Страница:
одчинив дверi i бiля стiни з лiвого боку побачив за столом Копстанцiю.
- Здесь тов. Рудзянская?
Вона обернулась, глянула на мене, хотiла щось сказати i захлинулась. Я
був наче мертвий. Пiдi мною не було нi пiдлоги, нi стiн навколо... Менi
здавалося, що коли я побачу Котю, так од щастя я упаду. Менi навiть так i
снилося, що от я йду до Котиного ганку, а на ньому сто©ть вона. Я пiдiйшов
до не© i впав бiля ©© нiг, вниз лицем. Лежу й мовчу i тiльки чую, як
солодко й тяжко б' ться моз серце. Пiдiймаю голову, а на ганку сто©ть не
Котя, а ©© батько. Я питаю:
- Де Котя?
- Она уехала на полярный круг.
Але в уяву я не впав, а тiльки хитався i здавався собi легким-легким,
неначе пiр'©нка. Ми вийшли з Котею в коридор, але не могли говорити,
тiльки дивились одне на одного та зiтхали. Потiм я ходив до Котi i, коли
говорив з батьком, усе дивився на не© так, як тодi, весною 18 року, а вона
просила, щоб я так не дивився на не©, i чомусь полотнiла. Я був такий
щасливий, що нiчого не помiчав i не хотiв помiчати. Котя показувала менi,
якi в не© маленькi туфлi. Дiйсно, в не© манюсенькi туфлi. Але я ii досi не
знаю, чому вона ховала од мене сво© ноги, коли була босою, ще тодi, весною
18 року...
Мене, як неправильно демобiлiзованого, латишi знову забрали до армi©, i
медична комiсiя дала менi мiсячний вiдпуск, щоб поправити пiсля тифу
здоров'я. Я цей час хотiв використати в Москвi, ознайомитися з
лiтературним свiтом i лишитися там. Одного разу Котина мати сказала менi,
що Котя хоче поговорити зi мною. Ми вийшли. Йшли по тiй же Магiстратськiй
вулицi. Котя хоче менi щось сказати й не може. Потiм вона сумно й
несмiливо показу свою праву руку, а на нiй, на пальцi, обручальний персте
еiь, що я його до цього часу зовсiм не бачив. Такий я був дурний i
щасливий. I чудно, я зовсiм спокiйно прийняв це, тiльки став якимось
порожнiм, i життя одразу почорнiло. В цей день я ©хав, i ми довго ходили з
Котею по якомусь пустирю. Я, наче сонний, водив ©© взад i вперед, плутав,
крутив, i вона покiрно йшла за мною, тiльки була блiда, блiда. Менi треба
йти, i я спинився з нею бiля ворiт. I от нахлинули сльози. Вони нахлинули
з такою силою, що я не витримав i заплакав. Я тяжко плакав над сво©ми
мрiями. I жалко, безумно жалко було, що три роки на фронтах, в огнi i
тривозi я нiжно марив за цi ю людиною. Я крiзь ридання говорив ©й про це,
а вона стояла мармурова й холодна. Я плачу й кажу:
- Дай я тебе хоч на прощання поцiлую. А вона не хоче... Я плачу й кажу:
- Ну дай я поцiлую хоч волосинку...
А вона не хоче...
Ох, як тяжко я плакав над трупом сво © любовi...
Вона казала, що вже пiзно, що я нiколи не забуду i не прощу ©©... Вона
не хоче кинути менi, як собацi, "недо©дки"...
Вона каже:
- Iдiть...
- Ти ж казала колись, що де б я не був, ти будеш стежити за мною i
прийдеш до мене... Коли ти його розлюбиш, ти прийдеш до мене.
Вона довго мовчала, потiм тихо й мертво:
- Прийду... Iдiть...
- Ну скажи хоч "iди".
- Iди...
Тодi я йду по бруднiй вулицi i плачу, плачу... Щоб не помiтили перехожi
мо©х слiз i ридань, я зiгнувся i заховав лице в шинель...
Потяг одiйшов од станцi©, i страшно i тоскно закричав свисток... Я ©хав
наче в безодню... Я ж комунар... Мо життя належить колективовi... Але в
безоднi мо © муки потонули i колектив, i комуна. Менi зовсiм не хотiлося
жити. Не було стимулу. В вагонi ©хав труп... I в останнiй момент, коли
здавалось, що серце розiрветься од болю, надi мною, над мо©м заплаканим i
помертвiлим лицем нiжно нахилилося обличчя Ольги. Теплi очi привiтно
зорiли пiд лахматою шапкою, i губи ©© червонi, незабутнi губи, говорили
про щастя, що не все загублено для мене... I менi стало легше...
XLVII
Харкiв... Квiтень, юнiсть, сонце, надi©...
Я пiшов iз товаришкою Пiонтек 1, яку знав iще в Одесi.
Вона повела мене в бiблiотеку-читальню ЦК КП(б)У.
Ми зайшли в тиху кiмнату, де на канапi в синьому костюмi з рудою
борiдкою Христа сидiв маленький чоловiчок, схожий на захiдного робiтника,
i читав газету.
Товаришка Пiонтек попросила мене почитати ©й сво© вiршi.
Я читав ©й мо© росiйськi поезi©, а маленький синiй чоловiчок читав
газету, не звертаючи на нас жодно© уваги.
Я спитав Пiонтек:
- А вы понимаете по-украински?
- Да.
I я почав читати ©й "Вiдплату".
Коли я читав, наш сусiда одiклав газету i уважно слухав, доки я не
скiнчив. Потiм вiн пiдвiвся з канапи i пiдiйшов до нас. Це був товариш
Кулик 2.
- Хто ви такий будете, товаришу? - спитав вiн мене.
Я сказав.
I Пiонтек попросила товариша Кулика одкликати мене з армi© як молодого
поета, що пода надi©.
I товариш Кулик, як завагiтпропу ЦК КП(б)У, одкликав мене через
"Учраспред" ЦК з армi©.
Пока оформлювали мо вiдкликання в розпорядження ЦК, я, як
командирований з периферi© вiйськовий полiтробiтник, був улаштований в
"Червоному готелi" i мав багато вiльного часу.
Я познайомився в редакцi© газети "Вiстi" 3 з товаришами Коряком 4 i
Блакитним 5.
Коряк - маленький i гостроносий, в довгiй кавалерiйськiй шинелi,
перебивав мене захопленими вигуками, коли я читав йому "Вiдплату".
Вiн дякував менi за "гарнi переживання" i говорив:
- Де ви були? Ми так давно чекали вас в укра©нськiй лiтературi... Нам
доводиться друкувати таку ©рунду!
- А ви цi © ©рунди не друкуйте, а друкуйте мене, - на©вно сказав я
йому.
Читав я Коряковi й мо© вiршi росiйською мовою про любов, трави, шахти,
i крiзь спомини i розлуки з рiдним селищем - "солодкий дим заводу".
I Коряк порадив менi про це ж саме написати укра©нською мовою.
На другий день я принiс йому "Червону зиму".
Хоч мiсто i взяло мене в свiй солодкий полон, але менi все снилися
зеленi пахучi береги Дiнця, рiки мого смуглявого хлоп'яцтва, з якими я
познайомився ще малям...
Одгорiв метушливий день. Я повертався до готелю.
В номерi з меблiв були лiжко, стiл, стiлець i шафа з дзеркалом для
одежi. От iз цi ю шафою, власне, з трюмо в нiй, i зв'язане народження
"Червоно© зими".
Я стояв перед трюмо, звiдки на мене дивився смуглявий юнак, i раптом я
нiби розтанув в туманi i зник у свiчадi, а замiсть мене простяглася важка,
грозова й радiсна дорога мого молодого життя...
Я пригадав сво© першi трудовi кроки, друзiв сво©х, з якими дiлив i
радiсть i горе, рум'яних чорнобривих дiвчат, i мiсячнi половники, i те, як
радiснi робiтничошахтарськi колони вiтали революцiю, а я, сп'янiлий од
щастя, iшов у цих колонах i цiлувався з такими ж, як я...
