Страница:
гiмназi©, i я дуже любив, коли вона менi читала по-французьки, хоч я i не
розумiв нi слова. Мене просто чарувала музика звукiв. Часто зiр мiй летiв
через вулицю до нахиленого обличчя над книжкою, тепло пробiгали по менi
мурашки, i з очей пливли якiсь могутнi хвилi. Щоб ©х викликать, я затаював
дихання, трохи одкривав рот i робив внутрiшн напруження... Котя здригала
i пiдiймала голову. Вона завжди вiдчувала мiй зiр i боялася його.
Я приходив до Котi, вона вчила голосно уроки, i коли я починав думати
про не©, вона поволi замовкала, пiдходила до мене, брала мою руку i клала
собi на груди. Я цiлував ©© руки на внутрiшнiй сторонi лiктя i дивився на
не©, подiбну до янголiв на польських цвинтарях.
Ми ходили мимо ярко© й шумно© каруселi в поле, я, Котя, ©© подруга
Марiя i Броня.
Раз ми були в полi.
Котя сидiла, а нашi голови, моя й Марi©на, лежали на колiнах.
Я почав думати про Марiю, як про Котю, i вiдчув, що ©© рука в мо©й
зробилася в'ялою й безвольною, а тiло покiрно пода ться до мене.
Я кажу:
- Котя, посмотри, какие чудесные звезды. Вона пiдiйма голову, й ми
цiлу мось з Марi ю куточками губ. Котя помiтила й руками розняла нашi
голови.
А по дорозi вона менi говорила.
- Зачем ты это делаешь? Мне так больно. Ты превращаешь меня в камень.
XXXIII
Потяг летiв безмежними полями, заходило сонце, i його промiння, як кров
розстрiляних, заливало трави й платформу з гарматами, де я сидiв i мрiяв
про Констанцiю.
За синi горизонти заходило сонце. I в одноманiтному гуркотi колес перед
мене пливло блiде нахилене лице. Я дивився на нього, й воно заливалося
кров'ю кохання.
Ця кров зливалася з багряними ручаями зорi на холодних вечiрнiх травах
i шумiла в мо©х жилах.
Констанцiя...
Ось вона сто©ть, боса й рiдна, бiля хвiртки. Сонце поклало вiнок на ©©
волосся i золотим дощем залило вбрання.
Сонце!..
А потяг летить у громi й хитаннi вагонiв, холодно блистять дула гармат
i даленiють синьокрилi вiтряки, станцi© й села, залитi вечiрнiм багрянцем.
Непривiтно гудуть телеграфнi дроти й бiжать [то], вгору, то вниз перед
мо©м затуманеним зором.
I знову тихий Бахмут, i в вечiрньому шумi дерев синiй зiр i покiрнi
коханi губи.
В Констанцiю закохався один козак i земляк мiй Митя Дибтан. Вiн зустрiв
мене в темному кутку i схопив за петельки:
- Уступи.
- Кого?
- Котю.
- Та що ж вона - мо© чоботи, чи що? Але вiн мене не слухав i трохи не
зарубав тесаком, якби я не зачинив перед ним дверi. Вiн говорив хлопцям:
- I за що вона його любить? У нього й каблуки кривi.
Було вже темно. Я пiшов до Котi. В кiмнатах горiла електрика i не було
нiкого. Котя повела мене до спальнi i, коли ми цiлувалися, виключила
свiтло i впала на лiжко. Я впав на не© i, хоч Котя говорила, що я можу
робити з нею, що хочу, я не зробив того, що зробив би кожен на мойому
мiсцi, бо знав, що можу згорiти в огнi близького повстання, а ©й це на все
життя. I як будуть думати про мене ©© батьки, такi добрi й хорошi.
Нi!
Котя плакала, а я пiдвiвся i нiчого не зробив.
В червнi нас розформували.
Я попрощався з Рудзянськими i самотнiй пiшов на вокзал.
Котя дала менi промокатку i взяла з мене слово не читати, що там
написано, доки не сяду в вагон.
I, коли одлунали останнi дзвiнки, я розгорнув промокатку. На нiй було
нашкрябано булавкою: "Люблю".
Якраз скiнчився мiй вiдпуск, i я при©хав до школи. Там стояв батальйон
нiмцiв, i якби в мене не було посвiдчення, що я був козаком, мене б
розстрiляли.
Один педагог, якого ми продражнили "Артишок" 1 за його рухи й фiгуру,
пiдiйшов до мене й сказав:
- Хитрость жизни.
Мене виключили зi школи.
XXXIV
Я знову на селi.
В шумi вiтру, в тремтiннi зiр i хвиль надi мною плив, i танув, i знову
яснiв образ Констанцi©.
По вечорах пiд горою в чорних хрестах рам жовто горiли вiкна великих
панських будинкiв пiд горою, i на ©хньому тлi чiтко i чорно рiзьбилося
дороге лице.
Груди мо©, рано моя... Хто в вас налив вiчного болю, з яким судилося
менi йти до краю мо © дороги.
I в кiно, в риданнi пiанiно душа моя рвалась од крику i, як птиця з
пiдтятими крилами, билася в кровi мов© муки.
Пiанiстка завжди грала одну рiч, де був такий акорд, що, коли вiн
наставав i гримiв в менi, я до божевiлля ярко уявляв себе птицею, що
рветься в синi простори i чу , що нiколи вже не лiтати ©й, бо на крилах
кров смертельних ран... Вона б' ться в тузi й з останнiх сил повзе по
землi, лишаючи на нiй багрянi плями й пiр'я...
Тiльки тепер я узнав, що ця рiч зветься "Ранений орел".
I летiли днi, повнi туги, самотнього забуття й розгулу молодо© кровi.
Я iнодi забував Констанцiю, 1 тодi знову робився смуглявим i веселим
селюком.
Нi, нi... Бо коли я цiлував дiвчину, я закривав очi i уявляв, що цiлую
Констанцiю.
По-старому цокотiв завод, але в тонких криках паровозiв уже_ почувалися
тривога i гнiв мiльйонiв.
Мою тiтку Гашку Холоденчиху в молодостi обдурив i покинув один п'арубок
Михайло. Тодi ©© брат Федот спiймав його i вдарив у лiве вухо так, що iз
правого чвиркнула кров.
Михайло одружився на Гашцi i швидко вмер.
Федот жив за "чавункою" бiля Вовчеярiвки. Його сусiда, сторож
заводсько© лазнi, вибирав усю воду з Федотово© криницi й поливав свiй
садок, а Федотовiй сiм'© навiть не було чого пити. Вони часто сварилися за
це.
Од слiв перейшли до дiла, i одного разу високий Федот насiв маленького
банщика i почав його бити. Ясно, що банщик пожив би недовго. Та вiн витяг
ножика i встромив у серце Федота. I велетень з ножем у серцi встав,
пройшов три кроки i з криком:
- Ой, Химко, мене зарiзали! - впав на землю.
Банщика судили й виправдали. Вiн i зараз живий, ходить по Третiй Ротi i
пiвнем дивиться на гiгантiв-синiв Федота.
Федька Горох став нальотчиком i ходив тiльки вночi вiчно в тривозi,
блiдий i напружений.
Ларька поступив до художньо© школи, жив у мiстi й малював куховарок, а
вони його за це годували.
На кожнiй станцi© стояли загони окупантiв. У них були важкi й могутнi
конi, i вони сидiли на них, неначе вилитi з мiдi. Нахабно i гордо лунали
по мiстах Укра©ни чужоземнi пiснi завойовникiв.
Я повiз у велике мiсто вiршi.
Самотнiй i розгублений, ходив я в шумi юрб i дзвонi трамва©в, а перед
очима все стояли слова забутого поета:
И только кашель, только кашель терзает, пенясь и рыча, набитое кровавой
кашей сухое горло палача.
Ночував я на вокзалi, i мене там обiкрали. Забрали мо© вiршi й бiлизну.
I я знову повернувся на село.
Я так швидко й нервово йшов по перону нашо© станцi©, що озбро ний
нiмецький вартовий з бомбами за поясом злякано повернувся до мене.
XXXV
Щороку 14 вересня у нас бува ярмарок. Ну а щовечора хлопцi йдуть на
вулицю до дiвчат.
Я не знав, що з Лисичого до нас при©хав карний загiн i що заборонено
пiзнiше десято© години бути на вулицi. Та, мабуть, якби й знав, то все
одно був би на вулицi. Ви ж розумi те- теплi ночi вересня i дiвчата...
