Страница:
не зживали з свiту. Але росiйське самодержавство, взявши собi на допомогу
страшного спiльника - православi , призвело наш народ до того (майже за
300 рокiв), що вiн забув сво iм'я (нам же навiть забороняли в церквах
молитись своью мовою, не кажучи вже про школи), i коли питали укра©нцiв,
хто вони, то була тiльки одна страшна вiдповiдь: "Ми- православнi".
I от тепер великодержавнi шовiнiсти усiх мастей беруть собi в спiльники
росiйську мову, щоб асимiлювати наш народ в росiйськiй культурi.
Невже це потрiбно великому, святому i благородному росiйському народовi
("Повинную голову и меч не сечет", "Лежачого не б'ють!")?
Нi! Росiйський народ не акула, а наш великий брат, i не марно
радянський Рил в 8 - прекрасний росiйський поет Прокоф' в 9-виступив в
журналi "Огонек" на захист укра©нсько© мови, як перед тим товариш
Софронов10 -_ теж один з кращих синiв нашого пiвнiчного брата - вiдповiв
на крик мого серця, коли вiн був на Укра©нi, на "Любiть Укра©ну" вiн
благородно i мужньо вiдповiв:
- Люби Укра©ну!
От справжнi сини Росi©, а ©х сiмдесят, якщо не бiльше мiлiонiв, i всi
вони так думають, i всi вони люблять Укра©ну святою братньою любов'ю, i
вiра в це розвiю пiч мо © душi, i в нiй вста залитий сльозами свiтанку
день, що у нас великий спiльник i вiн не вiддасть на поталу нашу
укра©нську мову всiляким воробйошш i бiлодiдам. Я залiзно вiрю в це, як
вiрю в безсмертя мого народу, якому молюсь, як колись молився боговi.
Пiсля Москви мене з групою товаришiв послали в Ленiнград.
Нашу бригаду очолив Микитенко 11.
В готелi нам дали спiльний номер з Микитенком.
Був вихiдний день, i ми мали пiти в Ермiтаж 12.
До мене прийшла знайома, яка сподобалась Микитенковi, i вiн запросив ©©
до себе в кiмнату.
Через кiлька хвилин моя знайома, обурена, вийшла з кiмнати Микитенка, а
за нею - вiн, червоний i розлючений.
Микитенко (домене):
- Ти iдеш в Ермiтаж? Я:
- До мене прийшла знайома, i в Ермiтаж я пiду пiзнiше.
Микитенко вийшов i сердито грюкнув дверима. Потiм, пiсля Ермiтажу (я не
ходив), ми обiдали в ресторанi готелю, i Микитенко як накинувся на мене
при товаришах, як почав менi читати нотацiю:
- Який ти делегат!
I, перейшовши на росiйську мову:
- Мы, когда приедем на Украину, тебя в дугу согнем!
Я обурився i жахливо вилаяв Микитенка, назвавши його вождем з епiтетом,
що непри мно пахне.
Вiн почервонiв од лютi, кинув ложку i перестав ©сти.
Сидiв i думав. Довго думав. А потiм каже:
- Давай помиримся. - I простягнув менi руку. А коли при©хали на
Укра©ну, почалося биття. Я почав писати поему "Мазепа". Уривок iз не©,
власне, початок я послав у журнал "Життя й Революцiя", а там "Мазепу"
надрукували, тiльки було зазначено, що то не уривок, а поема!
Образ був ще тiльки ембрiоном, а мене навiть за ембрiон почали бити. I
очолювали це биття Микитенко i Кулик.
Наслiдком такого биття була збiрка "Серце", в якiй я гiперболiзував
образ поета, що приходив щоночi п'яний i бив свою бiляву дружину, словом,
розкладався, забувши про заводське оточення, з якого вийшов.
Редактор газети "Комунiст" т. Таран зрозумiв це, нiбито я писав про
себе (я писав, як лiрик, од першо© особи), i наслiдком цього непорозумiння
була стаття в "Комунiстi" "Жовта муть".
Тодi я прийшов до Тарана в його редакцiйний кабiнет i, задихаючись од
гнiву, сказав, дивлячись в ненависне i спокiйне обличчя:
- Що, куркульська мордо?.. Радi ш?.. Але знай, що ти не Савченко, а я
не Чупринка!
А Таран, у синьому костюмi, випещений i спокiйний (це було при його
пiдлеглих), тiльки пальцi його дрiбно i нервово вистукують по столi, каже:
- Iдiть, iдiть! Я:
- Я то пiду, а от тебе винесуть звiдси вперед ногами...
I, повний гнiву i одчаю, я ходив по золотих вулицях Харкова,
зацькований "лiтературною сараною" на зразок поета Каца 13. що кричав на
мене з трибуни на письменницьких зборах:
- Мерзавець!
А потiм голод, i в 1934 роцi-Сабурова Дача.
Мене кинули в не© обманним чином Кулик, Микитенко - був закулiсним
керiвником, за освiтою вiн був невропатолог.
Я був доведений цькуванням i тим, що бачив в 1933 роцi в Харковi i на
Нiкопольщинi, майже до вогняного стану.
Коли менi передали фразу дружини Микитенка: "Сосюра!? Та це ж фашист!",
- то я, узнавши, що ©© брата було заслано, як крупного спекулянта, в
Соловки, зустрiв ©© з холу м Микитенка Дубровським i сказав ©й:
- Я тобi покажу, чортова спекулянтка, який я фашист!
Ну ясно, що я божевiльний, бо як же я смiв таке сказати па всевладну
дружину лiтературного деспота Микитенка, у якого навiть походка стала
начальницькою i тiнi якого боялися всi, бо вiн же був вхож до Хвилi14 i
розправлявся з кожним, хто хоч крапельку його критикував, як з класовим
ворогом.
Мене кинули по записцi Кулика в будинок божевiльних машиною Затонського
(його дружина була директрисою всiх психiатричних закладiв Укра©ни), в
машинi був переодягнений мiлiцiонер, а шофером машини був т. Богатирьов.
Менi народ усе говорить.
Я навiть знав, що про мене казав т. Затонський, якого як члена
Радянського уряду трохи не розстрiляли червоногвардiйцi в Ки вi за
громадянсько© вiйни, коли Муравйов 15 - цей зрадник i провокатор - дав
наказ розстрiлювати за кожне укра©нське слово.
I не дивлячись на це, Затонський писав у сво©й брошурi "Нацiональне
питання" чи "Про нацiональне питання", що кожний червоногвардi ць, який
розстрiлював за кожне укра©нське слово, "об' ктивно боровся за Радянську
владу!"
Який кривавий цинiзм i приниження! Такi червоногвардiйцi нiчим не
вiдрiзнялися вiд контрреволюцiонерiв, раз вони так ретельно виконували
контрреволюцiйний наказ.
В порядку революцiйно© совiстi вони могли не виконувати цього страшного
наказу, що був скерований на дискредитацiю перед укра©нським народом
Радянсько© влади.
Правда, далеко потiм Муравйова розстрiляли, як зрадника, але духовно не
розстрiляли за Ки©вський погром укра©нцiв.
А духовний розстрiл Муравйова i таких, як вiн, це - укра©нiзацiя, за
яку я всiм серцем, тим бiльше, що проти укра©нiзацi© були троцькiсти.
Дивна рiч, у т. Кулика були i хорошi риси, за що я любив його, i одна з
них запам'яталася менi на все життя.
Це було в 1923 роцi в "Хараксi" (пiвденний берег Криму).
Товариш Кулик i колишнiй редактор Ки©всько© газети "Пролетарська
правда" говорили про укра©нiзацiю (а я слухав). Кулик був за, а той
редактор, троцькiст i великодержавний шовiнiст, був проти укра©нiзацi©.
Т. Кулiiк сказав:
- Ленин говорил: "Тот коммунист, который, живя и работал на Украине, не
знает украинского языка, - плохой коммунист".
