хоч не примусили лягти у лiжко, та прикували його до крiсла. Навiть не мiг
провести кучера, що повертався до Пан-Iванiвки. Не пiдкорялось тiло,
благало спокою,спочинку,тишi.
Дощ не вгавав. То сiяв дрiбно-дрiбно, то припускав як iз вiдра, то
налiтав тугою хвилею i потрясав будинок. Так без кiнця й просвiтку. День,
два... сiмнадцять.
На вiсiмнадцятий Сковорода не витримав. Поклав рукопис книжки, яку
читав Михайловi, i попросив:
- Михаиле, вiдправ мене додому.
- Бог з вами, батьку, - злякався той. - Куди ж вам ©хати? Ось ваша
дома! - розвiв широко руки. - Живiть хоч двiстi рокiв.
- Не про життя я нинi думаю. Прийшла пора згадати, що всi ми тiльки
гостi на цiй землi...
- Навiщо, батьку, ще й тим сушити голову. Бог добре зна , кому, коли i
де призначено скiнчити вiк свiй.
- Я тут_ не зможу вмерти, - сказав Григорiй твердо. Михайло хтiв щось
розважне мовити, але, згадавши вчасно хто перед ним сидить, лише зiтхнув.
Вiд то© бесiди, що вiдбулася в нiч при©зду Сковороди, пан Ковалинський
почав боятися свого учителя, його очей пронизливих, його думок, що б ють,
як молоти. Для нього все так просто - покинь, роздай, повiдпускай...
Григорiй бачив, що велiй друг стражда , ждучи розмовимуки, и за всi цi
днi нi разу не роз'ятрив його душi докорями,
- Григоре Савичу, ви невгамовнi, - сказав Михайло згодом.
- Умру - вгамуюся.
- Ой нi! А твори й слава житимуть. Вас знають люди. люблять. , що
ненавидять. Але нема байдужих.
Сковорода судомно втягнув у плечi голову i замахав руками:
- Не треба, годi! Я не зробив i чвертi того, що мiг зробити. Напевно, я
мiг би бути Сократом чи Цiцероном. Хто ж я сьогоднi? Старець, що написав
десяткiв зо два книг, в яких полови бiльше, анiж зерна.
- Нi, батьку, нi! - гукнув Михайло палко. - Всi вашi книги цнотливi й
мудрi, благочестивi й праведнi.
- До бiса! Всiм цим народ наш ситий по саму зав'язку. Вiд благочестя й
праведностi давно вже нудить. Я пiвжиття вiддав би, щоб бути грiшним,
буйним!
- Що з вами, вчителю?
- Твоя "пустеля". Я мiг би виростити дiброву, бiр, а залишаю кущики.
- Така вже доля.
- Може... Ми уникали сiтей, а рвати будуть iншi. Я духом чую, бачу -
вони грядуть! Ти - чу ш?
- Нi. Я вже оглух, менi до всього байдуже.
- У тебе вуха залитi золотом, - промовив жорстко. Й пошкодував: Михайло
зблiд, покрився потом. - Вибач. Я не хотiв образити...
- Ти правду кажеш, батьку. У мене все понiвечене - i серце, й вуха, й
очi...
- Михаиле, ©дьмо звiдси!
- Не можу: в грудях пустка.
- Душа людська, немов жива криниця: до краплi вичерпа ш, а вранцi -
знову повна.
- Моя замулилася.
- Розчистимо.
- Не мучте, батьку! - схопився Михайло з крiсла. - Я чесно й тихо
житиму, не кривдитиму сво©х людей, дiлитимуся останнiм куснем iз бiдними.
Я вас за приклад ставитиму, якщо осилю, то напишу з вас житi , але пiти за
вами i вас наслiдувати я вже не можу! Й не мiг нiколи...
- Правда. - Григорiй теж пiдвiвся. - Менi пора.
- Зостаньтеся!
- Нi. Дух велить менi негайно ©хати.
- Нехай хоч випогодиться.
- Негоден ждати. Ще не до©ду...
- Батьку, на чому ж я вас випроводжу?
- Коняку ма ш?
- Маю. Нема коляси!
- Добре: нема того, що не потрiбне. Вiзок знайдеться?
- Звiсно.
- Скажи, ласкав будь, хай запрягають.
- Добре... Та ви ж недужi.