Ось тривожно i грiзно кричить заводський гудок, i цей залiзний i довгий
крик туго i владно б' по нервах i кличе, кличе...
В небi рвуться i тануть димки шрапнелi, наче безжурнi хмарки, але з них
летить смерть...
Ми з гвинтiвками в руках бiжимо до заводу по вулицях, повних кулеметно©
стрiлянини, на бiй за владу Рад...
Дороги, дороги, дороги...
Снiги, ешелони, кров...
I нарештi, мов казкова жар-птиця, в радiсних руках мiльйонiв -
Перемога!
З тисячами таких же, як i я, повертаюсь на село.
Мене тяжко засмутила смерть брата Олега, що так i не дочекався мене з
фронту з галiфе для нього, про яке вiн на©вно мрiяв, працюючи на
заводських каламажках... Пому було сiмнадцять рокiв.
Туга i радiсть злилися в менi в золотий спомин душi, що вилився в пiсню
i став "Червоною зимою"...
Я дивився в трюмо i спiвав i плакав, спiвав i плакав... Про форму я не
думав. Вона сама виникла з лiрично© повенi, що залила мою душу...
Я не писав, а складав поему.
I коли я скiнчив, то вiдчув таку щасливу спустошенiсть, яко© бiльше
нiколи не вiдчував нi до, пi пiсля "Червоно© зими".
Все: i композицiйна будова, i лiрико-епiчний сюжет з наростанням
лiричного струму, його кульмiнацiбю i спадом, мелодика в будовi словесних
сполучень, образи - все це народилося з пережитого i передуманого, як
дитина першо© любовi, в сонячному русi почуття, вагiтного думкою...
Слова, як намисто на нитку, нанизувались на мотив i зливалися з ним,
щоб стати пiснею мо ©, нашо© революцiйно© юностi.
Другого дня я пiшов до Василя Блакитного. Вiн кудись iшов з товаришем i
спускався сходами. Там же, на сходах, я дав йому рукопис поеми. Вiн глянув
на першi рядки, i враз його очi синьо й щасливо засiяли...
- А гарно... Дивись! - захоплено вигукнув вiн до товариша i прочитав те
мiсце, де "шикують злиднi нас юнак до юнака"...
У поеми не було ще назви, i Блакитний взяв ©© з самого тексту: "О не
забуть менi Червону ту Зиму!" Вiн порадив менi назвати поему "Червона
Зима".
Мене призначили iнструктором преси при ЦК КП(б)У.
Звичайно, iнструктор преси з мене був нiкудишнiй, я тiльки ходив по
шумливому Харкову, закохано пив юнацьким серцем його життя, мрiяв i
складав у головi вiршi.
Поетична лабораторiя у мене i зараз у головi. Я перекреслюю i виправляю
рядки вiршiв у головi, а не на паперi, а коли впливаю образи на папiр, то
жодних перекреслень i виправлень не бува . Звичайно, iнодi я виправляю i
перекреслюю на паперi, але, як правило, поетична лабораторiя у мене в
головi i в серцi.
Я записався в марксистський гурток при агiтпропi ЦК.
Старий бiльшовик товариш Iкс, що вiв цей гурток, якось сказав усiм,
показуючи на мене (я любив задавати запитання, i ця звичка у мене
залишилася змалку й до сивини):
- Судя по вопросам этого товарища, у него знаний на профессора, но
только они у него не организованы.
I вiн нам розповiдав, як треба систематизувати набутi знання,
розкладати ©х у головi "по полочкам".
Чудесна людина був дорогий i незабутнiй товариш Iкс.
Його спокiйне i мудре лице i добрий зiр iз-за шкельцiв пенсне сто©ть
передi мною як приклад велико© самодисциплiни, спроможностi i
органiзованостi. ' Але не довго я був iнструктором преси.
Мiж iншим, мо iнструкторство показу , яка чула i прекрасна
бiльшовицька партiя. Як мати, в особi тт. Пiонтек, Кулика, Коряка,
Блакитного, вона зрозумiла мою душу поета, майже не пристосовану до життя
людину, i давала менi всiлякi поблажки, "панькаючись" зi мною, як казали
мо© вороги, на протязi довгих рокiв i пiднiмаючи мене доброю рукою, коли я
падав серцем на гостре камiння жпття.
Велика партi . Якби я вiрив у бога, я б молився тобi, так я люблю тебе
i схиляюся перед тобою як твiй смуглявий син, якому ти дозволила i
допомогла залишити до сивого волосся дитячу душу i юну пiсню, що живе
тiльки тобою, моя партi , мати моя генiальна!
Оргбюро ЦК, в особi товариша Гордона, призначило мене членом оргбюро
Всеукра©нського пролеткульту6, куди увiйшли товаришi Захар Невський, Рижов
7, Коряк, Пилипенко 8 i Василь Блакитний, Мiша Майський 9 i Хвильовий ' .
Ми стали працювати разом у будинку на Московськiй, 20, де я часто
приймав участь у лiтературних вечорах.
I там я познайомився з Хвильовим.
Вiн одразу ж захопив мене сво ю любов'ю до життя й поезi©.
В шкiрянiй куртцi й кепцi, а потiм, пiзнiше, у шинелi з
врангелiвського, або, вiрнiше, з англiйського сукна, в сивiй смушковiй
шапцi ще з iмперiалiстично© вiйни, невисокого зросту, швидкий i
динамiчний, чорнобривий i зеленоокий, вiн зачарував мене сво ю магiчною
iндивiдуальнiстю.
Тiльки щось у мо©й пiдсвiдомостi опиралося його волi.
Я з делiкатностi погоджувався з ним, що треба писати верлiбром, а
прийду додому i пишу ямбом.
Це повторювалось не один раз, що я погоджувався з ним на словах, а на
дiлi не погоджувався.
Нарештi Хвильовому це обридло, i вiн махнув на мене рукою.
Вiн: "А тьi, Володя, себе на уме!"
Я: "А что ж ты думаешь, Коля, что я под твоим умом?"
Так Хвильовий i не перехрестив мене в свою поетичну вiру.
Тодi ж (це був 1921 рiк) при©хав з Галичини до Харкова Валерiан Полiщук
п, синьоокий красень з вкрадливими манерами, якi особливо впливали на
дiвчат, з усмiшкою - собi на умi.
Величезна ерудицiя його мене захоплювала.
Та ще сонячна бадьорiсть.
Тiльки не подобався менi натуралiстичний бiологiзм у його поезi©, але
окремi вiршi й мiсця величезних поем мене захоплювали.
Хвильовий часто любив повторювать iз Полiщука:
"Котра година, товаришу? "Друга". I далi пiшла сiра смуга дороги пiд
ноги...
Або: "Нема Нiкандрика, нема 12..." - про брата Валерiя.
I було двi сестри, Лiка i Льоля 13, якi обидвi закохалися в Валерiя, i
вiн обох ©х любив.
Дивно?
Але це так.
З Льолею до Валерiя у мене була любов. Тiльки коли я йшоп вiд не©, то
пiсля ©© пестощiв почував себе так, нiби iю менi про©хав з гуркотом i
дзвоном трамвай.
Я знав, що це не любов, але нiчого не мiг з собою поробити, бо ©© очi
були такi мiстичнi й та мнi. Вона завжди ©х так томно, по-схiдному
мружила. Та ще вона причарувала мене пiснею:
Это было на радостном юге, в очарованом мире чудес, где купается
розовый лотос в отраженной лазури небес 14.
I от туди приходила купатися красуня гиптянка Радонiс.
Одного разу високо над нею пролiтав орел. Побачив сво©м гострим орлиним
оком туфельки Радонiс i вкрав одну з них.
Пролiтаючи над садами Мемфiса i5, резиденцi© фараона, вiн загубив
туфельку красунi в сад владаря гипту.
Фараон по туфельцi закохався в Радонiс i наказав ©© розшукати.
Розшуки закiнчились щасливо.