А троцькiст йому:
- Мало ли какими словечками бросался Ленин!
Це вже тепер на зборах письменникiв виступив т. Червоненко 16 i
говорив, що не можна одним розчерком пера виправити всi викривлення
ленiнсько© нацiонально© полiтики, що держава не може втручатися в цi
справи (в мовнi справи).
Я мовчав.
Але через два-три днi я прочитав у "Правдi", що в Узбекистанi чи в
Таджикистанi, я не пам'ятаю, але пам'ятаю точно, що в однiй iз
середньоазiатських республiк, держава премiями заохочу серед учителiв
краще викладання росiйсько© мови.
Ясно, що якби "Правда" надрукувала до зборiв це повiдомлення, на яких
виступив Червоненко, я б йому сказав:
- Значить, на Укра©нi держава не втруча ться в мовнi справи, а в
Середнiй Азi© втруча ться! Значить, мене штовхають на печальнi i гнiвнi
роздуми, що держава росiйськiй мовi - мати, а нашiй - мачуха.
Але я вiрю, що це - неправда, я маю свiтлi надi© на те, що раз держава
i народ - це одне i те ж, то укра©нська мова займе таке мiсце, яке
належить 45-мiлiонному народовi, що да гiгантський вклад в нашу спiльну
побудову комунiзму, i не тiльки матерiальний, а i духовний.
Ще в 1926 роцi т. Затонський казав про мене на Полiтбюро ЦК КП(б)У, що
зi мною треба "расправиться ножом", а т. Любченко Панас Петрович 17
вiдборонив мене од смертi. I про це менi говорив народ.
Я все знав, що про мене i в МГБ, про це менi теж говорив народ.
Ви уявля те, познайомився я з таким собi бог мнпком Мазюкевичем, який,
за його словами, теж був у Петлюри, а потiм у 1-му Чорноморському полку з
полонених петлюрiвцiв i денiкiнцiв при 4-й Галицькiй бригадi, що од
денiкiнцiв перейшла на бiк Червоно© Армi©. I коли цей полк повстав проти
Радянсько© влади i мене хотiли розстрiляти, (але) нiби вiн на
старшинському зiбраннi (Мазюкевич) виступив за мене, мовляв "Сосюра наш,
тiльки загiтований бiльшовиками".
Ось про цього Мазюкевича, що при©хав з Чехословаччини на Укра©ну, один
студент, що теж при©хав iз Чехословаччини, сказав менi, що Мазюкевича
виключили iз чехословацько© компартi© як провокатора.
Одного разу (я не був алкоголiком, але iнодi за компанiю випивав, i
добренько таки випивав, iнодi до самозабуття).
I от, коли в мене були в гостях Фореггор 18, корiвппк тодi балету
Державоперп, Плстньов, балорун, i двi чи три балерини, коли я випив таки
добренько, Мазюкевич, iдучи по кiмнатi зi мною, голосно, щоб усi чули,
сказав менi:
- Помнишь, как мы с тобой расстреливали комиссаров?..
Я був настiльки п'яний, що замiсть викинути провокатора разом iз його
компанi ю, яка на чолi з Форейгером насторожено слухала, обняв його лiвою
рукою за його гадючий тулуб i лагiдно i спокiйно сказав йому:
- Ты фантазируешь.
Були й такi "знайомi" в мене. А скiльки ©х було, особливо серед
жiнок...
А коли я ©х викривав, вони зникали i замiсть ©х з'являлися iншi.
Не марно в Одесi одна бiдна слiпа iнтелiгентка-жебрачка, якiй я, коли
проходив повз не©, давав завжди (©й) грошi,сказала:
- Остерiгайся женщин.
I це ж саме сказав менi через багато рокiв товариш Назаренко 19, тодi
секретар ЦК КПУ, коли "законники" репресували мою дружину Марiю:
- Не доверяй женщинам.
I от я в будинку божевiльних, куди мене привезли пiзньо© ночi, в
психiатричному вiддiлi, який вiв професор Юдiн Тихон Iванович.
Приймала мене його асистентка Вiра Василiвна Яблонська.
Я почав обурено лаятись, кричати на не©, навiть назвав ©© брудним
словом, яким звуть вуличних женщин, i, щоб налякати ©©, зробив короткий
жест право© руки ребром долонi до ©© горла i на зльотi спинив долоню, бо
все ж вона жiнка.
Але в ту мить, коли я на пiвдорозi спинив руку, вона очима дала знак,
i...
На мене моторошним градом кинулися ззаду i з бокiв санiтари... Того, що
кинувся на мене спереду, я одкинув ударом ноги мiж ноги нижче живота, але
це йому не дуже зашкодило, бо вiн був у шкiрявому фартуцi.
А ззаду мене схопила рукою за горло, обнявши мою шию залiзною рукою
(середньовiчний прийом "хомут"), людина, вища за мене на зрiст, i так менi
здавила горло, що менi стало нiчим дихати i я перестав боротись.
Як розп'ятому, руки менi витяглi© в сторони i зробили укол, од якого
наче гори упали на мо серце, - чи витрима , чи нi, - але серце витримало,
а я став весь як холодець, безвольний i покiрний, i чомусь в менi
воскресло дитяче...
Бо коли лiкпом Бородiн, що душив мене середньовiчним прийомом за горло,
вiв мене з санiтарами в буйний дiм,я плакав i просився:
- Дядя, я больше не буду!..
Мене привели в буйну ("неспокойное отделение") i, брутально зiрвавши з
мене одежу, кинули, як хмиз, на залiзне, майже голе лiжко...
А навколо мене ад, повний безперервного руху i марення.
Один бiга коло лiжок i кричить, що вiн горить, що вiн потопа , а
другий - паралiтик пiсля лю©са просить у мене закурити, а в мене нема , i
вiн щипа i крутить мою шкiру гострими гибкими нiгтями... А я лежу
безвольний i байдужий.
Менi не страшно, особливо я став веселiше дивитися на свiт у тому
безладдi, коли хлопчпк в однiй бiлизнi, що бiга круг свого лiжка,
крикнув:
- Цвiте Червона Укра©на!
Я подумав, що раз мене i божевiльнi знають, то чого ж я буду боятися?
А на ранок мене перевели з буйного, поставили менi лiжко за стiною бiля
нього, бо вхiд туди не мав дверей.
Прийшли лiкар з професором.
I один з них сказав менi, подивившись в мо© очi:
- У вас очень сильное сознание, но зрачки расширены. Я:
- Доктор! Если бы вам впрыснули столько наркотической гадости, как мне,
то у вас глаза б повылазили.
Менi дозволили ходити в межах коридора i знайомитись з хворими.
Я зайшов до курилки, де тро божевiльних колективно складали вiршi.
Один каже:
Буря мглою небо кроет.
другий:
Выхожу один я на дорогу, сквозь туман кремнистый путь блестит.
А третiй:
Что ты спишь, мужичок,
ведь весна на дворе, ведь соседи твои
работают давно...
Я:
- Товарищи! Ведь это не ваши стихи. Это - Пушкина, это - Лермонтова,
это - Кольцова...
Тодi вони, як тигри, приготувалися кинутись на мене i крикнули:
- Ты что на нас наседаешь!..
Була вiдкрита кватирка, i я попросив ©х:
- Товарищи! Закройте, пожалуйста, форточку!.. I вони всi втрьох чемно
полiзли закривати кватирку, а я вийшов iз курилки. Назустрiч менi йшов
Юдiн. Я йому сказав:
- Професор, что же вы посадили меня с безнадежными!
Якось,_ коли я узнав, що хворим роблять рентгензнiмки мозку, я попросив
професора зробити i менi такий знiмок.
Професор показав собi пальцем на лоба:
- У вас здесь все в порядке. Я:
- Зачем же вы здесь меня держите? Вiн:
- Инструкции.
Менi все стало ясно.