- При©ду - видужаю.
Михайло важко вийшов. Сковорода одягся, знайшов свою напiвпорожню торбу
та журавля й побрiв помалу слiдом. На ганку сiв, радiючи: дощ перестав,
подекуди виднiлось чисте небо. Село стояло чорне, чуже, похмуре, вбоге.
Нiде нi тину, нi деревця, нi квiтки... Либонь, дiйшли до ручки... Раби...
Раби Михайловi... Яка ганьба! Схопився й попростував до стайнi, де
запрягали коней. Мерщiй, мерщiй додому, у рiдний край!
Прощалися аж за селом. Михайло тицьнув рукою кучера й зiскочив iз воза.
- Я вже вертатимусь,- промовив хрипко.
- Добре.
Григорi вi якась камiнна туга лягла на серце.
- Прощай...- промовив журно.- Можливо, ми вже не побачимося. Не забувай
нiколи того, про що ми говорили. Будь милосердним, мудрим, тримайся завжди
правди. Шукай невтомно iстину i жди месiю нашого. Вiн незабаром прийде й
сво©ми муками спасе народ i волю. Я вiрю - вiн народиться!
Поцiлувалися, потисли руки.
Рушили. Вiзок котився споро. Все далi й далi. Меншала самотня постать
друга, зникала в мревi далечi, ставала щемним спогадом.
Цей день був тихий, сонячний. Вся Пан-Iванiвка втопала в жовтiм листi.
Воно осипалося за ночi перших заморозкiв i вкрило змерзлу землю м'яким
барвистим коцом. Окрiм дубiв та сосен, дерева в панськiм парку стояли
голi, чорнi, немов застиглi привиди, здiймаючи до неба вкляклi руки в
якiйсь страшнiй печалi. Про що вони молилися, чого благали в господа?
Весни, рясно© бростi, веселих теплих злив? А може, бурi й грому, коли всi
фiбри тiла пройма дрож?!
Хто ©х збагне i хто почу нiмотнi ©хнi крики... Григорiй вийшов iз
дому, де по при©здi вiн жив у затишнiй, з вiкном у сад, кiмнатi, й,
допомагаючи собi високим костуром, спустився сходинками в залитий сонцем
парк.
Постояв трохи, мружачися од зливи барв та промсi©iв, i побрiв осiннiм
золотом.
Не мав сьогоднi спокою: пона©жджало панiв-сусiдiв, гуляють, п'ють, до
нього лiзуть, просячи побути з ними, випити. Та це не все. Найгiрше, що
терпне тiло й серце заледве чути в грудях; коли б не бiль, подумав би, що
вже його нема . Так, час настав закiнчувати сво© житт вi мандри. От тiльки
шкода мислi, вона прозора, як це високе небо.
Бадьорий дух, а тiло немiчне...
Лист шарудiв, розсовувався од кволих нiг, i за Iригорi м тяглися всюди
двi борозни. Вони засмучували, але и наводили на роздуми про сенс життя,
про шлях людини. Хто залишив свiй добрий слiд на свiтi, тому не страшно
вмерти...
Курiнь стояв самотнiй, всiма забутий, кинутий, прикритий бляклим
листям. I все ж вiд нього вiяло прив'ялим цвiтом, медом, грушками,
яблуками i просто лiтом, яке було останнiм i про яке вiн ше не встиг
назгадуватися... Ах, що тужити всуе! Колись же мусить бути межа,
кiнець-початок. Життя кiнча ться i почина ться... та сама вiчнiсть, з яко©
ми приходимо i до яко© знов поверта мося. Все просто, мудро...
й моторошно.
До куреня тулився забутий кимось заступ. Сковорода пiдняв його, оглянув
i, взявши жменю листя, обтер iржу. На сонцi зблиснуло старе залiзне
вiстря... Ну що ж, Великий Заступе, ти недарма так стерся. Ти ма ш гарний
досвiд, ко_ли не свiй, то предкiв - могил мiльйони, безлiч... Сьогоднi
стане бiльше.
Узяв пiд руку заступ, окинув парк спокiйним, пильним поглядом й пiшов
униз, до двох могутнiх велетнiв. Дуб збронзовiв, але не скинув шати.
Побiля нього щулилася нага, мов скеля, липа... Ген-ген ставок, калина,
тополi, верЬи...
