Шевчук Владимир. Григорiй Сковорода

танув i реготав струмками. Дзвенiв капiж.
Примружившись i, як п'яний, хитаючись, Григорiй рушив у березневий, ще
напiвсонний свiт. Пiд чобiтьми з при мним шерхотом розсовувалася присмагла
снiжна каша. Ласкавий, теплий вiтер гойдав набрякле вiття, немов будив
дерева й давав розгiн та силу живлющим ©хнiм сокам. Вiн пiдганяв Григорiя,
чи загравав до нього, зриваючи стару кудлату шапку, чи припадав йому до
нiг i лащився, неначе вiрний пес, який не бачив довго свого господаря. По
синiмсинiм небi летiли з пiвдня, мов гуси, бiлi хмари. Посеред саду стоячи
i дивлячись на ту безмежну зграю, вiн наливався силою, немов воскреслий
Лазар. Його худе, кiстляве тiло ставало пружним, дужим. Неначебто вiн був
недавно зв'язаний, а цс опали пута й дали свободу його думкам i грудям.
Глибоко й часто дихаючи, зiбрав, стягнув докупи розтерзану свою могутню
волю i спрямував ©© на власну Душу, де ще гнiздився морок. I все
обрушилося, зануртувало в ньому, немовби скресла крига й пiшла, пiшла,
невпинна i всемогутня. Якийсь незнании захват, якесь чуття солодке враз
охопили найменшi фiбри тiла i запалили вогнище. А ще за мить отой вогонь,
ота чарiвна сила завирувала в жилах. Сковорода зiрвався з мiсця й, не
вiдчуваючинi рук, нi нiг, легкий, як полум'я, почав ходити по саду, а
потiм бiгати. Його носило, рухало палке захоплення чи то життям, чи
свiтом, а чи новим вiдродженням себе й природи. Перед очима в нього усе
змiстилося, злилося м'яко у щось дине цiле i задзвенiло радiстю. Струмки,
дерева, хижа, блакить небес, хмарини сурмили славу сонцю, хвалу життю,
осанну лiту, що вже було в дорозi!..
Коли до пiдварку пiд'©хала запряжена четвериком карета, Сковорода стояв
пiд яблунею i тихо плакав.
- Григорiй Савич? Сковорода? - пiдбiг до нього блискучий юний офiцер.
- Так, я.
- Вас виклика до себе його превосходительство!
- Яке таке превосходительство?
- Пан губернатор!
- Не знаю я такого. Ми незнайомi, - сказав Григорiй рiзко й пiшов до
хати.
- Вас просить вдоким Олексiйович Щербинiн, - наздоганяючи, промовив
офiцер.
- А! - зупинився Сковорода. - Чув про такого... Заждiть, я зараз.
Нашмарувавши чоботи воловикiвським дьогтем i оперезавшись поясом,
Григорiй вийшов iз хати й сiв у карету, де вже сидiв фельд' гер. Той
вiдсахнувся i крикнув кучеровi:
- Пiшов, пiшов!
Щербинiн стрiв Григорiя ще на парадних сходах.
- Григорiй Савич, я радий бачити тебе в сво©й господi! Ласкаво просимо!
- узяв його пiд руку й повiв нагору мимо здивованих панiв, лаке©в та
ад'ютантiв. - Менi розказували, що ти мудрець, а ще, крiм того, i
музикант. Це правда?
- Гргiю трохи.
- На чому саме?
- скрипцi, флейтi, бандурi, гуслях.
- Orb! - просяяв пан губернатор. - Ти сущий скарб! Я теж любитель
музики. Було, як врiже наш полковий оркестр, так i замру, а ноги, бестi©,
самi собою рвуться марширували по плацу.
У кабiнетi, куди зайшли невдовзi, вiн запросив сiдати, сiв поряд сам i,
мружачи, немов кокетка, сво© блакитнi у бiлих вiях очi, враз запитав:
- Чому не вiзьмеш ти собi якогось стану?
- Добродiю, свiт наш подiбний до театру, - промовив повагом Сковорода.