I я вирiшив утекти з Сабурово© Дачi.
Хворi мали на собi тiльки бiлизну, халати й капцi.
Менi ж професор на мо прохання дозволив повернутi© мою сорочку, штани
й черевики.
Була хороша чергова, студентка, що любила мо© поезi©, i вона дозволила
менi вийти погуляти на подвiр'я.
Божевiльнi, як правило, тiкали, через проломи у мурi, а там по ярках, i
санiтари швидко назцогапяли ©х.
А я пiшов повз прохiдно© через ворота, i мене вартовий пропустив, бо
подумав, що я один iз працiвникiв Сабурово© Дачi.
Мiж iншим, лiкарi мене втiшали, що на Сабуровiй Дачi лiкувався Гаршин
20. Мовляв, май за честь, що ти мучишся там же, де мучився Гаршин.
Санiтари вже, мабуть, гасають по ярках, шукаючи "божевiльного" Сосюру,
а я ще почекав бiля трамвайно© зупинки, що була метрiв за сто, а то й
бiльше вiд Сабурки, i при©хав додому.
Дома,звичайно,панiка.
Уже було темно, i в коридорi я зачепився за цинкове корито. Дружини не
було, а сестра ©©, Сiма, iстерячна особа, пiдняла страшний крик, бо
подумала, що я розбиваю квартиру.
Один тiльки синок мiй, дворiчний Вова, сонячно усмiхнувся менi i пiшов
на руки.
Вiн дуже зрадiв менi.
Дружина i ©© сестра вважали мене за божевiльного i безнадiйного, бо так
сказав ©м Ха©м Гiльдiй.
Мiж iншим, перед мо ю утечею професор казав менi, що перебування дальше
в його вiддiлi буде мене пригнiчувати.
I я втiк не тiльки тому, що сам цього хотiв.
I от прийшов за мною (Сiма кудись втекла, i я лишився один iз синочком
на руках) санiтар. Це був волохатий i високогрудий гiгант, бiльше схожий
на троглодiта, з тупим i байдужим вузьколобим обличчям дегенерата.
Я взяв плитку од електричного утюга i сказав йому, що, як ханьку,
розколю його порожню голову, коли вiн доторкнеться до мене.
А син плаче i ла мавпоподiбну потвору за мене, маха на нього
маленькими рученятками, а той насторожено сидить на канапi i все робить
рухи, наче хто його шпига електричним током нижче спини, щоб кинутись на
мене, та плитка утюга, гострим кiнцем обернена до нього, спиня його.
I вiн знову сидить i все хоче кинутись на мене горою сво©х мускулiв i
тваринно© лютi. Очi йому горiли, як у вовка, i вiн усе чекав слушно©
митi...
А син все плакав, i моторошна нiч заглянула у вiкно.
Таке напруження довго не могло тривати, i сталося б щось страшне.
I санiтар це вiдчував, бо очi мо© теж, мабуть, горiли вогнем i ще
гострiшим, нiж у нього, та я з усiх сил стримував себе, щоб не кинутись на
нього i не ударити його гостряком плитки так, щоб угрузла в його
ненависний череп (вона).
Я знав, що це - машина, тупий виконавець, i цим стримував себе.
Нарештi зайшов Iван Кириленко i почав умовляти мене повернутись до
божевiльнi.
Наближалась партчистка, i я товаришам говорив (до божевiльнi), що
виступлю проти Микитенка за те, що вiн сховав од партi© сво соцiальне
походження як син куркуля, а не незаможника, як вiн писав у анкетi.
Менi ж народ усе говорить.
Це було невигiдно Микитенковi, i мене зробили божевiльним. А Куличок
ненавидiв мене за мо© "ухили" в нацiональному питаннi, хоч вiн са.м любив
свою нацiональну дрiбну буржуазiю.
Коли ми обговорювали статут ВУСППу i Ха©м Гiльдiй внiс пропозицiю, щоб
записати в статутi пункт i про боротьбу з врейським шовiнiзмом (головував
Кулик), то Кулик сказав, що такого пункту включати в наш статут не треба,
бо це "нетактовно".
Микола Терещенко21 нiяково усмiхнувся, пiдтримав його.
А я виступив i сказав:
- Коли ми цього пункту не включимо в наш статут, то ми будемо не
пролетарською органiзацi ю, а дрiбнобуржуазною. Партiя записала на сво©х
знаменах i цей пункт, а Кулик хоче, щоб ми були вищi партi©?].
Але пройшла пропозицiя Кулика.
Гiльдiй мовчав.
I ще: товаришi говорили, жартуючи мiж собою, що "божевiльний Сосюра
пише вiршi краще, нiж нормальний Кулик".
Попереду я писав, що голод на Укра©нi i цькування, очоленi Микитенком,
довели мене до психiчно© хворостi.
Це було майже так. Я був майже божевiльний, коли розбурхана душа от-от
перехлюппеться за гранi свiдомостi...
Мiж iншим, коли па чистцi т. Скуба (а я був тодi у божевiльнi) спитав
Микитенка, чи це правда, що вiн сив куркуля, Микотенко:
- А хто вам це сказав? Скуба:
- Сосюра.
Микитенко:
- Так Сосюра ж божевiльний!.. I цим одвiв од себе удар.
Я повертаюсь до мо © втечi.
- Це ж правда, що Микитенко приховав од партi© сво соцiальне
походження? - спитав я Кириленка. Кириленко:
- Правда, але про це ЦК зна . Вiн сво ю творчiстю реабiлiтував себе. Я:
- Навпаки, вiн сво ю творчiстю ще поглибив злочин приховання од партi©
свого соцiального походження.
Я мав на увазi його "Справу честi" 22, яку гостро критикував мiж
товаришами, а за це Микитенко дивився на мене, як на класового ворога.
- Так ти не поверта шся назад? - спитав мене Кириленко. Я:
- Нi! Я вимагаю негайного консилiуму тут, на мiсцi.
I от при©хав з лiкарями професор Гейманович, i почався консилiум.
Мене переконали, що переведуть до Москви (як я просив), тiльки з
умовою, щоб я повернувся до Сабурки, бо iнакше не можна оформити перевод.
I я повернувся до божевiльнi.
Професор Юдiн сказав:
- Вы хорошо сделали, что убежали. Это их встряхнуло.
До Москви мене супроводили в капцях, не дали навiть за©хати додому, щоб
взятi© штиблети.
Супроводив мене той, що душив за горло, - лiкпом Бородiн.
У Москвi мене влаштували в санаторiй для невротикiв на
Покровському-Стрешн во.
Менi дозволяли, як я просив, бувати в мiстi. I я часто ©здив до Спiлки
письменникiв. Мене любив Лахутi 23, i я його дуже любив, хоч менi не дуже
подобалось, що вiн дивиться на Сталiна, як на бога.
А взагалi, Лахутi був прекрасна людина.
Вiн не цурався мене, як божевiльного, i прп всiх ходив зi мною в
примiщеннi Спiлки письменникiв, пригощав мене обiдом у письменницькiм
клубi, давав менi грошi.
Потiм, пiзнiше, вiн передав менi те, що говорив йому Ставськпй 24 про
мене: "Й охота тебе возиться с этим сумасшедшим поэтом! Его не
сегодня-завтра арестуют".
А Лахутi не повiрив Ставському i, як брат, не одривав сво © тепло© i
добро© руки вiд змучено© мо ©.
Вiчна слава i хвала тобi, мiй генiальний i смуглявий брате!
Ти в найстрашнiшi хвилини мого жаття не вiдступився вiд мене. мужнiй,
прекрасний i вiрний!
Да. Який же ти великий i благородний, народе Росi©, за тво© прислiв'я,
що випромiню твоя свята душа!
"Товарищи познаются только в беле".
"В беде познаются товарищи".
LVII
Коли я повернувся з Москви, столицею Укра©ни вже став Ки©в, i я сумно
дивився в вiкно, як мо© соратники по перу радiсно готувалися до пере©зду,
бо мене, як опального, не брали до Ки ва.