Гарно.
Чудове мiсце!
Поклав на землю костур, розгрiб траву та листя й почав копати. Отупiлий
заступ йшов неохоче у вiковiчний дерн, i вiд того млiли руки, болiли ноги,
спина. Не знав, чи стане сили завершити сво останн дiло, та все ж
старався, прагнув.
Пани гуляли й досi. Кричали, грали, пробували спiвати псалми, канти.
Отак усе на свiтi: добро i зло, пiтьма i свiтло, печаль i радiсть...
Велика днiсть! Як у народi кажуть, одна половина свiту скаче, а друга
плаче...
Стомлений, сiдав на край могили i, трудно й часто дихаючи, прощався з
небом i сонцем, з водою ставу й вербами, з вогнем калини й нiжнiстю
стрiмких тополь... Сьогоднi, Завтра i через рiк тут буде все, як нинi.
Лише його не буде...
Був i нема. Химерно...
Вставав i знову вергав важку i мокру землю.
За цим трудом, уже надвечiр, його й застав Андрiй Iванович.
- Григоре Савичу, що це ви робите? - спитав зчудовано.
- Копаю.
- Що?
- Могилу.
- Кому?
- Собi.
Господар дiстав хустинку i витер пiт на лобi. Вiдтак промимрив:
- Жарти... Ви берете мене на кпини. Григорiй вилiз, обтер травою чоботи
й, передихнувши, мовив:
- Я не жартую, пане... Коли умру, то поховайте мене у цiй могилi.
Андрiй Iванович одразу витверезiв. Утерши знову пiт, спитав стурбовано:
- Вам зле? Ви чу те, що скоро вмрете?
- Цi © ночi...
- Господи! - перехрестився Андрiй Iванович. - I о я пошлю по батюшку...
- Не поспiшайте, - спинив його Сковорода. - Я ще не вмер.
- А висповiдатися i причаститися, як за обрядом личить?
- Пусте, - сказав Григорiй. - Обряди вигадали попи й ченцi.
- Ви вмерти хочете без вiдпущення? - спитав iз жахом Андрiй Iванович.
-А як же бог? Як свiт, громада.-'
- Хто не грiшив, тому не треба каятися.
- Всi грiшнi.
- Правильно. Й попи не виняток.
- Хiба вони не люди...
- То як же можуть грiшники вiдпускати комусь грiхи.
- Вони ж посвяченi.
- Такими ж грiшниками.
- Ви щось таке говорите, - прошепотiв Андрiй Iванович, - що в мене аж
мурашки по спинi... Ходiмо краще в хату та повечеря мо собi удвох,
любесенько...
- А гостi ж як?
- Роз'©халися.
Пiшли помалу вгору.
Сiдало сонце. Тiнi стелились довгi, чорнi. Багрове листя Зблякло й
лежало вбогим шматтям, якому вже нiколи не млiти в ласках вiтру, не пити
трунку променiв i не злiтати з вiття ясними диво-птицями...
Андрiй Iванович щось казав, доводив, але Григорiй його не чув. Це був
останнiй вечiр, i вiн прощався з вечором, червоним сонцем, тiнями, опалим
листям, з усiм веселим свiтом. Не жаль було нiчого - воно ж усе лиша ться.
Вмира вiн, одмучився.
З-за клунi вибiгла не молода уже паньматка i закричала:
- Вiн тут б' байдики, а я вже все оббiгала, його шукаючи. Ходи мерщiй,
Андрiю, та щось роби!..
- И чого ти ото здiйма ш гвалт?
- пiскоп ©де, бовдуре! - взялася в боки панi. - Ночу в олочевi, а
завтра буде тутечки!
Андрiй Iванович оторопiв, мов проковтнув язик. Стояв щось мимрив,
поглядаючи то на дружину, то на Григорiя
Нарештi вiн отямився i гаркнув, наче перед полком козацтва:
- Збери всю челядь та всiх жiнок слобiдських i щоб до ранку будинок
був, як церква!
Коли паньматка зникла, вiн повернувся, украй збентежений, до пожильця й
розвiв руками:
- Вибач, Григоре Савичу, я мушу йти. Такий-бо гiсть, така ж бо честь
для мене! Сковорода всмiхнувся:
- Iдiть, iдiть. Прощайте!.. Одне я вас проситиму: як похова те, то
напишiть на каменi чи там на чому такi слова: "Свiт ловив мене, але не
спiймав". Запам'ятали? Можете ©х повiдомити й преосвященному.