- Щоб грати з успiхом та похвалою, потрiбно брати ролi лише за
здiбностями. Особа, дiюча в театрi, не через знатнiсть ролi, а за хорошу
гру звеличу ться i прославля ться. Я це не раз обдумував та випробовував i
переконався, що можу грати в театрi свiту лише таку просту й безпечну
ролю, як граю нинi.
- А може, у тебе здiбностi до чогось зовсiм iншого, до того. що давало
б користь державi, свiтовi?
- Були б такi - я знав би.
- А вкоренiла звичка та упередженiсть...
- Добродiю,- не дав йому скiнчити Сковорода, - коли б вiдчув я раптом,
що можу й хочу рубати туркiв, то, не вагаючись, узяв би шаблю, надiв би
кiвер i став гусаром. Труд за природною схильнiстю задоволенням. Чому,
скажiмо, пес береже отару вдень i вночi, хоча йому при цьому загрожу
смерть од вовкiв? Кiнь чи свиня цього не роблять, бо не для цього
створенi, природа ©хня iнша.
- А як коня поставлять за охоронника?
- Нещаснi будуть вiвцi! I кiнь також.
- Коневi що!
- Робити те, що не властиве тво©й душi, тво©й натурi, - трагедiя. -
Навiть тодi, коли за це тебе звеличують i щиро платять золотом та
орденами?
- Вiд орденiв та золота нiхто не став мудрiшим, талановитiшим.
- Це суща правда,- зiтхнув Щербинiн.- Один - дурний аж свiтиться,- i
при дворi, у почестях, а другий - розумний, здiбний, - i пропадав в
глушинi, за тридев'ять земель...
Григорiй ледве стримався, щоб не всмiхнутись або не висловити вельможi,
витуреному iз Петербурга, сво©х нещирих спiвчуттiв. Ах, бiдолашний, йому
так хочеться пiд царську сукню... чи то пак руку! Там iншi труться, а вiн,
сердешний, повинен тут сидiти й навчати цих тубiльцiв, як слiд коритися
сво©м панам i як служити ©© величностi iмператрицi. О, вже чимало
зроблено!
- Ти задоволений сво ю долею? - спитав нараз пан губернатор.
- Нi. Я волiв би, аби мене не смикали, коли кому захочеться,- озвався
рiзко Сковорода.
- Не гнiвайся, достойний муже, що потривожили твiй велемудрий спокiй! -
не без лукавства сказав Щербинiн.- Не для мо © примхи (хоча давно я мрiяв
тебе побачити й насолодитися тво ю бесiдою), а ради дiла покликав я тебе
до себе.
Григорiй сiв зручнiше й приготувався слухати про те нагальне дiло.
Цiкаво, що може бути спiльного у нього з Цим служакою...
- ©© величнiсть дозволила нам додатковi класи, якi просив Колегiум,уже
цiлком серйозно, офiцiально заговорив Щербинiн.- I нещодавно клас
добронравностi, який дозволений теж, я побажав надати вам. пiскоп,
правда, був проти того... Однак, як бачите, я вас покликав i маю честь вам
запропонувати це благородне дiло.
Вiн усмiхнувся приязно, вдоволений своею силою й сво ю гречнiстю, i сiв
за стiл у позолочене французьке крiсло.
Григорi м оволодiли сумнiви. Його тягло до книг, до учнiв та втателiв,
йому хотiлося принести користь людям, вiддати ©м i сво© знання, сво
бентежне серце. А зупиняли тi перемiни, що вiдбувалися вже три-чотири
роки. Тепер Колегiум хiба що звався так, як колись. Усе ж останн завзятi
царськi слуги перелопатили на свiй манiр. Пона©здило французiв, нiмцiв та
всяких iнших зайд. Студентська братiя теж оновилася. Його, скажiмо,
Сковороду, не прийняли б учитися, бо не породистий, не iз шляхетських
вилупкiв.
- Ти задоволений? - спитав Щербинiн.
- Не вiдаю, - знизав плечима Сковорода.
- О! То ж чому?
- Не хочеться менi шармаркати так, як попи з амвона...
- Голубчику, то не шармаркай! Учи, як хочеш. Ти ж не священик. I зваж:
виховувати потрiбно во©нiв, покiрних слуг престолу. Фiлософи нам нi до
чого!
