Шевчук Владимир. Григорiй Сковорода

деспотiв, чванливих дурнiв, церберiв, що стережуть недремне чуже добро, i
яничарiв, якi в лакизькiм запалi стинають голови братам по роду-племенi...
I раптом - чудо зцiлення! Хвороби, смерть, страждання - все вiдступило
перед новим бажанням, маренням його душi i навiть тiла. Йдучи селом, де
залишився, щоб пережити зиму, звiв обважнiлу голову i на безверхiм деревi
побачив чорну шапку диного на весь Бурлук гнiзда буслiв. Спинився,
вражений. Щось перевернулося у нього в грудях, затрiпотiло солоним щемом,
перенесло його в дитинство, в сво село, на рiчку Многу... Негайно йти,
негайно бiгти, ©хати, крильми летiти! Там, тiльки там, у рiднiй хатi З
бiблiйним символом свято© моцi й твердостi, вiн обрете жаданий мир i
спокiй!
Думки кружляли, билися крильми одна об одну, злiтали, падали. Завзято
гупало у грудях серце, немовби то й не воно захекувалося на день по
три-чотири рази. А ноги, звиклi до нескiнченних мандрiв, самi напружилися
i понесли Григорiя назад, до житла, де вiн зоставив торбу. Мерщiй, мерщiй
у рiдний край! Там - щастя, там - його земля обiтована!..
До Харкова його пiдвiз господар, в якого жив. А звiдти - З поштою аж до
Охтирки. Пождав добу оказi© i, не дiждавшись, подався пiшки. Мерщiй,
мерщiй! Там - берег, там - твердь, яко© вiн усе життя шука !..
Була вже пiзня осiнь. Дерева скинули сво© розкiшнi шати й стояли чорнi,
журнi, немов ченцi на похоронi. Дорогу Зранку схоплював легкий морозець, а
близько полудня, пригрiта сонцем, вона ставала страшним судом, болотом.
Iшов узбiччям, то вiддаляючись, то наближаючись до шляху, змiшаного i
перемiшаного за днi негоди. Iшов у сивих роздумах, перебираючи все, що
почув, побачив i пережив за пiвстолiття пошукiв, вагань, бажання пiзнати
свiт, природу й себе самого як невiд' мну ©© частину. Були падiння, злети,
гiркi поразки та перемоги, але дорога була пряма й правдива. В цiй су тi,
в цьому хаосi, де переплуталося велике й нице, брехня i правда, добро i
зло, вiн не метався, не вибирав зручнiшого, а простував до iстини й, мов
Дiоген, хотiв знайти Людину. А чи знайшов - не вiдав. Вона, як дух, як
марево. Iнодi йому здавалося, що вже в руках, вiднайдена, але за мить вiн
знову брав лiхтар свiй i знов шукав...
- Ви що, ослiпли, дiду?! - нараз спитав хтось весело.
- Хильнули зайве, мабуть? - озвався iнший голос. Сковорода отямився й
лише тепер помiтив, що йде болотом, порослим вербами та молодою вiльхою,
3а сажнiв сто, праворуч,- густа березина. Й нiде нiкого. Хто ж говорив?
Почулося...
По купинах, минаючи грузькi мiсця та воду, дiстався берега. Сiв i
роззувся... Мокрi. Таки набрав! От халепа...
- Добрячi чоботи! - сказав хтось поряд. Григорiй глянув i не повiрив
сво©м очам - крокiв за три вiд нього, бiля верби, стояв Мотинiс! У
козацькiм стро©, з шаблею.... Свят, свят!
- Це ти, Миколо? - спитав про всяк випадок, хоч був упевнений, що то
мана, породження його уяви.
- Я, я, Григорiю! - пiдбiг Мотонiс. Обняв, пiдвiв на ноги й поцiлував.
Вiн так зрадiв, що на очах повиступали сльози. - Коли ж це ми востанн
бачилися?
- В Москвi.
- Ой леле! Це ж бiльш як двадцять рокiв...
- Миколо, яким це побитом ти опинився тут, та ще в такiй личинi? -
спитав Григорiй. Мотонiс ураз нахмурився.