- I-фазд, гаразд. Все виконаю! - гукнув Андрiй Iванович. - Ми завтра ще
продовжимо цiкаву нашу бесiду!.
Сковорода ледве дiстався ганку. Спочив на лавцi i подолавши всi
одинадцять сходинок, зайшов у дiм, де починався великий шарварок.
В його кiмнатi було спокiйно й темно. Поставивши вже не потрiбний
костур, добув вогню i запалив недогарок Кiмната враз ожила, наповнилася
густими тiнями, а за вiкном надворi, стало iще темнiше. Свiт потонув у
темрявi, зник, вiдiйшов кудись у невiсть, i залишилося його в Григорiя
тiльки маленька часточка, окреслена холодним муром стiн. Iтiл. лiжко,
скриня i вогник свiчки...
Зняв у порозi чоботи й поставив ©х до костура. Пiднявши вiко скринi,
переодягея в чисте. Не вiдчуваючи ногами холоду анi пiдлоги, пiшов до
столу, зiбрав книжки, рукописи й понiс до лiжка. Нiс обережно, сторожко,
боявся дуже, щоб не впустити i не розсипати, бо вже не знав, чи стане сили
зiбрати. Поклав пiд голови, накрив свитиною й, перехрестившись, лiг.
Зiтхнув з полегкiстю, хотiв дмухнуть на свiчку, та передумав: нехай
горить, зосталося всього на палець воску, сама погасне хутко...
Ну, от i все. Прожито останнiй день. На часi смерть, логiчний кiнець
шляху людського, сумний фiнал трагедi©...
Поволi терпне тiло, ста чужим, холодним. Вiдмучилося, щоб повернутися
назад у землю i перейти в щось iнше i знов зробити коло в якомусь образi -
трави, калини, дуба...
Згадав калину в березi, з яко© вирiзав йому дiдусь сопiлку. Оту,
найкращу, першу... О, як вона спiвала!..
Спочатку тихо-тихо, а потiм усе настирливiше приплив з дитинства той
калиновий голос i задзвенiв, розлився по всiй душi. Перед очима пiшли
поволi Чорнухи, Многа, батько й чомусь заплакана, завжди весела мати...
©й, певно, жаль, що вмерла, не попрощавшись зi сво©м улюбленцем... Не
плачте, мамо! Скоро вiн дожене вас, мамо, вiн уже йде...
Самого душать сльози...
Небавом ще двi жiнки пройшли над ним хмарками - Мар'яна першою, вiдтак
Олена... Чи то живi, чи вже чекають там?..
Сопiлка гра , журиться, немов душа калини вселилася у цю нехитру
музику.
Ой коню мiй, коню,
Золотая грива...
Так i не сiв, не ви©хав у чисте поле 3 кобзою, не заспiвав тако©, щоб
свiт стенувся з подиву, щоб воля в сонцi зблиснула, неначе гостра криця.
Либонь, судився iншому золотогривий вiтер...
Калина плаче, тужить... Печаль стиска серце: десь у Михайла, в Якова,
ось тут, пiд головами, i хтозна-де лежать його творiння, його рукописи,
яким не вийти в люди... Нема пророка в рiдному краю... Пророки , та ©х
бояться!
Холонуть руки, ноги... Григорiй бачить вiтер, криницю, верби, явора...
Дзюрчить вода, туркоче в хащi горлиця... Й сопiлка гра пiсню, ще й
промовля словами:
Ой ти птичко жовтобоко,
Не клади гнiзда високо!
А клади його на травцi, i©а зелененькiй муравцi...
Не так, не так! О господи... Це кобзарi переiначили, зробили просто...
Боже!..
I раптом зринула страшна, мов буря, думка: вiн, вiн не так писав!
Рвонувся з лiжка - пiзно... Розплющив очi. Свiчка вже ледве-ледве
блимала. Гойдалися похмурi, кволi тiнi, мов заколисували, щоб вгамувати
останнiй бiль у грудях... Нараз погас тремтливий тьмяний вогник, й не
стало болю... Темрява... Заграла знов сопiлка... Тужливо, голосно... А
потiм - тихше, тихше...