И царицею стала Радонис, и любима была потому, что такой ослепительной
ножки не приснилось уже никому.
Льоля спiвала цю пiсню на мотив "Слышен звон бубенцов издалека".
Потiм я узнав авторку цi © пiснi, власне, цього вiрша. Це улюблена
поетеса Iгоря С верянiна Мiрра Лохвицька.
I ще я узнав, що Льоля мружить сво© темнi гипетськi очi не тому, що в
не© така мiстична душа, що випромiнюють ©© слпвоподiбнi очi, а тому, що
вона близькозора.
I чари розвiялися.
Я розлюбив Льолю.
А тут з'явився Полiщук, - прийшов, побачив i перемiг.
Льоля безоглядно закохалась у Валер'яна, перемогла свою сестру i стала
його дружиною.
З пролеткульту нiчого не вийшло. Вiн так i вмер, не народившись.
Але перед смертю вiн захотiв мо©ми зубами укусити Маяковського.
Це було в росiйському драмтеатрi, що мiстився тодi над Лопанню.
При©хав Маяковський i мав виступити в цьому театрi.
Менi, в порядку пролеткультiвсько© дисциплiни, було доручено виступити
з негативною критикою Маяковського.
Я погодився.
Але вони не знали, як я любив його!
I от вечiр.
Маяковський при©хав i виступив (чи менi так запам'яталося, чи
здавалось) у театральнiй тапочцi, величезного зросту, зовнi гострий i
безпощадний у боротьбi з сво©ми опонентами.
А я дивився на його очi, i побачив, що вiн зовсiм не такий, яким вiн
хотiв здаватися. Очi в нього були сумнi i добрi, добрi, повнi невимовно©
нiжностi до людей, в його очах я наче бачив свою душу.
Пiсля читання вiршiв, що як громи, викликали безперервнi бурi
аплодисментiв, почалося обговорення прочитаного i взагалi по поезi©
Маяковського.
Маяковський - гiгант фiзично i гiгант поетично - розправлявся, як iз
цуценятами, з сво©ми ворогами.
I от на сцену, в хутрянiй шубi, лiзе просто через рампу старий i
однозубий (мiж iншим, прекрасна людина) член оргбюро пролеткульту Рижов.
Маяковський з вишини свого гiгантського зросту розправившись iз сво©м
черговим ненависником, спитав Рижова, що напiввилiз на сцену:
- И ты туда же, детка?!
I Рижов злякано порачкував назад, так i не виступивши проти
Маяковського. Тодi дали слово менi. Я спитав Маяковського:
- Вы были на фронте?
- Был.
- Я еще никогда не читал и не слышал такой потрясающей поэзии. В ее
гигантских образах и могучем ритме чувствуется железная поступь Революции.
Вы - великий поэт. Разрешите пожать вашу руку.
I вiн, глянувши на мене добрими людськими очима, що втратили свою
гостроту од запалу полемiки, простягнув менi свою руку, яку я обережно i
побожно потис.
А потiм пролеткультiвцi казали, що "Сосюра целовал ноги Маяковскому".
Товариш Блакитний, як редактор газети "Вiстi" (тодi вона була "Вiсти",
а не "Вiстi", як потiм) дозволив менi жити на горищi редакцi©, де колись
була, ще до революцi©, церква Юзефовича, редактора газети "Южный
край",обладнана в клуб.
Зимою в нiй було дуже холодно, i мене рятувала хутряна шуба, що я
вперше за сво життя купив на гонорар за поему "1917 рiк" 16.
В тiй колишнiй церквi я жив i писав вiршi, i туди до мене приходила
Льоля з ©© мiстичними очима, в яких я так гiрко розчарувався, коли узнав,
що ©х мiстичнiсть не що iнше, як близькозорiсть.
В цiй же церквi у нас вiдбувалися лiтературнi вечори, на якi приходили
всi, хто любив укра©нську лiтературу. А таких було багато i ставало все
бiльше.
Пiсля суду "над пролетарськими поетами" клуб наш у церквi попрацював
недовго.
Стали ширшi масштаби, i лiтвечори перенесенi в Селянський будинок на
площi Рози Люксембург 17.
Хвильовий через свою чарiвну iндивiдуальнiсть i величезне знання
росiйсько© i укра©нсько© лiтератури (по сутi, вiн був учнем, як i я,
велико© росiйсько© лiтератури, наших класикiв i народу) зiбрав навколо
себе цiлу плеяду молодих проза©кiв. Вiн перейшов на прозу пiсля сво ©
збiрки поезiй "Досвiтнi симфонi©".
Його соратниками були трохи пiзнiше Панч 18, Вражливий 19, Копиленко
20, Яновський 21 (духовно, в ки©вськiй вiддалi), Пiдмогильний 22 i iншi.
Можна сказати, й Головко 23. I на всiх ©х була печать його
генiальностi.
Я вважаю, що Хвильовий, як художник, як поет у прозi, - основоположник
укра©нсько© радянсько© поезi©, особливо в сво©х раннiх творах. Це моя
особиста думка, i я ©© нiкому не нав'язую.
Першу мою збiрку "Поезi©", що видало Державне видавництво Укра©ни
(друкувалась у Сумах) 24, рецензував В. Коряк, а потiм вiтав М. Доленго
25: "Золотим сумом вi од поеми "Червона зима".
А потiм, в 1922 роцi, коли вийшла друга моя збiрка "Червона зима" 26,
©© вiтав сип мого безсмертного вчителя Iвана Яковича Франка Тарас
Франко27: "Дивним чаром вi од першо© збiрки молодого поета".
Вiн мене застерiгав од футуризму Семенка 28, i правильно, як я потiм
зрозумiв.
Я не любив його розхитаних ритмiв не верхарнiвського типу, але там, де
вiн ставав бiльш-менш органiзованим ритмiчно i гостродумнпм, вiн менi
подобався.
Якось я зайшов до редакцi© "Вiстi" в кабiнет редактора.
На мiсцi Блакитного сидiв симпатичний брюнет з гострими, жагуче чорними
очима, маленький i зосереджений.
Я його спитав:
- Ви Семенко? А вiн менi:
- А ви Сосюра?
Так ми з ним познайомились.
Вiн менi як молодому поетовi радив не дуже зважати на лiтературнi
авторитети, що справа не в тому, скiльки книжок вийшло у письменника, а що
вiн дав нового, в чому його оригiнальнiсть. Вiн менi, мiж iншим, радив
римувати: "корова" i "театр".
Першу пораду його я сприйняв, а друго© - нi.
Я працював в лiтературному вiддiлi Наркомосу (лiто), де виходив журнал
"Червоний шлях", редактором якого був т. Коряк.
В черговому номерi "Червоного шляху" 29 я прочитав новели Мамонтова 30,
i одна з них мене гостро обурила. В нiй було таке мiсце: "Спить обдурене
село, засипане снiгом i прокламацiями"...
Я сказав т. Коряку:
- Як ви могли надрукувати таку новелу!? Це ж справжня контрреволюцiя! Я
пiду в ЦК.
Товариш Коряк перелякався i почав виправдовуватися, що його не було в
Харковi, що номер вийшов без нього i т. д.
Я пожалiв тов. Коряка i в ЦК не пiшов.
У черзi за бiдним обiдом для спiвробiтникiв Наркомосу я познайомився з
Копиленком.
Його здивувало, що я в черзi щось мурмотiв. Я йому сказав, що пошепки
складаю вiршi, бо в черзi довго стояти, а я не люблю гаяти часу.
Копиленко познайомив мене з Сенченком 31.
Наскiльки перший був жвавий, запальний i любив лiтературу всi ю сво ю
широко розкритою сонцю i вiтрам життя душею, настiльки мовчазним i
зосередженим був кремезно збитий русявий другий.
Вони жили на Журавлiвцi, i я часто заходив до них, де ми дiлилися
духовною ©жею, а вони ще й пiдгодовували мене смачною гречаною кашою.
О юнiсть! Повна сонця i надiй юнiсть!