- Це довга пiсня, Грицьку... - промовив згодом. Вiн тихо свиснув, i
з-за верби з'явилася якась проява в гусарськiм кiверi, у дранiй свитi та
личаках. - Пильнуйте, хлопцi, а я пройдуся з гостем, - звелiв Мотонiс.
Поправив шаблю, шапку й галантно взяв пiд руку друга: - Прошу, mon cher.
Пiшли в глиб лiсу. Григорiй скоса зиркав на постарiлого, та ще мiцного,
широкоплечого й легкого в поступi свого товариша i кондисципула. Ну й
дiоскури!..
- А де Козицький? - спитав небавом. - Чи не до нього мене ведеш?
Мотонiс став i, вiдпустивши лiкоть Сковороди, промовив глухо:
- Грицько зарiзався чотири роки тому...
Сковороду немов обухом ударило. Стягнувши шапку, вiн довго мовчки в
душi оплакував давно загиблого борця за iстину, за перемогу розуму над
нетерпимiстю та марнославством можних.
- Як же могло це статися?
- У вiдча©...
- Вiн же домiгся, чого хотiв. Був при самiй i мiг навчати ©© свободи,
правди та доброти.
- Вiн i навчав. Робив переклади, писав статтi... Аж двадцять довгих
рокiв трудився вiн для волi, страждав, боровся З темрявою, спiвав осанну
мудростi!.. I впав, розчавлений казенним чоботом.
- А де ж був ти, чом не пiдтримав друга?!
- Нас роз' днали. До краю вимучений, Козицький взяв вiдставку й утiк до
Москви. Мене ж невдовзi 3 Сенату вигнали, позбавили усiх чинiв i
заборонили будь-де служити.
Помовчавши, Мотонiс стис рукою шаблю й додав крiзь Зуби:
- Саме тодi Грицько й наклав на себе руки...
- Допросвiщалися, - зiтхнув скорботно Сковорода. - Я ж вам казав...
- Григорiю, коли 6 ти знав, як часто тебе ми згадували останнiй рiк! -
сказав Мотонiс палко. - Ми вже тодi збагнули, що заблукали, не ту дорогу
вибрали i вiддали сво© знання, свiй розум i все життя на те, щоб нести
свiчку перед слiпцями... Коли Грицько побачив, що мудра з мудрих лише в
свободу гра ться й морочить голову, аби мiцнiше взяти в руки вiжки, вiн
плакав iз горя i називав себе Iудою, який продав народ свiй. А тут укази,
суди, репресi© та наглi смертi! Лосенко, Барков, Золотницький, Сiчкар,
Козельський, Полетика, Туманський, Березовський...
- Максим? I вiн!..
- Шiсть рокiв учився в Iталi©, прославився як композитор, став
академiком, дiстав звання maestro di capella.. А як вернувся до
Петербурга, його поставили... звичайним пiвчим. Вiн затужив, запив i
врештi-решт не витримав та й перерiзав горло... Не мав нiчого, кажуть,
окрiм ножа й сопiлки...
Григорiй мовчки плакав. Нерони лютi, iроди! Медоточивими словами й
усмiшками ви прикрива те свою жорстокiсть! Скрiзь проповiду те i
вихваля те любов до ближнього, самi ж тим часом нищите найкращий цвiт
народу, його надiю, силу. В' теся бiлим голубом над тим, хто прагне
мислити, i налiта те безжальним беркутом, коли прозрi мудрий i мовить
слово правди у храмi лжi, де замiсть духу iстини вита дух улесливостi та
фiмiамний дим. Що вам народ, вiтчизна, нацiя! Ви - сiль землi, зразок
чеснот i мудростi, дине плем'я, каста, що може вивести в долину вiчних
радощiв...
- Я ледве вирвався, - розповiдав Мотонiс уже про себе, - i втiк сюди.
- Куди, Миколо?
- Не поспiшай, побачиш зараз...
Попрямували уздовж ялинника i вийшли на лiсову галявину. Ого, тут
справжнiй табiр! Навкруг вози, всерединi горять вогнi, ©дять з опалок
конi, снують озбро нi лiсовики...
- Агов, Миколо! Кого привiв? - гукнув од вогнища Григорi вi знайомий
голос.
- Товариша.
- Гайда сюди! . - У нього ноги мокрi. -_ Оддай йому мо© шкаповi чоботи.
- Хто це такий? - спитав Григорiй.