провести кучера, що повертався до Пан-Iванiвки. Не пiдкорялось тiло,
благало спокою,спочинку,тишi.
Дощ не вгавав. То сiяв дрiбно-дрiбно, то припускав як iз вiдра, то
налiтав тугою хвилею i потрясав будинок. Так без кiнця й просвiтку. День,
два... сiмнадцять.
На вiсiмнадцятий Сковорода не витримав. Поклав рукопис книжки, яку
читав Михайловi, i попросив:
- Михаиле, вiдправ мене додому.
- Бог з вами, батьку, - злякався той. - Куди ж вам ©хати? Ось ваша
дома! - розвiв широко руки. - Живiть хоч двiстi рокiв.
- Не про життя я нинi думаю. Прийшла пора згадати, що всi ми тiльки
гостi на цiй землi...
- Навiщо, батьку, ще й тим сушити голову. Бог добре зна , кому, коли i
де призначено скiнчити вiк свiй.
- Я тут_ не зможу вмерти, - сказав Григорiй твердо. Михайло хтiв щось
розважне мовити, але, згадавши вчасно хто перед ним сидить, лише зiтхнув.
Вiд то© бесiди, що вiдбулася в нiч при©зду Сковороди, пан Ковалинський
почав боятися свого учителя, його очей пронизливих, його думок, що б ють,
як молоти. Для нього все так просто - покинь, роздай, повiдпускай...
Григорiй бачив, що велiй друг стражда , ждучи розмовимуки, и за всi цi
днi нi разу не роз'ятрив його душi докорями,
- Григоре Савичу, ви невгамовнi, - сказав Михайло згодом.
- Умру - вгамуюся.
- Ой нi! А твори й слава житимуть. Вас знають люди. люблять. , що
ненавидять. Але нема байдужих.
Сковорода судомно втягнув у плечi голову i замахав руками:
- Не треба, годi! Я не зробив i чвертi того, що мiг зробити. Напевно, я
мiг би бути Сократом чи Цiцероном. Хто ж я сьогоднi? Старець, що написав
десяткiв зо два книг, в яких полови бiльше, анiж зерна.
- Нi, батьку, нi! - гукнув Михайло палко. - Всi вашi книги цнотливi й
мудрi, благочестивi й праведнi.
- До бiса! Всiм цим народ наш ситий по саму зав'язку. Вiд благочестя й
праведностi давно вже нудить. Я пiвжиття вiддав би, щоб бути грiшним,
буйним!
- Що з вами, вчителю?
- Твоя "пустеля". Я мiг би виростити дiброву, бiр, а залишаю кущики.
- Така вже доля.
- Може... Ми уникали сiтей, а рвати будуть iншi. Я духом чую, бачу -
вони грядуть! Ти - чу ш?
- Нi. Я вже оглух, менi до всього байдуже.
- У тебе вуха залитi золотом, - промовив жорстко. Й пошкодував: Михайло
зблiд, покрився потом. - Вибач. Я не хотiв образити...
- Ти правду кажеш, батьку. У мене все понiвечене - i серце, й вуха, й
очi...
- Михаиле, ©дьмо звiдси!
- Не можу: в грудях пустка.
- Душа людська, немов жива криниця: до краплi вичерпа ш, а вранцi -
знову повна.
- Моя замулилася.
- Розчистимо.
- Не мучте, батьку! - схопився Михайло з крiсла. - Я чесно й тихо
житиму, не кривдитиму сво©х людей, дiлитимуся останнiм куснем iз бiдними.
Я вас за приклад ставитиму, якщо осилю, то напишу з вас житi , але пiти за
вами i вас наслiдувати я вже не можу! Й не мiг нiколи...
- Правда. - Григорiй теж пiдвiвся. - Менi пора.
- Зостаньтеся!
- Нi. Дух велить менi негайно ©хати.
- Нехай хоч випогодиться.
- Негоден ждати. Ще не до©ду...
- Батьку, на чому ж я вас випроводжу?
- Коняку ма ш?
- Маю. Нема коляси!
- Добре: нема того, що не потрiбне. Вiзок знайдеться?
- Звiсно.
- Скажи, ласкав будь, хай запрягають.
- Добре... Та ви ж недужi.
- При©ду - видужаю.