Смiх пiд зорями, солодкi тиски гарячих i жадiбних рук.
Я чомусь найбiльше смiявся, смiявся так, що хлопцi казали:
- Ой, Володько, мабуть, на сво горе ти смi шся, хтось тебе битиме...
Я не звертав на це уваги i смiявся, смiявся...
Вже по десятiй почали розходитися.
Iду я Красною вулицею. I вже лишилося до хати крокiв зо сто, як летить
вершник i немилосердно лупцю нага м чоловiка, який неймовiрно кричить од
болю.
Я йду спокiйно. Думаю - хтось прокрався на ярмарку, а менi що... Iду, i
враз я й не побачив, як опинився в колi кiлькох вершникiв...
- Ти хто?
- Володька.
- Вiдкiля?
- Та вiдцiля. Аж он моя й хата. Бачите, свiтиться вiкно?
- А зброя в тебе ? - каже вершник i, нахилившись, маца мо© кишенi...
А другий вершник перегнувся до мене та як оперiщить нага м раз i
другий... I все намага ться через лоб, а я одхиляюся трохи в бiк, i вiн
попадав через плече...
- За що?
I на©жджа на мене грудьми коня ©хнiй блискучий капiтан i кричить менi:
- Беги, сукин сын, а то застрелю, как собаку!..
Я бiжу, а вiн за мною... Та хiба од коня утечеш...
Я перестрибнув через паркан й прича©вся. I от чую:
- Ах вы, буржуазные лакеи, так вас и так.
Кричить уже побитий хазя©н гостиного двору, куди я заховався, робiтник
Свинаренко.
То йшли робiтники з заводу пiсля десято©, яких каральники почали
лупцювати, як i всiх.
Звичайно, вiн це кричав, коли козацькi конi тупотiли вже далеко вниз по
Краснiй вулицi.
А на ранок... У всiх хлопцiв моргулi то на лобi, то на _скронях. На що
вже Сашко Гавриленко, звичайно, вiн, хоч i на милицях, а хлопепь гарний i
його люблять волоськi молодицi, правда, за те, що в його батька пивна, так
i того не пожалiли. Вiн кричить:
- Я iнвалiд...
А вони його шпарять...
Я вже радiю з того, що хоч i в мене червоно-синя попруга , але пiд
френчем не видно...
Ну а в листопадi - повстання.
Робiтники обеззбро©ли карний загiн i блискучого капiтана, що гнався за
мною, посадовили на прохiднiй конторцi. I кожний робiтник мiг на аього,
йдучи на роботу, подивитися, плюнуть i дати йому свого характеристику i
язиком, i ногами... А в нас характеристики дуже влучнi.
Потiм при©хав на село 3-й гайдамацький полк. Розстрiлю каральникiв,
обеззброю нiмцiв, трима фронт роти дончакiв 1...
Ви розумi те, як це вплива на на©вного хлопця, що начитався Гоголя та
Кащенка 2, змалку марив грозовими образами козаччини...
А тут вона жива... Воскресла моя синя омрiяна Укра©на, махнула клинком,
i зацвiла земля козацькими шликами...
Та ще й кажуть:
- Ми бiльшовики, тiльки ми укра©нцi.
Ну й я укра©нець. Чого ж менi треба? I записався я до повстанцiв у
такий момент.
На Сватово по©хали обеззброювати нiмецьку кiнноту.
Наш ешелон спокiйно пiд'©хав майже до перону...
Iшов нiмець з чайником кип'ятку. I якийсь iдiот навiв його на мушку...
I не стало нiмця, не стало далекого фатерлянду i золотоволосо© Гретхен...
Тiльки мозок, як кип'яток з розбитого i погнутого чайника, розплескався по
рейках... Нiмцi б мирно вiддали нам зброю, а тепер вони: "Цум ваффен..." 3
Нашi в станцiю... Нiмцi вiдступили... А потiм пiдковою почали
наступати. Хлопцi, замiсть брати зброю, почали надiвати на себе по кiлька
штанiв та шинелiв, розпухли, як баби, й стали жабами...
Нiмцi нас одсунули з бо м од станцi©...
В бою ж треба бути швидким, а куди там будеш швидким, коли на тобi
кiлька штанiв та шинелiв... Звичайно, тi хлопцi, що заскочили в станцiю,
не встигли вискочити з не©...
I став на дверях нiмецький офiцер i кожного, хто похапливо вискакував
iз дверей, бив просто в голову...
А потiм нiмцi а купою трупiв вiддали нам i свою зброю.
Козакiв ховали з музикою...
А обеззбро нi нiмцi сумно й грiзно, синiми спокiйними колонами йшли на
гору до татарських казарм.
I думав я: якби нiмцi захотiли, то тiльки соплi лишилися б вiд мо ©
синьо© омрiяно© Укра©ни... Але я ще вiрив...
Бо з усiх сiл iшли до нас дядьки в свитках i з торбинками. Записувалися
i спокiйно, як до церкви, йшли на смерть... Наче кабана колоть...
I я завжди дивився ©м у вiчi... Перед бо м у одних очi бувають сумнi й
слiзно-прозорi, а у других веселi й каламутнi...
I тi, в кого перед бо м були сумнi очi, бiльше нiколи не верталися, а
люди з веселими очима похвалялися, скiлькох вони забили...
Коли ж нiмцi почали нас бити так, що небо й снiг робилися чорними од
шестидюймових, то хлопцi почали тiкати додому, звичайно, зi збро ю i
обмундируванням.
- Хай прийдуть до нас на село. Ми ©м покажемо... - нахвалялися вони,
озираючись на всi боки, чи не видно нiмцiв.
От одного спiймали (з Борiвського за Дiнцем - руська колонiя) i почали
шомполувати...
Козаки обурились.
- Ми революцiйна армiя. Ганьба. Геть шомполи! Вiдпустiть його! А
сотенний Глущенко:
- Без балачок! Зараз покличу старих гайдамакiв i всiх перестрiляю.
I я дiзнався тодi, що таке старi гайдамаки.
"Борiвшанина" все ж вiдпустили...
Але нас, як що, так i лякають: старi гайдамаки...
Це тi, що в сiчнi 1918 року розстрiляли в Ки вi червоний "Арсенал" 4,
ядро полку.
Я терпiв, терпiв та й собi втiк.
XXXVI
Грудень 1918 року. Мобiлiзацiя. Мiй рiк ма йти.
Мати мене жене з дому: в мене вже й штанiв нема . Я ©й кажу:
"Пiдождiть, ось уже недалеко червонi". А вона менi:
- Доки прийдуть тво© червонi, так ти будеш свiтити голими... Iди, сукин
син, доки ти будеш сидiти на мо©й ши©...
Що ти поробиш...
Пiшов.
Тiльки не в Бахмут, а знов же до цього полку, штаб якого стояв у нашому
селi. Думаю, все одно. Всi однаковi, а Бахмут далеко... То хоч трохи ще
ходитиму до дiвчат. (Ох, дiвчата, дiвчата! Може, й ви виннi, що я став
петлюрiвцем).
Ну i знову бо©, вже з бiлими, на Алмазнiй, Дебальцевiй (де я
народився)...
I от занесли снiги дорогу, "чавунку"... I по©хали ми на паровозi
очистити од снiгу "чавунку"... I заспiвав п'яний кочегар: "Смело,
товарищи, в ногу..." I заплакав я, вiдчувши гостро й глибоко, що довго,
довго я не буду з сво©ми, буду проти сво©х.
Ще одна дрiбниця. Власне, тодi вже не була для мене дрiбницею.
Холодний, порожнiй вагон. Я при©хав на Сватове, записатися до
повстанцiв...
Тихо. I враз:
- Сосюра...
- Що? Нiкого.
- Сосюра!
- Що?.. Нiкого.
- Сосюра?
- Що?
Три рази мене кликало, i три рази я озивався.
Старi люди кажуть, що не треба озиватись.
Але три рази мене кликало, i три рази я озивався.
Це - на смерть.
Але я записався.
Ще.
Розстрiлювали варту. Нiч. Караульне помешкання - II клас нашо© станцi©.
Привезли обеззбро них карникiв i ©х начальника з синьою од побо©в, як
чавун, мордою, який усе тикав нашого осавула у груди i, хитаючись, усе
хотiв йому щось довести i нiяк не мiг...