- Я теж фiлософ...
- Ти пiлiгрим, учитель, любитель муз та бiблi©, - сказав Щербинiн
твердо, неначе знав Григорiя не пiвгодини, а все життя. - Тебе диву моя
обiзнанiсть? - лукаво звузив очi. - Така моя посада, звання i функцiя. У
мене сотнi вух...
- Фiскали нинi в модi, - сказав Григорiй.
- На них сто©ть iмперiя! - зареготав Щербинiн.
- Та на штиках...
- Воiстину! - надувся пан губернатор. - Без нас, вiйськових, государевi
що капельмейстру без музикантiв!
- Глибокомудро сказано.
- А що, ми теж не ликом шитi! Хоч в академiях не обреталися, так з
малолiтства в армi©. А це така, брат, школа, що жоден ваш колегiум...
Щербинiн клацнув пальцями и додав нахмурившися:
- Коли б на мене, я всiх учив би в ротах. За п'ять-шiсть рокiв були б,
як лялечки. Мов тесаки - нi почуттiв, нi нацiй, нi стародавнiх звича©в.
Ать, два - i скрiзь порядочок. Вперед - вперед, назад г- назад! I
армонiя...
Сковородi набридло слухати, i вiн пiдвiвся:
- Гаразд, я згоден.
- От i чудово! - узяв перо Щербинiн. Щось пiдписав i подзвонив. Вбiг
ад'ютант. - Вiзьми наказ ось i передай в училище.
Той пiдiйшов, крутнувся i швидко вийшов.
- Поздоровляю. Бажаю успiхiв! - простяг Щербинiн руку.
- Я згоден, ваша милiсть, та при однiй умовi, - додав Григорiй.
- Ну, ну?
- Навчатиму я без платнi.
У губернатора полiзли брови вгору, потому впали й покрили снiгом очi.
- Не розумiю. - промовив сухо й холодно. - Як же ти житимеш?
- Як i живу. З воловиками, по той бiк Лопанi.
Губернатор знизав плечима i посмiхнувся:
- Вас, малоросiв, зрозумiти важче, нiж море кухлем вичерпати.
- Робiть, що легше, - сказав на те Григорiй i, попрощавшись, вийшов.
Початок лекцiй припав на середу на страснiм тижнi. Коли Григорiй зiйшов
на кафедру, нiхто у класi, та й у Колегiумi, i не пiдозрював, якi вiд того
почнуться страстi у Харковi и у всiй епархi©.
Обвiвши зором учнiв i дiставши зшиток iз тезами, Сковорода прокашлявся
i раптом кинув у переповнену аудиторiю:
- Свiт спить!.. Та ще не так спить, як то про праведника сказаро ("Якщо
впаде, не розiб' ться"). Спить, простягнувшись глибоко, немов прибитий! А
пастирi його не будять. Нi, ще погладжують: "Спи, спи, не бiйся! Хороше
мiсце - чого боятися?"
Клас одiзвався смiхом, палкими оплесками.
Душа зайшлася радiстю. Ось та хвилина, задля яко© вiн Залишив вiдлюддя
i в котрий раз наослiп кинувся у свiт, у море пристрастей та боротьби! Але
згадалися колючi очi Крайського, дволикiсть Iова, солдатська гречнiсть
губернатора, i вiн сховався у темнi хащi бiблi©. Студенти мовчки слухали.
Переглядалися, немов були здивованi його раптовим вiдступом i розчарованi
в сво©х надiях. Правицький Якiв, що найпалкiше вiтав початок лекцi©, тепер
сидiв похнюпившись. На заднiх лавах перемовлялися... Видать, при©лися ©м
прониснi бiблiйнi iстини й попiвська жуйка, яку лиша ться тiльки ковтати.
I це чудово! Людина мисляча - людина iстинна. Гряде-бо homo novus...
- Чу ш, християнине, з тво©м поганським серцем! - пiдвищив тон
Григорiй. - Чи довго ти лежатимеш на землi? Чи станеш ти колись людиною?
Аудиторi ю пронiсся тихий гомiн. Правицький пiдвiв пониклу голову, й в
очах у нього сяйнула гордiсть за свого вчителя й наставника, яким пишався
завжди, навiть тодi, коли того вигонили.