Михайло важко вийшов. Сковорода одягся, знайшов свою напiвпорожню торбу
та журавля й побрiв помалу слiдом. На ганку сiв, радiючи: дощ перестав,
подекуди виднiлось чисте небо. Село стояло чорне, чуже, похмуре, вбоге.
Нiде нi тину, нi деревця, нi квiтки... Либонь, дiйшли до ручки... Раби...
Раби Михайловi... Яка ганьба! Схопився й попростував до стайнi, де
запрягали коней. Мерщiй, мерщiй додому, у рiдний край!
Прощалися аж за селом. Михайло тицьнув рукою кучера й зiскочив iз воза.
- Я вже вертатимусь,- промовив хрипко.
- Добре.
Григорi вi якась камiнна туга лягла на серце.
- Прощай...- промовив журно.- Можливо, ми вже не побачимося. Не забувай
нiколи того, про що ми говорили. Будь милосердним, мудрим, тримайся завжди
правди. Шукай невтомно iстину i жди месiю нашого. Вiн незабаром прийде й
сво©ми муками спасе народ i волю. Я вiрю - вiн народиться!
Поцiлувалися, потисли руки.
Рушили. Вiзок котився споро. Все далi й далi. Меншала самотня постать
друга, зникала в мревi далечi, ставала щемним спогадом.
Цей день був тихий, сонячний. Вся Пан-Iванiвка втопала в жовтiм листi.
Воно осипалося за ночi перших заморозкiв i вкрило змерзлу землю м'яким
барвистим коцом. Окрiм дубiв та сосен, дерева в панськiм парку стояли
голi, чорнi, немов застиглi привиди, здiймаючи до неба вкляклi руки в
якiйсь страшнiй печалi. Про що вони молилися, чого благали в господа?
Весни, рясно© бростi, веселих теплих злив? А може, бурi й грому, коли всi
фiбри тiла пройма дрож?!
Хто ©х збагне i хто почу нiмотнi ©хнi крики... Григорiй вийшов iз
дому, де по при©здi вiн жив у затишнiй, з вiкном у сад, кiмнатi, й,
допомагаючи собi високим костуром, спустився сходинками в залитий сонцем
парк.
Постояв трохи, мружачися од зливи барв та промсi©iв, i побрiв осiннiм
золотом.
Не мав сьогоднi спокою: пона©жджало панiв-сусiдiв, гуляють, п'ють, до
нього лiзуть, просячи побути з ними, випити. Та це не все. Найгiрше, що
терпне тiло й серце заледве чути в грудях; коли б не бiль, подумав би, що
вже його нема . Так, час настав закiнчувати сво© житт вi мандри. От тiльки
шкода мислi, вона прозора, як це високе небо.
Бадьорий дух, а тiло немiчне...
Лист шарудiв, розсовувався од кволих нiг, i за Iригорi м тяглися всюди
двi борозни. Вони засмучували, але и наводили на роздуми про сенс життя,
про шлях людини. Хто залишив свiй добрий слiд на свiтi, тому не страшно
вмерти...
Курiнь стояв самотнiй, всiма забутий, кинутий, прикритий бляклим
листям. I все ж вiд нього вiяло прив'ялим цвiтом, медом, грушками,
яблуками i просто лiтом, яке було останнiм i про яке вiн ше не встиг
назгадуватися... Ах, що тужити всуе! Колись же мусить бути межа,
кiнець-початок. Життя кiнча ться i почина ться... та сама вiчнiсть, з яко©
ми приходимо i до яко© знов поверта мося. Все просто, мудро...
й моторошно.
До куреня тулився забутий кимось заступ. Сковорода пiдняв його, оглянув
i, взявши жменю листя, обтер iржу. На сонцi зблиснуло старе залiзне
вiстря... Ну що ж, Великий Заступе, ти недарма так стерся. Ти ма ш гарний
досвiд, ко_ли не свiй, то предкiв - могил мiльйони, безлiч... Сьогоднi
стане бiльше.
Узяв пiд руку заступ, окинув парк спокiйним, пильним поглядом й пiшов
униз, до двох могутнiх велетнiв. Дуб збронзовiв, але не скинув шати.
Побiля нього щулилася нага, мов скеля, липа... Ген-ген ставок, калина,
тополi, верЬи...
Гарно.