I що для тебе була гречана каша, голоднi пайки, холод i нестача в
одязi, коли тобi належав весь свiт! Мила моя жертвена i геро©чна юнiсть!..
Через те. що в мене була полiтична освiта слабенька, брошурного
характеру й трохи вiйськово-полiткурсантського, де я познайомився тiльки з
основними принципами марксизму i керувався бiльше класовим iнстинктом, я
вступив студентом до Комунiстичного унiверситету iм. Артема 32.
Ректором був (о радiсть!) т. Скворчевський, якого я дуже любив, а вiн
мене, як поета.
Екзаменував мене професор Яворський, якого дружина, що вiн ©© покинув,
викрила фотографi ю як австрiйського жандарма.
Вiн мене спитав:
- Як ви гада те, це добре, що на землi точиться класова боротьба? Я
сказав:
- Вiд того, що я скажу, добре це чи нi, класова боротьба не
припиниться. Це закон життя нашого часу, об' ктивний закон, який не ма
нужди в мо©х оцiнках.
Я був прийнятий до Артемiвки.
Тiльки менi не сподобалось, що професор Яворський сказав про мене, що я
"чудесний матерiал". Який я матерiал? Я людина!
В Артемiвцi викладав професор Рожицин з3, який в той же час працював i
в ЦК.
Вiн прославився сво ю чудною i дикою для мене лекцi ю: "Красота - это
контрреволюция", i пiд час диспуту по нiй розбив в пух i прах усiх сво©х
опонентiв.
Хоч менi дивно було, як це вiн проповiдував, що красота -
контрреволюцiя, хоч сам любив квiти i мав дуже красиву дружину.
А коли вiн у ЦК перевiряв дiвчину, що хотiла мати роботу секретарки, то
сказав ©й:
- У вас некрасивий почерк!
I от Валентин Сергiйович Рожицин читав нам, студентам, лекцi© по
iсторi© культури, i коли дiйшов до Пушкiна, то я запискою спитав його:
"Почему Пушкин писал по-русски?"
Всi, чи бiльшiсть студентiв, гримнули розкотистим смiхом, мовляв, яке
iдiотське запитання.
Але Рожицин сказав:
- Товарищи! Здесь не до смеха. Вопрос очень серьезный. Информирую.
Пушкину гораздо легче было писать по-французски потому, что он думал
по-французски.
А по-русски он писал потому, что был под влиянием народного творчества:
няня.
Професор розв'язав мо© останнi сумнiви. Справа в тому, що за мiй
перехiд як поета з росiйсько© мови на укра©нську я не подобався багатьом
студентам. Вони дорiкали менi за це майже як за нацiональну зраду, вважали
укра©нським нацiоналiстом.
I коли я говорив ©м, що писав би росiйською мовою, якби народився в
Росi©, бо я знаю тiльки лiтературну росiйську мову, а народно© не знаю.
Без знання ж народно© мови письменником, яким я хочу стати, не станеш.
- А Гоголь? - казали вони менi.
- Так Гоголь тим же й великий, що сво©м знанням народно© укра©нсько©
мови збагатив росiйську лiтературу, - казав я.
Але це ©х не задовольняло.
Один менi сказав:
- Зачем ты сменил королевскую флейту на сопилку? Я гаряче вiдповiв:
- "Сопилка" мне дороже тысяч королевских флейт!
I от за допомогою т. Рожицина я розв'язав для себе сво© вагання в
сторону рiшучого i беззастережного переходу на укра©нську мову.
Звичайно, я задавав т. Рожицину запитання для студентiв, якi дуже
любили, як i я, Рожицина.
Я прекрасно знав, що у Пушкiна в сiм'© панувала, як i у всього
росiйського дворянства, французька мова як побутова мова.
Менi хотiлося вустами професора вiдповiсти студентам на ©х
великодержавницькi нарiкання.
Вчився я добре. Вчителька з росiйсько© мови навiть звiльнила мене вiд
слухання ©© лекцiй.
А от економгеографiя та фiнансовi всякi справи менi нiяк не давалися, i
я заздрив дiвчатам i студентам, що в цих питаннях почували себе, як риба в
водi.
Менi дуже сподобалась одна студентка. Вона була дуже красива нiжною i
мрiйною укра©нською красотою з правильними рисами обличчя, тонкими
крилатими бровами й довгими вiями, за якими сiяли карi сонця ©©
чудесних,глибоких,як щастя,очей.
Це була Наталя Забiла 3".
Я писав ©й закоханi записки, i раз запискою просив ©© прийти на цвинтар
уночi, де часто молодь улаштовувала романтичнi побачення.
Цвинтар був поруч Артемiвки.
Але Наталя не прийшла. Замiсть не© мали прийти ©© чоловiк, теж студент
Артемiвки, Сава Божко 35 з Iваном Кириленком 36, та побоялись, як потiм
розповiдав менi Кириленко, бо думали, що в мене зброя.
А збро© в мене i не було.
Звичайно, я не знав, що в Наталi чоловiк, та ще такий цинiк i
Дон-Жуан, як Сава.
Правда, Дон-Жуан вiн був примiтивний, як сiльськi куркульськi парубки
або росiйськi купчики: "Моему-де праву не препятствуй!"
Але справа не в тому, справа в тому, що натурою я був схожий до Наталi,
а в Савi ©©, мабуть, захопила його емоцiональна первiснiсть, сила i
напористiсть, яких у мене не було.
Я був нiжний i нiяковий, i навiть Наталя часто читала менi марксистськi
нотацi© за мою розхристанiсть i непокiрнiсть певним догмам, в якi вона
свято, як начотниця, вiрила, не розглядаючи ©х крилато, в дi©, в зв'язку з
життям.
Але ми ж були молодi, i кожний по-свойому молився марксiвському боговi.
XLVIII
Органiзувалася спiлка пролетарських письменникiв "Гарт" 1.
Органiзатором i ©© iдейним керiвником i натхненником був т Блакитний, або
Еллан. Ми пiшли в "Гарт". Йогансен 2, хвi©льобi©й, Полiщук i ще багато.
Ми називали себе спадко мцями класично© лiтератури, власне, так було на
дiлi. Я, наприклад, нiяк не мiг примиритися з буржуазною теорi ю одмирання
поезi©, яка то.и розкладалась, але не поезiя взагалi, а поезiя
розгромлено© (у нас) буржуазi©, коли були у нас рiзнi течi©: футуристи
(слово-звук) 3, iмажинiсти (слово-образ) 4, акме©сти (слово-плоть) 5,
нiчевоки (слово-тiнь) 6 i т. iн., не кажучи вже про символiстiв
(слово-символ) 7 i декадентiв 8 рiзних мастей. Повний розклад на атоми.
Теорiя одмирання поезi© була гадючим жалом переможеного ворога, який
хотiв отру©ти молоду i свiжу свiдомiсть переможцiв.
Я вважав, що ми повиннi продовжувати традицi© класично© лiтератури i
вести ©© на новi, на сво© вершини, i продовжувати творчо, по-сво му.
Коряк написав статтю "Iз стрiх вода крапле" i прочитав ©© нам на зборах
"Гарту".
В статтi говорилося, що нашi молодi письменники повиннi писать так
просто, як Пушкiн, Толстой, Гоголь.
Всi, що виступали в обговореннi, хвалили статтю. Я виступив теж i
сказав:
- Товариш Коряк калiчить молодих початкiвцiв. Писати так, як Толстой,
Пушкiн i Гоголь, неможливо, а бути ©х епiгонами це не вихiд, це смерть для
пролетарсько© лiтератури.
Вчитись у класикiв необхiдно, але вчитись творчо i не в одного, а в
багатьох класикiв не тiльки укра©нських, росiйських, але i в чужоземних.
Тiльки через складний лабiринт творчих шукань у боротьбi з шаблонами в
других i в себе можна прийти до сво © iндивiдуально© простоти.
Так треба вчити молодь, а не штовхати ©© на безплiдне епiгонство.