- Отаман Доля.
- Господи, то вiн живий?!
- А чом йому не жити - вiн заговорений, його нi меч, пi куля не бере!
- Як i Гаркушу? - спитав Григорiй. Останнi роки вiн чув не раз про
невловимого проводиря повстанцiв.
- Гаркуша ще й характерник. Коли прийдеться туго, враз перекинеться ким
завгодно i поминай як звали.
- Якби-то всiх нас заговорив хто-пебудь...
- На жаль, це казка, вигадка, - зiтхнув Мотонiс.
- Коли у казку вiрять, вона ста немовби правдою. Вiзьми, скажiмо,
бога...
- Свят, свят... Григорiю, що ти речеш!
- Що думаю...
Мотонiс швидко знайшов на возi чоботи, сухi онучi й подав Григорi вi.
Спiдлоба стежив, як той взува ться. А потiм мовив тихо:
- Ти завжди був для мене загадкою.
- Усе на свiтi - загадки. Пройдуть вiки, а люди битимуться над ©х
розгадуванням. То тiльки дурнi думають, що, прочитавши святе письмо чи ще
з десяток книг, пiзнали всю премудрiсть, дiстали дна в криницi див
природи. Але ж криниця та невичерпна!
- Тодi навiщо й мучитися, черпати, прагнути...
- Iнакше - смерть. Не прагнуть iстини лиш мертв'яки, ходячi трупища!
- Миколо! - покликав знову Доля. - Гайда сюди, якраз поспiла каша!
- Уже йдемо, отамане! - гукнув Мотонiс i поклонився чемно Сковородi: -
Прошу, mon cher.
Коли наблизилися, Ничипiр устав з колоди i, розпростерши руки, пiшов
назустрiч:
- Оце так гiсть! Григорiю, та ми з тобою вiчнi! Гляди, й за рокiв
двiстi зустрiнемося в якiйсь дiбровi.
- Вам добре, батьку, ви заговоренi... - всмiхнувся Сковорода.
- Заговорила нас люта зненависть, - сказав Ничипiр палки. - Не ма м
права вмерти, доки народ наш у рабствi! Земля не прийме, виплюне.
Гайдамаки попритихали, немов зайшли до храму. Вони напевне вiрили
словам отамана про ©хню мiсiю в боях за кращу долю, в безсмертя дiла,
якому вiрно служать i за яке тут гибiють.
- Ми - дiти волi i не дамо нiкому тримати нас на прив'язi, як тих
собак! - гримiв Ничипiр далi. - Все панство знищимо, все до ноги!
- Холоне каша, батьку, - промовив хтось нетерпляче. Отаман стих, опiк
недобрим поглядом того нахабу i посмiхнувся:
- Оверку, голубе, ти постарiв, тобi за кашею не видно свiту.
- Iстинно, - сказав Оверко. (Та це ж той самий козак без вуха!) - Пани
ростуть, немов гриби пiсля дощу, усiх не визбира ш... А каша - вiрна
штука. Та ще коди з таранею!.. - Вiн пiдморгнув Григорi вi, дiстав з
халяви ложку й суху рибину. - Благослови, отамане!
Ничипiр узяв тараню, понюхав iз присвистом i, передавши гостевi,
врочисто сiв до казана, який пахтiв на всю дiброву.
Трапезували мовчки, лише сопiли та шкряботiли ложками. А як упоралися,
Оверко крякнув i протягнув мрiйливо:
- Добряча каша... А коб iще по чарцi...
- По чарцi iншим разом, - сказав рiшуче Доля i повернувся до Сковороди.
- Хай вибача гiсть...
- Менi що е та чарка, а що ©© нема - то все одно, - утiшив ©х
Григорiй.
- Того не може бути! - гукнув Оверко. - Це ж вам не чоботи i не
штани!..
- I не пiстоль!
- О, це вже пальцем у небо.
- Забув, Овсриу, як ти пропив пiстоля? Жартуючи, понабивали люльки
пахучим тютюном i задимiли.
- Ну, як живеться-ма ться? - обняв отаман гостя.
- Живу, як пташка божа, не сiючи i не жнучи...
- Усе чита ш, пишеш, шука ш правди в книгах?
- Шукаю, батьку.
- Даремна праця, Грицьку. Там не знайдеш.