Цькування продовжувалось.
Кулик сказав мо©й дружинi, коли вона його спитала, чому круг мого iменi
змова мовчання:
- Мы не заинтересованы в популяризации Сосюры.
I от письменники пере©хали в основнiй сво©й масi до Ки ва, а я й ще
[дехто] .i не .браних залишився в Харковi, якийi одразу нiби щось загубив,
став теж сумний i не такий шумливий i радiсний, коли був столицею.
Через деякий час iз Ки ва при©хав Мпкитенко, як секретар парткомiтету
Спiлки письменникiв (ки©вського), виключати мене з партi© за поему
"Розгром"1, яку я починав на волi, а закiнчив за гратами божевiльнi.
Поема була скерована проти нацiоналiстiв, до яких я, вiрячи нашим
органам безпеки, зараховував i Вишню 2, що вже був репресований, i
Рiчицького 3, i Мiшу Ялового, бо офiцiйна партiйна думка була така ж. Але
про Хвильового i Скрипника я написав з болем, як за людей, що були
комунiстами i, обдуривши себе, стали ворогами народу.
I за те, що я так про них написав (хоч я погодився змiнити думку про
них, як вимагала рецензiя т. Щербини 4, тодi головредактора
письменницького видавництва), мене вирiшили виключити з партi©.
I от Микитенко при©хав iз Ки ва розправитися зi мною, бо не мав надi©
на харкiв'ян.
Почалися партзбори.
Я бачив, що все робиться за командою зверху i питання про мене давно
вже вирiшено, майже не боровся.
Я казав, що поема мала була прийнята до друку (менi навiть виписали
гонорар), тiльки треба було переробити два мiсця.
Виходить один старий з довгою бородою i каже:
- Сосюра говорить неправду, що йому пропонували переробити поему. Я:
- Як вам не соромно! Такий старий i брешете! Микитенко:
- Як ви смi те ображати таку поважну людину! Я:
- А чого ж вiн бреше?
То був Крушельницький 5, що при©хав iз Галичини. Два сини його були
репресованi.
Я цього не знав. Виходить Антiн Лiсовий 6 i каже:
- Сосюра - як гнилий овоч, упав з дерева. Фефер 7;
- Поэма "Червона зима" - махновская поэма. А Городськой 8, так той
прямо так i сказав:
- Сосюра?
Да это же литературный паразит!
А коли я, доведении до одчаю, говорив, що поему я написав у станi
психiчно© хворостi, Городськой глузливо сказав:
- А почему Сосюра не сошел с ума большевистски, а сошел
националистически?
Ясно, мене хотiли зробити полiтичним трупом i майже зробили ним, коли
руки пiдвелися угору, щоб я пiшов униз...
Товаришка Логвiнова, секретар з пропаганди нашого райкому, послала мене
технiчним секретарем багатотиражки на фабрику "Червона нитка".
Я там працював з осени 1934 року до лiта 1935-го.
Студенти приходили на фабрику i сумно дивилися на мене...
Я не витримав, покинув технiчну роботу на фабрицi i по©хав до Ки ва.
В Ки вi я зайшов до Наркомосу на нрпйом до т. Затонського.
В коридорi Наркомату я зустрiв Копиленка, який спитав мене:
- При©хав за правдою?
Я сказав, що так, i Копиленко, байдужий i чужий, заклопотано пiшов,
гарно одягнений у чорний iз смокiнгового сукна костюм, в сво©х справах, а
на менi був старий-старий не костюм, а мiшок...
Затонський мене прийняв.
Тiльки дво його охоронцiв майже нависли ззаду над мо©ми плечима.
Може, вони думали, що я прийшов застрелити товариша Затонського?!.
Нарком спитав мене:
- Чому ви звернулись iменно до мене? Я сказав:
- Тому, що я знаю вашу думку про мене. Затонський:
- Могло б бути гiрше... Я:
- Чому? Вiн:
- А що ви ляпали?
Я мовчав.
Тодi Затонський спитав мене, над чим я працюю.
Я сказав, що переклав поему "Демон" Л рмонтова.
Вiн попросив мене прочитати йому переклад.
Я йому прочитав з пам'ятi початок, i вiн сказав:
- Як в оригiналi.
Потiм вiн дав розпорядження, щоб менi виписали двiстi карбованцiв на
дорогу до Харкова i подзвонив до Спiлки письменникiв, сказавши, щоб я
зайшов туди.
Я ж був виключений i з Спiлки письменникiв!
Я прийшов до голови Спiлки Антiна Сенченка 9 - лисого красеня з
жагучими чорними бровами - i сказав йому, шо хочу жити i працювати в
Ки вi. Вiн вiдповiв, що це залежить тiльки вiд мене, i подзвонив до
видавництва, щоб зi мною склали договiр на збiрку вибраних поезiй, i дав
розпорядження, щоб менi купили новий костюм i видали путьовку в сентуки
мо©й хворiй дружинi.
Вiн менi говорив, що за костюм грошей повертати не треба, але я сказав,
що я не жебрак i грошi поверну.
Вiн погодився зi мною.
Щоб це все реалiзувати, треба було прожити в Ки вi кiлька днiв, а менi
не було де ночувати, i я одну нiч ночував на Шевченкiвському бульварi, i
так же склав у головi i вдень записав вiрша: "Сьогоднi я такий щасливий!"
Удень я сумно йшов по вулицi Короленка повз будинок ЦК 10, який
мiстився в страшному потiм N 33.
Бiля входу в ЦК аж до панелi важко i багряно звисали прапори. Я
проходив повз них. Було лiто, повiяв теплий вiтер, i червоний прапор обняв
всього мене, як брата, з голови до нiг...
Серце мо ледве не розiрвалося од щастя, i я подумав:
"Нi! Бiльшовики не виключили мене з партi©!"
LVIII
З Ки ва, де зi мною боялися навiть вiтатися ("Не сегодня-завтра он
будет арестован...") i де в гуртожитку курсiв молодих поетiв Геня Брежньов
1 i Боря Котляров 2 "зайцем" влаштували мене, i я в них тайно од
коменданта ночував у будинку на вулицi Комiнтерну, я по©хав додому.
Гонорар, власне, аванс за збiрку вибраних поезiй, я тримав за пазухою,
щоб не украли. Там же була i путьовка для Марi©. Настрiй у мене був ще не
дуже веселий, бо все в перспективi було таке непевне i неясне.
Коли я заходив у вагон, червоноармiйцi, що ©хали в ньому, заспiвали
"Пiсню про Якiра" (мо© слова, музика Козицького 3), що тодi ставала
народною, i я, колишнiй комунiст, слухаючи ©©, тяжко заридав у душi...
Але що це я все про сумне!
Треба i про веселе.
Повернуся ще трохи назад, коли були живi тi, кого мiж нами нема .
В Харковi у клубi Блакитного був влаштований диспут па тему "Шляхи
укра©нського театру".
Зiбрався весь цвiт радянсько© iнтелiгенцi©. З Кпква при©хали артисти на
чолi з Гнатом Юрою 4.
Доповiдь робив Лесь Курбас 5, що потiм з трагiчним обличчям стояв бiля
тiла Хвильового, що з одчаю розбив собi голову кулею, та й сам пiшов за
ним.
Головував т. Озерський 6, прекрасна й незабутня людина.
Пiсля доповiдi почалося обговорення. Були хорошi виступи, що не
повторювали один одного.
Але мене вразив один iз промовцiв, що повчально пiдняв пальця вгору i
почав:
"Колись Маркс сказав" (циту ).
"А Енгельс сказав" (циту ).
"А Луначарський сказав..."
I тут я не витримав i перед його черговою цитатою врiзався в мовчання
запитанням iз публiки:
- А ви що сказали?