Коли я це говорив, товариш Коряк гостропосо i сумно похнюпився. Менi
- Здесь тов. Рудзянская?
Вона обернулась, глянула на мене, хотiла щось сказати i захлинулась. Я
був наче мертвий. Пiдi мною не було нi пiдлоги, нi стiн навколо... Менi
здавалося, що коли я побачу Котю, так од щастя я упаду. Менi навiть так i
снилося, що от я йду до Котиного ганку, а на ньому сто©ть вона. Я пiдiйшов
до не© i впав бiля ©© нiг, вниз лицем. Лежу й мовчу i тiльки чую, як
солодко й тяжко б' ться моз серце. Пiдiймаю голову, а на ганку сто©ть не
Котя, а ©© батько. Я питаю:
- Де Котя?
- Она уехала на полярный круг.
Але в уяву я не впав, а тiльки хитався i здавався собi легким-легким,
неначе пiр'©нка. Ми вийшли з Котею в коридор, але не могли говорити,
тiльки дивились одне на одного та зiтхали. Потiм я ходив до Котi i, коли
говорив з батьком, усе дивився на не© так, як тодi, весною 18 року, а вона
просила, щоб я так не дивився на не©, i чомусь полотнiла. Я був такий
щасливий, що нiчого не помiчав i не хотiв помiчати. Котя показувала менi,
якi в не© маленькi туфлi. Дiйсно, в не© манюсенькi туфлi. Але я ii досi не
знаю, чому вона ховала од мене сво© ноги, коли була босою, ще тодi, весною
18 року...
Мене, як неправильно демобiлiзованого, латишi знову забрали до армi©, i
медична комiсiя дала менi мiсячний вiдпуск, щоб поправити пiсля тифу
здоров'я. Я цей час хотiв використати в Москвi, ознайомитися з
лiтературним свiтом i лишитися там. Одного разу Котина мати сказала менi,
що Котя хоче поговорити зi мною. Ми вийшли. Йшли по тiй же Магiстратськiй
вулицi. Котя хоче менi щось сказати й не може. Потiм вона сумно й
несмiливо показу свою праву руку, а на нiй, на пальцi, обручальний персте
еiь, що я його до цього часу зовсiм не бачив. Такий я був дурний i
щасливий. I чудно, я зовсiм спокiйно прийняв це, тiльки став якимось
порожнiм, i життя одразу почорнiло. В цей день я ©хав, i ми довго ходили з
Котею по якомусь пустирю. Я, наче сонний, водив ©© взад i вперед, плутав,
крутив, i вона покiрно йшла за мною, тiльки була блiда, блiда. Менi треба
йти, i я спинився з нею бiля ворiт. I от нахлинули сльози. Вони нахлинули
з такою силою, що я не витримав i заплакав. Я тяжко плакав над сво©ми
мрiями. I жалко, безумно жалко було, що три роки на фронтах, в огнi i
тривозi я нiжно марив за цi ю людиною. Я крiзь ридання говорив ©й про це,
а вона стояла мармурова й холодна. Я плачу й кажу:
- Дай я тебе хоч на прощання поцiлую. А вона не хоче... Я плачу й кажу:
- Ну дай я поцiлую хоч волосинку...
А вона не хоче...
Ох, як тяжко я плакав над трупом сво © любовi...
Вона казала, що вже пiзно, що я нiколи не забуду i не прощу ©©... Вона
не хоче кинути менi, як собацi, "недо©дки"...
Вона каже:
- Iдiть...
- Ти ж казала колись, що де б я не був, ти будеш стежити за мною i
прийдеш до мене... Коли ти його розлюбиш, ти прийдеш до мене.
Вона довго мовчала, потiм тихо й мертво:
- Прийду... Iдiть...
- Ну скажи хоч "iди".
- Iди...
Тодi я йду по бруднiй вулицi i плачу, плачу... Щоб не помiтили перехожi
мо©х слiз i ридань, я зiгнувся i заховав лице в шинель...
Потяг одiйшов од станцi©, i страшно i тоскно закричав свисток... Я ©хав
наче в безодню... Я ж комунар... Мо життя належить колективовi... Але в
безоднi мо © муки потонули i колектив, i комуна. Менi зовсiм не хотiлося
жити. Не було стимулу. В вагонi ©хав труп... I в останнiй момент, коли
здавалось, що серце розiрветься од болю, надi мною, над мо©м заплаканим i
помертвiлим лицем нiжно нахилилося обличчя Ольги. Теплi очi привiтно
зорiли пiд лахматою шапкою, i губи ©© червонi, незабутнi губи, говорили
про щастя, що не все загублено для мене... I менi стало легше...
XLVII
Харкiв... Квiтень, юнiсть, сонце, надi©...
Я пiшов iз товаришкою Пiонтек 1, яку знав iще в Одесi.
Вона повела мене в бiблiотеку-читальню ЦК КП(б)У.
Ми зайшли в тиху кiмнату, де на канапi в синьому костюмi з рудою
борiдкою Христа сидiв маленький чоловiчок, схожий на захiдного робiтника,
i читав газету.
Товаришка Пiонтек попросила мене почитати ©й сво© вiршi.
Я читав ©й мо© росiйськi поезi©, а маленький синiй чоловiчок читав
газету, не звертаючи на нас жодно© уваги.
Я спитав Пiонтек:
- А вы понимаете по-украински?
- Да.
I я почав читати ©й "Вiдплату".
Коли я читав, наш сусiда одiклав газету i уважно слухав, доки я не
скiнчив. Потiм вiн пiдвiвся з канапи i пiдiйшов до нас. Це був товариш
Кулик 2.
- Хто ви такий будете, товаришу? - спитав вiн мене.
Я сказав.
I Пiонтек попросила товариша Кулика одкликати мене з армi© як молодого
поета, що пода надi©.
I товариш Кулик, як завагiтпропу ЦК КП(б)У, одкликав мене через
"Учраспред" ЦК з армi©.
Пока оформлювали мо вiдкликання в розпорядження ЦК, я, як
командирований з периферi© вiйськовий полiтробiтник, був улаштований в
"Червоному готелi" i мав багато вiльного часу.
Я познайомився в редакцi© газети "Вiстi" 3 з товаришами Коряком 4 i
Блакитним 5.
Коряк - маленький i гостроносий, в довгiй кавалерiйськiй шинелi,
перебивав мене захопленими вигуками, коли я читав йому "Вiдплату".
Вiн дякував менi за "гарнi переживання" i говорив:
- Де ви були? Ми так давно чекали вас в укра©нськiй лiтературi... Нам
доводиться друкувати таку ©рунду!
- А ви цi © ©рунди не друкуйте, а друкуйте мене, - на©вно сказав я
йому.
Читав я Коряковi й мо© вiршi росiйською мовою про любов, трави, шахти,
i крiзь спомини i розлуки з рiдним селищем - "солодкий дим заводу".
I Коряк порадив менi про це ж саме написати укра©нською мовою.
На другий день я принiс йому "Червону зиму".
Хоч мiсто i взяло мене в свiй солодкий полон, але менi все снилися
зеленi пахучi береги Дiнця, рiки мого смуглявого хлоп'яцтва, з якими я
познайомився ще малям...
Одгорiв метушливий день. Я повертався до готелю.
В номерi з меблiв були лiжко, стiл, стiлець i шафа з дзеркалом для
одежi. От iз цi ю шафою, власне, з трюмо в нiй, i зв'язане народження
"Червоно© зими".
Я стояв перед трюмо, звiдки на мене дивився смуглявий юнак, i раптом я
нiби розтанув в туманi i зник у свiчадi, а замiсть мене простяглася важка,
грозова й радiсна дорога мого молодого життя...
Я пригадав сво© першi трудовi кроки, друзiв сво©х, з якими дiлив i
радiсть i горе, рум'яних чорнобривих дiвчат, i мiсячнi половники, i те, як
радiснi робiтничошахтарськi колони вiтали революцiю, а я, сп'янiлий од
щастя, iшов у цих колонах i цiлувався з такими ж, як я...