- Людина iстинна... Однi шукають ©© у самовладдi Августа, в часах
Тибсрiя. Другi винюхують ©© в русалимах та Iорданах, у постах, молiннях.
А третi прагнуть ©© знайти у свiтських почестях, у розкiшних палацах, у
церемонiях, чинах та золотi... Не там, не там!
Вiн говорив схвильовано, вкладаючи у кожне слово й фразу вогонь душi,
свою велику вiру в те, що справжня людянiсть i справжня мудрiсть не там,
де влада пишнiсть, а в глибинi народу, в його синах, що виросли в трудi
та вiчних злиднях. Як i ранiше, вiн раз у раз ховався в бiблiйних
затiнках, але тепер студенти мовчки ждали, коли вiн знову вийде й засяв
сонцем сво©х думок, таких рiдких, таких не схожих на все, що ©м
втовкмачували з цi © й iнших кафедр.
I пiсля дзвону нiхто не вийшов iз класу. Студенти збилися довкола
вчителя густим бджолиним ро м i закидали його запитаннями.
- Скажiть, а де шукати щастя?
- Щастя нi вiд небес, нi вiд землi не залежить. Не шукай його за морем,
не випрошуй його в людини, не волочись по палацах, не повзай по земнiй
кулi, не броди по русалимах. Шукай в собi самому. Пiзнай себе й живи
життям, тобi властивим...
- Щасливий той, хто ма скриню золота!
- За золото ти можеш купити все, але не купиш щастя.
- Ви говорили, що бог наш ма багато ймень. Яке ж iз них найголовнiше
чи найправдивiше?
- Бог - розум, iстина.
- То хто ж тодi створив людину?
- Премудрiсть! Iз бридких та диких монстрiв, або потвор, вона зробила
нас людьми, тваринами, що здатнi жиги у товариствi, в дружбi. Ми
вiдрiзня мося вiд диких звiрiв милосердям та справедливiстю, а вiд худоби
- помiрнiстю й розумом.
- Чому ж священики нам кажуть iнше?
- Священики теж не пророки, а смертнi люди.
- Вони ж посвяченi!
- Посвяченiсть i благочестя - то не одне й те ж.
- А церемонiя, обряд?
- Церемонiя - це нiби листя бiля плодiв або лузга на зернах. Коли ж ця
маска позбавлена сво © сили, то залиша ться тiльки лицемiрна видимiсть,
обман.
- Якщо те знають люди. А коли нi? Або вдають iз себе слiпих, глухих...
- Воiстину, у нас так часто змiшують листя й плоди, лузгу й зерно,
обряд i суть. А дехто навiть шану бiльше маску, нiж благочестя.
Сховавши зшиток, Григорiй рушив iз класу. За ним - юрба студентiв. Так,
дискутуючи, пройшли через Колегiум, мимо здивованих учителiв та учнiв i
рiкою вилилися на монастирський двiр. Такого тут ще не бувало! Новий
префект, що замiнив Кордета, рiшуче вихопив iз того потоку одразу двох
студентiв i став допитувати. Небавом, плутаючись у довгих полах ряси i
важко дихаючи од хвилювання, побiг до ректора.
За кiлька днiв про лекцi© й Сковороду, який читав ©х, заговорив мало не
весь добропристойний Харкiв. А ще за тиждень прибув iз Б лгорода епiскоп
Крайський i наказав негайно доставити йому той ретичний зшиток, де
викладав Григорiй суть добронравностi.
Все прича©лося, чекало мовчки вироку. Не забарився! На другий день
пополуднi Сковороду покликали до резиденцi© преосвященного, де вже були i
консисторськi.
- Сiдай, - суворо кинув Крайський. Вiн став гладкiшим,
владнiшим.
Пронизував очима Сковороду, мабуть, гадаючи його злякати сво©м нещадним
поглядом. Смиренний Iов совався, так нiби сiв на щось жорстке, колюче.
Попи цiкаво зиркали то на епiскопа, то на Григорiя.
- Твоя це книжиця? - спитав нарештi Крайський, пiднявши вгору розкритий
зшиток.
