Страница:
А промовець так розгубився, що не мiг далi продовжувати i свою промову
в писанiй формi вiддав т. Озерському, що все пiдтримував свого живота,
який пiдстрибував од смiху, i крiзь смiх казав:
- Товаришу Сосюра! Товаришу Сосюра! До мене пiдiйшов драматург Мамонтов
i попросив мене ще утнути щось аналогiчне, але я йому вiдповiв:
- Хорошего - понемножку.
LIX
В 1937 роцi я з сiм' ю пере©хав до Кiи.ва Менi дали в "Ролiтi"
1-будинку письменникiв- квартиру на шостiм поверсi, а потiм на третьому,
пiсля того, як репресували Семиволоса 2, а потiм Проня 3.
Було сумно на горi iншах. яке виходило не з мо © волi, будувати сво
поетичне кубельце.
Я продовжував свiй лiтературний шлях i хоч був формально позапартiйний,
але духовно нi на мить не вiдривався вiд партi©.
Коли мо виключення з партi© санкцiонувало бюро Харкiвського мiськкому,
то секретар мiськкому, довговусий укра©нець (хоч вiн говорив i росiйською
мовою) сказав менi:
- Мы оставля м двери партии открытыми для тебя. Только ты докажи своим
творческим трудом, что тяжкие свои ошибки перед партией исправил (мене ж
виключили як "зоологiчного нацiоналiста", и мы возвратим тебя в свои ряды.
Мiж iншим, пiсля того бюро ми вийшли на Сумську з Кузьмичем 4, що був
секретарем нашо© партiйно© органiзацi©, i вiн менi сказав:
- Ну, Володю, вiддай менi партквиток...
Я весь внутрiшньо затремтiв од страшного одчаю, душа моя заридала,
закричала, а права рука одiрвала од серця (чи разом з серцем) i вiддала
Кузьмичевi мо щастя, мо все, чим я жив, що менi свiтило, i пiшов в
морок...
Чому я вiддав партквиток, а не боровся за нього?
Я знав, що все погоджено з тими, що "свыше", i що з мо © боротьби
нiчого не вийде. Навiть не погоджено, а "свыше" сказано голосом
Затонського: "Он не наш. Пусть у него хоть двадцать партийных билетов, но
он не наш".
1939 року за видатнi заслуги в галузi розвитку укра©нсько© радянсько©
художньо© лiтератури я був нагороджений нашим урядом орденом "Знак
Пошани".
Був урядовий банкет, зв'язаний з iменем безсмертного Шевченка.
Корнiйчук мене спитав:
- Хочете познайомитись з Микитою Сергiйовичем? Я сказав, що хочу.
Тодi вiн пiдвiв мене до товариша Хрущова i познайомив мене з ним.
Микита Сергiйович сказав менi:
- Я думал, что вы гораздо старше выглядите. Вы извините меня, что я так
говорю. Я вiдповiв:
- Если бы я меньше пережил, я б выглядел еще моложе.
Тримався я спокiйно, але в душi - буря од згадок про все. так страшно
пережите...
А Микита Сергiйович дивиться на мене сво©ми зеленими (чи, може, вони
менi здалися зеленими од електрики, а вони карi?!) i безкiнченно чулими
очима, i в мою душевну бурю входить, як промiнь сонця з укритого грозовими
хмарами неба, його спокiйний, батькiвський голос:
- Получите орден Ленина.
I моя буря одразу стихла, i розбурхане море душi стало спокiйним, як
очi товариша Хрущова.
LX
А мука, що я за лавами партi©, все росла, i настав момент, коли я
подзвонив у ЦК, що хочу поговорити з Микитою Сергiйовичем в особистому
питаннi, тим бiльше, що на урядовому банкетi Микита Сергiйович менi
говорив:
- Жаль, что в таких условиях нет возможности поговорить как следует.
Але помiчник Микити Сергiйовича товариш Гапочка вiдповiв менi, що йому
доручено поговорити зi мною.
Я ж хотiв бути прийнятий безпосередньо т. Хрущовим.
Та скiльки я не дзвонив у ЦК, Гапочка спочатку вiдповiдав, а потiм вiн
став кудись виходити, то на доповiдi, то на наради.
I я написав лпста товаришевi Сталiну. Лист був такий:
"Дорогой товарищ Сталин!
Пусть меня извинит Никита Сергеевич, что я через его голову обращаюсь к
вам, но я никак не могу пробиться к нему через его бездушно-глухое
окружение вроде всяких Гаиочек п Нагорных.
В 1934 году меня исключили из партии как зоологического националиста, а
я не мыслю жизни без партии.
Меня доводили до мысли о самоубийстве, но я не сделал этого потому, что
слишком много страдал украинский народ, чтобы его поэты стрелялись".
I я так ридав над листом, що кров трохи не розiрвала мого обличчя.
Особливо над закiнченням:
"Ты мое единственное спасение и прибежище.
Отец! Спаси меня!!!"
Точно я листа не пам'ятаю, але про народ i порятунок точно.
Я послав листа авiапоштою.
Але я не знав, що дружина розпечатала листа i вклада туди довiдку од
психiатра.
Так що лист до тов. Сталiна пiшов з довiдкою, здасться, професора
Абашева.
I вiдповiдь прийшла як блискавка.
Менi в обкомi сказали, що прийшов од товариша Сталiна хороший лист про
мене. Я питав про змiст листа, але менi не сказали. А лист був такий:
"Восстановить в партии. Лечить".
Це я так гадаю, бо на бюро мене викликали без представника нашо©
письменницько© органiзацi© т. Городського i розбирали справу без нього.
Тiльки менi не сподобалось, що товариш, який доповiдав про мене,
говорив тiльки погане плюс i те, що я був у петлюрiвцях.
Вiн замiсть Сосюра сказав Петлюра.
Мене це обурило, i [я] сказав спокiйним людям, що сидiли за довгим
червоним столом:
- Неужели товарищ, который докладывает обо мне, не мог найти ничего
хорошего, что я сделал для народа, а все только плохое, и даже вместо
Сосюра назвал меня Петлюра?! Секретар обкому спитав мене:
- Как вы считаете, былп у вас уклоны? Я вiдповiв:
- Да. По национальному вопросу. Тодi секретар обкому каже:
- Я считаю, что товарища Сосюру надо восстановить в партии с прежним
стажем, с мая 1920 года, но записать перерыв с 1935 года до 1940 и
предложить Ленинскому райкому выдать ему партбилет.
I кiмната захиталась i попливла пiд мо©ми ногами. Од щастя я став
легкий i крилатий.
А люди за довгим червоним столом спокiйно дивились на мене добрими
очпма братiв i усмiхались менi.
Я сказав ©м, не я, а моя залита сльозами щастя душа:
- Спасибо, дорогие товарищи! Вклонився ©м i, не чуючи пiд собою
пiдлоги, вийшов. Мене зустрiли очi тих, що в черзi, то тривожнi, то
спокiйнi, то повнi надi© й благання, i по мо му блаженному обличчю узнали
все ще до того, як я сказав ©м:
- Восстановили.
I, щасливий до нестями, я швидко ходив по шумливих, повних сонця, фарб
i кольорiв вулицях Ки ва i, зустрiвши знайомого, в короткому словi
"поновили" - дiлився з ним сво©м щастям i бiг далi, щоб побути самому з
собою, з сво ю такою майже екстатичною радiстю..._
LXI
I який я забудько!
Добре, що прийом кiнонапливу менi допомага .
Лахутi,
Смуглявий-смуглявий, дуже схожий на iндуса, вiн при©хав до Ки ва i
вручив нам членськi квитки Спiлки письменникiв СРСР.
Це було на Ленiна, 7, в 1936 роцi.
Була урочиста атмосфера. Я, ще не поновлений в партi©, пiдiйшов до
столу, за яким стояв Гасем. Вiн мене спитав:
- Что ты будешь делать, если тебе насыпать земли в карманы?