х вистро©ли. I мiж ними стояли два бiлих лiтуни, яких хлопцi випадково
збили з аероплана на станцi© Нирковiй. Один каштан (ранений), а
другий-стрункий i спокiйний, з мармуровим шляхетним лицем, нащадок графа
Потьомкiна 1.
Цей, з мармуровим лицем, зняв з пальця свого персня, подав його
осавуловi нашому i сказав:
- Передайте моей жене. х повели.
XXXVII
Вагони. Пахне самогоном, патронами i олi ю, пахне нiгом i кров'ю...
Менi й тепер iнодi зимою... коли снiг i я один, поду кийсь вiтер i
запахне... снiгом i... кров'ю... Правда, тепер не так часто (може, тому,
що НЕП i i мiхова доха...).
Ще пахло кожушиною i козацькими онучами...
Нас вiдправляють на позицi©.
I чудно. Я був безпричинно веселий... Наче мене це не торкалося...
Тiльки сестра моя стояла бiля дзвiнка гумно, сумно дивилася на мене...
Вона вмерла в 1919 роцi, я так ©© й не бачив.
А мати не прийшла мене проводжати, бо не знала про вiдправку нас на
фронт...
Ми спiвали "Чумака" 2.
Було нам весело, наче ©хали ми не на смерть, а роззброювати нiмцiв...
(Тiльки чому нас посилають на Сватове?.. Там же ворога нема ? Ворог на
Дебальцевiй, Алмазнiй...
Тiльки чому нам вчора з наказу батька Волоха всiм завели оселедцi?..).
демо.
I вже на Сватовiм перонi... (Нiч... Снiг... Вiтер...). Курiнний нам
каже (нас по©хало три сотнi: 9-та, де я, 11-та й 12-та):
- Ми з бiльшовиками не вою мо. Але вони захопили Куп'янськ. Ми тiльки
вiзьмемо у них назад Куп'янськ, а воювати з ними не будемо. Хай вони самi
собi, а ми самi собi.
Пiшли в розвiдку.
Звичайно, селяни нам не кажуть, де червонi.
Всi села - бiльшовицькi.
На другу нiч я був призначений ройовим. (Ви не дивiться, що я лiрик, я
бойовий). Я-вартовий по кухнi. Над ранок о п'ятiй iти на кухню.
А зна те, що це значить? Це значить: на©стися пволю м'яса, яке тодi
було краще за шоколад-мiньйон. Я уявляю, як я буду ©сти м'ясо, i з цi ю
мрi ю заснув... Готелiв для козакiв не стало, i декого розташували по
хатах. Мене й ще одного козака мого рою - в хату.
Ми з ним наче вдома; розляглися до бiлизни, бомби поклали на вiкно,
рушницi поставили в куток. Спимо.
А в мене сон такий, що хай над головою б' гармата (це тодi...), я не
проснуся.
Враз вбiга хазяйка (2 година ночi).
- Ой, дiточки мо©, ви ж пропали!
- Що таке?..
- Вашi всi побiгли на станцiю, була стрiлянина, кулi звистiли по садку.
Ми спокiйно одяглися. Я, як вартовий по кухнi, взяв запхнув за пояса
тiльки багнета. I йдемо ми картошку чистити. Збро© не взяли.
- Це, кажу, "так, просто панiка якась". Менi не вiрилося... нiмцiв
побили, варту побили, Ки©в iаш, а тут, на тобi... втекли... покинули... I
навiть не юзбудили... Нi! Ми йдемо чистити картошку". Виходимо. Снiг.
Туман. Вулиця йде просто до вокалу.
Тихо. Смертно тихо. Навiть собаки не гавкають. Тiльки на станцi© тонко
й одиноко кричать паровози. Iз туману пiдходить до нас козак, i рушниця в
його а плечем.
- Що таке?..
- Та нашi всi побiгли на станцiю... Була стрiльба, ричали "слава",
"ура".
Тишина смертна.
Iдемо чистити картошку.
Я ще не вiрю, що це кiнець.
Менi деревляно спокiйно i покiрно.
I от iз туману смутно, а потiм чiтко: "Конi!"
"Не нашi", - щось сказало менi, i я притулився до ину.
Мо© товаришi стали на пiвкроку вперед од мене. Ми пiдковi вершникiв.
- Хто йде?
- Сво©.
- Пропуск.
- Олена.
- Яка Олена?.. Руки вверх!
Не знаю, чи пiдняли мо© товаришi руки, чи нi, але вiдчув жах у голосi
того, що кричав "руки вверх", перескочив через тин за копицю... Бiжу по
городах... а ззаду чую удар по чомусь м'якому i "ой... ой..." тихе й
тоскне. А зiр механiчно вiдбива , вiдбива кривеньку чорну вишеньку на
бiлому тлi снiгу, смутнi контури тинiв, копиць i хат.
Шлика я зiрвав... але оселедця зiрвати не можна. Та й шапка в мене
кавалерiйська, лахмата, ©© скидати? Холодно, та й оселедець одразу
побачать...
А коли попадають в полон з оселедцями, то з ними не церемоняться...
Смерть...
А який я старий гайдамака? Червонi думають, що як з оселедцем, значить,
i старий гайдамака:
- К стенке! Або:
- На рубку!..
Тiльки в процесi бо©в я дiзнався, чому вони не стрiляли менi в спину.
Просто вони думали, що ми дозор, а ззаду лава. Вони тихо нас i зняли,
цебто тих двох - порубали... У них теж були оселедцi (а вони шахтьори...).
Про це я дiзнався аж 1921 року (що ©х порубали...).
I почалася стрiльба...
Нiч раз у раз протинало червоними мечами пострiлiв... Я вирив у снiгу
рiвчака i лiг у нього... Пливли образи Констанцi© i бабусi, якi мене дуже
любили... Констанцiя тодi, а бабуся й тепер - ©й 102 роки. Образу матерi
не випливло... Та й то, як мить. Якась спокiйна покора смертi. Я iнодi не
витримував, вставав i йшов прямо на вогонь, але знов лягав... Вода капа
менi за комiр, на щоки... Потiм я зайшов у двiр i пiдлiз пiд призьбу (до
хати не пустили. Я стукотiв, але вони по голосу пiзнали, що я iз
"побежденных"...).
I от червонi займають село...
З годину цокотiла вулиця... То батаре© (мiж iншим - на волах), обози,
кiннота... I все цокотить, цокотить, цокотить... Нарештi почало свiтати. Я
вилiз i пiшов знову в город. Крiзь паркан видно було, як iдуть баби по
воду... I от забили дзвони. Недiля.
Й вийшов, наче у снi, на вулицю... Там... Там... Там... Купками стоять
червонi... У мене ж лахмата шапка i обмотки побiлiли од води (вони були
зеленi, новi). З йду просто крiзь червоних, а навколо мене сон... Я наiiть
i голосiв ©хнiх не чув...
I нiхто мене не спитав, не затримав...
Все село - бiльшовицьке.
Я зайшов до крайньо© хати. Дома дядько i його син.
- Острижiть менi оселедця.
Син бере й стриже менi оселедця.
Але ж голова моя побрита.
Я дав дядьковi цукру (у мене було трохи в хусточцi), вiн дав менi
хлiба, i я пiшов.
Вийшов на гору. Дивлюсь, бiжить один козак... Блiдий од жаху, одне око
бiльше, а друге менше, й наче ому дуже холодно... Втiк з-пiд розстрiлу.
Це - старий гайдамака.
- Ну, - кажу, - "ходiм на Святi Гори" (75 верст - неначе в другу хату),
а вiдтiля потягом додому.
I який же я дурний (а може, хитрий... Це ж така тонка рiч), ©дуть баби
з хуторiв на базар, а я ©м кричу:
- Ви не кажiть, що ми сюди пiшли. Ми - гайдамаки.
- Не скажемо, дiточки, не скажемо. I не сказали.
Ночу мо ми на хуторi. Товариш мiй каже, що ми, мобiлiзованi Петлюрою 3,
тiка мо додому. Лежимо на печi. дядько хитро примружив око, пiдiйшов до
нас i каже:
- Та признайтесь, хлопцi, ви ж гайдамаки? Вас же били на Сватовiй? Я
сказав:
- Так, ми гайдамаки.
Дядько нiчого не сказав.
Але я довго не мiг заснути i все дивився на сокиру укутку...