Чудове мiсце!
Поклав на землю костур, розгрiб траву та листя й почав копати. Отупiлий
заступ йшов неохоче у вiковiчний дерн, i вiд того млiли руки, болiли ноги,
спина. Не знав, чи стане сили завершити сво останн дiло, та все ж
старався, прагнув.
Пани гуляли й досi. Кричали, грали, пробували спiвати псалми, канти.
Отак усе на свiтi: добро i зло, пiтьма i свiтло, печаль i радiсть...
Велика днiсть! Як у народi кажуть, одна половина свiту скаче, а друга
плаче...
Стомлений, сiдав на край могили i, трудно й часто дихаючи, прощався з
небом i сонцем, з водою ставу й вербами, з вогнем калини й нiжнiстю
стрiмких тополь... Сьогоднi, Завтра i через рiк тут буде все, як нинi.
Лише його не буде...
Був i нема. Химерно...
Вставав i знову вергав важку i мокру землю.
За цим трудом, уже надвечiр, його й застав Андрiй Iванович.
- Григоре Савичу, що це ви робите? - спитав зчудовано.
- Копаю.
- Що?
- Могилу.
- Кому?
- Собi.
Господар дiстав хустинку i витер пiт на лобi. Вiдтак промимрив:
- Жарти... Ви берете мене на кпини. Григорiй вилiз, обтер травою чоботи
й, передихнувши, мовив:
- Я не жартую, пане... Коли умру, то поховайте мене у цiй могилi.
Андрiй Iванович одразу витверезiв. Утерши знову пiт, спитав стурбовано:
- Вам зле? Ви чу те, що скоро вмрете?
- Цi © ночi...
- Господи! - перехрестився Андрiй Iванович. - I о я пошлю по батюшку...
- Не поспiшайте, - спинив його Сковорода. - Я ще не вмер.
- А висповiдатися i причаститися, як за обрядом личить?
- Пусте, - сказав Григорiй. - Обряди вигадали попи й ченцi.
- Ви вмерти хочете без вiдпущення? - спитав iз жахом Андрiй Iванович.
-А як же бог? Як свiт, громада.-'
- Хто не грiшив, тому не треба каятися.
- Всi грiшнi.
- Правильно. Й попи не виняток.
- Хiба вони не люди...
- То як же можуть грiшники вiдпускати комусь грiхи.
- Вони ж посвяченi.
- Такими ж грiшниками.
- Ви щось таке говорите, - прошепотiв Андрiй Iванович, - що в мене аж
мурашки по спинi... Ходiмо краще в хату та повечеря мо собi удвох,
любесенько...
- А гостi ж як?
- Роз'©халися.
Пiшли помалу вгору.
Сiдало сонце. Тiнi стелились довгi, чорнi. Багрове листя Зблякло й
лежало вбогим шматтям, якому вже нiколи не млiти в ласках вiтру, не пити
трунку променiв i не злiтати з вiття ясними диво-птицями...
Андрiй Iванович щось казав, доводив, але Григорiй його не чув. Це був
останнiй вечiр, i вiн прощався з вечором, червоним сонцем, тiнями, опалим
листям, з усiм веселим свiтом. Не жаль було нiчого - воно ж усе лиша ться.
Вмира вiн, одмучився.
З-за клунi вибiгла не молода уже паньматка i закричала:
- Вiн тут б' байдики, а я вже все оббiгала, його шукаючи. Ходи мерщiй,
Андрiю, та щось роби!..
- И чого ти ото здiйма ш гвалт?
- пiскоп ©де, бовдуре! - взялася в боки панi. - Ночу в олочевi, а
завтра буде тутечки!
Андрiй Iванович оторопiв, мов проковтнув язик. Стояв щось мимрив,
поглядаючи то на дружину, то на Григорiя
Нарештi вiн отямився i гаркнув, наче перед полком козацтва:
- Збери всю челядь та всiх жiнок слобiдських i щоб до ранку будинок
був, як церква!
Коли паньматка зникла, вiн повернувся, украй збентежений, до пожильця й
розвiв руками:
- Вибач, Григоре Савичу, я мушу йти. Такий-бо гiсть, така ж бо честь
для мене! Сковорода всмiхнувся:
- Iдiть, iдiть. Прощайте!.. Одне я вас проситиму: як похова те, то
напишiть на каменi чи там на чому такi слова: "Свiт ловив мене, але не
спiймав". Запам'ятали? Можете ©х повiдомити й преосвященному.