Ось тривожно i грiзно кричить заводський гудок, i цей залiзний i довгий
крик туго i владно б' по нервах i кличе, кличе...
В небi рвуться i тануть димки шрапнелi, наче безжурнi хмарки, але з них
летить смерть...
Ми з гвинтiвками в руках бiжимо до заводу по вулицях, повних кулеметно©
стрiлянини, на бiй за владу Рад...
Дороги, дороги, дороги...
Снiги, ешелони, кров...
I нарештi, мов казкова жар-птиця, в радiсних руках мiльйонiв -
Перемога!
З тисячами таких же, як i я, повертаюсь на село.
Мене тяжко засмутила смерть брата Олега, що так i не дочекався мене з
фронту з галiфе для нього, про яке вiн на©вно мрiяв, працюючи на
заводських каламажках... Пому було сiмнадцять рокiв.
Туга i радiсть злилися в менi в золотий спомин душi, що вилився в пiсню
i став "Червоною зимою"...
Я дивився в трюмо i спiвав i плакав, спiвав i плакав... Про форму я не
думав. Вона сама виникла з лiрично© повенi, що залила мою душу...
Я не писав, а складав поему.
I коли я скiнчив, то вiдчув таку щасливу спустошенiсть, яко© бiльше
нiколи не вiдчував нi до, пi пiсля "Червоно© зими".
Все: i композицiйна будова, i лiрико-епiчний сюжет з наростанням
лiричного струму, його кульмiнацiбю i спадом, мелодика в будовi словесних
сполучень, образи - все це народилося з пережитого i передуманого, як
дитина першо© любовi, в сонячному русi почуття, вагiтного думкою...
Слова, як намисто на нитку, нанизувались на мотив i зливалися з ним,
щоб стати пiснею мо ©, нашо© революцiйно© юностi.
Другого дня я пiшов до Василя Блакитного. Вiн кудись iшов з товаришем i
спускався сходами. Там же, на сходах, я дав йому рукопис поеми. Вiн глянув
на першi рядки, i враз його очi синьо й щасливо засiяли...
- А гарно... Дивись! - захоплено вигукнув вiн до товариша i прочитав те
мiсце, де "шикують злиднi нас юнак до юнака"...
У поеми не було ще назви, i Блакитний взяв ©© з самого тексту: "О не
забуть менi Червону ту Зиму!" Вiн порадив менi назвати поему "Червона
Зима".
Мене призначили iнструктором преси при ЦК КП(б)У.
Звичайно, iнструктор преси з мене був нiкудишнiй, я тiльки ходив по
шумливому Харкову, закохано пив юнацьким серцем його життя, мрiяв i
складав у головi вiршi.
Поетична лабораторiя у мене i зараз у головi. Я перекреслюю i виправляю
рядки вiршiв у головi, а не на паперi, а коли впливаю образи на папiр, то
жодних перекреслень i виправлень не бува . Звичайно, iнодi я виправляю i
перекреслюю на паперi, але, як правило, поетична лабораторiя у мене в
головi i в серцi.
Я записався в марксистський гурток при агiтпропi ЦК.
Старий бiльшовик товариш Iкс, що вiв цей гурток, якось сказав усiм,
показуючи на мене (я любив задавати запитання, i ця звичка у мене
залишилася змалку й до сивини):
- Судя по вопросам этого товарища, у него знаний на профессора, но
только они у него не организованы.
I вiн нам розповiдав, як треба систематизувати набутi знання,
розкладати ©х у головi "по полочкам".
Чудесна людина був дорогий i незабутнiй товариш Iкс.
Його спокiйне i мудре лице i добрий зiр iз-за шкельцiв пенсне сто©ть
передi мною як приклад велико© самодисциплiни, спроможностi i
органiзованостi. ' Але не довго я був iнструктором преси.
Мiж iншим, мо iнструкторство показу , яка чула i прекрасна
бiльшовицька партiя. Як мати, в особi тт. Пiонтек, Кулика, Коряка,
Блакитного, вона зрозумiла мою душу поета, майже не пристосовану до життя
людину, i давала менi всiлякi поблажки, "панькаючись" зi мною, як казали
мо© вороги, на протязi довгих рокiв i пiднiмаючи мене доброю рукою, коли я
падав серцем на гостре камiння жпття.
Велика партi . Якби я вiрив у бога, я б молився тобi, так я люблю тебе
i схиляюся перед тобою як твiй смуглявий син, якому ти дозволила i
допомогла залишити до сивого волосся дитячу душу i юну пiсню, що живе
тiльки тобою, моя партi , мати моя генiальна!
Оргбюро ЦК, в особi товариша Гордона, призначило мене членом оргбюро
Всеукра©нського пролеткульту6, куди увiйшли товаришi Захар Невський, Рижов
7, Коряк, Пилипенко 8 i Василь Блакитний, Мiша Майський 9 i Хвильовий ' .
Ми стали працювати разом у будинку на Московськiй, 20, де я часто
приймав участь у лiтературних вечорах.
I там я познайомився з Хвильовим.
Вiн одразу ж захопив мене сво ю любов'ю до життя й поезi©.
В шкiрянiй куртцi й кепцi, а потiм, пiзнiше, у шинелi з
врангелiвського, або, вiрнiше, з англiйського сукна, в сивiй смушковiй
шапцi ще з iмперiалiстично© вiйни, невисокого зросту, швидкий i
динамiчний, чорнобривий i зеленоокий, вiн зачарував мене сво ю магiчною
iндивiдуальнiстю.
Тiльки щось у мо©й пiдсвiдомостi опиралося його волi.
Я з делiкатностi погоджувався з ним, що треба писати верлiбром, а
прийду додому i пишу ямбом.
Це повторювалось не один раз, що я погоджувався з ним на словах, а на
дiлi не погоджувався.
Нарештi Хвильовому це обридло, i вiн махнув на мене рукою.
Вiн: "А тьi, Володя, себе на уме!"
Я: "А что ж ты думаешь, Коля, что я под твоим умом?"
Так Хвильовий i не перехрестив мене в свою поетичну вiру.
Тодi ж (це був 1921 рiк) при©хав з Галичини до Харкова Валерiан Полiщук
п, синьоокий красень з вкрадливими манерами, якi особливо впливали на
дiвчат, з усмiшкою - собi на умi.
Величезна ерудицiя його мене захоплювала.
Та ще сонячна бадьорiсть.
Тiльки не подобався менi натуралiстичний бiологiзм у його поезi©, але
окремi вiршi й мiсця величезних поем мене захоплювали.
Хвильовий часто любив повторювать iз Полiщука:
"Котра година, товаришу? "Друга". I далi пiшла сiра смуга дороги пiд
ноги...
Або: "Нема Нiкандрика, нема 12..." - про брата Валерiя.
I було двi сестри, Лiка i Льоля 13, якi обидвi закохалися в Валерiя, i
вiн обох ©х любив.
Дивно?
Але це так.
З Льолею до Валерiя у мене була любов. Тiльки коли я йшоп вiд не©, то
пiсля ©© пестощiв почував себе так, нiби iю менi про©хав з гуркотом i
дзвоном трамвай.
Я знав, що це не любов, але нiчого не мiг з собою поробити, бо ©© очi
були такi мiстичнi й та мнi. Вона завжди ©х так томно, по-схiдному
мружила. Та ще вона причарувала мене пiснею:
Это было на радостном юге, в очарованом мире чудес, где купается
розовый лотос в отраженной лазури небес 14.
I от туди приходила купатися красуня гиптянка Радонiс.
Одного разу високо над нею пролiтав орел. Побачив сво©м гострим орлиним
оком туфельки Радонiс i вкрав одну з них.
Пролiтаючи над садами Мемфiса i5, резиденцi© фараона, вiн загубив
туфельку красунi в сад владаря гипту.
Фараон по туфельцi закохався в Радонiс i наказав ©© розшукати.
Розшуки закiнчились щасливо.
И царицею стала Радонис, и любима была потому, что такой ослепительной
ножки не приснилось уже никому.