- Моя, - озвався Сковорода. -_ Ти написав ©©, коли був хворий чи дуже
вмснажений постом i працею?
- Нi, я писав здоровий.
- Коли ти став священиком?
- Я не священик.
- Тодi чому ти влiз у чужу парафiю i намага шся пiзнати бога, священнi
та©нства, якi для свiтських за сiмома замками?
- Я пiзнаю природу. Вона ж не може бути чи юсь власнiстю чи та мницею.
- Бог не природа (як ти повторю ш чуже, поганське), а вседержитель,
небесний цар. Це знають навiть дiти! - пiдвищив тон епiскоп.
- Що добре дiтям, того замало мужевi.
- Ти сумнiва шся в догматах вiри?
- Я прагну iстини.
- Яко©?
- Вона одна.
- То як же можна прагнути того, що ма ш! Iсус одкрив нам iстину. Його
апостоли нам розжували ©© твердi горiшки. Ковтай i будеш ситий...
- Якщо ковтати лише розжоване, тодi для чого ж зуби?
- Щоб стримувати дурний язик!
- Юпiтер гнiва ться... - всмiхнувся Сковорода.
- Блазню ш знову... Чи не забув, як закiнчилися тво© минулi жарти?
- Був вигнаний iз стiн училища, аки Люципер iз царства божого,- зiтхнув
Григорiй.
- От-от! Менi не хтiлося б це вiдправляти вдруге... - багатозначно
додав епiскоп.
- Менi тим паче, - розвiв руками Сковорода. Преосвященний оглянув
пильно свою принишклу братiю i
запропонував:
- Спали цю книжицю, учи звичайно i будеш... у царствi божому.
- Ви заклика те мене порушити дев'яту заповiдь?
- Ти вже ©© порушив, - пiдняв епiскоп зшиток. - Тут стiльки лжi!...
- Бiда тому, для кого правда - лжа, - вiдбив удар Григорiй.
Лице епiскопа вiд гнiву стало бiлим. Схиливши голову, вiн довго часто
дихав.
- Ти хочеш мене учити правдi? - нарештi мовив жорстко. - Хто ти такий -
пророк, апостол чи патрiарх?!
- Людина.
- Що ж це за чин?
- Найвищий!
- I ти у" цьому чинi... - вiдкинувся на спинку крiсла Крайський. - То
як накажете вас величати: превосходительством, сiятельством чи, мо',
величнiстю?
- Для нас, людей, ще не придумано, як величати, - спо_кiйно мовив
Сковорода. Вiн знав напевне, що цей химерний диспут не похитне нi в чому
Крайського, i сперечався лише заради Iова та iнших членiв суду. Не
сподiвався, щоб хтось iз них прийшов йому на помiч, але хотiлося, щоб у
душi хоча б одного лишився сумнiв у правотi епiскопа i справедливостi нинi
содiяного.
- Ви бачили такого божевiльного! - промовив скрушно Крайський,
звертаючись до консисторських.
Тi, мов не чули, сидiли, втупившись очима в стiл. Лише смиренний Iов
заметушився в крiслi та ще якийсь худий i лисий попик всмiхнувся трепетно,
вловивши грiзний погляд
преосвященного.
- Лайка - то не найкращий доказ... - почав був Григорiй.
- Замовкни! - крикнув Крайський. - Ми не студенти й не потребу мо тво©х
повчань!
- Мовчу, - зiтхнув Григорiй. - Неправi© завжди бояться слова.
пiскоп стис кулаки, якi лежали двома важкими молотами на оксамитовiм
червонiм обрусi.
- По-мо му, все зрозумiло, - сказав вiн, ледве стримуючись. - Чого не
лiкують лiки, те вилiкову залiзо...
- Iнквiзиторам найбiльше до вподоби закiнчення цього рецепту, -додав
Григорiй. -Чого не лiку залiзо, те вилiкову вогонь.
- Ми не католики й не iнквiзитори, - промовив Крайський з притиском. -
Ми милосерднi й довготерпеливi... Але коли в здоровiм тiлi щось загнилося,
його найлiпше викинути! Чи так я мовлю, святi отцi?