- А де ж?
- На вiстрi шаблi!
- Може... Але чому ж тепер бояться слова бiльше, нiж сотень шабель?
- Свiт одурiв. Однi впилися владою, а другi - рабським чадом...
- I ти гада ш, батьку, збудити ©х домахою?
- А чим поганий цей будимир! - Вiн спритно вихопив IЗ пiхов шаблю й
пiдняв угору. - Блискавка!..
Помилувавшись, сховав домаху, зиркнув на сонце, що вже горiло червоно
за чорно-бiлим лiсом, i знов обняв Григорiя.
- Земляче, кидай мудрствувати та йди до нас!
- Лишайся з нами, Грицьку, - зрадiв Мотонiс. - Здобудем волю або
помремо весело!
- Лишайся!
- Вирiжемо усiх панiв та ©хнiх прихвоснiв!
- Спасибi, люди добрi, за честь, за шану, - вклонився стримано
Сковорода. - Рубати шаблею - чуже мо©й природi...
- Ти боягуз!
- Дрижиш за власну шкуру!
- Попiвська кiстка!
- Здрайця!..
Сковорода спокiйно вислухав, обвiв юрбу ласкавим пильним поглядом
(довкола вже зiбралася мало не вся ватага) i мовив тихо, але щоб чули всi:
- Нiж докоряв Брусковi: "Ти нас не любиш, братику, коли не хочеш
вступити в нашу стать i бути, як ми, ножем..." "Якби не здатним я був
гострити, - сказав Брусок, - то не вiдмовився б ввiйти у ваше братство. А
нинi тим-то й люблю я вас, то сам не прагну рiзати. Коли б я став ножем,
то, ©й же богу, один нiзащо стiльки не перерiзав би, скiльки всi тi ножi
та шаблi, якi я вигострю за все сво життя. А на бруски тепер велика
скрута..."
Iз лiсу вихопився ще зовсiм юний вершник, промчав галявиною i,
врiзавшись у гайдамацький круг, тривожно крикнув:
- Батьку, Гаркуша просить помочi! Отаман звiвся.
- Де вiн?
- На Грунь-Ташанi, батьку, побiля Будищ Лютенських.
- Коня! В дорогу, хлопцi!
Галявина i вся дiброва враз ожили, завирували людом. Мотонiс поспiхом
обняв Григорiя, поцiлував у щоку i мовив журно:
- Мо', не побачимося на цьому свiтi... Я дуже-дуже радий, що ми
зустрiлися.
- Я теж, Миколо.
- Прощай! Vita sine libertate, nihil!
- Амiнь!
За мить Мотонiс був на конi. Махнув рукою, свиснув i зник у лiсi.
Пiдводи, вершники одне за одним танули у сiрих сутiнках. Стихав поволi
гомiн... Коли останнiй вiз сховався в голих хащах, Ничипiр Доля спинив
коня бiля Григорiя, зняв сиву шапку й сказав печально й рiзко:
- Бувай здоров, земляче! Коли-то знову стрiнемося... Гостри гострiше,
голубе! Бо, правду кажучи, ступилась наша сила, кавалком хлiба сита... -
Узяв коня в остроги. - Прощай!
- Храни вас!.. - гукнув услiд Григорiй i важко сiв. Вогонь ледь жеврiв.
Сутiнки усе густiшали. Тяжка осiння темрява, вже не скрадаючись,
обволiкала напiвзагаслi вогнища, й вони вкривались попелом, та©ли кожну
iскру для тих великих спалахiв, якi ще будуть, якi ще здiймуть полум'я,
мов малиновi стяги, й провозвiстять новин Великий День.
Заморосив дрiбний холодний дощ. А потiм знявся вiтер i сипонув iз
мороку лапатим мокрим снiгом.
У Чорнухи Сковорода прийшов уже по мерзлiм груддi. Вiйнуло рiдним,
милим. Як блудний син, вiн ладен був упасти на цю прекрасну землю,
заплакати сльозами радостi й просити тiнi предкiв не отвергати його в
тяжку годину, а повернути свою любов i хоч маленьку часточку того земного
раю, в якому вирiс i вiд якого пiшов у люди, гнаний жагою знань. Обiтована
земле! Прости нам роки мандрiв, надi© всуе i той полон гипетський, який
трима удалинi вiд тебе тво©х синiв! Дай нам востанн сили або прийми в
сво щедротне лоно. Благословеннi шляхи додому, благословенна несхибна
твердь, яко© можна прагнути у будьякому плаваннi!