- Я ее выброшу. - сказав я.
- Так вот, брось это! - I Гасем показав на порожнi пляшки вiд боржому.
Я дав слово, що кину.
Та знов я лечу не крiзь туманнiсть i не вгору, як в дитинствi, а
вперед, крiзь радiсть, у якiй зростав разом з народом, як зростав з ним i
у горi, в грiзний 1941 рiк, повний громiв i тривоги мiлiонiв, тривоги, яку
серце передчувало, але в яку розум не хотiв повiрити, - така вона була
смертно несподiвана.
Не встиг я прийняти в Кисловодську кiлька ванн, як почалась Велика
Вiтчизняна вiйна.
В Харковi я був трохи не заарештований, як диверсант, бо при©хав туди
небритий i в костюмi не з нашо© матерi© та чемоданом у руках.
Маленький син був у впаторi© 1 з такими ж, як вiн, дiтьми на
оздоровленнi, а дружина в Ки вi.
Смерть уже переривчасте гула над головами мiльйонiв, i серпе здригалося
од тривоги i гнiву.
Почався бiй людей з потворами i машин з машинами.
Небо i земля були повнi смертi... Вони дивилися в нашi розширенi зiницi
i в звуженi зiницi горил у стальних шоломах, що йшли й котилися на
мiлiонах шин за бронею машин по нашiй залитiй кров'ю, огнем i сльозами
землi, що стогнала од вибухiв, якi терзали ©© материнськi грудп...
В Ки вi, як i скрiзь, куди досягав вогонь ворога, де на землi, а де з
неба, з неба - далi, а на землi ще не так близько, страшне дихання вiйни
вiдчувалося в переривчастому, повному гадючо© лютi ревi фашистських
моторiв та в безумному скреготi сталi од гiгантських розривiв у Днiпрi мiж
мостами через рiднi водп, що гнiвно бiiли в береги i кликали до вiдплати
синiв Укра©ни i ©х червоних братiв з неосяжних просторiв нашо© зоряно©
чатерi.
Якось на фонi того гiгантського i страшного в сво©й сподiванiй
несподiваностi незручно i нiяково говорити про особисте.
Словом, дружина була евакуйована з письменниками старого поколiння в
Уфу. Що сталося з спiюм, я не знав.
ЦК розбило нас, письменникiв, на агiтгрупи, i ми виступали перед
населенням.
Я був у парi з Кобилецьким Юрком 2.
Вiн виступав з промовами, а я читав вiршi пiд небом, що скоро мало бути
не нашим, безкiнченно рiдним небом мо © свято© Укра©ни...
Мене тiльки вразила телеграма з Уфи. Один вiдомий поет, якого вже нема
в живих не з його волi, а з волi тих, кого теж уже нема в живих, у цiй
телеграмi питав, коли кров уже лилась морями i мiста кричали до неба
гуркотом пожеж, повнi ран, як i люди, цей поет питав:
"Как моя квартира?"
А в його квартирi був штаб, а на покрiвлi будинку (я називав цей
будинок "феодальним", а наш "плебейським"), де вiн жив, стояла зенiтка i
гостро i гулко кашляла в грiзне небо...
Штаб, звичайно, письменницький, де Бажан 3 видавав нам ще залитi маслом
пiстолети "Тете".
А перед тим у вiйськовому вiддiлi ЦК нам видали офiцерське
обмундирування.
Його одержала i Ванза Василевська 4 i стала дуже схожа на жiнку часiв
громадянсько© вiйни, жiнку вiйськового комунiзму.
Менi сподобалось, що вона не боялась, а була спокiйна i зосереджена.
ЦК знову розбило нас, але вже на двi групи: одну вiдправляли в тил, а
другу на фронти.
В письменницькому садку пiд переривчастим гулом фашистсько© смертi над
золотим i закривавленим Ки вом на лавi лежав Вадим Собко5 i спокiйно читав
книжку.
Його посилали на фронт.
А Iван Нехода 6, що теж iшов у вогняне море останньо© битви з тьмою,
казав менi, такий же спокiйний, як i _Вадим:
- Ви в тилу, а ми на фронтi будемо робити одне спiльне дiло.
А менi було гостро соромно, що мене посилали туди, де ще горить по
ночах електрика i люди можуть спокiйно спати за вiкнами, не залiпленими
хрестами паперових стрiчок.
Але бойовий наказ ЦК.
Дисциплiна серця, яке звикло слухатись голосу партi©, повела мене в
Харкiв крiзь вогняний вихор ударiв з неба. В Харковi ми теж працювали
збро ю слова.
У мене вийшла там перша збiрка вогняних рядкiв "Червоним во©нам" 7.
Та ночами i Харкiв почав заливати небо вогняними пунктирами куль i
снарядами, бо i над ним усе частiше почали лiтати залiзнi птицi i кидалп
яйця смертi на землю, з яко© дiти худенькими скривавленими кулачками
посилали прокльони убiйникам з "цивiлiзованого" Заходу.
А вони, нахабнi сво ю тимчасовою перевагою, на сво©х залiзних воронах,
поблискуючи троглодитними очима за шкельцями пенсне, ганялися навiть за
коровами...
I от мене знову посилають ще далi i вже у глибший тил.
Уфа.
Що ти скажеш про землю, яка одкрила нам теплi обiйми i прийняла, як
сво©х змучених синiв з братньо© землi далеко© Укра©ни.
Скажу тiльки, що я нiколи не забуду Башкири7 i буду любити ©©, як
полюбив ©© синiв i дочок, а особливо ©© поетiв, виразникiв ©© велико©
душi, Сайфi Кудаша8, Баяна 9 i ще багатьох, таких рiдних i незабутнiх.
Сина дружина знайшла в Харкiвському вокзалi i з iншими дiтьми привезла
в Башкирiю. Там же (в Уфi) була i наша Академiя 10. Там же було й наше
письменницьке видавництво i виходила лiтгазета, в якiй Городськой
("Сосюра? Да это же литературный паразит!") писав про "золоту лiрику
Сосюри..." i т. iн.
Там же я написав вiрш "Коли додому я прийду" 12, який вважаю
центральним вiршем мого серця, якщо можна так сказати.
Вiдтiля ж полетiв ешелонами i лiтаками "Лист до землякiв" 13 i над
поневоленим, але нескореним Донбасом розлiтався бiлими метеликами i тихо
опускався ними на золоту землю мо © любовi, юностi мо ©...
Але що це я, все про себе та про себе.
I Павло Григорович Тичина, i Рильський Максим Тадейович, i всi ми
злились в один збройний табiр слова, вiдданого служiнню Батькiвщинi.
Батькiвщина!
Крiм не©, крiм ©© страждань i гнiву, крiм ©© боротьби для нас не
iснувало нiчого.
I коли нам часом було i холодно, i голодно, то одна золота думка
гартувала нашi серпя, повнi любовi до партi©, до синiв Вiтчизни, що у
стальних шоломах, як ангели вiдплати, стояли муром сердець i залiза проти
озбро ного зла, озбро на правда проти озбро ного зла, i ми, коли нам
ставало дуже важко, думали: "А на фронтi ше важче".
Нам хоч смерть не дивилась у вiчi, а там... Там...
В те вогняне "там", де вирiшувалась доля не тiльки наша, всiх простих i
чесних людей на землi, летiли нашi думи i серця...
Восени 1942 року частину нас, письменникiв, запросили до Москви на
лiтвиступи.
В Москвi я зайшов до т. Коротченка 14, що сидiв за столом з
намагнiченими гнiвом i безсонням сталевими очима.
Я спитав його:
- Какой у меня способ мышления...
I серце мо , що здригнулося вiд щастя, почуло:
- Большевистский. Я сказав:
- Я хочу працювати в Москвi, тут ближче до фронту.
Дем'ян Сергiйович погодився.
Тодi я попросив дозволу його поцiлувати.
I вiн вийшов iз-за столу, i я поцiлував його, як брата, як батька...