Всi гримнули оглушливим смiхом i майже полягли на стiльцi вiд цього.
страшного спiльника - православi , призвело наш народ до того (майже за
300 рокiв), що вiн забув сво iм'я (нам же навiть забороняли в церквах
молитись своью мовою, не кажучи вже про школи), i коли питали укра©нцiв,
хто вони, то була тiльки одна страшна вiдповiдь: "Ми- православнi".
I от тепер великодержавнi шовiнiсти усiх мастей беруть собi в спiльники
росiйську мову, щоб асимiлювати наш народ в росiйськiй культурi.
Невже це потрiбно великому, святому i благородному росiйському народовi
("Повинную голову и меч не сечет", "Лежачого не б'ють!")?
Нi! Росiйський народ не акула, а наш великий брат, i не марно
радянський Рил в 8 - прекрасний росiйський поет Прокоф' в 9-виступив в
журналi "Огонек" на захист укра©нсько© мови, як перед тим товариш
Софронов10 -_ теж один з кращих синiв нашого пiвнiчного брата - вiдповiв
на крик мого серця, коли вiн був на Укра©нi, на "Любiть Укра©ну" вiн
благородно i мужньо вiдповiв:
- Люби Укра©ну!
От справжнi сини Росi©, а ©х сiмдесят, якщо не бiльше мiлiонiв, i всi
вони так думають, i всi вони люблять Укра©ну святою братньою любов'ю, i
вiра в це розвiю пiч мо © душi, i в нiй вста залитий сльозами свiтанку
день, що у нас великий спiльник i вiн не вiддасть на поталу нашу
укра©нську мову всiляким воробйошш i бiлодiдам. Я залiзно вiрю в це, як
вiрю в безсмертя мого народу, якому молюсь, як колись молився боговi.
Пiсля Москви мене з групою товаришiв послали в Ленiнград.
Нашу бригаду очолив Микитенко 11.
В готелi нам дали спiльний номер з Микитенком.
Був вихiдний день, i ми мали пiти в Ермiтаж 12.
До мене прийшла знайома, яка сподобалась Микитенковi, i вiн запросив ©©
до себе в кiмнату.
Через кiлька хвилин моя знайома, обурена, вийшла з кiмнати Микитенка, а
за нею - вiн, червоний i розлючений.
Микитенко (домене):
- Ти iдеш в Ермiтаж? Я:
- До мене прийшла знайома, i в Ермiтаж я пiду пiзнiше.
Микитенко вийшов i сердито грюкнув дверима. Потiм, пiсля Ермiтажу (я не
ходив), ми обiдали в ресторанi готелю, i Микитенко як накинувся на мене
при товаришах, як почав менi читати нотацiю:
- Який ти делегат!
I, перейшовши на росiйську мову:
- Мы, когда приедем на Украину, тебя в дугу согнем!
Я обурився i жахливо вилаяв Микитенка, назвавши його вождем з епiтетом,
що непри мно пахне.
Вiн почервонiв од лютi, кинув ложку i перестав ©сти.
Сидiв i думав. Довго думав. А потiм каже:
- Давай помиримся. - I простягнув менi руку. А коли при©хали на
Укра©ну, почалося биття. Я почав писати поему "Мазепа". Уривок iз не©,
власне, початок я послав у журнал "Життя й Революцiя", а там "Мазепу"
надрукували, тiльки було зазначено, що то не уривок, а поема!
Образ був ще тiльки ембрiоном, а мене навiть за ембрiон почали бити. I
очолювали це биття Микитенко i Кулик.
Наслiдком такого биття була збiрка "Серце", в якiй я гiперболiзував
образ поета, що приходив щоночi п'яний i бив свою бiляву дружину, словом,
розкладався, забувши про заводське оточення, з якого вийшов.
Редактор газети "Комунiст" т. Таран зрозумiв це, нiбито я писав про
себе (я писав, як лiрик, од першо© особи), i наслiдком цього непорозумiння
була стаття в "Комунiстi" "Жовта муть".
Тодi я прийшов до Тарана в його редакцiйний кабiнет i, задихаючись од
гнiву, сказав, дивлячись в ненависне i спокiйне обличчя:
- Що, куркульська мордо?.. Радi ш?.. Але знай, що ти не Савченко, а я
не Чупринка!
А Таран, у синьому костюмi, випещений i спокiйний (це було при його
пiдлеглих), тiльки пальцi його дрiбно i нервово вистукують по столi, каже:
- Iдiть, iдiть! Я:
- Я то пiду, а от тебе винесуть звiдси вперед ногами...
I, повний гнiву i одчаю, я ходив по золотих вулицях Харкова,
зацькований "лiтературною сараною" на зразок поета Каца 13. що кричав на
мене з трибуни на письменницьких зборах:
- Мерзавець!
А потiм голод, i в 1934 роцi-Сабурова Дача.
Мене кинули в не© обманним чином Кулик, Микитенко - був закулiсним
керiвником, за освiтою вiн був невропатолог.
Я був доведений цькуванням i тим, що бачив в 1933 роцi в Харковi i на
Нiкопольщинi, майже до вогняного стану.
Коли менi передали фразу дружини Микитенка: "Сосюра!? Та це ж фашист!",
- то я, узнавши, що ©© брата було заслано, як крупного спекулянта, в
Соловки, зустрiв ©© з холу м Микитенка Дубровським i сказав ©й:
- Я тобi покажу, чортова спекулянтка, який я фашист!
Ну ясно, що я божевiльний, бо як же я смiв таке сказати па всевладну
дружину лiтературного деспота Микитенка, у якого навiть походка стала
начальницькою i тiнi якого боялися всi, бо вiн же був вхож до Хвилi14 i
розправлявся з кожним, хто хоч крапельку його критикував, як з класовим
ворогом.
Мене кинули по записцi Кулика в будинок божевiльних машиною Затонського
(його дружина була директрисою всiх психiатричних закладiв Укра©ни), в
машинi був переодягнений мiлiцiонер, а шофером машини був т. Богатирьов.
Менi народ усе говорить.
Я навiть знав, що про мене казав т. Затонський, якого як члена
Радянського уряду трохи не розстрiляли червоногвардiйцi в Ки вi за
громадянсько© вiйни, коли Муравйов 15 - цей зрадник i провокатор - дав
наказ розстрiлювати за кожне укра©нське слово.
I не дивлячись на це, Затонський писав у сво©й брошурi "Нацiональне
питання" чи "Про нацiональне питання", що кожний червоногвардi ць, який
розстрiлював за кожне укра©нське слово, "об' ктивно боровся за Радянську
владу!"
Який кривавий цинiзм i приниження! Такi червоногвардiйцi нiчим не
вiдрiзнялися вiд контрреволюцiонерiв, раз вони так ретельно виконували
контрреволюцiйний наказ.
В порядку революцiйно© совiстi вони могли не виконувати цього страшного
наказу, що був скерований на дискредитацiю перед укра©нським народом
Радянсько© влади.
Правда, далеко потiм Муравйова розстрiляли, як зрадника, але духовно не
розстрiляли за Ки©вський погром укра©нцiв.
А духовний розстрiл Муравйова i таких, як вiн, це - укра©нiзацiя, за
яку я всiм серцем, тим бiльше, що проти укра©нiзацi© були троцькiсти.
Дивна рiч, у т. Кулика були i хорошi риси, за що я любив його, i одна з
них запам'яталася менi на все життя.
Це було в 1923 роцi в "Хараксi" (пiвденний берег Криму).
Товариш Кулик i колишнiй редактор Ки©всько© газети "Пролетарська
правда" говорили про укра©нiзацiю (а я слухав). Кулик був за, а той
редактор, троцькiст i великодержавний шовiнiст, був проти укра©нiзацi©.
Т. Кулiiк сказав:
- Ленин говорил: "Тот коммунист, который, живя и работал на Украине, не
знает украинского языка, - плохой коммунист".