Ступав чумацьким шляхом i святкував безкраю низку зустрiчей. Га©,
садки, урочища, хати, дерева, клунi - усе нашiптувало йому казки
дитинства, вливало молодiсть у вже пiдтоптане, на мощi схоже тiло. Яка
краса, яке блаженство! Вiн наповнявся радiстю, мов джерело водою,
вiдiгрiвав схололу душу й ставав безмежно добрим i всепрощаючим...
Однак щось муляло, щось заважало - все дужче й дужче - здоровити цю
милу, тиху гавань... Вiн тут не був чверть вiку. Там, де росли дерева,
чорнiли пнi; де красувалися двори значкових та козакiв, стояли пустки або
хатини, печально схожi на жебракiв, сдавалось,_ мор пройшов селом... I
справдi, хоча була недiля, Григорiй не зустрiчав нiкого. Лише подекуди
свiтили з вiкон сумнi дитячi очi... Поволi радiсть танула, спадала з очей
полуда спогадiв, i незабаром замiсто давнього перед Григорi м постало
нинiшн , таким, як , в усiй сво©й мiзерностi та непривабливостi.
Вiддалеки побачив рiдну хату. Впiзнав по грушi та по гнiзду лелечиному.
Й ледь не заплакав. Господи, невже вiн дома, в сво©м селi, на березi сво ©
Многи!.. Заплющив очi й з усiх бокiв до нього ринулося все, що колись вiн
чув та бачив на цiй землi, на цих вузьких фортечних вулицях. Дiд, батько,
мати, сусiди, брат, його дружина й дiти кричали, плакали, смiялись,
лаялись, розповiдали сво© турботи, пригоди й сни...
- Добридень вам, - сказав хтось поряд.
Сковорода розплющив очi i вiдповiв старому, який стояв, злегка пiднявши
шапку. Як не вдивлявся, не упiзнав - такого дiда в них не було...
Всмiхнувся, нараз згадавши, що З того дня, як вiн по©хав звiдси до
Академi©, минуло сорок рокiв. Тодi дiдусь цей був ще, напевно, парубком.
Що робить час!..
Зiйшов униз узвозом, яким колись прорвались шведи в замок. Бiля
струмка, що понад валом збiгав до Многи, на мить спинився й, мов у
дитинствi, попробував, чи вже мiцний льодок. Нiвроку, ковзатись можна... I
душу знов наповнила щемлива радiсть зустрiчi. Тут кожен кущ i кожна
стежка, ба навiть грудочка, йому про щось нагадували i промовляли до нього
нiмо й палко.
Вже видно вiкна й дверi, вiз бiля клунi й похилений старий лозовий
тин...
Сковорода зайшов у двiр i, опираючись на свiй кленовий костур (забракло
сили), попрямував до хати. Вбирав очима, пестив усе, що вижило вiд тих
далеких днiв або принаймнi було схоже на сивих свiдкiв його дитинства. Все
дужче й дужче гупало у грудях серце, все важче ставало дихати. Нарештi
геть знемiгся i сiв на мерзлу призьбу. Гай, гай, Григорiю, уже од вiтру
хилишся... Не стало моцi здолати кiлька сажнiв... Невже настала твоя
пора... Нi, це не край, не
подих смертi! За двi доби не мав i крихти в ротi... Ось угаму серце,
перепочине...
Рипнули важкi дубовi дверi, i на подвiр'я вибiгло хлоп'ятко рокiв
шести-семи. У кожушку, в чужих великих чоботях. Наблизилось i подало
несмiливо окра ць хлiба. Григорiй узяв, приклав до уст пахку шкуринку й
поцiлував. Змахнув сльозу, яка зависла на непоголенiй шорсткiй щоцi, й
спитав у хлопчика:
- Ти хто?
- Кирилець.
- Чия це хата?
- Наса...
- А тато дома?
- Дома...
- Ходи сюди.
- Не хоцу...
Григорiй дiстав сопiлку й подав малому. Той ухопив, оглянув скоренько й
сховав за пазуху.