- I-фазд, гаразд. Все виконаю! - гукнув Андрiй Iванович. - Ми завтра ще
продовжимо цiкаву нашу бесiду!.
Сковорода ледве дiстався ганку. Спочив на лавцi i подолавши всi
одинадцять сходинок, зайшов у дiм, де починався великий шарварок.
В його кiмнатi було спокiйно й темно. Поставивши вже не потрiбний
костур, добув вогню i запалив недогарок Кiмната враз ожила, наповнилася
густими тiнями, а за вiкном надворi, стало iще темнiше. Свiт потонув у
темрявi, зник, вiдiйшов кудись у невiсть, i залишилося його в Григорiя
тiльки маленька часточка, окреслена холодним муром стiн. Iтiл. лiжко,
скриня i вогник свiчки...
Зняв у порозi чоботи й поставив ©х до костура. Пiднявши вiко скринi,
переодягея в чисте. Не вiдчуваючи ногами холоду анi пiдлоги, пiшов до
столу, зiбрав книжки, рукописи й понiс до лiжка. Нiс обережно, сторожко,
боявся дуже, щоб не впустити i не розсипати, бо вже не знав, чи стане сили
зiбрати. Поклав пiд голови, накрив свитиною й, перехрестившись, лiг.
Зiтхнув з полегкiстю, хотiв дмухнуть на свiчку, та передумав: нехай
горить, зосталося всього на палець воску, сама погасне хутко...
Ну, от i все. Прожито останнiй день. На часi смерть, логiчний кiнець
шляху людського, сумний фiнал трагедi©...
Поволi терпне тiло, ста чужим, холодним. Вiдмучилося, щоб повернутися
назад у землю i перейти в щось iнше i знов зробити коло в якомусь образi -
трави, калини, дуба...
Згадав калину в березi, з яко© вирiзав йому дiдусь сопiлку. Оту,
найкращу, першу... О, як вона спiвала!..
Спочатку тихо-тихо, а потiм усе настирливiше приплив з дитинства той
калиновий голос i задзвенiв, розлився по всiй душi. Перед очима пiшли
поволi Чорнухи, Многа, батько й чомусь заплакана, завжди весела мати...
©й, певно, жаль, що вмерла, не попрощавшись зi сво©м улюбленцем... Не
плачте, мамо! Скоро вiн дожене вас, мамо, вiн уже йде...
Самого душать сльози...
Небавом ще двi жiнки пройшли над ним хмарками - Мар'яна першою, вiдтак
Олена... Чи то живi, чи вже чекають там?..
Сопiлка гра , журиться, немов душа калини вселилася у цю нехитру
музику.
Ой коню мiй, коню,
Золотая грива...
Так i не сiв, не ви©хав у чисте поле 3 кобзою, не заспiвав тако©, щоб
свiт стенувся з подиву, щоб воля в сонцi зблиснула, неначе гостра криця.
Либонь, судився iншому золотогривий вiтер...
Калина плаче, тужить... Печаль стиска серце: десь у Михайла, в Якова,
ось тут, пiд головами, i хтозна-де лежать його творiння, його рукописи,
яким не вийти в люди... Нема пророка в рiдному краю... Пророки , та ©х
бояться!
Холонуть руки, ноги... Григорiй бачить вiтер, криницю, верби, явора...
Дзюрчить вода, туркоче в хащi горлиця... Й сопiлка гра пiсню, ще й
промовля словами:
Ой ти птичко жовтобоко,
Не клади гнiзда високо!
А клади його на травцi, i©а зелененькiй муравцi...
Не так, не так! О господи... Це кобзарi переiначили, зробили просто...
Боже!..
I раптом зринула страшна, мов буря, думка: вiн, вiн не так писав!
Рвонувся з лiжка - пiзно... Розплющив очi. Свiчка вже ледве-ледве
блимала. Гойдалися похмурi, кволi тiнi, мов заколисували, щоб вгамувати
останнiй бiль у грудях... Нараз погас тремтливий тьмяний вогник, й не
стало болю... Темрява... Заграла знов сопiлка... Тужливо, голосно... А
потiм - тихше, тихше...