А троцькiст йому:
- Мало ли какими словечками бросался Ленин!
Це вже тепер на зборах письменникiв виступив т. Червоненко 16 i
говорив, що не можна одним розчерком пера виправити всi викривлення
ленiнсько© нацiонально© полiтики, що держава не може втручатися в цi
справи (в мовнi справи).
Я мовчав.
Але через два-три днi я прочитав у "Правдi", що в Узбекистанi чи в
Таджикистанi, я не пам'ятаю, але пам'ятаю точно, що в однiй iз
середньоазiатських республiк, держава премiями заохочу серед учителiв
краще викладання росiйсько© мови.
Ясно, що якби "Правда" надрукувала до зборiв це повiдомлення, на яких
виступив Червоненко, я б йому сказав:
- Значить, на Укра©нi держава не втруча ться в мовнi справи, а в
Середнiй Азi© втруча ться! Значить, мене штовхають на печальнi i гнiвнi
роздуми, що держава росiйськiй мовi - мати, а нашiй - мачуха.
Але я вiрю, що це - неправда, я маю свiтлi надi© на те, що раз держава
i народ - це одне i те ж, то укра©нська мова займе таке мiсце, яке
належить 45-мiлiонному народовi, що да гiгантський вклад в нашу спiльну
побудову комунiзму, i не тiльки матерiальний, а i духовний.
Ще в 1926 роцi т. Затонський казав про мене на Полiтбюро ЦК КП(б)У, що
зi мною треба "расправиться ножом", а т. Любченко Панас Петрович 17
вiдборонив мене од смертi. I про це менi говорив народ.
Я все знав, що про мене i в МГБ, про це менi теж говорив народ.
Ви уявля те, познайомився я з таким собi бог мнпком Мазюкевичем, який,
за його словами, теж був у Петлюри, а потiм у 1-му Чорноморському полку з
полонених петлюрiвцiв i денiкiнцiв при 4-й Галицькiй бригадi, що од
денiкiнцiв перейшла на бiк Червоно© Армi©. I коли цей полк повстав проти
Радянсько© влади i мене хотiли розстрiляти, (але) нiби вiн на
старшинському зiбраннi (Мазюкевич) виступив за мене, мовляв "Сосюра наш,
тiльки загiтований бiльшовиками".
Ось про цього Мазюкевича, що при©хав з Чехословаччини на Укра©ну, один
студент, що теж при©хав iз Чехословаччини, сказав менi, що Мазюкевича
виключили iз чехословацько© компартi© як провокатора.
Одного разу (я не був алкоголiком, але iнодi за компанiю випивав, i
добренько таки випивав, iнодi до самозабуття).
I от, коли в мене були в гостях Фореггор 18, корiвппк тодi балету
Державоперп, Плстньов, балорун, i двi чи три балерини, коли я випив таки
добренько, Мазюкевич, iдучи по кiмнатi зi мною, голосно, щоб усi чули,
сказав менi:
- Помнишь, как мы с тобой расстреливали комиссаров?..
Я був настiльки п'яний, що замiсть викинути провокатора разом iз його
компанi ю, яка на чолi з Форейгером насторожено слухала, обняв його лiвою
рукою за його гадючий тулуб i лагiдно i спокiйно сказав йому:
- Ты фантазируешь.
Були й такi "знайомi" в мене. А скiльки ©х було, особливо серед
жiнок...
А коли я ©х викривав, вони зникали i замiсть ©х з'являлися iншi.
Не марно в Одесi одна бiдна слiпа iнтелiгентка-жебрачка, якiй я, коли
проходив повз не©, давав завжди (©й) грошi,сказала:
- Остерiгайся женщин.
I це ж саме сказав менi через багато рокiв товариш Назаренко 19, тодi
секретар ЦК КПУ, коли "законники" репресували мою дружину Марiю:
- Не доверяй женщинам.
I от я в будинку божевiльних, куди мене привезли пiзньо© ночi, в
психiатричному вiддiлi, який вiв професор Юдiн Тихон Iванович.
Приймала мене його асистентка Вiра Василiвна Яблонська.
Я почав обурено лаятись, кричати на не©, навiть назвав ©© брудним
словом, яким звуть вуличних женщин, i, щоб налякати ©©, зробив короткий
жест право© руки ребром долонi до ©© горла i на зльотi спинив долоню, бо
все ж вона жiнка.
Але в ту мить, коли я на пiвдорозi спинив руку, вона очима дала знак,
i...
На мене моторошним градом кинулися ззаду i з бокiв санiтари... Того, що
кинувся на мене спереду, я одкинув ударом ноги мiж ноги нижче живота, але
це йому не дуже зашкодило, бо вiн був у шкiрявому фартуцi.
А ззаду мене схопила рукою за горло, обнявши мою шию залiзною рукою
(середньовiчний прийом "хомут"), людина, вища за мене на зрiст, i так менi
здавила горло, що менi стало нiчим дихати i я перестав боротись.
Як розп'ятому, руки менi витяглi© в сторони i зробили укол, од якого
наче гори упали на мо серце, - чи витрима , чи нi, - але серце витримало,
а я став весь як холодець, безвольний i покiрний, i чомусь в менi
воскресло дитяче...
Бо коли лiкпом Бородiн, що душив мене середньовiчним прийомом за горло,
вiв мене з санiтарами в буйний дiм,я плакав i просився:
- Дядя, я больше не буду!..
Мене привели в буйну ("неспокойное отделение") i, брутально зiрвавши з
мене одежу, кинули, як хмиз, на залiзне, майже голе лiжко...
А навколо мене ад, повний безперервного руху i марення.
Один бiга коло лiжок i кричить, що вiн горить, що вiн потопа , а
другий - паралiтик пiсля лю©са просить у мене закурити, а в мене нема , i
вiн щипа i крутить мою шкiру гострими гибкими нiгтями... А я лежу
безвольний i байдужий.
Менi не страшно, особливо я став веселiше дивитися на свiт у тому
безладдi, коли хлопчпк в однiй бiлизнi, що бiга круг свого лiжка,
крикнув:
- Цвiте Червона Укра©на!
Я подумав, що раз мене i божевiльнi знають, то чого ж я буду боятися?
А на ранок мене перевели з буйного, поставили менi лiжко за стiною бiля
нього, бо вхiд туди не мав дверей.
Прийшли лiкар з професором.
I один з них сказав менi, подивившись в мо© очi:
- У вас очень сильное сознание, но зрачки расширены. Я:
- Доктор! Если бы вам впрыснули столько наркотической гадости, как мне,
то у вас глаза б повылазили.
Менi дозволили ходити в межах коридора i знайомитись з хворими.
Я зайшов до курилки, де тро божевiльних колективно складали вiршi.
Один каже:
Буря мглою небо кроет.
другий:
Выхожу один я на дорогу, сквозь туман кремнистый путь блестит.
А третiй:
Что ты спишь, мужичок,
ведь весна на дворе, ведь соседи твои
работают давно...
Я:
- Товарищи! Ведь это не ваши стихи. Это - Пушкина, это - Лермонтова,
это - Кольцова...
Тодi вони, як тигри, приготувалися кинутись на мене i крикнули:
- Ты что на нас наседаешь!..
Була вiдкрита кватирка, i я попросив ©х:
- Товарищи! Закройте, пожалуйста, форточку!.. I вони всi втрьох чемно
полiзли закривати кватирку, а я вийшов iз курилки. Назустрiч менi йшов
Юдiн. Я йому сказав:
- Професор, что же вы посадили меня с безнадежными!
Якось,_ коли я узнав, що хворим роблять рентгензнiмки мозку, я попросив
професора зробити i менi такий знiмок.
Професор показав собi пальцем на лоба:
- У вас здесь все в порядке. Я:
- Зачем же вы здесь меня держите? Вiн:
- Инструкции.
Менi все стало ясно.
I я вирiшив утекти з Сабурово© Дачi.