- Ти вмi ш грати?
- Вмiю.
- Ану ж заграй.
- Яко©?
- Про Гриця можеш?
- Мозу.
- А про коня золотогривого?
Малюк замислився, поважно вклав сопiлку в губи й почав... не з то©
ноти.
- Нe так, не так, Кирильцю! - спинив його Григорiй. - Дай-но сюди, я
покажу... я научу...
I заспiвала, немов жива, сопiлка. Сама душа Григорiева спливала
чудо-звуками крiзь калинову цiвку. Й свiт оживав, скидав зимову скутiсть.
У дворi прослався густий спориш... Город зацвiв васильками, ротатим бобом,
маком.... Дерева вкрились бростю, а потiм цвiтом, листям; запахло хмiльно
грушами... Звйшлося спiвом птаство - зозуля, одуд, горлиця i соловейко...
Господи, як щебетала в густiй старезнiй грушi ця непомiтна сiренька
пташечка!.. I раптом зойк:
- Григоре, братику?!
Стенувся, глянув - бiля порога стояв, пiднявши руки, hcj мовби крила,
вже сивий-сивий брат. Сковорода пiдвiвся й пiшов назустрiч.
- А я ж то чую - гра , - смiявся крiзь сльози брат. - Кажу, Григорiй! А
син не вiрить, каже, його давно вже, мабуть, нема на свiтi... А я кажу,
живий чи нi, а все одно це вiн, бо так нiхто не гра ...
- Дiдусю, дiду! - смикнув малюк за полу.
- Тобi сопiлку? - нагнувшись, спитав Григорiй. - На, грай здоровий.
Малюк схопив i чкурнув до хати.
- Ач харцизяка, впiзнав, що дiд! - смiявся Степан беззубим ротом. - Це
мого меншенького, потiшне таке хлоп'я... Чого ж ми стали та й сто©мо,
ходiмо в хату! Оксенс, Катре, чу те, господь послав нам радiсть! - гукнув
старий у сiни. - Готуйте пляшку, снiдання! Кирильцю, де ти, ,бiжи гукни
хутенько дядька Петра i дядину i тiтку Ганну!
В порозi гостя стрiли високий ставний чоловiк у вишиванцi та шароварах
i волоока бiлява жiночка в сорочцi й плахтi - ну геть Мар'яна!
- Ласкаво просимо...
- Мир дому вашому! - благословив Григорiй, поставив костур до рогачiв i
обняв небожа. - А ти, нiвроку, вирiс!
- Завяжи в землi та у гною, а бог на дож не скупиться... - пожартував
Оксень.
- Вiн, Грицьку, в тебе вдався-язик що бритва, - сказав Степан.
Григорiй глянув у синi очi Катрi й спитав отерплим голосом:
- Ви не з Ковраю?
- Нi, з Воронькiв... - прошепотiла жiнка i зашарiлася.
- Ледве вблагали пана, - промовив Степан похмуро. - Вже скiльки грошей
витягнув, а й досi зуби точить.
- Хiба на не© тiльки, - прогув Оксень. - На нас усiх.
- Ви ж козаки!
- Вона також козачка...
- А де ж це мати ваша? - спитав Григорiй тихо.
- Вже другий рiк при боговi, нехай земля ©й пухом, - перехрестившись,
зiтхнув Степан.
Загупотiло в сiнях, рвонуло дверi вихором, i на порозi як уродивсь
Кирилець. За ним юрбою родичi.
...П'янiли швидко, дружно, мов поспiшали впитися, залити душу. По
третiй чарцi вже й почали спiвати, а потiм плакати й картати долю-шлюху,
що продалася панству.
Григорiй слухав, стежив за цим каскадом болю i знов проймався тугою,
яку лишив, здавалося, за ворiтьми, при входi у рiдну гавань. Тут, як i
скрiзь, усе ламалось, нищилося, i на ру©нах волi iуди ставили сво© палаци
й псарнi. Яка ж це твердь, яка ж це петра, господи! Де ж нам тепер шукати
миру й правди, в яких краях, в яких людей, в якого бога?!
Вiн був ще тут i вже далеко звiдси. Мов крiзь стiну, раз по раз чув то
кiлька слiв, то пiсню, то безтурботний Мар'янин-Катрин смiх, що ятрив
серце, в якому й так уже не було живого мiсця.