I недалеко вiд Святогорсько© станцi© (кругом червонi партизани), в
одному селi, коли ми лежали на долiвцi, увiйшов лисий старенький староста
i затребував у нас "пачпорта".
- Який "пачпорт", коли ми мобiлiзованi?
- Та що там з ними базiкати! До штабу ©х.
А жiнки не вiддають нас, плачуть та приговорюютi
- Та вони ж такi, як i ми: i чорнобривi, й по-нашому розмовляють.
I прокинувся в менi поет-агiтатор... Я почав говорити, хто ми й за що
така наша доля, почав читати ©м сво© вiршi...
I стало чудно... Лисий "пачпортний" староста просит: переписати йому на
пам'ять вiршi. Пам'ятаю початок., (О мо© поезi©, такi ж на©внi й зеленi,
як моя вiчна. молодiсть...).
Пiсня ця родилась в темнiм, темнiм гаю
i тепер по свiту хай вона блука .
Хай вона до збро© всiх рабiв склика .
Пiсня ця родилась в темнiм, темнiм гаю...
1918 _p._
Це такi слова... Але ви б послухали, як я тодi декла мував. Я на
"Плузi"4 i тепер, i ранiше так не декламу вав i не декламую... У мене аж
волосся ворушилось вiд пiднесення...
Нам дали сала, огiркiв та хлiба i вiдпустили. Прийшли на станцiю.
Власне, я сам прийшов на станцiю. Товариш мiй зник... Його дядьки не
пустили.. Я й досi не знаю, де вiн... Це було так. Коли ми виходили, один
дядько, що мовчки слухав мо© вiршi, мовчкi пiдiйшов до мого товариша, взяв
його за плечi й сказав
- А ти, хлопче, останься, побалака мо...
Та й досi балакають...
Питаю на станцi© у телеграфiстiв, де червонi, де петлюрiвцi, а менi не
кажуть...
Пiдходить потяг (пасажирський). Сiдаю, ©ду. Потяг- на Харкiв. В Харковi
з вокзалу не можна вийти. Я ж не цивiльний.
I мусив я тимчасово прикомандируваться до мазединського полку 5.
В Харковi мiй дядько, слюсар Iван Локотош... Але не можна вийти з
вокзалу,
Мазепинцi вiдбили у каральникiв двi цистерни горiлки, i нам видавали
щодня майже по котелку.
Одного разу нам видали по котелку горiлки. Ми вишли. Нас постро©ли i
повели до мiста. Попереду йдуть i наганами старшини i кожного з публiки, в
кого руки i кишенi, заставляють пiдносити ©х догори... Приходимо у якийсь
завод. Я й досi не пам'ятаю, де вiн, але знаю, що ми дуже довго йшли до
нього... Тiльки ми вiдчинили раму заводу, як ударила стрiльба...
Ми - назад..
Потiм знову-в завод.. У нас ручнi кулемети. (Я попав до кулеметно©
ватаги, але ще був з рушницею). i заводi тихо. нiкого нема... Тiльки сумнi
чорнi вiкна та битий випадковою кулею реалiстик у дворi...
Iдемо далi... Ну, звичайно, котелок горiлки зовсiм плинув на мiй
"котелок"... Заходимо у якийсь двiр. У кiмнатi пiд полом багато збро© i
листiвки з вiдозвами о повстання.
О мо© рушницi, змазанi маслом, мо© робочi рушницi... Це ж я сво©ми
руками клав вас на дороги i ©в абрикосове варення... Тiльки менi чудно
було, що хлопцi заради i одiж, i порося, i коньки... Ну, цигарки
(десертнi), ну, варення... Варення я змалку люблю. Ну, а причому тут
панталони й порося?..
Потiм ми полили вулицю з кулеметiв i вернулися на окзал.
Вiдступ.
На "Новiй Баварi©" я зустрiчаю броньовик 3-го гайдолку 6.
- А, Володька?
- А ми ж сказали тво©й сестрi, що тебе зарубали на Сваровiй.
Мiж iншим, на Сватовiй нас тодi розбили лiвi есери 7 "сахаровцi".
Менi трошки жалко було, що вони одбили у нас ваго© з обмундируванням...
У мене була розiрвана й стара шинеля... Менi якраз обiцяли видати нову, а
тепер чекай, коли вони видадуть...
Я все не вiрю... Думаю, що це непорозумiння, що ми з_ бiльшовиками не
вою мо.
Лозова._ Грудень 1918 p.
Делегацiя нiмцiв ©де до Москви. Ми ©© пропустили Хотiли вiдбити у Махна
8 Павлоград, не ми, а Павлоградський полк. Так вiн пустив козакiв у
Павлоград, та як узяв ©х в кулемети...
Бiльше Павлоградський полк не ходив вiдбивати у Махна Павлоград.
Сотенний Глущенко взяв мене i кiлька козакiв iз мого рою, i ми пiшли на
базар. Коли ми стояли бiля рогу, де нас iз публiки пiдiйшов мiй колишнiй
шкiльний товарнi© по сiльськогосподарськiй школi Гнатко. Вiн був у
цивiльному, i менi якось дико було говорити з пiiм пре минуле, я тiльки
сказав йому:
- Жалко, що в таких умовах ми зустрiлися з тобою
- Праворуч! - I ми чiтко пiшли робити сво дiло Ми заарештували двох
кiннотникiв iз Павлоградського полку. У них в руках були пiдметки, хромовi
вптяжкi i взагалi все, що потрiбно для чобiт. Коли ми ©х велг на станцiю,
до нас пiдскочило кiлька кавалеристiв iз ©х полку. Вони на вигляд були
дуже войовничi: смуглявi, з чорними шликами, чингалами 9 за поясами i
кривими шаблюками. Ну, запорожцi тобi, та й годi. Вопв почали кричати на
нас i розмахувати руками, аби ми повернули ©м заарештованих. Сотенний
Глущенко хрипко закричав:
- По бандитам - пальба...
Я мляво i лячно зробив те, що треба. Ми були готовi до стрiльби.
Павлоградцi зблiдли i наче опали. Обличчя ©х одразу схудли, i було
противно слухати, коли вони, за©каючись, почали белькотiти:
- Та що, та ми нiчого... Та ми нiчого, - i жалко поiали задкувати перед
нами.
В станцi© нас оточила маса павлоградцiв. Вони розмахували бомбами i
насiдали на нас. Нашi хлопцi теж розмахували бомбами. Кричали, що не може
бути, щоб сво© та сво©х розстрiлювали. Павлоградцiв було бiльше, ми
повернули ©м заарештованих.
Ще. Заарештовано два вре© - студенти з Одеси, ©хали уОдесу. У них
настрiй, розумi те, який... Коли прихоять п'янi козаки i б'ють ©х
табуретками по мордi, а вони тiльки затуляються руками та дивляться, як
кролики...
I от ©м, тому що вони студенти, я читав сво© поезi© ро Констанцiю, про
зорi та конвалi©... I вони крiзь iертну тугу усмiхались менi i казали, що
я - поет. правда, я весь час почував, що ©х не розстрiляють, заюкоював
©х... Але лiзти до них з поезiями, та ще якими... Коли люди вже за муром
смертi...
Цих студентiв звiльнили, але, звичайно, забрали у них усi грошi... I
вони, бiднi, сидять край столу на вокзалi не знають, що ©м робити. Я
пiдiйшов до них з одним сво©м товаришем, i ми вiддали ©м усi сво© грошi,
що ми получили платнi за мiсяць. Вони не знали, як нам дякувати, i дали
нам сво© вiзитнi карточки на всякий випадок... Я карточку заложив собi в
шапку. Але шапку вiддав якiйсь тiтцi на Подiллi за хлiб... (а цiкаво було
б попитати цих студентiв).
24 грудня. Лозова. Вечорi . Я вийшов з вагона натоти в котелок води. I
тiльки пiдняв ричаг, як враз гориться все стрiльбою... Бомби, кулемети,
рушницi...
До збро©!
Наш бронепо©зд тихо вiд'©жджа ... А стрiльба все йде, йде... I горить
електрика... Менi страшно досадно, що вона горить... Але яке ©й дiло до
мене, коли так хотiли робочi або махновцi. Я не знаю. У всякiм разi, не я.
Ми одступили, потiм розсипались в лаву i почали наступати. Iдемо по
"чавунцi", а по боках посадка... Наш сотенний заховався в броньовик, а нас
- в лаву. Iдемо по полотну залiзницi. Хлопцi все збиваються в купу...