Хворi мали на собi тiльки бiлизну, халати й капцi.
Менi ж професор на мо прохання дозволив повернутi© мою сорочку, штани
й черевики.
Була хороша чергова, студентка, що любила мо© поезi©, i вона дозволила
менi вийти погуляти на подвiр'я.
Божевiльнi, як правило, тiкали, через проломи у мурi, а там по ярках, i
санiтари швидко назцогапяли ©х.
А я пiшов повз прохiдно© через ворота, i мене вартовий пропустив, бо
подумав, що я один iз працiвникiв Сабурово© Дачi.
Мiж iншим, лiкарi мене втiшали, що на Сабуровiй Дачi лiкувався Гаршин
20. Мовляв, май за честь, що ти мучишся там же, де мучився Гаршин.
Санiтари вже, мабуть, гасають по ярках, шукаючи "божевiльного" Сосюру,
а я ще почекав бiля трамвайно© зупинки, що була метрiв за сто, а то й
бiльше вiд Сабурки, i при©хав додому.
Дома,звичайно,панiка.
Уже було темно, i в коридорi я зачепився за цинкове корито. Дружини не
було, а сестра ©©, Сiма, iстерячна особа, пiдняла страшний крик, бо
подумала, що я розбиваю квартиру.
Один тiльки синок мiй, дворiчний Вова, сонячно усмiхнувся менi i пiшов
на руки.
Вiн дуже зрадiв менi.
Дружина i ©© сестра вважали мене за божевiльного i безнадiйного, бо так
сказав ©м Ха©м Гiльдiй.
Мiж iншим, перед мо ю утечею професор казав менi, що перебування дальше
в його вiддiлi буде мене пригнiчувати.
I я втiк не тiльки тому, що сам цього хотiв.
I от прийшов за мною (Сiма кудись втекла, i я лишився один iз синочком
на руках) санiтар. Це був волохатий i високогрудий гiгант, бiльше схожий
на троглодiта, з тупим i байдужим вузьколобим обличчям дегенерата.
Я взяв плитку од електричного утюга i сказав йому, що, як ханьку,
розколю його порожню голову, коли вiн доторкнеться до мене.
А син плаче i ла мавпоподiбну потвору за мене, маха на нього
маленькими рученятками, а той насторожено сидить на канапi i все робить
рухи, наче хто його шпига електричним током нижче спини, щоб кинутись на
мене, та плитка утюга, гострим кiнцем обернена до нього, спиня його.
I вiн знову сидить i все хоче кинутись на мене горою сво©х мускулiв i
тваринно© лютi. Очi йому горiли, як у вовка, i вiн усе чекав слушно©
митi...
А син все плакав, i моторошна нiч заглянула у вiкно.
Таке напруження довго не могло тривати, i сталося б щось страшне.
I санiтар це вiдчував, бо очi мо© теж, мабуть, горiли вогнем i ще
гострiшим, нiж у нього, та я з усiх сил стримував себе, щоб не кинутись на
нього i не ударити його гостряком плитки так, щоб угрузла в його
ненависний череп (вона).
Я знав, що це - машина, тупий виконавець, i цим стримував себе.
Нарештi зайшов Iван Кириленко i почав умовляти мене повернутись до
божевiльнi.
Наближалась партчистка, i я товаришам говорив (до божевiльнi), що
виступлю проти Микитенка за те, що вiн сховав од партi© сво соцiальне
походження як син куркуля, а не незаможника, як вiн писав у анкетi.
Менi ж народ усе говорить.
Це було невигiдно Микитенковi, i мене зробили божевiльним. А Куличок
ненавидiв мене за мо© "ухили" в нацiональному питаннi, хоч вiн са.м любив
свою нацiональну дрiбну буржуазiю.
Коли ми обговорювали статут ВУСППу i Ха©м Гiльдiй внiс пропозицiю, щоб
записати в статутi пункт i про боротьбу з врейським шовiнiзмом (головував
Кулик), то Кулик сказав, що такого пункту включати в наш статут не треба,
бо це "нетактовно".
Микола Терещенко21 нiяково усмiхнувся, пiдтримав його.
А я виступив i сказав:
- Коли ми цього пункту не включимо в наш статут, то ми будемо не
пролетарською органiзацi ю, а дрiбнобуржуазною. Партiя записала на сво©х
знаменах i цей пункт, а Кулик хоче, щоб ми були вищi партi©?].
Але пройшла пропозицiя Кулика.
Гiльдiй мовчав.
I ще: товаришi говорили, жартуючи мiж собою, що "божевiльний Сосюра
пише вiршi краще, нiж нормальний Кулик".
Попереду я писав, що голод на Укра©нi i цькування, очоленi Микитенком,
довели мене до психiчно© хворостi.
Це було майже так. Я був майже божевiльний, коли розбурхана душа от-от
перехлюппеться за гранi свiдомостi...
Мiж iншим, коли па чистцi т. Скуба (а я був тодi у божевiльнi) спитав
Микитенка, чи це правда, що вiн сив куркуля, Микотенко:
- А хто вам це сказав? Скуба:
- Сосюра.
Микитенко:
- Так Сосюра ж божевiльний!.. I цим одвiв од себе удар.
Я повертаюсь до мо © втечi.
- Це ж правда, що Микитенко приховав од партi© сво соцiальне
походження? - спитав я Кириленка. Кириленко:
- Правда, але про це ЦК зна . Вiн сво ю творчiстю реабiлiтував себе. Я:
- Навпаки, вiн сво ю творчiстю ще поглибив злочин приховання од партi©
свого соцiального походження.
Я мав на увазi його "Справу честi" 22, яку гостро критикував мiж
товаришами, а за це Микитенко дивився на мене, як на класового ворога.
- Так ти не поверта шся назад? - спитав мене Кириленко. Я:
- Нi! Я вимагаю негайного консилiуму тут, на мiсцi.
I от при©хав з лiкарями професор Гейманович, i почався консилiум.
Мене переконали, що переведуть до Москви (як я просив), тiльки з
умовою, щоб я повернувся до Сабурки, бо iнакше не можна оформити перевод.
I я повернувся до божевiльнi.
Професор Юдiн сказав:
- Вы хорошо сделали, что убежали. Это их встряхнуло.
До Москви мене супроводили в капцях, не дали навiть за©хати додому, щоб
взятi© штиблети.
Супроводив мене той, що душив за горло, - лiкпом Бородiн.
У Москвi мене влаштували в санаторiй для невротикiв на
Покровському-Стрешн во.
Менi дозволяли, як я просив, бувати в мiстi. I я часто ©здив до Спiлки
письменникiв. Мене любив Лахутi 23, i я його дуже любив, хоч менi не дуже
подобалось, що вiн дивиться на Сталiна, як на бога.
А взагалi, Лахутi був прекрасна людина.
Вiн не цурався мене, як божевiльного, i прп всiх ходив зi мною в
примiщеннi Спiлки письменникiв, пригощав мене обiдом у письменницькiм
клубi, давав менi грошi.
Потiм, пiзнiше, вiн передав менi те, що говорив йому Ставськпй 24 про
мене: "Й охота тебе возиться с этим сумасшедшим поэтом! Его не
сегодня-завтра арестуют".
А Лахутi не повiрив Ставському i, як брат, не одривав сво © тепло© i
добро© руки вiд змучено© мо ©.
Вiчна слава i хвала тобi, мiй генiальний i смуглявий брате!
Ти в найстрашнiшi хвилини мого жаття не вiдступився вiд мене. мужнiй,
прекрасний i вiрний!
Да. Який же ти великий i благородний, народе Росi©, за тво© прислiв'я,
що випромiню твоя свята душа!
"Товарищи познаются только в беле".
"В беде познаются товарищи".
LVII
Коли я повернувся з Москви, столицею Укра©ни вже став Ки©в, i я сумно
дивився в вiкно, як мо© соратники по перу радiсно готувалися до пере©зду,
бо мене, як опального, не брали до Ки ва.