Немов планети довкола сонця, всi балачки, усi думки крутилися навкруг
неволi, що обступала хмарою i холодила душу. Вже Вороньки, i Ковалi, й
Кизлiвка, i пiв Чорнух були в крiпаччинi...
- Це неподобство! - сказав Григорiй, i стало тихо. - Усi на свiтi люди
з одного й того ж тiста й тому всi рiвнi. А рабство, гнiт - чужi людськiй
натурi, гидотна панська вигадка. Хто дав одному право довiку жити трутнем
i багатiти трудами iнших? Природа, бог? Дурницi! Ярмо зробили люди i люди
мусять знищити. Велике братство рiвних - ось царство щастя, любовi й миру!
Там средний труд та дружба. I нi панiв, нi крiпакiв, нi цезарiв. Однi
трудящi люди!
- Це байка, Грицьку, - сказав Степан. - Того не буде...
- Буде!
- Як свисне рак... Суди, в'язницi, вiйсько!..
- Коли терпiнню приходить край - народ мов буря, його нiчим не спиниш.
- Де ж той народ? Самi настраханi, забитi злиднi, в яких одне на думцi,
щоб не пiти з торбами або не вмерти з голоду.
- Народ наш спить, - додав Оксень.
- Сплячий - це ще не мертвий. Настане час - прокинеться!
- Мо', й так... - згодився Степан примирливо. - Жаль, ми того не
дочека мося...
- Хто зна , брате, - обняв його Григорiй. - мужнi люди, якi самi не
сплять i не дають заснути iншим. Либонь, i ми з тобою ще дiждемося дня,
коли воскресне воля!
- I-i вже, Григорiю, - протяг Степан. - Хоча б дiждатись лiта й нового
хлiба...
- Був неврожай?
- Та наче й нi... Землi лишився клаптик.
- А де ж дiдiвщина?
- Пiшла до пана в гостi та й не вернулася. Петровi, старшому iз двох
братаничiв, набридла скорбна бесiда, i вiн, пiдперши рукою голову, завiв
старо© туги:
Ой не спав я нiчку темненькую,
Да не буду спати ще й другую,
Да чомусь менi нудно
I серденьку трудно,
Молод козак сам не знаю...
На третiй день уранцi Григорiй став збиратися.
- Куди ви, дядьку? - перша збагнула Катря.
- Нагостювався, Ка©ре, пора в дорогу.
- Тату, вони вже йдуть!
- Що ти надумав, брате? - перестав стругати ложку Степан. - Коли не так
щось, то ти скажи...
- Все дуже добре, дякую, - спинив його Григорiй. - Не ображайся, я вже
пiду. Побачилися, погомонiли...
- Де ти бродитимеш - старий, нужденний, немiчний? Лишайся та доживай
спокiйно вiку.
- Спокiй нам не судився, брате. Ми сiрi сироти, чужi у власнiй хатi...
- Григорiю, побiйся бога! - устав Степан. - Тут ти хазя©н! Ми ж не
якiсь там бусурмени, аби ламати старi дiдiвськi звича©.
- Не гнiвайся, я не про те.
- То залишайся.
- Не можу, брате. Я знаю, вiрю, що ви подiлитеся останнiм куснем хлiба.
Та чи полiзе менi у рот той кусень, коли на нього блискатимуть голоднi
очi... - сказав Григорiй тихо.
Степан схилив важучу сиву голову. Зiтхнула Катря i, втерши нишком
сльози, взялася збирати чудному гостевi в дорогу дещицю.
Брат забажав провести. Бiля ворiт спинилися, й Григорiй, Знявши шапку,
вклонився Катрi, дiтям (Оксень кудись по©хав) , дровiтнi, грушi, хатi,
гнiзду буслиному...
- Де не побачу гайстра, то нашу хату згадую, - всмiх нувся братовi, щоб
побороти сльози.
- Покинули, - махнув Степан рукою. - Вже третiй рiк вакуеться...
Григорi вi недобре стислося серце. Усюди смерть, спустошення. Одне за
одним iдуть у невiсть поняття, речi, люди.
Все перемелю ться на невблаганних каменях часу, неволi
й злиднiв. Руйнуються одвiчнi твердi, й на тих мiсцях зiяють похмурi
хляби...