Такий я був наелектризований бурею, що гримiла i в серцi, i кругом...
Я працював i в укра©нському радiокомiтетi, як поет, i в Укра©нському
партизанському штабi у т. Строкача 15, куди мене послав т. Корнi ць 16.
Партизанам я писав вiршi i навiть одержав листа од т. Ковпака, де вiн
писав про те, що вiн робить на черепах фашистiв: "Це тiльки цвiточкп, а
ягодки будуть впередi!.."
LXII
Микита Сергiйович викликав нас на фронт-Тичину, Рильського i мене.
Тичину тодi призначили наркомом освiти Укра©ни, яку ще мали тiльки
звiльнити, а Рильський працював над словником 2, i вони не по©хали.
По©хали Головко, Малишко 3 i я.
Про це я багато сказав у поемi "Вiтчизна" 4.., яку Прожогiн так нечесно
"критикував", коли мене потiм били за вiрш "Любiть Укра©ну!".
Але про це - потiм.
Ми бували iнодi на передовiй, маючи базу глибокого тилу, при штабi
Воронезького фронту.
Годували нас не дуже гарно.
Перше було завжди з трофейних картопляних очисткiв, i в мене дуже болiв
живiт.
Микита Сергiйович iнодi запрошував нас до ©дальнi штабу фронту i
пiдгодовував нас.
Я на©дався так, що в мене живiт ставав, як тугий мавританський барабан.
Одного разу Микита Сергiйович показав нам фото свого сина льотчика, що
загинув смертю хоробрих.
Коли Микита Сергiйович розповiдав нам про смерть свого сина, вiн якраз
тримав у правiй руцi повну ложку супу, а в лiвiй фото сина.
I мене вразило, що ложка супу в його руцi не здригнулась, не пролилося
з не© нi краплi, хоч у душi срiбноголового во©на бушувала буря...
Я iiю бурю чув сво©м серцем, повним любовi до людини, що так любила i
любить Укра©ну, що уособлювала для нас ©©, якiй, як i йому, належали нашi
гарячi i вiрнi серця.
Я з захопленням дивився на нього, на цей залiзний спокiй батька, серце
якого обливалося кров'ю жалю за сином.
А от i веселе, власне, це веселе могло кiнчитися дуже сумнi©м.
Ми були в Сьомiй гвардiйськiй армi©.
Наша "база" була в селi, де розташувався полiтвiддiл армi©.
Коли ми при©жджали з передово©, - вона проходила берегом Дiнця -
золото© рiки мого дитинства, - i нiмцi били з-за не© по нас iз важких
гармат, так хлопчик господаря хати, де ми жили, завжди зустрiчав нас так:
- Ну, как дела, пацаны? Закурить есть?
I от стою я у дворi в солдатському - в солдатськiй гiмнастерцi, в
офiцерських темно-синiх галiфе й кирзових чоботях, пiлотцi й портупе©, з
"тете" на боцi та "Знаком Пошани" бiля серця. Ми тодi ще не були
атестованi i не мали звань.
Пiдлiта до ворiт подвiр'я, в якому я стояв, мотоцикл з передово©.
Мотоцикл iз човником, у якому сидiв маленький, нервовий i гарячий генерал.
Рукою в чорнiй рукавицi вiн зробив владний i гострий жест, мовляв,
бiжи!
Я йду до нього.
Тодi вiн кричить менi:
- Эй, ты! Бегом!
Я йду до нього.
Пiдходжу до човника i кажу маленькому генералу:
- Вы поосторожнее. Вiн:
- Ты кто такой! Я:
- Писатель украинский. Вiн:
- А-а! Извиняюсь. Скажите, пожалуйста, где здесь политотдел армии?
- Я не знаю. Но здесь есть товарищи, которые должны знать.
Генерал вилазить iз човника i йде за мною, нетерпляче хльоскаючи стеком
по блискучiй халявi свого чобота.
Я трохи вiдчинив ворота сарая, де Головко, Малишко i кореспондент
"Радянсько© Укра©ни" майор Купцов грали в карти i випивали горiлку.
Я тихо сказав Малишковi:
- Андрiю! Тут тебе хоче бачити один громадянин.
Малишко вийшов, позiхаючи i мутно клiпаючи сво©ми японськими оченятами
та ще з рухами скуки, байдужостi i втоми.
Вiн ще як слiд не розгледiв генерала, як той бурею гнiву налетiв на
нього:
- Ты как стоишь!..
I т. д.
Малишко тiльки злякано i зблiдло стояв, виструнчившись перед генералом,
а той одводив на ньому свою душу.
А потiм лукаво глянув на мене i спитав:
- А может быть, это тоже писатель? Я сказав:
- Да. Писатель.
Тодi генерал з словами: "Я тоже люблю лiтературу", - пiшов вiд нас,
нервово хльоскаючи стеком по блискучiй халявi свого чобота.
А Малишко гiрко образився:
- А чого ж ти менi не сказав? Вiн же мiг мене розстрiляти...
А я пiшов за сарай i заплакав з образи, що генерал кричав на мене i
називав "ти".
LXIII
Танковий корпус нагородили гвардiйським званням, i ми були в цьому
корпусi.
Мене вразив командир танкового батальйону, молодий хлопець в
парусинових чобiтках, що швидко i заклопотано ходив мiж танками. Вiн був
невисокого зросту i дiйсно нагадував менi пiдлiтка. Всi танкiсти були
молодi, молодi.
Це ж було перед битвою, а вони себе тримали так, нiби не вони мають
ринути крiзь океани ворожого вогню визволяти рiдну землю Укра©ни.
Серед них були сини рiзних народiв нашо© Батькiвщини, i всi вони були,
як брати, що йшли з вогню в вогонь вiд легендарного Сталiнграда.
У блiндажi один танкiст, що недавно був кавалеристом, гаряче доводив
усi переваги коня над танком, як живо© енергi© i дружби кавалеристiв над
дружбою танкiстiв.
Але його розбили по всiх пунктах, i вiн, тяжко зiтхнувши, погодився.
Мабуть, вiн сумував за сво©ми друзями i конем...
Перемагають армi© з молодим командним складом. Я чув чи читав про це.
Я написав для танкiстiв вiд ©х iменi вiрш "Клятва танкiста" з нагоди
близького вручення ©м гвардiйського прапора i читав йото ©м.
В цьому вiршi, що потiм поклав на музику фронтовий композитор i
виконувала фронтова капела, танкiсти клялися визволити Укра©ну, на
священну землю яко© вони уже вступили i стали грiзними армiями над Дiнцем,
клялися нищити ворогiв i вiдплатити ©м за муки нашого народу.
Клялися сини всiх народiв разом iз синами Укра©ни, i ця клятва звучала,
як грiм у мо му серцi.
Вони менi сказали (молодi, запорошенi, прекраснi в сво©й геро©чнiй i
жертвенiй молодостi):
- Товарищ Сосюра! Не беспокойтесь, все будет сделано!
Вони потiм бронею i серцем зустрiли на Курськiй дузi безумнi орди
бронiровано© ночi, трохи угнулись ©х зорянi лави, але не прорвав ©х ворог,
бо угнутi ряди геро©в майбутнього комунiзму туго вдарили в криваве лице
нападника, i армi© переслiдування, що були напоготовi, погнали фашистiв
туди, де Укра©на простягла сво©м молодим визволителям руки в
напiврозiрваних ланцюгах...
Але я вже не був свiдком гiгантсько© битви на Курськiй дузi, бо рука,
що берегла мене, повернула мене в Москву.
Сказали, що телеграмою викличуть мене знову на фронт. Але я так i не
дочекався тi © телеграми.
I почалося щастя мiлiонiв, щастя визволення загарбаних ворогом мiст i
сiл Батькiвщини.
Все далi i далi на захiд iшли полки визволення й вiдплати.
Салюти, салюти, салюти!..