розумiв нi слова. Мене просто чарувала музика звукiв. Часто зiр мiй летiв
через вулицю до нахиленого обличчя над книжкою, тепло пробiгали по менi
мурашки, i з очей пливли якiсь могутнi хвилi. Щоб ©х викликать, я затаював
дихання, трохи одкривав рот i робив внутрiшн напруження... Котя здригала
i пiдiймала голову. Вона завжди вiдчувала мiй зiр i боялася його.
Я приходив до Котi, вона вчила голосно уроки, i коли я починав думати
про не©, вона поволi замовкала, пiдходила до мене, брала мою руку i клала
собi на груди. Я цiлував ©© руки на внутрiшнiй сторонi лiктя i дивився на
не©, подiбну до янголiв на польських цвинтарях.
Ми ходили мимо ярко© й шумно© каруселi в поле, я, Котя, ©© подруга
Марiя i Броня.
Раз ми були в полi.
Котя сидiла, а нашi голови, моя й Марi©на, лежали на колiнах.
Я почав думати про Марiю, як про Котю, i вiдчув, що ©© рука в мо©й
зробилася в'ялою й безвольною, а тiло покiрно пода ться до мене.
Я кажу:
- Котя, посмотри, какие чудесные звезды. Вона пiдiйма голову, й ми
цiлу мось з Марi ю куточками губ. Котя помiтила й руками розняла нашi
голови.
А по дорозi вона менi говорила.
- Зачем ты это делаешь? Мне так больно. Ты превращаешь меня в камень.
XXXIII
Потяг летiв безмежними полями, заходило сонце, i його промiння, як кров
розстрiляних, заливало трави й платформу з гарматами, де я сидiв i мрiяв
про Констанцiю.
За синi горизонти заходило сонце. I в одноманiтному гуркотi колес перед
мене пливло блiде нахилене лице. Я дивився на нього, й воно заливалося
кров'ю кохання.
Ця кров зливалася з багряними ручаями зорi на холодних вечiрнiх травах
i шумiла в мо©х жилах.
Констанцiя...
Ось вона сто©ть, боса й рiдна, бiля хвiртки. Сонце поклало вiнок на ©©
волосся i золотим дощем залило вбрання.
Сонце!..
А потяг летить у громi й хитаннi вагонiв, холодно блистять дула гармат
i даленiють синьокрилi вiтряки, станцi© й села, залитi вечiрнiм багрянцем.
Непривiтно гудуть телеграфнi дроти й бiжать [то], вгору, то вниз перед
мо©м затуманеним зором.
I знову тихий Бахмут, i в вечiрньому шумi дерев синiй зiр i покiрнi
коханi губи.
В Констанцiю закохався один козак i земляк мiй Митя Дибтан. Вiн зустрiв
мене в темному кутку i схопив за петельки:
- Уступи.
- Кого?
- Котю.
- Та що ж вона - мо© чоботи, чи що? Але вiн мене не слухав i трохи не
зарубав тесаком, якби я не зачинив перед ним дверi. Вiн говорив хлопцям:
- I за що вона його любить? У нього й каблуки кривi.
Було вже темно. Я пiшов до Котi. В кiмнатах горiла електрика i не було
нiкого. Котя повела мене до спальнi i, коли ми цiлувалися, виключила
свiтло i впала на лiжко. Я впав на не© i, хоч Котя говорила, що я можу
робити з нею, що хочу, я не зробив того, що зробив би кожен на мойому
мiсцi, бо знав, що можу згорiти в огнi близького повстання, а ©й це на все
життя. I як будуть думати про мене ©© батьки, такi добрi й хорошi.
Нi!
Котя плакала, а я пiдвiвся i нiчого не зробив.
В червнi нас розформували.
Я попрощався з Рудзянськими i самотнiй пiшов на вокзал.
Котя дала менi промокатку i взяла з мене слово не читати, що там
написано, доки не сяду в вагон.
I, коли одлунали останнi дзвiнки, я розгорнув промокатку. На нiй було
нашкрябано булавкою: "Люблю".
Якраз скiнчився мiй вiдпуск, i я при©хав до школи. Там стояв батальйон
нiмцiв, i якби в мене не було посвiдчення, що я був козаком, мене б
розстрiляли.
Один педагог, якого ми продражнили "Артишок" 1 за його рухи й фiгуру,
пiдiйшов до мене й сказав:
- Хитрость жизни.
Мене виключили зi школи.
XXXIV
Я знову на селi.
В шумi вiтру, в тремтiннi зiр i хвиль надi мною плив, i танув, i знову
яснiв образ Констанцi©.
По вечорах пiд горою в чорних хрестах рам жовто горiли вiкна великих
панських будинкiв пiд горою, i на ©хньому тлi чiтко i чорно рiзьбилося
дороге лице.
Груди мо©, рано моя... Хто в вас налив вiчного болю, з яким судилося
менi йти до краю мо © дороги.
I в кiно, в риданнi пiанiно душа моя рвалась од крику i, як птиця з
пiдтятими крилами, билася в кровi мов© муки.
Пiанiстка завжди грала одну рiч, де був такий акорд, що, коли вiн
наставав i гримiв в менi, я до божевiлля ярко уявляв себе птицею, що
рветься в синi простори i чу , що нiколи вже не лiтати ©й, бо на крилах
кров смертельних ран... Вона б' ться в тузi й з останнiх сил повзе по
землi, лишаючи на нiй багрянi плями й пiр'я...
Тiльки тепер я узнав, що ця рiч зветься "Ранений орел".
I летiли днi, повнi туги, самотнього забуття й розгулу молодо© кровi.
Я iнодi забував Констанцiю, 1 тодi знову робився смуглявим i веселим
селюком.
Нi, нi... Бо коли я цiлував дiвчину, я закривав очi i уявляв, що цiлую
Констанцiю.
По-старому цокотiв завод, але в тонких криках паровозiв уже_ почувалися
тривога i гнiв мiльйонiв.
Мою тiтку Гашку Холоденчиху в молодостi обдурив i покинув один п'арубок
Михайло. Тодi ©© брат Федот спiймав його i вдарив у лiве вухо так, що iз
правого чвиркнула кров.
Михайло одружився на Гашцi i швидко вмер.
Федот жив за "чавункою" бiля Вовчеярiвки. Його сусiда, сторож
заводсько© лазнi, вибирав усю воду з Федотово© криницi й поливав свiй
садок, а Федотовiй сiм'© навiть не було чого пити. Вони часто сварилися за
це.
Од слiв перейшли до дiла, i одного разу високий Федот насiв маленького
банщика i почав його бити. Ясно, що банщик пожив би недовго. Та вiн витяг
ножика i встромив у серце Федота. I велетень з ножем у серцi встав,
пройшов три кроки i з криком:
- Ой, Химко, мене зарiзали! - впав на землю.
Банщика судили й виправдали. Вiн i зараз живий, ходить по Третiй Ротi i
пiвнем дивиться на гiгантiв-синiв Федота.
Федька Горох став нальотчиком i ходив тiльки вночi вiчно в тривозi,
блiдий i напружений.
Ларька поступив до художньо© школи, жив у мiстi й малював куховарок, а
вони його за це годували.
На кожнiй станцi© стояли загони окупантiв. У них були важкi й могутнi
конi, i вони сидiли на них, неначе вилитi з мiдi. Нахабно i гордо лунали
по мiстах Укра©ни чужоземнi пiснi завойовникiв.
Я повiз у велике мiсто вiршi.
Самотнiй i розгублений, ходив я в шумi юрб i дзвонi трамва©в, а перед
очима все стояли слова забутого поета:
И только кашель, только кашель терзает, пенясь и рыча, набитое кровавой
кашей сухое горло палача.
Ночував я на вокзалi, i мене там обiкрали. Забрали мо© вiршi й бiлизну.
I я знову повернувся на село.
Я так швидко й нервово йшов по перону нашо© станцi©, що озбро ний
нiмецький вартовий з бомбами за поясом злякано повернувся до мене.
XXXV
Щороку 14 вересня у нас бува ярмарок. Ну а щовечора хлопцi йдуть на
вулицю до дiвчат.
Я не знав, що з Лисичого до нас при©хав карний загiн i що заборонено
пiзнiше десято© години бути на вулицi. Та, мабуть, якби й знав, то все
одно був би на вулицi. Ви ж розумi те- теплi ночi вересня i дiвчата...