Льоля спiвала цю пiсню на мотив "Слышен звон бубенцов издалека".
Потiм я узнав авторку цi © пiснi, власне, цього вiрша. Це улюблена
поетеса Iгоря С верянiна Мiрра Лохвицька.
I ще я узнав, що Льоля мружить сво© темнi гипетськi очi не тому, що в
не© така мiстична душа, що випромiнюють ©© слпвоподiбнi очi, а тому, що
вона близькозора.
I чари розвiялися.
Я розлюбив Льолю.
А тут з'явився Полiщук, - прийшов, побачив i перемiг.
Льоля безоглядно закохалась у Валер'яна, перемогла свою сестру i стала
його дружиною.
З пролеткульту нiчого не вийшло. Вiн так i вмер, не народившись.
Але перед смертю вiн захотiв мо©ми зубами укусити Маяковського.
Це було в росiйському драмтеатрi, що мiстився тодi над Лопанню.
При©хав Маяковський i мав виступити в цьому театрi.
Менi, в порядку пролеткультiвсько© дисциплiни, було доручено виступити
з негативною критикою Маяковського.
Я погодився.
Але вони не знали, як я любив його!
I от вечiр.
Маяковський при©хав i виступив (чи менi так запам'яталося, чи
здавалось) у театральнiй тапочцi, величезного зросту, зовнi гострий i
безпощадний у боротьбi з сво©ми опонентами.
А я дивився на його очi, i побачив, що вiн зовсiм не такий, яким вiн
хотiв здаватися. Очi в нього були сумнi i добрi, добрi, повнi невимовно©
нiжностi до людей, в його очах я наче бачив свою душу.
Пiсля читання вiршiв, що як громи, викликали безперервнi бурi
аплодисментiв, почалося обговорення прочитаного i взагалi по поезi©
Маяковського.
Маяковський - гiгант фiзично i гiгант поетично - розправлявся, як iз
цуценятами, з сво©ми ворогами.
I от на сцену, в хутрянiй шубi, лiзе просто через рампу старий i
однозубий (мiж iншим, прекрасна людина) член оргбюро пролеткульту Рижов.
Маяковський з вишини свого гiгантського зросту розправившись iз сво©м
черговим ненависником, спитав Рижова, що напiввилiз на сцену:
- И ты туда же, детка?!
I Рижов злякано порачкував назад, так i не виступивши проти
Маяковського. Тодi дали слово менi. Я спитав Маяковського:
- Вы были на фронте?
- Был.
- Я еще никогда не читал и не слышал такой потрясающей поэзии. В ее
гигантских образах и могучем ритме чувствуется железная поступь Революции.
Вы - великий поэт. Разрешите пожать вашу руку.
I вiн, глянувши на мене добрими людськими очима, що втратили свою
гостроту од запалу полемiки, простягнув менi свою руку, яку я обережно i
побожно потис.
А потiм пролеткультiвцi казали, що "Сосюра целовал ноги Маяковскому".
Товариш Блакитний, як редактор газети "Вiстi" (тодi вона була "Вiсти",
а не "Вiстi", як потiм) дозволив менi жити на горищi редакцi©, де колись
була, ще до революцi©, церква Юзефовича, редактора газети "Южный
край",обладнана в клуб.
Зимою в нiй було дуже холодно, i мене рятувала хутряна шуба, що я
вперше за сво життя купив на гонорар за поему "1917 рiк" 16.
В тiй колишнiй церквi я жив i писав вiршi, i туди до мене приходила
Льоля з ©© мiстичними очима, в яких я так гiрко розчарувався, коли узнав,
що ©х мiстичнiсть не що iнше, як близькозорiсть.
В цiй же церквi у нас вiдбувалися лiтературнi вечори, на якi приходили
всi, хто любив укра©нську лiтературу. А таких було багато i ставало все
бiльше.
Пiсля суду "над пролетарськими поетами" клуб наш у церквi попрацював
недовго.
Стали ширшi масштаби, i лiтвечори перенесенi в Селянський будинок на
площi Рози Люксембург 17.
Хвильовий через свою чарiвну iндивiдуальнiсть i величезне знання
росiйсько© i укра©нсько© лiтератури (по сутi, вiн був учнем, як i я,
велико© росiйсько© лiтератури, наших класикiв i народу) зiбрав навколо
себе цiлу плеяду молодих проза©кiв. Вiн перейшов на прозу пiсля сво ©
збiрки поезiй "Досвiтнi симфонi©".
Його соратниками були трохи пiзнiше Панч 18, Вражливий 19, Копиленко
20, Яновський 21 (духовно, в ки©вськiй вiддалi), Пiдмогильний 22 i iншi.
Можна сказати, й Головко 23. I на всiх ©х була печать його
генiальностi.
Я вважаю, що Хвильовий, як художник, як поет у прозi, - основоположник
укра©нсько© радянсько© поезi©, особливо в сво©х раннiх творах. Це моя
особиста думка, i я ©© нiкому не нав'язую.
Першу мою збiрку "Поезi©", що видало Державне видавництво Укра©ни
(друкувалась у Сумах) 24, рецензував В. Коряк, а потiм вiтав М. Доленго
25: "Золотим сумом вi од поеми "Червона зима".
А потiм, в 1922 роцi, коли вийшла друга моя збiрка "Червона зима" 26,
©© вiтав сип мого безсмертного вчителя Iвана Яковича Франка Тарас
Франко27: "Дивним чаром вi од першо© збiрки молодого поета".
Вiн мене застерiгав од футуризму Семенка 28, i правильно, як я потiм
зрозумiв.
Я не любив його розхитаних ритмiв не верхарнiвського типу, але там, де
вiн ставав бiльш-менш органiзованим ритмiчно i гостродумнпм, вiн менi
подобався.
Якось я зайшов до редакцi© "Вiстi" в кабiнет редактора.
На мiсцi Блакитного сидiв симпатичний брюнет з гострими, жагуче чорними
очима, маленький i зосереджений.
Я його спитав:
- Ви Семенко? А вiн менi:
- А ви Сосюра?
Так ми з ним познайомились.
Вiн менi як молодому поетовi радив не дуже зважати на лiтературнi
авторитети, що справа не в тому, скiльки книжок вийшло у письменника, а що
вiн дав нового, в чому його оригiнальнiсть. Вiн менi, мiж iншим, радив
римувати: "корова" i "театр".
Першу пораду його я сприйняв, а друго© - нi.
Я працював в лiтературному вiддiлi Наркомосу (лiто), де виходив журнал
"Червоний шлях", редактором якого був т. Коряк.
В черговому номерi "Червоного шляху" 29 я прочитав новели Мамонтова 30,
i одна з них мене гостро обурила. В нiй було таке мiсце: "Спить обдурене
село, засипане снiгом i прокламацiями"...
Я сказав т. Коряку:
- Як ви могли надрукувати таку новелу!? Це ж справжня контрреволюцiя! Я
пiду в ЦК.
Товариш Коряк перелякався i почав виправдовуватися, що його не було в
Харковi, що номер вийшов без нього i т. д.
Я пожалiв тов. Коряка i в ЦК не пiшов.
У черзi за бiдним обiдом для спiвробiтникiв Наркомосу я познайомився з
Копиленком.
Його здивувало, що я в черзi щось мурмотiв. Я йому сказав, що пошепки
складаю вiршi, бо в черзi довго стояти, а я не люблю гаяти часу.
Копиленко познайомив мене з Сенченком 31.
Наскiльки перший був жвавий, запальний i любив лiтературу всi ю сво ю
широко розкритою сонцю i вiтрам життя душею, настiльки мовчазним i
зосередженим був кремезно збитий русявий другий.
Вони жили на Журавлiвцi, i я часто заходив до них, де ми дiлилися
духовною ©жею, а вони ще й пiдгодовували мене смачною гречаною кашою.
О юнiсть! Повна сонця i надiй юнiсть!