Небо Москви ритмiчно гримiло гарматними [салютами] i сiяло
рiзнобарвними огнями iлюмiнацiй, щовечора воно сiяло...
Уже Харкiв залило сонце Батькiвщини...
Донбас обнiмав крилатих вiсникiв весни людства...
А вогненна лавина визволення котилася все далi й далi...
Полтава!..
I нарештi - Ки©в!!!
Урядовим по©здом ми летiли полями Укра©ни, що витирала сльози щастя з
сво©х безсмертних очей, ми летiли на мiтинг iнтелiгенцi©, що мав бути з
нагоди визволення Ки ва.
Минуло кiлька днiв, як одгримiли битви за серце Укра©ни Ки©в...
I от уже це серце б' ться в грудях соцiалiзму.
Ми по©здом ©хали до Дарницi, а там машинами [i] через понтонний мiст у
Ки©в.
Днiпро...
Нiякi слова не передадуть нашого щастя...
А повз нас гримiли танки, вони, сивi од iнею, йшли i йшли по
Шевченкiвському бульвару туди, де йшов грандiозний бiй за все новi мiста i
села Укра©ни.
Це ж саме творилось i в бою за визволення iнших республiк Кра©ни Рад,
тимчасово залитих гадючою тьмою свастичних ночей...
Ру©ни, i рани, i щастя, щастя, щастя...
Воно переважало все, йому пiдкоренi були i нашi серця, i серця блiдих,
виснажених братiв i сестер, що вийшли до нас iз печер ночi, назустрiч
сонцевi i щастю, щастю, щастю...
Звичайно, бiль незлiченних ран i втрат iще тьмою муки за сяйвом радостi
в очах врятованих коливався, як нiч, що вiдходила перед багряними
прапорами свiтання...
Моя особиста радiсть, радiсть повороту i перемоги, зникла в загальнiй
радостi, i вiд того здавалося, що серце не витрима щастя, що потоками
заливало його, що летiло в нього з мiльйонiв таких же сп'янiлих од щастя
сердець...
Але ворог зробив останню спробу повернутi© Ки©в. Вiн узяв Житомир, i ми
вже чули глухий i зловiсний гуркiт канонади, що поволi, але невпинно
наближалась до нас.
Мiтинг не вiдбувся, i нас перекинули на лiвий берег Днiпра.
I знову по©зд летiв, а його шукали фашистськi самольоти i нiяк не могли
знайти.
Ворога одiгнали.
Та уряд i ЦК були ще в Харковi.
Коли ж ворога одiгнали ще далi, знову засiяли перед нами Лавра i коло©ш
будинку ЦК над Днiпром, знову рiднi вулицi, чорнi ру©ни Хрещатика, вiтер в
покрученому вибухами залiзi i, як очi мерцiв, порожнi вiкна розбитих
гнiзд, вiдкiля до вiйнп лунали музика i смiх щасливого життя, що ще не
знало смертно© тривоги, не чуло переривчастого реву фашистських моторiв
над золотими голiвками дiтей...
LXIV
Там, на заходi, iще гримить битва гiгантiв, щоправда, фашистський
гiгант, коли тiкав вiд нас, ставав все меншим i меншим, поки не обернувся
на гнома пiд безпощадними ударами меча Червоного богатиря... Але ще ворог
пручався i намагався удавати, що вiн не гном, а той же бронiрований
гiгант, що топтав нашi поля i серця сво©ми чобiтьми, залитими кров'ю i
мозком масових розстрiлiв, тортур i погромiв.
Тепер мiлiонний месник iшов по його полях з сходу i заходу, з двох
бокiв били фашистського звiра...
А тут, на визволенiй землi нашо© спiльно© Матерi, всемогучий труд почав
загоювати страшнi рани...
I ру©н ставало все менше, вони танули, наче снiг на сонцi...
Битва за хлiб кипiла на полях Батькiвщини...
Ну, та це все вiдоме вам, дорогi читачi...
А де ж, ви скажете, Третя Рота?
А Третя Рота в мо му серцi, як море в краплi його води.
I про Третю Роту ще буде мова.
LXV
Повний щастя перемоги i радостi повороту на Укра©ну, я в 1944 роцi
написав вiрш "Любiть Укра©ну", який студенти просили мене по кiлька разiв
читати ©м на лiтвечорах.
Поет Олекса Новицький 1 надрукував "Любiть Укра©ну" в "Ки©вськiй
правдi", а Леонiд Новиченко 2, як редактор, передрукував його в нашiй
"Лiтературнiй газетi".
Цього вiрша я написав внаслiдок таких фактiв...
Ще в Башкирi©, в Уфi, коли Укра©ну розпинали кривавi окупанти, одна
така сказала при менi й Юрi Кобилецькому:
- Как я соскучилась за украинским салом! Кобилецький:
- А за украинским народом вы не соскучились? I в Москвi теж одна така
сказала, коли ми з молодим проза©ком iз Захiдно© Укра©ни Ткачуком 3 iшли з
нею по вулицi Горького:
- Для меня Родина - там, где мене хорошо.
Ткачук сказав:
- Свиняча фiлософiя.
I ще Валентин Бичко 4 пожалiвся менi, що днями за
порадою т. Ману©льського5 з одного номера газети "Зiрка" знято шапку з
такими словами:
Учiтеся, брати мо©, думайте, читайте.
I чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!..6
I ще:
Мова рiдна, слово рiдне, хто вас забува , той у грудях не серденько, а
лпш камiнь ма ...7
Я не буду називати авторiв цих слiв... У вiдповiдь на це i те, що було
перед цим, я написав "Любiть Укра©ну".
LXVI
Часто я ходив i ходжу повз Софi©вський собор, золотий гомiн якого ще
колись лунав над Ки вом разом iз гомоном Лаври (дзвони...), що оспiвав у
чудесних вiршах молодий Тичина ', i згадую веселого, з свiтлими й
смiливими очима, як у сiльських парубкiв, Григорiя Косинку 2, що жив у
флiгелi соборського подвiр'я разом iз сво ю високогрудою жiночкою.
Я до них часто ходив, коли в 1925 роцi вiдпочивав у Дарницi.
Я так любив Григорiя, золоте i спiвуче життя якого обiрвала куля ката,
i не фашистського одвертого ката, а ката, що пiдступно, кривавою гадюкою
залiз у нашi лави i як багато i смертельно покусав вiн жалами куль серця
нашого цвiту!..
Фашистське вимели смiття полки визвольною грозою... И багряний прапор
надi мною благословля нове життя.
Тут над штикiв колючим га м був клич; "Вперед, товаришi©" I образ
Ленiна сiя в мо©й закоханiй душi.
I ще я згадував, як я листувався з Грицем, якi прекраснi укра©нськi
листи вiн менi писав. Якби вiн жив, вiн став би нашим Турген вим у прозi,
бо, як i Тургенев, вiн був поетом у прозi.
Ленiн...
З iменем цим так багато зв'язано в нас. Це iм'я пiдтримувало наш дух у
тяжкi години вiдступу i окрилювало в години гнiву i вiдплати.
Я знов лечу у споминах назад.
Був призов ударникiв у лiтературу, по сутi, шкiдлива i непотрiбна
справа, яка пошкодила i виробництву, i робiтникам (молодi робiтничiй),
яким задурили голову, що вони одразу стануть генiями.
Щоправда, найталановитiшi з них лишилися в лiтературi (одиницi), а
багато, багато були тiльки скалiченi духовно, i нiчого з них не вийшло.
Мiж ударникiв, призваних в лiтературу, походжали, як гипетськi жерцi,
i "священнодiяли" мiж них, хизуючись знанням Маркса, Ленiна i Сталiна,
цитуючи ©х твори (така-то сторiнка i такпй-то абзац, згори чи знизу)
критики Коряк, Щупак i Коваленко.
Я запропонував ©м при ударниках зачитати уривок з статтi одного
критика: "Його всi цитують, не друкують, а я вважаю, що це - хороший
критик".