Смiх пiд зорями, солодкi тиски гарячих i жадiбних рук.
Я чомусь найбiльше смiявся, смiявся так, що хлопцi казали:
- Ой, Володько, мабуть, на сво горе ти смi шся, хтось тебе битиме...
Я не звертав на це уваги i смiявся, смiявся...
Вже по десятiй почали розходитися.
Iду я Красною вулицею. I вже лишилося до хати крокiв зо сто, як летить
вершник i немилосердно лупцю нага м чоловiка, який неймовiрно кричить од
болю.
Я йду спокiйно. Думаю - хтось прокрався на ярмарку, а менi що... Iду, i
враз я й не побачив, як опинився в колi кiлькох вершникiв...
- Ти хто?
- Володька.
- Вiдкiля?
- Та вiдцiля. Аж он моя й хата. Бачите, свiтиться вiкно?
- А зброя в тебе ? - каже вершник i, нахилившись, маца мо© кишенi...
А другий вершник перегнувся до мене та як оперiщить нага м раз i
другий... I все намага ться через лоб, а я одхиляюся трохи в бiк, i вiн
попадав через плече...
- За що?
I на©жджа на мене грудьми коня ©хнiй блискучий капiтан i кричить менi:
- Беги, сукин сын, а то застрелю, как собаку!..
Я бiжу, а вiн за мною... Та хiба од коня утечеш...
Я перестрибнув через паркан й прича©вся. I от чую:
- Ах вы, буржуазные лакеи, так вас и так.
Кричить уже побитий хазя©н гостиного двору, куди я заховався, робiтник
Свинаренко.
То йшли робiтники з заводу пiсля десято©, яких каральники почали
лупцювати, як i всiх.
Звичайно, вiн це кричав, коли козацькi конi тупотiли вже далеко вниз по
Краснiй вулицi.
А на ранок... У всiх хлопцiв моргулi то на лобi, то на _скронях. На що
вже Сашко Гавриленко, звичайно, вiн, хоч i на милицях, а хлопепь гарний i
його люблять волоськi молодицi, правда, за те, що в його батька пивна, так
i того не пожалiли. Вiн кричить:
- Я iнвалiд...
А вони його шпарять...
Я вже радiю з того, що хоч i в мене червоно-синя попруга , але пiд
френчем не видно...
Ну а в листопадi - повстання.
Робiтники обеззбро©ли карний загiн i блискучого капiтана, що гнався за
мною, посадовили на прохiднiй конторцi. I кожний робiтник мiг на аього,
йдучи на роботу, подивитися, плюнуть i дати йому свого характеристику i
язиком, i ногами... А в нас характеристики дуже влучнi.
Потiм при©хав на село 3-й гайдамацький полк. Розстрiлю каральникiв,
обеззброю нiмцiв, трима фронт роти дончакiв 1...
Ви розумi те, як це вплива на на©вного хлопця, що начитався Гоголя та
Кащенка 2, змалку марив грозовими образами козаччини...
А тут вона жива... Воскресла моя синя омрiяна Укра©на, махнула клинком,
i зацвiла земля козацькими шликами...
Та ще й кажуть:
- Ми бiльшовики, тiльки ми укра©нцi.
Ну й я укра©нець. Чого ж менi треба? I записався я до повстанцiв у
такий момент.
На Сватово по©хали обеззброювати нiмецьку кiнноту.
Наш ешелон спокiйно пiд'©хав майже до перону...
Iшов нiмець з чайником кип'ятку. I якийсь iдiот навiв його на мушку...
I не стало нiмця, не стало далекого фатерлянду i золотоволосо© Гретхен...
Тiльки мозок, як кип'яток з розбитого i погнутого чайника, розплескався по
рейках... Нiмцi б мирно вiддали нам зброю, а тепер вони: "Цум ваффен..." 3
Нашi в станцiю... Нiмцi вiдступили... А потiм пiдковою почали
наступати. Хлопцi, замiсть брати зброю, почали надiвати на себе по кiлька
штанiв та шинелiв, розпухли, як баби, й стали жабами...
Нiмцi нас одсунули з бо м од станцi©...
В бою ж треба бути швидким, а куди там будеш швидким, коли на тобi
кiлька штанiв та шинелiв... Звичайно, тi хлопцi, що заскочили в станцiю,
не встигли вискочити з не©...
I став на дверях нiмецький офiцер i кожного, хто похапливо вискакував
iз дверей, бив просто в голову...
А потiм нiмцi а купою трупiв вiддали нам i свою зброю.
Козакiв ховали з музикою...
А обеззбро нi нiмцi сумно й грiзно, синiми спокiйними колонами йшли на
гору до татарських казарм.
I думав я: якби нiмцi захотiли, то тiльки соплi лишилися б вiд мо ©
синьо© омрiяно© Укра©ни... Але я ще вiрив...
Бо з усiх сiл iшли до нас дядьки в свитках i з торбинками. Записувалися
i спокiйно, як до церкви, йшли на смерть... Наче кабана колоть...
I я завжди дивився ©м у вiчi... Перед бо м у одних очi бувають сумнi й
слiзно-прозорi, а у других веселi й каламутнi...
I тi, в кого перед бо м були сумнi очi, бiльше нiколи не верталися, а
люди з веселими очима похвалялися, скiлькох вони забили...
Коли ж нiмцi почали нас бити так, що небо й снiг робилися чорними од
шестидюймових, то хлопцi почали тiкати додому, звичайно, зi збро ю i
обмундируванням.
- Хай прийдуть до нас на село. Ми ©м покажемо... - нахвалялися вони,
озираючись на всi боки, чи не видно нiмцiв.
От одного спiймали (з Борiвського за Дiнцем - руська колонiя) i почали
шомполувати...
Козаки обурились.
- Ми революцiйна армiя. Ганьба. Геть шомполи! Вiдпустiть його! А
сотенний Глущенко:
- Без балачок! Зараз покличу старих гайдамакiв i всiх перестрiляю.
I я дiзнався тодi, що таке старi гайдамаки.
"Борiвшанина" все ж вiдпустили...
Але нас, як що, так i лякають: старi гайдамаки...
Це тi, що в сiчнi 1918 року розстрiляли в Ки вi червоний "Арсенал" 4,
ядро полку.
Я терпiв, терпiв та й собi втiк.
XXXVI
Грудень 1918 року. Мобiлiзацiя. Мiй рiк ма йти.
Мати мене жене з дому: в мене вже й штанiв нема . Я ©й кажу:
"Пiдождiть, ось уже недалеко червонi". А вона менi:
- Доки прийдуть тво© червонi, так ти будеш свiтити голими... Iди, сукин
син, доки ти будеш сидiти на мо©й ши©...
Що ти поробиш...
Пiшов.
Тiльки не в Бахмут, а знов же до цього полку, штаб якого стояв у нашому
селi. Думаю, все одно. Всi однаковi, а Бахмут далеко... То хоч трохи ще
ходитиму до дiвчат. (Ох, дiвчата, дiвчата! Може, й ви виннi, що я став
петлюрiвцем).
Ну i знову бо©, вже з бiлими, на Алмазнiй, Дебальцевiй (де я
народився)...
I от занесли снiги дорогу, "чавунку"... I по©хали ми на паровозi
очистити од снiгу "чавунку"... I заспiвав п'яний кочегар: "Смело,
товарищи, в ногу..." I заплакав я, вiдчувши гостро й глибоко, що довго,
довго я не буду з сво©ми, буду проти сво©х.
Ще одна дрiбниця. Власне, тодi вже не була для мене дрiбницею.
Холодний, порожнiй вагон. Я при©хав на Сватове, записатися до
повстанцiв...
Тихо. I враз:
- Сосюра...
- Що? Нiкого.
- Сосюра!
- Що?.. Нiкого.
- Сосюра?
- Що?
Три рази мене кликало, i три рази я озивався.
Старi люди кажуть, що не треба озиватись.
Але три рази мене кликало, i три рази я озивався.
Це - на смерть.
Але я записався.
Ще.
Розстрiлювали варту. Нiч. Караульне помешкання - II клас нашо© станцi©.
Привезли обеззбро них карникiв i ©х начальника з синьою од побо©в, як
чавун, мордою, який усе тикав нашого осавула у груди i, хитаючись, усе
хотiв йому щось довести i нiяк не мiг...