Тi закивали знехотя. Один смиренний Iов втягнув у плечi голову й
заплющив очi, мов таким чином хотiв уникнути сказати власне слово.
- Чи так я мовлю, Iове? - шулiкою упав на нього Крайський.
- Я що... Я згоден... Я боронь боже!..
- Ну от i все, - сказав епiскоп стомлено i кинув зшиток авторовi. -
Вiднинi ти, Григорiй Савич Сковорода, не в числi учителiв Колегiуму!
- Не ви мене настановляли, не вам мене й вигонити, - промовив глухо
Сковорода. - Пан губернатор...
- То не твоя турбота, - всмiхнувся зверхньо Крайський i встав iз-за
столу. - З ним я домовлюся...
Григорiй теж пiдвiвся. Узяв свiй зшиток, поклав його в кишеню. Востанн
глянувши на враз побляклих суддiв, вiн Зрозумiв зненацька, вiдчув ством,
що це вже все, що бiльше йому не бути в класi, не грiти серця на теплотi
цiкавих, палких очей студентiв i не радiти, стежачи, як дiтлахи стають
мужами, а селюки - фiлософами. Щось обламалося в його душi, як обважнiла
плодами гiлка яблунi. Проте, на диво, вiн не страждав i не оплакував того,
загиблого, а був захоплений новим зеленим пагоном, який прорiс на зламi i
забуяв, неначе трави пiсля дощу. Суворi суддi люблять стежити за муками
сво©х засуджених. Вони зi злостi луснули б, якби заглянули в думки
Григорiя вже за хвилинудругу по ритуалi знищення його як учителя й
викладача Колегiуму!
О vita nova, нове життя... Та, власне, вiн i до цього жив бiльше в
мандрах, анiж у Харковi. Тепер же стане все на сво© мiсця i запану спокiй
у його душi. Хоча i пiзно, в сорок чотири роки, вiн остаточно збагнув себе
самого й вiднинi житиме життям, спорiдненим сво©й натурi, й не
пiддаватиметься химернiй мрi© служити народу звично, як усi освiченi, але
статечнi, смирнi люди. То не його дорога. Вiн - мандрiвник, поборник
iстини, апостол правди й волi! Тут i шукай, тут щастя.
Навчати можна всюди - було б чого навчати. Григорiй це розумiв давно й
тому без жалю й туги залишив Харкiв та монастирський пiдварок. По берегах
в'юнко© Лопанi цвiв верболiз, до сонця пнулося всiляке зело, мостило
гнiзда птаство. Сковородi чомусь не хтiлося так нагло кидати усю цю
розкiш, i вiн, не довго думавши (сам собi пан!), пiшов по рiчцi вгору. Ще
з тогорiчних мандрiв мав на прикметi одне чудове мiсце - над Лопанню
посеред лiсу пасiка. Жива криниця в березi, столiтнi липи, клени та
ясени... Куточок просто райський. Та й пан Земборський, господар тi ©
пасiки, не раз просив зайти, пожити в нього. Вiн, хоч багатий, можний, але
не зовсiм випанiв i не цура ться гiрко© правди та закрiпачених братiв по
роду-племенi. Що ж, нинi е нагода зайти й пожити трохи... Забрали кафедру,
та залишилися перо й папiр! Бач, iз яким острахом, немов змiю отруйну,
тримав епiскоп його злощаснi тези. Бояться слова деспоти. Заковують його в
залiзо, щоб не волало пробi, чи осипають золотом, аби сiяло весело й
слiпило людям очi... Нi пут, нi золота! Вiн захова ться у темнiй пущi i,
мов Сократ, писатиме книжки-дiалоги, в яких учитиме, як пiзнавати свiт,
себе та iстину.
Пiшов шпаркiше: кортiло швидше взятися за первородний свiй фiлософський
твiр, що аж за чверть столiття ним наречений буде "Наркiсс".
За рiк нiщо тут не змiнилося, немов над цим шматоч ком свiту не владний
час. I навiть пасiчник, - ще молодий, але похмурий вусатий дядько, - так
само стрiв скупою усмiшкою i, показавши, де зберiга ться вода та ©жа,
кудись подався поспiхом, так нiби ждав його приходу.