в писанiй формi вiддав т. Озерському, що все пiдтримував свого живота,
який пiдстрибував од смiху, i крiзь смiх казав:
- Товаришу Сосюра! Товаришу Сосюра! До мене пiдiйшов драматург Мамонтов
i попросив мене ще утнути щось аналогiчне, але я йому вiдповiв:
- Хорошего - понемножку.
LIX
В 1937 роцi я з сiм' ю пере©хав до Кiи.ва Менi дали в "Ролiтi"
1-будинку письменникiв- квартиру на шостiм поверсi, а потiм на третьому,
пiсля того, як репресували Семиволоса 2, а потiм Проня 3.
Було сумно на горi iншах. яке виходило не з мо © волi, будувати сво
поетичне кубельце.
Я продовжував свiй лiтературний шлях i хоч був формально позапартiйний,
але духовно нi на мить не вiдривався вiд партi©.
Коли мо виключення з партi© санкцiонувало бюро Харкiвського мiськкому,
то секретар мiськкому, довговусий укра©нець (хоч вiн говорив i росiйською
мовою) сказав менi:
- Мы оставля м двери партии открытыми для тебя. Только ты докажи своим
творческим трудом, что тяжкие свои ошибки перед партией исправил (мене ж
виключили як "зоологiчного нацiоналiста", и мы возвратим тебя в свои ряды.
Мiж iншим, пiсля того бюро ми вийшли на Сумську з Кузьмичем 4, що був
секретарем нашо© партiйно© органiзацi©, i вiн менi сказав:
- Ну, Володю, вiддай менi партквиток...
Я весь внутрiшньо затремтiв од страшного одчаю, душа моя заридала,
закричала, а права рука одiрвала од серця (чи разом з серцем) i вiддала
Кузьмичевi мо щастя, мо все, чим я жив, що менi свiтило, i пiшов в
морок...
Чому я вiддав партквиток, а не боровся за нього?
Я знав, що все погоджено з тими, що "свыше", i що з мо © боротьби
нiчого не вийде. Навiть не погоджено, а "свыше" сказано голосом
Затонського: "Он не наш. Пусть у него хоть двадцать партийных билетов, но
он не наш".
1939 року за видатнi заслуги в галузi розвитку укра©нсько© радянсько©
художньо© лiтератури я був нагороджений нашим урядом орденом "Знак
Пошани".
Був урядовий банкет, зв'язаний з iменем безсмертного Шевченка.
Корнiйчук мене спитав:
- Хочете познайомитись з Микитою Сергiйовичем? Я сказав, що хочу.
Тодi вiн пiдвiв мене до товариша Хрущова i познайомив мене з ним.
Микита Сергiйович сказав менi:
- Я думал, что вы гораздо старше выглядите. Вы извините меня, что я так
говорю. Я вiдповiв:
- Если бы я меньше пережил, я б выглядел еще моложе.
Тримався я спокiйно, але в душi - буря од згадок про все. так страшно
пережите...
А Микита Сергiйович дивиться на мене сво©ми зеленими (чи, може, вони
менi здалися зеленими од електрики, а вони карi?!) i безкiнченно чулими
очима, i в мою душевну бурю входить, як промiнь сонця з укритого грозовими
хмарами неба, його спокiйний, батькiвський голос:
- Получите орден Ленина.
I моя буря одразу стихла, i розбурхане море душi стало спокiйним, як
очi товариша Хрущова.
LX
А мука, що я за лавами партi©, все росла, i настав момент, коли я
подзвонив у ЦК, що хочу поговорити з Микитою Сергiйовичем в особистому
питаннi, тим бiльше, що на урядовому банкетi Микита Сергiйович менi
говорив:
- Жаль, что в таких условиях нет возможности поговорить как следует.
Але помiчник Микити Сергiйовича товариш Гапочка вiдповiв менi, що йому
доручено поговорити зi мною.
Я ж хотiв бути прийнятий безпосередньо т. Хрущовим.
Та скiльки я не дзвонив у ЦК, Гапочка спочатку вiдповiдав, а потiм вiн
став кудись виходити, то на доповiдi, то на наради.
I я написав лпста товаришевi Сталiну. Лист був такий:
"Дорогой товарищ Сталин!
Пусть меня извинит Никита Сергеевич, что я через его голову обращаюсь к
вам, но я никак не могу пробиться к нему через его бездушно-глухое
окружение вроде всяких Гаиочек п Нагорных.
В 1934 году меня исключили из партии как зоологического националиста, а
я не мыслю жизни без партии.
Меня доводили до мысли о самоубийстве, но я не сделал этого потому, что
слишком много страдал украинский народ, чтобы его поэты стрелялись".
I я так ридав над листом, що кров трохи не розiрвала мого обличчя.
Особливо над закiнченням:
"Ты мое единственное спасение и прибежище.
Отец! Спаси меня!!!"
Точно я листа не пам'ятаю, але про народ i порятунок точно.
Я послав листа авiапоштою.
Але я не знав, що дружина розпечатала листа i вклада туди довiдку од
психiатра.
Так що лист до тов. Сталiна пiшов з довiдкою, здасться, професора
Абашева.
I вiдповiдь прийшла як блискавка.
Менi в обкомi сказали, що прийшов од товариша Сталiна хороший лист про
мене. Я питав про змiст листа, але менi не сказали. А лист був такий:
"Восстановить в партии. Лечить".
Це я так гадаю, бо на бюро мене викликали без представника нашо©
письменницько© органiзацi© т. Городського i розбирали справу без нього.
Тiльки менi не сподобалось, що товариш, який доповiдав про мене,
говорив тiльки погане плюс i те, що я був у петлюрiвцях.
Вiн замiсть Сосюра сказав Петлюра.
Мене це обурило, i [я] сказав спокiйним людям, що сидiли за довгим
червоним столом:
- Неужели товарищ, который докладывает обо мне, не мог найти ничего
хорошего, что я сделал для народа, а все только плохое, и даже вместо
Сосюра назвал меня Петлюра?! Секретар обкому спитав мене:
- Как вы считаете, былп у вас уклоны? Я вiдповiв:
- Да. По национальному вопросу. Тодi секретар обкому каже:
- Я считаю, что товарища Сосюру надо восстановить в партии с прежним
стажем, с мая 1920 года, но записать перерыв с 1935 года до 1940 и
предложить Ленинскому райкому выдать ему партбилет.
I кiмната захиталась i попливла пiд мо©ми ногами. Од щастя я став
легкий i крилатий.
А люди за довгим червоним столом спокiйно дивились на мене добрими
очпма братiв i усмiхались менi.
Я сказав ©м, не я, а моя залита сльозами щастя душа:
- Спасибо, дорогие товарищи! Вклонився ©м i, не чуючи пiд собою
пiдлоги, вийшов. Мене зустрiли очi тих, що в черзi, то тривожнi, то
спокiйнi, то повнi надi© й благання, i по мо му блаженному обличчю узнали
все ще до того, як я сказав ©м:
- Восстановили.
I, щасливий до нестями, я швидко ходив по шумливих, повних сонця, фарб
i кольорiв вулицях Ки ва i, зустрiвши знайомого, в короткому словi
"поновили" - дiлився з ним сво©м щастям i бiг далi, щоб побути самому з
собою, з сво ю такою майже екстатичною радiстю..._
LXI
I який я забудько!
Добре, що прийом кiнонапливу менi допомага .
Лахутi,
Смуглявий-смуглявий, дуже схожий на iндуса, вiн при©хав до Ки ва i
вручив нам членськi квитки Спiлки письменникiв СРСР.
Це було на Ленiна, 7, в 1936 роцi.
Була урочиста атмосфера. Я, ще не поновлений в партi©, пiдiйшов до
столу, за яким стояв Гасем. Вiн мене спитав:
- Что ты будешь делать, если тебе насыпать земли в карманы?
- Я ее выброшу. - сказав я.