х вистро©ли. I мiж ними стояли два бiлих лiтуни, яких хлопцi випадково
збили з аероплана на станцi© Нирковiй. Один каштан (ранений), а
другий-стрункий i спокiйний, з мармуровим шляхетним лицем, нащадок графа
Потьомкiна 1.
Цей, з мармуровим лицем, зняв з пальця свого персня, подав його
осавуловi нашому i сказав:
- Передайте моей жене. х повели.
XXXVII
Вагони. Пахне самогоном, патронами i олi ю, пахне нiгом i кров'ю...
Менi й тепер iнодi зимою... коли снiг i я один, поду кийсь вiтер i
запахне... снiгом i... кров'ю... Правда, тепер не так часто (може, тому,
що НЕП i i мiхова доха...).
Ще пахло кожушиною i козацькими онучами...
Нас вiдправляють на позицi©.
I чудно. Я був безпричинно веселий... Наче мене це не торкалося...
Тiльки сестра моя стояла бiля дзвiнка гумно, сумно дивилася на мене...
Вона вмерла в 1919 роцi, я так ©© й не бачив.
А мати не прийшла мене проводжати, бо не знала про вiдправку нас на
фронт...
Ми спiвали "Чумака" 2.
Було нам весело, наче ©хали ми не на смерть, а роззброювати нiмцiв...
(Тiльки чому нас посилають на Сватове?.. Там же ворога нема ? Ворог на
Дебальцевiй, Алмазнiй...
Тiльки чому нам вчора з наказу батька Волоха всiм завели оселедцi?..).
демо.
I вже на Сватовiм перонi... (Нiч... Снiг... Вiтер...). Курiнний нам
каже (нас по©хало три сотнi: 9-та, де я, 11-та й 12-та):
- Ми з бiльшовиками не вою мо. Але вони захопили Куп'янськ. Ми тiльки
вiзьмемо у них назад Куп'янськ, а воювати з ними не будемо. Хай вони самi
собi, а ми самi собi.
Пiшли в розвiдку.
Звичайно, селяни нам не кажуть, де червонi.
Всi села - бiльшовицькi.
На другу нiч я був призначений ройовим. (Ви не дивiться, що я лiрик, я
бойовий). Я-вартовий по кухнi. Над ранок о п'ятiй iти на кухню.
А зна те, що це значить? Це значить: на©стися пволю м'яса, яке тодi
було краще за шоколад-мiньйон. Я уявляю, як я буду ©сти м'ясо, i з цi ю
мрi ю заснув... Готелiв для козакiв не стало, i декого розташували по
хатах. Мене й ще одного козака мого рою - в хату.
Ми з ним наче вдома; розляглися до бiлизни, бомби поклали на вiкно,
рушницi поставили в куток. Спимо.
А в мене сон такий, що хай над головою б' гармата (це тодi...), я не
проснуся.
Враз вбiга хазяйка (2 година ночi).
- Ой, дiточки мо©, ви ж пропали!
- Що таке?..
- Вашi всi побiгли на станцiю, була стрiлянина, кулi звистiли по садку.
Ми спокiйно одяглися. Я, як вартовий по кухнi, взяв запхнув за пояса
тiльки багнета. I йдемо ми картошку чистити. Збро© не взяли.
- Це, кажу, "так, просто панiка якась". Менi не вiрилося... нiмцiв
побили, варту побили, Ки©в iаш, а тут, на тобi... втекли... покинули... I
навiть не юзбудили... Нi! Ми йдемо чистити картошку". Виходимо. Снiг.
Туман. Вулиця йде просто до вокалу.
Тихо. Смертно тихо. Навiть собаки не гавкають. Тiльки на станцi© тонко
й одиноко кричать паровози. Iз туману пiдходить до нас козак, i рушниця в
його а плечем.
- Що таке?..
- Та нашi всi побiгли на станцiю... Була стрiльба, ричали "слава",
"ура".
Тишина смертна.
Iдемо чистити картошку.
Я ще не вiрю, що це кiнець.
Менi деревляно спокiйно i покiрно.
I от iз туману смутно, а потiм чiтко: "Конi!"
"Не нашi", - щось сказало менi, i я притулився до ину.
Мо© товаришi стали на пiвкроку вперед од мене. Ми пiдковi вершникiв.
- Хто йде?
- Сво©.
- Пропуск.
- Олена.
- Яка Олена?.. Руки вверх!
Не знаю, чи пiдняли мо© товаришi руки, чи нi, але вiдчув жах у голосi
того, що кричав "руки вверх", перескочив через тин за копицю... Бiжу по
городах... а ззаду чую удар по чомусь м'якому i "ой... ой..." тихе й
тоскне. А зiр механiчно вiдбива , вiдбива кривеньку чорну вишеньку на
бiлому тлi снiгу, смутнi контури тинiв, копиць i хат.
Шлика я зiрвав... але оселедця зiрвати не можна. Та й шапка в мене
кавалерiйська, лахмата, ©© скидати? Холодно, та й оселедець одразу
побачать...
А коли попадають в полон з оселедцями, то з ними не церемоняться...
Смерть...
А який я старий гайдамака? Червонi думають, що як з оселедцем, значить,
i старий гайдамака:
- К стенке! Або:
- На рубку!..
Тiльки в процесi бо©в я дiзнався, чому вони не стрiляли менi в спину.
Просто вони думали, що ми дозор, а ззаду лава. Вони тихо нас i зняли,
цебто тих двох - порубали... У них теж були оселедцi (а вони шахтьори...).
Про це я дiзнався аж 1921 року (що ©х порубали...).
I почалася стрiльба...
Нiч раз у раз протинало червоними мечами пострiлiв... Я вирив у снiгу
рiвчака i лiг у нього... Пливли образи Констанцi© i бабусi, якi мене дуже
любили... Констанцiя тодi, а бабуся й тепер - ©й 102 роки. Образу матерi
не випливло... Та й то, як мить. Якась спокiйна покора смертi. Я iнодi не
витримував, вставав i йшов прямо на вогонь, але знов лягав... Вода капа
менi за комiр, на щоки... Потiм я зайшов у двiр i пiдлiз пiд призьбу (до
хати не пустили. Я стукотiв, але вони по голосу пiзнали, що я iз
"побежденных"...).
I от червонi займають село...
З годину цокотiла вулиця... То батаре© (мiж iншим - на волах), обози,
кiннота... I все цокотить, цокотить, цокотить... Нарештi почало свiтати. Я
вилiз i пiшов знову в город. Крiзь паркан видно було, як iдуть баби по
воду... I от забили дзвони. Недiля.
Й вийшов, наче у снi, на вулицю... Там... Там... Там... Купками стоять
червонi... У мене ж лахмата шапка i обмотки побiлiли од води (вони були
зеленi, новi). З йду просто крiзь червоних, а навколо мене сон... Я наiiть
i голосiв ©хнiх не чув...
I нiхто мене не спитав, не затримав...
Все село - бiльшовицьке.
Я зайшов до крайньо© хати. Дома дядько i його син.
- Острижiть менi оселедця.
Син бере й стриже менi оселедця.
Але ж голова моя побрита.
Я дав дядьковi цукру (у мене було трохи в хусточцi), вiн дав менi
хлiба, i я пiшов.
Вийшов на гору. Дивлюсь, бiжить один козак... Блiдий од жаху, одне око
бiльше, а друге менше, й наче ому дуже холодно... Втiк з-пiд розстрiлу.
Це - старий гайдамака.
- Ну, - кажу, - "ходiм на Святi Гори" (75 верст - неначе в другу хату),
а вiдтiля потягом додому.
I який же я дурний (а може, хитрий... Це ж така тонка рiч), ©дуть баби
з хуторiв на базар, а я ©м кричу:
- Ви не кажiть, що ми сюди пiшли. Ми - гайдамаки.
- Не скажемо, дiточки, не скажемо. I не сказали.
Ночу мо ми на хуторi. Товариш мiй каже, що ми, мобiлiзованi Петлюрою 3,
тiка мо додому. Лежимо на печi. дядько хитро примружив око, пiдiйшов до
нас i каже:
- Та признайтесь, хлопцi, ви ж гайдамаки? Вас же били на Сватовiй? Я
сказав:
- Так, ми гайдамаки.
Дядько нiчого не сказав.
Але я довго не мiг заснути i все дивився на сокиру укутку...