Перекусивши, Григорiй вийняв iз торби книжки, напiр та каламар з
чорнилом i, поки сонце свiтить, сiв до роботи.
З чого ж почати? Хто буде дiяти у цьому творi-диспутi? Порфирiй, Iов...
Нi, ©м не мiсце в книзi, яка, можливо, пройде крiзь час i розбрат, неначе
ця дiброва i ця земля. Кордет, Михайло? Не варто, мабуть, виносити ©хнi
думки та судження перед неситi очi душителiв людського духа... Кого ж
узяти? Еврика! Лукаш, Лука. Так нiби кличуть неговiркого, вiдлюдькуватого
тут владарюючого пасiчника. Ну що ж, Луко, порозмовля мо про пiзнання себе
самого i доведемо, що головне в людинi не плоть, а мисль!
Розкри мо священну бiблiю...
Мисль, думка, серце... Що може розлитися так, як думки? О серце, ти-це
безодня, ширша вiд моря й неба!.. Безмежне, ти все охоплю ш, саме ж не
вмiщу шся нiде, нi в чому...
Що ж нинi нам повiда священна книга? "Не огемнiють очi тво©..."
Ще скiльки, господи, на свiтi незрячих духом, ницих, плазуючих перед
добром i злом! Iнодi шкода дивитися на цих iстот, що розминулися з
всесильним богом мудростi i зупинилися напiвдорозi в людському поступi.
Немов папуги, вони повторюють чужi слова, не можуть жити без iдола або
кумира i, мов чорт ладану, бояться мислi. Людино, ти вмiстилище всього
найкращого й всього найгiршого з того, що на свiтi...
Перегорнув кiлька цупких, пожовклих аркушiв i зачепився оком за вислiв,
схожий з його думками, з його метою зцiлити тих, хто отемнiв або й не був
нiколи зрячим. "Послухайте мене тi, що згубили серце i вiдiйшли од
правди!" Григорiй вчитувався у цi слова, мов випробовував ©х на вагу, на
мiцнiсть; то шепотiв, то вимовляв на повен голос, i на галявину, де вiн
сидiв i де стояла пасiка, поволi сходилося все бiльше й бiльше люду iз
рiзних сiл, слобiд та мiст, де вiн бував в останнi десять рокiв. Лихi,
пiдступнi, хитрi, пихатi, гордi, добрi, ласкавi, тихi... Але найбiльше
було розгублених, прибитих страхом, готових стати на будь-яку дорогу, аби
вцiлiти пiд величезним державно-панським каменем, що перемелю живе зерно
на порох...
Григорiя пройняв великий жаль до цих нещасних. Поволi те спiвчуття
перетворилося на люту зненависть до млинарiв та ©хнiх слуг.
Вiдклавши бiблiю, вмочив перо i замiсть книги про пiзнання самих себе
почав писати пiсню. Як, звiдкiля - хто зна , але з'явилася i задзвенiла
якась незвична для його творiв музика. Слова також пiшли новi, химернi. Це
був не псалом, не кант - сатира на людоморiв, пiдбита роздумами про власну
душу, долю.
Всякому городу нрав и права;
Всяка имiет свои ум голова...
Лише за тиждень лiг на папiр початок книги й заговорив як опонент Лука.
(Лукаш мовчав). Сковорода так захопився цим "розгл'аголом", що забував про
©жу й нiяк не мiг змиритися з тим, що вночi був змушений задовольнятись
лише обдумуванням майбутнiх герцiв Луки та Друга. (Друг виступай од автора
й доводив те, чого Григорiй не встиг довести з кафедри). Вiн мiг сказати
про себе словами з "Пiснi пiсень": я сплю, а серце мо не спить. Не
прилягало серце, уболiвало за душу людську, стоптану ногами хижих
монстрiв, яким начхати на те, що ви - людина, створiння мисляче, а не
худобина.
