренний iнок, любитель муз та вчитель
фiлософi©.
У нього був дзвiнкий, при мний голос, блискучi карi очi й рiзкi
хлопчачi рухи.
- Тут нам про вас розповiдав Гервасiй. Сiдайте, прошу...
Вiн прогорнув на лавi трохи мiсця, розвiв руками, мов вибачаючись за
цих настирникiв у шкiряних оправах, i повернувся за свiй незграбний
дубовий стiл.
- Ви чули? Росiяни при Кунерсдорфi ущент розбили Фрiдрiха!
- То й що?
- Та це й для нас вiкторiя, бо там же б'ються полкiв чотири козакiв!
- А скiльки вдiв та сирiт лишила нам ця перемога в Пруссi©?
Кордет замислився. Вiн виглядав на рокiв тридцять п'ять, хоч, певно,
був молодший. Чернеча ряса не молодить нiкого.
- Вам залишили клас поетики, - промовив невдовзi i посмiхнувся: -
Порфирiй Крайський, протоi рей, хотiв забрати цей клас собi, то я мав
честь йому довести, що вiршування й творiння тайних суплiк не wszystko
jedno.
- Ну, вiн тепер вас проковтне, колего.
- Подавиться! - сяйнув Кордет очима, рйiфии рiшув книжку, яку читав,
коли зайшов Григорiй, i запропонував: - Ходiмо, я покажу вам келiю.
Правда, воно не зовсiм келiя, а так собi, спокiйний закут у музеумi, сiреч
у книгозбiрнi нашiй...
- Чудово, отче! - зрадiло мовив Сковорода. - Чотири роки тому я ледь не
плакав, кидаючи таке кубельце. Лаврентiй спохмурнiв.
- Я дуже прошу, не звiть мене отцем i прочая... Мене драту ...
- Пробачте. Я ж не вiдав...
- Оце Колегiум, - кивнув Кордет на кам'яний триповерховий дiм. - А далi
- бурса, чи, як тут каже дехто, сiропитательний будинок. Ген монастирська
трапеза... До речi, ви обiдали?
- Я не обiдаю.
- I я, коли нема чого на зуб покласти! - сказав Кордет. - Ходiмо
спершу та перекусимо, чим бог послав, чи то пак ректор, а вже тодi i в
келiю.
- Спасибi. Я не обiдаю уже чотири роки, - знiяковiв Григорiй. Вiн не
любив хвалитися сво©м життям, розповiдати, який вiн скромний, витриманий,
ледь не святий.
- В iм'я чого? Щоб умертвляти плоть? - спитав Кордет зчудовано.
- Нi, навпаки. Людинi зайве приносить бiльше шкоди, анiж мала нестача.
Кордет щось буркнув. Оглянув скоса нового вчителя i повернув до виходу
з монастиря. Перед ворiтьми узяв праворуч, завiв Григорiя у кам'яний
приземкуватий будинок i, вiдчинивши дверi в маленьку келiю, сказав не
зовсiм чемно:
- Ось тут викохуйте сво© прийдешнi мощi, а я пiшов обiдати.
- Бог вам у помiч! - гукнув Григорiй.
- Я пожую i сам, ще зуби добрi маю! - озвався вже вiд дверей Кордет i
швидко вийшов iз бiблiотеки.
Сковорода всмiхнувся. Либонь, хороший хлопець оцей префект-фiлософ.
Рiзкий, одвсртий, щирий... Ого! Тут справжн лiжко. Т навiть миска для
умивання, рушник, вiдро з водою й кварта. А на столi нова велика свiчка у
гарно виточеному свiчнику...
Григорiй поклав на лiжко торбу i, розв'язавши комiр, умився з дороги.
Вода джерельна, чиста. Рушник м'який, пахучий, як у селянськiй хатi... По
всьому тiлу пiшла солодка хвиля блаженства, спокою. Душа жадала простору.
Вона була, немов жива криниця, ущерть налита музикою, словами вдячностi до
тих людей, якi подбали загодя про незнайомця-вчителя, ще и ненароком, а
мо', й навмисне дали йому в такому мiсцi жити, яким вiн снив, яке для
нього зручнiше й лiпше вiд усiх хоромiв панських.
Дiстав сопiлку з торби, лiг горiлиць на лiжко, заплющив очi й заграв,
заграв...
Он по горах снiги лежать,
По долинах води стоять,