I недалеко вiд Святогорсько© станцi© (кругом червонi партизани), в
одному селi, коли ми лежали на долiвцi, увiйшов лисий старенький староста
i затребував у нас "пачпорта".
- Який "пачпорт", коли ми мобiлiзованi?
- Та що там з ними базiкати! До штабу ©х.
А жiнки не вiддають нас, плачуть та приговорюютi
- Та вони ж такi, як i ми: i чорнобривi, й по-нашому розмовляють.
I прокинувся в менi поет-агiтатор... Я почав говорити, хто ми й за що
така наша доля, почав читати ©м сво© вiршi...
I стало чудно... Лисий "пачпортний" староста просит: переписати йому на
пам'ять вiршi. Пам'ятаю початок., (О мо© поезi©, такi ж на©внi й зеленi,
як моя вiчна. молодiсть...).
Пiсня ця родилась в темнiм, темнiм гаю
i тепер по свiту хай вона блука .
Хай вона до збро© всiх рабiв склика .
Пiсня ця родилась в темнiм, темнiм гаю...
1918 _p._
Це такi слова... Але ви б послухали, як я тодi декла мував. Я на
"Плузi"4 i тепер, i ранiше так не декламу вав i не декламую... У мене аж
волосся ворушилось вiд пiднесення...
Нам дали сала, огiркiв та хлiба i вiдпустили. Прийшли на станцiю.
Власне, я сам прийшов на станцiю. Товариш мiй зник... Його дядьки не
пустили.. Я й досi не знаю, де вiн... Це було так. Коли ми виходили, один
дядько, що мовчки слухав мо© вiршi, мовчкi пiдiйшов до мого товариша, взяв
його за плечi й сказав
- А ти, хлопче, останься, побалака мо...
Та й досi балакають...
Питаю на станцi© у телеграфiстiв, де червонi, де петлюрiвцi, а менi не
кажуть...
Пiдходить потяг (пасажирський). Сiдаю, ©ду. Потяг- на Харкiв. В Харковi
з вокзалу не можна вийти. Я ж не цивiльний.
I мусив я тимчасово прикомандируваться до мазединського полку 5.
В Харковi мiй дядько, слюсар Iван Локотош... Але не можна вийти з
вокзалу,
Мазепинцi вiдбили у каральникiв двi цистерни горiлки, i нам видавали
щодня майже по котелку.
Одного разу нам видали по котелку горiлки. Ми вишли. Нас постро©ли i
повели до мiста. Попереду йдуть i наганами старшини i кожного з публiки, в
кого руки i кишенi, заставляють пiдносити ©х догори... Приходимо у якийсь
завод. Я й досi не пам'ятаю, де вiн, але знаю, що ми дуже довго йшли до
нього... Тiльки ми вiдчинили раму заводу, як ударила стрiльба...
Ми - назад..
Потiм знову-в завод.. У нас ручнi кулемети. (Я попав до кулеметно©
ватаги, але ще був з рушницею). i заводi тихо. нiкого нема... Тiльки сумнi
чорнi вiкна та битий випадковою кулею реалiстик у дворi...
Iдемо далi... Ну, звичайно, котелок горiлки зовсiм плинув на мiй
"котелок"... Заходимо у якийсь двiр. У кiмнатi пiд полом багато збро© i
листiвки з вiдозвами о повстання.
О мо© рушницi, змазанi маслом, мо© робочi рушницi... Це ж я сво©ми
руками клав вас на дороги i ©в абрикосове варення... Тiльки менi чудно
було, що хлопцi заради i одiж, i порося, i коньки... Ну, цигарки
(десертнi), ну, варення... Варення я змалку люблю. Ну, а причому тут
панталони й порося?..
Потiм ми полили вулицю з кулеметiв i вернулися на окзал.
Вiдступ.
На "Новiй Баварi©" я зустрiчаю броньовик 3-го гайдолку 6.
- А, Володька?
- А ми ж сказали тво©й сестрi, що тебе зарубали на Сваровiй.
Мiж iншим, на Сватовiй нас тодi розбили лiвi есери 7 "сахаровцi".
Менi трошки жалко було, що вони одбили у нас ваго© з обмундируванням...
У мене була розiрвана й стара шинеля... Менi якраз обiцяли видати нову, а
тепер чекай, коли вони видадуть...
Я все не вiрю... Думаю, що це непорозумiння, що ми з_ бiльшовиками не
вою мо.
Лозова._ Грудень 1918 p.
Делегацiя нiмцiв ©де до Москви. Ми ©© пропустили Хотiли вiдбити у Махна
8 Павлоград, не ми, а Павлоградський полк. Так вiн пустив козакiв у
Павлоград, та як узяв ©х в кулемети...
Бiльше Павлоградський полк не ходив вiдбивати у Махна Павлоград.
Сотенний Глущенко взяв мене i кiлька козакiв iз мого рою, i ми пiшли на
базар. Коли ми стояли бiля рогу, де нас iз публiки пiдiйшов мiй колишнiй
шкiльний товарнi© по сiльськогосподарськiй школi Гнатко. Вiн був у
цивiльному, i менi якось дико було говорити з пiiм пре минуле, я тiльки
сказав йому:
- Жалко, що в таких умовах ми зустрiлися з тобою
- Праворуч! - I ми чiтко пiшли робити сво дiло Ми заарештували двох
кiннотникiв iз Павлоградського полку. У них в руках були пiдметки, хромовi
вптяжкi i взагалi все, що потрiбно для чобiт. Коли ми ©х велг на станцiю,
до нас пiдскочило кiлька кавалеристiв iз ©х полку. Вони на вигляд були
дуже войовничi: смуглявi, з чорними шликами, чингалами 9 за поясами i
кривими шаблюками. Ну, запорожцi тобi, та й годi. Вопв почали кричати на
нас i розмахувати руками, аби ми повернули ©м заарештованих. Сотенний
Глущенко хрипко закричав:
- По бандитам - пальба...
Я мляво i лячно зробив те, що треба. Ми були готовi до стрiльби.
Павлоградцi зблiдли i наче опали. Обличчя ©х одразу схудли, i було
противно слухати, коли вони, за©каючись, почали белькотiти:
- Та що, та ми нiчого... Та ми нiчого, - i жалко поiали задкувати перед
нами.
В станцi© нас оточила маса павлоградцiв. Вони розмахували бомбами i
насiдали на нас. Нашi хлопцi теж розмахували бомбами. Кричали, що не може
бути, щоб сво© та сво©х розстрiлювали. Павлоградцiв було бiльше, ми
повернули ©м заарештованих.
Ще. Заарештовано два вре© - студенти з Одеси, ©хали уОдесу. У них
настрiй, розумi те, який... Коли прихоять п'янi козаки i б'ють ©х
табуретками по мордi, а вони тiльки затуляються руками та дивляться, як
кролики...
I от ©м, тому що вони студенти, я читав сво© поезi© ро Констанцiю, про
зорi та конвалi©... I вони крiзь iертну тугу усмiхались менi i казали, що
я - поет. правда, я весь час почував, що ©х не розстрiляють, заюкоював
©х... Але лiзти до них з поезiями, та ще якими... Коли люди вже за муром
смертi...
Цих студентiв звiльнили, але, звичайно, забрали у них усi грошi... I
вони, бiднi, сидять край столу на вокзалi не знають, що ©м робити. Я
пiдiйшов до них з одним сво©м товаришем, i ми вiддали ©м усi сво© грошi,
що ми получили платнi за мiсяць. Вони не знали, як нам дякувати, i дали
нам сво© вiзитнi карточки на всякий випадок... Я карточку заложив собi в
шапку. Але шапку вiддав якiйсь тiтцi на Подiллi за хлiб... (а цiкаво було
б попитати цих студентiв).
24 грудня. Лозова. Вечорi . Я вийшов з вагона натоти в котелок води. I
тiльки пiдняв ричаг, як враз гориться все стрiльбою... Бомби, кулемети,
рушницi...
До збро©!
Наш бронепо©зд тихо вiд'©жджа ... А стрiльба все йде, йде... I горить
електрика... Менi страшно досадно, що вона горить... Але яке ©й дiло до
мене, коли так хотiли робочi або махновцi. Я не знаю. У всякiм разi, не я.
Ми одступили, потiм розсипались в лаву i почали наступати. Iдемо по
"чавунцi", а по боках посадка... Наш сотенний заховався в броньовик, а нас
- в лаву. Iдемо по полотну залiзницi. Хлопцi все збиваються в купу...