- Так вот, брось это! - I Гасем показав на порожнi пляшки вiд боржому.
Я дав слово, що кину.
Та знов я лечу не крiзь туманнiсть i не вгору, як в дитинствi, а
вперед, крiзь радiсть, у якiй зростав разом з народом, як зростав з ним i
у горi, в грiзний 1941 рiк, повний громiв i тривоги мiлiонiв, тривоги, яку
серце передчувало, але в яку розум не хотiв повiрити, - така вона була
смертно несподiвана.
Не встиг я прийняти в Кисловодську кiлька ванн, як почалась Велика
Вiтчизняна вiйна.
В Харковi я був трохи не заарештований, як диверсант, бо при©хав туди
небритий i в костюмi не з нашо© матерi© та чемоданом у руках.
Маленький син був у впаторi© 1 з такими ж, як вiн, дiтьми на
оздоровленнi, а дружина в Ки вi.
Смерть уже переривчасте гула над головами мiльйонiв, i серпе здригалося
од тривоги i гнiву.
Почався бiй людей з потворами i машин з машинами.
Небо i земля були повнi смертi... Вони дивилися в нашi розширенi зiницi
i в звуженi зiницi горил у стальних шоломах, що йшли й котилися на
мiлiонах шин за бронею машин по нашiй залитiй кров'ю, огнем i сльозами
землi, що стогнала од вибухiв, якi терзали ©© материнськi грудп...
В Ки вi, як i скрiзь, куди досягав вогонь ворога, де на землi, а де з
неба, з неба - далi, а на землi ще не так близько, страшне дихання вiйни
вiдчувалося в переривчастому, повному гадючо© лютi ревi фашистських
моторiв та в безумному скреготi сталi од гiгантських розривiв у Днiпрi мiж
мостами через рiднi водп, що гнiвно бiiли в береги i кликали до вiдплати
синiв Укра©ни i ©х червоних братiв з неосяжних просторiв нашо© зоряно©
чатерi.
Якось на фонi того гiгантського i страшного в сво©й сподiванiй
несподiваностi незручно i нiяково говорити про особисте.
Словом, дружина була евакуйована з письменниками старого поколiння в
Уфу. Що сталося з спiюм, я не знав.
ЦК розбило нас, письменникiв, на агiтгрупи, i ми виступали перед
населенням.
Я був у парi з Кобилецьким Юрком 2.
Вiн виступав з промовами, а я читав вiршi пiд небом, що скоро мало бути
не нашим, безкiнченно рiдним небом мо © свято© Укра©ни...
Мене тiльки вразила телеграма з Уфи. Один вiдомий поет, якого вже нема
в живих не з його волi, а з волi тих, кого теж уже нема в живих, у цiй
телеграмi питав, коли кров уже лилась морями i мiста кричали до неба
гуркотом пожеж, повнi ран, як i люди, цей поет питав:
"Как моя квартира?"
А в його квартирi був штаб, а на покрiвлi будинку (я називав цей
будинок "феодальним", а наш "плебейським"), де вiн жив, стояла зенiтка i
гостро i гулко кашляла в грiзне небо...
Штаб, звичайно, письменницький, де Бажан 3 видавав нам ще залитi маслом
пiстолети "Тете".
А перед тим у вiйськовому вiддiлi ЦК нам видали офiцерське
обмундирування.
Його одержала i Ванза Василевська 4 i стала дуже схожа на жiнку часiв
громадянсько© вiйни, жiнку вiйськового комунiзму.
Менi сподобалось, що вона не боялась, а була спокiйна i зосереджена.
ЦК знову розбило нас, але вже на двi групи: одну вiдправляли в тил, а
другу на фронти.
В письменницькому садку пiд переривчастим гулом фашистсько© смертi над
золотим i закривавленим Ки вом на лавi лежав Вадим Собко5 i спокiйно читав
книжку.
Його посилали на фронт.
А Iван Нехода 6, що теж iшов у вогняне море останньо© битви з тьмою,
казав менi, такий же спокiйний, як i _Вадим:
- Ви в тилу, а ми на фронтi будемо робити одне спiльне дiло.
А менi було гостро соромно, що мене посилали туди, де ще горить по
ночах електрика i люди можуть спокiйно спати за вiкнами, не залiпленими
хрестами паперових стрiчок.
Але бойовий наказ ЦК.
Дисциплiна серця, яке звикло слухатись голосу партi©, повела мене в
Харкiв крiзь вогняний вихор ударiв з неба. В Харковi ми теж працювали
збро ю слова.
У мене вийшла там перша збiрка вогняних рядкiв "Червоним во©нам" 7.
Та ночами i Харкiв почав заливати небо вогняними пунктирами куль i
снарядами, бо i над ним усе частiше почали лiтати залiзнi птицi i кидалп
яйця смертi на землю, з яко© дiти худенькими скривавленими кулачками
посилали прокльони убiйникам з "цивiлiзованого" Заходу.
А вони, нахабнi сво ю тимчасовою перевагою, на сво©х залiзних воронах,
поблискуючи троглодитними очима за шкельцями пенсне, ганялися навiть за
коровами...
I от мене знову посилають ще далi i вже у глибший тил.
Уфа.
Що ти скажеш про землю, яка одкрила нам теплi обiйми i прийняла, як
сво©х змучених синiв з братньо© землi далеко© Укра©ни.
Скажу тiльки, що я нiколи не забуду Башкири7 i буду любити ©©, як
полюбив ©© синiв i дочок, а особливо ©© поетiв, виразникiв ©© велико©
душi, Сайфi Кудаша8, Баяна 9 i ще багатьох, таких рiдних i незабутнiх.
Сина дружина знайшла в Харкiвському вокзалi i з iншими дiтьми привезла
в Башкирiю. Там же (в Уфi) була i наша Академiя 10. Там же було й наше
письменницьке видавництво i виходила лiтгазета, в якiй Городськой
("Сосюра? Да это же литературный паразит!") писав про "золоту лiрику
Сосюри..." i т. iн.
Там же я написав вiрш "Коли додому я прийду" 12, який вважаю
центральним вiршем мого серця, якщо можна так сказати.
Вiдтiля ж полетiв ешелонами i лiтаками "Лист до землякiв" 13 i над
поневоленим, але нескореним Донбасом розлiтався бiлими метеликами i тихо
опускався ними на золоту землю мо © любовi, юностi мо ©...
Але що це я, все про себе та про себе.
I Павло Григорович Тичина, i Рильський Максим Тадейович, i всi ми
злились в один збройний табiр слова, вiдданого служiнню Батькiвщинi.
Батькiвщина!
Крiм не©, крiм ©© страждань i гнiву, крiм ©© боротьби для нас не
iснувало нiчого.
I коли нам часом було i холодно, i голодно, то одна золота думка
гартувала нашi серпя, повнi любовi до партi©, до синiв Вiтчизни, що у
стальних шоломах, як ангели вiдплати, стояли муром сердець i залiза проти
озбро ного зла, озбро на правда проти озбро ного зла, i ми, коли нам
ставало дуже важко, думали: "А на фронтi ше важче".
Нам хоч смерть не дивилась у вiчi, а там... Там...
В те вогняне "там", де вирiшувалась доля не тiльки наша, всiх простих i
чесних людей на землi, летiли нашi думи i серця...
Восени 1942 року частину нас, письменникiв, запросили до Москви на
лiтвиступи.
В Москвi я зайшов до т. Коротченка 14, що сидiв за столом з
намагнiченими гнiвом i безсонням сталевими очима.
Я спитав його:
- Какой у меня способ мышления...
I серце мо , що здригнулося вiд щастя, почуло:
- Большевистский. Я сказав:
- Я хочу працювати в Москвi, тут ближче до фронту.
Дем'ян Сергiйович погодився.
Тодi я попросив дозволу його поцiлувати.
I вiн вийшов iз-за столу, i я поцiлував його, як брата, як батька...