- Куди ж ти зараз? - спитав Степан, коли минули давно занедбаний
фортечний вал.
Григорiй знiтився: гце сам не знав. I раптом мовив:
- До Переяслава. У мене там хороший давнiй приятель, Микита Гайстер.
- Надумав тiльки-по?
- Так... Степан спинився.
- Ну що ж, давай прощатися.
Поцiлувались тричi, потисли мiцно руки й, не озираючись, пiшли у рiзнi
боки.
Останнi десять-п'ятнадцять верст Сковорода не йшов, а бiг. Немовби
вихор пiдставив пiд нього крила i мчав у славне мiсто мiж Трубежем та
Альтою. За довгi темнi ночi в чужих хатах, у чужих людей, в самотнi дороги
вiн гiрко виплекав нову мету, нову надiю знайти затишну гавань хоч до
весни, хоч би на кiлька мiсяцiв. Так ненароком сказане оволодiло його
думками, серцем. Мерщiй, мерщiй у Переяслав! Там - щирий друг, там -
твердь, обiтована його земля!
Дув вiтер iз пiвночi, рiзкий, пронизливий. I терпко пахло снiгом, який
несли великi темнi хмари. Цi змi©-чудиська повзли все нижче й нижче,
заволiкаючи останнi клаптi неба. Хоч був ще тiльки полудень, важка,
гнiтюча сiрiсть - якась розведена на краплях свiтла темрява - вже
розлилася степом i пригасила i так похмурi барви. Убогi, чахлi стернища,
скирти, прибитi мжичками, пожухлi трави, зелено-чорнi латки озимини - все
затихало, впадало в сон...
Зненацька вийшов на голий берег рiчки й побачив мiсто. Як i колись,
здiймалися над ним величнi храми. Хрести та банi, правда, не пломенiли
сонцем, а ледь виднiлися у сiрiм мороцi. Трубiж затих пiд льодом, i тiльки
подекуди густа вода, злизавши стелу, ще нуртувала, рвалася з холодних пут
на волю. Фортечнi стiни довкола мiста рушилися й тепер нагадували беззубий
рот. Щось моторошне було у цих ру©нах, у цiй замерзлiй рiчцi, у тьмянiм
золотi хрестiв та бань... Згадалися сумнi чорнуськi входини, нiме безлюддя
вулиць... Нi, нi! Дурницi. Холодний вiтер, хмари, стареча втома - ось
крила деймона, що налягли печаллю на спраглу душу. Господи, не допусти
зневiритися в тво©й премудростi та милосердi, дай зачерпнути моцi з тво©х
щедрот, яких давно ти не посилав на цi степи, на цi мiста-ру©ни!
З останнiх сил, спираючись на журавля, брiв по дорозiгреблi, а потiм
вулицями, де майже все зосталося таким, як двадцять рокiв тому. Це
пiдбадьорювало: вiн не любив застиглого, давно потрухлого, але останнiм
часом почав боятись i перемiн, якi здебiльшого були лихi, трагiчнi. Перед
його очима пройшли в минуле, у небуття козацькi вольностi, полки,
гетьманщина, Сiч, Колi©вщина i ще багато дечого. Натомiсть - рабство.
Пiв-Укра©ни вже в крiпаках, на iнших жде те ж саме.
Минув Колегiум, собор, дзвiницю. Зикнув полегшено, коли побачив, що двi
тополi сотниковi стоять на мiсцi. Ба навiть виросли - удво вищi й товщi!
Спинився, витер рукою пiт на лобi й пiшов повiльно, уже не кваплячись, не
боячись, що замiсть хати Гайстра застане дике дворище. Враз одлягло вiд
серця. Куди й подiлися журба та втома. Вiн навiть став мугикати улюблений
Микитин "псалом" про кума та судака, якого той до куми тащить:
Очерет трiщить,
I вода плющить...
Чи то Микита й досi такий веселий, жвавий? Перемiнився, мабуть.
Поважно-мудрий, стриманий. Як-не-як - уже, напевно, дiд, при чинi та при
ма тностях... О, двiр нiвроку. Заможний двiр. Не побагатшав нiби, та й не
збiднiв... Чи то ж упiзна ? Де там. Ще прожене. Подума - якийсь жебрак.