Цькування продовжувалось.
Кулик сказав мо©й дружинi, коли вона його спитала, чому круг мого iменi
змова мовчання:
- Мы не заинтересованы в популяризации Сосюры.
I от письменники пере©хали в основнiй сво©й масi до Ки ва, а я й ще
[дехто] .i не .браних залишився в Харковi, якийi одразу нiби щось загубив,
став теж сумний i не такий шумливий i радiсний, коли був столицею.
Через деякий час iз Ки ва при©хав Мпкитенко, як секретар парткомiтету
Спiлки письменникiв (ки©вського), виключати мене з партi© за поему
"Розгром"1, яку я починав на волi, а закiнчив за гратами божевiльнi.
Поема була скерована проти нацiоналiстiв, до яких я, вiрячи нашим
органам безпеки, зараховував i Вишню 2, що вже був репресований, i
Рiчицького 3, i Мiшу Ялового, бо офiцiйна партiйна думка була така ж. Але
про Хвильового i Скрипника я написав з болем, як за людей, що були
комунiстами i, обдуривши себе, стали ворогами народу.
I за те, що я так про них написав (хоч я погодився змiнити думку про
них, як вимагала рецензiя т. Щербини 4, тодi головредактора
письменницького видавництва), мене вирiшили виключити з партi©.
I от Микитенко при©хав iз Ки ва розправитися зi мною, бо не мав надi©
на харкiв'ян.
Почалися партзбори.
Я бачив, що все робиться за командою зверху i питання про мене давно
вже вирiшено, майже не боровся.
Я казав, що поема мала була прийнята до друку (менi навiть виписали
гонорар), тiльки треба було переробити два мiсця.
Виходить один старий з довгою бородою i каже:
- Сосюра говорить неправду, що йому пропонували переробити поему. Я:
- Як вам не соромно! Такий старий i брешете! Микитенко:
- Як ви смi те ображати таку поважну людину! Я:
- А чого ж вiн бреше?
То був Крушельницький 5, що при©хав iз Галичини. Два сини його були
репресованi.
Я цього не знав. Виходить Антiн Лiсовий 6 i каже:
- Сосюра - як гнилий овоч, упав з дерева. Фефер 7;
- Поэма "Червона зима" - махновская поэма. А Городськой 8, так той
прямо так i сказав:
- Сосюра?
Да это же литературный паразит!
А коли я, доведении до одчаю, говорив, що поему я написав у станi
психiчно© хворостi, Городськой глузливо сказав:
- А почему Сосюра не сошел с ума большевистски, а сошел
националистически?
Ясно, мене хотiли зробити полiтичним трупом i майже зробили ним, коли
руки пiдвелися угору, щоб я пiшов униз...
Товаришка Логвiнова, секретар з пропаганди нашого райкому, послала мене
технiчним секретарем багатотиражки на фабрику "Червона нитка".
Я там працював з осени 1934 року до лiта 1935-го.
Студенти приходили на фабрику i сумно дивилися на мене...
Я не витримав, покинув технiчну роботу на фабрицi i по©хав до Ки ва.
В Ки вi я зайшов до Наркомосу на нрпйом до т. Затонського.
В коридорi Наркомату я зустрiв Копиленка, який спитав мене:
- При©хав за правдою?
Я сказав, що так, i Копиленко, байдужий i чужий, заклопотано пiшов,
гарно одягнений у чорний iз смокiнгового сукна костюм, в сво©х справах, а
на менi був старий-старий не костюм, а мiшок...
Затонський мене прийняв.
Тiльки дво його охоронцiв майже нависли ззаду над мо©ми плечима.
Може, вони думали, що я прийшов застрелити товариша Затонського?!.
Нарком спитав мене:
- Чому ви звернулись iменно до мене? Я сказав:
- Тому, що я знаю вашу думку про мене. Затонський:
- Могло б бути гiрше... Я:
- Чому? Вiн:
- А що ви ляпали?
Я мовчав.
Тодi Затонський спитав мене, над чим я працюю.
Я сказав, що переклав поему "Демон" Л рмонтова.
Вiн попросив мене прочитати йому переклад.
Я йому прочитав з пам'ятi початок, i вiн сказав:
- Як в оригiналi.
Потiм вiн дав розпорядження, щоб менi виписали двiстi карбованцiв на
дорогу до Харкова i подзвонив до Спiлки письменникiв, сказавши, щоб я
зайшов туди.
Я ж був виключений i з Спiлки письменникiв!
Я прийшов до голови Спiлки Антiна Сенченка 9 - лисого красеня з
жагучими чорними бровами - i сказав йому, шо хочу жити i працювати в
Ки вi. Вiн вiдповiв, що це залежить тiльки вiд мене, i подзвонив до
видавництва, щоб зi мною склали договiр на збiрку вибраних поезiй, i дав
розпорядження, щоб менi купили новий костюм i видали путьовку в сентуки
мо©й хворiй дружинi.
Вiн менi говорив, що за костюм грошей повертати не треба, але я сказав,
що я не жебрак i грошi поверну.
Вiн погодився зi мною.
Щоб це все реалiзувати, треба було прожити в Ки вi кiлька днiв, а менi
не було де ночувати, i я одну нiч ночував на Шевченкiвському бульварi, i
так же склав у головi i вдень записав вiрша: "Сьогоднi я такий щасливий!"
Удень я сумно йшов по вулицi Короленка повз будинок ЦК 10, який
мiстився в страшному потiм N 33.
Бiля входу в ЦК аж до панелi важко i багряно звисали прапори. Я
проходив повз них. Було лiто, повiяв теплий вiтер, i червоний прапор обняв
всього мене, як брата, з голови до нiг...
Серце мо ледве не розiрвалося од щастя, i я подумав:
"Нi! Бiльшовики не виключили мене з партi©!"
LVIII
З Ки ва, де зi мною боялися навiть вiтатися ("Не сегодня-завтра он
будет арестован...") i де в гуртожитку курсiв молодих поетiв Геня Брежньов
1 i Боря Котляров 2 "зайцем" влаштували мене, i я в них тайно од
коменданта ночував у будинку на вулицi Комiнтерну, я по©хав додому.
Гонорар, власне, аванс за збiрку вибраних поезiй, я тримав за пазухою,
щоб не украли. Там же була i путьовка для Марi©. Настрiй у мене був ще не
дуже веселий, бо все в перспективi було таке непевне i неясне.
Коли я заходив у вагон, червоноармiйцi, що ©хали в ньому, заспiвали
"Пiсню про Якiра" (мо© слова, музика Козицького 3), що тодi ставала
народною, i я, колишнiй комунiст, слухаючи ©©, тяжко заридав у душi...
Але що це я все про сумне!
Треба i про веселе.
Повернуся ще трохи назад, коли були живi тi, кого мiж нами нема .
В Харковi у клубi Блакитного був влаштований диспут па тему "Шляхи
укра©нського театру".
Зiбрався весь цвiт радянсько© iнтелiгенцi©. З Кпква при©хали артисти на
чолi з Гнатом Юрою 4.
Доповiдь робив Лесь Курбас 5, що потiм з трагiчним обличчям стояв бiля
тiла Хвильового, що з одчаю розбив собi голову кулею, та й сам пiшов за
ним.
Головував т. Озерський 6, прекрасна й незабутня людина.
Пiсля доповiдi почалося обговорення. Були хорошi виступи, що не
повторювали один одного.
Але мене вразив один iз промовцiв, що повчально пiдняв пальця вгору i
почав:
"Колись Маркс сказав" (циту ).
"А Енгельс сказав" (циту ).
"А Луначарський сказав..."
I тут я не витримав i перед його черговою цитатою врiзався в мовчання
запитанням iз публiки:
- А ви що сказали?
Всi гримнули оглушливим смiхом i майже полягли на стiльцi вiд цього.