I що для тебе була гречана каша, голоднi пайки, холод i нестача в
одязi, коли тобi належав весь свiт! Мила моя жертвена i геро©чна юнiсть!..
Через те. що в мене була полiтична освiта слабенька, брошурного
характеру й трохи вiйськово-полiткурсантського, де я познайомився тiльки з
основними принципами марксизму i керувався бiльше класовим iнстинктом, я
вступив студентом до Комунiстичного унiверситету iм. Артема 32.
Ректором був (о радiсть!) т. Скворчевський, якого я дуже любив, а вiн
мене, як поета.
Екзаменував мене професор Яворський, якого дружина, що вiн ©© покинув,
викрила фотографi ю як австрiйського жандарма.
Вiн мене спитав:
- Як ви гада те, це добре, що на землi точиться класова боротьба? Я
сказав:
- Вiд того, що я скажу, добре це чи нi, класова боротьба не
припиниться. Це закон життя нашого часу, об' ктивний закон, який не ма
нужди в мо©х оцiнках.
Я був прийнятий до Артемiвки.
Тiльки менi не сподобалось, що професор Яворський сказав про мене, що я
"чудесний матерiал". Який я матерiал? Я людина!
В Артемiвцi викладав професор Рожицин з3, який в той же час працював i
в ЦК.
Вiн прославився сво ю чудною i дикою для мене лекцi ю: "Красота - это
контрреволюция", i пiд час диспуту по нiй розбив в пух i прах усiх сво©х
опонентiв.
Хоч менi дивно було, як це вiн проповiдував, що красота -
контрреволюцiя, хоч сам любив квiти i мав дуже красиву дружину.
А коли вiн у ЦК перевiряв дiвчину, що хотiла мати роботу секретарки, то
сказав ©й:
- У вас некрасивий почерк!
I от Валентин Сергiйович Рожицин читав нам, студентам, лекцi© по
iсторi© культури, i коли дiйшов до Пушкiна, то я запискою спитав його:
"Почему Пушкин писал по-русски?"
Всi, чи бiльшiсть студентiв, гримнули розкотистим смiхом, мовляв, яке
iдiотське запитання.
Але Рожицин сказав:
- Товарищи! Здесь не до смеха. Вопрос очень серьезный. Информирую.
Пушкину гораздо легче было писать по-французски потому, что он думал
по-французски.
А по-русски он писал потому, что был под влиянием народного творчества:
няня.
Професор розв'язав мо© останнi сумнiви. Справа в тому, що за мiй
перехiд як поета з росiйсько© мови на укра©нську я не подобався багатьом
студентам. Вони дорiкали менi за це майже як за нацiональну зраду, вважали
укра©нським нацiоналiстом.
I коли я говорив ©м, що писав би росiйською мовою, якби народився в
Росi©, бо я знаю тiльки лiтературну росiйську мову, а народно© не знаю.
Без знання ж народно© мови письменником, яким я хочу стати, не станеш.
- А Гоголь? - казали вони менi.
- Так Гоголь тим же й великий, що сво©м знанням народно© укра©нсько©
мови збагатив росiйську лiтературу, - казав я.
Але це ©х не задовольняло.
Один менi сказав:
- Зачем ты сменил королевскую флейту на сопилку? Я гаряче вiдповiв:
- "Сопилка" мне дороже тысяч королевских флейт!
I от за допомогою т. Рожицина я розв'язав для себе сво© вагання в
сторону рiшучого i беззастережного переходу на укра©нську мову.
Звичайно, я задавав т. Рожицину запитання для студентiв, якi дуже
любили, як i я, Рожицина.
Я прекрасно знав, що у Пушкiна в сiм'© панувала, як i у всього
росiйського дворянства, французька мова як побутова мова.
Менi хотiлося вустами професора вiдповiсти студентам на ©х
великодержавницькi нарiкання.
Вчився я добре. Вчителька з росiйсько© мови навiть звiльнила мене вiд
слухання ©© лекцiй.
А от економгеографiя та фiнансовi всякi справи менi нiяк не давалися, i
я заздрив дiвчатам i студентам, що в цих питаннях почували себе, як риба в
водi.
Менi дуже сподобалась одна студентка. Вона була дуже красива нiжною i
мрiйною укра©нською красотою з правильними рисами обличчя, тонкими
крилатими бровами й довгими вiями, за якими сiяли карi сонця ©©
чудесних,глибоких,як щастя,очей.
Це була Наталя Забiла 3".
Я писав ©й закоханi записки, i раз запискою просив ©© прийти на цвинтар
уночi, де часто молодь улаштовувала романтичнi побачення.
Цвинтар був поруч Артемiвки.
Але Наталя не прийшла. Замiсть не© мали прийти ©© чоловiк, теж студент
Артемiвки, Сава Божко 35 з Iваном Кириленком 36, та побоялись, як потiм
розповiдав менi Кириленко, бо думали, що в мене зброя.
А збро© в мене i не було.
Звичайно, я не знав, що в Наталi чоловiк, та ще такий цинiк i
Дон-Жуан, як Сава.
Правда, Дон-Жуан вiн був примiтивний, як сiльськi куркульськi парубки
або росiйськi купчики: "Моему-де праву не препятствуй!"
Але справа не в тому, справа в тому, що натурою я був схожий до Наталi,
а в Савi ©©, мабуть, захопила його емоцiональна первiснiсть, сила i
напористiсть, яких у мене не було.
Я був нiжний i нiяковий, i навiть Наталя часто читала менi марксистськi
нотацi© за мою розхристанiсть i непокiрнiсть певним догмам, в якi вона
свято, як начотниця, вiрила, не розглядаючи ©х крилато, в дi©, в зв'язку з
життям.
Але ми ж були молодi, i кожний по-свойому молився марксiвському боговi.
XLVIII
Органiзувалася спiлка пролетарських письменникiв "Гарт" 1.
Органiзатором i ©© iдейним керiвником i натхненником був т Блакитний, або
Еллан. Ми пiшли в "Гарт". Йогансен 2, хвi©льобi©й, Полiщук i ще багато.
Ми називали себе спадко мцями класично© лiтератури, власне, так було на
дiлi. Я, наприклад, нiяк не мiг примиритися з буржуазною теорi ю одмирання
поезi©, яка то.и розкладалась, але не поезiя взагалi, а поезiя
розгромлено© (у нас) буржуазi©, коли були у нас рiзнi течi©: футуристи
(слово-звук) 3, iмажинiсти (слово-образ) 4, акме©сти (слово-плоть) 5,
нiчевоки (слово-тiнь) 6 i т. iн., не кажучи вже про символiстiв
(слово-символ) 7 i декадентiв 8 рiзних мастей. Повний розклад на атоми.
Теорiя одмирання поезi© була гадючим жалом переможеного ворога, який
хотiв отру©ти молоду i свiжу свiдомiсть переможцiв.
Я вважав, що ми повиннi продовжувати традицi© класично© лiтератури i
вести ©© на новi, на сво© вершини, i продовжувати творчо, по-сво му.
Коряк написав статтю "Iз стрiх вода крапле" i прочитав ©© нам на зборах
"Гарту".
В статтi говорилося, що нашi молодi письменники повиннi писать так
просто, як Пушкiн, Толстой, Гоголь.
Всi, що виступали в обговореннi, хвалили статтю. Я виступив теж i
сказав:
- Товариш Коряк калiчить молодих початкiвцiв. Писати так, як Толстой,
Пушкiн i Гоголь, неможливо, а бути ©х епiгонами це не вихiд, це смерть для
пролетарсько© лiтератури.
Вчитись у класикiв необхiдно, але вчитись творчо i не в одного, а в
багатьох класикiв не тiльки укра©нських, росiйських, але i в чужоземних.
Тiльки через складний лабiринт творчих шукань у боротьбi з шаблонами в
других i в себе можна прийти до сво © iндивiдуально© простоти.
Так треба вчити молодь, а не штовхати ©© на безплiдне епiгонство.
Коли я це говорив, товариш Коряк гостропосо i сумно похнюпився. Менi