Такий я був наелектризований бурею, що гримiла i в серцi, i кругом...
Я працював i в укра©нському радiокомiтетi, як поет, i в Укра©нському
партизанському штабi у т. Строкача 15, куди мене послав т. Корнi ць 16.
Партизанам я писав вiршi i навiть одержав листа од т. Ковпака, де вiн
писав про те, що вiн робить на черепах фашистiв: "Це тiльки цвiточкп, а
ягодки будуть впередi!.."
LXII
Микита Сергiйович викликав нас на фронт-Тичину, Рильського i мене.
Тичину тодi призначили наркомом освiти Укра©ни, яку ще мали тiльки
звiльнити, а Рильський працював над словником 2, i вони не по©хали.
По©хали Головко, Малишко 3 i я.
Про це я багато сказав у поемi "Вiтчизна" 4.., яку Прожогiн так нечесно
"критикував", коли мене потiм били за вiрш "Любiть Укра©ну!".
Але про це - потiм.
Ми бували iнодi на передовiй, маючи базу глибокого тилу, при штабi
Воронезького фронту.
Годували нас не дуже гарно.
Перше було завжди з трофейних картопляних очисткiв, i в мене дуже болiв
живiт.
Микита Сергiйович iнодi запрошував нас до ©дальнi штабу фронту i
пiдгодовував нас.
Я на©дався так, що в мене живiт ставав, як тугий мавританський барабан.
Одного разу Микита Сергiйович показав нам фото свого сина льотчика, що
загинув смертю хоробрих.
Коли Микита Сергiйович розповiдав нам про смерть свого сина, вiн якраз
тримав у правiй руцi повну ложку супу, а в лiвiй фото сина.
I мене вразило, що ложка супу в його руцi не здригнулась, не пролилося
з не© нi краплi, хоч у душi срiбноголового во©на бушувала буря...
Я iiю бурю чув сво©м серцем, повним любовi до людини, що так любила i
любить Укра©ну, що уособлювала для нас ©©, якiй, як i йому, належали нашi
гарячi i вiрнi серця.
Я з захопленням дивився на нього, на цей залiзний спокiй батька, серце
якого обливалося кров'ю жалю за сином.
А от i веселе, власне, це веселе могло кiнчитися дуже сумнi©м.
Ми були в Сьомiй гвардiйськiй армi©.
Наша "база" була в селi, де розташувався полiтвiддiл армi©.
Коли ми при©жджали з передово©, - вона проходила берегом Дiнця -
золото© рiки мого дитинства, - i нiмцi били з-за не© по нас iз важких
гармат, так хлопчик господаря хати, де ми жили, завжди зустрiчав нас так:
- Ну, как дела, пацаны? Закурить есть?
I от стою я у дворi в солдатському - в солдатськiй гiмнастерцi, в
офiцерських темно-синiх галiфе й кирзових чоботях, пiлотцi й портупе©, з
"тете" на боцi та "Знаком Пошани" бiля серця. Ми тодi ще не були
атестованi i не мали звань.
Пiдлiта до ворiт подвiр'я, в якому я стояв, мотоцикл з передово©.
Мотоцикл iз човником, у якому сидiв маленький, нервовий i гарячий генерал.
Рукою в чорнiй рукавицi вiн зробив владний i гострий жест, мовляв,
бiжи!
Я йду до нього.
Тодi вiн кричить менi:
- Эй, ты! Бегом!
Я йду до нього.
Пiдходжу до човника i кажу маленькому генералу:
- Вы поосторожнее. Вiн:
- Ты кто такой! Я:
- Писатель украинский. Вiн:
- А-а! Извиняюсь. Скажите, пожалуйста, где здесь политотдел армии?
- Я не знаю. Но здесь есть товарищи, которые должны знать.
Генерал вилазить iз човника i йде за мною, нетерпляче хльоскаючи стеком
по блискучiй халявi свого чобота.
Я трохи вiдчинив ворота сарая, де Головко, Малишко i кореспондент
"Радянсько© Укра©ни" майор Купцов грали в карти i випивали горiлку.
Я тихо сказав Малишковi:
- Андрiю! Тут тебе хоче бачити один громадянин.
Малишко вийшов, позiхаючи i мутно клiпаючи сво©ми японськими оченятами
та ще з рухами скуки, байдужостi i втоми.
Вiн ще як слiд не розгледiв генерала, як той бурею гнiву налетiв на
нього:
- Ты как стоишь!..
I т. д.
Малишко тiльки злякано i зблiдло стояв, виструнчившись перед генералом,
а той одводив на ньому свою душу.
А потiм лукаво глянув на мене i спитав:
- А может быть, это тоже писатель? Я сказав:
- Да. Писатель.
Тодi генерал з словами: "Я тоже люблю лiтературу", - пiшов вiд нас,
нервово хльоскаючи стеком по блискучiй халявi свого чобота.
А Малишко гiрко образився:
- А чого ж ти менi не сказав? Вiн же мiг мене розстрiляти...
А я пiшов за сарай i заплакав з образи, що генерал кричав на мене i
називав "ти".
LXIII
Танковий корпус нагородили гвардiйським званням, i ми були в цьому
корпусi.
Мене вразив командир танкового батальйону, молодий хлопець в
парусинових чобiтках, що швидко i заклопотано ходив мiж танками. Вiн був
невисокого зросту i дiйсно нагадував менi пiдлiтка. Всi танкiсти були
молодi, молодi.
Це ж було перед битвою, а вони себе тримали так, нiби не вони мають
ринути крiзь океани ворожого вогню визволяти рiдну землю Укра©ни.
Серед них були сини рiзних народiв нашо© Батькiвщини, i всi вони були,
як брати, що йшли з вогню в вогонь вiд легендарного Сталiнграда.
У блiндажi один танкiст, що недавно був кавалеристом, гаряче доводив
усi переваги коня над танком, як живо© енергi© i дружби кавалеристiв над
дружбою танкiстiв.
Але його розбили по всiх пунктах, i вiн, тяжко зiтхнувши, погодився.
Мабуть, вiн сумував за сво©ми друзями i конем...
Перемагають армi© з молодим командним складом. Я чув чи читав про це.
Я написав для танкiстiв вiд ©х iменi вiрш "Клятва танкiста" з нагоди
близького вручення ©м гвардiйського прапора i читав йото ©м.
В цьому вiршi, що потiм поклав на музику фронтовий композитор i
виконувала фронтова капела, танкiсти клялися визволити Укра©ну, на
священну землю яко© вони уже вступили i стали грiзними армiями над Дiнцем,
клялися нищити ворогiв i вiдплатити ©м за муки нашого народу.
Клялися сини всiх народiв разом iз синами Укра©ни, i ця клятва звучала,
як грiм у мо му серцi.
Вони менi сказали (молодi, запорошенi, прекраснi в сво©й геро©чнiй i
жертвенiй молодостi):
- Товарищ Сосюра! Не беспокойтесь, все будет сделано!
Вони потiм бронею i серцем зустрiли на Курськiй дузi безумнi орди
бронiровано© ночi, трохи угнулись ©х зорянi лави, але не прорвав ©х ворог,
бо угнутi ряди геро©в майбутнього комунiзму туго вдарили в криваве лице
нападника, i армi© переслiдування, що були напоготовi, погнали фашистiв
туди, де Укра©на простягла сво©м молодим визволителям руки в
напiврозiрваних ланцюгах...
Але я вже не був свiдком гiгантсько© битви на Курськiй дузi, бо рука,
що берегла мене, повернула мене в Москву.
Сказали, що телеграмою викличуть мене знову на фронт. Але я так i не
дочекався тi © телеграми.
I почалося щастя мiлiонiв, щастя визволення загарбаних ворогом мiст i
сiл Батькiвщини.
Все далi i далi на захiд iшли полки визволення й вiдплати.
Салюти, салюти, салюти!..