Писав спокiйно, стримано, апелював до бiблi©, шукаючи у цiй небеськiй
книзi пiдтвердження сво©м словам. Та час вiд часу щось нагло збурювалося в
його ствi, кричало криком i виливалося не фiлософським логосом, а
сатиричними, земними образами в одежi притч або байок. Свiт не давав
Григорi вi знайти у пущi спокiй, не випускав його з цупких обiймiв. Вiн
одбивався, читав годинами святе письмо, розжовував його окремi вислови
вдвох iз Лукою або з Клеопою й ще кiлькома особами, яких увiв до книги,
проте не мiг цiлком вiддатися сво©м всесвiтнiм роздумам. Боровся стiйко,
вперто й, здавалося, десь серед лiта був перемiг.
Та несподiвано прийшли з Харкова Михайло з Яковом i принесли недобрi
вiстi.
Стояв липневий, пропахлий медом ранок. Лукаш кудись подався, й
Сковорода сидiв один пiд куренем за грубо збитим столиком. Не писалося,
якась тривога стискала серце, мозок i не давала думкам ширяти вiльно. У
нежарких ранкових променях, що пробивалися крiзь нерухоме вiття, раз по
раз мигали швидкi, завзятi бджоли. Метка сорока вертiлася, мовби цiкава
жiночка, довкола житла пасiчника i поглядала скоса на дивака, що мiг
годинами сидiти тихо-тихо...
I раптом, скрикнувши, вона знялася злякано i шмигонула в хащi.
Григорiй знехотя пiдвiв од зшитка голову - небесна сило, та це ж
негаданi, але жаданi гостi! Простоволосий, босий Сковорода побiг назустрiч
хлопцям, що, усмiхаючись i лячно щулячись вiд пролiтаючих довкола бджiл,
iшли галявиною.
- Михаиле! Якове!
Вiн обнiмав ©х та вицiловував, немов синiв, яких не бачив вiчнiсть.
Студенти теж розчулилися.
- Не забули свого учителя. А я вже думав...
- Та що ви, що ви, Григоре Савичу! - баском озвався Ковалинський. Йому
було вже двадцять рокiв. Час, як рiка... - Вас пам'ятають друзi...
- I вороги, - додав поспiшно Якiв. Михайло взяв його за лiкоть.
Хлопчина знiтився й почервонiв.
- Ну, як ви тут? - спитав Михайло й хазяйським оком окинув пасiку,
курiнь i стiл. - Щось, певно, пишете?
- Пишу, пишу, Михайлику... Сьогоднi з Харкова?
- Нi. Вчора ввечерi. Заночували в Гужвах, у пана. Зборський нас i
привiз.
- Ви снiдали?
- Якби не снiдання, прийшли б ранiше, - пiдкинув Якiв i замахав руками.
- Не ворушись!
- Коли ж у вiчi сичуться...
- Ходiмо в лiс, бо покусають, - сказав Михайло, що також зиркав
сторожко на кожну бджiлку, яка летiла мимо.
Кепкуючи з страхополохiв, Сковорода повiв гостей у дiброву.
- Ви тут один живете чи в товариствi пасiчника? - спитав Михайло, коли
не чути стало дзижчання бджiл.
- Один здебiльшого...
- Т не гнiтить вас самотина?
- Хто народився, щоб мати дiло з вiчнiстю, тому при мнiше жити в полях,
гаях або садках, нiж у мiстах.
- Я так не змiг би, - зiтхнув Михайло.
- Сорока запитала Орла: "Скажи, як не набридне тобi весь час лiтати в
небi?" "Я нiколи б не спускався на землю, якби не змушувала нужда
тiлесна", - вiдповiв Орел. "А я нiколи 6 не одлiтала вiд мiста, коли б
була Орлом..."- промовила Сорока. "Я теж, коли б я був Сорокою", - сказав
Орел.
Михайло почервонiв.
- Григоре Савичу, чия це байка? - спитав невдовзi Якiв. Сковорода
знизав плечима i не признався.
- Хтозна... Що нового у вас, у Колегiумi?
- Варягiв стало бiльше, - сказав Михайло.
- Як Iов?
- Крутиться. Всiм хоче бути добрим. Недавно стрiв мене в музеумi й про
вас розпитував, шкодуючи, що ополчили ви проти себе многих...
- Одного разу, побачивши, як рiзне птаство скубло Сову; Дрiзд запитав