Небо Москви ритмiчно гримiло гарматними [салютами] i сiяло
рiзнобарвними огнями iлюмiнацiй, щовечора воно сiяло...
Уже Харкiв залило сонце Батькiвщини...
Донбас обнiмав крилатих вiсникiв весни людства...
А вогненна лавина визволення котилася все далi й далi...
Полтава!..
I нарештi - Ки©в!!!
Урядовим по©здом ми летiли полями Укра©ни, що витирала сльози щастя з
сво©х безсмертних очей, ми летiли на мiтинг iнтелiгенцi©, що мав бути з
нагоди визволення Ки ва.
Минуло кiлька днiв, як одгримiли битви за серце Укра©ни Ки©в...
I от уже це серце б' ться в грудях соцiалiзму.
Ми по©здом ©хали до Дарницi, а там машинами [i] через понтонний мiст у
Ки©в.
Днiпро...
Нiякi слова не передадуть нашого щастя...
А повз нас гримiли танки, вони, сивi од iнею, йшли i йшли по
Шевченкiвському бульвару туди, де йшов грандiозний бiй за все новi мiста i
села Укра©ни.
Це ж саме творилось i в бою за визволення iнших республiк Кра©ни Рад,
тимчасово залитих гадючою тьмою свастичних ночей...
Ру©ни, i рани, i щастя, щастя, щастя...
Воно переважало все, йому пiдкоренi були i нашi серця, i серця блiдих,
виснажених братiв i сестер, що вийшли до нас iз печер ночi, назустрiч
сонцевi i щастю, щастю, щастю...
Звичайно, бiль незлiченних ран i втрат iще тьмою муки за сяйвом радостi
в очах врятованих коливався, як нiч, що вiдходила перед багряними
прапорами свiтання...
Моя особиста радiсть, радiсть повороту i перемоги, зникла в загальнiй
радостi, i вiд того здавалося, що серце не витрима щастя, що потоками
заливало його, що летiло в нього з мiльйонiв таких же сп'янiлих од щастя
сердець...
Але ворог зробив останню спробу повернутi© Ки©в. Вiн узяв Житомир, i ми
вже чули глухий i зловiсний гуркiт канонади, що поволi, але невпинно
наближалась до нас.
Мiтинг не вiдбувся, i нас перекинули на лiвий берег Днiпра.
I знову по©зд летiв, а його шукали фашистськi самольоти i нiяк не могли
знайти.
Ворога одiгнали.
Та уряд i ЦК були ще в Харковi.
Коли ж ворога одiгнали ще далi, знову засiяли перед нами Лавра i коло©ш
будинку ЦК над Днiпром, знову рiднi вулицi, чорнi ру©ни Хрещатика, вiтер в
покрученому вибухами залiзi i, як очi мерцiв, порожнi вiкна розбитих
гнiзд, вiдкiля до вiйнп лунали музика i смiх щасливого життя, що ще не
знало смертно© тривоги, не чуло переривчастого реву фашистських моторiв
над золотими голiвками дiтей...
LXIV
Там, на заходi, iще гримить битва гiгантiв, щоправда, фашистський
гiгант, коли тiкав вiд нас, ставав все меншим i меншим, поки не обернувся
на гнома пiд безпощадними ударами меча Червоного богатиря... Але ще ворог
пручався i намагався удавати, що вiн не гном, а той же бронiрований
гiгант, що топтав нашi поля i серця сво©ми чобiтьми, залитими кров'ю i
мозком масових розстрiлiв, тортур i погромiв.
Тепер мiлiонний месник iшов по його полях з сходу i заходу, з двох
бокiв били фашистського звiра...
А тут, на визволенiй землi нашо© спiльно© Матерi, всемогучий труд почав
загоювати страшнi рани...
I ру©н ставало все менше, вони танули, наче снiг на сонцi...
Битва за хлiб кипiла на полях Батькiвщини...
Ну, та це все вiдоме вам, дорогi читачi...
А де ж, ви скажете, Третя Рота?
А Третя Рота в мо му серцi, як море в краплi його води.
I про Третю Роту ще буде мова.
LXV
Повний щастя перемоги i радостi повороту на Укра©ну, я в 1944 роцi
написав вiрш "Любiть Укра©ну", який студенти просили мене по кiлька разiв
читати ©м на лiтвечорах.
Поет Олекса Новицький 1 надрукував "Любiть Укра©ну" в "Ки©вськiй
правдi", а Леонiд Новиченко 2, як редактор, передрукував його в нашiй
"Лiтературнiй газетi".
Цього вiрша я написав внаслiдок таких фактiв...
Ще в Башкирi©, в Уфi, коли Укра©ну розпинали кривавi окупанти, одна
така сказала при менi й Юрi Кобилецькому:
- Как я соскучилась за украинским салом! Кобилецький:
- А за украинским народом вы не соскучились? I в Москвi теж одна така
сказала, коли ми з молодим проза©ком iз Захiдно© Укра©ни Ткачуком 3 iшли з
нею по вулицi Горького:
- Для меня Родина - там, где мене хорошо.
Ткачук сказав:
- Свиняча фiлософiя.
I ще Валентин Бичко 4 пожалiвся менi, що днями за
порадою т. Ману©льського5 з одного номера газети "Зiрка" знято шапку з
такими словами:
Учiтеся, брати мо©, думайте, читайте.
I чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!..6
I ще:
Мова рiдна, слово рiдне, хто вас забува , той у грудях не серденько, а
лпш камiнь ма ...7
Я не буду називати авторiв цих слiв... У вiдповiдь на це i те, що було
перед цим, я написав "Любiть Укра©ну".
LXVI
Часто я ходив i ходжу повз Софi©вський собор, золотий гомiн якого ще
колись лунав над Ки вом разом iз гомоном Лаври (дзвони...), що оспiвав у
чудесних вiршах молодий Тичина ', i згадую веселого, з свiтлими й
смiливими очима, як у сiльських парубкiв, Григорiя Косинку 2, що жив у
флiгелi соборського подвiр'я разом iз сво ю високогрудою жiночкою.
Я до них часто ходив, коли в 1925 роцi вiдпочивав у Дарницi.
Я так любив Григорiя, золоте i спiвуче життя якого обiрвала куля ката,
i не фашистського одвертого ката, а ката, що пiдступно, кривавою гадюкою
залiз у нашi лави i як багато i смертельно покусав вiн жалами куль серця
нашого цвiту!..
Фашистське вимели смiття полки визвольною грозою... И багряний прапор
надi мною благословля нове життя.
Тут над штикiв колючим га м був клич; "Вперед, товаришi©" I образ
Ленiна сiя в мо©й закоханiй душi.
I ще я згадував, як я листувався з Грицем, якi прекраснi укра©нськi
листи вiн менi писав. Якби вiн жив, вiн став би нашим Турген вим у прозi,
бо, як i Тургенев, вiн був поетом у прозi.
Ленiн...
З iменем цим так багато зв'язано в нас. Це iм'я пiдтримувало наш дух у
тяжкi години вiдступу i окрилювало в години гнiву i вiдплати.
Я знов лечу у споминах назад.
Був призов ударникiв у лiтературу, по сутi, шкiдлива i непотрiбна
справа, яка пошкодила i виробництву, i робiтникам (молодi робiтничiй),
яким задурили голову, що вони одразу стануть генiями.
Щоправда, найталановитiшi з них лишилися в лiтературi (одиницi), а
багато, багато були тiльки скалiченi духовно, i нiчого з них не вийшло.
Мiж ударникiв, призваних в лiтературу, походжали, як гипетськi жерцi,
i "священнодiяли" мiж них, хизуючись знанням Маркса, Ленiна i Сталiна,
цитуючи ©х твори (така-то сторiнка i такпй-то абзац, згори чи знизу)
критики Коряк, Щупак i Коваленко.
Я запропонував ©м при ударниках зачитати уривок з статтi одного
критика: "Його всi цитують, не друкують, а я вважаю, що це - хороший
критик".